Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 від 15 березня 2017 року про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоровя і благополуччя тварин, здоровя рослин та засобів захисту рослин, внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС), регламентів Ради (ЄС), директив Ради, та про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС), директив Ради та Рішення Ради (Регламент про офіційний контроль)

2. Якщо доречно, економічно обґрунтовано та технічно здійсненно, з урахуванням, зокрема, розповсюдженості небезпечного фактора серед тварин або товарів, потенційного псування зразків або товарів та кількості доступного субстрату, компетентні органи повинні:

(a) при відборі зразків та, якщо цього вимагає оператор, забезпечити, щоб було відібрано достатню кількість, яка дозволить отримати другий експертний висновок та здійснити перевірку, зазначену в параграфі 3, якщо це виявиться необхідним; або

(b) повідомити оператора, якщо неможливо відібрати достатню кількість, як зазначено у пункті (a).

Цей параграф не застосовується при оцінюванні присутності карантинних шкідливих організмів у рослинах, рослинних продуктах або інших предметах для цілей перевірки відповідності правилам, зазначеним у пункті (g) статті 1(2).

3. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що якщо існує суперечка між компетентними органами та операторами, яка виникла на основі другого експертного висновку, про який ідеться у параграфі 1, то оператори з покриттям витрат за свій рахунок можуть вимагати документальної перевірки початкового аналізу, випробування чи діагностики та, у відповідних випадках, другого аналізу, випробування чи діагностики у виконанні іншої офіційної лабораторії.

4. Використання оператором права на другий експертний висновок згідно з параграфом 1 цієї статті не впливає на обов’язки компетентних органів стосовно вжиття невідкладних дій для усунення чи стримання ризиків для здоров’я людей, тварин та рослин, або благополуччя тварин, або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля згідно з цим Регламентом та згідно з правилами, зазначеними у статті 1(2).

1. Якщо тварини та товари пропонуються до продажу засобами дистанційної комунікації, відбір зразків від операторів може здійснюватися компетентними органами, які себе не ідентифікують, шляхом розміщення замовлення, при цьому такі зразки можуть використовуватися для цілей офіційного контролю.

2. Компетентні органи після отримання зразків здійснюють усі кроки, необхідні для забезпечення того, щоб оператори, у яких такі зразки було замовлено згідно з параграфом 1:

(a) були повідомлені про те, що такі зразки було відібрано у контексті офіційного контролю та, у відповідних випадках, проаналізовано або протестовано для цілей такого офіційного контролю; та

(b) якщо зразки, зазначені у вказаному параграфі, було проаналізовано або протестовано, їх може бути використано для реалізації права на другий експертний висновок, як передбачено у статті 35(1).

3. Параграфи 1 та 2 також застосовуються до делегованих органів та фізичних осіб, яким були делеговані певні завдання з офіційного контролю.

1. Компетентні органи повинні призначити офіційні лабораторії для проведення лабораторних аналізів, випробувань та діагностики стосовно зразків, відібраних у рамках здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності, у державі-члені, на території якої компетентний орган веде діяльність, або в іншій державі-члені чи у третій країні, яка є договірною стороною Договору про Європейський економічний простір.

2. Компетентні органи можуть призначити як офіційну лабораторію певну лабораторію, розташовану в іншій державі-члені або у третій країні, що є договірною стороною Договору про Європейський економічний простір, якщо така лабораторія відповідає викладеним нижче умовам:

(a) запроваджено належні організаційні механізми, за якими у компетентних органів є змога проводити аудити та інспектування, передбачені статтею 39(1), або делегувати проведення таких аудитів та інспектувань компетентним органам держави-члена або третьої країни, що є договірною стороною Договору про Європейський економічний простір, у якій розташована лабораторія; та

(b) така лабораторія вже призначена як офіційна лабораторія компетентними органами держави-члена, на території якої вона розташована.

3. Призначення офіційної лабораторії здійснюється у письмовій формі та включає детальний опис:

(a) завдань, які лабораторія виконує як офіційна лабораторія;

(b) умов, за яких вона виконує завдання, зазначені у пункті (a); та

(c) механізмів, необхідних для забезпечення ефективної та дієвої співпраці і взаємодії між лабораторією та компетентними органами.

4. Компетентні органи можуть призначати як офіційну лише лабораторію, яка:

(a) має експертні знання, обладнання та інфраструктуру, необхідні для проведення аналізів, випробувань або діагностики зразків;

(b) має достатню чисельність достатньо кваліфікованого, навченого і досвідченого персоналу;

(c) забезпечує виконання завдань, покладених на неї згідно з параграфом 1, неупереджено та вільно від будь-якого конфлікту інтересів у питаннях, пов’язаних із виконанням завдань як офіційною лабораторією;

(d) може своєчасно надавати результати аналізів, випробувань або діагностики зразків, відібраних під час здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності; та

(e) функціонує з дотриманням стандарту EN ISO/IEC 17025 та акредитована згідно із зазначеним стандартом національним органом акредитації, який здійснює діяльність відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008.

5. Обсяг акредитації офіційної лабораторії, як зазначено у пункті (e) параграфа 4:

(a) повинен включати ті методи лабораторного аналізу, випробувань або діагностики, які є необхідними для використання при лабораторних аналізах, випробуваннях або діагностиці, коли лабораторія функціонує як офіційна лабораторія;

(b) може включати один або більше методів лабораторного аналізу, випробування або діагностики, або ж групу методів;

(c) може визначатися у гнучкий спосіб, щоб до обсягу акредитації можливо було включити модифіковані версії методів, які використовувалися офіційною лабораторією на момент надання акредитації, або нових методів на додаток до таких методів, на основі власних валідацій лабораторії без спеціального оцінювання з боку національного органу з акредитації перед використанням таких модифікованих або нових методів.

6. Якщо жодна з офіційних лабораторій, призначених у Союзі або в третій країні, яка є договірною стороною Договору про Європейський економічний простір, відповідно до параграфа 1, не має експертних знань, обладнання, інфраструктури та персоналу, необхідних для проведення нових або винятково рідкісних лабораторних аналізів, випробувань чи діагностики, компетентні органи можуть звернутися до лабораторії або діагностичного центру, який не відповідає одній або більше вимог, визначених у параграфах 3 та 4, із запитом щодо проведення таких аналізів, випробувань та діагностики.

1. Якщо результати аналізу, випробування або діагностики, проведені на зразках, які було відібрано під час здійснення офіційного контролю або іншої офіційної діяльності, свідчать про ризики для здоров’я людей, тварин чи рослин, або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля, або вказують на імовірність невідповідності, офіційні лабораторії повинні негайно поінформувати про це компетентні органи, які їх призначили для такого аналізу, випробування або діагностики, та, у відповідних випадках, делеговані органи або фізичні особи, яким було делеговано завдання. Однак, спеціальними домовленостями між компетентними органами, делегованими органами або фізичними особами, яким було делеговано завдання, а також офіційними лабораторіями може бути визначено, що негайне надання такої інформації не вимагається.

2. На запит референс-лабораторії Європейського Союзу або національної референс-лабораторії, офіційні лабораторії повинні брати участь у міжлабораторних порівняльних випробуваннях або у перевірках професійної придатності, організованих для аналізів, випробувань або діагностики, які вони виконують як офіційні лабораторії.

3. На запит компетентних органів офіційні лабораторії повинні забезпечувати доступність для громадськості назви методів, використаних для аналізів, випробувань та діагностики, які вони виконують в контексті офіційного контролю та іншої офіційної діяльності.

4. На запит компетентних органів офіційні лабораторії повинні разом із наданням результатів вказувати методи, використані для кожного аналізу, випробування або діагностики, які вони виконують у контексті офіційного контролю та іншої офіційної діяльності.

1. Компетентні органи організовують аудити офіційних лабораторій, які вони призначили відповідно до статті 37(1), на регулярній основі та в будь-який час, коли на їхню думку існуватиме необхідність у проведенні аудиту, крім як у випадках, коли вони вважатимуть проведення таких аудитів надлишковим з огляду на акредитаційне оцінювання, зазначене у пункті (e)статті 37(4).

2. Компетентні органи негайно відкликають призначення офіційної лабораторії повністю або щодо певних завдань, якщо лабораторія не зможе вжити належних і своєчасних коригувальних дій за результатами аудиту, передбаченого у параграфі 1, які засвідчили будь-що з такого:

(a) лабораторія більше не відповідає умовам, передбаченим у статті 37(4)та (5);

(b) лабораторія не виконує обов’язки, передбачені у статті 38;

(c) лабораторія функціонує недостатньо ефективно у міжлабораторних порівняльних випробуваннях, зазначених у статті 38(2).

1. Як відступ від пункту (e) статті 37(4), компетентні органи можуть призначити наведені нижче офіційні лабораторії незалежно від того, чи відповідають вони умовам, передбаченим у зазначеному пункті:

(a) лабораторії:

(i) єдиним видом діяльності яких є виявлення Trichinella у м’ясі;

(ii) що використовують тільки методи виявлення Trichinella, зазначені у статті 6 Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2015/1375 (- 13);

(iii) що займаються виявленням Trichinella під наглядом компетентних органів або офіційної лабораторії, призначеної відповідно до статті 37(1) та акредитованої згідно зі стандартом EN ISO/IEC 17025 для використання методів, зазначених у підпункті (ii) цього пункту; та

(iv) що регулярно беруть участь та мають задовільні результати у міжлабораторних порівняльних випробуваннях або перевірках професійної придатності, організованих національними референс-лабораторіями щодо методів, які вони використовують для виявлення Trichinella;

(b) лабораторії, які виконують тільки аналізи, випробування або діагностику у контексті іншої офіційної діяльності, за умови що вони:

(i) використовують лише методи лабораторних аналізів, випробувань та діагностики, зазначені у статті 34(1) та у пункті (a) або (b) статті 34(2);

(ii) виконують аналізи, випробування або діагностику під наглядом компетентних органів або національних референс-лабораторій щодо методів, які вони використовують;

(iii) регулярно беруть участь та мають задовільні результати у міжлабораторних порівняльних випробуваннях або перевірках професійної придатності, організованих національними референс-лабораторіями щодо методів, які вони використовують; та

(iv) мають запроваджену систему забезпечення якості для гарантування достовірності та надійності результатів методів, які вони використовують для лабораторних аналізів, випробувань та діагностики.

2. Якщо методи, які використовуються лабораторіями, зазначені у пункті (b) параграфа 1 цієї статті, вимагають підтвердження результатів лабораторного аналізу, випробування або діагностики, підтверджувальні лабораторний аналіз, випробування або діагностика виконуються офіційною лабораторією, яка відповідає вимогам, визначеним упункті (e) статті 37(4).

3. Офіційні лабораторії, призначені відповідно до параграфа 1, повинні бути розташовані у державах-членах, на території яких розташовані компетентні органи, які їх призначили.

Комісія ухвалює делеговані акти відповідно до статті 144 на доповнення цього Регламенту щодо випадків та умов, у/за яких компетентні органи можуть призначати як офіційні лабораторії відповідно до статті 37(1) лабораторії, які не відповідають умовам, зазначеним у пункті (e) статті 37(4), щодо всіх методів, які вони використовують для офіційного контролю або іншої офіційної діяльності, за умови що такі лабораторії відповідають визначеним нижче умовам:

(a) вони працюють та акредитовані згідно зі стандартом EN ISO/IEC 17025 для використання одного або більше методів, які є подібними або репрезентативними для інших методів, які вони використовують; та

(b) води регулярно та значною мірою використовують методи, щодо яких вони отримали акредитацію, зазначену в пункті (a) цієї статті; за винятком сфери, що регулюється правилами, зазначеними в пункті (g) статті 1(2), для якої відсутній валідований метод виявлення певних шкідливих організмів рослин, згаданих у статті 34(1) та (2).

1. Як відступ від пункту (a) статті 37(5), компетентні органи можуть тимчасово призначити наявну офіційну лабораторію як офіційну лабораторію згідно зі статтею 37(1) для використання методу лабораторного аналізу, випробування або діагностики, щодо якого вона не отримувала акредитації, зазначеної в пункті (e)статті 37(4):

(a) якщо використання такого методу є новою вимогою згідно з правилами Союзу;

(b) якщо зміни в методі, що наразі використовується, вимагають нової акредитації або розширення сфери акредитації, отриманої офіційною лабораторією; або

(c) у випадках, коли потреба у використанні методу є результатом надзвичайної ситуації або нововиявленого ризику для здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля.

2. Тимчасове призначення, зазначене у параграфі 1, повинне відповідати таким умовам:

(a) офіційну лабораторію вже акредитовано відповідно до стандарту EN ISO/IEC 17025 для використання методу, що є подібним до методу, який не включено до сфери акредитації;

(b) в офіційній лабораторії існує запроваджена система забезпечення якості, покликана гарантувати отримання достовірних та надійних результатів з використанням методу, який не включено до сфери наявної акредитації;

(c) аналізи, випробування або діагностика виконуються під наглядом компетентних органів або національних референс-лабораторій, які відповідають за такий метод.

3. Тимчасове призначення, передбачене у параграфі 1, не повинне перевищувати одного року. Його може бути продовжено один раз на один рік.

4. Офіційні лабораторії, призначені відповідно до параграфа 1, повинні бути розташовані у державах-членах, на території яких розташовані компетентні органи, які їх призначили.

Офіційний контроль тварин та товарів, які надходять до Союзу, повинен бути організований на основі ризиків. Щодо тварин та товарів, зазначених у статтях 47 та 48, такий офіційний контроль повинен здійснюватися відповідно до статей 47-64.

1. Для підтвердження відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2), компетентні органи повинні регулярно здійснювати офіційний контроль на основі ризиків та з належною частотою щодо тварин та товарів, що надходить до Союзу та до яких не застосовуються статті 47 та 48.

2. Щодо тварин та товарів, зазначених у параграфі 1, належна частота офіційного контролю визначається з урахуванням такого:

(a) ризиків для здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля, пов’язаних з різними типами тварин та товарів;

(b) будь-якої інформації, що свідчить про імовірність того, що споживачів може бути введено в оману, зокрема, щодо природи, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, терміну придатності, країни походження або місця походження, способу виготовлення або виробництва товарів;

(c) історичної інформації про дотримання вимог, передбачених правилами, зазначеними устатті 1(2), які застосовуються до відповідних тварин або товарів:

(i) з третьої країни або потужності походження чи місця виробництва, залежно від випадку;

(ii) експортера;

(iii) оператора, відповідального за відправлення;

(d) контролю, який вже було проведено щодо відповідних тварин та товарів; та

(e) гарантій, наданих компетентними органами третьої країни походження щодо відповідності тварин та товарів вимогам, встановленим правилами, зазначеними у статті 1(2), або вимогам, які визнано щонайменше еквівалентними згаданим вище.

3. Офіційний контроль, передбачений у параграфі 1, повинен здійснюватися у належному місці в межах митної території Союзу, що включає:

(a) пункт прибуття до Союзу;

(b) пункт прикордонного контролю;

(c) пункт випуску для вільного обігу в Союзі;

(d) склади та приміщення оператора, відповідального за відправлення;

(e) місце призначення.

4. Незважаючи на положення параграфів 1 та 3, якщо у компетентних органів є причини вважати, що надходження до Союзу може поставити під ризик здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і довкілля, вони повинні здійснювати офіційний контроль у пунктах прикордонного контролю та інших пунктах прибуття до Союзу:

(a) транспортних засобів, також коли вони порожні; та

(b) паковання, включно з палетами.

5. Компетентні органи також можуть здійснювати офіційний контроль товарів, які розміщуються під одну з митних процедур, визначених у пункті (16)(a), (b) та (c) статті 5 Регламенту (ЄС) № 952/2013, та під тимчасове зберігання, як визначено в пункті (17) статті 5 зазначеного Регламенту.

1. У разі здійснення офіційного контролю згідно зі статтею 44(1), він повинен:

(a) завжди включати перевірку документів; та

(b) включати перевірки тотожності та фізичні перевірки з огляду на ризики для здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля.

2. Компетентні органи повинні проводити фізичні перевірки, зазначені в пункті (b) параграфа 1, за існування відповідних умов, що дають змогу провести розслідування у належний спосіб.

3. У разі, якщо перевірки документів, перевірки тотожності та фізичні перевірки, зазначені в параграфі 1 цієї статті, засвідчують невідповідність тварин та товарів правилам, визначеним у статті 1(2), застосовуються стаття 66(1), (3)та (5), статті 67, 68, та 69, стаття 71(1) та(2), стаття 72(1)та(2), статті 137 та 138.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144 на доповнення цього Регламенту стосовно випадків та умов, у/за яких компетентні органи можуть вимагати від операторів повідомляти про прибуття певних товарів, що надходять до Союзу.

1. У разі відбору зразків тварин та товарів, компетентні органи, без обмеження положень статей 34-42, повинні:

(a) повідомити про це залучених операторів та, у відповідних випадках, митні органи; та

(b) ухвалити рішення про те, чи потрібно затримувати тварин або товари до отримання результатів проведення аналізів, випробувань або діагностики, чи тварин або товари може бути випущено за умови забезпечення їх простежуваності.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів повинна:

(a) встановити процедури, необхідні для забезпечення простежуваності тварин або товарів, як зазначено у пункті (b) параграфа 1; та

(b) визначити документи, які повинні супроводжувати тварин або товари, зазначених у параграфі 1, якщо компетентний орган відібрав зразки.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Для підтвердження відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2), компетентні органи повинні здійснювати офіційний контроль кожного відправлення у пункті прикордонного контролю при першому прибутті до Союзу щодо таких категорій тварин та товарів, що надходять до Союзу:

(a) тварини;

(b) продукти тваринного походження, зародкові продукти, побічні продукти тваринного походження, сіно, солома та харчові продукти, що містять як продукти рослинного походження, так і перероблені продукти тваринного походження ("композитні продукти");

(c) рослини, рослинні продукти та інші предмети, визначені в переліках, встановлених відповідно до статей 72(1) та 74(1) Регламенту (ЄС) 2016/2031 ;

(d) товари з певних третіх країн, щодо яких Комісія ухвалила рішення шляхом імплементаційних актів, як передбачено в пункті (b) параграфа 2 цієї статті, про необхідність застосування заходів із тимчасового посилення офіційного контролю при їх прибутті до Союзу у зв’язку з відомим чи нововиявленим ризиком або з огляду на наявність інформації про імовірність значної суттєвої невідповідності правилам, зазначеним у статті 1(2);

(e) тварини та товари, які є предметом надзвичайних заходів, передбачених у актах, ухвалених згідно зі статтею 53 Регламенту (ЄС) № 178/2002, статтею 249 Регламенту (ЄС) 2016/429, або статтями 28(1), 30(1), 40(3), 41(3), 49(1), 53(3) та 54(3) Регламенту (ЄС) 2016/2031 , відповідно до яких відправлення таких тварин або товарів, ідентифікованих за кодами Комбінованої номенклатури, підлягають офіційному контролю при їх прибутті до Союзу;

(f) тварини та товари, стосовно прибуття до Союзу яких актами, ухваленими згідно зі статтею 126 або 128 відповідно або згідно з правилами, зазначеними у статті 1(2), встановлено умови або заходи, що вимагають забезпечення перевірки тварин або товарів, що прибувають до Союзу, на відповідність таким умовам або заходам.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів повинна:

(a) встановити переліки, які визначають усіх тварин та товари, згадані у пунктах (a) та (b) параграфа 1, із зазначенням їх кодів згідно з Комбінованою номенклатурою; та

(b) встановити перелік товарів, що належать до категорії, визначеної в пункті (d) параграфа 1, із зазначенням їх кодів згідно з Комбінованою номенклатурою, та оновлювати їх мірою необхідності у розрізі ризиків, зазначених у вказаному пункті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на внесення змін до цього Регламенту у частині категорій відправлень, зазначених у параграфі 1 цієї статті, для включення композитних продуктів, сіна, соломи та інших продуктів, чітко обмежених продуктами, які становлять нововиявлений або суттєво підвищений ризик для здоров’я людей, тварин чи рослин, або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля.

4. Якщо інше не передбачене актами, що встановлюють заходи або умови, зазначені у пунктах (d), (e) та (f) параграфа 1, ця стаття також застосовується до відправлень категорій тварин та товарів, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) параграфа 1, якщо вони носять некомерційний характер.

5. Оператори, відповідальні за відправлення, повинні забезпечити, щоб тварини та товари категорій, зазначених у параграфі 1, були пред’явлені для офіційного контролю у пункті прикордонного контролю, як зазначено у згаданому параграфі.

Комісія повинна ухвалити делеговані акти відповідно до статті 144 на доповнення цього Регламенту стосовно правил встановлення випадків та умов, у/за яких у разі обґрунтованості виключаються зі сфери дії статті 47 такі категорії тварин та товарів:

(a) товари, надіслані як торгові зразки або як експонати для виставок, які не призначені для введення в обіг;

(b) тварини та товари, призначені для наукових цілей;

(c) товари на борту транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення, які не вивантажуються та призначені для споживання екіпажем та пасажирами;

(d) товари, які є частиною особистого багажу пасажирів та призначені для приватного споживання або використання;

(e) невеликі відправлення товарів, надіслані фізичним особам, які не призначені для введення в обіг;

(f) домашні тварини, як їх означено у пункті (11) статті 4 Регламенту (ЄС) 2016/429;

(g) товари, які пройшли спеціальне оброблення та не перевищують кількостей, які буде встановлено відповідними делегованими актами;

(h) категорії тварин або товарів, що становлять низький ризик або не несуть конкретних ризиків, та контроль яких у пунктах прикордонного контролю не є необхідним.

1. Для перевірки відповідності застосовним вимогам, встановленим у правилах, зазначених у статті 1(2), компетентні органи повинні здійснювати офіційний контроль відправлень категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), за фактом прибуття відправлення у пункт прикордонного контролю. Такий офіційний контроль повинен включати перевірки документів, перевірки тотожності та фізичні перевірки.

2. Фізичні перевірки повинні здійснюватися у випадках, коли зазначені перевірки стосуються:

(a) тварин, крім водних тварин, або м’яса та їстівних м’ясних субпродуктів - з боку офіційного ветеринара, якому може допомагати персонал, який пройшов підготовку з ветеринарних питань відповідно до вимог, встановлених у параграфі 5, та призначений компетентними органами для такої мети;

(b) водних тварин, продуктів тваринного походження, крім зазначених у пункті (a) цього параграфа, зародкових продуктів або побічних продуктів тваринного походження - з боку офіційного ветеринара або персоналу, який пройшов підготовку відповідно до вимог, встановлених у параграфі 5, та призначений компетентними органами для такої мети;

(c) рослин, рослинних продуктів та інших предметів - з боку офіційного фітосанітарного інспектора.

3. Компетентні органи повинні здійснювати у пунктах прикордонного контролю систематичний офіційний контроль відправлень тварин, що транспортуються, та транспортних засобів для перевірки відповідності вимогам до благополуччя тварин, які встановлено у правилах, зазначених у статті 1(2). Компетентні органи повинні запровадити механізми для забезпечення пріоритетності офіційного контролю тварин, що транспортуються, та скорочення затримок у здійсненні такого контролю.

4. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановлювати правила щодо практичних механізмів для пред’явлення відправлень категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), транспортних одиниць або частин окремого відправлення та максимальної кількості таких транспортних одиниць або частин кожного відправлення, беручи до уваги потребу у забезпеченні швидкого та ефективного поводження з партіями та у здійсненні офіційного контролю з боку компетентних органів, а також, у відповідних випадках, у дотриманні міжнародних стандартів. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

5. Комісія повинна ухвалити делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту правилами, що встановлюють спеціальні вимоги до навчання і підготовки персоналу, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, для виконання фізичних перевірок у пунктах прикордонного контролю.

1. Якщо інше не передбачено правилами, зазначеними у статті 1(2), компетентні органи пункту прикордонного контролю повинні вимагати пред’явлення оригіналів офіційних сертифікатів або документів, або їх електронних еквівалентів, передбачених правилами, зазначеними у статті 1(2), що супроводжують відправлення категорій тварин та товарів, визначених у статті 47(1), та зберігати їх.

2. Компетентні органи пункту прикордонного контролю повинні видати оператору, який відповідає за відправлення, засвідчену паперову або електронну копію офіційних сертифікатів або документів, зазначених у параграфі 1, або, у разі розділеного на частини відправлення, окремі засвідчені паперові або електронні копії таких сертифікатів чи документів.

3. Відправлення не повинні розділятися до здійснення офіційного контролю та складання загального санітарного документа для ввезення (CHED), визначеного у статті 56, відповідно до положень статті 56(5) та статті 57.

4. Комісія уповноважена ухвалити делеговані акти відповідно до статті 144 на доповнення цього Регламенту стосовно правил, що встановлюють випадки та умови, у яких необхідно, щоб CHED супроводжував відправлення категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), до місця призначення.

1. Комісія повинна ухвалити делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту в частині правил, що визначають:

(a) випадки та умови, у яких компетентні органи пунктів прикордонного контролю можуть дозволяти подальше транспортування вантажів категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), до місця кінцевого призначення до отримання результатів фізичних перевірок, якщо такі перевірки вимагаються;

(b) часові обмеження та механізми для здійснення перевірок документів та, якщо необхідно, перевірок тотожності та фізичних перевірок категорій тварин та товарів, що підлягають офіційному контролю згідно зі статтею 47(1), які прибувають до Союзу морським або повітряним транспортом з третьої країни, якщо такі тварини або товари переміщуються з судна чи повітряного судна та транспортуються під митним наглядом до іншого судна або повітряного судна у тому самому порту або аеропорту для підготовки до подальшого перевезення ("перевантажені відправлення");

(c) випадки та умови, у яких у пунктах прикордонного контролю, крім пункту прикордонного контролю першого прибуття до Союзу, можуть проводитися перевірки тотожності та фізичні перевірки перевантажених відправлень та тварин, що прибувають повітряним або морським транспортом та залишаються у тих самих транспортних засобах до подальшого перевезення;

(d) випадки та умови, у яких можуть дозволятися транзит відправлень категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), та здійснюватися певні заходи офіційного контролю у пунктах прикордонного контролю таких відправлень, включно з випадками та умовами для зберігання товарів на спеціально схвалених митних складах або у вільних зонах;

(e) випадки та умови, у яких повинні застосовуватися відступи від правил щодо перевірок тотожності та фізичних перевірок перевантажених відправлень та транзиту відправлень товарів, зазначених упункті (c) статті 47(1).

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144 на доповнення цього Регламенту у частині правил, що встановлюють випадки та умови, у яких повинні застосовуватися відступи від правил щодо перевірки документів перевантажених відправлень та транзиту відправлень товарів, зазначених у пункті (c) статті 47(1).

Для цілей забезпечення однакової імплементації статей 49, 50 та 51, Комісія за допомогою імплементаційних актів повинна встановити детальні правила стосовно операцій, які необхідно здійснювати під час та після перевірок документів, перевірок тотожності та фізичних перевірок, зазначених у вказаних статтях, для забезпечення ефективного здійснення офіційного контролю. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Комісія повинна ухвалити делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на доповнення цього Регламенту правилами, що визначають випадки та умови, у яких:

(a) перевірки тотожності та фізичні перевірки відправлень категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), можуть здійснюватися компетентними органами у пунктах контролю, інших ніж пункти прикордонного контролю, за умови що такі пункти контролю відповідають вимогам, передбаченим устатті 64(3) та в імплементаційних актах, ухвалених згідно із статтею 64(4);

(b) фізичні перевірки відправлень, які пройшли перевірки документів та перевірки тотожності у пунктах прикордонного контролю першого прибуття до Союзу, можуть здійснюватися в іншому пункті прикордонного контролю в іншій державі-члені;

(c) перевірки тотожності та фізичні перевірки відправлень, які пройшли перевірки документів у пунктах прикордонного контролю першого прибуття до Союзу, можуть здійснюватися в іншому пункті прикордонного контролю в іншій державі-члені;

(d) конкретні завдання з контролю можуть здійснюватися митними органами або іншими органами публічної влади, якщо такі завдання вже не підпадають під відповідальність таких органів, щодо:

(i) відправлень, зазначених у статті 65(2);

(ii) особистого багажу пасажирів;

(iii) товарів, замовлених під час продажу за дистанційними контрактами, зокрема, телефоном або через мережу Інтернет;

(iv) домашніх тварин, які відповідають умовам, встановленим у статті 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 576/2013 (- 14);

(e) перевірки документів відправлень рослин, рослинних продуктів та інших предметів, зазначених у пункті (c) статті 47(1), можуть проводитися на відстані від пункту прикордонного контролю.

2. Пункт (b) статті 56(3), пункт (a) статті 57(2), стаття 59(1), пункти (a) та (d) статті 60(1) та статті 62 і 63 також застосовуються до пунктів контролю, зазначених у пункті (a) параграфа 1 цієї статті.

1. Щодо усіх відправлень категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), повинні здійснюватися перевірки документів.

2. Щодо відправлень категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), перевірки тотожності та фізичні перевірки повинні здійснюватися з частотою, що залежить від ризику, який кожна тварина, товар або категорія тварин або товарів несе для здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля.

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів встановлює правила щодо однакового застосування належної частоти перевірок, зазначених у параграфі 2. Такі правила повинні забезпечувати, щоб частота була вищою нуля, та повинні визначати:

(a) критерії та процедури визначення та зміни частоти перевірок тотожності та фізичних перевірок, які здійснюватимуться щодо відправлень категорій тварин та товарів, зазначених у пунктах (a), (b) та (c)статті 47(1), та їх коригування залежно від рівня ризику, пов’язаного з такими категоріями, з урахуванням:

(i) інформації, яку Комісія збирає відповідно до статті 125(1);

(ii) результатів контролю, що здійснюється експертами Комісії відповідно до статті 120(1);

(iii) історії записів оператора стосовно відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2);

(iv) даних та інформації, зібраних через систему управління інформацією для офіційного контролю (IMSOC), зазначеної у статті 131;

(v) доступних наукових оцінок; та

(vi) будь-якої інформації стосовно ризику, пов’язаного з категоріями тварин та товарів;

(b) умови, на яких держави-члени можуть збільшувати частоту перевірок тотожності та фізичних перевірок, встановлених відповідно до пункту (a), для врахування місцевих факторів ризику;

(c) процедури для забезпечення того, що частота перевірок тотожності та фізичних перевірок, встановлених відповідно до пункту (a), застосовується у своєчасний та однаковий спосіб.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

4. Комісія за допомогою імплементаційних актів встановлює правила щодо:

(a) частоти перевірок тотожності та фізичних перевірок для категорій товарів, зазначених у пункті (d) статті 47(1); та

(b) частоти перевірок тотожності та фізичних перевірок для категорій тварин та товарів, зазначених у пунктах (e) та(f) статті 47(1), якщо їх вже не передбачено у актах, зазначених у цій статті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Компетентні органи ухвалюють рішення щодо кожного відправлення категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), після здійснення офіційного контролю, включно з перевірками документів та, якщо необхідно, перевірками тотожності та фізичними перевірками, у якому зазначається інформація про те, чи відповідає відправлення правилам, вказаним у статті 1(2) та, якщо доцільно, застосовним митним процедурам.

2. Рішення щодо відправлень ухвалюють:

(a) офіційний ветеринар, якщо йдеться про тварин, продукти тваринного походження, зародкові продукти або побічні продукти тваринного походження; або

(b) офіційний фітосанітарний інспектор, якщо йдеться про рослини, рослинні продукти та інші предмети.

3. Як відступ від пункту (a) параграфа 2, компетентні органи можуть ухвалити рішення про те, що рішення щодо відправлень продуктів рибальства, живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих оболонкових та живих морських черевоногих, призначених для споживання людиною, повинен ухвалювати належним чином підготовлений персонал, який для такої мети спеціально призначено компетентним органом.

1. Для кожного відправлення категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), відповідальний за відправлення оператор повинен заповнити відповідну частину документа CHED із зазначенням інформації, яка є необхідною для негайної та повної ідентифікації відправлення, а також місця його призначення.

2. Покликання на документ CHED у цьому Регламенті включають покликання на його електронний еквівалент.

3. Документ CHED повинні використовувати:

(a) оператори, відповідальні за відправлення категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), для подання попереднього повідомлення до компетентних органів пункту прикордонного контролю прибуття таких відправлень; та

(b) компетентні органи пункту прикордонного контролю для:

(i) обліку результатів проведеного офіційного контролю та будь-яких рішень, ухвалених на його основі, включно з рішенням про відмову у пропуску відправлення;

(ii) передавання інформації, зазначеної у пункті (i) через систему IMSOC.

4. Оператори, відповідальні за відправлення, повинні здійснювати попереднє інформування відповідно до пункту (a) параграфа 3 шляхом заповнення і подання відповідної частини документа CHED до системи IMSOC для її передання компетентним органам пункту прикордонного контролю перед фізичним прибуттям відправлення у Союз.

5. Компетентні органи пункту прикордонного контролю повинні завершити заповнення документа CHED, як тільки:

(a) було завершено усі заходи офіційного контролю, передбаченістаттею 49(1);

(b) стали доступні результати фізичних перевірок, якщо такі перевірки вимагаються; та

(c) було ухвалено рішення щодо відправлення згідно зі статтею 55 та його внесено до документа CHED.

1. Поміщення під митну процедуру та оброблення відправлень категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), включно із ввезенням або обробленням на митних складах або у вільних зонах, повинно підпадати під вимогу пред’явлення документа CHED відповідальним за відправлення оператором перед митними органами, без обмеження звільнень, передбачених у статті 48, та правил, визначених у статтях 53 та 54. На цій стадії компетентні органи пункту прикордонного контролю повинні забезпечити належне повне внесення документа CHED до системи IMSOC.

2. Митні органи повинні:

(a) не дозволяти поміщення відправлень під іншу митну процедуру, ніж митна процедура, вказана компетентними органами пункту прикордонного контролю; та

(b) без обмеження звільнень, передбачених у статті 48, та правил, зазначених у статтях 53 та 54, дозволяти випуск для вільного обігу відправлення лише після пред’явлення належним чином заповненого документа CHED, який підтверджує, що відправлення відповідає застосовним правилам, зазначеним у статті 1(2).

3. Якщо складено митну декларацію на відправлення категорій тварин або товарів, зазначених у статті 47(1), та при цьому не пред’явлено документ CHED, митні органи повинні затримати відправлення та негайно повідомити компетентні органи пункту прикордонного контролю. Компетентні органи повинні вжити необхідних заходів відповідно до статті 66(6).

Комісія за допомогою імплементаційних актів встановлює правила щодо:

(a) формату документа CHED та інструкцій щодо його пред’явлення та використання, з урахуванням відповідних міжнародних стандартів; та

(b) вимог до мінімальних строків для попереднього повідомлення про відправлення від відповідальних за відправлення операторів, як передбачено у пункті (a)статті 56(3), для надання змоги компетентним органам пункту прикордонного контролю своєчасно та ефективно здійснити офіційний контроль.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Держави-члени повинні призначити пункти прикордонного контролю для цілей здійснення офіційного контролю щодо однієї або більше категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1).

2. Держави-члени повинні повідомляти Комісію перед призначенням пункту прикордонного контролю. Таке повідомлення повинне включати інформацію, необхідну Комісії для перевірки того, що пропонований пункт прикордонного контролю відповідає мінімальним вимогам, встановленим у статті 64.

3. Протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення, зазначеного у параграфі 2, Комісія інформує державу-член:

(a) про те, чи залежить призначення запропонованого пункту прикордонного контролю від задовільних результатів контролю, проведеного експертами Комісії відповідно до статті 116, з метою перевірки відповідності мінімальним вимогам, встановленим у статті 64; та

(b) про дату такого контролю, який повинен відбутися не пізніше ніж через шість місяців після дати надсилання повідомлення.

4. У разі, якщо комісія поінформувала державу-член відповідно до параграфа 3 про те, що здійснення контролю не є необхідним, держава-член може продовжити роботу з призначення.

5. Держава-член повинна відкласти призначення пункту прикордонного контролю до отримання від Комісії інформації про задовільні результати контролю. Комісія повинна поінформувати про результати контролю, зазначеного в пункті (a) параграфа 3, не пізніше ніж протягом трьох місяців з дати такого контролю.

1. Кожна держава-член повинна забезпечити доступність у мережі Інтернет актуального переліку пунктів прикордонного контролю на своїй території, з наданням щодо кожного пункту прикордонного контролю такої інформації:

(a) контактних даних пункту;

(b) робочих годин пункту;

(c) точного розташування пункту та зазначення його типу: порт, аеропорт, залізничний або автомобільний пункт прибуття; та

(d) категорій тварин та товарів, зазначених у статті 47(1), включених до покладеної на пункт сфери відповідальності.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів встановлює правила щодо формату, категорій, скорочень для позначень та іншої інформації, що буде використовуватися державами-членами у переліках пунктів прикордонного контролю. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Схвалення пунктів прикордонного інспектування відповідно до статті 6 Директиви 97/78/ЄС та статті 6 Директиви 91/496/ЄЕС, призначення пунктів прибуття відповідно до статті 5 Регламенту (ЄС) № 669/2009 та статті 13c(4) Директиви 2000/29/ЄС та призначення перших пунктів ввезення відповідно до статті 5 Регламенту Комісії (ЄС) № 284/2011 (- 15) повинні бути відкликані.

2. Держави-члени можуть повторно призначити пункти прикордонного інспектування, призначені пункти прибуття, пункти прибуття та перші пункти ввезення, зазначені у параграфі 1 цієї статті, виконувати функцію пунктів прикордонного контролю відповідно до статті 59(1), за умови дотримання мінімальних вимог, зазначених у статті 64.

3. До повторного призначення, зазначеного у параграфі 2 цієї статті, не застосовуються положення статті 59(2), (3) та(5).

1. Якщо пункти прикордонного контролю припиняють відповідати вимогам, зазначеним у статті 64, держави-члени повинні:

(a) відкликати призначення, передбачене у статті 59(1), для всіх категорій тварин та товарів, для яких призначення було здійснене; та

(b) вилучити такі пункти прикордонного контролю з переліку, зазначеного у статті 60(1), щодо категорій тварин та товарів, для яких призначення було відкликано.

2. Держави-члени повинні повідомити Комісію та інші держави-члени про відкликання призначення пункту прикордонного контролю, як передбачено у параграфі 1, та про причини такого відкликання.

3. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144 на доповнення цього Регламенту щодо випадків і процедур повторного призначення пунктів прикордонного контролю як відступ від статті 59у разі часткового відкликання призначень пунктів прикордонного контролю відповідно до пункту (a) параграфа 1 цієї статті.

4. Ця стаття не обмежує повноважень держав-членів щодо ухвалення рішення про відкликання призначень пунктів прикордонного контролю з інших причин, ніж визначені в цьому Регламенті.

1. Держава-член тимчасово зупиняє призначення пункту прикордонного контролю та видає припис про припинення ним своєї діяльності щодо всіх або певних категорій тварин та товарів, щодо яких було здійснено призначення, у разі, якщо така діяльність може призвести до появи ризиків для здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля. У разі серйозного ризику, таке тимчасове зупинення повинно вступати в дію негайно.

2. Держави-члени повинні невідкладно повідомити Комісію та інші держави-члени про будь-яке тимчасове зупинення призначення пункту прикордонного контролю та про причини такого тимчасового зупинення.

3. Держави-члени повинні вносити інформацію про тимчасове зупинення призначення пункту прикордонного контролю до переліку, зазначеного у статті 60(1).

4. Держави-члени повинні скасувати тимчасове зупинення, передбачене у параграфі 1, як тільки: