Європейська конвенція про соціальне забезпечення (ETS N 78) (укр/рос)

Держави - члени Ради Європи, які підписали цей документ,

враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами, зокрема з метою сприяння прогресу в соціальній сфері;

враховуючи, що багатостороннє узгодження законодавства із соціального забезпечення є одним із засобів досягнення цієї мети;

враховуючи, що Європейський кодекс соціального забезпечення, відкритий для підписання 16 квітня 1964 року, передбачає у статті 73, що Договірні Сторони Кодексу докладатимуть усіх зусиль для укладання спеціального документа, який регулюватиме питання соціального забезпечення для іноземців та мігрантів, зокрема стосовно рівного ставлення до них, як і до своїх громадян, та збереження набутих прав і прав на їх здобуття;

підтверджуючи принцип рівного ставлення до громадян Договірних Сторін, біженців та осіб без громадянства в рамках законодавства із соціального забезпечення кожної Договірної Сторони та принцип, згідно з яким допомога (пенсія), яка надається за законодавством із соціального забезпечення, має зберігатися, незважаючи на будь-яку зміну місця проживання захищених осіб, на територіях Договірних Сторін, а також принципи, що лежать в основі не тільки деяких положень Європейської соціальної хартії, а й кількох конвенцій Міжнародної організації праці,

домовились про наступне:

Для цілей цієї Конвенції:

a) термін "Договірна Сторона" означає будь-яку державу, яка здала на зберігання ратифікаційну грамоту, документи про прийняття або приєднання, відповідно до положень пункту 1 статті 75 або 77;

b) терміни "територія Договірної Сторони" та "громадянин Договірної Сторони" визначені у Додатку I; кожна Договірна Сторона повідомляє відповідно до положень статті 81 (1) про внесення будь-яких змін до Додатку I;

c) термін "законодавство" означає будь-які закони, підзаконні акти та інші законодавчі документи, що є чинними на момент підписання цієї Конвенції або пізніше можуть набрати чинності на всій території або частині території кожної Договірної Сторони та які стосуються сфер соціального забезпечення та схем, визначених у статті 2 (1) і (2);

d) термін "договір з соціального забезпечення" означає будь-який двосторонній чи багатосторонній документ, який виключно зобов'язує, або пізніше може зобов'язати дві або більше Договірні Сторони, а також будь-який багатосторонній документ, який зобов'язує або може пізніше зобов'язати принаймні дві Договірні Сторони та одну або більше держав, у сфері соціального забезпечення стосовно всіх або частини сфер соціального страхування та схем, викладених у статті 2 (1) і (2), а також будь-яких угод, укладених згідно з вказаними документами;

e) термін "компетентний орган" означає міністерство, міністерства та інші відповідні органи, відповідальні за схеми соціального забезпечення на всій або будь-якій частині території кожної Договірної Сторони;

f) термін "установа" означає орган, відповідальний за застосування всього або частини законодавства кожної Договірної Сторони;

g) термін "компетентна установа" означає:

i) стосовно схеми соціального страхування або установу, в якій відповідна особа, що вимагає допомогу (компенсацію), застрахована, або установу, від якої вона має право отримувати допомогу (компенсацію), якщо вона (особа) була резидентом на території Договірної Сторони, де ця установа розташована, або установу, призначену компетентним органом відповідної Договірної Сторони;

ii) стосовно схеми іншої, ніж схема соціального страхування, або стосовно схеми допомоги сім'ї - установу, призначену компетентним органом відповідної Договірної Сторони;

iii) стосовно схеми щодо відповідальності роботодавця стосовно допомоги, зазначеної у статті 2 (1), як роботодавця або його страховика, або в разі його відсутності орган або організацію, призначену відповідною Договірною Стороною;

h) термін "відповідна держава" означає Договірну Сторону, на території якої розташовано компетентну установу;

i) термін "місце постійного проживання" означає звичайне місце проживання;

j) термін "тимчасове місце проживання" означає тимчасове перебування;

k) термін "установа місця постійного проживання" означає установу, уповноважену законодавством Договірної Сторони, яке вона застосовує, виплачувати відповідну допомогу за місцем постійного проживання або якщо такої установи не існує, установу, призначену компетентним органом відповідної Договірної Сторони;

l) термін "установа місця тимчасового проживання" означає установу, уповноважену законодавством Договірної Сторони, яке вона застосовує, виплачувати допомогу, про яку йдеться, за місцем тимчасового проживання або якщо такої установи не існує, установу, призначену компетентним органом відповідної Договірної Сторони;

m) термін "працівник" означає особу, яка працює за наймом або займається індивідуальною трудовою діяльністю, або особу, яка вважається такою за законодавством відповідної Договірної Сторони, якщо інше не передбачено цією Конвенцією;

n) термін "транскордонний працівник" означає особу, що працює за наймом на території однієї Договірної Сторони, проживає на території іншої Договірної Сторони, до якої він повертається кожного дня або принаймні раз на тиждень; за умови, що:

i) стосовно відносин між Францією та Договірними Сторонами, що мають кордони з Францією, відповідна особа, яка вважається транскордонним працівником, повинна проживати та працювати в межах території, яка, в принципі, не перевищує двадцяти кілометрів з кожного боку спільного кордону;

ii) транскордонний працівник, який працює на підприємстві, що є його звичайним роботодавцем, на території однієї Договірної Сторони і якого це підприємство направило працювати за кордон або на території тієї самої Договірної Сторони або на території іншої Договірної Сторони протягом строку, що не перевищує чотири місяці, зберігає статус транскордонного працівника протягом такої роботи на строк, що не перевищує чотири місяці;

o) термін "біженець" має те саме значення, що викладене у статті 1, розділу A, Конвенції про статус біженців, підписаної у Женеві 26 липня 1951 року, а також у статті 1 (2) Протоколу про статус біженців ( 995_363) від 31 січня 1967 року, без будь-якого географічного обмеження;

