• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/147/ЄС від 30 листопада 2009 року про збереження диких птахів

Європейський Союз | Директива, Міжнародний документ від 30.11.2009 № 2009/147/ЄС
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Міжнародний документ
  • Дата: 30.11.2009
  • Номер: 2009/147/ЄС
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Міжнародний документ
  • Дата: 30.11.2009
  • Номер: 2009/147/ЄС
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
2009L0147 - UA - 01.07.2013 - 001.001
(До Розділу V "Економічне та галузеве співробітництво" Глава 6 . Навколишнє середовище)Цей документ слугує суто засобом документування, і установи не несуть жодної відповідальності за його зміст
Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/147/ЄС
від 30 листопада 2009 року про збереження диких птахів (кодифікована версія)
ОВ L 020, 26.01.2010, с. 7.
Зі змінами та доповненнями, внесеними:
Офіційний вісник
сторінкадата
Директивою Ради 2013/17/ЄС від 13 травня 2013 рокуL 15819310.06.2003
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/147/ЄС
від 30 листопада 2009 року про збереження диких птахів (кодифікована версія)
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 175(1),
Беручи до уваги пропозицію Комісії,
Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),
Діючи згідно з процедурою, встановленою у статті 251 Договору (-2),
Оскільки:
(1) До Директиви Ради 79/409/ЄЕС від 2 квітня 1979 року про збереження диких птахів (-3) було декілька разів внесено значні зміни (-4). В інтересах ясності та раціональності зазначену Директиву необхідно кодифікувати.
(2) Рішення Європейського Парламенту і Ради № 1600/2002/ЄС від 22 липня 2002 року про Шосту програму дій Співтовариства у сфері довкілля (-5) закликає до конкретних дій щодо біорізноманіття, включаючи захист птахів та їхніх оселищ .
(3) Велика кількість видів диких птахів, що природно трапляються на європейській території держав-членів, зменшується за чисельністю, і в деяких випадках дуже швидко. Таке зменшення становить серйозну загрозу для збереження природного середовища, головним чином через загрозу для біологічної рівноваги.
(4) Види диких птахів, що природно трапляються на європейській території держав-членів, є переважно мігруючими видами. Такі види є спільним надбанням, а дієва охорона птахів є типовою транскордонною екологічною проблемою, що передбачає спільну відповідальність.
(5) Збереження видів диких птахів, що природно трапляються на європейській території держав-членів, є необхідним для досягнення цілей Співтовариства стосовно покращення умов проживання та сталого розвитку.
(6) Заходи, що їх необхідно вжити, повинні стосуватися різних чинників, що можуть вплинути на чисельність птахів, а саме наслідків людської діяльності і, зокрема, знищення та забруднення їхніх оселищ, відлову і вбивства людиною та торгівлі, що є результатом такої діяльності; суворість таких заходів необхідно адаптувати до конкретної ситуації із різними видами у рамках загальної політики збереження.
(7) Збереження має на меті довготривалу охорону і управління природними ресурсами як невід’ємною частиною надбання народів Європи. Це дає можливість контролювати природні ресурси і управляти їхнім використанням на основі заходів, необхідних для підтримання та регулювання природного балансу між видами настільки, наскільки це можливо.
(8) Збереження, підтримання або відновлення достатнього різноманіття та площі оселищ має істотне значення для збереження усіх видів птахів. До окремих видів птахів необхідно вживати спеціальних заходів із збереження їхніх оселищ з метою забезпечення їх виживання і відтворення у місцях розповсюдження цих видів. Такі заходи повинні також враховувати мігруючі види і координуватися з метою створення єдиної системи.
(9) З метою попередження можливого шкідливого впливу комерційних інтересів на рівні використання, необхідно накласти загальну заборону на реалізацію та обмежити усі відступи для тих видів, для яких це дозволяє їхній біологічний статус, беручи до уваги особливі умови, що існують в різних регіонах.
(10) Через високий рівень популяції, географічне поширення та рівень відтворюваності на території Співтовариства в цілому, на окремі види може бути дозволене полювання, що є допустимим використанням у випадку встановлення та виконання певних обмежень, оскільки таке полювання повинне бути сумісним із збереженням популяції цих видів на достатньому рівні.
(11) Різні засоби, знаряддя чи методи масштабного чи неселекгивного відлову або вбивства та полювання з використанням певних видів транспорту повинні бути заборонені через надмірний вплив, який вони чинять або можуть чинити на чисельність відповідних видів.
(12) Через важливість, якої можуть набувати певні конкретні обставини, необхідно передбачити можливості для відступу від встановлених вимог за певних умов і за моніторингу з боку Комісії.
(13) Збереження птахів і, зокрема, мігруючих птахів, все ще є проблемою, що вимагає наукових досліджень. Такі дослідження також дадуть можливість оцінити результативність вжитих заходів.
(14) Необхідно подбати, консультуючись із Комісією, щоб інтродукція будь-яких видів диких птахів, що природно не трапляються на європейській території держав-членів, не завдавала шкоди місцевій флорі і фауні.
(15) Комісія кожні три роки готуватиме та передаватиме державам-членам зведений звіт, що базується на інформації, наданій державами-членами про застосування положень національного законодавства, упроваджених відповідно до цієї Директиви.
(16) Інструменти, необхідні для імплементації цієї Директиви, повинні бути ухвалені відповідно до Рішення Ради 1999/468/ ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур для здійснення виконавчих повноважень, покладених на Комісію (-6).
(17) Зокрема, Комісія повинна бути уповноважена вносити зміни в окремі додатки з огляду на науково-технічний прогрес. Оскільки такі інструменти є загального характеру і призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, вони повинні бути ухвалені відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, передбаченої у статті 5а Рішення 1999/468/ЄС.
(18) Ця Директива не повинна обмежувати зобов’язання держав-членів стосовно часових рамок для транспозицї у національне законодавство директив, визначених у частині В додатка VI,
УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
1. Ця Директива стосується збереження усіх видів диких птахів, що трапляються у стані природної волі на європейській території держав-членів, до яких застосовується Договір. Вона охоплює охорону, управління і контроль цих видів, а також встановлює правила їх використання.
2. Ця директива застосовується до птахів, їхніх яєць, гнізд та оселищ.
Держави-члени вживають необхідних заходів для підтримання популяції видів, зазначених у статті 1, на рівні, що відповідає, зокрема, екологічним, науковим та культурним вимогам, враховуючи при цьому економічні і рекреаційні вимоги, або для адаптації популяції цих видів до такого рівня.
1. З огляду на вимоги, зазначені у статті 2, держави-члени вживають необхідних заходів із збереження, підтримання та відновлення достатнього різноманіття та площі оселищ для усіх видів птахів, зазначених у статті 1.
2. Збереження, підтримання та відновлення біотопів і оселищ включає, у першу чергу, такі заходи:
(a) створення природоохоронних територій;
(b) утримування та управління відповідно до екологічних потреб оселищ всередині і за межами природоохоронних територій;
(c) відновлення зруйнованих біотопів;
(d) створення біотопів.
1. До видів, наведених у додатку I, застосовуються спеціальні заходи із збереження їхніх оселищ з метою забезпечення їх виживання і відтворення у місцях їх розповсюдження.
У зв’язку з цим, враховуються:
(a) види, що перебувають під загрозою зникнення;
(b) види, вразливі до конкретних змін у їхніх оселищах;
(c) види, що вважаються рідкісними через малу популяцію або обмежене локальне розповсюдження;
(d) інші види, що потребують особливої уваги через особливу природу їхнього оселигща.
Тенденції і зміни в рівнях популяції повинні враховуватися як основа для оцінки.
Держави-члени здійснюють класифікацію за кількістю і розміром, головним чином, найбільш придатних територій як спеціальних природоохоронних територій для збереження цих видів у географічній морській зоні та на суходолі, де застосовується ця Директива.
2. Держави-члени вживають подібних заходів до мігруючих видів, що регулярно трапляються і не зазначені у додатку I, беручи до уваги необхідність їх охорони у географічній морській зоні та на суходолі, де застосовується ця Директива, а саме, що стосується місць їхнього розмноження, линяння та зимівлі, а також місць зупинки уздовж їхніх міграційних маршрутів. У зв’язку з цим, держави-члени приділяють особливу увагу охороні водно-болотних угідь, і, зокрема, водно-болотних угідь міжнародного значення.
3. Держави-члени надсилають Комісії усю відповідну інформацію з тим, щоб вона могла виступати з відповідними ініціативами щодо координації заходів, необхідних для забезпечення того, щоб території, зазначені у параграфах 1 та 2, формували цілісну систему, що відповідає вимогам охорони цих видів у географічній морській зоні та на суходолі, де застосовується ця Директива.
4. Щодо природоохоронних територій, зазначених у параграфах 1 та 2, держави-члени вживають відповідних заходів щодо недопущення забруднення чи погіршення оселищ або будь-яких порушень, що впливають на птахів, настільки, наскільки вони будуть значущими з огляду на цілі цієї статті. Держави-члени також докладають зусиль щодо недопущення забруднення чи погіршення оселищ поза межами цих природоохоронних територій.
