Інструменти, зазначені в цьому пункті, повинні підпадати під дію відповідної політики утримання, розробленої задля узгодження стимулів з інтересами керуючої компанії, UCITS, якими вона управляє, та інвесторів таких UCITS. Держави-члени або їхні компетентні органи можуть встановлювати обмеження щодо видів і структур таких інструментів або забороняти використання певних інструментів у відповідних випадках. Цей пункт застосовується як до частки змінної частини винагороди, яку було відстрочено відповідно до пункту (n), так і до частки змінної частини винагороди, яку не було відстрочено;
(n) істотна частка, у будь-якому разі не менше 40%, змінної частини винагороди відстрочена на належний період з урахуванням періоду утримання, рекомендованого інвесторам відповідної UCITS, і належним чином узгоджена із характером ризиків відповідної UCITS.
Період, зазначений у цьому пункті, повинен становити принаймні три роки; винагорода, яка підлягає сплаті згідно з угодами про відстрочення, розподіляється не швидше, ніж на пропорційній основі; у випадку змінної частини винагороди в особливо значному розмірі принаймні 60% суми підлягає відстроченню;
(o) змінна частина винагороди, у тому числі відстрочена частка, виплачують або розподіляють, тільки якщо це доцільно з точки зору фінансової ситуації керуючої компанії в цілому та обґрунтовано з точки зору результатів діяльності структурного підрозділу, UCITS та відповідної особи.
Загальна змінна винагорода зазвичай значно скорочується у разі незадовільних або негативних фінансових результатів діяльності відповідної керуючої компанії або UCITS, враховуючи як поточну компенсацію, так і зменшення виплат сум, нарахованих за попередні періоди, у тому числі шляхом застосування механізмів виплати неустойки або повернення раніше отриманих сум;
(p) пенсійна політика відповідає бізнес-стратегії, цілям, цінностям та довгостроковим інтересам керуючої компанії та UCITS, якими вона управляє.
Якщо працівник залишає керуючу компанію до настання пенсійного віку, дискреційні пенсійні виплати повинні утримуватися керуючою компанією протягом п’яти років у формі інструментів, зазначених у пункті (m). Якщо працівник досягає пенсійного віку, дискреційні пенсійні виплати сплачують працівникові у формі інструментів, зазначених у пункті (m), з урахуванням п’ятирічного періоду утримання;
(q) персонал повинен взяти на себе зобов’язання не використовувати персональні стратегії хеджування або страхування винагороди та відповідальності задля ослаблення механізмів вирівнювання ризиків, що закладені в їхніх угодах щодо винагороди;
(r) змінна винагорода не виплачувалася за допомогою механізмів або методів, які полегшують ухилення від виконання вимог, встановлених у цій Директиві.
2. Згідно зі статтею 35 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, ESMA може запитувати інформацію в компетентних органів щодо політик і практик винагороди, зазначених у статті 14a цієї Директиви.
ESMA повинен, у тісній співпраці з EBA, включити у свої настанови щодо політик винагороди положення про те, як застосовувати різні галузеві принципи винагороди, як-от принципи, визначені в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС (- 9) і Директиві Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (- 10), якщо працівники або інші категорії персоналу надають послуги, які підпадають під дію різних галузевих принципів винагороди.
3. Принципи, визначені в параграфі 1, застосовуються до виплати будь-якого типу, здійсненої керуючою компанією, будь-якої суми, сплаченої безпосередньо самою UCITS, включно з винагородою за результатами діяльності, а також до будь-якої передачі паїв або акцій UCITS, які здійснені на користь категорій персоналу, включно з вищим керівництвом, особами, що беруть на себе ризик, особами, які виконують функцію контролю, і будь-якими працівниками, загальний розмір заробітної плати яких перебуває в діапазоні окладів вищого керівництва та осіб, що беруть на себе ризик, професійна діяльність яких має істотний вплив на їхні профілі ризику або профіль ризику UCITS, якими вони управляють.
4. Керуючі компанії, які є значними за своїм розміром або за розміром UCITS, якими вони управляють, їхньою внутрішньою організацією, а також за характером, обсягом і складністю їхньої діяльності, повинні створити комітет з питань винагороди. Комітет з питань винагороди повинен мати структуру, яка дає йому змогу виносити компетентне і незалежне судження щодо політик та практик винагороди та стимулів, створених для управління ризиками.
Комітет з питань винагороди, який, у відповідних випадках, створений згідно з настановами ESMA, зазначеними у статті 14a(4), відповідає за підготовку рішень щодо винагороди, у тому числі рішень, які мають наслідки для ризиків та управління ризиками відповідної керуючої компанії або UCITS і які ухвалює орган управління у своїй наглядовій функції. Головою комітету з питань винагороди повинен бути член органу управління, який не виконує жодних виконавчих функцій у відповідній керуючій компанії. Членами комітету з питань винагороди повинні бути члени органу управління, які не виконують жодних виконавчих функцій у відповідній керуючій компанії.
Якщо національним правом передбачене представництво інтересів працівників в органі управління, комітет з питань винагороди повинен включати одного або більше представників працівників. При підготовці своїх рішень комітет з питань винагороди повинен враховувати довгострокові інтереси інвесторів та інших стейкхолдерів, а також суспільний інтерес.
Керуючі компанії або, у відповідних випадках, інвестиційні компанії повинні вживати заходів згідно зі статтею 92 і встановити належні процедури та механізми для забезпечення належного опрацювання скарг інвесторів і відсутності обмежень для інвесторів, які реалізують свої права, якщо керуюча компанія авторизована в державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу UCITS. Такі заходи повинні давати змогу інвесторам подавати скарги офіційною мовою або однією з офіційних мов їхньої держави-члена.
Керуюча компанія також повинна встановити належні процедури та механізми надання інформації на вимогу громадськості або компетентних органів держави-члена розташування головного офісу UCITS.
СЕКЦІЯ 4
Свобода підприємницької діяльності та свобода надання послуг
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб керуюча компанія, авторизована державою-членом розташування головного офісу, могла вести на їхній території діяльність, на ведення якої вона була авторизована, шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг.
Якщо керуюча компанія з такою авторизацією пропонує, без заснування філії, тільки реалізувати паї UCITS, якими вона управляє, як передбачено в додатку II, у державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу UCITS, і не пропонує здійснювати будь-які інші види діяльності або надавати будь-які інші послуги, така реалізація підпадає під дію тільки вимог глави XI.
2. Держави-члени не повинні поширювати на заснування філії або надання послуг будь-яку вимогу щодо авторизації, будь-яку вимогу щодо надання донорського капіталу або будь-який інший захід, що має еквівалентний ефект.
3. Згідно з умовами, визначеними в цій статті, UCITS повинні вільно призначати або перебувати під управлінням керуючої компанії, авторизованої в державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу UCITS, згідно з відповідними положеннями цієї Директиви, за умови, що така керуюча компанія відповідає положенням:
(a) статті 17 або статті 18; та
(b) статей 19 і 20.
1. На додаток до відповідності умовам, встановленим у статях 6 і 7, керуюча компанія, яка має намір заснувати філію на території іншої держави-члена для ведення діяльності, на здійснення якої вона була авторизована, повинна повідомити про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу.
2. Держави-члени повинні вимагати, щоб кожна керуюча компанія, яка має намір заснувати філію на території іншої держави-члена, надала в повідомленні, передбаченому в параграфі 1, таку інформацію та документи:
(a) держава-член, на території якої керуюча компанія планує заснувати філію;
(b) програма діяльності, у якій визначені передбачені види діяльності та послуг згідно зі статтею 6(2) та (3) і організаційна структура філії і яка повинна включати опис процесу управління ризиками, впровадженого керуючою компанією. Вона також повинна містити опис процедур і механізмів, впроваджених згідно зі статтею 15;
(c) адреса в державі-члені ведення діяльності керуючої компанії, за якою можна отримати документи; та
(d) імена осіб, відповідальних за управління філією.
3. Крім випадків, коли компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії мають підстави сумніватися в належності адміністративної структури або фінансового стану керуючої компанії, беручи до уваги передбачені види діяльності, вони повинні, упродовж двох місяців після отримання всієї інформації, зазначеної в параграфі 2, повідомити таку інформацію компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії та повідомити про це відповідну керуючу компанію. Вони також повинні повідомити детальні дані про будь-яку схему компенсації для захисту інвесторів.
Якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії відмовляються повідомити інформацію, зазначену в параграфі 2, компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії, вони повинні повідомити про причини такої відмови відповідну керуючу компанію протягом двох місяців після отримання всієї інформації. Така відмова або будь-яке ненадання відповіді підпадає під дію права на звернення до суду в державі-члені розташування головного офісу керуючої компанії.
Якщо керуюча компанія має намір вести діяльність з колективного управління портфелем, зазначену в додатку II, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні додати до документації, направленої компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії підтвердження авторизації керуючої компанії згідно з положеннями цієї Директиви, опис сфери дії авторизації керуючої компанії та детальні дані про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.
4. Керуюча компанія, яка здійснює свою діяльність через філію на території держави-члена ведення діяльності, повинна відповідати правилам, розробленим державою-членом ведення діяльності керуючої компанії відповідно до статті 14.
5. Компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії відповідають за здійснення нагляду за відповідністю параграфу 4.
6. Перш ніж філія керуючої компанії розпочне свою діяльність, компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії повинні, упродовж двох місяців з моменту отримання інформації, зазначеної в параграфі 2, підготуватися до здійснення нагляду за відповідністю керуючої компанії правилам, які належать до сфери їхньої відповідальності.
7. Після отримання повідомлення від компетентних органів держави-члена ведення діяльності керуючої компанії або, після завершення періоду, передбаченого в параграфі 6, без отримання будь-якого повідомлення від таких органів, філію може бути заснована та може розпочати свою діяльність.
8. У разі зміни будь-яких даних, які повідомлено відповідно до параграфа 2(b), (c) або (d), керуюча компанія повинна повідомити компетентні органи держави-члена розташування головного офісу та держави-члена ведення діяльності керуючої компанії про таку зміну в письмовій формі принаймні за один місяць до впровадження такої зміни, щоб компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії могли ухвалити рішення щодо зміни згідно з параграфом 3, а компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії - згідно з параграфом 6.
Якщо внаслідок зміни, зазначеної в першому підпараграфі, керуюча компанія більше не відповідатиме цій Директиві, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні повідомити керуючій компанії, упродовж 15 робочих днів після отримання всієї інформації, зазначеної в першому підпараграфі, що вона не повинна впроваджувати таку зміну. У такому разі компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.
Якщо зміна, зазначена в першому підпараграфі, була впроваджена після передачі інформації згідно з другим підпараграфом і внаслідок такої зміни керуюча компанія більше не відповідає цій Директиві, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні вжити всіх належних заходів згідно зі статтею 98 і повинні без невиправданої затримки повідомити про вжиті заходи компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.
9. У разі зміни даних, повідомлених згідно з першим підпараграфом параграфа 3, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.
Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні оновлювати інформацію, яка міститься в підтвердженні, зазначеному у третьому підпараграфі параграфа 3, та інформувати компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії в разі зміни сфери дії авторизації керуючої компанії або даних про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.
10. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити інформацію, яка підлягає повідомленню згідно з параграфами 1, 2, 3, 8 і 9. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур передачі інформації згідно з параграфами 3 і 9. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
1. Будь-яка керуюча компанія, що має намір вести діяльність, на здійснення якої вона була авторизована, на території іншої держави-члена вперше на основі свободи надання послуг, повинна повідомити зазначену нижче інформацію компетентним органам держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії:
(a) держава-член, на території якої керуюча компанія має намір здійснювати діяльність; та
(b) програма діяльності, у якій визначені передбачені види діяльності та послуг, зазначені у статті 6(2) та (3), і яка повинна включати опис процесу управління ризиками, впровадженого керуючою компанією. Вона також повинна містити опис процедур і механізмів, впроваджених згідно зі статтею 15.
2. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні, протягом одного місяця після отримання інформації, зазначеної в параграфі 1, надати її компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.
Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії також повинні повідомити детальні дані про будь-яку застосовну схему компенсації для захисту інвесторів.
Якщо керуюча компанія має намір вести діяльність з колективного управління портфелем, як зазначено в додатку II, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні додати до документації, направленої компетентним органам держави-члена ведення діяльності керуючої компанії підтвердження авторизації керуючої компанії згідно з положеннями цієї Директиви, опис сфери дії авторизації керуючої компанії та детальні дані про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.
Незважаючи на статті 20 та 93, після цього керуюча компанія може розпочати здійснювати діяльність у державі-члені ведення діяльності керуючої компанії.
3. Керуюча компанія, яка здійснює свою діяльність на основі свободи надання послуг, повинна відповідати правилам, розробленим державою-членом розташування головного офісу керуючої компанії відповідно до статті 14.
4. У разі зміни інформації, повідомленої згідно з параграфом 1(b), керуюча компанія повинна повідомити компетентні органи держави-члена розташування головного офісу та держави-члена ведення діяльності керуючої компанії про таку зміну в письмовій формі до впровадження такої зміни. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні оновлювати інформацію, яка міститься в підтвердженні, зазначеному в параграфі 2, та інформувати компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії в разі зміни сфери дії авторизації керуючої компанії або даних про будь-які обмеження типів UCITS, на управління якими авторизована керуюча компанія.
5. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, яка підлягає повідомленню згідно з параграфами 1, 2 і 4. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур передачі інформації згідно з параграфами 2 і 4. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
1. Керуюча компанія, що здійснює діяльність з колективного управління портфелем на транскордонній основі шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг, повинна дотримуватися правил держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, які стосуються організації керуючої компанії, у тому числі механізмів делегування, процедур управління ризиками, пруденційних правил і нагляду, процедур, зазначених у статті 12, вимог щодо звітування керуючої компанії. Такі правила не повинні бути жорсткішими, ніж правила, які застосовуються до керуючих компаній, які здійснюють діяльність тільки в державі-члені розташування головного офісу.
2. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії відповідають за здійснення нагляду за відповідністю параграфу 1.
3. Керуюча компанія, що здійснює діяльність з колективного управління портфелем на транскордонній основі шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг, повинна дотримуватися правил держави-члена розташування головного офісу UCITS, які стосуються заснування та функціонування UCITS, зокрема правил, які застосовуються до:
(a) створення й авторизації UCITS;
(b) випуску та погашення паїв і акцій;
(c) інвестиційних політик та обмежень, у тому числі розрахування загальної експозиції та левериджу;
(d) обмежень на отримання кредитів, кредитування та продажі без покриття;
(e) оцінювання активів і бухгалтерського обліку UCITS;
(f) розрахуванні ціни випуску або погашення, а також помилок у розрахуванні вартості чистих активів і пов’язаної компенсації інвесторам;
(g) розподілу або реінвестування доходу;
(h) вимог щодо розкриття інформації та звітування UCITS, включно з проспектами, ключовою інформацією для інвесторів і періодичними звітами;
(i) заходів з метою реалізації;
(j) відносин з власниками паїв;
(k) злиття та реструктуризації UCITS;
(l) припинення діяльності та ліквідації UCITS;
(m) якщо застосовно, змісту реєстру власників паїв;
(n) зборів за видачу ліцензій і здійснення нагляду стосовно UCITS; та
(o) реалізації власниками паїв прав голосу та інших прав власників паїв стосовно пунктів (a)-(m).
4. Керуюча компанія повинна виконувати обов’язки, визначені у правилах фонду або в установчих документах, а також обов’язки, визначені в проспекті, які повинні відповідати застосовному праву, як зазначено в параграфах 1 і 3.
5. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS відповідають за здійснення нагляду за відповідністю параграфам 3 і 4.
6. Керуюча компанія повинна ухвалити рішення та відповідає за ухвалення та впровадження всіх механізмів і організаційних рішень, які необхідні для забезпечення дотримання правил, що стосуються заснування та функціонування UCITS, і обов’язків, визначених у правилах фонду або в установчих документах, а також обов’язків, визначених у проспекті.
7. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії відповідають за здійснення нагляду за належністю механізмів та організації керуючої компанії, щоб керуюча компанія мала змогу дотримуватися обов’язків і правил, що стосуються заснування та функціонування всіх UCITS, якими вона управляє.
8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб на будь-яку керуючу компанію, авторизовану в державі-члені, не поширювалися жодні додаткові вимоги, встановлені в державі-члені розташування головного офісу UCITS щодо предмета цієї Директиви, окрім як у випадках, зазначених у цій Директиві.
1. Без обмеження статті 5, керуюча компанія, яка подає заяву на управління UCITS, що має осідок в іншій державі-члені, повинна надати компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS таку документацію:
(a) письмовий договір з депозитарієм, зазначений у статті 22(2);
(b) інформацію про угоди щодо делегування функцій управління та адміністрування інвестицій, зазначених у додатку II.
Якщо керуюча компанія вже управляє іншими UCITS того самого типу в державі-члені розташування головного офісу UCITS, достатньо надати покликання на вже подану документацію.
2. В обсязі, у якому це необхідно для забезпечення дотримання правил, які належать до сфери їхньої відповідальності, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS можуть звернутися до компетентних органів держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії за роз’ясненнями та інформацією стосовно документації, зазначеної в параграфі 1, і, на основі підтвердження, зазначеного у статтях 17 і 28, стосовно того, чи тип UCITS, для якого запитують авторизацію, охоплюється авторизацією керуючої компанії. Якщо застосовно, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні надати свій висновок упродовж 10 робочих днів з моменту подання початкового запиту.
3. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS можуть відхилити заяву керуючої компанії, тільки якщо:
(a) керуюча компанія не відповідає правилам, які належать до сфери їхньої відповідальності відповідно до статті 19;
(b) керуюча компанія не авторизована компетентними органами держави-члена розташування головного офісу на управління типом UCITS, для якого запитують авторизацію; або
(c) керуюча компанія не надала документацію, зазначену в параграфі 1.
Перші ніж відхилити заяву, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS повинні провести консультації з компетентними органами держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії.
4. Про будь-які подальші істотні зміни документації, зазначеної в параграфі 1, керуюча компанія повинна повідомляти компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS.
5. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, яка повинна надаватися компетентним органам у заяві на управління UCITS, що має осідок в іншій державі-члені. Комісія може ухвалити регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно з процедурою, встановленою у статтях 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур такого надання інформації. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
1. Держава-член ведення діяльності керуючої компанії може, для статистичних цілей, вимагати, щоб усі керуючі компанії, які мають філії на її території, періодично звітували про діяльність, яка здійснюється в такій державі-члені ведення діяльності, компетентним органам такої держави-члена ведення діяльності.
2. Держава-член ведення діяльності керуючої компанії може вимагати, щоб керуючі компанії, які здійснюють діяльність на її території шляхом заснування філії або на основі свободи надання послуг, надавали інформацію, необхідну для моніторингу їх дотримання правил, які належать до сфери відповідальності держави-члена ведення діяльності і які застосовуються до них.
Такі вимоги не повинні бути суворішими, ніж вимоги, які та сама держава-член встановлює для керуючих компаній, авторизованих у такій державі-члені, для цілей моніторингу їх відповідності тим самим стандартам.
Керуюча компанія повинна забезпечити, щоб процедури та механізми, зазначені у статті 15, давали змогу компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS отримувати інформацію, зазначену в цьому параграфі, безпосередньо від керуючої компанії.
3. Якщо компетентні органи держава-член ведення діяльності керуючої компанії, встановлюють, що керуюча компанія, яка має філію або надає послуги на її території, порушила одне з правил, що належать до сфери їхньої відповідальності, такі органи повинні вимагати, щоб відповідна керуюча компанія припинила таке порушення, і повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії.
4. Якщо відповідна керуюча компанія відмовляється надати державі-члену ведення діяльності керуючої компанії інформацію, що належать до сфери її відповідальності, або не вживає необхідних заходів для припинення порушення, зазначеного в параграфі 3, компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні повідомити про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні за першої можливості вжити всіх належних заходів для забезпечення того, щоб відповідна керуюча компанія надала інформацію, запитану державою-членом ведення діяльності керуючої компанії відповідно до параграфа 2, або припинила порушення. Характер таких заходів повинен бути доведений до відома компетентних органів держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.
5. Якщо, незважаючи на заходи, вжиті компетентними органами держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії або внаслідок того, що такі заходи виявилися неналежними або не доступні у відповідній державі-члені, керуюча компанія продовжує відмовлятися надавати інформацію, запитану державою-членом ведення діяльності керуючої компанії відповідно до параграфа 2, або продовжує порушувати правові чи регуляторні положення, зазначені у вказаному параграфі, які є чинними в державі-члені ведення діяльності керуючої компанії, компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії можуть здійснити будь-яку із зазначених нижче дій:
(a) повідомивши компетентним органам держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, вжити належних заходів, у тому числі згідно зі статтями 98 і 99, для запобігання подальшим порушенням або покарання за них і, наскільки це необхідно, для запобігання ініціюванню такою керуючою компанією будь-яких подальших операцій на її території. Держави-члени повинні забезпечити можливість вручення на їхній території правових документів, необхідних для застосування таких заходів до керуючих компаній. Якщо послугою, яка надається на території держави-члена ведення діяльності керуючої компанії, є управління UCITS, держава-член ведення діяльності керуючої компанії може вимагати, щоб керуюча компанія припинила управління такою UCITS; або
(b) якщо вони вважають, що компетентний орган держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії не здійснив належних дій, направити справу на розгляд ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, наданими йому відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
6. Будь-який інструмент, ухвалений відповідно до параграфів 4 або 5, що передбачає заходи або санкції, повинен бути належним чином обґрунтований і повідомлений відповідній керуючій компанії. Кожен такий інструмент підпадає під дію права на звернення до суду в державі-члені, яка його ухвалила.
7. До проведення процедури, встановленої в параграфах 3, 4 або 5, компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії можуть, у надзвичайних ситуаціях, вжити будь-яких запобіжних заходів, необхідних для захисту інтересів інвесторів та інших осіб, яким надаються послуги. Комісія, ESMA та компетентні органи інших відповідних держав-членів інформуються про такі заходи за першої можливості.
Після консультацій з компетентними органами відповідних держав-членів, Комісія може вирішити, що відповідна держава-член повинна змінити або скасувати такі заходи, без обмеження повноваження ESMA згідно зі статтею 17 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
8. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні провести консультації з компетентними органами держави-члена розташування головного офісу UCITS, перші ніж відкликати авторизацію керуючої компанії. У таких випадках компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS повинні вжити належних заходів для захисту інтересів інвесторів. Такі заходи можуть включати рішення, які запобігають ініціюванню відповідною керуючою компанією будь-яких подальших операцій на її території.
Кожні два роки Комісія видає звіт про такі випадки.
9. Держави-члени повинні повідомити ESMA та Комісію про кількість і тип випадків, у яких вони відмовляють в авторизації згідно зі статтею 17 або відхиляють заяву згідно зі статтею 20, а також про будь-які заходи, вжиті згідно з параграфом 5 цієї статті.
Кожні два роки Комісія видає звіт про такі випадки.
ГЛАВА IV
ОБОВ’ЯЗКИ СТОСОВНО ДЕПОЗИТАРІЯ
1. Інвестиційна компанія та, для кожного зі спільних фондів, якими вона управляє, керуюча компанія повинні забезпечити призначення єдиного депозитарія згідно із цією главою.
2. Призначення депозитарія повинне бути підтверджене письмовим договором.
Такий договір повинен, між іншим, регулювати потік інформації, яка вважається необхідною, щоб депозитарій міг виконувати свої функції для UCITS, для яких він був призначений депозитарієм, як встановлено в цій Директиві та в інших відповідних законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях.
3. Депозитарій повинен:
(a) гарантувати, що продаж, випуск, погашення та скасування паїв UCITS здійснюються згідно із застосовним національним правом і правилами фонду або установчими документами;
(b) гарантувати, що вартість паїв UCITS розраховують згідно із застосовним національним правом і правилами фонду або установчими документами;
(c) виконувати вказівки керуючої компанії або інвестиційної компанії, крім випадків, коли вони суперечать застосовному національному праву, правилам фонду або установчим документам;
(d) гарантувати, що будь-які платежі за всіма операціями з активами UCITS переказуються UCITS у звичайні строки;
(e) гарантувати використання доходів UCITS згідно із застосовним національним правом і правилами фонду або установчими документами.
4. Депозитарій повинен забезпечити належний моніторинг усіх грошових потоків UCITS, а також, зокрема, отримання всіх платежів, здійснених інвесторами або від їхнього імені за підпискою на паї UCITS, і зарахування всіх готівкових коштів UCITS на рахунки грошових коштів, які:
(a) відкриті на ім’я UCITS, керуючої компанії, що діє від імені UCITS, або депозитарія, що діє від імені UCITS;
(b) відкриті в установі, зазначеній у пунктах (a), (b) та (c) статті 18(1) Директиви Комісії 2006/73/ЄС (- 11); та
(c) ведуться згідно з принципами, визначеними у статті 16 Директиви 2006/73/ЄС.
Якщо рахунки грошових коштів відкриті на ім’я депозитарія, що діє від імені UCITS, на такі рахунки не повинні зараховуватися ні кошти установи, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфа, ні власні кошти депозитарія.
5. Активи UCITS передають депозитарію на зберігання таким чином:
(a) стосовно фінансових інструментів, які можуть перебувати на зберіганні, депозитарій повинен:
(i) зберігати всі фінансові інструменти, які можуть бути зареєстровані на рахунку фінансових інструментів, відкритому в бухгалтерських книгах депозитарія, і всі фінансові інструменти, які можуть бути фізично передані депозитарію;
(ii) забезпечити, щоб усі фінансові інструменти, що можуть бути зареєстровані на рахунку фінансових інструментів, відкритому в бухгалтерських книгах депозитарія, були зареєстровані в бухгалтерських книгах депозитарія на відокремлених рахунках згідно з принципами, визначеними у статті 16 Директиви 2006/73/ЄС, відкритих на ім’я UCITS або керуючої компанії, яка діє від імені UCITS, щоб їх завжди можна було чітко ідентифікувати як такі, що належать UCITS згідно зі застосовним правом;
(b) стосовно інших активів депозитарій повинен:
(i) перевіряти право власності UCITS або керуючої компанії, що діє від імені UCITS, на такі активи шляхом оцінювання наявності в UCITS або керуючої компанії, що діє від імені UCITS, права власності на основі інформації або документів, наданих UCITS або керуючою компанією, і, за наявності, на основі зовнішніх доказів;
(ii) вести облік таких активів, на які, як він переконався, UCITS або керуюча компанія, що діє від імені UCITS, має право власності, і оновлювати дані обліку.
6. Депозитарій повинен регулярно надавати керуючій компанії або інвестиційній компанії повний перелік усіх активів UCITS.
7. Активи, які перебувають на зберіганні в депозитарія, не повинні повторно використовуватися депозитарієм або будь-якою третьою особою, які була делегована функція зберігання, за їхній власний рахунок. Повторне використання включає будь-яку операцію з активами, які перебувають на зберіганні, у тому числі, між іншим, передачу, надання в заставу, продаж або надання в позику. Активи, які перебувають на зберіганні в депозитарія, дозволяється повторно використовувати, тільки якщо:
(a) повторне використання активів здійснюється за рахунок UCITS;
(b) депозитарій виконує вказівки керуючої компанії від імені UCITS;
(c) повторне використання здійснюється на користь UCITS та в інтересах власників паїв; та
(d) за операцією надане високоякісне та ліквідне забезпечення, отримане UCITS за угодою про передачу права власності.
Ринкова вартість забезпечення завжди повинна дорівнювати принаймні ринковій вартості повторно використаних активів плюс премія.
8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у разі неплатоспроможності депозитарія та/або будь-якої третьої особи, розташованої в Союзі, якій було делеговане зберігання активів UCITS, активи UCITS не підлягали розподілу або реалізації на користь кредиторів такого депозитарія та/або такої третьої особи.
1. Депозитарій не повинен делегувати третім особам функції, зазначені у статті 22(3) і (4).
2. Депозитарій може делегувати третім особам функції, зазначені у статті 22(5), тільки якщо:
(a) завдання делегують не з наміром ухилення від вимог, встановлених у цій Директиві;
(b) депозитарій може довести наявність об’єктивної причини для такого делегування;
(c) депозитарій з належним умінням, турботою та обережністю вибрав і призначив будь-яку третю особу, якій він має намір делегувати частини своїх завдань, і продовжує здійснювати з належним умінням, турботою та обережністю періодичну перевірку та постійний моніторинг будь-якої третьої особи, які він делегував частини своїх завдань, а також механізмів третьої особи, пов’язаних із делегованими їй питаннями.
3. Функції, зазначені у статті 22(5), можуть бути делеговані депозитарієм третій особі, тільки якщо така третя особа у будь-який момент часу під час виконання делегованих їй завдань:
(a) має структури та експертні знання, які є відповідними та пропорційними характеру та складності активів UCITS або керуючої компанії, що діє від імені UCITS, які були їй довірені;
(b) стосовно завдань зі зберігання, зазначених у пункті (a) статті 22(5), підлягає:
(i) ефективному пруденційному регулюванню, у тому числі мінімальним вимогам до капіталу, і нагляду в межах відповідної юрисдикції;
(ii) періодичному зовнішньому аудиту для гарантування того, що фінансові інструменти перебувають у її володінні;
(c) відокремлює активи клієнтів депозитарія від власних активів і від активів депозитарія так, щоб вони в будь-який момент часу могли бути чітко ідентифіковані як такі, що належать клієнтам конкретного депозитарія;
(d) вживає всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб у разі неплатоспроможності третьої особи, активи UCITS, які перебувають на зберіганні у третьої особи, не підлягали розподілу або реалізації на користь кредиторів такої третьої особи; та
(e) дотримується загальних обов’язків і заборон, встановлених у статті 22(2), (5) і (7) та у статті 25.
Незважаючи на пункт (b)(i) першого підпараграфа, якщо правом третьої країни вимагається, щоб певні фінансові інструменти перебували на зберіганні у місцевого суб’єкта і жоден місцевий суб’єкт не відповідає вимогам щодо делегування, встановленим у зазначеному пункті, депозитарій може делегувати свої функції такому місцевому суб’єкту тільки в обсязі, що вимагається правом такої третьої країни, тільки поки відсутні місцеві суб’єкти, які відповідають вимогам щодо делегування, і тільки коли:
(a) інвесторів відповідної UCITS належним чином повідомили, до здійснення інвестицій, про те, що таке делегування вимагається у зв’язку із правовими перешкодами у праві третьої країни, про обставини, які обґрунтовують делегування, і про ризики, пов’язані з таки делегуванням;
(b) інвестиційна компанія або керуюча компанія від імені UCITS надала депозитарію вказівку делегувати зберігання таких фінансових інструментів такому місцевому суб’єкту.
У свою чергу, третя особа може передоручити такі функції відповідно до тих самих вимог. У такому випадку стаття 24(2) застосовується mutatis mutandis до відповідних осіб.
4. Для цілей цієї статті надання послуг, як визначено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 98/26/ЄС (- 12), системами розрахунків за операціями із цінними паперами, призначеними для цілей такої Директиви, або надання подібних послуг системами розрахунків за операціями із цінними паперами третіх країн не вважається делегуванням функцій зберігання.
1. Депозитарій повинен мати зареєстрований офіс або мати осідок у державі-члені розташування головного офісу UCITS.
2. Депозитарій повинен бути:
(a) національним центральним банком;
(b) кредитною установою, авторизованою згідно з Директивою 2013/36/ЄС; або
(c) іншою юридичною особою, авторизованою компетентним органом, згідно з правом держави-члена, на здійснення депозитарної діяльності відповідно до цієї Директиви, яка підпадає під дію вимог до достатності капіталу, що не нижчі за вимоги, розраховані залежно від вибраного підходу згідно зі статтею 315 або 317 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 (- 13), і яка має власні кошти, розмір яких не нижчий за суму початкового капіталу згідно зі статтею 28(2) Директиви 2013/36/ЄС.
Юридична особа, як зазначено в пункті (c) першого підпараграфа, підлягає пруденційному регулюванню та постійному нагляду і повинна відповідати таким мінімальним вимогам:
(a) вона повинна мати інфраструктуру, необхідну для зберігання фінансових інструментів, які можуть бути зареєстровані на рахунку фінансових інструментів, відкритому в бухгалтерських книгах депозитарія;
(b) вона повинна встановити належні політики та процедури, які є достатніми для забезпечення відповідності суб’єкта, у тому числі його керівників і працівників, своїм зобов’язанням відповідно до цієї Директиви;
(c) вона повинна мати надійні адміністративні та бухгалтерські процедури, механізми внутрішнього контролю, дієві процедури оцінювання ризиків і ефективні механізми контролю та захисту для систем опрацювання інформації;
(d) вона повинна підтримувати та застосовувати дієві організаційні й адміністративні механізми для вжиття всіх можливих заходів, розроблених з метою запобігання конфліктам інтересів;
(e) вона повинна забезпечити ведення записів щодо всіх своїх послуг, діяльності та операцій, які мають бути достатніми, щоб надати компетентному органу можливість виконувати його завдання з нагляду та вживати заходи для забезпечення виконання, передбачені в цій Директиві;
(f) вона повинна вживати розумних заходів, щоб забезпечити безперервність і регулярність виконання своїх депозитарних функцій шляхом використання належних і пропорційних систем, ресурсів і процедур, у тому числі для здійснення своєї депозитарної діяльності;
(g) усі члени її органу управління та вище керівництво повинні завжди мати достатньо добру репутацію, володіли достатніми знаннями, навичками та досвідом;
(h) її орган управління повинен володіти належними колективними знаннями, навичками та досвідом, щоб мати змогу розуміти депозитарну діяльність, у тому числі основні ризики;
(i) кожен член органу управління та вище керівництво повинні діяти згідно з принципами чесності та доброчесності.
3. Держави-члени повинні визначити, які з категорій установ, зазначених у першому підпараграфі параграфа 2, мають право бути депозитаріями.
4. Інвестиційні компанії або керуючі компанії, що діють від імені UCITS, якими вони управляють, які до 18 березня 2016 року призначили в якості депозитарія установу, що не відповідає вимогам, встановленим у параграфі 2, повинні призначити депозитарія, який відповідає таким вимогам, до 18 березня 2018 року.
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб депозитарій ніс відповідальність перед UCITS і власниками паїв UCITS за втрати, спричинені депозитарієм або третьою особою, які було делеговане зберігання фінансових інструментів, які перебувають на зберіганні згідно з пунктом (a) статті 22(5).
У разі втрати фінансового інструмента, який перебував на зберіганні, держави-члени повинні забезпечити, щоб депозитарій без невиправданої затримки повернув фінансовий інструмент такого самого типу або відповідну суму UCITS або керуючій компанії, що діє від імені UCITS. Депозитарій не несе відповідальності, якщо він може довести, що втрата сталася внаслідок зовнішньої події поза межами його розумного контролю, наслідків якої неможливо було уникнути, незважаючи на всі зусилля у протилежному напрямку.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб депозитарій також ніс відповідальність перед UCITS і перед інвесторами UCITS за всі інші втрати, які вони понесли внаслідок неналежного виконання депозитарієм своїх обов’язків за цією Директивою через недбалість або умисел.
2. На відповідальність депозитарія, зазначену в параграфі 1, не впливає жодне делегування, як зазначено у статті 22a.
3. Відповідальність депозитарія, зазначена в параграфі 1, не може бути виключена або обмежена договором.
4. Будь-який договір, який суперечить параграфу 3, вважається нікчемним.
5. Власники паїв UCITS можуть ініціювати притягнення депозитарія до відповідальності безпосередньо або опосередковано, через керуючу компанію або інвестиційну компанію, за умови, що це не призведе до подвійного відшкодування шкоди або нерівного ставлення до власників паїв.
1. Компанія не має права діяти одночасно як керуюча компанія і як депозитарій. Компанія не має права діяти одночасно як інвестиційна компанія і як депозитарій.
2. Під час виконання своїх відповідних функцій керуюча компанія та депозитарій повинні діяти чесно, справедливо, професійно, незалежно та виключно в інтересах UCITS та інвесторів UCITS. Під час виконання своїх відповідних функцій інвестиційна компанія та депозитарій повинні діяти чесно, справедливо, професійно, незалежно та виключно в інтересах UCITS та інвесторів UCITS.
Депозитарій не повинен здійснювати діяльність стосовно UCITS або керуючої компанії від імені UCITS, що може створювати конфлікти інтересів між UCITS, інвесторами UCITS, керуючою компанією та депозитарієм, крім випадків, коли він функціонально та ієрархічно відокремив виконання своїх депозитарних завдань від інших потенційно конфліктуючих завдань і належним чином здійснюється виявлення, управління, моніторинг і розкриття потенційних конфліктів інтересів інвесторам UCITS.
1. У праві або правилах спільного фонду повинні бути встановлені умови заміни керуючої компанії та депозитарія, а також правила для забезпечення захисту власників паїв у випадку такої заміни.
2. У праві або установчих документах інвестиційної компанії повинні бути встановлені умови заміни керуючої компанії та депозитарія, а також правила для забезпечення захисту власників паїв у випадку такої заміни.
Депозитарій повинен надавати компетентним органам на їх вимогу всю інформацію, яку він отримав під час виконання своїх обов’язків і яка може бути необхідною його компетентним органам або компетентним органам UCITS чи керуючої компанії.
Якщо компетентні органи UCITS або керуючої компанії відмінні від компетентних органів депозитарія, компетентні органи депозитарія повинні невідкладно передати отриману інформацію компетентним органам UCITS або керуючої компанії.
Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 112a, у яких визначаються:
(a) дані, які повинні бути включені до письмового договору, зазначеного у статті 22(2);
(b) умови виконання депозитарних функцій відповідно до статті 22(3), (4) та (5), у тому числі:
(i) типи фінансових інструментів, які входять у сферу дії обов’язків депозитарія зі зберігання згідно з пунктом (a) статті 22(5);
(ii) умови, згідно з якими депозитарій може виконувати свої обов’язки зі зберігання стосовно фінансових інструментів, зареєстрованих у центрального депозитарія;
(iii) умови, згідно з якими депозитарій повинен зберігати фінансові інструменти, випущені у формі іменних інструментів і зареєстровані в емітента або реєстратора, згідно з пунктом (b) статті 22(5);
(c) обов’язки щодо належної сумлінності депозитаріїв згідно з пунктом (c) статті 22a(2);
(d) обов’язок щодо відокремлення згідно з пунктом (c) статті 22a(3);
(e) заходи, які повинні бути вжиті третьою особою згідно з пунктом (d) статті 22a(3);
(f) умови та обставини, за яких фінансові інструменти, які перебувають на зберіганні, вважаються втраченими для цілей статті 24;
(g) що вважається зовнішніми подіями поза межами розумного контролю, наслідків яких неможливо було уникнути, незважаючи на всі зусилля у протилежному напрямку, згідно зі статтею 24(1);
(h) умови виконання вимоги щодо незалежності, зазначеної у статті 25(2).
ГЛАВА V
ОБОВ’ЯЗКИ СТОСОВНО ІНВЕСТИЦІЙНИХ КОМПАНІЙ
СЕКЦІЯ 1
Умови започаткування діяльності
Інвестиційні компанії допускають до ведення діяльності за умови наявності попередньої авторизації, наданої компетентними органами держави-члена розташування головного офісу інвестиційної компанії.
Держави-члени повинні визначити організаційно-правову форму для створення інвестиційної компанії.
Зареєстрований офіс інвестиційної компанії повинен бути розташований у державі-члені розташування головного офісу інвестиційної компанії.
Інвестиційна компанія не повинна здійснювати види діяльності, інші ніж види діяльності, зазначені у статті 1(2).
1. Без обмеження інших умов загального застосування, встановлених у національному праві, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу інвестиційної компанії не повинні надавати авторизацію інвестиційній компанії, яка не призначила керуючу компанію, крім випадків, коли така інвестиційна компанія має достатній початковий капітал в розмірі принаймні 300000 євро.
Крім того, якщо інвестиційна компанія не призначила керуючу компанію, авторизовану згідно із цією Директивою, застосовуються такі умови:
(a) авторизація надається, тільки якщо заява про надання авторизації супроводжується програмою діяльності, у якій принаймні визначена організаційна структура інвестиційної компанії; та
(b) директори інвестиційної компанії повинні мати достатньо добру репутацію та достатній досвід, у тому числі стосовно виду діяльності, яку здійснює керуюча компанія, із цією метою: імена директорів та всіх осіб, які змінюють їх на посаді, повинні невідкладно повідомлятися компетентним органам; рішення щодо діяльності інвестиційної компанії повинні ухвалювати принаймні дві особи, які відповідають зазначеним умовам; "директори" означає особи, які, згідно з правом або установчими документами, представляють інвестиційну компанію або фактично визначають політику компанії; та
(c) за наявності тісних зв’язків між інвестиційною компанією та іншими фізичними або юридичними особами компетентні органи повинні надавати авторизацію, тільки якщо такі тісні зв’язки не перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій.
Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу інвестиційної компанії також відмовляють у наданні авторизації, якщо закони, підзаконні нормативно-правові акти або адміністративні положення третьої країни, які регулюють діяльність однієї або більше фізичних чи юридичних осіб, з якими інвестиційна компанія має тісні зв’язки, або труднощі, пов’язані із забезпеченням їх виконання, перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій.