Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість

Подія, що призводить до виникнення податкового зобов’язання, настає, а податкове зобов’язання з ПДВ виникає в момент імпорту товарів.

1. Якщо після ввезення до Співтовариства товари поміщають в один з режимів чи одну із ситуацій, зазначених у статтях 156, 276 та 277, або в режим тимчасового ввезення (імпортування), що передбачає повне звільнення від імпортних платежів, або в режим зовнішнього транзиту, подія, що призводить до виникнення податкового зобов’язання, настає, а податкове зобов’язання з ПДВ виникає лише тоді, коли завершується перебування товарів в таких режимах чи ситуаціях.

Однак, якщо імпортовані товари оподатковують митними зборами, сільськогосподарськими зборами або рівнозначними обов’язковими платежами, встановленими згідно зі спільною політикою, подія, що призводить до виникнення податкового зобов’язання, настає, а податкове зобов’язання з ПДВ виникає тоді, коли настає подія, що призводить до виникнення податкового зобов’язання, стосовно таких зборів і виникає зобов’язання з їх сплати.

2. Якщо імпортовані товари не підпадають під жоден зі зборів, зазначених у другому підпараграфі параграфа 1, держави-члени застосовують чинні положення, що регулюють митні збори, стосовно події, що призводить до виникнення податкового зобов’язання, та моменту виникнення податкових зобов’язань з ПДВ.

Для цілей цієї Директиви "ринкова вартість" означає повну суму, яку повинен був би сплатити замовник для отримання відповідних товарів або послуг у відповідний час на тому самому етапі реалізації, на якому відбувається постачання товарів або послуг, за умов добросовісної конкуренції постачальникові відповідно до принципу "витягнутої руки" в межах території держави-члена, в якій постачання підлягає оподаткуванню.

Якщо неможливо визначити порівнюване постачання товарів або послуг, то "ринкова вартість" означає:

(1) стосовно товарів - суму, не меншу за ціну купівлі товарів чи подібних товарів або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначену на момент постачання;

(2) стосовно послуг - суму, не меншу за повну вартість витрат на надання послуги, що виникли в оподатковуваної особи.

Стосовно постачання товарів або послуг, інших ніж зазначені у статтях 74-77, база оподаткування повинна включати усе, що становить винагороду, яку постачальник отримав чи повинен отримати в обмін на постачання від замовника або третьої сторони, включаючи субсидії, безпосередньо пов’язані з ціною постачання.

Без обмеження статті 73, база оподаткування постачання товарів або послуг, що надаються у зв’язку з багатоцільовим ваучером, дорівнює винагороді, сплаченій за ваучер, або, за відсутності інформації про таку винагороду, грошовій вартості, зазначеній на самому багатоцільовому ваучері або у пов’язаній документації, з вирахуванням суми ПДВ, пов’язаної з постаченими товарами або послугами.

Якщо оподатковувана особа використовує товари, що становлять частину її господарських засобів, або розпоряджається ними, або якщо товари утримує оподатковувана особа або її правонаступники, у випадку припинення ведення нею оподатковуваної економічної діяльності, зазначеної у статтях 16 та 18, базою оподаткування повинна бути ціна купівлі товарів чи подібних товарів, або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначена на момент використання, розпорядження або утримання.

Стосовно постачання послуг, зазначених у статті 26, якщо товари, що становлять частину господарських засобів, використовують для приватних цілей, або послуги надають безоплатно, базою оподаткування повинна бути повна вартість витрат, що виникли у оподатковуваної особи у зв’язку з наданням таких послуг.

Стосовно постачання товарів, яке полягає у їх переданні до іншої держави-члена, базою оподаткування повинна бути ціна купівлі товарів або подібних товарів, або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначена на момент передання.

Стосовно постачання оподатковуваною особою послуги для цілей її господарської діяльності, як зазначено у статті 27, базою оподаткування повинна бути ринкова вартість постаченої послуги.

База оподаткування включає такі елементи:

(a) податки, мита, збори та обов’язкові платежі, за винятком самого ПДВ;

(b) супутні витрати, такі як витрати на сплату комісії, пакування, перевезення та страхування, які постачальник стягує з замовника.

Для цілей пункту (b) першого параграфа держави-члени можуть вважати витрати, передбачені в окремій угоді, супутніми витратами.

База оподаткування не включає такі елементи:

(a) зниження ціни у вигляді знижки за дострокову оплату;

(b) цінові знижки та часткові повернення коштів, надані замовникові та отримані ним під час постачання;

(c) суми, отримані оподатковуваною особою від замовника, такі як повернення витрат, понесених від імені та в інтересах замовника, та внесених до його бухгалтерського обліку на проміжний рахунок.

Оподатковувана особа повинна надавати підтвердження фактичної суми витрат, зазначених у пункті (c) першого параграфа, і не може відносити на зменшення податкового зобов’язання ПДВ, що міг бути нарахований.

1. Для запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування держави-члени можуть у будь-якому із зазначених нижче випадків вживати заходів для забезпечення того, щоб базою оподаткування стосовно постачання товарів або послуг із залученням родинних або інших близьких особистих зв’язків, відносин управління, власності, членства, фінансових або юридичних зв’язків, визначених державою-членом, була ринкова вартість:

(a) якщо винагорода є нижчою за ринкову вартість, а одержувач постачання не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов’язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177;

(b) якщо винагорода є нижчою за ринкову вартість, постачальник не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов’язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177, а постачання підлягає звільненню від оподаткування згідно зі статтями 132, 135, 136, 371, 375, 376, 377, 378(2), 379(2) або статтями 380-390c;

(c) якщо винагорода є вищою за ринкову вартість, а постачальник не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов’язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177.

Для цілей першого підпараграфа до юридичних зв’язків можуть належати відносини між працедавцем та найманим працівником чи членами родини працівника або іншими тісно пов’язаними особами.

2. Якщо держави-члени використовують можливість, передбачену в параграфі 1, вони можуть обмежити категорії постачальників або одержувачів, до яких застосовують ці заходи.

3. Держави-члени повинні повідомляти Комітет із ПДВ про національні законодавчі інструменти, ухвалені згідно з параграфом 1, якщо такі інструменти відрізняються від інструментів, дозволених Радою до 13 серпня 2006 року згідно зі статтею 27(1)-(4) Директиви 77/388/ЄЕС, що продовжують діяти згідно з параграфом 1 цієї статті.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року не використали можливість застосування зниженої ставки згідно зі статтею 98, можуть, у випадку використання можливості згідно зі статтею 89, передбачити, щоб стосовно постачання витворів мистецтва, як зазначено у додатку III, пункті (26), база оподаткування дорівнювала частині суми, визначеної відповідно до статей 73, 74, 76, 78 та 79.

Частину, зазначену в першому параграфі, визначають у такий спосіб, щоб ПДВ, що підлягає сплаті, дорівнював принаймні 5 % суми, визначеної відповідно до статей 73, 74, 76, 78 та 79.

Держави-члени можуть передбачити, щоб для постачання товарів і послуг база оподаткування включала вартість звільненого від оподаткування інвестиційного золота у розумінні статті 346, яке було надане замовником для використання як основи для оброблення і яке внаслідок цього втрачає статус інвестиційного золота, звільненого від ПДВ, під час постачання таких товарів і послуг. Як вартість повинна використовуватися ринкова вартість інвестиційного золота на момент постачання таких товарів або надання таких послуг.

Стосовно придбання товарів у межах Співтовариства базу оподаткування визначають на основі тих самих елементів, які використовують відповідно до глави 2 для визначення бази оподаткування для постачання тих самих товарів у межах території відповідної держави-члена. У випадку операцій, що їх вважають придбанням у межах Співтовариства товарів, зазначених у статтях 21 і 22, базою оподаткування повинна бути ціна купівлі товарів чи подібних товарів або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначена на момент постачання.

1. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб забезпечити включення до бази оподаткування акцизного збору, який сплатила або повинна сплатити особа, що здійснює придбання у межах Співтовариства підакцизного продукту, відповідно до пункту (a) першого параграфа статті 78.

2. Якщо після здійснення придбання товарів у межах Співтовариства особа, що придбала товари, отримує відшкодування акцизного збору, сплаченого в державі-члені, в якій почалося пересилання чи перевезення товарів, база оподаткування повинна бути відповідним чином зменшена в державі-члені, на території якої було здійснено придбання.

Стосовно імпортування товарів базою оподаткування повинна бути митна вартість, визначена відповідно до чинних положень Співтовариства.

1. База оподаткування повинна включати такі елементи, якщо їх ще не включено:

(a) податки, мита, збори та інші обов’язкові платежі, які підлягають сплаті за межами держави-члена імпортування, а також ті, які підлягають сплаті на підставі імпорту, окрім ПДВ, що підлягає утриманню;

(b) супутні витрати, такі як витрати на сплату комісії, пакування, перевезення та страхування, понесені до прибуття до першого місця призначення на території держави-члена імпортування, а також витрати, обумовлені перевезенням до іншого місця призначення в межах Співтовариства, якщо таке інше місце відоме на момент настання події, що призводить до виникнення податкового зобов’язання.

2. Для цілей пункту (b) параграфа 1 "перше місце призначення" означає місце, зазначене у вантажній накладній чи в будь-якому іншому документі, за яким здійснюють імпортування товарів до держави-члена імпортування. Якщо таке місце не зазначено, то першим місцем призначення вважають місце першого передання вантажу в державі-члені імпортування.

База оподаткування не включає такі елементи:

(a) зниження ціни у вигляді знижки за дострокову оплату;

(b) знижки та часткові повернення коштів, надані замовникові та отримані ним під час імпортування.

Якщо товари, тимчасово експортовані зі Співтовариства, реімпортують після ремонту, оброблення, адаптації, модернізації чи перероблення за межами Співтовариства, держави-члени повинні вживати заходів для забезпечення дії щодо таких товарів того самого режиму оподаткування ПДВ, який застосовували б щодо них у разі здійснення ремонту, оброблення, адаптації, модернізації чи перероблення на їхній території.

Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року не використали можливість застосування зниженої ставки згідно зі статтею 98, можуть передбачити, щоб база оподаткування стосовно імпортування витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено в пунктах (2), (3) і (4) статті 311(1), дорівнювала частині суми, визначеної відповідно до статей 85, 86 та 87.

Частину, зазначену в першому параграфі, визначають у такий спосіб, щоб ПДВ, що підлягає сплаті під час імпортування, дорівнював принаймні 5 % суми, визначеної відповідно до статей 85, 86 та 87.

1. У випадку скасування, відмови або повної чи часткової несплати, або в разі зниження ціни після здійснення постачання, база оподаткування повинна бути відповідним чином зменшена згідно з умовами, які повинні визначати держави-члени.

2. У випадку повної або часткової несплати держави-члени можуть відступати від параграфа 1.

1. Якщо елементи, які використовують для визначення бази оподаткування імпорту, виражені у валюті, іншій ніж валюта держави-члена, в якій відбувається визначення вартості, обмінний курс визначають згідно з положеннями Співтовариства щодо розрахування вартості для митних цілей.

2. Якщо елементи, які використовують для визначення бази оподаткування операції, іншої ніж операція із імпортування товарів, виражені у валюті, іншій ніж валюта держави-члена, в якій відбувається визначення вартості, застосовним обмінним курсом повинен бути останній курс продажу, зареєстрований на момент виникнення податкового зобов’язання з ПДВ на найрепрезентативнішому валютному ринку чи ринках відповідних держав-членів, або курс, визначений із покликанням на такий ринок чи такі ринки відповідно до правил, встановлених у цій державі-члені.

Держави-члени повинні натомість прийняти використання останнього обмінного курсу, опублікованого Європейським центральним банком на момент виникнення податкового зобов’язання з ПДВ. Конвертацію валют, інших ніж євро, слід здійснювати з використанням обмінного курсу євро для кожної валюти. Держави-члени можуть вимагати, щоб оподатковувана особа повідомляла їх про використання цієї можливості.

Однак, держави-члени можуть використовувати для деяких операцій, зазначених у першому підпараграфі, або для деяких категорій оподатковуваних осіб обмінний курс, визначений згідно з чинними положеннями Співтовариства щодо розрахування вартості для митних цілей.

Стосовно витрат на пакувальний матеріал, що підлягає поверненню, держава-член може вжити один із таких заходів:

(a) виключити його з розрахування бази оподаткування та вжити необхідних заходів для забезпечення коригування цієї суми в разі неповернення пакувального матеріалу;

(b) включити його до розрахування бази оподаткування та вжити необхідних заходів для забезпечення коригування цієї суми в разі фактичного повернення пакувального матеріалу.

До операцій, що підлягають оподаткуванню, застосовують ставку, чинну на момент події, що призводить до виникнення податкового зобов’язання.

Однак, у зазначених нижче ситуаціях застосовують ставку, чинну на момент виникнення податкового зобов’язання з ПДВ:

(a) у випадках, зазначених у статтях 65 та 66;

(b) у випадку придбання товарів у межах Співтовариства;

(c) у випадках, пов’язаних із імпортуванням товарів, зазначених у другому підпараграфі статті 71(1) та статті 71(2).

1. Ставкою, застосовною до придбання товарів у межах Співтовариства повинна бути ставка, яку застосовують до постачання подібних товарів у межах території відповідної держави-члена.

2. З урахуванням можливості застосування згідно зі статтею 103(1) зниженої ставки на імпортування витворів мистецтва, предметів колекціонування чи антикваріату, ставкою, застосовною до імпортування товарів, повинна бути ставка, яку застосовують до постачання подібних товарів у межах території держави-члена.

У разі зміни ставок держави-члени можуть, у випадках, зазначених у статтях 65 та 66, вносити корективи для врахування ставки, застосовної на момент постачання товарів або послуг.

Держави-члени можуть також ухвалювати всі необхідні перехідні заходи.

Держави-члени застосовують стандартну ставку ПДВ, яку кожна держава-член повинна встановлювати як відсоток від бази оподаткування, і яка повинна бути однаковою як для постачання товарів, так і для постачання послуг.

Стандартна ставка не може бути нижчою 15 %.

1. Держави-члени можуть застосовувати максимум дві знижені ставки.

Знижені ставки слід встановлювати як відсоток від бази оподаткування, який не повинен бути нижчим за 5 % та застосовується тільки для постачання поварів і послуг, перелічених у додатку III.

Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки до постачання товарів або послуг, віднесених максимум до 24 пунктів у додатку III.

2. Держави члени можуть, додатково до двох знижених ставок, зазначених у параграфі 1 цієї статті, застосовувати знижену ставку, що є нижчою мінімального рівня 5 %, та звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, до постачання товарів або послуг, віднесених максимум до семи пунктів у додатку III.

Знижена ставка, що є нижчою мінімального рівня 5 %, та звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, може застосовуватися тільки до постачання товарів або послуг, віднесених до таких пунктів додатку III:

(a) пункти (1)-(6) та (10c);

(b) будь-який інший пункт додатку III, що підпадає під варіанти, передбачені у статті 105a(1).

Для цілей пункту (b) другого підпараграфа цього параграфа, операція щодо житлового фонду, вказана у статті 105a(1), другому підпараграфі, розглядається як така, що підпадає під додаток III, пункт (10).

Держави члени що застосовують, станом та 1 січня 2021 року, знижені ставки, що є нижчими мінімального рівня 5 %, або надають звільнення від оподаткування, що передбачають віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, до постачання товарів або послуг, віднесених більш ніж до семи пунктів додатку III, обмежують застосування таких знижених ставок або надання такого звільнення для дотримання першого підпараграфа цього параграфа до 1 січня 2032 року або до ухвалення остаточних заходів, зазначених у статті 402, залежно від того, що настане раніше. Держави-члені вільні визначати, до якого постачання товарів або послуг вони продовжуватимуть застосовувати такі знижені ставки або надавати такі винятки.

3. Знижені ставки та звільнення, вказані у параграфі 1 та 2 цієї статті, не застосовуються до послуг, що їх надають електронними засобами, окрім тих, що перелічені у додатку III, пунктах (6), (7), (8) і (13).

4. Під час застосування знижених ставок та звільнень, передбачених у цій Директиві, держави-члени можуть використовувати Комбіновану номенклатуру або статистичну класифікацію продуктів за видом діяльності, або і те, і те, для того, щоб точно визначити охоплення відповідної категорії.

До 31 грудня 2028 року та кожні п’ять років після вказаної дати Комісія подає Раді звіт про сферу застосування додатка III, разом з відповідними пропозиціями, у разі необхідності.

1. Якщо державі-члену був наданий дозвіл відповідно до статті 53, першого параграфу, Директиви Ради 2009/132/ЄС (- 1) застосовувати звільнення від оподаткування до товарів, імпортованих на користь жертв катастроф, така держава-член може надати звільнення від оподаткування, що передбачають віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, на тих самих умовах, стосовно придбання в межах Співтовариства та постачання таких товарів і послуг, пов’язаних з такими товарами, включаючи послуги оренди.

2. Держава-член, яка бажає застосувати заходи, передбачені параграфом 1, повинна повідомити Комітет із ПДВ.

3. Якщо товари або послуги, придбані організаціями, які користуються звільненням від оподаткування, встановленим у параграфі 1 цієї статті, або використовуються для цілей, відмінних від встановлених у розділі VIII, главі 4 Директиви 2009/132/ЄС, використання таких товарів або послуг оподатковується ПДВ відповідно до умов, застосовних на момент, коли умови звільнення від оподаткування більше не виконуються.

1. Держави-члени можуть передбачити, щоб знижену ставку або одну зі знижених ставок, які вони застосовують відповідно до статей 98 та 99, також застосовували до імпортування витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено у пунктах (2), (3) та (4) статті 311(1).

2. Якщо Держави-члени використовують можливість, передбачену в параграфі 1, вони також можуть застосовувати знижену ставку до таких операцій:

(a) постачання витворів мистецтва особою, що їх створила, або її правонаступниками;

(b) постачання витворів мистецтва на нерегулярній основі оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер, якщо витвори мистецтва було імпортовано власне оподатковуваною особою або якщо їх постачання оподатковуваній особі здійснила особа, що їх створила, або її правонаступники, або якщо вони надали їй право на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ у повному обсязі.

1. Австрія може застосовувати в громадах Юнггольц та Міттельберг (Малий Вальзерталь) другу стандартну ставку, що є нижчою за відповідну ставку, яку застосовують на решті території Австрії, але не меншою 15 %.

2. У департаментах Лесбос, Хіос, Самос, Додеканес та Кіклади, а також на островах Тасос, Північні Споради, Самотракія та Скірос Греція може застосовувати ставки, до 30 % нижчі за відповідні ставки, які застосовують в материковій Греції.

3. У випадку операцій, які здійснюють в автономних регіонах Азорських островів та острова Мадейра, а також прямого імпортування до зазначених регіонів Португалія може застосовувати ставки, нижчі за ті, які застосовні на материковій території.

4. Португалія може застосовувати одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98(1), до зборів за проїзд через мости в районі Лісабона.

1. Держави-члени, що відповідно до законодавства Союзу станом на 1 січня 2021 року застосовували знижені ставки, нижчі мінімуму, встановленого у статті 98(1), або надавали звільнення від оподаткування з правом на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, до постачання товарів або послуг, перелічених у пунктах, окрім додатку III, пунктів (1)-(6) та (10c), можуть, відповідно до статті 98(2), і надалі застосовувати такі знижені ставки або надавати такі звільнення, без обмеження параграфа 4 цієї статті.

Держави-члени, що відповідно до законодавства Союзу станом на 1 січня 2021 року застосовували знижені ставки, нижче мінімуму, встановленого у статті 98(1), до операцій щодо житлового фонду, що не є частиною соціальної політики, можуть, відповідно до статті 98(2), і надалі застосовувати такі знижені ставки.

Держави-члени повідомляють Комітету із ПДВ текст основних положень національного законодавства та умови застосування знижених ставок та звільнення стосовно статті 98(2), другого підпараграфа, пункту (b), не пізніше 7 липня 2022 року.

Без обмеження параграфа 4 цієї статті, знижені ставки, нижче мінімуму, встановленого у статті 98(1), або звільнення від оподаткування з правом на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, можуть застосовуватися іншими державами-членами відповідно до статті 98(2), першого підпараграфа, до такого самого постачання товарів або послуг, що й товари або послуги, зазначені у першому і другому підпараграфі цього параграфа та на тих самих умовах, що й умови, застосовні 1 січня 2021 року у державах-членах, зазначених у першому і другому підпараграфах цього параграфа.

