Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1303/2013 від 17 грудня 2013 року про встановлення спільних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування, Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій та Європейського фонду морського та рибного господарства та про встановлення загальних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування та Європейського фонду морського і рибного господарства та скасування Регламенту Ради

(d) переконатися, що бенефіціар має адміністративну, фінансову та операційну спроможність для виконання умов, зазначених у пункті (c), до затвердження операції;

(e) переконатися, що, якщо операція почалася до подання заявки на фінансування до органу управління, застосовне право, що відповідає операції, було дотримано;

(f) забезпечувати, щоб операції, відібрані для підтримки з фондів або EMFF, не включали види діяльності, що були частиною операції, яка підлягала чи повинна була підлягати процедурі відшкодування відповідно до статті 71 після переміщення виробничої діяльності за межі території програми;

(g) визначати категорії інтервенції чи, в разі EMFF, заходи, до яких потрібно віднести видатки на операцію;

4. Що стосується фінансового управління операційною програмою та контролю за нею, орган управління повинен:

(a) перевірити, що товари та послуги, що є предметом спільного фінансування, були надані, що операція відповідає чинному законодавству, операційній програмі та умовам підтримки операції, а також:

(i) якщо витрати підлягають відшкодуванню відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 67(1), що сума видатків, заявлена бенефіціарами стосовно цих витрат, була сплачена;

(ii) у разі відшкодування витрат відповідно до пунктів (b)-(e) першого підпараграфа статті 67(1), що умови відшкодування видатків бенефіціару були дотримані;

(b) забезпечувати, щоб бенефіціари, залучені до впровадження операцій, які були відшкодовані на підставі прийнятних витрат, що фактично виникли, вели окрему систему звітності чи належний код для звітності для всіх транзакцій, пов’язаних з операцією;

(c) впроваджувати дієві та пропорційні заходи боротьби з шахрайством з урахуванням встановлених ризиків;

(d) встановлювати процедури для забезпечення того, щоб всі документи відносно видатків і аудиту, необхідні для забезпечення наявності документації, необхідної для проведення аудиту, відповідали вимогам пункту (g) статті 72;

(e) складати декларацію управління та річний короткий виклад, зазначені в пунктах (a) та (b) статті 63(5) і статті 63(6) та (7) Фінансового регламенту.

Як відступ від пункту (a) першого підпараграфу, Регламент про ЕТС може встановлювати конкретні правила щодо перевірки, застосовні до програм співпраці.

5. Перевірки відповідно до пункту (a) першого підпараграфу параграфу 4 повинні включати такі процедури:

(a) адміністративні перевірки відносно кожної заяви на відшкодування, поданої бенефіціарами;

(b) перевірки операцій на місцях.

Частота та охоплення перевірок на місцях повинні бути пропорційними сумі публічної підтримки для операції та рівню ризику, встановленому згідно з такими перевірками та аудитами органом аудиту для системи управління та контролю в цілому.

6. Перевірки окремих операцій на місцях відповідно до пункту (b) першого підпараграфу параграфу 5 можна виконувати на вибірковій основі.

7. Якщо орган управління є також бенефіціаром згідно з операційною програмою, механізми перевірок, зазначені у пункті (a) першого підпараграфу параграфу 4, повинні забезпечувати належний розподіл функцій.

8. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють правила щодо визначення інформації відносно даних, які потрібно записувати та зберігати в електронному форматі в рамках системи моніторингу, встановленої згідно з пунктом (d) параграфу 2 цієї статті.

Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють технічні специфікації системи, встановленої згідно з пунктом (d) параграфу 2 цієї статті. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

9. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють детальні мінімальні вимоги до документації, необхідної для проведення аудиту, зазначеного в пункті (d) першого підпараграфу параграфу 4 цієї статті відносно звітних записів, які потрібно вести, та супровідних документів, які потрібно зберігати на рівні органу із засвідчення, органу управління, проміжних органів і бенефіціарів.

10. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно моделі для декларації управління, зазначеної в пункті (e) першого підпараграфу параграфу 4 цієї статті. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

Орган із засвідчення операційної програми несе відповідальність, зокрема за:

(a) складання та подання заявок на виплати до Комісії та засвідчення того, що вони походять з надійних систем звітності, ґрунтуються на супровідних документах, що підлягають перевірці, та підлягали перевіркам органу управління;

(b) складання звітності, зазначеної у пункті (a) статті 63(5) та статті 63(6) Фінансового регламенту;

(c) засвідчення повноти, точності та достовірності звітності і що видатки, внесені до неї, відповідають застосовному праву та виникли відносно операцій, відібраних для фінансування відповідно до критеріїв, що застосовують до операційної програми та які відповідають застосовному праву;

(d) забезпечення наявності системи, що записує та зберігає, в електронному форматі, записи звітності для кожної операції та що підтримує всі дані, необхідні для складання заявок на виплати та звітність, у тому числі записи сум, що підлягають відшкодуванню, сум, які було відшкодовано, та сум, знятих після анулювання всього внеску чи частини внеску для операції чи операційної програми;

(e) забезпечення, для цілей складання та подання заявок на виплати, отримання належної інформації від органу управління про процедури та перевірки, виконані в зв’язку з видатками;

(f) врахування при складанні та поданні заявок на виплати результатів усіх аудитів, проведених органом аудиту або за його відповідальності;

(g) ведення, в електронному форматі, записів звітності видатків, заявлених Комісії, та відповідного публічного внеску, сплаченого бенефіціарам;

(h) зберігання сум, що підлягають відшкодуванню, та сум, знятих після анулювання усього внеску чи частини внеску для операції. Суми, що підлягають відшкодуванню, потрібно повернути до бюджету Союзу до закриття операційної програми шляхом їх вирахування з наступної заявки на виплату.

1. Орган аудиту забезпечує, щоб аудити проводили за допомогою системи управління та контролю операційної програми, що належно функціонує, та на належній вибірці операцій на підставі заявлених видатків. Заявлені видатки підлягають аудиту на репрезентативній вибірковій основі та, за загальним правилом, за допомогою статистичних методів вибірки.

Нестатистичний метод вибірки може бути використаний на підставі професійного судження органу аудиту, у належним чином обґрунтованих випадках, відповідно до міжнародно визнаних стандартів у галузі аудиту та в будь-якому випадку, коли кількість операцій за звітний рік є недостатньо, щоб дозволити використання статистичного методу.

У таких випадках, масштаби вибірки повинні бути достатніми для того, щоб надати можливість органу аудиту скласти дійсний аудиторський висновок відповідно до статті 63(7) Фінансового регламенту.

Нестатистичний метод вибірки повинен охоплювати щонайменше 5 % операцій, щодо яких видатки було заявлено до Комісії протягом звітного року, та 10 % видатків, які було заявлено до Комісії протягом звітного року.

2. Якщо аудити проводить орган, що не є органом аудиту, орган аудиту забезпечує, щоб будь-який такий орган мав необхідну функціональну незалежність.

3. Орган аудиту забезпечує, щоб аудиторська робота враховувала аудиторські стандарти, визнані на міжнародному рівні.

4. Орган аудиту повинен, протягом восьми місяців з дати ухвалення операційної програми, підготувати стратегію аудиту для виконання аудитів. Стратегія аудиту викладає методологію аудиту, метод вибірки для аудитів операцій і планування аудитів стосовно поточного звітного року та двох наступних звітних років. Стратегію аудиту необхідно оновлювати щорічно з 2016 року до 2024 року включно. Якщо спільну систему управління та контролю застосовують до понад однієї операційної програми, може бути підготовлено єдину стратегію аудиту для відповідних операційних програм. Орган аудиту подає стратегію аудиту до Комісії на запит.

5. Орган аудиту готує:

(a) аудиторський висновок відповідно до статті 63(7) Фінансового регламенту;

(b) контрольний звіт, що викладає основні висновки аудитів, проведених відповідно до параграфу 1, в тому числі висновки щодо недоліків, виявлених у системах управління та контролю, а також запропоновані та вжиті коригувальні заходи.

Якщо спільну систему управління та контролю застосовують до більш ніж однієї операційної програми, інформація, необхідна згідно з пунктом (b) першого підпараграфу, може бути згрупована в єдиний звіт.

6. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють моделі для стратегії аудиту, аудиторського висновку та контрольного звіту. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

7. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, для встановлення масштабів і змісту аудитів операцій і аудитів звітності, а також методології для відбору вибірки операцій, зазначеної в параграфі 1 цієї статті.

8. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють детальні правила щодо використання даних, зібраних під час аудитів, проведених посадовими особами Комісії чи уповноваженими представниками Комісії.

1. Комісія співпрацює з органами аудиту з метою координації їхніх аудиторських планів і методів і повинна негайно обмінюватися з такими органами результатами аудитів, проведених щодо систем управління та контролю.

2. Щоб полегшити таку співпрацю у випадках, коли держава-член призначає більше одного органу аудиту, держава-член може призначити координаційний орган.

3. Комісія, органи аудиту та будь-який координаційний орган збираються на постійній основі та, за загальним правилом, щонайменше раз на рік, якщо тільки не погоджено інше, для перевірки річного контрольного звіту, аудиторського висновку та стратегії аудиту, а також обміну думками з питань відносно покращення систем управління та контролю.

Держава-член забезпечує, щоб на час закриття операційної програми, сума публічних видатків, сплачених бенефіціарам, щонайменше дорівнювала внеску з Фондів і EMFF, сплаченому Комісією державі-члену.

1. Комісія відшкодовує, як проміжні платежі, 90 % суми, що є наслідком застосування ставки спільного фінансування для кожного пріоритету, встановленої в рішенні про ухвалення операційної програми, до прийнятних видатків для пріоритету, включеного до заявки на виплату.

Комісія визначає решту суми, яку необхідно відшкодувати як проміжні платежі, чи стягнути відповідно до статті 139.

2.  Внесок з фондів або EMFF до пріоритету через проміжні платежі та виплату остаточного залишку не повинен бути вищим, ніж:

(a) прийнятні публічні видатки, вказані в заявках на виплату для пріоритету; чи

(b) внесок з фондів чи EMFF для пріоритету, як встановлено в рішенні Комісії про ухвалення операційної програми, залежно від того, що є нижчим.

3. Як відступ від параграфа 2, внесок з фондів або EMFF через виплату остаточного залишку для кожного пріоритету за фондом та за категорією регіонів у останньому звітному році не повинен перевищувати більш ніж на 10 % внесок з фондів або EMFF для кожного пріоритету за фондом та за категорією регіонів, як встановлено у рішення Комісії про схвалення операційної програми.

Внесок з фондів EMFF через виплату остаточного залишку у останньому звітному році не повинен перевищувати заявлені прийнятні публічні витрати або внесок з кожного фонду та категорії регіонів до кожної операційної програми, як встановлено у рішенні Комісії про схвалення операційної програми, залежно від того, що є нижчим.

