Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

Таблиця 4

Корекція на волатильність для валютних різниць

2. До обчислення корекцій на волатильність відповідно до параграфа 1 повинні застосовуватися такі умови:

(a) для забезпечених операцій кредитування ліквідаційний період повинен становити 20 робочих днів;

(b) для операцій репо, крім обсягу, в якому ці операції включають передачу товарів або гарантованих прав, які стосуються права на товари, та операцій надання чи взяття у позику цінних паперів, ліквідаційний період повинен становити 5 робочих днів;

(c) для інших операцій на умовах ринку капіталу, ліквідаційний період повинен становити 10 робочих днів.

Якщо установа має операцію або комплекс неттінгу, який відповідає критеріям, визначеним у статті 285(2), (3) і (4), мінімальний період утримання повинен відповідати маржинальному періоду ризику, який буде застосовуватися відповідно до зазначених параграфів.

3. У таблицях 1-4 параграфа 1 і у параграфах 4-6, рівень кредитної якості, з яким пов'язана кредитна оцінка боргових цінних паперів, повинен визначатися як рівень кредитної якості, з яким EBA пов'язує кредитну оцінку відповідно до глави 2.

Для цілі визначення рівня кредитної якості, з яким пов'язується кредитна оцінка боргових цінних паперів, зазначена у першому підпараграфі, також застосовується стаття 197(7).

4. Для неприйнятних цінних паперів або товарів, які надано в позику або продано в рамках операцій репо або операцій надання чи взяття в позику цінних паперів або товарів, корекція на волатильність є такою самою, як і акції основного капіталу в рамках неосновного індексу, що котируються на визнаній біржі.

5. Для прийнятних часток у компаніях колективного інвестування, корекція на волатильність представляє собою зважені середні корекції на волатильність, які б застосовувалося, беручи до уваги ліквідаційний період операції, як зазначено у параграфі 2, до активів, у які інвестував фонд.

Якщо активи, у які фонд інвестував, невідомі установі, корекція на волатильність є найвищою корекцією на волатильність, яка б застосовувалося до будь-якого з активів, у який фонд має право інвестувати.

6. Для боргових цінних паперів без рейтингу, які випущені установами або інвестиційними фірмами та відповідають критеріям прийнятності у статті 197(4), поправки на волатильність є тими самими, що й для цінних паперів, випущених установами або корпораціями із зовнішньою кредитною оцінкою, що відповідає рівню кредитної якості 2 або 3.";

1. Компетентні органи повинні дозволяти установам застосовувати власні оціночні розрахунки волатильності для обчислення корекцій на волатильність, які повинні застосовуватися до забезпечення і експозицій, якщо зазначені установи відповідають вимогам, визначеним у параграфах 2 і 3. Установи, які отримали дозвіл на застосування власних оціночних розрахунків волатильності, не повинні повертатися до використання інших методів, крім випадків існування доведеної належної причини для цього, та відповідно до дозволу компетентних органів.

Для боргових цінних паперів, які мають кредитну оцінку установи зовнішнього кредитного оцінювання, еквівалентну або вищу за інвестиційний клас, установи можуть обчислити оціночний розрахунок волатильності для кожної категорії цінних паперів.

Для боргових цінних паперів, які мають кредитну оцінку установи зовнішнього кредитного оцінювання, яка є еквівалентом нижче інвестиційного класу, та щодо інших прийнятних забезпечень, установи повинні обчислити корекції на волатильність для кожного індивідуального елемента.

Установи, які застосовують підхід власних оцінок, повинні оцінювати волатильність забезпечення або валютні різниці курсу без урахування кореляцій між незабезпеченою експозицією, забезпеченням або обмінним курсом.

При визначенні відповідних категорій установи повинні брати до уваги тип емітента цінних паперів, зовнішню кредитну оцінку цінних паперів, їх залишковий строк погашення та модифіковану дюрацію. Оціночні розрахунки волатильності установи повинні бути репрезентативними щодо цінних паперів, які включено до категорії установою.

2. До обчислення корекцій на волатильність застосовуються такі критерії:

(a) установи беруть за основу обчислення 99-й процентиль з одностороннім довірчим інтервалом;

(b) установа повинна брати за основу обчислення такі ліквідаційні періоди:

(i) 20 робочих днів для забезпечених операцій кредитування;

(ii) 5 робочих днів для операцій репо, крім обсягу, в якому ці операції включають передачу товарів або гарантованих прав, які стосуються права на товари, та операцій надання чи взяття у позику цінних паперів;

(iii) 10 робочих днів для інших операцій на умовах ринку капіталу;

