• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Європейська конвенція про соціальне забезпечення (ETS N 78) (укр/рос)

Рада Європи | Конвенція, Міжнародний документ від 14.12.1972 № 78
Реквізити
  • Видавник: Рада Європи
  • Тип: Конвенція, Міжнародний документ
  • Дата: 14.12.1972
  • Номер: 78
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Рада Європи
  • Тип: Конвенція, Міжнародний документ
  • Дата: 14.12.1972
  • Номер: 78
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
3. Дві або більше Договірних Сторін можуть погодитися про невідшкодування витрат між установами їхньої юрисдикції.
Глава 2 - Пенсії (допомога) по інвалідності,
за віком та у разі смерті
Частина 1 - Загальні положення
Якщо особа послідовно або альтернативно підлягала дії законодавства двох або більше Договірних Сторін, така особа або її спадкоємці мають право на допомогу відповідно до положень цього розділу, навіть якщо такі особи могли б мати право вимагати надання допомоги за законодавством однієї або більше Договірних Сторін без застосування цих положень.
1. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює набуття, збереження або відновлення права на допомогу після завершення періодів страхування, установа, що застосовує таке законодавство, для цього і підрахування періодів враховує періоди страхування, завершені за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони і, за доцільності, періоди постійного проживання, завершені після досягнення шістнадцятирічного віку за схемою страхування, що фінансується не за рахунок внесків, будь-якої Договірної Сторони, начебто вони були періодами страхування, завершеними за законодавством першої Сторони.
2. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює отримання, збереження або відновлення права на допомогу після завершення періодів постійного проживання, установа, що застосовує таке законодавство, для цього і підрахування періодів враховує періоди страхування, завершені за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, і, за доцільності, періоди постійного проживання, завершені після досягнення шістнадцятирічного віку за схемою страхування, що фінансується не за рахунок внесків, будь-якої Договірної Сторони, начебто вони були періодами постійного проживання, завершеними відповідно до законодавства першої Сторони.
3. Якщо за законодавством Договірної Сторони особа була включена одночасно до схеми, що фінансується за рахунок внесків, і до схеми, що фінансується не за рахунок внесків, за ті самі непередбачувані обставини відповідна установа будь-якої Договірної Сторони розглядає за застосуванням пунктів 1 або 2 цієї статті найдовший період страхування або постійного проживання, завершений за законодавством першої Сторони.
4. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює надання певної допомоги після завершення періодів страхування на посаді, що охоплена спеціальною схемою, або на визначеній посаді чи робочому місці, то для надання такої допомоги враховуються лише періоди, завершені за відповідною схемою, або за відсутності такої - за схемою для тієї самої посади або робочого місця, за доцільності, за законодавством іншої Договірної Сторони. Якщо, незважаючи на періоди, завершені таким чином, особа, якої це стосується, не задовольняє умов надання права на вказану допомогу, такі періоди враховуються для надання допомоги за загальною схемою або за відсутності такої, за схемою для працівників, що працюють за наймом, або для службовців, що отримують стабільну заробітну платню.
5. Якщо законодавство Договірної Сторони, яке не надає право на допомогу або її сума залежить від будь-якого певного періоду страхування або зайнятості, але зумовлює надання такої допомоги для відповідної особи або у випадку допомоги у разі втрати годувальника, для померлої особи, яка підлягала дії такого законодавства на час, коли виникли непередбачувані обставини, така умова вважається виконаною, якщо відповідна особа або померла особа, залежно від обставин, на той час підлягали дії законодавства іншої Договірної Сторони.
6. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що період виплати пенсії може враховуватися під час набуття, збереження і відновлення права на допомогу, компетентна установа такої Сторони з цією метою враховує будь-який період, протягом якого сплачується пенсія за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони.
1. Установи кожної Договірної Сторони, законодавство яких поширюється на особу, якої це стосується, визначають відповідно до законодавства, яке застосовують, чи задовольняє така особа умовам щодо надання права на допомогу, зважаючи, за доцільності, на положення статті 28.
2. Якщо відповідна особа задовольняє таким умовам, зазначена установа підраховує теоретичну суму допомоги, яку вимагала, якщо всі періоди страхування і постійного проживання завершені за законодавством відповідної Договірної Сторони і враховані під час визначення надання права відповідно до положень статті 28 завершені виключно за законодавством, яке застосовує ця установа.
3. Проте:
a) у випадку допомоги, сума якої не залежить від тривалості завершених періодів, така сума вважається теоретичною, зазначеною у попередньому пункті;
b) у випадку допомоги, зазначеної у Додатку IV, теоретичну суму, зазначену в попередньому пункті, може бути розраховано на підставі повної допомоги, не перевищуючи її розміри:
i) у випадку інвалідності або смерті - пропорційно співвідношенню загальних періодів страхування і постійного проживання, завершених до виникнення непередбачуваної обставини відповідною особою або померлою особою за законодавством усіх відповідних Договірних Сторін і врахованих відповідно до положень статті 28, до двох третин кількості років, що мали місце між датою, коли відповідна особа або померла особа досягли шістнадцятирічного віку і датою, коли виникла непрацездатність, що призвела до інвалідності або смерті, залежно від обставин, не беручи до уваги будь-які роки після пенсійного віку;
ii) у випадку похилого віку - пропорційно співвідношенню загальних періодів страхування і постійного проживання, завершених відповідною особою за законодавством усіх Сторін і врахованих згідно з положеннями статті 28, до тридцяти років, не беручи до уваги будь-які роки після пенсійного віку.
4. Вищеназвана установа тоді підраховує фактичну суму допомоги, що підлягає виплаті таким особам, на основі теоретичної суми, розрахованої відповідно до положень пункту 2 або 3 цієї статті, і пропорційно співвідношенню періодів страхування або постійного проживання, завершених до виникнення непередбачуваної обставини за законодавством, яке вона застосовує, до загальних періодів страхування або постійного проживання, завершених до виникнення непередбачуваної обставини за законодавством усіх відповідних Договірних Сторін.
5. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що сума допомоги або її певних частин повинна бути пропорційною завершеним періодам страхування або місця постійного проживання, компетентна установа такої Сторони може безпосередньо підрахувати таку допомогу або її частину тільки на основі періодів, завершених за законодавством, яке застосовує, незважаючи на умови пунктів 2 - 4 цієї статті.
1. Для розрахунку теоретичної суми, зазначеної у пункті 2 статті 29:
a) якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що допомога розраховується на основі суми середнього прибутку, середнього внеску, середнього збільшення або на основі співвідношення загального прибутку претендента протягом періодів страхування до середнього загального прибутку всіх застрахованих осіб, крім тих, що навчаються, такі середні показники або співвідношення визначаються компетентною установою такої Сторони лише на основі періодів, завершених за законодавством згаданої Сторони, або загального прибутку, отриманого відповідною особою протягом лише таких періодів;
b) якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що допомога розраховується на основі суми прибутку, внесків або збільшень, то прибуток, внески або збільшення, що будуть враховуватися компетентною установою такої Сторони щодо періодів, завершених за законодавством інших Договірних Сторін, визначаються на основі середнього прибутку, внесків або збільшень, зареєстрованих протягом періодів, завершених за законодавством першої Сторони;
c) якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що допомога розраховується на основі фіксованого доходу або фіксованої суми, доходи або суми, що мають враховуватись компетентною установою такої Сторони щодо періодів, завершених за законодавством інших Договірних Сторін, є еквівалентними фіксованому доходові або фіксованій сумі або, за доцільності, середньому фіксованому доходові або фіксованій сумі, що відповідають періодам, завершеним за законодавством першої Сторони;
d) якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що допомога розраховується щодо певних періодів на основі прибутку, а щодо інших періодів - на основі фіксованого доходу або фіксованої суми, компетентна установа такої Сторони враховує щодо періодів, завершених за законодавством інших Договірних Сторін, дохід або суми, визначені відповідно до умов підпункту (b) або (c) цього пункту; якщо стосовно всіх періодів, завершених за законодавством першої Сторони, допомога підраховується на основі фіксованого доходу або фіксованої суми, то дохід, що буде врахований компетентною установою такої Сторони щодо періодів, завершених за законодавством інших Договірних Сторін, є еквівалентним умовному доходові, що відповідає зазначеному фіксованому доходові або фіксованій сумі.
2. Якщо законодавство Договірної Сторони містить норми, які передбачають переоцінку коефіцієнтів, врахованих для підрахування допомоги, ці норми застосовуються, за доцільності, щодо коефіцієнтів, врахованих компетентною установою цієї Сторони відповідно до положень попереднього пункту щодо періодів, завершених за законодавством інших Договірних Сторін.
3. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що сума допомоги змінюється відповідно до кількості членів сім'ї, компетентна установа такої Сторони враховує також членів сім'ї, які постійно проживають на території іншої Договірної Сторони, начебто вони постійно проживали на території першої Сторони.
1. Незважаючи на положення статті 29, якщо загальна тривалість періодів страхування або постійного проживання, завершених за законодавством Договірної Сторони, становить менше одного року і якщо, враховуючи тільки ці періоди, не існує права на допомогу за цим законодавством, установа зацікавленої Сторони не зобов'язана надавати допомогу за згадані періоди.
2. Періоди, про які йдеться у попередньому пункті, враховуються установою кожної з інших Договірних Сторін, яких це стосується, з метою застосування статті 29, крім пункту 4 цієї статті.
3. Однак, якщо застосування положень пункту 1 цієї статті може звільнити всі відповідні установи від зобов'язання надавати допомогу, допомога надається виключно за законодавством Договірної Сторони, яка останньою визнала такі права й умови якої виконані відповідною особою, зважаючи на положення статті 28, начебто всі періоди, про які йдеться в пункті 1 цієї статті, завершені за законодавством такої Сторони.
1. Незважаючи на умови статті 29, якщо загальна кількість всіх періодів страхування або постійного проживання, завершених за законодавством Договірної Сторони, становить принаймні один рік, але менше, ніж п'ять років, установа цієї Сторони не зобов'язана надавати пенсію за віком за згадані періоди.
2. Періоди, про які йдеться у попередньому пункті, враховуються з метою застосування статті 29 установою Договірної Сторони, де відповідна особа завершила найдовший період страхування або місця проживання, начебто ці періоди завершені за законодавством цієї Сторони. Якщо відповідно до цієї норми згадані періоди враховувалися більше ніж однією установою, вони в такому випадку враховуються лише установою тієї Договірної Сторони, яка була останньою, дії законодавства якої підлягала ця особа.
3. Установа, зазначена у пункті 1 цієї статті, передає установі, зазначеній у пункті 2, при остаточному розрахунку одноразово виплачувану суму, що дорівнює десятьом щорічним сумам поетапно виплачуваної допомоги останньою вказаною установою відповідно до положень статті 29 за періоди, завершені за законодавством, яке застосовується першою установою. Компетентні органи зацікавлених Договірних Сторін можуть домовитися про різні заходи щодо виконання своїх зобов'язань стосовно таких періодів.
4. Однак якщо застосування положень пункту 1 цієї статті може звільнити всі відповідні установи від зобов'язання надавати допомогу, то допомога надається згідно з положеннями статті 29.
