Європейська конвенція про соціальне забезпечення (ETS N 78) (укр/рос)

3. Перерахування коштів, що є наслідком застосування цієї Конвенції, виконується згідно з відповідними чинними угодами між відповідними Договірними Сторонами на дату передачі. За відсутності таких угод заходи щодо здійснення такого перерахування погоджуються згаданими Сторонами.

1. Для підрахування суми внесків установи Договірної Сторони необхідно враховувати, за доцільності, будь-який прибуток, отриманий на території будь-якої іншої Договірної Сторони.

2. Відшкодування внесків установи однієї з Договірних Сторін може здійснюватися на території іншої Договірної Сторони відповідно до адміністративних процедур і за умови гарантій і привілеїв, що застосовуються для відшкодування внесків відповідній установі останньої Сторони.

3. Застосування положень пунктів 1 і 2 цієї статті між двома або більше Договірними Сторонами регулюється шляхом укладання двосторонніх або багатосторонніх угод між цими Сторонами. Такі угоди можуть також розглядатися в суді для потреб відшкодування.

1. Якщо особа одержує допомогу за законодавством однієї Договірної Сторони у зв'язку з травмою, завданою або отриманою під час її перебування на території іншої Договірної Сторони, права установи, відповідальної за виплату допомоги стосовно третьої Сторони, що має відшкодувати понесені збитки, регулюються наступним чином:

a) якщо зазначена установа за законодавством, яке застосовується, діє замість бенефіціарія щодо будь-яких прав, які він може мати стосовно третьої Сторони, така заміна повинна бути визнана кожною іншою Договірною Стороною; а також

b) якщо зазначена установа має безпосереднє право щодо третьої Сторони, то таке право має визнаватися кожною іншою Договірною Стороною.

2. Застосування положень попереднього пункту між двома або більше Договірними Сторонами регулюється шляхом укладання двосторонніх або багатосторонніх угод між цими Сторонами.

3. Правила, що регулюють відповідальність роботодавців або їхніх агентів у випадках виробничих травм або нещасних випадків на шляху до або з роботи, які трапляються на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, визначаються угодою між зацікавленими Договірними Сторонами.

1. Будь-який спір, який виникає між двома або більше Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, насамперед обговорюється між Сторонами спору.

2. Якщо одна зі Сторін спору вважає, що існує питання, яке, ймовірно, порушить інтереси всіх Договірних Сторін, Сторони спору спільно або в разі невдачі одна з них передають це питання до Комітету міністрів Ради Європи, який надає свій висновок щодо цього питання протягом шести місяців.

3. Якщо неможливо врегулювати спір або залежно від обставин протягом шести місяців із дати запиту про відкриття обговорення, як передбачено пунктом 1 цієї статті, або протягом трьох місяців з дня передачі Договірним Сторонам висновку Комітетом міністрів, спір може розглядатися одним арбітром на вимогу будь-якої Сторони спору. Сторона вимоги повідомляє іншу Сторону через Генерального секретаря Ради Європи про предмет запиту, щодо якого вона має намір звернутися до арбітражу, та про підстави, на яких грунтується запит.

4. Якщо Сторони спору не домовилися про інше, Головою Європейського суду з прав людини призначається арбітр. Арбітр не повинен бути громадянином однієї зі Сторін спору, його постійне місце проживання не повинно знаходитися на території цих Сторін, він не повинен бути працевлаштований ними і розглядати цю справу в іншій ролі.

5. Якщо у випадку, зазначеному в попередньому пункті, Голова Європейського суду з прав людини не може діяти або є громадянином однієї з Сторін спору, то арбітр призначається заступником Голови Суду або найстаршим членом Суду, які можуть діяти і не є громадянами однієї зі Сторін спору.

6. У разі недосягнення певної домовленості між Сторонами спору або недосягнення досить точної угоди арбітр виносить своє рішення на підставі положень цієї Конвенції, беручи до уваги загальні принципи міжнародного права.

7. Рішення арбітра є остаточним і обов'язковим до виконання.

1. Додаток VII визначає для кожної Договірної Сторони певні заходи для застосування її законодавства.

2. Кожна Договірна Сторона повідомляє відповідно до положень пункту 1 статті 81 про будь-яку зміну, внесену до Додатка VII. Якщо така зміна випливає з прийняття нового законодавчого акта, то повідомлення надається протягом трьох місяців від дати оприлюднення такого законодавчого акта або у випадку оприлюднення законодавчого акта до дати ратифікації цієї Конвенції - на дату ратифікації.

1. Додатки, зазначені у пункті (b) статті 1, пункті 1 статті 3, пункті 3 статті 6, пункті 4 статті 8, пункті 2 статті 9, пункті 3 статті 11 і пункті 1 статті 72, а також будь-які подальші зміни, внесені до цих додатків, є невід'ємною частиною цієї Конвенції.

2. Будь-яка зміна, внесена до додатків, перелічених у попередньому пункті, вважається прийнятою, якщо протягом трьох місяців після повідомлення, передбаченого у підпункті (d) пункту 2 статті 81 цієї Конвенції, жодна з Договірних Сторін або держав, що її підписали, не заперечить її шляхом повідомлення, направленого Генеральному секретарю Ради Європи.

3. У випадку такого заперечення, направленого Генеральному секретареві, питання врегульовується відповідно до процедури, встановленої Комітетом міністрів Ради Європи.

1. Ця Конвенція не надає жодних прав протягом будь-якого періоду до набрання нею чинності стосовно Договірної Сторони або Сторін, яких це стосується.

2. Всі періоди страхування і, за доцільності, зайнятості, професійної діяльності або постійного проживання, завершені за законодавством Договірної Сторони до дати набрання чинності цією Конвенцією, враховуються для визначення прав, що випливають з цієї Конвенції.

3. Відповідно до положень пункту 1 цієї статті права за цією Конвенцією можуть виникнути навіть у зв'язку з непередбачуваними обставинами, що виникли до набрання нею чинності.

4. Будь-яка допомога, яка не надавалася або була зупинена через громадянство зацікавленої особи або її місце постійного проживання на території Договірної Сторони, іншої, ніж та, де розташована установа, зобов'язана виплатити допомогу, надається на вимогу відповідної особи або відновлюється з дати набрання чинності цією Конвенцією, крім випадку, коли раніше зупинені права викликали виплату одноразової суми.

5. Права відповідних осіб і тих кому була надана пенсія до набрання чинності цією Конвенцією, переглядаються за їхнім запитом, зважаючи на положення цієї Конвенції. Ці права можуть також бути переглянуті ex officio. За жодних обставин такий перегляд не звужує колишніх прав відповідної особи.

6. Якщо запит, зазначений у пункті 4 або пункті 5 цієї статті, наданий протягом двох років після дати набрання чинності цією Конвенцією, права, що випливають з положень Конвенції, особа отримує з цієї дати, а ті положення законодавства будь-якої Договірної Сторони, що стосуються втрати або зупинення прав через плин часу, не застосовуються щодо відповідної особи.

7. Якщо запит, зазначений у пункті 4 або 5 цієї статті, наданий через більше, ніж два роки після дати набрання чинності цією Конвенцією, такі права, що не втратили чинності або не були зупинені через плин часу, особа отримує лише з посиланням на дату, коли цей запит було передано, за умови, що не існує більш сприятливих положень у законодавстві відповідної Договірної Сторони.

1. Ця Конвенція відкрита для підписання державами - членами Ради Європи. Ця Конвенція підлягає ратифікації або прийняттю. Ратифікаційні грамоти або документ про прийняття здаються на зберігання Генеральному секретареві Ради Європи.

2. Ця Конвенція набирає чинності в перший день третього місяця, наступного після передачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

3. Стосовно держави-підписанта, що її ратифікує або згодом приєднується до неї, ця Конвенція набирає чинності через три місяці після дати передачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

З дати набрання чинності цією Конвенцією положення Європейської тимчасової угоди про соціальне забезпечення інші, ніж Схеми щодо осіб похилого віку, інвалідів і спадкоємців та Протоколу до неї, а також Європейської тимчасової угоди про схеми соціального забезпечення щодо осіб похилого віку, інвалідів і спадкоємців та Протоколу до неї, припиняють застосовуватися у відносинах між Договірними Сторонами.

1. Після набрання чинності цією Конвенцією Комітет міністрів Ради Європи може запросити будь-яку державу - не члена Ради - приєднатися до цієї Конвенції за умови, що рішення про запрошення одержало одностайну згоду держав - членів Ради, які ратифікували або приєдналися до цієї Конвенції.

2. Приєднання здійснюється шляхом передачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання, який набирає чинності через три місяці після дати передачі на зберігання.

1. Ця Конвенція залишається чинною протягом невизначеного строку.

2. Будь-які Договірні Сторони, наскільки це їх стосується, можуть денонсувати цю Конвенцію після набрання нею чинності протягом п'яти років щодо цієї Сторони шляхом надання повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи.

3. Така денонсація набирає чинності через шість місяців після дати отримання цього повідомлення Генеральним секретарем.

1. У випадку денонсації цієї Конвенції зберігаються всі права, набуті відповідно до положень Конвенції.

2. Набуті до дати денонсації права щодо періодів не втрачають чинності в результаті такої денонсації; їх наступне тривале визнання встановлюється угодою або за її відсутності законодавством, яке застосовує відповідна установа.

1. Застосування цієї Конвенції регулюється Додатковою угодою, яку відкрито для підписання державами - членами Ради Європи.

2. Договірні Сторони або, якщо дозволяють конституційні положення цих Сторін, їх компетентні органи вживають всіх необхідних заходів для застосування цієї Конвенції.

3. Будь-яка держава-підписант, яка її ратифікує або приєднується, одночасно ратифікує або приєднується до Додаткової угоди або підписує її без застереження щодо ратифікації або прийняття не пізніше дати передачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про приєднання до цієї Конвенції.

4. Будь-яка держава, що приєднується до цієї Конвенції, повинна одночасно приєднатися і до Додаткової угоди.

5. Будь-яка Договірна Сторона, яка денонсує цю Конвенцію, повинна одночасно денонсувати Додаткову угоду.

1. Повідомлення або заяви, зазначені у підпунктах (b) і (w) статті 1, пункті 2 статті 3, пункті 5 статті 6, пункті 2 статті 7, пункті 5 статті 8, пунктах 3 і 4 статті 9, пунктах 4 і 2 статті 11, статті 72, передаються Генеральному секретареві Ради Європи.

2. Генеральний секретар Ради Європи протягом одного місяця повідомляє Договірні Сторони, держави-підписанти і Генерального директора Міжнародної організації праці про:

a) будь-яке підписання та будь-яку здачу на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про приєднання або прийняття;

b) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно до положень статей 75 і 77;

c) будь-яке повідомлення про денонсацію, одержане відповідно до положень пункту 2 статті 78, і дату, коли денонсація набирає чинності;

d) будь-яке повідомлення або заяву, отримані відповідно до положень пункту 1 цієї статті.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені представники, підписали цю Конвенцію.

Вчинено у Парижі 14 грудня 1972 року англійською та французькою мовами, обидва тексти є однаковою мірою автентичними, в одному примірнику, який буде передано на зберігання в архіви Ради Європи. Генеральний секретар передає завірені копії кожній з держав, що підписали та приєдналися до неї.