2. Держави-члени, що відповідно до законодавства Союзу станом на 1 січня 2021 року застосовували знижені ставки, нижчі 12 %, включаючи знижені ставки, нижчі мінімуму, встановленого у статті 98(1) або надавали звільнення від оподаткування з правом на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, до постачання товарів або послуг, відмінних від тих, що перелічені у додатку III, можуть, відповідно до статті 98(1) та (2), і надалі застосовувати такі знижені ставки або надавати звільнення до 1 січня 2032 року або до ухвалення остаточних заходів, зазначених у статті 402, залежно від того, що настане раніше, без обмеження параграфа 4 цієї статті.

3. Держави-члени, що відповідно до законодавства Союзу станом на 1 січня 2021 року застосовували знижені ставки, не нижчі 12 % до постачання товарів або послуг, відмінних від тих, що перелічені у додатку III, можуть, відповідно до статті 98(1), першого підпараграфа, і надалі застосовувати такі знижені ставки, без обмеження параграфа 4 цієї статті.

Держави-члени повідомляють Комітету із ПДВ текст основних положень національного законодавства та умови застосування знижених ставок, зазначених у першому підпараграфі цього параграфа, не пізніше 7 липня 2022 року.

Без обмеження параграфа 4 цієї статті, знижені ставки, не нижчі 12 %, можуть застосовуватися іншими державами-членами відповідно до статті 98(1), першого підпараграфа, до такого самого постачання товарів або послуг, що й товари або послуги, зазначені у першому підпараграфі цього параграфа, та на тих самих умовах, що застосовні 1 січня 2021 року у державах-членах, зазначених у першому підпараграфі цього параграфа.

4. Як відступ від параграфів 1, 2 і 3, знижені ставки або звільнення від оподаткування з правом на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, до викопного палива, інших товарів з подібним впливом на викиди парникових газів, таких як торф та деревина, що використовується як дрова, припиняють застосовувати до 1 січня 2030 року. Знижені ставки або звільнення від оподаткування з правом на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, до хімічних пестицидів або хімічних добрив припиняють застосовувати до 1 січня 2032 року.

5. Держави-члени, які відповідно до четвертого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, третього підпараграфа параграфа 3 цієї статті та статті 105b, бажають застосовувати знижені ставки, не нижчі 12 %, знижені ставки, нижчі мінімуму, встановленого у статті 98(1), або звільнення від оподаткування з правом на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, до 7 жовтня 2023 року ухвалюють детальні правила, що регулюють реалізацію таких можливостей. Вони надсилають Комітету із ПДВ текст основних положень національного законодавства, які вони ухвалили.

6. До 1 липня 2025 року на підставі інформації, наданої державами-членами, Комісія представляє Раді звіт з вичерпним списком, в якому вказані товари і послуги, зазначені у параграфах 1 та 3 цієї статті та статті 105b, до яких у державах-членах застосовуються знижені ставки, включаючи знижені ставки, нижчі мінімуму, встановленого у статті 98(1), або звільнення від оподаткування з правом на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі.

Держави-члени, що відповідно до законодавства Союзу станом на 1 січня 2021 року застосовували знижені ставки, не нижче мінімуму в розмірі 5 %, до операцій щодо житлового фонду, що не є частиною соціальної політики, можуть, відповідно до статті 98(1), першого підпараграфа, і надалі застосовувати такі знижені ставки. У такому випадку знижені ставки, які повинні застосовуватися до таких операції, станом на 1 січня 2042 повинні становити не менше 12 %.

Держави-члени повідомляють Комітету із ПДВ текст основних положень національного законодавства та умови застосування знижених ставок, зазначених у першому параграфі, не пізніше 7 липня 2022 року.

Знижена ставка, не нижча 12 %, може застосовуватися іншими державами-членами відповідно до статті 98(1), першого підпараграфу, до операцій, зазначених у першому параграфі цієї статті, на тих самих умовах, що й умови, застосовні 1 січня 2021 року у державах-членах, зазначених у першому параграфі цієї статті.

Для цілей статті 98(1), третього підпараграфа, операції, зазначені у цій статті, розглядаються як такі, що підпадають під додаток III, пункт (10).

1. Держави-члени можуть вживати один з таких заходів:

(a) застосовувати знижену ставку для постачання медичних виробів для діагностування COVID-19 in vitro та послуг, тісно пов’язаних з такими виробами;

(b) надавати звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, стосовно постачання медичних виробів для діагностування COVID-19 in vitro та послуг, тісно пов’язаних з такими виробами.

Лише медичні вироби для діагностування COVID-19 in vitro, що відповідають застосовним вимогам, встановленим у Директиві Європейського Парламенту і Ради 98/79/ЄЕС (-2) або Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/746 (-3), а також іншому застосовному законодавству Союзу є прийнятними для заходів, передбачених першим підпараграфом.

2. Держави-члени можуть надавати звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, стосовно постачання вакцин від COVID-19 та послуг, тісно пов’язаних з такими вакцинами.

Лише вакцини від COVID-19, дозволені Комісією або держаною-членом, є прийнятними для звільнення від оподаткування, передбаченого першим підпараграфом.

3. Ця стаття застосовується з 31 грудня 2022 року.

Звільнення від оподаткування, передбачені у главах 2-9, застосовують без обмеження інших положень Співтовариства та відповідно до умов, які держави-члени повинні встановлювати для цілей забезпечення правильного й прямого застосування таких звільнень та запобігання будь-яким можливим ухиленням, уникненням чи зловживанням.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання публічними поштовими службами послуг, інших ніж послуги пасажирських перевезень та телекомунікаційні послуги, а також постачання пов’язаних з ними товарів;

(b) лікарняний і медичний догляд та тісно пов’язані з ним види діяльності, здійснювані органами, що регулюються публічним правом, або, за соціальних умов, порівнюваних із тими, які є застосовними до органів, що регулюються публічним правом - лікарнями, медичними або діагностичними центрами та іншими належним чином визнаними закладами подібного характеру;

(c) надання медичної допомоги у рамках здійснення професійної медичної та парамедичної діяльності, як визначено у відповідній державі-члені;

(d) постачання людських органів, крові та молока;

(e) постачання послуг зубними техніками в рамках їхньої професійної діяльності, а також постачання зубних протезів стоматологами та зубними техніками;

(f) постачання послуг незалежними групами осіб, що провадять діяльність, звільнену від ПДВ, або діяльність, стосовно якої вони не є оподатковуваними особами, для надання їхнім членам послуг, безпосередньо необхідних для проведення такої діяльності, якщо такі групи вимагають від своїх членів лише точного відшкодування їхньої частки спільних витрат, та за умови, що таке звільнення від оподаткування навряд чи призведе до спотворення конкуренції;

(g) постачання послуг та товарів, тісно пов’язаних із соціальним забезпеченням та соціальним захистом, включно з тими, які постачають будинки для людей похилого віку, органи, що регулюються публічним правом, або інші органи, визнані відповідною державою-членом такими, що працюють в інтересах соціального добробуту;

(h) постачання послуг та товарів, тісно пов’язаних із захистом дітей та молоді органами, що регулюються публічним правом, або іншими організаціями, визнаними відповідною державою-членом такими, що працюють в інтересах соціального добробуту;

(i) надання освітніх послуг для дітей або молоді, освітніх послуг у школах або університетах, професійного навчання або професійної перепідготовки, включаючи постачання тісно пов’язаних з ними послуг і товарів органами, що регулюються публічним правом, які мають такі завдання, або іншими організаціями, визнаними відповідною державою-членом такими, що мають подібні цілі;

(j) приватна навчальна діяльність учителів, що охоплює програму шкільної або вищої освіти;

(k) надання персоналу релігійними або філософськими установами для цілей діяльності, зазначеної у пунктах (b), (g), (h) та (i), а також для цілей духовного добробуту;

(l) постачання послуг та постачання тісно пов’язаних з ними товарів неприбутковими організаціями для цілей політичного, профспілкового, релігійного, патріотичного, філософського, філантропічного або громадянського характеру їхнім членам у їхніх спільних інтересах в обмін на передплату, встановлену відповідно до їхніх правил, за умови, що таке звільнення від оподаткування навряд чи призведе до спотворення конкуренції;

(m) постачання деяких послуг, тісно пов’язаних зі спортом або фізичним вихованням, неприбутковими організаціями особам, що беруть участь у спортивній діяльності чи у фізичному вихованні;

(n) постачання деяких культурних послуг та товарів, тісно пов’язаних із ними, органами, що регулюються публічним правом, або іншими органами у сфері культури, визнаними відповідною державою-членом;

(o) постачання послуг і товарів організаціями, діяльність яких звільнена від оподаткування згідно з пунктами (b), (g), (h), (i), (l), (m) та (n), у зв’язку із організацією заходів із залучення коштів лише для їхніх власних потреб, за умови, що таке звільнення навряд чи призведе до спотворення конкуренції;

(p) постачання відповідним чином уповноваженими органами послуг з перевезення для хворих або травмованих осіб за допомогою спеціально призначених для цієї мети транспортних засобів;

(q) діяльність, інша ніж діяльність комерційного характеру, здійснювана суспільними органами радіомовлення та телевізійного мовлення.

2. Для цілей пункту (o) параграфа 1 держави-члени можуть впроваджувати будь-які необхідні обмеження, зокрема стосовно кількості заходів або суми надходжень, що дають право на звільнення від оподаткування.

Держави-члени можуть передбачити, щоб до надання кожного зі звільнень від оподаткування, передбачених пунктами (b), (g), (h), (i), (l), (m) та (n) статті 132(1) органам, іншим ніж органи, що регулюються публічним правом, в кожному конкретному випадку застосовувалася одна або декілька таких умов:

(a) відповідні органи не повинні мати на меті систематичне отримання прибутку, а будь-які надлишки, що виникають, не повинні підлягати розподілу, а повинні направлятися для продовження надання послуг чи покращення їх надання;

(b) управління такими органами та їх адміністрування повинне здійснюватися в основному на добровільних засадах особами, що не мають прямого або опосередкованого інтересу ані самі, ані через посередників, в результатах відповідної діяльності;

(c) такі органи повинні встановлювати ціни, затверджені органами публічної влади, або ціни, що не перевищують таких затверджених цін, або, стосовно послуг, що не підлягають затвердженню - ціни, нижчі від тих, що встановлені за подібні послуги комерційними підприємствами, які є платниками ПДВ;

(d) звільнення від оподаткування не повинні призводити до спотворення конкуренції на шкоду комерційним підприємствам, що є платниками ПДВ.

Держави-члени, що, згідно з додатком E до Директиви 77/388/ЄЕС, станом на 1 січня 1989 року, справляли ПДВ з операцій, зазначених у статті 132(1)(m) та (n), можуть також застосовувати умови, передбачені у пункті (d) першого параграфа цієї статті, в разі надання звільнення для такого постачання товарів або послуг органами, що регулюються публічним правом.

Постачання товарів або послуг не підлягає звільненню від оподаткування, як передбачено у пунктах (b), (g), (h), (i), (l), (m) та (n) статті 132(1) в таких випадках:

(a) якщо таке постачання не є суттєвим для здійснення операцій, що підлягають звільненню від оподаткування;

(b) якщо основною метою постачання є отримання додаткового доходу для відповідного органу шляхом здійснення операцій, що створюють пряму конкуренцію операціям комерційних підприємств, які є платниками ПДВ.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) операції страхування та перестрахування, включаючи пов’язані з ними послуги, які надають страхові брокери та страхові агенти;

(b) надання кредиту і посередництво щодо надання кредиту, а також управління кредитом особою, що його надає;

(c) посередництво щодо кредитних гарантій чи гарантій при наданні грошових коштів або укладення будь-яких угод щодо них, а також управління кредитними гарантіями особою, що надає кредит;

(d) операції, включаючи посередництво, пов’язані з депозитними та поточними рахунками, платежами, переказами, боргами, чеками та іншими обіговими інструментами, але за винятком стягнення боргів;

(e) операції, включаючи посередництво, пов’язані з валютою, банкнотами і монетами, які використовують як законний платіжний засіб, окрім предметів колекціонування, тобто золотих, срібних та інших металевих монет і банкнот, які зазвичай не використовують як законний платіжний засіб, або нумізматичних монет;

(f) операції, включаючи посередництво, але не управління чи відповідальне зберігання, з акціями, частками в компаніях або асоціаціях, борговими та іншими цінними паперами, але за виключенням правоустановчих документів на товари, а також прав або цінних паперів, зазначених статті 15(2);

(g) управління спеціальними інвестиційними фондами, визначеними державами-членами;

(h) постачання за номінальною вартістю поштових марок, дійсних для використання в поштовому обігу на відповідній території, фіскальних марок та інших подібних марок;

(i) парі, лотереї та інші форми грального бізнесу, на умовах і з урахуванням обмежень, встановлених кожною державою-членом;

(j) постачання будівлі або її частин, а також землі, на якій вона розташована, інше ніж постачання, зазначене у пункті (a) статті 12(1);

(k) постачання незабудованої землі, інше ніж постачання землі під забудову, як зазначено в пункті (b) статті 12(1);

(l) надання нерухомого майна в лізинг або в оренду.

2. Звільнення від оподаткування, передбачене в пункті (l) параграфа 1, не охоплює:

(a) надання послуг розміщення, як визначено у законодавстві держав-членів, у готельному секторі або в секторах із подібною функцією, включаючи надання послуг розміщення на базах відпочинку чи в місцях, облаштованих під кемпінги;

(b) надання в оренду приміщень і майданчиків для паркування транспортних засобів;

(c) надання в оренду стаціонарного обладнання та машин;

(d) найм сейфів.

Держави-члени можуть застосовувати додаткові винятки з обсягу звільнення від оподаткування, зазначеного в пункті (l) параграфа 1.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання товарів, які використовують лише для цілей діяльності, звільненої від оподаткування згідно зі статтями 132, 135, 371, 375, 376 та 377, статтею 378(2), статтею 379(2) та статтями 380-390с, якщо такі товари не дають підстав для віднесення на зменшення податкового зобов’язання;

(b) постачання товарів, на момент придбання або застосування яких ПДВ не підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов’язання згідно зі статтею 176.

Якщо вважають, що оподатковувана особа отримала та постачила товари відповідно до статті 14a(2), держави-члени звільняють від оподаткування постачання цих товарів такій оподаткованій особі.

1. Держави-члени можуть надавати оподатковуваним особам право обирати спосіб оподаткування стосовно таких операцій:

(a) фінансових операцій, зазначених у пунктах (b)-(g) статті 135(1);

(b) постачання будівлі або її частин, а також земельної ділянки, на якій вона розташована, інше ніж постачання, зазначене у пункті (a) статті 12(1);

(c) постачання незабудованої землі, інше ніж постачання землі під забудову, зазначене в пункті (b) статті 12(1);

(d) надання нерухомого майна в лізинг або в оренду.

2. Держави-члени повинні встановлювати детальні правила, що регулюють реалізацію можливості вибору, передбаченої в параграфі 1.

Держави-члени можуть обмежувати обсяг такого права вибору.

1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування постачання товарів, пересланих чи перевезених до місця призначення за межами їхньої території, але в межах Співтовариства, продавцем або особою, що здійснює придбання товарів, чи в їхніх інтересах, якщо виконані такі умови:

(a) товари постачають іншій оподатковуваній особі або неоподатковуваній юридичній особі, що діє як така, в державі-члені, іншій ніж та, в якій розпочинається пересилання або перевезення товарів;

(b) оподатковувана особа або неоподатковувана юридична особа, якій здійснюють постачання, ідентифікована для цілей ПДВ в державі-члені, іншій ніж та, в якій розпочинається відправлення або перевезення товарів, та вказала цей ідентифікаційний номер платника ПДВ постачальнику.

1a. Виключання, передбачені в параграфі 1, не застосовують, якщо постачальник не виконав зобов’язання, передбачені в статтях 262 та 263, щодо надання зведеного звіту або якщо поданий ним зведений звіт не містить точної інформації щодо цього постачання, як вимагається відповідно до статті 264, крім випадків, коли постачальник може задовільним для компетентних органів чином виправдати таке невиконання.

2. Додатково до постачання товарів, зазначеного у параграфі 1, держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) постачання нових транспортних засобів, пересланих чи перевезених покупцеві до місця призначення за межами їхньої відповідної території, але в межах Співтовариства, продавцем або покупцем, чи за їх дорученням, для оподатковуваних осіб або неоподатковуваних юридичних осіб, придбання якими товарів у межах Співтовариства не оподатковують ПДВ згідно зі статтею 3(1), або для будь-якої іншої неоподатковуваної особи;

(b) постачання підакцизних продуктів, які пересилають чи перевозять до місця призначення за межами їхньої відповідної території, але в межах Співтовариства покупцеві продавцем або покупцем чи в їхніх інтересах для оподатковуваних осіб або неоподатковуваних юридичних осіб, чиї придбання у межах Співтовариства товарів, інших ніж підакцизні продукти, не оподатковують ПДВ згідно зі статтею 3(1), якщо такі продукти було переслано або перевезено відповідно до статті 7(4) та (5) або статті 16 Директиви 92/12/ЄЕС;

(c) постачання товарів, яке полягає в переданні до іншої держави-члена, і яке отримало б право на звільнення від оподаткування згідно з параграфом 1 та пунктами (a) і (b), якби здійснювалося в інтересах іншої оподатковуваної особи.

1. Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(1), не застосовують до постачання товарів, яке здійснюють оподатковувані особи, що підпадають під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292.

Так само це звільнення не застосовують до постачання товарів оподатковуваним особам або неоподатковуваним юридичним особам, придбання товарів якими у межах Співтовариства не підлягають оподаткуванню ПДВ згідно зі статтею 3(1).

2. Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(2)(b), не застосовують до постачання підакцизних продуктів оподатковуваним особам, що підпадають під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292.

3. Звільнення від оподаткування, передбачене в статті 138(1) та (2)(b) і (c), не застосовують до постачання товарів, які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з маржинальною схемою, передбаченою у статтях 312-325 або за спеціальними положеннями щодо продажу з публічних торгів.

Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(1) та (2)(c), не застосовують до постачання вживаних транспортних засобів, визначених у статті 327(3), які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з перехідними положеннями для вживаних транспортних засобів.

Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:

(a) придбання у межах Співтовариства товарів, постачання яких оподатковуваними особами за будь-яких обставин було б звільнене від оподаткування на їхній відповідній території;

(b) придбання у межах Співтовариства товарів, імпортування яких за будь-яких обставин було би звільнене від оподаткування згідно з пунктами (a), (b) і (c), а також пунктами (e)-(l) статті 143(1);

(c) придбання товарів у межах Співтовариства, за якого, згідно зі статтями 170 та 171, особа, що здійснює придбання товарів, за будь-яких обставин мала б право на повне відшкодування ПДВ згідно зі статтею 2(1)(b).

Кожна держава-член повинна вжити спеціальних заходів для забезпечення того, щоб зобов’язання з ПДВ не нараховували в разі придбання товарів у межах Співтовариства на її території, здійснюване відповідно до статті 40, якщо виконані такі умови:

(a) придбання товарів здійснює оподатковувана особа, що не має осідку у відповідній державі-члені, але ідентифікована для цілей ПДВ в іншій державі-члені;

(b) придбання товарів здійснює для цілей подальшого постачання цих товарів у відповідній державі-члені оподатковувана особа, зазначена у пункті (a);

(c) товари, придбані в такий спосіб оподатковуваною особою, зазначеною у пункті (a), безпосередньо пересилають чи перевозять з держави-члена, іншої ніж та, в якій вона ідентифікована для цілей ПДВ, особі, якій вона повинна здійснити подальше постачання;

(d) особа, якій повинне бути здійснене подальше постачання, є іншою оподатковуваною особою або неоподатковуваною юридичною особою, ідентифікованою для цілей ПДВ у відповідній державі-члені;

(e) особу, зазначену в пункті (d), було призначено, згідно зі статтею 197, особою, відповідальною за сплату ПДВ, що підлягає сплаті за постачання, здійснюване оподатковуваною особою, що не має осідку в державі-члені, в якій податок підлягає сплаті.