Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

2. EBA повинен здійснювати моніторинг застосування параграфа 1, зокрема, у розрізі:

(a) ринкового обсягу та ринкової частки простих, прозорих і стандартизованих балансових сек'юритизацій, до яких установа-оригінатор застосовує параграф 1, у різних класах активів;

(b) визначеного розподілу втрат між траншем вищої пріоритетності та іншими траншами простих, прозорих і стандартизованих балансових сек'юритизацій, якщо установа-оригінатор застосовує параграф 1 до позиції вищої пріоритетності, утримуваної в таких сек'юритизаціях;

(c) впливу застосування параграфа 1 на леверидж установ;

(d) впливу використання простих, прозорих і стандартизованих балансових сек'юритизацій, до яких установа-оригінатор застосовує параграф 1, на випуск інструментів капіталу відповідними установами-оригінаторами.

3. EBA повинен подати до Комісії звіт про результати до 10 квітня 2023 року.

4. До 10 жовтня 2023 року Комісія повинна, на основі звіту, зазначеного в параграфі 3, подати Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування цієї статті, приділяючи особливу увагу ризику надмірного левериджу, що виникає внаслідок використання простих, прозорих і стандартизованих балансових сек'юритизацій, які відповідають критеріям для застосування параграфа 1, а також потенційному заміщенню випуску інструментів капіталу установами-оригінаторами через таке використання. Такий звіт, у відповідних випадках, повинен супроводжуватися законодавчою пропозицією.

1. Якщо установа не відповідає вимогам глави 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402 в усіх істотних аспектах внаслідок недбалості або бездіяльності установи, компетентні органи повинні встановити пропорційну додаткову вагу ризику в розмірі не менше 250% ваги ризику з верхньою межею 1250%, яка повинна застосовуватися до відповідних позицій сек'юритизації у спосіб, визначений у статті 247(6) або статті 337(3) цього Регламенту, відповідно. Додаткова вага ризику повинна прогресивно збільшуватися з кожним подальшим порушенням положень щодо комплексної перевірки та управління ризиками. Компетентні органи повинні враховувати винятки для конкретних сек'юритизацій, передбачені у статті 6(5) Регламенту (ЄС) № 2017/2402, шляхом зменшення ваги ризику, яку вони би в іншому випадку застосували згідно із цією статтею до сек'юритизації, до якої застосовується стаття 6(5) Регламенту (ЄС) № 2017/2402.

2. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для сприяння конвергенції наглядових практик у розрізі імплементації параграфа 1, у тому числі заходи, які повинні бути вжиті в разі порушення обов'язків щодо комплексної перевірки та управління ризиками. ЕВА подає Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 01 січня 2014 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі цього параграфа, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Установи можуть використовувати тільки кредитні оцінки для визначення ваги ризику для позиції сек'юритизації згідно із цією главою, якщо кредитна оцінка була присвоєна або підтверджена установою зовнішнього кредитного оцінювання згідно з Регламентом (ЄС) № 1060/2009.

Для цілей розрахування сум зважених на ризик експозицій згідно із секцією 3, установи повинні використовувати тільки кредитну оцінку установи зовнішнього кредитного оцінювання в разі виконання всіх таких умов:

(a) відсутня розбіжність між типами виплат, відображеними у кредитній оцінці, і типами виплат, на які має право установа згідно з договором, з якого виникає відповідна позиція сек'юритизації;

(b) установа зовнішнього кредитного оцінювання публікує кредитні оцінки та інформацію про аналіз втрат і грошових потоків, чутливість рейтингів до змін у базисних рейтингових припущеннях, включно з виконанням зобов'язань за базисними експозиціями, а також про процедури, методології, припущення та ключові елементи, які підкріплюють кредитні оцінки згідно з Регламентом (ЄС) № 1060/2009. Для цілей цього пункту інформація вважається загальнодоступною, якщо вона публікується у доступному форматі. Інформація, доступ до якої було надано лише обмеженому колу суб'єктів, не повинна вважатися загальнодоступною;

(c) кредитні оцінки включені до матриці переходу установи зовнішнього кредитного оцінювання;

(d) кредитна оцінка не ґрунтується або частково ґрунтується на підтримці без фінансування, яка надається власне установою. Якщо позиція ґрунтується або частково ґрунтується на підтримці без фінансування, установа повинна розглядати таку позицію як позицію без рейтингу для цілей розрахування сум зважених на ризик експозицій для такої позиції згідно із секцією 3;

(e) установа зовнішнього кредитного оцінювання зобов'язалася публікувати пояснення щодо того, як виконання зобов'язань за базисними експозиціями впливає на кредитну оцінку.

1. Установа може ухвалити рішення про призначення однієї або більш установ зовнішнього кредитного оцінювання, кредитні оцінки яких повинні використовуватися при розрахуванні сум зважених на ризик експозицій згідно із цією главою (далі - призначена установа зовнішнього кредитного оцінювання).

