ГЛАВА 6 - Допомога сім'ям
1. Для отримання допомоги згідно з положеннями статті 57 Конвенції зацікавлена особа надає компетентній установі довідку, яка встановлює періоди зайнятості, іншої професійної діяльності або постійного проживання, завершені за законодавством Договірної Сторони, яке поширювалося на неї раніше, а також будь-яку додаткову інформацію, яка вимагається за законодавством, що застосовується цією установою.
2. Довідка, зазначена у попередньому пункті, видається на вимогу зацікавленої особи або установою, уповноваженою з питань допомоги сім'ям, Договірної Сторони, законодавство якої раніше на неї поширювалося, або будь-якою іншою установою, призначеною компетентним органом цієї Сторони. Якщо зацікавлена особа не надала таку довідку, компетентна установа звертається за нею до однієї з цих установ, якщо установа, уповноважена з питань допомоги у разі захворювань, не може надіслати копію довідки, передбаченої у пункті 1 статті 16 цієї Угоди.
3. Якщо необхідно врахувати періоди зайнятості, іншої професійної діяльності або постійного проживання, завершені раніше за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, з метою задоволення умов, встановлених законодавством відповідної держави, положення попередніх пунктів цієї статті застосовуються mutatis mutandis.
1. Для отримання допомоги згідно з положеннями статті 59 Конвенції зацікавлена особа звертається до компетентної установи, якщо необхідно - через свого роботодавця.
2. Коли має застосовуватися пункт 3 статті 59 Конвенції, компетентна установа з метою здійснення порівняння, передбаченого у пункті 4 цієї статті, отримує інформацію через компетентний орган, перед яким вона несе відповідальність, стосовно суми допомоги сім'ям, що виплачується за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають або виховуються діти. Цей орган по закінченні кожного кварталу звертається за такою інформацією до компетентного органу відповідної Договірної Сторони. Ця інформація грунтується на законодавстві, що застосовується на 15-й день останнього місяця останнього кварталу, що розглядається, а також є чинною підставою для виплати допомоги сім'ям у наступному кварталі.
3. На підтвердження своєї заяви зацікавлена особа надає довідку про свій сімейний стан, видану компетентними реєстраційними органами Договірної Сторони, на території якої постійно проживають або виховуються її діти, якщо така довідка, як правило, видається вищезгаданими органами; якщо ні, - установою, призначеною компетентним органом цієї Договірної Сторони. Зазначена довідка поновлюється щорічно.
4. Зацікавлена особа також за доцільності та на вимогу компетентної установи надає інформацію, що засвідчує особу, сім'ї якої має сплачуватися допомога на території Договірної Сторони, на якій постійно проживають або виховуються її діти.
5. Зацікавлена особа інформує компетентну установу, якщо необхідно - через свого роботодавця, про будь-які зміни в обставинах стосовно її дітей, які могли б вплинути на їхнє право на допомогу сім'ям, зокрема про зміну місця постійного проживання та кількості дітей, на яких сплачується допомога.
6. Положення пунктів 1, 3 та 5 цієї статті застосовуються у випадку, зазначеному в пункті 5 статті 59 Конвенції.
1. Якщо зацікавлена особа працювала, здійснювала іншу професійну діяльність або проживала протягом будь-якого календарного місяця або кварталу на території двох Договірних Сторін, допомога сім'ям, яку вона може вимагати за законодавством кожної з цих Сторін, відповідає розміру щоденних виплат, що виплачуються за відповідним законодавством. Якщо одне чи інше з цих законодавств передбачає виплату щомісячних або щоквартальних виплат, одна двадцять шоста частина загальної суми місячної виплати або одна сімдесят восьма частина загальної суми квартальної виплати виплачується за кожний день зайнятості, іншої професійної діяльності або постійного проживання, завершений на території відповідної Договірної Сторони, та за кожний день, прирівняний до них за законодавством цієї Сторони.
2. Якщо установа однієї Договірної Сторони сплатила допомогу сім'ї за місяць або частину місяця, а ця допомога мала бути сплачена установою іншої Договірної Сторони, суми неправильних виплат допомоги розподіляються між цими двома установами.
1. Для отримання допомоги сім'ям на території Договірної Сторони, на якій постійно проживають, члени цієї сім'ї, зазначені у пункті 1 статті 61 Конвенції, реєструються в установі місця їхнього постійного проживання, надаючи супровідні документи, які, як правило, вимагаються для призначення допомоги сім'ям за законодавством, що застосовується цією установою, а також довідку, яка підтверджує, що відповідна особа задовольняє вимогам щодо отримання права на допомогу. Ця довідка містить наступну інформацію:
a) якщо законодавство відповідної держави не надає права на отримання допомоги, що зумовлюється будь-яким видом зайнятості або іншої професійної діяльності, у довідці зазначається, що на відповідну особу поширюється дія законодавства цієї держави;
b) якщо законодавство відповідної держави надає право на допомогу, що зумовлюється завершенням встановленого періоду зайнятості або іншої професійної діяльності, у довідці зазначається, що цю умову задоволено;
c) якщо законодавство відповідної держави передбачає, що тривалість права на отримання допомоги відповідає тривалості періодів зайнятості або іншої професійної діяльності, у довідці зазначається тривалість зайнятості або іншої професійної діяльності, завершеної протягом періоду, що розглядається.
Ця довідка видається компетентною установою на вимогу зацікавленої особи, як тільки вона задовольнить встановлені умови. Якщо члени сім'ї не надали таку довідку, установа місця їхнього постійного проживання звертається за нею до компетентної установи.
2. У випадку, згаданому в підпунктах (a) та (b) попереднього пункту, зазначена довідка залишається чинною, доки установа місця постійного проживання не повідомить про її анулювання. Однак у випадку, згаданому у підпункті (c), довідка залишається чинною протягом лише трьох місяців з дати її видачі, а також поновлюється ex officio компетентною установою кожні три місяці.
3. Якщо зацікавлена особа є сезонним працівником, довідка, зазначена у пункті 1 цієї статті, залишається чинною протягом усієї очікуваної тривалості сезонної роботи, доки компетентна установа не повідомить про її анулювання установу місця постійного проживання.
4. Якщо законодавство Договірної Сторони, на території якої постійно проживають члени сім'ї, передбачає щомісячну або щоквартальну виплату допомоги, а законодавство відповідної держави передбачає, що тривалість права на допомогу відповідає тривалості періодів зайнятості або іншої професійної діяльності, завершених у цій державі, допомога надається за період, що відповідає співвідношенню цього періоду та загального часу, встановленого законодавством країни постійного проживання членів сім'ї.
5. Якщо законодавство Договірної Сторони, на території якої постійно проживають члени сім'ї, передбачає виплату допомоги за дні, що відповідають кількості завершених днів зайнятості або іншої професійної діяльності, а законодавство відповідної держави передбачає, що право надається за період в один місяць або квартал, допомога сплачується щомісячно або щоквартально.
6. У випадках, на які поширюються положення пунктів 4 та 5 цієї статті, якщо періоди зайнятості або іншої професійної діяльності, завершені за законодавством відповідної держави, виражаються в одиницях інших, ніж ті, що використовуються для підрахунку допомоги за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають члени сім'ї, вони конвертуються, як передбачено у пункті 3 статті 15 цієї Угоди.
7. Компетентна установа негайно інформує установу місця постійного проживання членів сім'ї про дату, коли стосовно зацікавленої особи припиняється дія права на допомогу або коли вона переїжджає на постійне проживання з території однієї Договірної Сторони на територію іншої. Установа місця постійного проживання членів сім'ї може у будь-який час звернутися до компетентної установи за будь-якою необхідною інформацією стосовно права зацікавленої особи на допомогу.
8. Члени сім'ї інформують установу місця їхнього постійного проживання про будь-які зміни обставин, які могли б вплинути на їхнє право на допомогу, зокрема про зміну місця їх постійного проживання.
Якщо члени сім'ї переїжджають на постійне проживання з території однієї Договірної Сторони на територію іншої протягом календарного місяця або кварталу, допомога сім'ям, виплачена їм за законодавством кожної з цих Сторін, відповідає сумі добових виплат, що виплачуються за законодавствами відповідних Сторін. Якщо будь-яке з цих законодавств передбачає виплату допомоги, щомісячної або щоквартальної, допомога сплачується пропорційно тривалості постійного проживання на території відповідної Сторони протягом відповідного місяця або кварталу.
1. Для отримання допомоги сім'ям на території Договірної Сторони, в якій вони постійного проживають, члени сім'ї, зазначені у статті 62 Конвенції, надають установі місця їхнього постійного проживання довідку, в якій вказується, що зацікавлена особа отримує допомогу по безробіттю за законодавством іншої Договірної Сторони, а також могла б мати право на допомогу сім'ям, якщо б проживала разом із членами своєї сім'ї на території відповідної держави. Довідка видається або установою, уповноваженою з питань допомоги по безробіттю в останній державі, або будь-якою іншою установою, призначеною компетентним органом цієї держави. Якщо члени сім'ї не надали таку довідку, установа місця їхнього постійного проживання звертається за нею до компетентної установи.
2. Положення статей 81 та 82 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
РОЗДІЛ VI - Інші положення
Установа місця постійного проживання особи, що отримала допомогу, яка не повинна бути виплачена, або установа, призначена компетентним органом Договірної Сторони, на території якої ця особа постійно проживає, співпрацюють з установою будь-якої іншої Договірної Сторони, яка виплатила таку допомогу у випадку, якщо остання установа вимагає відшкодування від відповідної особи.
1. Якщо під час оцінки або перегляду (пенсій) допомоги по інвалідності, за віком або у разі смерті згідно з положеннями глави 2 розділу III Конвенції установа Договірної Сторони виплатила бенефіціарію суму, більшу за ту, на яку він має право, вона може вимагати від установи будь-якої іншої Договірної Сторони, на яку покладено відповідальність за виплату відповідної допомоги цій особі, утримати переплачену суму з відсотків, що виплачуються цій особі. Остання установа передає утриману суму установі-кредитору. Якщо неможливо отримати відшкодування у такий спосіб, застосовуються положення наступного пункту.
2. Якщо установа Договірної Сторони виплатила бенефіціарію суму, більшу за ту, на яку він має право, ця установа може за умов та в межах, дозволених законодавством, яке застосовує, вимагати від установи будь-якої іншої Договірної Сторони, на яку покладено відповідальність за виплату допомоги цій особі, утримати переплачену суму з виплат, які їй надаються. Остання установа утримує цю суму в розмірі, дозволеному законодавством, яке застосовує, начебто переплата була зроблена нею, а також передає утриману суму установі-кредитору.
3. Якщо установа Договірної Сторони здійснила авансову виплату допомоги за період, протягом якого бенефіціарій мав право на відповідну допомогу за законодавством іншої Договірної Сторони, вона може вимагати від установи іншої Договірної Сторони утримати суму авансу з виплат, які мають бути виплачені бенефіціарію за цей самий період. Остання установа утримує відповідну суму та передає її установі-кредитору.
Якщо особа отримала соціальну допомогу на території Договірної Сторони протягом періоду, коли мала право на отримання допомоги за законодавством іншої Договірної Сторони, орган, який надавав соціальну допомогу, може, якщо має право відшкодовувати такі виплати з допомоги, яка має бути сплачена зацікавленій особі, вимагати від установи будь-якої іншої Договірної Сторони, на яку покладено відповідальність за виплату допомоги такій особі, утримати суму соціальної допомоги, наданої протягом цього періоду, з суми допомоги, яка їй виплачується. Остання установа утримує відповідну суму та передає її органу-кредитору.
1. Якщо право на допомогу не визнано установою, за якою затверджена відповідна компетенція, витрати на допомогу в натуральній формі, передбачену установою місця тимчасового проживання за припущенням пункту 2 статті 20 або пункту 2 статті 55 цієї Угоди, відшкодовуються першою із зазначених вище установ.
2. Якщо зацікавлена особа не має права на допомогу в натуральній формі, витрати, сплачені установою місця постійного або тимчасового проживання стосовно допомоги в натуральній формі, передбаченої у пункті 1 статті 60 цієї Угоди, відшкодовуються установою, призначеною компетентним органом відповідної Договірної Сторони.
3. Якщо установа відшкодувала неправильно виплачену допомогу згідно з положеннями пунктів 1 або 2 цієї статті, вона залишається кредитором одержувача стосовно суми допомоги, сплаченої неналежним чином.
У випадку спору між установами або компетентними органами двох чи більше Договірних Сторін, який стосується або законодавства, що застосовується згідно з розділом II Конвенції, або установи, яка має надавати допомогу, особа, яка могла б мати змогу вимагати допомогу за відсутності такого спору, тимчасово отримує допомогу, встановлену законодавством, яке застосовує установа місця її постійного проживання, або, якщо зацікавлена особа не проживає постійно на території однієї із зацікавлених Договірних Сторін, законодавством Договірної Сторони, дія якого поширювалася на неї востаннє. Після вирішення спору витрати на допомогу, що виплачувалася тимчасово, відшкодовуються установою, визнаною відповідальною за виплату допомоги.
Якщо для застосування національного законодавства або Конвенції в окремих випадках компетентна установа Договірної Сторони вважає за необхідне провести розслідування на території іншої Договірної Сторони, вона може призначити для цього слідчого за згодою компетентних органів двох зацікавлених Сторін. Компетентний орган Договірної Сторони, на території якої має проводитись розслідування, надає будь-яку допомогу слідчому та призначає особу, яка допомагає йому у вивченні матеріалів та всіх інших документів, які стосуються справи.
