Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/25/ЄС від 26 лютого 2014 року про здійснення субєктами закупівель у водній, енергетичній, транспортній галузях та в галузі поштових послуг і про скасування Директиви 2004/17/ЄС

7. Для цілей статті 15 замовники повинні включити до оцінної вартості договору про виконання робіт як вартість таких робіт, так і загальну оцінну вартість усіх продуктів чи послуг, що їх надають підряднику замовники, за умови що вони є необхідними для виконання робіт.

8. Якщо пропонована робота чи пропоноване надання послуг може привести до присудження договорів у формі окремих лотів, повинна бути врахована загальна оцінна вартість усіх таких лотів.

Якщо сукупна вартість лотів дорівнює пороговому значенню, встановленому у статті 15, або перевищує його, цю Директиву застосовують до присудження кожного лоту.

9. Якщо пропозиція щодо придбання аналогічних продуктів може привести до присудження договорів у формі окремих лотів, при застосуванні пунктів (b) та (c) статті 15 повинна бути врахована загальна оцінна вартість усіх таких лотів.

Якщо сукупна вартість лотів дорівнює пороговому значенню, встановленому у статті 15, або перевищує його, цю Директиву застосовують до присудження кожного лоту.

10. Незважаючи на положення параграфів 8 та 9, замовники можуть присуджувати договори на окремі лоти без застосування процедур, передбачених цією Директивою, за умови що оцінна вартість без ПДВ відповідного лота є меншою за 80000 євро для продуктів чи послуг або 1 мільйона євро для робіт. Проте сукупна вартість лотів, таким чином присуджених без застосовування цієї Директиви, не повинна перевищувати 20 % від сукупної вартості всіх лотів, на які були розділені пропонована робота, пропоноване придбання аналогічних продуктів чи пропоноване надання послуг.

11. У випадку договорів про постачання продуктів чи надання послуг, які є регулярними за своїм характером або для яких передбачене поновлення протягом певного періоду, розрахунок оцінної вартості договору повинен ґрунтуватися на такому:

(a) або на загальній фактичній вартості послідовних договорів одного типу, присуджених протягом попередніх 12 місяців або попереднього фінансового року, скоригованій, якщо можливо, з урахуванням змін у кількості або вартості, що відбулися би протягом 12 місяців після укладення первинного договору;

(b) або на загальній оцінній вартості послідовних договорів, присуджених протягом 12 місяців після першого постачання, або протягом фінансового року, якщо його тривалість перевищує 12 місяців.

12. Що стосується договорів про постачання продуктів, які пов’язані з орендою, найманням, прокатом або купівлею продуктів на виплат із правом викупу, основою для розрахунку оцінної вартості договору повинні бути:

(a) у випадку договорів із фіксованим строком дії, коли такий строк дорівнює 12 місяцям або є меншим за 12 місяців, загальна оцінна вартість на строк дії договору або, якщо строк дії договору перевищує 12 місяців, загальна вартість, включно з оцінною залишковою вартістю;

(b) у випадку договорів без фіксованого строку дії або зі строком дії, який неможливо визначити, місячна вартість, помножена на 48.

13. Що стосується договорів про надання послуг, основою для розрахунку оцінної вартості договору, залежно від випадку, повинні бути:

(a) у випадку страхових послуг: страхова премія, що підлягає сплаті, та інші види винагороди;

(b) у випадку банківських та інших фінансових послуг: плата, комісії, що підлягають сплаті, відсотки та інші види винагороди;

(c) у випадку договорів про проєктування: гонорари, комісії, що підлягають сплаті, та інші види винагороди.

14. Що стосується договорів про надання послуг, у яких не вказана загальна ціна, основою для розрахунку оцінної вартості договору, залежно від випадку, повинні бути:

(a) у випадку публічних договорів із фіксованим строком дії, коли такий строк дорівнює 48 місяцям або є меншим за 48 місяців, загальна вартість за весь строк дії договору;

(b) у випадку договорів без фіксованого строку дії або зі строком дії більшим за 48 місяців, місячна вартість, помножена на 48.

1. Кожні два роки з 30 червня 2013 року Комісія повинна перевіряти відповідність порогових значень, визначених у пунктах (a) та (b) статті 15, пороговим значенням, встановленим Угодою про державні закупівлі (GPA) Світової організації торгівлі, та повинна, за необхідності, переглядати їх згідно з цією статтею.

Відповідно до методики розрахунку, визначеної в GPA , Комісія розраховує зазначені порогові значення на основі середньоденного курсу євро в спеціальних правах запозичення (СПЗ) протягом 24-місячного періоду, що передує перегляду і закінчується 31 серпня, з набуттям чинності з 01 січня. Переглянуті таким чином порогові значення, за необхідності, округлюють до найближчої тисячі євро, щоб забезпечити дотримання чинних порогових значень, передбачених GPA і виражених у СПЗ.

2. Кожні два роки з 01 січня 2014 року Комісія повинна визначати, в національних валютах держав-членів, валютою яких не є євро, порогові значення, вказані в пунктах (a) та (b) статті 15, переглянутих згідно з параграфом 1 цієї статті.

Водночас із цим Комісія повинна визначати, в національних валютах держав-членів, валютою яких не є євро, порогове значення, вказане в пункті (c) статті 15.

Відповідно до методики розрахунку, визначеної в GPA , вказані порогові значення визначають на основі середньоденного курсу таких валют відповідно до застосовних порогових значень, виражених у євро, за 24-місячний період, що передує перегляду і закінчується 31 серпня, з набуттям чинності з 01 січня.

3. Комісія повинна публікувати переглянуті порогові значення, згадані в параграфі 1, відповідні їм значення в національних валютах, вказані в першому підпараграфі параграфа 2, та значення, визначене згідно з другим підпараграфом параграфа 2, в Офіційному віснику Європейського Союзу на початку листопада, що слідує за переглядом.

4. Комісія вповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 103 для адаптації методології, визначеної в другому підпараграфі параграфа 1 цієї статті, до будь-яких змін у методології, передбаченій в GPA для перегляду порогових значень, вказаних у пунктах (a) та (b) статті 15, та для визначення відповідних значень у національних валютах держав-членів, валютою яких не є євро, як зазначено в параграфі 2 цієї статті.

Комісія уповноважена за необхідності ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 103 для перегляду порогових значень, зазначених у пунктах (a) та (b) статті 15 першого підпараграфа.

5. Якщо необхідно переглянути порогові значення, зазначені в пунктах (a) та (b) статті 15, а часові обмеження не дають змоги використати процедуру, визначену у статті 103, і, отже, цього вимагають підстави невідкладної терміновості, до делегованих актів, ухвалених згідно з другим підпараграфом параграфа 4 цієї статті, застосовують процедуру, передбачену в статті 104.

1. Цю Директиву не застосовують до договорів, присуджених для цілей перепродажу або оренди третім особам, за умови що замовник не має жодного спеціального чи виключного права продавати або надавати в оренду предмет таких договорів, а інші суб’єкти мають право вільно продавати його або надавати в оренду на таких самих умовах, що й замовник.

2. Замовники повинні на запит повідомляти Комісію про всі категорії продуктів або види діяльності, які вони вважають виключеними зі сфери застосування відповідно до параграфа 1. Для інформаційних цілей Комісія може періодично публікувати в Офіційному віснику Європейського Союзу переліки категорій продуктів та видів діяльності, які вважає такими, що охоплені таким виключенням. При цьому Комісія повинна враховувати всі чутливі комерційні аспекти, що їх можуть вказати замовники під час надання інформації.

1. Цю Директиву не застосовують до договорів, які присуджують замовники для цілей, інших ніж здійснення своєї діяльності, як описано в статтях 8-14, або для цілей здійснення такої діяльності в третій країні на умовах, що не передбачають фізичного використання мережі чи географічної зони в межах Союзу; її також не застосовують до конкурсів проєктів, які організовують для таких цілей.

2. Замовники повинні на запит повідомляти Комісію про всі види діяльності, які вони вважають виключеними зі сфери застосування відповідно до параграфа 1. Для інформаційних цілей, Комісія може періодично публікувати в Офіційному віснику Європейського Союзу переліки категорій діяльності, які вважає такими, що охоплені таким виключенням. При цьому Комісія повинна враховувати всі чутливі комерційні аспекти, що їх можуть вказати замовники під час надання такої інформації.

1. Цю Директиву не застосовують до договорів або конкурсів проєктів, які замовник зобов’язаний присуджувати чи організовувати згідно з процедурами закупівель, відмінними від тих, що встановлені в цій Директиві і передбачені будь-чим/ким із зазначеного нижче:

(a) правовим інструментом, який створює міжнародні правові зобов’язання, таким як міжнародна угода, укладена відповідно до Договорів, між державою-членом і однією чи кількома третіми країнами або їхніми територіями, і стосується робіт, продуктів чи послуг, призначених для спільної реалізації чи експлуатації проєкту сторонами такої угоди;

(b) міжнародною організацією.

Держави-члени повинні повідомляти про всі правові інструменти, зазначені в пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа, Комісію, яка може звертатися за консультаціями до Дорадчого комітету з питань публічних договорів, зазначеного у статті 105.

2. Цю Директиву не застосовують до договорів та конкурсів проєктів, які замовник присуджує чи організовує відповідно до правил закупівель, передбачених міжнародною організацією чи міжнародною фінансовою установою, коли відповідні договори або конкурси проєктів повністю фінансує така організація чи установа; у випадку договорів чи конкурсів проєктів, які спільно фінансує у більшій мірі міжнародна організація або міжнародна фінансова установа, застосовні процедури закупівель погоджуються сторонами.

3. До договорів та конкурсів проєктів, які охоплюють питання оборони чи безпеки та які присуджують чи організовують згідно з міжнародними правилами, застосовують статтю 27. Параграфи 1 та 2 цієї статті не застосовують до таких договорів та конкурсів проєктів.

Цю Директиву не застосовують до договорів про надання послуг, які стосуються:

(a) придбання чи оренди, за допомогою будь-яких фінансових засобів, землі, наявних будівель або іншого нерухомого майна чи прав на них;

(b) арбітражних послуг та послуг із примирення;

(c) будь-яких із зазначених нижче юридичних послуг:

(i) представництво клієнта юристом в розумінні статті 1 Директиви Ради 77/249/ЄЕС (- 3) у:

- арбітражній процедурі або процедурі примирення, яка відбувається у державі-члені, третій країні або в міжнародних арбітражі чи інстанції з примирення; або

- судових провадженнях у судах, трибуналах чи публічних органах держави-члена чи третьої країни або міжнародних судах, трибуналах чи установах;

(ii) юридичні консультації, які надають під час підготовки до будь-яких проваджень, згаданих у підпункті (i) цього пункту, або якщо є реальні ознаки та велика ймовірність того, що питання, якого стосуються такі консультації, стануть предметом таких проваджень, за умови що консультації надає юрист у розумінні статті 1 Директиви 77/249/ЄЕС;

(iii) послуги із засвідчення документів, що повинні надаватися нотаріусами;

(iv) юридичні послуги, які надають довірені особи або призначені опікуни, чи інші юридичні послуги, надавачі яких призначені судом чи трибуналом у відповідній державі-члені або призначені законом для виконання конкретних завдань під наглядом таких трибуналів чи судів;

(v) інші юридичні послуги, які у відповідній державі-члені пов’язані, навіть непостійно, з виконанням офіційних повноважень;

(d) фінансових послуг у зв’язку із випуском, продажем, купівлею або передачею цінних паперів чи інших фінансових інструментів у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/39/ЄС (- 4) та операцій, які здійснює Європейський фонд фінансової стабільності та Європейський стабілізаційний механізм;

(e) позик, незалежно від того, чи пов’язані вони з випуском, продажем, купівлею або передачею цінних паперів чи інших фінансових інструментів;

(f) трудових договорів;

(g) громадських послуг пасажирських перевезень залізничним транспортом чи метро;

(h) послуг у сфері цивільної оборони, цивільного захисту та послуг із запобігання небезпекам, що їх надають неприбуткові організації чи об’єднання та які підпадають під коди CPV 75250000-3, 75251000-0, 75251100-1, 75251110-4, 75251120-7, 75252000-7, 75222000-8; 98113100-9 та 85143000-3, за винятком послуг із перевезення пацієнтів швидкою допомогою;

(i) договорів про надання ефірного часу чи програм, які присуджують надавачам аудіовізуальних чи радіо медіапослуг. Для цілей цього пункту термін "надавачі медіапослуг" має те саме значення, що і в пункті (d) статті 1(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2010/13/ЄС (- 5). Термін "програма" має те саме значення, що і в пункті (b) статті 1(1) зазначеної Директиви, однак включає також радіопрограми та матеріали радіопрограм. Окрім того, для цілей цього положення термін "програмний матеріал" має те саме значення, що й термін "програма".

Цю Директиву не застосовують до договорів про надання послуг, присуджених замовнику, який сам є публічним замовником, або об’єднанню публічних замовників на основі виключного права, яке їм належить згідно з законом, нормативно-правовим актом чи опублікованим адміністративним положенням, сумісним із ДФЄС.

Цю Директиву не застосовують до:

(a) договорів про купівлю води, якщо їх присуджують замовники, задіяні в одному або більшій кількості видів діяльності, пов’язаних із питною водою, які зазначені в статті 10(1);

(b) договорів, які присуджують замовники, що самі беруть активну участь в енергетичному секторі та залучені до здійснення виду діяльності, зазначеного в статті 8(1), статті 9(1) або статті 14, для постачання:

(i) енергії;

(ii) палива для виробництва енергії.

1. Стосовно присудження публічних договорів і конкурсів проєктів, організованих у сферах безпеки й оборони, цю Директиву не застосовують до:

(a) договорів, що підпадають під дію Директиви 2009/81/ЄС;

(b) договорів, до яких Директиву 2009/81/ЄС не застосовують згідно з її статтями 8, 12 та 13.

2. Цю Директиву не застосовують до договорів і конкурсів проєктів, які не виключені зі сфери застосування відповідно до параграфа 1, тією мірою, якою захист основних інтересів безпеки держави-члена не може бути гарантований за рахунок менш радикальних заходів, наприклад, шляхом встановлення вимог, спрямованих на захист конфіденційного характеру інформації, до якої замовник відкриває доступ у процедурі присудження договору, як передбачено в цій Директиві.

Окрім того, відповідно до пункту (a) статті 346 (1) ДФЄС, цю Директиву не застосовують до договорів і конкурсів проєктів, які не виключені зі сфери застосування відповідно до параграфа 1 цієї статті, тією мірою, якою застосування цієї Директиви зобов’язує державу-члена надавати інформацію, розкриття якої, на її думку, суперечить істотним інтересам її безпеки.

3. Коли закупівлю й виконання договору чи конкурс проєктів оголошують таємними або коли вони повинні супроводжуватися спеціальними заходами безпеки згідно з законами, нормативно-правовими актами або адміністративними положеннями, чинними в державі-члені, цю Директиву не застосовують, якщо держава-член встановила, що відповідні істотні інтереси не можуть бути гарантовані за рахунок менш радикальних заходів, таких як ті, що вказані в першому підпараграфі параграфа 2.

1. Цю статтю застосовують у випадку змішаних договорів, що охоплюють один вид діяльності та предметом яких є закупівля, що підпадає під дію цієї Директиви, а також закупівля, охоплена статтею 346 ДФЄС або Директивою 2009/81/ЄC.

2. Якщо різні частини певного договору об’єктивно подільні, замовники можуть обирати, присуджувати окремі договори щодо окремих його частин чи присуджувати єдиний договір.

Якщо замовники обирають присудження окремих договорів щодо окремих частин, рішення щодо того, який правовий режим є застосовним до кожного з таких окремих договорів, ухвалюють на основі характеристик відповідної окремої частини договору.

Якщо замовники обирають присудження єдиного договору, для визначення застосовного правового режиму використовують такі критерії:

(a) якщо частина певного договору підпадає під дію статті 346 ДФЄС, договір може бути присуджений без застосування цієї Директиви, за умови що присудження єдиного договору виправдане об’єктивними причинами;

(b) якщо частина відповідного договору підпадає під дію Директиви 2009/81/ЄС, договір може бути присуджений згідно з зазначеною Директивою, за умови що присудження єдиного договору виправдане об’єктивними причинами. Цей пункт не повинен обмежувати граничні значення та винятки, передбачені зазначеною Директивою.

При цьому рішення про присудження єдиного договору не повинне ухвалюватися в цілях уникнення застосування до договорів цієї Директиви чи Директиви 2009/81/ЄС.

3. Пункт (a) третього підпараграфа параграфа 2 застосовують до змішаних договорів, до яких в іншому випадку могли би бути застосовними і пункт (a), і пункт (b) зазначеного підпараграфа.

4. Якщо різні частини певного договору об’єктивно неподільні, договір може бути присуджений без застосування цієї Директиви, якщо він включає елементи, до яких є застосовною стаття 346 ДФЄС; в іншому випадку він може бути присуджений згідно з Директивою 2009/81/ЄС.

1. У випадку договорів, призначених для охоплення декількох видів діяльності, замовники можуть обирати, присуджувати окремі договори щодо кожного окремого виду діяльності чи присуджувати єдиний договір. Якщо замовники обирають присудження окремих договорів щодо окремих частин, рішення щодо того, який правовий режим є застосовним до кожного з таких окремих договорів, ухвалюють на основі характеристик відповідного окремого виду діяльності.

Якщо замовники обирають присудження єдиного договору, застосовують параграф 2 цієї статті. Вибір між присудженням єдиного договору та присудженням декількох окремих договорів не повинен здійснюватися з метою виключення договору чи договорів зі сфери застосування цієї Директиви або Директиви 2009/81/ЄС.

2. У випадку договорів, призначених для охоплення виду діяльності, який підпадає під дію цієї Директиви, та іншого виду діяльності, який:

(a) підпадає під дію Директиви 2009/81/ЄС або

(b) охоплений статтею 346 ДФЄС,

договір може бути присуджений відповідно до Директиви 2009/81/ЄС у випадках, встановлених у пункті (a), та може бути присуджений без застосування цієї Директиви у випадках, встановлених у пункті (b). Цей підпараграф не обмежує порогових значень та винятків, передбачених Директивою 2009/81/ЄС.

Договори, зазначені в пункті (a) першого підпараграфа, які також включають закупівлі або інші елементи, охоплені в статті 346 ДФЄС, можуть бути присуджені без застосування цієї Директиви.

При цьому перший та другий підпараграфи застосовують за умови, що присудження єдиного договору виправдане об’єктивними причинами, а рішення про присудження єдиного договору не присуджують в цілях уникнення застосування до договорів цієї Директиви.

1. Цю Директиву не застосовують до договорів або конкурсів проєктів, що охоплюють питання оборони чи безпеки, які замовник зобов’язаний присуджувати чи організовувати згідно з процедурами закупівель, відмінними від тих, що встановлені в цій Директиві і передбачені будь-чим/ким із зазначеного нижче:

(a) міжнародною угодою чи домовленістю, що укладена відповідно до Договорів між державою-членом і однією чи кількома третіми країнами або їхніми територіями та стосується робіт, продуктів чи послуг, призначених для спільної реалізації чи експлуатації проєкту сторонами такої угоди;

(b) міжнародною угодою чи домовленістю, що стосуються дислокації військ і підприємств держави-члена чи третьої країни;

(c) міжнародною організацією.

Про всі угоди та домовленості, зазначені в пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа, повідомляють Комісію, яка може звертатися за консультаціями до Дорадчого комітету з питань публічних закупівель, зазначеного у статті 105.

2. Цю Директиву не застосовують до договорів і конкурсів проєктів, які охоплюють питання безпеки чи оборони та які замовник присуджує відповідно до правил закупівель, передбачених міжнародною організацією чи міжнародною фінансовою установою, коли відповідні договори чи конкурси проєктів повністю фінансує така організація чи установа. У випадку договорів або конкурсів проєктів, які спільно фінансує у більшій мірі міжнародна організація або міжнародна фінансова установа, застосовні процедури закупівель погоджуються сторонами.

1. Договір, присуджений публічним замовником юридичній особі, діяльність якої регулює приватне чи публічне право, не підпадає під дію цієї Директиви, якщо виконані всі зазначені нижче умови:

(a) публічний замовник здійснює над відповідною юридичною особою контроль, аналогічний тому, який він здійснює над своїми власними підрозділами;

(b) більш ніж 80% діяльності підконтрольної юридичної особи здійснюється для виконання завдань, доручених їй публічним замовником, що здійснює контроль, або іншими юридичними особами, підконтрольними такому публічному замовнику;

(c) відсутня пряма приватна участь у капіталі підконтрольної юридичної особи, за винятком передбачених національним законодавством форм приватної участі в капіталі, що не призводять до контролю чи блокування, відповідно до Договорів, і що не мають вирішального впливу на підконтрольну юридичну особу.

Вважається, що публічний замовник здійснює над юридичною особою контроль, аналогічний тому, який він здійснює над своїми власними підрозділами в розумінні пункту (a) першого підпараграфа, якщо він здійснює вирішальний вплив як на стратегічні цілі, так і на важливі рішення підконтрольної юридичної особи. Такий контроль також може здійснювати інша юридична особа, яку публічний замовник контролює таким самим чином.

2. Параграф 1 також застосовують у випадках, коли підконтрольна особа, яка є публічним замовником, присуджує договір публічному замовнику, що здійснює над нею контроль, або іншій юридичній особі, підконтрольній тому самому публічному замовнику, за умови відсутності прямої приватної участі в капіталі юридичної особи, якій присуджують публічний договір, за винятком передбачених національним законодавством форм приватної участі в капіталі, що не призводять до контролю чи блокування, відповідно до Договорів, і що не мають вирішального впливу на підконтрольну юридичну особу.

3. Публічний замовник, який не здійснює над юридичною особою, діяльність якої регулює приватне чи публічне право, контролю в розумінні параграфа 1, може, тим не менш, присуджувати такій юридичній особі договір без застосування цієї Директиви, якщо дотримані всі зазначені нижче умови:

(a) публічний замовник, спільно з іншими публічними замовниками, здійснює над такою юридичною особою контроль, аналогічний тому, який вони здійснюють над власними підрозділами;

(b) більш ніж 80% діяльності такої юридичної особи здійснюється для виконання завдань, доручених їй публічними замовниками, що здійснюють контроль, або іншими юридичними особами, підконтрольними таким публічним замовникам; та

(c) відсутня пряма приватна участь у капіталі підконтрольної юридичної особи, за винятком передбачених національним законодавством форм приватної участі в капіталі, що не призводять до контролю чи блокування, відповідно до Договорів, і що не мають вирішального впливу на підконтрольну юридичну особу.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа публічних замовників вважають такими, що здійснюють спільний контроль над юридичною особою, якщо дотримані всі зазначені нижче умови:

(i) повноважні ухвалювати рішення органи підконтрольної юридичної особи складаються із представників усіх залучених публічних замовників. Окремі представники можуть представляти кількох або всіх залучених публічних замовників;

(ii) такі публічні замовники здатні спільно здійснювати вирішальний вплив на стратегічні цілі й істотні рішення підконтрольної юридичної особи; та

(iii) підконтрольна юридична особа не переслідує інтересів, які суперечать інтересам публічних замовників, що здійснюють контроль.

4. Договір, укладений виключно між двома чи більшою кількістю публічних замовників, не підпадає під дію цієї Директиви, якщо дотримані всі зазначені нижче умови:

(a) договір встановлює або реалізує співпрацю між залученими публічними замовниками з метою забезпечення надання громадських послуг, які вони повинні виконувати, для досягнення спільних для них цілей;

(b) реалізація такої співпраці керується лише міркуваннями, пов’язаними з суспільним інтересом; та

(c) залучені публічні замовники здійснюють на відкритому ринку менш ніж 20% видів діяльності, охоплених зазначеною співпрацею.

5. Для визначення відсоткової частки видів діяльності, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1, пункті (b) першого підпараграфа параграфа 3 та пункті (c) параграфа 4, враховують середній загальний оборот або відповідний альтернативний показник на основі діяльності, такий як витрати, понесені відповідною юридичною особою щодо послуг, продуктів та робіт за три роки, що передують присудженню договору.

У випадках, коли через дату, на яку відповідна юридична особа була створена чи розпочала діяльність, або через реорганізацію діяльності оборот або альтернативний показник на основі діяльності, такий як витрати, за попередні три роки не доступні або більше не є релевантними, достатньо продемонструвати, що відповідний показник діяльності є достовірним, зокрема за допомогою бізнес-прогнозів.

1. Для цілей цієї статті "афілійоване підприємство" означає будь-яке підприємство, річна бухгалтерська звітність якого консолідована з річною бухгалтерською звітністю замовника відповідно до вимог Директиви 2013/34/ЄС.

2. У випадку суб’єктів, на яких не поширюється дія Директиви 2013/34/ЄС, "афілійоване підприємство" означає будь-яке підприємство:

(a) яке може перебувати під прямим чи опосередкованим вирішальним впливом замовника;

(b) яке може здійснювати вирішальний вплив на замовника; або

(c) яке разом із замовником перебуває під вирішальним впливом іншого підприємства через власництво, фінансову участь або застосовні до нього правила.

Для цілей цього параграфа "вирішальний вплив" має таке саме значення, як і в другому підпараграфі статті 4(2).

3. Незважаючи на статтю 28 та за умови, що дотримані умови, викладені в параграфі 4 цієї статті, цю Директиву не застосовують до договорів, які присуджує:

(a) замовник афілійованому підприємству або

(b) спільне підприємство, що складається виключно з декількох замовників для здійснення видів діяльності, описаних у статтях 8-14, підприємству, яке афілійоване з одним або з більшою кількістю таких замовників.

4. Параграф 3 застосовують до:

(a) договорів про надання послуг, за умови що не менше 80 % середнього загального обороту афілійованого підприємства за попередні три роки, з урахуванням усіх послуг, наданих таким підприємством, походить від надання послуг замовнику або іншим підприємствам, з якими воно афілійоване;

(b) договорів про постачання продуктів, за умови що не менше 80 % середнього загального обороту афілійованого підприємства за попередні три роки, з урахуванням усіх продуктів, постачених таким підприємством, походить від постачання продуктів замовнику або іншим підприємствам, з якими воно афілійоване;

(c) договорів про виконання робіт, за умови що не менше 80 % середнього загального обороту афілійованого підприємства за попередні три роки, з урахуванням усіх робіт, виконаних таким підприємством, походить від виконання робіт для замовника або для інших підприємств, з якими воно афілійоване.

5. У випадках, коли через дату, на яку афілійоване підприємство було створене чи розпочало діяльність, оборот за попередні три роки не доступний, такому підприємству достатньо продемонструвати, що оборот, зазначений у пунктах (a), (b) чи (c) параграфа 4, є достовірним, зокрема за допомогою бізнес-прогнозів.

6. Якщо більше ніж одне підприємство, афілійоване з замовником, з яким вони утворюють економічну групу, надає такі самі або подібні послуги, продукти або роботи, відсотки обчислюють із урахуванням загального обороту, отриманого відповідно від надання послуг, постачання продуктів або виконання робіт такими афілійованими підприємствами.

Незважаючи на статтю 28, за умови що спільне підприємство було створене для здійснення відповідного виду діяльності впродовж не менше трьох років та що інструмент, яким було створене таке спільне підприємство, передбачає, що замовники, з яких воно складається, продовжуватимуть входити до його складу впродовж принаймні такого самого періоду, цю Директиву не застосовують до договорів, які присуджує:

(a) спільне підприємство, що складається виключно з декількох замовників для здійснення видів діяльності в розумінні статей 8-14, одному з таких замовників; або

(b) замовник такому спільному підприємству, до складу якого він входить.

Замовники повинні надавати Комісії на запит таку інформацію стосовно застосування статті 29(2) та (3) й статті 30:

(a) назви відповідних підприємств чи спільних підприємств,

(b) характер та вартість відповідних договорів,

(c) підтвердження відповідності відносин між підприємством або спільним підприємством, яким присуджують договори, та замовником вимогам, зазначених у статтях 29 або 30, яке Комісія вважає необхідним.

Цю Директиву застосовують лише до тих договорів про надання послуг із дослідження й розробки, які підпадають під коди CPV 73000000-2-73120000-9, 73300000-5, 73420000-2 та 73430000-5, за умови дотримання обох зазначених нижче умов:

(a) відповідні вигоди отримує виключно замовник для використання їх у власній діяльності, та

(b) винагороду за надані послуги повністю оплачує замовник.

1. Без обмеження статті 34 цієї Директиви, Республіка Австрія та Федеративна Республіка Німеччина повинні забезпечити за допомогою умов надання дозволу або інших належних інструментів, щоб кожен суб’єкт, який провадить діяльність у секторах, зазначених у Рішенні Комісії (- 6) 2002/205/ЄС та Рішенні Комісії 2004/73/ЄС (- 7):

(a) дотримувався принципів недискримінації та конкурентної процедури закупівлі під час присудження договорів про постачання продуктів, виконання робіт та надання послуг, зокрема стосовно інформації, яку такий суб’єкт надає суб’єктам господарювання щодо своїх намірів стосовно закупівель;

(b) надавав Комісії на умовах, визначених у Рішенні Комісії 93/327/ЄЕС (- 8), інформацію щодо договорів, які він присуджує.

2. Без обмеження статті 34, Велика Британія повинна забезпечити за допомогою умов надання дозволу або інших належних інструментів застосування з боку кожного суб’єкта, який провадить діяльність у секторах, зазначених у Рішенні 97/367/ЄЕС, пунктів (a) та (b) параграфа 1 цієї статті стосовно договорів, присуджених для здійснення такого виду діяльності в Північній Ірландії.

3. Параграфи 1 та 2 не застосовують до договорів, які присуджують для цілей розвідування нафтових та газових родовищ.

1. Дія цієї Директиви не поширюється на договори, призначені для забезпечення змоги здійснення видів діяльності, зазначених у статтях 8-14, якщо держава-член або замовники, які подали запит відповідно до статті 35, можуть продемонструвати, що в державі-члені, в якій здійснюють такий вид діяльності, така діяльність перебуває під безпосереднім впливом конкуренції на ринках із вільним доступом; крім того, в такій географічній зоні дія цієї Директиви не поширюється на конкурси проєктів, які організовують для здійснення такого виду діяльності. Відповідний вид діяльності може бути частиною більшого сектора, або його можуть здійснювати лише в певних частинах відповідної держави-члена. Оцінювання рівня конкуренції, зазначене в першому реченні цього параграфа, яке буде здійснене на основі наявної в Комісії інформації та для цілей цієї Директиви, не обмежує застосування конкурентного права. Таке оцінювання виконують із урахуванням ринку відповідних видів діяльності та відповідного географічного ринку в розумінні параграфа 2.

2. Для цілей параграфа 1 цієї статті визначення того, чи діяльність перебуває під безпосереднім впливом конкуренції, здійснюють на підставі критеріїв, що відповідають положенням ДФЄС стосовно конкуренції. Вони можуть включати характеристики відповідних продуктів чи послуг, наявність альтернативних продуктів чи послуг, які вважають замінними з точки зору попиту чи пропозиції, ціни та фактичної чи потенційної присутності більше ніж одного постачальника чи надавача відповідних продуктів чи послуг.

Відповідний географічний ринок, на основі якого оцінюють вплив конкуренції, повинен складатися з зони, в межах якої відповідні підприємства залучені до сфери попиту та пропозиції продуктів чи послуг, в якій умови конкуренції достатньо однорідні і яку можна відрізнити від сусідніх зон, зокрема через істотно відмінні умови конкуренції в таких зонах. Таке оцінювання повинне зокрема враховувати характер та характеристики відповідних продуктів чи послуг, існування бар’єрів доступу чи споживчих уподобань, значних відмінностей у ринкових частках підприємств у відповідній зоні та сусідніх зонах чи істотної різниці в цінах.

3. Для цілей параграфа 1 цієї статті доступ до ринку вважають необмеженим, якщо держава-член імплементувала та застосувала законодавчі акти Союзу, наведені в додатку III.

Якщо доступ до певного ринку не може вважатися вільним на підставі першого підпараграфа, повинно бути продемонстровано, що відповідний ринок вільний де-факто та де-юре.

1. Якщо держава-член або, за умови що таке передбачено законодавством відповідної держави-члена, замовник вважає на підставі критеріїв, визначених у статті 34(2) та (3), що певний вид діяльності перебуває під безпосереднім впливом конкуренції на ринках із необмеженим доступом, вони можуть подати Комісії запит на встановлення факту незастосування цієї Директиви до присудження договорів або до організації конкурсів проєктів для здійснення такого виду діяльності, у відповідних випадках, разом із рішенням незалежного національного органа, що є компетентним стосовно відповідного виду діяльності. Такі запити можуть стосуватися видів діяльності, що є частиною більшого сектора або що їх можуть здійснювати лише в певних частинах відповідної держави-члена.

У такому запиті відповідні держава-член або замовник повинні повідомити Комісію про всі релевантні факти, зокрема про будь-який закон, підзаконний нормативно-правовий акт, адміністративне положення чи угоду щодо відповідності умовам, визначеним у статті 34(1).

2. Крім випадків, коли запит, поданий замовником, супроводжується обґрунтованим рішенням, ухваленим незалежним національним органом, що є компетентним стосовно відповідного виду діяльності, яке містить ретельний аналіз умов можливого застосування статті 34(1) до відповідного виду діяльності згідно з параграфами 2 та 3 зазначеної статті, Комісія повинна негайно інформувати відповідну державу-члена. У таких випадках відповідна держава-член повинна повідомити Комісію про всі релевантні факти, зокрема про будь-який закон, підзаконний нормативно-правовий акт, адміністративне положення чи угоду щодо відповідності умовам, визначеним у статті 34(1).

3. На запит, поданий відповідно до параграфа 1 цієї статті, Комісія може за допомогою імплементаційних актів, ухвалених впродовж періодів, визначених у додатку IV, встановити на підставі критеріїв, визначених у статті 34, чи перебуває вид діяльності, зазначений у статтях 8-14, під безпосереднім впливом конкуренції. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з дорадчою процедурою, зазначеною в статті 105(2).

Дія цієї Директиви припиняє поширюватися на договори, призначені для надання змоги здійснення відповідного виду діяльності, та конкурси проєктів, які організовують для здійснення такого виду діяльності, у будь-якому з наведених нижче випадків:

(a) Комісія ухвалила імплементаційний акт про встановлення застосовності статті 34(1) впродовж періоду, передбаченого в додатку IV;

(b) Комісія не ухвалила імплементаційного акта впродовж періоду, передбаченого в додатку IV.

4. Після подання запиту відповідні держава-член чи замовник можуть за згодою Комісії вносити суттєві зміни до свого запиту, зокрема стосовно відповідних видів діяльності чи географічних зон. У такому разі застосовують новий період для ухвалення імплементаційного акта, який обчислюють відповідно до параграфа 1 додатка IV, окрім випадків, коли Комісією та державою-членом чи замовником, які подали запит, узгоджений коротший період.

5. Якщо вид діяльності у відповідній державі-члені вже є предметом процедури, зазначеної в параграфах 1, 2 та 4, подальші запити стосовно того самого виду діяльності в тій самій державі-члені до завершення строку дії, передбаченого стосовно першого запиту, не вважають новими процедурами та розглядають в контексті першого запиту.

6. Комісія повинна ухвалити імплементаційний акт, що встановлює детальні правила застосування параграфів 1-5. Такий імплементаційний акт повинен включати принаймні правила стосовно:

(a) опублікування з інформаційною метою в Офіційному віснику Європейського Союзу дати початку та завершення періоду, визначеного в параграфі 1 додатка IV, включно з будь-якими подовженнями чи призупиненнями таких періодів, як передбачено в зазначеному додатку;

(b) опублікування факту можливої застосовності статті 34(1) відповідно до пункту (b) другого підпараграфа параграфа 3 цієї статті;

(c) імплементаційних положень щодо форми, змісту й інших деталей запитів відповідно до параграфа 1 цієї статті;

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з дорадчою процедурою, зазначеною в статті 105(2).

1. Замовники повинні однаково і без дискримінації ставитися до суб’єктів господарювання і діяти у прозорий і пропорційний спосіб.

Організація закупівлі не повинна бути спрямована на виключення її зі сфери застосування цієї Директиви або штучне звуження конкуренції. Конкуренцію вважають штучно звуженою, коли організація закупівель має на меті неналежне надання переваг певним суб’єктам господарювання або неналежне позбавлення переваг певних суб’єктів господарювання.

2. Держави-члени повинні вживати відповідних заходів для забезпечення дотримання суб’єктами господарювання при виконанні публічних договорів застосовних зобов’язань у сферах екологічного, соціального та трудового права, встановлених правом Союзу, національним правом, колективними договорами або положеннями міжнародного екологічного, соціального і трудового права, перерахованими в додатку XIV.

1. Суб’єктам господарювання, які відповідно до норм права держави-члена, на території якої вони мають осідок, мають право надавати відповідні послуги, не може бути відмовлено виключно на підставі того, що згідно з нормами права держави-члена, в якій присуджують договір, від них вимагають мати статус або фізичної, або юридичної особи.

Однак, у випадку договорів про надання послуг та виконання робіт, а також договорів про постачання продуктів, які на додачу включають послуги чи операції з розміщення та встановлення, від юридичних осіб можуть вимагати зазначення в тендерній пропозиції чи заявці на участь імен та відповідних професійних кваліфікацій членів персоналу, який відповідає за виконання відповідного договору.

2. Групи суб’єктів господарювання, включно з тимчасовими об’єднаннями, можуть брати участь у процедурах закупівлі. Замовники не повинні вимагати від них мати певну правову форму для подання тендерної пропозиції чи заявки на участь.

За необхідності замовники можуть роз’яснювати в закупівельній документації, яким чином групи суб’єктів господарювання повинні відповідати критеріям та вимогам щодо кваліфікації та якісного відбору, зазначеним у статтях 77-81, за умови що це виправдано об’єктивними причинами і є пропорційним. Держави-члени можуть встановлювати стандартні умови відповідності груп суб’єктів господарювання таким вимогам.

Будь-які умови для виконання договору такими групами суб’єктів господарювання, що є відмінними від тих, які передбачені для окремих учасників, також повинні бути обґрунтовані об’єктивними причинами та бути пропорційними.

3. Незважаючи на положення параграфа 2, замовники можуть вимагати від груп суб’єктів господарювання набувати певної правової форми у випадку присудження їм договору тією мірою, якою така зміна є необхідною для задовільного виконання договору.

1. Держави-члени можуть залишати право на участь у процедурах закупівель за майстернями для людей з інвалідністю та суб’єктами господарювання, головною метою яких є соціальна й професійна інтеграція людей з інвалідністю та малозабезпечених осіб, або передбачати виконання таких договорів у контексті програм захищеної зайнятості, за умови що принаймні 30 % працівників зазначених майстерень, суб’єктів господарювання або програм є людьми з інвалідністю чи малозабезпеченими особами.

2. Запрошення до участі в конкурентній процедурі повинне містити покликання на цю статтю.

1. Якщо інше не передбачено цією Директивою або нормами національного права, дія яких поширюється на замовника, зокрема законодавства стосовно доступу до інформації, і без обмеження зобов’язань, пов’язаних із оголошенням присуджених договорів та інформації для конкурсантів та учасників процедури закупівлі, визначених у статтях 70 та 75, замовник не повинен розголошувати інформацію, передану йому суб’єктами господарювання і визначену ними як конфіденційну, у тому числі, але не виключно, технічні чи комерційні таємниці й конфіденційні аспекти тендерних пропозицій.

2. Замовники можуть встановлювати для суб’єктів господарювання вимоги, спрямовані на захист конфіденційності інформації, до якої замовники надають доступ протягом процедури закупівлі, у тому числі інформації, наданої у зв’язку з функціонуванням системи кваліфікації, незалежно від того, чи така інформація була предметом повідомлення про наявність кваліфікаційної системи, використаного як засіб запрошення до участі в конкурентній процедурі.

1. Держави-члени повинні забезпечувати здійснення всіх комунікацій та обмінів інформацією згідно з цією Директивою, зокрема подання документів в електронній формі, з використанням електронних засобів комунікації відповідно до вимог цієї статті. Інструменти й пристрої, які будуть використовувати для комунікації за допомогою електронних засобів, а також їхні технічні характеристики повинні бути недискримінаційними, загальнодоступними і функціонально сумісними з продуктами ІКТ загального користування та не повинні обмежувати доступ суб’єктів господарювання до процедури закупівлі.

Незважаючи на положення першого підпараграфа, замовники не зобов’язані вимагати використання електронних засобів комунікації у процесі подання документації в таких випадках:

(a) через спеціалізований характер закупівлі використання електронних засобів комунікації вимагатиме конкретних інструментів, пристроїв або форматів файлів, які не є загальнодоступними або не підтримуються загальнодоступними застосунками;

(b) застосунки, що підтримують формати файлів, які підходять для опису тендерних пропозицій, використовують формати файлів, які не можуть бути опрацьовані за допомогою будь-яких інших відкритих чи загальнодоступних застосунків або захищені правом власності й не можуть бути надані для завантаження чи віддаленого використання замовником;

(c) використання електронних засобів комунікації потребуватиме спеціалізованого офісного обладнання, якого замовники загалом не мають у своєму розпорядженні;

(d) закупівельна документація вимагає подання фізичних або масштабованих моделей, які не можуть бути передані за допомогою електронних засобів.

Що стосується комунікації, для якої електронні засоби не використовуються згідно з другим підпараграфом, комунікацію здійснюють поштою або за допомогою інших придатних для цього носіїв інформації, або шляхом поєднання пошти, іншого прийнятного носія інформації та електронних засобів.

Незважаючи на положення першого підпараграфа цього параграфа, замовники не зобов’язані вимагати використання електронних засобів комунікації у процесі подання документів тією мірою, якою використання засобів комунікації, інших ніж електронні засоби, є необхідним через порушення безпечності електронних засобів комунікації або для захисту особливо чутливого характеру інформації, що вимагає такого високого рівня захисту, який неможливо належним чином забезпечити за допомогою електронних інструментів і пристроїв, які або є загальнодоступними для суб’єктів господарювання, або можуть стати доступними для них через альтернативні засоби доступу в розумінні параграфа 5.

Замовники, які відповідно до другого підпараграфа цього параграфа вимагають використання у процесі подання документів засобів комунікації, інших ніж електронні, зобов’язані вказувати причини встановлення такої вимоги в окремому звіті, зазначеному в статті 100. Якщо застосовно, замовники вказують у такому окремому звіті причини, з яких використання засобів комунікації, інших ніж електронні, було визнане необхідним у застосуванні четвертого підпараграфа цього параграфа.

2. Незважаючи на положення параграфа 1, для комунікації, відмінної від тієї, що стосується істотних елементів процедури закупівлі, можна використовувати усне спілкування, за умови що зміст такого усного спілкування задокументований у достатній мірі. Для зазначених цілей істотні елементи процедури закупівлі включають закупівельну документацію, заявки на участь, підтвердження зацікавленості та тендерні пропозиції. Зокрема, усне спілкування з учасниками процедури закупівлі, яке може мати істотний вплив на зміст і оцінювання тендерних пропозицій, повинне бути задокументоване в достатній мірі за допомогою відповідних засобів, таких як письмові записи чи аудіозаписи або резюме основних елементів спілкування.

3. При здійсненні будь-якої комунікації, обміну та зберігання інформації, замовники повинні забезпечувати цілісність даних та конфіденційність тендерних пропозицій і заявок на участь. Вони повинні вивчати зміст тендерних пропозицій та заявок на участь лише після закінчення строку, встановленого для їх подання.

4. У випадку публічних договорів про виконання робіт і конкурсів проєктів держави-члени можуть вимагати використання конкретних електронних інструментів, таких як електронні інструменти моделювання інформації щодо будівництва чи подібні. У таких випадках замовники повинні пропонувати альтернативні засоби доступу, як передбачено в параграфі 5, допоки зазначені інструменти не стануть загальнодоступними в розумінні другого речення першого підпараграфа параграфа 1.

5. Замовники можуть, за необхідності, вимагати використання інструментів, які не є загальнодоступними, за умови що такі замовники пропонують альтернативні засоби доступу.