Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін від 3 червня 1999 року

c) пожежа, якщо перевізник доведе, що вона не сталася внаслідок його дії або з його вини, а також не внаслідок дії або з вини капітана, команди судна, лоцмана або працівників перевізника;

d) ризики, небезпеки або нещасні випадки на морі та в інших судноплавних водах;

e) порятунок або спроба порятунку життя або майна на морі;

f) завантаження на палубі судна, якщо вантаж завантажений на палубу за згодою відправника, вираженою в накладній, і вантаж не перевозиться у вагоні.

Вищенаведені причини звільнення від відповідальності не скасовують і жодним чином не обмежують загальні зобов'язання перевізника, особливо його обов'язок дбати належним чином про утримання судна придатним до мореплавства, про спорядження належною командою, обладнанням і запасами або також про забезпечення придатності і безпечності всіх призначених для завантаження частин судна для прийому, перевезення і збереження вантажу.

Навіть якщо перевізник посилається на вищеназвані причини для обгрунтування звільнення від відповідальності, він, однак, несе відповідальність, якщо правомочна особа доведе, що втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з такої вини перевізника, капітана, команди судна, лоцмана або працівників перевізника, яка не передбачена в пункті a).

2. Якщо один і той самий морський маршрут обслуговується кількома підприємствами, включеними до списку, згаданого у статтях 3 і 10 Конвенції, режим відповідальності, що застосовується для цього маршруту, має бути однаковим для всіх цих підприємств.

Крім того, якщо ці підприємства включені до списку за бажанням кількох держав, то необхідна попередня угода між цими державами про прийняття такого режиму.

3. Заходи, вжиті відповідно до цієї статті, повинні бути доведені до відома Центрального бюро. Вони набувають чинності через тридцять днів від дня направлення Центральним бюро повідомлення про них іншим державам.

Ці заходи не поширюються на вантажі, що вже знаходяться в дорозі.

Залізниця звільняється від відповідальності, що покладається на неї Єдиними правилами, якщо збитки або шкода заподіяні ядерною аварією і якщо відповідно до законів і норм держави про відповідальність у галузі ядерної енергетики особа, що експлуатує ядерну установку, або особа, яка її заміщує, відповідає за такі збитки або шкоду.

Залізниця відповідає за своїх працівників і будь-яких інших осіб, яких вона наймає на роботу для здійснення перевезень.

Проте, якщо ці працівники або інші особи на прохання заінтересованої особи заповнюють накладні, здійснюють переклади або надають інші послуги, які залізниця не зобов'язана надавати, вони вважаються такими, що діють від імені особи, якій вони надають ці послуги.

В усіх випадках, до яких застосовуються Єдині правила, будь-який позов щодо відповідальності на будь-якій підставі може бути пред'явлений залізниці лише з дотриманням умов і обмежень, викладених у цих Правилах.

Це саме стосується будь-якого позову, пред'явленого до працівників залізниці і інших осіб, за яких залізниця відповідає згідно зі статтею 50.

1. Якщо залізниця виявляє або припускає або правомочна особа стверджує, що сталися часткова втрата або пошкодження вантажу, то залізниця повинна негайно і в міру можливості в присутності правомочної особи шляхом складання акта встановити, залежно від характеру збитків або шкоди, стан вантажу, його масу і, якщо це можливо, розмір збитків або шкоди, їх причину, а також момент виникнення.

Копія цього акта безоплатно видається правомочній особі.

2. Якщо правомочна особа не визнає відомості, констатовані в акті, вона може вимагати, щоб стан і маса вантажу, а також причина і розмір збитків або шкоди були встановлені експертом, призначеним сторонами або судом. Ця процедура регулюється законами і нормами держави, в якій відбувається встановлення збитків або шкоди.

1. Претензії, що стосуються договору перевезення, повинні заявлятися у письмовому вигляді до залізниці, зазначеної у статті 55.

2. Право подання претензії належить особам, які мають право пред'являти до залізниці позов у суді згідно зі статтею 54.

3. Заявляючи претензію, відправник повинен представити дублікат накладної. У разі відсутності дубліката відправник повинен представити дозвіл одержувача або довести, що одержувач відмовився прийняти вантаж.

Для подання претензії одержувач повинен представити накладну, якщо вона йому була видана.

4. Накладна, дублікат накладної та інші документи, які правомочна особа вважає за потрібне долучити до претензії, повинні подаватися в оригіналі або у формі копій, належним чином завірених, якщо цього вимагає залізниця.

При остаточному врегулюванні претензії залізниця може вимагати представлення оригіналів накладної, дубліката накладної або документа, що свідчить про накладні платежі для того, щоб зробити на них відмітку про врегулювання.

1. Позов у суді про повернення сум, сплачених на підставі договору перевезення, може пред'являти тільки особа, яка зробила оплату.

2. Позов у суді, що стосується накладних плат відповідно до статті 17, може пред'являти тільки відправник.

3. Інші позови за договором перевезення можуть пред'являти:

a) відправник - до того моменту, коли одержувач:

(i) забрав накладну;

(ii) прийняв вантаж; або

(iii) скористався правами, наданими йому параграфом 4 статті 28 або статтею 31;

b) одержувач - після того, як він:

(i) забрав накладну;

(ii) прийняв вантаж;

(iii) скористався правами, наданими йому параграфом 4 статті 28; або

(iv) скористався правами, наданими йому статтею 31. Проте це право пред'явлення позову втрачає силу, як тільки особа, визначена одержувачем відповідно до пункту c) параграфа 1 статті 31, забрала накладну, прийняла вантаж або скористалася правами, наданими їй згідно з параграфом 4 статті 28.

4. При пред'явленні позову відправник повинен представити дублікат накладної. У разі відсутності дубліката для пред'явлення позову відповідно до пункту a) параграфа 3 відправник повинен представити дозвіл одержувача або довести, що одержувач відмовився прийняти вантаж.

При пред'явленні позову одержувач повинен представити накладну, якщо вона була йому видана.

1. Позов у суді про повернення суми, виплаченої за договором перевезення, може пред'являтися до залізниці, що отримала суму, або до залізниці, на користь якої сума була стягнена.

2. Позов у суді, що стосується накладних плат, передбачених у статті 17, може пред'являвся тільки до залізниці відправлення.

3. Інші позови, що виникають з договору перевезення, можна пред'являти в суді до залізниці відправлення, залізниці призначення або до залізниці, на якій стався факт, що є причиною позову.

До залізниці призначення такі позови можна пред'являти в суді, навіть якщо вона не отримала ні вантажу, ні накладної.

4. Якщо позивач може вибирати між кількома залізницями, його право вибору втрачається, як тільки він пред'являє позов до однієї з них.

5. Позов у суді можна пред'являти до іншої залізниці, ніж передбачені в параграфах 1, 2 і 3, якщо цей позов поданий як зустрічний або як заперечення у провадженні за основним позовом, що грунтується на тому ж самому договорі перевезення.

Позови, які грунтуються на Єдиних правилах, можуть пред'являтися лише у компетентному суді держави, що має юрисдикцію над залізницею, до якої пред'являється позов, якщо тільки в міжурядових договорах або в актах концесії не визначено інше.

Якщо залізниця експлуатує незалежні залізничні мережі у різних державах, то кожна з цих мереж при застосуванні цього параграфа розглядається як окрема залізниця.

1. Прийняття вантажу правомочною особою припиняє всі права на пред'явлення позову до залізниці за договором перевезення у разі часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки.

2. Проте право на позов не припиняється:

a) у разі часткової втрати або пошкодження, якщо:

(i) втрата або пошкодження були констатовані відповідно до статті 52 до прийняття вантажу правомочною особою;

(ii) констатація, яку належало виконати відповідно до статті 52, не була виконана виключно з вини залізниці.

b) у випадку збитків або шкоди, які не є очевидними і були виявлені правомочною особою лише після прийняття вантажу, якщо правомочна особа:

(i) вимагає констатації відповідно до статті 52 відразу ж після виявлення збитків або шкоди і не пізніше ніж через сім днів після прийняття вантажу і;

(ii) доведе, крім того, що збитки або шкода були завдані в період між прийняттям для перевезення і видачею.

c) у разі прострочення доставки, якщо правомочна особа протягом шістдесяти днів заявила свої права одній із залізниць, зазначених у параграфі 3 статті 55;

в) правомочна особа доведе, що причиною збитків або шкоди стали навмисні дії або груба необережність з боку залізниці.

3. Якщо вантаж був перевідправлений відповідно до параграфа 1 статті 38, то позови у разі його часткової втрати або пошкодження, які грунтуються на одному з попередніх договорів перевезення, втрачають силу так, якби йшлося тільки про один договір перевезення.

1. Строк позовної давності для позовів, що грунтуються на договорі перевезення, становить один рік.

Проте строк позовної давності становить два роки у разі позову, який стосується:

a) виплати накладної плати, стягнутої залізницею з одержувача;

b) виплати виручки від продажу вантажу, здійсненого залізницею;

c) збитків або шкоди, що виникли внаслідок дії або бездіяльності з наміром спричинити такі збитки або шкоду або через недбалість з усвідомленням, що така шкода або збитки можуть бути заподіяні;

d) одного з договорів перевезення, чинних до перевідправлення, у випадку, передбаченому в параграфі 1 статті 38.