Якщо законодавство Договірної Сторони розглядає як членів сім'ї або домочадців зацікавленої особи лише осіб, що проживають разом з нею, установа, яка застосовує це законодавство, може вимагати доказів того, що члени сім'ї, які не виконують цієї умови, переважно знаходяться на утриманні відповідної особи, доводячи за допомогою документів, що вона виділяє значні кошти на їхнє утримання.
Будь-які угоди, укладені згідно з пунктом 1 статті 26, пунктами 3 або 6 статті 32, статтею 41, пунктом 3 статті 42, пунктом 5 статті 46, пунктом 1 статті 56, пунктом 1 статті 58, пунктом 2 статті 67, пунктом 3 статті 69 або пунктами 2 чи 3 статті 70 Конвенції або згідно з статтею 5 цієї Угоди, передаються Генеральному секретареві Ради Європи протягом трьох місяців після дати набрання ними чинності.
1. Додатки, зазначені у статті 4 цієї Угоди, є невід'ємною частиною цієї Угоди.
2. Про внесення будь-яких змін у додатки до цієї Угоди відповідна Договірна Сторона або Сторони повідомляють Генерального секретаря Ради Європи.
3. У випадку внесення змін у Додаток 5 до цієї Угоди процедура, встановлена у пунктах 2 та 3 статті 73 Конвенції, застосовується mutatis mutandis.
РОЗДІЛ VII - Перехідні та прикінцеві положення
Подання заяви на пенсію (допомогу) по інвалідності, за віком або у разі смерті годувальника до установи Договірної Сторони після набрання чинності Конвенцією автоматично вимагає перегляду відповідно до положень останньої допомоги, призначеної за тих самих обставин установою або установами однієї або більше інших Договірних Сторін до набрання нею чинності.
1. Ця Угода відкрита для підписання державами - членами Ради Європи, які підписали Конвенцію та можуть стати її Сторонами шляхом:
a) підписання без застереження щодо ратифікації або прийняття; або
b) підписання із застереженням щодо ратифікації або прийняття з наступною ратифікацією або прийняттям.
2. Будь-яка держава, що підписує цю Угоду без застереження про ратифікацію або прийняття чи ратифікує або приймає її, повинна водночас ратифікувати чи прийняти Конвенцію.
3. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.
1. Угода набирає чинності з того самого дня, що і Конвенція.
2. Стосовно будь-яких держав-членів, які згодом підписали Угоду без застереження про ратифікацію або прийняття, чи які ратифікували або прийняли її, Угода набирає чинності через три місяці після дати такого підписання або дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти чи документа про прийняття.
1. Будь-яка держава, що не є членом Ради Європи, яка приєдналася до Конвенції на запрошення Комітету міністрів Ради Європи відповідно до її статті 77, повинна одночасно приєднатися до цієї Угоди.
2. Приєднання здійснюється шляхом передачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання, який набирає чинності через три місяці після дати його передачі на зберігання.
1. Ця Угода має такий самий строк дії, що і Конвенція.
2. Жодна Договірна Сторона не може денонсувати цю Угоду, не денонсуючи одночасно Конвенцію згідно з умовами, передбаченими у статті 78 цієї Конвенції.
3. Така денонсація набирає чинності через шість місяців після дати отримання Генеральним секретарем Ради Європи відповідного повідомлення.
Генеральний секретар Ради Європи протягом одного місяця повідомляє Договірні Сторони, держави, що підписали цю Угоду, та Генерального директора Міжнародного бюро праці про:
a) будь-яке підписання без застереження про ратифікацію або прийняття;
b) будь-яке підписання із застереженням про ратифікацію або прийняття;
c) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття або приєднання;
d) будь-яку дату набрання чинності цією Угодою згідно із її статтями 95 та 96;
e) будь-яке повідомлення про денонсацію, отримане на виконання положень її статті 97, та дату, на яку денонсація набирає чинності;
f) будь-яке повідомлення або інформацію, отримані на виконання положень статті 91 та пункту 2 статті 92 цієї Угоди.
На посвідчення чого нижчепідписані, належними чином на те уповноважені представники, підписали цю Додаткову угоду.
Вчинено у Парижі 14 грудня 1972 року англійською та французькою мовами, обидва тексти є рівною мірою автентичними, в єдиному примірнику, який передається на зберігання в архів Ради Європи. Генеральний секретар передає завірені копії кожній з держав, які підписали її або приєдналися до неї.
Акти європейського права із соціальних питань
К.: Парламентське видавництво, 2005