Без обмеження статей 7 і 9, держави-члени вживають необхідних заходів для створення загальної системи охорони для усіх видів птахів, зазначених у статті 1, забороняючи, зокрема:
(a) навмисне вбивство чи відлов будь-яким методом;
(b) навмисне руйнування чи пошкодження їхніх гнізд і яєць, або переміщення їхніх гнізд;
(c) збирання їхніх яєць у дикій природі та зберігання цих яєць, навіть якщо вони порожні;
(d) навмисне порушення спокою цих птахів, зокрема, у період розмноження і виведення, настільки, наскільки це порушення було б значним, зважаючи на цілі цієї Директиви;
(e) утримання видів птахів, полювання на яких чи відлов яких заборонено.
1. Без обмеження параграфів 2 і 3, держави-члени забороняють стосовно усіх видів птахів, зазначених у статті 1, продаж, перевезення з подальшим продажем, утримання з подальшим продажем та виставлення на продаж живих чи мертвих птахів та будь-яких швидко розпізнаваних частин або деривативів таких птахів.
2. Види діяльності, зазначені у параграфі 1, не забороняються стосовно видів, зазначених у частині А додатка III, за умови, що ці птахи були законно вбиті чи відловлені, або законно отримані іншим шляхом.
3. Держави-члени можуть у межах своєї території дозволяти, із певними обмеженнями, види діяльності, зазначені у параграфі 1, стосовно видів, зазначених у частині В додатка III, за умови, що ці птахи були законно вбиті чи відловлені, або законно отримані іншим шляхом.
Держави-члени, що бажають надати такий дозвіл, перш за все, проводять консультації з Комісією щодо проведення спільного дослідження з метою визначити, чи реалізація особин таких видів позначиться, або ймовірно могла би позначитися на рівнях популяції, географічному поширенні чи рівні відтворювання видів, що перебувають під загрозою зникнення у межах Співтовариства. Якщо таке дослідження встановить, що планований дозвіл, на думку Комісії, призведе до загрози для будь-яких вищезгаданих видів або створить умови для виникнення такої загрози, Комісія надає обґрунтовану рекомендацію заінтересованій державі-члену з висловленням заперечення проти реалізації таких видів. Якщо Комісія встановить, що не існує такого ризику, вона, відповідно, інформує про це заінтересовану державу-член.
Рекомендація Комісії публікується в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Держави-члени, що надають дозвіл згідно з цим параграфом, регулярно перевіряють, чи продовжують виконуватися умови надання такого дозволу.
1. Зважаючи на рівень популяції, географічне розповсюдження та рівень відтворювання в межах Співтовариства, національне законодавство може дозволяти полювання на види, наведені у додатку II. Держави-члени забезпечують, щоб полювання на ці види не загрожувало заходам із збереження, що вживаються на території їх поширення.
2. На види, зазначені у частині А додатка II можна полювати у географічній морській зоні та на суходолі, де застосовується ця Директива.
3. На види, зазначені у частині В додатка II, можна полювати лише у державах-членах, де вони зазначені.
4. Держави-члени забезпечують, щоб практика полювання, включаючи соколине полювання, якщо таке практикують, що здійснюється відповідно до чинних норм національного законодавства, відповідала принципам розумного використання і екологічно збалансованого контролю за видами відповідних птахів, а також щоб така практика узгоджувалася, коли йдеться про популяцію цих видів, зокрема мігруючих видів, із заходами, що випливають із статті 2.
Вони, зокрема, стежать, щоб полювання на види, щодо яких застосовуються норми законів про полювання, не здійснювалося під час періоду виведення та під час різних стадій репродукції.
Стосовно мігруючих видів, держави-члени стежать, зокрема за тим, щоб полювання на види, щодо яких застосовуються правила полювання, не здійснювалося під час репродуктивного періоду або під час їх повернення до місць виведення.
Держави-члени надсилають Комісії всю відповідну інформацію щодо практичного застосування їхніх правил полювання.
1. Щодо полювання, відлову чи вбивства птахів відповідно до цієї Директиви, держави-члени забороняють використання усіх засобів, способів чи методів, що застосовуються для масштабного чи неселективного відлову або вбивства птахів, або тих, що можуть спричинити локальне зникнення видів, зокрема, використання способів, наведених у пункті (а) додатка IV.
2. Крім того, держави-члени забороняють будь-яке полювання з видів транспорту та за умов, передбачених у пункті (b) додатка IV.
1. Держави-члени можуть відступати від положень статей 5-8 у випадку, якщо не існує іншого задовільного рішення через такі причини:
(a)
- в інтересах безпеки та здоров’я населення,
- в інтересах повітряної безпеки,
- щоб запобігти значній шкоді посівам, худобі, лісам, рибальству і водам,
- з метою охорони флори і фауни;
(b) з метою проведення досліджень та навчання, відновлення популяції, реінтродукції та розведення, необхідного для цих цілей;
(c) щоб дозволити, за умов суворого контролю та на селективній основі, відлов, утримання чи інше розумне використання окремих видів птахів у невеликій кількості.
2. У відступах, передбачених у параграфі 1, необхідно зазначати:
(a) види, щодо яких застосовується відступ;
(b) засоби, знаряддя чи методи, що їх дозволяють використовувати для відлову або вбивства;
(c) умови виникнення ризику і обставини часу та місця, за яких такі відступи можуть бути дозволені;
(d) орган, уповноважений заявляти, що необхідні умови виконуються, і вирішувати, які засоби, способи чи методи можуть бути використані, в яких межах і ким;
(e) контроль, що здійснюватиметься.
3. Держави-члени щорічно надсилають Комісії звіт про виконання параграфів 1 та 2.
4. На основі доступної для Комісії інформації, зокрема інформації, що надається їй відповідно до параграфа 3, Комісія повсякчасно забезпечує, щоб наслідки відступів, передбачених у параграфі 1, не суперечили цій Директиві. Комісія вживає для цього відповідних заходів.
1. Держави-члени заохочують проведення досліджень та будь-якої роботи, необхідної для формування основ охорони, управління та використання популяції усіх видів птахів, зазначених у статті 1. Особлива увага приділяється дослідженням і роботі над питаннями, наведеними у додатку V.
2. Держави-члени надсилають Комісії будь-яку інформацію, необхідну для того, щоб дати їй можливість вживати відповідних заходів для координації проведення досліджень і робіт, зазначених у параграфі 1.
Держави-члени стежать за тим, щоб будь-яка інтродукція видів птахів, які не трапляються у стані природної волі на європейській території держав-членів, не завдавала шкоди місцевій флорі і фауні. У зв’язку з цим вони проводять консультації з Комісією.
1. Держави-члени кожні три роки, починаючи з 7 квітня 1981 року, надсилають Комісії звіт про імплементацію положень національного законодавства, ухвалених відповідно до цієї Директиви.
2. Комісія кожні три роки готує зведений звіт, що базується на інформації, зазначеній у параграфі 1. Та частина проекту звіту, що містить інформацію, надану державою-членом, передається органам цієї держави-члена для верифікації. Остаточна редакція звіту передається державам-членам.
Застосування інструментів, ухвалених згідно з цією Директивою, не повинно призводити до погіршення існуючої ситуації стосовно збереження видів птахів, зазначених у статті 1.
Держави-члени можуть запроваджувати більш жорсткі захисні норми, ніж ті, що передбачені цією Директивою.
Ухвалюються такі зміни, які є необхідними для адаптації додатків І та V до науково-технічного прогресу. Такі інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, ухвалюються відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, передбаченою у статті 16(2).
1. Комісії надає допомогу Комітет з адаптації до науково-технічного прогресу.
2. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 5а(1) по (4) і статтю 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення його статті 8.
Держави-члени передають Комісії тексти основних положень національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері, що регулюється цією Директивою.
Директива 79/409/ЄЕС, зі змінами, внесеними актами, наведеними у частині А додатка VI, скасовується, без обмеження зобов’язань держав-членів стосовно часових рамок для транспозиції у національне законодавство директив, визначених у частині В додатка VI.
Покликання на скасовану Директиву вважаються покликаннями на цю Директиву і читаються згідно з кореляційною таблицею, наведеною у додатку VII.
Ця Директива набуває чинності на 20-й день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Цю Директиву адресовано державам-членам
( Додатки I-VII )( Див. текст )
__________
(-1) Висновок від 10 червня 2009 року (ще не опублікований в Офіційному віснику).
(-2) Висновок Європейського Парламенту від 20 жовтня 2009 року (ще не опублікований в Офіційному віснику) та Рішення Ради від 26 листопада 2009 року.
(-3) ОВ L 103, 25.04.1979, с. 1.
(-4) Див. додаток VI, частина А
(-5) ОВ L 242, 10.09.2002, с. 1.
(-6) ОВ L 184, 17.07.1999, с. 23.
( Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua )