Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 167/2013 від 05 лютого 2013 року про затвердження сільськогосподарських і лісогосподарських транспортних засобів та ринковий нагляд щодо них

Зазначені національні органи повинні не пізніше, ніж за 3 місяці від дати отримання такого запиту, ухвалити рішення щодо дозволу на реєстрацію таких транспортних засобів на їхній території та кількості таких транспортних засобів.

4. Кількість транспортних засобів кінцевої серії не повинна перевищувати 10% від кількості транспортних засобів, зареєстрованих за два попередніх роки, або 20 транспортних засобів на державу-члена, залежно від того, який показник вищий.

5. На сертифікаті відповідності транспортних засобів, введених в експлуатацію відповідно до зазначеної процедури, повинен міститися запис про належність таких транспортних засобів до категорії "кінцевої серії".

6. Держави-члени повинні забезпечувати ефективний моніторинг кількості транспортних засобів, надаваних на ринку, зареєстрованих або введених в експлуатацію згідно з процедурою, визначеною в цій статті.

7. Ця стаття застосовується лише до припинення виробництва через завершення дійсності затвердження типу у випадку, зазначеному в пункті (a) статті 32(2).

1. Компоненти або окремі технічні вузли можна надавати на ринку або вводити в експлуатацію лише у разі їх відповідності вимогам відповідних актів, перелік яких подано в додатку I, та їх належного маркування відповідно до статті 34.

2. Параграф 1 не застосовується у випадку компонентів або окремих технічних вузлів, сконструйованих або розроблених спеціально для нових транспортних засобів, на які не поширюється сфера застосування цього Регламенту.

3. Як відступ від параграфа 1, держави-члени можуть дозволяти надання на ринку або введення в експлуатацію компонентів або окремих технічних вузлів, які були звільнені від одного або більш ніж одного положення цього Регламенту відповідно до статті 35, або які призначені для встановлення на транспортних засобах, на які поширюються затвердження, надані відповідно до статті 37, які стосуються відповідних компонентів або окремих технічних вузлів.

4. Як відступ від параграфа 1 та за винятком випадків, коли цим Регламентом або одним із делегованих актів, ухвалених відповідно до цього Регламенту, передбачено інше, держави-члени можуть дозволяти надання на ринку або введення в експлуатацію компонентів або окремих технічних вузлів, призначених для монтажу на транспортних засобах, стосовно яких не діяли вимоги щодо затвердження типу відповідно до цього Регламенту або Директиви 2003/37/ЄС на час їх надання на ринку або введення в експлуатацію.

1. Якщо органи ринкового нагляду однієї держави-члена вжили заходів відповідно до статті 20 Регламенту (ЄС) № 765/2008, або якщо вони мають достатні підстави вважати, що транспортний засіб, система, компонент або окремий технічний вузол, на який поширюється сфера застосування цього Регламенту, становить серйозний ризик для здоров’я чи безпеки осіб або інших аспектів захисту суспільних інтересів, передбачених у цьому Регламенті, орган затвердження, який здійснив затвердження, повинен провести оцінювання щодо відповідного транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла, яке охоплюватиме усі вимоги, встановлені в цьому Регламенті. Відповідні суб’єкти господарювання повинні співпрацювати повною мірою з органами затвердження та/або органами ринкового нагляду.

Якщо в ході такого оцінювання орган затвердження, який здійснив відповідне затвердження, виявить, що транспортний засіб, система, компонент або окремий технічний вузол не відповідає вимогам, установленим у цьому Регламенті, такий орган повинен невідкладно вимагати від відповідного суб’єкта господарювання вжити всіх належних коригувальних дій для приведення транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла у відповідність до таких вимог або відкликання їх упродовж розумного періоду часу, сумірного з характером ризику.

До заходів, зазначених у другому підпараграфі цього параграфа, застосовується стаття 21 Регламенту (ЄC) № 765/2008.

2. Якщо органи затвердження вважають, що невідповідність вимогам не обмежується територією їхньої держави, вони повідомляють Комісію та інші держави-члени про результати оцінювання, а також про дії, виконання яких вони вимагають від суб’єкта господарювання.

3. Суб’єкт господарювання повинен забезпечувати вжиття всіх належних коригувальних дій щодо всіх невідповідних транспортних засобів, систем, компонентів або окремих технічних вузлів, які він увів в обіг або зареєстрував на території Союзу, або за введення яких в експлуатацію на території Союзу він відповідав.

4. Якщо такий суб’єкт господарювання не вживає необхідних коригувальних дій упродовж періоду, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 1, національні органи повинні вжити усіх належних заходів для заборони чи обмеження надання на ринку, реєстрації або введення в експлуатацію невідповідних транспортних засобів, систем, компонентів або окремих технічних вузлів на їхньому національному ринку, вилучення їх з обігу або відкликання.

5. Національні органи повинні невідкладно повідомляти Комісію та інші держави-члени про здійснення заходів, передбачених параграфом 4.

Надана інформація повинна охоплювати всі наявні дані, зокрема дані, необхідні для ідентифікації невідповідного транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла, дані про його походження, характер заявленої невідповідності та пов’язаного з цим ризику, характер ужитих заходів на національному рівні і тривалість їх застосування, а також аргументи, наведені відповідним суб’єктом господарювання. Зокрема, органи затвердження повинні зазначити, чи є зазначена невідповідність наслідком однієї з таких причин:

(a) невідповідність транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла вимогам, пов’язаним зі здоров’ям чи безпекою осіб, охороною довкілля або іншими аспектами охорони суспільних інтересів, на які поширюється сфера застосування цього Регламенту;

(b) недоліки відповідних актів, перелік яких подано в додатку I.

6. Упродовж 1 місяця держави-члени повідомляють Комісії та іншим державам-членам про будь-які ухвалені інструменти та будь-яку додаткову інформацію, яка є в їхньому розпорядженні та стосується невідповідності певного транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла вимогам, та, в разі незгоди з повідомленим національним заходом, про свої заперечення.

7. Якщо впродовж 1 місяця після отримання інформації, зазначеної в параграфі 6 цієї статті, ані держава-член, ані Комісія не висловили жодних заперечень щодо заходу, вжитого державою-членом, оцінювання такого заходу повинна здійснити Комісія відповідно до статті 42.

8. Держави-члени повинні забезпечити вжиття належних обмежувальних заходів щодо відповідного транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла, таких як невідкладне вилучення такого транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла з обігу на їхніх ринках.

1. Якщо під час виконання процедури, визначеної в статті 41(3) і (4), було висунуто заперечення проти заходу, ужитого державою-членом, або якщо Комісія вважає, що такий національний захід суперечить законодавству Союзу, Комісія повинна негайно здійснити оцінювання такого національного заходу після проведення консультацій із державами-членами та відповідним суб’єктом господарювання або відповідними суб’єктами господарювання. На основі результатів зазначеного оцінювання Комісія ухвалює рішення відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 69(2), щодо виправданості такого національного заходу.

Комісія повинна повідомляти про своє рішення усі держави-члени та відповідний суб’єкт господарювання або відповідні суб’єкти господарювання.

2. Якщо Комісія вважає національний захід виправданим, усі держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення вилучення транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла, який не відповідає вимогам, з обігу на їхніх ринках, а також відповідно поінформувати Комісію. Якщо національний захід вважають невиправданим, відповідна держава-член повинна скасувати такий захід або адаптувати його відповідно до рішення, згаданого в параграфі 1.

3. Якщо національний захід вважають виправданим, а його вжиття пов’язане з недоліками цього Регламенту або делегованих чи імплементаційних актів, ухвалених відповідно до цього Регламенту, Комісія повинна запропонувати вжиття таких відповідних заходів:

(a) у випадку делегованих або імплементаційних актів, ухвалених відповідно до цього Регламенту, Комісія повинна запропонувати необхідні зміни до відповідного акта;

(b) у випадку правил ЄЕК ООН Комісія повинна запропонувати проєкт необхідних змін до відповідних правил ЄЕК ООН відповідно до процедури, застосовної згідно з оновленою версією Угоди 1958 року.

1. Якщо після проведення оцінювання згідно зі статтею 41(1) держава-член виявляє, що певні транспортні засоби, компоненти або окремі технічні вузли, попри їх відповідність застосовним вимогам або наявність на них належного марковання, становлять значний ризик для безпечності або можуть завдати значної шкоди довкіллю чи громадському здоров’ю, така держава-член повинна вимагати від відповідного суб’єкта господарювання вжити всіх належних заходів, щоб забезпечити, що такі транспортні засоби, системи, компоненти або окремі технічні вузли після введення в обіг, реєстрації або введення в експлуатацію не становитимуть більше такого ризику, щоб вилучити такі транспортні засоби, компоненти, системи та окремі технічні вузли з обігу або щоб відкликати їх упродовж розумного строку, сумірного характеру ризику. Держава-член може відмовитися реєструвати такі транспортні засоби до вжиття відповідним виробником транспортних засобів усіх належних заходів.

2. У випадку транспортних засобів, систем або окремих технічних вузлів, зазначених у параграфі 1, суб’єкт господарювання повинен забезпечувати вжиття коригувальних дій щодо всіх таких транспортних засобів, систем, компонентів або окремих технічних вузлів, введених в обіг, зареєстрованих або введених в експлуатацію на території Союзу.

3. Держава-член, зазначена в параграфі 1, повинна упродовж 1 місяця повідомити Комісії та іншим державам-членам всі наявні дані, зокрема дані, необхідні для ідентифікації відповідного транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла, дані про походження та ланцюг постачання такого транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла, характер наявного ризику, а також характер ужитих національних заходів та їхню тривалість.

4. Комісія повинна невідкладно проконсультуватися з державами-членами та відповідним суб’єктом господарювання або відповідними суб’єктами господарювання та зокрема з органом затвердження, який здійснив затвердження типу, а також повинна здійснити оцінювання вжитого національного заходу. На основі результатів такого оцінювання Комісія вирішує, чи вважається національний захід, зазначений у параграфі 1, виправданим, і, за необхідності, пропонує належні заходи.

5. Комісія повинна адресувати своє рішення всім державам-членам і негайно повідомити про таке рішення держави-члени та відповідний суб’єкт господарювання або суб’єкти господарювання.

1. Якщо нові транспортні засоби, системи, компоненти або окремі технічні вузли, які супроводжуються сертифікатом відповідності або на які нанесено марковання про затвердження, не відповідають затвердженому типу, орган затвердження, який здійснив затвердження типу ЄС, повинен вжити необхідних заходів, в тому числі анулювання затвердження типу, для забезпечення приведення транспортних засобів, систем, компонентів або окремих технічних вузлів у процесі виробництва у відповідність до відповідного затвердженого типу.

2. Для цілей параграфа 1 відступи від інформації, зазначеної в сертифікаті про затвердження типу ЄС або відповідному інформаційному пакеті, вважаються такими, що призводять до невідповідності затвердженому типу.

3. Якщо орган затвердження підтверджує, що випущені в іншій державі-члені нові транспортні засоби, компоненти або окремі технічні вузли, які супроводжуються сертифікатом відповідності або на які нанесено марковання про затвердження не відповідають затвердженому типу, такий орган може звернутися до органу затвердження, який здійснив відповідне затвердження типу ЄС, з проханням перевірити, чи відповідають і надалі такі транспортні засоби, системи, компоненти або окремі технічні вузли у процесі виробництва затвердженому типу. Після отримання такого звернення орган затвердження, який здійснив відповідне затвердження типу ЄС, повинен виконати запитувану дію якомога скоріше, але не пізніше, ніж упродовж 3 місяців від дати здійснення запиту.

4. Орган затвердження повинен звернутися до органу затвердження, який здійснив затвердження типу ЄС системи, компонента, окремого технічного вузла або незавершеного транспортного засобу, із запитом щодо вжиття необхідних дій для забезпечення повернення транспортних засобів у процесі виробництва у відповідність із затвердженим типом у таких випадках:

(a) у випадку затвердження типу ЄС транспортного засобу - якщо невідповідність транспортного засобу вимогам пов’язана лише з невідповідністю вимогам системи, компонента або окремого технічного вузла;

(b) у випадку поетапного затвердження типу - якщо невідповідність поетапно завершеного транспортного засобу вимогам пов’язана лише з невідповідністю вимогам системи, компонента або окремого технічного вузла, який є складовою частиною незавершеного транспортного засобу або з невідповідністю вимогам самого незавершеного транспортного засобу.

5. Після отримання такого запиту відповідний орган затвердження повинен виконати необхідну дію, за потреби - у співпраці з органом затвердження, який здійснює запит, якомога скоріше і не пізніше, ніж упродовж 3 місяців від дати здійснення запиту.

6. У разі встановлення невідповідності вимогам орган затвердження держави-члена, який здійснив затвердження типу ЄС системи, компонента, окремого технічного вузла або незавершеного транспортного засобу, повинен вжити заходів, встановлених у параграфі 1.

Органи затвердження повинні упродовж 1 місяця повідомляти один одному про будь-яке анулювання затвердження типу ЄС та про причини такого анулювання.

7. Якщо орган затвердження, який здійснив затвердження типу ЄС, заперечує невідповідність вимогам, про яку його повідомили, відповідні держави-члени повинні докласти зусиль для врегулювання такого спору. Комісія повинна володіти усією необхідною інформацією та, якщо це необхідно, повинна здійснювати відповідні консультації для досягнення врегулювання.

1. Складові частини або обладнання, які можуть становити значний ризик для коректного функціонування систем, які є важливими для безпечності транспортного засобу або його екологічних характеристик, не повинні вводитися в обіг, реєструватися та вводитися в експлуатацію та повинні бути заборонені, за винятком випадків, коли такі складові частини або обладнання авторизовані органом затвердження відповідно до статті 46(1), (2) та (4).

2. Для забезпечення однакового застосування параграфа 1 Комісія може ухвалювати імплементаційні акти для створення переліку таких складових частин або обладнання на основі наявної інформації, зокрема інформації, яку повідомляють держави-члени, стосовно:

(a) серйозності ризику для безпечності або екологічних характеристик транспортних засобів, на які встановлюють відповідні складові частини або обладнання;

(b) можливого впливу впровадження вимоги щодо авторизації складових частин або обладнання згідно з цією статтею на споживачів та виробників на вторинному ринку.

Такі імплементаційні акти повинні бути ухвалені відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 69(2).

3. Параграф 1 не застосовується до оригінальних складових частин або обладнання, а також до складових частин або обладнання, тип якого було затверджено відповідно до будь-якого з актів, перелік яких подано в додатку I, за винятком випадків, коли таке затвердження стосується аспектів, на які параграф 1 не поширюється.

4. Комісію вповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 71 стосовно вимог, яким повинні відповідати складові частини та обладнання, зазначені в параграфі 1 цієї статті.

5. Такі вимоги можуть ґрунтуватися на актах, перелік яких подано в додатку I, або складатися із порівняння відповідних складових частин або обладнання з екологічними характеристиками або характеристиками безпечності оригінального транспортного засобу або будь-яких його складових частин, залежно від випадку. У будь-якому випадку зазначені вимоги повинні забезпечувати, щоб відповідні складові частини або обладнання не перешкоджали функціонуванню систем, які є важливими для безпечності транспортного засобу або його екологічних характеристик.

1. Для цілей статті 45(1) виробник складових частин або обладнання повинен подати органу затвердження заявку разом зі звітом за результатами випробувань, підготовленим призначеною технічною службою, яка засвідчує, що затверджувані складові частини або обладнання відповідають вимогам, зазначеним у статті 45(4). Виробник може подавати лише одну заявку щодо одного типу складової частини лише в один орган затвердження.

На запит компетентного органу іншої держави-члена орган затвердження, який здійснив авторизацію, повинен упродовж одного місяця з дати отримання відповідного запиту надіслати органу затвердження іншої держави-члена копію відповідного сертифіката про авторизацію, а також додатки до нього, за допомогою спільної захищеної системи електронного обміну. Зазначену копію також можна надсилати у вигляді захищеного електронного файлу.

2. У заявці зазначають детальну інформацію про виробника складових частин або обладнання, тип, ідентифікаційні дані та номенклатурні коди складових частин або обладнання, найменування виробника транспортного засобу, тип транспортного засобу та, у відповідних випадках, рік конструювання або будь-яку іншу інформацію, яка уможливлює ідентифікацію транспортного засобу, на який повинні бути встановлені відповідні складові частини або обладнання.

Якщо орган затвердження на підставі звіту за результатами випробувань та інших доказів доходить висновку, що відповідні складові частини або обладнання відповідають вимогам, зазначеним у статті 45(4), такий орган повинен надати дозвіл на введення в обіг таких складових частин або обладнання та їх введення в експлуатацію відповідно до другого підпараграфа параграфа 4 цієї статті.

Такий орган затвердження повинен невідкладно видати відповідному виробнику сертифікат.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти для встановлення шаблону та системи нумерації для сертифіката, зазначеного в третьому підпараграфі параграфа 2 цієї статті. Такі імплементаційні акти повинні бути ухвалені відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 69(2).

4. Виробник повинен невідкладно повідомляти орган затвердження, який здійснив авторизацію, про будь-які зміни, що впливають на умови, за яких таку авторизацію було здійснено. Такий орган затвердження повинен ухвалити рішення щодо потреби в перегляді або повторному здійсненні авторизації, а також щодо необхідності проведення подальших випробувань.

Виробник відповідає за забезпечення поточного та подальшого виробництва відповідних складових частин або обладнання відповідно до умов, за яких було здійснено авторизацію.

5. Перед здійсненням будь-якої авторизації орган затвердження повинен перевірити наявність задовільних умов та процедур для забезпечення ефективного контролю відповідності виробництва.

Якщо орган затвердження доходить висновку, що умови, за яких була здійснена авторизація, перестають виконуватися, такий орган повинен звернутися до відповідного виробника із запитом щодо вжиття необхідних заходів для забезпечення повернення складових частин або обладнання у відповідність вимогам. За необхідності такий орган повинен анулювати відповідну авторизацію.

6. Органи затвердження різних держав-членів повинні повідомляти Комісію про будь-які спори щодо авторизації, згаданої в другому підпараграфі параграфа 2. Комісія повинна вживати відповідних заходів для врегулювання таких спорів, в тому числі висувати вимоги, у відповідних випадках, щодо анулювання авторизації, після проведення консультацій із відповідними органами затвердження.

7. До встановлення переліку, зазначеного в статті 45(2), держави-члени можуть зберігати національні положення стосовно частин або обладнання, які можуть впливати на коректне функціонування систем, які є важливими для безпечності транспортного засобу або його екологічних характеристик.

1. Якщо виробник, для якого було здійснене затвердження типу ЄС цілого транспортного засобу, зобов’язаний відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008 відкликати транспортні засоби, які були введені в обіг, зареєстровані, або за введення в експлуатацію яких такий виробник відповідав, через значний ризик для безпечності, громадського здоров’я або охорони довкілля, який становить система, компонент або окремий технічний вузол, встановлений на такому транспортному засобі, незалежно від того, чи було їх належним чином затверджено відповідно до цього Регламенту, чи ні, або через значний ризик для безпечності, громадського здоров’я або охорони довкілля, який становить складова частина, на яку не поширюються жодні конкретні вимоги відповідно до законодавства про затвердження типу, такий виробник повинен негайно повідомити про це орган затвердження, який здійснив затвердження такого транспортного засобу.

2. Якщо виробник систем, компонентів або окремих технічних вузлів, для якого було здійснене затвердження типу ЄС, зобов’язаний відповідно до Регламенту ЄС № 765/2008 відкликати системи, компоненти або окремі технічні вузли, які були введені в обіг, або за введення в експлуатацію яких такий виробник відповідав, через значний ризик для безпечності, професійної безпеки, громадського здоров’я або охорони довкілля, незалежно від того, чи було їх належним чином затверджено відповідно до цього Регламенту, чи ні, такий виробник повинен негайно повідомити про це орган затвердження, який здійснив затвердження такого транспортного засобу.

3. Виробник повинен запропонувати органу затвердження набір відповідних коригувальних заходів для усунення значного ризику, зазначеного в параграфах 1 та 2. Орган затвердження повинен невідкладно повідомляти про запропоновані коригувальні заходи органам затвердження інших держав-членів.

Такі органи затвердження повинні забезпечити ефективне впровадження коригувальних заходів у своїх державах-членах.

4. Якщо коригувальні заходи вважаються недостатніми або такими, які впроваджуються відповідним органом затвердження недостатньо швидко, такий орган повинен невідкладно повідомити про це орган затвердження, який здійснив затвердження типу ЄС.

Після цього орган затвердження, який здійснив затвердження типу ЄС, повинен невідкладно поінформувати виробника. Якщо виробник не пропонує і не впроваджує ефективних коригувальних заходів, орган затвердження, який здійснив затвердження типу ЄС, повинен вжити усіх необхідних захисних заходів, в тому числі й анулювання затвердження типу ЄС. У разі анулювання затвердження типу ЄС орган затвердження повинен упродовж одного місяця від дати здійснення такого анулювання повідомити про це виробника, органи затвердження інших держав-членів та Комісію електронним листом або за допомогою еквівалентного електронного засобу.

1. Усі рішення, ухвалені відповідно до цього Регламенту, а також усі рішення про відмову у здійсненні затвердження типу ЄС або його анулювання, про заборону або обмеження введення в обіг, реєстрації або введення в експлуатацію транспортного засобу або про вимогу щодо вилучення транспортного засобу з обігу повинні містити детальне обґрунтування підстав, на яких такі рішення були ухвалені.

2. Про будь-які такі рішення повинно бути невідкладно повідомлено відповідну сторону, яка водночас повинна бути поінформована про коригувальні заходи, передбачені чинним законодавством відповідної держави-члена та про строки, дозволені для вжиття таких заходів.

1. Правила ЄЕК ООН або зміни до них, на користь яких проголосував Союз або до яких приєднався Союз, та перелік яких подано в додатку I до цього Регламенту або в делегованих актах, ухвалених відповідно до цього Регламенту, повинні становити частину вимог до затвердження типу ЄС транспортного засобу.

2. Органи затвердження держав-членів повинні визнавати затвердження типів, здійснені відповідно до правил ЄЕК ООН, зазначених у параграфі 1, та, у застосовних випадках, відповідне марковання про затвердження типу замість відповідних затверджень та марковання про затвердження, здійснених відповідно до цього Регламенту та делегованих актів, ухвалених відповідно до цього Регламенту.

3. Якщо Союз проголосував на користь правил ЄЕК ООН або змін до них для цілей затвердження типу ЄС транспортного засобу, Комісія повинна ухвалити делегований акт відповідно до статті 71 для надання відповідним правилам ЄЕК ООН або змінам до них обов’язкового характеру та внесення змін до додатка I до цього Регламенту або делегованих актів, ухвалених відповідно до цього Регламенту, залежно від випадку.

У такому делегованому акті повинні бути зазначені дати обов’язкового застосування відповідних правил ЄЕК ООН або змін до них, а також, у відповідних випадках, повинні міститися перехідні положення.

Комісія повинна ухвалювати окремі делеговані акти про обов’язкове застосування правил ЄЕК ООН.

1. Без обмеження інших вимог цього Регламенту у випадках посилань на Кодекси ОЕСР у цьому Регламенті затвердження типу ЄС може ґрунтуватися на повному протоколі випробувань, виданому на основі стандартних Кодексів ОЕСР, як альтернативі протоколам випробувань, оформленим згідно з цим Регламентом або делегованими актами, ухваленими відповідно до цього Регламенту.

2. Для того, щоб бути прийнятним для цілей затвердження типу ЄС, протокол випробувань ОЕСР, зазначений у параграфі 1, повинен бути ухвалений відповідно до доповнення 1 до рішення Ради ОЕСР від лютого 2012, яким було переглянуто стандартні Кодекси ОЕСР стосовно формальних випробувань сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, зі змінами та доповненнями.

1. Виробнику заборонено надавати будь-яку технічну інформацію, пов’язану з даними, передбаченими цим Регламентом або делегованими або імплементаційними актами, ухваленими відповідно до цього Регламенту, яка відрізняється від даних, затверджених органом затвердження.

2. Якщо таке передбачено делегованим або імплементаційним актом, ухваленим відповідно до цього Регламенту, виробник повинен надавати користувачам усю відповідну інформацію та необхідні вказівки із описом будь-яких спеціальних умов або обмежень, пов’язаних із експлуатацією транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла.

3. Інформація, зазначена в параграфі 2, повинна бути надана офіційною мовою або офіційними мовами держави-члена, у якій вводитиметься в обіг, реєструватиметься або вводитиметься в експлуатацію відповідний транспортний засіб. Після прийняття такої інформації органом затвердження її необхідно надавати в інструкції з експлуатації.

1. Виробник транспортного засобу повинен надавати виробникам компонентів або окремих технічних вузлів усі дані, необхідні для затвердження типу ЄС компонентів або окремих технічних вузлів або для отримання авторизації згідно зі статтею 45, зокрема, у застосовних випадках, креслення, зазначені у делегованих та імплементаційних актах, ухвалених відповідно до цього Регламенту.

Виробник транспортного засобу може укласти з виробниками компонентів або окремих технічних вузлів зобов’язальну угоду для захисту конфіденційності будь-якої інформації, яка не є суспільним надбанням, у тому числі інформації, пов’язаної з правами інтелектуальної власності.

2. Виробник компонентів або окремих технічних вузлів, що діє як утримувач сертифіката про затвердження типу ЄС, який відповідно до статті 26(4) охоплює обмеження щодо експлуатації, спеціальні умови встановлення або як обмеження щодо експлуатації, так і спеціальні умови монтажу, повинен надавати усю детальну інформацію про такі обмеження та умови відповідному виробнику транспортного засобу.

Якщо таке передбачає делегований акт, ухвалений відповідно до цього Регламенту, виробник компонентів або окремих технічних вузлів повинен надавати разом із виробленими компонентами або окремими технічними вузлами інструкції стосовно обмежень щодо експлуатації, спеціальних умов монтажу або як обмежень щодо експлуатації, так і спеціальних умов монтажу.

1. Виробники повинні надавати уповноваженим дилерам, ремонтникам і незалежним операторам недискримінаційний доступ до інформації про ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів через вебсайти з використанням стандартизованого формату в легкодоступному й оперативному вигляді. Цей обов’язок не застосовується в разі, якщо транспортний засіб не був затверджений як транспортний засіб малої серії.

Програмне забезпечення, надзвичайно важливе для коректного функціонування систем безпеки та контролю впливу на довкілля, може бути захищене від несанкціонованих маніпуляцій. Однак будь-які маніпуляції з такими системами, необхідні для ремонту й обслуговування або доступні уповноваженим дилерам або ремонтникам, також повинні бути доступними і незалежним операторам у недискримінаційний спосіб.

2. До ухвалення Комісією стандартизованого формату для надання інформації, зазначеної в параграфі 1, така інформація повинна надаватися у послідовний спосіб, що уможливлює її опрацювання незалежними операторами із докладанням розумних зусиль.

Виробники повинні надавати на недискримінаційній основі уповноваженим дилерам, ремонтникам і незалежним операторам доступ до навчальних матеріалів та пов’язаних робочих інструментів. Такий доступ повинен охоплювати, у застосовних випадках, належну підготовку стосовно завантаження програмного забезпечення, поводження з діагностичними кодами несправностей та використання робочих інструментів.

3. Без обмеження параграфа 1 зазначена в ньому інформація повинна охоплювати:

(a) тип і модель трактора;

(b) однозначний ідентифікаційний номер транспортного засобу;

(c) сервісні книжки, які містять записи обліку ремонту та технічного обслуговування та графіки обслуговування;

(d) технічні інструкції та регламенти технічного обслуговування;

(e) інформацію про компоненти та діагностичну інформацію (як-от мінімальні та максимальні розрахункові значення для вимірювань);

(f) принципові електричні схеми;

(g) діагностичні коди несправностей, у тому числі унікальні для конкретного виробника;

(h) всю інформацію, потрібну для встановлення нового програмного забезпечення або його оновлення на новому транспортному засобі або типі транспортного засобу (наприклад, артикул програмного забезпечення);

(i) інформацію, яка стосується запатентованих інструментів та обладнання та була передана з їх допомогою;

(j) інформацію щодо записів даних, дані випробувань та іншу технічну інформацію (як-от дані двостороннього моніторингу, якщо це застосовується до використаної технології);

(k) стандартні одиниці розрахунку обсягу робіт або строки виконання робіт з ремонту та технічного обслуговування, якщо такі дані доступні, безпосередньо чи через третю сторону для уповноважених виробником дилерів або ремонтників.

4. Уповноважені дилери або ремонтники в межах системи розповсюдження певного виробника транспортних засобів для цілей цього Регламенту вважаються незалежними операторами тією мірою, якою вони надають послуги з ремонту чи технічного обслуговування для транспортних засобів, частиною системи розповсюдження виробника яких вони не є.

5. Інформація про ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів повинна бути постійно доступною, за винятком ситуацій, коли це потрібно для технічного обслуговування інформаційної системи.

6. Для цілей виготовлення та обслуговування OBD-сумісних запасних чи ремонтних частин та діагностичних інструментів і випробувального обладнання виробники повинні надавати відповідну інформацію з системи OBD та інформацію про ремонт та технічне обслуговування транспортного засобу на недискримінаційній основі будь-якому зацікавленому виробнику чи ремонтнику відповідних компонентів, діагностичних інструментів чи випробувального обладнання.

7. Для цілей розроблення і виготовлення автомобільного обладнання для транспортних засобів на альтернативному паливі виробники повинні надавати відповідну інформацію з системи OBD та інформацію про ремонт та технічне обслуговування транспортного засобу на недискримінаційній основі будь-якому зацікавленому виробнику, монтажнику чи ремонтнику обладнання для транспортних засобів на альтернативному паливі.

8. При поданні заявки на затвердження типу ЄС або національне затвердження типу виробник повинен надати органу затвердження доказ відповідності цьому Регламенту стосовно інформації, вимоги щодо якої встановлені цією статтею.

У разі, якщо така інформація недоступна або не відповідає цьому Регламенту і делегованим та імплементаційним актам, ухваленим відповідно до цього Регламенту, які є застосовними при поданні заявки на затвердження типу ЄС або національне затвердження типу, виробник повинен надати її впродовж шести місяців з дати затвердження типу.

Комісія може ухвалити імплементаційний акт для встановлення шаблону сертифіката доступу до інформації з системи OBD транспортного засобу та інформації про ремонт і технічне обслуговування транспортного засобу, який надає органу затвердження таке підтвердження відповідності. Такий імплементаційний акт ухвалюють згідно із експертною процедурою, зазначеною у статті 69(2).

9. Якщо такий доказ відповідності не надано впродовж зазначеного періоду, орган затвердження, зазначений у другому підпараграфі параграфа 8, повинен вжити належних заходів для забезпечення відповідності.

10. Виробник повинен вносити подальші зміни до інформації про ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів, доступної на вебсайтах на той момент, коли вони стають доступними для уповноважених ремонтників.

11. Коли записи обліку ремонту та технічного обслуговування транспортного засобу зберігаються в центральній базі даних виробника або від його імені, незалежні ремонтники повинні мати доступ до таких записів безкоштовно з метою внесення даних про здійснені ними ремонт та технічне обслуговування.

12. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 71, у яких встановлюються детальні умови щодо доступу до даних про ремонт та технічне обслуговування, зокрема технічні специфікації, пов’язані зі способом надання інформації про ремонт та технічне обслуговування транспортного засобу.

13. Комісія шляхом ухвалення делегованих актів, зазначених у параграфі 12, повинна адаптувати вимоги щодо інформації, визначені в цій статті, в тому числі технічних специфікацій, пов’язані зі способом надання інформації, для того, щоб вони були пропорційними стосовно зокрема окремих випадків відносно малого обсягу виробництва виробником відповідного типу транспортного засобу з урахуванням обмежень для малих серій транспортних засобів, визначених у додатку II. В належним чином обґрунтованих випадках така адаптація може призводити до надання звільнення від вимоги постачання інформації у стандартизованому форматі. Можливі адаптації або звільнення повинні в будь-якому випадку забезпечувати досягнення цілей цієї статті.

У разі поетапного затвердження типу, змішаного затвердження типу або поетапного затвердження типу відповідальний за таке затвердження виробник також відповідає за надання інформації про ремонт стосовно певної системи, компонента чи окремого технічного вузла або стосовно певного етапу як перед кінцевим виробником, так і перед незалежними операторами.

Кінцевий виробник відповідає за надання інформації про весь транспортний засіб незалежним операторам.

1. Виробники можуть стягувати розумну та пропорційну плату за доступ до інформації про ремонт та технічне обслуговування, робочі інструменти та навчальні курси, на які поширюється дія цього Регламенту. Плата не вважається розумною чи пропорційною, якщо вона позбавляє стимулу отримувати доступ через неврахування міри, якою незалежний оператор його використовує.

2. Виробники повинні забезпечувати доступність інформації про ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів на щоденній, щомісячній та щорічній основі, причому плата за доступ до такої інформації відрізняється залежно від періодів часу, на які надано цей доступ.

Сфера застосування діяльності, здійснюваної Форумом із питань доступу до інформації про транспортні засоби, заснованим відповідно до статті 13(9) Регламенту Комісії (ЄС) № 692/2008 від 18 липня 2008 року про імплементацію та внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 715/2007 про затвердження типу моторних транспортних засобів щодо викидів від легкових пасажирських і комерційних транспортних засобів (Євро-5 та Євро-6) та про доступ до інформації про ремонт та технічне обслуговування транспортного засобу (- 5), розширюється для охоплення транспортних засобів, охоплених цим Регламентом.

На підставі доказів зумисного або незумисного неправильного використання інформації з системи OBD транспортного засобу та інформації про ремонт та технічне обслуговування транспортного засобу Форум, зазначений у першому параграфі, надає Комісії рекомендації щодо заходів із запобігання такому неправильному використанню інформації.

1. Органи затвердження, які здійснюють призначення, повинні забезпечувати, що до призначення ними технічної служби відповідно до статті 59 така технічна служба задовольняє вимоги, встановлені в параграфах 2-9 цієї статті.

2. Без обмеження статті 60(1) технічна служба повинна бути заснована відповідно до національного законодавства держави-члена та мати статус юридичної особи.

3. Технічна служба повинна бути стороннім органом, незалежним від процесу розроблення, виробництва, постачання або технічного обслуговування транспортного засобу, компонента або окремого технічного вузла, оцінювання яких вона здійснює.

Орган, який належить до бізнес-асоціації чи професійної федерації, яка представляє підприємства, залучені до розроблення, виробництва, постачання, збирання, експлуатації або технічного обслуговування транспортних засобів, систем, компонентів або окремих технічних вузлів, які такий орган оцінює, випробовує або інспектує, може вважатися таким, що задовольняє вимоги першого підпараграфа, за умови доведення його незалежності та відсутності будь-якого конфлікту інтересів.

4. Технічна служба, її вища ланка керівництва та персонал, відповідальний за здійснення діяльності, для якої їх призначено відповідно до статті 59(1), не повинні бути розробниками, виробниками, постачальниками чи сторонами, відповідальними за технічне обслуговування транспортних засобів, систем, компонентів або окремих технічних вузлів, оцінювання яких вони здійснюють, а також не повинні бути представниками сторін, залучених до перелічених видів діяльності. Зазначене не повинне перешкоджати експлуатації оцінених транспортних засобів, систем, компонентів або окремих технічних вузлів, зазначених у параграфі 3 цієї статті, необхідних для діяльності технічної служби, або використанню таких транспортних засобів, систем, компонентів або окремих технічних вузлів для особистих цілей.

Технічна служба повинна забезпечувати, щоб діяльність її дочірніх компаній чи субпідрядників не впливала на її конфіденційність, об’єктивність чи неупередженість у категоріях діяльності, для яких її було призначено.

5. Технічна служба та її персонал повинні здійснювати категорії діяльності, для якої їх було призначено, на вищому рівні професійної доброчесності та необхідної технічної компетентності у визначеній галузі, а також не повинні зазнавати будь-якого тиску та стимулювання, зокрема фінансового, що могло б вплинути на їхнє судження чи результати їхньої діяльності з оцінювання, особливо - тиску чи стимулювання з боку осіб чи груп осіб, зацікавлених у результатах такої діяльності.

6. Технічна служба повинна бути спроможною здійснювати всі категорії діяльності, для яких її було призначено відповідно до статті 59(1), шляхом демонстрації відповідно до вимог органу затвердження, який її призначає, наявності в неї:

(a) персоналу з належними навичками, спеціальними технічними знаннями та достатнім і відповідним досвідом для виконання завдання;

(b) описів процедур, відповідних для категорій діяльності, для яких бажає бути призначеною така служба, із забезпеченням прозорості та відтворюваності таких процедур;

(c) процедур для здійснення категорій діяльності, для яких бажає бути призначеною така служба, які належним чином враховують ступінь складності технології відповідного транспортного засобу, системи, компонента або окремого технічного вузла, а також масовий або серійний характер процесу виробництва; та

(d) засобів, необхідних для виконання у належний спосіб завдань, пов’язаних із категоріями діяльності, для яких бажає бути призначеною така служба, а також наявності в неї доступу до всього необхідного обладнання або необхідних об’єктів.

Окрім цього, технічна служба повинна продемонструвати органу затвердження, який здійснює призначення, свою відповідність до стандартів, встановленим у делегованих актах, ухвалених відповідно до статті 61, які є відповідними для категорій діяльності, для яких призначають таку технічну службу.

7. Повинна бути гарантована неупередженість технічних служб, їхнього керівництва вищої ланки та персоналу, який здійснює оцінювання. Вони не повинні брати участь у будь-якій діяльності, яка може суперечити незалежності їхніх суджень або їхній доброчесності стосовно категорій діяльності, для яких їх призначають.

8. Технічні служби повинні укласти договір страхування відповідальності, пов’язаної з їхньою діяльністю, якщо держава-член не бере на себе відповідальність згідно з національним законодавством або якщо держава-член сама не є безпосередньо відповідальною за оцінювання відповідності.

9. Персонал технічної служби повинен зберігати професійну таємницю щодо всієї інформації, отриманої під час виконання завдань згідно з цим Регламентом або будь-якими положеннями національного законодавства, яке вводить його в дію, за винятком випадків розкриття її органам затвердження, які здійснюють призначення, або випадків, коли цього вимагає союзне або національне законодавство. Права власності повинні бути захищені.

1. Технічні служби можуть доручати субпідрядникам деякі види своєї діяльності, для яких їх було призначено відповідно до статті 59(1), або передавати здійснення таких видів діяльності дочірній компанії лише за згоди відповідного органу затвердження, який здійснює призначення.

2. Якщо технічна служба залучає субпідрядників для виконання певних завдань, пов’язаних з категоріями діяльності, для яких її було призначено, або вдається до послуг дочірньої компанії, вона повинна забезпечити відповідність субпідрядника чи дочірньої компанії вимогам, встановленим у статті 57, а також відповідно поінформувати орган, який здійснює призначення.

3. Технічна служба бере на себе повну відповідальність за завдання, виконувані будь-якими її субпідрядниками або дочірніми компаніями, незалежно від їхнього осідку.

4. Технічні служби повинні зберігати для надання в розпорядження органу, який здійснює призначення, відповідні документи щодо оцінювання кваліфікації субпідрядника або дочірньої компанії та завдань, які вони виконали.

1. Технічні служби повинні призначатися для однієї або більш ніж однієї з наведених нижче категорій діяльності залежно від сфери їхньої компетентності:

(a) категорія "A": технічні служби, які здійснюють на власних об’єктах випробування, зазначені в цьому Регламенті та в актах, перелік яких подано в додатку I;

(b) категорія "B": технічні служби, які здійснюють нагляд за випробуваннями, зазначеними у цьому Регламенті та в актах, перелік яких подано в додатку I, у разі, якщо такі випробування здійснюються на об’єктах виробника або об’єктах третьої сторони;

(c) категорія "C": технічні служби, які здійснюють регулярне оцінювання та моніторинг процедур виробника для контролю відповідності виробництва;

(d) категорія "D": технічні служби, які здійснюють нагляд або проводять випробування або інспектування з метою нагляду за відповідністю виробництва.

2. Орган затвердження може бути призначений як технічна служба для виконання однієї або більш ніж однієї категорії діяльності, зазначеної в параграфі 1.

3. Технічні служби третьої країни, окрім технічних служб, призначених відповідно до статті 60, можуть отримувати повідомлення для цілей статті 63, але лише у випадку, якщо таке визнання технічних служб передбачене двосторонньою угодою між Союзом та відповідною третьою країною. Зазначене не повинне перешкоджати технічним службам, заснованим згідно з національним законодавством держав-членів відповідно до статті 57(2), засновувати дочірні компанії в третіх країнах за умови, що безпосереднє управління такими дочірніми компаніями та контроль над ними здійснює призначена технічна служба.

1. Акредитована внутрішня технічна служба виробника може бути призначена лише для діяльності категорії "А" стосовно технічних вимог, для яких делегованим актом, ухваленим відповідно до цього Регламенту, дозволене самостійне випробування. Така технічна служба повинна бути окремою та відособленою частиною підприємства та не повинна бути залучена до розроблення, виробництва, постачання або технічного обслуговування транспортних засобів, систем, компонентів або окремих технічних вузлів, оцінювання яких вона здійснює.

2. Акредитована внутрішня технічна служба повинна відповідати таким вимогам:

(a) окрім як бути призначеною органом затвердження однієї з держав-членів, така служба акредитована національним органом з акредитації, як визначено в пункті 11 статті 2 Регламенту (ЄС) № 765/2008, та відповідно до стандартів та процедур, зазначених у статті 61 цього Регламенту;

(b) акредитовану внутрішню технічну службу та її персонал можливо ідентифікувати в організаційній структурі; вони також використовують методи звітування у межах підприємства, до складу якого вони входять, які забезпечують їхню неупередженість і демонструють її відповідному національному органу з акредитації;

(c) ані акредитована внутрішня технічна служба, ані її персонал не беруть участь у будь-якій діяльності, яка може суперечити незалежності їхніх суджень або їхній доброчесності стосовно категорій діяльності, для яких їх призначено;

(d) акредитована внутрішня служба надає свої послуги лише тому підприємству, до складу якого вона входить.

3. Держави-члени або Комісію не потрібно повідомляти про акредитовану внутрішню технічну службу для цілей статті 63, але підприємство, частиною якого вона є, або національний орган з акредитації повинні надавати інформацію щодо його акредитації органу затвердження, що здійснює призначення, на запит такого органу.

Для забезпечення відповідності технічних служб однаково високому рівню стандартів ефективності в усіх державах-членах Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 71 стосовно стандартів, яким повинні відповідати технічні служби, а також процедури їх оцінювання відповідно до статті 62 та їх акредитації відповідно до статті 60.

1. Орган затвердження, який здійснює призначення, повинен скласти звіт про результати оцінювання на підтвердження оцінювання технічної служби - кандидата на відповідність вимогам цього Регламенту та делегованих актів, ухвалених відповідно до цього Регламенту. До такого звіту може додаватися сертифікат про акредитацію, виданий органом з акредитації.

2. Оцінювання, на яке спирається звіт, зазначений у параграфі 1, повинне проводитися відповідно до положень, встановлених у делегованому акті, ухваленому відповідно до статті 61. Перегляд звіту про результати оцінювання повинен проводитися щонайменше раз на три роки.

3. Звіт про результати оцінювання передають Комісії на вимогу. У таких випадках та за умови, якщо відповідне оцінювання здійснюється не на підставі сертифіката про акредитацію, виданого національним органом з акредитації, який підтверджує, що технічна служба задовольняє вимоги цього Регламенту, орган затвердження, який здійснює призначення, повинен надати Комісії документальний доказ, який підтверджує компетентність технічної служби та наявні механізми для забезпечення регулярного моніторингу технічної служби органом затвердження, що здійснює призначення, та задовольняє вимоги цього Регламенту та делегованих актів, ухвалених відповідно до цього Регламенту.

4. Орган затвердження, який мають намір призначити як технічну службу відповідно до статті 59(2), повинен задокументувати відповідність шляхом здійснення оцінювання, яке проводять незалежні від оцінюваної діяльності аудитори. Такі аудитори можуть належати до тієї самої організації за умови, що управління ними здійснюється окремо від персоналу, який здійснює оцінювану діяльність.