2. Установа повинна використовувати кредитні оцінки для своїх позицій сек'юритизації на послідовній і невибірковій основі та, для цих цілей, повинна відповідати таким вимогам:

(a) установа не повинна використовувати кредитні оцінки установи зовнішнього кредитного оцінювання для своїх позицій у деяких траншах та кредитні оцінки іншої установи зовнішнього кредитного оцінювання для своїх позицій в інших траншах у рамках тієї самої сек'юритизації, які можуть оцінюватися або не оцінюватися першою установою зовнішнього кредитного оцінювання;

(b) якщо позиція має дві кредитні оцінки призначених установ зовнішнього кредитного оцінювання, установа повинна використовувати менш сприятливу кредитну оцінку;

(c) якщо позиція має три або більше кредитних оцінок призначених установ зовнішнього кредитного оцінювання, необхідно використовувати дві найсприятливіші кредитні оцінки. Якщо дві найсприятливіші кредитні оцінки є різними, необхідно використовувати менш сприятливу з двох оцінок;

(d) установа не повинна активно домагатися відкликання менш сприятливих рейтингів.

3. Якщо базисні експозиції сек'юритизації мають повний або частковий прийнятний кредитний захист згідно із главою 4 і вплив такого захисту був відображений у кредитній оцінці позиції сек'юритизації призначеною установою зовнішнього кредитного оцінювання, установа повинна використовувати вагу ризику, пов'язану з такою кредитною оцінкою. Якщо кредитний захист, зазначений у цьому параграфі, є нейприйнятним згідно з главою 4, кредитна оцінка не повинна визнаватися і позиція сек'юритизації повинна вважатися позицією без рейтингу.

4. Якщо позиція сек'юритизації має прийнятний кредитний захист згідно із главою 4 і вплив такого захисту був відображений у кредитній оцінці позиції сек'юритизації призначеною установою зовнішнього кредитного оцінювання, установа повинна вважати позицію сек'юритизації позицією без рейтингу і розраховувати суми зважених на ризик експозицій згідно з главою 4.

EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для співвіднесення, в об'єктивний і узгоджений спосіб, рівнів кредитної якості, визначених у цій главі, і відповідних кредитних оцінок усіх установ зовнішнього кредитного оцінювання. Для цілей цієї статті EBA, зокрема, повинен:

(a) розмежовувати відносні ступені ризику, відображені в кожній оцінці;

(b) брати до уваги кількісні фактори, такі як коефіцієнти втрат або дефолту, і показники минулих періодів щодо кредитних оцінок кожної установи зовнішнього кредитного оцінювання для різних класів активів;

(c) брати до уваги якісні фактори, такі як обсяг операцій, оцінених установою зовнішнього кредитного оцінювання, методологія і значення її кредитних оцінок, зокрема, чи такі оцінки враховують очікувані втрати або перші втрати в євро, а також своєчасну сплату відсотків або остаточну виплату відсотків;

(d) старатися забезпечити, щоб позиції сек'юритизації, до яких застосовується однакова вага ризику на основі кредитних оцінок установ зовнішнього кредитного оцінювання, піддавалися еквівалентним ступеням кредитного ризику.

ЕВА подає Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів не пізніше 01 липня 2014 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі цього параграфа, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установа повинна визначати вартість експозиції за деривативними інструментами, зазначеними в додатку II, згідно із цією главою.

2. Установа може визначати вартість експозиції за операціями репо, операціями надання або взяття в позику цінних паперів або товарів, операціями з тривали строком розрахунків і операціями маржинального кредитування згідно із цією главою, замість застосування глави 4.

Для цілей цієї глави та розділу VI цієї частини застосовуються такі терміни та означення:

Загальні терміни

(1) "кредитний ризик контрагента", або "ССR", означає ризик дефолту контрагента зав операцією до остаточного розрахунку за грошовими потоками операції;

Типи операцій

(2) "операції з тривали строком розрахунків" означає операції, за якими контрагент зобов'язується передати цінний папір, товар або суму в іноземні валюти в обмін на грошові кошти, інші фінансові інструменти або товари чи навпаки в дату розрахунку або передачі, вказану в договорі, яка настає пізніше, ніж зазвичай на ринку для такого типу операції або через п'ять робочих днів із дати укладення операції установою, залежно від того, яка із цих дат настане раніше;

(3) "операції маржинального кредитування" означає операції, у яких установа надає кредит у зв'язку з купівлею, продажем, передачею або торгівлею цінними паперами; Операції маржинального кредитування не включають інші позики із забезпеченням цінними паперами.

Групи неттінгу, групи хеджування та пов'язані терміни

(4) "група неттінгу" означає групу операцій між установою і єдиним контрагентом, що підпадає під дію обов'язкової до виконання двосторонньої угоди про неттінг, визнаної згідно із секцією 7 і главою 4.

Кожна операція, яка не підпадає під дію обов'язкової до виконання двосторонньої угоди про неттінг і яка визнана відповідно до секції 7, повинна вважатися окремою групою неттінгу для цілей цієї глави.

Згідно з методом на основі внутрішніх моделей, визначеним у секції 6, усі групи неттінгу з одним контрагентом можуть розглядатися як єдина група неттінгу, якщо від'ємна змодельована ринкова вартість окремих груп неттінгу взята за 0 при оцінюванні очікуваної експозиції (далі - ЕЕ);

(5) "ризик-позиція" означає величину ризику, яка присвоюється операції згідно зі стандартним методом, визначеним у секції 5, з використанням попередньо визначеного алгоритму;

(6) "група хеджування" означає групу операцій у єдиній групі неттінгу, для якої дозволений повний або частковий взаємозалік для визначення потенційної майбутньої експозиції згідно з методами, визначеними в секції 3 або 4 цієї глави;

(7) "маржинальна угода" означає угоду або положення угоди, відповідно до яких один контрагент повинен надати забезпечення іншому контрагенту, якщо експозиція такого іншого контрагента до першого контрагента перевищує визначений рівень;

(7a) "одностороння маржинальна угода" означає маржинальну угоду, за якою установа зобов'язана надати варіаційну маржу контрагенту, але не має права на отримання варіаційної маржі від такого контрагента, або навпаки;

(8) "порогове значення маржі" означає найбільшу суму експозиції, яка залишається непогашеною до моменту, коли одна сторона матиме право висунути вимогу стосовно забезпечення;

(9) "маржинальний період ризику" означає часовий період з моменту останнього обміну забезпеченням, яке покриває групу неттінгу операцій з контрагентом, що не виконує зобов'язань, до закриття операцій і перехеджування отриманого ринкового ризику;

(10) "фактичний строк погашення" згідно з методом на основі внутрішніх моделей для групи неттінгу зі строком погашення більше одного року означає співвідношення між сумою очікуваної експозиції протягом строку дії операцій у межах групи неттінгу, дисконтованою за безризиковою ставкою прибутку, і сумою очікуваної експозиції протягом одного року в рамках групи неттінгу, дисконтованою за безризиковою ставкою.

Фактичний строк погашення може бути скоригований для відображення ризику пролонгації шляхом заміни очікуваної експозиції ефективною очікуваною експозицією для горизонтів прогнозування до одного року;

(11) "неттінг між продуктами" означає включення операцій із різних категорій продуктів в одну групу неттінгу відповідно до правил неттінгу між продуктами, визначених у цій главі;

(12) "поточна ринкова вартість", або "CMV", означає чисту ринкову вартість усіх операцій в рамках групи неттінгу, з рахуванням будь-якого утримуваного або наданого забезпечення, якщо додатні і від'ємні значення ринкової вартості компенсуються при розрахуванні CMV;

(12a) "чиста сума незалежного забезпечення", або "NICA", означає суму скоригованої на волатильність вартості чистого забезпечення, отриманого або наданого, якщо застосовно, до групи неттінгу, за винятком варіаційної маржі;

Розподіли

(13) "розподіл ринкової вартості" означає прогноз ймовірнісного розподілу чистої ринкової вартості операцій у межах групи неттінгу на певну дату в майбутньому (горизонт прогнозування) на основі реалізованої ринкової вартості таких операцій станом на дату прогнозу;

(14) "розподіл експозицій" означає прогноз ймовірнісного розподілу ринкової вартості, який отримують шляхом заміни від'ємних значень чистої ринкової вартості у прогнозі нульовими значеннями;

(15) "нейтральний до ризику розподіл" означає розподіл ринкової вартості або експозицій протягом часового періоду в майбутньому, де такий розподіл розраховується з використанням характерних для ринку значень, таких як очікувана волатильність;

(16) "фактичний розподіл" означає розподіл ринкової вартості або експозицій протягом часового періоду в майбутньому, де такий розподіл розраховується з використанням історичних або реалізованих значень, таких як значення волатильності, розраховані з використанням даних минулих періодів про зміни ціни або ставки;

Величини та коригування експозицій

(17) "поточна експозиція" є більшим із двох значень: нуль і ринкова вартість операції або портфеля операцій у межах групи неттінгу з контрагентом, що буде втрачено в разі дефолту контрагента, припускаючи відсутність повернення вартості таких операцій у разі неплатоспроможності або ліквідації;

(18) "максимальна експозиція" означає високий процентиль розподілу експозицій на певну дату в майбутньому до настання дати погашення операції з найдовшим строком погашення у групі неттінгу;

(19) "очікувана експозиція" (далі - ЕЕ) означає середнє значення розподілу експозицій на певну дату в майбутньому до настання дати погашення операцій з найдовшим строком погашення у групі неттінгу;

(20) "ефективна очікувана експозиція станом на певну дату" (далі - ефективна ЕЕ) означає максимальну очікувану експозицію, яка настає в таку дату або і будь-яку ранішу дату. Як альтернатива, вона може бути визначена станом на певну дату як більше із двох значень: очікувана експозиція станом на таку дату і ефективна очікувана експозиція станом на будь-яку ранішу дату;

(21) "очікувана додатна експозиція" (далі - EPE) означає середньозважене в часі значення очікуваних експозицій, де вагові коефіцієнти є часткою усього часового періоду, представленого окремою очікуваною експозицією.

При розрахуванні вимоги до власних коштів установа повинна брати середнє значення за перший рік або, якщо строк погашення за всіма контрактами у групі неттінгу є меншим за рік, за часовий період до настання дати погашення за контрактом з найдовшим строком погашення у групі неттінгу;

(22) "ефективна очікувана додатна експозиція" (далі - ефективна EPE) означає середньозважену ефективну очікувану експозицію за перший рік у групі неттінгу або, якщо строк погашення за всіма контрактами у групі неттінгу є меншим за рік, за часовий період контракту з найдовшим строком погашення у групі неттінгу, де вагові коефіцієнти є часткою усього часового періоду, представленого окремою очікуваною експозицією.

Ризики, пов'язані з кредитним ризиком контрагента

(23) "ризик пролонгації" означає суму, на яку недооцінюється очікувана додатна експозиція, коли очікується, що майбутні операції з контрагентом будуть здійснюватися на постійній основі.

Додаткова експозиція, яка виникає за такими майбутніми операціями, не включається при розрахуванні очікуваної додатної експозиції;

(24) "контрагент" для цілей секції 7 означає будь-яку юридичну або фізичну особу, яка укладає угоду про неттінг і має відповідну договірну правоздатність;

(25) "угода про договірний неттінг між продуктами" означає двосторонню договірну угоду між установою та контрагентом, яка створює єдине юридичне зобов'язання (на основі неттінгу охоплених операцій), що охоплює всі двосторонні генеральні угоди та операції, які належать до різних категорій продуктів, що включені в угоду;

Для цілей цього означення термін "різні категорії продуктів" означає:

(a) операції репо, операцій з надання або взяття в позику цінних паперів або товарів;

(b) операції маржинального кредитування;

(c) контракти, зазначені в додатку II;

(26) "платіжна частина" означає платіж, погоджений у рамках операції з позабіржовими деривативами з лінійним профілем ризику, що передбачає передачу фінансового інструмента в обмін на платіж.

У випадку операцій, які передбачають обмін на умовах "платіж проти платежу", такі дві платіжні частини повинні охоплювати валові платежі, погоджені в договірному порядку, включно з умовною сумою операції.

1. Установа повинна розраховувати вартість експозицій за контрактами, зазначеними в додатку II, на основі одного з методів, визначених у секціях 3-6, згідно із цією статтею.

Установа, яка не відповідає умовам для застосування підходу, визначеного у статті 273a(1), не повинна використовувати метод, визначений у секції 4. Установа, яка не відповідає умовам для застосування підходу, визначеного у статті 273a(2), не повинна використовувати метод, визначений у секції 5.

Установи можуть використовувати комбінацію методів, визначених у секціях 3-6, на постійній основі в межах групи. Одна установа не повинна використовувати комбінацію методів, визначених у секціях 3-6, на постійній основі.

2. Якщо дозволено компетентними органами відповідно до якщо це дозволено компетентними органами згідно зі статтею 283(1) і (2), установа може визначати вартість експозиції для зазначених нижче позицій з використанням методу на основі внутрішніх моделей у секції 6:

(a) контракти, зазначені в додатку II;

(b) операції репо;

(c) операції надання чи взяття у позику цінних паперів чи товарів;

(d) операції маржинального кредитування;

(e) операції з тривалим строком розрахунків.

3. Якщо установа купує захист через кредитний дериватив від експозиції неторгового портфеля або від експозиції до ризику контрагента, вона може розраховувати вимогу до власних коштів для хеджованої експозиції згідно з будь-якими із зазначених нижче статей:

(a) згідно зі статтями 233-236;

(b) згідно зі статтею 153(3), або статтею 183, якщо був наданий дозвіл відповідно до статті 143.

Вартість експозиції до кредитного ризику контрагента для таких кредитних деривативів повинна дорівнювати нулю, крім випадків, коли установа застосовує підхід у пункті (h)(ii) статті 299(2).

4. Незважаючи на параграф 3, установа може вирішити систематично включати, для цілей розрахування вимог до власних коштів для покриття кредитного ризику контрагента, усі кредитні деривативи, не включені до торгового портфеля та придбані як захист від експозиції неторгового портфеля або від експозиції до кредитного ризику контрагента, якщо кредитний захист визнаний згідно із цим Регламентом.

5. Якщо кредитні дефолтні свопи, продані установою, розглядаються стеньговою як кредитний захист, наданий такою установою, і підпадають під дію вимоги до власних коштів для покриття кредитного ризику базисних інструментів на повну умовну суму, їхня вартість експозиції для цілей кредитного ризику контрагента в неторговому портфелі дорівнює нулю.

6. Згідно з усіма методами, визначеними в секціях 3-6, вартість експозиції для конкретного контрагента дорівнює сумі значень вартості експозицій, розрахованих для кожної групи неттінгу з таким контрагентом.

Як відступ від першого підпараграфа, якщо маржинальна угода застосовується до кількох груп неттінгу з таким контрагентом і установа використовує один із методів, визначених у секціях 3-6, для розрахування вартості експозиції таких груп неттінгу, вартість експозиції розраховують згідно з відповідною секцією.

Для конкретного контрагента вартість експозиції для конкретної групи неттінгу позабіржових деривативних інструментів, зазначених у додатку II, розрахованих згідно із цією главою, повинна бути більшою з двох значень: нуль і різниця між сумою вартості експозицій за всіма групами неттінгу з контрагентом і сумою коригувань кредитної оцінки для такого контрагента, що обліковується установою як понесене списання. Розрахунок коригування кредитної оцінки повинен здійснюватися без огляду на будь-яке коригування дебетової вартості, застосовне до власного кредитного ризику фірми, яке вже було виключено з власних коштів відповідно до пункту (c) статті 33(1).

7. При розрахуванні вартості експозицій згідно з методами, визначеними в секціях 3, 4 та 5, установи можуть вважати два ідеально узгоджені позабіржові деривативні контракти, включені до угоди про неттінг, єдиним контрактом з умовною основною сумою, еквівалентною нулю.

Для цілей першого підпараграфа два позабіржові деривативні контракти ідеально узгоджені, якщо вони відповідають усім таким умовам:

(a) ризик-позиції є протилежними;

(b) їхні характеристики, за винятком дати торгів, ідентичні;

(c) їхні грошові потоки повністю компенсують один одного.

8. Установи повинні визначати вартість експозиції, які виникають із операцій з тривалим строком розрахунків згідно з одним із методів, визначених у секціях 3-6 цієї глави, незалежно від того, який метод обрала установа для підходу до позабіржових деривативів, операцій репо, операцій надання або взяття в позику цінних паперів чи товарів та операцій маржинального кредитування. При розрахуванні вимог до власних коштів для операцій з тривалим строком розрахунків установа, яка використовує підхід, визначений у главі 3, може присвоїти ваги ризику згідно з підходом, визначеним у главі 2, на постійній основі та незалежно від істотності таких позицій.

9. Для методів, визначених у секціях 3-6 цієї глави, установи повинні застосовувати до операцій, за якими був виявлений специфічний ризик втрати напрямку, підхід згідно зі статтею 291(2), (4), (5) і (6).

1. Установа може розраховувати вартість експозиції для позицій за деривативами згідно з методом, визначеним у секції 4, за умови, що обсяг балансової та позабалансової діяльності з деривативами дорівнює або менший за обидва зазначені нижче порогові значення за результатами оцінювання, яке проводиться щомісячно з використанням даних станом на останній день місяця:

(a) 10% загальних активів установи;

(b) 300 млн євро.

2. Установа може розраховувати вартість експозиції для позицій за деривативами згідно з методом, визначеним у секції 5, за умови, що обсяг балансової та позабалансової діяльності з деривативами дорівнює або менший за обидва зазначені нижче порогові значення за результатами оцінювання, яке проводиться щомісячно з використанням даних станом на останній день місяця:

(a) 5% загальних активів установи;

(b) 100 млн євро.

3. Для цілей параграфів 1 та 2 установи повинні розраховувати обсяг їхньої балансових і позабалансової діяльності з деривативами на основі даних станом на останній день кожного місяця згідно з такими вимогами:

(a) позиції за деривативами повинні оцінюватися за їхньою ринковою вартістю станом на таку дату; якщо ринкова вартість позиції не доступна станом на визначену дату, установи повинні використовувати справедливу вартість позиції станом на таку дату; якщо справедлива вартість та ринкова вартість позиції не доступні станом на визначену дату, установи повинні використовувати останнє значення ринкової вартості або справедливої вартості такої позиції;

(b) абсолютна вартість довгих позицій за деривативами повинна додаватися до абсолютної вартості коротких позицій за деривативами;

(c) необхідно включати всі позиці за деривативами, за винятком кредитних деривативів, які визнаються внутрішніми хеджами від експозицій до кредитного ризику неторгового портфеля.

4. Як відступ від параграфа 1 або 2, залежно від випадку, якщо діяльність із деривативами на консолідованій основі не перевищує порогові значення, визначені в параграфі 1 або 2, залежно від випадку, установа, яка включена в консолідацію і яка повинна була би застосовувати метод, визначений у секції 3 або 4, оскільки вона перевищує такі порогові значення на індивідуальній основі, може, за наявності схвалення з боку компетентних органів, натомість використовувати метод, який би застосовувався на консолідованій основі.

5. Установи повинні повідомити компетентним органам методи, визначені в секції 4 або 5, які вони використовують або припинили використовувати, залежно від випадку, для розрахування вартості експозиції для позицій за деривативами.

6. Установи не повинні укладати операцію з деривативами чи купувати або продавати деривативний інструмент з виключною метою виконання будь-якої з умов, визначених у параграфах 1 та 2, під час щомісячного оцінювання.

1. Установа, яка більше не відповідає одній або кільком умовам, визначеним у статті 273a(1) або (2), повинна негайно повідомити про це компетентний орган.

2. Установа повинна припинити розраховувати вартість експозиції для позицій за деривативами згідно із секцією 4 або 5, якщо застосовно, упродовж трьох місяців після настання однієї з таких подій:

(a) установа не відповідає умовам, визначеним у пункті (a) статті 273a(1) або (2), залежно від випадку, або умовам, визначеним у пункті (b) статті 273a(1) або (2), залежно від випадку, протягом трьох місяців поспіль;

(b) установа не відповідає умовам, визначеним у пункті (a) статті 273a(1) або (2), залежно від випадку, або умовам, визначеним у пункті (b) статті 273a(1) або (2), залежно від випадку, протягом понад шести з попередніх 12 місяців.

3. Якщо установа припинила розраховувати вартість експозиції для позицій за деривативами згідно із секцією 4 або 5, залежно від випадку, їй дозволяється повернутися до розрахування вартості експозиції для позицій за деривативами, як визначено в секції 4 або 5, тільки якщо вона доведе компетентному органу, що всі умови, визначені у статті 273a(1) або (2), виконувалися протягом безперервного періоду тривалістю один рік.

1. Установа може розрахувати єдину вартість експозиції на рівні групи неттінгу для всіх операцій, які охоплюються угодою про договірний неттінг, у разі виконання всіх таких умов:

(a) угода про неттінг належить до одного з типів угод про договірний неттінг, зазначених у статті 295;

(b) угода про неттінг визнана компетентними органами згідно зі статтею 296;

(c) установа виконала обов'язки, встановлені у статті 297 щодо угоди про неттінг.

У разі невиконання будь-якої з умов, визначених у першому підпараграфі, установа повинна розглядати кожну операцію як окрему групу неттінгу.

2. Установи повинні розраховувати вартість експозиції для групи неттінгу згідно зі стандартизованим підходом до кредитного ризику контрагента таким чином:

Вартість експозиції = альфа · (RC + PFE)

де:

3. Вартість експозиції групи неттінгу, що підпадає під дію договірної маржинальної угоди, обмежується вартістю експозиції тієї самої групи неттінгу, що не підпадає під будь-яку форму маржинальної угоди.

4. Якщо до тієї самої групи неттінгу застосовуються кілька маржинальних угод, установи повинні віднести кожну маржинальну угоду до групи операцій у групі неттінгу, до який така маржинальна угода застосовується в договірному порядку, і розрахувати вартість експозиції окремо для кожної з таких згрупованих операцій.

5. Установи можуть встановити на рівні нуля вартість експозиції групи неттінгу, що відповідає всім таким умовам:

(a) група неттінгу складається виключно із проданих опціонів;

(b) поточна ринкова вартість групи неттінгу завжди є від'ємною;

(c) премія за всіма опціонами, які входять до групи неттінгу, була наперед отримана установою, щоб гарантувати виконання контрактів;

(d) група неттінгу не підпадає під дію будь-якої маржинальної угоди.

6. У групі неттінгу установи повинні замінити операцію, що є кінцевою лінійною комбінацією придбаних або проданих кол-опціонів або пут-опціонів, усіма одиночними опціонами, які складають лінійну комбінацію, так, ніби це окрема операція, для цілей розрахування вартості експозиції групи неттінгу згідно із цією секцією. Кожна така комбінація опціонів повинна розглядатися як окрема операція у групі неттінгу, до якої входить комбінація, для цілей розрахування вартості експозиції.

7. Вартість експозиції операції з кредитними деривативами, що являє собою довгу позицію за базисними інструментами, може обмежуватися сумою невиплаченої премії, що підлягає сплаті, за умови, що вона вважається окремою групою неттінгу, яка не підпадає під дію маржинальної угоди.

1. Установи повинні розраховувати вартість заміщення RC для груп неттінгу, які не підпадають під дію маржинальної угоди, за такою формулою:

RC = max( CMV - NICA, 0 )

2. Установи повинні розраховувати вартість заміщення для одиночних груп неттінгу, які підпадають під дію маржинальної угоди, за такою формулою:

RC = max( CMV - VM - NICA, TH + MTA - NICA, 0 )

де:

3. Установи повинні розраховувати вартість заміщення для множинних груп неттінгу, які підпадають під дію тієї самої маржинальної угоди, за такою формулою:

див. зображення

де:

Для цілей першого підпараграфа NICAMA може бути розрахована на рівні торговельної операції, на рівні групи неттінгу або на рівні всіх груп неттінгу, до яких застосовується маржинальна угода, залежно від рівня, на якому вона застосовується.

1. Для цілей цієї секції установи повинні розраховувати суми забезпечення для VM, VMMA, NICA та NICAMA із застосуванням таких вимог:

(a) якщо всі операції, включені до групи неттінгу, належать до торгового портфеля, визнається тільки забезпечення, яке є прийнятним згідно зі статтями 197 та 299;

(b) якщо група неттінгу містить принаймні одну операцію, яка належить до неторгового портфеля, визнається тільки забезпечення, яке є прийнятним згідно зі статтею 197;

(c) забезпечення, отримане від контрагента, повинне визнаватися зі знаком "плюс", а забезпечення, надане контрагенту, повинне визнаватися зі знаком "мінус";

(d) скоригована на волатильність вартість будь-якого типу отриманого або наданого забезпечення повинна розраховуватися згідно зі статтею 223; для цілей такого розрахунку установи не повинні використовувати метод, визначений у статті 225;

(e) та сама стаття забезпечення не повинна одночасно включатися і до VM, і до NICA;

(f) та сама стаття забезпечення не повинна одночасно включатися і до VMMA, і до NICAMA;

(g) будь-яке надане контрагенту забезпечення, яке відокремлене від активів такого контрагента і яке, у результаті такого відокремлення, захищене від банкрутства у випадку дефолту або неплатоспроможності контрагента, не визнається при розрахуванні NICA та NICAMA.

2. Для розрахування скоригованої на волатильність вартості наданого забезпечення, зазначеного в пункті (d) параграфа 1 цієї статті, установи повинні замінити формулу, визначену у статті 223(2), такою формулою:

CVA = C · (1 + HC + Hfx )

де:

CVA = скоригована на волатильність вартість наданого забезпечення; та

C = забезпечення;

Hc та Hfx визначаються згідно зі статтею 223(2).

3. Для цілей пункту (d) параграфа 1 установи повинні встановити ліквідаційний період, який стосується розрахування скоригованої на волатильність вартості будь-якого отриманого або наданого в рамках таких часових горизонтів:

(a) один рік для груп неттінгу, зазначених у статті 275(1);

(b) маржинальний період ризику, визначений згідно з пунктом (b) статті 279c(1) для груп неттінгу, зазначених у статті 275(2) та (3).

1. Установи повинні віднести кожну операцію у групі неттінгу до однієї із зазначених нижче категорій ризику для визначення потенційної майбутньої експозиції за групою ризику, зазначеної у статті 278:

(a) процентний ризик;

(b) валютний ризик;

(c) кредитний ризик;

(d) ризик власного капіталу;

(e) товарний ризик;

(f) інші ризики.

2. Установи повинні здійснювати співвіднесення, зазначене в параграфі 1, на основі основного фактора ризику за операцією з деривативами. Основний фактор ризику повинен бути тільки істотним фактором ризику за операцією з деривативами.

3. Як відступ від параграфа 2, установи повинні відносити операції з деривативами, які мають більш ніж один істотний фактор ризику, до більш ніж однієї категорії ризику. Якщо всі істотні фактори ризику однієї з таких операцій належать до тієї самої категорії ризику, установи зобов'язані тільки один раз віднести таку операцію до відповідної категорії ризику на основі найістотнішого з таких факторів ризику. Якщо істотні фактори ризику однієї з таких операцій належать до різних категорій ризику, установи повинні один раз віднести таку операцію до кожної категорії ризику, з якої операція має принаймні один істотний фактор ризику, на основі найістотнішого фактора ризику в такій категорії ризику.

4. Незважаючи на параграфи 1, 2 та 3, при віднесенні операцій до категорій ризику, зазначених у параграфі 1, установи повинні застосовувати такі вимоги:

(a) якщо основний фактор ризику за операцією або найістотніший фактор ризику у певній категорії ризику для операцій, зазначених у параграфі 3, є змінною, пов'язаною з інфляцією, установи повинні віднести операцію до категорії процентного ризику;

(b) якщо основний фактор ризику за операцією або найістотніший фактор ризику у певній категорії ризику для операцій, зазначених у параграфі 3, є змінною, пов'язаною з кліматичними умовами, установи повинні віднести операцію до категорії товарного ризику.

5. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) методу виявлення операцій лише з одним істотним фактором ризику;

(b) методу виявлення операцій з більш ніж одним істотним фактором ризику та визначення найістотнішого з таких факторів ризику для цілей параграфа 3.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 грудня 2019 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установи повинні створити відповідні групи хеджування для кожної категорії ризику групи неттінгу і віднести кожну операцію до таких груп хеджування таким чином:

(a) операції, віднесені до категорії процентного ризику, відносять до тієї самої групи хеджування, тільки якщо їхній основний фактор ризику або найістотніший фактор ризику у певній категорії ризику для операцій, зазначених у статті 277(3), деномінований у тій самій валюті;

(b) операції, віднесені до категорії валютного ризику, відносять до тієї самої групи хеджування, тільки якщо їхній основний фактор ризику або найістотніший фактор ризику у певній категорії ризику для операцій, зазначених у статті 277(3), ґрунтується на тій самій валютній парі;

(c) усі операції, віднесені до категорії кредитного ризику, повинні бути віднесені до тієї самої групи хеджування;

(d) усі операції, віднесені до категорії ризику власного капіталу, повинні бути віднесені до тієї самої групи хеджування;

(e) операції, віднесені до категорії товарного ризику, відносять до однієї із зазначених нижче груп хеджування на основі характеру їхнього основного фактора ризику або найістотнішого фактора ризику у певній категорії ризику для операцій, зазначених у статті 277(3):

(i) енергія;

(ii) метали;

(iii) сільськогосподарські товари;

(iv) інші товари;

(v) кліматичні умови;

(f) операції, віднесені до інших категорій ризику, відносять до тієї самої групи хеджування, тільки якщо їхній основний фактор ризику або найістотніший фактор ризику у певній категорії ризику для операцій, зазначених у статті 277(3), є ідентичним.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа цього параграфа операції, віднесені до категорії процентного ризику, які в якості основного фактора ризику мають змінну, пов'язану з інфляцією, повинні відноситися до окремих груп хеджування, інших ніж групи хеджування, створені для операцій, віднесених до категорії процентного ризику, що не мають в якості основного фактора ризику змінну, пов'язану з інфляцією. Такі операції відносять до тієї самої групи хеджування, тільки якщо їхній основний фактор ризику або найістотніший фактор ризику у певній категорії ризику для операцій, зазначених у статті 277(3), деномінований у тій самій валюті.

2. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, установи повинні створити окремі індивідуальні групи хеджування в кожній категорії ризику для таких операцій:

(a) операції, для яких основним фактором ризику або найістотнішим фактором ризику у певній категорії ризику для операцій, зазначених у статті 277(3), є очікувана волатильність або реалізована волатильність фактора ризику або кореляція двох факторів ризику;

(b) операції, для яких основним фактором ризику або найістотнішим фактором ризику у певній категорії ризику для операцій, зазначених у статті 277(3), є різниця між двома факторами ризику, віднесеними до тієї самої категорії ризику, або операції, які складаються із двох платіжних частин, деномінованих у тій самій валюті, і для яких фактор ризику з тієї самої категорії основного фактора ризику міститься в іншій платіжній частині, ніж частина, що містить основний фактор ризику.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа цього параграфа установи повинні відносити операції до тієї самої групи хеджування у відповідній категорії ризику, тільки якщо їхній основний фактор ризику або найістотніший фактор ризику у певній категорії ризику для операцій, зазначених у статті 277(3), є ідентичним.

Для цілей пункту (b) першого підпараграфа установи повинні відносити операції до тієї самої групи хеджування у відповідній категорії ризику, тільки якщо пара факторів ризику за такими операціями, як зазначено у вказаному пункті, є ідентичною і два фактори ризику, які містяться в цій парі, мають додатну кореляцію. В іншому випадку, установи повинні відносити операції, зазначені в пункті (b) першого підпараграфа, до однієї з груп хеджування, створених згідно з параграфом 1, на основі тільки одного з двох факторів ризику, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа.

3. Установи повинні повідомити, за запитом компетентних органів, кількість груп хеджування, створених згідно з параграфом 2 цієї статті, для кожної категорії ризику, а також основний фактор ризику або найістотніший фактор ризику в певній категорії ризику для операцій, зазначених у статті 277(3), або пару факторів ризику для кожної з таких груп хеджування і кількість операцій у кожній із таких груп хеджування.

1. Установи повинні розраховувати потенційну майбутню експозицію групи неттінгу таким чином:

див. зображення

де:

Для цілей цього розрахунку установи повинні включати надбавку за певну категорію ризику при розрахуванні потенційної майбутньої експозиції групи неттінгу, якщо принаймні одна операція у групі неттінгу була віднесена до такої категорії ризику.

2. Потенційна майбутня експозиція кількох груп неттінгу, які підпадають під дію однієї маржинальної угоди, як зазначено у статті 275(3), розраховується як сума потенційних майбутніх експозицій всіх окремих груп неттінгу так, ніби вони не підпадають під дію будь-якої форми маржинальної угоди.

3. Для цілей параграфа 1 множник розраховується таким чином:

де:

Floorm = 5%;

y = 2 · (1 - Floorm ) · ? a AddOn(a)

Для цілей розрахування надбавок за категорію ризику, зазначених у статтях 280a-280f, установи повинні розрахувати ризик-позицію за кожною операцією у групі неттінгу таким чином:

Ризик-позиція = дельта · AdjNot · MF

де: