(a) суми зважених на ризик експозицій мезонінних позицій сек'юритизації, які установа-оригінатор утримує в сек'юритизації, не перевищують 50% суми зважених на ризик експозицій усіх мезонінних позицій сек'юритизації, наявних у цій сек'юритизації;
(b) установа-оригінатор не утримує більше 20% від вартості експозиції траншу перших втрат у сек'юритизації, за умови дотримання обох наведених нижче умов:
(i) оригінатор може продемонструвати, що вартість експозиції траншу перших втрат суттєво перевищує обґрунтований оціночний розрахунок очікуваних втрат за базисними експозиціями;
(ii) немає мезонінних позицій сек'юритизації.
Якщо можливе зменшення сум зважених на ризик експозицій, які установа-оригінатор може отримати шляхом сек'юритизації відповідно до пунктів (a) або (b), не може бути обґрунтовано відповідною передачею кредитного ризику третім сторонам, компетентні органи можуть на індивідуальній основі ухвалити рішення щодо того, що значний кредитний ризик не повинен вважатися таким, що його було передано третім сторонам.
3. Як відступ від параграфа 2, компетентні органи можуть дозволити установам-оригінаторам визнавати передачу істотного кредитного ризику стосовно сек'юритизації, якщо установа-оригінатор у кожному випадку продемонструє, що зменшення вимог до власних коштів, яких оригінатор досягає шляхом сек'юритизації, обґрунтовує відповідну передачу кредитного ризику третім сторонам. Дозвіл може бути надано лише у випадках, коли установа відповідає обом наведеним нижче умовам:
(a) установа має належні внутрішні політики та методології для управління ризиками для оцінки передачі кредитного ризику;
(b) установа також визнала передачу кредитного ризику третім сторонам у кожному випадку для цілей внутрішнього управління ризиками або внутрішнього розподілу капіталу в установі.
4. Додатково до вимог, визначених у параграфах 1, 2 та 3, повинні бути виконані всі такі умови:
(a) документація щодо операції відображає економічну сутність сек'юритизації;
(b) позиції сек'юритизації не є платіжними зобов'язаннями установи-оригінатора;
(c) базисні експозиції розміщуються поза межами досяжності установи-оригінатора та її кредиторів у спосіб, що відповідає вимогам, визначеним у статті 20(1) Регламенту (ЄС) 2017/2402;
(d) установа-оригінатор не має контролю над базисними експозиціями. Вважається, що контроль над базисними експозиціями відсутній, якщо оригінатор має право викупити у набувача раніше передані експозиції, щоб реалізувати свої права щодо них або якщо вимагається повторне взяття на себе переданого ризику. Збереження установою-оригінатором прав або зобов'язань з обслуговування щодо базисних експозицій само собою не є контролем над експозиціями;
(e) документація щодо сек'юритизації не містить положень та умов, що:
(i) вимагають від установи-оригінатора зміни базисних експозицій для покращення середньої якості пулу; або
(ii) збільшують дохідність, що виплачується власникам позицій, або іншим чином покращують позиції в сек'юритизації у відповідь на погіршення кредитної якості базисних експозицій;
(f) у відповідних випадках, у документації щодо операції чітко зазначено, що оригінатор або спонсор може купувати або викуповувати позиції сек'юритизації або викуповувати, реструктуризувати або замінювати базисні експозиції за межами своїх договірних зобов'язань, якщо такі домовленості виконуються відповідно до переважних ринкових умов та їх сторони діють у власних інтересах як вільні та незалежні сторони (за принципом витягнутої руки);
(g) якщо існує кол-опціон закриття, такий опціон також повинен відповідати всім наведеним нижче умовам:
(i) він може бути здійснений на розсуд установи-оригінатора;
(ii) він може бути використаний лише тоді, коли 10% або менше початкової вартості базисних експозицій залишається неамортизованою;
(iii) він не структурований таким чином, щоб давати змогу уникати розподілу втрат між позиціями, що поліпшують кредитну якість, або іншими позиціями, що їх тримають інвестори у сек'юритизації, а також не повинен бути структурований будь-яким іншим чином, що передбачає поліпшення кредитної якості;
(h) установа-оригінатор отримала висновок від кваліфікованого юрисконсульта, який підтверджує, що сек'юритизація відповідає умовам, визначеним у пункті (c) цього параграфа.
5. Компетентні органи інформують Європейський банківський орган (EBA) про ті випадки, коли вони вирішили, що можливе зменшення сум зважених на ризик експозицій не було обґрунтовано відповідною передачею кредитного ризику третім сторонам відповідно до параграфа 2, а також про випадки, коли установи вирішили застосовувати параграф 3.
6. Європейський банківський орган (EBA) здійснює моніторинг низки наглядових практик щодо визнання суттєвого переходу ризику у традиційних сек'юритизаціях відповідно до цієї статті. Зокрема, Європейський банківський орган (EBA) аналізує:
(a) умови передачі істотного кредитного ризику третім сторонам відповідно до параграфів 2, 3 та 4;
(b) тлумачення поняття "відповідна передача кредитного ризику третім сторонам" для цілей оцінки компетентними органами, передбаченої другим підпараграфом параграфа 2 та параграфом 3;
(c) вимоги щодо оцінки компетентними органами операцій сек'юритизації, щодо яких оригінатор виявляє намір визнати передачу істотного кредитного ризику третім сторонам відповідно до параграфів 2 або 3.
Європейський банківський орган (EBA) звітує про результати свого аналізу перед Комісією до 02 січня 2021 року. Комісія може, взявши до уваги звіт EBA, ухвалити делегований акт відповідно до статті 462, щоб доповнити цей Регламент шляхом подальшого уточнення елементів, перелічених у пунктах (a), (b) та (c) цього параграфа.
Стаття 245. Синтетична сек'юритизація
1. Установа-оригінатор синтетичної сек'юритизації може обчислювати суми зважених на ризик експозицій та, якщо доцільно, сум очікуваних втрат стосовно базисних експозицій відповідно до статей 251 та252, якщо виконано будь-яку з наведених нижче умов:
(a) значний кредитний ризик було передано третім сторонам або через забезпечений фінансово кредитний захист, або через не забезпечений фінансово кредитний захист;
(b) установа-оригінатор застосовує вагу ризику 1250% до всіх позицій сек'юритизації, які вона утримує в сек'юритизації, або вираховує такі позиції сек'юритизації з елементів основного капіталу першого рівня відповідно до пункту (k) статті 36(1).
2. Значний кредитний ризик вважається таким, що його було передано, у будь-якому з таких випадків:
(a) суми зважених на ризик експозицій мезонінних позицій сек'юритизації, які установа-оригінатор утримує в сек'юритизації, не перевищують 50% суми зважених на ризик експозицій усіх мезонінних позицій сек'юритизації, наявних у цій сек'юритизації;
(b) установа-оригінатор не утримує більше 20% від вартості експозиції траншу перших втрат у сек'юритизації, за умови дотримання обох наведених нижче умов:
(i) оригінатор може продемонструвати, що вартість експозиції траншу перших втрат суттєво перевищує обґрунтований оціночний розрахунок очікуваних втрат за базисними експозиціями;
(ii) немає мезонінних позицій сек'юритизації.
Якщо можливе зменшення сум зважених на ризик експозицій, які установа-оригінатор може отримати шляхом сек'юритизації, не може бути обґрунтовано відповідною передачею кредитного ризику третім сторонам, компетентні органи можуть на індивідуальній основі ухвалити рішення щодо того, що значний кредитний ризик не повинен вважатися таким, що його було передано третім сторонам.
3. Як відступ від параграфа 2, компетентні органи можуть дозволити установам-оригінаторам визнавати передачу істотного кредитного ризику стосовно сек'юритизації, якщо установа-оригінатор у кожному випадку продемонструє, що зменшення вимог до власних коштів, яких оригінатор досягає шляхом сек'юритизації, обґрунтовує відповідну передачу кредитного ризику третім сторонам. Дозвіл може бути надано лише у випадках, коли установа відповідає обом наведеним нижче умовам:
(a) установа має належні внутрішні політики та методології для управління ризиками для оцінки передачі ризику;
(b) установа також визнала передачу кредитного ризику третім сторонам у кожному випадку для цілей внутрішнього управління ризиками або внутрішнього розподілу капіталу в установі.
4. Додатково до вимог, визначених у параграфах 1, 2 та 3, повинні бути виконані всі такі умови:
(a) документація щодо операції відображає економічну сутність сек'юритизації;
(b) кредитний захист, за допомогою якого було здійснено передачу кредитного ризику, відповідає статті 249;
(c) документація щодо сек'юритизації не містить положень та умов, що:
(i) встановлюють порогові значення суттєвої значущості, нижче за які кредитний захист вважається таким, який не застосовується у разі настання кредитної події;
(ii) дозволяють припинити захист через погіршення кредитної якості базисних експозицій;
(iii) вимагають від установи-оригінатора зміни склад базисних експозицій для покращення середньої якості пулу; або
(iv) збільшують витрати установи на кредитний захист або дохід, що підлягає сплаті володільцям позицій секюритизації, іншим чином покращують позиції в сек'юритизації у відповідь на погіршення кредитної якості базисного пулу;
(d) кредитний захист підлягає примусовому виконанню у всіх відповідних юрисдикціях;
(e) у відповідних випадках, у документації щодо операції чітко зазначено, що оригінатор або спонсор може купувати або викуповувати позиції сек'юритизації або викуповувати, реструктуризувати або замінювати базисні експозиції за межами своїх договірних зобов'язань, якщо такі домовленості виконуються відповідно до переважних ринкових умов та їх сторони діють у власних інтересах як вільні та незалежні сторони (за принципом витягнутої руки);
(f) якщо існує кол-опціон закриття, такий опціон відповідає усім наведеним нижче умовам:
(i) він може бути здійснений на розсуд установи-оригінатора;
(ii) він може бути використаний лише тоді, коли 10% або менше початкової вартості базисних експозицій залишається неамортизованою;
(iii) він не структурований таким чином, щоб давати змогу уникати розподілу втрат між позиціями, що поліпшують кредитну якість, або іншими позиціями, що їх тримають інвестори у сек'юритизації, а також не повинен бути структурований будь-яким іншим чином, що передбачає поліпшення кредитної якості;
(g) установа-оригінатор отримала висновок від кваліфікованого юрисконсульта, який підтверджує, що сек'юритизація відповідає умовам, визначеним у пункті (c) цього параграфа;
5. Компетентні органи інформують Європейський банківський орган (EBA) про випадки, коли вони вирішили, що можливе зменшення сум зважених на ризик експозицій не було обґрунтовано відповідною передачею кредитного ризику третім сторонам відповідно до параграфа 2, а також про випадки, коли установи вирішили застосовувати параграф 3.
6. Європейський банківський орган (EBA) здійснює моніторинг низки наглядових практик щодо визнання суттєвого переходу ризику у синтетичних сек'юритизаціях відповідно до цієї статті. Зокрема, Європейський банківський орган (EBA) аналізує:
(a) умови передачі істотного кредитного ризику третім сторонам відповідно до параграфів 2, 3 та 4;
(b) тлумачення поняття "відповідна передача кредитного ризику третім сторонам" для цілей оцінки компетентними органами, передбаченої другим підпараграфом параграфа 2 та параграфом 3; та
(c) вимоги щодо оцінки компетентними органами операцій сек'юритизації, щодо яких оригінатор виявляє намір визнати передачу істотного кредитного ризику третім сторонам відповідно до параграфів 2 або 3.
Європейський банківський орган (EBA) звітує про результати свого аналізу перед Комісією до 02 січня 2021 року. Комісія може, взявши до уваги звіт EBA, ухвалити делегований акт відповідно до статті 462, щоб доповнити цей Регламент шляхом подальшого уточнення елементів, перелічених у пунктах (a), (b) та (c) цього параграфа.