1. Заявки на виплати повинні включати, щодо кожного пріоритету:

(a) загальну суму прийнятних видатків, понесених бенефіціарами та оплачених під час здійснення операцій, згідно з даними, внесеними до системи бухгалтерського обліку органу із засвідчення;

(b) загальну суму публічних видатків, понесених під час здійснення операцій, згідно з даними, внесеними до системи бухгалтерського обліку органу із засвідчення.

Стосовно сум, що повинні бути включені до заявок на виплати для отримання форми підтримки, зазначеної в пункті (e) першого підпараграфа статті 67(1), заявки на виплати повинні включати елементи, зазначені в делегованих актах, ухвалених згідно зі статтею 67(5a), та відповідати зразку заявок на виплати, наведеному в імплементаційних актах, ухвалених відповідно до параграфа 6 цієї статті.

2. Прийнятні видатки, включені до заявки на виплату, повинні підтверджуватися оплаченими рахунками-фактурами або бухгалтерськими документами, що мають еквівалентну доказову силу, за винятком форм підтримки, зазначених у пунктах (b)-(e) першого підпараграфа статті 67(1) цього Регламенту, статтях 68, 68a та 68b цього Регламенту, статті 69(1) цього Регламенту та статті 109 цього Регламенту, а також у статті 14 Регламенту ESF. Для таких форм підтримки суми, включені до заявки на виплату, є витратами, розрахованими на відповідній основі.

3. У разі державної допомоги публічний внесок, що відповідає видаткам, включеним до заявки на виплату, сплачує бенефіціарам орган, що надає допомогу, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(a) статті 2, його сплачує бенефіціар органу, що отримує допомогу.

4. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, в разі державної допомоги заявка на виплату може включати аванси, сплачені бенефіціару органом, що надає допомогу, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(a) статті 2, аванси, сплачені бенефіціаром органу, що отримує допомогу, за таких кумулятивних умов:

(a) ці аванси є предметом гарантії, наданої банком або іншою фінансовою установою, що має осідок у державі-члені, або покриваються механізмом, що надається як гарантія публічним органом або державою-членом;

(b) ці аванси не перевищують 40 % загальної суми допомоги, що повинна бути надана бенефіціару для певної операції, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(a) статті 2, загальної суми допомоги, що повинна бути надана органу, що отримує допомогу в рамках певної операції;

(c) ці аванси покриті видатками, сплаченими бенефіціаром, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(a) статті 2, видатками, сплаченими органом, що отримує допомогу, при здійсненні операції, та підтвердженими оплаченими рахунками-фактурами або бухгалтерськими документами, що мають еквівалентну доказову силу, протягом трьох років після року сплати авансу або 31 грудня 2023 року, залежно від того, який із цих термінів настане раніше.

Якщо умови, викладені в пункті (c) першого підпараграфа, не виконано, наступна заявка на виплату повинна бути відповідно виправлена.

5. У кожній заявці на виплату, що включає аванси типу, описаного в параграфі 4 цієї статті, окремо зазначають:

(a) загальну суму, що надійшла від операційних програм як аванси;

(b) суму, що протягом трьох років після сплати авансу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа параграфа 4 була покрита видатками, сплаченими бенефіціаром, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(a) статті 2, органом, що отримує допомогу; та

(c) суму, яка не була покрита видатками, сплаченими бенефіціаром, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(а) статті 2, органом, що отримує допомогу, та стосовно якої трирічний строк іще не завершився.

6. Для забезпечення однакових умов для імплементації цієї статті Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють зразок заявок на виплати. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

1. З урахуванням наявності коштів з початкового та річного попереднього фінансування, а також проміжних платежів, орган управління забезпечує, щоб бенефіціар повністю отримав належну сукупну суму прийнятних публічних видатків і не пізніше, ніж протягом 90 днів з дати подання бенефіціаром вимоги про здійснення платежу.

Жодну суму не вираховують або не стягують, а також не стягують жодного спеціального збору чи іншого збору, що має еквівалентні наслідки та спричинив би скорочення сум, які потрібно виплатити бенефіціарам.

2. Орган управління може перервати строк платежу, зазначений у параграфі 1, у будь-якому з таких належно обґрунтованих випадків:

(a) сума вимоги про здійснення платежу не є належною до сплати або не надано відповідних супровідних документів, у тому числі документів, що є необхідними для перевірок управління згідно з пунктом (a) першого підпараграфу статті 125(4);

(b) розпочато розслідування щодо можливого порушення, що впливає на відповідні видатки.

Необхідно повідомити відповідного бенефіціара в письмовому вигляді про переривання строку та причини такого переривання.

1. Держави-члени, що не прийняли євро як свою валюту на дату заявки на платіж, конвертують суми видатків, що виникли та виражені в національній валюті, в євро. Такі суми конвертують у євро, використовуючи місячну звітну ставку обмінного курсу Комісії в місяці, коли видатки були зареєстровано в звітності органу із засвідчення відповідної операційної програми. Комісія опубліковує обмінний курс за допомогою електронних засобів кожного місяця.

2. Як відступ від параграфу 1, Регламент про ETC може встановлювати конкретні правила щодо визначення строків конвертації в євро.

3. Якщо євро стає валютою держави-члена, процедуру конвертації, викладену в параграфі 1, продовжують застосовувати до всіх видатків, внесених до звітності органом із засвідчення до дати набуття чинності фіксованого обмінного курсу між національною валютою та євро.

1. Суму початкового попереднього фінансування сплачують частинами в такий спосіб:

(a) у 2014 році: 1 % суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм для операційної програми чи 1,5 % суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм для операційної програми, якщо держава-член отримує фінансову допомогу з 2010 року, відповідно до статей 122 та 143 ДФЄС, або з Європейського фонду фінансової стабільності (EFSF), чи отримує фінансову допомогу 31 грудня 2013 року відповідно до статей 136 і 143 ДФЄС;

(b) у 2015 році: 1 % суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм для операційної програми чи 1,5 % суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм для операційної програми, якщо держава-член отримує фінансову допомогу з 2010 року, відповідно до статей 122 та 143 ДФЄС, або з EFSF, чи отримує фінансову допомогу 31 грудня 2014 року відповідно до статей 136 і 143 ДФЄС;

(c) у 2016 році: 1 % від суми підтримки з Фондів і EMFF на весь період планування програм для операційної програми.

Якщо операційну програму ухвалено в 2015 році чи пізніше, попередні виплати потрібно здійснити протягом року ухвалення.

1а. Крім виплат, передбачених у пунктах (b) та (c) параграфу 1, додаткову суму початкового попереднього фінансування в розмірі 3,5 % суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм сплачують до операційних програм у Греції кожного року в 2015 та 2016 роках.

Додаткове початкове попереднє фінансування не застосовують ні до програм згідно з метою "Європейське територіальне співробітництво", ні до спеціального розподілення для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді.

Якщо, до 31 грудня 2016 року, сукупну суму додаткового початкового попереднього фінансування, сплаченого фондом на підставі цього параграфу в 2015 та 2016 роках до операційної програми, за необхідності, не покрито заявками на виплати, які подав орган із засвідчення для такої програми, Греція повинна відшкодувати Комісії сукупну суму додаткового початкового попереднього фінансування для такого фонду, сплаченого для такої програми. Такі відшкодування не є фінансовим коригуванням та не повинні зменшувати підтримку з Фондів і EMFF для операційних програм. Відшкодовані суми становлять внутрішній цільовий дохід відповідно до пункту (с) статті 21(3) Фінансового регламенту.

2. Суму річного попереднього фінансування сплачують до 1 липня в 2016-2023 роках. Вона становить відсоток від суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм для операційної програми, що виглядає так:

- 2016: 2 %

- 2017: 2,625 %

- 2018: 2,75 %

- 2019: 2,875 %

- 2020: 3 %

- з 2021 до 2023 року: 2 %.

3. При розрахунку суми початкового попереднього фінансування, зазначеної в параграфі 1, сума підтримки для всього періоду планування програм повинна виключати суми з резерву результативності, які було спочатку розподілено для операційної програми.

При розрахунку суми річного попереднього фінансування, зазначеної в параграфі 2, включно до 2020 року, сума підтримки для всього періоду планування програм повинна виключати суми з резерву результативності, які було спочатку розподілено для операційної програми.

1. Орган із засвідчення подає на постійній основі заявку на проміжний платіж відповідно до статті 131(1), що охоплює суми, внесені до його системи звітності за звітний рік. Проте орган із засвідчення може, якщо вважає за необхідне, включити такі суми до заявок на виплати, які подають у наступні звітні роки.

2. Орган із засвідчення повинен подати кінцеву заявку на проміжний платіж до 31 липня після закінчення попереднього звітного року та, в будь-якому разі, до першої заявки на проміжний платіж за наступний звітний рік.

3. Першу заявку на проміжний платіж неможливо подати до повідомлення Комісії про призначення органів управління і органів із засвідчення відповідно до статті 124.

4. Проміжні платежі не здійснюють для операційної програми, якщо до Комісії не подано річний звіт про імплементацію відповідно до правил окремого фонду.

5. Відповідно до наявного фінансування, Комісія здійснює проміжний платіж не пізніше, ніж протягом 60 днів після дати реєстрації в Комісії заявки на виплату.

1. Комісія анулює зобов’язання щодо будь-якої частини суми в операційній програмі, яку не було використано для цілей виплати початкового та річного попереднього фінансування, а також проміжних платежів до 31 грудня третього фінансового року після року набуття бюджетного зобов’язання згідно з операційною програмою або для яких заявку на виплату, складену відповідно до статті 131, не було подано відповідно до статті 135.

2. Частину зобов’язань, що залишаються невиконаними станом на 31 грудня 2023 року, анулюють у разі, якщо будь-який з документів, що є необхідними згідно зі статтею 141(1), не був поданий до Комісії до завершення строку, встановленого в статті 141(1).

1. Звітність, зазначену в пункті (a) статті 63(5) та статті 63(6) Фінансового регламенту, подають Комісії для кожної операційної програми. Звітність повинна охоплювати звітний рік і включати на рівні кожного пріоритету та, у відповідних випадках, фонду і категорії регіонів:

(a) сукупну суму прийнятних видатків, які вносять до систем звітності органу із засвідчення, що включено до заявок на виплати, які подають до Комісії відповідно до статті 131 та статті 135(2) до 31 липня після закінчення звітного року, сукупну суму відповідних публічних видатків, що виникають під час впровадження операцій, а також сукупну суму відповідних платежів, здійснених на користь бенефіціарів згідно зі статтею 132(1);

(b) суми, які було знято та відшкодовано протягом звітного року, суми, які необхідно відшкодувати наприкінці звітного року, відшкодування, які було здійснено відповідно до статті 71, та суми, які неможливо відшкодувати;

(c) суми внесків програми, сплачені до фінансових інструментів згідно зі статтею 41(1), та авансів державної допомоги згідно зі статтею 131(4);

(d) для кожного пріоритету, звірка видатків, встановлених відповідно до пункту (a) та видатків, заявлених відносно того самого звітного року в заявках на виплати, до якої додають роз’яснення будь-яких розбіжностей.

2. Якщо держава-член виключила зі своєї звітності видатки, що було попередньо включено до заявки на проміжний платіж за звітний рік, у зв’язку з поточним оцінюванням законності таких видатків, будь-які чи всі такі видатки, які було пізніше встановлено як правомірні та точні, можуть бути включені до заявки на проміжний платіж, що відноситься до наступних звітних років.

3. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що викладають модель для звітності, зазначеної у цій статті. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

Для кожного року, починаючи з 2016 року та до 2025 року включно, держави-члени повинні подати, до граничного строку, викладеного в статті 63(5), та другому підпараграфі статті 63(7) Фінансового регламенту, документи, зазначені в такій статті, зокрема:

(a) звітність, зазначену в статті 137(1) цього Регламенту, за попередній звітний рік;

(b) декларацію управління та річний короткий виклад, зазначені в пункті (e) першого підпараграфу статті 125(4) цього Регламенту, за попередній звітний рік;

(c) аудиторський висновок і контрольний звіт, зазначені в пунктах (a) та (b) першого підпараграфу статті 127(5) цього Регламенту, за попередній звітний рік.

1. Комісія проводить перевірку документів, поданих державою-членом згідно зі статтею 138. На запит Комісії, держава-член повинна подати всю необхідну додаткову інформацію, щоб надати можливість Комісії визначити, чи є звітність повною, точною та достовірною, до граничного строку, викладеного в статті 84.

2. Комісія приймає звітність, якщо вона може зробити висновок, що звітність є повною, точною та достовірною. Комісія приходить до такого висновку, якщо орган аудиту надає аудиторський висновок без застережень щодо повноти, точності та достовірності звітності, якщо тільки Комісія не має конкретного підтвердження того, що аудиторський висновок щодо звітностей не є надійним.

3. Комісія повинна повідомити державу-члена до завершення строку, викладеного в статті 84, про те, чи може вона прийняти звітність.

4. Якщо, з причин, пов’язаних з державою-членом, Комісія не може прийняти звітність до завершення виділеного строку, викладеного в статті 84, Комісія повинна повідомити держави-члени і вказати причини відповідно до параграфу 2 цієї статті, а також заходи, які необхідно вжити, та строк для їх завершення. Наприкінці строку для завершення таких заходів, Комісія повинна повідомити державу-члена про те, чи вона може прийняти звітність.

5. Питання, пов’язані з законністю основних транзакцій стосовно видатків, внесених до звітності, не враховують для цілей прийняття звітності Комісією. Процедура перевірки та прийняття звітності не повинна перешкоджати розгляду заявок на проміжні платежі та не повинна призводити до призупинення платежів, без обмеження статей 83 та 142.

6. На підставі прийнятої звітності, Комісія розраховує суму, що підлягає сплаті до фондів або EMFF, за звітний рік і наступні коригування відносно платежів державі-члену. Комісія враховує:

(a) суми в звітності, зазначені у пункті (a) статті 137(1), та до яких необхідно застосувати ставку спільного фінансування для кожного пріоритету;

(b) сукупну суму платежів, здійснених Комісією протягом такого звітного року, що складається з:

(i) суми проміжних платежів, сплачених Комісією відповідно до статті 130(1) та статті 24; та

(ii) суми річного попереднього фінансування, сплаченого згідно зі статтею 134(2).

7. Після розрахунку, здійсненого згідно з параграфом 6, Комісія списує відповідне річне попереднє фінансування та сплачує будь-яку належну додаткову суму протягом 30 днів з дати прийняття звітності. Якщо є сума, яка підлягає стягненню з держави-члена, до неї застосовується наказ про стягнення, який видає Комісія та який необхідно виконувати, за можливості, шляхом зарахування сум, що підлягають сплаті державі-члену, у рахунок наступних платежів до тієї самої операційної програми. Таке стягнення не становить фінансове коригування та не повинно зменшувати підтримку з фондів і з EMFF операційній програмі. Стягнута сума становить цільовий дохід згідно зі статтею 177(3) Фінансового регламенту.

Як відступ від першого підпараграфа, Комісія не повинна видавати наказ про стягнення для сум, що підлягають відшкодуванню з держав-членів для рахунків, поданих у 2020 році. Не стягнені суми використовують для пришвидшення інвестицій, пов’язаних зі спалахом COVID-19 та є прийнятними відповідно до цього Регламенту та правил окремих фондів.

Не стягнені суми списують або стягують при закритті.

8. Якщо, після застосування процедури, викладеної в параграфі 4, Комісія не може прийняти звітність, Комісія визначає, на підставі наявної інформації та відповідно до параграфу 6, суми, що підлягають сплаті до Фондів і EMFF, за звітний рік і повинна повідомити державу-члена. Якщо держава-член повідомляє Комісію про свою згоду протягом двох місяців з дати передачі Комісією інформації, застосовують параграф 7. За відсутності такої згоди, Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, що встановлюють суму, яка підлягає сплаті до Фондів і EMFF за звітний рік. Таке рішення не є фінансовим коригуванням та не зменшує підтримку з Фондів і EMFF для операційної програми. На підставі рішення Комісія застосовує коригування до платежів державі-члену відповідно до параграфу 7.

9. Прийняття звітності Комісією чи рішення Комісії згідно з параграфом 8 цієї статті не обмежує застосування коригувань згідно зі статтями 144 та 145.

10. Держави-члени можуть заміняти неправильні суми, які було виявлено після подання звітності, шляхом здійснення відповідних коригувань у звітностях за звітний рік, коли виявлено порушення, без обмеження статей 144 та 145.

1. Без обмеження правил, що регулюють державну допомогу, орган управління забезпечує, щоб всі супровідні документи відносно видатків, що отримують підтримку з Фондів і EMFF для операцій, для яких сукупні прийнятні видатки становлять менше 1000000 євро, було надано Комісії та Європейській Рахунковій Палаті на запит на період у три роки з 31 грудня після подання звітності, до якої включено видатки на операцію.

У разі операцій, крім зазначених у першому підпараграфі, всі супровідні документи надають на дворічний період з 31 грудня після подання звітності, до якої включено остаточні видатки на завершену операцію.

Орган управління може ухвалити рішення про застосування до операцій, для яких сукупні прийнятні видатки нараховують менше 1000000 євро, правила, зазначеного в другому підпараграфі.

Строк, зазначений у першому чи другому підпараграфі, переривають в разі судових проваджень або на належно обґрунтований запит Комісії.

2. Орган управління повинен повідомити бенефіціарам про початкову дату періоду, зазначеного в параграфі 1.

3. Документи повинні зберігатися в оригіналі, або у формі засвідчених копій оригіналів, або на загальноприйнятих носіях даних, включаючи електронні версії оригіналів або документи, що існують лише в електронній формі. Якщо документи зберігаються на загальноприйнятих носіях даних згідно з процедурою, встановленою в параграфі 5, оригінали не вимагаються.

4. Документи зберігають у формі, що дозволяє встановлення особи суб’єктів даних не довше, ніж це необхідно для цілей збирання даних чи їх подальшого опрацювання.

5. Процедуру засвідчення відповідності документів, що зберігають на загальноприйнятих носіях даних, оригіналу документу встановлюють національні органи, які забезпечують, щоб збережені версії відповідали вимогам національного законодавства, а також щоб на них можна було покладатися для цілей аудиту.

6. Якщо документ існує виключно в електронному вигляді, використовувані комп’ютерні системи, повинні відповідати прийнятим стандартам безпеки, що забезпечують, щоб збережені документи відповідали вимогам національного законодавства та щоб на них можна було покладатися для цілей аудиту.

1. Крім документів, зазначених у статті 138, для заключного звітного року з 1 липня 2023 року до 30 червня 2024 року, держави-члени повинні подавати заключний звіт про впровадження для операційної програми чи останній річний звіт про впровадження для операційної програми, що отримує підтримку з EMFF.

2. Остаточний залишок виплачують не пізніше ніж за три місяці після дати прийняття звітності за заключний звітний рік або протягом одного місяця після дати прийняття заключного звіту про впровадження, залежно від того, яка дата є пізнішою.

1. Комісія може призупинити всі проміжні платежі чи їх частину, на рівні пріоритетів або операційних програм, у разі виконання однієї чи більше з таких умов:

(a) є серйозний недолік у дієвому функціонуванні системи управління та контролю операційної програми, що поставив під загрозу внесок Союзу до операційної програми та в зв’язку з яким було вжито коригувальних заходів;

(b) видатки в заявці на виплату пов’язані з порушенням, що має серйозні фінансові наслідки, які не було виправлено;

(c) держави-члени не вжили необхідних заходів для виправлення ситуації, що призвела до призупинення згідно зі статтею 83;

(d) є серйозний недолік у якості та надійності системи моніторингу чи даних про спільні та спеціальні показники;

(e) не було завершено заходи для виконання умови ex ante з урахуванням умов, викладених у статті 19;

(f) є підтвердження, виходячи з перевірки результативності для пріоритету, що мала місце серйозна нездатність досягти цільових етапів такого пріоритету, які відносяться до фінансових показників і показників здобутків, і ключових кроків імплементації, викладених у рамках результативності з урахуванням умов, викладених у статті 22.

Правила окремого фонду для EMFF можуть встановлювати конкретні підстави для призупинення платежів, пов’язаних з недотриманням правил, застосовних відповідно до Спільної політики щодо рибальства, що повинні бути пропорційними, беручи до уваги характер, тяжкість, тривалість і повторюваність недотримання.

2. Комісія може ухвалити рішення, у формі імплементаційних актів, про призупинення всіх проміжних платежів або їх частини, після того, як державі-члену було надано можливість надати свої спостереження.

3. Комісія повинна відмінити призупинення всіх проміжних платежів або їх частини, якщо держава-член вжила необхідних заходів для того, щоб призупинення було відмінено.

1. Держави-члени повинні, передусім, нести відповідальність за розслідування порушень і здійснення необхідних фінансових коригувань і стягнення коштів. У разі систематичного порушення, держава-член повинна розширити сферу свого розслідування так, щоб воно охоплювало всі операції, що могли зазнати впливу.

2. Держави-члени повинні здійснювати необхідні фінансові коригування в зв’язку з індивідуальними чи систематичними порушеннями, що було виявлено в операціях або операційних програмах. Фінансові коригування передбачають анулювання всього публічного внеску чи частини публічного внеску до операції чи операційної програми. Держави-члени повинні враховувати характер і тяжкість порушень, а також фінансову втрату фондів або EMFF, та повинні застосовувати пропорційне коригування. Фінансові коригування потрібно вносити до звітності за звітний рік, у якому було ухвалено рішення про анулювання.

3. Внесок з фондів або EMFF, який було анульовано відповідно до параграфу 2, може бути використаний повторно державою-членом у рамках відповідної операційної програми, з урахуванням параграфу 4.

4. Внесок, який було анульовано відповідно до параграфу 2, не може бути використано повторно для будь-якої операції, що підлягала коригуванню, чи, якщо фінансове коригування здійснюють у разі систематичного порушення, для будь-якої операції, що зазнала впливу внаслідок систематичного порушення.

5. Правила окремого фонду для EMFF можуть встановлювати конкретні підстави для фінансових коригувань державами-членами, пов’язані з недотриманням правил, застосовних відповідно до Спільної політики щодо рибальства, що повинні бути пропорційними, беручи до уваги характер, тяжкість, тривалість і повторюваність недотримання.

1. Комісія здійснює фінансові коригування, у формі імплементаційних актів, шляхом анулювання всього внеску чи частини внеску Союзу до операційної програми відповідно до статті 85, якщо, після здійснення необхідної перевірки, вона приходить до висновку, що:

(a) є серйозний недолік у дієвому функціонуванні системи управління та контролю операційної програми, що поставив під загрозу внесок Союзу, який вже було сплачено до операційної програми;

(b) держава-член не дотримувалася своїх зобов’язань згідно зі статтею 143 до відкриття процедури коригування згідно з цим параграфом;

(c) видатки, що містяться в заявці на виплату, містять порушення та держава-член не виправила їх до відкриття процедури коригування згідно з цим параграфом.

Комісія повинна ґрунтувати свої фінансові коригування на індивідуальних випадках встановленого порушення та повинна враховувати систематичність такого порушення. Якщо неможливо точно кількісно визначити суму неправильних видатків, заявлених до фондів або EMFF, Комісія застосовує фіксовану ставку чи екстрапольоване фінансове коригування.

2. Комісія повинна, під час ухвалення рішення щодо коригування згідно з параграфом 1, дотримуватися принципу пропорційності, враховуючи характер і тяжкість порушення, а також обсяг і фінансові наслідки порушень в ефективному функціонуванні систем управління та контролю, які виявлено в операційній програмі.

3. Якщо Комісія ґрунтує свою позицію на звітах аудиторів, крім звітів своїх власних служб, вона повинна формувати свої власні висновки стосовно фінансових наслідків після перевірки заходів, вжитих відповідною державою-членом згідно зі статтею 143(2), повідомлень, надісланих згідно зі статтею 122(2), та будь-яких відповідей від держави-члена.

4. Відповідно до статті 22(7), якщо Комісія, на підставі перевірки заключного звіту про імплементацію операційної програми для фондів або останнього річного звіту про впровадження для EMFF, встановлює серйозні випадки невиконання досягнення цілей, викладених у рамках результативності, вона може застосовувати фінансові коригування відносно відповідних пріоритетів, у формі імплементаційних актів.

5. Якщо держава-член не дотримується своїх зобов’язань згідно зі статтею 95, Комісія може, в зв’язку зі ступенем недотримання таких зобов’язань, здійснювати фінансове коригування шляхом анулювання всього внеску чи частини внеску з фондів або EMFF до відповідних держав-членів.

6. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють детальні правила стосовно критеріїв для визначення серйозних недоліків у дієвому функціонуванні систем управління та контролю, в тому числі основних типів таких недоліків, критеріїв для встановлення рівня фінансового коригування, яке потрібно застосовувати, та критеріїв для застосування фіксованих ставок або екстрапольованих фінансових коригувань.

7. Правила окремого фонду, для EMFF можуть встановлювати конкретні підстави для фінансових коригувань Комісією, пов’язаних з недотриманням правил, застосовних відповідно до Спільної політики щодо рибальства, що повинні бути пропорційними, беручи до уваги характер, тяжкість, тривалість і повторюваність недотримання.

1. Перед ухваленням рішення про фінансове коригування Комісія ініціює процедуру шляхом повідомлення держави-члена про попередні висновки своєї перевірки та вимоги до держави-члена подати свої коментарі протягом двох місяців.

2. Якщо Комісія пропонує фінансове коригування на підставі екстраполяції чи фіксованої ставки, державі-членові необхідно надати можливість продемонструвати, шляхом перевірки відповідної документації, що фактичні об’єми порушення є меншими, ніж в оцінюванні Комісії. За погодженням із Комісією, держава-член може обмежити масштаби перевірки до необхідної пропорції чи зразку відповідної документації. Крім належно обґрунтованих випадків, час, що виділено для такої перевірки, не повинен перевищувати наступний період у два місяці після двомісячного періоду, зазначеного в параграфі 1.

3. Комісія повинна враховувати будь-які докази, надані державою-членом протягом строків, викладених у параграфах 1 і 2.

4. Якщо держава-член не приймає попередні висновки Комісії, державу-члена запрошують до слухання Комісії для того, щоб забезпечити, що вся відповідна інформація та всі відповідні спостереження є наявними як підстава для висновків Комісії щодо застосування фінансового коригування.

5. У разі досягнення згоди та без обмеження параграфу 7 цієї статті, держава-член може повторно використати відповідні Фонди чи EMFF відповідно до статті 143(3).

6. Для того, щоб застосувати фінансові коригування, Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, протягом шести місяців з дати слухання чи з дати отримання додаткової інформації, якщо держава-член погоджується подати таку додаткову інформацію після слухання. Комісія повинна враховувати всю інформацію та всі спостереження, подані в ході процедури. Якщо слухання не відбувається, шестимісячний період починається через два місяці після дати офіційного запрошення на слухання, надісланого Комісією.

7. Якщо Комісія під час виконання своїх обов’язків згідно зі статтею 75 чи Європейська Рахункова Палата виявляє порушення, що демонструють серйозний недолік у дієвому функціонуванні систем управління та контролю, обумовлене цим фінансове коригування повинно зменшити підтримку з фондів або EMFF для операційної програми.

Перший підпараграф не застосовують у випадку серйозного недоліку в дієвому функціонуванні системи управління та контролю, який, до дати виявлення Комісією або Європейською Рахунковою Палатою:

(a) було встановлено в декларації управління, річному контрольному звіті чи аудиторському висновку, поданих Комісії відповідно до статті 63(5), (6) та (7) Фінансового регламенту, чи в інших аудиторських звітах органу аудиту, поданих до Комісії, та відповідних вжитих заходах; або

(b) підлягав відповідним коригувальним заходам держави-члена.

Оцінювання серйозних недоліків у дієвому функціонуванні систем управління та контролю повинно ґрунтуватися на застосовному праві, якщо було подано відповідні декларації управління, річні контрольні звіти та аудиторські висновки.

Під час ухвалення рішення щодо фінансового коригування Комісія повинна:

(a) дотримуватися принципу пропорційності, враховуючи характер і тяжкість серйозного недоліку в ефективному функціонуванні системи управління та контролю, а також його фінансові наслідки для бюджету Союзу;

(b) для цілей застосування фіксованої ставки чи екстрапольованого коригування, виключати видатки з порушеннями, які попередньо виявила держава-член і які підлягали коригуванню в звітності відповідно до статті 139(10), і видатки щодо яких відбувається процес перевірки їх законності згідно зі статтею 137(2);

(c) враховувати фіксовану ставку чи екстрапольовані коригування, які застосовує держава-член для інших серйозних недоліків, виявлених державою-членом під час визначення залишкового ризику для бюджету Союзу.

8. Правила окремого фонду для EMFF можуть встановлювати додаткові правила процедури для фінансових коригувань, зазначених у статті 144(7).

Фінансове коригування, яке здійснює Комісія, не повинно обмежувати зобов’язання держави-члена докладати зусиль для стягнення коштів згідно зі статтею 143(2) цього Регламенту та відновлювати державну допомогу у розумінні статті 107(1) ДФЄС та згідно зі статтею 14 Регламенту Ради (ЄС) № 659/1999 (- 29).

1. Будь-яке повернення коштів, яке необхідно зробити до бюджету Союзу, здійснюють до настання належної дати, вказаної у вимозі про стягнення коштів, складеній відповідно до статті 98 Фінансового регламенту. Належною датою є останній день другого місяця після дати видачі вимоги.

2. Будь-яка затримка в здійсненні виплати спричиняє нарахування відсотку на прострочений платіж, починаючи з належної дати та закінчуючи датою фактичної виплати. Ставка такого відсотку становить на півтора відсоткових пункти вище, ніж ставка, яку застосовує Європейський Центральний Банк у своїх основних операціях з рефінансування в перший робочий день місяця, на який випадає належна дата.

1. Операції, для яких загальний обсяг прийнятних видатків не перевищує 400000 євро щодо ERDF та Фонду гуртування, 300000 євро щодо ESF або 200000 євро щодо EMFF, не підлягають більш ніж одному аудиту з боку органу аудиту або Комісії до подання бухгалтерської звітності за звітний рік, в якому операцію завершено. Інші операції не підлягають більш ніж одному аудиту за звітний рік з боку органу аудиту або Комісії до подання бухгалтерської звітності за звітний рік, в якому операцію завершено. Операції не підлягають аудиту з боку Комісії або органу аудиту в будь-якому році, якщо в цьому році вже проводився аудит Європейською Рахунковою Палатою, за умови що результати аудиту, проведеного Європейською Рахунковою Палатою щодо таких операцій, можуть бути використані органом аудиту або Комісією для цілей виконання своїх відповідних завдань.

Як відступ від першого підпараграфа, операції, для яких загальний обсяг прийнятних видатків становить від 200000 до 400000 євро щодо ERDF та Фонду гуртування, від 150000 до 300000 євро щодо ESF та від 100000 до 200000 євро щодо EMFF, можуть підлягати більш ніж одному аудиту, якщо орган аудиту, керуючись своїм професійним судженням, дійде висновку, що видати чи скласти аудиторський висновок на основі статистичних або нестатистичних методів вибірки, зазначених у статті 127(1), неможливо без проведення більш ніж одного аудиту відповідної операції.

2. Для операційних програм, для яких останній аудиторський висновок вказує на відсутність суттєвих недоліків, Комісія може погодитися з органом аудиту на наступному засіданні, зазначеному в статті 128(3), що рівень необхідної аудиторської роботи може бути зменшено таким чином, щоб він був пропорційним встановленому ризику. У таких випадках Комісія не повинна проводити свої власні аудити на місцях, крім випадків, коли існує підтвердження можливих недоліків в системі управління та контролю, що впливають на видатки, заявлені Комісії в звітному році, для якого звітність було прийнято Комісією.

3. Для операційних програм, для яких Комісія вважає, що висновок аудиторського органу є надійним, вона може погодитися з органом аудиту щодо обмеження власних аудитів Комісії на місцях для аудиту органом аудиту, крім випадків існування підтвердження недоліків у роботі органу аудиту у звітному році, для якого звітність було прийнято Комісією.

4. Незважаючи на параграф 1, орган аудиту і Комісія можуть проводити аудити операцій у разі, якщо оцінювання ризику чи аудит, проведений Європейською Рахунковою Палатою, встановлює конкретний ризик порушення чи шахрайства, в разі підтвердження серйозних недоліків у дієвому функціонуванні системи управління та контролю відповідної операційної програми, та протягом періоду, зазначеного в статті 140(1). Комісія може, для цілей оцінювання роботи органу аудиту, переглядати документацію, необхідну для проведення аудиту органу аудиту чи брати участь у аудитах органу аудиту на місцях і, якщо, відповідно до аудиторських стандартів, визнаних на міжнародному рівні, це є необхідним для цілей отримання підтвердження дієвого функціонування органу аудиту, Комісія може здійснювати аудити операцій.