Регламент Ради (ЄС) № 904/2010 від 07 жовтня 2010 року про адміністративну співпрацю та боротьбу з шахрайством у сфері податку на додану вартість (нова редакція)

2. Держава-член ідентифікації повинна передати таку інформацію за допомогою електронних засобів компетентному органу відповідної держави-члена протягом 10 днів із кінця місяця, протягом якого була отримана декларація. Держави-члени, які вимагали складання податкової декларації у національній валюті, іншій ніж євро, повинні конвертувати суми в євро з використанням обмінного курсу, дійсного станом на останню дату звітного періоду. Обмін здійснюють за обмінними курсами, опублікованими Європейським Центральним Банком у зазначений день або - за відсутності публікації у зазначений день - у наступний день публікації. Технічні деталі, згідно з якими необхідно передавати таку інформацію, повинні бути визначені згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2).

3. Держава-член ідентифікації повинна передати за допомогою електронних засобів державі-члену споживання інформацію, необхідну для прив’язки кожного платежу до відповідної квартальної податкової декларації.

1. Держава-член ідентифікації повинна забезпечити переказ суми, яку сплатила оподатковувана особа, що не має осідку, на банківський рахунок у євро, який був визначений державою-членом споживання, на користь якої повинен бути здійснений платіж. Держави-члени, які вимагали здійснення платежів у національній валюті, іншій ніж євро, повинні конвертувати суми в євро з використанням обмінного курсу, дійсного станом на останню дату звітного періоду. Обмін здійснюють за обмінними курсами, опублікованими Європейським Центральним Банком у зазначений день або - за відсутності публікації у зазначений день - у наступний день публікації. Переказ повинен бути здійснений упродовж 10 днів із кінця місяця, у якому був отриманий платіж.

2. Якщо оподатковувана особа, що не має осідку, не сплачує загальну суму податку, що підлягає сплаті, держава-член ідентифікації, повинна забезпечити переказ платежу державам-членам споживання пропорційно до суми податку, яка підлягає сплаті в кожній державі-члені. Держава-член ідентифікації повинна повідомити про це за допомогою електронних засобів компетентні органи держав-членів споживання.

Держави-члени повинні повідомити за допомогою електронних засобів компетентним органам інших держав-членів номери відповідних банківських рахунків для отримання платежів згідно зі статтею 41.

Держави-члени повинні невідкладно повідомити за допомогою електронних засобів компетентні органи інших держав-членів і Комісію про зміни стандартної ставки податку.

Зазначені нижче положення застосовуються стосовно спеціальних схем, передбачених у главі 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС.

1. Інформація, яку надає оподатковувана особа, що не має осідку у Співтоваристві, державі-члену ідентифікації, коли її діяльність розпочинається згідно зі статтею 361 Директиви 2006/112/ЄС, повинна надаватися за допомогою електронних засобів. Технічні деталі, у тому числі спільне електронне повідомлення, повинні бути визначені згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2) цього Регламенту.

2. Держава-член ідентифікації повинна передати інформацію, зазначену в параграфі 1, за допомогою електронних засобів компетентним органам інших держав-членів протягом 10 днів із кінця місяця, протягом якого інформація була отримана від оподатковуваної особи, що не має осідку у Співтоваристві. Подібні дані для ідентифікації оподатковуваної особи, що застосовує спеціальну схему відповідно до статті 369b Директиви 2006/112/ЄС, повинні бути передані протягом 10 днів із кінця місяця, у якому оподатковувана особа заявила про початок своєї оподатковуваної діяльності згідно з такою схемою. У такий самий спосіб компетентним органам інших держав-членів повідомляють про присвоєний ідентифікаційний номер.

Технічні деталі, у тому числі спільне електронне повідомлення, за допомогою якого передають таку інформацію, повинні бути визначені згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2) цього Регламенту.

3. Держава-член ідентифікації повинна невідкладно повідомити за допомогою електронних засобів компетентним органам інших держав-членів, якщо оподатковувана особа, що не має осідку у Співтоваристві, або оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання, виключена зі спеціальної схеми.

1. Декларація з даними, визначеними у статтях 365 та 369g Директиви 2006/112/ЄС, повинна бути подана за допомогою електронних засобів. Технічні деталі, у тому числі спільне електронне повідомлення, повинні бути визначені згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2) цього Регламенту.

2. Держава-член ідентифікації повинна передати таку інформацію за допомогою електронних засобів компетентному органу відповідної держави-члена споживання протягом 10 днів із кінця місяця, протягом якого була отримана декларація. Інформація, передбачена у другому параграфі статті 369g Директиви 2006/112/ЄС, також повинна бути передана компетентному органу відповідної держави-члена осідку. Держави-члени, які вимагали складання податкової декларації у національній валюті, іншій ніж євро, повинні конвертувати суми в євро з використанням обмінного курсу, дійсного станом на останню дату звітного періоду. Обмін здійснюють за обмінними курсами, опублікованими Європейським Центральним Банком у зазначений день або - за відсутності публікації у зазначений день - у наступний день публікації. Технічні деталі, згідно з якими необхідно передавати таку інформацію, повинні бути визначені згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2) цього Регламенту.

3. Держава-член ідентифікації повинна передати за допомогою електронних засобів державі-члену споживання інформацію, необхідну для прив’язки кожного платежу до відповідної квартальної податкової декларації.

1. Держава-член ідентифікації повинна забезпечити переказ суми, яку сплатила оподатковувана особа, що не має осідку, на банківський рахунок у євро, який був визначений державою-членом споживання, на користь якої повинен бути здійснений платіж. Держави-члени, які вимагали здійснення платежів у національній валюті, іншій ніж євро, повинні конвертувати суми в євро з використанням обмінного курсу, дійсного станом на останню дату звітного періоду. Обмін здійснюють за обмінними курсами, опублікованими Європейським Центральним Банком у зазначений день або - за відсутності публікації у зазначений день - у наступний день публікації. Переказ повинен бути здійснений упродовж 10 днів із кінця місяця, у якому був отриманий платіж.

2. Якщо оподатковувана особа, що не має осідку, не сплачує загальну суму податку, що підлягає сплаті, держава-член ідентифікації, повинна забезпечити переказ платежу державам-членам споживання пропорційно до суми податку, яка підлягає сплаті в кожній державі-члені. Держава-член ідентифікації повинна повідомити про це за допомогою електронних засобів компетентні органи держав-членів споживання.

3. Що стосується платежів, які повинні бути переказані державі-члену споживання згідно зі спеціальною схемою, передбаченою в секції 3 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, держава-член ідентифікації має право утримати із сум, зазначених у параграфах 1 і 2 цієї статті:

(a) з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2016 року - 30%;

(b) з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року - 15%;

(c) з 01 січня 2019 року - 0%.

Держави-члени повинні повідомити за допомогою електронних засобів компетентним органам інших держав-членів номери відповідних банківських рахунків для отримання платежів згідно зі статтею 46.

Держави-члени повинні невідкладно повідомити за допомогою електронних засобів компетентні органи інших держав-членів і Комісію про зміни ставки податку, застосовної до надавачів телекомунікаційних послуг, послуг мовлення та послуг, що їх надають електронними засобами.

Положення цієї секції застосовуються з 01 липня 2021 року.

1. Держави-члени повинні передбачити, що інформація, яку надає оподатковувана особа, що використовує спеціальну схему, визначену в секції 2 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, державі-члену ідентифікації, коли її діяльність розпочинається згідно зі статтею 361 зазначеної Директиви, повинна надаватися за допомогою електронних засобів. Подібні дані для ідентифікації оподатковуваної особи, що використовує спеціальну схему, визначену в секції 3 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, коли її діяльність розпочинається згідно зі статтею 369c зазначеної Директиви, повинні надаватися за допомогою електронних засобів. Будь-які зміни інформації, наданої згідно зі статтями 361(2) та 369c Директиви 2006/112/ЄС, також повинні бути надані за допомогою електронних засобів.

2. Держава-член ідентифікації повинна передати інформацію, зазначену в параграфі 1, за допомогою електронних засобів компетентним органам інших держав-членів протягом 10 днів із кінця місяця, протягом якого інформація була отримана від оподатковуваної особи, що використовує одну зі спеціальних схем, визначених у секціях 2 і 3 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС. У такий самий спосіб держава-член ідентифікації повинна повідомити компетентним органам інших держав-членів присвоєні ідентифікаційні номери платника ПДВ, зазначені в таких секціях 2 і 3.

3. Держава-член ідентифікації повинна невідкладно повідомити за допомогою електронних засобів компетентним органам інших держав-членів, якщо оподатковувана особа, що використовує одну зі спеціальних схем, визначених у секціях 2 і 3 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, виключена з такої спеціальної схеми.

1. Держави-члени повинні передбачити, що інформація, яку надає оподатковувана особа, що використовує спеціальну схему, визначену в секції 4 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, державі-члену ідентифікації, коли її діяльність розпочинається згідно зі статтею 369p(1), (2) та (3) зазначеної Директиви, повинна надаватися за допомогою електронних засобів. Будь-які зміни такої інформації, що надаються згідно зі статтею 369p(4) Директиви 2006/112/ЄС, також повинні бути надані за допомогою електронних засобів.

2. Держава-член ідентифікації повинна передати інформацію, зазначену в параграфі 1, за допомогою електронних засобів компетентним органам інших держав-членів протягом 10 днів із кінця місяця, протягом якого інформація була отримана від оподатковуваної особи, що використовує спеціальну схему, визначену в секції 4 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, або, якщо застосовно, від її посередника. У такий самий спосіб держава-член ідентифікації повинна повідомити компетентним органам інших держав-членів присвоєний індивідуальний ідентифікаційні номер платника ПДВ для застосування такої спеціальної схеми.

3. Держава-член ідентифікації повинна невідкладно повідомити за допомогою електронних засобів компетентним органам інших держав-членів, якщо оподатковувана особа, що використовує спеціальну схему, визначену в секції 4 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, або, якщо застосовно, її посередник вилучені з ідентифікаційного реєстру.

1. Держави-члени повинні передбачити, що декларація з ПДВ з даними, визначеними у статтях 365, 369g та 369t Директиви 2006/112/ЄС, повинна бути подана за допомогою електронних засобів.

2. Держава-член ідентифікації повинна передати інформацію, зазначену в параграфі 1, за допомогою електронних засобів компетентному органу відповідної держави-члена споживання протягом 20 днів із кінця місяця, протягом якого була отримана декларація.

Держава-член ідентифікації також повинна передати інформацію, передбачену в параграфі 2 статті 369g Директиви 2006/112/ЄС, компетентному органу кожної іншої держави-члена, з якої відправляють або транспортуються товари, а інформацію, передбачену в параграфі 3 статті 369g Директиви 2006/112/ЄС, - компетентному органу кожної відповідної держави-члена осідку.

Держави-члени, які вимагали складання декларації з ПДВ у національній валюті, іншій ніж євро, повинні конвертувати суми в євро з використанням обмінного курсу, дійсного станом на останню дату податкового періоду. Обмін здійснюють за обмінними курсами, опублікованими Європейським Центральним Банком у зазначений день або - за відсутності публікації у зазначений день - у наступний день публікації.

Держава-член ідентифікації повинна невідкладно передати за допомогою електронних засобів державі-члену споживання інформацію, необхідну для прив’язки кожного платежу до відповідної декларації з ПДВ.

1. Держава-член ідентифікації повинна забезпечити переказ суми, яку сплатила оподатковувана особа, що використовує одну зі спеціальних схем, передбачених у главі 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, або, якщо застосовно, її посередник, на банківський рахунок у євро, що був визначений державою-членом споживання, на користь якої повинен бути здійснений платіж.

Держави-члени, які вимагали здійснення платежів у національній валюті, іншій ніж євро, повинні конвертувати суми в євро з використанням обмінного курсу, дійсного станом на останню дату податкового періоду. Обмін здійснюють за обмінними курсами, опублікованими Європейським Центральним Банком у зазначений день або - за відсутності публікації у зазначений день - у наступний день публікації.

Переказ повинен бути здійснений упродовж 20 днів із кінця місяця, у якому був отриманий платіж.

2. Якщо оподатковувана особа, що використовує одну зі спеціальних схем, або, якщо застосовно, її посередник, не сплачує загальну суму податку, що підлягає сплаті, держава-член ідентифікації повинна забезпечити переказ платежу державам-членам споживання пропорційно до суми податку, яка підлягає сплаті в кожній державі-члені. Держава-член ідентифікації повинна повідомити про це за допомогою електронних засобів компетентні органи держав-членів споживання.

Держави-члени повинні повідомити за допомогою електронних засобів компетентним органам інших держав-членів номери відповідних банківських рахунків для отримання платежів згідно зі статтею 47f.

Держави-члени повинні невідкладно повідомити за допомогою електронних засобів компетентні органи інших держав-членів і Комісію про зміни ставок податку, застосовних до постачальників товарів і надавачів послуг, до яких застосовуються спеціальні схеми.

Держави-члени повинні, після ввезення товарів, щодо яких необхідно задекларувати ПДВ згідно зі спеціальною схемою, передбаченою в секції 4 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, провести електронну перевірку дійсності індивідуального ідентифікаційного номера платника ПДВ, присвоєного згідно зі статтею 369q зазначеної Директиви та повідомленого не пізніше ніж після подання ввізної декларації.

1. Щоб отримати записи, які веде оподатковувана особа або посередник відповідно до статей 369, 369k та 369x Директиви 2006/112/ЄС, держава-член споживання повинна спершу подати запит державі-члену ідентифікації за допомогою електронних засобів.

2. Коли держава-член ідентифікації отримує запит, зазначений у параграфі 1, вона повинна невідкладно передати такий запит за допомогою електронних засобів оподатковуваній особі або її посереднику.

3. Держави-члени повинні передбачити, що, за запитом, оподатковувана особа або її посередник передає запитані записи за допомогою електронних засобів державі-члену ідентифікації. Держави-члени погоджуються, що записи можуть бути подані з використанням стандартної форми.

4. Держава-член ідентифікації повинна невідкладно передати отримані записи за допомогою електронних засобів державі-члену споживання, що запитує.

5. Якщо держава-член споживання, що запитує, не отримує записи упродовж 30 днів із дати подання запиту, така держава-член може вжити будь-яких заходів згідно з її національним законодавством для отримання таких записів.

1. Якщо держава-член ідентифікації вирішує провести на своїй території адміністративне розслідування стосовно оподатковуваної особи, яка використовує одну зі спеціальних схем, передбачених у главі 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, або, якщо застосовно, стосовно посередника, вона повинна заздалегідь повідомити про розслідування компетентні органи всіх інших держав-членів.

Перший підпараграф застосовується тільки до адміністративного розслідування, що стосується спеціальних схем.

2. Без обмеження статті 7(4), якщо держава-член споживання ухвалює рішення про необхідність адміністративного розслідування, вона повинна спочатку провести консультації з державою-членом ідентифікації про необхідність такого розслідування.

У випадках, коли узгоджено необхідність проведення розслідування, держава-член ідентифікації повинна поінформувати інших держав-членів.

Це не перешкоджає державам-членам вживати будь-яких заходів згідно з їхнім національним законодавством.

3. Кожна держава-член повинна надати іншим державам-членам та Комісії дані про компетентний орган, відповідальний за координування адміністративних розслідувань у такій державі-члені.

Держави-члени повинні дозволити Комісії отримувати інформацію безпосередньо з повідомлень, згенерованих комп’ютеризованою системою, зазначеною у статті 53, для цілей агрегування статистичної та діагностичної інформації відповідно до пунктів (d) та (e) статті 17(1). Така інформація не повинна містити дані про окремих оподатковуваних осіб.

З метою однакового застосування цього Регламенту Комісії надано повноваження ухвалювати зазначені нижче інструменти згідно з процедурою, зазначеною у статті 58(2):

(a) технічні деталі, у тому числі спільне електронне повідомлення для надання інформації, зазначеної у статтях 47b(1), 47c(1), та 47d(1), і стандартна форма, як зазначено у статті 47i(3);

(b) технічні деталі, у тому числі спільне електронне повідомлення для надання інформації, зазначеної у статтях 47b(2) та (3), 47c(2) та (3), 47d(2), 47e, 47f(2), 47i(1), (2) та (4), 47j(1), (2) та (3), а також технічні засоби передачі такої інформації;

(c) технічні деталі для передачі між державами-членами інформації, зазначеної у статті 47g;

(d) технічні деталі стосовно перевірки інформації, зазначеної у статті 47h, державою-членом ввезення;

(e) агрегована статистична та діагностична інформація, яка підлягає отриманню Комісією, як зазначено у статті 47k, а також технічні засоби отримання такої інформації.

1. Якщо компетентний орган держави-члена осідку отримує заяву про відшкодування ПДВ відповідно до статті 5 Директиви 2008/9/ЄС і не застосовується стаття 18 зазначеної Директиви, він повинен, протягом 15 календарних днів з моменту її отримання, передати таку заяву за допомогою електронних засобів компетентним органам кожної відповідної держави-члена відшкодування з підтвердженням того, що заявник, як означено у статті 2(5) Директиви 2008/9/ЄС, є оподатковуваною особою для цілей ПДВ і що ідентифікаційний або реєстраційний номер, наданий такою особою, є дійсним на період відшкодування.

Якщо держава-член осідку дізнається, що оподатковувана особа, яка подає заяву про відшкодування ПДВ відповідно до статті 5 Директиви 2008/9/ЄС, має податкові зобов’язання в такій державі-члені осідку, вона може запитати згоду оподатковуваної особи на переказ відшкодування ПДВ безпосередньо такій державі-члену для погашення непогашених податкових зобов’язань. Якщо оподатковувана особа дає згоду на такий переказ, держава-член осідку повідомляє державі-члену відшкодування суму, щодо якої отримано згоду, і держава-член відшкодування від імені оподатковуваної особи переказує таку суму державі-члену осідку. Держава-член осідку повинна повідомити оподатковувану особу, чи переказана сума повністю або частково погашає податкове зобов’язання згідно з її національним правом і адміністративними практиками. Однак переказ відшкодування ПДВ державі-члену осідку не впливає на право держави-члена відшкодування стягнути зобов’язання, які оподатковувана особа має в такій державі-члені.

У випадках, коли податкові зобов’язання в державі-члені осідку є спірними, переказ сум відшкодування може бути використаний державою-членом осідку як захід утримання за згодою оподатковуваної особи, якщо в такій державі-члені забезпечений ефективний судовий нагляд.

2. Компетентні органи кожної держави-члена відшкодування повинні за допомогою електронних засобів повідомити компетентним органам інших держав-членів будь-яку інформацію, що вимагається ними відповідно до статті 9(2) Директиви 2008/9/ЄС. Технічні деталі, у тому числі спільне електронне повідомлення, за допомогою якого передають таку інформацію, повинні бути визначені згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2) цього Регламенту.

3. Компетентні органи кожної держави-члена відшкодування повинні за допомогою електронних засобів повідомити компетентним органам інших держав-членів, якщо вони бажають скористатися можливістю вимагати від заявника опису господарської діяльності згідно з гармонізованими кодами, як зазначено у статті 11 Директиви 2008/9/ЄС.

Гармонізовані коди, зазначені в першому підпараграфі, повинні визначатися згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2) цього Регламенту на основі класифікації NACE, встановленої Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1893/2006 від 20 грудня 2006 року про встановлення статистичної класифікації видів економічної діяльності NACE (редакція 2) (-1).

1. Держави-члени та Комісія повинні дослідити та оцінити, як працюють механізми адміністративної співпраці, передбачені в цьому Регламенті. Комісія повинна узагальнити досвід держав-членів з метою удосконалення роботи таких механізмів.

2. Держави-члени повинні надати Комісії будь-яку доступну інформацію, яка стосується застосування ними цього Регламенту.

2a. Держави-члени можуть повідомити OLAF відповідну інформацію, щоб дати йому змогу розглянути належні заходи згідно з його мандатом. Якщо така інформація була отримана від іншої держави-члена, остання може вимагати, щоб передача інформації здійснювалася за її попередньою згодою.

3. Перелік статистичних даних, необхідних для оцінювання цього Регламенту, повинен визначатися згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2). Держави-члени повинні надати такі дані Комісії, якщо вони доступні та їх надання не створить необґрунтоване адміністративне навантаження.

4. З метою оцінювання ефективності цієї системи адміністративної співпраці в розрізі протидії ухиленню від сплати податків і уникненню оподаткування держави-члени можуть надавати Комісії будь-яку іншу інформацію, зазначену у статті 1.

5. Комісія передає інформацію, зазначену в параграфах 2, 3 і 4, іншим відповідним державам-членам.

6. За необхідності, на додаток до інформації, що вимагається в інших положеннях цього Регламенту, Комісія може надсилати компетентним органам кожної держави-члена будь-яку інформацію, що може дати їм змогу протидіяти шахрайству у сфері ПДВ, як тільки вона отримає таку інформацію.

7. Комісія може, за запитом держави-члена, надавати експертні висновки, технічну або логістичну допомогу або будь-яку іншу підтримку для досягнення цілей цього Регламенту.

1. Якщо компетентний орган держави-члена отримує інформацію з третьої країни, такий орган може передати інформацію компетентним органам держав-членів, які можуть бути зацікавлені в такій інформації та, у будь-якому разі, усім, хто її запитав, якщо це дозволено угодами про допомогу з конкретною третьою країною.

2. Компетентні органи можуть передавати, згідно з їхніми національними положеннями щодо передачі персональних даних третім країнам, інформацію, отриману згідно із цим Регламентом, третій країні в разі дотримання зазначених нижче умов:

(a) компетентний орган держави-члена, з якої походить інформація, дав згоду на таку передачу; та

(b) відповідна третя країна зобов’язалася забезпечити співпрацю, необхідну для збору доказів про невідповідний характер операцій, які потенційно суперечать законодавству про ПДВ.

1. Інформація, яку повідомляють згідно із цим Регламентом, повинна, наскільки це можливо, надаватися за допомогою електронних засобів відповідно до умов, ухвалених згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2).

2. Якщо запит був не повністю поданий через електронну систему, зазначену в параграфі 1, запитаний орган повинен невідкладно підтвердити отримання запиту за допомогою електронних засобів, але в будь-якому разі не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після отримання.

Якщо орган отримав запит або інформацію, які не призначалися йому як отримувачу, він повинен невідкладно надіслати повідомлення за допомогою електронних засобів відправнику, але в будь-якому разі не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після отримання.

Запити про надання допомоги, у тому числі запити про повідомлення, і документи, що додаються, можуть бути складені будь-якою мовою, погодженою між запитаним органом і органом, що запитує. Такі запити повинні супроводжуватися перекладом офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена, у якій створений запитаний орган, тільки у спеціальних випадках, коли запитаний орган вказує причину вимоги щодо надання такого перекладу.

Комісія та держави-члени повинні забезпечити готовність до експлуатації наявних або нових систем зв’язку та обміну інформацією, які необхідні для забезпечення обмінів інформацією, описаних у цьому Регламенті. Рішення про угоду про рівень обслуговування, що забезпечує технічну якість і обсяг послуг, які повинні бути надані Комісією та державами-членами для функціонування таких систем зв’язку та обміну інформацією, ухвалюють згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2). Комісія відповідає за будь-який розвиток мережі CCN/CSI, необхідний для забезпечення можливості обміну такою інформацією між державами-членами. Держави-члени відповідають за будь-який розвиток їхніх систем, необхідний для забезпечення можливості обміну такою інформацією з використанням мережі CCN/CSI.

Держави-члени відмовляються від усіх вимог про відшкодування витрат, понесених у ході застосування цього Регламенту, окрім, у відповідних випадках, тих, що стосуються винагороди експертів.

1. Запитаний орган однієї держави-члена повинен надати органу, що запитує, іншої держави-члена інформацію, зазначену у статті 1, за умови, що:

(a) кількість і характер запитів про надання інформації, поданих органом, що запитує, упродовж визначеного періоду, не створюють непропорційне адміністративне навантаження на такий запитаний орган;

(b) орган, що запитує, вичерпав звичайні джерела інформації, які він міг використати за відповідних обставин для отримання запитаної інформації без ризику поставити під загрозу досягнення бажаної мети.

2. Цей Регламент не створює обов’язку забезпечення проведення розслідувань або надання інформації щодо певної справи, якщо закони або адміністративні практики держави-члена, що має надати інформацію, не дозволяють державі-члену проводити такі розслідування або збирати чи використовувати таку інформацію для власних цілей такої держави-члена.

3. Компетентний орган запитаної держави-члена може відмовитися надавати інформацію, якщо держава-член, що запитує, не здатна, з правових причин, надати подібну інформацію. Комісія повинна бути поінформована про підстави відмови запитаною державою-членом.

4. У наданні інформації може бути відмовлено, якщо це призведе до розкриття комерційної, промислової або професійної таємниці, комерційного процесу або інформації, розкриття якої суперечитиме публічному порядку.

5. Параграфи 2, 3 і 4 у жодному разі не повинні тлумачитися як такі, що дозволяють запитаному органу держави-члена відмовлятися надавати інформацію про оподатковувану особу, ідентифіковану для цілей ПДВ у державі-члені органу, що запитує, виключно тому що цією інформацією володіє банк, інша фінансова установа, номінальний утримувач або особа, що діє в якості агента або довіреної особи, або тому що вона стосується часток участі в юридичній особі.

6. Запитаний орган повинен повідомити орган, що запитує, про підстави для відхилення запиту про надання допомоги.

7. Може бути ухвалене мінімальне порогове значення для ініціювання запиту про надання допомоги згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2).

1. Інформація, надана або зібрана в будь-якій формі згідно із цим Регламентом, у тому числі будь-яка інформація, до якої посадова особа отримала доступ за обставин, визначених у главах VII, VIII та X, а також у випадках, зазначених у параграфі 2 цієї статті, підпадає під дію обов’язку щодо збереження службової таємниці та захисту, який поширюється на подібну інформацію згідно з національним правом держави-члена, що її отримала, і відповідними положеннями, застосовними до органів Союзу. Таку інформацію необхідно використовувати тільки за обставин, передбачених у цьому Регламенті.

Така інформація може використовуватися для цілей встановлення бази оподаткування або стягнення чи адміністративного контролю податку для цілей встановлення бази оподаткування.

Така інформація також може використовуватися для обчислення інших зборів, податків і мит, які підпадають під дію статті 2 Директиви Ради 2008/55/ЄС від 26 березня 2008 року про взаємну допомогу у задоволенні претензій, що стосуються певних зборів, мит, податків та інших інструментів (-2).

Крім того, вона може використовуватися у зв’язку із судовими провадженнями, які можуть передбачати стягнення і які ініційовані у зв’язку з порушеннями податкового права, без обмеження загальних правил і правових положень, що регулюють права відповідачів і свідків у таких провадженнях.

2. Особи, належним чином акредитовані органом акредитації з питань безпеки при Комісії, можуть мати доступ до такої інформації тільки в обсязі, необхідному для обслуговування, підтримки та розвитку електронних систем, які впроваджені Комісією та використовуються державами-членами для імплементації цього Регламенту.

3. Як відступ від параграфа 1, компетентний орган держави-члена, що надає інформацію, дозволяє її використання для інших цілей в державі-члені органу, що запитує, якщо згідно із законодавство держави-члена запитаного органу така інформація може використовуватися для подібних цілей.

4. Якщо орган, що запитує, вважає, що інформація, яку він отримав від запитаного органу, може бути корисною компетентному органу третьої держави-члена, він може передати її такому органу. Він повинен заздалегідь повідомити про це запитаний орган. Запитаний орган може вимагати, щоб передача інформації третій особі здійснювалася за його попередньою згодою.

5. Будь-яке зберігання, опрацювання або обмін інформацією, зазначеною в цьому Регламенті, підпадає під дію регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/679 (-3) та (ЄС) № 45/2001 (-4). Однак держави-члени повинні, для цілей правильного застосування цього Регламенту, обмежити обсяг обов’язків і прав, передбачених у статтях 12-15, 17, 21 та 22 Регламенту (ЄС) № 2016/679. Такі обмеження повинні охоплювати тільки те, що суворо необхідно для охорони інтересів, вказаних у пункті (e) статті 23(1) зазначеного Регламенту, зокрема, щоб:

(a) надати компетентним органам держав-членів можливість належним чином виконувати свої завдання для цілей цього Регламенту; або

(b) не перешкоджати службовому або судовому розслідуванню, аналізу, розслідуванням або процедурам для цілей цього Регламенту та гарантувати, що запобігання, розслідування та виявлення випадків ухилення від сплати податків і податкового шахрайства не буде поставлено під загрозу.

Опрацювання та зберігання інформації, зазначеної в цьому Регламенті, повинні здійснюватися тільки для цілей, зазначених у статті 1(1) цього Регламенту, і така інформація не підлягає подальшому опрацюванню у спосіб, що не відповідає таким цілям. Забороняється опрацювання персональних даних на підставі цього Регламенту для будь-яких інших, наприклад комерційних, цілей. Строки зберігання такої інформації обмежуються періодом, необхідним для досягнення зазначених цілей. Строки зберігання інформації, зазначеної у статті 17 цього Регламенту, визначаються на основі строків позовної давності, передбачених у законодавстві відповідної держави-члена, але вони не повинні перевищувати десять років.

Звіти, заяви та будь-які інші документи або їх засвідчені копії чи витяги з них, отримані персоналом запитаного органу та передані органу, що запитує, у рамках допомоги, передбаченої в цьому Регламенті, можуть використовуватися як докази компетентними органами держави-члена органу, що запитує, на тих самих підставах, що й подібні документи, надані будь-яким органом такої країни.

1. Для цілей застосування цього Регламенту держави-члени повинні вжити всіх необхідних заходів, щоб:

(a) забезпечити ефективну внутрішню координацію між компетентними органами;

(b) встановити пряму співпрацю між органами, уповноваженими для цілей такої координації;

(c) забезпечити безперебійне функціонування механізмів обміну інформацією, передбачених у цьому Регламенті.

2. Комісія повинна якнайшвидше повідомляти кожній державі-члену будь-яку інформацію, яку вона отримує та може надати.

1. Комісії допомагає Постійний комітет з адміністративної співпраці.

2. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-5).

1. До 01 листопада 2013 року та кожні п’ять років потому Комісія повинна звітувати перед Європейським Парламентом і Радою про застосування цього Регламенту.

2. Держави-члени передають Комісії текст будь-яких положень національного права, які вони ухвалюють у сфері регулювання цього Регламенту.

1. Цей Регламент не обмежує виконання будь-яких ширших обов’язків щодо взаємної допомоги, які виникають з інших правових актів, включно з двосторонніми або багатосторонніми угодами.

2. Якщо держави-члени укладають двосторонні угоди з питань, які охоплюються цим Регламентом, зокрема, відповідно до статті 11, крім випадків, коли такі угоди стосуються окремих справ, вони повинні невідкладно повідомити про це Комісію. Комісія, у свою чергу, повідомляє іншим державам-членам.

Регламент (ЄС) № 1798/2003 скасовано з 01 січня 2012 року. Однак дія статті 2(1) зазначеного Регламенту продовжується до дати публікації Комісією переліку компетентних органів, зазначеного у статті 3 цього Регламенту.

Глава V, за винятком статті 27(4), зазначеного Регламенту застосовується до 31 грудня 2012 року.

Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент.

Цей Регламент набуває чинності на 20-й день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 01 січня 2012 року.

Однак статті 33-37 застосовуються з 01 листопада 2010 року;

глава V, за винятком статей 22 і 23, застосовується з 01 січня 2013 року;

- статті 38-42 застосовуються з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2014 року; та

- статті 43-47 застосовуються з 01 січня 2015 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

__________