2. Перебіг строку позовної давності починається:

a) для позовів про відшкодування повної втрати - від тридцятого дня після закінчення терміну доставки;

b) для позовів про відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - від дня, коли відбулася видача;

c) для позовів про оплату або повернення вартості перевезення, додаткових зборів або доплат, про коригування сум оплат у разі неправильного застосування тарифу або помилки при розрахунку або стягненні:

(i) якщо оплата була зроблена - від дня оплати;

(ii) якщо оплата не була зроблена - від дня прийому вантажу для перевезення, якщо оплата є обов'язком відправника, або від дня прийняття накладної одержувачем, якщо оплата є його обов'язком;

(iii) якщо йдеться про суми, сплачені за квитанцією про оплату вантажу відправником, - від дня, коли залізниця передала відправнику попередній рахунок витрат, передбачений у параграфі 7 статті 15. Якщо цей рахунок не був переданий, то перебіг строку щодо сум, належних залізниці, починається від тридцятого дня після закінчення терміну доставки;

d) для позовів від залізниці про сплату суми, яку сплатив одержувач замість відправника або навпаки і яку залізниця повинна повернути правомочній особі - від дня пред'явлення вимоги про повернення;

e) для позовів стосовно накладної плати, передбаченої у статті 17, - від тридцятого дня після закінчення терміну доставки;

f) для позовів стосовно виплати виручки від продажу - від дня продажу;

g) для позовів про повернення додаткових платежів, які вимагаються митницями або іншими адміністративними органами, - від дня пред'явлення вимоги цими органами;

h) в усіх інших випадках - від дня, коли може бути реалізоване право позову.

День, зазначений для визначення початку перебігу строку позовної давності, не включається до цього строку.

3. При поданні до залізниці претензії відповідно до статті 53 разом із необхідними документами перебіг строку позовної давності призупиняється до того дня, коли залізниця відхиляє претензію з письмовим підтвердженням і повертає документи. Якщо претензія приймається частково, то перебіг строку позовної давності відновлюється для все ще спірної частини претензії. Доведення того, що претензія була прийнята, або того, що на неї отримана відповідь із поверненням документів, покладаються на сторону, яка посилається на ці факти.

Подальші претензії по тому самому предмету не призупиняють перебігу строку позовної давності.

4. Припинене за давністю право на пред'явлення позову не може бути реалізоване шляхом зустрічного позову або заперечення.

5. З дотриманням попередніх положень призупинення і переривання перебігу строку позовної давності регулюються національним законодавством.

1. Кожна залізниця, яка стягнула при прийомі або видачі вантажу витрати або інші належні суми, що грунтуються на договорі перевезення, повинна виплатити залізницям, що беруть участь у цьому перевезенні, належну їм частку.

Порядок оплати регулюється угодами між залізницями.

2. Залізниця відправлення відповідає за вартість перевезення та інші витрати, які вона не стягнула, коли відправник зобов'язався сплатити їх відповідно до статті 15.

3. Якщо залізниця призначення видає вантаж, не стягуючи витрати або інші належні суми, що грунтуються на договорі перевезення, то вона несе відповідальність за ці суми.

4. Якщо Центральне бюро на вимогу однієї з залізниць-кредиторів встановило неплатоспроможність однієї з залізниць, наслідки цього несуть всі інші залізниці, які брали участь у перевезенні, пропорційно до їхніх часток у вартості перевезення.

Право регресної вимоги до неплатоспроможної залізниці зберігається.

1. Залізниця, яка виплатила відшкодування відповідно до Єдиних правил за повну або часткову втрату або пошкодження, має право регресної вимоги до інших залізниць, що брали участь у перевезенні, відповідно до таких положень:

a) залізниця, яка заподіяла збитки або шкоду, одна відповідає за це;

b) якщо збитки або шкода заподіяні кількома залізницями, кожна залізниця відповідає за збитки або шкоду, заподіяні нею; якщо таке розрізнення неможливо встановити, то відшкодування розподіляється між цими залізницями відповідно до пункту c);

c) якщо не можна довести, чи завдані збитки або шкода однією або кількома залізницями, відшкодування розподіляється між усіма залізницями, що брали участь у перевезенні, за винятком тих, які доведуть, що збитки або шкода не були заподіяні на їхніх лініях; розподіл здійснюється пропорційно до відстаней в кілометрах, які містяться у тарифах.

2. У разі неплатоспроможності однієї з цих залізниць частка, не виплачена нею, розподіляється між усіма іншими залізницями, що брали участь у перевезенні, пропорційно до відстаней у кілометрах, які містяться у тарифах.

1. Стаття 60 застосовується щодо відшкодування, виплаченого за прострочення доставки. Якщо прострочення спричинене кількома залізницями, відшкодування розподіляється між цими залізницями, пропорційно тривалості запізнення на їхніх відповідних лініях.

2. Терміни доставки, встановлені у статті 27, розподіляються у такий спосіб:

a) якщо у перевезенні брали участь дві залізниці, то:

(i) термін відправлення ділиться порівну;

(ii) термін перевезення розподіляється пропорційно до відстаней в кілометрах, які містяться у тарифах;

b) якщо у перевезенні брали участь три і більше залізниці, то:

(i) термін відправлення ділиться порівну між залізницею відправлення і залізницею призначення;

(ii) термін перевезення розподіляється між усіма залізницями, що беруть участь у ньому, у такий спосіб:

- одна третина - на рівні частини;

- дві третини - пропорційно до відстаней в кілометрах, які містяться у тарифах.

3. Додаткові терміни, на які має право одна з залізниць, додаються цій залізниці.

4. Час від пред'явлення вантажу для перевезення до початку перебігу терміну відправлення надається виключно залізниці відправлення.

5. Цей розподіл застосовується тільки тоді, коли не був дотриманий загальний термін доставки.

1. Обгрунтованість оплати, проведеної залізницею, яка пред'являє одну з регресних вимог, передбачених у статтях 60 і 61, не може заперечуватися залізницею, до якої була пред'явлена регресна вимога, якщо відшкодування було встановлено судом і ця остання залізниця була належним чином викликана до суду і їй була надана можливість взяти участь у розгляді справи. Суд, якому поданий основний позов, встановлює термін, необхідний для повідомлення про виклик до суду і для участі у розгляді справи.

2. Залізниця, яка реалізує своє право регресної вимоги, повинна подавати вимоги в рамках одного й того самого судового провадження до всіх залізниць, з якими вона не досягла згоди, інакше вона втрачає своє право регресної вимоги до тих залізниць, які не викликалися до суду.

3. Суд повинен викласти свій присуд в одному й тому ж судовому рішенні щодо всіх регресних вимог, внесених до суду.

4. Залізниці, притягнуті таким чином до відповідальності, не мають права подальшої регресної вимоги.

5. Регресне судове провадження не повинно проводитись спільно з судовим провадженням про відшкодування, якого вимагає правомочна особа за договором перевезення.

1. Суди країни, в якій розташована адміністрація залізниці, по відношенню до якої подається регресна вимога, мають виняткову компетенцію щодо таких регресних вимог.

2. Якщо регресна вимога висувається до кількох залізниць, то залізниця, що виступає як позивач, має право вибирати суд, до якого вона вносить вимогу, серед компетентних згідно з параграфом 1 судів.

За домовленістю залізниці можуть відхилятися від положень щодо взаємних прав регресної вимоги, викладених в цьому Розділі, за винятком положень параграфа 5 статті 62.

1. Якщо економічне і фінансове становище якоїсь держави спричиняє великі труднощі для застосування Розділу VI, то дві або більше інші держави можуть за згодою відхилятися від положень статей 15, 17 і 30, визначивши, що для сполучення з державою, яка має труднощі:

a) обов'язково повинні оплачуватися відправником перевезення вантажів з кожної такої держави до кордонів держави, що має труднощі, виключаючи перетин її кордонів;

b) обов'язково повинні оплачуватися відправником перевезення вантажів до кожної з цих держав до кордонів держави, що має труднощі, виключаючи перетин її кордонів;

c) перевезення вантажів до або з держави, що має труднощі, не можуть обтяжуватися жодною накладною платою або позикою, або повинен встановлюватися обмежений розмір таких витрат;

d) відправник не може змінювати договір перевезення у тому, що стосується країни призначення, вартості доставки і накладних плат.

2. На умовах, зазначених у параграфі 1, і за згодою своїх урядів залізниці, які мають стосунки з залізницею держави, що має труднощі, можуть домовитися про відхилення від положень статей 15, 17, 30 і 31 у їхньому взаємному сполученні із залізницею держави, що має труднощі.

Рішення про такі відхилення приймаються більшістю у дві третини голосів залізниць, які мають стосунки з залізницею держави, що має труднощі.

3. Центральне бюро повідомляється про заходи, вжиті відповідно до параграфів 1 і 2.

Заходи перелічені в параграфі 1, набувають чинності не раніше ніж після закінчення восьми днів від дня, коли Центральне бюро направило іншим державам повідомлення про ці заходи.

Заходи, перелічені в параграфі 2, набувають чинності не раніше ніж після закінчення двох днів від дня їх оприлюднення у заінтересованих державах.

4. Ці заходи не стосуються вантажів, перевезення яких вже почалось.

5. Незважаючи на положення цієї статті, кожна держава може вжити односторонніх заходів відповідно до пункту b) параграфа 4 статті 3.

Положення Єдиних правил не мають переваги над положеннями, які певні держави зобов'язані застосовувати у взаємному сполученні на виконання певних договорів таких як Договір Європейського об'єднання вугілля і сталі і Договір Європейського економічного співтовариства.

Цей додаток видається окремо. Він містить текст, прийнятий Комісією експертів з питань перевезення небезпечних вантажів відповідно до параграфа 4 статті 19 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення, прийнятої 9 травня 1980 року.

1. Цей Регламент застосовується до перевезень усіх приватних вагонів, порожніх або завантажених, які допущені до міжнародного сполучення відповідно до статті 2 і які надаються для здійснення перевезень на умовах Єдиних правил ЦІМ.

2. Якщо у цьому Регламенті відсутні спеціальні положення, то до перевезень, зазначених у параграфі 1, застосовуються інші положення Єдиних правил.

Для допуску до міжнародного сполучення вагони повинні бути зареєстровані на ім'я приватної особи (фізичної особи або іншого суб'єкта права) залізницею, лінії якої підпорядковуються Єдиним правилам, і повинні бути позначені цією залізницею чіткою відміткою [P].

У цьому Регламенті ця приватна особа, ім'я якої повинно бути написано на вагоні, іменується як "власник".

Відправник може використовувати вагон лише для перевезення таких вантажів, яким він відповідає за договором реєстрації. Відправник одноособово відповідає за наслідки недотримання цього положення.

Якщо вагон обладнаний спеціальним устаткуванням (холодильні агрегати, водні резервуари, механізми і т.д.), відправник зобов'язаний обслуговувати це устаткування сам або забезпечити його обслуговування. Цей обов'язок переходить на одержувача від моменту, коли він скористається своїми правами відповідно до статті 28 або статті 31 Єдиних правил.

1. Право надання вагона для здійснення перевезення належить його власнику.

Будь-який інший відправник вагона, порожнього чи завантаженого, повинен передати станції відправлення одночасно з накладною дозвіл власника, що може стосуватися декількох вагонів.

Такий дозвіл не вимагається, якщо цей відправник є одержувачем вагона при попередньому перевезенні і якщо до укладання нового договору перевезення станція не отримала лист, телеграму або телекс власника про заборону відправляти вагон або вагони без його дозволу.

2. Якщо немає розпорядження власника про протилежне, залізниця має право повернути у звичайному порядку на станцію приписки за рахунок власника і у супроводі накладної, складеної на ім'я і адресу власника:

- будь-який вагон, що прибув порожнім, якщо його завантаження не почалося протягом п'ятнадцяти днів від часу його надання в розпорядження;

- будь-який вагон, що прибув завантаженим, якщо протягом восьми днів після його розвантаження він не був знову наданий до перевезення.

Якщо залізниця не використала цих можливостей, вона повинна після закінчення вищевстановлених термінів повідомити власника про місцезнаходження його вагона. У цьому разі повернення вагона у звичайному порядку не може бути здійснено протягом восьми днів від дня направлення повідомлення власнику.

Цей параграф не застосовується ні до вагонів, що знаходяться у країні залізниці реєстрації, ні до вагонів, що знаходяться на під'їзних коліях.

3. Наймач, ім'я якого написано на вагоні за згодою залізниці реєстрації, для цілей виконання цієї Статті розглядається як власник.

1. Крім відомостей, передбачених у Єдиних правилах, відправник повинен зазначити в накладній:

a) у місці, передбаченому для позначення вантажу:

- якщо йдеться про порожній вагон - слова "порожній вагон P",

- якщо йдеться про завантажений вагон - слова "завантажений вагон P" після найменування вантажу;

b) характеристики вагона у передбачених для цього місцях.

2. Якщо відправник порожнього вагона бажає одержати особливу гарантію терміну доставки відповідно до статті 14, він повинен у передбаченому для цього місці накладної зробити відмітку "особлива гарантія терміну доставки".

1. Не допускається оголошення заінтересованості у доставці порожніх вагонів.

2. При перевезенні завантаженого вагона оголошення заінтересованості у доставці може стосуватися тільки вантажу.

1. Порожні вагони не можуть обтяжуватися ні накладною платою, ні витратами.

2. Навантажені вагони не можуть обтяжуватися накладною платою, що перевищує вартість вантажу.

1. Термін доставки продовжується не лише у випадках, передбачених у параграфі 7 статті 27 Єдиних правил, але й у разі простою вагона внаслідок його пошкодження за умови, що залізниця не відповідає за це пошкодження відповідно до статті 12.

2. Якщо вантаж із пошкодженого вагона перевантажується в інший вагон, то термін простою закінчується в момент, коли після перевантаження можна продовжити перевезення.

1. Якщо залізниця виявляє або припускає або правомочна особа стверджує, що сталися пошкодження вагона або втрата його частин, залізниця повинна негайно скласти акт відповідно до статті 52 Єдиних правил, в якому констатується вид пошкодження або втрати і, в міру можливості, причина і час їх виникнення.

Цей акт повинен бути негайно відправлений залізниці реєстрації, яка направляє копію цього акта власнику. Якщо мова йде про вагон, на якому написано ім'я наймача за згодою залізниці реєстрації, копію акта належить направити безпосередньо наймачу вагона.

2. Якщо вагон завантажений, то у відповідному випадку належить скласти окремий акт стосовно вантажу відповідно до статті 52 Єдиних правил.

1. Якщо порожній вагон пошкоджено так, що подальше перевезення в ньому є неможливим або він не може бути завантажений, станція, на якій було виявлене пошкодження, повинна негайно сповістити про це відправника і власника телеграфом або телексом, зазначивши, у міру можливості, вид пошкодження.

2. Кожний порожній вагон, вилучений з обороту, повинен бути приведений залізницею до стану, придатного для руху, за винятком випадків, коли через серйозність пошкоджень вагон повинен бути навантажений на інший вагон.

Для приведення вагона до стану, придатного для руху, залізниця може у звичайному порядку виконати ремонт у межах суми, встановленої у договорі реєстрації.

Застосування цих положень не впливає на відповідальність.

3. Якщо залізниця виконує ремонт відповідно до параграфа 2 і якщо очікується, що роботи триватимуть більше чотирьох днів, залізниця запитує відправника телеграфом або телексом, чи після виконання цих ремонтних робіт договір перевезення має виконуватися далі або повинен бути змінений.

За відсутності вказівок відправника до закінчення ремонтних робіт договір перевезення має виконуватися далі.

4. Якщо залізниця не виконує у звичайному порядку ремонт, то станція, на якій було встановлено пошкодження, негайно і безпосередньо запитує телеграфом або телексом вказівок відправника. Якщо відправник не є одночасно власником, то копія цього запиту негайно передається телеграфом або телексом власнику.

За відсутності вказівок відправника протягом восьми днів після дати відправлення телеграми або повідомлення по телексу після приведення у разі потреби вагона до стану, придатного для руху, залізниця має право повернути його у звичайному порядку на станцію приписки у супроводі накладної, складеної на ім'я і адресу власника.

Причини повернення повинні бути зазначені в накладній після слів "порожній вагон P".

5. Якщо навантажений вагон пошкоджений так, що подальше перевезення неможливе і необхідне розвантаження, то ця стаття застосовується до розвантаженого вагона.

Якщо вагон можна відремонтувати без розвантаження, то застосовуються параграфи 1, 2, 3, 6 і 7 цієї статті.

6. Вантаж обтяжують витрати по перевезенню та інші витрати, що мали місце до станції затримання вагона, витрати, пов'язані з відправленням повідомлень відправнику і власнику, а також можливі витрати по дотриманню вказівок або у зв'язку з поверненням у звичайному порядку вагона на станцію приписки.

7. Наймач, ім'я якого написано на вагоні за згодою залізниці реєстрації, для цілей виконання цієї статті розглядається як власник.

Відповідальність власника за шкоду, заподіяну вагоном

1. Залізниця відповідає за втрату або пошкодження вагона або його частин, які сталися від моменту прийому для перевезення і до моменту видачі, якщо вона не доведе, що це сталося не з її вини.

2. У разі втрати вагона відшкодування обмежується вартістю вагона, елементи якої визначені в договорі реєстрації.

У разі пошкодження вагона відшкодування розраховується на основі положень договору реєстрації.

3. У разі втрати або пошкодження знімних частин залізниця відповідає лише утому разі, якщо ці частини переписані на обох бокових сторонах вагона. Залізниця не відповідає за втрату або пошкодження знімного обладнання.

4. Якщо правомочна особа не довела, що шкода сталася з вини залізниці, то залізниця відповідає тільки за:

- пошкодження керамічних, скляних, теракотових і т.п. ємностей, якщо це пошкодження сталося через пошкодження самого вагона, за яке залізниця відповідає згідно з вищенаведеними положеннями;

- пошкодження вкритих зсередини ємностей (емаллю, ебонітом тощо), якщо на ємності є зовнішні сліди пошкодження, за яке залізниця відповідає згідно з вищенаведеними положеннями.

5. Власник розглядається як повноправний відправник або одержувач у тому, що стосується права на компенсацію у разі втрати або пошкодження вагона або його частин. Адміністративні претензії можуть заявлятися лише до залізниці реєстрації, а позови у суді можуть пред'являтися тільки до цієї ж залізниці, яка трактується як залізниця, що несе відповідальність.

6. Пред'явлення залізницею позову в суді до власника у зв'язку з пошкодженням, яке спричинив вагон під час перевезення, регулюється договором реєстрації. Лише залізниця реєстрації може обстоювати права інших залізниць проти власника.

7. Строк позовної давності для позовів, що грунтуються на параграфах 1-6, становить три роки.

Перебіг строку позовної давності починається:

- для пред'явлення позовів власника до залізниці відповідно до параграфів 1-5 - від моменту констатації втрати або пошкодження вагона з дотриманням у відповідному випадку положень параграфа 1 статті 13;

- для пред'явлення позовів залізницею до власника відповідно до параграфа 6 - від моменту, коли сталося пошкодження.

1. Правомочна особа може без надання подальших доказів вважати вагон втраченим, якщо його не доставлено або не надано в розпорядження одержувача протягом трьох місяців після закінчення терміну доставки.

Цей термін продовжується на час простою вагона, який виник внаслідок причини, в якій немає вини залізниці, або внаслідок пошкодження.

2. Якщо вагон, який вважається загубленим, віднайдений після виплати відшкодування, то власник може протягом шести місяців після одержання ним повідомлення про це від залізниці реєстрації вимагати, щоб вагон був безоплатно переданий йому на станції приписки після повернення відшкодування.

1. Якщо залізниця відповідає за прострочення доставки порожнього або навантаженого вагона, вона виплачує правомочній особі відшкодування у попередньо встановленому розмірі за кожний цілий день запізнення, незалежно від можливого відшкодування за прострочення доставки завантаженого вантажу.

Це відшкодування становить:

a) 4,50 розрахункових одиниць для сучасних вагонів на візках і вагонів, прирівняних до них у договорі реєстрації;

b) 3 розрахункові одиниці для інших вагонів.

2. Якщо прострочення доставки сталося внаслідок навмисної дії або грубої необережності з боку залізниці, то попередньо встановлена сума відшкодування збільшується до 9 розрахункових одиниць за день для вагонів, згаданих у пункті a) параграфа 1, і до 6,50 розрахункових одиниць за день для вагонів, згаданих у пункті b) параграфа 1.

3. Відправник порожнього вагона може вимагати особливої гарантії терміну доставки За це стягується плата в розмірі однієї розрахункової одиниці за кожні 100 км маршруту, проте вона повинна становити не менше 10 розрахункових одиниць. Ця плата завжди повністю оплачується відправником, якщо оплата витрат здійснюється на умовах, викладених у пункті a) (iv) параграфа 2 статті 15 Єдиних правил.

У разі прострочення доставки залізниця повинна сплатити попередньо встановлене відшкодування в розмірі 9 розрахункових одиниць за день для вагонів, згаданих у пункті a) параграфа 1, і 6,50 розрахункових одиниць за день для вагонів, згаданих у пункті b) параграфа 1, проте відшкодування повинно становити не менше 20 розрахункових одиниць.

1. Цей Регламент застосовується до контейнерів, що надаються для здійснення перевезення на умовах Єдиних правил ЦІМ.

Ці контейнери повинні належати залізниці або приватним особам (фізичним особам або іншим суб'єктам права), і у цьому останньому випадку контейнери повинні бути допущені залізницею або відповідати міжнародним стандартам виготовлення, що стосуються великих контейнерів.

2. Відповідно до цього Регламенту під "контейнером" розуміється засіб для перевезення (контейнер, цистерна або подібний засіб):

- постійного характеру і відповідно досить міцний, щоб бути придатним для повторного використання;

- спеціально сконструйований для полегшення перевезення вантажу одним або кількома видами транспорту без перевантаження вмісту;

- обладнаний пристроями для полегшення завантаження, розвантаження і закріплення вантажів;

- ємністю не менше 1 куб. м і розмірами не більше визначених приписами залізниці.

Термін "великий контейнер" означає контейнери ємністю більше 3 куб. м і довжиною 6 м (20 англійських футів) і більше.

Термін "контейнер" обіймає додаткові частини і обладнання, що відповідають його типові, якщо вони перевозяться з ним. Він не обіймає ні транспортні засоби, ні їхні додаткові частини і обладнання, ні застосовне упакування.

1. Якщо тарифи не визначають інше, вміст контейнера може бути предметом лише одного договору перевезення.

2. Якщо у цьому Регламенті відсутні спеціальні положення, то до перевезення порожніх і навантажених контейнерів застосовуються інші положення Єдиних правил.

Для контейнерів, які забираються залізницею у приміщенні відправника, договір перевезення укладається у приміщенні відправника. Для контейнерів, які доставляються до приміщення одержувача, чинність договору перевезення закінчується у приміщенні одержувача.

За використання контейнерів може стягуватися плата, розмір якої встановлюється тарифами. Крім того, тарифи встановлюють умови надання контейнерів у розпорядження, термін їх повернення, а також плати, що стягуються за перевищення цього терміну.

Крім відомостей, передбачених Єдиними правилами, відправник повинен внести до накладної у спеціально передбачених для цього місцях категорію, позначення, номер контейнера, його тару в кілограмах та, у відповідному випадку, інші його характеристики.

Тара контейнерів не повинна включати масу спеціальних внутрішніх пристроїв і знімних пристроїв, які служать для упакування або кріплення вантажу.

Умови завантаження і розвантаження контейнерів встановлюють тарифи. Завантаження включає не тільки розміщення контейнера на вагоні, але також додаткові операції, зокрема кріплення контейнера.

Одержувач зобов'язаний повернути контейнери у стані повної чистоти. Якщо це не зроблено, залізниця має право вимагати плату, розмір якої встановлюють тарифи.

Контейнери, видані у завантаженому стані, можуть бути використані одержувачами для нового перевезення лише за згодою залізниці призначення.

1. Особа, яка приймає від залізниці порожній або завантажений контейнер, повинна перевірити стан цього контейнера в момент прийому. Ця особа відповідає за всі пошкодження, які були встановлені при поверненні контейнера залізниці і які не були зазначені в момент його прийому, якщо тільки особа, що прийняла контейнер, не доведе, що пошкодження існували при передачі їй контейнера, або вони спричинені обставинами, яких ця особа не могла уникнути або наслідкам яких не могла запобігти.

2. Відправник відповідає за втрату або пошкодження контейнера, що сталися під час виконання договору перевезення, якщо вони виникли внаслідок його вини або з вини його працівників.

3. Якщо контейнер не було повернено протягом тридцяти днів після його передачі відправнику або одержувачу, залізниця може вважати його втраченим і вимагати оплати його вартості.

Приватні контейнери можуть допускатися залізницею, лінії якої підпорядковуються Єдиним правилам, якщо їх конструкція і написи відповідають встановленим для цього положенням. На допущених контейнерах, крім великих контейнерів, залізниця проставляє чіткий знак [P].

Крім відомостей, передбачених Єдиними правилами, відправник повинен внести до накладної у спеціально передбачених для цього місцях:

- категорію, номер контейнера, його тару в кілограмах та, у відповідному випадку, інші його характеристики,

- крім того, для допущених контейнерів, - позначення залізниці, що дала допуск і, літеру "P" за винятком великих контейнерів,

- крім того, для порожніх контейнерів у якості позначення вантажу - запис "допущений порожній контейнер" або "порожній великий контейнер".

Порожні приватні контейнери не можуть обтяжуватися накладною платою.

Якщо приватні контейнери обладнані спеціальним устаткуванням (холодильні агрегати, водні резервуари, механізми тощо), відправник зобов'язаний обслуговувати це устаткування сам або забезпечити його обслуговування. Цей обов'язок переходить до одержувача від моменту, коли він скористається своїми правами відповідно до статті 28 або статті 31 Єдиних правил.

Після видачі приватного контейнера і за відсутності спеціальних угод залізниця не зобов'язана втручатися для того, щоб контейнер був наданий для зворотного повернення у порожньому стані або був використаний повторно у завантаженому стані.

Відшкодування за втрату контейнера, що підлягає виплаті відповідно до статті 40 Єдиних правил, розраховується відповідно до вартості контейнера.

Відшкодування за пошкодження контейнера, що підлягає виплаті відповідно до статті 42 Єдиних правил, розраховується відповідно до вартості ремонту.

У разі прострочення доставки залізниця може, незалежно від положень Єдиних правил, шляхом укладання спеціальної угоди з власником або наймачем контейнера передбачити виплату особливого відшкодування власникові або наймачеві.

1. Лише вантажі, що перевозяться особливо швидко на умовах міжнародного тарифу, розглядаються в якості вантажобагажу.

До перевезень в якості вантажобагажу допускаються лише вантажі, які можна завантажити звичайним способом до багажного вагона пасажирських поїздів. Міжнародні тарифи можуть допускати відхилення від цього правила.

2. Предмети, зазначені у статті 4 Єдиних правил, не приймаються до перевезення й якості вантажобагажу. Речовини і предмети, перелічені в РІД або згадані в угодах або тарифних положеннях, укладених відповідно до параграфа 2 статті 5 Єдиних правил, допускаються до перевезення в якості вантажобагажу лише тоді, коли такий спосіб перевезення чітко передбачається в РІД або у вищеназваних угодах або тарифних положеннях. Міжнародні тарифи визначають, чи можуть інші вантажі також не допускатися або допускатися на певних умовах до перевезення в якості вантажобагажу.

3. Відправки вантажобагажу можуть надаватися для перевезення на підставі іншого документа, ніж встановлений відповідно до параграфа 2 статті 12 Єдиних правил. Форма, що має вживатися, і відомості, що повинні або можуть бути наведені в ній, визначаються міжнародними тарифами. Цей документ в обов'язковому порядку повинен включати:

a) назви станцій відправлення і призначення;

b) імена та адреси відправника та одержувача;

c) найменування вантажу;

d) кількість місць вантажу і вид упакування;

e) докладний перелік документів, що вимагаються митницею або іншими адміністративними органами, долучених до перевізного документа.

4. Вантажобагаж повинен перевозитися швидкими засобами транспорту в строки, передбачені міжнародними тарифами. У всіх випадках строки доставки повинні бути коротшими за строки, які застосовуються відповідно до статті 27 Єдиних правил.

5. Міжнародні тарифи можуть також передбачати інші відхилення від Єдиних правил, крім наведених вище. Проте не може бути жодних відхилень від статей 35-38, 40-42, 44 і 47-58 Єдиних правил.

6. Якщо вищенаведені положення і положення міжнародних тарифів цьому не суперечать, то до перевезення вантажобагажу застосовуються Єдині правила.