(c) установи можуть застосовувати показники корекцій на волатильність відповідно до коротших або довших ліквідаційних періодів, масштабованих у більший чи менший бік до ліквідаційного періоду, визначеного у пункті (b) для типу відповідної операції, із застосуванням квадратного кореня з формули обчислення часу:

див. зображення

де:

(d) установи повинні враховувати неліквідність низькоякісних активів. Вони повинні також додатково здійснювати коригування ліквідаційного періоду у разі сумнівів стосовно ліквідності забезпечення. Вони повинні також визначати випадки, у яких історичні дані можуть применшувати потенційну волатильність. До таких випадків повинен застосовуватися стресовий сценарій;

(e) тривалість періоду історичного спостереження, який установи використовують для обчислення корекцій на волатильність, повинен становити щонайменше один рік. Для установ, які застосовують метод визначення ваги або інші методи для періоду історичного спостереження, тривалість такого ефективного спостереження повинна становити щонайменше один рік. Компетентні органи можуть також вимагати від установи обчислення її корекцій на волатильність із застосуванням коротшого періоду спостереження, якщо, на думку компетентних органів, це є виправданим з огляду на значне зростання цінової волатильності;

(f) установи повинні оновлювати свої бази даних та обчислювати корекції на волатильність щонайменше кожні три місяці. Вони повинні також переоцінювати свої набори даних кожного разу, коли ринкові ціни суттєво змінюються.

3. Оціночний розрахунок корекцій на волатильність повинен відповідати усім таким якісним критеріям:

(a) установи повинні застосовувати оціночний розрахунок волатильності у своєму щоденному процесі управління ризиками, у тому числі й щодо своїх внутрішніх лімітів щодо експозицій;

(b) якщо ліквідаційний період, який застосовується установою у її щоденному процесі управління ризиками, є довшим, ніж визначений у цій секції для типу відповідної операції, зазначена установа повинна масштабувати свої корекції на волатильність із застосуванням квадратного кореня з формули обчислення часу, визначеної у пункті (c) параграфа 2;

(c) установа повинна мати запроваджені процедури для моніторингу і забезпечення відповідності із задокументованим набором політик і засобів контролю для функціонування її системи для оціночного розрахунку корекцій на волатильність та інтеграції таких оціночних розрахунків до свого процесу управління ризиками;

(d) незалежний перегляд системи установи для оціночного розрахунку корекцій на волатильність повинен здійснюватися регулярно за допомогою внутрішнього процесу аудиту установи. Перегляд загальної системи для оціночного розрахунку корекцій на волатильність та інтеграції зазначених корекцій до процесу управління ризиками установи повинен відбуватися щонайменше раз на рік. Предмет зазначеного перегляду повинен включати щонайменше таке:

(i) інтеграцію оціночних розрахунків корекцій на волатильність до щоденного управління ризиками;

(ii) валідація будь-якої значної зміни у процесі оціночного розрахунку корекцій на волатильність;

(iii) перевірку послідовності, своєчасності і надійності джерел даних, які використовуються для функціонування системи оціночних розрахунків корекцій на волатильність, зокрема незалежності таких джерел даних;

(iv) достовірність та належність припущень щодо волатильності.

Для корекцій на волатильність, які повинні застосовувати установи в рамках щоденної переоцінки, використовуються корекції на волатильність, визначені у статті 224. Подібним чином, якщо установа застосовує власні оціночні розрахунки корекцій на волатильність відповідно до статті 225, вона повинна розраховувати їх в першу чергу на основі щоденної переоцінки. Якщо частота переоцінки є меншою за щоденну, установи повинні застосовувати більші корекції на волатильність. Установи повинні розраховувати їх шляхом масштабування щоденних переоцінок корекцій на волатильність із використанням квадратного кореня з формули обчислення часу:

див. зображення

де:

1. Стосовно операцій репо та операцій надання чи взяття у позику цінних паперів, якщо установа застосовує підхід наглядових корекцій на волатильність відповідно до статті 224 або підхід власних оцінок відповідно до статті 225, та якщо виконуються умови, визначені у пунктах (a)-(h) параграфа 2, установа може, замість застосування корекцій на волатильність, обчислених відповідно до статей 224-226, застосовувати корекцію на волатильність 0%. Установи, які використовують підхід на основі внутрішніх моделей, визначений у статті 221, не повинні застосовувати правило, визначене у цій статті.

2. Установи можуть застосовувати корекцію на волатильність 0%, якщо виконуються такі умови:

(a) як експозиція, так і забезпечення є грошовими або борговими цінними паперами, випущеними центральними урядами або центральними банками у розумінні статті 197(1)(b), які є прийнятними для ваги ризику 0% відповідно до глави 2;

(b) як експозицію, так і забезпечення деноміновано в одній і тій самій валюті;

(c) або строк погашення операції є не більшим за один день, або як експозиція, так і забезпечення є предметом щоденної переоцінки за ринковою вартість або щоденного повторного визначення маржі;

(d) час між останньою переоцінкою за ринковою вартістю до неможливості повторного визначення маржі контрагентом та ліквідації забезпечення не перевищує чотири робочі дні;

(e) операцію проведено у розрахунковій системі, яка використовується для операцій такого типу;

(f) документація, яка охоплює угоду або операцію, є стандартною ринковою документацією для операцій репо або операцій надання чи взяття у позику цінних паперів у відповідних цінних паперах;

(g) операція регулюється документацією, яка визначає, що у випадку неможливості виконання контрагентом обов'язку щодо надання готівки або цінних паперів, або надання маржі, чи іншого невиконання обов'язків, операція може бути негайно припинена;

(h) контрагент визнається компетентним органом як основний гравець на ринку.

3. Основні гравці на ринку, зазначені у пункті (h) параграфа 2, повинні включати такі суб'єкти:

(a) суб'єкти, зазначені у статті 197(1)(b), до експозицій яких застосовується вага ризику 0% відповідно до глави 2;

(b) установи;

(ba) інвестиційні фірми;

(c) інші фінансові установи у розумінні пунктів (25)(b) і (d) статті 13 Директиви 2009/138/ЄC, до експозицій яких застосовується вага ризику 20% відповідно до стандартизованого підходу, або які, у випадку обчислення установами сум зважених на ризик експозицій та сум очікуваних втрат згідно з підходом ОВР, такі що не мають кредитної оцінки визнаної установи зовнішнього кредитного оцінювання та внутрішньо оцінюються установою;

(d) регульовані компанії колективного інвестування, які є предметом вимог щодо капіталу або левериджу;

(e) регульовані пенсійні фонди;

(f) визнані клірингові організації.

1. Відповідно до стандартизованого підходу, установи повинні використовувати E* відповідно до обчислення згідно зі статтею 223(5) в якості вартості експозиції для цілей статті 113. У випадку позабалансових позицій, перелік яких наведено у додатку I, для визначення вартості експозиції установи повинні використовувати E* як величину, до якої застосовуються відсотки, зазначені у статті 111(1).

2. Відповідно до підходу ОВР, установи повинні використовувати ефективну LGD (LGD*) для цілей глави 3. Установи повинні обчислювати LGD* у такий спосіб:

див. зображення

де:

1. Для забезпечення у формі нерухомого майна, вартість забезпечення повинна оцінюватися незалежним оцінювачем за ринковою ціною або ціною, нижчою за ринкову вартість. Установа повинна вимагати від незалежного оцінювача документування ринкової вартості у прозорий та чіткий спосіб.

У тих державах-членах, які передбачили чіткі критерії для оцінки вартості іпотечного кредитування у законних або регуляторних положеннях, нерухоме майно може натомість оцінюватися незалежним оцінювачем за вартістю іпотечного кредитування або ціною, нижчою за вартість іпотечного кредитування. Установи повинні вимагати від незалежного оцінювача брати до уваги спекулятивні елементи при оцінюванні вартості іпотечного кредитування та документувати ціну у прозорий і чіткий спосіб.

Вартість забезпечення повинна бути представлена ринковою вартістю або вартістю іпотечного кредитування, зменшеною, якщо потрібно, для відображення результатів моніторингу, який є необхідним відповідно до статті 208(3), і враховувати будь-які попередні вимоги щодо нерухомого майна.

2. Для дебіторської заборгованості, вартістю дебіторської заборгованості повинна бути сума дебіторської заборгованості.

3. Установи повинні оцінювати фізичне забезпечення, крім нерухомого майна, за його ринковою вартістю. Для цілей цієї статті, ринкова вартість означає очікувану суму, за яку, на дату її визначення, майно може бути продане охочим продавцем охочому покупцю на основі операції, здійсненої за принципом витягнутої руки.

1. Установи повинні використовувати показник LGD*, обчислений відповідно до цього параграфа і параграфа 2, як LGD для цілей глави 3.

Якщо співвідношення вартості забезпечення (c) до вартості експозиції (e) є нижчим за необхідний мінімальний рівень забезпечення експозиції (C*), відповідно до таблиці 5, показником LGD* вважається LGD, встановлений у главі 3, для незабезпечених експозицій контрагента. Для цієї цілі, установи можуть обчислювати вартість експозиції елементів, зазначених у статті 166(8)-(10), шляхом застосування коефіцієнта конверсії або відсоткового значення 100% замість коефіцієнтів конверсії або відсоткових значень, які зазначені у таких параграфах.

Якщо співвідношення вартості забезпечення і вартості експозиції перевищує другий, вищий пороговий рівень C**, зазначений у таблиці 5, показник LGD* повинен відповідати описаному в таблиці 5.

Якщо необхідний рівень забезпечення C** не досягнуто щодо експозиції в цілому, установи повинні вважати експозицію двома експозиціями - одна з яких буде відповідати частині, щодо якої було досягнуто необхідного рівня забезпечення C**, та інша на залишок.

2. Застосовний показник LGD* та необхідні рівні забезпечення для забезпечених частин експозицій визначено у таблиці 5 цього параграфа.

Таблиця 5

Мінімальні значення LGD для забезпечених частин експозицій

3. Як альтернатива до правил, визначених у параграфах 1 і 2, та з дотриманням положень статті 124(2), установи можуть застосувати вагу ризику 50% до частини експозиції, яку, в рамках лімітів, визначених у статтях 125(2)(d) і 126(2)(d) відповідно, було повністю забезпечено житловою нерухомістю або комерційним нерухомим майном, яке розташовано на території держави-члена, якщо виконано усі умови, викладені у статті 199(3) або (4).

1. Установа обчислює величину LGD*, яку вона буде використовувати як LGD для цілей глави 3 відповідно до параграфів 2 і 3, якщо задоволено обидві такі умови:

(a) установа застосовує підхід ОВР для обчислення сум зважених на ризик експозицій та сум очікуваних втрат;

(b) експозиції забезпечено і фінансовим забезпеченням, і іншим прийнятним забезпеченням.

2. Установи повинні додатково розділяти вартість експозицій з корекцією на волатильність, отримані шляхом застосування до вартості експозиції корекції на волатильність, відповідно до визначення статті 223(5), на частини з метою отримання таких частин: частин, покритих прийнятним фінансовим забезпеченням, частин, покритих дебіторською заборгованістю, частин, забезпечених комерційним нерухомим майном або житловою нерухомістю, частин, покритих іншим прийнятним забезпеченням, та незабезпечених частин, залежно від випадку.

3. Установи повинні обчислити показник LGD* для кожної частини експозиції, отриманої у параграфі 2 окремо згідно з відповідними положеннями цієї глави.

1. Якщо задоволено умови, викладені у статті 212(1), депозит в сторонній установі може вважатися гарантією сторонньої установи.

2. Якщо задоволено вимоги, викладені у статті 212(2), установи повинні застосовувати до частки експозиції, забезпеченої поточною викупною сумою договорів страхування життя, які надано кредитній установі, такі правила:

(a) якщо до експозиції застосовується стандартизований підхід, її повинно бути зважено на ризик із використанням значень ваги ризику, зазначених у параграфі 3;

(b) якщо експозиція є предметом застосування підходу ОВР, але не є предметом власних оціночних розрахунків LGD установи, до неї повинен застосовуватися показник LGD 40%.

У випадку валютної різниці, установи повинні зменшити поточну викупну суму відповідно до статті 233(3), де вартість кредитного захисту становить поточну викупну суму поліса страхування життя.

3. Для цілей пункту (a) параграфа 2, установи можуть застосувати наведені нижче величини ваги ризику на основі ваги ризику, застосованої до незабезпеченої експозиції з вищою пріоритетністю підприємства, яке надає послуги страхування життя:

(a) вагу ризику 20%, якщо до незабезпеченої експозиції з вищою пріоритетністю підприємства, яке надає послуги страхування життя, застосовується вага ризику 20%;

(b) вагу ризику 35%, якщо до незабезпеченої експозиції з вищою пріоритетністю підприємства, яке надає послуги страхування життя, застосовується вага ризику 50%;

(c) вагу ризику 70%, якщо до незабезпеченої експозиції з вищою пріоритетністю підприємства, яке надає послуги страхування життя, застосовується вага ризику 100%;

(d) вагу ризику 150%, якщо до незабезпеченої експозиції з вищою пріоритетністю підприємства, яке надає послуги страхування життя, застосовується вага ризику 150%.

4. Установи повинні вважати інструменти, викуплені за запитом, які є прийнятними відповідно до статті 200(c), гарантією, наданою установою, що здійснила випуск. Вартість прийнятного кредитного захисту визначається так:

(a) якщо інструмент буде предметом викупу за номінальною вартістю, вартість захисту повинна становити таку суму;

(b) якщо інструмент буде предметом викупу за ринковою вартістю, вартість захисту повинна становити вартість інструменту, оціненого в той же спосіб, як і боргові цінні папери, які задовольняють умови, передбачені у статті 197(4).

1. Для цілі розрахунку впливу не забезпеченого фінансово кредитного захисту відповідно до цієї підсекції, вартість не забезпеченого фінансово кредитного захисту (G) становить суму, яку надавач захисту зобов'язаний сплатити у разі дефолту або невиплати коштів позичальником, або у разі настання інших визначених кредитних подій.

2. У випадку кредитних деривативів, які не включають як кредитну подію реструктуризацію базисного зобов'язання, зокрема, шляхом пробачення боргу або відстрочки виплати основної суми боргу, відсотка або зборів, що призводить до події втрати за кредитом, застосовуються такі положення:

(a) якщо сума, на яку надавач захисту взяв на себе зобов'язання сплатити, не є вищою за вартість експозиції, установи зменшують вартість кредитного захисту, обчислену згідно з параграфом 1, на 40%;

(b) якщо сума, на яку надавач захисту взяв на себе зобов'язання сплатити, є вищою за вартість експозиції, вартість кредитного захисту повинна становити не більше 60% вартості експозиції.

3. Якщо не забезпечений фінансово кредитний захист деноміновано у валюті, іншій ніж валюта, у якій деноміновано експозицію, установа повинна зменшити вартість кредитного захисту шляхом застосування корекції на волатильність у такий спосіб:

див. зображення

де:

Якщо відсутня валютна різниця, Hfx дорівнює нулю.

4. Установи повинні брати за основу корекції на волатильність для будь-яких курсових різниць ліквідаційний період 10 робочих днів, що передбачає щоденну переоцінку, і можуть обчислювати коригування на основі підходу наглядових корекцій на волатильність або підходу власних оцінок згідно зі статтями 224 і 225, відповідно. Установи повинні масштабувати корекції на волатильність відповідно до статті 226.

Якщо установа передає частину ризику за кредитом одним або декількома траншами, застосовуються правила, визначені у главі 5. Установи можуть враховувати суттєві порогові значення щодо платежів, за якими жоден платіж не повинен здійснюватися у випадку втрати, еквівалентної до утримуваної першої позиції втрати, і не повинен ставати основою для передачі траншем ризику.

1. Для цілей статті 113(3) установи повинні обчислювати суми зважених на ризик експозицій відповідно до наведеної нижче формули:

див. зображення

де:

2. Якщо захищена сума (GA ) менша за експозицію (E), установи можуть застосовувати формулу, визначену у параграфі 1 лише у разі, якщо захищені і незахищені частини експозиції мають однаковий рівень пріоритету.

3. Установи повинні поширити правила, визначені у статті 114(4) і (7), на експозиції або частини експозицій, гарантовані центральним урядом або центральним банком, якщо гарантію деноміновано у валюті держави позичальника, та експозицію профінансовано у такій валюті.

1. Для забезпеченої частки вартості експозиції (E), в основі якої лежить скоригована вартість кредитного забезпечення GA, показником PD для цілей секції 4 глави 3 може бути показник PD надавача захисту, або показник PD між захистом позичальника і гаранта, у випадках, коли повне заміщення не вважається гарантованим. У випадку субординованих експозицій і несубординованого не забезпеченого фінансово захисту, показник LGD, який застосовується установами для цілей секції 4 глави 3, може бути асоційована з вимогами вищої пріоритетності.

2. Для будь-якої незахищеної частки експозиції (E), показником PD є показник PD позичальника, і показником LGD повинен бути показник LGD базисної експозиції.

3. Для цілей цієї статті, GA становить вартість G*, обчислену відповідно до статті 233(3), яку надалі скориговано на будь-яку різницю строку погашення, як визначено у секції 5. E означає вартість експозиції, визначену відповідно до секції 5 глави 3. Для цієї цілі, установи можуть обчислювати вартість експозиції елементів, зазначених у статті 166(8)-(10), шляхом застосування коефіцієнта конверсії або відсоткового значення 100% замість коефіцієнтів конверсії або відсоткових значень, які зазначені у таких параграфах.

1. Для цілі обчислення сум зважених на ризик експозицій, різниця у строках погашення має місце, коли залишковий строк погашення кредитного захисту є меншим за залишковий строк погашення захищеної експозиції. Якщо захист має залишковий строк погашення менший за три місяці, і строк погашення захисту є меншим за строк погашення базисної експозиції, зазначений захист не кваліфікується як прийнятний кредитний захист.

2. Якщо існує різниця у строках погашення, кредитний захист не повинен кваліфікуватися як прийнятний, якщо задоволено одну з таких умов:

(a) початковий строк погашення захисту є меншим за один рік;

(b) експозиція є короткостроковою експозицією, визначеною компетентним органом як предмет денного ліміту замість річного ліміту щодо вартості строку погашення (M) відповідно до статті 162(3).

1. Відповідно до максимуму п'яти років, ефективний строк погашення базисного активу повинен становити найдовший можливий період часу перед тим, який боржник повинен виконати свої зобов'язання. Відповідно до параграфа 2, строк погашення кредитного захисту повинен становити час до найбільш ранньої дати, у яку захист може припинитися або бути припинений.

2. Якщо існує варіант припинення захисту, який може бути здійснений за рішенням продавця захисту, установи повинні вважати строк погашення захисту часом до найбільш ранньої дати, коли цей варіант може бути застосований. Якщо існує варіант припинення захисту, який може бути здійснений за рішенням покупця захисту, та умови договору на момент початку захисту містять позитивний стимул для установи припинити операцію до настання договірного строку погашення, установа повинна вважати строк погашення захисту часом до найбільш ранньої дати, коли цей варіант може бути реалізований, в іншому випадку установа може вважати, що цей варіант не впливає на строк погашення захисту.

3. Якщо не має місце запобігання припиненню кредитного дериватива до спливу будь-якого пільгового періоду, необхідного для дефолту базисного зобов'язання як результату неможливості виплати, установи повинні зменшити строк погашення захисту на тривалість пільгового періоду.

1. Для операцій, які є предметом фінансово забезпеченого кредитного захисту відповідно до простого методу фінансового забезпечення, якщо існує різниця між строком погашення експозиції і строком погашення захисту, забезпечення не повинне кваліфікуватися як прийнятний фінансово забезпечений кредитний захист.

2. Для операцій, які є предметом фінансово забезпеченого кредитного захисту відповідно до комплексного методу фінансового забезпечення, установи повинні відображати строк погашення кредитного захисту та експозиції у скоригованій вартості забезпечення відповідно до такої формули:

див. зображення

де:

Установи повинні використовувати CVAM як CVA, додатково скориговану на різницю строку погашення у формулі для обчислення повністю скоригованої вартості експозиції, визначеної у статті 223(5).

3. Для операцій, які є предметом не забезпеченого фінансово кредитного захисту, установи повинні відображати строк погашення кредитного захисту та експозиції у скоригованій вартості кредитного захисту відповідно до такої формули:

див. зображення

де:

Установи повинні використовувати GA як вартість захисту для цілей статей 233-236.

Якщо установа отримує кредитний захист для кількох експозицій на умовах, що перший дефолт серед експозицій повинен спричинити платіж, та що така кредитна подія повинна припинити договір, установа може доповнити обчислення суми зважених на ризик експозицій та, у відповідних випадках, суми очікуваний втрат стосовно експозиції, що, за відсутності кредитного захисту, створить нижчу суму зважених на ризик експозицій відповідно до цієї глави, при цьому:

(a) для установ, які застосовують стандартизований підхід, сума зважених на ризик експозицій повинна бути такою, що обчислюється згідно зі стандартизованим підходом;

(b) для установ, які застосовують метод ОВР, сума зважених на ризик експозицій повинна становити сукупність сум зважених на ризик експозицій, обчислених відповідно до підходу ОВР, та суми очікуваних втрат, помноженої на 12,5.

Правила, визначені у цій статті, застосовується лише у разі, якщо вартість експозиції є меншою або дорівнює вартості кредитного захисту.

Якщо n-й дефолт експозицій спричиняє здійснення платежу за кредитним захистом, установа, яка придбаває захист, може визнати захист лише для обчислення сум зважених на ризик експозицій та, у відповідних випадках, сум очікуваних втрат, якщо захист також було отримано для дефолтів з 1 до n-1 або якщо дефолти n-1 вже відбулися. У таких випадках, установа може доповнити обчислення суми зважених на ризик експозицій та, у відповідних випадках, суми очікуваний втрат стосовно експозиції, що, за відсутності кредитного захисту, створить n-у нижчу суму зважених на ризик експозицій відповідно до цієї глави. Установи повинні обчислювати n-у нижчу суму згідно з пунктами (a) та (b) статті 240.

Правила, визначені у цій статті, застосовується лише у разі, якщо вартість експозиції є меншою або дорівнює вартості кредитного захисту.

Усі експозиції у кошику повинні відповідати вимогам, визначеним у статті 204(2) і статті 216(1)(d).

Для цілей цієї глави застосовують такі терміни та означення:

(1) "кол-опціон закриття" означає контрактний опціон, який дає право оригінатору висувати вимогу за позицією сек'юритизації щодо погашення всіх сек'юритизованих експозицій, або шляхом викупу базисних експозицій, що залишаються у пулі, у разі традиційних сек'юритизацій, або шляхом припинення дії кредитного захисту, у разі синтетичних сек'юритизацій, в обох випадках у випадках, коли сума непогашених базисних експозицій падає до або нижче певного заздалегідь встановленого рівня;

(2) "відсотковий стріп для поліпшення кредитної якості" означає балансовий актив, що становить собою вартість грошових потоків, пов'язаних із майбутнім маржинальних доходом та є субординованим траншем у сек'юритизації;

(3) "інструмент ліквідності" означає інструмент ліквідності, як означено в пункті (14) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(4) "позиція без рейтингу" означає позицію сек'юритизації, яка не має прийнятної кредитної оцінки відповідно до секції 4;

(5) "позиція з рейтингом" означає позицію сек'юритизації, яка має прийнятну кредитну оцінку відповідно до секції 4;

(6) "позиція сек'юритизації вищої пріоритетності" означає позицію, яку гарантовано або забезпечено першою вимогою щодо всіх базисних експозицій, не враховуючи для цих цілей суми, що підлягають сплаті як процентні ставки або за договорами щодо валютних деривативів, збори чи інші подібні платежі, незалежно від різниці у строках погашення з одним або кількома іншими траншами вищої пріоритетності, з якими ця позиція поділяє втрати на пропорційній основі;

(7) "пул ОВР" означає пул базисних експозицій типу, щодо якого установа має дозвіл на використання підходу ОВР, та щодо якого вона здатна обчислювати суми зважених на ризик експозицій відповідно до глави 3 для всіх таких експозицій;

(8) "змішаний пул" означає пул базисних експозицій типу, щодо якого установа має дозвіл на використання підходу ОВР, та щодо якого вона здатна обчислювати суми зважених на ризик експозицій відповідно до глави 3, для деяких, але не для всіх експозицій;

(9) "надлишкове забезпечення" означає будь-яку форму поліпшення кредитної якості, внаслідок якої базисні експозиції розміщуються з вартістю, що є вищою порівняно з вартістю позицій сек'юритизації;

(10) "проста, прозора та стандартизована сек'юритизація" означає сек'юритизацію, яку визначено як "проста, прозора та стандартизована" згідно з вимогами, визначеними у статті 18 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(11) "програма забезпечених активами комерційних паперів" означає програму забезпечених активами комерційних паперів згідно з визначенням у пункті (7) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(12) "операція із забезпеченими активами комерційними паперами" означає операцію із забезпеченими активами комерційними паперам згідно з визначенням у пункті (8) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(13) "традиційна сек'юритизація" означає традиційну сек'юритизацію, як означено в пункті (9) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(14) "синтетична сек'юритизація" означає синтетичну сек'юритизацію, як означено в пункті (10) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(15) "відновлювана експозиція" означає відновлювану експозицію, як означено в пункті (15) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(16) "положення про дострокове погашення" означає положення про дострокове погашення, як означено у пункті (17) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(17) "транш перших втрат" означає транш перших втрат, як означено у пункті (18) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(18) "мезонінна позиція сек'юритизації" означає позицію в сек'юритизації, яка підпорядкована позиції сек'юритизації вищої пріоритетності та яка має вищу пріоритетність порівняно з траншем перших втрат, та яка має вагу ризику нижче 1250% і вище 25% відповідно до підсекцій 2 та 3 секції 3;

(19) "суб'єкт розвитку" означає будь-яке підприємство або організацію, створену центральним, регіональним або місцевим урядом держави-члена, яка надає позики розвитку або надає гарантії розвитку, основною метою яких є не отримання прибутку або максимізація ринкової частки, а просування цілей публічної політики такого уряду, за умови, що відповідно до правил надання державної допомоги такий уряд зобов'язаний захищати економічну основу підприємства чи суб'єкта господарювання та підтримувати його життєздатність протягом усього його життя, або що принаймні 90% від його початкового капіталу чи фінансування чи позики розвитку, яку він надає прямо чи опосередковано, гарантуються центральним, регіональним або місцевим урядом держави-члена.

(20) "синтетичний надлишковий спред" означає синтетичний надлишковий спред, як означено в пункті (29) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.

1. До позицій в програмі забезпечених активами комерційних паперів або в операції із забезпеченими активами комерційними паперами, що вважаються позиціями в простій, прозорій та стандартизованій сек'юритизації, застосовуються правила, визначені у статтях 260, 262 та 264, якщо задоволено такі вимоги:

(a) базисні експозиції на момент їх включення до програми забезпечених активами комерційних паперів, наскільки це відомо оригінатору або первинному кредитору, відповідають умовам, згідно з якими їм може бути присвоєно, на основі стандартизованого підходу та враховуючи будь-яке доступне пом'якшення кредитного ризику, вагу ризику, що дорівнює або є меншою 75% для окремої експозиції, якщо експозиція є роздрібною експозицією, або 100% для будь-яких інших експозицій; та

(b) сукупна вартість експозиції для всіх експозицій одного боржника на рівні програми забезпечених активами комерційних паперів не перевищує 2% сукупної вартості всіх експозицій у рамках програми забезпечених активами комерційних паперів на момент додавання експозицій до програми забезпечених активами комерційних паперів. Для цілей цього обчислення, позики або оренди групі пов'язаних клієнтів, наскільки відомо спонсору, повинні вважатися експозиціями одного боржника.

У випадку торгової дебіторської заборгованості пункт (b) першого підпараграфа не застосовується, якщо кредитний ризик, пов'язаний із такою торговою дебіторською заборгованістю, повністю покривається прийнятним кредитним захистом згідно з главою 4, за умови, що в зазначеному випадку надавач захисту є установою, інвестиційною фірмою, страховою або перестраховою компанією.

У випадку сек'юритизованої залишкової вартості оренди, пункт (b) першого підпараграфа не застосовується, якщо така вартість не зазнає ризику рефінансування або перепродажу через юридично обов'язкове зобов'язання третьою стороною викупити або рефінансувати експозицію за заздалегідь визначену суму, що підпадає під дію положень статті 201(1).

Як відступ від пункту (a) першого підпараграфа, якщо установа застосовує статтю 248(3) або якщо їй було надано дозвіл на застосування підходу на основі внутрішнього оіцінювання відповідно до статті 265, вага ризику, яку така установа має застосувати до інструменту ліквідності, що повністю покриває забезпечені активами комерційні папери, випущені в рамках програми, має бути рівна або менша 100%.

2. До позицій в сек'юритизації, крім позицій в програмі забезпечених активами комерційних паперів або в операції із забезпеченими активами комерційними паперами, що вважаються позиціями в простій, прозорій та стандартизованій сек'юритизації, застосовуються правила, визначені у статтях 260, 262 та 264, якщо задоволено такі вимоги:

(a) на момент включення до сек'юритизації сукупна вартість всіх експозицій одного боржника у пулі не перевищує 2% від сукупної вартості непогашених експозицій у пулі базисних експозицій. Для цілей цього обчислення, позики або оренди групі пов'язаних клієнтів повинні вважатися експозиціями одного боржника.

У випадку сек'юритизованої залишкової вартості оренди, положення першого підпараграфа не застосовуються, якщо така вартість не зазнає ризику рефінансування або перепродажу через юридично обов'язкове зобов'язання третьою стороною викупити або рефінансувати експозицію за заздалегідь визначену суму, що підпадає під дію положень статті 201(1);

(b) на момент їх включення до сек'юритизації базисні експозиції відповідають умовам застосування, відповідно до стандартизованого підходу та з урахуванням будь-якого прийнятного пом'якшення кредитного ризику, ваги ризику, що дорівнює або менша за:

(i) 40% на основі середньозваженої вартості експозицій для портфеля, у якому експозиції є кредитами, забезпеченими житловими іпотеками, або повністю гарантованими житловими кредитами, як зазначено у пункті (e) статті 129(1);

(ii) 50% на основі індивідуальних експозицій, якщо експозиція є кредитом, забезпеченим комерційною іпотекою;

(iii) 75% на основі індивідуальних експозицій, якщо експозиція є роздрібною експозицією;

(iv) для будь-яких інших експозицій - 100% на основі індивідуальних експозицій;

(c) якщо застосовуються пункти (b)(i) та (b)(ii), кредити, забезпечені забезпечувальними правами на певний актив з нижчою пріоритетністю, включаються до сек'юритизації лише тоді, коли всі кредити, забезпечені забезпечувальними правами на такий актив з більш ранньою черговістю, також включаються до сек'юритизації;

(d) якщо застосовується пункт (b)(i) цього параграфа, жоден кредит у пулі базисних експозицій не повинен мати співвідношення кредиту та вартості вище 100% на момент включення до сек'юритизації, що вимірюється відповідно до пункту (d)(i) статті 129(1) та статті 229(1).

1. Установа-оригінатор традиційної сек'юритизації може виключити базисні експозиції зі свого обчислення суми зважених на ризик експозицій та, якщо доцільно, сум очікуваних втрат, якщо виконано будь-яку з наведених нижче умов:

(a) значний кредитний ризик, пов'язаний із базисними експозиціями, було передано третім сторонам;

(b) установа-оригінатор застосовує вагу ризику 1250% до всіх позицій сек'юритизації, які вона утримує в сек'юритизації, або вираховує такі позиції сек'юритизації з елементів основного капіталу першого рівня відповідно до пункту (k) статті 36(1).

2. Значний кредитний ризик вважається таким, що його було передано, у будь-якому з таких випадків: