Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2018/274 від 11 грудня 2017 року про встановлення правил застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 про систему дозволів на виноградні насадження, сертифікацію, реєстр прибуттів і вибуттів, обовязкові декларації та повідомлення і Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 в частині відповідних перевірок та про скасування Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/561

Цей Регламент встановлює правила застосування регламентів (ЄС) № 1306/2013 та (ЄС) № 1308/2013 відповідно стосовно такого:

(a) система дозволів на виноградні насадження;

(b) сертифікація;

(c) реєстр прибуттів і вибуттів;

(d) обов’язкові декларації;

(e) перевірки та аналітичний банк даних про ізотопний аналіз;

(f) повідомлення.

1. Дозволи на виноградні насадження, передбачені у главі III розділу I частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013, надають відповідно до цього Регламенту.

2. Дозволи на виноградні насадження, згадані в параграфі 1, стосуються нових насаджень, повторних насаджень та прав на насаджування, які підлягають конвертації.

3. Дозволи на нові насадження, згадані у статті 64 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, надають на щорічній основі.

1. Якщо держави-члени вирішують обмежити загальну площу, доступну для нових насаджень, яку планується розподілити у формі дозволів відповідно до статті 63(2) та (3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, вони повинні оприлюднити такі рішення та підстави для них до 1 березня відповідного року.

2. Якщо держави-члени враховують рекомендації професійних організацій або зацікавлених груп виробників, згаданих у статті 65 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, такі рекомендації повинні бути надані з достатнім часом для їх вивчення до ухвалення відповідною державою-членом рішення про обмеження загальної площі, доступної для нових насаджень, згаданої у параграфі 1. Такі рекомендації також повинні бути оприлюднені.

1. Якщо держави-члени вирішують використовувати критерії надання дозволів на нові насадження, встановлені у статті 64(1) та (2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, такі рішення повинні бути оприлюднені до 1 березня відповідного року.

2. Рішення, згадані в параграфі 1, стосуються:

(a) застосування одного чи декількох із критеріїв із переліку в другому підпараграфі статті 64(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, включно з належним обґрунтуванням у випадку, якщо держави-члени вирішують застосувати статтю 64(1)(d) зазначеного регламенту, а також критеріїв, визначених у статті 4(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273;

(b) кількості гектарів, доступних для надання дозволів на національному рівні:

(i) на пропорційній основі;

(ii) згідно з критеріями, перерахованими у статті 64(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, а також у статті 4(3) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273.

3. Якщо держави-члени мають намір застосувати критерії пріоритетності, згадані в пункті (b)(ii) параграфа 2, вони повинні визначити, які з таких критеріїв пріоритетності застосовувати. Держави-члени можуть також вирішити присвоїти різну вагу кожному з вибраних критеріїв пріоритетності. Такі рішення надають державам-членам змогу встановлювати рейтинг окремих заявок на національному рівні на надання кількості гектарів відповідно до пункту (b)(ii) параграфа 2 на основі відповідності таких заявок вибраним критеріям пріоритетності.

1. Якщо держави-члени не оприлюднюють рішень, згаданих у статтях 3 та 4, до 1 березня відповідного року, протягом такого року застосовуватимуться зазначені нижче правила щодо надання дозволів на нові насадження:

(a) доступність дозволів на нові насадження, які відповідають 1% від загальної площі, фактично засадженої виноградом на їхній території, як зазначено у статті 63(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, та без інших лімітів;

(b) пропорційний розподіл гектарів серед усіх заявників, які відповідають встановленим критеріям, на основі площі, щодо якої вони звернулися за дозволом, якщо заявки перевищують надану в доступ площу.

2. Держави-члени повинні забезпечити оприлюднення інформації про правила, застосовні до надання дозволів у тому чи іншому році відповідно до параграфа 1.

1. Після оприлюднення рішень, згаданих у статтях 3 та 4, або інформації про правила, застосовні до надання дозволів у тому чи іншому році, як зазначено у статті 5(2), та не пізніше 1 травня держави-члени повинні відкрити строк для подання окремих заявок тривалістю щонайменше один місяць.

2. У заявках повинні бути вказані конкретні розмір і розташування площі в межах господарства заявника, щодо якої заявник запитує дозвіл.

Якщо не ухвалено рішення про ліміти або про застосовні критерії відповідно до статей 3 та 4, держави-члени можуть звільнити заявників від вимоги вказувати в заявці конкретне розташування площі в межах господарства заявника, щодо якої заявник запитує дозвіл. Держави-члени можуть вимагати від заявників додаткової інформації, якщо вона є релевантною для реалізації системи дозволів.

3. Якщо держави-члени вирішують використати певні критерії для надання дозволів на нові насадження відповідно до статті 4, застосовують зазначені нижче правила:

(a) критерії прийнятності, згадані у статті 64(1)(c) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та у статті 4(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273: заявники повинні вказати продукт(-и) виноградарства, які вони мають намір виробляти на площі(-ах) із новими насадженнями, із зазначенням того, чи має заявник намір виробляти один чи декілька із зазначених нижче продуктів:

(i) вина з охоронюваною назвою місця походження ("PDO");

(ii) вина з охоронюваним географічним зазначенням ("PGI");

(iii) вина без географічного зазначення, в тому числі із зазначенням винного сорту винограду;

(b) критерій пріоритетності, згаданий у статті 64(2)(e) Регламенту (ЄС) № 1308/2013: у заявках повинна бути вказана інформація про економічний характер, що вказує на економічну сталість відповідного проєкту на основі однієї чи декількох зі стандартних методологій фінансового аналізу проєктів інвестицій у сільське господарство, згаданих у частині E додатка II до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273;

(c) критерій пріоритетності, згаданий у статті 64(2)(f) Регламенту (ЄС) № 1308/2013: у заявках повинна бути вказана інформація про економічний характер, що вказує на потенціал до підвищення конкурентоспроможності на основі чинників, встановлених у частині F додатка II до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273;

(d) критерій пріоритетності, згаданий у статті 64(2)(g) Регламенту (ЄС) № 1308/2013: у заявках повинна бути вказана інформація, що вказує на потенціал до покращення продуктів із географічними зазначеннями на основі однієї або декількох із умов, встановлених у частині G додатка II до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273;

(e) критерій пріоритетності, згаданий у статті 64(2)(h) Регламенту (ЄС) № 1308/2013: у заявках повинна бути вказана інформація, яка свідчить про те, що розмір господарства заявника станом на момент подання заявки відповідає пороговим значенням, які встановлюють держави-члени на основі положень, встановлених у частині H додатка II до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273;

(f) якщо держави-члени вимагають від заявників взяти на себе зобов’язання, згадані в частинах A та B додатка I та частинах A, B, D, E, F, G і пункті II частини I додатка II до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273 стосовно відповідних критеріїв, у заявках повинні бути зазначені такі зобов’язання.

Якщо будь-які дані, згадані в пунктах (a)-(f) першого підпараграфа, можуть бути зібрані безпосередньо державами-членами, держави-члени можуть звільнити заявників від вимоги вказувати такі дані у своїх заявках.

4. Після закінчення строку для подання заявок, зазначеного в параграфі 1, держави-члени повинні поінформувати заявників, які не відповідають встановленим критеріям, про неприйнятність їхніх заявок згідно з рішенням про критерії прийнятності, ухваленим державами-членами відповідно до статті 4. Такі заявки не допускають до участі в наступних етапах процедури.

1. Якщо загальна площа, охоплена прийнятними поданими заявками, не перевищує наданих(-ої) в доступ площ(-і) відповідно до статті 3(1), держави-члени надають дозволи в повному обсязі, запитаному виробниками.

2. Якщо загальна площа, охоплена прийнятними поданими заявками, перевищує надані(-у) в доступ площі(-у) відповідно до статті 3(1), держави-члени застосовують процедуру відбору, встановлену в додатку I.

Держави-члени повинні не пізніше 1 серпня надати дозволи за вибраними заявками на основі результатів процедури відбору, згаданої в першому підпараграфі. Якщо прийнятні заявки задоволено не в повному обсязі, заявники повинні бути поінформовані про причини такого рішення.

3. Якщо наданий дозвіл охоплює менше 50% від площі, запитаної у відповідній заявці, заявник може відмовитися від такого дозволу протягом одного місяця з дати надання такого дозволу.

У випадку, зазначеному в першому підпараграфі, на заявника не накладають адміністративних санкцій, згаданих у статті 62(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що відповідну кількість гектарів надають у доступ у тому самому році, не пізніше 1 жовтня, за дозволами, які належить надати заявникам, яким було надано лише частину площі, яку вони запитували, за результатами процедури відбору, згаданої в параграфі 2, та які не відмовилися від відповідних дозволів.Держави-члени можуть також ухвалити рішення про надання в доступ таких гектарів у наступному році на додаток до 1% від загальної площі, засадженої виноградом, як передбачено у статті 63(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

1. Якщо держави-члени ухвалюють рішення про обмеження надання дозволів на повторні насадження в районах, придатних для виробництва вин із PDO або PGI, відповідно до статті 66(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 6 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, вони повинні оприлюднити такі рішення до 1 березня.

Професійні організації або зацікавлені групи виробників, згадані у статті 65 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, повинні надати рекомендації для врахування державою-членом відповідно до статті 66(3) з достатнім часом для їх вивчення до ухвалення рішення, згаданого в першому підпараграфі. Відповідна держава-член повинна оприлюднити такі рекомендації.

2. Рішення, згадані в параграфі 1, діють протягом одного року з дати їх оприлюднення.

Якщо рекомендацію від професійної організації або зацікавленої групи виробників надано на період, що перевищує один рік, але не перевищує трьох років, як передбачено в другому підпараграфі статті 65 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, такі рішення також можуть діяти протягом періоду до трьох років.

Якщо такі професійні організації або зацікавлені групи виробників не подають відповідних рекомендацій із достатнім часом для їх вивчення, як передбачено в параграфі 1, або якщо держави-члени не оприлюднюють відповідних рішень до 1 березня, держави-члени автоматично дозволяють повторне насаджування, як передбачено у статті 9.

1. Заявки на отримання дозволу на повторі насадження, згадані у статті 66(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, можуть бути подані в будь-який час протягом того самого виноробного року, в якому відбулося викорчовування. Однак держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що заявки на отримання дозволів на повторні насадження можуть бути подані до кінця другого виноробного року після виноробного року, в якому відбулося викорчовування. Якщо цих строків не дотримано, держави-члени не надають дозволу на повторне насаджування.

У заявках повинні бути вказані конкретні розмір і розташування викорчуваних(-ої) площ(-і) та площ(-і), які(-у) планується повторно засадити, в межах одного й того самого господарства заявника, стосовно якого запитують дозвіл. Якщо не було ухвалено жодного рішення щодо обмежень відповідно до статті 8, а заявник не взяв на себе жодних зобов’язаних, згаданих у пункті (2)(b) частини A та пункті (2)(b) частини B додатка I до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273 та в пункті (4) частини B й частині D додатка II до того самого делегованого регламенту, держави-члени можуть звільнити заявників від вимоги вказувати в заявці конкретне розташування площ(-і), на повторне насаджування на яких(-ій) запитують дозвіл. Держави-члени можуть вимагати від заявників додаткової інформації, якщо вона є релевантною для реалізації системи дозволів.

Держави-члени автоматично надають дозволи протягом трьох місяців із дати подання заявок. Однак держави-члени можуть вирішити застосувати строки, зазначені у статтях 6 та 7, для подання заявок та надання дозволів на нові насадження відповідно.

2. Якщо площа, на якій планується повторне насаджування, відповідає викорчуваній площі або якщо ухвалено рішення про застосування обмежень відповідно до статті 8(1), може бути застосована спрощена процедура на національному рівні або стосовно певних площ у межах території держави-члена. У такому випадку можна вважати, що дозвіл на повторне насаджування надано в дату, коли відповідну площу було викорчувано. Для цього відповідний виробник повинен до кінця виноробного року, в якому було виконано викорчовування, надати повідомлення ex post, яке слугує заявкою на отримання дозволу.

3. Заявки на отримання дозволу на повторі насадження, згадані у статті 66(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, можуть бути подані в будь-який час протягом року.

У заявках повинні бути вказані конкретні розмір і розташування площ(-і), які(-у) планується викорчувати, та площ(-і), які(-у) планується повторно засадити, в межах одного й того самого господарства заявника, стосовно якого запитують дозвіл. У заявках також може бути вказане зобов’язання викорчувати ділянку, засаджену виноградом, щонайпізніше до кінця четвертого року з дати насадження нового винограду. Держави-члени можуть вимагати від заявників додаткової інформації, якщо вона є релевантною для реалізації системи дозволів.

Держави-члени автоматично надають дозволи протягом трьох місяців із дати подання заявки. Однак держави-члени можуть вирішити застосувати строки, зазначені у статтях 6 та 7, для подання заявок та надання дозволів на нові насадження відповідно.

1. Якщо, відповідно до другого підпараграфа статті 68(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, держави-члени вирішили продовжити строк для подання запиту на конвертацію прав на насаджування в дозволи після 31 грудня 2015 року та оприлюднили таке рішення до 14 вересня 2015 року, виробник може подати такі запити на конвертацію в будь-який час до закінчення строку, встановленого державами-членами в такому рішенні.

У заявках повинні бути вказані конкретні розмір і розташування площі в межах господарства заявника, щодо якої запитують дозвіл. Держави-члени можуть звільнити заявників від вимоги вказувати в заявці конкретне розташування площі в межах господарства заявника, щодо якої запитують дозвіл. Держави-члени можуть вимагати від заявників додаткової інформації, якщо вона є релевантною для реалізації системи дозволів.

2. Держави-члени автоматично надають дозволи після перевірки дійсності прав на насаджування, конвертацію яких запитано відповідно до параграфа 1. Період між поданням заявки на конвертацію та наданням дозволів не повинен перевищувати трьох місяців.

У належним чином виправданих випадках держави-члени можуть, на запит заявника, ухвалити рішення про те, що насаджування винограду може бути виконане на площі в межах господарства, яка відрізняється від конкретної площі, стосовно якої було надано дозвіл, за умови, що така нова площа має такий самий розмір у гектарах і що дозвіл ще дійсний відповідно до статті 62(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

Перший параграф не застосовний, якщо дозволи надано на підставі відповідності конкретним критеріям прийнятності або пріоритетності, пов’язаним із розташуванням, указаним у заявці, а в запиті на внесення змін указано нову конкретну площу за межами такого розташування.

1. Процедура сертифікації, схвалення та верифікації вина без PDO або PGI відповідно до статті 120(2)(a) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 вимагає надання адміністративного підтвердження достовірності інформації про винний(-і) сорт(-и) винограду або рік збору врожаю, які вказано на етикетці або зазначено в представленні відповідних вин.

Крім того, держави-члени можуть ухвалити рішення про:

(a) тестування органолептичних властивостей вина, пов’язаних із ароматом і смаком, щоб пересвідчитися в тому, що основні характеристики вина відповідають винному(-им) сорту(-ам) винограду, використаному(-им) в анонімних зразках;

(b) аналітичне тестування у випадку вина, виробленого з одного винного сорту винограду.

Процедуру виконують у державі-члені, в якій вироблено вино. У випадку сумішей вин із різних держав-членів, зазначених у статті 120(2)(c) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, сертифікація може бути виконана будь-якою з відповідних держав-членів.

2. Сертифікацію виконують шляхом проведення вибіркових перевірок на основі ризиків відповідно до статей 36 та 37 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273 та глави VI цього Регламенту.

Витрати на сертифікацію покладаються на операторів, які проходять таку сертифікацію, якщо держави-члени не ухвалять іншого рішення.

3. Оператори, які займаються реалізацією винних продуктів, які були вироблені, перероблені або розлиті такими операторами, отримують визнання й дозвіл від компетентних органів держав-членів сертифікувати походження, характеристики, рік збору врожаю або винний(-і) сорт(-и) винограду відповідно до статей 11 та 12 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273 під наглядом компетентних органів, призначених відповідно до статті 146 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

1. Оператори, від яких вимагається ведення реєстру прибуттів і вибуттів, який у цій главі іменований "реєстр", повинні фіксувати:

(a) прибуття та вибуття кожної партії винних продуктів, зазначених у статті 147(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, до та з їхнього об’єкту;

(b) категорію продукту, визначену у статті 14;

(c) операції, визначені у статті 29 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, якщо вони відбуваються на їхньому об’єкті.

Стосовно кожної примітки в реєстрі оператори, згадані в першому підпараграфі, повинні бути здатними надати один із супровідних документів, зазначених у статті 10 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, або будь-який інший комерційний документ, який супроводжував відповідне відправлення.

2. Такий реєстр повинен мати одну із зазначених нижче форм:

(a) фіксовані аркуші з послідовною нумерацією;

(b) електронний запис, представлений відповідно до детальних правил, встановлених компетентними органами;

(c) прийнятна сучасна система обліку, схвалена компетентними органами;

(d) збірка супровідних документів із зазначенням дати, коли їх було оформлено або прийнято торговцями.

Однак держави-члени можуть передбачити, що реєстр, який ведуть виробники, може мати форму приміток на звороті декларацій про виробництво, запаси або врожай, передбачених у главі VI Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273.

1. Стосовно продуктів, які вносять до реєстру, окремі записи роблять стосовно:

(a) кожної з категорій із переліку в частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, розрізняючи:

(i) кожне вино з PDO і продукти, призначені для перероблення в таке вино;

(ii) кожне вино з PGI і продукти, призначені для перероблення в таке вино;

(iii) кожне вино, не охоплене PDO або PGI, вироблене з одного винного сорту винограду, та продукти, призначені для перероблення в таке вино, з використанням класифікації такого винного сорту винограду, ухваленої державою-членом відповідно до статті 81 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, та із зазначенням року збору врожаю;

(iv) кожне вино, не охоплене PDO або PGI, вироблене з двох або декількох винних сортів винограду, та продукти, призначені для перероблення в таке вино, із зазначенням року збору врожаю;

(v) кожен продукт, який не відповідає енологічним практикам та обмеженням, передбаченим у статті 80 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 або в Регламенті (ЄС) № 606/2009, та який підлягає знищенню відповідно до статті 10 Регламенту (ЄС) № 606/2009;

(b) кожного із зазначених нижче продуктів, які утримують для будь-яких цілей:

(i) цукроза;

(ii) концентроване виноградне сусло;

(iii) ректифіковане концентроване виноградне сусло;

(iv) продукти, які використовують для підвищення кислотності;

(v) продукти, які використовують для зниження кислотності;

(vi) спирти, дистильовані з вина;

(vii) кожен побічний продукт винних продуктів, який підлягає утилізації відповідно до секції D частини II додатка VIII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 і статей 14a та 14b Регламенту (ЄС № 606/2009, із зазначенням того, чи це стосується доставки для дистиляції, виробництва оцту або специфічного використання, яке не передбачає виробництво вина.

2. Як відступ від параграфа 1(a), різні вина з PDO або PGI, які розлито в резервуари об’ємом не більше 60 літрів, які марковано відповідно до законодавства Союзу, які отримано від третьої сторони та які утримують для продажу, можуть бути відображені в одному й тому самому записі за умови, що прибуття та вибуття кожного вина з PDO або PGI відображають окремо.

3. У реєстрі відображають припинення використання PDO або PGI. Відповідні продукти переносять до одного із записів щодо вин без PDO або PGI.

1. Стосовно кожного прибуття або вибуття продуктів, зазначених у статті 14(1)(a), у реєстрі повинні бути зазначені такі дані:

(a) номер партії продукту [якщо такий номер існує], який вимагається згідно з правом Союзу або національним правом;

(b) дата операції;

(c) кількість, яка прибула або вибула;

(d) відповідний продукт, описаний згідно з відповідним правом Союзу або національним правом;

(e) покликання на супровідний документ або сертифікат, який супроводжує або супроводжував відповідне відправлення згідно зі статтями 10, 11 та 20 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, крім випадків, згаданих у статті 9 зазначеного регламенту.

2. Для вин, згаданих у пунктах 1-9, 15 та 16 частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, запис у реєстрі, який ведуть оператори, повинен містити необов’язкові відомості, визначені у статті 120 того самого регламенту, за умови, що вони відображені в маркованні або планується відобразити їх у маркованні.

3. Резервуари для зберігання вин, згадані в параграфі 2, ідентифікують у реєстрі із зазначенням їхнього номінального об’єму. На резервуарах також повинні бути зазначені відповідні дані, яких вимагають держави-члени, щоб дати змогу компетентним органам ідентифікувати їх вміст із використанням реєстру.

Однак у випадку резервуарів об’ємом 600 літрів або менше, які наповнено одним і тим самим продуктом і які зберігають разом в одній і такій самій партії, замість окремих резервуарів може бути маркована ціла партія за умови, що вона чітко відокремлена від інших партій.

4. У випадках попередніх відправлень продукту до реєстру вносять покликання на документ, на підставі якого продукт раніше перевозили.

1. Стосовно кожної з операцій, визначених у статті 29 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, до реєстру вносять такі дані:

(a) виконані операції;

(b) у випадку операцій, згаданих у пунктах (a), (b) та (c) статті 29(2) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273:

(i) дата операції;

(ii) характер і кількість використаних продуктів;

(iii) кількість продукту, отриманого в результаті операції, включно зі спиртом, виробленим у результаті коригування вмісту спирту у вині, та кількістю цукру, що міститься в цукровому розчині, який вилучають із початкового сусла;

(iv) кількість продукту, використаного для підвищення міцності за часткою спирту, підвищення кислотності та зниження кислотності й підсолоджування;

(v) опис продуктів до та після виконання операції згідно з відповідним правом Союзу або національним правом;

(c) знаки на резервуарах, в яких продукти, внесені до реєстру, утримували до виконання операції та утримують після виконання операції;

(d) у випадку розливання - кількість одиниць заповненої тари та її вміст;

(e) у випадку розливання за договором - назва й адреса розливальника.

2. Якщо продукт переходить до іншої категорії без проходження однієї з операцій, згаданих у статті 29 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, зокрема у випадку бродіння виноградного сусла, до реєстру вносять кількість і тип продукту, який отримують після такої зміни.

1. Стосовно виробництва ігристого вина реєстр повинен містити зазначену нижче інформацію для кожного приготовленого кюве:

(a) дата приготування;

(b) дата розливу для всіх категорій якісного ігристого вина;

(c) об’єм кюве й опис, об’єм і фактична й потенційна міцність за часткою спирту кожного з його складників;

(d) кількість використаного тиражного лікеру;

(e) кількість експедиційного лікеру;

(f) кількість отриманих одиниць тари із зазначенням, залежно від випадку, типу ігристого вина, з використанням терміна, пов’язаного із залишковим вмістом цукру в ньому, якщо такий термін зазначено на етикетці.

2. Стосовно виробництва лікерного вина реєстр повинен містити зазначену нижче інформацію для кожної партії в процесі приготування:

(a) дата додання будь-якого з продуктів із переліку в пункті (3)(e) та (f) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013:

(b) тип та об’єм доданого продукту.

1. В окремих записах щодо продуктів, зазначених у статті 14(1)(b), стосовно кожного продукту повинна міститися така інформація:

(a) у випадку прибуття:

(i) назва й адреса постачальника із зазначенням, у відповідних випадках, документа, що супроводжує перевезення продукту;

(ii) відповідна кількість;

(iii) дату прибуття;

(b) у випадку вибуття:

(i) відповідна кількість;

(ii) дата використання або вибуття;

(iii) у відповідних випадках - назва й адреса одержувача.

2. Стосовно побічних продуктів або винних продуктів, вибуття яких планується відповідно до статей 14a(2) та 14b Регламенту (ЄС) № 606/2009, у реєстрі відображають кількість, яка була оцінена відповідними операторами відповідно до статті 14a того самого регламенту.

1. Держави-члени повинні визначити максимально допустимий відсоток втрат у результаті випаровування під час зберігання на складі, переробних операцій або в разі зміни категорії продукту.

2. Володілець реєстру повинен звітувати про втрати в письмовій формі протягом строку, встановленого державами-членами, перед компетентним органом для відповідної території, якщо фактичні втрати перевищують:

(a) під час перевезення - допустимі відхилення, зазначені в пункті 2.1(d) частини B додатка V до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273; та

(b) у випадках, згаданих у першому параграфі, - максимальний відсоток, встановлений державами-членами.

Компетентний орган, згаданий у першому підпараграфі, повинен вживати необхідних заходів для розслідування випадків таких втрат.

3. Держави-члени повинні визначити, яким чином вносити до реєстру дані щодо:

(a) особистого споживання виробником та його сім’єю;

(b) будь-яких випадкових змін в об’ємі продуктів.

1. Дані, зазначені у статті 14(1)(a) та статтях 15 і 19, повинні вносити до реєстру:

(a) у випадку прибуття - не пізніше наступного робочого дня після одержання; та

(b) у випадку втрат, особистого чи сімейного споживання або вибуття - не пізніше третього робочого дня після визнання, споживання або відвантаження.

2. Дані, зазначені у статті 29(1) та (2) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273 та у статтях 16 та 17 цього Регламенту, повинні вносити до реєстру:

(a) не пізніше наступного робочого дня після операції; та

(b) у випадку збагачення - в той самий день.

3. Дані, зазначені у статті 14(1)(b) та статті 18 цього Регламенту, повинні вносити до реєстру:

(a) у випадку прибуття та вибуття - не пізніше наступного робочого дня після одержання або відвантаження; та

(b) у випадку використання - в день використання.

4. Однак держави-члени можуть дозволити довші строки, які не перевищують 30 днів, зокрема у випадку використання комп’ютеризованих реєстрів, за умови, що все-таки існує можливість перевірки прибуттів, вибуттів та операцій, згаданих у статті 29(1) та (2) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273 в будь-який час на основі інших супровідних документів та що такі документи компетентні органи вважають достовірними.

Стосовно операцій зі збагачення, згаданих у статті 29(2)(b) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, держави-члени можуть вимагати їх внесення до реєстру до виконання операції зі збагачення.

5. Як відступ від параграфів 1, 2 та 3, вибуття одного й того самого продукту можуть фіксувати в реєстрі у формі місячного підсумку, якщо продукт фасують виключно в резервуари з номінальним об’ємом 10 літрів або менше з одноразовим закупорювальним пристроєм, як зазначено у статті 9(1)(e)(i) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273.

Реєстр закривають шляхом складання річного балансу один раз на рік у дату, яку визначають держави-члени. У контексті річного балансу проводять інвентаризацію запасів. Існуючі запаси переносять на наступний річний період. У реєстрі їх відображають як прибуття у дату після дати річного балансу. Якщо в річному балансі відображено різниці між запасами, зафіксованими в результаті складення балансу, та існуючими запасами, роблять відповідну примітку про це в закритій бухгалтерській книзі.

1. Виробники повинні подавати декларацію про виробництво, згадану у статті 31 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, стосовно виробництва в поточному виноробному році до 15 січня кожного року. Держави-члени можуть встановити ранішу дату або, у випадку пізніх врожаїв і конкретних виробництв вина, дату не пізніше 1 березня.

2. Декларація про виробництво, зазначена у параграфі 1, повинна містити принаймні таку інформацію:

(a) ідентифікаційні дані виробника;

(b) місце, де утримують продукти;

(c) категорія продуктів, використаних для виробництва вина: виноград, виноградне сусло (концентроване, ректифіковане концентроване або частково зброджене) або молоді вина в процесі бродіння;

(d) назва й адреса постачальників;

(e) площі, які засаджені виноградом для цілей виробництва, в тому числі для експериментальних цілей, та з яких походить виноград, виражені в гектарах та із зазначенням розташування ділянки виноградника;

(f) об’єм, виражений у гектолітрах або 100 кг, винних продуктів, отриманих із початку виноробного року та утримуваних станом на дату декларації, із розподілом за кольором (червоне/рожеве або біле), категорією використаних продуктів (виноград, молоде вино в процесі бродіння, сусло, в тому числі частково зброджене, але за винятком концентрованого й ректифікованого концентрованого) і одним із таких типів:

(i) вино з PDO;

(ii) вино з PGI;

(iii) сортове вино без PDO/PGI;

(iv) вино без PDO/PGI;

(v) усі інші продукти виноробного року, включно з концентрованим суслом, ректифікованим концентрованим суслом.

Держави-члени можуть дозволити подання однієї декларації на одну виноробну установу.

3. Кількість вина, яку потрібно вказувати в декларації про виробництво, становить загальну кількість, отриману після завершення основного спиртового бродіння, в тому числі винного осаду.

Щоб конвертувати кількість продуктів, які не є вином, в гектолітри вина, держави-члени можуть установити коефіцієнти згідно з об’єктивними критеріями, які є релевантними для такої конверсії. Держави-члени повинні повідомити Комісію про такі коефіцієнти разом із повідомленнями, згаданими в пункті 8 додатка III до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2017/1185.

4. Держави-члени повинні вимагати від збирачів і торговців, які реалізують продукти, призначені для виробництва вина, надавати виробникам дані, необхідні для заповнення декларацій про виробництво.

1. Виробники, переробники, розливальники й торговці повинні подавати декларацію про запаси, згадану у статті 32 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, до 10 вересня. Держави-члени можуть встановити ранішу дату.

2. Така декларація повинна містити принаймні таку інформацію:

(a) ідентифікаційні дані виробників, переробників, розливальників або торговців;

(b) місце, де утримують продукти;

(c) стосовно вин - загальні запаси з розподілом за кольором (червоне/рожеве або біле), типом вина (з PDO, з PGI, сортове без PDO/PGI або без PDO/PGI), походженням (із Союзу або третіх країн) і типом володільця запасів (виробник або торговець);

(d) стосовно сусла - загальні запаси з розподілом за кольором (червоне/рожеве або біле), типом виноградного сусла (концентроване, ректифіковане концентроване чи інше) і типом володільця запасів (виробник або торговець).

Винні продукти Союзу, вироблені з винограду, зібраного протягом того самого календарного року, в такій декларації не відображають.

1. Якщо держава-член вимагає подання декларації про врожай, згаданої у статті 33(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, збирачі повинні подавати таку декларацію до 15 січня. Держави-члени можуть встановити ранішу дату або, у випадку пізніх врожаїв, дату не пізніше 1 березня.

2. Така декларація повинна містити принаймні зазначену нижче інформацію з розподілом за категоріями, встановленими в пункті 1.2(3) додатка III до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273:

(a) ідентифікаційні дані збирача (згідно з інформацією, яка вимагається в пункті 1.1(1) додатка III до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273);

(b) площа, яку засаджені виноградом для цілей виробництва (в гектарах та із зазначенням розташування ділянки виноградника);

(c) кількість зібраного винограду (у 100 кг);

(d) призначення винограду (у гектолітрах або 100 кг):

(i) вироблено вино декларантом як виробником;

(ii) доставлено до кооперативної виноробні (як виноград або сусло);

(iii) продано виробнику вина (як виноград або сусло);

(iv) інше призначення (як виноград або сусло).

Інформацію, що міститься в деклараціях про виробництво й запаси відповідно до статей 22 та 23, в деклараціях про врожай відповідно до статті 24 цього Регламенту та в деклараціях про оброблення чи реалізацію відповідно до статті 34 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, залежно від випадку, централізують на національному рівні.

Держави-члени повинні встановити форму та спосіб повідомлення їм такої інформації.

1. Для цілей глави VII Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273 орган зв’язку держави-члена може надати запит органу зв’язку іншої держави-члена про збір зразків згідно з інструкціями, визначеними в додатку II до цього Регламенту.

2. Орган, що подає запит, повинен утримувати зібрані зразки та визначити, між іншим, лабораторію, в якій їх буде проаналізовано.

1. Для створення аналітичного банку даних про ізотопний аналіз, згаданого у статті 39 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, держави-члени повинні забезпечити забір зразків свіжого винограду для проведення аналізу в призначених лабораторіях держав-членів, їх оброблення та перероблення у вино відповідно до інструкцій, визначених у частині I додатка III до цього Регламенту.

2. Зразки свіжого винограду беруть із виноградників, розташованих у виноробному районі з чітко визначеними типом ґрунту, ситуацією, системою формування рослин винограду, сортом, віком і практиками вирощування.

3. Кількість зразків, що підлягають забору щороку для банку даних, визначено в частині II додатка III. Зразки відбирають із урахуванням як географічної ситуації з виноградниками в державах-членах із переліку в частині II додатка III, так і частки вин із PDO або PGI на державу-члена або регіон. Щороку щонайменше 25% зразків беруть із тих самих ділянок, що й минулого року.

3a. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що, у відповідних випадках, зразки винограду, який вирощують для виробництва вин із PDO або PGI, може брати суб’єкт, який управляє такою PDO або таким PGI. У такому випадку забір зразків координують призначені лабораторії держав-членів згідно з інструкціями, визначеними в секції A частини I додатка III.

4. Лабораторії, призначені державами-членами, аналізують зразки з використанням методів, визначених Комісією відповідно до статті 80(5) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 15 Регламенту (ЄС) № 606/2009. Призначені лабораторії повинні відповідати загальним критеріям щодо діяльності випробувальних лабораторій, визначеним у ISO/IEC 17025:2005, та, зокрема, брати участь у системі перевірок професійної придатності, що охоплює методи ізотопного аналізу. Такі лабораторії повинні надавати письмові докази відповідності таким критеріям Європейському референс-центру з контролю за сектором вина ("ERC-CWS") для контролю якості та валідації наданих даних.

5. Такі лабораторії повинні готувати звіти про результати аналізу відповідно до частини IV додатка III та форму опису кожного зразка згідно з анкетою в частині III додатка III.

6. Лабораторії повинні подавати зібрані дані, разом із копією звіту про результати аналізу, в якому описано результати й тлумачення аналізу, а також копію форми опису в електронному вигляді до ERC-CWS не пізніше [31 жовтня] року, що настає після збору врожаю.

7. Держави-члени та ERC-CWS повинні:

(a) зберігати дані в аналітичному банку даних;

(b) зберігати кожен зі зразків протягом не менше трьох років із дати їх забору;

(c) використовувати банк даних лише для моніторингу застосування законодавства Союзу та національного законодавства щодо вина або для статистичних чи наукових цілей;

(d) вживати заходів для захисту даних, зокрема від крадіжки та втручання;

(e) надавати доступ до файлів, без невиправданої затримки та безоплатно, тим, хто згенерував інформацію, що міститься у таких файлах, щоб уможливити виправлення будь-яких неточностей.

8. ERC-CWS повинен скласти та щорічно оновлювати перелік лабораторій держав-членів, призначених для підготовки зразків та виконання вимірювань для аналітичного банку даних.

1. Доступ до інформації, що міститься в аналітичному банку даних про ізотопний аналіз, надають на запит лабораторіям, призначеним державами-членами.

2. Якщо потрібно для наукових, статистичних, контрольних чи судових цілей у належним чином обґрунтованих випадках, доступ до інформації, згаданої в параграфі 1, якщо вона є репрезентативною, може бути надано на запит компетентним органам, призначеним державами-членами для забезпечення дотримання правил Союзу в секторі вина, та національним судам. Таку інформацію повинні використовувати лише для тих цілей, для яких її було запитано, та вважати конфіденційною.

2a. У випадку проведення контролю в державі-члені, для цілей якого потрібні референтні дані з аналітичного банку даних про ізотопний аналіз стосовно вина, виробленого в іншій державі-члені, компетентний орган такої держави-члена звертається до ERC-CWS з проханням зв’язатися з призначеною лабораторією держави-члена, в якій вироблено вино, щодо якого проводять розслідування, для перевірки підозри з використанням усіх доступних релевантних даних. Призначена лабораторія повинна протягом 1 місяця з дати отримання запиту перевірити, чи відповідне вино відповідає правилам Союзу в секторі вина. Якщо цього строку неможливо дотриматися з належним чином обґрунтованих причин, призначена лабораторія повинна поінформувати ERC-CWS про це, а ERC-CWS в такому випадку повинен:

(i) зробити витяг відповідних референтних даних про ізотопні вимірювання стосовно відповідного вина з аналітичного банку даних про ізотопний аналіз та надати його органу, що подає запит; або

(ii) якщо неможливо зробити витяг відповідних референтних даних про ізотопні вимірювання з аналітичного банку даних про ізотопний аналіз, але необхідні зразки надано ERC-CWS за запитом, надати аналітичну підтримку, в тому числі результати відповідних даних про ізотопні вимірювання стосовно відповідного вина, органу, що подає запит,

протягом 1 місяця з моменту, коли стало очевидно, що початкового строку дотриматися неможливо. В обох випадках відповідні дані про ізотопні вимірювання повинні бути інтерпретовані та надані протягом щонайбільше 2 місяців із дати отримання запиту компетентним органом держави-члена, в якій було вироблено вино, стосовно якого виникла підозра.

3. Надана інформація повинна стосуватися лише релевантних аналітичних даних, які є необхідними для тлумачення результатів аналізу, проведеного на основі зразка з порівнянними характеристиками й походженням. Будь-яке повідомлення інформації, до якої надано доступ, повинне супроводжуватися нагадуванням про умови використання банку даних, зазначені у статті 27(7)(c).

4. ERC-CWS повинен анонімно публікувати річний звіт про основні результати за розглядом запитів, отриманих відповідно до параграфів 1 та 2, та про основні результати перевірок, проведених державами-членами на їхній території, з використанням аналітичного банку даних про ізотопний аналіз. ERC-CWS повинен забезпечити, щоб такі звіти не містили жодної комерційно чутливої інформації. Такі результати повинні доводити до відома ERC-CWS до кінця березня року, що настає після звітного періоду, і ERC-CWS повинен публікувати такі звіти протягом 2 місяців.

Результати ізотопного аналізу, що містяться в банках даних держав-членів, отримують шляхом аналізу зразків, які було взято й оброблено відповідно до статті 27.

Щоб верифікувати відповідність правилам, визначеним у главі III розділу I частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013, главі II Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273 та главі II цього Регламенту, держави-члени повинні використовувати реєстр виноградників, згаданий у статті 145 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.