Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2018/274 від 11 грудня 2017 року про встановлення правил застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 про систему дозволів на виноградні насадження, сертифікацію, реєстр прибуттів і вибуттів, обовязкові декларації та повідомлення і Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 в частині відповідних перевірок та про скасування Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/561

1. Держави-члени повинні надавати доступ до даних із реєстру виноградників для цілей моніторингу та верифікації, фінансованих згідно з національною програмою підтримки, згаданою в секції 4 глави II розділу I частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013, якої вони стосуються.

2. Щодо площ, засаджених виноградом, для оновлення реєстру виноградників повинні виконувати принаймні такі перевірки:

(a) адміністративні перевірки, застосовні до всіх виноробів, ідентифікованих у реєстрі виноградників, які:

(i) активували дозвіл на насаджування або повторне насаджування або зареєстрували чи змінили дані в реєстрі виноградників на основі заявки або повідомлення, що подано стосовно системи дозволів на виноградні насадження;

(ii) подають заявку на вжиття заходів щодо "реструктуризації та перетворення виноградників" або "зеленого врожаю" в рамках національної програми підтримки, згаданої у статтях 46 та 47 Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(iii) подають одну з декларацій, згаданих у статтях 31, 32 та 33 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273.

(b) щорічні перевірки на місцях, які охоплюють щонайменше 5% виноробів, ідентифікованих у реєстрі виноградників.

Якщо винороби, охоплені вибіркою, є об’єктом перевірок на місцях у тому самому році в рамках заходів, згаданих у пункті (a)(i) та (ii), такі перевірки на місцях враховують для цілей досягнення річного порогового значення 5% без потреби їх повторення.

(c) систематичні перевірки на місцях виконують на площах, засаджених виноградом, які не включено в досьє жодного винороба, встановленого в додатку IV до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273.

Щодо декларацій, згаданих у статтях 31-34 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, держави-члени повинні виконувати будь-які перевірки та вживати будь-яких заходів, які є необхідними для забезпечення точності таких декларацій.

У випадку імпорту незапакованих винних продуктів, які не охоплено комп’ютеризованою системою або інформаційною системою, які згадано у статті 14(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, щоб уможливити перевірки, компетентні органи держави-члена, в якій знаходиться місце вивантаження, можуть подати запит до одержувачів відправлень незапакованих винних продуктів із проханням утримувати такі відправлення на місці вивантаження на своєму об’єкті протягом щонайбільше 10 робочих днів. Одержувачі не повинні відвантажувати, передавати чи виконувати будь-які інші дії з відправленням, із якого компетентний орган взяв зразок протягом такого періоду, доки їх не повідомлять про результати таких перевірок.

На запит одержувача компетентний орган повинен, у випадках, коли він вирішує не проводити перевірок відповідного відправлення, дозволити відвантаження відправлення до кінця строку, згаданого в першому підпараграфі.

1. Держави-члени повинні до 1 березня кожного року надавати Комісії таке:

(a) повідомлення про виноробні райони, зазначене у статті 145(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, стосовно ситуації станом на 31 липня попереднього виноробного року. Таке повідомлення складають за формою, визначеною в частині I додатка IV до цього Регламенту;

(b) повідомлення, зазначені у статтях 63(4) та 64(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Такі повідомлення складають за формою, визначеною в частині II додатка IV до цього Регламенту;

(c) повідомлення про обмеження згідно з рішенням держав-членів стосовно повторного насаджування в тому самому господарстві, зазначене у статті 8 цього Регламенту. Таке повідомлення складають за формою, визначеною в таблиці A у частині V додатка IV до цього Регламенту;

(d) оновлений національний перелік професійних організацій або зацікавлених груп виробників, зазначений у статтях 3 та 8 цього Регламенту;

(e) повідомлення про загальний розмір площ, щодо яких було встановлено, що вони засаджені виноградом без дозволу, а також площ, щодо яких було встановлено, що їх викорчувано без дозволу, зазначене у статті 71(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Таке повідомлення стосується попереднього виноробного року. Таке повідомлення складають за формою, визначеною в частині III додатка IV до цього Регламенту;

(f) якщо держави-члени вирішують застосувати критерій пріоритетності, зазначений у статті 64(2)(h) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, порогові значення, визначені стосовно мінімального та максимального розміру господарств, як зазначено у пункті Н додатка II до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273.

2. До 1 листопада кожного року держави-члени повинні повідомляти Комісію про таке:

(a) заявки на отримання дозволів на нові насадження, фактично надані дозволи в попередньому виноробному році відповідно до статті 7(1) або (2) цього Регламенту та дозволи, від яких заявники відмовилися, а також дозволи, надані іншим заявникам до 1 жовтня відповідно до статті 7(3) цього Регламенту. Такі повідомлення складають за формою, визначеною в частині IV додатка IV до цього Регламенту;

(b) дозволи на повторне насаджування, надані в попередньому виноробному році, зазначені у статті 9 цього Регламенту. Такі повідомлення складають за формою, визначеною в таблиці B у частині V додатка IV до цього Регламенту;

(c) дозволи, надані в попередньому виноробному році на основі конвертації дійсних прав на насаджування, зазначені у статті 10 цього Регламенту. Такі повідомлення складають за формою, визначеною в частині VI додатка IV до цього Регламенту та подають лише до 1 листопада року після закінчення строку для конвертації, зазначеного у статті 68(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, або до терміну, встановленого державою-членом відповідно до статті 10(1) цього Регламенту.

3. Якщо держава-член не виконує правил, визначених у параграфі 1 або 2, або якщо відповідна інформація виявиться неправильною, Комісія може частково або повністю призупинити щомісячні виплати, зазначені у статті 17 Регламенту (ЄС) № 1306/2013 щодо сектора вина до отримання правильного повідомлення.

4. Ця стаття не обмежує обов’язків держав-членів, встановлених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1337/2011 (- 1).

Повідомлення Комісії, зазначені в Делегованому регламенті (ЄС) 2018/273 та в цьому Регламенті, надають відповідно до Делегованого регламенту (ЄС) 2017/1183 та Імплементаційного регламенту (ЄС) 2017/1185.

1. Супровідні документи та їх копії зберігають протягом щонайменше п’яти років після закінчення календарного року, в якому їх було заповнено.

2. Інформацію про систему дозволів на виноградні насадження, подану відповідно до статті 33, зберігають протягом щонайменше десяти виноробних років після закінчення виноробного року, в якому її було подано.

3. Реєстр прибуттів і вибуттів і документи стосовно операцій, відображених у ньому, зберігають протягом щонайменше п’яти років після закриття запису, якого вони стосуються. Якщо один або декілька записів у реєстрі стосовно незначних кількостей вина ще не закрито, такі записи можуть бути перенесені до іншого реєстру за умови, що в оригінальному реєстрі позначають таке перенесення. У такому випадку п’ятирічний строк розпочинається з дня такого перенесення.

4. Дані з реєстру виноградників, передбачені у статті 7 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273, зберігають стільки, скільки необхідно для цілей моніторингу та верифікації заходів або системи, яких вони стосуються, та в будь-якому випадку протягом, відповідно, щонайменше п’яти виноробних років у випадку даних стосовно заходів або щонайменше десяти виноробних років у випадку даних стосовно системи дозволів на виноградні насадження після виноробного року, якого вони стосуються.

Імплементаційний регламент (ЄС) 2015/561 скасувати.

Цей Регламент набуває чинності на третій день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Частину загальної кількості гектарів, які є доступними для нових насаджень та які держави-члени вирішили розподілити на пропорційній основі серед усіх заявників на національному рівні, як зазначено у статті 4(2)(b)(i), розподіляють між окремими прийнятними заявками з використанням формули та з урахуванням можливих лімітів, зазначених у статті 3(1):

Частину загальної кількості гектарів, які є доступними для нових насаджень та які держави-члени вирішили розподілити на національному рівні відповідно до критеріїв пріоритетності, вибраних відповідно до статті 4(2)(b)(ii), розподіляють між окремими прийнятними заявками в такий спосіб:

(a) Держави-члени повинні вибрати критерії пріоритетності на національному рівні та можуть присвоїти всім вибраним критеріям однакову важливість або різну вагу. Держави-члени можуть застосовувати таку вагу однаково на національному рівні або змінювати вагу критеріїв залежно від району в межах території держави-члена.

Якщо держави-члени визнають однакову важливість усіх вибраних критеріїв на національному рівні, кожному з таких критеріїв присвоюють значення одиниці (1).

Якщо держави-члени присвоюють різну вагу вибраним критеріям на національному рівні, кожному з таких критеріїв присвоюють значення від нуля (0) до одиниці (1), а сума всіх окремих значень завжди повинна дорівнювати одиниці (1).

Якщо вага таких критеріїв варіює залежно від району в межах держави-члена, кожному з таких критеріїв для кожного з таких районів присвоюють окреме значення, що варіює від нуля (0) до одиниці (1). У такому випадку сума всіх окремих значень ваги вибраних критеріїв для кожного з таких районів завжди повинна дорівнювати одиниці (1).

(b) Держави-члени повинні оцінювати кожну прийнятну окрему заявку на предмет відповідності вибраному критерію пріоритетності. Щоб оцінити рівень такої відповідності кожному з критеріїв пріоритетності, держави-члени повинні встановити єдину шкалу на національному рівні, щоб на основі неї присвоювати кількість балів кожній заявці відносно кожного з таких критеріїв.

(c) Така єдина шкала повинна попередньо визначити кількість балів, яка може бути присвоєна залежно від рівня відповідності кожному з критеріїв, із зазначенням кількості балів, яка може бути присвоєна кожному з елементів кожного конкретного критерію.

(d) Держави-члени повинні встановити рейтинг окремих заявок на національному рівні на основі загальної кількості балів, присвоєних кожній окремій заявці залежно від її відповідності чи рівня її відповідності, як зазначено в пункті (b), та, у відповідних випадках, важливості таких критеріїв, як зазначено в пункті (a). Для цього вони повинні використовувати такі формули:

У районах, де всі критерії пріоритетності мають нульову вагу, всі прийнятні заявки отримують максимальне значення за шкалою, що відображає рівень відповідності.

(e) Держави-члени повинні надавати дозволи окремим заявникам у порядку, встановленому рейтингом, згаданим у пункті (d), допоки не буде вичерпано всі гектари, які підлягають розподілу відповідно до критеріїв пріоритетності. Загальну кількість гектарів, запитану заявником, схвалюють у формі дозволу до моменту надання дозволу наступному в рейтингу заявнику.

Якщо доступні гектари закінчуються на позиції в рейтингу, в якій декільком заявкам присвоєно рівну кількість балів, решту гектарів розподіляють на пропорційній основі між такими заявниками.

(f) Якщо ліміту для певного регіону чи району, який відповідає критеріям PDO або PGI, або району без географічного зазначення досягають при наданні дозволів відповідно до пункту A та пунктів (a), (b), (c), (d) та (e) цього пункту B, решту заявок із такого регіону або району вже не схвалюють.

1. Якщо зразки вина, виноградного сусла чи іншого рідкого винного продукту відбирають у контексті допомоги між органами контролю, компетентний орган повинен забезпечити, щоб:

(a) у випадку продуктів у резервуарах об’ємом не більше 60 літрів, які зберігають на складі в одній партії, зразки були репрезентативними для всієї партії;

(b) у випадку продуктів у резервуарах із номінальною місткістю більше 60 літрів зразки були репрезентативними для вмісту резервуара, з якого відбирають зразки.

2. Зразки відбирають шляхом наливання відповідного продукту в щонайменше п’ять чистих резервуарів із номінальною місткістю не менше 75 цл. У випадку продуктів, зазначених у пункті 1(a), відбір зразків також можуть виконувати шляхом вилучення щонайменше п’яти резервуарів із номінальною місткістю не менше 75 цл із партії, яку вивчають.

Якщо зразки дистиляту вина підлягають аналізу за методом ядерного магнітного резонансу на частоті дейтерію, зразки поміщають у резервуари з номінальною ємністю 25 цл або навіть 5 цл, якщо їх планується пересилати з однієї офіційної лабораторії до іншої.

Зразки відбирають, закривають, у відповідних випадках, та пломбують у присутності представника установи, в якій виконують забір зразка, або представника перевізника, якщо забір зразка виконують під час перевезення. Якщо такий представник відсутній, це потрібно зазначити у звіті, згаданому в пункті 4.

Кожен зразок повинен бути закритий за допомогою інертного й одноразового закупорювального пристрою.

3. Кожен зразок повинен мати етикетку, яка відповідає положенням пункту A частини II.

Якщо резервуар замалий для прикріплення до нього передбаченої етикетки, такий резервуар маркують номером незмивним чорнилом, а обов’язкову інформацію зазначають на окремому аркуші.

Представника установи, в якій виконують забір зразка, або представника перевізника просять підписати етикетку або, у відповідних випадках, аркуш.

4. Посадова особа компетентного органу, уповноважена відбирати зразки, складає письмовий звіт із зазначенням будь-яких зауважень, які така особа вважає важливими для оцінювання зразків. У такому звіті така особа, за необхідності, відображає будь-які заяви представника перевізника або представника установи, в якій виконано забір зразка, та просить такого представника поставити свій підпис. Така особа повинна зазначити кількість продукту, з якого взято зразок. У разі відмови від поставлення підпису, зазначеного вище та в третьому підпараграфі пункту 3, у звіті повинна міститися примітка про це.

5. Незалежно від того, звідки взято зразки, один зі зразків повинен лишитися в якості контрольного зразка в установі, в якій виконано забір зразків, а інший - у компетентного органу, чия посадова особа виконала забір зразків. Три зразка надсилають до офіційної лабораторії, яка виконує аналітичне вивчення або вивчення органолептичних властивостей. Там аналізують один зі зразків. Інший зберігають як контрольний зразок. Контрольні зразки зберігають протягом щонайменше трьох років після забору зразків.

6. Відправлення зразків повинні мати на зовнішньому пакованні червону етикетку, яка відповідає моделі з пункту B частини II. Така етикетка повинна мати розміри 50 мм на 25 мм.

При відвантаженні зразків компетентний орган держави-члена, з якої надсилають зразки, повинен поставити свій штамп частково на зовнішньому пакованні пакунка та частково на червоній етикетці.

1. Обов’язкова інформація:

(a) назва, адреса, включно з державою-членом, телефон, факс та адреса електронної пошти компетентного органу, за чиїм розпорядженням було виконано забір зразка;

(b) серійний номер зразка;

(c) дата забору зразка;

(d) ім’я посадової особи компетентного органу, уповноваженої на забір зразка;

(e) назва, адреса, телефон, факс, адреса електронної пошти підприємства, в якому виконано забір зразка;

(f) ідентифікаційні дані резервуара, з якого було виконано забір зразка (наприклад, номер контейнера, номер партії пляшок тощо);

(g) опис продукту, в тому числі район виробництва, рік збору врожаю, фактична або потенційна міцність за часткою спирту та, за можливості, винний сорт винограду;

(h) слова: "Зарезервований контрольний зразок може бути вивчений лише лабораторією, уповноваженою проводити контрольні аналізи. Пошкодження цілісності пломби є порушенням, що тягне за собою покарання".

2. Примітки:

3. Мінімальний розмір: 100 мм на 100 мм.

B. Модель червоної етикетки, згаданої в пункті 6 частини I

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Продукти для аналітичного тестування та тестування органолептичних властивостей згідно з Імплементаційним регламентом (ЄС) 2018/274

A. Забір зразків винограду

1. Кожен зразок повинен складатися зі щонайменше 10 кг стиглого винограду одного сорту. Виноград для зразка відбирають у тому стані, в якому він перебуває станом на момент забору зразка. Забір зразків повинен відбуватися протягом періоду, коли на відповідній ділянці збирають врожай. Зібраний виноград повинен бути репрезентативним стосовно всієї ділянки. Зразки свіжого винограду або отримане з них вичавлене сусло можуть зберігати в замороженому вигляді до подальшого використання. Лише у випадку, коли передбачено аналіз води в суслі на вміст кисню-18, аліквоту сусла можуть відбирати окремо та забезпечити її зберігання після вичавлювання всього зразка винограду.

2. При заборі зразків заповнюють форму опису. Перша частина такої форми стосується забору зразків винограду, а друга частина - виніфікації. Таку форму зберігають разом зі зразком, і вона повинна супроводжувати його весь час протягом перевезення. Таку форму повинні оновлювати шляхом внесення записів про кожен тип оброблення, яке проходить зразок. Форму опису стосовно забору зразків заповнюють відповідно до пункту A анкети в частині III.

B. Виніфікація

1. Виніфікацію повинен проводити компетентний орган або департамент, уповноважений на те компетентним органом, за можливості за умов, які є порівнянними з нормальними умовами району виробництва, для якого зразок є репрезентативним. Результатом виніфікації має бути повне перетворення цукру на спирт, тобто отримання менше 2 г/л залишкового цукру. Однак у певних випадках, наприклад, для забезпечення кращої репрезентативності, можуть бути прийнятними більші кількості залишкового цукру. Щойно вино стало прозорим, і його стабілізували за допомогою SO2, його повинні розлити в пляшки об’ємом 75 цл і маркувати.

2. Форму опису стосовно виніфікації заповнюють відповідно до пункту B анкети в частині III.

- 30 зразків у Болгарії,

- 20 зразків у Чеській Республіці,

- 200 зразків у Німеччині,

- 50 зразків у Греції,

- 200 зразків в Іспанії,

- 400 зразків у Франції,

- 30 зразків у Хорватії,

- 400 зразків в Італії,

- 10 зразків у Кіпрі,

- 4 зразки у Люксембурзі,

- 50 зразків в Угорщині,

- 4 зразки в Мальті,

- 50 зразків в Австрії,

- 50 зразків у Португалії,

- 70 зразків у Румунії,

- 20 зразків у Словенії,

- 15 зразків у Словаччині,

- 4 зразки у Великій Британії.

Застосовні аналітичні методи та способи вираження результатів (одиниць) рекомендовано та опубліковано OIV.

A. 1. Загальна інформація

1.1. Номер зразка

1.2. Ім’я та посада посадової особи або уповноваженої особи, яка взяла зразок

1.3. Назва й адреса компетентного органу, відповідального за забір зразка

1.4. Назва й адреса компетентного органу, відповідального за виніфікацію та відвантаження зразка, якщо такий орган не є органом, згаданим у пункті 1.3:

2. Загальний опис зразків

2.1. Походження (країна, регіон):

2.2. Рік збору врожаю:

2.3. Сорт винограду:

2.4. Колір винограду:

3. Опис виноградника

3.1. Ім’я та адреса особи, яка займається господарством на ділянці:

3.2. Розташування ділянки

- виноробне господарство:

- населений пункт:

- кадастровий номер:

- широта й довгота:

3.3. Тип ґрунту (наприклад, вапняковий, глинистий, вапняково-глинистий, піщаний):

3.4. Ландшафт (наприклад, схил, рівнина, велика кількість сонця):

3.5. Кількість рослин винограду на гектар:

3.6. Приблизний вік виноградника (менше 10 років / 10-25 років / більше 25 років):

3.7. Висота:

3.8. Метод формування та підрізання рослин винограду:

3.9. Тип вина, яке зазвичай виробляють із винограду (див. категорії продуктів виноградарства у частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013):

4. Характеристики врожаю та сусла

4.1. Приблизний врожай із гектара ділянки, з якої збирають врожай: (кг/га):

4.2. Стан здоров’я винограду (наприклад, здоровий, гнилий) із зазначенням того, в якому стані був виноград на момент забору зразка: сухий чи мокрий:

4.3. Дата забору зразка:

5. Погодні умови, що передували збору врожаю

5.1. Опади за 10 днів до збору врожаю: так/ні

5.2. Якщо так, надайте додаткову інформацію за наявності

6. Зрошувані виноградники:

Якщо врожай зрошують, дата останнього поливу:

(Штамп компетентного органу, відповідального за забір зразка, та ім’я, посада й підпис посадової особи, яка виконує забір зразка)

B. 1. Мікровиніфікація

1.1. Маса зразка винограду, в кг:

1.2. Метод віджимання:

1.3. Об’єм отриманого сусла:

1.4. Характеристики сусла:

- концентрація цукру, виражена в г/л та визначена за допомогою рефрактометрії:

- загальна кислотність, виражена в г/л винної кислоти: (необов’язково):

1.5. Метод оброблення сусла (наприклад, відстоювання, центрифугування):

1.6. Дріжджування (сорт використаних дріжджів). Укажіть, чи відбулося спонтанне збродження:

1.7. Температура під час бродіння:

1.8. Метод визначення завершення бродіння:

1.9. Метод оброблення вина (наприклад, переливання):

1.10. Додання діоксиду сірки в мг/л:

1.11. Аналіз отриманого вина

- фактична міцність за об’ємною часткою спирту в % об.:

- загальний сухий екстракт:

- редукувальні цукри, виражені як г/л інвертного цукру:

2. Хронологічна таблиця виніфікації зразка

Дата:

- забору зразка: (та сама, що й дата збою врожаю, пункт 4.3 частини I)

- оброблення:

- початку бродіння:

- завершення бродіння:

- розливу:

Дата заповнення частини II:

(Штамп компетентного органу, який виконав виніфікацію, та підпис компетентної посадової особи такого органу)

1. Країна:

2. Номер зразка:

3. Рік:

4. Сорт винограду:

5. Тип вина:

6. Регіон/район:

7. Назва, адреса, номер телефону, факсу та адреса електронної пошти лабораторії, відповідальної за результати:

8. Зразок контрольного аналізу ERC-CWS: так/ні

1. Вино (перенесено з частини III додатка III)

1.1. Міцність за об'ємною часткою спирту: % об.

1.2. Загальний сухий екстракт: г/л

1.3. Редукувальні цукри: г/л

1.4. Загальна кислотність, виражена як винна кислота: г/л

1.5. Загальний вміст діоксиду сірки: мг/л

2. Дистиляція вина для SNIF-NMR (природне ізотопне фракціонування методом ядерного магнітного резонансу з урахуванням специфіки місцевості)

2.1. Опис апарату для дистиляції:

2.2. Об’єм дистильованого вина / маса отриманого дистиляту:

3. Аналіз дистиляту

3.1. Міцність дистиляту за об’ємною часткою спирту % (м/м):

4. Результат вимірювання співвідношення ізотопів дейтерію/водню в етанолі за допомогою методу ядерного магнітного резонансу

4.1. (D/H)I = ppm

4.2. (D/H)II = ppm

4.3. "R" =

5. Параметри ЯМР

Спостережувана частота:

6. Результат вимірювання співвідношення ізотопів 18O/16O у вині

дельта 18O [‰] = ‰ V. SMOW - SLAP

7. Результат вимірювання співвідношення ізотопів 18O/16O у суслі (якщо застосовно)

дельта 18O [‰] = ‰ V. SMOW - SLAP

8. Результат вимірювання співвідношення ізотопів 13C/12C у винному спирті

дельта 13C [‰] = ‰ V-PDB.

Термін для надання повідомлення: 1 березня.

Термін для надання повідомлення: 1 березня.

Термін для надання повідомлення: 1 березня.

Термін для надання повідомлення: 1 березня.