Директива 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ (виправлене видання)

Інформація, отримана у цьому контексті, повинна підлягати дії умов професійної таємниці, визначеним у частині 1 статті 44.

Незважаючи на частину 1 статті 44 та статтю 45, держави-члени можуть, на підставі положень, встановлених законодавством, надавати дозвіл на розкриття певної інформації іншим департаментам їх центральних урядових адміністрацій, відповідальних за законодавчу базу нагляду за діяльністю кредитних установ, фінансових установ, інвестиційних служб та страхових компаній та інспекторам, які діють від імені таких департаментів.

Однак такі розкриття можуть здійснюватися виключно у випадках, коли це необхідно з причин пруденційного контролю.

Держави-члени забезпечують, щоб інформація, отримана згідно частини 2 статті 44 та статті 47, та інформація, отримана шляхом оперативної перевірки, зазначеної у частинах 1 та 2 статті 43, не могла бути розкрита у випадках, зазначених у статті 50, за виключенням випадків, коли надається чітко визначена згода з боку компетентних органів, які розкрили інформацію, або компетентних органів держави-члена, на території якої була проведена оперативна перевірка.

Ця секція не повинна перешкоджати компетентним органам держави-члена повідомляти інформацію, зазначену у статтях з 44 по 46, кліринговій палаті або іншому подібному органу, визнаному згідно національного законодавства, для забезпечення клірингових та розрахункових послуг для одного з їх національних ринків, якщо вони вважають за необхідне повідомити інформацію для забезпечення належного функціонування таких органів у зв'язку з дефолтами або потенційними дефолтами учасників ринку. Інформація, отримана у цьому контексті, повинна підлягати дії умовам професійної таємниці, визначеним у частині 1 статті 44.

Однак держави-члени забезпечують, щоб така інформація, отримана згідно частини 2 статті 44, не могла бути розкрита за обставин, зазначених у цій статті без чітко визначеної згоди з боку компетентних органів, які її розкрили.

1. Держави-члени забезпечують принаймні, щоб будь-яка особа, якій надано дозвіл у розумінні Директиви 84/253/ЄЕС(1) та яка виконує у кредитній установі функцію, описану у статті 51 Директиви 78/660/ЄЕС, статті 73 Директиви 83/349/ЄЕС або статті 31 Директиви 85/611/ЄЕС(2), або будь-яку іншу передбачену функцію, зобов'язувалася подавати звіти належним чином до компетентних органів щодо будь-якого факту або рішення щодо такої кредитної установи, про які їй стало відомо у процесі виконання такої функції, які можуть:

(1) Восьма Директива Ради 84/253/ЄЕС від 10 квітня 1984 року про затвердження осіб, відповідальних за здійснення обов'язкових аудиторських перевірок бухгалтерських документів (OB L 126, 12.05.84, с. 20).

(2) Директива Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року про гармонізацію законів, підзаконних та адміністративних положень щодо компаній зі спільного інвестування у цінні папери, що знаходяться в обороті (UCITS) (OB L 375, 31.12.85, с. 3). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

(a) полягати у суттєвому порушенні законів, підзаконних або адміністративних положень, які встановлюють умови, що регулюють ліцензування або які безпосередньо регулюють здійснення діяльності кредитних установ;

(b) впливати на постійне функціонування кредитних установ;

або

(c) призвести до відмови щодо сертифікації рахунків або до вираження застереження.

Держави-члени забезпечують принаймні, щоб така особа зобов'язувалася подавати звіти належним чином до компетентних органів щодо будь-якого факту або рішення щодо такої кредитної установи, про які їй стало відомо у процесі здійснення функції, описаної у першому пункті, в установі, яка має тісні зв'язки, які утворились в результаті контролюючих взаємин з кредитною установою, в якій вона здійснює свої функції.

2. Сумлінне розкриття перед компетентними органами особами, яким надано дозвіл у розумінні Директиви 84/253/ЄЕС, будь-якого факту або рішення, зазначеного у частині 1, не повинне порушувати будь-яке обмеження щодо розкриття інформації, накладене контрактом або будь-яким правовим, підзаконним або адміністративним положенням, та не залучати будь-яких осіб на підставі будь-якого зобов'язання.

Без шкоди процедурам відкликання ліцензій та положенням кримінального законодавства, держави-члени забезпечують, щоб їх відповідні компетентні органи мали змогу, у порівнянні з кредитними установами, або з тими, що ефективно контролюють діяльність кредитних установ, які порушують закони, регламенти та адміністративні положення щодо нагляду або здійснення їх діяльності, ухвалювати або накладати штрафи або заходи, спрямовані зокрема на ліквідацію відповідних порушень або наслідків таких порушень.

Держави-члени забезпечують, щоб рішення, ухвалені у зв'язку з дотриманням кредитними установами законів, підзаконних та адміністративних актів, ухвалених відповідно до цієї Директиви, підпадали під дію права звертатися до суду. Це ж саме застосовується у випадках, коли рішення не приймається у шестимісячний термін після його подання, у зв'язку з заявкою на отримання ліцензії, яка містить всю інформацію, необхідно згідно чинних положень.

Якщо держава-член встановлює законом, підзаконною або адміністративною дією положення про імплементацію законодавства Співтовариства про пруденційний нагляд за діяльністю кредитної установи, яка використовує термін або посилається на концепцію власних коштів, вона повинна привести такий термін або концепцію до відповідності визначенню, зазначеному у статтях з 57 по 61 та статей з 63 по 66.

Відповідно до обмежень, встановлених статтею 66, неконсолідовані власні кошти кредитних установ містять наступні статті:

(a) капітал у розумінні статті 22 Директиви 86/635/ЄСЕ, наскільки він був повністю сплачений, плюс премії по акціях, проте без урахування кумулятивних привілейованих акцій;

(b) резерви у розумінні статті 23 Директиви 86/635/ЄСЕ, а також прибутки та збитки, перенесені на наступну сторінку у результаті застосування підсумкового прибутку або збитку;

(c) кошти для загальних банківських ризиків у розумінні статті 38 Директиви 86/635/ЄСЕ;

(d) резерви з переоцінки у розумінні статті 33 Директиви 78/660/ЄЕС;

(e) корегування вартості у розумінні частини 2 статті 37 Директиви 86/635/ЄСЕ;

(f) інші пункти у розумінні статті 63;

(g) зобов'язання членів кредитних установ, створених як кооперативи, та об'єднані в окремі зобов'язання позичальників певних установ, організованих у формі фондів, як зазначено у частині 1 статті 64; та

(h) фіксовані кумулятивні преференційні акції або субординований позиковий капітал, як зазначено у частині 3 статті 64.

Наступні статті повинні відраховуватися відповідно до статті 66:

(i) власні акції за остаточною вартістю основного капіталу, якими володіє кредитна установа;

(j) нематеріальні активи у розумінні частини 9 статті 4 ("Активи") Директиви 86/635/ЄСЕ;

(k) матеріальні збитки за поточний фінансовий рік;

(l) активи у інших кредитних або фінансових установах на суму не більше ніж 10% від їх капіталу;

(m) субординовані претензії та інструменти, зазначені у статті 63 та частині 3 статті 64, якими володіє кредитна установа щодо кредитних та фінансових установ, активи в яких перевищують 10% від капіталу для кожного випадку;

(n) активи в інших кредитних та фінансових установах на суму до 10% від їх капіталу, субординовані претензії та інструменти, зазначені у статті 63 та частині 3 статті 64, якими володіє кредитна установа щодо кредитних та фінансових установ, крім тих, що зазначені у підпунктах (l) та (m) щодо загального обсягу таких активів, субординованих претензій та інструментів, які перевищують 10% від власних коштів такої кредитної установи, обчисленої до відрахування статей підпунктів з (l) по (p);

(o) участь у розумінні частини 10 статті 4, якою володіє кредитна установа в:

(i) страхованих компаніях у розумінні статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС(1), статті 4 Директиви 2002/83/ЄС(2) та пункту (b) статті 1 Директиви 98/78/ЄС(3),

(ii) компаніях з перестрахування у розумінні пункту (c) статті 1 Директиви 98/78/ЄС,

або

(iii)страхових холдингових компаніях у розумінні пункту (i) статті 1 Директиви 98/78/ЄС;

(1) Перша Директива Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року про узгодження законів, регламентів та адміністративних положень щодо започаткування та здійснення діяльності з прямого страхування, іншого, ніж страхування життя (OB L 228, 16.08.73, с. 3). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

(2) Директива 2002/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 листопада 2002 року про страхування життя (OB L 345, 19.12.2002, с. 1). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

(3) Директива 98/78/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 жовтня 1998 року про додатковий нагляд за діяльністю страхових компаній у складі страхової групи (OB L 330, 05.12.98, с. 1). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.

(p) кожен з наступних пунктів, якими володіє кредитна установа по відношенню до установ, визначених у підпункті (o), у яких вона володіє участю:

(i) інструменти, зазначені у частині 3 статті 16 Директиви 73/239/ЄЕС; та

(ii) інструменти, зазначені у частині 3 статті 27 Директиви 2002/83/ЄС;

(q) для кредитних установ, які обчислюють суми ризикової уражуваності, зважені по ризику згідно підсекції 2 секції 3, негативні суми, які виникають в результаті обчислення згідно підпункту 36 частини 1 додатка VII, та очікувані суми збитків, обчислені відповідно до підпунктів 32 та 33 частини 1 додатка VII;

та

(r) сума ризикової уражуваності позицій сек'юритизації, які отримують показник ризику на рівні 1250% згідно частини 4 Додатка IX, обчислені у спосіб, визначений у вищезгаданій частині.

Для потреб підпункту (b), держави-члени можуть дозволяти включення проміжних прибутків до формального рішення, яке було прийнято виключно, якщо ці прибутки були перевірені особами, відповідальними за аудит рахунків та якщо доведено для потреб компетентних органів, що сума таких прибутків була оцінена відповідно до принципів, встановлених у Директиві 86/635/ЄЕС, та з неї вирахувані будь-який передбачений податок або дивіденд.

У випадку кредитної установи, яка є ініціатором сек'юритизації, чистий прибуток, який виникає в результаті сек'юритизації майбутнього прибутку з сек'юритизованих активів та забезпечує посилення кредиту для позицій по сек'юритизації, виключається зі статті, визначеної у підпункті (b).

У якості альтернативи вирахуванню статей, зазначених у підпунктах (o) та (p) статті 57, держави-члени можуть дозволити їх кредитним установам застосовувати, за внесення необхідних змін, методи 1, 2 та 3 додатка I до Директиви 2002/87/ЄС. Метод 1 (бухгалтерська консолідація) може застосовуватися лише, якщо компетентний орган впевнений у рівні інтегрованого управління та внутрішнього контролю щодо установ, які могли б бути включені до консолідації. Обраний метод з часом застосовується на постійній основі.

Держави-члени можуть забезпечувати, щоб для калькуляції власних коштів на автономній основі кредитні установи, що підпадають під дію нагляду на консолідованій основі відповідно до секції 1 глави 4 або додаткового нагляду згідно до Директиви 2002/87/ЄС, не потребували вирахування статей, зазначених у підпунктах з (l) по (p) статті 57, які утримуються у кредитних установах, фінансових установах, страхових компаніях або у компаніях з перестрахування, які включено до консолідації або додаткового нагляду.

Це положення застосовується до усіх пруденційних правил, які було гармонізовано актами Співтовариства.

Концепція власних коштів, як визначено у підпунктах з (a) по (h) статті 57, об'єднує максимальну кількість статей та сум. Використання таких статей та фіксування більш низьких граничних величин, а також відрахування статей, окрім тих, які перелічені у підпунктах з (i) по (r) статті 57, залишається на розсуд держав-членів.

Статті, перелічені у підпунктах з (a) по (e) статті 57, є доступними для кредитної установи для необмеженого та негайного використання для покриття ризиків або збитків, які тільки такі виникнуть. З підсумку вираховується будь-який податок на момент його обчислення або належним чином упорядковується, якщо такі податкові виплати зменшуватимуть суму до рівня, до якого ці статті можуть застосовуватися для покриття ризиків або збитків.

Держави-члени можуть подавати звіти до Комісії щодо досягнутого прогресу у процесі конвергенції відносно загального визначення власних коштів. На основі цих звітів Комісія за необхідності до 1 січня 2009 року ухвалює пропозицію до Європейського Парламенту та до Ради щодо внесення поправок до цієї секції.

1. Концепція власних коштів, яка використовується державою-членом, може включати інші статті за умови, якщо, яким би не були правові та бухгалтерські вказівки, вони мають наступні характеристики:

(a) вони знаходяться у вільному доступі для кредитних установ для покриття стандартних банківських ризиків у разі, якщо річний прибуток або капітальні збитки не були ще визначені;

(b) їх наявність розкрита у внутрішніх бухгалтерських документах;

(c) їх сума визначена керівництвом кредитної установи, перевірена незалежними аудиторами, доведена до відома компетентних органів та розміщена для здійснення нагляду компетентних органів.

2. Цінні папери з невизначеним терміном дії та інші інструменти, які відповідають наступним умовам, також можуть визнаватися у якості інших статей:

(a) вони не можуть бути відшкодовані за ініціативи пред'явника або без попереднього погодження з боку компетентних органів;

(b) боргова угода передбачає, що кредитна установа має вибір щодо відстрочки сплати відсотків по боргу;

(c) претензії кредитора до кредитної установи повністю підпорядковуються претензіям усіх несубординованих кредиторів;

(d) документи, що регулюють випуск цінних паперів, передбачають, що борг та несплачені відсотки є такими, що абсорбують втрати, залишаючи кредитну установу у стані готовності для продовження торгівлі; та

(e) враховуються лише повністю сплачені рахунки.

До цих цінних паперів та інших інструментів можуть додаватися кумулятивні преференційні акції, окрім тих, які зазначені у підпункті (h) статті 57.

3. Для кредитних установ, які підраховують суми ризикової уражуваності, зважені по ризику, згідно підсекції 2 секції 3, позитивні суми, які виникають в результаті обчислення у підпункті 36 частини 1 додатка VII, можуть, до 0.6% від сум ризикової уражуваності, зважених по ризику, обчислені згідно підсекції 2, визначатися в якості інших статей. Для цих кредитних установ корегування вартості та положення, включені до обчислення, зазначеного у підпункті 36 частини 1 додатка VII, та корегування вартості та положення щодо ризикових уражуваностей, зазначених у підпункті (e) статті 57, не включають до власних коштів, окрім випадків відповідно до цієї частини. Для цих потреб, суми ризикової уражуваності, зважені по ризику, не включають ті, які обчислені по відношенню до позицій сек'юритизації, які мають показник ризику на рівні 1250%.

1. Зобов'язання членів кредитних установ, створених як кооперативи, зазначені у підпункті (g) статті 57, містять незапитаний капітал таких кооперативів та правові зобов'язання членів таких кооперативів для здійснення додаткових платежів, які не підлягають відшкодуванню, якщо кредитна установа зазнає збитку, у випадку чого повинна бути можливість вимагати ці платежі без затримки.

Спільні або певні зобов'язання позичальників у випадку кредитних установ, які організовані як фонди, розглядаються у такий самий спосіб, що і попередні статті.

Усі такі статті можуть включатися до власних коштів, наскільки вони враховані як власні кошти установ цієї категорії згідно національного законодавства.

2. Держави-члени не включають до власних коштів державних кредитних установ гарантії, які вони або їх місцеві органи влади поширюють на такі установи.

3. Держави-члени або компетентні органи можуть включати фіксовані кумулятивні преференційні акції, зазначені у підпункті (h) статті 57, та субординований позиковий капітал, зазначений у положенні про власні кошти, якщо існуватимуть обов'язкові угоди, згідно яких, у разі банкрутства або ліквідації кредитної установи, вони безпосередньо класифікуються за претензіями з боку усіх інших кредиторів та не повинні повторно сплачуватися, допоки усі інші борги, невиплачені вчасно, не будуть сплачені.

Субординований позиковий капітал відповідає наступним критеріям:

(a) лише повністю сплачені кошти можуть враховуватися;

(b) залучені позики мають первісний термін погашення принаймні п'ять років, після якого вони можуть бути погашені;

(c) межі, за яких вони можуть класифікуватися як власні кошти, поступово зменшуються впродовж принаймні останніх п'яти років до моменту погашення; та

(d) угода позики не включає будь-якої статті, яка передбачає, що за спеціальних обставин, окрім ліквідації кредитної установи, борг може стати таким, що підлягає погашенню, до узгодженої дати погашення.

Для потреб підпункту (b) другого пункту, якщо термін погашення боргу не буде зафіксовано, залучені позики підлягають сплаті за умови надання п'ятирічного повідомлення, допоки позики не будуть більше вважатися власними фондами або допоки компетентними органами не буде вимагатися попередня згода для більш раннього погашення. Компетентні органи можуть надати дозвіл щодо більш раннього погашення таких позик за умови, якщо вимога буде зроблена за ініціативи емітента або це не буде негативно впливати на платоспроможність кредитної установи.

4. Кредитні установи не включають до власних коштів об'єктивних вартісних резервів, пов'язаних з прибутком або збитком по хеджуваннях грошових потоків фінансових інструментів, зважених по амортизованій вартості, або будь-які прибутки або збитки по їх зобов'язаннях, оцінених за справедливою вартістю, які виникають завдяки змінам у фінансовому стані кредитної установи.

1. У разі, якщо калькуляція повинна бути здійснена на консолідованій основі, консолідовані суми, пов'язані з статтями, переліченими згідно статті 57, використовуються відповідно до правил, встановлених у секції 1 глави 4. Крім того, наступне може, у разі якщо вони є кредитними ("негативними") статтями, відноситись до консолідованих резервів для обчислення власних коштів:

(a) будь-які доходи по міноритарних пакетах акцій у розумінні статті 21 Директиви 83/349/ЄЕС у разі використання методу глобального інтегрування;

(b) перша консолідаційна різниця у розумінні статей 19, 30 та 31 Директиви 83/349/ЄЕС;

(c) курсова різниця, включена до консолідованих резервів відповідно до частини 6 статті 39 Директиви 83/349/ЄЕС; та

(d) будь-яка різниця, яка виникає в результаті включення певних відсотків володіння відповідно до методу, описаного у статті 33 Директиви 83/349/ЄЕС.

2. У випадку, якщо статті, зазначені у підпунктах з (a) по (d) частини 1 є дебетовими ("позитивними") статтями, вони можуть вираховуватися при обчисленні консолідованих власних коштів.

1. Статті, зазначені у підпунктах з (d) по (h) статті 57, підпадають під дію наступних обмежень:

(a) загальний обсяг статей підпунктів з (d) по (h) не може перевищувати максимум 100% від статей підпунктів (a) плюс (b) та (c) мінус підпункти з (i) по (k); та

(b) загальний обсяг статей підпунктів з (g) по (h) не може перевищувати максимум 50% від статей підпунктів (a) плюс (b) та (c) мінус підпункти з (i) по (k).

2. Загальний обсяг статей підпунктів з (l) по (r) статті 57 повинен наполовину відраховуватися від загального обсягу статей з (a) по (c) мінус статті з (i) по (k) та наполовину від загального обсягу статей з (d) по (h) статті 57, після застосування обмежень, встановлених у частині 1 цієї статті. До суми, якщо половина загального обсягу статей з (l) по (r) перевищує загальний обсяг статей з (a) по (c) мінус статті з (i) по (k) статті 57. Статті підпункту (r) статті 57 не вираховуються, якщо вони були включені до обчислення сум ризикової уражуваності, зважених за ризиком, для потреб статті 75, як визначено у частині 4 додатка IX.

3. Для потреб секцій 5 та 6, положення, встановлені у цій секції, повинні тлумачитися без урахування статей, зазначених у підпунктах (q) та (r) статті 57 та частини 3 статті 63.

4. Компетентні органи можуть дозволити кредитним установам перевищити ліміти, встановлені у частині 1 тимчасово або за виключних обставин.

Відповідність умовам, встановленим у цій секції, доводиться перед компетентними органами.

1. Кредитні установи виконують зобов'язання, встановлені статтями 22 та 75 та секцією 5, на індивідуальній основі.

2. Кожна кредитна установа, яка не є дочірньою компанією на території держави-члена, якщо їй надано ліцензію та щодо якої здійснюється нагляд, та не є материнською компанією, та кожна кредитна установа, яка не включена до консолідації на підставі статті 73, виконує зобов'язання, встановлені статтями 120 та 123, на індивідуальній основі.

3. Кожна кредитна установа, яка не є дочірньою або материнською компанією, та кожна кредитна установа, яка не включена до консолідації на підставі статті 73, виконує зобов'язання, встановлені главою 5, на індивідуальній основі.

1. Держави-члени можуть зробити вибір на користь того, щоб не застосовувати частину 1 статті 68 до будь-якої дочірньої компанії кредитної установи у разі, якщо і дочірня компанія, і кредитна установа є об'єктами ліцензування та нагляду з боку відповідної держави-члена, а дочірня компанія включена до процесу нагляду на консолідованій основі за кредитною установою, яка є материнською компанією, та усі наступні умови дотримано, для забезпечення того, щоб власні кошти розподілялися адекватним чином серед материнською компанією та дочірніми установами:

(a) не існує нагальної або передбачуваної матеріальної практичної або правової перепони для належного трансферу власних фондів або відшкодування по зобов'язаннях з боку її материнської установи;

(b) материнська компанія задовольняє вимоги компетентних органів щодо пруденційного управління дочірньою компанією та задекларувала, за згоди компетентних органів, що вона забезпечує зобов'язання, взяті дочірньою компанією, або ризики у дочірній компанії наявні по незначному відсотку;

(c) оцінювання ризику, дослідження та процедури контролю материнської компанії охоплюють дочірню компанію; та

(d) материнська компанія володіє більш ніж 50% прав голосів, приєднаних до часток у капіталі дочірньої компанії, та/або має право призначати або звільнювати більшість членів керівництва дочірньої компанії, описаної у статті 11.

2. Держави члени можуть обрати варіант, передбачений частиною 1, у разі, якщо материнська компанія є фінансовою холдинговою компанією, створеною на території тієї ж держави-члена як кредитна установа, за умови, якщо вона піддається такому ж нагляду, що здійснюється щодо кредитних установ, та зокрема піддається дії стандартів, встановлених у частині 1 статті 71.

3. Держави-члени можуть зробити вибір на користь того, щоб не застосовувати частину 1 статті 68 до будь-якої материнської кредитної установи на території держави-члена у випадку, якщо така кредитна установа є об'єктом ліцензування та нагляду з боку відповідної держави-члена, та вона включена до процесу нагляду на консолідованій основі за кредитною установою, яка є материнською компанією, та усі наступні умови дотримано, для забезпечення того, щоб власні кошти розподілялися адекватним чином серед материнською компанією та дочірніми установами:

(a) не існує нагальної або передбачуваної матеріальної практичної або правової перепони для належного трансферу власних фондів або відшкодування по зобов'язаннях для материнської кредитної установи на території держави-члена;

(b) оцінювання ризику, дослідження та процедури контролю, необхідні для консолідованого нагляду, охоплюють материнську кредитну установу на території держави-члена.

Компетентний орган, який використовує цю частину, повинен поінформувати компетентні органи усіх інших держав-членів.

4. Без шкоди всезагальності статті 144, компетентний орган держав-членів, який здійснює розділення, встановлене у частині 3, оприлюднює у спосіб, вказаний у статті 144:

(a) критерії, які він застосовує для визначення того, чи не існує нагальної або передбачуваної суттєвої практичної або юридичної перепони для належного трансферу власних фондів або відшкодування по зобов'язаннях;

(b) кількість материнських кредитних установ, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, та кількість материнських кредитних установ, які мають у складі дочірні компанії на території третьої країни;

(c) на агрегованій основі для держави-члена:

(i) загальний обсяг власних коштів на консолідованій основі материнської кредитної установи на території держави-члена, яка отримує зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, та які мають частку у дочірніх компаніях на території третьої країни;

(ii) відсоток загальних власних коштів, необхідних згідно статті 75, на консолідованій основі материнських кредитних установ на території держави-члена, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, представленого власними коштами, які містять частку у дочірніх компаніях на території третьої країни; та

(iii) відсоток загальних мінімальних власних коштів, необхідних згідно статті 75, на консолідованій основі материнських кредитних установ на території держави-члена, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, представленого власними коштами, які містять частку у дочірніх компаніях на території третьої країни.

1. Згідно частин з 2 по 4 цієї статті, компетентні органи можуть надавати дозвіл в індивідуальному порядку материнським кредитним установам на інкорпорування при обчисленні їх вимог, згідно частини 1 статті 68, дочірніх компаній, які дотримуються вимог, встановлених у підпунктах (c) та (d) частини 1 статті 69, та чиї матеріальні ризикові уражуваності та матеріальні зобов'язання відносяться до такої материнської кредитної установи.

2. Режим, описаний у частині 1, дозволяється виключно у випадках, коли материнська кредитна установа демонструє у повному обсязі перед компетентними органами обставини та заходи, включаючи правові заходи, завдяки яким не існуватиме суттєвої практичної або юридичної перепони, та виникнення якої не передбачається, для належного трансферу власних коштів або для відшкодування по зобов'язаннях, коли наступить термін погашення платежу з боку дочірньої компанії на користь її материнської компанії.

3. У разі, якщо компетентний орган здійснює розділення, встановлене у частині 1, він регулярно та принаймні один раз на рік інформує компетентні органи усіх інших держав-членів про використання частини 1 та обставини та заходи, зазначені у частині 2. У разі, якщо дочірня компанія знаходиться на території третьої країни, компетентні органи також надають таку ж інформацію компетентним органам цієї третьої країни.

4. Без шкоди всезагальності статті 144, компетентний орган держав-членів, який здійснює розділення, встановлене у частині 3, оприлюднює у спосіб, вказаний у статті 144:

(a) критерії, які він застосовує для визначення того, чи не існує нагальної або передбачуваної матеріальної практичної або правової перепони для належного трансферу власних фондів або відшкодування по зобов'язаннях;

(b) кількість материнських кредитних установ, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, та кількість материнських кредитних установ, які мають у складі дочірні компанії на території третьої країни;

(c) на агрегованій основі для держави-члена:

(i) загальний обсяг власних коштів на консолідованій основі материнської кредитної установи на території держави-члена, яка отримує зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 1, та які мають частку у дочірніх компаніях на території третьої країни;

(ii) відсоток загальних власних коштів, необхідних згідно статті 75, на консолідованій основі материнських кредитних установ на території держави-члена, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, представленого власними коштами, які містять частку у дочірніх компаніях на території третьої країни; та

(iii) відсоток загальних мінімальних власних коштів, необхідних згідно статті 75, на консолідованій основі материнських кредитних установ на території держави-члена, які отримують зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 1, представленого власними коштами, які містять частку у дочірніх компаніях на території третьої країни.

1. Без шкоди статтям з 68 по 70, материнські кредитні установи на території держави члена дотримуються, в обсязі та у спосіб, передбачені статтею 133, зобов'язань, встановлених у статтях 75, 120, 123 та секції 5, на основі їх консолідованого фінансового стану.

2. Без шкоди статтям з 68 по 70, кредитні установи, підконтрольні материнській фінансовій холдинговій компанії на території держави-члена дотримуються, в обсязі та у спосіб, передбачені статтею 133, зобов'язань, встановлених у статтях 75, 120, 123 та секції 5, на основі консолідованого фінансового стану цієї фінансової холдингової компанії.

У разі, якщо більше ніж одна кредитна установа є підконтрольною материнській фінансовій холдинговій компанії на території держави-члена, перший пункт повинен застосовуватися лише до кредитної установи, до якої застосовується нагляд на консолідованій основі відповідно до статей 125 та 126.

1. Материнські кредитні установи ЄС дотримуються зобов'язань, встановлених у главі 5, на основі їх консолідованого фінансового стану.

Великі дочірні компанії материнської кредитної установи ЄС розкривають інформацію, визначену у підпункті 5 частини 1 додатка XII, на індивідуальній основі або на субконсолідованій основі.

2. Кредитні установи, підконтрольні фінансовій холдинговій компанії ЄС, дотримуються зобов'язань, встановлених у главі 5, на основі консолідованого фінансового стану такої фінансової холдингової компанії.

Великі дочірні компанії материнських фінансових холдингових компаній ЄС розкривають інформацію, визначену у підпункті 5 частини 1 додатка XII, на індивідуальній основі або на субконсолідованій основі.

3. Компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду на консолідованій основі на підставі статей 125 та 126, можуть прийняти рішення не застосовувати у повному обсязі або частково частини 1 та 4 до кредитних установ, які включені до подібних заходів з розкриття, передбачених на консолідованій основі для материнської компанії, заснованої на території третьої країни.

1. Держави-члени або компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду на консолідованій основі відповідно до статей 125 та 126, можуть прийняти рішення у наступних випадках про те, що кредитна установа, фінансова установа або компанія з надання допоміжних послуг, яка є дочірньою, або частка якої знаходиться у власності, не потребує включення до консолідації:

(a) у разі, якщо відповідна компанія знаходиться на території третьої країни, де існують правові перешкоди для трансферу необхідної інформації;

(b) у разі, якщо за висновком компетентних органів відповідна компанія є незначною лише стосовно цілей моніторингу кредитних установ та у будь-якому випадку, коли підсумок балансу відповідної компанії є меншим, ніж найнижчий з наступних двох сум:

(i) 10 мільйонів євро; або

(ii) 1% від підсумку балансу материнської компанії або

компанії, яка володіє участю;

(c) у разі, якщо за висновком компетентних органів, відповідальних за здійснення нагляду на консолідованій основі, консолідація фінансового стану відповідної компанії могла б бути невідповідною або помилковою щодо потреб нагляду за діяльністю кредитних установ.

Якщо у випадках, зазначених у підпункті (b) першого пункту, деякі компанії відповідають вищезазначеним критеріям, встановленим у цьому відношенні, вони включаються до консолідації у разі, якщо вони колективно становлять значний інтерес у спеціальних цілях.

2. Компетентні органи вимагають від дочірніх кредитних установ застосування вимог, встановлених у статтях 75, 120 та 123, а також у секції 5, на субконсолідованій основі, якщо такі кредитні установи або материнська компанія, до складу якої входить фінансова холдингова компанія, мають у своєму складі кредитну установу або фінансову установу, або компанію з управління активами, як визначено у частині 5 статті 2 Директиви 2002/87/ЄС, у якості дочірньої компанії на території третьої країни, або володіють участю у такій компанії.

3. Компетентні органи вимагають від материнських компаній та дочірніх компаній, які підлягають дії цієї Директиви, дотримання зобов'язань, встановлених у статті 22, на консолідованій або субконсолідованій основі для забезпечення того, щоб їх заходи, процеси та механізми були відповідними та щільно інтегрованими, а також щоб будь-які дані та інформація, що відповідає потребам нагляду, могли бути вироблені.

1. Якщо інше не передбачено, здійснюється оцінювання активів та позабалансових статей відповідно до облікової концепції, під дію якої підпадає кредитна установа згідно Регламенту (ЄС) N 1606/2002 та Директиви 86/635/ЄЕС.

2. Незважаючи на вимоги, встановлені у статтях з 68 по 72, обчислення для перевірки відповідності кредитних установ зобов'язанням, встановленим у статті 75, проводяться не менше ніж два рази на рік.

Кредитні установи повинні повідомляти про результати та будь-яку необхідну складову інформацію компетентним органам.

Без шкоди статті 136, держави-члени вимагають від кредитних установ надання власних коштів, які завжди більші або дорівнюють сумі наступних вимог до капіталу:

(a) для кредитного ризику та ризику розводнення по відношенню до усіх видів діяльності, які вони здійснюють, за виключенням діяльності, яка входить до їх торгової книги, та неліквідних активів, якщо вони вирахувані з суми власних коштів згідно пункту (d) частини 3 статті 13 Директиви 2006/49/ЄС, 8% від загального обсягу їх сум ризикових уражуваностей, зважених по ризику, обчислених відповідно до секції 3;

(b) відносно їх діяльності по торговій книзі, для позиційного ризику, розрахунків та ризиків протилежної сторони, наскільки ліміти, встановлені у статтях з 111 по 117, дозволені бути перевищеними, для ризикових уражуваностей по довгих позиціях, які перевищують такі ліміти, вимоги до капіталу, визначені відповідно до статті 18 Директиви 2006/49/ЄС; та

(c) відносно усіх видів їх діяльності для валютного ризику та товарного ризику, вимоги до капіталу, визначені відповідно до статті 18 Директиви 2006/49/ЄС;

(d) відносно усіх видів їх діяльності, для операційного ризику, вимоги до капіталу, визначені відповідно до секції 4.

Кредитні установи застосовують Стандартизований підхід, передбачений статтями з 78 по 83 та, якщо надано дозвіл компетентними органами відповідно до статті 84, Підхід на основі внутрішніх рейтингів, передбачений статтями з 84 по 89, для обчислення їх сум ризикових уражуваностей, зважених по ризику, для потреб частини (a) статті 75.

"Ризикова уражуваність" для потреб цієї секції означає актив або позабалансову статтю.

1. Згідно частини 2, вартість ризикової уражуваності номінальної вартості активів є її балансовою вартістю, а вартість ризикової уражуваності балансової статті, перелік яких зазначено у додатку II, є наступним відсотком її вартості: 100%, якщо це стаття за повного ризику, 50%, якщо це є середньоризикова стаття, 20%, якщо це стаття з середнім/низьким ризиком; 0%, якщо це стаття з низьким ризиком. Позабалансові статті, зазначені у першому реченні цієї частини, відносяться до ризикових категорій, як зазначено у додатку II. У випадку кредитної установи, яка використовує Всебічний метод фінансової застави згідно частини 3 додатка VIII, у разі, якщо ризикова уражуваність приймає форму цінних паперів або товарів, проданих, відкладених або наданих у позику згідно операції зворотної купівлі або згідно операцій займу цінних паперів або товарів, або операції маржинального кредитування, вартість ризикової уражуваності зростає шляхом корегування волатильності щодо таких цінних паперів або товарів, як передбачено підпунктами з 34 по 59 частини 3 додатка VIII.

2. Вартість ризикової уражуваності деривативного інструменту, перелік яких надано у додатку IV, визначається відповідно до додатка III, з наслідками контрактів по новації та контрактів взаємозаліку, врахованих для потреб цих методів відповідно до додатка III. Вартість ризикової уражуваності операцій зворотної купівлі, операцій позики та кредитування під цінні папери та товари, операцій розрахунків по довгих позиціях та операції маржинального кредитування, може визначатися також відповідно до додатка III або додатка VIII.

3. У разі, якщо ризикова уражуваність підлягає дії фондованого кредитного захисту, вартість ризикової уражуваності, яка застосовується до цієї статті, може бути змінена відповідно до підсекції 3.

4. Незважаючи на частину 2, вартість ризикової уражуваності заборгованості по кредитних уражуваностях ризику, як визначено компетентними органами, з центральним контрагентом визначається відповідно до підпункту 6 частини 2 додатка III, за умови, що уражуваності по кредитному ризику контрагента центрального контрагента з усіма учасниками в його заходах будуть повністю забезпечені на щоденній основі.

1. Кожна ризикова уражуваність повинна призначатися для одного з наступних класів ризикових уражуваностей:

(a) вимоги або можливі майбутні вимоги до центральних урядів або центральних банків;

(b) вимоги або можливі майбутні вимоги до регіональних урядів або місцевих органів влади;

(c) вимоги або можливі майбутні вимоги до адміністративних органів або некомерційних установ;

(d) вимоги або можливі майбутні вимоги до багатосторонніх банків розвитку;

(e) вимоги або можливі майбутні вимоги до міжнародних організацій;

(f) вимоги або можливі майбутні вимоги до установ;

(g) вимоги або можливі майбутні вимоги до корпорацій;

(h) роздрібні вимоги або можливі майбутні роздрібні вимоги;

(i) вимоги або можливі майбутні вимоги, забезпечені нерухомістю;

(j) прострочені статті;

(k) статті, які належать до регуляторних категорій високого ризику;

(l) вимоги у формі забезпечених облігацій;

(m) позиції сек'юритизації;

(n) короткострокові вимоги до установ або корпорації;

(o) вимоги у формі колективних інвестиційних компаній ("CIU"); або

(p) інші статті.

2. Для включення до класу роздрібної ризикової уражуваності, зазначеної у підпункті (h) частини 1, ризикова уражуваність відповідає наступним умовам:

(a) ризикова уражуваність відноситься до окремої особи або осіб, або до малої або середньої бізнесової установи;

(b) ризикова уражуваність становить одну з багатьох ризикових уражуваностей з подібними характеристиками за умови, що ризики, пов'язані з таким кредитуванням, значним чином зменшувалися;

(c) загальна сума заборгованості кредитній установі або материнським компаніям та її дочірнім компаніям, включаючи будь-яку прострочену ризикову уражуваність, з боку клієнта-боржника або групи сполучених клієнтів, проте виключаючи вимоги або можливі майбутні вимоги, забезпечені резиденційною нерухомістю, не перевищує, до відома кредитної установи, 1 мільйон євро. Кредитна установа вживає доцільних заходів для отримання такої інформації.

Цінні папери не можуть бути віднесені до класу роздрібних ризикових уражуваностей.

(3) Існуюча вартість роздрібних мінімальних лізингових платежів може бути включена до класу роздрібних ризикових уражуваностей.

1. Для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених по ризику, показники ризику застосовуються до усіх ризикових уражуваностей, якщо вони вираховуються з власних коштів, згідно положень частини 1 додатка VI. Застосування показників ризику Грунтуються на класі ризикових уражуваностей, до якого відноситься певна ризикова уражуваність, та, у розмірі, визначеному у частині 1 додатка VI, його кредитної якості. Кредитна якість може визначатися шляхом віднесення до кредитних оцінювань зовнішніх установ з кредитного оцінювання ("ECAI") відповідно до положень статей з 81 по 83 або кредитних оцінювань Агентств експортних кредитів, як описано у частині 1 додатка VI.

2. Для потреб застосування показників ризику, як зазначено у частині 1, вартість ризикової уражуваності помножується на показники ризику, визначених або отриманих відповідно до цієї підсекції.

3. Для потреби обчислення сум уражуваності, зважених за ризиком, для уражуваностей щодо установ, держави-члени вирішують питання, чи ухвалювати метод на основі кредитної якості центрального уряду, під юрисдикцією якого працює установа, чи метод на основі кредитної якості установи контрагента відповідно до додатка VI.

4. Незважаючи на статтю 1, у разі, якщо уражуваність є об'єктом кредитного захисту, показник ризику, який застосовується до цієї статті, може бути змінений відповідно до підсекції 3.

5. Суми ризикових уражуваностей, зважені за ризиком, для сек'юритизованих ризикових уражуваностей, обчислюються відповідно до підсекції 4.

6. Уражуваностям, обчислення сум уражуваностей, зважених за ризиком, щодо яких не передбачено іншим чином згідно цієї підсекції, присвоюється показник ризику в 100%.

7. За виключенням уражуваностей, які ініціюють зобов'язання у формі статей, зазначених у частинах з (a) по (h) статті 57, компетентні органи можуть вилучати з вимог частини 1 цієї статті уражуваності кредитної установи на контрагента, який є її материнською компанією, її дочірньою компанією, дочірньої компанією її материнської компанії або компанією, яка пов'язана відносинами у розумінні частини 1 статті 12 Директиви 83/349/ЄЕС, за умови дотримання наступних умов:

(a) контрагент є установою або фінансовою холдинговою компанією, фінансовою установою, компанією з управління активами або компанією з надання допоміжних послуг згідно відповідних пруденційних вимог;

(b) контрагент включений до тієї ж консолідації, що і кредитна установа на повній основі;

(c) контрагент підлягає тому оцінюванню ризику, дослідженню та процедурі контролю, що й кредитна установа;

(d) контрагент створений на території тієї ж країни-члена, що й кредитна установа;

(e) не існує нагальної або передбачуваної матеріальної практичної або правової перепони для належного трансферу власних фондів або відшкодування по зобов'язаннях з боку контрагента кредитній установі.

У такому випадку повинен призначатися показник ризику на рівні 0%.

8. За виключенням уражуваностей, які ініціюють зобов'язання у формі статей, зазначених у частинах з (a) по (h) статті 57, компетентні органи можуть вилучати з вимог частини 1 цієї статті уражуваності на контрагентів, які є членами тієї інституційної схеми захисту, що і кредитна установа, яка надає позику, за умови дотримання наступних умов:

(a) вимоги, встановлені у підпунктах (a), (d) та (e) частини 7;

(b) кредитна установа та контрагент увійшли до контрактної угоди або угоди по обов'язковому зобов'язанню, яка захищає такі установи та, зокрема, забезпечує їх ліквідність та платоспроможність для запобігання банкрутству у випадку, коли вона стає необхідною (зазначено нижче як інституційна схема захисту);

(c) заходи забезпечують те, щоб інституційна схема захисту була здатна надати захист, необхідний згідно її зобов'язанню від фондів, які вже для неї доступні;

(d) інституційна схема захисту має належні та уніфіковано передбачені схеми системи для моніторингу та класифікації ризику (які забезпечують повний огляд ризикових ситуацій усіх індивідуальних членів та інституційної схеми захисту в цілому) з відповідними можливостями впливу; такі системи належним чином відслідковують невраховані уражуваності відповідно до підпункту 44 частини 4 додатка VII;

(e) інституційна схема захисту здійснює власне дослідження ризиків, про яке повідомляється індивідуальним членам;

(f) інституційна схема захисту розробляє та публікує один раз на рік консолідований звіт, який містить баланс, рахунок прибутків та збитків, ситуаційний звіт та звіт щодо ризиків, щодо інституційної схеми захисту в цілому, та звіт, який містить зведений баланс, зведений рахунок прибутків та збитків, ситуаційний звіт та звіт щодо ризиків, щодо інституційної схеми захисту в цілому;

(g) члени інституційної схеми захисту повинні заздалегідь надавати повідомлення принаймні за 24 місяці, якщо вони бажають завершити заходи;

(h) багатостороннє використання елементів, обраних для обчислення власних коштів ("багатосторонній гіринг"), а також будь-яке неналежне створення власних коштів між членами інституційної схеми захисту буде анульоване;

(i) інституційна схема захисту ґрунтується на широкому членстві кредитних установ предомінантно однорідного профайлу бізнесової діяльності; та

(j) адекватність систем, зазначених у підпункті (d), ухвалюється та моніториться з регулярними інтервалами відповідними компетентними органами.

У такому випадку повинен призначатися показник ризику на рівні 0%.

1. Зовнішнє кредитне оцінювання може використовуватися для визначення показника ризику ризикової уражуваності відповідно до статті 80 лише якщо ECAI, яка забезпечує це, була визнана такою, що придатна для таких потреб компетентними органами ("визнана ECAI" для потреб цієї підсекції).

2. Компетентні органи визнають ECAI такою, що придатна для потреб статті 80 лише якщо вони задоволені тим, що її методологія оцінювання відповідає вимогам об'єктивності, незалежності, безперервного огляду та прозорості, а також тим, що отримані кредитні оцінювання відповідають вимогам достовірності та прозорості. Для цих потреб компетентний орган враховує технічні критерії, встановлені у частині 2 додатка VI.

3. Якщо ECAI було визнано придатною компетентними органами держави-члена, компетентні органи інших держав-членів можуть визнати таку ECAI придатною без проведення їх власного процесу оцінювання.

4. Компетентні органи оприлюднюють пояснення процесу визнання та перелік придатних ECAI.

1. Компетентні органи визначають, враховуючи технічні критерії, встановлені у частині 2 додатка VI, з якими заходами кредитної якості, встановленими у частині 1 згаданого додатка, відповідні кредитні оцінювання придатної ECAI повинні асоціюватися. Такі визначення будуть об'єктивними та послідовними.