1. Заяви розглядаються установою, до якої були подані або до якої були передані, залежно від обставин, як передбачено в статті 32 цієї Угоди. Ця установа відома під назвою "установа, що здійснює розгляд".
2. Установа, що здійснює розгляд, негайно сповіщає всі відповідні установи для того, щоб заяви могли розглядатися одночасно та невідкладно.
1. При розгляді заяв установа, що здійснює розгляд, використовує бланк, в якому подано детальну інформацію та загальний обсяг періодів страхування, завершених відповідною особою або померлою особою згідно із законодавством усіх відповідних Договірних Сторін.
2. Передача цього бланка установі будь-якої Договірної Сторони замінює передачу супровідних документів.
1. Установа, що здійснює розгляд, вносить у бланк, зазначений у пункті 1 статті 37 цієї Угоди, періоди страхування або проживання, завершені відповідно до її власного законодавства, а також повертає копію бланка установам, що здійснює страхування на випадок інвалідності, похилого віку та смерті (пенсії), кожної Договірної Сторони, дії законодавства якої підлягають або підлягали відповідна особа чи померла особа, додаючи будь-які довідки про зайнятість, що надаються заявником.
2. Якщо залучена лише будь-яка інша установа, така установа заповнює бланк, відправлений до неї згідно з положеннями попередніх пунктів, вказуючи періоди страхування або проживання, завершені відповідно до законодавства, яке вона застосовує. Вона визначає надання права відповідно до законодавства, враховуючи положення статті 28 Конвенції, а також зазначає на бланку теоретичні та фактичні суми допомоги, що обчислюється згідно з положеннями пунктів 2, 3, 4 або 5 статті 29 Конвенції, а також, за доцільності, суму будь-якої допомоги, яка може вимагатися, не застосовуючи положення статей 28 - 33 Конвенції, виключно для періодів, завершених відповідно до законодавства, яке така установа застосовує. Бланк, який повинен також містити інформацію стосовно процедури подання заяв, включаючи граничні строки, потім повертається до установи, що здійснює розгляд.
3. Якщо залучені дві або більше установи, кожна з них має заповнити поданий їй бланк відповідно до положень пункту 1 цієї статті, що визначає періоди страхування або постійного проживання, завершені за законодавством, яке застосовує, та повернути бланк до установи, яка здійснює розгляд. Ця установа надсилає заповнений бланк іншим залученим установам, кожна з яких визначає надання права згідно із законодавством, яке застосовує, відповідно до положень статті 28 Конвенції та зазначає у бланку теоретичні та фактичні суми будь-якої допомоги, обчисленої відповідно до положень пунктів 2, 3, 4 або 5 статті 29 Конвенції, а також, за доцільності, суму будь-якої допомоги, яка може вимагатися, без застосування положень статей 28 - 33 Конвенції, виключно для періодів, завершених згідно із законодавством, яке застосовує. Бланк, який може також містити інформацію стосовно процедури оскарження, включаючи часові обмеження, має повертатись до установи, яка здійснює розгляд.
4. Коли установа, яка здійснює розгляд, отримала всю інформацію, зазначену в пунктах 2 або 3 цієї статті, вона визначає надання права згідно із законодавством, яке застосовує, беручи до уваги положення статті 28 Конвенції, та обчислює теоретичні та фактичні суми допомоги, відповідно до положень пунктів 2, 3, 4 або 5 статті 29 Конвенції, а також, за доцільності, суму будь-якої допомоги, яка може вимагатися, без застосування положень статей 28 - 33 Конвенції, виключно для періодів завершених згідно із законодавством, яке застосовує.
5. Якщо установа, яка здійснює розгляд, після отримання інформації, зазначеної у пунктах 2 або 3 цієї статті, вважатиме за необхідне застосовувати положення пунктів 2 або 3 статті 31, пунктів 2, 4 або 5 статті 32, пункту 1 статті 34 Конвенції, вона повідомляє про це інші зацікавлені установи.
1. Якщо установа, яка здійснює розгляд, вважає, що заявник має право на допомогу згідно із законодавством, яке вона застосовує, без шкоди для періодів страхування або постійного проживання, які завершені за законодавством іншої Договірної Сторони, дія якого поширювалася на відповідну особу або померлу особу, то має здійснити негайну виплату цієї допомоги на тимчасовій основі.
2. Кожна установа, яка відповідно до положень пункту 5 статті 29 Конвенції може безпосередньо обчислювати допомогу або часткову допомогу, яка належить заявнику, має виплатити йому таку допомогу негайно. Якщо установа інша, ніж установа, яка здійснює розгляд, виплачує допомогу безпосередньо заявнику, вона має негайно повідомити про це установу, яка здійснює розгляд, та утримуватися від заборгованості, беручи до уваги застосування положень пункту 7 цієї статті, на користь будь-якої установи, яка маже виплатити додаткову необхідну суму.
3. Коли установа, яка здійснює розгляд, виплачує допомогу згідно з пунктом 1 цієї статті, вона відраховує із суми цієї допомоги суму, виплачену будь-якою іншою установою відповідно до попереднього пункту, як тільки їй стане відомо про дану суму.
4. Якщо під час розгляду заяви установа інша, ніж установа, яка здійснює розгляд, вважає, що заявник має право на допомогу відповідно до законодавства, яке застосовує, без потреби враховувати періоди страхування або проживання, завершені відповідно до законодавства інших Договірних Сторін, дії якого підлягали відповідна особа чи померла особа, ця установа негайно повідомляє установу, що здійснює розгляд, яка негайно здійснює тимчасову виплату такої допомоги від імені першої установи без шкоди, однак, для положень пунктів 2 та 3 цієї статті.
5. Якщо від установи, яка здійснює розгляд, вимагається сплатити допомогу згідно з пунктами 1 та 4 цієї статті, вона сплачує лише допомогу за найвищою ставкою, однак без шкоди для положень пунктів 2 та 3 цієї статті.
6. Якщо установа, яка здійснює розгляд, не виплачує допомогу згідно з пунктами 1, 2 та 4 цієї статті, у випадках можливої затримки вона виплачує зацікавленій особі аванс, що підлягає відшкодуванню, визначений згідно з положеннями пунктів 1 - 4 статті 29 Конвенції.
7. Під час остаточного врегулювання вимоги стосовно отримання допомоги установа, яка здійснює розгляд, та інші установи, яких це стосується, узгоджують свої рахунки щодо будь-якої суми сплаченої тимчасової допомоги або авансових виплат, сплачених згідно з положеннями пунктів 1, 3, 4, 5 та 6 цієї статті. Суми, переплачені вищезазначеними установами, можуть бути утримані із суми допомоги, яку вони мають сплатити зацікавленій особі.
1. У випадку, зазначеному в пункті 2 статті 34 Конвенції, установа, яка здійснює розгляд, підраховує остаточну суму додаткової виплати, яку кожна відповідна установа має сплатити, та відповідно повідомляє про це установам.
2. З метою застосування положень статті 34 Конвенції суми, виражені у різних національних валютах, конвертуються згідно з найвищим офіційним курсом обміну станом на перший день місяця, в який здійснюється остаточна виплата відповідної допомоги.
З метою застосування положень пунктів 2 та 3 статті 33 Конвенції положення статей 38 та 40 цієї Угоди застосовуються mutatis mudandis.
1. Кожна з відповідних установ повідомляє заявника про рішення, що стосується його заяви на отримання допомоги, як тільки таке рішення буде прийнято остаточно після консультації з установою, яка здійснює розгляд. Кожна установа також повідомляє установу, яка здійснює розгляд. У кожному рішенні зазначається, що воно стосується лише частини загальної допомоги, яка може бути призначена, а також містить інформацію про порядок подання оскарження, включаючи строки, встановлені відповідним законодавством.
2. Після завершення розгляду заяви на отримання допомоги установа, яка здійснює розгляд, надсилає заявникові копії всіх рішень, прийнятих відповідними установами.
З метою сприяння розгляду заяв на отримання допомоги необхідно дотримуватися таких правил:
a) якщо на особу, на яку раніше поширювалася дія законодавства однієї чи більше Договірних Сторін, зараз поширюється дія законодавства іншої Договірної Сторони, компетентна установа останньої Сторони звертається до органу з питань зв'язків іншої Договірної Сторони або Сторін за необхідною інформацією, зокрема стосовно установ, з якими зацікавлена особа мала зв'язок, та її реєстраційних номерів, якщо такі є;
b) на прохання зацікавленої особи або установи, з якою вона мала зв'язок, відповідні установи починають, наскільки це можливо, відновлювати її досьє у справі, починаючи з попереднього року до моменту досягнення нею пенсійного віку.
Адміністративний та медичний нагляд
1. Якщо одержувач:
a) допомоги по інвалідності;
b) пенсії за віком, призначеної на підставі непрацездатності;
c) пенсії за віком, призначеної безробітній особі;
d) пенсії за віком, призначеної внаслідок виходу на пенсію з прибуткової діяльності;
e) допомоги у разі втрати годувальника, призначеної на підставі інвалідності або непрацездатності;
f) допомоги, призначеної згідно з перевіркою майнового стану, тимчасово або постійно проживає на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, адміністративний та медичний нагляд здійснюється на вимогу компетентної установи установою місця його тимчасового або постійного проживання згідно з правилами, встановленими законодавством, що застосовується останньою установою. Проте компетентна установа може забезпечити проведення огляду одержувача лікарем на власний вибір та за власні кошти.
2. Якщо в результаті нагляду, передбаченого попереднім пунктом, виявилося, що особа, яка отримує допомогу, працює за наймом або має засоби до існування, які перевищують встановлені межі, установа місця його тимчасового або постійного проживання повідомляє про це компетентну установу, яка вимагала нагляду. У звіті міститься запитувана інформація та зазначається, зокрема, характер здійснюваної діяльності, сума заробітної плати або іншого доходу, отримуваного бенефіціарієм протягом повного останнього кварталу, та стандартна заробітна плата, що сплачувалася у тій самій сфері працівнику професійної категорії, до якої належала відповідна особа, у сфері діяльності, якою вона займалася до отримання інвалідності, за певний період, встановлений компетентною установою. У разі необхідності надається також медичний висновок про стан здоров'я відповідної особи.
Якщо після припинення допомоги, яку вона отримувала, особа повторно отримує право на допомогу, проживаючи на території Договірної Сторони іншої, ніж відповідна держава, відповідні установи обмінюються будь-якою інформацією, необхідною для надання права на продовження виплати допомоги.
Виплата пенсій (допомоги)
1. Якщо компетентна установа Договірної Сторони не сплачує пенсію (допомогу) безпосередньо бенефіціарію, який постійно проживає на території іншої Договірної Сторони, така пенсія (допомога) сплачується - на вимогу компетентної установи - органом з питань зв'язків останньої Сторони або установою місця постійного проживання пенсіонера згідно з процедурою, встановленою у статтях 47 - 51 цієї Угоди. Якщо компетентна установа виплачує пенсію (допомогу) безпосередньо таким бенефіціаріям, вона повідомляє про це установу місця їх постійного проживання.
2. Положення угод, укладених раніше, що стосуються виплати пенсій (допомоги), які застосовуються у день, що передує дню набрання чинності цією Угодою, продовжують застосовуватись за умови, якщо перераховані у Додатку 5.
Установа, на яку покладено відповідальність за виплату пенсії (допомоги), подає до органу з питань зв'язків Договірної Сторони, на території якої постійно проживає бенефіціарій, або до установи місця його постійного проживання - надалі - "організація, що здійснює платежі" - заяву в двох примірниках, в якій зазначається призначена пенсія (допомога); ця заява має надійти до вищезгаданої організації принаймні за двадцять днів до дати, з якої має сплачуватися пенсія (допомога).
1. За десять днів до дати, з якої має сплачуватися пенсія (допомога), установа, на яку покладено відповідальність за її виплату, перераховує, у валюті Договірної Сторони, на території якої вона розташована, суму призначеної пенсії (допомоги) згідно із заявою, зазначеною у статті 47. Оплата здійснюється через національний або інший банк відповідної Договірної Сторони на рахунок, відкритий від імені національного банку або іншого банку Договірної Сторони, на території якої розташована організація, що здійснює платежі, за наказом останньої. Така виплата є виконанням зобов'язання. Установа, на яку покладено відповідальність за виплату, також повідомляє організацію, що здійснює платежі, про здійснення виплати.
2. Банк, до якого було переведено відповідну суму, видає кредит організації, що здійснює платежі, на еквівалентну суму у валюті Договірної Сторони, на території якої розташована організація.
3. Назви та адреси банків, зазначених у пункті 1 цієї статті, мають бути перелічені у Додатку 6.
1. Призначена пенсія (допомога), як вказується у заяві, зазначеній у статті 47 цієї Угоди, сплачується бенефіціарію організацією, що здійснює платежі від імені компетентної установи згідно з процедурою, встановленою законодавством, відповідно до якого діє вищезгадана організація.
2. Сума, що сплачується бенефіціарію, конвертується у валюту Договірної Сторони, на території якої він постійно проживає, за курсом обміну, згідно з яким - відповідно до положень статті 48 цієї Угоди - вона була кредитована організації, що здійснює платежі.
3. Якщо організації, що здійснює платежі, або будь-якій іншій організації, яку вона може призначити, стає відомо про будь-який факт, що підтверджує припинення або скасування пенсії (допомоги), вона негайно припиняє виплати. Це також здійснюється, якщо бенефіціарій переїжджає на постійне проживання на територію Договірної Сторони, іншої, ніж та, де розташована організація, що здійснює платежі.
4. Організація, що здійснює платежі, повідомляє установу, на яку покладено відповідальність за виплату, про будь-яку причину несплати та дату події, що обгрунтовує такі дії.
1. Виплати, зазначені у пункті 1 статті 49 цієї Угоди, перевіряються по закінченні кожного періоду виплат з метою визначення сум, фактично сплачених бенефіціаріям або їх законним чи призначеним представникам, а також сум, які не виплачені.
2. Загальна сума фактичних виплат, викладена цифрами та прописом у валюті Договірної Сторони, на території якої розташована установа, на яку покладено відповідальність за виплати, вказується згідно з виплатами, здійсненими організацією, що здійснює платежі, та закріплюється підписом представника вищезгаданої організації.
3. Організація, що здійснює платежі, підтверджує той факт, що вказані виплати здійснюються належним чином.
4. Різниця між сумами, сплаченими установою, на яку покладено відповідальність за їх виплату, вираженими у валюті Договірної Сторони, на території якої вона розташована, та вартістю виплат, вираженою у тій самій валюті, гарантом яких виступає організація, що здійснює платежі, вноситься поряд із наступними призначеними сумами, що мають бути сплачені вищезгаданою установою, на яку покладено відповідальність за їх виплату.
Витрати, пов'язані з виплатою пенсії (допомоги), такі як поштові збори або комісія банку, можуть стягуватися з бенефіціарія організацією, що здійснює платежі згідно із законодавством, яке вона застосовує.
Якщо одержувач пенсії (допомоги), що сплачується за законодавством однієї або більше Договірних Сторін, переїжджає на постійне проживання з території однієї Договірної Сторони на територію іншої, він повідомляє про це компетентну установу або установи, на які покладено відповідальність за виплату такої пенсії (допомоги), а також, якщо необхідно, організацію, яка здійснює платежі.
ГЛАВА 3 - Виробничі травми та професійні захворювання
Загальні положення
1. Для отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої підпунктом (a) пункту 1 статті 38 Конвенції, працівник подає до установи місця постійного проживання довідку про те, що він має право на таку допомогу. Ця довідка видається компетентною установою на підставі інформації, наданої, якщо необхідно, роботодавцем. На додаток, якщо це передбачено законодавством відповідної держави, працівник подає до установи місця постійного проживання підтвердження повідомлення про його виробничу травму або професійне захворювання. Якщо він не надав ці документи, установа місця постійного проживання звертається за ними до компетентної установи та одночасно надає допомогу в натуральній формі, що надається у разі хвороби, якщо відповідний працівник має право на таку допомогу.
2. Довідка, зазначена у попередньому пункті, є чинною, доки установа місця постійного проживання не отримає повідомлення про її анулювання.
3. У випадку сезонних працівників довідка, зазначена у пункті 1 цієї статті, залишається чинною протягом очікуваної тривалості сезонної роботи, якщо тільки протягом цього часу компетентна установа не повідомить установу місця постійного проживання про її анулювання.
4. До будь-якої заяви на отримання допомоги в натуральній формі працівник подає супровідні документи, які, як правило, вимагаються для надання допомоги в натуральній формі згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої він постійно проживає.
5. У випадку госпіталізації установа місця постійного проживання особи повідомляє компетентну установу, як тільки цю інформацію буде отримано, про дату початку госпіталізації, її можливу тривалість та дату виписки.
6. Працівник повідомляє установу місця постійного проживання про будь-які зміни в обставинах, які могли б вплинути на отримання ним права на допомогу в натуральній формі, зокрема про припинення чи зміну місця роботи або професійної діяльності чи про будь-які зміни стосовно його постійного чи тимчасового проживання. Компетентна установа інформує про це установу місця постійного проживання, коли право працівника на допомогу припинено. Установа місця постійного проживання може у будь-який час вимагати від компетентної установи надання інформації стосовно права працівника на допомогу.
7. У випадку транскордонних працівників будь-які лікарські засоби, перев'язувальні матеріали, окуляри, найнеобхідніше обладнання, лабораторні аналізи та огляди надаються або здійснюються лише на території Договірної Сторони, на якій були призначені, та згідно з положеннями законодавства цієї Сторони.
1. Для отримання грошової допомоги іншої, ніж пенсії, передбачені у підпункті (b) пункту 1 статті 38 Конвенції, працівник звертається до установи місця постійного проживання протягом трьох днів після втрати працездатності, а також надає довідку про те, що він припинив працювати, або, якщо цього вимагає законодавство, що застосовується компетентною установою або установою місця постійного проживання, довідку про непрацездатність, видану лікарем, що його відвідав. Він також подає будь-які інші документи, які вимагаються законодавством відповідної держави відповідно до виду допомоги, на отримання якої він претендує.
2. Якщо лікарі в країні постійного проживання не видають довідки про непрацездатність, працівник звертається безпосередньо до установи місця постійного проживання протягом терміну, встановленого законодавством, яке вона застосовує. Ця установа негайно вимагає медичного підтвердження непрацездатності та видає довідку, зазначену в попередньому пункті.
3. Установа місця постійного проживання негайно передає до компетентної установи документи, зазначені у попередніх пунктах цієї статті, в яких також зазначається можлива тривалість непрацездатності.
4. Установа місця постійного проживання якнайшвидше проводить медичний огляд працівника, робить необхідні адміністративні запити стосовно його справи, начебто даний працівник був застрахований цією установою, та невідкладно повідомляє компетентну установу про результати. Компетентна установа може, якщо цього бажає, забезпечити обстеження відповідного працівника лікарем на її власний вибір та за її власні кошти. Якщо ця установа приймає рішення відмовити у допомозі на підставі того, що працівник не дотримується правил стосовно розгляду цієї справи, вона повідомляє його про своє рішення та надсилає копію рішення установі місця постійного проживання працівника.
5. Про завершення терміну непрацездатності установа місця постійного проживання негайно повідомляє працівнику, а також інформує про це компетентну установу. Коли остання самостійно приймає рішення стосовно того, що працівник знову є працездатним, вона повідомляє його про своє рішення та надсилає копію цього рішення установі місця постійного проживання.
6. Коли щодо цієї самої справи установою місця постійного проживання та компетентною установою встановлено дві різні дати закінчення терміну непрацездатності, застосовується дата, визначена компетентною установою.
7. Якщо працівник відновлює роботу, він повідомляє про це компетентну установу, якщо цього вимагає законодавство, що застосовується цією установою.
8. Компетентна установа сплачує грошову допомогу, користуючись будь-якими необхідними засобами, наприклад міжнародним грошовим переказом, та інформує установу місця постійного проживання про здійснення таких виплат. Якщо допомога виплачується установою місця постійного проживання від імені компетентної установи, остання інформує працівника про його право у спосіб, передбачений законодавством, яке застосовується, а також повідомляє його про установу, на яку покладено відповідальність за виплату допомоги. Вона також інформує установу місця постійного проживання про суму сплаченої допомоги, дати виплат та максимальний термін, протягом якого ця допомога сплачується згідно із законодавством відповідної держави. Сума допомоги, сплаченої установою місця постійного проживання, конвертується за найвищим офіційним курсом обміну на перший день місяця, в який виплачується ця допомога.
1. Для отримання допомоги в натуральній формі працівник, зазначений у підпункті (a) (i) пункту 1 або підпункті (a) пункту 2 статті 15 Конвенції, подає до установи місця тимчасового проживання довідку, зазначену в пункті 1 статті 12 цієї Угоди. Якщо він подав таку довідку, вважається, що він задовольнив умови для отримання права на допомогу в натуральній формі.
2. Для отримання допомоги в натуральній формі працівник, зазначений у підпункті (b) (i) пункту 1 статті 15 Конвенції, який працює за наймом на території будь-якої з Договірних Сторін, іншої, ніж відповідна держава, якнайшвидше подає до установи місця тимчасового проживання заяву, видану роботодавцем або його представником протягом двох попередніх календарних місяців. У цій заяві вказуються дата, з якої він почав працювати у даного роботодавця, а також назва та адреса компетентної установи. Якщо він подав вищезгадану заяву, вважається, що він задовольнив умови для отримання права на допомогу в натуральній формі. Якщо він не має змоги звернутися до установи місця тимчасового проживання до початку лікування, він все одно отримує таке лікування після пред'явлення вищезгаданої заяви, начебто він застрахований цією установою.
3. Установа місця тимчасового проживання негайно звертається до компетентної установи з метою з'ясувати, чи задовольняє працівник, зазначений у пункті 1 або 2 цієї статті залежно від обставин, умови для отримання права на допомогу в натуральній формі. Установа місця тимчасового проживання надає вищезгадану допомогу, доки не отримає відповідь компетентної установи, але не довше тридцяти днів.
4. Компетентна установа надає відповідь установі місця тимчасового проживання протягом десяти днів після отримання її запиту. Якщо відповідь є позитивною, компетентна установа зазначає максимальний термін, якщо він є, протягом якого допомога в натуральній формі може надаватися за законодавством, що застосовується, установа місця тимчасового проживання продовжує надавати вищезгадану допомогу.
5. Замість довідки або заяви, зазначеної відповідно в пунктах 1 та 2 цієї статті, працівник може подати до установи місця тимчасового проживання довідку, зазначену в пункті 1 статті 56 цієї Угоди. У такому випадку положення попередніх пунктів цієї статті не застосовуються.
6. Положення пункту 5 статті 53 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
1. Для отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої у підпункті (a) (i) пункту 1 статті 40 Конвенції, крім випадків, коли припущення у пунктах 1 та 2 статті 55 цієї Угоди є діючим, працівник подає до установи місця тимчасового проживання довідку про те, що має право на таку допомогу. В цій довідці, виданій компетентною установою на вимогу працівника до того, як він залишив територію Договірної Сторони, де постійно проживав, зазначається максимальний термін, якщо він є, протягом якого може надаватися допомога в натуральній формі за законодавством відповідної держави. Якщо працівник не подав таку довідку, установа місця тимчасового проживання звертається за нею до компетентної установи.
2. Положення пункту 5 статті 53 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
1. Для отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої у підпункті (b) пункту 1 статті 40 Конвенції, працівник подає до установи місця постійного проживання довідку, якою дозволяється продовжувати отримувати таку допомогу. В цій довідці, виданій компетентною установою, вказується максимальний період, якщо він є, протягом якого така допомога може надалі сплачуватися згідно із законодавством відповідної держави. Компетентна установа надсилає копію довідки органу, призначеному компетентною установою Договірної Сторони, на територію якої повернувся або переїхав на постійне проживання працівник, якого це стосується. Довідка може бути видана після від'їзду працівника на його вимогу, якщо - через незалежні від нього обставини - неможливо було зробити це раніше.
2. Положення пункту 5 статті 53 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
3. Положення попередніх пунктів цієї статті застосовуються mutatis mutandis у випадку, на який поширюється положення підпункту (c) пункту 1 статті 40 Конвенції.
1. Для отримання грошової допомоги іншої, ніж пенсії, передбачені у підпункті (a) (ii) пункту 1 статті 40 Конвенції, працівник звертається до установи місця тимчасового проживання протягом трьох днів після втрати працездатності, а також подає довідку про непрацездатність, видану лікарем, який його відвідав, якщо цього вимагає законодавство, що застосовується компетентною установою або установою місця його тимчасового проживання. Він має також вказати свою адресу в країні тимчасового проживання та назву й адресу компетентної установи.
2. Якщо лікарі в країні тимчасового проживання не видають довідки про непрацездатність, положення пункту 2 статті 54 цієї Угоди застосовується mutatis mutandis.
3. Установа місця тимчасового проживання негайно передає компетентній установі документи, зазначені у попередніх пунктах цієї статті, в яких зазначається, зокрема, можлива тривалість непрацездатності.
4. Працівники інші, ніж ті, що зазначаються у підпункті (a) (i) пункту 1 або підпункті (a) пункту 2 статті 15 Конвенції, стан здоров'я яких у результаті медичного огляду визнано таким, що не перешкоджає їм повернутися на територію Договірної Сторони, на якій вони постійно проживали, негайно повідомляють про це установу місця тимчасового проживання, яка також надсилає до компетентної установи копію повідомлення.
5. Додатково положення пунктів 4-8 статті 54 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
1. Якщо виробнича травма або професійне захворювання мали місце на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, про це має бути повідомлено згідно з положеннями законодавства відповідної держави без шкоди для будь-яких чинних правових положень на території Договірної Сторони, де мали місце травма або захворювання, застосовування яких є обов'язковим у цьому випадку. Це повідомлення надсилається компетентній установі, а якщо необхідно, копія надсилається також установі місця постійного проживання працівника.
2. Установа Договірної Сторони, на території якої мали місце виробнича травма або професійне захворювання, надсилає компетентній установі у двох примірниках медичні довідки, видані на цій території, та на вимогу останньої - всю інформацію, яка стосується цієї справи.
3. Довідка, в якій зазначається, що особа, яка постраждала від виробничої травми або професійного захворювання, повністю одужала або що стан її здоров'я стабілізувався, має, якщо необхідно, містити детальний опис стану її здоров'я, а також інформацію про остаточні наслідки виробничої травми або професійного захворювання. Будь-які витрати, що були здійснені, покладаються на установу місця постійного або тимчасового проживання залежно від обставин за курсом, який застосовується цією установою, та за рахунок компетентної установи.
4. Компетентна установа інформує установу місця постійного або тимчасового проживання залежно від обставин про дату одужання працівника або стабілізацію стану його здоров'я, а також, якщо необхідно, про будь-яке рішення стосовно призначення йому пенсії.
1. Якщо у випадку, на який поширюється дія пункту 1 статті 38 або пункту 1 статті 40 Конвенції, відповідна установа ставить під сумнів застосування законодавства стосовно виробничих травм або професійних захворювань, вона негайно інформує про це установу місця постійного або тимчасового проживання, яка надавала допомогу в натуральній формі. Ця допомога розглядається як така, що стосується захворювання, та продовжує надаватися, якщо відповідний працівник має на неї право.
2. Коли остаточне рішення з даного питання прийнято, відповідна установа негайно повідомляє про це установу місця постійного або тимчасового проживання, яка надавала допомогу в натуральній формі. Якщо справа не стосується виробничої травми або професійного захворювання, ця установа продовжує надавати допомогу в натуральній формі, як у випадку захворювання, якщо відповідний працівник має право на таку допомогу. Якщо це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, будь-яка допомога, яку отримував працівник як допомогу в разі хвороби, розглядається як така, що стосується виробничої травми або професійного захворювання.
1. Для здійснення оцінки ступеня непрацездатності з метою пункту 4 статті 43 Конвенції, працівник надає до компетентної установи Договірної Сторони, законодавство якої на нього поширювалося на момент виробничої травми або професійного захворювання, повну інформацію стосовно будь-яких попередніх виробничих травм або професійних захворювань, які він переніс, підлягаючи законодавству будь-якої іншої Договірної Сторони, незалежно від ступеня непрацездатності, спричиненої попередніми виробничими травмами або професійними захворюваннями.
2. Компетентна установа може звернутися до будь-якої іншої установи, уповноваженої з цих питань раніше, за будь-якою інформацією, яку вона вважає необхідною.
Для застосування положень пункту 2 статті 44 Конвенції установа будь-якої Договірної Сторони, від якої вимагалося надання допомоги, може у разі необхідності звернутися до установи будь-якої іншої Договірної Сторони за інформацією стосовно періоду, протягом якого останньою установою вже надавалася допомога за той самий випадок виробничої травми або професійного захворювання.
Для отримання допомоги згідно з положеннями пункту 3 статті 45 Конвенції працівник подає до компетентної установи довідку про членів його сім'ї, які постійно проживають на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава. Ця довідка видається або установою місця постійного проживання цих членів сім'ї, уповноваженою щодо питань допомоги у разі хвороби, або будь-якою іншою установою, призначеною компетентним органом Договірної Сторони, на території якої ці члени сім'ї постійно проживають. Додатково положення пунктів 2 та 3 статті 25 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
1. У випадку, на який поширюється дія пункту 1 статті 46 Конвенції, повідомлення про професійне захворювання надсилається або до установи, уповноваженої з питань допомоги у разі професійного захворювання, Договірної Сторони, за законодавством якої працівник востаннє здійснював діяльність, здатну спричинити відповідне захворювання, або до установи місця постійного проживання, яка передає таке повідомлення до першої установи, згаданої вище.
2. Якщо установа, яка отримала повідомлення, вважає, що діяльність, здатна спричинити відповідне захворювання, здійснювалася останньою згідно із законодавством іншої Договірної Сторони, вона передає повідомлення та супровідні документи до відповідної установи цієї Сторони та інформує про це зацікавлену особу.
3. Якщо установа Договірної Сторони, за законодавством якої працівник востаннє здійснював діяльність, здатну спричинити це захворювання, з'ясовує, що він або його спадкоємці не задовольняють умови цього законодавства, беручи до уваги положення пунктів 2, 3 та 4 статті 46 Конвенції, відповідна установа:
a) негайно надсилає до установи Договірної Сторони, за законодавством якої працівник раніше здійснював діяльність, здатну спричинити відповідне захворювання, повідомлення та всі супровідні документи, враховуючи результати та дані медичних оглядів, проведених попередньою установою, а також копію рішення, зазначеного у наступному підпункті;
b) водночас інформує зацікавлену особу про своє рішення, зазначаючи підстави, внаслідок яких у допомозі було відмовлено, порядок та строки подання оскарження, а також дату, коли документи щодо справи були передані до установи, зазначеної у попередньому підпункті.
4. У разі необхідності справа передається назад згідно із тією самою процедурою до відповідної установи Договірної Сторони, за законодавством якої працівник вперше здійснював діяльність, здатну спричинити відповідне захворювання.
1. Якщо установа однієї з Договірних Сторін, за законодавством якої працівник здійснював діяльність, здатну спричинити відповідне захворювання, оскаржує заперечення заяви, дана установа інформує про це установу, якій було передано повідомлення, якщо це було зроблено згідно з процедурою, встановленою у пункті 3 статті 64 цієї Угоди, а також згодом інформує її про остаточно прийняте рішення.
2. Коли право на допомогу закріплено у законодавстві, що застосовується установою, якій було передано повідомлення згідно з процедурою, встановленою у пункті 3 статті 64 Конвенції, враховуючи положення пунктів 2, 3 та 4 статті 46 Конвенції, ця установа здійснює авансові виплати зацікавленій особі; суми їх визначаються після консультацій з установою, рішення якої оскаржується. Якщо після оскарження останню установу зобов'язують надавати допомогу, вона відшкодовує попередній установі кошти, сплачені авансом, виводячи еквівалентну суму з допомоги, що має сплачуватися відповідній особі.
У випадку, зазначеному у статті 47 Конвенції, працівник надає установі Договірної Сторони, від якої вимагає допомогу, повну інформацію про будь-яку допомогу, отриману ним раніше у зв'язку з відповідним професійним захворюванням, та про будь-які види діяльності, якими він займався після призначення цієї допомоги. Дана установа може вимагати таку інформацію, якщо вважає це необхідним, від будь-якої установи, уповноваженої із зазначених питань раніше.
Подання та перевірка заяв на отримання пенсії (допомоги)
1. Якщо працівник або його спадкоємці, які постійно проживають на території однієї з Договірних Сторін, вимагають отримання пенсії або допомоги як надбавки до пенсії, призначеної згідно із законодавством іншої Договірної Сторони, заява подається або до компетентної установи, або до установи місця постійного проживання, яка передає її компетентній установі. Заява має відповідати таким правилам:
a) вона має супроводжуватися необхідними супровідними документами та надаватися на бланках, визначених законодавством відповідної держави;
b) достовірність інформації, наданої заявником, має бути підкріплена офіційними документами, що додаються до бланка заяви, або підтверджена компетентними органами Договірної Сторони, на території якої він постійно проживає.
2. Компетентна установа передає своє рішення безпосередньо заявнику або через орган з питань зв'язків відповідної держави; вона також надсилає копію рішення органу з питань зв'язків Договірної Сторони, на території якої постійно проживає заявник.
Адміністративний та медичний нагляд
Якщо одержувач пенсії тимчасово або постійно проживає на території будь-якої Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, адміністративний та медичний нагляд, а також медичні огляди, необхідні для перегляду його пенсії, здійснюються на прохання компетентної установи установою місця тимчасового або постійного проживання згідно з правилами, встановленими законодавством, що застосовується останньою установою. Однак компетентна установа може забезпечити обстеження заявника лікарем на її власний вибір та за її кошти.
Виплата пенсій (допомоги)
Пенсії (допомога), що мають сплачуватися установою будь-якої Договірної Сторони заявнику, який постійно проживає на території іншої Договірної Сторони, сплачуються відповідно до положень статей 46 - 51 цієї Угоди.
ГЛАВА 4 - Допомога у разі смерті
Якщо особа, яка проживає на території однієї Договірної Сторони, вимагає здійснення виплат у разі смерті за законодавством іншої Договірної Сторони, вона подає заяву або компетентній установі, або установі місця постійного проживання разом із супровідними документами, що вимагаються згідно із законодавством, яке застосовується компетентною установою. Достовірність інформації, наданої заявником, підкріплюється офіційними документами, що додаються до бланка заяви, або підтверджується компетентними органами Договірної Сторони, на території якої він постійно проживає.
1. Для отримання допомоги згідно з положеннями статті 49 Конвенції зацікавлена особа надає компетентній установі довідку, яка встановлює періоди страхування або постійного проживання, завершені особою, стосовно якої сплачується допомога у разі смерті за законодавством Договірної Сторони, яке поширювалося на неї востаннє.
2. Довідка, зазначена у попередньому пункті, видається на вимогу зацікавленої особи установою, уповноваженою з питань допомоги у разі захворювань або пенсій залежно від обставин, Договірної Сторони, законодавство якої востаннє поширювалося на особу, стосовно якої сплачується допомога у разі смерті. Якщо зацікавлена особа не надала таку довідку, компетентна установа звертається за нею до останньої установи.
3. Якщо необхідно врахувати періоди страхування або постійного проживання, завершені раніше згідно із законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, з метою задоволення умов, встановлених законодавством відповідної держави, положення попередніх пунктів цієї статті застосовуються mutatis mutandis.
ГЛАВА 5 - Безробіття
1. Для отримання допомоги згідно з положеннями пунктів 1 або 2 статті 51 Конвенції зацікавлена особа надає компетентній установі довідку, яка встановлює періоди страхування, зайнятості або іншої професійної діяльності, завершені за законодавством Договірної Сторони, яке поширювалося на неї раніше, а також будь-яку додаткову інформацію, яка вимагається законодавством, що застосовується цією установою.
2. Довідка, зазначена у попередньому пункті, видається на вимогу зацікавленої особи або установою, уповноваженою з питань допомоги по безробіттю, Договірної Сторони, законодавство якої поширювалося на неї раніше, або іншою установою, призначеною компетентним органом цієї Сторони. Якщо зацікавлена особа не надала таку довідку, компетентна установа звертається за нею до однієї з цих установ, якщо установа, уповноважена з питань допомоги у разі захворювань, не може надіслати копію довідки, передбаченої у пункті 1 статті 16 цієї Угоди.
3. Якщо необхідно врахувати періоди страхування, зайнятості або іншої професійної діяльності, завершені раніше згідно із законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, з метою задоволення умов, встановлених законодавством відповідної держави, положення попередніх пунктів цієї статті застосовуються mutatis mutandis.
1. Для отримання допомоги згідно з положеннями статті 52 Конвенції зацікавлена особа надає установі свого нового місця постійного проживання довідку про те, що вона задовольняє умовам, встановленим законодавством відповідної держави, для отримання права на допомогу стосовно завершення періодів страхування, зайнятості, професійної діяльності або постійного проживання, а також будь-яку додаткову інформацію, яка вимагається законодавством, що застосовується цією установою.
2. Довідка, зазначена у попередньому пункті, видається компетентною установою на вимогу зацікавленої особи до того, як вона змінить місце свого постійного проживання. Ця установа надсилає її копію установі, призначеній компетентним органом Договірної Сторони, на територію якої зацікавлена особа переїжджає на постійне проживання. Якщо зацікавлена особа не надала таку довідку або установа нового місця постійного проживання не отримала копію, ця установа звертається за нею до компетентної установи.
1. У випадках, на які поширюються положення підпунктів (a) (ii) та (b) (ii) пункту 1 статті 53 Конвенції, установа місця постійного проживання розглядається як компетентна установа для застосовування положень статті 72 цієї Угоди.
2. У випадках, на які поширюється положення підпункту (b) (iii) пункту 1 статті 53 Конвенції, положення статті 73 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
3. Для застосування положень пункту 2 статті 53 Конвенції установа місця постійного проживання звертається до компетентної установи за будь-якою необхідною інформацією стосовно прав зацікавленої особи щодо такої установи.
Для застосування положень статті 54 Конвенції компетентна установа, за доцільності, вказує у довідці, зазначеній у пункті 1 статті 73 цієї Угоди, період, протягом якого вона вже виплачувала допомогу, оскільки право на таку допомогу було встановлено останнім.
Для обчислення допомоги, що має виплачуватися установою, зазначеною у пункті 1 статті 55 Конвенції, у випадках, якщо місце роботи відповідної особи не було останнім протягом принаймні чотирьох тижнів на території Договірної Сторони, на якій розташована дана установа, особа повідомляє її стосовно характеру свого останнього місця роботи протягом принаймні чотирьох тижнів на території іншої Договірної Сторони, а також вказує, в якій сфері економіки вона працювала. Якщо працівник не зробив таке повідомлення, відповідна установа звертається за ним або до установи, уповноваженої з питань допомоги по безробіттю цієї Сторони, або до іншої установи, призначеної компетентним органом даної Сторони.
Для отримання допомоги згідно з положеннями пункту 2 статті 55 Конвенції зацікавлена особа надає компетентній установі довідку про членів своєї сім'ї, які постійно проживають на території Договірної Сторони іншої, ніж відповідна держава. Ця довідка видається або установою місця постійного проживання таких членів сім'ї, уповноваженою з питань допомоги у разі захворювань, або будь-якою іншою установою, призначеною компетентним органом Договірної Сторони, на території якої ці члени сім'ї постійно проживають. Додатково положення пунктів 2 та 3 статті 25 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.