Додаткова угода
щодо застосування Європейської конвенції про соціальне забезпечення (ETS N 78a)
Париж, 14 грудня 1972 року
Статус Угоди див.
Держави - члени Ради Європи, які підписали Європейську конвенцію про соціальне забезпечення та Додаткову угоду,
враховуючи, що відповідно до умов пункту 1 статті 80 Європейської конвенції про соціальне забезпечення, застосування такої Конвенції регулюється Додатковою угодою,
погодились про таке:
РОЗДІЛ I - Загальні положення
Для цілей цієї Додаткової угоди:
a) термін "Конвенція" означає Європейську конвенцію про соціальне забезпечення;
b) термін "Угода" означає Додаткову угоду для застосування цієї Конвенції;
c) термін "Комітет" означає Комітет експертів із соціального забезпечення Ради Європи або такий інший комітет, який може призначити Комітет міністрів Ради Європи для виконання обов'язків, зазначених у статті 2 цієї Угоди;
d) термін "сезонний працівник" означає працівника, який переїжджає на територію Договірної Сторони, іншої, ніж та, на якій він проживає, з метою виконання роботи сезонного характеру для підприємства або роботодавця такої Сторони у період, що триває не більше восьми місяців, та який тимчасово проживає на території такої Сторони у період цієї роботи; робота сезонного характеру означає роботу, яка залежить від циклу сезонів та автоматично повторюється кожного року; статус сезонного працівника підтверджується наданням трудового договору, схваленого службою зайнятості Договірної Сторони, на території якої сезонний працівник починає здійснювати трудову діяльність, або наданням документа, схваленого такою службою, що підтверджує його сезонну роботу на цій території;
1. Форми довідок, декларацій, заяв, клопотань та інших документів, необхідних для застосування цієї Конвенції та цієї Угоди, готуються Комітетом. Однак, якщо дві чи більше Договірних Сторін домовляться про вживання різних форм, тоді вони відповідним чином повідомляють про це Комісію.
2. Комітет може збирати інформацію про законодавчі положення, до яких ця Конвенція застосовується, на вимогу компетентних органів будь-якої Договірної Сторони.
3. Комітет може підготувати брошуру з метою інформування відповідних осіб про їхні права та адміністративні формальності, яких вони повинні дотримуватись з метою їхнього забезпечення.
1. Компетентні органи Договірних Сторін можуть призначати органи з питань зв'язків, уповноважені взаємодіяти безпосередньо один з одним та за умови, що вони уповноважені на такі дії компетентними органами такої Сторони, з установами будь-якої Договірної Сторони.
2. Будь-яка Договірна Сторона, а також будь-яка особа, що постійно або тимчасово проживає на території Договірної Сторони, може звертатися до установи іншої Договірної Сторони або безпосередньо, або через органи з питань зв'язків.
1. Додаток 1 визначає компетентний орган чи органи кожної Договірної Сторони.
2. Додаток 2 визначає компетентні установи кожної Договірної Сторони.
3. Додаток 3 визначає установи місця постійного проживання та установи місця тимчасового проживання кожної Договірної Сторони.
4. Додаток 4 визначає органи з питань зв'язків, призначені компетентними органами Договірних Сторін відповідно до пункту 1 статті 3 цієї Угоди.
5. У Додатку 5 перелічені положення, зазначені в підпункті (b) статті 6 та пункті 2 статті 46 цієї Угоди.
6. У Додатку 6 перелічені назви та адреси банків, зазначених в пункті 1 статті 48 цієї Угоди.
7. Додаток 7 визначає установи, призначені компетентними органами Договірних Сторін відповідно до положень пункту 1 статті 7, пункту 1 статті 12, пунктів 2 та 3 статті 14, статті 34 та пункту 1 статті 57, пункту 1 статті 63, пункту 2 статті 72, пункту 2 статті 73, статті 76 та 77, пункту 2 статті 78, пункту 1 статті 83, статті 84 та пункту 2 статті 87 цієї Угоди.
Дві чи більше Договірних Сторін можуть за взаємною згодою, наскільки це їх стосується, встановлювати різні правила для застосування цієї Конвенції з тих, що передбачені в цій Угоді.
Ця Угода замінює:
a) угоди для застосування таких договорів про соціальне забезпечення, які замінює така Конвенція;
b) положення для застосування таких положень у договорах про соціальне забезпечення, викладених у пункті 3 статті 6 Конвенції, що не перелічені в Додатку 5.
РОЗДІЛ II - Застосування Конвенції (Загальні положення)
1. Якщо, враховуючи статтю 10 Конвенції, відповідна особа задовольняє умовам доступу до необов'язкового безперервного страхування на випадок інвалідності, похилого віку та у разі смерті відповідно до більше ніж однієї схеми на підставі законодавства Договірної Сторони та не була обов'язково застрахована відповідно до будь-яких з цих схем на підставі її останньої зайнятості, вона має право на допуск до необов'язкового безперервного страхування лише відповідно до схеми, яка б застосовувалась у разі, якщо така особа здійснює відповідно до законодавства такої Сторони трудову діяльність, що підлягає обов'язковому страхуванню для пенсійних потреб, яких вона дотримувалася востаннє відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони. Однак, якщо вищезгадана трудова діяльність не підлягала обов'язковому страхуванню відповідно до законодавства першої Сторони або якщо не можна визначити характер такої трудової діяльності, компетентний орган такої Сторони чи така установа, яку він може призначити, приймає рішення щодо схеми, відповідно до якої необов'язкове страхування може продовжуватись.
2. Для отримання допомоги згідно з положеннями статті 10 цієї Конвенції відповідна особа подає установі відповідної Договірної Сторони довідку про періоди страхування, завершені відповідно до законодавства будь-якої іншої Договірної Сторони, а також довідку про будь-які періоди проживання після досягнення шістнадцяти років відповідно до мінімальних вимог законодавства будь-якої іншої Договірної Сторони. Ця довідка видається на вимогу відповідної особи або відповідної установи установою чи установами, в межах компетенції яких особа завершила дані періоди.
Якщо особа, яка отримала допомогу відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, також має право на допомогу відповідно до законодавства однієї чи більше Договірних Сторін, застосовуються такі правила:
a) якщо застосування положень пункту 2 статті 13 Конвенції спричинить зменшення, припинення або скасування такої допомоги, жодна з них не може бути зменшена, припинена або скасована до тієї межі, що перевищує суму, яку можна було б отримати, розділивши суму, на яку вплинуло зменшення, припинення або скасування згідно з законодавством, відповідно до якого допомога виплачується, на суму допомоги, що підлягає зменшенню, припиненню або скасуванню, на яку бенефіціарій має право;
b) проте, якщо відповідною допомогою є (пенсії) допомога по інвалідності, пенсія за віком або допомога в разі смерті, що виплачується відповідно до положень статті 29 Конвенції установою Договірної Сторони, така установа враховує цю допомогу, прибуток або відшкодування, що тягне за собою зменшення, припинення або скасування такої допомоги, що підлягає оплаті, лише з метою зменшення, припинення або скасування суми, зазначеної в пункті 4 або 5 статті 29, але не з метою підрахування теоретичної суми, викладеної в пунктах 2 та 3 статті 29; однак слід враховувати таку допомогу, прибуток або відшкодування лише в межах такої частини їхньої суми, що відповідає коефіцієнту завершених періодів, як визначено в пункті 4 статті 29 Конвенції;
c) для застосування положень пункту 2 статті 13 Конвенції, відповідні компетентні установи повідомляють на вимогу одна одній всю відповідну інформацію;
d) для застосування положень пункту 2 статті 13 Конвенції офіційним валютним курсом є найвищий курс станом на перший день місяця, в який було здійснено виплату, або якщо пенсію було перераховано, курс, який на той час був найвищим.
Якщо особа або член сім'ї такої особи має клопотання щодо отримання допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами відповідно до законодавства двох чи більше Договірних Сторін, допомога надається лише відповідно до законодавства Сторони, на території якої мало місце народження дитини, або у разі, якщо народження дитини сталося не на території будь-якої з цих Сторін, лише відповідно до законодавства, до сфери дії якого відповідна особа підлягала востаннє.
1. Якщо смерть настає на території Договірної Сторони, визнається лише право на виплати у разі смерті, набуте відповідно до законодавства такої Сторони, крім будь-якого права, набутого відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони.
2. Якщо смерть настає на території Договірної Сторони, а право на виплати у разі смерті було набуте лише відповідно до законодавства двох чи більше інших Договірних Сторін або якщо смерть настає за межами території будь-якої з Договірних Сторін, а право на виплати у разі смерті було набуте відповідно до законодавства будь-якої Договірної Сторони, визнається лише право, набуте відповідно до законодавства Договірної Сторони, дії якого особа, стосовно якої виплати у разі смерті були сплачені, підлягала востаннє, крім будь-якого права, набутого відповідно до законодавства будь-якої іншої Договірної Сторони.
Якщо за такий самий період дві чи більше особи мають право на отримання допомоги сім'ям відповідно до законодавства двох чи більше Договірних Сторін стосовно таких самих членів сім'ї, Договірна Сторона, дії законодавства якої підлягає основний годувальник сім'ї, вважається такою, що є єдиною відповідною державою. Однак, якщо допомога сім'ям виплачується відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої проживають діти або на території якої вони виховані, на підставі зайнятості особи чи її професійної діяльності, ця Сторона вважається такою, що є єдиною відповідною державою.
