• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1143/2014 від 22 жовтня 2014 року про запобігання проникненню і поширенню інвазійних чужорідних видів та управління ними

Європейський Союз | Регламент, Міжнародний документ від 22.10.2014 № 1143/2014
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Міжнародний документ
  • Дата: 22.10.2014
  • Номер: 1143/2014
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Міжнародний документ
  • Дата: 22.10.2014
  • Номер: 1143/2014
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
04.11.2014UAОфіційний вісник Європейського СоюзуL 317/35
( До Розділу V : Економічне та галузеве співробітництво Глава 18 . Політика у галузі рибальства та морська політика )
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1143/2014
від 22 жовтня 2014 року про запобігання проникненню і поширенню інвазійних чужорідних видів та управління ними
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 192(1),
Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,
Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,
Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 1),
Після консультацій із Комітетом регіонів,
Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (- 2),
Оскільки:
(1) Поява чужорідних видів тварин, рослин, грибів чи мікроорганізмів у нових місцях не завжди викликає занепокоєння. Проте значна частина чужорідних видів може стати інвазійною та мати серйозний негативний вплив на біорізноманіття та пов’язані екосистемні послуги, а також мати інші соціально-економічні наслідки, яким слід запобігати. Майже 12000 видів у довкіллі Союзу та в інших європейських країнах є чужорідними, з них приблизно 10-15% оцінюють як інвазійні.
(2) Інвазійні чужорідні види є однією з основних загроз біорізноманіттю та пов’язаним екосистемним послугам, особливо в географічно та еволюційно ізольованих екосистемах, як-от невеликі острови. Ризики, які становлять такі види, можуть посилюватися через зростання глобальної торгівлі, транспорту, туризму та зміни клімату.
(3) Загроза біорізноманіттю та пов’язаним екосистемним послугам, яку становлять інвазійні чужорідні види, набуває різних форм, у тому числі сильного впливу на корінні види і структуру та функціонування екосистем через зміну оселищ, хижацтво, конкуренцію, передавання хвороб, заміщення корінних видів на території значної частини ареалу та через генетичні наслідки гібридизації. Крім того, інвазійні чужорідні види також можуть мати істотний негативний вплив на здоров’я людини та економіку. Тільки живі особини або їх частини, які можуть відтворюватися, становлять загрозу для біорізноманіття та пов’язаних екосистемних послуг, здоров’я людини та для економіки, тому лише вони мають підпадати під обмеження, передбачені цим Регламентом.
(4) Союз, як сторона Конвенції про біологічне різноманіття, схваленої Рішенням Ради 93/626/ЄЕС (- 3), зобов’язаний дотримуватись статті 8(h) зазначеної Конвенції, згідно з якою сторони, наскільки це можливо і необхідно, "запобігають введенню тих чужорідних видів, які загрожують екосистемам, оселищам або видам, і контролюють чи викорінюють їх".
(5) Союз, як сторона К онвенції про охорону дикої флори та фауни і природних оселищ у Європі, схваленої Рішенням Ради 82/72/ЄЕС (- 4), зобов’язався вживати всіх належних заходів, щоб забезпечувати охорону оселищ видів дикої флори і фауни.
(6) Щоб сприяти досягненню цілей директив Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС (- 5), 2008/56/ЄС (- 6) та 2009/147/ЄС (- 7) та Директиви Ради 92/43/ЄЕС (- 8), цей Регламент має встановити правила для запобігання негативному впливу інвазійних чужорідних видів на біорізноманіття та супутні екосистемні послуги і на здоров’я та безпеку людини, для мінімізації та пом’якшення такого впливу, а також для зменшення їх соціально-економічного впливу.
(7) Деякі види мігрують природним чином у відповідь на зміни в довкіллі. Тому їх не слід вважати чужорідними видами у їхньому новому середовищі і слід виключити зі сфери дії цього Регламенту. Цей Регламент має зосереджуватися тільки на видах, введених до Союзу внаслідок втручання людини.
(8) На сьогодні існує понад 40 законодавчих актів Союзу про здоров’я тварин, які містять положення про захворювання тварин. Крім того, Директива Ради № 2000/29/ЄС (- 9) включає положення про організми, шкідливі для рослин або рослинних продуктів, а Директива Європейського Парламенту і Ради № 2001/18/ЄС (- 10) встановлює режим, застосовний до генетично модифікованих організмів. Тому будь-які нові правила щодо інвазійних чужорідних видів мають бути узгоджені з цими законодавчими актами Союзу і не дублювати їхні положення, а також не повинні застосовуватися до організмів, на які спрямовані такі законодавчі акти.
(9) Регламенти Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1107/2009 (- 11) та (ЄС) № 528/2012 (- 12), а також Регламент Ради (ЄС) № 708/2007 (- 13) передбачають правила щодо надання авторизації на використання певних чужорідних видів для особливих цілей. На момент набуття чинності цим Регламентом уже буде надано авторизацію на використання під такими режимами деяких видів. Тому, щоб забезпечити узгодженість законодавчої бази, види, що їх використовують для таких цілей, слід виключити зі сфери застосування цього Регламенту.
(10) Оскільки існує велика кількість інвазійних чужорідних видів, важливо в першу чергу приділяти увагу тій частині інвазійних чужорідних видів, які вважаються загрозою всьому Союзу. Отже, необхідно запровадити та регулярно оновлювати перелік таких інвазійних чужорідних видів, які вважаються загрозою всьому Союзу ("перелік Союзу"). Інвазійний чужорідний вид слід вважати загрозою всьому Союзу, якщо шкода, якої він завдає в постраждалих державах-членах, настільки значна, що виправдовує ухвалення спеціальних інструментів, застосовних в усьому Союзі, у тому числі в державах-членах, які ще не постраждали або навіть навряд чи постраждають. Щоб забезпечити збереження пропорційності ідентифікації інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, перелік Союзу слід складати та оновлювати поступово із зосередженням на видах, занесення яких до переліку Союзу дієво запобігало б, мінімізувало б чи пом’якшувало б негативний вплив цих видів у результативний за витратами спосіб. Оскільки види в одній таксономічній групі часто мають подібні екологічні вимоги й можуть становити подібні ризики, слід дозволити, у відповідних випадках, внесення таксономічних груп видів до переліку Союзу.
(11) Критерії внесення до переліку Союзу є засадничим інструментом застосування цього Регламенту. Щоб забезпечити дієве використання ресурсів, такі критерії мають забезпечувати, що серед відомих на поточний момент потенційно інвазійних чужорідних видів до переліку будуть внесені ті, які мають найбільш значний негативний вплив. Комісія має подати комітету, створеному цим Регламентом, пропозицію щодо переліку Союзу на основі таких критеріїв протягом року після набуття чинності цим Регламентом. Під час внесення пропозиції щодо переліку Союзу, Комісія має повідомляти такий комітет про те, як вона враховувала відповідні критерії. Критерії мають включати оцінювання ризику згідно із застосовними положеннями відповідних угод Світової організації торгівлі (СОТ) щодо встановлення обмежень на торгівлю видами.
(12) Щоб уникнути надмірних чи непропорційних видатків для будь-якої держави-члена та забезпечити додаткові переваги дій Союзу за допомогою цього Регламенту, Комісія, під час внесення пропозиції щодо переліку Союзу та відповідних заходів, має враховувати витрати на імплементацію для держав-членів, вартість бездіяльності, результативність за витратами та соціально-економічні аспекти. У цьому контексті, у відборі інвазійних чужорідних видів для включення до переліку Союзу слід приділяти особливу увагу видам, які мають широке використання та приносять значні соціально-економічні вигоди у державі-члені, без шкоди цілям цього Регламенту.
(13) Щоб забезпечити дотримання правил згідно з відповідними угодами СОТ та послідовне застосування цього Регламенту, слід визначити спільні критерії для оцінювання ризику. У відповідних випадках, такі критерії мають бути засновані на існуючих національних та міжнародних стандартах та мають охоплювати різні аспекти характеристик видів, ризик та способи введення на територію Союзу, негативний вплив цих видів на суспільство, економіку та біорізноманіття, потенційні вигоди від напрямів використання та витрати на пом’якшення наслідків, щоб порівняти їх із негативним впливом, а також на оцінці потенційних витрат унаслідок екологічних, соціальних та економічних збитків, що свідчить про їхнє значення для Союзу, з метою подальшого обґрунтування дій. Щоб розвивати систему прогресивно та спиратися на набутий досвід, загальний підхід необхідно оцінити до 1 червня 2021 року.
(14) Деякі інвазійні чужорідні види внесені в додаток B до Регламенту Ради (ЄС) № 338/97 (- 14), а ввезення цих видів до Союзу заборонене, оскільки було визнано їхню інвазійну природу, а їх введення на територію Союзу має негативний вплив на корінні види. Такими видами є: Callosciurus erythraeus, Sciurus carolinensis, Oxyura jamaicensis, Lithobates (Rana) catesbeianus, Sciurus niger, Chrysemys picta та Trachemys scripta elegans. Щоб забезпечити узгоджену законодавчу базу та уніфіковані правила щодо інвазійних чужорідних видів на рівні Союзу, ведення переліку таких інвазійних чужорідних видів як інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, слід вважати пріоритетною справою.
(15) Запобігання, як правило, є більш бажаним з точки зору екології і результативнішим за витратами, ніж реакція за фактом, і воно має бути пріоритетним. Тому слід надавати пріоритет веденню переліку інвазійних чужорідних видів, які ще не присутні у Союзі або перебувають на ранній стадії інвазії, а також інвазійним чужорідним видам, які, ймовірно, матимуть найбільший негативний вплив. Оскільки введення нових інвазійних чужорідних видів у Союз може бути тривалим у часі, а присутні чужорідні види поширюються та розширюють свій ареал, необхідно забезпечити постійний перегляд та оновлення переліку Союзу.
(16) Слід вивчити можливість регіональної співпраці між державами-членами, в яких одні й ті ж види не в змозі створити життєздатну популяцію на великій частині території Союзу. Якщо досягнення цілей цього Регламенту краще забезпечують заходи на рівні Союзу, такі види також можуть бути включені до переліку Союзу.
(17) Для досягнення цілей цього Регламенту, доцільно враховувати специфічну ситуацію найвіддаленіших регіонів, зокрема їхню віддаленість, ізольованість та унікальний характер їхнього відповідного біорізноманіття. Тому вимоги, передбачені цим Регламентом щодо вжиття обмежувальних та запобіжних заходів стосовно інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, повинні бути адаптовані до особливостей найвіддаленіших регіонів, визначених у Договорі про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), з урахуванням рішень Європейської Ради 2010/718/ЄС (- 15) та 2012/419/ЄС (- 16).
(18) Ризики та проблеми, пов’язані з інвазійними чужорідними видами, становлять транскордонну проблему, що впливає на весь Союз. Тому важливо на рівні Союзу ухвалити заборону на навмисне чи ненавмисне ввезення на територію Союзу, відтворення, вирощування, транспортування, придбання, продаж, використання, обмін, зберігання та вивільнення інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, з метою забезпечення своєчасних та послідовних дій по всьому Союзу, щоб уникнути спотворень внутрішнього ринку, а також запобігти ситуаціям, коли дії, вжиті в одній державі-члені, зводяться нанівець бездіяльністю в іншій державі-члені.
(19) З метою уможливлення діяльності, що полягає в наукових дослідженнях та збереженні ex-situ, необхідно передбачити конкретні правила щодо інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, які є предметом такої діяльності. Такі види діяльності слід провадити у закритих закладах, де організми перебувають на контрольованому утриманні, з ужиттям усіх необхідних заходів для запобігання виходу з-під контролю чи незаконному вивільненню інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу. Якщо дозволено Комісією, у належним чином обґрунтованих виняткових випадках нагального суспільного інтересу слід також передбачити можливість застосування цих правил і до деяких інших видів діяльності, у тому числі до комерційної діяльності. У застосуванні таких правил слід приділяти особливу увагу уникненню будь-якого негативного впливу на захищені види та оселища, згідно з відповідним правом Союзу.
(20) Можуть виникати випадки, коли чужорідні види, ще не визнані інвазійними чужорідними видами, що становлять загрозу всьому Союзу, з’являтимуться на кордонах Союзу, або їх виявляють на території Союзу. Тому слід надати можливість державам-членам ухвалювати певні надзвичайні інструменти на основі наявних наукових даних. Такі надзвичайні інструменти мають давати змогу негайно реагувати на інвазійні чужорідні види, які можуть становити ризики, пов’язані з їх введенням, осадженням та розповсюдженням у цих країнах, у той час як держави-члени матимуть змогу оцінити фактичні ризики, які вони становлять, згідно із застосовними положеннями відповідних угод СОТ, зокрема з метою визнання таких видів інвазійними чужорідними видами, що становлять загрозу всьому Союзу. Існує потреба у поєднанні національних надзвичайних інструментів із можливістю ухвалення надзвичайних інструментів на рівні Союзу з метою дотримання положень відповідних угод СОТ. Крім того, надзвичайні інструменти на рівні Союзу мають озброїти Союз механізмом швидкої дії на випадок присутності чи безпосередньої загрози проникнення нового інвазійного чужорідного виду згідно з принципом перестороги.
(21) Велику частку інвазійних чужорідних видів вводять до Союзу ненавмисно. Тому вкрай важливо контролювати шляхи ненавмисного введення більш дієво. Дії в цій сфері слід вчиняти поступово, з огляду на відносно обмежений досвід у цій царині. Дії мають включати добровільні заходи, такі як дії, запропоновані у Настановах Міжнародної морської організації щодо контролю та управління за біологічним обростанням суден, та обов’язкові заходи. Дії повинні бути засновані на досвіді, накопиченому в Союзі та в державах-членах щодо контролю певних шляхів проникнення, у тому числі на інструментах, запроваджених через Міжнародну конвенцію про контроль суднових баластних вод і осадів та управління ними, ухвалену в 2004 році. Таким чином, Комісія повинна здійснювати всі належні кроки для заохочення держав-членів до ратифікації цієї Конвенції.
(22) Щоб створити повноцінну базу знань для вирішення проблем, що їх викликають інвазійні чужорідні види, важливо, щоб держави-члени виконували дослідження таких видів, їх моніторинг та нагляд за ними. Оскільки системи нагляду пропонують найбільш придатні засоби для раннього виявлення нових інвазійних чужорідних видів, а також для визначення ступеня поширення вже осаджених видів, такі системи повинні включати як цільові, так і загальні спостереження, та отримувати користь від залучення різних секторів і стейкхолдерів, у тому числі регіональних та місцевих громад. Системи нагляду мають передбачати постійну увагу до будь-яких нових інвазійних чужорідних видів у будь-якій точці Союзу й мають бути спрямовані на надання реальної та повної картини на рівні Союзу. В інтересах ефективності та результативності за витратами, слід застосовувати існуючі системи митного контролю, нагляду та моніторингу, вже запроваджені у праві Союзу, зокрема ті, що встановлені директивами 92/43/ЄЕС, 2000/60/ЄС, 2008/56/ЄС та 2009/147/EC .
(23) Щоб запобігати навмисному введенню інвазійних чужорідних видів, слід здійснювати офіційний контроль за тваринами та рослинами. Живі тварини та рослини можуть потрапляти на територію Союзу тільки через пункти прикордонного контролю відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 882/2004 (- 17) та директив Ради 91/496/ЄЕС (- 18) і 97/78/EC (- 19) або через пункти пропуску відповідно до Директиви 2000/29/ЄС. Щоб забезпечувати приріст ефективності та уникнути створення паралельних систем митного контролю, компетентні органи мають перевіряти, чи не є ці види інвазійними чужорідними видами, що становлять загрозу всьому Союзу, на першому пункті прикордонного контролю або в пункті пропуску.
(24) Після введення інвазійних чужорідних видів, вирішальне значення для запобігання їх осадженню та поширенню мають заходи раннього виявлення та швидкого викорінення. Часто найдієвіше та найрезультативніше за витратами реагування - це якнайшвидше викорінити популяцію, допоки кількість особин іще обмежена. У випадку, якщо викорінення не є можливим чи витрати на викорінення перевищують екологічні, соціальні та економічні вигоди в довгостроковій перспективі, слід застосовувати локалізаційні та контрольні інструменти. Заходи з управління повинні бути пропорційними впливу на довкілля та належним чином враховувати біогеографічні та кліматичні умови відповідної держави-члена.
(25) Вжиття заходів з управління має не створювати будь-якого негативного впливу на довкілля, а також на здоров’я людини. Викорінення деяких інвазійних чужорідних видів тварин та управління ними, хоч і необхідне в певних випадках, може викликати біль, тривожність, страх та інші форми страждань у тварин, навіть якщо використовуються найкращі доступні технічні засоби. З цієї причини держави-члени та будь-які оператори, залучені у викорінення, контроль чи локалізацію інвазійних чужорідних видів, повинні вживати необхідних заходів, щоб не спричиняти болю, тривожності та страждання тварин, якщо цього можна уникнути під час такого процесу, з урахуванням, наскільки це можливо, найкращих практик у галузі, наприклад, Керівних принципів щодо благополуччя тварин, розроблених Всесвітньою організацією охорони здоров’я тварин. Необхідно розглядати можливість застосування нелетальних методів, а будь-які вчинені дії повинні мінімізувати вплив на нецільові види.
(26) Інвазійні чужорідні види в цілому завдають шкоди екосистемам і зменшують стресостійкість таких екосистем. Тому слід вживати пропорційних заходів з відновлення для посилення стійкості екосистем до інвазій, відшкодування заподіяних збитків та зміцнення природоохоронного статусу видів та їхніх оселищ відповідно до директив 92/43/ЄЕС та 2009/147/ЄС, екологічного статусу внутрішніх поверхневих вод, перехідних вод, прибережних вод і підземних вод згідно з Директивою 2000/60/ЄС та екологічного стану морських вод згідно з Директивою 2008/56/ЄС. Видатки на такі заходи з відновлення мають відшкодовуватися згідно з принципом "забруднювач платить".
(27) Необхідно стимулювати транскордонну співпрацю, особливо із сусідніми країнами, та координацію між державами-членами, особливо в межах одного біогеографічного регіону Союзу, щоб сприяти дієвому застосуванню цього Регламенту.
(28) Основою системи реагування на інвазійні чужорідні види повинна бути централізована інформаційна система, яка впорядковує наявні дані про чужорідні види в Союзі та надає доступ до інформації про наявність видів, їх поширення, екологію, історію інвазії та решти інформації, необхідної для обґрунтування політичних та управлінських рішень, а також дозволяє обмінюватися найкращими практиками.
(29) Директива Європейського Парламенту і Ради № 2003/35/ЄС (- 20) встановила рамки для громадських консультацій щодо рішень, пов’язаних із довкіллям. Під час визначення дії у сфері інвазійних чужорідних видів, дієва участь громадськості має давати можливість громадськості висловлювати, а особам, відповідальним за вироблення й ухвалення рішень, - враховувати точку зору та занепокоєність, які можуть мати значення для таких рішень. Це повинно підвищити відповідальність та прозорість процесу вироблення й ухвалення рішень та сприяти обізнаності громадськості щодо екологічних питань та підтриманню ухвалених рішень.
(30) Участь наукової спільноти важлива для забезпечення повноти бази знань для реагування на проблеми, викликані інвазійними чужими видами. Слід створити спеціальний науковий форум для надання консультацій з наукових аспектів, пов’язаних із застосуванням цього Регламенту, зокрема що стосується укладання та оновлення переліку Союзу, оцінювання ризику, надзвичайних заходів та заходів швидкого викорінення.
(31) Щоб забезпечити уніфіковані умови для імплементації цього Регламенту, слід надати Комісії виконавчі повноваження щодо ухвалення та оновлення переліку Союзу, формату документів, що слугують доказами для отримання дозволів, ухвалення надзвичайних заходів на рівні Союзу, вимог щодо застосування деяких положень у відповідних державах-членах у разі посиленої регіональної співпраці, відхилення рішень держав-членів не застосовувати заходи з викорінення та технічних форматів для звітування перед Комісією. Такі повноваження мають здійснюватися відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (- 21).
(32) З метою врахування останніх наукових розробок у галузі довкілля, Комісію слід наділити повноваженнями ухвалювати акти згідно зі статтею 290 ДФЄС, які визначають, як саме можна дійти висновку, що інвазійні чужорідні види здатні утворювати життєздатні популяції та поширюватись, а також для встановлення спільних елементів для розвитку сфери оцінювання ризиків. Особливо важливо, щоб Комісія проводила належні консультації під час своєї підготовчої роботи, у тому числі на експертному рівні. Комісія, під час підготовлення та розроблення делегованих актів, повинна забезпечити одночасне, своєчасне та належне передання відповідних документів Європейському Парламенту і Раді.
(33) Щоб гарантувати дотримання цього Регламенту, важливо, щоб держави-члени встановлювали дієві, пропорційні і стримувальні санкції за порушення з урахуванням характеру та тяжкості порушення, принципу відшкодування витрат та принципу "забруднювач платить".
(34) Шляхом вжиття заходів відповідно до цього Регламенту держави-члени можуть покладати обов’язки на власників або користувачів чужорідних видів, а також на власників та орендарів відповідних земель.
(35) Щоб дозволити некомерційним власникам тримати домашніх тварин, які належать до видів, внесених до переліку Союзу, до кінця природного строку життя тварин, необхідно забезпечити перехідні інструменти, за умови впровадження всіх інструментів запобігання відтворенню чи виходу з-під контролю.
(36) Щоб надати змогу комерційним операторам, які можуть мати законні очікування, наприклад тим, хто отримав авторизацію згідно з Регламентом (ЄС) № 708/2007, витратити свій запас інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, після набуття чинності цим Регламентом, доцільно надати їм два роки на забій, гуманний селективний забій, продаж або, у відповідних випадках, передання особин науково-дослідним установам або в заклади збереження ex-situ.
(37) Оскільки цілі цього Регламенту, а саме запобігання, мінімізація та пом’якшення негативного впливу на біорізноманіття від введення та поширення інвазійних чужорідних видів у межах Союзу, не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами, а скоріше, з огляду на його масштаб та вплив, краще можуть бути досягнуті на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти згідно з принципом субсидіарності, встановленим у статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, встановленого у зазначеній статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення зазначених цілей.
(38) Державам-членам слід мати змогу підтримувати або ухвалювати правила щодо інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу на рівні Союзу, які є більш жорсткими, ніж ті, що встановлені цим Регламентом, та застосовувати положення, такі як ті, що викладені у цьому Регламенті для інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, до інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу для держави-члена. Будь-які такі заходи мають бути сумісними з ДФЄС, та про них повинна бути повідомлена Комісія згідно з правом Союзу,
УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:
ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет
Цей Регламент встановлює правила запобігання, мінімізації та пом’якшення негативного впливу на біорізноманіття від навмисного і ненавмисного введення на територію Союзу та поширення в її межах інвазійних чужорідних видів.
Стаття 2. Сфера застосування
1. Цей Регламент застосовується до всіх інвазійних чужорідних видів.
2. Цей Регламент не застосовується до:
(a) видів, що змінюють свій природний ареал без втручання людини у відповідь на зміни екологічних умов та зміну клімату;
(b) генетично модифікованих організмів, означених у пункті 2 статті 2 Директиви 2001/18/ЄС;
(c) патогенів, що викликають захворювання тварин; для цілей цього Регламенту, захворювання тварин означає виникнення інфекцій і ураження паразитами, спричинене одним або багатьма патогенами, що передаються тваринам або людям;
(d) шкідливих організмів, внесених до переліку в додатку I або додатку II до Директиви 2000/29/ЄС, та шкідливих організмів, щодо яких ухвалено інструменти згідно зі статтею 16(3) зазначеної Директиви;
(e) видів, перелічених у додатку IV до Регламенту (ЄС) № 708/2007, за використання в аквакультурі;
(f) мікроорганізмів, виготовлених або імпортованих для використання в засобах захисту рослин, які вже дозволено або щодо яких триває оцінювання відповідно до Регламенту (ЄС) № 1107/2009; або
(g) мікроорганізмів, виготовлених або імпортованих для використання в біоцидних продуктах, які вже дозволено або щодо яких триває оцінювання відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012.
Стаття 3. Терміни та означення
Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:
(1) "чужорідний вид" означає будь-яку живу особину виду, підвиду або нижчого таксону тварин, рослин, грибів або мікроорганізмів, введеного на територію поза його природним ареалом; це включає будь-які частини, гамети, насіння, яйця чи ікру і пропагули таких видів, а також будь-які гібриди, сорти чи породи, які можуть виживати і відтак розмножуватися;
(2) "інвазійний чужорідний вид" означає чужорідний вид, введення чи поширення якого, як виявилось, загрожує чи негативно впливає на біорізноманіття та пов’язані екосистемні послуги;
(3) "інвазійний чужорідний вид, що становить загрозу всьому Союзу" означає інвазійний чужорідний вид, негативний вплив якого визнано таким, що вимагає узгодженої дії на рівні Союзу відповідно до статті 4(3);
(4) "інвазійний чужорідний вид, що становить загрозу для держави-члена" означає інвазійний чужорідний вид, інший ніж інвазійний чужорідний вид, що становить загрозу всьому Союзу, щодо якого держава-член на основі наукових даних вважає, що негативні наслідки його вивільнення та поширення, навіть якщо вони не повністю перевірені, мають значення для її території або частини її території та вимагають дії на рівні такої держави-члена;
(5) "біорізноманіття" означає мінливість серед живих організмів будь-якого походження, в тому числі наземних, морських та інших водних екосистем і екологічних комплексів, частиною яких вони є; це включає різноманіття екосистем, у межах видів та між видами;
(6) "екосистемні послуги" означає прямий або непрямий внесок екосистем у добробут людини;
(7) "введення" означає переміщення, як наслідок втручання людини, виду поза межі його природного ареалу;
(8) "дослідження" означає описові або експериментальні роботи, що здійснюються в регульованих умовах, спрямовані на отримання нових наукових результатів або розроблення нових продуктів, у тому числі початкові етапи ідентифікації, характеризації та ізоляції генетичних властивостей, інших ніж ті властивості, які роблять вид інвазійним, інвазійних чужорідних видів, але тільки якщо це суттєво допомагає у виведенні на основі таких властивостей неінвазійних видів;
(9) "контрольоване утримання" означає тримання організмів у закритих об’єктах, із яких неможливий вихід з-під контролю чи поширення;
(10) "збереження ex-situ" означає збереження компонентів біологічного різноманіття поза їхніми природними оселищами;
(11) "шляхи проникнення" означає шляхи та механізми введення та поширення інвазійних чужорідних видів;
(12) "раннє виявлення" означає підтвердження наявності в довкіллі особини чи особин інвазійного чужорідного виду до того, як він став масштабно поширеним;
(13) "викорінення" означає повне та остаточне видалення популяції інвазійних чужорідних видів летальним чи нелетальним способом;
(14) "контроль популяції" означає будь-яку летальну чи нелетальну дію, застосовану до популяції інвазійного чужорідного виду, при цьому також із мінімізуванням впливу на нецільові види та їхні оселища, з метою утримання кількості особин на якнайнижчому рівні, щоб, таким чином, за відсутності змоги викорінити цей вид, його інвазійна здатність та негативний вплив на біорізноманіття, пов’язані з цим екосистемні послуги, на здоров’я людини чи економіку були зведені до мінімуму;
(15) "локалізація" означає будь-яку дію, спрямовану на створення бар’єрів, що мінімізують ризик виходу та поширення популяції інвазійного чужорідного виду за межі території інвазії;
(16) "масштабно поширений" означає інвазійний чужорідний вид, популяція якого вийшла за рамки етапу натуралізації, в якому популяція є самодостатньою, і поширилася для колонізації великої частини потенційного ареалу, де вона може виживати та розмножуватися;
(17) "управління" означає будь-яку летальну чи нелетальну дію, спрямовану на викорінення, контроль популяції чи локалізацію популяції інвазійного чужорідного виду, з мінімізацією при цьому впливу на нецільові види та їхні оселища.
Стаття 4. Перелік інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу
1. Комісія за допомогою імплементаційних актів затверджує перелік інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу ("перелік Союзу"), на основі критеріїв, викладених у параграфі 3 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 27(2). Проекти імплементаційних актів подають на розгляд Комітету, зазначеного у статті 27(1), до 2 січня 2016 року.
2. Комісія здійснює комплексний перегляд переліку Союзу принаймні кожні шість років і, у відповідних випадках, оновлює його згідно з процедурою, зазначеною в параграфі 1, шляхом:
(a) включення нових інвазійних чужорідних видів;
(b) вилучення видів з переліку, якщо вони більше не відповідають одному або більше з критеріїв, викладених у параграфі 3.
3. Інвазійні чужорідні види повинні бути внесені до переліку Союзу тільки за умови, що вони відповідають усім таким критеріям:
(a) на основі наявних наукових даних з’ясовано, що вони є чужорідними для території Союзу, за виключенням найвіддаленіших регіонів;
(b) на основі наявних наукових даних з’ясовано, що вони здатні створювати життєздатну популяцію та поширюватись у довкіллі в поточних умовах та в умовах зміни клімату, що її можливо передбачити, у біогеографічному регіоні, що є спільним більше ніж для двох держав-членів, або в одному морському субрегіоні, за виключенням їх найвіддаленіших регіонів;
(c) на основі наявних наукових даних вони ймовірно матимуть суттєвий негативний вплив на біорізноманіття чи пов’язані екосистемні послуги, а також можуть мати суттєвий негативний вплив на здоров’я людини чи на економіку;
(d) проведене відповідно до статті 5(1) оцінювання ризику показало, що запобігання їх проникненню, осіданню чи поширенню вимагає узгодженої дії на рівні Союзу;
(e) ймовірно, що внесення до переліку Союзу буде дієво мінімізувати чи пом’якшувати їхній негативний вплив або запобігати йому.
4. Держави-члени можуть подавати Комісії запити на внесення інвазійних чужорідних видів до переліку Союзу. Такі запити повинні містити всі наведені нижче елементи:
(a) назву виду;
(b) результати оцінювання ризику, проведеного відповідно до статті 5(1);
(c) докази того, що критерії, викладені у параграфі 3 цієї статті, виконані.
5. За відповідних умов у переліку Союзу повинні бути зазначені товари, з якими зазвичай пов’язані інвазійні чужорідні види, та їхні коди комбінованої номенклатури, передбачені Регламентом Ради (ЄЕС) № 2658/87 (- 22), із зазначенням категорій товарів, що підлягають офіційному контролю відповідно до статті 15 цього Регламенту.
6. Під час затвердження або оновлення переліку Союзу Комісія застосовує критерії, викладені в параграфі 3, з належним урахуванням витрат на імплементацію для держав-членів, вартості бездіяльності, результативності за витратами та соціально-економічних аспектів. До переліку Союзу як пріоритетні входять ті інвазійні чужорідні види, які:
(a) ще не присутні в Союзі або перебувають на ранній стадії інвазії і, швидше за все, матимуть значний негативний вплив;
(b) вже осаджені в Союзі і мають найбільш значний негативний вплив.
7. Під час внесення пропозиції щодо переліку Союзу, Комісія також повинна об’єктивно обґрунтувати, що досягнення цілей цього Регламенту краще забезпечують заходи на рівні Союзу.
Стаття 5. Оцінювання ризиків
1. Для цілей статті 4, повинно бути проведене оцінювання ризику стосовно поточного та потенційного ареалу інвазійних чужорідних видів, з урахуванням наведених нижче елементів:
(a) опису виду з його таксономічною ідентичністю, його історією і його природним та потенційним ареалом;
(b) опису закономірностей і динаміки його відтворення та поширення, у тому числі оцінювання того, чи існують умови довкілля, необхідні для його відтворення та поширення;
(c) опису потенційних шляхів навмисного і ненавмисного введення та поширення виду, в тому числі, у відповідних випадках, стандартизованих продуктів, із якими цей вид зазвичай пов’язують;
(d) ретельного оцінювання ризику введення, осадження та поширення у відповідних біогеографічних регіонах у поточних умовах та в умовах зміни клімату, що її можливо передбачити,
(e) опису поточного стану поширення виду, у тому числі зазначення, чи вид уже присутній у Союзі або в сусідніх країнах, та прогноз його ймовірного майбутнього поширення;
(f) опису негативного впливу на біорізноманіття та пов’язані екосистемні послуги, у тому числі на корінні види, захищені ділянки, загрожені оселища, а також на здоров’я людини, безпеку та економіку, у тому числі оцінювання потенційного майбутнього впливу з урахуванням наявних наукових знань;
(g) оцінювання вартості можливих збитків;
(h) опису відомих напрямів використання виду і соціально-економічних вигід, отриманих від такого використання.
2. Пропонуючи види для внесення до переліку як інвазійні чужорідні види, що становлять загрозу всьому Союзу, Комісія проводить оцінювання ризику, зазначене в параграфі 1.
Щоразу, коли держава-член подає запит на внесення виду до переліку Союзу, вона відповідає за проведення оцінювання ризику, зазначене у параграфі 1. У разі необхідності, Комісія може допомагати державам-членам у розробленні таких оцінювань ризику мірою, якою це стосується їх європейського виміру.
3. Комісія має повноваження ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 29 для подальшого уточнення типу доказів, допустимих для цілей пункту (b) статті 4(3), та надає детальний опис застосування пунктів (a)-(h) параграфа 1 цієї статті. Детальний опис повинен містити методологію для застосування в оцінюванні ризиків, з урахуванням відповідних національних та міжнародних стандартів і потреби визначати пріоритет дій проти інвазійних чужорідних видів, що пов’язані зі значним негативним впливом на біорізноманіття або супутні екосистемні послуги, а також на здоров’я людини чи економіку, чи мають потенціал спричиняти його, при цьому негативний вплив розглядають як обтяжуючий чинник. Особливо важливо, щоб Комісія дотримувалася своєї звичайної практики та проводила консультації з експертами, у тому числі з експертами держав-членів, перед ухваленням таких делегованих актів.
Стаття 6. Положення для найвіддаленіших регіонів
1. Інвазійні чужорідні види, що становлять загрозу всьому Союзу, не підпадають під дію положень статті 7 або статей 13-20 у найвіддаленіших регіонах.
2. До 2 січня 2017 року кожна держава-член із найвіддаленішими регіонами затверджує для кожного з таких регіонів перелік інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу, після консультацій із такими регіонами.
3. Що стосується інвазійних чужорідних видів, внесених до переліків, зазначених у параграфі 2 цієї статті, у межах відповідних найвіддаленіших регіонів держави-члени можуть застосовувати інструменти, передбачені у статтях 7-9, 13-17, 19 та 20, залежно від випадку. Такі інструменти повинні бути сумісними з ДФЄС, та про них повинна бути повідомлена Комісія згідно з правом Союзу.
4. Держави-члени негайно повідомляють Комісію та інформують інші держави-члени про переліки, зазначені у параграфі 2, та про будь-яке оновлення таких переліків.
ГЛАВА II
ЗАПОБІГАННЯ
Стаття 7. Обмеження
1. Інвазійні чужорідні види, що становлять загрозу всьому Союзу, повинні не бути навмисно:
(a) ввезені на територію Союзу, у тому числі шляхом транзиту під митним наглядом;
(b) на утриманні, у тому числі на контрольованому утриманні;
(c) розведені, у тому числі на контрольованому утриманні;
(d) транспортовані до, з, або в межах Союзу, за винятком транспортування видів до об’єктів у контексті реалізації заходів з викорінення;
(e) введені в обіг;
(f) використані чи обміняні;
(g) дозволені для відтворення, розведення чи вирощування, у тому числі на контрольованому утриманні; або
(h) вивільнені у довкілля.
2. Держави-члени здійснюють усі необхідні кроки для запобігання ненавмисному введенню чи поширенню, у тому числі, у застосовних випадках, унаслідок грубої недбалості, інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу.
Стаття 8. Дозволи
1. Як відступ від обмежень, встановлених пунктами (a), (b), (c), (d), (f) та (g) статті 7(1), та з дотриманням вимог параграфа 2 цієї статті, держави-члени запроваджують систему надання дозволів, яка дає змогу закладам здійснювати дослідження або збереження ex-situ інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу. Якщо використання продуктів, отриманих з інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, неможливо уникнути на шляху до прогресу в галузі охорони здоров’я людини, держави-члени можуть також включити наукове виробництво та подальше використання лікарських засобів у свою дозвільну систему.
2. Держави-члени наділяють свої компетентні органи повноваженнями надавати дозволи, зазначені в параграфі 1, на діяльність, яка відбувається на закритому утриманні, і при цьому відповідає усім наведеним нижче умовам:
(a) перебування інвазійного чужорідного виду, що становить загрозу всьому Союзу, та дії з ним відбуваються на контрольованому утриманні згідно з параграфом 3;
(b) таку діяльність провадить належним чином кваліфікований персонал відповідно до вказівок компетентних органів;
(c) транспортування в місце контрольованого утримання та з нього здійснюється в умовах, що виключають вихід інвазійного чужорідного виду з-під контролю, як визначено у дозволі;
(d) у випадку, якщо інвазійними чужорідними видами, що становлять загрозу всьому Союзу, є тварини, їх позначають або, у відповідних випадках, іншим чином дієво ідентифікують за допомогою методів, які не спричиняють, коли цього можна уникнути, болю, тривожності чи страждання;
(e) ризик виходу з-під контролю або поширення чи видалення перебуває під дієвим управлінням, з урахуванням ідентичності, біологічних особливостей та способів розповсюдження виду, передбаченої діяльності та передбаченого контрольованого утримання, взаємодії з довкіллям та інших значущих чинників;
(f) заявником розроблено систему безперервного нагляду та план реагування, що охоплює можливість виходу з-під контролю чи поширення, в тому числі план викорінення. План реагування повинен бути затверджений компетентним органом. У разі виходу з-під контролю чи поширення, план реагування повинен бути реалізований негайно, і дозвіл може бути тимчасово або на постійній основі відкликаний.
Дозвіл, зазначений у параграфі 1, повинен бути обмежений кількістю інвазійних чужорідних видів та особин, що не перевищує можливостей об’єкта контрольованого утримання. Він повинен включати обмеження, необхідні для врегулювання ризику виходу з-під контролю або поширення відповідного виду. Він повинен постійно супроводжувати інвазійні чужорідні види, на які він поширюється, під час того, як такі види тримають на території Союзу, ввозять на територію Союзу та транспортують на території Союзу.
3. Особини вважаються такими, що перебувають на контрольованому утриманні, за виконання наведених нижче умов:
(a) особини ізольовані фізично і не можуть вийти з-під контролю, поширитися чи бути вилученими неуповноваженими особами з приміщень, де вони перебувають;
(b) протоколи очищення, опрацювання відходів та технічного обслуговування забезпечують відсутність можливості виходу з-під контролю, поширення чи вилучення неуповноваженими особами будь-яких особин або відтворювальних частин;
(c) вилучення особин із місць утримання, їх захоронення чи знищення або гуманний селективний забій здійснюється таким чином, щоб виключити розповсюдження чи відтворення поза межами місць утримання.
4. Під час подання заявки на отримання дозволу, заявник надає всі необхідні докази, щоб дозволити компетентному органу оцінити, чи виконані умови, встановлені в параграфах 2 та 3.
5. Держави-члени надають своїм компетентним органам повноваження тимчасово або постійно відкликати дозвіл у будь-який момент часу, якщо трапляються непередбачені події, що негативно впливають на біорізноманіття або пов’язані з цим екосистемні послуги. Будь-яке відкликання дозволу повинно бути вмотивоване на науковій основі і, якщо наукової інформації недостатньо, на підставі принципу перестороги та з належним урахуванням національних адміністративних правил.
6. Комісія за допомогою делегованих актів затверджує формат документа, який слугуватиме доказом дозволу, наданого компетентними органами держави-члена. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 27(2). Держави-члени використовують такий формат для документа, що супроводжує дозвіл.
7. Стосовно всіх дозволів, наданих згідно з параграфом 1 цієї статті, держави-члени невідкладно надають загальний доступ через Інтернет до принаймні таких даних:
(a) наукові та загальні назви інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, на які надано дозвіл;
(b) кількість чи обсяг відповідних особин;
(c) мета, з якою видано дозвіл; та
(d) коди комбінованої номенклатури, передбачені Регламентом (ЄЕС) № 2658/87.
8. Держави-члени забезпечують здійснення їхніми компетентними органами інспектування, щоб гарантувати, що заклади відповідають умовам, викладеним у таких наданих дозволах.
Стаття 9. Надання авторизації
1. У виняткових випадках, з міркувань нагального суспільного інтересу, у тому числі соціально-економічного характеру, держави-члени можуть надавати дозволи, що дозволяють закладам провадити види діяльності, інші ніж викладені у статті 8(1), за умови отримання авторизації Комісії, згідно з процедурою, встановленою в цій статті, та за дотримання умов, викладених у статті 8(2)і (3).
2. Комісія встановлює та веде електронну систему надання авторизації і повинна ухвалювати рішення за заявками на отримання авторизації за 60 днів від отримання заявки.
3. Заявки на отримання авторизації держави-члени подають за допомогою системи, зазначеної у параграфі 2.
4. Заявка на отримання авторизації повинна містити таке:
(a) дані закладу або груп закладів, у тому числі їхні назви та адреси;
(b) наукові та загальні назви інвазійного чужорідного виду, що загрожує всьому Союзу, на який здійснено запит на отримання авторизації;
(c) коди комбінованої номенклатури, передбачені Регламентом (ЄЕС) № 2658/87;
(d) кількість чи обсяг відповідних особин;
(e) причини для запиту на отримання авторизації;
(f) детальний опис передбачених заходів, які забезпечують відсутність можливостей для виходу з-під контролю чи поширення з об’єктів контрольованого утримання, що в них інвазійний чужорідний вид перебуватиме та де відбуватимуться дії з ним, а також заходів, які забезпечують, що будь-яке транспортування видів, потреба в якому може з’явитися, відбувається за умов, що унеможливлюють вихід з-під контролю;
(g) оцінювання ризику виходу з-під контролю інвазійного чужорідного виду, що загрожує всьому Союзу, що є предметом запиту на отримання авторизації, разом з описом заходів із пом’якшення ризиків, що їх належить запровадити;
(h) опис запланованої системи нагляду та плану реагування, складеного на випадок можливого виходу з-під контролю чи поширення, у тому числі план викорінення - за потреби;
(i) опис відповідного національного права, застосовного до таких закладів.
5. Про авторизації, надані Комісією, повинен бути повідомлений компетентний орган відповідної держави-члена. Авторизація стосується окремого закладу, незалежно від процедури заявки, що її виконують згідно з пунктом (a) параграфа 4, і повинна включати інформацію, зазначену в параграфі 4, та тривалість дії авторизації. Авторизація повинна також містити приписи щодо постачання в заклад додаткових особин чи особин на заміщення наявних для використання в діяльності, на яку здійснений запит на отримання авторизації.
6. Після отримання від Комісії авторизації, компетентний орган може надати дозвіл, зазначений у параграфі 1 цієї статті, згідно зі статтею 8(4)-(8). Дозвіл повинен включати всі приписи, наведені в авторизації, наданій Комісією.
7. Комісія відхиляє заявку на отримання авторизації в разі недотримання будь-яких відповідних зобов’язань, викладених у цьому Регламенті.
8. Комісія якнайшвидше інформує відповідні держави-члени про будь-яке відхилення заявки на підставі параграфа 7 і вказує причину відхилення.
Стаття 10. Надзвичайні інструменти та заходи
1. Якщо держава-член має докази стосовно присутності на її території або безпосереднього ризику введення на її територію інвазійного чужорідного виду, що не внесений до переліку Союзу, але при цьому компетентні органи на основі попередніх наукових даних виявили, що він імовірно відповідає критеріям, викладеним у статті 4(3), вона може негайно вжити надзвичайних заходів, які полягають у застосуванні будь-яких обмежень, викладених у статті 7(1).
2. Держава-член, яка вводить надзвичайні заходи на своїй національній території, що включають застосування пунктів (a), (d) або (e) статті 7(1), негайно повідомляє Комісію та всі інші держави-члени про вжиті заходи та докази на обґрунтування доцільності таких заходів.
3. Відповідна держава-член невідкладно проводить оцінювання ризику, що має на меті внесення такого виду до переліку Союзу, з урахуванням наявної технічної та наукової інформації відповідно до статті 5 для інвазійного чужорідного виду, на який спрямовані надзвичайні заходи, та в будь-якому випадку за 24 місяці від дати ухвалення рішення ввести надзвичайні заходи.
4. Якщо Комісія отримує повідомлення, зазначене у параграфі 2 цієї статті, або має інші докази щодо наявності на території Союзу або безпосереднього ризику введення на територію Союзу інвазійного чужорідного виду, що не внесений до переліку Союзу, але, ймовірно, відповідає критеріям, викладеним у статті 4(3), вона на основі попередніх наукових даних за допомогою імплементаційних актів доходить висновку щодо ймовірної відповідності або невідповідності виду таким критеріям, та ухвалює надзвичайні інструменти для Союзу, які полягають у застосуванні будь-яких обмежень, викладених у статті 7(1), протягом обмеженого часу стосовно ризиків, що їх становить такий вид, якщо вона дійде висновку, що критерії, викладені у статті 4(3), ймовірно будуть виконані. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 27(2).
5. Якщо Комісія ухвалить імплементаційний акт, зазначений у параграфі 4, держави-члени скасовують або змінюють, залежно від випадку, будь-які надзвичайні інструменти, що їх вони застосовують.
6. Якщо Комісія внесе інвазійний чужорідний вид до переліку Союзу, держави-члени також скасовують або змінюють свої надзвичайні інструменти.
7. Якщо за результатами оцінювання ризику, проведеного відповідно до параграфа 3 цієї статті, Комісія не внесе інвазійний чужорідний вид у перелік Союзу, держави-члени скасовують свої надзвичайні інструменти, застосовані відповідно до параграфа 1 цієї статті, і можуть внести такий вид у свій національний перелік інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу для держави-члена, відповідно до статті 12(1), та розглянути можливість посилення регіональної співпраці згідно зі статтею 11.
Стаття 11. Інвазійні чужорідні види, що становлять регіональну загрозу, та види, що є корінними на території Союзу
1. Держави-члени можуть виокремлювати зі своїх національних переліків інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу для держави-члена, укладених згідно зі статтею 12, види, корінні й некорінні на території Союзу, що вимагають посилення регіональної співпраці.
2. На запит заінтересованих держави-членів, Комісія вчиняє дії, щоб сприяти співпраці та координації між такими заінтересованими державами-членами, згідно зі статтею 22(1). Якщо необхідно, на основі оцінювання впливу деяких інвазійних чужорідних видів на біорізноманіття та пов’язані екосистемні послуги, а також на здоров’я людини та економіку, та за умови ретельного обґрунтування цього всебічним аналізом доцільності посилення міжнародної співпраці, що її провадять держави-члени, що подають запит, Комісія може вимагати за допомогою імплементаційних актів, щоб відповідні держави-члени застосовували, mutatis mutandis, на своїй території чи на її частині статті 13, 14 і 16, статтю 17 незважаючи на статтю 18, а також застосовували статті 19 і 20, залежно від випадку. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 27(2).
3. Інвазійні чужорідні види, що становлять регіональну загрозу, корінні на території держави-члена, не підпадають під дію положень статей 13, 14, 16, 17, 19, 20 і 24 на території такої держави-члена. Держави-члени, на території яких такі види є корінними, ведуть співпрацю з відповідними державами-членами задля оцінювання шляхів проникнення згідно зі статтею 13 та, після консультацій з іншими державами-членами можуть ухвалювати відповідні інструменти, щоб запобігати подальшому поширенню таких видів, згідно з процедурою, зазначеною у статті 22(1).
Стаття 12. Інвазійні чужорідні види, що становлять загрозу для держави-члена
1. Держави-члени можуть укладати національні переліки інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу для держави-члена. Для таких інвазійних чужорідних видів держави-члени можуть застосовувати на своїй території інструменти, як-от такі, що передбачені у статтях 7, 8, 13-17, 19 та 20, залежно від випадку. Такі інструменти повинні бути сумісними з ДФЄС, та про них повинна бути повідомлена Комісія згідно з правом Союзу.