Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін від 3 червня 1999 року

b) недоторканністю всіх їхніх службових паперів та документів;

c) такими ж пільгами відносно звільнення від обмежень на в'їзд та реєстрацію іноземців, як і ті, що звичайно визначені для працівників міжнародних організацій. Такими ж пільгами користуються члени сімей, які мешкають разом з працівниками;

d) звільненням від національного прибуткового податку за умови введення на користь Організації внутрішніх податків на заробітну плату і винагороди, які сплачує Організація. Держави-учасниці, проте, мають право враховувати цю заробітну плату і винагороди при підрахуванні розміру податку на доходи з інших джерел. Держави-учасниці не зобов'язані надавати зазначені пільги щодо компенсацій, пенсій та родинних пенсій, які Організація виплачує колишнім її працівникам або іншим особам, які мають на це право;

e) у тому, що стосується валютних правил, такими ж привілеями, які звичайно визначені для працівників міжнародних організацій;

f) під час міжнародної кризи такими ж пільгами репатріації для себе і членів своїх сімей, що мешкають разом з ними, які звичайно визначені для працівників міжнародних організацій.

Запрошені Організацією експерти при виконанні ними функцій, пов'язаних з діяльністю Організації, або при виконанні завдань за дорученням Організації користуються такими привілеями та імунітетами, наскільки це потрібно для виконання обов'язків, у тому числі протягом поїздок для виконання цих обов'язків або при виконанні таких завдань:

a) імунітетом від підсудності за дії, включаючи письмові та усні заяви, здійснені при виконанні обов'язків. Проте цей імунітет не застосовується в разі заподіяння шкоди внаслідок нещасного випадку, який спричинений автомобілем чи іншим транспортним засобом, що належить експерту або ним керованим, або в разі порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобів. Експерти користуються цим імунітетом також і після припинення ними своїх функцій при Організації;

b) недоторканністю всіх їхніх службових паперів та документів;

c) пільгами відносно валютних правил, необхідними для переведення їхніх винагород;

d) такими ж пільгами відносно особистого багажу, які надаються представникам іноземних урядів при виконанні тимчасових офіційних місій.

1. Передбачені у цьому Протоколі привілеї та імунітети призначені виключно для забезпечення за всіх обставин безперешкодної діяльності Організації і повної незалежності осіб, яким вони надані. Компетентні органи можуть тимчасово відміняти привілеї або імунітети у всіх випадках, коли їх збереження може перешкодити здійсненню правосуддя, та у випадках, коли вони можуть бути тимчасово відмінені без шкоди для досягнення мети, для якої були призначені.

2. Компетентними органами згідно з параграфом 1 є:

- держави-учасниці по відношенню до своїх представників,

- Адміністративний комітет по відношенню до Генерального директора,

- Генеральний директор по відношенню до інших працівників Організації та до запрошених Організацією експертів.

1. Жодне положення цього Протоколу не зачіпає права кожної держави-учасниці вживати всіх заходів, необхідних в інтересах її громадської безпеки.

2. Організація постійно співпрацює з компетентними органами держав-учасниць з метою сприяння належному здійсненню правосуддя, дотримання законів та правил відповідної держави-учасниці та запобігання будь-яким зловживанням, що можуть виникнути при користуванні привілеями та імунітетами, передбаченими цим Протоколом.

1. Аудитор перевіряє рахунки Організації, включаючи всі довірчі фонди і спеціальні рахунки, як він вважає за потрібне, щоб переконатись у тому, що:

a) фінансова звітність відповідає бухгалтерським книгам та рахункам Організації;

b) фінансові операції, на які представлені документи, проведені відповідно до правил та положень бухгалтерського обліку та також до правил ведення бюджету та інших директив Організації;

c) цінності та готівка, які знаходяться в банку або у касі, або перевірені на підставі довідок, отриманих безпосередньо від депозиторів Організації, або фактично полічені;

d) внутрішні ревізії, включаючи внутрішні перевірки рахунків, проводяться належним чином;

e) всі елементи активу та пасиву, як і всі надлишки та дефіцити пораховані таким методом, який він вважає задовільним.

2. Тільки аудитор має право розглядати всі або частину довідок та підтверджень, які представляє йому Генеральний директор. Якщо аудитор вважає за потрібне, він має право піддати дослідженню та повторній перевірці кожен бухгалтерський запис, що стосується як фінансових операцій, так і поставок або матеріалів.

3. Аудитор має необмежений доступ у будь-який час до всіх бухгалтерських книг, рахунків, бухгалтерських документів та іншої інформації, яку він вважає потрібною.

4. Аудитор не має права відхиляти ту чи іншу рубрику в рахунках, проте він повинен негайно звернути увагу Генерального директора на будь-яку операцію, правомірність або доцільність якої викликає у нього сумніви, з тим, щоб Генеральний директор міг вжити необхідних у таких випадках заходів.

5. Після проведення перевірки аудитор представляє і підписує висновок про фінансову звітність у наведеній нижче редакції: "Я перевірив фінансову звітність Організації за фінансовий рік, який закінчився 31 грудня ... року. Перевірка включає загальний аналіз бухгалтерських методів та контроль бухгалтерських записів та інших свідчень, які видалися мені необхідними мені за цих обставин". Залежно від обставин, у свідоцтві зазначається, що:

a) фінансова звітність задовільно відображає фінансове становище на кінець розглянутого періоду, а також результати проведених протягом згаданого вище періоду фінансових операцій;

b) фінансова звітність складена згідно із зазначеними принципами бухгалтерського обліку;

c) фінансові принципи застосовані відповідно до процедур, що узгоджуються з процедурами, прийнятими у попередньому фінансовому році;

d) фінансові операції проведені відповідно до правил та положень, а також правил ведення бюджету та інших директив Організації.

6. У своєму звіті щодо фінансових операцій аудитор зазначає:

a) вид та обсяг перевірки, яку він здійснив;

b) чинники, які відносяться до повноти або точності рахунків, у разі необхідності включаючи:

1. необхідну інформацію для правильної інтерпретації та оцінки рахунків;

2. кожну суму, яку слід було врахувати, але яка не проведена в бухгалтерському обліку;

3. кожну суму звичайної або умовної витрати, яка не проведена в бухгалтерському обліку або яка не взята до уваги у фінансовому звіті;

4. видатки, на які не були пред'явлені виправдувальні документи;

5. висновок про те, чи ведуться належним чином бухгалтерські книги. Необхідно зазначити випадки, коли подання матеріалу в фінансовому звіті відхиляється від принципів фінансового обліку, що є загальноприйнятими і використовуються постійно.

c) інші питання, на які треба звернути увагу Адміністративного комітету, наприклад:

1. випадки обману або підозри в обмані;

2. марнотратство або використання фондів або іншого майна Організації не за призначенням (навіть якщо рахунки, за якими здійснювались ці операції, складались згідно з правилами);

3. видатки, які можуть з часом привести до значних витрат Організації;

4. кожна загальна або конкретна вада системи контролю прибутків, видатків або поставок чи матеріалів;

5. видатки, які не відповідають намірам Адміністративного комітету з урахуванням належних внутрішніх переносів у бюджеті;

6. перевищення кредитів з урахуванням змін, які можуть виникнути при належних внутрішніх переносах в бюджеті;

7. видатки, які не відповідають існуючим повноваженням.

d) точність або неточність обліку стосовно поставок або матеріалів, визначена після інвентаризації та перевірки бухгалтерських книг.

Крім згаданого вище, звіт також може відображати ті операції, які протягом попереднього фінансового року були проведені в бухгалтерських книгах і про які тепер отримана нова інформація, або ті операції, які мають бути здійснені протягом пізніших фінансових років і про які бажано завчасно поінформувати Адміністративний комітет.

7. Інспектор у жодному разі не може включати до свого звіту критичні зауваження, не надавши спочатку Генеральному директору належну можливість дати пояснення.

8. Аудитор інформує Адміністративний комітет та Генерального директора про результати перевірки. Він додатково може надати Генеральному директору свої коментарі до фінансового звіту, які він вважає доцільними.

9. Якщо аудитор провів лише сумарну перевірку або не зміг одержати належних виправдувальних документів, то він відмічає це у своєму свідоцтві та у звіті, зазначаючи підстави для своїх зауважень, а також можливі наслідки для фінансового становища і проведених у бухгалтерському обліку фінансових операцій.

1. З дотриманням винятків, передбачених статтями 2, 3 і 33, Єдині правила застосовуються до всіх видів перевезень пасажирів і багажу, включаючи перевезення автотранспортних засобів, які здійснюються з міжнародними перевізними документами, складеними на маршрут, що пролягає територіями принаймні двох держав і охоплює лише лінії або шляхи, внесені до списку відповідно до статей 3 і 10 Конвенції, а також у відповідних випадках до перевезень, прирівняних відповідно до другого абзацу параграфа 2 статті 2 Конвенції.

Єдині правила застосовуються у частині відповідальності залізниці у разі смерті або поранення пасажирів також до осіб, що супроводжують відправку, при якій перевезення здійснюється відповідно до Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ).

2. Місця сполучення, між якими складаються міжнародні перевізні документи, визначаються міжнародними тарифами.

3. В Єдиних правилах термін "станція" включає: залізничні станції, порти судноплавних шляхів і всі інші установи транспортних підприємств, відкриті для населення для виконання договору перевезення.

1. На перевезення, станція відправлення і станція призначення якого знаходяться на території однієї і тієї самої держави і яке лише транзитом здійснюється територією іншої держави, дія Єдиних правил не поширюється:

a) якщо лінії або шляхи, якими проходить транзит, експлуатуються винятково залізницею держави відправлення; або

b) якщо заінтересовані держави або залізниці домовилися не вважати ці перевезення міжнародними.

2. Перевезення між станціями двох суміжних держав і перевезення між станціями двох держав транзитом територією третьої держави, якщо лінії або шляхи, якими здійснюються такі перевезення, експлуатуються винятково залізницею однієї з цих трьох держав і якщо це не суперечить законам і нормам жодної із зазначених держав, підпорядковуються нормам внутрішнього сполучення, що застосовуються для цієї залізниці.

1. Під час підписання цієї Конвенції або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання кожна держава може застерегти право не застосовувати до пасажирів, які постраждали у нещасних випадках, що сталися на її території, всі положення про відповідальність залізниці у разі смерті або поранення пасажирів, якщо такі пасажири є громадянами цієї держави або мають звичайне місце проживання у цій державі.

2. Кожна держава, що зробила вищезазначене застереження, може у будь-який час скасувати його, повідомивши про це уряд-депозитарій. Відмова від застереження набуває чинності через один місяць після інформування про це держав-учасниць Урядом Швейцарії.

1. Залізниця зобов'язана здійснювати відповідно до Єдиних правил будь-яке перевезення пасажирів та багажу, якщо тільки:

a) пасажир дотримується Єдиних правил, додаткових положень і міжнародних тарифів;

b) перевезення є можливим за наявності регулярного персоналу і транспортних засобів, які задовольняють вимогам звичайного сполучення;

c) перевезенню не перешкоджають обставини, яких залізниця не може уникнути і які вона не в змозі усунути.

2. Якщо компетентний орган вирішив, що рух буде відмінено або призупинено повністю або частково, ці заходи повинні бути негайно доведені до відома населення та залізниць. Останні повідомляють залізницям інших держав про ці заходи з метою їх оприлюднення.

3. Будь-яке порушення положень цієї статті з боку залізниці є підставою для подання позову про відшкодування завданих збитків або шкоди.

1. Міжнародні тарифи повинні містити всі спеціальні умови, які поширюються на перевезення, зокрема дані, необхідні для розрахунку вартості перевезення та додаткових зборів, а також, у разі потреби, умови перерахунку валют.

Умови міжнародних тарифів не можуть відрізнятися від Єдиних правил, крім випадків, коли останні це виразно передбачають.

2. Міжнародні тарифи повинні застосовуватися до всіх на однакових умовах.

3. Залізниці можуть укладати окремі угоди щодо зниження вартості перевезення або надання інших пільг з дотриманням вимоги, що подібні умови надаються пасажирам, які знаходяться у подібних обставинах.

Зниження вартості перевезення та інші пільги можуть надаватися для службових перевезень залізниць, перевезень для державних установ, а також перевезень з доброчинною, освітньою і навчальною метою.

Оприлюднення заходів, вжитих згідно з першим та другим абзацами, не є обов'язковим.

4. Публікація міжнародних тарифів є обов'язковою тільки в тих державах, чиї залізниці є сторонами цих тарифів як залізниці відправлення або призначення. Ці тарифи і зміни до них набувають чинності в день, зазначений при їх публікації. Підвищення вартості перевезення або зборів та будь-які інші заходи, що призвели б до більш жорстких умов перевезення, ніж передбачені цими тарифами, набувають чинності не раніше ніж через шість днів після їх оприлюднення.

Зміни вартості перевезення та додаткових зборів, передбачених у міжнародних тарифах, внесені для врахування коливань курсів обміну, а також виправлення очевидних помилок набувають чинності на наступний день після їх публікації.

5. На кожній станції, відкритій для міжнародного сполучення, пасажир може ознайомитися з міжнародними тарифами або витягами з них, що зазначають ціну міжнародних квитків, які продаються на цій станції, та відповідну плату за багаж.

1. Розрахунковою одиницею, передбаченою Єдиними правилами, є Спеціальне право запозичення, яке визначено Міжнародним валютним фондом.

Вартість національної валюти держави, що є членом Міжнародного валютного фонду, виражена через Спеціальне право запозичення, розраховується методом оцінювання, який застосовується Міжнародним валютним фондом для його власних операцій і угод.

2. Вартість національної валюти держави, що не є членом Міжнародного валютного фонду, виражена через Спеціальне право запозичення, розраховується методом, встановленим цією державою.

Цей розрахунок повинен виражати у національній валюті реальну вартість, максимально наближену до тієї, яка була б отримана при застосуванні параграфа 1.

3. Для держави, що не є членом Міжнародного валютного фонду і законодавство якої не допускає застосування вищенаведених параграфів 1 або 2, розрахункова одиниця, передбачена Єдиними правилами, вважається рівною трьом золотим франкам.

Золотий франк визначається як 10/31 грама золота проби 0,900.

Перерахунок золотого франка повинен виражати реальну вартість у національній валюті, по можливості якнайближче до вартості, що була б отримана при застосуванні параграфа 1.

4. Протягом трьох місяців після набуття чинності Конвенцією і кожного разу, коли у державах трапляється зміна в їхньому методі розрахунку або зміна вартості їхньої національної валюти по відношенню до розрахункової одиниці, ці держави повідомляють Центральному бюро їхній метод розрахунку відповідно до параграфа 2 або результат перерахунку відповідно до параграфа 3.

Центральне бюро повідомляє ці дані державам.

5. Залізниця повинна публікувати курси, за якими:

a) вона перераховує суми, виражені в іноземних валютах, але сплачувані у національній валюті (курс перерахунку);

b) вона приймає плату в іноземній валюті (курс прийому валют).

1. Дві або більше держави або дві чи більше залізниці можуть укладати додаткові положення з метою виконання Єдиних правил. Вони не можуть відхилятися від Єдиних правил, крім випадків, коли останні це виразно передбачають.

2. Додаткові положення набувають чинності та оприлюднюються у спосіб, передбачений законами і нормами кожної держави. Центральне бюро має бути поінформоване про додаткові положення і набуття ними чинності.

1. За відсутності відповідних положень в Єдиних правилах, додаткових положеннях або міжнародних тарифах застосовується національне законодавство.

2. Національне законодавство означає законодавство, включаючи колізійні корми, тієї держави, в якій правомочна особа обстоює свої права.

3. Для застосування положень про відповідальність залізниці у разі смерті або поранення пасажирів національним законодавством є законодавство, включаючи колізійні норми, тієї держави, на території якої з пасажиром стався нещасний випадок.

1. Залізниця повинна відповідним чином доводити до відома населення розклади поїздів.

2. У розкладах або тарифах повинні зазначатися обмеження у користуванні певними поїздами бо певними класами вагонів.

1. Не допускаються до перевезення або можуть бути видалені протягом перевезення:

a) особи в стані сп'яніння або особи, чия поведінка є неналежною або які не дотримуються чинних в окремій державі приписів; такі особи не мають права на повернення їм ні вартості їхнього проїзду, ні плати, яку вони можливо сплатили за багаж;

b) особи, які через хворобу або з інших причин створюють незручності іншим пасажирам, якщо тільки для них не було зарезервоване ціле купе або якщо таке купе не могло бути надане у їхнє розпорядження навіть за плату. Проте особи, які захворіли під час поїздки, повинні бути доставлені принаймні на найближчу станцію, де їм може бути надана необхідна допомога. Вартість проїзду їм повертається відповідно до статті 25, крім суми, належної за відстань здійсненого проїзду. У відповідних випадках це також стосується плати за багаж.

2. Перевезення осіб, хворих на заразні хвороби, здійснюється відповідно до міжнародних договорів і норм або, за їх відсутності, відповідно до законів і норм кожної держави.

1. Квитки, що випускаються для міжнародного перевезення, повинні бути позначені скороченням CIV. Як перехідний допускається знак ... .

2. Міжнародні тарифи або угоди між залізницями визначають форму та зміст квитків, а також мову і шрифти, якими вони повинні бути надруковані та заповнені.

3. Крім винятків, передбачених у міжнародних тарифах, у квитках повинні бути зазначені:

a) станції відправлення і призначення;

b) маршрут; якщо дозволений вибір маршрутів або видів транспорту, то ця можливість повинна бути зазначена;

c) категорія поїзда і клас вагона;

d) вартість перевезення;

e) перший день дійсності;

f) термін дійсності.

4. Купонна книжка, видана відповідно до міжнародного тарифу, вважається одним квитком для цілей цих Єдиних правил.

5. Крім винятків, передбачених у міжнародних тарифах, квитки можуть передаватися, якщо вони не є іменними і якщо поїздка не почалася.

6. При одержанні квитка пасажир повинен переконатися, що квиток виданий згідно з його вказівками.

7. Терміни дійсності квитків і переривання поїздки регулюються міжнародними тарифами.

1. З початку поїздки пасажир повинен мати дійсний квиток; він повинен зберігати його протягом усієї поїздки і на вимогу пред'являти його кожному працівнику залізниці, відповідальному за перевірку квитків, а також повернути квиток у кінці поїздки. Міжнародні тарифи можуть передбачати винятки.

2. Квитки, до яких внесені незаконні зміни, є недійсними і вилучаються працівниками залізниці, відповідальними за перевірку квитків.

3. Пасажир, який не може пред'явити дійсний квиток, сплачує крім вартості проїзду доплату, обчислену відповідно до приписів залізниці, яка вимагає сплатити доплату.

4. Пасажиру, який відмовляється негайно сплатити вартість проїзду або доплати, може бути відмовлено у продовженні поїздки. Такий пасажир не може вимагати надання в його розпорядження багажу на іншій станції, ніж станція призначення.

1. Діти віком до повних п'яти років, для яких не вимагаються окремі місця, провозяться безоплатно без квитка.

2. Діти віком від п'яти до повних десяти років і молодші за віком діти, для яких вимагаються окремі місця, провозяться за зниженими цінами. Такі ціни, за винятком доплат за проїзд у певних поїздах або вагонах, повинні становити не більше половини вартості квитка для дорослих, не враховуючи округлення ціни відповідно до приписів, які застосовує залізниця, що видає квиток.

Це зниження не обов'язково застосовується до квитків, ціна яких уже знижена у порівнянні зі звичайною ціною за простий квиток.

3. Проте міжнародні тарифи можуть передбачати інші вікові межі, ніж ті, що наведені у параграфах 1 і 2, але вони не повинні бути меншими за повні чотири роки для безоплатного проїзду згідно з параграфом 1 і повні десять років щодо знижених цін згідно з параграфом 2.

1. Займання, надання і резервування місць у поїздах регулюється приписами, які застосовує залізниця. При перевезенні автотранспортних засобів залізниця може вимагати, щоб пасажири під час перевезення залишалися у цих автотранспортних засобах.

2. Відповідно до умов, викладених у міжнародних тарифах, пасажир може зайняти місце вищого класу або у поїзді вищої категорії оплати, ніж зазначено в квитку, або змінити свій маршрут.

1. Пасажир має право без додаткової оплати брати з собою в пасажирський вагон легкі для перенесення предмети (ручну поклажу).

Кожному пасажиру для його ручної поклажі надається місце тільки над або під місцем, яке він займає, або інше відповідне місце у випадку спеціальних вагонів, зокрема вагонів із багажним відділенням.

2. Забороняється брати в пасажирські вагони:

a) речовини і предмети, не допущені до перевезень в якості багажу на підставі статті 18 e), якщо додаткові положення або тарифи не передбачають винятків;

b) предмети, що можуть заважати або створювати незручності пасажирам або заподіяти шкоду;

c) предмети, заборонені для розміщення в пасажирських вагонах приписами митниць або інших адміністративних органів;

d) живих тварин, якщо додаткові положення або тарифи не передбачають винятків.

3. Міжнародні тарифи можуть передбачати, за яких умов предмети, взяті в пасажирський вагон із порушенням параграфів 1 і 2 b), все-таки можуть перевозитися як ручна поклажа або багаж.

4. За наявності вагомої причини підозрювати порушення пунктів 2 a), b) та d) залізниця має право перевірити у присутності пасажира будь-які предмети, взяті ним у вагон. Якщо неможливо встановити особу пасажира, який взяв з собою предмети, що підлягають перевірці, то залізниця здійснює перевірку в присутності двох свідків, які є для залізниці сторонніми особами.

5. Пасажир сам наглядає за предметами і тваринами, взятими ним з собою у пасажирський вагон, за винятком випадків, коли пасажир не може здійснювати такий нагляд через те, що він знаходиться у спеціальному вагоні, згаданому в параграфі 1.

6. Пасажир відповідає за будь-які збитки або шкоду, заподіяні предметами або тваринами, взятими ним з собою в пасажирський вагон, якщо тільки він не доведе, що ці збитки або шкода були заподіяні з вини залізниці або третьої особи або були пов'язані з обставинами, яких пасажир не міг уникнути і наслідки яких він не міг відвернути.

Це положення не стосується відповідальності залізниці згідно зі статтею 26.

1. Якщо внаслідок спізнення поїзда пасажир не пересів на інший поїзд або якщо рейс поїзда відмінено на всьому або частині його маршруту, а пасажир бажає продовжити свою поїздку, залізниця доставляє пасажира з його ручною поклажею та багажем без стягнення доплати таким поїздом, що йде до тієї ж станції призначення, у міру практичної можливості тією самою або іншою лінією, яка експлуатується залізницями початкового маршруту, з тим, щоб дати пасажиру можливість прибути за його призначенням з найменшою затримкою.

2. Залізниця говинна зазначити на квитку, що пересадка не відбулася або поїзд відмінений, якщо це сталося, у разі потреби продовжити термін дійсності квитка і встановити його дійсність для нового маршруту, для вищого класу або для поїзда вищої категорії оплати. Проте тарифи або розклади можуть виключати використання певних поїздів.

1. До перевезення в якості багажу допускаються придатні для цілей поїздки предмети, що знаходяться у валізах, кошиках, сумках, рюкзаках або іншому подібному упакуванні, а також це упакування.

2. Міжнародні тарифи в якості багажу можуть допускати за певних умов тварин і предмети, не зазначені в параграфі 1, а також автотранспортні засоби, які здаються для перевезення з причепами або без причепів.

Умови перевезення автотранспортних засобів визначають, зокрема, умови допуску до перевезення, оформлення, навантаження і перевезення; форму і зміст перевізного документа, який повинен містити скорочення CIV; умови розвантаження і доставки, а також зобов'язання водія стосовно його транспортного засобу і його завантаження та вивантаження.

До перевезення в якості багажу не допускаються:

a) предмети, перевезення яких заборонено хоча б на одній з територій, якими цей багаж мав би перевозитися;

b) предмети, перевезення яких є монополією поштових органів хоча б на одній з територій, якими цей багаж мав би перевозитися;

c) вантажі, призначені для продажу;

d) громіздкі або занадто важкі предмети;

e) небезпечні речовини або предмети, зокрема заряджена вогнепальна зброя, вибухові і легкозаймисті речовини або предмети, горючі, отруйні, радіоактивні або їдкі речовини, а також відразливі або інфекційні речовини. Міжнародні тарифи на особливих умовах можуть допускати в якості багажу деякі з цих речовин і предметів.

1. Якщо міжнародні тарифи не передбачають інше, то багаж оформлюється тільки при пред'явленні квитка, дійсного принаймні до станції призначення багажу.

Якщо тарифи передбачають прийом багажу без пред'явлення квитка, то положення Єдиних правил, які визначають права та обов'язки пасажира щодо його багажу, застосовуються за аналогією до відправника багажу.

2. Залізниця лишає за собою право перевезти багаж іншим маршрутом, ніж той, що ним їде пасажир.

На станції відправлення, а також на станціях пересадки, на яких багаж повинен бути перевантажений, відправлення здійснюється першим відповідним поїздом, який забезпечує належну доставку багажу.

Багаж може перевозитися у вищезгаданий спосіб, тільки якщо це дозволяють формальності, які вимагаються митницями або іншими адміністративними органами при відправленні або під час поїздки.

3. Якщо міжнародні тарифи не передбачають інше, то плата за перевезення багажу повинна вноситися при його оформленні.

4. Тарифи або розклади можуть виключати або обмежувати перевезення багажу в певних поїздах або певних категоріях поїздів або до чи з певних станцій.

5. Формальності щодо оформлення багажу, неврегульовані цією статтею, визначаються приписами, чинними на станції оформлення.

1. При оформленні багажу пасажиру видається квитанція.

2. Багажні квитанції, видані для міжнародного перевезення, повинні містити скорочення CIV. Як перехідний допускається знак ... .

3. Міжнародні тарифи або угоди між залізницями визначають форму і зміст багажних квитанцій, а також мову і шрифти, якими вони повинні бути надруковані і заповнені.

4. Якщо міжнародні тарифи не передбачають інше, то багажна квитанція повинна містити:

a) назву станції відправлення і станції призначення;

b) маршрут;

c) день і час здачі до перевезення;

d) кількість пасажирів;

e) кількість місць багажу і їх масу;

f) вартість перевезення та інші витрати.

5. При отриманні багажної квитанції пасажир повинен переконатися, що її заповнено відповідно до його вказівок.

1. Залізниця може відмовити у прийомі місць багажу, стан або упаковка яких є дефектними, або які невідповідно упаковані, або на яких є явні ознаки пошкодження.

Якщо вони все-таки приймаються до перевезення, то залізниця може зробити відповідну відмітку в багажній квитанції. Прийняття пасажиром багажної квитанції з такою відміткою є доказом того, що пасажир визнав правильність цієї відмітки.

2. На кожному місці багажу на видному місці чітким і розбірливим написом, який неможливо сплутати і стерти, пасажир повинен зазначити:

a) своє прізвище та адресу;

b) станцію і країну призначення.

Старі позначення повинні бути зроблені нерозбірливими або видалені пасажиром.

Залізниця може відмовити у прийомі багажних місць, на яких відсутні згадані позначення.

1. Пасажир відповідає за всі наслідки недотримання статей 17, 18 і параграфа 2 статті 21.

2. За наявності вагомої причини підозрювати порушення залізниця має право перевірити, чи відповідає вміст багажу цим положенням, якщо тільки це не заборонено законами і нормами держави, в якій має відбутися перевірка. Пасажир має бути запрошений бути присутнім при перевірці. Якщо він не з'явиться або якщо його не можна розшукати, перевірка повинна здійснюватись у присутності двох свідків, які є сторонніми для залізниці особами.

3. Якщо встановлюється порушення, то пасажир повинен сплатити витрати на перевірку.

У разі порушення статей 17 і 18 залізниця може стягнути доплату, встановлену міжнародними тарифами, а також різницю вартості перевезення та відшкодування будь-яких заподіяних збитків або шкоди.

1. Багаж видається при здачі багажної квитанції і, у разі потреби, при оплаті витрат, пов'язаних із багажем. Залізниця має право, але не зобов'язана перевірити, чи власник багажної квитанції має право одержати багаж.

2. Прирівнюється до видачі власнику багажної квитанції, якщо здійснюється відповідно до чинних на станції видачі приписів:

a) передача багажу митниці або податковій установі до їхніх приміщень або складів, якщо останні не є під наглядом залізниці;

b) передача тварин третій особі.

3. Власник квитанції може вимагати видачі багажу в пункті видачі станції призначення, коли після прибуття поїзда, яким мав перевозитися багаж, минуло достатньо часу для передачі багажу у розпорядження пасажира і, у разі потреби, часу для виконання формальностей, що вимагаються митницями або іншими адміністративними органами.

4. Якщо багажна квитанція не здається, то залізниця зобов'язана видати багаж тільки тій особі, що доведе своє право на це. У разі надання недостатніх доказів залізниця може вимагати надання гарантій.

5. Багаж доставляється на ту станцію, куди він був оформлений. Проте при своєчасній вимозі власника квитанції, якщо обставини це дозволяють і якщо приписи митниць та інших адміністративних органів при цьому не порушуються, багаж може бути повернений на станцію відправлення або виданий на проміжній станції при здачі багажної квитанції і, якщо цього вимагають тарифи, при пред'явленні квитка.

6. Власник багажної квитанції, якому не видано багаж, відповідно до параграфа 3 може вимагати, щоб йому зазначили на багажній квитанції день і час, коли він вимагав видачі.

7. На вимогу правомочної особи залізниця зобов'язана перевірити багаж у її присутності, щоб констатувати шкоду, про заподіяння якої стверджує ця особа. Ця правомочна особа може відмовитися від одержання багажу, якщо залізниця не виконує її вимогу.

8. У решті випадків видача багажу здійснюється відповідно до чинних на станції видачі багажу приписів.

Пасажир зобов'язаний дотримуватися приписів митниць або інших адміністративних органів як по відношенню до його власної особи, так і по відношенню до взятих ним з собою тварин, так і щодо перевірки його ручної поклажі і багажу. Пасажир повинен бути присутнім при такій перевірці, якщо закони і норми кожної держави не передбачають інше. Залізниця не відповідає перед пасажиром за збитки або шкоду, заподіяні у зв'язку з недотриманням пасажиром цих зобов'язань.

1. Вартість перевезення повертається цілком або частково, якщо:

a) квиток не був використаний або був використаний тільки частково;

b) через недостачу місць квиток був використаний у вагоні нижчого класу або у поїзді нижчої кагегорії оплати, ніж зазначено у квитку;

c) багаж був забраний назад на станції відправлення або виданий на проміжній станції.

2. Міжнародні тарифи визначають, які документи і довідки мають складатися для обгрунтування вимоги про повернення плат, суми для повернення, а також збори для відрахування з цих сум.

У визначених випадках ці тарифи можуть виключати повернення плати за проїзд або визначати певні умови для такого повернення.

3. Будь-яка вимога про повернення плати, що грунтується на вищезгаданих параграфах або параграфі 1 b) статті 10, не приймається, якщо вона не була подана залізниці протягом шести місяців. Для квитків обчислення цього терміну починається від наступного дня після закінчення їхнього терміну дійсності, а для багажних квитанцій - від дня їх оформлення.

4. Якщо тариф застосований неправильно або при розрахунку або стягненні плати за перевезення або інших платежів припущена помилка, то переплачена сума повертається залізницею, а недоплачена сума доплачується їй лише тоді, коли вона перевищує дві розрахункові одиниці на квиток або на багажну квитанцію.

5. Переплачена або недоплачена суми розраховуються за офіційним обмінним курсом дня, коли були стягнені плати за перевезення. Якщо вирівнювальні сплати здійснюються в іншій валюті, ніж та, в якій були стягнені початкові оплати, то діє обмінний курс дня, коли здійснюються ці вирівнювальні сплати.

6. В усіх випадках, не передбачених цією статтею, і за відсутності угод між залізницями застосовуються приписи, чинні в державі відправлення.

1. Залізниця відповідає за збитки або шкоду, заподіяні внаслідок смерті, поранення або будь-якого іншого фізичного або психічного ушкодження пасажира внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з експлуатацією залізниці, який стався під час перебування пасажира у залізничному транспортному засобі або при посадці чи висадці.

Крім того, залізниця відповідає за збитки або шкоду, заподіяні внаслідок повної або часткової втрати або пошкодження речей, які потерпілий від нещасного випадку пасажир мав або на собі або при собі в якості ручної поклажі, включаючи будь-яких тварин.

2. Залізниця звільняється від відповідальності:

a) якщо нещасний випадок зумовлений не пов'язаними з експлуатацією залізниць обставинами, яких залізниця, незважаючи на вжиття всіх необхідних у конкретних обставинах заходів, не могла уникнути і наслідки яких вона не могла відвернути;

b) цілком або частково, у тій мірі, в якій нещасний випадок стався з вини пасажира або через його поведінку, що не відповідає нормальній поведінці пасажирів;

c) якщо причиною нещасного випадку є поведінка третьої особи, якої залізниця, незважаючи на вжиття всіх необхідних у конкретних обставинах заходів, не могла уникнути і наслідки яких вона не могла відвернути. Якщо, незважаючи на це, залізниця не звільняється від відповідальності, вона повністю відповідає в межах, визначених Єдиними правилами, але без відміни права регресної вимоги, яке залізниця може мати щодо третьої особи.

3. Єдині правила не встановлюють відповідальність, яка може покладатись на залізницю у випадках, не передбачених у параграфі 1.

4. Залізницею, яка несе відповідальність відповідно до положень цієї глави, є залізниця, яка відповідно до списку ліній, передбаченого в статтях 3 і 10 Конвенції, експлуатує лінію, на якій стався нещасний випадок. Якщо відповідно до цього списку лінія спільно експлуатується двома залізницями, то кожна з них несе відповідальність.

1. У разі смерті пасажира сума відшкодування збитків включає:

a) необхідні витрати, що виникли в результаті смерті, зокрема, на перевезення тіла, поховання і кремацію;

b) якщо смерть не наступила відразу, - суму відшкодування збитків, передбачену у статті 28.

2. Якщо у разі смерті пасажира особи, яких він за законом був зобов'язаний або у майбутньому був би зобов'язаний забезпечувати матеріально, позбавилися годувальника, то цим особам також відшкодовуються їхні збитки. Вимоги осіб по відшкодуванню збитків, яких пасажир забезпечував матеріально без зобов'язання, що має силу закону, регулюються національним законодавством.

У разі поранення або будь-якого іншого фізичного або психічного ушкодження пасажира сума відшкодування збитків включає:

a) необхідні витрати, зокрема витрати на лікування і перевезення;

b) відшкодування фінансових збитків, що виникли внаслідок повної або часткової втрати працездатності пасажиром або внаслідок збільшення його потреб.

Національне законодавство визначає, чи повинна залізниця і, якщо повинна, то в якій мірі, відшкодовувати інші збитки, ніж ті, що передбачені у статтях 27 і 28, зокрема, за психічний і фізичний біль і страждання (pretium doloris), а також за спотворення.

1. Сума відшкодування збитків, передбачена в параграфі 2 статті 27 і пункті b) статті 28, повинна призначатися у формі одноразової виплати. Проте, якщо національне законодавство допускає щорічну виплату, то збитки відшкодовуються у цій формі, якщо цього вимагає поранений пасажир або правомочні особи, зазначені в параграфі 2 статті 27.

2. Розмір збитків, що відшкодовуються відповідно до параграфа 1, визначається національним законодавством. Проте при застосуванні Єдиних правил верхня межа для пасажира становить 70000 розрахункових одиниць у формі одноразової виплати або щорічної виплати, що відповідає цій сумі, якщо національне законодавство визначає верхню межу меншою за цю суму.

Якщо залізниця несе відповідальність відповідно до другого абзацу параграфа 1 статті 26, вона повинна сплатити відшкодування у розмірі не більше 700 розрахункових одиниць для кожного пасажира.

Будь-які положення тарифів або спеціальних угод, які укладені між залізницею і пасажиром і передбачають заздалегідь звільнити залізницю цілком або частково від відповідальності у разі смерті або поранення пасажирів або перенести тягар доведення, що лежить на залізниці, або що встановлюють більш низькі межі, ніж ті, що передбачені в параграфі 2 статті 30 та статті 31, є недійсними. Ця недійсність не впливає на чинність договору перевезення.

1. 3 урахуванням параграфа 2 положення про відповідальність залізниці у разі смерті і поранення пасажирів не застосовуються до збитків чи шкоди, заподіяних під час перевезення не залізничними лініями, внесеними до списку ліній, передбаченого у статтях 3 і 10 Конвенції.

2. Проте, якщо залізничні транспортні засоби перевозяться поромом, то положення про відповідальність залізниці у разі смерті або поранення пасажирів застосовуються до збитків чи шкоди, згаданих у параграфі 1 статті 26 та завданих внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з експлуатацією залізниці, що стався під час перебування пасажира у залізничному транспортному засобі або при посадці чи висадці.

Для цілей попереднього абзацу "держава, на території якої з пасажиром трапився нещасний випадок" означає державу, під прапором якої іде пором.

3. Якщо внаслідок виняткових обставин залізниця вимушена тимчасово припинити експлуатацію і сама перевозить пасажирів або вони перевозяться за її дорученням іншим видом транспорту, то вона несе відповідальність відповідно до права, що відноситься до цього виду транспорту. Проте застосування статті 18 Конвенції і статей 8, 48-53 і 55 Єдиних правил залишається чинним.

1. Залізниця, що прийняла багаж для перевезення, видавши багажну квитанцію, відповідає за виконання перевезення на всьому маршруті до видачі.

2. Кожна наступна залізниця самим прийняттям багажу стає стороною договору перевезення і приймає зобов'язання, які з нього випливають, не порушуючи положень параграфа 3 статті 51, що стосуються залізниці призначення.

1. Залізниця відповідає за збитки або шкоду, заподіяні внаслідок повної або часткової втрати або пошкодження багажу від моменту прийому до перевезення до моменту видачі, а також за збитки або шкоду, завдані внаслідок прострочення доставки.

2. Залізниця звільняється від такої відповідальності, якщо втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з вини пасажира, у зв'язку з розпорядженням пасажира, що не було спричинене виною залізниці, а також у зв'язку з власними дефектами багажу або обставинами, яких залізниця не могла уникнути і наслідкам яких не могла запобігти.

3. Залізниця звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата або пошкодження виникають у зв'язку з особливим ризиком, властивим одній або кільком таким обставинам:

a) відсутності або невідповідності пакування;

b) особливій природі багажу;

c) перевезенню в якості багажу предметів, що не допускаються до перевезення.

1. Доведення того, що втрата, пошкодження або прострочення доставки спричинені однією з визначених у параграфі 2 статті 35 обставин, покладається на залізницю.

2. Якщо залізниця встановлює, що з огляду на обставини конкретного випадку, втрата або пошкодження могли виникнути через один або декілька визначених у параграфі 3 статті 35 особливих ризиків, то вважається, що саме так і було. Проте правомочна особа зберігає за собою право довести, що втрата або пошкодження не виникли цілком або частково в результаті одного з цих ризиків.

1. Правомочна особа може без подальших доказів вважати багаж втраченим, якщо його не видано або не надано в її розпорядження протягом чотирнадцяти днів після вимоги про видачу відповідно до параграфа 3 статті 23.

2. Якщо багаж, що вважався загубленим, був виявлений протягом одного року після вимоги про видачу, то залізниця повідомляє про це правомочній особі, якщо її адреса відома або може бути встановлена.

3. Протягом тридцяти днів після одержання такого повідомлення правомочна особа може вимагати, щоб багаж був виданий їй на будь-якій зі станцій маршруту. У такому разі ця особа повинна сплатити витрати на перевезення багажу від станції відправлення до станції, де має відбутися видача, і повернути отримане відшкодування за відрахуванням будь-яких включених зборів. Проте ця особа зберігає свої права на відшкодування за прострочення доставки відповідно до статті 40.

4. Якщо виявлений багаж не був затребуваний протягом передбаченого в параграфі 3 терміну або його виявлено пізніше ніж через рік, що минув після вимоги про видачу, то залізниця розпоряджається багажем відповідно до законів і норм держави, що має юрисдикцію над нею.

1. У разі повної або часткової втрати багажу, щоб виключити подальші відшкодування, залізниця повинна виплатити:

a) якщо розмір збитків або шкоди доведено - відшкодування у цьому розмірі, але не вище 40 розрахункових одиниць за кожний відсутній кілограм маси брутто або 600 розрахункових одиниць за кожне багажне місце;