Директива 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради про обовязковий аудит річної звітності та консолідованої звітності, що вносить зміни до Директив Ради 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС і припиняє дію Директиви Ради 84/253/ЄЕС

a) загроз і запобіжних заходів, передбачених частиною 2;

b) ситуацій, за яких рівень загроз, зазначених у частині 2, є таким, що незалежність аудитора або аудиторської фірми є скомпрометованою;

c) випадків самоконтролю та власної зацікавленості, зазначених у другому пункті частини 2, за яких обов'язковий аудит може або не може бути проведений.

1. Держави-члени забезпечують захист усієї інформації та всіх документів, до яких мають доступ аудитор або аудиторська фірма під час проведення обов'язкового аудиту, адекватними правилами дотримання конфіденційності та професійної таємниці.

2. Правила конфіденційності та професійної таємниці, встановлені для аудиторів або аудиторських фірм, не повинні заважати застосуванню положень цієї Директиви.

3. У разі заміни аудитора або аудиторської фірми іншим аудитором чи аудиторською фірмою колишній аудитор або аудиторська фірма надає новому аудиторові чи аудиторській фірмі доступ до всієї доречної інформації про суб'єкта, що перевіряється.

4. До аудитора або аудиторської фірми, які припинили виконання конкретного аудиторського завдання, та до колишнього аудитора чи аудиторської фірми й надалі застосовуються положення частин 1 та 2 в тому, що стосується такого аудиторського завдання.

Держави-члени забезпечують невтручання власників чи акціонерів аудиторської фірми, а також членів адміністративних, керівних та спостережних органів таких фірм або пов'язаних фірм у виконання обов'язкового аудиту в будь-який спосіб, що ставить під загрозу незалежність та об'єктивність аудитора, який виконує обов'язковий аудит від імені аудиторської фірми.

Держави-члени забезпечують наявність адекватних правил, згідно з якими винагорода за обов'язковий аудит:

a) не повинна залежати від надання додаткових послуг суб'єктові, що перевіряється, й не повинна визначатися таким наданням;

b) не повинна ґрунтуватися на випадкових подіях будь-якого роду.

1. Держави-члени вимагають від аудиторів та аудиторських фірм проведення обов'язкових аудиторських перевірок згідно з міжнародними аудиторськими стандартами, схваленими Комісією відповідно до процедури, передбаченої статтею 48 (2). Держави-члени можуть застосовувати національний аудиторський стандарт доти, доки Комісія не схвалить міжнародний стандарт аудиту з того самого питання. Схвалені міжнародні стандарти аудиту оприлюднюються в повному обсязі кожною з офіційних мов Співтовариства в Офіційному віснику Європейського Союзу.

2. Комісія може ухвалити рішення про чинність міжнародних стандартів у межах Співтовариства аудиту в порядку, передбаченому в статті 48 (2). Комісія схвалює міжнародні стандарти аудиту для застосування у Співтоваристві лише в тому разі, якщо вони:

a) були розроблені відповідно до належного процесу під суспільним контролем в умовах прозорості та є загальноприйнятими в міжнародному масштабі;

b) забезпечують високий рівень достовірності та якості річної або консолідованої звітності згідно з принципами, викладеними у статті 2 (3) Директиви 78/660/ЄЕС та у статті 16 (3) Директиви 83/349/ЄЕС; а також

c) сприяють суспільній користі в Європі.

3. Держави-члени можуть встановлювати процедури аудиту або вимоги до нього на додачу до/або, у виняткових випадках, шляхом скасування частин - міжнародних стандартів аудиту лише тоді, коли це пов'язано зі специфічними національними юридичними вимогами до обсягу обов'язкових аудиторських перевірок. Держави-члени забезпечують відповідність таких процедур або вимог щодо аудиту положенням, викладеним у підпунктах (b) та (c) підпункту 2, й доводять їх до відома Комісії та держав-членів до їхнього ухвалення. У винятковому випадку скасування частин міжнародного стандарту аудиту держави-члени доводять свої специфічні національні юридичні вимоги, а також підстави для їхнього збереження до відома Комісії та інших держав-членів принаймні за шість місяців до їхнього впровадження або, якщо такі вимоги вже існують, на час впровадження міжнародного стандарту аудиту, протягом трьох місяців з дати впровадження відповідного міжнародного стандарту аудиту.

4. Держави-члени можуть установлювати додаткові вимоги до обов'язкового аудиту річної та консолідованої звітності протягом періоду, що спливає 29 червня 2010 року.

Держави-члени стежать за тим, щоб у випадку обов'язкового аудиту консолідованої звітності групи підприємств:

a) аудитор групи ніс повну відповідальність за аудиторський звіт щодо консолідованої звітності;

b) аудитор групи проводив розгляд аудиторських робіт, виконаних аудитором (аудиторами) з третіх країн, аудитором (аудиторами), суб'єктом (суб'єктами) аудиторської діяльності з третіх країн або аудиторською фірмою (аудиторськими фірмами), і вів документацію щодо такого розгляду в цілях аудиту групи. Документація, що залишається в розпорядженні аудитора групи, має забезпечувати можливість належного контролю над роботою аудитора групи з боку відповідного компетентного органу;

c) якщо складова групи підприємств перевіряється аудиторами або суб'єктами аудиторської діяльності з третіх країн, котрі не мають домовленостей з приводу порядку виконання робіт, передбачених статтею 47, то аудитор групи відповідає за забезпечення належного подання, в разі надходження відповідного запиту, органам суспільного нагляду документації щодо аудиторських робіт, виконаних аудиторами або суб'єктами аудиторської діяльності з третіх країн, включаючи робочі документи, що стосуються аудиту групи. Для забезпечення можливості такого подання аудитор групи зберігає копію такої документації або, як альтернатива, узгоджує з аудиторами чи суб'єктами аудиторської діяльності з третіх країн порядок свого належного й необмеженого доступу на запит або вживає інших необхідних заходів. Якщо юридичні або інші перешкоди заважають доступу робочих документів з аудиту із третьої країни аудиторові групи, то документація, котра зберігається аудитором групи, має містити докази того, що він здійснив усі необхідні процедури для отримання доступу до документації з аудиту, а у випадку перешкод неюридичного характеру, що випливають із законодавства країни, - докази, що підтверджують існування такої перешкоди.

1. Якщо аудиторська фірма проводить обов'язковий аудит, то аудиторський звіт підписується принаймні аудитором (аудиторами), що виконують обов'язковий аудит від імені аудиторської фірми. За виняткових обставин держави-члени можуть передбачити нерозголошення підпису перед широким загалом, якщо розкриття таких відомостей може призвести до неминучої та суттєвої загрози для особистої безпеки будь-якої особи. У будь-якому випадку імена зазначених осіб мають бути відомими відповідним компетентним органам.

2. Незважаючи на положення статті 51a(1) Директиви 78/660/ЄЕС, якщо Комісія не впровадила спільний стандарт для аудиторських звітів згідно зі статтею 26 (1) цієї Директиви, то вона може в порядку, передбаченому статтею 48 (2) цієї Директиви, схвалити спільний стандарт для аудиторських звітів про перевірку річної чи консолідованої звітності, які були складені згідно із затвердженими міжнародними стандартами бухгалтерського обліку задля зміцнення довіри суспільства до функції аудиту.

1. Кожна держава-член стежить за тим, щоб до всіх аудиторів та аудиторських фірм застосовувалася система забезпечення якості, що відповідає принаймні таким критеріям:

a) система забезпечення якості організовується так, щоб забезпечити її незалежність від аудиторів і аудиторських фірм, що контролюються, з урахуванням суспільного нагляду, передбаченого у главі VIII;

b) фінансування системи забезпечення якості має бути гарантованим і вільним від будь-якого можливого неналежного впливу з боку аудиторів чи аудиторських фірм.

c) система забезпечення якості повинна мати достатні ресурси;

d) особи, що проводять перевірки з метою забезпечення якості, повинні мати належну професійну освіту та відповідний досвід у царині обов'язкового аудиту та фінансової звітності, поєднаний із тематичним навчанням з питань проведення перевірок для забезпечення якості;

e) підбір контролерів для виконання перевірок з метою забезпечення якості має проводитися за об'єктивною процедурою, спрямованою на забезпечення відсутності конфлікту інтересів між контролерами й аудитором чи аудиторською фірмою, що перевіряється;

f) в обсязі перевірки для забезпечення якості, що спирається на адекватну перевірку відібраних аудиторських справ, має передбачатися оцінка дотримання чинних стандартів аудиту та вимог щодо незалежності, кількості та якості витрачених ресурсів, очікуваної винагороди за аудит та внутрішньої системи контролю якості аудиторської фірми;

g) за результатами перевірки з метою забезпечення якості складається звіт, що має містити основні висновки перевірки для забезпечення якості;

h) перевірки з метою забезпечення якості проводяться принаймні один раз на шість років;

i) загальні результати системи забезпечення якості оприлюднюються раз на рік;

j) зауваження за результатами перевірок для забезпечення якості враховуються аудитором або аудиторською фірмою в розумний строк.

У разі неврахування зауважень, зазначених у підпункті (j), до аудитора чи аудиторської фірми, за необхідності, застосовується система дисциплінарних заходів чи санкцій, передбачена статтею 30.

2. Для забезпечення довіри до функцій аудиту та уніфікованого застосування підпунктів (a), (b) та (e) - (j) частини 1 цієї статті Комісія може, в порядку, передбаченому статтею 48 (2), вжити впроваджувальних заходів.

1. Держави-члени забезпечують наявність ефективних систем розслідувань та санкцій для виявлення, виправлення випадків неадекватного виконання обов'язкового аудиту й запобігання їм.

2. Без обмеження для режимів цивільної відповідальності держав-членів держави-члени передбачають результативні, пропорційні та переконливі санкції для аудиторів і аудиторських фірм на випадок невиконання обов'язкового аудиту згідно з положеннями, ухваленими на впровадження цієї Директиви.

3. Держави-члени передбачають належне оприлюднення інформації про вжиття заходів щодо аудиторів і аудиторських фірм та вжиття санкцій до них. Санкції мають передбачати можливість скасування допуску.

До 1 січня 2007 року Комісія має подати доповідь про вплив чинних національних положень щодо відповідальності за виконання обов'язкових аудитів на європейські ринки капіталу та умови страхування відповідальності аудиторів та аудиторських фірм із проведенням об'єктивного аналізу обмежень фінансової відповідальності. За можливості. Комісія має провести публічні консультації. У світлі зазначеної доповіді Комісія надасть рекомендації державам-членам, якщо вважатиме це за доцільне.

1. Держави-члени організовують ефективну систему суспільного нагляду над аудиторами та аудиторськими фірмами на основі принципів, викладених у частинах 2 - 7 цієї статті.

2. Усі аудитори та аудиторські фірми підлягають суспільному нагляду.

3. Системою суспільного нагляду керують непрактикуючі особи, які мають знання у сферах, що стосуються обов'язкового аудиту. Водночас держави-члени можуть дозволити меншості фахівців-практиків брати участь у керуванні системою суспільного нагляду. Особи, залучені до керування системою суспільного нагляду, добираються згідно з незалежною та прозорою процедурою висування.

4. Система суспільного нагляду несе основну відповідальність за нагляд над:

a) допуском та реєстрацією аудиторів та аудиторських фірм;

b) впровадженням стандартів професійної етики, внутрішнього контролю якості аудиторських фірм та аудиту, а також

c) системами безперервного навчання, забезпечення якості, розслідувань і санкцій.

5. Система суспільного нагляду повинна мати право проводити, за потреби, розслідування діяльності аудиторів та аудиторських фірм, а також право вживати відповідних заходів.

6. Система суспільного нагляду має бути прозорою. Ця вимога передбачає оприлюднення річних програм робіт та звітів про проведену діяльність.

7. Система суспільного нагляду має адекватно фінансуватися. Фінансування системи суспільного нагляду має бути гарантованим і вільним від будь-якого неналежного впливу з боку аудиторів чи аудиторських фірм.

Держави-члени стежать за тим, щоб регуляторні домовленості щодо систем суспільного нагляду уможливлювали результативну співпрацю на рівні Співтовариства в тому, що стосується наглядової діяльності держав-членів.

З цією метою кожна держава-член призначає один орган, відповідальний за забезпечення такої співпраці.

1. Заходи з регулювання держав-членів мають відповідати принципові регулювання за країною походження та нагляду з боку держави-члена, в якій допущено аудитора чи аудиторську фірму і в якій суб'єкт, що перевіряється, має зареєстроване місце знаходження.

2. У випадку обов'язкового аудиту консолідованої звітності, держави-члени, що вимагають обов'язкового аудиту консолідованої звітності, не можуть установлювати додаткових вимог щодо обов'язкового аудиту в тому, що стосується реєстрації, перевірок з метою забезпечення якості, стандартів аудиту, професійної етики та незалежності, до аудитора чи аудиторської фірми, які проводять обов'язковий аудит дочірнього підприємства, утвореного в іншій державі-члені.

3. У випадку компанії, чиї цінні папери знаходяться в обігу на регульованому ринку іншої держави-члена, ніж та, в якій зареєстроване місце знаходження такої компанії, держава-член, у якій здійснюється обіг цінних паперів, не може висувати ніяких додаткових вимог щодо обов'язкового аудиту, які стосуються реєстрації, перевірок для забезпечення якості, стандартів аудиту, професійної етики та незалежності, до аудитора чи аудиторської фірми, які проводять обов'язковий аудит річної або консолідованої звітності такої компанії.

1. Держави-члени призначають один чи кілька компетентних органів з метою виконання завдань, передбачених цією Директивою. Держави-члени інформують Комісію про їхнє призначення.

2. Компетентні органи організовуються так, щоб запобігти виникненню конфліктів інтересів.

1. Компетентні органи держав-членів, які відповідають за затвердження, реєстрацію, забезпечення якості, інспектування та дисципліну, співпрацюють один з одним, якщо це є необхідним для виконання ними своїх обов'язків за цією Директивою. Компетентні органи держави-члена, що відповідають за затвердження, реєстрацію, забезпечення якості, інспектування та дисципліну, надають допомогу компетентним органам в інших державах-членах. Зокрема, компетентні органи обмінюються інформацією та співпрацюють при проведенні розслідувань з питань виконання обов'язкового аудиту.

2. Обов'язок дотримання професійної таємниці встановлюється для всіх осіб, які працюють чи працювали в компетентних органах. Інформація, що становить професійну таємницю, може бути розголошена будь-якій іншій особі чи будь-якому іншому органові лише в силу законів, нормативних документів або адміністративних процедур держави-члена.

3. Частина 2 цієї статті не забороняє компетентним органам обмінюватися конфіденційною інформацією. Для обміняної таким чином інформації встановлюється обов'язок дотримання професійної таємниці для всіх осіб, які працюють чи працювали в компетентних органах.

4. Компетентні органи надають будь-яку інформацію, необхідну в цілях, зазначених у частині 1 цієї статті, на відповідний запит і без непотрібних затримок. За необхідності, компетентні органи, до яких надійшов такий запит, мають вжити належних заходів до збирання необхідної інформації без непотрібних затримок. Для наданої таким чином інформації встановлюється обов'язок дотримання професійної таємниці для всіх осіб, які працюють чи працювали в компетентних органах.

Якщо компетентний орган, до якого надійшов запит, не в змозі надати необхідну інформацію без затримок, він має повідомити компетентний орган, що звернувся із запитом, про причини цього.

Компетентні органи можуть відмовитися від надання інформації на запит, якщо:

a) надання інформації може мати несприятливі наслідки для суверенітету, безпеки або громадського порядку держави-члена, до якої надійшов запит, чи призвести до порушення правил національної безпеки; або

b) вже розпочалося судочинство щодо тих самих дій та проти тих самих аудиторів або аудиторських фірм перед органами держави-члена, до якої надійшов запит; або

c) органами держави-члена, до якої надійшов запит, винесено остаточне судове рішення щодо тих самих дій та тих самих аудиторів або аудиторських фірм.

Без обмеження обов'язків, покладених на них у судочинстві, компетентні органи, що отримують інформацію за частиною 12 цієї статті, можуть користуватися нею лише для виконання своїх функцій в обсязі цієї Директиви та в контексті адміністративних або судових процесів, безпосередньо пов'язаних із виконанням таких функцій.

5. Якщо компетентний орган дійде висновку, що на території іншої держави-члена проводиться або проводилася діяльність, яка суперечить положенням цієї Директиви, то він повідомляє про цей свій висновок компетентний орган іншої держави-члена в якнайконкретніший спосіб. Компетентний орган іншої держави-члена вживає належних заходів. Він повідомляє компетентний орган, що надіслав повідомлення, про його відпрацювання та, наскільки це можливо, про суттєві проміжні події.

6. Компетентний орган однієї держави-члена може також звернутися з проханням про проведення компетентним органом іншої держави-члена розслідування на території останньої. Крім того, він може звернутися по дозвіл для своїх працівників супроводжувати працівників компетентного органу іншої держави-члена протягом розслідування. Розслідування проводиться під загальним контролем тієї держави-члена, на чиїй території воно відбувається. Компетентні органи можуть відмовитися від задоволення запиту про проведення розслідування, передбаченого положеннями першого пункту або запиту про супровід свого персоналу працівниками компетентного органу іншої держави-члена, передбаченого положеннями другого пункту, якщо:

a) таке розслідування може мати несприятливі наслідки для суверенітету, безпеки або громадського порядку держави-члена, до якої надійшов запит;

b) вже розпочалося судочинство щодо тих самих дій та проти тих самих осіб перед органами держави-члена, до якої надійшов запит; або

c) органами держави-члена, до якої надійшов запит, винесено остаточне судове рішення щодо тих самих дій та тих самих осіб.

7. У порядку, передбаченому статтею 48 (2), Комісія може схвалити впроваджувальні заходи для забезпечення співпраці між компетентними органами за процедурами обміну інформацією та умовами транскордонних розслідувань, передбаченими частинами 2 - 4 цієї статті.

1. Аудитор чи аудиторська фірма призначаються загальними зборами акціонерів або учасників суб'єкта, що перевіряється.

2. Держави-члени можуть передбачати альтернативні системи чи умови призначення аудитора або аудиторської фірми, якщо такі системи чи умови забезпечують незалежність аудитора чи аудиторської фірми від виконавчих членів адміністративного органу або від керівного органу суб'єкта, що перевіряється.

1. Держави-члени стежать за тим, щоб аудитори або аудиторські фірми могли бути звільнені лише за наявності належних підстав. Розбіжності в поглядах на режим обліку або процедури аудиту не вважаються належними підставами для звільнення.

2. Держави-члени стежать за тим, щоб суб'єкт, що перевіряється, та аудитор або аудиторська фірма інформували орган чи органи, відповідальні за суспільний нагляд, про звільнення або відставку аудитора або аудиторської фірми протягом строку призначення й надавали достатні пояснення причин цих дій.

Держави-члени можуть звільнити суб'єктів суспільного інтересу, які не емітували передавальні цінні папери, допущені до обігу на регульованому ринку згідно з визначенням підпункту 14 статті 4 (1) Директиви 2004/39/ЄС, та їхніх аудиторів чи їхні аудиторські фірми від дотримання однієї чи кількох вимог цієї глави.

1. Держави-члени стежать за тим, щоб аудитори та аудиторські фірми, що проводять обов'язковий аудит суб'єктів суспільного інтересу, оприлюднювали на своїх сайтах протягом трьох місяців після завершення кожного фінансового року річні звіти про прозорість, що містять принаймні такі відомості:

a) опис юридичної структури та структури володіння;

b) якщо аудиторська фірма входить до складу мережі, опис мережі, а також правових і структурних домовленостей у мережі;

c) опис структури управління аудиторською фірмою;

d) опис внутрішньої системи управління якістю аудиторської фірми та заяву адміністративного чи керівного органу про ефективність її функціонування;

e) зазначення дати проведення останньої перевірки для забезпечення якості, передбаченої статтею 29;

f) перелік суб'єктів суспільного інтересу, в яких аудиторська фірма провела обов'язковий аудит протягом попереднього фінансового року;

g) заяву про практику забезпечення незалежності аудиторської фірми, яка також підтверджує проведення внутрішньої перевірки дотримання вимог щодо безпеки;

h) заяву про політику, що проводиться аудиторською фірмою в царині безперервного навчання аудиторів, передбаченого статтею 13;

i) фінансову інформацію, що демонструє вагу аудиторської фірми, наприклад, сукупні обороти з поділом на винагороду за обов'язковий аудит річної та консолідованої звітності й винагороду за інші послуги завіряння, послуги податкового консультування та інші неаудиторські послуги;

j) інформацію про базу виплати винагород партнерам. За виняткових обставин держави-члени можуть відмовитися від застосування вимог, установлених підпунктом (f), в обсязі, необхідному для пом'якшення неминучої та значної загрози особистій безпеці будь-якої особи.

2. Звіт про прозорість підписується, залежно від ситуації, аудитором або аудиторською фірмою. Це може робитися, наприклад, за допомогою електронного підпису, визначеного у статті 2 (1) Директиви 1999/93/ЄС.

1. Кожний суб'єкт суспільного інтересу повинен мати комітет з аудиту. Держава-член визначає, чи повинні комітети з аудиту складатися з невиконавчих членів адміністративного органу та/або членів спостережного органу суб'єкта, що перевіряється, та/або членів, призначених загальними зборами акціонерів суб'єкта, що перевіряється. Принаймні один член комітету з аудиту має бути незалежним та компетентним у царині бухгалтерського обліку та/або аудиту. У суб'єктах суспільного інтересу, що відповідають критеріям підпункту (f) статті 2 (1) Директиви 2003/71/ЄС (1), держави-члени можуть надати дозвіл на виконання функцій, покладених на комітет з аудиту, адміністративному або спостережному органові в цілому за тієї умови, що якщо голова такого органу є його виконавчим членом, то він не може очолювати комітет з аудиту.

(1) Директива 2003/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 4 листопада 2003 року про проспект емісії, що підлягає оприлюдненню в разі пропонування цінних паперів публіці або їхнього випуску в обіг (OB L 345, 31.12.2003, С. 64).

2. Без обмеження відповідальності членів адміністративних, керівних або спостережних органів, чи інших членів, призначених загальними зборами акціонерів суб'єкта, що перевіряється, комітет з аудиту має, зокрема:

a) вести моніторинг процесу фінансової звітності;

b) вести моніторинг результативності внутрішнього контролю в компанії, внутрішнього аудиту за його наявності, та систем управління ризиком;

c) вести моніторинг обов'язкового аудиту річної та консолідованої звітності;

d) перевіряти та контролювати незалежність аудитора чи аудиторської фірми, зокрема, в разі надання суб'єктові, що перевіряється, додаткових послуг.

3. У суб'єктах суспільного інтересу подання адміністративного або керівного органу про призначення аудитора або аудиторської фірми має ґрунтуватися на рекомендації комітету з аудиту.

4. Аудитор чи аудиторська фірма доповідають комітетові з аудиту про ключові питання, пов'язані з обов'язковим аудитом, та, зокрема, суттєві прогалини у внутрішньому контролі в прив'язці до процесу фінансової звітності.

5. Держави-члени можуть передбачити незастосування положень частин 1 - 4 цієї статті до будь-якого суб'єкта суспільного інтересу, який має орган, що виконує функції, еквівалентні функціям комітету з аудиту, та який утворений і працює згідно з положеннями, чинними в державі-члені, в якій зареєстрований зазначений суб'єкт. У такому випадку суб'єкт має розкрити інформацію про те, який саме орган виконує зазначені функції, та про порядок його формування.

6. Держави-члени можуть звільнити від обов'язку мати комітет з аудиту:

a) будь-якого суб'єкта суспільного інтересу, що є дочірнім підприємством згідно з визначенням статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, якщо суб'єкт відповідає вимогам, викладеним в частинах 1 - 4 цієї статті на рівні групи;

b) будь-якого суб'єкта суспільного інтересу, що є інститутом спільного інвестування згідно з визначенням статті 1 (2) Директиви 85/611/ЄЕС. Держави-члени можуть також звільняти від виконання вимог суб'єктів суспільно інтересу, єдиним предметом діяльності яких є колективне інвестування капіталу, наданого широким загалом, які працюють на основі принципу поділу ризику й не прагнуть до отримання юридичного чи управлінського контролю над будь-яким із емітентів основних інвестицій, якщо такі інститути спільного інвестування отримали відповідні повноваження, підлягають наглядові з боку компетентних органів та мають депозитарій, що виконує функції, еквівалентні функціям, передбаченим Директивою 85/611/ЄЕС;

c) будь-якого суб'єкта суспільного інтересу, єдиним видом діяльності якого є емісія цінних паперів, забезпечених активами, згідно з визначенням статті 2 (5) Регламенту Комісії (ЄС) N 809/2004 (2). У таких випадках держава-член вимагає від суб'єкта роз'яснень для широкого загалу причин, через які він вважає недоцільним мати або комітет з аудиту, або адміністративний чи спостережний орган, уповноважений виконувати функції комітету з аудиту;

(2) OB L 149, 30.4.2004, С. 1.

d) будь-яку кредитну установу згідно з визначенням статті 1 (1) Директиви 2000/12/ЄС, чиї акції не допущені до обігу на регульованому ринку будь-якої держави-члена згідно з визначенням підпункту 14 статті 4 (1) Директиви 2004/39/ЄС, та яка емітувала, безперервно або з повторенням, лише боргові цінні папери, якщо сукупна номінальна вартість усіх таких боргових цінних паперів не перевищує 100000000 млн. євро, та яка не оприлюднювала проспект емісії, передбачений Директивою 2003/71/ЄС.

1. Додатково до положень статей 22 та 24 держави-члени стежать за тим, щоб аудитори чи аудиторські фірми, які проводять обов'язковий аудит суб'єкта суспільного інтересу:

a) щороку підтверджували на письмі в заяві, адресованій комітетові з аудиту, свою незалежність від суб'єкта суспільного інтересу, що перевіряється;

b) щороку доповідали комітетові з аудиту про будь-які додаткові послуги, надані суб'єктові, що перевіряється; та

c) обговорювали з комітетом з аудиту загрози його незалежності та запобіжні заходи, вжиті до зменшення цих загроз і задокументовані ними згідно зі статтею 22 (3).

2. Держави-члени стежать за тим, щоб ключові партнери з аудиту, що відповідають за проведення обов'язкового аудиту, піддавалися ротації протягом періоду, що не перевищує семи років від дати призначення, й щоб їм дозволялося знов брати участь в аудиті суб'єкта, що перевіряється, після завершення періоду тривалістю не менше двох років.

3. Аудиторові або ключовому партнерові з аудиту, що проводить обов'язковий аудит від імені аудиторської фірми, не дозволяється обіймати ключову керівну посаду в суб'єкті, що перевіряється, протягом не менше двох років від дати відмови від виконання завдання з аудиту як аудитора чи ключового партнера з аудиту.

Перевірка в цілях забезпечення якості, передбачена статтею 29, проводиться щодо аудиторів або аудиторських фірм, що проводять обов'язковий аудит суб'єктів суспільного інтересу, не рідше одного разу на три роки.

1. На основі взаємності компетентні органи держави-члена можуть допустити аудитора з третьої країни як аудитора в разі надання ним підтвердження відповідності вимогам, еквівалентним вимогам статей 4 та 6 - 13.

2. До надання допуску аудиторові з третьої країни, який задовольняє вимогам частини 1 цієї статті, компетентні органи держави-члена застосовують вимоги, викладені у статті 14.

1. Компетентні органи держави-члена реєструють згідно зі статтями 15 - 17 всіх аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності з третіх країн, які подають аудиторський звіт стосовно річної або консолідованої звітності компанії, зареєстрованої поза Співтовариством, чиї передавальні цінні папери допущені до обігу на регульованому ринку такої держави-члена згідно з визначенням підпункту 14 статті 4 (1) Директиви 2004/39/ЄС, за винятком тих випадків, коли компанія є емітентом винятково боргових цінних паперів, допущених до обігу на регульованому ринку держави-члена згідно з визначенням статті 2 (1)(b) Директиви 2004/109/ЄС (1), деноміновані принаймні по 50000 за одиницю або, у випадку боргових цінних паперів, деномінованих в іншій валюті, еквівалентних станом на дату емісії принаймні 50000 євро.

(1) Директива 2004/109/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 грудня 2004 року про гармонізацію вимог до прозорості інформації про емітентів, чиї цінні папери допущені до обігу на регульованому ринку (OB L 390, 31.12.2004, С. 38).

2. Застосовуються статті 18 та 19.

3. Держави-члени залучають аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності з третіх країн у свої системи нагляду, системи забезпечення якості та системи розслідувань і санкцій. Держави-члени можуть звільнити зареєстрованих аудиторів або суб'єктів аудиторської діяльності з третіх країн від залучення до своєї системи забезпечення якості, якщо система забезпечення якості іншої держави-члена або третьої країни, що була оцінена як еквівалентна згідно зі статтею 46, провела перевірку якості відповідного аудитора або суб'єкта аудиторської діяльності з третьої країни протягом попередніх трьох років.

4. Без обмеження статті 46 аудиторські звіти щодо річної звітності або консолідованої звітності, зазначені в частині 1 цієї статті, які були складені аудиторами або суб'єктами аудиторської діяльності з третіх країн, не зареєстрованими в державі-члені, не мають юридичної чинності в такій державі-члені.

5. Держава-член може зареєструвати суб'єкт аудиторської діяльності з третьої країни лише якщо:

a) він задовольняє вимогам, еквівалентним вимогам статті 3 (3);

b) більшість членів адміністративного або керівного органу суб'єкта аудиторської діяльності з третьої країни задовольняють вимогам, еквівалентним вимогам статей 4 - 10;

c) аудитор з третьої країни, що виконує аудит від імені суб'єкта аудиторської діяльності з третьої країни, задовольняє вимогам, еквівалентним вимогам статей 4 - 10;

d) аудиторські перевірки річної або консолідованої звітності, зазначені в частині 1 цієї статті, проводяться згідно з міжнародними стандартами аудиту, передбаченими статтею 26, а також вимогами статей 22, 24 та 25 або згідно з еквівалентними стандартами та вимогами;

e) він оприлюднює на своєму сайті річний звіт про прозорість, що містить відомості, визначені у статті 40, або виконує еквівалентні вимоги до розкриття інформації.

6. Для забезпечення уніфікованого застосування частини 5(d) цієї статті, еквівалентність, про яку в ній ідеться, підлягає оцінці Комісією у співпраці з державами-членами, причому рішення щодо еквівалентності ухвалюється Комісією в порядку, передбаченому статтею 48 (2). До ухвалення Комісією такого рішення держави-члени можуть оцінювати еквівалентність, про яку йдеться в частині 5(d) цієї статті, доти, доки Комісія не ухвалить рішення.

1. Держави-члени можуть відмовитися від застосування вимог статті 45 (1) та (3) або змінити їх на основі взаємності лише тоді, коли аудитори чи суб'єкти аудиторської діяльності з третіх країн залучені до систем суспільного нагляду, забезпечення якості, розслідувань і санкцій у третій країні, що відповідають вимогам, еквівалентним вимогам статей 29, 30 та 32.

2. Для забезпечення уніфікованого застосування частини 1 цієї статті еквівалентність, про яку в ній ідеться, підлягає оцінці Комісією у співпраці з державами-членами, причому рішення щодо еквівалентності ухвалюється Комісією в порядку, передбаченому статтею 48 (2). До ухвалення Комісією такого рішення держави-члени можуть оцінювати еквівалентність, про яку йдеться в частині 1 цієї статті, або застосовувати оцінки, виконані іншими державами-членами, доти, доки Комісія не ухвалить рішення. Якщо Комісія вирішить, що вимога щодо еквівалентності, передбачена частиною 1 цієї статті, не виконана, вона може дозволити відповідним аудиторам та суб'єктам аудиторської діяльності продовжити свою аудиторську діяльність згідно з вимогами відповідної держави-члена протягом відповідного перехідного періоду.

3. Держави-члени інформують Комісію про:

a) свої оцінки еквівалентності, передбачені частиною 2 цієї статті; та

b) основні елементи їхніх домовленостей про співпрацю з системами суспільного нагляду, забезпечення якості, розслідувань та санкцій третіх країн на основі частини 1 цієї статті.

1. Держави-члени можуть дозволяти надання компетентним органам третьої країни робочих документів аудиту або інших документів, що знаходяться в розпорядженні допущених ними аудиторів або аудиторських фірм, за таких умов:

a) такі робочі документи аудиту або інші документи стосуються аудиту компаній, які емітували цінні папери в такій третій країні або які належать до групи, що складає обов'язкову консолідовану звітність у такій третій країні;

b) надання відбувається через компетентні органи держави походження компетентним органам такої третьої країни та на їхній запит;

c) компетентні органи відповідної третьої країни відповідають вимогам, визнаним адекватними, згідно з частиною 3 цієї статті;

d) існують робочі домовленості на основі взаємності між відповідними компетентними органами;

e) передавання особистих даних у третю країну здійснюється у відповідності до глави IV Директиви 95/46/ЄС.

2. Робочі домовленості, про які йдеться в частині 1(d), мають забезпечувати:

a) надання компетентними органами обґрунтування мети запиту про надання робочих документів аудиту та інших документів;

b) накладення зобов'язань з дотримання професійної таємниці на осіб, які працюють чи працювали в компетентних органах третьої країни, які отримують інформацію;

c) можливість використання робочих документів аудиту та інших документів компетентними органами третьої країни лише для виконання їхніх функцій щодо суспільного нагляду, забезпечення якості та розслідувань, які відповідають вимогам, що еквівалентні вимогам статей 29, 30 та 32;

d) запит компетентного органу третьої країни про надання робочих документів аудиту або інших документів, що перебувають у розпорядженні аудитора чи аудиторської фірми, може бути відхилений:

- якщо надання таких робочих паперів або документів може мати несприятливі наслідки для суверенітету, безпеки або громадського порядку Співтовариства або держави-члена, до якої надійшов запит; або

- якщо вже розпочалося судочинство щодо тих самих дій та проти тих самих осіб перед органами держави-члена, до якої надійшов запит.

3. Рішення щодо адекватності, про яку йдеться в частині 1(c) цієї статті, ухвалюється Комісією в порядку, передбаченому статтею 48 (2), для спрощення співпраці між компетентними органами. Оцінка адекватності проводиться у співпраці з державами-членами та на основі вимог статті 36 або вимог, що ведуть до суттєво еквівалентних функціональних результатів. Держави-члени вживають заходів, необхідних для виконання рішення Комісії.

4. За виняткових обставин та на відступ від положень частини 1 цієї статті держави-члени можуть дозволяти допущеним ними аудиторам та аудиторським фірмам надавати робочі документи аудиту та інші документи безпосередньо компетентним органам третьої країни за таких умов:

a) компетентними органами в такій третій країні було започатковане розслідування;

b) передання не суперечить обов'язкам, що мають виконуватися аудиторами та аудиторськими фірмами, в тому, що стосується надання робочих документів аудиту та інших документів компетентному органові країни їхнього походження;

c) з компетентними органами такої третьої країни налагоджені робочі стосунки, які забезпечують компетентним органам держави-члена взаємний безпосередній доступ до робочих документів аудиту та інших документів суб'єктів аудиторської діяльності такої третьої країни;

d) компетентний орган третьої країни, що звертається із запитом, заздалегідь повідомляє компетентний орган країни походження аудитора або аудиторської фірми про кожний прямий запит інформації із зазначенням причин для нього;

e) дотримано умови, визначені а частині 2 цієї статті.

5. У порядку, передбаченому статтею 48 (2), Комісія може зазначити виняткові обставини, про які йдеться в частині 4 цієї статті, для забезпечення співпраці між компетентними органами та для уніфікованого застосування частини 4 цієї статті.

6. Держави-члени доводять до відома Комісії робочі домовленості, про які йдеться в частинах 1 та 4 цієї статті.

1. Діяльності Комісії сприяє комітет (що надалі йменується "Комітет").

2. У разі посилань на цю частину застосовуються статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС, з урахуванням положень статті 8 зазначеного документа.

Період, передбачений статтею 5 (6) Рішення 1999/468/ЄС, дорівнює трьом місяцям.

3. Комітет ухвалює власний Регламент.

4. Без обмеження вже схвалених впроваджувальних заходів та за винятком положень, викладених у статті 26, через два роки після прийняття цієї Директиви та не пізніше 1 квітня 2008 року зупиняється застосування положень цієї Директиви, що вимагають ухвалення технічних правил, поправок та рішень згідно з частиною 2 цієї статті. Діючи на основі подання Комісії, Європейський Парламент і Рада можуть відновити зазначені положення в порядку, передбаченому статтею 251 Договору, причому з цією метою вони мають розглянути їх до завершення періоду або настання дати, що зазначені вище.

1. До Директиви 78/660/ЄЕС вносяться такі зміни та доповнення:

a) до статті 43 (1) додати підпункт такого змісту:

(15) "окремо сукупну винагороду за фінансовий рік, нараховану аудитором чи аудиторською фірмою за обов'язковий аудит річної звітності, сукупну винагороду, нараховану за інші послуги завіряння, сукупну винагороду, нараховану за послуги податкового консультування, та сукупну винагороду, нараховану за інші неаудиторські послуги.

Держави-члени можуть передбачити незастосування цієї вимоги, якщо компанія включається до консолідованої звітності, що мусить складатися за статтею 1 Директиви 83/349/ЄЕС, за умови подання відповідної інформації в примітках до консолідованої звітності";

b) частину 1 статті 44 замінити текстом такого змісту:

1. "Держави-члени можуть дозволяти компаніям, зазначеним у статті 11, складати скорочені примітки до своєї звітності без подання відомостей, передбачених статтею 43 (1)(5) - (12), (14)(a) та (15). Водночас ці примітки мусять розкривати інформацію, передбачену статтею 43 (1)(6), у вигляді сукупних сум по всіх відповідних статтях";

c) частину 2 статті 45 замінити текстом такого змісту:

2. "Частина 1(b) цієї статті стосується також інформації, зазначеної у статті 43 (1)(8).

Держави-члени можуть дозволяти компаніям, зазначеним у статті 27, не розкривати інформацію, зазначену в статті 43 (1)(8). Держави-члени можуть також дозволяти компаніям, зазначеним у статті 27, не розкривати інформацію, зазначену у статті 43 (1)(15), якщо така інформація подається в систему суспільного нагляду, передбачену статтею 32 Директиви 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 року про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності (1) на запит такої системи суспільного нагляду".

(1) OB L 157, 9.6.2006, С. 87.

2. До статті 34 Директиви 83/349/ЄЕС додати підпункт такого змісту:

(16) "Окремо сукупну винагороду за фінансовий рік, нараховану аудитором чи аудиторською фірмою за обов'язковий аудит річної звітності, сукупну винагороду, нараховану за інші послуги завіряння, сукупну винагороду, нараховану за послуги податкового консультування, та сукупну винагороду, нараховану за інші неаудиторські послуги".

Директива 84/253/ЄЕС втрачає свою чинність з 29 червня 2006 року. Посилання на скасовану Директиву мають тлумачитися як посилання на цю Директиву.

Аудитори та аудиторські фірми, допущені компетентними органами держав-членів згідно з Директивою 84/253/ЄЕС до набрання чинності положеннями статті 53 (1), вважаються такими, що допущені згідно з цією Директивою.

Держави-члени, що вимагають проведення обов'язкового аудиту, можуть установлювати суворіші вимоги, якщо ця Директива не містить інших положень.

1. Держави-члени ухвалюють та оприлюднюють положення, необхідні для виконання цієї Директиви, до 29 червня 2008 року. Про це вони негайно повідомляють Комісію.

2. При ухваленні таких положень вони повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням під час свого офіційного оприлюднення. Методи включення таких посилань визначаються державами-членами.

3. Держави-члени доводять до відома Комісії тексти основних положень національного законодавства, ухваленого ними в царині, що регулюється цією Директивою.

Ця Директива набирає чинності на двадцятий день після її оприлюднення в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі, 17 травня 2006 року