p) термін "особа без громадянства" має те саме значення, що викладене у статті 1, розділу A, Конвенції про статус осіб без громадянства, вчиненої у Нью-Йорку 28 вересня 1954 року;

q) термін "члени сім'ї" означає осіб, які визначені або визнані такими чи визначені як члени родини (домочадці) установою, відповідальною за виплату допомоги, або у випадках, зазначених у статті 21(1) (a) і (c) та статті 24 (6), визначених законодавством Договірної Сторони, на території якої вони проживають; проте, коли це законодавство стосується тільки осіб, що проживають з відповідною особою як члени сім'ї або домочадці, вважається, що цю умову задоволено, якщо такі особи переважно утримуються відповідною особою;

r) термін "спадкоємці" означає осіб, визначених або визнаних такими законодавством, що гарантує допомогу; однак якщо це законодавство вважає спадкоємцями тільки осіб, що проживали з померлою особою, вважається, що таку умову задоволено, якщо відповідні особи переважно утримувалися померлою особою;

s) термін "періоди страхування" означає періоди внесків, зайнятості, професійної діяльності або проживання, які визначено або визнано періодами страхування законодавством, за яким вони були завершені, а також будь-які інші періоди, які вважаються згідно з цим законодавством еквівалентними періодам страхування;

t) терміни "періоди зайнятості" та "періоди професійної діяльності" означають періоди, визначені або визнані такими законодавством, за яким вони були завершені, а також будь-які інші періоди, які вважаються за цим законодавством еквівалентними періодам зайнятості або професійної діяльності;

u) термін "періоди проживання" означає періоди проживання, визначені або визнані такими законодавством, за яким вони були завершені;

v) терміни "допомога" та "пенсія" означають усі види допомоги або пенсії, включаючи всі їх компоненти, що надаються з державних фондів, та всі підвищення, перерахунки допомоги або додаткову допомогу, якщо інше не передбачено цією Конвенцією, а також будь-яку допомогу для підтримки або поліпшення працездатності, таку як одноразові суми допомоги, що сплачуються замість пенсії, а також будь-які виплати, здійснені шляхом компенсації внесків;

w) термін "допомога багатодітним сім'ям" означає періодичну грошову допомогу, яка надається відповідно до кількості та віку дітей; вислів "допомога сім'ї" означає будь-яку допомогу, що надається в натуральній або грошовій формі з метою компенсації витрат на підтримку сім'ї, крім спеціальної допомоги при народженні дитини, що виключена з Додатка II; кожна відповідна Договірна Сторона повідомляє відповідно до положень статті 81(1) про будь-які зміни, що мають бути внесені до Додатка II стосовно будь-якої спеціальної допомоги на материнство, передбаченої її законодавством;

x) термін "допомога у разі смерті" означає будь-яку одноразову грошову допомогу в разі смерті, іншу, ніж грошова одноразова допомога, зазначена у підпункті (v) цієї статті;

y) термін "фінансований за рахунок внесків" застосовується щодо допомоги, надання якої залежить або від прямої фінансової участі захищених осіб чи їх роботодавців, або від кваліфікаційного строку професійної діяльності, а також щодо законодавства та схем, що забезпечують таку допомогу; допомога, надання якої не залежить від прямої фінансової участі захищених осіб чи їх роботодавців, або від кваліфікаційного строку професійної діяльності, а також щодо законодавства та схем, за якими виключно надається допомога, вважаються "фінансованими не за рахунок внесків";

z) термін "пенсії, що сплачуються відповідно до перехідних заходів" означає пенсії, надані особам, за віком старшим за вказаний вік на дату набуття чинності законодавством, що застосовується, або допомогу, надану тимчасово у зв'язку з інцидентами, що трапилися, або періодами, що закінчилися поза дійсними кордонами території Договірної Сторони.

1. Ця Конвенція застосовується щодо всього законодавства, яке регулює такі сфери соціального забезпечення:

a) допомога у зв'язку з хворобою та материнством;

b) допомога по інвалідності;

c) пенсія за віком;

d) допомога у разі втрати годувальника;

e) допомога у разі виробничих травм та професійних захворювань;

f) допомога у разі смерті;

g) допомога по безробіттю;

h) допомога сім'ям.

2. Ця Конвенція застосовується щодо всіх загальних схем соціального забезпечення та спеціальних схем, що фінансуються за рахунок внесків або без них, включаючи схеми обов'язків роботодавців щодо допомоги, зазначеної у попередньому пункті. Двосторонні чи багатосторонні договори між двома чи більше Договірними Сторонами визначають, наскільки це можливо, умови, за якими ця Конвенція застосовується щодо схем, створених за допомогою колективних договорів, які є обов'язковими за рішенням державних органів.

3. Якщо схеми стосуються моряків, положення розділу III цієї Конвенції застосовуються без шкоди для законодавства будь-якої Договірної Сторони, яке охоплює обов'язки судновласників, які вважаються роботодавцями, з метою застосування цієї Конвенції.

4. Ця Конвенція не застосовується щодо схем соціальної або медичної допомоги, щодо схем допомоги жертвам війни чи її наслідків або щодо спеціальних схем для державних службовців або осіб, які до них прирівнюються.

5. Ця Конвенція не застосовується щодо законодавства, призначеного для набрання чинності договору із соціального забезпечення, укладеного між Договірною Стороною та однією чи більше іншими державами.

1. Додаток II визначає стосовно кожної Договірної Сторони законодавство та схеми, зазначені у статті 2 (1) і (2).

2. Кожна Договірна Сторона відповідно до положень статті 81 (1) повідомляє про будь-які зміни до Додатка іі, що вносяться в результаті прийняття нового законодавчого акта. Таке повідомлення здійснюється протягом трьох місяців з дати оприлюднення такого законодавчого акта або на дату ратифікації, якщо законодавчий акт оприлюднено до дати ратифікації цієї Конвенції.

1. Положення цієї Конвенції застосовуються щодо:

a) осіб, на яких поширюється або поширювалося законодавство однієї або більше Договірних Сторін і які є громадянами Договірної Сторони або біженцями чи особами без громадянства, що проживають на території Договірної Сторони, а також щодо членів їхніх сімей та їхніх спадкоємців;

b) спадкоємців осіб, на яких поширюється законодавство однієї чи більше Договірних Сторін, незважаючи на громадянство таких осіб, якщо ці спадкоємці є громадянами Договірної Сторони або біженцями, або особами без громадянства, що проживають на території Договірної Сторони;

c) без шкоди для пункту 4 статті 2 щодо державних службовців та осіб, які до них прирівнюються відповідно до законодавства зацікавленої Договірної Сторони, оскільки на них поширюється дія законодавства тієї Договірної Сторони, щодо якої застосовується ця Конвенція.

2. Незважаючи на положення підпункту (c) попереднього пункту, категорії осіб - інших, ніж члени персоналу дипломатичних місій або консульських представництв та осіб, найнятих на приватну службу керівниками таких місій чи представництв, стосовно яких Віденська конвенція про дипломатичні зносини та Віденська конвенція про консульські зносини передбачають звільнення від положень щодо соціального забезпечення, що є чинними у приймаючій державі, не підпадають під дію положень цієї Конвенції.

1. Відповідно до положень статті 6 ця Конвенція заміняє стосовно осіб, щодо яких застосовується, будь-які договори із соціального забезпечення, які зобов'язують:

a) тільки дві чи більше Договірних Сторін; або

b) принаймні дві Договірні Сторони та одну чи більше держав стосовно випадків, які вимагають бездіяльності з боку установ однієї з цих держав.

2. Однак, якщо застосування певних положень цієї Конвенції регулюється двосторонніми чи багатосторонніми угодами, положення договорів, зазначених у підпунктах (a) і (b) попереднього пункту, продовжують застосовуватися до набрання чинності такими договорами.

1. Положення цієї Конвенції не стосуються зобов'язань, взятих у рамках будь-якої конвенції, прийнятої Міжнародною конференцією праці.

2. Ця Конвенція не стосується ані положень про соціальне забезпечення в Договорі від 25 травня 1957 року про заснування Європейського Економічного Співтовариства, ані відповідних договорів, передбачених цим Договором, ані заходів, вжитих на застосування цих положень.

3. Незважаючи на положення статті 5 (1), дві або більше Договірних Сторін можуть залишати чинними через взаємний договір та щодо одна одної положення договорів із соціального захисту, за якими вони беруть на себе зобов'язання, зазначаючи їх у Додатку III або у випадку положень щодо застосування цих угод, зазначаючи їх у додатку до Додаткової угоди про застосування цієї Конвенції.

4. Однак ця Конвенція застосовується щодо всіх випадків, що вимагають дій з боку установи Договірної Сторони, іншої, ніж ті, що мають зобов'язання відповідно до положень, зазначених у пункті 2 або 3 цієї статті, а також у випадку осіб, які мають право отримувати допомогу згідно з цією Конвенцією та не підпадають під застосування вищезгаданих положень.

5. Дві або більше Договірних Сторін, які зобов'язанні положеннями, визначеними у Додатку III, можуть через взаємні договори та щодо одна одної вносити відповідні зміни до цього Додатка, повідомляючи про це відповідно до положень статті 81 (1).

1. Дві або більше Договірних Сторін можуть, якщо потрібно, укласти одна з одною договори з соціального забезпечення, засновані на принципах цієї Конвенції.

2. Кожна Договірна Сторона повідомляє згідно з положеннями статті 81 (1) про будь-який договір, який вона укладає на основі попереднього пункту, а також про будь-які подальші зміни або денонсацію такого договору. Таке повідомлення надається протягом трьох місяців з дати набрання чинності цим договором або внесення змін до нього, чи з дати денонсації.

1. Якщо інше не зазначається у цій Конвенції, особи, які постійно проживають на території Договірної Сторони і щодо яких застосовується Конвенція, мають ті самі права та обов'язки в рамках законодавства кожної Договірної Сторони, що й громадяни такої Сторони.

2. Однак право на допомогу з фонду, що фінансується не за рахунок внесків, сума яких не залежить від тривалості періоду постійного проживання, для бенефіціарія, що проживав на території відповідної Договірної Сторони, або у випадку допомоги у разі втрати годувальника для померлої особи, яка проживала там протягом періоду, що не можна встановити, може зумовлюватися:

a) не більше ніж шістьма місяцями, які безпосередньо передують поданню заяви, - для допомоги породіллі та допомоги по безробіттю;

b) не більше ніж п'ятьма послідовними роками, які безпосередньо передують поданню заяви, - для допомоги по інвалідності, або які передують смерті - у випадку допомоги у разі втрати годувальника;

c) не більше ніж десятьма роками між шістнадцятирічним віком та пенсійним віком, з яких може вимагатися, щоб п'ять років безпосередньо передували поданню заяви, - для пенсії за віком.

3. Якщо особа не виконує умови, встановлені у підпункті (b) або (c) попереднього пункту, але підлягає - або у випадку пенсії у разі втрати годувальника, якщо померла особа підлягала, - дії законодавства відповідної Договірної Сторони принаймні строком один рік, то така особа або спадкоємці померлої особи мають без шкоди для положень статті 27 право отримувати пенсію, нараховану на основі повної пенсії, у сумі, що її не перевищує:

a) у разі допомоги по інвалідності або у випадку смерті - пропорційно співвідношенню кількості років постійного проживання відповідної особи або померлої особи в рамках зазначеного законодавства між датою, на яку вона досягла шістнадцятирічного віку, та датою її непрацездатності, викликаної інвалідністю або смертю, до двох третин кількості років, що розділяють ці дві дати, не враховуючи будь-які роки після пенсійного віку;

b) у разі пенсії за віком - пропорційно співвідношенню кількості років постійного проживання відповідної особи відповідно до зазначеного законодавства між датою досягнення цією особою шістнадцятирічного віку та пенсійного віку до тридцяти років.

4. Додаток IV визначає для кожної відповідної Договірної Сторони види допомоги, які надаються за її законодавством, щодо якого застосовуються положення пункту 2 або 3 цієї статті.

5. Кожна Договірна Сторона повідомляє відповідно до положень статті 81 (1) про внесення будь-яких змін до Додатка IV. Якщо такі зміни випливають з прийняття нових законодавчих актів, таке повідомлення надається протягом трьох місяців з дати оприлюднення цих законодавчих актів або у разі оприлюднення законодавчих актів до дати ратифікації цієї Конвенції - на дату ратифікації.

6. Положення пункту 1 цієї статті не впливають на законодавство будь-якої Договірної Сторони, оскільки це стосується участі в адмініструванні сфери соціального забезпечення або членства у судових органах з питань соціального забезпечення.

7. Можуть бути вжиті спеціальні заходи стосовно участі у добровільному або необов'язковому безперервному страхуванні осіб, які постійно не проживають на території відповідної Договірної Сторони або мають право на отримання допомоги відповідно до перехідних заходів, визначених у Додатку VII.

1. Допомога, зазначена у положеннях договорів з соціального забезпечення, що залишаються чинними на підставі статті 6 (3), та положеннях договорів з соціального забезпечення, укладених на підставі статті 7 (1), може бути поширена на громадян кожної Договірної Сторони через договір між Сторонами, який їх зобов'язує.

2. Додаток V визначає положення договорів з соціального забезпечення, які залишаються чинними на підставі статті 6 (3) і застосування яких буде поширено відповідно до пункту 1 цієї статті на громадян кожної Договірної Сторони.

3. Відповідні Договірні Сторони згідно з положеннями статті 81 (1) повідомляють про положення договорів з соціального забезпечення укладених ними на підставі статті 7 (1), застосування яких поширено відповідно до пункту 1 цієї статті на громадян кожної Договірної Сторони. Положення зазначених договорів вказуються у Додатку V.

4. Дві чи більше Договірних Сторін, які пов'язані положеннями, визначеними у Додатку V, можуть через взаємний договір внести відповідні зміни до цього Додатка шляхом повідомлення про це згідно з положеннями статті 81 (1).

1. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає добровільне або необов'язкове безперервне страхування після закінчення страхового періоду, установа, яка застосовує таке законодавство, має з цією метою для підрахування періодів враховувати за необхідності періоди страхування, здійсненого за законодавством будь-якої Договірної Сторони, і, за доцільності, завершені періоди постійного проживання після шістнадцятирічного віку в рамках схеми фінансування не за рахунок внесків будь-якої іншої Договірної Сторони, начебто ці періоди страхування були завершені за законодавством першої Сторони.

1. Якщо інше не визначено у цій Конвенції, ані грошова допомога по інвалідності, пенсія за віком або грошова допомога у разі втрати годувальника, допомога у зв'язку з виробничими травмами або професійними захворюваннями, ані допомога у разі смерті, що сплачується відповідно до законодавства однієї або більше Договірних Сторін, не підлягають зменшенню, зміні, зупиненню, приховуванню або позбавленню на підставі того, що бенефіціарій є особою, яка проживає на території Договірної Сторони іншої, ніж та, де розташована установа, яка має здійснювати виплату.

2. Однак, незважаючи на положення статті 8 (1) і (2), допомога (пенсія) по інвалідності, за віком або допомога у разі втрати годувальника, визначені у Додатку IV, розраховуються відповідно до положень статті 8 (3) (a) або (b) залежно від обставин, якщо бенефіціарій є особою, яка проживає на території Договірної Сторони іншої, ніж та, де розташована установа, що має здійснювати виплату.

3. Положення пунктів 1 та 2 цієї статті не застосовуються щодо наступних видів допомоги, оскільки вони визначені у Додатку VI:

a) спеціальна допомога, що фінансується не за рахунок внесків і надається інвалідам, які не в змозі заробляти на життя;

b) спеціальна допомога, що фінансується не за рахунок внесків і надається особам, які не мають права на стандартну допомогу;

c) допомога, надана за перехідними заходами;

d) спеціальна допомога, надана як підтримка або в разі потреби.

4. Кожна Договірна Сторона, якої це стосується, повідомляє відповідно до положень статті 81 (1) про внесення будь-яких змін до Додатка VI. Якщо такі зміни випливають з прийняття нових законодавчих актів, подібне повідомлення надається протягом трьох місяців з дати оприлюднення цих законодавчих актів або в разі оприлюднення законодавчих актів до дати ратифікації цієї Конвенції - на дату її ратифікації.

5. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює відшкодування внесків після припинення відповідною особою її обов'язкового страхування, така умова не вважається виконаною доти, доки ця особа підлягає обов'язковому страхуванню за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони.

6. Договірна Сторона визначає через двосторонні або багатосторонні угоди умови виплати допомоги, про яку йдеться у пункті 1 цієї статті, особам, які мають права за цією Конвенцію та постійно проживають на території держави, що не є Договірною Стороною.

Норми, що регулюють зміни розміру суми допомоги, встановленої законодавством Договірної Сторони, застосовуються щодо допомоги, яка сплачується за таким законодавством відповідно до положень цієї Конвенції.

1. Крім пенсії (допомоги) по інвалідності, за віком, у разі втрати годувальника або в результаті професійного захворювання, яка сплачується установами двох чи більше Договірних Сторін відповідно до положень статті 29 або 47, ця Конвенція не надає або не зберігає право на декілька допомог одного виду або на кілька допомог, які стосуються того самого періоду обов'язкового страхування.

2. Положення законодавства Договірної Сторони щодо зменшення, зупинення чи скасування допомоги, якщо існує дублювання з іншою допомогою чи іншими надходженнями або через професійну діяльність, застосовуються тільки щодо бенефіціарія стосовно допомоги, отриманої за законодавством іншої Договірної Сторони, або стосовно отриманого прибутку або професійної діяльності на території іншої Договірної Сторони. Це правило, однак, не застосовується щодо допомоги (пенсії) подібного виду, яка сплачується по інвалідності, за віком, у разі втрати годувальника або через професійне захворювання установами двох або більше Договірних Сторін відповідно до положень статті 29 або 47 (b).

Стосовно осіб, які належать до сфери дії цієї Конвенції, законодавство, що застосовується, визначається відповідно до наступних положень:

a) працюючі за наймом особи, які працюють на території Договірної Сторони, підлягають дії законодавства цієї Сторони, навіть якщо постійно проживають на території іншої Договірної Сторони або якщо їх підприємство-роботодавець має основне місце підприємницької діяльності або їх роботодавець має місце постійного проживання на території іншої Договірної Сторони;

b) працівники, які працюють на борту корабля, що плаває під прапором Договірної Сторони, підлягають дії законодавства такої Сторони;

c) працюючі не за наймом особи, які здійснюють свою діяльність на території Договірної Сторони, підлягають дії законодавства цієї Сторони, навіть якщо проживають на території іншої Договірної Сторони;

d) державні службовці або особи, які до них прирівнюються, підлягають дії законодавства Договірної Сторони, в адміністрації якої працюють.

1. Правило, встановлене у статті 14 (a), застосовується за умови наступних винятків або змін:

a) i) працюючі за наймом особи, прийняті на роботу на території Договірної Сторони підприємством, що є їх постійним роботодавцем, і направлені таким підприємством виконувати роботу на території іншої Договірної Сторони, залишаються під дією законодавства першої Сторони за умови, що очікувана тривалість роботи не перевищуватиме дванадцяти місяців і їх направили не з метою заміни інших працівників, які завершили цей період роботи за кордоном;

ii) якщо продовжується виконання роботи через непередбачувані обставини на строк, довший за первинно спланований і більший за дванадцять місяців, законодавство першої Договірної Сторони застосовується, доки роботу не буде виконано, за умови погодження компетентними органами другої Договірної Сторони або органом, призначеним нею;

b) i) працюючі за наймом особи, які здійснюють роботу з міжнародного перевезення на території двох чи більше Договірних Сторін як персонал, який переїжджає у справах підприємства, що має основне місце здійснення своєї підприємницької діяльності на території Договірної Сторони, та які від імені інших або за свій рахунок перевозять пасажирів або товари залізницею, повітряним транспортом чи внутрішніми водними шляхами, підлягають дії законодавства останньої Сторони;

ii) однак, якщо вони найняті на роботу філією або постійним представництвом, які це підприємство має на території Договірної Сторони іншої, ніж Сторона, на території якої підприємство має основне місце підприємницької діяльності, вони підлягають дії законодавства Договірної Сторони, на території якої розташована така філія або постійне представництво;

iii) якщо вони найняті на роботу взагалі або переважним чином на території Договірної Сторони, де постійно проживають, вони підлягають дії законодавства такої Сторони, навіть якщо підприємство, яке прийняло їх на роботу, не має ані основного місця підприємницької діяльності, ані філії або постійного представництва на цій території;

c) i) працюючі за наймом особи, які звичайно здійснюють свою професійну діяльність на території однієї чи більше Договірних Сторін, інші, ніж ті, що здійснюють міжнародні перевезення, підлягають дії законодавства Договірної Сторони, на території якої проживають, якщо їх професійна діяльність здійснюється частково на цій території або вони найняті на роботу кількома підприємствами чи кількома роботодавцями, які мають основне місце підприємницької діяльності або місце проживання на території інших Договірних Сторін;

ii) в інших випадах вони підлягають дії законодавства Договірної Сторони, на території якої підприємство, що їх найняло, має основне місце підприємницької діяльності або постійно проживає їх роботодавець;

d) працюючі за наймом особи, найняті на роботу на території Договірної Сторони підприємством, що має основне місце підприємницької діяльності на території іншої Договірної Сторони і розташоване з обох боків спільного кордону відповідних Договірних Сторін, підлягають дії законодавства Договірної Сторони, на території якої підприємство має основне місце підприємницької діяльності.

2. Правило, встановлене у статті 14 (b), застосовується щодо наступних винятків:

a) працюючі за наймом особи, які працюють у постійного роботодавця або на території Договірної Сторони, або на борту корабля, що плаває під прапором Договірної Сторони, а також які були направлені підприємством виконувати роботу на борту корабля, який плаває під прапором іншої Договірної Сторони, підлягають дії законодавства першої Сторони за умови дотримання положень, викладених у пункті 1 (a) цієї статті;

b) працівники, які звичайно здійснюють свою професійну діяльність у територіальних водах або порту Договірної Сторони на борту корабля, що плаває під прапором іншої Договірної Сторони, але які не є членами команди корабля, підлягають дії законодавства першої Договірної Сторони; а також

c) працюючі за наймом особи, які працюють на борту корабля, що плаває під прапором Договірної Сторони, та які отримують за цю роботу платню від підприємства, яке має основне місце здійснення підприємницької діяльності, або від особи, яка постійно проживає на території іншої Договірної Сторони, підлягають дії законодавства останньої Сторони, якщо проживають на її території; підприємство або особа, яка виплачує винагороду, вважається роботодавцем з метою застосування вказаного законодавства.

3. Правило, зазначене у статті 14 (c), застосовується щодо наступних винятків або змін:

a) працюючі не за наймом особи, які проживають на території однієї Договірної Сторони, але здійснюють свою професійну діяльність на території іншої Договірної Сторони, підлягають дії законодавства першої Сторони:

i) якщо друга Сторона не має законодавства, що до них застосовується; або

ii) якщо згідно з законодавством двох відповідних Сторін працюючі не за наймом особи підлягають дії такого законодавства лише тому, що постійно проживають на території таких Сторін;

b) працюючі не за наймом особи, які звичайно здійснюють свою професійну діяльність на території двох або більше Договірних Сторін, підлягають дії законодавства Договірної Сторони, на території якої постійно проживають, якщо працюють частково на її території або відповідно до такого законодавства підлягають його дії лише тому, що постійно проживають на території такої Сторони;

c) якщо працюючі не за наймом особи, про яких йдеться у попередньому підпункті, не здійснюють частку своєї професійної діяльності на території Договірної Сторони, де постійно проживають, або якщо відповідно до законодавства цієї Сторони вони не підлягають дії цього законодавства тільки тому, що постійно проживають там, або якщо така Сторона не має законодавства, що застосовується щодо них, вони підлягають дії законодавства, спільно узгодженого відповідними Договірними Сторонами або їх компетентними органами.

4. Якщо відповідно до положень попереднього пункту цієї статті працівник підлягає дії законодавства Договірної Сторони, на території якої він не працює, таке законодавство застосовується щодо нього, начебто він працював на території такої Сторони.

1. Положення статей 14 та 15 не застосовуються щодо добровільного або необов'язкового безперервного страхування.

2. Якщо застосування законодавства двох чи більше Договірних Сторін призведе до приєднання до обов'язкової схеми страхування та водночас дозволить членство в одній чи більше схемах обов'язкового страхування або необов'язкового безперервного страхування, відповідна особа підпадає тільки під схему обов'язкового страхування. Однак щодо пенсій (допомоги) по інвалідності, за віком та у разі смерті ця Конвенція не впливає на положення законодавства будь-якої Договірної Сторони, що дозволяє одночасне приєднання до схеми добровільного чи необов'язкового безперервного страхування і до схеми обов'язкового страхування.

3. Якщо застосування законодавства двох чи більше Договірних Сторін призведе до можливості стати членом двох чи більше схем добровільного страхування або необов'язкового безперервного страхування, особу, якої це стосується, включають лише до схеми обов'язкового страхування або необов'язкового безперервного страхування Договірної Сторони, на території якої вона проживає, або якщо особа постійно не проживає на території однієї з цих Договірних Сторін, до схеми страхування тієї Договірної Сторони, законодавству якої вона віддасть перевагу.

1. Положення статті 14 (a) застосовується щодо співробітників штату дипломатичних місій чи консульських представництв, а також щодо осіб, найнятих на приватну службу керівництвом таких місій чи консульств.

2. Однак працівники, зазначені у попередньому пункті, які є громадянами Договірної Сторони, що є державою, яка їх направила, можуть обрати для застосування законодавство цієї Сторони. Таке право вибору може бути використано лише одноразово протягом трьох місяців після набрання чинності цією Конвенцією або на дату, коли особа, якої це стосується, була зарахована до штату дипломатичної місії чи консульського представництва або найнята на приватну службу керівництвом таких місій чи консульств залежно від обставин. Такий вибір набирає чинності на дату його здійснення.

1. Компетентні органи двох чи більше Договірних Сторін можуть за згодою зробити винятки щодо положень статей 14 - 17 в інтересах відповідних осіб.

2. Застосування положень попереднього пункту в разі необхідності здійснюється за запитом відповідних працівників і, за доцільності, - їх роботодавцями. Більше того, таке застосування підлягає прийняттю рішення, яким компетентний орган Договірної Сторони, законодавство якої застосовується, підтверджує, що ці працівники більше не підлягають дії вищевказаного законодавства і надалі будуть підлягати дії законодавства іншої Договірної Сторони.

1. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює набуття, збереження або відновлення права на допомогу після закінчення періодів страхування, компетентний орган цієї Сторони з метою підсумовування періодів враховує страхові періоди, завершені відповідно до законодавства будь-якої Договірної Сторони, а також, за доцільності, періоди постійного проживання після шістнадцятирічного віку згідно з схемами, що фінансуються не за рахунок внесків, будь-якої іншої Договірної Сторони, начебто ці страхові періоди були завершені відповідно до законодавства першої Сторони.

2. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює доступ до обов'язкового страхування після завершення страхових періодів, страхові періоди, завершені за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, і, за доцільності, повні періоди проживання після шістнадцятирічного віку відповідно до схеми, що фінансується не за рахунок внесків, будь-якої іншої Договірної Сторони з метою підсумовування всіх періодів враховують таким чином, начебто вони були періодами страхування, закінченого за законодавством першої Сторони.

1. Особи, що проживають на території Договірної Сторони, іншої ніж відповідна держава, які відповідають умовам на набуття прав, встановлених законодавством останньої держави, зважаючи, за доцільності, на положення статті 19, одержують на території Договірної Сторони, де проживають:

a) допомогу в натуральній формі, що надається за рахунок компетентної установи установою за місцем постійного проживання відповідно до положень законодавства, що застосовується останньою установою, начебто ці особи перебували під її юрисдикцією;

b) грошову допомогу, що сплачується компетентною установою відповідно до положень законодавства, що нею застосовується, начебто ці особи проживали на території відповідної держави. Однак за угодою між компетентною установою й установою місця постійного проживання грошова допомога також може сплачуватись останньою установою від імені компетентної установи.

2. Положення попереднього пункту застосовуються mutatis mutandis щодо допомоги, яка надається у натуральній формі членам сім'ї, що проживають на території Договірної Сторони іншої, ніж відповідна держава.

3. Транскордонним працівникам також може сплачуватись допомога компетентною установою на території відповідної держави згідно з положеннями законодавства цієї держави, начебто вони проживають на її території. Однак членам їхніх сімей надається право на допомогу в натуральній формі на таких самих умовах, тільки якщо є угода про це між компетентними органами відповідних Договірних Сторін, або, за її відсутності, якщо є попередній дозвіл компетентної установи, за винятком надзвичайних обставин.

4. Особам, щодо яких застосовується ця стаття, крім транскордонних працівників або членів їхніх сімей, що тимчасово проживають на території відповідної держави, надається право на допомогу відповідно до положень законодавства цієї держави, начебто вони проживають на її території, навіть якщо вони вже одержували допомогу у зв'язку з цією хворобою або материнством до переїзду до місця тимчасового проживання.

5. Особам, щодо яких застосовується ця стаття, які переїжджають на проживання на територію відповідної держави, надається право на допомогу відповідно до положень законодавства цієї держави, навіть якщо вони вже одержували допомогу у зв'язку з цією хворобою або материнством до зміни місця проживання.

1. Особи, які відповідають умовам набуття права на допомогу за законодавством відповідної держави, зважаючи, за доцільності, на положення статті 19, а також:

a) стан яких вимагає негайної сплати допомоги протягом їх тимчасового проживання на території Договірної Сторони іншої, ніж відповідна держава; або

b) які отримали право на допомогу, що сплачується компетентною установою, та яким дозволено цією установою повернутися на територію Договірної Сторони іншої, ніж відповідна держава, де вони постійно проживають, або переїхати на постійне проживання на територію Договірної Сторони іншої, ніж відповідна держава; або

c) яким дозволено компетентною установою переїхати на територію Договірної Сторони іншої, ніж відповідна держава, для отримання лікування, якого потребує їх стан здоров'я,

одержують:

i) допомогу, що сплачується в натуральній формі за рахунок компетентної установи установою за місцем їх постійного або тимчасового проживання відповідно до положень законодавства, що застосовується останньою установою, начебто ці особи підпадали під її юрисдикцію, за період, що не перевищує будь-який період, встановлений законодавством відповідної держави;

ii) грошову допомогу, що сплачується компетентною установою відповідно до положень законодавства, що нею застосовується, начебто ці особи проживають на території відповідної держави. Проте за угодою між компетентною установою та установою за місцем постійного або тимчасового проживання, грошова допомога сплачується від імені компетентної установи останньою установою.

2. a) Дозвіл, зазначений у підпункті (b) попереднього пункту, може бути скасовано, тільки якщо переїзд може зашкодити здоров'ю або курсу медичного лікування відповідної особи;

b) дозвіл, зазначений у підпункті (c) попереднього пункту, не скасовується, якщо необхідне лікування не може бути надано на території Договірної Сторони, де постійно проживає відповідна особа.

3. Положення попередніх пунктів цієї статті застосовуються mutatis mutandis щодо членів сім'ї стосовно допомоги, що сплачується в натуральній формі.

1. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює надання допомоги у натуральній формі членам сім'ї їхнім особистим страхуванням, положення статей 20 і 21 застосовуються щодо членів сім'ї особи, яка підлягає цьому законодавству, тільки якщо вони особисто підпадають під юрисдикцію тієї ж установи зазначеної Сторони, що й та особа, або під юрисдикцію іншої установи зазначеної Сторони, що сплачує відповідну допомогу.

2. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що розрахунок грошової допомоги грунтується на середньому прибутку, компетентна установа цієї Сторони визначає цей середній прибуток тільки на підставі прибутків, зареєстрованих протягом періодів, завершених відповідно до зазначеного законодавства.

3. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що розрахунок грошової допомоги грунтується на фіксованому прибутку, то компетентна установа цієї Сторони враховує тільки такі фіксовані прибутки або, за доцільності, середній фіксований прибуток, що відповідає періодам, завершеним відповідно до зазначеного законодавства.

4. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що сума грошової допомоги змінюється пропорційно кількості членів сім'ї, компетентна установа цієї Сторони враховує також членів сім'ї, що постійно проживають на території іншої Договірної Сторони, начебто вони постійно проживали на території першої Сторони.

Безробітним особам, які відповідають умовам щодо набуття права на допомогу в натуральній формі за законодавством Договірної Сторони, яка відповідає за виплату допомоги по безробіттю, зважаючи, за доцільності, на положення статті 19, надається право на допомогу в натуральній формі спільно з членами їхніх сімей, якщо вони постійно проживають на території іншої Договірної Сторони. Ця допомога в натуральній формі сплачується установою за місцем постійного проживання відповідно до положень законодавства, що застосовується цією установою, начебто відповідні особи мали право на допомогу на підставі цього законодавства, але кошти забезпечуються компетентною установою першої Сторони.

1. Якщо особа, що отримує пенсію за законодавством двох або більше Договірних Сторін, має право на допомогу, що виплачується в натуральній формі за законодавством Договірної Сторони, на території якої вона постійно проживає, зважаючи, за доцільності, на положення статті 19, така допомога сплачується їй та членам її сім'ї установою за місцем її постійного проживання за рахунок її коштів, начебто вона (особа) була пенсіонером за законодавством тільки останньої Сторони.

2. Якщо особа, що отримує пенсію за законодавством Договірної Сторони або пенсії за законодавством двох чи більше Договірних Сторін, не має права на допомогу, що виплачується в натуральній формі за законодавством Договірної Сторони, на території якої вона постійно проживає, ця особа все одно має право на таку допомогу для себе і членів своєї сім'ї, якщо має право на неї за законодавством колишньої Сторони або однієї з колишніх Сторін, зважаючи, за доцільності, на положення статті 19, або якщо вона мала б право на допомогу, якби вона постійно проживала на території однієї з цих Сторін. Допомога у натуральній формі сплачується установою за місцем постійного проживання відповідно до застосовуваного нею законодавства, начебто пенсіонер мав право на зазначену допомогу за цим законодавством, але кошти надаються установою за визначеними правилами, викладеними у наступному пункті.

3. У випадках, про які йдеться у попередньому пункті, установа, яка забезпечує фінансування коштів для допомоги, що надається у натуральній формі, визначається відповідно до наступних правил:

a) якщо пенсіонер має право на зазначену допомогу за законодавством тільки однієї Договірної Сторони, кошти фінансуються компетентною установою цієї Сторони;

b) якщо пенсіонер має право на зазначену допомогу за законодавством двох чи більше Договірних Сторін, кошти фінансуються компетентною установою тієї Договірної Сторони, за законодавством якої пенсіонер завершив найдовший період страхування або постійного проживання; якщо на підставі цієї норми дві чи більше установи несуть обов'язок щодо фінансування допомоги, кошти надаються установою тієї Договірної Сторони, яка за своїм законодавством останньою визнала право цього пенсіонера на допомогу.

4. Якщо члени сім'ї пенсіонера, який отримує пенсію за законодавством Договірної Сторони або пенсії за законодавствами двох чи більше Договірних Сторін, постійно проживають на території Договірної Сторони, іншої, ніж та, де постійно проживає сам пенсіонер, вони отримують допомогу, що надається в натуральній формі, начебто пенсіонер постійно проживав на тій самій території, за умови, що він має право на таку допомогу за законодавством Договірної Сторони. Допомога, що надається в натуральній формі, забезпечується установою за місцем постійного проживання членів його сім'ї відповідно до положень законодавства, яке нею застосовується, начебто вони мали право на таку допомогу за цим законодавством, але кошти на сплату допомоги забезпечуються установою за місцем постійного проживання пенсіонера.

5. Члени сім'ї пенсіонера, щодо яких застосовується попередній пункт, які переїхали на місце постійного проживання на території Договірної Сторони, де проживає пенсіонер, мають право на допомогу відповідно до законодавства такої Сторони, навіть якщо вони вже отримали допомогу в зв'язку з тим самим захворюванням або материнством до зміни місця їх постійного проживання.

6. Особа, яка отримує пенсію за законодавством Договірної Сторони або пенсії за законодавством двох або більше Договірних Сторін та має право на допомогу, що виплачується в натуральній формі за законодавством однієї з цих Сторон, разом з членами своєї сім'ї отримує право на таку допомогу:

a) протягом тимчасового проживання на території Договірної Сторони, іншої, ніж та, де вони постійно проживали, якщо стан їх здоров'я вимагає негайного надання допомоги;

b) якщо установа місця їх постійного проживання дозволила їм переїхати на територію Договірної Сторони іншої, ніж та, де вони постійно проживали, для отримання необхідного за станом їх здоров'я лікування.

7. У випадках, визначених у попередніх пунктах, допомога, що надається в натуральній формі, забезпечується установою за місцем їх тимчасового проживання відповідно до положень законодавства, яке вона застосовує, начебто ці особи мали право на таку допомогу за законодавством, але кошти на сплату допомоги фінансуються установою за місцем постійного проживання пенсіонера.

8. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає внески, які будуть відраховуватися з пенсії, яка виплачується з метою набуття права на допомогу в натуральній формі, установа Сторони, яка виплачує пенсію, уповноважується здійснювати такі відрахування, якщо кошти на допомогу фінансуються установою такої Сторони на підставі цієї статті.

1. Якщо законодавство, що застосовується установою за місцем постійного проживання, передбачає дві або більше схеми страхування у зв'язку з захворюванням та материнством, правила, які будуть застосовуватися щодо надання допомоги в натуральній формі, у випадках, викладених у пунктах 1 і 2 статті 20, пунктах 1 і 3 статті 21, статті 23 і пунктах 2, 4 і 6 статті 24, є такими, що й для загальної схеми або, за її відсутності, схеми для працівників промислової сфери.

2. Якщо за законодавством Договірної Сторони надається допомога залежно від походження захворювання, така умова не застосовується щодо осіб, яких стосуються положення цієї Конвенції, незалежно від території Договірної Сторони, де вони проживають.

3. Якщо законодавство Договірної Сторони встановлює максимальний період для надання допомоги, установа, яка застосовує таке законодавство, може, за доцільності, врахувати будь-який період, протягом якого допомога вже надавалась установою іншої Договірної Сторони за той самий випадок захворювання або материнства.

1. Застосування положень статей 20, 21, 23 і 24 двома чи більше Договірними Сторонами регулюється шляхом укладання між ними двосторонніх і багатосторонніх угод, які також можуть містити відповідні спеціальні заходи.

2. В угодах, визначених у попередньому пункті, зазначаються такі питання:

a) категорії осіб, щодо яких застосовуються положення статей 20, 21, 23 і 24;

b) період, протягом якого допомога в натуральній формі може бути надана установою однієї Договірної Сторони, та кошти, що фінансуються установою іншої Договірної Сторони;

c) спеціальні умови, що регулюють питання забезпечення протезами, більшою часткою допомоги та іншою допомогою, що надається в натуральній формі;

d) правила щодо уникнення дублювання одного виду допомоги;

e) заходи для відшкодування допомоги, наданої установою однієї Договірної Сторони, та кошти, що фінансуються установою іншої Договірної Сторони.