РОЗДІЛ III - Застосування розділу II Конвенції (Положення, які визначають законодавство, що застосовується)
1. У випадках, охоплених підпунктом (a) (i) пункту 1 та підпунктом (a) пункту 2 статті 15 Конвенції, установа, призначена компетентним органом Договірної Сторони, законодавство якої застосовується, видає працівнику на його вимогу чи на вимогу його роботодавця, якщо виконані всі необхідні умови, довідку про тимчасове працевлаштування за кордоном, в якій зазначається, що він все ще підлягає такому законодавству.
2. Згода, про яку йдеться в підпункті (a) (ii) пункту 1 статті 15 Конвенції, вимагається роботодавцем. Згода кожного відповідного працівника вимагається, якщо це передбачено у законодавстві Договірної Сторони, зазначеної в попередньому пункті.
У разі, якщо відповідно до підпункту (b) або (c) пункту 1 статті 15 Конвенції, законодавство Договірної Сторони застосовується щодо особи, що працює за наймом і роботодавець якої не перебуває на території такої Сторони, це законодавство застосовується, начебто особа працювала на місці свого постійного проживання на вищезгаданій території, зокрема, з метою визначення компетентної установи.
1. Положення пункту 1 статті 17 Конвенції застосовуються до дати здійснення вибору, передбаченого в пункті 2 цієї статті.
2. Особа, що працює за наймом і яка користується правом вибору, повідомляє таким чином компетентну установу Договірної Сторони, на території якої працює, а також установу, призначену компетентним органом Договірної Сторони, законодавство якої вона обрала, та повідомляє водночас свого роботодавця. Зазначена установа повідомляє на вимогу будь-які інші установи останньої Договірної Сторони згідно з розпорядженнями, виданими компетентним органом такої Сторони.
3. Установа, призначена компетентним органом Договірної Сторони, законодавство якої обрала особа, що працює за наймом, видає їй довідку, в якій зазначається, що вона підлягає законодавству такої Сторони, доки працює у дипломатичній місії або консульському представництві чи на приватній службі посадових осіб такої місії або представництва.
4. Якщо особа, що працює за наймом, обрала застосування законодавства Договірної Сторони, яка є державою акредитації або акредитуючою державою, положення такого законодавства застосовуються, начебто особа працювала на урядовій посаді такої Сторони.
РОЗДІЛ IV - Підсумовування періодів страхування та проживання
1. У випадках, зазначених у статтях 10 та 19, пунктах 1-4 статті 28, статті 49 та пунктах 1-3 статті 51 цієї Конвенції, без шкоди для положень пункту 4 статті 28 або пункту 3 статті 51 Конвенції, залежно від обставин, періоди страхування та проживання підсумовуються згідно з такими правилами:
a) до періодів страхування або проживання, завершених відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони додаються періоди страхування, завершені відповідно до законодавства будь-якої іншої Договірної Сторони, а також будь-які періоди проживання, завершені після досягнення шістнадцяти років, відповідно до схеми, фінансованої не за рахунок внесків будь-якої іншої Договірної Сторони, наскільки це необхідно для складання повних періодів страхування або проживання, які вимагаються відповідно до законодавства першої Договірної Сторони з метою набуття, підтримання або відшкодування права на отримання допомоги за умови, що ці періоди не збігаються. У разі допомоги по інвалідності, пенсії за віком або допомоги у разі смерті (пенсії), що виплачується установами двох чи більше Договірних Сторін згідно з положеннями статті 29 Конвенції, кожна з даних установ окремо підсумовує всі періоди страхування чи проживання, завершені даною особою відповідно до законодавства всіх Договірних Сторін, до якого вона підлягала;
b) якщо період обов'язкового страхування, завершений згідно із законодавством однієї Договірної Сторони, відповідає періоду добровільного чи необов'язкового страхування, завершеному відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, враховується лише перший період без шкоди для положень другого речення пункту 2 статті 16 Конвенції;
c) якщо дійсний період страхування, завершений відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, відповідає періоду, що порівнюється з дійсним періодом страхування відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, враховується лише перший період;
d) будь-який період, порівнянний з дійсним періодом страхування відповідно до законодавства двох чи більше Договірних Сторін, враховується лише установою такої Договірної Сторони, до законодавства якої застрахована особа обов'язково підлягала востаннє до попереднього періоду; якщо застрахована особа обов'язково не підлягала до законодавства однієї з таких Сторін до попереднього періоду, такий період враховується установою такої Договірної Сторони, до законодавства якої вона вперше обов'язково підлягала після даного періоду;
e) якщо час, протягом якого були завершені певні періоди страхування відповідно до законодавства Договірної Сторони, не можна чітко визначити, припускається, що такі періоди не збігатимуться з періодами, завершеними відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, та беруться до уваги, якщо буде необхідно;
f) якщо відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони певні періоди страхування беруться до уваги лише, якщо були завершені протягом визначеного періоду часу, установа, яка застосовує це законодавство, враховує лише періоди, завершені відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони протягом того самого визначеного періоду часу.
2. Періоди страхування, завершені відповідно до схеми Договірної Сторони, до якої не застосовується ця Конвенція, але які беруться до уваги схемою такої Сторони, до якої не застосовується ця Конвенція, вважаються періодами страхування, що беруться до уваги з метою підсумовування.
3. Якщо періоди страхування, завершені відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, встановлені в інших одиницях, ніж ті, що використовуються в законодавстві іншої Договірної Сторони, конверсія, необхідна з метою їх підсумовування, регулюється наступними правилами:
a) якщо відповідна особа працювала шість днів на тиждень:
i) один день прирівнюється до восьми годин та навпаки;
ii) шість днів прирівнюються до одного тижня та навпаки;
iii) двадцять шість днів прирівнюються до одного місяця та навпаки;
iv) три місяці, або тринадцять тижнів, або сімдесят вісім днів прирівнюються до одного кварталу та навпаки;
v) з метою переведення тижнів у місяці та навпаки тижні та місяці переводяться у дні;
vi) застосування правил, викладених вище, не призведе до загального підсумку для періодів, завершених протягом одного календарного року, більше ніж триста дванадцять днів, або п'ятдесят два тижні, або дванадцять місяців, або чотири квартали;
b) якщо відповідна особа працювала п'ять днів на тиждень:
i) один день прирівнюється до дев'яти годин та навпаки;
ii) п'ять днів прирівнюються до одного тижня та навпаки;
iii) двадцять два дні прирівнюються до одного місяця та навпаки;
iv) три місяці, або тринадцять тижнів, або шістдесят шість днів прирівнюються до одного кварталу та навпаки;
v) з метою переведення тижнів у місяці та навпаки тижні та місяці переводяться у дні;
vi) застосування попередніх правил не призведе до загального підсумку для періодів, завершених протягом одного календарного року, більше, ніж двісті шістдесят чотири дні, або п'ятдесят два тижні, або дванадцять місяців, або чотири квартали.
4. Якщо відповідно до підпункту (b) пункту 1 цієї статті періоди добровільного чи необов'язкового безперервного страхування на випадок інвалідності, похилого віку або на випадок смерті (пенсії), завершені відповідно до законодавства Договірної Сторони, не беруться до уваги під час підсумовування, внески, що стосуються таких періодів, вважаються такими, що дають право на збільшену допомогу за вищезгаданим законодавством. Якщо таке законодавство передбачає додаткове страхування, вищезгадані внески беруться до уваги з метою обчислення допомоги відповідно до такого додаткового страхування.
РОЗДІЛ V - Застосування розділу III Конвенції (Особливі положення, що регулюють різні категорії допомоги)
ГЛАВА 1 - Захворювання та материнство
1. Для отримання допомоги згідно з положеннями статті 19 Конвенції, відповідна особа подає компетентній установі довідку, в якій зазначаються періоди страхування, завершені відповідно до законодавства Договірної Сторони, дії якого вона раніше підлягала, та надає будь-яку додаткову інформацію відповідно до законодавства, що застосовує така установа.
2. Довідка, зазначена в попередньому пункті, видається на вимогу відповідної особи установою, що має повноваження щодо допомоги у зв'язку з хворобою, Договірної Сторони, до законодавства якої вона раніше підлягала. Якщо відповідна особа не подає цю довідку, компетентна установа звертається з клопотанням про надання такої довідки до такої установи.
3. Якщо необхідно брати до уваги періоди страхування, попередньо завершені відповідно до законодавства будь-якої іншої Договірної Сторони, для задоволення умов, встановлених законодавством відповідної держави, положення попередніх пунктів цієї статті застосовуються mutatis mutandis.
1. З метою отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої в статті 20 Конвенції, відповідна особа реєструє себе та членів своєї сім'ї в установі місця свого постійного проживання, подаючи довідку щодо отримання права для себе та своєї сім'ї. Така довідка видається компетентною установою на основі наданої, за доцільності, роботодавцем інформації. Якщо відповідна особа або члени її сім'ї не подали таку довідку, установа місця їх постійного проживання звертається з клопотанням про надання такої довідки до компетентної установи.
2. Довідка, зазначена в попередньому пункті, є дійсною до того часу, доки установа місця постійного проживання особи не отримає повідомлення про її анулювання.
3. Якщо відповідна особа працює сезонним працівником, довідка, зазначена в пункті 1 цієї статті, залишається дійсною на період часу очікування сезонної роботи, доки тим часом компетентна установа не повідомить установу місця постійного проживання про її анулювання.
4. Установа місця постійного проживання інформує компетентну установу про будь-яку реєстрацію, здійснену згідно з положеннями пункту 1 цієї статті.
5. Для будь-якої заяви на допомогу в натуральній формі заявник подає супровідні документи, що зазвичай необхідні для надання допомоги у натуральній формі відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої він проживає.
6. У разі госпіталізації, установа місця постійного проживання повідомляє компетентну установу, як тільки ця інформація буде доступною, про дату коли особа потрапила до лікарні, можливу тривалість госпіталізації та про дату виписки.
7. Відповідна особа або члени її сім'ї інформують установу місця проживання про будь-які зміни у своїх обставинах, які могли б вплинути на їхнє право на отримання допомоги у натуральній формі, і зокрема, про будь-яке припинення або зміну роботи чи професійної діяльності з боку відповідної особи або про будь-яку зміну в постійному або тимчасовому проживанні останньої, або члена її сім'ї. Компетентна установа також інформує установу місця постійного проживання відповідної особи про закінчення строку її приналежності або права на допомогу. Установа місця постійного проживання може в будь-який час звернутися до компетентної установи з вимогою надати будь-яку інформацію, що стосується приналежності вищезгаданої особи або її права на допомогу.
У випадку транскордонних працівників або членів їхніх сімей будь-які лікарські препарати, перев'язувальні матеріали, окуляри, найнеобхідніше обладнання, лабораторні аналізи та огляди надаються чи проводяться лише на території Договірної Сторони, на якій були призначені, та згідно із законодавством такої Сторони.
1. Для того, щоб отримати грошову допомогу, передбачену в підпункті (b) пункту 1 статті 20 Конвенції, відповідна особа звертається до установи свого місця постійного проживання протягом трьох днів після втрати працездатності та подає довідку про те, що вона припинила працювати або, якщо цього вимагає законодавство, що застосовується компетентною установою чи установою місця постійного проживання особи, довідку про непрацездатність, видану лікарем, який її лікував. Вона також подає будь-які інші документи, які вимагає законодавство відповідної держави, відповідно до виду заявленої допомоги.
2. Якщо лікарі в країні постійного проживання не видають довідок про непрацездатність, відповідна особа безпосередньо звертається до установи місця постійного проживання протягом граничного строку, встановленого законодавством, яке та застосовує. Така установа негайно вимагає медичного підтвердження непрацездатності та видає довідку, зазначену в попередньому пункті.
3. Установа місця постійного проживання особи негайно передає компетентній установі документи, як визначено в попередніх пунктах цієї статті, вказуючи водночас можливу тривалість непрацездатності.
4. Установа місця постійного проживання особи якнайшвидше забезпечує медичне обстеження відповідної особи та робить необхідні адміністративні запити стосовно її справи, а також невідкладно повідомляє компетентну установу про одержані дані. Компетентна установа може за бажанням забезпечити обстеження відповідної особи лікарем на власний вибір та за власний рахунок. Якщо така установа вирішить відмовитись від допомоги на підставах того, що відповідна особа не дотримувалась правил, що стосуються розгляду її справи, вона повідомляє її про своє рішення та одночасно висилає копію рішення установі місця постійного проживання.
5. Про припинення непрацездатності невідкладно повідомляється відповідна особа установою місця постійного проживання, яка водночас повідомляє про це компетентну установу. Коли така установа самостійно вирішить, що відповідна особа знову здатна працювати, вона повідомляє її про своє рішення та одночасно висилає копію такого рішення установі місця постійного проживання.
6. Якщо в такому самому випадку дві різні дати встановлені установою місця постійного проживання та компетентною установою для припинення непрацездатності, застосовується дата, встановлена компетентною установою.
7. Якщо відповідна особа продовжує працювати, вона повідомляє про це компетентну установу, якщо цього вимагає законодавство, яке застосовує така установа.
8. Компетентна установа виплачує грошову допомогу будь-якими відповідними засобами, наприклад шляхом міжнародного грошового переказу, та інформує установу місця постійного проживання про такі платежі. Якщо допомога виплачується установою місця постійного проживання від імені компетентної установи, компетентна установа повідомляє відповідну особу про її право у спосіб, визначений законодавством, яке вона застосовує, а також інформує її про установу, зобов'язану виплачувати таку допомогу. Вона також водночас повідомляє установу місця постійного проживання про суму виплаченої допомоги, про дати виплати та про максимальний строк, у який вона виплачується відповідно до законодавства відповідної держави. Сума допомоги, що виплачується установою місця постійного проживання, конвертується за найвищим валютним курсом станом на перший день місяця, в який виплачується допомога.
1. Для отримання допомоги в натуральній формі для себе чи членів своєї сім'ї, які супроводжують його/її під час тимчасового працевлаштування за кордоном, працівник, що працює за наймом за обставин, зазначених у підпункті (a) (i) пункту 1 або підпункті (a) пункту 2 статті 15 Конвенції, подає установі місця тимчасового проживання довідку, про яку йдеться в пункті 1 статті 12 цієї Угоди. Коли він подав таку довідку, припускається, що він задовольнив умови для отримання права на допомогу в натуральній формі.
2. Для отримання допомоги в натуральній формі для себе чи членів своєї сім'ї, які його супроводжують, працівник, що працює за наймом за обставин, зазначених у підпункті (b) пункту 1 статті 15 Конвенції, робота якого спричинила його перебування на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, подає якнайшвидше установі свого місця тимчасового проживання заяву, видану роботодавцем або його представником протягом двох попередніх календарних місяців. У цій заяві зазначається дата, на яку він розпочинає працювати на такого роботодавця, а також назва та адреса компетентної установи. Однак, якщо згідно із законодавством відповідної держави припускається, що роботодавець не знає компетентної установи, вищезгаданий працівник вказує назву та адресу такої компетентної установи в письмовій формі під час подання своєї заяви до установи місця тимчасового проживання. Коли він подав вищезгадану заяву, припускається, що він задовольнив умови для отримання права на допомогу в натуральній формі. Якщо він не в змозі звернутися до установи місця тимчасового проживання до початку лікування, він, проте, отримує таке лікування після пред'явлення вищезгаданої заяви, начебто він був застрахований такою установою.
3. Установа місця тимчасового проживання невідкладно звертається до компетентної установи, щоб з'ясувати, чи задовольняє умови для отримання права на допомогу в натуральній формі працівник, зазначений у пункті 1 або 2 цієї статті, залежно від обставин, або відповідні члени його сім'ї. Установа місця тимчасового проживання надає вищезгадану допомогу, доки не буде отримано відповіді компетентної установи, але не довше тридцяти днів.
4. Компетентна установа дає відповідь установі місця тимчасового проживання протягом десяти днів після отримання запиту такої установи. Якщо відповідь є позитивною, компетентна установа зазначає максимальний строк, якщо такий існує, протягом якого може надаватися допомога в натуральній формі відповідно до законодавства, яке вона застосовує, а установа місця тимчасового проживання продовжує надавати вищезгадану допомогу.
5. Замість довідки чи заяви, зазначеної відповідним чином у пунктах 1 та 2 цієї статті, працівник може надавати компетентній установі місця тимчасового проживання довідку, зазначену в пункті 1 статті 21 цієї Угоди. У такому випадку положення попередніх пунктів цієї статті не застосовуються.
6. Положення пункту 6 статті 17 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
1. Для отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої в підпункті (a) (i) пункту 1 статті 21 Конвенції, крім випадків, за яких діють положення пунктів 1 та 2 статті 20 цієї Угоди, відповідна особа подає установі місця свого тимчасового проживання довідку про те, що вона має право на таку допомогу. В такій довідці, виданій компетентною установою на вимогу відповідної особи перш, ніж вона залишить територію Договірної Сторони, на якій проживає, зазначається максимальний строк, якщо такий є, протягом якого може бути надана допомога в натуральній формі згідно із законодавством відповідної держави. Якщо відповідна особа не подає таку довідку, установа місця тимчасового проживання звертається із запитом про надання такої довідки до компетентної установи.
2. Положення пункту 6 статті 17 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
1. Для отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої в підпункті (b) (i) пункту 1 статті 21 Конвенції, відповідна особа подає установі місця свого тимчасового проживання довідку про те, що вона має право й надалі отримувати таку допомогу. В такій довідці, що видана компетентною установою на вимогу відповідної особи, до її від'їзду, вказується максимальний строк, якщо такий є, протягом якого може бути надана допомога в натуральній формі згідно із законодавством відповідної держави. Довідка може видаватися після від'їзду відповідної особи на її вимогу, якщо з причин, що не залежать від неї, вона не може бути підготовлена раніше.
2. Положення пункту 6 статті 17 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
3. Положення попередніх пунктів цієї статті застосовуються mutatis mutandis у випадку, передбаченому в підпункті (c) (i) пункту 1 статті 21 Конвенції.
Положення статті 21 чи 22 цієї Угоди в залежності від обставин можуть застосовуватись mutatis mutandis стосовно надання допомоги в натуральній формі членам сім'ї, як зазначено в пункті 3 статті 21 Конвенції.
1. Для отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої в підпункті (a) (ii) пункту 1 статті 21 Конвенції, відповідна особа звертається до компетентної установи місця свого тимчасового проживання протягом трьох днів після втрати працездатності, а також подає довідку про непрацездатність, видану лікарем, який її лікував, якщо цього вимагає законодавство, що застосовується компетентною установою або установою місця тимчасового проживання особи. Вона також зазначає свою адресу в країні тимчасового проживання, а також назву та адресу компетентної установи.
2. Якщо лікарі в країні тимчасового проживання не видають довідок про непрацездатність, положення пункту 2 статті 19 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
3. Установа місця тимчасового проживання невідкладно передає компетентній установі документи, зазначені в попередніх пунктах цієї статті, зокрема довідку про можливу тривалість непрацездатності.
4. Про осіб інших, ніж працівники, зазначені в підпункті (a) (i) пункту 1 та підпункті (a) пункту 2 статті 15 Конвенції, стан здоров'я яких після медичного обстеження було визнано таким, що не перешкоджає їм повернутися на територію Договірної Сторони, на якій вони проживають, негайно повідомляється з цією метою установою місця тимчасового проживання, яка також надсилає копію повідомлення компетентній установі.
5. Додатково положення пунктів 4 - 8 статті 19 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
1. Для отримання допомоги згідно з положеннями пункту 4 статті 22 Конвенції, відповідна особа подає компетентній установі довідку стосовно членів її сім'ї, які проживають на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна Сторона. Така довідка видається установою місця постійного проживання вищезгаданих членів сім'ї.
2. Довідка, зазначена в попередньому пункті, діє протягом дванадцяти місяців з дати її видачі та може бути поновлена. У разі її поновлення час дії починається з дати її поновлення. Відповідна особа негайно повідомляє компетентну установу про будь-яку зміну, яку буде внесено до такої довідки. Така зміна набирає чинності з дати, на яку відбулися дані обставини.
3. Замість довідки, зазначеної в пункті 1 цієї статті, компетентна установа може вимагати від відповідної особи надання останніх документів про цивільний стан членів її сім'ї, які проживають на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна Сторона, якщо такі документи зазвичай видаються органами влади такої Договірної Сторони.
Положення статті 17 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis стосовно надання допомоги в натуральній формі безробітним особам та членам їхньої сім'ї, що проживають на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна Сторона.
1. Для отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої в пункті 2 статті 24 Конвенції, на території Договірної Сторони, на якій проживає особа, яка отримує пенсію, а також її члени сім'ї, вони реєструються в установі місця постійного проживання, подаючи довідку, в якій вказується право особи на отримання допомоги в натуральній формі для себе та членів її сім'ї згідно із законодавством або з одним із законодавств, відповідно до якого виплачується така пенсія.
2. Довідка, зазначена в попередньому пункті, згідно з якою виплачується така пенсія, видається на вимогу відповідної особи установою або однією з установ, або, коли це доцільно, установою, уповноваженою приймати рішення щодо права на отримання допомоги в натуральній формі за умови, що одержувач пенсії задовольняє умови для права на отримання такої допомоги. Якщо відповідна особа не подає таку довідку, згідно з якою виплачується така пенсія, установа місця постійного проживання звертається із запитом про надання такої довідки до установи або установ, або, за доцільності, до будь-якої установи, уповноваженої видавати таку довідку. Очікуючи отримання довідки, установа місця постійного проживання може тимчасово зареєструвати відповідну особу та членів її сім'ї під час надання супровідних документів, які є прийнятними для неї. Така реєстрація може вимагатись лише від установи, відповідальної за надання допомоги в натуральній формі, якщо остання видала таку довідку.
3. Установа місця постійного проживання повідомляє установу, яка видала довідку, зазначену в пункті 1 цієї статті, про будь-яку реєстрацію, здійснену згідно з положеннями цього пункту.
4. Будь-яка заява на отримання допомоги в натуральній формі надає право установі місця постійного проживання вимагати від відповідної установи подати докази про безперервне право особи на пенсію у вигляді квитанції або корінця грошового переказу, що стосується останньої виплати пенсії.
5. Відповідна особа або члени її сім'ї повідомляють установу місця постійного проживання про будь-яку зміну в своїх обставинах, яка могла б вплинути на їхнє право на отримання допомоги в натуральній формі, і зокрема про будь-яке припинення чи скасування пенсії, а також про будь-яку зміну місця свого постійного проживання. Відповідні установи також повідомляють установу місця постійного проживання про будь-які зміни, про які їх повідомлено.
1. Для отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої в пункті 4 статті 24 Конвенції, на території Договірної Сторони, на якій проживають члени сім'ї одержувача пенсії, вони реєструються в установі місця свого постійного проживання, подаючи супровідні документи, які зазвичай вимагає законодавство, яке поширюється на таку установу для надання цієї допомоги членам сім'ї одержувача пенсії разом з довідкою, подібною до тієї, що зазначена в пункті 1 статті 27 цієї Угоди. Вищезгадана установа повідомляє установу місця постійного проживання цього одержувача про будь-яку реєстрацію, здійснену згідно з цим пунктом.
2. Під час звернення з клопотанням на отримання допомоги в натуральній формі члени сім'ї пенсіонера подають установі місця свого постійного проживання довідку про те, що він має право на отримання допомоги в натуральній формі для себе та членів своєї сім'ї; ця довідка, видана установою місця постійного проживання одержувача, залишається дійсною, доки установа місця постійного проживання членів його сім'ї не отримає повідомлення про її анулювання.
3. Установа місця постійного проживання одержувача пенсії повідомляє установу місця постійного проживання членів його сім'ї про будь-яке припинення виплати чи скасування пенсії та про будь-яку зміну місця постійного проживання цього одержувача. Установа місця постійного проживання членів сім'ї одержувача пенсії може в будь-який час вимагати від установи місця його постійного проживання надання будь-якої інформації, що стосується права останнього на отримання допомоги.
4. Члени сім'ї пенсіонера повідомляють установу свого місця постійного проживання про будь-яку зміну в своїх обставинах, яка могла б вплинути на їхнє право на отримання допомоги в натуральній формі, і зокрема про будь-яку зміну місця свого постійного проживання.
1. Для отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої в пункті 6 статті 24 Конвенції, одержувач пенсії подає установі місця свого тимчасового проживання довідку про те, що він має право на отримання такої допомоги. В такій довідці, виданій установою місця його постійного проживання, перш, ніж він залишить територію Договірної Сторони, на якій проживає, вказується максимальний період, якщо такий існує, протягом якого може надаватися допомога в натуральній формі відповідно до законодавства цієї Договірної Сторони. Якщо він не подає такої довідки, установа місця його тимчасового проживання звертається із запитом до установи місця постійного проживання про надання цієї довідки.
2. Положення пункту 6 статті 17 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis. У цьому випадку установа місця постійного проживання одержувача розглядається як компетентна установа.
3. Попередні пункти цієї статті застосовуються mutatis mutandis стосовно надання допомоги в натуральній формі членам сім'ї, як зазначено в пункті 6 статті 24 Конвенції.
4. Якщо не можуть бути виконані формальності, зазначені в попередніх пунктах, протягом тимчасового проживання відповідної особи на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, положення статті 30 застосовуються mutatis mutandis.
Якщо не можуть бути виконані формальності, зазначені в пунктах 1, 2 та 5 статті 20 та в статтях 21 і 22 цієї Угоди, протягом тимчасового проживання особи на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, відповідні витрати на медичне обслуговування відшкодовуються компетентною установою на вимогу відповідної особи згідно зі шкалою відшкодування, що застосовується установою місця її тимчасового проживання. Установа місця тимчасового проживання надає на вимогу компетентної установи будь-яку необхідну інформацію стосовно такої шкали відшкодування. Застосування пункту 3 статті 25 Конвенції
З метою застосування положень пункту 3 статті 25 Конвенції, установа Договірної Сторони, якою виплачується допомога, може звертатися до установи іншої Договірної Сторони за інформацією стосовно періоду, на який остання надала таку допомогу з такого самого випадку хвороби чи материнства.
ГЛАВА 2 - Пенсії (допомога) по інвалідності,
за віком та у разі смерті
Подання та розгляд заяв про допомогу
1. Для отримання допомоги, передбаченої в статтях 28 - 34 Конвенції, заявник подає заяву установі свого місця постійного проживання у спосіб, встановлений законодавством, яке застосовує така установа. Якщо заявник або померла особа не підлягали такому законодавству, установа місця їх постійного проживання передає заяву установі Договірної Сторони, до законодавства якої востаннє підлягали заявник чи померла особа, вказуючи дату, на яку було подано цю заяву. Тоді ця дата розглядається як дата подання заяви останній вищезгаданій установі.
2. Якщо заявник проживає на території Договірної Сторони, до законодавства якої він чи померла особа не підлягали, він може подати свою заяву установі Договірної Стороні, до законодавства якої він чи померла особа підлягали востаннє.
Подання заяв, зазначених у статті 32 цієї Угоди, визначається такими правилами:
a) заява супроводжується всіма необхідними супровідними документами та подається на бланках, встановлених:
i) або законодавством Договірної Сторони, на території якої проживає заявник, у випадку, зазначеному в пункті 1 статті 32;
ii) або законодавством Договірної Сторони, до законодавства якої він чи померла особа підлягали востаннє, у випадку, зазначеному в пункті 2 статті 32;
b) достовірність інформації, наданої заявником, підкріплюється офіційними документами, що додаються до бланка заяви, або підтверджується органами Договірної Сторони, на території якої він проживає;
c) заявник вказує, по можливості, або установу страхування на випадок інвалідності, похилого віку або смерті (пенсії), або установу Договірних Сторін, до законодавства якої він чи померла особа підлягають або підлягали, або роботодавця чи роботодавців, у яких він чи померла особа працюють чи працювали на території будь-якої Договірної Сторони, а також подає будь-які довідки про зайнятість, якими може володіти.
Для отримання допомоги згідно з положеннями пункту 4 статті 22 Конвенції заявник подає довідку стосовно членів його сім'ї, які проживають на території Договірної Сторони, іншої, ніж та, на якій розташована установа, що виплачує допомогу. Ця довідка видається або установою, що має повноваження стосовно допомоги у зв'язку з хворобою, місця постійного проживання членів сім'ї, або будь-якою іншою установою, призначеною компетентним органом Договірної Сторони, на території якої проживають вищезгадані члени сім'ї. Положення пунктів 2 та 3 статті 25 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
При визначенні ступеня інвалідності установа Договірної Сторони враховує всю медичну та адміністративну інформацію, зібрану установами будь-якої Договірної Сторони. Однак кожна установа зберігає право на забезпечення обстеження заявника лікарем на власним вибір та за власний рахунок.