Директива Ради від 19 грудня 1991 року про річну звітність і консолідовану звітність страхових підприємств (91/674/ЄЕС)

Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя: позиція I (1) (а)

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиція II (1) (а)

Виписані брутто-премії

Виписані брутто-премії складають усі суми, належні до виплати у фінансовому році у зв’язку з договорами страхування, навіть якщо такі суми повністю або частково стосуються майбутнього фінансового року, та включають, серед іншого:

(і) ще не виписані премії, коли можна здійснити розрахувати премій лише наприкінці року:

(ii) - одноразові премії, у тому числі регулярні премії,

- у страхуванні життя, одноразові премії, що виникають з резервів на бонуси та знижки, якщо вони повинні вважатися преміями на підставі договорів та якщо національне законодавство вимагає або дозволяє їх відображення в преміях;

(ііі) додаткові премії у випадку піврічних, квартальних або щомісячних платежів і додаткових платежів від власників полісів на витрати, які несе страхова компанія;

(іv) у випадку спільного страхування, частка компанії у загальній сумі премій;

(v) перестрахові премії, що підлягають сплаті від страхових компаній-цедентів та компаній- ретроцедентів, у тому числі позиції надходження у портфелі,

після вирахування:

- виплат з портфеля, зарахованих на користь страхових компаній-цедентів та компаній-ретроцедентів, та

- анулювань.

Зазначені вище суми не включають суми податків або зборів, що стягуються з преміями.

Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя: позиція I (1) (b)

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиція II (1) (b)

Передані перестрахові премії

Передані перестрахові премії становлять всі премії, сплачені або які підлягають сплаті стосовно переданих договорів перестрахування, укладених страховою компанією. Надходження у портфелі, що підлягають сплаті при укладенні або внесенні змін до переданих договорів перестрахування, повинні бути додані; виплати з портфеля, що підлягають отриманню, повинні бути вирахувані.

Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя: позиції І (1) (с) та (d)

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиція II (1) (с)

Зміна у резерві незароблених премій, за вирахуванням перестрахування

До подальшого узгодження, держави-члени можуть, у випадку страхування життя, вимагати або дозволити, щоб зміну в незароблених преміях було включено у зміну в резерві зі страхування життя.

Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя: позиція І (4)

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиція II (5)

Отримані претензії, за вирахуванням перестрахування

1. Отримані претензії охоплюють всі платежі, здійснені стосовно фінансового року, плюс резерв на виплати за претензіями, але мінус резерв на виплати за претензіями за попередній фінансовий рік.

Ці суми повинні включати ануїтети, суми за достроково розірваними договорами, надходження та виплати за резервами на покриття збитків на користь та від страхових компаній-цедентів та перестраховиків, витрати на управління зовнішніми та внутрішніми претензіями, а також видатки на отримані, але не повідомлені претензії, такі як зазначено у статті 60 (1) (b) і (2) (а).

Суми, що підлягають стягненню на підставі суброгації та відшкодування за рахунок порятунку майна у значенні статті 60 (1) (d), вираховуються.

2. Якщо різниця між:

- резервом на покриття збитків, створеним на початку року для непогашених вимог, отриманих у попередніх роках, та

- платежами, здійсненими упродовж року у зв’язку з претензіями, отриманими в минулих роках, та резервом на покриття збитків, відображеним наприкінці року для таких непогашених вимог, є суттєвою,

її необхідно відобразити у примітках до звітності, з розбивкою за категоріями та сумами.

Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя: позиція І (6)

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиція II (7)

Бонуси та знижки, за вирахуванням перестрахування

Бонуси охоплюють всі суми, що підлягають стягненню за фінансовий рік, які сплачені або підлягають сплаті власникам полісів та іншим застрахованим особам або надані на їх користь, у тому числі суми, використані для збільшення технічних резервів або застосовані для зменшення майбутніх премій, у тій мірі, в якій такі суми представляють розподілення надлишку або прибутку, що виникає від діяльності в цілому або частини діяльності, після вирахування сум, наданих у попередніх роках, які вже не вимагаються.

Знижки становлять такі суми, які представляють часткове відшкодування премій, що виникають з досвіду використання окремих договорів.

Сума, нарахована на бонуси, та сума, нарахована на знижки, якщо вона є суттєвою, зазначається окремо у примітках до звітності.

Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя: позиція І (7) (а)

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиція II (8) (а)

Витрати на придбання

Витрати на придбання становлять витрати, що виникають з укладення договорів страхування. Вони повинні охоплювати як прямі витрати, такі як комісії за придбання або вартість оформлення страхового документа або включення договору страхування до портфелю, так і непрямі витрати, такі як витрати на рекламу або адміністративні витрати, пов’язані з обробкою пропозицій та видачею полісів.

Держави-члени можуть вимагати включення комісій за оновлення полісу до позиції І (7) (с) або II (8) (с).

Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя: позиція І (7) (с)

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиція II (8) (с)

Адміністративні витрати

Адміністративні витрати повинні включати витрати, що виникають зі збору премій, управління портфелем, застосування бонусів і знижок, а також вхідного і вихідного перестрахування. Вони повинні, зокрема, включати витрати на персонал та амортизаційні відрахування стосовно офісних меблів та обладнання, якщо їх не обов’язково відображати у витратах на придбання, отриманих претензіях або інвестиційних витратах.

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиції II (2) і (9)

Нетехнічний рахунок: позиції III (3) і (5)

Інвестиційний дохід і витрати

1. Весь інвестиційний дохід і витрати стосовно видів страхування, інших ніж страхування життя, повинен відображатися на нетехнічному рахунку.

2. У випадку, якщо компанія здійснює лише діяльність зі страхування життя, інвестиційний дохід і витрати повинні відображатися на технічному рахунку для діяльності зі страхування життя.

3. У випадку, якщо компанія здійснює як діяльність зі страхування життя, так і діяльність з видів страхування, інших ніж страхування життя, інвестиційний дохід і витрати, якщо вони безпосередньо пов’язані зі здійсненням діяльності зі страхування життя, повинні відображатися на технічному рахунку для діяльності зі страхування життя.

4. Держави-члени можуть вимагати або дозволити відображення інвестиційного доходу і витрат відповідно до походження або визначення інвестицій, за необхідності, шляхом передбачення додаткових позицій на технічному рахунку для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя, за аналогією з відповідними позиціями на технічному рахунку для діяльності зі страхування життя.

Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя: позиція І (2)

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиція II (2)

Нетехнічний рахунок: позиції III (4) і (6)

Розподілений інвестиційний дохід

1. Якщо частина інвестиційного доходу переноситься на технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя, таке переведення з нетехнічного рахунка вираховується з позиції III (6) і додається до позиції І (2).

2. Якщо частина інвестиційного доходу, відображеного на технічному рахунку для діяльності зі страхування життя, переноситься на нетехнічний рахунок, перенесена сума вираховується з позиції II (12) і додається до позиції III (4).

3. Держави-члени можуть встановити процедури та суми для перенесень розподіленого доходу з однієї частини звіту про прибутки та збитки до іншої. Причини для таких перенесень та підстави, на яких вони здійснюються, повинні бути відображені у примітках до звітності у будь-якому разі; залежно від випадку, посилання на текст відповідного положення буде достатнім.

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиції II (3) і (10)

Нереалізовані прибутки та збитки від інвестицій

1. У діяльності зі страхування життя держави-члени можуть дозволити відображення повністю або частково у позиціях II (3) і (10) у звіті про прибутки та збитки змін у різниці між:

- оцінюванням інвестицій за їх поточною вартістю або за допомогою одного з методів, зазначених у статті 33 (1) Директиви 78/660/ЄЕС, та

- їхнім оцінюванням за ціною купівлі.

У будь-якому разі, держави-члени повинні вимагати, щоб суми, вказані у першому параграфі, відображалися у зазначених вище позиціях, якщо вони стосуються інвестицій, відображених як активи у позиції D.

2. Держави-члени, які вимагають або дозволяють здійснювати оцінювання інвестицій, відображених як активи у позиції С за їх поточною вартістю, можуть, стосовно діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя, дозволити відображення повністю або частково у позиції III (3a) та у позиції III (5a) у звіті про прибутки та збитки зміни у різниці між оцінюванням таких інвестицій за їх поточною вартістю та їхнім оцінюванням за ціною купівлі.

Стаття 32 Директиви 78/660/ЄЕС, згідно з якою оцінювання позицій, наведених у річній звітності, повинно ґрунтуватися на принципі ціни купівлі або собівартості, застосовується до інвестицій відповідно до статей 46-49 цієї Директиви.

1. Держави-члени можуть вимагати або дозволити оцінювання інвестицій, відображених як активи у позиції С на підставі їх поточної вартості, розрахованої відповідно до статей 48 і 49.

2. Інвестиції, відображені як активи у D, повинні бути відображені за їх поточною вартістю.

3. Якщо інвестиції відображено за їх ціною купівлі, їх поточна вартість відображається у примітках до звітності.

Проте держави-члени, у яких, на дату нотифікації про цю Директиву, інвестиції відображено за їх ціною купівлі, можуть дозволити компаніям початкове зазначення у примітках до звітності поточної вартості інвестицій, відображених як активи у позиції С (І) не пізніше, ніж через п'ять років після дати, вказаної у статті 70 (1), та поточної вартості інших інвестицій не пізніше, ніж через три роки після зазначеної дати.

4. Якщо інвестиції відображено за їх поточною вартістю, їх ціна купівлі відображається у примітках до звітності.

5. Такий самий метод оцінювання застосовується до всіх інвестицій, включених до будь-якої позиції, означеної арабською цифрою, або відображених як активи у позиції С (І). Держави-члени можуть дозволити відступи від цієї вимоги.

6. Метод (методи), застосований (застосовані) до кожної позиції інвестицій, необхідно вказувати у примітках до звітності, разом із сумами, визначеними у такий спосіб.

1. Якщо активи і зобов'язання оцінюються відповідно до секції 7a Директиви 78/660/ЄЕС, застосовуються параграфи 2-6 цієї статті.

2. Інвестиції, відображені як активи у D, повинні бути відображені за їх справедливою вартістю.

3. Якщо інвестиції відображено за їх ціною купівлі, їх справедлива вартість відображається у примітках до звітності.

4. Якщо інвестиції відображено за їх справедливою вартістю, їх ціна купівлі відображається у примітках до звітності.

5. Такий самий метод оцінювання застосовується до всіх інвестицій, включених до будь-якої позиції, означеної арабською цифрою, або відображених як активи у позиції С(І). Держави-члени можуть дозволити відступи від цієї вимоги.

6. Метод (методи), застосований (застосовані) до кожної позиції інвестицій, необхідно вказувати у примітках до звітності, разом із сумами, визначеними у такий спосіб.

Якщо до інвестицій застосовується поточна вартість, необхідно застосовувати статтю 33 (2) і (3) Директиви 78/660/ЄЕС, крім випадків, передбачених у статтях 37 і 44 цієї Директиви.

1. У випадку інвестицій, інших ніж земельні ділянки та будівлі, поточна вартість означає ринкову вартість, за винятком випадків, передбачених у параграфі 5.

2. Якщо інвестиції офіційно котируються на офіційній фондовій біржі, ринкова вартість означає вартість на дату балансу або, якщо датою балансу є не операційний день на фондовій біржі, в останній операційний день на фондовій біржі до цієї дати.

3. Якщо існує ринок для інвестицій, інших ніж ті, які зазначено у параграфі 2, ринкова вартість означає середню ціну, за якою такі інвестиції продавалися на дату балансу або, якщо датою балансу є не операційний день, в останній операційний день до цієї дати.

4. Якщо в дату, в яку складено звітність, такі інвестиції як ті, що зазначені у параграфах 2 або 3, було продано або підлягають продажу протягом короткого строку, ринкова вартість зменшується на фактичні або орієнтовні витрати на реалізацію.

5. Окрім випадків, коли застосовується метод оцінювання за власним капіталом відповідно до статті 59 Директиви 78/660/ЄЕС, всі інші інвестиції оцінюються на основі, коли розсудливо враховується імовірна вартість реалізації.

6. У всіх випадках метод оцінювання точно описується та підстава для його прийняття зазначається у примітках до звітності.

1. У випадку земельних ділянок та будівель, поточна вартість означає ринкову вартість на дату оцінки, у відповідних випадках, знижену, як передбачено у параграфах 4 і 5.

2. Ринкова вартість означає ціну, за якою земельні ділянки та будівлі можна було продати згідно з приватним договором між зацікавленим продавцем і покупцем на умовах "витягнутої руки" на дату оцінки, з тим припущенням, що майно публічно виставляється на ринку, що ринкові умови дозволяють належне розпорядження ним, і що звичайний період, беручи до уваги характер майна, доступний для переговорів стосовно продажу.

3. Ринкова вартість визначається за допомогою окремого оцінювання кожної земельної ділянки та будівлі, що здійснюється принаймні раз на п’ять років відповідно до методів, які є загальновизнаними або визнані страховими наглядовими органами. Статтю 35 (1) (b) Директиви 78/660/ЄЕС не застосовують.

4. Якщо вартість будь-якої земельної ділянки та будівлі знизилася з моменту попередньої оцінки згідно з параграфом 3, необхідно здійснити відповідне коригування вартості. Нижча вартість, отримана таким чином, не збільшується у наступних балансах, крім випадків, коли таке збільшення випливає з нового визначення ринкової вартості, отриманого відповідно до параграфів 2 і 3.

5. Якщо в дату, в яку складено звітність, земельні ділянки та будівлі було продано або підлягають продажу протягом короткого строку, вартість, отримана відповідно до параграфів 2 і 4, зменшується на фактичні або орієнтовні витрати на реалізацію.

6. Якщо неможливо визначити ринкову вартість земельної ділянки та будівлі, вартість, отримана на підставі принципу ціни купівлі або собівартості, вважатиметься поточною вартістю.

7. Метод, за допомогою якого було отримано поточну вартість земельних ділянок та будівель, та їх розбивка за фінансовим роком оцінки відображається у примітках до звітності.

Якщо стаття 33 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до страхових компаній, це здійснюватиметься таким чином:

(a) параграф 1 (а) застосовується до активів, відображених у F (І), як визначено у статті 6 цієї Директиви;

(b) параграф 1 (с) застосовується до активів, відображених у С (І), (II), (III) та (IV) і F (І) (окрім запасів) та (III), як визначено у статті 6 цієї Директиви.

(a) вона застосовується до активів, відображених у В і С, та до основних засобів, відображених у F (І), як визначено у статті 6 цієї Директиви;

(b) параграф 1 (с) застосовується до активів, відображених у С (II), (III) та (IV) і F (III), як визначено у статті 6 цієї Директиви.

Держави-члени можуть вимагати здійснення коригування вартості стосовно обігових цінних паперів, відображених як інвестиції, таким чином, щоб їх було відображено за нижчою вартістю, що визначається для них на дату балансу.

Стаття 38 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до активів, відображених у F (І), як визначено у статті 6 цієї Директиви.

Стаття 39 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до активів, відображених у Е (І), (II) та (III) і F (II), як визначено у статті 6 цієї Директиви.

У видах страхування, інших ніж страхування життя, сума будь-яких відстрочених витрат на придбання визначається на основі, яка не суперечить тій, що застосовується для незароблених премій.

У страхуванні життя розрахунок суми будь-яких витрат на придбання, що підлягають відстроченню, може бути врахований в актуарному розрахунку, як зазначено у статті 59.

1. (a) Якщо їх не було оцінено за ринковою вартістю, боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом, відображені як активи в С (II) та (III), відображаються в балансі за ціною купівлі. Проте держави-члени можуть вимагати або дозволити відображення таких боргових цінних паперів у балансі у сумі, що підлягає сплаті в строк.

(b) Якщо ціна купівлі цінних паперів, зазначена у пункті (а), перевищує суму, що підлягає сплаті в строк погашення, сума різниці нараховується на рахунок прибутків та збитків. Проте держави-члени можуть вимагати або дозволити списання суми різниці частинами, таким чином, щоб її було повністю списано, коли цінні папери буде погашено. Така різниця повинна відображатися окремо у балансі або у примітках до звітності.

(c) Якщо ціна купівлі цінних паперів, зазначена у пункті (а), є нижчою за суму, що підлягає сплаті в строк погашення, держави-члени можуть вимагати або дозволити, щоб суму різниці було включено у дохід частинами за період, що залишився, до погашення. Така різниця повинна відображатися окремо у балансі або у примітках до звітності.

2. Якщо боргові цінні папери або інші цінні папери з фіксованим доходом, які не було оцінено за ринковою вартістю, продано до настання строку погашення, та прибуток використовується для купівлі інших боргових цінних паперів або цінних паперів з фіксованим доходом, держави-члени можуть дозволити, щоб різницю між прибутком від продажу та їх балансовою вартістю було розподілено рівномірно за період, що залишився, до настання строку погашення початкових інвестицій.

Технічні резерви

Сума технічних резервів повинна завжди бути у такому розмірі, щоб компанія могла виконувати будь-які зобов’язання, що виникають з договорів страхування, наскільки їх можна обґрунтовано передбачити.

Резерв незароблених премій

1. Резерв незароблених премій в принципі розраховується окремо для кожного договору страхування. Проте держави-члени можуть дозволити використання статистичних методів, і, зокрема, пропорційного методу і методу рівномірного нарахування, коли може очікуватися, що вони дадуть приблизно такі самі результати, як і окремі розрахунки.

2. У класах страхування, коли припущення про часову кореляцію між схильністю до ризику і премією є недоцільним, необхідно застосовувати методи розрахунку, при яких враховується різниця моделі ризику з часом.

Резерв ризиків, які не минули

Резерв ризиків, які не минули, зазначений у статті 26, розраховується на підставі претензій та адміністративних витрат, які можуть виникнути після закінчення фінансового року з договорів, укладених до такої дати, якщо їх оціночна вартість перевищує резерв незароблених премій і будь-яких премій, що підлягають отриманню за такими договорами.

Резерв зі страхування життя

1. Резерв зі страхування життя в цілому розраховується окремо для кожного договору страхування життя. Проте держави-члени можуть дозволити використання статистичних або математичних методів, коли може очікуватися, що вони дадуть приблизно такі самі результати, як і окремі розрахунки. У примітках до звітності необхідно навести стислий огляд основних зроблених припущень.

2. Розрахунок повинен здійснювати щорічно актуарій або інший спеціаліст у цій сфері на підставі визнаних актуарних методів.

Резерви на непогашені вимоги

1. Види страхування, інші ніж страхування життя

(a) Резерв у цілому розраховується окремо для кожного випадку на підставі витрат, виникнення яких все ще очікується. Можна використовувати статистичні методи, якщо в результаті їх використання буде створено належний резерв із урахуванням характеру ризиків; проте держави-члени можуть застосовувати такі методи за умови попереднього схвалення.

(b) Цей резерв також передбачає претензії, отримані, але не повідомлені до дати балансу; його розмір визначатиметься з урахуванням минулого досвіду стосовно кількості та розміру претензій, повідомлених після дати балансу.

(c) Витрати на врегулювання вимог повинні бути включені у розрахунок резерву, незалежно від їх походження.

(d) Суми, що підлягають відшкодуванню, які виникають з придбання прав власників полісів стосовно третіх осіб (суброгація) або із законного права власності на застраховане майно (відшкодування за рахунок порятунку майна), вираховуються із резерву на непогашені вимоги; вони повинні оцінюватися зважено. Якщо такі суми є значними, вони повинні бути відображені у примітках до звітності.

(e) Як відступ від підпараграфа (d), держави-члени можуть вимагати або дозволити відображення сум, що підлягають відшкодуванню, як активів.

(i) Якщо виплати, що випливають із претензії, повинні бути сплачені у формі ануїтетних виплат, суми, які повинні бути виділені з цією метою, розраховуються за допомогою визнаних актуарних методів.

(g) Неявні знижки або вирахування, незалежно від того, чи вони виникають з розміщення поточної вартості в резерві на непогашену вимогу, врегулювання якої очікується пізніше за вищою ціною або в інший спосіб, забороняються.

Держави-члени можуть дозволити явні знижки або вирахування з урахуванням інвестиційного доходу. Жодні такі знижки або вирахування не дозволяються, за винятком випадків, коли:

(i) очікувана дата повного врегулювання для врегулювання претензій становить принаймні чотири роки після звітної дати;

(ii) знижка або вирахування здійснюється на визнаній пруденційній основі; компетентному органу необхідно надати попереднє повідомлення про будь-яку зміну методу;

(iii) при розрахуванні загальної вартості врегулювання претензій, компанія враховує всі фактори, які могли призвести до збільшення такої вартості;

(iv) компанія має у своєму розпорядженні достатні дані для створення надійної моделі ставки для врегулювання претензій;

(v) відсоткова ставка, що використовується для розрахунку поточної вартості, не перевищує пруденційну оцінку інвестиційного доходу від активів, інвестованих в якості резерву на виплати за претензіями упродовж періоду, необхідного для оплати таких претензій. Крім того, вона не повинна перевищувати будь-що із зазначеного нижче:

- інвестиційний дохід від таких активів за попередні п’ять років,

- інвестиційний дохід від таких активів упродовж року, що передує даті балансу.

При наданні знижки або здійсненні вирахувань, компанія повинна, у примітках до своєї звітності, відобразити загальну суму резервів до знижки або вирахування, категорії претензій, для яких надано знижку або з яких здійснено вирахування, та, для кожної категорії претензій, використані методи, зокрема, використані ставки для оцінок, зазначених у попередньому підпараграфі, пунктах (ііі) та (v), і критерії, прийняті для визначення періоду, що мине до врегулювання претензій.

2. Страхування життя

(a) Сума резерву на виплати за претензіями повинна дорівнювати сумам, що підлягають сплаті бенефіціарам, плюс витрати на врегулювання претензій. Вона повинна включати резерв на виплати за отриманими, але не повідомленими претензіями.

(b) Держави-члени можуть вимагати відображення у позиції зобов’язань С (2) сум, зазначених в (a).

1. До подальшого узгодження, держави-члени можуть вимагати або дозволити застосування наступних методів, якщо, через характер класу або типу відповідного страхування, інформація про премії, що підлягають отриманню, претензії, що підлягають сплаті, або і те, й інше, за роки андерайтингу є недостатньою, коли річну звітність складено щодо точних оцінок, які необхідно здійснити.

Надлишок премій, виписаних за претензії та витрати, оплачені стосовно договорів, строк дії яких розпочинається у році андерайтингу, становитиме технічний резерв, який включено до технічного резерву на непогашені вимоги, відображені у балансі у позиції зобов’язань С (3). Зазначений резерв може бути також розрахований на основі певного відсотку виписаних премій, якщо такий метод є доцільним для відповідного типу застрахованого ризику. У разі виникнення потреби, сума такого технічного резерву збільшується, щоб бути достатньою для відповідності існуючим і майбутнім зобов’язанням. Технічний резерв, створений за допомогою цього методу, замінюється резервом на непогашені вимоги, оцінені звичайним способом, щойно достатню інформацію зібрано, і не пізніше кінця третього року після року андерайтингу.

Цифри, відображені на технічному рахунку або у певних позиціях в ньому, повинні стосуватися року, який повністю або частково передує фінансовому року. Це не повинно здійснюватися більше, ніж за 12 місяців. Суми технічних резервів, відображені у річній звітності, за необхідності, збільшуються, щоб бути достатніми для відповідності існуючим і майбутнім зобов’язанням.

2. Якщо приймається один із методів, описаних у параграфі 1, він застосовується систематично у наступних роках, крім випадків, коли обставини виправдовують зміну. Використання будь-якого методу вказується у примітках до звітності, із зазначенням підстав; у разі зміни застосовуваного методу, вплив на активи, зобов’язання, фінансове положення та прибутки і збитки зазначаються у примітках до звітності. У разі використання Методу 1, період часу, що минає до створення резерву на непогашені вимоги на звичайній основі, зазначається у примітках до звітності. У разі використання Методу 2, період часу, протягом якого попередній рік, якого стосуються цифри, передує фінансовому року, та величина відповідних операцій зазначається у примітках до звітності.

3. Для цілей цієї статті, "рік андерайтингу" означає фінансовий рік, у якому почався строк дії договорів страхування у відповідному класі або типі страхування.

До подальшого узгодження, такі держави-члени, що вимагають створення стабілізаційних резервів, повинні встановити правила оцінювання, застосовні до них.

Замість інформації, передбаченої у статті 43 (1) (8) Директиви 78/660/ЄЕС, страхові компанії повинні надати такі дані:

I. Стосовно видів страхування, інших ніж страхування життя, у примітках до звітності повинні бути відображені:

1. виписані брутто-премії;

2. зароблені брутто-премії;

3. валові суми для виплат за претензіями;

4. валові операційні витрати;

5. перестраховий залишок.

Ці суми повинні бути відображені з розбивкою між прямим страхуванням і прийняттям перестрахування, якщо сума прийняття перестрахування становить 10 % або більше виписаних брутто-премій, і потім в рамках прямого страхування на такі групи класів:

- страхування здоров’я та від нещасних випадків,

- страхування моторних транспортних засобів, відповідальності третіх осіб,

- страхування моторних транспортних засобів, інші класи,

- морське, авіаційне і транспортне страхування,

- страхування майна від пожежі та іншої шкоди,

- страхування відповідальності третіх осіб,

- страхування кредитів і порук,

- страхування юридичних витрат,

- асистанс,

- різне.

Розбивка на групи класів із прямим страхуванням не вимагається, якщо сума брутто-премій, виписаних у прямому страхуванні для відповідної групи, не перевищує 10 мільйонів ЕКЮ. Проте компанії повинні у будь-якому випадку відображати суми, що стосуються трьох найбільших груп класів у їхній діяльності.

II. Стосовно страхування життя, у примітках до звітності повинні бути відображені:

1. виписані брутто-премії, з розбивкою між прямим страхуванням і прийняттям перестрахування, якщо сума прийняття перестрахування становить 10 % або більше виписаних брутто-премій, і потім у рамках прямого страхування із зазначенням:

(a) (i) індивідуальних премій;

(ii) премій згідно з договорами групи;

(b) (i) періодичних премій;

(ii) одноразових премій;

(c) (i) премій від небонусних договорів;

(ii) премій від бонусних договорів;

(iii) премій від договорів, коли інвестиційний ризик несуть власники полісів.

Відображення показника, що стосується (a), (b) або (c), не вимагається, якщо він не перевищує 10 % брутто-премій, виписаних у прямому страхуванні;

2. перестраховий залишок;

III. У випадку, що охоплюється статтею 33 (4), брутто-премії розбивають між страхуванням життя та видами страхування, іншими ніж страхування життя.

IV. У всіх випадках, загальна сума брутто-премій, пов’язаних із прямим страхуванням, що випливають з договорів, укладених страховою компанією

- у державі-члені її головного офісу,

- в інших державах-членах, та

- в інших країнах,

за винятком того, що відображення показника, що стосується зазначеного вище, не вимагається, якщо вони не перевищують 5 % загальної суми брутто-премій.

Страхові компанії у примітках до їхньої звітності повинні відображати загальну суму комісій за діяльність з прямого страхування, врахованих у звітності за фінансовий рік. Ця вимога охоплює комісії будь-якого виду і, зокрема, комісії за придбання, оновлення, збір страхових внесків та управління портфелем.

1. Страхові компанії складають консолідовану звітність та консолідовані річні звіти відповідно до Директиви 83/349/ЄЕС, за винятком випадків, коли у цій секції передбачено інше.

2. У тих випадках, коли держава-член не застосовує статтю 5 Директиви 83/349/ЄЕС, параграф 1 також застосовується до материнських компаній, єдина або суттєва мета яких полягає у придбанні часток участі у дочірніх компаніях та отриманні прибутку з них, якщо такі дочірні компанії є виключно або головним чином страховими компаніями.

Директива 83/349/ЄЕС застосовується відповідно до таких умов:

1. статті 4, 6, і 40 не застосовуються;

2. інформація, зазначена у першому та другому абзацах статті 9 (2), зокрема:

- сума основних засобів, та

- чистий оборот,

замінюється на дані щодо виписаних брутто-премій, як визначено у статті 35 цієї Директиви;

3. держава-член може також застосовувати статтю 12 Директиви 83/349/ЄЕС до двох або декількох страхових компаній, які не є пов'язаними, як описано у статті 1(1) або (2) зазначеної Директиви, проте управління якими здійснюється на уніфікованій основі, в інший спосіб, ніж відповідно до договору або положень їхніх установчих договорів або статутів. Уніфіковане управління може також складатися з важливих і довготривалих напрямків перестрахування;

4. держави-члени можуть дозволити відступи від статті 26 (1) (с) Директиви 83/349/ЄЕС, якщо угоду було укладено відповідно до звичайних ринкових умов та встановлено права власника полісу. Необхідно відображати будь-який такий відступ, та якщо вони суттєво впливають на активи, зобов'язання, фінансовий стан і прибутки або збитки усіх компаній, включених до консолідації, це повинно бути відображено у примітках до консолідованої звітності;

5. стаття 27 (3) Директиви 83/349/ЄЕС застосовується за умови, що дата балансу компанії, включеної до консолідації, не передує даті консолідованого балансу більше, ніж на шість місяців;

6. стаття 29 Директиви 83/349/ЄЕС не застосовується до тих позицій зобов'язань, оцінювання яких компаніями, включеними до консолідації, базується на застосуванні положень, типових для страхових компаній, або до тих позицій активів, зміни у показниках яких також впливають на права власників полісів або встановлюють їх. Якщо було застосовано цей відступ, це повинно бути відображено у примітках до консолідованої звітності.

У консолідованій звітності держави-члени можуть вимагати або дозволити відображення всього інвестиційного доходу і витрат на нетехнічному рахунку, навіть якщо такий дохід і витрати пов'язані із діяльністю зі страхування життя.

Крім того, держави-члени можуть у таких випадках вимагати або дозволити розподілення частини інвестиційного доходу на технічний рахунок для діяльності зі страхування життя.

1. Належним чином затверджена річна звітність страхових компаній, разом з річними звітами і звітами осіб, відповідальних за аудит звітності, публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 3 Директиви 68/151/ЄЕС (-11).

Проте законодавство держави-члена може передбачати, що річні звіти не обов'язково повинні публікуватися в порядку, визначеному у першому підпараграфі. У такому разі до них забезпечується доступ для громадськості у головних офісах компаній у відповідній державі-члені. Повинна існувати можливість отримати копію усього або частини будь-якого такого звіту за вимогою. Ціна такої копії не повинна перевищувати адміністративні витрати на неї.

2. Параграф 1 також застосовується до належним чином затвердженої консолідованої звітності, консолідованого річного звіту та звітів осіб, відповідальних за аудит звітності.

3. Якщо страхова компанія, яка склала річну звітність або консолідовану звітність, не створена як компанія одного з типів компаній, перелічених у статті 1(1) Директиви 78/660/ЄЕС, та її національне право не вимагає від неї публікації документів, зазначених у параграфі 1 та 2 цієї статті, як передбачено у статті 3 Директиви 68/151/ЄЕС, вона повинна, принаймні, забезпечити доступ до них для громадськості у своєму головному офісі. Повинна існувати можливість отримати копії таких документів за вимогою. Ціна таких копій не повинна перевищувати адміністративні витрати на них.

4. Держави-члени повинні передбачити належні санкції за недотримання правил публікації, встановлених у цій статті.

__________

(-11) OB № L 65, 14.03.1968, с. 8.

Контактний комітет, створений відповідно до статті 52 Директиви 78/660/ЄЕС, повинен також, при належному створенні, мати такі функції:

(a) сприяти, без обмеження статей 169 і 170 Договору, гармонізованому застосуванню цієї Директиви за допомогою регулярних зустрічей, для розгляду, зокрема, практичних проблем, що виникають у зв'язку із її застосуванням;

(b) консультувати Комісію, у разі виникнення потреби, щодо доповнень або змін до цієї Директиви.

1. Держави-члени повинні ухвалити до 01 січня 1994 року закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання ними цієї Директиви. Вони повинні негайно інформувати про це Комісію.

Якщо держави-члени ухвалюють такі заходи, вони повинні включати покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени можуть передбачити, що положення, зазначені в параграфі 1, спершу повинні застосовуватися до річної звітності та консолідованої звітності за фінансові роки, що починаються з 01 січня 1995 року або протягом календарного 1995 року.

3. Держави-члени передають Комісії тексти основних положень національного права, які вони ухвалюють у сфері, що регулюється цією Директивою.

Упродовж п'яти років з дати, зазначеної у статті 70 (2), Рада, діючи за поданням Комісії, повинна перевіряти та, за потреби, переглядати всі такі положення цієї Директиви, які передбачають опції для держав-членів, з огляду на досвід, отриманий при застосуванні цієї Директиви, і, зокрема, цілі більшої прозорості та гармонізації положень, зазначених у цій Директиві.

Цю Директиву адресовано державам-членам.