5. Якщо спільне застосування положень пункту 1 статті 31 і пункту 1 цієї статті може звільнити всі відповідні установи від зобов'язання надавати допомогу, то допомога надається згідно з положеннями статті 29 без шкоди для положень пунктів 1 і 2 статті 31.
6. Застосування положень попередніх пунктів цієї статті у відносинах між двома або більше Договірними Сторонами залежить від укладання двосторонніх або багатосторонніх угод між такими Сторонами і обмежується випадками, за яких відповідні особи підлягали виключно дії законодавства цих Сторін.
1. Якщо відповідна особа на дану дату не задовольняє умовам, що вимагаються за законодавством усіх зацікавлених Договірних Сторін, зважаючи на положення статті 28, але задовольняє умовам законодавства лише однієї або більшості з них, то застосовуються такі положення:
a) сума допомоги, що підлягає оплаті, розраховується відповідно до положень пунктів 2 - 4 або 5 статті 29, за доцільності, кожною з компетентних установ, які застосовують законодавство, умови якого виконані;
b) проте:
i) якщо відповідна особа задовольняє умовам принаймні двох законодавств, без необхідності включення періодів страхування або постійного проживання, завершених за законодавствами, умови яких не виконані, то такі періоди не враховуються з метою застосування положень пунктів 2 - 4 статті 29;
ii) якщо відповідна особа задовольняє умовам лише одного законодавства без необхідності застосування положень статті 28, то сума допомоги, що підлягає оплаті, розраховується виключно відповідно до положень законодавства, умови якого виконані, враховуючи періоди, завершені лише за цим законодавством.
2. Допомога, надана за одним або більше законодавством у випадку, що охоплюється попереднім пунктом, розраховується ex officio відповідно до положень пунктів 2 - 4 або 5 статті 29 згідно з ситуацією, як і коли умови, встановлені іншим законодавством або законодавствами, виконані стосовно цього питання, враховуючи, за необхідності, положення статті 28.
3. Допомога, надана за законодавством двох або більше Договірних Сторін, перераховується відповідно до положень пункту 1 цієї статті на вимогу бенефіціарія, якщо умови, встановлені одним або більше законодавством, більше не виконуються.
1. Якщо сума допомоги, яку особа вимагатиме відповідно до законодавства Договірної Сторони, не враховуючи положення статей 28 - 33, є більшою, ніж загальна сума допомоги, що виплачується відповідно до таких умов, компетентна установа такої Сторони виплачує додаткову суму, еквівалентну різниці між двома такими сумами, а також несе всі пов'язані з цим витрати.
2. Якщо застосування положень попереднього пункту надає право відповідній особі отримати таку додаткову суму від установ двох або більше Договірних Сторін, вона отримує лише ту суму, яка з них більша, а витрати розподіляються між компетентними установами відповідних Договірних Сторін згідно зі співвідношенням між величиною додаткової суми, яку кожна з них сплачуватиме, якщо тільки це стосувалося цієї суми, і сумою спільної додаткової суми, яку всі зазначені установи повинні були виплатити.
3. Додаткова сума, зазначена у попередніх пунктах цієї статті, розглядається як компонент допомоги, що надається установою, яка зобов'язана здійснювати виплату. Її розмір має визначатися остаточно, за винятком, якщо необхідно застосувати положення пункту 2 або 3 статті 33.
Частина 2 - Спеціальні положення стосовно інвалідності
1. У випадку погіршення стану здоров'я особи з будь-якою інвалідністю, за яку вона одержує допомогу за законодавством однієї Договірної Сторони, застосовуються лише такі положення:
a) якщо відповідна особа з початку одержання допомоги не підлягала дії законодавства будь-якої іншої Договірної Сторони, компетентна установа першої Сторони зобов'язана надати допомогу, враховуючи погіршення стану здоров'я, відповідно до положень законодавства, яке застосовує така установа;
b) якщо відповідна особа з початку одержання допомоги підлягала дії законодавства однієї або більше Договірних Сторін, допомога повинна надаватися з урахуванням погіршення стану здоров'я відповідно до положень статей 28 - 34;
c) у випадку, зазначеному в попередньому підпункті, дата, на яку було встановлено погіршення стану здоров'я, розцінюється як така, на яку виникла непередбачувана обставина;
d) якщо у випадку, зазначеному в підпункті (b) цього пункту, відповідна особа не має права на отримання допомоги від установи іншої Договірної Сторони, то компетентна установа першої Сторони повинна надати допомогу, враховуючи погіршення стану здоров'я, відповідно до вимог законодавства, яке застосовує така установа.
2. У випадку погіршення стану здоров'я особи з будь-якою інвалідністю, за яку вона одержує допомогу за законодавством двох або більше Договірних Сторін, допомога надається, враховуючи погіршення стану здоров'я, відповідно до положень статей 28 - 34. Положення підпункту (c) попереднього пункту застосовуються mutatis mutandis.
1. Якщо після зупинення надання допомоги її виплату буде відновлено, то таку виплату здійснює установа або установи, що були відповідальні за виплату допомоги під час зупинення, без шкоди для положень статті 37.
2. Якщо після зупинення надання допомоги за станом здоров'я відповідної особи є підтвердження про подальше надання допомоги, така допомога надається відповідно до положень статей 28 - 34.
1. Допомога по інвалідності, за доцільності, замінюється пенсією за віком відповідно до умов, встановлених законодавством або законодавствами, за якими надавалася така пенсія, а також відповідно до положень статей 28 - 34.
2. Якщо у випадку, зазначеному у статті 33, бенефіціарій допомоги по інвалідності, що підлягає виплаті за законодавством однієї або кількох Договірних Сторін, отримує право на пенсію за віком, то будь-яка установа, відповідальна за виплату допомоги по інвалідності, продовжує виплачувати бенефіціарію допомогу, на яку він має право відповідно до законодавства, яке вона застосовує, доти, поки положення попереднього пункту застосовуються цією установою.
Глава 3 - Виробничі травми та професійні захворювання
1. Працівники, що зазнали тривалої виробничої травми або їх контракт містить положення про професійне захворювання, а також які проживають на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, мають право одержувати на території Договірної Сторони, де постійно проживають:
a) допомогу в натуральній формі, яка надається за рахунок компетентної установи установою за місцем їх постійного проживання відповідно до положень законодавства, яке остання установа застосовує, начебто ці працівники належали до неї;
b) грошову допомогу, що виплачується компетентною установою відповідно до положень законодавства, яке вона застосовує, начебто ці працівники проживали на території відповідної держави. Однак за угодою між компетентною установою та установою місця проживання цих осіб грошову допомогу може також бути виплачено останньою установою від імені компетентної установи.
2. Транскордонним працівникам також може сплачуватись допомога компетентною установою на території відповідної держави згідно з положеннями законодавства цієї держави, начебто вони постійно проживали на її території.
3. Працівники, щодо яких застосовується ця стаття, інші, ніж транскордонні працівники, що є тимчасовими мешканцями території відповідної держави, мають право на допомогу відповідно до умов законодавства такої держави, начебто вони постійно проживали на її території, навіть якщо вони вже одержували допомогу до переїзду на місце їх тимчасового проживання.
4. Працівники, щодо яких застосовується ця стаття, які змінюють місце проживання і переїжджають на територію відповідної держави, мають право на допомогу відповідно до положень законодавства такої держави, навіть якщо вони вже одержували допомогу до зміни місця їх постійного проживання.
Нещасний випадок на шляху до або з роботи, що трапляється на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, розглядається як такий, що стався на території відповідної держави.
1. Працівники, які зазнали тривалої виробничої травми або їх контракт містить положення про професійні захворювання, а також:
a) які є тимчасовими мешканцями території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава; або
b) яким після набуття права на допомогу, що виплачується компетентною установою, дозволено цією установою повернутися на територію Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, де вони постійно проживають, або переїхати з місця їх проживання на територію Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава; або
c) яким дозволено компетентною установою переїхати на територію Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, для лікування, необхідного за станом їх здоров'я, отримують:
i) допомогу, яка виплачується в натуральній формі та надається за рахунок компетентної установи установою за місцем постійного або тимчасового проживання відповідно до умов законодавства, що застосовується останньою установою, начебто ці працівники належали до неї, протягом періоду, що не перевищує будь-який період, що може бути встановлений законодавством відповідної держави;
ii) грошову допомогу, що виплачується установою відповідно до положень законодавства, яке вона застосовує, начебто ці працівники перебувають на території відповідної держави. Однак за угодою між компетентною установою та установою за місцем їх постійного або тимчасового проживання грошова допомога може виплачуватися останньою установою від імені компетентної установи. 2. a) У наданні дозволу, зазначеного у підпункті (b) попереднього пункту, може бути відмовлено, лише якщо переміщення може зашкодити здоров'ю або курсу медичного лікування працівника;
b) у наданні дозволу, зазначеного у підпункті (c) попереднього пункту, не може бути відмовлено, якщо необхідне лікування не може бути надане на території Договірної Сторони, де проживає працівник.
У випадках, зазначених у пункті 1 статті 38 і пункті 1 статті 40, компетентні органи двох або більше Договірних Сторін можуть погодитися забезпечити протезами, надати основну підтримку та іншу допомогу, яка забезпечується в натуральній формі, за умови надання дозволу компетентною установою.
1. Якщо законодавство відповідної держави передбачає оплату вартості транспортування травмованого працівника до місця його постійного проживання або лікарні, витрати на транспорт до відповідного місця на території іншої Договірної Сторони, де він постійно проживає, покриваються компетентною установою відповідно до умов законодавства, які вона застосовує, за умови, що вона надала попередній дозвіл на згаданий транспорт, враховуючи належним чином причини, які обгрунтовують такі дії.
2. Якщо законодавство відповідної держави передбачає оплату вартості транспортування тіла померлого працівника до місця поховання, витрати на транспорт до відповідного місця на території іншої Договірної Сторони, де померла особа постійно проживала, сплачує компетентна установа відповідно до умов законодавства, яке застосовує.
3. Застосування положень попередніх пунктів цієї статті у відносинах між двома або більше Договірними Сторонами регулюється шляхом укладання двосторонніх або багатосторонніх угод між цими Сторонами. У таких угодах визначаються категорії осіб, щодо яких згадані умови застосовуються, і дії щодо розподілу транспортних витрат між відповідними Договірними Сторонами.
1. Якщо на території Договірної Сторони, де перебував працівник, не існує жодної схеми, що стосується виробничих травм або професійних захворювань, або якщо існує страхова схема, але немає жодної установи, відповідальної за надання допомоги, яка надається в натуральній формі, така допомога забезпечується установою за місцем його постійного або тимчасового проживання, яка відповідає за надання допомоги, що забезпечується у випадку захворювання в натуральній формі.
2. Якщо законодавство відповідної держави передбачає, що допомога, яка надається в натуральній формі, не може бути повністю безкоштовною за умови, якщо використовується медичне обслуговування, організоване роботодавцем, то допомога, яка надається в натуральній формі, що передбачена у випадках, визначених у пункті 1 статті 38 і пункті 1 статті 40, вважається наданою як таке медичне обслуговування.
3. Якщо законодавство відповідної держави містить схему відповідальності роботодавців, то допомога, яка надається в натуральній формі, передбачена у випадках, зазначених у пункті 1 статті 38 і пункті 1 статті 40, вважається наданою на вимогу компетентної установи.
4. Якщо законодавство однієї Договірної Сторони безпосередньо або опосередковано передбачає, що попередні виробничі травми або професійні захворювання враховуються під час оцінки ступеня непрацездатності, компетентна установа такої Сторони враховує з цією метою виробничі травми або професійні захворювання, попередньо визнані відповідно до законодавства будь-якої іншої Договірної Сторони, начебто вони відбулися за законодавством, яке застосовує така установа.
1. Якщо законодавство, яке застосовується установою за місцем постійного або тимчасового проживання особи, містить дві або більше схем компенсації, то правила, що будуть застосовуватися щодо надання допомоги, яка виплачується в натуральній формі, у випадках, зазначених у пункті 1 статті 38 і пункті 1 статті 40, є подібними правилам загальної схеми або за її відсутності - схеми для працівників промислової сфери.
2. Якщо законодавство Договірної Сторони встановлює максимальний період для надання допомоги, установа, що застосовує таке законодавство, за доцільності, може врахувати будь-який період, протягом якого допомога вже надавалася установою іншої Договірної Сторони за той самий випадок виробничої травми або професійного захворювання.
1. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що розрахунок грошової допомоги грунтується на сумі середнього прибутку, компетентна установа такої Сторони визначає такий середній прибуток виключно на підставі прибутку, зареєстрованого протягом періоду, завершеного за згаданим законодавством.
2. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що розрахунок грошової допомоги грунтується на сумі постійного прибутку, компетентна установа такої Сторони враховує лише такий постійний прибуток або, за доцільності, середній постійний прибуток, що стосується періодів, завершених за згаданим законодавством.
3. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що сума грошової допомоги пропорційно змінюється відповідно до кількості членів сім'ї, компетентна установа такої Сторони враховує також членів сім'ї, які постійно проживають на території іншої Договірної Сторони, начебто вони постійно проживали на території першої Сторони.
1. Якщо працівник, у контракті якого зумовлено професійне захворювання, мав професію, яка за законодавством двох або більше Договірних Сторін здатна спричинити таке захворювання, то допомога, яку працівник або його спадкоємці можуть отримати, надається виключно відповідно до законодавства останньої зі згаданих Сторін, умови якого вони виконують, зважаючи, за доцільності, на положення пунктів 2 - 4 цієї статті.
2. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює право на допомогу в разі професійного захворювання після того, як діагноз такого захворювання було встановлено вперше на її території, така умова вважається виконаною, якщо цей діагноз було поставлено вперше на території іншої Договірної Сторони.
3. Якщо законодавство Договірної Сторони безпосередньо або опосередковано зумовлює право на допомогу в разі професійного захворювання після того, як діагноз такого захворювання було поставлено протягом зазначеного періоду після завершення його останньої професійної діяльності, яка спричинила таке захворювання, компетентна установа такої Сторони під час встановлення періоду роботи за цією професією враховує в разі необхідності будь-яку подібну професію, яку він мав, за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, начебто він мав цю професію за законодавством першої Сторони.
4. Якщо законодавство Договірної Сторони безпосередньо або опосередковано зумовлює право на допомогу в разі професійного захворювання після того, як за такою професією, яка може спричинити таке захворювання, особа працювала протягом зазначеного періоду, компетентна установа такої Сторони для підрахування періодів враховує в разі необхідності, періоди, протягом яких за такою професією вона працювала на території будь-якої іншої Договірної Сторони.
5. Застосування положень пунктів 3 і 4 цієї статті у відносинах між двома або більше Договірними Сторонами регулюється шляхом укладання двосторонніх або багатосторонніх угод між такими Сторонами. Ці угоди визначають професійні захворювання, щодо яких ці умови застосовуються, і заходи для розподілу витрат на допомогу між зацікавленими Договірними Сторонами.
Якщо контракт працівника зумовлює професійне захворювання і він отримав або отримує компенсацію від установи Договірної Сторони та у випадку погіршення його стану здоров'я вимагає отримання допомоги від установи іншої Договірної Сторони, застосовуються наступні умови:
a) якщо працівник не мав професії, яка за законодавством другої Сторони здатна спричинити або погіршити захворювання, компетентна установа першої Сторони виплачує допомогу, враховуючи погіршення стану здоров'я, відповідно до положень законодавства, які вона застосовує;
b) якщо працівник мав таку професію за законодавством другої Сторони, компетентна установа першої Сторони сплачує допомогу без врахування погіршення стану його здоров'я відповідно до положень законодавства, які застосовує; компетентна установа другої Сторони надає працівникові додаткову допомогу, сума якої дорівнює різниці між сумою допомоги після погіршення стану здоров'я і сумою допомоги, яку мали сплатити до цього погіршення згідно з положеннями законодавства, які застосовує така установа, якщо це захворювання зумовлено законодавством такої Сторони.
1. Компетентна установа зобов'язана відшкодувати вартість допомоги, що сплачується в натуральній формі і надається від її імені на підставі пункту 1 статті 38 і пункту 1 статті 40.
2. Відшкодування, зазначене у попередньому пункті, визначається і здійснюється відповідно до заходів, погоджених між компетентними органами Договірних Сторін.
3. Дві або більше Договірних Сторін можуть погодитися, що відшкодування між установами їх юрисдикції не здійснюватиметься.
Глава 4 - Допомога в разі смерті
1. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює набуття, збереження або відновлення права на допомогу в разі смерті після завершення періодів страхування, установа, що застосовує таке законодавство, з цією метою і для підрахунку періодів враховує до певного ступеня періоди страхування, завершені за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, і, за доцільності, періоди проживання, завершені після шістнадцятирічного віку, за схемами, що фінансуються не за рахунок внесків, будь-якої іншої Договірної Сторони, начебто вони були періодами страхування, завершеними за законодавством першої Сторони.
2. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює набуття, збереження або відновлення права на допомогу в разі смерті після завершення періодів постійного проживання, установа, що застосовує таке законодавство, з цією метою і для підрахунку періодів враховує до певного ступеня періоди страхування, завершені за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, і, за доцільності, періоди постійного проживання, завершені після шістнадцятирічного віку, за схемами, що фінансуються не за рахунок внесків, будь-якої іншої Договірної Сторони, начебто вони були періодами постійного проживання, завершеними за законодавством першої Сторони.
1. Якщо особа помирає на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, цю смерть вважають такою, що сталася на території відповідної держави.
2. Компетентна установа надає допомогу в разі смерті за законодавством, яке застосовує, навіть якщо бенефіціарій проживає на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава.
3. Положення попередніх пунктів цієї статті застосовуються також, якщо смерть є результатом виробничої травми або професійного захворювання.
Глава 5 - Безробіття
1. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює набуття, збереження або відновлення права на допомогу завершенням періодів страхування, то установа, що застосовує таке законодавство, з цією метою і для підрахування періодів враховує до певного ступеня періоди страхування, зайнятості або професійної діяльності, завершені за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, начебто вони були періодами страхування, завершеними за законодавством першої Сторони, однак за умови, що у випадку періодів зайнятості або професійної діяльності ці періоди вважалися періодами страхування, якщо були завершені за останнім зі згаданих законодавств.
2. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює право на допомогу завершенням періодів зайнятості, професійної діяльності або постійного проживання, то установа, що застосовує таке законодавство, враховує до певного ступеня періоди страхування, зайнятості або професійної діяльності, завершені за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, начебто вони були періодами зайнятості, професійної діяльності або проживання, завершеними за законодавством першої Сторони.
3. Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює положення про певну допомогу завершенням періодів страхування щодо професії, включеної до спеціальної схеми, то лише періоди, завершені за відповідною схемою або не завершені для тієї самої професії за законодавством інших Договірних Сторін, враховуються для надання такої допомоги. Якщо, незважаючи на періоди, завершені таким чином, відповідна особа не задовольняє умовам щодо права на згадану допомогу, такі періоди враховуються для надання допомоги за загальною схемою.
4. Застосування положень попередніх пунктів цієї статті здійснюється за умови, що відповідна особа підлягала дії законодавства Договірної Сторони, за яким вимагає допомогу, крім випадків, зазначених у підпунктах (a)(ii) і (b)(ii) пункту 1 статті 53.
Безробітні особи, які задовольняють умовам щодо права на допомогу, передбачену законодавством однієї Договірної Сторони стосовно завершення періодів страхування, зайнятості, професійної діяльності або постійного проживання, зважаючи, за доцільності, на положення статті 51, та які змінили місце свого постійного проживання на територію іншої Договірної Сторони, вважаються такими, що задовольняють також умовам щодо права на допомогу, передбачену законодавством останньої Сторони, за умови, що подають заяву до установи за своїм новим місцем проживання протягом тридцяти днів після зміни місця проживання. Допомога виплачується установою за місцем проживання цих осіб відповідно до положень законодавства, яке застосовує ця установа, але кошти надаються компетентною установою першої Сторони.
1. Без шкоди для положень статті 52 безробітний працівник, який протягом періоду свого останнього місця зайнятості постійно проживав на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, одержує допомогу відповідно до наступних умов:
a) i) транскордонний працівник, безробіття якого на підприємстві роботодавця є неповним або випадковим, одержує допомогу згідно з положеннями законодавства відповідної держави, начебто він постійно проживав на території цієї держави, враховуючи, за доцільності, положення статті 51; така допомога виплачується компетентною установою;
ii) транскордонний працівник, який є повністю безробітним, одержує допомогу відповідно до положень законодавства Договірної Сторони, на території якої він постійно проживає, начебто на нього поширювалася дія законодавства протягом його останнього місця зайнятості, враховуючи, за доцільності, положення статті 51; така допомога виплачується установою за місцем проживання особи;
b) i) працівник інший, ніж транскордонний працівник, що стає частково, випадково або зовсім безробітним і залишається доступним для його роботодавця або служб зайнятості на території відповідної держави, одержує допомогу згідно з положеннями законодавства відповідної держави, начебто він постійно проживав на території цієї держави, враховуючи, за доцільності, положення статті 51; така допомога виплачується компетентною установою;
ii) працівник інший, ніж транскордонний працівник, що стає повністю безробітним і шукає роботу через служби зайнятості на території Договірної Сторони, де постійно проживає або повертається на неї, одержує допомогу відповідно до положень законодавства цієї Сторони, начебто він підлягав дії цього законодавства протягом його останнього місця зайнятості, враховуючи, за доцільності, положення статті 51; така допомога виплачується установою за місцем постійного проживання особи;
iii) однак якщо працівник, зазначений у підпункті (b) цього пункту, отримав право на допомогу від компетентної установи Договірної Сторони, законодавство якої на нього востаннє поширювалось, він одержує допомогу відповідно до положень статті 52, начебто переїхав з місця постійного проживання на територію Договірної Сторони, зазначену в підпункті (b) (ii) цього пункту.
2. Протягом того часу, поки безробітний має право на допомогу на підставі підпунктів (a) (i) або (b) (i) попереднього пункту, він не має права на допомогу за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживає.
Якщо у випадках, зазначених у підпункті (b) (iii) пункту 1 статті 52 і статті 53, законодавством, що застосовується установою за місцем постійного проживання особи, передбачається максимальний строк надання допомоги, згадана установа, за доцільності, може врахувати будь-який період, протягом якого допомога вже виплачувалася установою іншої Договірної Сторони, оскільки право на допомогу було встановлено останньою.
1. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що розрахунок допомоги грунтується на сумі попереднього прибутку, установа, яка застосовує це законодавство, враховує тільки прибуток відповідного працівника, який він отримував за останнім місцем роботи на території згаданої Сторони, або якщо його місце роботи не було останнім на цій території протягом принаймні чотирьох тижнів, на сумі відповідної звичайної заробітної плати за місцем його проживання, отриманої за роботу, еквівалентну або подібну його останній професії на території іншої Договірної Сторони.
2. Якщо законодавство Договірної Сторони передбачає, що сума допомоги змінюються відповідно до кількості членів сім'ї, установа, яка застосовує таке законодавство, враховує також членів сім'ї, що постійно проживають на території іншої Договірної Сторони, начебто вони постійно проживали на території першої Сторони.
3. Якщо законодавство, яке застосовується установою за місцем постійного проживання особи, передбачає, що період, протягом якого виплачується допомога, залежить від тривалості завершених періодів, то період, протягом якого виплачується допомога, визначається належним чином, за доцільності, згідно з положеннями пункту 1 або 2 статті 51.
1. Застосування положень статей 52 - 54 між двома або більше Договірними Сторонами регулюється шляхом укладання між ними двосторонніх або багатосторонніх угод, які можуть також містити відповідні спеціальні заходи.
2. Угоди, зазначені у попередньому пункті, визначають, зокрема, наступні питання:
a) категорії осіб, щодо яких застосовуються положення статей 52 - 54;
b) період, протягом якого допомога може бути сплачена установою однієї Договірної Сторони, витрати, понесені установою іншої Договірної Сторони;
c) заходи для відшкодування допомоги, наданої установою однієї Договірної Сторони, якщо витрати понесені установою іншої Договірної Сторони.
3. Дві або більше Договірних Сторін можуть домовитися про невідшкодування між установами їхньої юрисдикції.
Глава 6 - Допомога сім'ї
Якщо законодавство Договірної Сторони зумовлює право на допомогу завершенням періодів зайнятості, професійної діяльності або постійного проживання, установа, що застосовує таке законодавство, для підрахунку періодів враховує до необхідного ступеня періоди зайнятості, професійної діяльності або постійного проживання, завершені за законодавством будь-якої іншої Договірної Сторони, начебто вони були періодами зайнятості, професійної діяльності або постійного проживання, завершеними за законодавством першої Договірної Сторони.
1. Застосування положень частини 1 або 2 цієї Глави між двома або більше Договірними Сторонами регулюється шляхом укладання між ними двосторонніх або багатосторонніх угод, які можуть також містити відповідні спеціальні заходи.
2. Угоди, зазначені у попередньому пункті, визначають, зокрема, такі питання:
a) категорії осіб, щодо яких застосовуються положення статей 59 - 62;
b) правила для запобігання дублювання допомоги одного виду;
c) за доцільності, збереження прав, отриманих на підставі угод із соціального забезпечення.
Частина 1 - Допомога на дітей
1. Для застосування положень цієї статті і статті 60 термін "діти" у межах законодавства відповідної Договірної Сторони означає:
a) законні діти, узаконені діти, діти, визнані законними, прийомні діти та осиротілі онуки бенефіціарія;
b) законні діти, узаконені діти, діти, визнані законними, прийомні діти та осиротілі онуки чоловіка/жінки бенефіціарія за умови, що вони живуть у сім'ї бенефіціарія на території Договірної Сторони.
2. Особи, на яких поширюється дія законодавства однієї Договірної Сторони та які мають дітей, що постійно проживають або виховуються на території іншої Договірної Сторони, мають право отримувати допомогу на таких дітей, передбачену законодавством першої Сторони, начебто ці діти постійно проживали або виховувалися на території цієї Сторони.
3. Однак у випадку, зазначеному в попередньому пункті, сума допомоги на дітей може бути обмежена сумою допомоги на дітей, передбаченою законодавством Договірної Сторони, на території якої такі діти постійно проживають або виховуються.
4. Для застосування положень попереднього пункту порівняння суми допомоги на дітей, яка виплачується в рамках двох законодавств, здійснюється на основі загальної кількості дітей того самого бенефіціарія. Якщо законодавство Договірної Сторони, на території якої постійно проживають або виховуються такі діти, передбачає різні розміри допомоги на дітей для різних категорій бенефіціаріїв, перевага надається сумі, яка сплачувалася б, якби бенефіціарій підлягав дії такого законодавства.
5. Положення пунктів 3 і 4 цієї статті не застосовуються щодо особи, яка працює за наймом і підпадає під дію положення підпункту (a) пункту 1 статті 15, стосовно таких дітей, які супроводжують її на територію Договірної Сторони, куди її направляють працювати.
6. Допомога на дітей виплачується відповідно до умов законодавства Договірної Сторони, до якої належить бенефіціарій, навіть якщо фізична або юридична особа, яка отримує допомогу, проживає або тимчасово знаходиться на території іншої Договірної Сторони.
1. Безробітні працівники, які отримують допомогу по безробіттю за рахунок установи однієї Договірної Сторони і мають дітей, що постійно проживають або виховуються на території іншої Договірної Сторони, мають право отримувати допомогу на таких дітей, яка виплачується у цьому випадку за законодавством першої Сторони, начебто вони постійно проживали або виховувалися на території цієї Сторони.
2. У випадку, зазначеному в попередньому пункті, положення пунктів 1, 3, 4 і 6 статті 59 застосовуються mutatis mutandis.
Частина 2 - Допомога сім'ї
1. Особи, на яких поширюється дія законодавства Договірної Сторони, мають право стосовно членів сім'ї, які постійно проживають на території іншої Договірної Сторони, отримувати допомогу, що надається відповідно до законодавства останньої Сторони, начебто на цих осіб поширюється законодавство іншої Сторони. Така допомога виплачується членам сім'ї установою за місцем їхнього постійного проживання відповідно до умов законодавства, яке застосовує установа за місцем їхнього постійного проживання, а витрати відшкодовуються компетентною установою.
2. Незважаючи на положення попереднього пункту, особа, яка працює за наймом, зазначена у підпункті (a) пункту 1 статті 15, має право стосовно таких членів сім'ї, які супроводжують її на територію Договірної Сторони, куди її направляють працювати, отримувати допомогу, що надається за законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа. Ця допомога виплачується компетентною установою останньої Сторони. Однак відповідно до угоди між компетентною установою та установою за місцем проживання допомога може виплачуватися останньою установою від імені компетентної установи.
Безробітні працівники, що отримують допомогу по безробіттю, яка виплачується установою Договірної Сторони, мають право стосовно членів своєї сім'ї, що постійно проживають на території іншої Договірної Сторони, отримувати допомогу на сім'ю за законодавством останньої Сторони за умови, що відповідно до законодавства першої Сторони допомога на сім'ю виплачується у випадку безробіття. Допомога на сім'ю виплачується членам сім'ї установою за місцем їхнього проживання відповідно до положень законодавства, яке застосовує така установа, а витрати відшкодовуються компетентною установою першої Сторони.
1. У тих випадках, якщо положення цього розділу застосовуються між двома або більше Договірними Сторонами, двосторонні або багатосторонні угоди, зазначені у пункті 1 статті 58, визначають заходи з відшкодування допомоги, що надається установою однієї Договірної Сторони, якщо витрати понесені установою іншої Договірної Сторони.
2. Дві або більше Договірних Сторін можуть домовитися про невідшкодування між установами їхньої юрисдикції.
Розділ IV - Інші положення
1. Компетентні органи Договірних Сторін надають один одному:
a) всю інформацію про вжиті заходи щодо застосування цієї Конвенції; а також
b) всю інформацію про внесені зміни до їхнього законодавства, які можуть вплинути на застосування цієї Конвенції.
2. З метою застосування цієї Конвенції органи й установи Договірних Сторін допомагають одне одному, начебто це є питанням застосування їхнього власного законодавства. У принципі, адміністративна допомога, яку надають згадані органи й установи одне одному, є безкоштовною. Однак компетентні органи Договірних Сторін можуть домовитися про відшкодування певних витрат.
3. Органи та установи Договірних Сторін з метою застосування цієї Конвенції можуть спілкуватися безпосередньо одне з одним, а також із зацікавленими особами або їх представниками.
4. Органи, установи і судові органи однієї Договірної Сторони не можуть відхиляти позови або інші документи, що були до них подані, на підставі того, що вони написані офіційною мовою іншої Договірної Сторони.
1. Будь-яке зниження або звільнення від податків, гербових зборів, зборів або реєстраційних внесків, що передбачені законодавством однієї Договірної Сторони, стосовно сертифікатів або документів, які необхідно підготувати за законодавством такої Сторони, поширюється на подібні сертифікати і документи, які необхідно підготувати за законодавством іншої Договірної Сторони або цієї Конвенції.
2. Всі офіційні інструменти, документи або сертифікати будь-якого виду, які повинні бути підготовлені для потреб цієї Конвенції, звільняються від підтвердження їхньої автентичності або будь-якої подібної формальності.
1. Якщо позивач є особою, що постійно проживає на території Договірної Сторони, іншої, ніж відповідна держава, він може законно подати позов до установи за місцем свого проживання, яка передає позов до компетентної установи або установи, зазначеної у позові.
2. Будь-який позов, заява або звернення, що повинні бути подані за законодавством Договірної Сторони в межах визначеного часу до органів, установи або суду цієї Сторони, приймаються, якщо позов, заяву або звернення подано в межах того самого строку до органів, установи або суду іншої Договірної Сторони. У такому випадку органи, установа або суд, що одержують позов, заяву або звернення, повинні відправити їх без затримки до компетентного органу, установи або суду першої Сторони або безпосередньо, або через посередника компетентного органу зацікавлених Договірних Сторін. Дата, коли будь-який позов, заява або звернення були передані до органів влади, установи або суду другої Договірної Сторони, вважається датою їхньої подачі до органів влади, установи або суду, уповноважених розглядати такі справи.
1. Медичні обстеження, передбачені за законодавством однієї Договірної Сторони, можуть бути проведені на вимогу установи, що застосовує це законодавство, на території іншої Договірної Сторони установою за місцем тимчасового або постійного проживання. У такому випадку вони вважаються такими, що здійснені на території першої Сторони.
2. Застосування положень попереднього пункту між двома або більше Договірними Сторонами регулюється шляхом укладання двосторонніх або багатосторонніх угод між цими Сторонами.
1. Якщо відповідно до цієї Конвенції установа однієї Договірної Сторони надає грошову допомогу бенефіціарію, який знаходиться на території іншої Договірної Сторони, такі зобов'язання (виплати) здійснюються валютою першої Сторони. Ця установа може законно виконати такі зобов'язання валютою другої Сторони.
2. Якщо відповідно до цієї Конвенції установа однієї Договірної Сторони виплачує суми для відшкодування допомоги, що надаються установою іншої Договірної Сторони, її зобов'язання прямо встановлюються у валюті другої Сторони. Перша установа може законно виконати такі зобов'язання у цій валюті за умови, що зацікавлені Договірні Сторони не домовилися про інші заходи.