Стаття 246. Операційні вимоги до положень про дострокове погашення
Якщо сек'юритизація включає відновлювані експозиції та положення про дострокове погашення чи подібні положення, значний кредитний ризик вважається переданим установою-оригінатором тільки у тому випадку, коли вимоги, встановлені у статтях 244 та 245, задоволено, а положення про дострокове погашення, після його ініціювання, не передбачає:
(a) віднесення більш пріоритетних або еквівалентних вимог установи за базисними експозиціями до вимог інших інвесторів;
(b) подальше зниження пріоритетності вимог установи за базисними експозиціями порівняно з вимогами інших сторін; або
(c) будь-яке збільшення експозицій установи на збитки, пов'язані з базисними відновлюваними експозиціями.
Секція 3
Обчислення сум зважених на ризик експозицій
Підсекція 1
Загальні положення
Стаття 247. Обчислення сум зважених на ризик експозицій
1. Якщо установа-оригінатор передала значний кредитний ризик, пов'язаний із базисними експозиціями в сек'юритизації відповідно до секції 2, така установа може:
(a) у випадку традиційної сек'юритизації, виключити базисні експозиції зі свого обчислення суми зважених на ризик експозицій та, якщо доцільно, сум очікуваних втрат;
(b) у випадку синтетичної сек'юритизації, обчислювати суми зважених на ризик експозицій та, якщо доцільно, сум очікуваних втрат стосовно базисних експозицій відповідно до статей 251 та 252.
2. Якщо установа-оригінатор ухвалила рішення застосовувати параграф 1, вона обчислює суми зважених на ризик експозицій, як визначено у цій главі, для позицій, які вона може тримати у сек'юритизації.
Якщо установа-оригінатор не передала значний кредитний ризик або ухвалила рішення не застосовувати параграф 1, від неї не вимагається обчислювати суми зважених на ризик експозицій для будь-якої позиції, яку вона може мати в сек'юритизації, але вона повинна продовжувати включати базисні експозиції у свої обчислення сум зважених на ризик експозицій, та, якщо доцільно, сум очікуваних втрат, у такий спосіб, ніби вони не були сек'юритизовані.
3. Якщо експозиція, що входить до складу позиції, походить з різних траншів у сек'юритизації, експозиція кожного траншу повинна вважатися окремою позицією сек'юритизації. Надавачі кредитного захисту позицій сек'юритизації вважаються такими, що утримують позиції в сек'юритизації. Позиції сек'юритизації включають експозиції сек'юритизації, що випливають з процентних ставок або валютних деривативних контрактів, які установа уклала у рамках операції.
4. Крім випадків, коли позицію сек'юритизації вираховують з елементів основного капіталу першого рівня відповідно до пункту (k) статті 36(1), сума зваженої на ризик експозиції включається до сукупного значення сум зважених на ризик експозицій установи для цілей статті 92(3).
5. Сума зваженої на ризик експозиції для позиції сек'юритизації обчислюється шляхом множення вартості експозиції відповідної позиції, обчисленої відповідно до положень статті 248, на відповідне сукупне значення ваги ризику.
6. Сукупне значення ваги ризику визначають як суму ваги ризику, визначену у цій главі, та будь-якої додаткової ваги ризику згідно зі статтею 270a.
Стаття 248. Вартість експозиції
1. Вартість експозиції для позиції сек'юритизації обчислюють у такий спосіб:
(a) вартість експозиції балансової позиції сек'юритизації - це її бухгалтерська вартість, що залишається після застосування будь-якого відповідного коригування на специфічний кредитний ризик щодо позиції сек'юритизації відповідно до статті 110;
(b) вартість експозиції позабалансової позиції сек'юритизації - це її номінальна вартість мінус будь-яке відповідне коригування на специфічний кредитний ризик щодо позиції сек'юритизації відповідно до статті 110, помножена на відповідний коефіцієнт конверсії, як зазначено в цьому пункті. Коефіцієнт конверсії повинен становити 100%, за винятком випадків надання готівкових авансових інструментів. Для визначення вартості експозиції невикористаної частини готівкових авансових інструментів, коефіцієнт конверсії 0% може застосовуватися до номінальної суми інструменту ліквідності, яку можна беззастережно скасувати за умови, що погашення використаної частки коштів за інструментом має вищу пріоритетність порівняно з будь-якими іншими вимогами щодо грошових потоків, що виникають із базисних експозицій, та установа продемонструвала перед компетентним органом, що вона у належний спосіб застосовує консервативний метод для оцінки суми невикористаної частини;
(c) вартість експозиції для кредитного ризику контрагента щодо позиції сек'юритизації, що є результатом деривативного інструменту з переліку, наведеного в додатку II, визначають відповідно до глави 6;
(d) установа-оригінатор може вирахувати з вартості експозиції щодо позиції сек'юритизації, якій присвоєно вагу ризику 1250% відповідно до підсекції 3 або яку вирахувано з основного капіталу першого рівня відповідно до пункту (k) статті 36(1), суму коригування на специфічний кредитний ризик щодо базисних експозицій згідно зі статтею 110 та будь-які невідшкодовувані знижки із ціни купівлі, пов'язані з такими базисними експозиціями, тією мірою, якою такі знижки спричинили зменшення розміру власних коштів.
(e) вартість експозиції для синтетичного надлишкового спреду повинна, якщо застосовно, включати:
(i) будь-який дохід від сек'юритизованих експозицій, що вже визнаний установою-оригінатором у звіті про прибутки та збитки згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку, який установа-оригінатор у договірному порядку віднесла на рахунок операції як синтетичний надлишковий спред і який усе ще доступний для поглинання збитків;
(ii) будь-який синтетичний надлишковий спред, який установа-оригінатор у договірному порядку віднесла на рахунок попередніх періодів і який досі доступний для поглинання збитків;
(iii) будь-який синтетичний надлишковий спред, який установа-оригінатор у договірному порядку віднесла на рахунок поточного періоду і який досі доступний для поглинання збитків;
(iv) будь-який синтетичний надлишковий спред, який установа-оригінатор у договірному порядку віднесла на рахунок майбутніх періодів.
Для цілей цього пункту будь-яка сума, яка надається в якості забезпечення або поліпшення кредитної якості в рамках синтетичної сек'юритизації і яка вже підпадає під дію вимоги до власних коштів згідно із цією главою, не повинна включатися до вартості експозиції.
Європейський банківський орган (EBA) повинен розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення поняття "консервативний метод для оцінки суми невикористаної частини", зазначеного у пункті (b) першого підпараграфа.
EBA повинен подати Комісії ці проекти регуляторних технічних стандартів до 18 січня 2019 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у третьому підпараграфі цього параграфа, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
2. Якщо установа має дві або більше позицій, що перекриваються, у сек'юритизації, вона повинна включати лише одну з позицій у своє обчислення сум зважених на ризик експозицій.
Якщо позиції частково перекриваються, установа може розділити позицію на дві частини та визнати перекриття лише щодо однієї частини відповідно до першого підпараграфа. Крім того, установа може розглядати такі позиції як такі, що повністю перекриваються, при цьому розширивши для цілей обчислення капіталу позицію, яка генерує вищі суми зважених на ризик експозицій.
Установа може також визнавати перекриття між конкретними ризиками вимог до власних коштів для позицій у торговому портфелі та вимогами до власних коштів для позицій сек'юритизації в неторговому портфелі за умови, що установа може обчислити та порівняти вимоги до власних коштів для відповідних позицій.
Для цілей цього параграфа дві позиції вважаються такими, що перекриваються, якщо відбувається їх взаємозалік у такий спосіб, що установа може запобігти втратам, що виникають з однієї позиції, при цьому забезпечивши виконання зобов'язань, що виникають за іншою позицією.
3. Якщо пункт (d) статті 270c застосовується до позицій у забезпечених активами комерційних паперах, установа може використовувати вагу ризику, що застосовується до інструменту ліквідності, для обчислення сум зважених на ризик експозицій для забезпечених активами комерційних паперів, за умови, що інструмент ліквідності покриває 100% забезпечених активами комерційних паперів, випущених програмою забезпечених активами комерційних паперів, та інструмент ліквідності має еквівалентну пріоритетність порівняно із забезпеченими активами комерційними паперами у такий спосіб, що вони формують позицію, що перекривається. Установа повідомляє компетентні органи, якщо вона застосувала положення, викладені в цьому параграфі. Для цілей визначення 100% покриття, визначеного у цьому параграфі, установа може враховувати інші інструменти ліквідності в програмі забезпечених активами комерційних паперів, за умови, що вони формують позицію, що перекривається із забезпеченими активами комерційними паперами.
4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, що визначити, як установи-оригінатори повинні визначати вартість експозиції, зазначену в пункті (e) параграфа 1, з урахуванням відповідних втрат, які очікується покрити за рахунок синтетичного надлишкового спреду.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 10 жовтня 2021 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 249. Визнання пом'якшення кредитного ризику для позицій сек'юритизації
1. Установа може визнавати забезпечений фінансово кредитний захист та не забезпечений фінансово кредитний захист стосовно позиції сек'юритизації, якщо виконуються вимоги щодо пом'якшення кредитного ризику, викладені в цій главі та у главі 4.
2. Прийнятний фінансово забезпечений кредитний захист обмежується фінансовим забезпеченням, яке є прийнятним для обчислення сум зважених на ризик експозицій відповідно до глави 2, як встановлено у главі 4, а визнання пом'якшення кредитного ризику підлягає відповідним вимогам щодо відповідності, викладеним у главі 4.
Прийнятний не забезпечений фінансово кредитний захист та надавачі не забезпеченого фінансово кредитного захисту обмежені тими, які є прийнятними відповідно до глави 4, а визнання пом'якшення кредитного ризику підлягає відповідним вимогам щодо відповідності, викладеним у главі 4.
3. Як відступ від параграфа 2, прийнятні надавачі не забезпеченого фінансово кредитного захисту, перелічені у пункті (g) статті 201(1), повинні мати кредитну оцінку, присвоєну визнаною установою зовнішнього кредитного оцінювання на рівні кредитної якості 2 або вище на момент, коли кредитний захист був уперше визнаний, і наразі мають рівень кредитної якості 3 чи вище.
Установи, яким дозволено застосовувати підхід на основі внутрішніх рейтингів до прямих експозицій надавачів захисту, можуть оцінювати прийнятність відповідно до першого підпараграфа на основі еквівалентності ймовірності дефолту (PD) надавача захисту та ймовірності дефолту (PD), пов'язаного з рівнями кредитної якості, зазначеними у статті 136.
4. Як відступ від параграфа 2, суб'єкти спеціального призначення для цілей сек'юритизації вважаються прийнятними надавачами захисту, якщо задоволено всі такі вимоги:
(a) суб'єкт спеціального призначення для цілей сек'юритизації володіє активами, які є прийнятними як фінансове забезпечення відповідно до глави 4;
(b) активи, зазначені у пункті (a), не підлягають вимогам або умовним вимогам, пріоритетність яких є вищою або еквівалентною порівняно з вимогами або умовними вимогами установи, яка отримує не забезпечений фінансово кредитний захист; та
(c) задоволено усі вимоги щодо визнання фінансового забезпечення, викладені у главі 4.
5. Для цілей параграфа 4, сума захисту, скоригована на будь-які валютні різниці та розбіжності строків погашення (Ga) відповідно до глави 4, обмежується ринковою вартістю таких активів з коригуванням на волатильність, а вага ризику експозицій до надавача захисту, як визначено згідно зі стандартизованим підходом (g), визначається як середньозважена вага ризику, що може застосовуватися до таких активів як до фінансового забезпечення згідно зі стандартизованим підходом.
6. Якщо позиція сек'юритизації користується перевагами повного кредитного захисту або часткового кредитного захисту на пропорційній основі, застосовуються такі вимоги:
(a) установа, що надає кредитний захист, обчислює суми зважених на ризик експозицій для частини позиції сек'юритизації, що користується перевагами кредитного захисту, відповідно до підсекції 3, ніби вона утримує таку частину позиції безпосередньо;
(b) установа, яка купує кредитний захист, для частини під захистом обчислює суми зважених на ризик експозицій відповідно до глави 4.
7. У всіх випадках, не охоплених параграфом 6, застосовуються такі вимоги:
(a) установа, що надає кредитний захист, розглядає частину позиції, що користується перевагами кредитного захисту, як позицію сек'юритизації, та обчислює суми зважених на ризик експозицій так, ніби вона утримує таку позицію безпосередньо, відповідно до підсекції 3, із застосуванням параграфів 8, 9 та 10;
(b) установа, яка купує кредитний захист, обчислює суми зважених на ризик експозицій для захищеної частини позиції, зазначеної у пункті (a), відповідно до глави 4. Установа, що надає кредитний захист, розглядає позицію сек'юритизації, що користується перевагами кредитного захисту, як окрему позицію сек'юритизації, та обчислює суми зважених на ризик експозицій відповідно до підсекції 3, із застосуванням параграфів 8, 9 та 10.
8. Установи, що використовують метод на основі внутрішніх рейтингів сек'юритизації (SEC-IRBA) або стандартизований підхід сек'юритизації (SEC-SA) згідно з підсекцією 3, повинні визначати точку перевищення збитків (A) та точку втрати основної суми (D) окремо для кожної з позицій, отриманих відповідно до параграфа 7, ніби їх було випущено як окремі позиції сек'юритизації на момент здійснення операції. Вартість KIRB або KSA, відповідно, обчислюється з урахуванням початкового пулу експозицій, що лежать в основі сек'юритизації.
9. Установи, які використовують метод на основі зовнішніх рейтингів сек'юритизації (SEC-ERBA) відповідно до підсекції 3, для початкової позиції сек'юритизації, обчислюють суми зважених на ризик експозицій для позицій, отриманих відповідно до параграфа 7, у такий спосіб:
(a) якщо похідна позиція має вищу пріоритетність, їй присвоюється вага ризику початкової позиції сек'юритизації;
(b) якщо похідна позиція має нижчу пріоритетність, їй може бути присвоєно похідний рейтинг відповідно до статті 263(7). У такому випадку значення значущості Т слід розраховувати лише на основі похідної позиції. Якщо похідну пріоритетність визначити неможливо, установа застосовує вищу вагу ризику, що випливає із одного з такого:
(i) із застосування SEC-SA відповідно до параграфа 8 та підсекції 3; або
(ii) із застосування ваги ризику початкової позиції сек'юритизації згідно з SEC-ERBA.
10. Похідна позиція з нижчою пріоритетністю повинна розглядатися як позиція сек'юритизації, що не має вищої пріоритетності, навіть якщо початкова позиція сек'юритизації до застосування захисту кваліфікується як така, що має вищу пріоритетність.
Стаття 250. Непряма підтримка
1. Установа-спонсор або установа-оригінатор, яка стосовно сек'юритизації використала статтю 247(1) та (2) під час обчислення сум зважених на ризик експозицій або продала інструменти зі свого торгового портфеля з такими наслідками, що більше не вимагається утримувати власні кошти для ризиків таких інструментів, не повинна надавати, прямо чи непрямо, підтримку сек'юритизації поза своїми договірними зобов'язаннями з метою зменшення потенційних або фактичних втрат для інвесторів.
2. Операція не вважається підтримкою для цілей параграфа 1, якщо операцію було належним чином враховано при оцінці передачі значного кредитного ризику та обидві сторони виконали операцію, діючи у власних інтересах як вільні та незалежні сторони (за принципом витягнутої руки). Для цих цілей установа проводить повний кредитний аналіз операції та, як мінімум, враховує всі наведені нижче пункти:
(a) ціна викупу;
(b) становище установи у частині капіталу і ліквідності до та після викупу;
(c) ефективність базисних експозицій;
(d) ефективність позицій сек'юритизації;
(e) вплив підтримки на втрати, виникнення яких очікує оригінатор по відношенню до інвесторів.
3. Установа-оригінатор та установа-спонсор повідомляють компетентний орган про будь-які операції, вчинені щодо сек'юритизації відповідно до параграфа 2.
4. Європейський банківський орган (EBA) повинен, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, підготувати настанови щодо "принципу витягнутої руки" для цілей цієї статті та щодо обставин, за яких операції вважаються такими, що не надають підтримку.
5. Якщо установа-оригінатор та установа-спонсор не виконують вимог параграфа 1 щодо сек'юритизації, установа повинна включити всі базисні експозиції такої сек'юритизації до свого обчислення суми зважених на ризик експозицій у такий спосіб, ніби їх не було сек'юритизовано, а також розкрити інформацію про таке:
(a) про надання підтримки сек'юритизації в порушення параграфа 1; та
(b) про вплив наданої підтримки з точки зору вимог до власних коштів.
Стаття 251. Обчислення сум зважених на ризик експозицій установ-оригінаторів, сек'юритизованих у синтетичну сек'юритизацію
1. З метою обчислення сум зважених на ризик експозицій для базисних експозицій установа-оригінатор синтетичної сек'юритизації використовує методології обчислення, викладені в цій секції, якщо це застосовно, замість тих, що викладені у главі 2. Для установ, які обчислюють суми зважених на ризик експозицій та, якщо доцільно, суми очікуваних втрат щодо базисних експозицій відповідно до глави 3, сума очікуваних втрат щодо таких експозицій повинна вважатися такою, що дорівнює нулю.
2. Вимоги, визначені у параграфі 1 цієї статті, поширюються на весь пул експозицій, що забезпечують сек'юритизацію. З урахуванням статті 252, установа-оригінатор розраховує суми зважених на ризик експозицій щодо всіх траншів у сек'юритизації відповідно до цієї секції, включаючи позиції, щодо яких установа здатна визнати пом'якшення кредитного ризику відповідно до статті 249. Вага ризику, що застосовується до позицій, які користуються перевагами від пом'якшення кредитного ризику, може бути змінена відповідно до глави 4.
Стаття 252. Правила щодо різниць строків погашення синтетичних сек'юритизацій
Для цілей обчислення сум зважених на ризик експозицій відповідно до статті 251, будь-яка різниця строків погашення кредитного захисту, внаслідок чого відбувається передача ризику, та базисних експозицій обчислюється у такий спосіб:
(a) строк погашення базисних експозицій визначається за найдовшим строком погашення будь-якої з таких експозицій, при цьому максимальний строк становить 5 років. Строк погашення кредитного захисту визначається відповідно до глави 4;
(b) установа-оригінатор ігнорує будь-яку різницю строку погашення при обчисленні сум зважених на ризик експозицій для позицій сек'юритизації, до яких застосовується вага ризику 1250% відповідно до цієї секції. Для всіх інших позицій правила щодо різниць строків погашення, визначені у главі 4, повинні застосовуватися відповідно до такої формули:
де:
Стаття 253. Зменшення сум зважених на ризик експозицій
1. Якщо позиції сек'юритизації присвоєно вагу ризику 1250% відповідно до цієї секції, установи можуть вирахувати вартість експозиції такої позиції з основного капіталу першого рівня відповідно до пункту (k) статті 36(1) як альтернативу включення позиції до їх обчислення сум зважених на ризик експозицій. З цією метою обчислення вартості експозиції може відображати відповідний фінансово забезпечений кредитний захист згідно зі статтею 249.
2. Якщо установа використовує альтернативу, визначену в параграфі 1, вона може відняти суму, вирахувану відповідно до пункту (k) статті 36(1), від суми, вказаної у статті 268, як максимальну вимогу до капіталу, яку було б розраховано стосовно базисних експозицій у випадку, якби їх не було сек'юритизовано.
Підсекція 2
Ієрархія методів та спільних параметрів
Стаття 254. Ієрархія методів
1. Установи повинні використовувати один із методів, визначених у підсекції 3, до обчислення сум зважених на ризик експозицій відповідно до такої ієрархії:
(a) якщо умови, визначені у статті 258, задоволено, установа повинна використовувати SEC-IRBA відповідно до статей 259 та 260;
(b) якщо SEC-IRBA використовуватися не може, установа повинна використовувати SEC-SA відповідно до статей 261 та 262;
(c) якщо SEC-SA використовуватися не може, установа повинна використовувати SEC-ERBA відповідно до статей 263 та 264 для позицій з рейтингом або позицій, щодо яких може бути використаний похідний рейтинг.
2. Для позицій з рейтингом або позицій, щодо яких може бути використаний похідний рейтинг, установа повинна використовувати SEC-ERBA замість SEC-SA у кожному з таких випадків:
(a) коли застосування SEC-SA призведе до того, що вага ризику становитиме вище 25% для позицій, які кваліфіковано як позиції у простій, прозорій та стандартизованій сек'юритизації;
(b) коли застосування SEC-SA призведе до того, що вага ризику становитиме вище 25%, або застосування SEC-ERBA призведе до того, що вага ризику становитиме вище 75%, для позицій, які не кваліфіковано як позиції у простій, прозорій та стандартизованій сек'юритизації;
(c) для операцій сек'юритизації, забезпечених пулами автокредитів, оренди автомобілів та оренди обладнання.
3. У випадках, не передбачених параграфом 2, та як відступ від пункту (b) параграфа 1, установа може ухвалити рішення застосовувати SEC-ERBA замість SEC-SA до всіх своїх позицій сек'юритизації з рейтингом або позицій щодо який може бути використано похідний рейтинг.
Для цілей першого підпараграфа установа повідомляє своє рішення компетентному органу не пізніше 17 листопада 2018 року.
Про будь-яке подальше рішення щодо подальшої зміни підходу, що застосовується до всіх її позицій сек'юритизації з рейтингом, установа повідомляє свій компетентний орган до 15 листопада відразу після ухвалення такого рішення.
За відсутності будь-яких заперечень компетентного органу до 15 грудня відразу після закінчення кінцевого строку, зазначеного у другому або третьому підпараграфі, у відповідних випадках, рішення, повідомлене установою, набуває чинності з 01 січня наступного року і діє до набуття чинності наступним повідомленим рішенням. Установа не повинна використовувати різні підходи протягом одного року.
4. Як відступ від параграфа 1, компетентні органи можуть заборонити установам, у кожному конкретному випадку, застосовувати SEC-SA, коли сума зваженої на ризик експозиції, що випливає із застосування SEC-SA, не є сумірною з ризиками, що виникають для установи або фінансової стабільності, включаючи, але не обмежуючись кредитним ризиком, закладеним у експозиціях, що лежать в основі сек'юритизації. У випадку експозицій, які не кваліфікуються як позиції в простій, прозорій та стандартизованій сек'юритизації, особливу увагу слід звернути на сек'юритизації з дуже складними та ризикованими характеристиками.
5. Без обмеження параграфа 1 цієї статті, установа може застосовувати підхід на основі внутрішнього оцінювання для обчислення суми зважених на ризик експозицій щодо позиції без рейтингу в програмі забезпечених активами комерційних паперів або операції із забезпеченими активами комерційними паперами відповідно до статті 266, за умови, що задоволено умови, передбачені у статті 265. Якщо установа отримала дозвіл на застосування підходу на основі внутрішнього оцінювання відповідно до статті 265(2), і конкретна позиція у програмі забезпечених активами комерційних паперів або операції із забезпеченими активами комерційними паперами підпадає під сферу застосування, на яку поширюється такий дозвіл, установа застосовує такий підхід до обчислення суми зважених на ризик експозицій такої позиції.
6. Для позиції в ресек'юритизації установи застосовують SEC-SA відповідно до статті 261 зі змінами, викладеними у статті 269.
7. У всіх інших випадках до позицій сек'юритизації застосовують вагу ризику 1250%.
8. Компетентні органи повинні інформувати Європейський банківський орган (EBA) щодо будь-якої нотифікації, вчиненої на виконання параграфа 3 цієї статті. Європейський банківський орган (EBA) здійснює моніторинг впливу цієї статті на вимоги до капіталу та діапазону наглядових практик у зв'язку з параграфом 4 цієї статті, та щорічно звітує перед Комісією про результати, а також видає настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 255. Визначення K IRB та K SA
1. Якщо установа застосовує SEC-IRBA згідно з підсекцією 3, така установа повинна обчислювати KIRB відповідно до параграфів 2-5.
2. Установи визначають KIRB шляхом множення сум зважених на ризик експозицій, що будуть обчислюватися згідно з главою 3 стосовно базисних експозицій, ніби вони не були сек'юритизовані, на 8%, розділених на вартість базисних експозицій. KIRB виражається у десяткових числах від нуля до одиниці.
3. Для цілей обчислення KIRB, суми зважених на ризик експозицій, які будуть обчислені відповідно до глави 3 стосовно базисних експозицій, повинні включати:
(a) сума очікуваних втрат, пов'язаних з усіма базисними експозиціями сек'юритизації, включаючи дефолтні базисні експозиції, які все ще є частиною пулу відповідно до глави 3; та
(b) сума неочікуваних втрат, пов'язаних з усіма базисними експозиціями, включаючи дефолтні базисні експозиції в пулі відповідно до глави 3.
4. Установи можуть обчислювати KIRB стосовно базисних експозицій сек'юритизації відповідно до положень, визначених у главі 3, для обчислення вимог до капіталу для придбаної дебіторської заборгованості. Для цих цілей роздрібні експозиції слід розглядати як придбану роздрібну дебіторську заборгованість, а нероздрібні експозиції як придбану корпоративну дебіторську заборгованість.
5. Установи обчислюють KIRB окремо для ризику розмивання капіталу щодо базисних експозицій сек'юритизації, якщо ризик розмивання капіталу є суттєвим для таких експозицій.
Якщо втрати від розвивання капіталу та кредитні ризики розглядаються у сек'юритизації сукупно, установи повинні об'єднувати відповідний KIRB для розмивання капіталу та кредитного ризику в єдиний KIRB для цілей підсекції 3. Наявність єдиного резервного фонду або надлишкового забезпечення, доступних для покриття втрат від кредитного ризику або ризику розмивання капіталу, можна розглядати як ознаку того, що ці ризики розглядаються сукупно.
Якщо розмивання капіталу або кредитний ризик не розглядаються в сек'юритизації сукупно, установи повинні змінити правила, визначені у другому підпараграфі, для об'єднання відповідних KIRB для розмивання капіталу та кредитного ризику у розсудливий спосіб.
6. Якщо установа застосовує SEC-SA згідно з підсекцією 3, вона обчислює KSA шляхом множення сум зважених на ризик експозицій, що будуть обчислюватися згідно з главою 2 стосовно базисних експозицій, ніби вони не були сек'юритизовані, на 8%, розділених на вартість базисних експозицій. KSA виражається у десяткових числах від нуля до одиниці.
Для цілей цього параграфа, установи обчислюють вартість експозиції для базисних експозицій без взаємозаліку будь-яких коригувань на специфічний кредитний ризик та додаткових коригувань вартості відповідно до статей 34 та 110 та зниження на інші власні кошти.
7. Для цілей параграфів 1-6, якщо структура сек'юритизації передбачає використання суб'єкта спеціального призначення для цілей сек'юритизації, усі експозиції суб'єкта спеціального призначення для цілей сек'юритизації, пов'язані із сек'юритизацією, повинні розглядатися як базисні експозиції. Без обмеження наведеного вище, установа може виключити експозиції суб'єкта спеціального призначення для цілей сек'юритизації з пулу базисних експозицій для цілей обчислення KIRB або KSA, якщо ризик від експозицій суб'єкта спеціального призначення для цілей сек'юритизації є незначним або якщо він не має впливу на позицію сек'юритизації установи.
У разі фінансово забезпеченої синтетичної сек'юритизації, будь-які суттєві надходження від випуску кредитних нот або інших фінансово забезпечених зобов'язань суб'єкта спеціального призначення для цілей сек'юритизації, які слугують як застава для погашення позицій сек'юритизації, повинні включатися у обчислення KIRB або KSA, якщо кредитний ризик забезпечення підлягає правилам розподілу втрат за траншами.
8. Для цілей третього підпараграфа параграфа 5 цієї статті, Європейський банківський орган (EBA) повинен видати настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 щодо належних методів об'єднання KIRB для розмивання капіталу та кредитних ризиків, якщо до таких ризиків не застосовуються правила щодо агрегування в сек'юритизації.
9. Європейський банківський орган (EBA) розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для подальшого визначення умов, що дозволяють установам обчислювати KIRB для пулів базисних експозицій відповідно до параграфа 4, зокрема стосовно:
(a) внутрішньої кредитної політики та моделей обчислення KIRB для сек'юритизацій;
(b) використання різних факторів ризику стосовно пулу базисних експозицій та, якщо відсутні достатньо точні чи достовірні дані про такий пул, опосередкованих даних для оцінки PD та LGD; та
(c) вимог щодо належної сумлінності для моніторингу дій та політик продавців дебіторської заборгованості чи інших оригінаторів.
EBA повинен подати Комісії ці проекти регуляторних технічних стандартів до 18 січня 2019 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у другому підпараграфі цього параграфа, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 256. Визначення точки перевищення збитків (A) та точки втрати основної суми (D)
1. Для цілей підсекції 3 установи встановлюють точку перевищення збитків (точку атачменту) (a) на рівні порогового значення, на якому втрати у межах пулу базисних експозицій почнуть розподілятися на відповідну позицію сек'юритизації.
Точка перевищення збитків (точка атачменту) (a) виражається як десяткове число від нуля до одиниці та має бути більше нуля; вона дорівнює співвідношенню між залишком заборгованості за пулом базисних експозицій в сек'юритизації мінус залишок заборгованості за всіма траншами, що мають вищу або еквівалентну пріоритетність порівняно з траншами, що містять відповідні позиції сек'юритизації, включно із самою експозицією, та залишком заборгованості за всіма базисними експозиціями в сек'юритизації.
2. Для цілей підсекції 3 установи встановлюють точку втрати основної суми (точка детачменту) (D) на рівні порогового значення, при якому втрати у межах пулу базисних експозицій призведуть до повної втрати основної суми траншу, що містить відповідну позицію сек'юритизації.
Точка втрати основної суми (точка детачменту) (D) виражається як десяткове число від нуля до одиниці та має бути більше нуля; вона дорівнює співвідношенню між залишком заборгованості за пулом базисних експозицій в сек'юритизації мінус залишок заборгованості за всіма траншами, що мають вищу пріоритетність порівняно з траншами, що містять відповідні позиції сек'юритизації, та залишком заборгованості за всіма базисними експозиціями в сек'юритизації.
3. Для цілей параграфів 1 та 2, установи розглядають рахунки з надлишковим забезпеченням та забезпечені фінансово рахунки резервів як транші, а активи, що формують такі рахунки резервів, як базисні експозиції.
4. Для цілей параграфів 1 та 2 установи не беруть до уваги не забезпечені фінансово рахунки резервів та активи, які не забезпечують поліпшення кредитної якості, як такі, що надають лише підтримку ліквідності, свопи валютних чи процентних ставок та рахунки забезпечення грошовими коштами, пов'язані з такими позиціями в сек'юритизації. Щодо забезпечених фінансово рахунків резервів та активів, що забезпечують поліпшення кредитної якості, установа розглядає як позиції сек'юритизації лише такі частини рахунків або активів, які поглинають втрати.
5. Якщо дві або більше позицій однієї операції мають різний строк погашення, але пропорційно розподіляють між собою втрати, розрахунок точок перевищення збитків (a) та точок втрати основної суми (D) повинен базуватися на сукупному непогашеному балансі таких позицій та кінцеві точки перевищення збитків (a) і точки втрати основної суми (D) повинні бути однаковими.
6. Для цілей розрахування точок атачменту (a) і точок детачменту (D) синтетичної сек'юритизації установа-оригінатор сек'юритизації повинна розглядати вартість експозиції за позицією сек'юритизації, що відповідає синтетичному надлишковому спреду, зазначеному в пункті (e) статті 248(1), як транш і коригувати точки атачменту (a) і точки детачменту (D) інших траншів, які вона утримує, шляхом додавання такої вартості експозиції до непогашеного залишку пулу базисних експозицій у рамках сек'юритизації. Установи, інші ніж установа-оригінатор, не повинні здійснювати таке коригування.
Стаття 257. Визначення строку погашення траншу (MT)
1. Для цілей підсекції 3 та відповідно до параграфа 2 установи можуть оцінювати строк погашення траншу (MT ) як:
(a) середньозважений строк погашення договірних платежів, що підлягають сплаті за траншем відповідно до такої формули:
де CFt позначає всі договірні виплати (основну суму, проценти та збори), які позичальник повинен виплатити протягом періоду t; або
(b) остаточний юридичний строк погашення траншу відповідно до такої формули:
де ML - остаточний юридичний строк погашення траншу.
2. Для цілей параграфа 1 визначення строку погашення траншу (MT ) у всіх випадках підлягає нижній межі у 1 рік та верхній межі у 5 років.
3. Якщо установа може опинитися під ризиком потенційних втрат від базисних експозицій на підставі договору, вона повинна визначати строк погашення позиції сек'юритизації шляхом врахування строку виконання зобов'язань за контрактом плюс найдовший строк погашення таких базисних експозицій. Для відновлюваних експозицій застосовується найдовший можливий строк, що залишився до погашення за договором, що його може бути додано протягом періоду відновлення.
4. Європейський банківський орган (EBA) повинен здійснювати моніторинг практик у цій галузі, з особливою увагою до застосування пункту (a) параграфа 1 цієї статті, та повинен, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, видати настанови до 31 грудня 2019 року.
Підсекція 3
Методи обчислення сум зважених на ризик експозицій
Стаття 258. Умови використання підходу на основі внутрішніх рейтингів (SEC-IRBA)
1. Установи повинні використовувати SEC-IRBA для обчислення сум зважених на ризик експозицій стосовно позиції сек'юритизації, якщо виконуються такі умови:
(a) позиція підтримується пулом ОВР або змішаним пулом за умови, що в останньому випадку установа може обчислити KIRB відповідно до секції 3 щонайменше на 95% суми базисної експозиції;
(b) існує достатньо інформації стосовно базисних експозицій сек'юритизації, на основі якої установа може обчислити KIRB; та
(c) установі не було заборонено використовувати SEC-IRBA стосовно визначеної позиції сек'юритизації відповідно до параграфа 2.
2. Компетентні органи можуть у кожному окремому випадку забороняти використання SEC-IRBA, якщо сек'юритизації мають дуже складні або ризикові характеристики. Для цих цілей, до таких складних або ризикових характеристик можуть належати такі:
(a) поліпшення кредитної якості, яке може бути розмито з інших причин, ніж втрати портфеля;
(b) пули базисних експозицій із високим ступенем внутрішньої кореляції в результаті концентрованих експозицій в окремих секторах або географічних районах;
(c) операції, де погашення позицій сек'юритизації сильно залежить від чинників ризику, не відображених у KIRB; або