1. Установи повинні розраховувати наглядовий коефіцієнт дельта таким чином:
(a) для кол-опціонів і пут-опціонів, які дають право покупцю опціону купувати або продавати базисний інструмент за додатною ціною в одну або кілька дат у майбутньому, за винятком випадків, коли такі опціони віднесені до категорії процентного ризику, установи повинні використовувати таку формулу:
де:
Таблиця 1
Установи, які використовують форвардну ціну базисного інструмента опціону, повинні забезпечити, що:
(i) форвардна ціна узгоджується з характеристиками опціону;
(ii) форвардна ціна розраховується з використанням відповідної процентної ставки, яка є чинною станом на дату звітування;
(iii) форвардна ціна інтегрує очікувані грошові потоки за базисним інструментом до завершення строку дії опціону;
(b) для траншів синтетичної сек'юритизації та кредитних деривативів з покриттям ризику n-го дефолту установи повинні використовувати таку формулу:
де:
| знак = | див. зображення | див. зображення | + 1, якщо кредитний захист був отриманий через операцію |
| див. зображення | |||
| - 1, якщо кредитний захист був наданий через операцію |
(c) для операцій, не зазначених у пункті (a) або (b), установи повинні використовувати такий наглядовий коефіцієнт дельта:
| дельта = | див. зображення | див. зображення | + 1, якщо операція є довгою позицією за основним фактором ризику або за найістотнішим фактором ризику в конкретній категорії ризиків |
| див. зображення | |||
| - 1, якщо операція є короткою позицією за основним фактором ризику або за найістотнішим фактором ризику в конкретній категорії ризиків |
2. Для цілей цієї секції довга позиція за основним фактором ризику або за найістотнішим фактором ризику в конкретній категорії ризиків для операцій, зазначених у статті 277(3), означає, що ринкова вартість операції збільшується в разі збільшення значення такого фактора ризику, а коротка позиція за основним фактором ризику або за найістотнішим фактором ризику в конкретній категорії ризиків для операцій, зазначених у статті 277(3), означає, що ринкова вартість операції зменшується в разі збільшення значення такого фактора ризику.
3. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити:
(a) згідно з міжнародними регуляторними змінами, формулу, яку повинні використовувати установи для розрахування наглядового коефіцієнта дельта для кол-опціонів і пут-опціонів, співвіднесених із категорією процентного ризику, яка відповідає ринковим умовам, за яких процентні ставки можуть бути від'ємними, як і наглядова волатильність, яка підходить для такої формули;
(b) метод визначення того, чи операція є довгою чи короткою позицією за основним фактором ризику або за найістотнішим фактором ризику в конкретній категорії ризиків для операцій, зазначених у статті 277(3).
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 грудня 2019 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 279b. Скоригована умовна сума
1. Установи повинні розраховувати скориговану умовну суму таким чином:
(a) для операцій, віднесених до категорії процентного ризику або до категорії кредитного ризику, установи повинні розраховувати скориговану умовну суму як добуток умовної суми деривативного контракту і наглядового коефіцієнта дюрації, що розраховується таким чином:
де:
Датою початку операції є найраніша дата, у яку фіксують або обмінюються принаймні договірним платежем за операцією на користь або з боку установи, за винятком платежів, пов'язаних з обміном забезпеченням за маржинальною угодою. Якщо за операцією вже фіксувалися або здійснювалися платежі у дату звітування, дата початку операції дорівнює 0.
Якщо операція передбачає одну або більше договірних майбутніх дат, у які установа або контрагент може вирішити припинити операцію до настання договірного строку погашення, дата початку операції дорівнює найранішій з таких дат:
(i) дата або найраніша з кількох майбутніх дат, у які установа або контрагент може вирішити припинити операцію до настання договірного строку погашення;
(ii) дата, у яку починається фіксування або здійснення платежів за операцією, за винятком платежів, пов'язаних з обміном забезпеченням за маржинальною угодою.
Якщо базисним інструментом операції є фінансовий інструмент, що може призводити до виникнення договірних зобов'язань на додаток до зобов'язань за операцією, дату початку операції визначають на основі найранішої дати, у яку починається фіксування або здійснення платежів за базисним інструментом.
Датою завершення операції є остання дата, у яку установою здійснюється або може бути здійснений обмін договірним платежем за операцією.
Якщо базисним інструментом операції є фінансовий інструмент, що може призводити до виникнення договірних зобов'язань на додаток до зобов'язань за операцією, дату завершення операції визначають на основі останнього договірного платежу за базисним інструментом операції.
Якщо операція структурована на здійснення розрахунків за непогашеною експозицією у визначені дати платежу, а умови оновлюють таким чином, що ринкова вартість операції дорівнює нулю в такі визначені дати, розрахунки за непогашеною експозицією у такі визначені дати вважаються договірним платежем за тією самою операцією;
(b) для операцій, віднесених до категорії валютного ризику, установи повинні розраховувати скориговану умовну суму таким чином:
(i) якщо операція включає одну платіжну частину, скоригованою умовною сумою є умовна сума деривативного контракту;
(ii) якщо операція включає дві платіжні частини і умовна сума однієї платіжної частини деномінована у звітній валюті установи, скоригованою умовною сумою є умовна сума іншої платіжної частини;
(iii) якщо операція включає дві платіжні частини і умовна сума кожної платіжної частини деномінована у валюті, іншій ніж звітна валюта установи, скоригованою умовною сумою є найбільша з умовних сум двох платіжних частин після конвертації таких сум у звітну валюту установи за чинним спотовим обмінним курсом;
(c) для операцій, віднесених до категорії ризику власного капіталу або до категорії товарного ризику, установи повинні розраховувати скориговану умовну суму як добуток ринкової ціни однієї одиниці базисного інструмента операції та кількості одиниць базисного інструмента операції;
якщо операція, віднесена до категорії ризику власного капіталу або до категорії товарного ризику, виражена в договірному порядку як умовна сума, установи повинні використовувати умовну суму операції, а не кількість одиниць базисного інструмента, у якості скоригованої умовної суми;
(d) для операцій, віднесених до іншої категорії ризику, установи повинні розраховувати скориговану умовну суму на основі найбільш відповідного методу з-поміж методів, визначених у пунктах (a), (b) та (c), залежно від характеру та характеристик базисного інструмента операції.
2. Установи повинні визначати умовну суму або кількість одиниць базисного інструмента для цілей розрахування скоригованої умовної суми операції, зазначеної в параграфі 1, таким чином:
(a) якщо умовна сума або кількість одиниць базисного інструмента операції не фіксована до настання договірного строку погашення:
(i) для детерміністських умовних сум і кількостей одиниць базисного інструмента умовною сумою є середньозважене значення всіх детерміністських значень умовних сум або кількості одиниць базисного інструмента, залежно від випадку, до настання договірного строку погашення операції, де вагові коефіцієнти є пропорцією часового періоду, протягом якого застосовується кожне значення умовної суми;
(ii) для стохастичних умовних сум і кількостей одиниць базисного інструмента умовною сумою є сума, визначена шляхом фіксування поточної ринкової вартості у формулі для розрахування майбутньої ринкової вартості;
(b) для контрактів із кількома обмінами умовною сумою умовну суму множать на кількість залишкових платежів, які повинні бути здійснені згідно з контрактами;
(c) для контрактів, які передбачають множення грошових потоків за виплатами або множення базисних інструментів деривативного контракту, умовна сума коригується установою для врахування впливу множення на структуру ризиків за такими контрактами.
3. Установи повинні конвертувати скориговану умовну суму операції у свою звітну валюту за чинним спотовим обмінним курсом, якщо скоригована умовна розраховується згідно із цією статтею на основі договірної умовної суми або ринкової ціни кількості одиниць базисного інструмента, які деноміновані в іншій валюті.
Стаття 279c. Коефіцієнт строку погашення
1. Установи повинні розраховувати коефіцієнт строку погашення таким чином:
(a) для операцій, включених до груп неттінгу, зазначених у статті 275(1), установи повинні використовувати таку формулу:
де:
(b) для операцій, включених до груп неттінгу, зазначених у статті 275(2) і (3), коефіцієнт строку погашення визначається як:
де:
При визначенні маржинального періоду ризику для операцій між клієнтом і учасником клірингу установа, що діє як клієнт або як учасник клірингу, повинна замінити мінімальний період, визначений у пункті (b) статті 285(2), на п'ять робочих днів.
2. Для цілей параграфа 1 залишковий строк погашення дорівнює періоду часу до дати наступного оновлення для операцій, які структуровані на здійснення розрахунків за непогашеною експозицією у визначені дати платежу і умови яких оновлюють таким чином, що ринкова вартість контракту дорівнює нулю в такі визначені дати платежу.
Стаття 280. Наглядовий коефіцієнт фактора групи хеджування
Для цілей розрахування надбавки для групи хеджування, зазначеної у статтях 280a-280f, наглядовий коефіцієнт фактора групи хеджування "є" визначається таким чином:
| є = | див. зображення | див. зображення | 1 для груп хеджування, створених відповідно до статті 277a(1) |
| див. зображення | |||
| 5 для груп хеджування, створених відповідно до пункту (a) статті 277a(2) | |||
| 0,5 для груп хеджування, створених відповідно до пункту (b) статті 277a(2) |
Стаття 280a. Надбавка для категорії процентного ризику
1. Для цілей статті 278 установи повинні розраховувати надбавку для категорії процентного ризику для певної групи неттінгу таким чином:
де:
| AddOnIR | = | надбавка для категорії процентного ризику; |
| j | = | індекс, який позначає усі групи хеджування процентного ризику, створені згідно з пунктом (a) статті 277a(1) та згідно зі статтею 277a(2) для групи неттінгу; та |
| див. зображення | = | надбавка для категорії процентного ризику для групи хеджування j, розрахована згідно з параграфом 2. |
2. Установи повинні розраховувати надбавку для категорії процентного ризику для групи хеджування j таким чином:
де:
| єj | = | наглядовий коефіцієнт фактора для групи хеджування j, визначений згідно із застосовним значенням, вказаним у статті 280; |
| SFIR | = | наглядовий коефіцієнт для категорії процентного ризику зі значенням, що дорівнює 0,5%; та |
| див. зображення | = | ефективна умовна сума групи хеджування j, розрахована згідно з параграфом 3. |
3. Для цілей розрахування ефективної умовної суми групи хеджування j установи повинні спершу віднести кожну операцію у групі хеджування до відповідної групи в таблиці 2. Це здійснюється на основі дати завершення кожної операції, як визначено згідно з пунктом (a) статті 279b(1):
Таблиця 2
| Група | Дата завершення (у роках) |
| 1 | > 0 та <= 1 |
| 2 | > 1 та <= 5 |
| 3 | > 5 |
Установи потім розраховують ефективну умовну суму групи хеджування j за такою формулою:
де:
| див. зображення | = | ефективна умовна сума групи хеджування j; та |
| Dj,k | = | ефективна умовна сума групи k у групі хеджування j, розрахована таким чином: |
де:
| l | = | індекс, що позначає ризик-позицію. |
Стаття 280b. Надбавка для категорії валютного ризику
1. Для цілей статті 278 установи повинні розраховувати надбавку для категорії валютного ризику для певної групи неттінгу таким чином:
де:
| AddOnFX | = | надбавка для категорії валютного ризику; |
| j | = | індекс, який позначає групи хеджування валютного ризику, створені згідно з пунктом (b) статті 277a(1) та згідно зі статтею 277a(2) для групи неттінгу; та |
| див. зображення | = | надбавка для категорії валютного ризику для групи хеджування j, розрахована згідно з параграфом 2. |
2. Установи повинні розраховувати надбавку для категорії валютного ризику для групи хеджування j таким чином:
де:
| єj | = | наглядовий коефіцієнт фактора для групи хеджування j, визначений згідно зі статтею 280; |
| SFFX | = | наглядовий коефіцієнт для категорії валютного ризику зі значенням, що дорівнює 4%; та |
| див. зображення | = | ефективна умовна сума групи хеджування j, розрахована таким чином: |
де:
| l | = | індекс, що позначає ризик-позицію. |
Стаття 280c. Надбавка для категорії кредитного ризику
1. Для цілей параграфа 2 установи повинні створити відповідних кредитних референтних суб'єктів для групи неттінгу згідно з такими положеннями:
(a) для кожного емітента референтного боргового інструмента, що є базисним інструментом однойменної операції, віднесеної до категорії кредитного ризику, повинен існувати один кредитний референтний суб'єкт; однойменні операції відносять до одного кредитного референтного суб'єкта, тільки якщо базисний референтний борговий інструмент таких операцій випущений тим самим емітентом;
(b) для кожної групи референтних боргових інструментів або однойменних кредитних деривативів, що є базисними інструментами багатойменної операції, віднесеної до категорії кредитного ризику, повинен існувати один кредитний референтний суб'єкт; багатойменні операції відносять до одного кредитного референтного суб'єкта, тільки якщо група базисних референтних боргових інструментів або однойменні кредитні деривативи таких операцій мають ті самі складові.
2. Для цілей статті 278 установи повинні розраховувати надбавку для категорії кредитного ризику для певної групи неттінгу таким чином:
де:
| AddOnCredit | = | надбавка для категорії кредитного ризику; |
| j | = | індекс, який позначає усі групи хеджування кредитного ризику, створені згідно з пунктом (c) статті 277a(1) та згідно зі статтею 277a(2) для групи неттінгу; та |
| див. зображення | = | надбавка для категорії кредитного ризику для групи хеджування j, розрахована згідно з параграфом 3. |
3. Установи повинні розраховувати надбавку для категорії кредитного ризику для групи хеджування j таким чином:
де:
| див. зображення | = | надбавка для категорії кредитного ризику для групи хеджування j; |
| єj | = | наглядовий коефіцієнт фактора для групи хеджування j, визначений згідно зі статтею 280; |
| k | = | індекс, який позначає кредитних референтних суб'єктів групи неттінгу, створених згідно з параграфом 1; |
| див. зображення | = | коефіцієнт кореляції для кредитного референтного суб'єкта k; якщо кредитний референтний суб'єкт k був створений згідно з пунктом (a) параграфа 1, |
| див. зображення | ||
| , якщо кредитний референтний суб'єкт k був створений згідно з пунктом (b) параграфа 1, | ||
| див. зображення | ||
| ; та | ||
| AddOn(Entityk ) | = | надбавка для кредитного референтного суб'єкта k, визначена згідно з параграфом 4. |
4. Установи повинні розраховувати надбавку для кредитного референтного суб'єкта k таким чином:
де:
| див. зображення | = | ефективна умовна сума кредитного референтного суб'єкта k, розрахована таким чином: |
де:
| l | = | індекс, що позначає ризик-позицію; та |
| див. зображення | = | наглядовий коефіцієнт, застосовний до кредитного референтного суб'єкта k і розрахований згідно з параграфом 5. |
5. Установи повинні розраховувати наглядовий коефіцієнт, застосовний до кредитного референтного суб'єкта k, таким чином:
(a) для кредитного референтного суб'єкта k, створеного згідно з пунктом (a) параграфа 1,
повинен бути віднесений до одного із шести наглядових коефіцієнтів, визначених у таблиці 3 цього параграфа, на основі зовнішньої кредитної оцінки призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання для відповідного окремого емітента; для окремого емітента, для якого не доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання:
(i) установа, яка застосовує підхід, зазначений у главі 3, повинна встановити внутрішній рейтинг окремого емітента на рівні однієї із зовнішніх кредитних оцінок;
(ii) установа, яка застосовує підхід, зазначений у главі 2, повинна присвоїти
такому кредитному референтному суб'єкту; однак, якщо установа застосовує статтю 128 для зважування на ризик експозицій до кредитного ризику контрагента такого окремого емітента,
має бути присвоєно такому кредитному референтному суб'єкту;
(b) для кредитного референтного суб'єкта k, створеного згідно з пунктом (b) параграфа 1,
(i) якщо ризик-позиція l, присвоєна кредитному референтному суб'єкту k, є кредитним індексом, включеним до лістингу на визнаній біржі,
повинен бути віднесений до одного із двох наглядових коефіцієнтів, визначених у таблиці 4 цього параграфа, на основі кредитної якості більшості окремих складових;
(ii) якщо ризик-позиція l, присвоєна кредитному референтному суб'єкту k, не зазначена в пункті (i) цього пункту,
має бути середньозваженим значенням наглядових коефіцієнтів, присвоєних кожній складовій згідно з методом, визначеним у пункті (a), де вагові коефіцієнти визначаються на основі пропорції умовної суми складових у такій позиції.
Таблиця 3
| Рівень кредитної якості | Наглядовий коефіцієнт для однойменних операцій |
| 1 | 0,38% |
| 2 | 0,42% |
| 3 | 0,54% |
| 4 | 1,06% |
| 5 | 1,6% |
| 6 | 6,0% |
Таблиця 4
| Переважна кредитна якість | Наглядовий коефіцієнт для котируваних індексів |
| Інвестиційний клас | 0,38% |
| Спекулятивний клас | 1,06% |
Стаття 280d. Надбавка для категорії ризику власного капіталу
1. Для цілей параграфа 2 установи повинні створити відповідних референтних суб'єктів власного капіталу для групи неттінгу згідно з такими положеннями:
(a) для кожного емітента референтного інструмента власного капіталу, що є базисним інструментом однойменної операції, віднесеної до категорії ризику власного капіталу, повинен існувати один референтний суб'єкт власного капіталу; однойменні операції відносять до одного референтного суб'єкта власного капіталу, тільки якщо базисний референтний інструмент власного капіталу таких операцій випущений тим самим емітентом;
(b) для кожної групи референтних інструментів власного капіталу або однойменних деривативів на інструменти власного капіталу, що є базисними інструментами багатойменної операції, віднесеної до категорії ризику власного капіталу, повинен існувати один референтний суб'єкт власного капіталу; багатойменні операції відносять до одного референтного суб'єкта власного капіталу, тільки якщо група базисних референтних інструментів власного капіталу або однойменні деривативи на інструменти власного капіталу таких операцій, залежно від випадку, мають ті самі складові.
2. Для цілей статті 278 установи повинні розраховувати надбавку для категорії ризику власного капіталу для певної групи неттінгу таким чином:
де:
| AddOnEquity | = | надбавка для категорії ризику власного капіталу; |
| j | = | індекс, який позначає усі групи хеджування ризику власного капіталу, створені згідно з пунктом (d) статті 277a(1) та згідно зі статтею 277a(2) для групи неттінгу; та |
| див. зображення | = | надбавка для категорії ризику власного капіталу для групи хеджування j, розрахована згідно з параграфом 3. |
3. Установи повинні розраховувати надбавку для категорії ризику власного капіталу для групи хеджування j таким чином:
де:
| див. зображення | = | надбавка для категорії ризику власного капіталу для групи хеджування j; |
| єj | = | наглядовий коефіцієнт фактора для групи хеджування j, визначений згідно зі статтею 280; |
| k | = | індекс, який позначає референтних суб'єктів власного капіталу групи неттінгу, створених згідно з параграфом 1; |
| див. зображення | = | коефіцієнт кореляції для референтного суб'єкта власного капіталу k; якщо референтний суб'єкт власного капіталу k був створений згідно з пунктом (a) параграфа 1, |
| див. зображення | ||
| ; якщо референтний суб'єкт власного капіталу k був створений згідно з пунктом (b) параграфа 1, | ||
| див. зображення | ||
| ; та | ||
| AddOn(Entityk) | = | надбавка для референтного суб'єкта власного капіталу k, визначена згідно з параграфом 4. |
4. Установи повинні розраховувати надбавку для референтного суб'єкта власного капіталу k таким чином:
де:
| AddOn(Entityk) | = | надбавка для референтного суб'єкта власного капіталу k; |
| див. зображення | = | наглядовий коефіцієнт, застосовний до референтного суб'єкта власного капіталу k; якщо референтний суб'єкт власного капіталу k був створений згідно з пунктом (a) параграфа 1, |
| див. зображення | ||
| ; якщо референтний суб'єкт власного капіталу k був створений згідно з пунктом (b) параграфа 1, | ||
| див. зображення | ||
| ; та | ||
| див. зображення | = | ефективна умовна сума референтного суб'єкта власного капіталу k, розрахована таким чином: |
| див. зображення | ||
| де: | ||
| l | = | індекс, що позначає ризик-позицію. |
Стаття 280e. Надбавка для категорії товарного ризику
1. Для цілей статті 278 установи повинні розраховувати надбавку для категорії товарного ризику для певної групи неттінгу таким чином:
де:
| AddOnCom | = | надбавка для категорії товарного ризику; |
| j | = | індекс, який позначає групи хеджування товарного ризику, створені згідно з пунктом (e) статті 277a(1) та згідно зі статтею 277a(2) для групи неттінгу; та |
| див. зображення | = | надбавка для категорії товарного ризику для групи хеджування j, розрахована згідно з параграфом 4. |
2. Для цілей розрахування надбавки для категорії товарного ризику для групи хеджування товарів у певній групі неттінгу згідно з параграфом 4 установи повинні створити відповідні референтні типи товарів для кожної групи хеджування. Операції з товарними деривативами відносять до одного референтного типу товарів, тільки якщо базисний товарний інструмент таких операцій має аналогічний характер, незалежно від місця постачання та якості товарного інструмента.
3. Як відступ від параграфа 2, компетентні органи можуть вимагати, щоб установа, яка значною мірою піддається базисному ризику за різними позиціями, що мають аналогічний характер, як зазначено в параграфі 2, створили референтні типи товарів для таких позицій із використанням більшої кількості характеристик, а не тільки характеру базисного товарного інструмента. У такому випадку операції з товарними деривативами відносять до одного референтного типу товарів, тільки якщо вони мають такі характеристики.
4. Установи повинні розраховувати надбавку для категорії товарного ризику для групи хеджування j таким чином:
де:
| див. зображення | = | надбавка для категорії товарного ризику для групи хеджування j; |
| єj | = | наглядовий коефіцієнт фактора для групи хеджування j, визначений згідно зі статтею 280; |
| див. зображення | = | коефіцієнт кореляції для категорії товарного ризику, значення якого дорівнює 40%; |
| k | = | індекс, який позначає референтні типи товарів у групі неттінгу, створені згідно з параграфом 2; та |
| див. зображення | = | надбавка для референтного типу товарів k, розрахована згідно з параграфом 5. |
5. Установи повинні розраховувати надбавку для референтного типу товарів k таким чином:
де:
| див. зображення | = | надбавка для референтного типу товарів k; |
| див. зображення | = | наглядовий коефіцієнт, застосовний до референтного типу товарів k; якщо референтний тип товарів k відповідає операціям, віднесеним до групи хеджування, зазначеної в пункті (e) статті 277a(1), за винятком операцій які стосуються електроенергії, див. зображення ; для операцій, які стосуються електроенергії, див. зображення ; та |
| див. зображення | = | ефективна умовна сума референтного типу товарів k, розрахована таким чином: |
| див. зображення | ||
| де: | ||
| l | = | індекс, що позначає ризик-позицію. |
Стаття 280f. Надбавка для інших категорій ризику
1. Для цілей статті 278 установи повинні розраховувати надбавку для інших категорій ризику для певної групи неттінгу таким чином:
де:
| AddOnOther | = | надбавка для інших категорій ризику; |
| єj | = | індекс, який позначає групи хеджування інших ризиків, створені згідно з пунктом (f) статті 277a(1) та згідно зі статтею 277a(2) для групи неттінгу; та |
| див. зображення | = | надбавка для інших категорій ризику для групи хеджування j, розрахована згідно з параграфом 2. |
2. Установи повинні розраховувати надбавку для інших категорій ризику для групи хеджування j таким чином:
де:
| див. зображення | = | надбавка для інших категорій ризику для групи хеджування j; |
| єj | = | наглядовий коефіцієнт фактора для групи хеджування j, визначений згідно зі статтею 280; та |
| SFOther | = | наглядовий коефіцієнт для іншої категорії ризику зі значенням, що дорівнює 8%; |
| див. зображення | = | ефективна умовна сума групи хеджування j, розрахована таким чином: |
| див. зображення | ||
| де: | ||
| l | = | індекс, що позначає ризик-позицію. |
Секція 4
Спрощений стандартизований підхід до кредитного ризику контрагента
Стаття 281. Розрахування вартості експозиції
1. Установи повинні розраховувати єдину вартість експозиції на рівні групи неттінгу згідно із секцією 3 з дотриманням параграфа 2 цієї статті.
2. Вартість експозиції групи неттінгу розраховують згідно з такими вимогами:
(a) установи не повинні застосовувати підхід, зазначений у статті 274(6);