Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 від 15 березня 2017 року про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоровя і благополуччя тварин, здоровя рослин та засобів захисту рослин, внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС), регламентів Ради (ЄС), директив Ради, та про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС), директив Ради та Рішення Ради (Регламент про офіційний контроль)

(a) оцінювання ризиків тварин та товарів, що їх експортують до Союзу з відповідних третіх країн;

(b) правил, зазначених у статті 1(2);

(c) обсягу та характеру тварин та товарів, що надходять до Союзу з відповідних третіх країн;

(d) результатів контролю, який вже було здійснено експертами Комісії або іншими інспекційними органами;

(e) результатів офіційного контролю тварин та товарів, що надходять до Союзу з відповідної третьої країни, та будь-якого іншого офіційного контролю, який було проведено компетентними органами держав-членів;

(f) інформації, отриманої від EFSA або подібних органів;

(g) інформації, отриманої від визнаних на міжнародному рівні органів, таких як:

(i) Всесвітня організація охорони здоров’я;

(ii) Комісія Кодексу Аліментаріус;

(iii) Всесвітня організація охорони здоров’я тварин (ВООЗТ);

(iv) Європейська та середземноморська організація захисту рослин та будь-які інші регіональні організації захисту тварин, утворені згідно з Міжнародною конвенцією про захист рослин (IPPC);

(v) секретаріат IPPC;

(vi) Організація економічного співробітництва та розвитку;

(vii) Європейська економічна комісія ООН;

(viii) секретаріат Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття;

(h) доказів ситуацій появи хвороб або інших обставин, що можуть призводити до того, що тварини та товари, що надходять до Союзу з третьої країни, можуть становити ризик для здоров’я та довкілля або ризик використання шахрайських або оманливих практик;

(i) потреба у розслідуванні або реагуванні на надзвичайні ситуації в окремих третіх країнах.

Комісія повинна звітувати про результати кожного контролю, здійсненого відповідно до статей 120 та 121. У відповідних випадках, такий звіт повинен містити рекомендації.

Комісія оприлюднює такий звіт для широкої громадськості.

Комісія заздалегідь повідомляє державам-членам про свої програми контролю з боку Комісії у третій країнах та складає звіт за результатами контролю. Комісія може вносити зміни до програми для врахування розробок у сфері, що регулюється правилами, зазначеними у статті 1(2). Про будь-яку таку зміну повинно бути заздалегідь повідомлено державам-членам.

1. Держави-члени повинні інформувати Комісію про запланований контроль у сферах, що регулюються правилами, зазначеними у статті 1(2), на своїй території, який будуть здійснювати компетентні органи третіх країн.

2. Експерти Комісії можуть брати участь у контролі, зазначеному в параграфі 1, за запитом компетентних органів держав-членів, у яких такий контролю буде здійснюватися.

3. Участь експертів Комісії у контролі, зазначеному в параграфі 1, зокрема, повинна слугувати:

(a) наданню рекомендацій щодо правил, зазначених у статті 1(2);

(b) наданню інформації та даних, доступних на рівні Союзу, що можуть бути корисними для контролю, здійснюваного компетентними органами третьої країни;

(c) сприянню послідовності та однаковості контролю, що здійснюється компетентними органами третіх країн у різних державах-членах.

1. Комісія повинна запитувати у третіх країн, які мають намір здійснювати експорт тварин та товарів до Союзу, надання точної та актуальної інформації про загальну організацію та управління системами санітарного та фітосанітарного контролю на їхній території стосовно такого:

(a) будь-яких санітарних або фітосанітарних правил, ухвалених або запропонованих на їхній території;

(b) процедур оцінювання ризиків і факторів, що беруться до уваги для оцінювання ризиків та для визначення належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту;

(c) будь-яких процедур та механізмів контролю та інспектування, включно щодо, у відповідних випадках, тварин або товарів, що прибувають з інших третіх країн;

(d) механізмів офіційної сертифікації;

(e) залежно від випадку, будь-яких заходів, вжитих у відповідь на рекомендації, передбачені у першому параграфі статті 122;

(f) якщо доцільно, результатів контролю, здійсненого щодо тварин та товарів, призначених для експорту до Союзу; та

(g) якщо доцільно, інформації про зміни, що відбулися у структурі та функціонуванні систем контролю, ухвалених з метою досягнення відповідності санітарним або фітосанітарним вимогам Союзу чи рекомендаціям, передбаченим у першому параграфі статті 122.

2. Запит про надання інформації, зазначений у параграфі 1, повинен бути пропорційним, враховувати характер тварин та товарів, експортованих до Союзу, та специфічної ситуації та структури в третій країні.

1. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144 на доповнення цього Регламенту стосовно умов, яким повинні відповідати тварини та товари, що надходять до Союзу з третіх країн, виконання яких є необхідним для забезпечення того, що тварини та товари відповідають встановленим вимогам, передбаченим правилами, зазначеними у статті 1(2), за винятком пунктів (d),(e), (g) та (h) статті 1(2), або вимог, визнаних щонайменше еквівалентними зазначеним вище.

2. Умови, встановлені у делегованих актах, зазначених в параграфі 1, повинні ідентифікувати тварин та товари шляхом покликання на їх коди з Комбінованої номенклатури та повинні включати:

(a) вимогу, що деякі тварини та товари можна ввозити у Союз лише з третьої країни або регіону третьої країни, що входить до переліку, складеного Комісією для такої мети;

(b) вимогу, що відправлення певних тварин та товарів з третіх країн повинні бути відправлені з, отримані або підготовлені на потужностях, які відповідають застосовним вимогам, зазначеним у параграфі 1, або вимогам, визнаним щонайменше еквівалентними зазначеним вище;

(c) вимогу, що відправлення певних тварин та товарів з третіх країн повинні бути у супроводі офіційного сертифіката, офіційного підтвердження або будь-якого іншого доказу того, що відправлення відповідають застосовним вимогам, зазначеним у параграфі 1, або вимогам, визнаним щонайменше еквівалентними зазначеним вище, включно з результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією;

(d) обов’язок надання доказів, зазначених у пункті (c), з дотриманням визначеного формату;

(e) будь-яку іншу вимогу, необхідну для забезпечення того, що певні тварини та товари можуть запропонувати такий рівень захисту здоров’я та, у разі ГМО, також і захисту довкілля, який є еквівалентним тому рівню, який гарантовано вимогами, зазначеними у параграфі 1.

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів може встановити правила щодо формату та типу офіційних сертифікатів, офіційних підтверджень або доказів, необхідних відповідно до правил, передбачених у пункті (c) параграфа 2 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Включення до переліку третіх країн, зазначених у пункті (a)статті 126(2), здійснюють відповідно до параграфів 2 та 3 цієї статті.

2. Шляхом ухвалення імплементаційних актів Комісія схвалює запити, подані відповідними третіми країнами їй з метою, зазначеною в параграфі 1 цієї статті, у супроводі належних доказів та гарантій того, що відповідні тварини та товари з такої третьої країни відповідають застосовним вимогам, зазначеним у статті 126(1), або вимогам, які є еквівалентними згаданим вище. Такі імплементаційні акти ухвалюють та оновлюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

3. Комісія ухвалює рішення щодо запиту, зазначеного в параграфі 2, залежно від конкретного випадку з урахуванням:

(a) законодавства третьої країни у відповідному секторі;

(b) структури та організації компетентних органів третьої країни та її служб контролю, доступних їм повноважень, гарантій, які вони можуть надати стосовно застосування та примусового виконання законодавства третьої країни, застосовного до відповідного сектора, а також надійності процедур офіційної сертифікації;

(c) здійснення компетентними органами третьої країни адекватного офіційного контролю та іншої діяльності для оцінювання наявності небезпечних факторів для здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і довкілля;

(d) регулярності та швидкості надання третьою країною інформації про наявність небезпечних факторів для здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля;

(e) гарантій, які надає третя країна, що:

(i) умови, які застосовуються потужностями, з яких відбувається експорт тварин або товарів до Союзу, відповідають вимогам, які є еквівалентними вимогам, зазначеним у статті 126(1);

(ii) перелік потужностей, зазначений у пункті (i), складено та його підтримують в актуальному стані;

(iii) перелік потужностей, зазначений у пункті (i), та його оновлення надають Комісії без затримок;

(iv) потужності, зазначені в пункті (i), підлягають регулярному та ефективному контролю з боку компетентних органів третьої країни;

(f) результатів контролю, що здійснюється Комісією у третій країні відповідно до статті 120(1);

(g) будь-якої іншої інформації або даних про спроможність третьої країни забезпечувати ввезення до Союзу лише тварин або товарів, які надають аналогічний або еквівалентний рівень захисту порівняно з рівнем захисту, який забезпечують відповідні вимоги, зазначені у статті 126(1).

4. Комісія повинна вилучити покликання на третю країну або на регіон третьої країни з переліку, зазначеного в пункті (a)статті 126(2), якщо умови включення більше не виконуються. У такому разі застосовується процедура, зазначена в параграфі 2 цієї статті.

1. Якщо існують дані, крім випадків, згаданих у статті 53 Регламенту (ЄС) № 178/2002 та статті 249 Регламенту (ЄС) № 2016/429, що ввезення на територію Союзу певних тварин або товарів, що походять з третьої країни, її регіону або групи третіх країн, становить ризик для здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО, також і для довкілля, або якщо існують докази про широко розповсюджену серйозну невідповідність правилам, зазначеним у статті 1(2) цього Регламенту, Комісія шляхом імплементаційних актів ухвалює інструменти, необхідні для вжиття заходів з метою обмеження такого ризику або усунення виявленої невідповідності. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2) цього Регламенту.

2. Інструменти, зазначені в параграфі 1, повинні ідентифікувати тварин та товари шляхом покликання на їх коди з Комбінованої номенклатури та повинні включати:

(a) заборону ввезення до Союзу тварин та товарів, зазначених у параграфі 1, що походять або відправлені з відповідних третіх країн або їх регіонів;

(b) вимогу, що тварини та товари, зазначені у параграфі 1, які походять або відправлені з певних третіх країн або їх регіонів, перед відправленням повинні підлягати спеціальному обробленню або контролю;

(c) вимогу, що тварини та товари, зазначені у параграфі 1, які походять або відправлені з певних третіх країн або їх регіонів, при ввезенні до Союзу повинні підлягати спеціальному обробленню або контролю;

(d) вимогу, що відправлення тварин та товарів, зазначених у параграфі 1 цієї статті, які походять або відправлені з певних третіх країн або їх регіонів, повинні бути у супроводі офіційного сертифіката, офіційного підтвердження або будь-якого іншого доказу того, що відправлення відповідає вимогам, встановленим правилами, зазначеними у статті 1(2), або вимогам, визнаним щонайменше еквівалентними зазначеним вище;

(e) вимогу надання доказів, зазначених у пункті (d), з дотриманням визначеного формату;

(f) інші заходи, необхідні для обмеження ризику.

3. При ухваленні інструментів, зазначених у параграфі 2, необхідно враховувати:

(a) інформацію, зібрану відповідно до статті 125;

(b) будь-яку іншу інформацію, надану відповідними третіми країнами; та

(c) якщо необхідно, результати контролю з боку Комісії, передбаченого у статті 120(1).

4. У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності, пов’язаної зі здоров’ям людей та здоров’ям тварин, або у разі ГМО та засобів захисту рослин, також із захистом довкілля, Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 145(3).

1. У сферах, що регулюються правилами, зазначеними у статті 1(2), за винятком пунктів (d), (e), (g), та(h) статті 1(2), Комісія шляхом ухвалення імплементаційних актів може визнавати, що заходи, які використовуються у третій країні або в її регіонах, є еквівалентними вимогам, встановленим у згаданих вище правилах, на основі:

(a) ретельного вивчення інформації та даних, наданих відповідною третьою країною відповідно до статті 125(1); та

(b) у відповідних випадках, задовільного результату контролю, здійсненого відповідно до статті 120(1).

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

2. Імплементаційні акти, зазначені в параграфі 1, повинні визначати практичні механізми для ввезення тварин та товарів до Союзу з відповідної третьої країни або її регіонів, та можуть охоплювати:

(a) характер та зміст офіційних сертифікатів або підтверджень, які повинні супроводжувати тварин або товари;

(b) спеціальні вимоги, що застосовуються до ввезення до Союзу тварин або товарів та до офіційного контролю, що його здійснюють при прибутті до Союзу;

(c) якщо необхідно, процедури складання та змінення переліків регіонів або потужностей у відповідній третій країні, з яких дозволене ввезення тварин та товарів до Союзу.

3. Комісія за допомогою імплементаційних актів повинна невідкладно скасовувати імплементаційні акти, передбачені у параграфі 1 цієї статті, щойно перестануть виконуватися будь-які умови для визнання еквівалентності. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Комісія може організовувати навчальні та підготовчі заходи для персоналу компетентних органів та, у відповідних випадках, для персоналу інших органів держав-членів, залучених до розслідування можливого порушення положень цього Регламенту та правил, зазначених у статті 1(2).

Комісія організовує такі заходи у співпраці з відповідними державами-членами.

2. Навчальні та підготовчі заходи, згадані у параграфі 1, повинні сприяти розвитку згармонізованого підходу до офіційного контролю та іншої офіційної діяльності в державах-членах. Вони повинні включати, у відповідних випадках, підготовку стосовно таких питань:

(a) положення цього Регламенту та правила, зазначені у статті 1(2);

(b) методи та способи контролю, важливі для здійснення компетентними органами офіційного контролю та іншої офіційної діяльності;

(c) методи та способи виробництва, перероблення та реалізації.

3. Навчальні та підготовчі заходи, зазначені у параграфі 1, можуть охоплювати персонал компетентних органів третіх країн та можуть бути організовані за межами Союзу.

4. Компетентні органи повинні забезпечувати, щоб здобуті завдяки навчальним та підготовчим заходам, зазначеним у параграфі 1 цієї статті, знання розповсюджувалися мірою необхідності, та щоб їх належним чином використовували під час навчальних та підготовчих заходів для персоналу, зазначених у статті 5(4).

Навчальні та підготовчі заходи, спрямовані на розповсюдження таких знань, повинні включати програми навчання та підготовки, зазначені у статті 5(4).

5. Комісія може у співпраці з державами-членами організовувати програми обміну персоналом компетентних органів для здійснення офіційного контролю та іншої офіційної діяльності між двома або більше держав-членів.

Такий обмін може відбуватися у формі тимчасового прикомандирування персоналу компетентних органів з однієї держави-члена до іншої або у формі обміну таким персоналом між відповідними компетентними органами.

6. Комісія за допомогою імплементаційних актів встановлює правила щодо організації навчальних та підготовчих заходів, зазначених у параграфі 1, та програм, зазначених у параграфі 5 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Комісія у співпраці з державами-членами створює та веде комп’ютеризовану систему управління інформацією для офіційного контролю (IMSOC) для інтегрованого функціонування механізмів та інструментів, через яку відбувається управління, опрацювання та автоматичний обмін даними, інформацією та документами, що стосуються офіційного контролю та іншої офіційної діяльності.

2. Опрацювання персональних даних державами-членами та Комісією через систему IMSOC та будь-який з її компонентів повинно здійснюватися лише для цілей виконання офіційного контролю та здійснення іншої офіційної діяльності відповідно до цього Регламенту та правил, зазначених у статті 1(2).

Система IMSOC повинна:

(a) давати змогу комп’ютеризованого опрацювання та обміну інформацією, даними та документами, необхідними для здійснення офіційного контролю, отриманими за результатами здійснення офіційного контролю, або реєстрацію здійснення офіційного контролю або його результатів у всіх випадках, коли цей Регламент, правила, зазначені у статті 1(2), або делеговані та імплементаційні акти, передбачені у статтях 16-27, передбачають обмін між компетентними органами, між компетентними органами та Комісією та, у відповідних випадках, з іншими органами та операторами такою інформацією, даними та документами;

(b) слугувати механізмом для обміну даними, інформацією та документами відповідно до статей 102-108;

(c) слугувати інструментом для збору звітів про офіційний контроль, наданими державами-членами Комісії, та управління ними;

(d) давати змогу складати, опрацьовувати та передавати, в тому числі в електронній формі, журнал поїздки, зазначений у статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 1/2005, записи, отримані за допомогою навігаційної системи, згаданої у статті 6(9) зазначеного Регламенту, офіційні сертифікати та документ CHED, зазначені у статті 56 цього Регламенту; та

(e) інтегрувати наявні комп’ютеризовані системи, якими управляє Комісія та які використовуються для оперативного обміну даними, інформацією та документацією щодо ризиків для здоров’я людей, здоров’я тварин та благополуччя, а також для здоров’я рослин, як встановлено статтею 50 Регламенту (ЄС) № 178/2002, статтею 20 Регламенту (ЄС) № 2016/429 та статтею 103 Регламенту (ЄС) № 2016/2031, та забезпечують необхідні зв’язки між цими системами та іншими їхніми компонентами.

1. Якщо тварини або товари, переміщення яких у межах Союзу або введення в обіг яких є предметом спеціальних вимог або процедур, встановлених правилами, зазначеними у статті 1(2), система IMSOC повинна давати змогу компетентним органам за місцем відправлення та іншим компетентним органам, відповідальним за здійснення офіційного контролю таких тварин або товарів, обмінюватися в режимі реального часу даними, інформацією та документами щодо тварин або товарів, які переміщуються з однієї держави-члена до іншої або щодо здійснюваного офіційного контролю.

Перший підпараграф цього параграфа не застосовується до товарів, що є предметом правил, зазначених у пунктах (g) та (h) статті 1(2).

2. У разі експортованих тварин та товарів, до яких застосовуються правила Союзу стосовно видачі експортного сертифіката, система IMSOC повинна давати змогу компетентним органам за місцем відправлення та іншим компетентним органам, відповідальним за здійснення офіційного контролю, обмінюватися в режимі реального часу даними, інформацією та документами щодо тварин та товарів та щодо результатів контролю, здійсненого стосовно таких тварин та товарів.

3. У разі тварин або товарів, що є предметом офіційного контролю, зазначеного у статтях 44-64, система IMSOC повинна:

(a) давати змогу компетентним органам у пунктах прикордонного контролю та іншим компетентним органам, відповідальним за здійснення офіційного контролю таких тварин або товарів, обмінюватися в режимі реального часу даними, інформацією та документами щодо таких тварин або товарів, або щодо офіційного контролю, здійсненого стосовно таких тварин та товарів;

(b) давати змогу компетентним органам у пунктах прикордонного контролю використовувати спільно та обмінюватися релевантними даними, інформацією та документами з митними органами та іншими органами, відповідальними за здійснення контролю тварин або товарів, що надходять до Союзу з третіх країн, та з операторами, залученими до в’їзних процедур, відповідно до правил, ухвалених відповідно до статей 15(4) та 75(2), та з іншими відповідними правилами Союзу; та

(c) підтримувати та використовувати процедури, зазначені упункті (a) статті 54(3) та у статті 65(6).

4. Для цілей цієї статті система IMSOC інтегрує існуючу систему Traces.

Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо функціонування системи IMSOC для встановлення:

(a) технічних специфікацій системи IMSOC та її компонентів, включно з механізмом обміну електронними даними для обміну з існуючими національними системами, ідентифікацією застосовних стандартів, визначенням структури повідомлень, словниками даних, обміном протоколів та процедур;

(b) спеціальних правил для функціонування системи IMSOC та її компонентів для забезпечення захисту персональних даних та для безпеки обміну інформацією;

(c) спеціальних правил для функціонування і використання системи IMSOC та її компонентів, включно з правилами оновлення та створення необхідних зв’язків між системами, зазначеними в пункті (e)статті 132 та у статті 133(4);

(d) заходів на випадок надзвичайних ситуацій, які необхідно застосовувати у разі недоступності будь-якої з функціональних можливостей системи IMSOC;

(e) випадків та умов, у/за яких відповідні треті країни та міжнародні організації можуть отримувати частковий доступ до функціональних можливостей системи IMSOC, та практичних розпоряджень щодо такого доступу;

(f) випадків та умов, у/за яких дані, інформація та документи передаються з використанням системи IMSOC;

(g) правил щодо електронних систем, згідно з якими електронні сертифікати, видані компетентними органами третіх країн, приймаються компетентними органами; та

(h) випадків та умов, у/за яких може бути надано звільнення від використання системи IMSOC для непостійних користувачів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

1. Положення Директиви 95/46/ЄС та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (- 17)повинні застосовуватися мірою наявності в інформації, що опрацьовується у системі IMSOC, персональних даних, як визначено в пункті (a) статті 2 Директиви 95/46/ЄС та в пункті (a) статті 2 Регламенту (ЄС) № 45/2001.

2. Стосовно своїх обов’язків передавати відповідну інформацію в систему IMSOC та опрацьовувати персональні дані, які можуть бути результатом такої діяльності, компетентні органи держав-членів вважаються контролерами згідно з означенням у пункті (d) статті 2 Директиви 95/46/ЄС.

3. Стосовно своїх обов’язків управляти системою IMSOC та опрацьовувати будь-які персональні дані, що можуть бути результатом згаданої діяльності, Комісія вважається контролером, як означено у пункті (d) статті 2 Регламенту (ЄС) № 45/2001.

4. Держави-члени можуть обмежувати права та обов’язки згідно зі статтею 6(1), статтею 10, статтею 11(1) та статтею 12 Директиви 95/46/ЄС, якщо це необхідно для захисту інтересів, зазначених у пунктах (d) та (f) статті 13(1) зазначеної Директиви.

5. Комісія може обмежувати права та обов’язки згідно зі статтею 4(1), статтею 11, статтею 12(1) та статтями 13-17 Регламенту (ЄС) № 45/2001, якщо таке обмеження є необхідним заходом для захисту інтересів, зазначених у пунктах (a) та (e) статті 20(1) згаданого Регламенту, протягом періоду, коли заплановано вчинення дій або здійснення перевірки відповідності харчовому або кормовому праву або для забезпечення правозастосування харчового або кормового права у специфічних випадках, яких інформація стосується.

Держави-члени та Комісія повинні забезпечувати, щоб система IMSOC відповідала правилам щодо безпеки даних, які ухвалено Комісією згідно зі статтею 17Директиви 95/46/ЄС та статтею 22 Регламенту (ЄС) № 45/2001 відповідно.

1. Діючи згідно з цією главою, компетентні органи повинні надавати пріоритет діям, спрямованим на усунення чи обмеження ризиків для здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля.

2. У разі підозри на невідповідність, компетентні органи повинні провести розслідування для підтвердження або усунення такої підозри.

3. Якщо необхідно, дії згідно з параграфом 2, повинні включати:

(a) здійснення посиленого офіційного контролю тварин, товарів та операторів протягом належного періоду;

(b) офіційне затримання тварин та товарів та будь-яких недозволених речовин або продуктів, залежно від випадку.

1. Якщо встановлено невідповідність, компетентні органи повинні вжити:

(a) будь-яких заходів, необхідних для визначення походження та масштабу невідповідності та для встановлення відповідального оператора; та

(b) належних заходів для забезпечення того, що залучений оператор усунув невідповідність та запобіг появі такої невідповідності у майбутньому.

При ухваленні рішення щодо того, які заходи вживати, компетентні органи повинні враховувати характер виявленої невідповідності та історичні записи про оператора стосовно відповідності.

2. Діючи згідно з параграфом 1 цієї статті, компетентні органи вживають будь-яких заходів, які вони вважають належними для забезпечення відповідності правилам, зазначеним у статті 1(2), у тому числі, але не виключно, такі:

(a) винесення припису про виконання обробки тварин;

(b) винесення припису про розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб, утримання та лікування тварин, карантинні періоди, перенесення строку забою тварин та, якщо необхідно, винесення припису про пошук помічника ветеринара;

(c) винесення припису щодо обробки товарів, внесення змін до етикеток або надання споживачам уточнювальної інформації;

(d) обмеження або заборона введення в обіг, переміщення, ввезення до Союзу або експорт тварин та товарів; та заборона їх повернення до держав-членів відправлення або видавання припису про їх повернення до держави-члена відправлення;

(e) винесення припису оператору збільшити частоту власного контролю;

(f) винесення припису про те, щоб певні види діяльності залученого оператора підлягали більш інтенсивному або систематичному офіційному контролю;

(g) винесення припису про відкликання, вилучення, видалення або знищення товарів, при цьому із наданням дозволу, залежно від випадку, на використання товарів для інших цілей, ніж для яких вони від початку були призначені;

(h) винесення припису про ізолювання або закриття, на належний період часу, всієї або частини потужності залученого оператора, або його потужностей, господарств чи інших приміщень;

(i) винесення припису про припинення на визначений період всієї або частини діяльності залученого оператора та, якщо доцільно, сайтів в мережі Інтернет, які він використовує чи застосовує у своїй діяльності;

(j) винесення припису про призупинення або скасування реєстрації або затвердження відповідних потужності, заводу, господарства або транспортних засобів, дозволу перевізника або кваліфікаційного сертифіката водія;

(k) винесення припису про забій або умертвіння тварин за умови, що це найбільш відповідна дія для захисту здоров’я людей та здоров’я та благополуччя тварин.

3. Компетентні органи повинні надавати залученому оператору або його представнику:

(a) письмове повідомлення про своє рішення стосовно дій чи заходів, що їх належить вжити або вчинити згідно з параграфами 1 та 2, разом із причинами, що лежать в основі такого рішення; та

(b) інформацію про будь-яке право на оскарження такого рішення, а також про застосовну процедуру та строк, протягом якого діє таке право на оскарження.

4. Усі витрати, що виникають у зв’язку із застосуванням цієї статті, несуть відповідальні оператори.

5. У разі видачі фальшивих або недостовірних офіційних сертифікатів, або у разі зловживання офіційними сертифікатами, компетентні органи повинні вживати належних заходів, зокрема:

(a) тимчасове відсторонення уповноваженої на засвідчення службової особи від виконання посадових обов’язків;

(b) відкликання дозволу на підписання офіційних сертифікатів;

(c) будь-які інші заходи для попередження повторення порушень, зазначених у статті 89(2).

1. Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень цього Регламенту, та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх виконання. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними. Держави-члени повинні повідомити Комісії про такі положення до 14 грудня 2019 року і без затримки повідомляти їй про будь-які подальші зміни, що впливають на них.

2. Держави-члени повинні забезпечувати, що фінансові санкції за порушення положень цього Регламенту та правил, зазначених у статті 1(2), вчинені у рамках шахрайських або оманливих практик, відповідно до національного права ґрунтуються принаймні або на економічній вигоді оператора або, у відповідних випадках, на відсотковій частці обороту оператора.

1. Держави-члени повинні забезпечити створення компетентними органами дієвих механізмів, що надають можливість повідомляти про фактичні чи потенційні порушення цього Регламенту.

2. Механізми, зазначені у параграфі 1, повинні передбачати щонайменше:

(a) процедури для отримання повідомлень про порушення та подальші дії;

(b) належний захист осіб, які повідомляють про порушення, від помсти, дискримінації та інших видів несправедливого поводження; та

(c) захист персональних даних особи, яка повідомляє про порушення, відповідно до права Союзу та національного права.

1. Якщо у Комісії є докази серйозних порушень у функціонуванні системи контролю держави-члена та такі порушення можуть призвести до поширення ризику для здоров’я людей, тварин або рослин, благополуччя тварин або, у разі ГМО та засобів захисту рослин, також і для довкілля, або призвести до ширшого порушення правил, зазначених у статті 1(2), для і до усунення таких порушень вона повинна шляхом ухвалення імплементаційних актів визначити один або більше з наведених заходів:

(a) заборона надання на ринку або перевезення, переміщення чи іншого поводження з певними тваринами або товарами, пов’язаними з порушенням у функціонуванні системи контролю;

(b) спеціальні умови для діяльності, тварин або товарів, зазначених у пункті (a);

(c) тимчасове зупинення функціонування системи контролю в пунктах прикордонного контролю або в інших пунктах контролю, які причетні до порушення у функціонуванні системи офіційного контролю, або позбавлення таких пунктів прикордонного контролю або інших пунктів контролю відповідних повноважень;

(d) інші відповідні тимчасові заходи, необхідні для стримання такого ризику до усунення порушення у функціонуванні системи контролю.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 145(2).

2. Заходи, зазначені в параграфі 1, ухвалюють лише у разі, якщо відповідна держава-член не виправляє ситуацію на вимогу та протягом належного періоду часу, визначеного Комісією.

3. У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності, пов’язаної зі здоров’ям людей та здоров’ям тварин, або у разі ГМО та засобів захисту рослин, також із захистом довкілля, Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної встатті 145(3).

1. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на внесення змін до цього Регламенту у частині змін до додатків II та III для врахування зміни правил, зазначених у статті 1(2), технічного прогресу та наукових розробок.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на внесення змін до цього Регламенту у частині покликань на європейські стандарти, зазначені в пункті (b)(iv) статті 29, пункті (e) статті 37(4) та пункті (a) статті 93(3), у разі, якщо CEN буде внесено зміни до зазначених стандартів.

1. Держави-члени застосовують Директиву 95/46/ЄС до опрацювання персональних даних, яке здійснюють у державах-членах згідно з цим Регламентом.

2. Регламент (ЄС) № 45/2001 застосовують до опрацювання персональних даних, яке Комісія здійснює згідно з цим Регламентом.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надаються Комісії з дотриманням умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, згадані в статтях 18(7)та 21(8), статті 41, статтях 45(4) та 47(3), статті 48, статті 50(4), статті 51, та статтях 53(1), 62(3), 64(2) та (5), 77(1) та (2), 92(4), 99(2), 100(6), 101(2), 126(1), 142(1) та (2), 149(2), 150(3), 154(3), 155(3) та 165(3), надано Комісії на п’ятирічний період із 28 квітня 2017 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжують на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до завершення кожного такого періоду.

3. Делегування повноважень, зазначені в статтях 18(7) та 21(8), статті 41, статтях 45(4) та 47(3),статті 48, статті 50(4), статті 51, та статтях 53(1), 62(3), 64(2) та (5), 77(1) та (2), 92(4), 99(2), 100(6), 101(2), 126(1), 142(1) та (2), 149(2), 150(3), 154(3), 155(3) та 165(3), можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Рішення набуває чинності в день, наступний після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких вже введених в дію делегованих актів.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, встановлених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делеговані акти, ухвалені відповідно до статей 18(7)та 21(8), статті 41, статей 45(4) та 47(3), статті 48, статті 50(4), статті 51, та статей 53(1), 62(3), 64(2) та (5), 77(1) та (2), 92(4), 99(2), 100(6), 101(2), 126(1), 142(1) та (2), 149(2), 150(3), 154(3), 155(3) та 165(3), набувають чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту повідомлення про такий акт Європейському Парламенту і Раді або якщо до завершення такого періоду Європейський Парламент і Рада поінформували Комісію про те, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту чи Ради.

1. Комісії надає допомогу Постійний комітет з питань рослин, тварин, харчових продуктів та кормів, утворений статтею 58(1) Регламенту (ЄС) № 178/2002, крім як стосовно статей 25 та 26 цього Регламенту, для яких Комісії надають допомогу відповідно комітети, створені на підставі Регламенту (ЄС) № 834/2007 та Регламенту (ЄС) № 1151/2012. Такі комітети є комітетами у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Якщо комітет не надає жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акту, і застосовують третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 8 Регламенту (ЄС) № 182/2011 з урахуванням положень статті 5 згаданого Регламенту.

1. Регламенти (ЄС) № 854/2004 та (ЄС) № 882/2004, директиви 89/608/ЄЕС, 89/662/ЄЕС, 90/425/ЄЕС, 91/496/ЄЕС, 96/23/ЄС, 96/93/ЄС та 97/78/ЄСта Рішення 92/438/ЄЕС скасовано з 14 грудня 2019 року.

2. Покликання на скасовані акти необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною у додатку V.

Призначення кожної з референс-лабораторій Європейського Союзу, зазначених у додатку VII до Регламенту (ЄС) № 882/2004, продовжує діяти до призначення референс-лабораторій Європейського Союзу в аналогічній сфері згідно зі статтею 93 цього Регламенту.

1. Компетентні органи повинні встановити процедури для операторів ринку харчових продуктів, яких вони повинні дотримуватися при поданні заявки на отримання дозволу для своїх потужностей відповідно до регламентів (ЄС) № 852/2004 та (ЄС) № 853/2004.

2. Після отримання заявки на отримання дозволу від оператора ринку харчових продуктів компетентний орган повинен здійснити відвідування на місці.

3. Компетентний орган видає дозвіл потужності на відповідні види діяльності лише у разі, якщо оператор ринку харчових продуктів продемонстрував, що така потужність відповідає застосовним вимогам харчового права.

4. Компетентний орган може надати умовний дозвіл, якщо виявиться, що потужність відповідає усім вимогам до інфраструктури та обладнання. Він повинен надати повний дозвіл лише у разі, якщо за результатами нового офіційного контролю потужності, проведеного протягом трьох місяців після надання умовного дозволу, виявиться, що потужність відповідає іншим застосовним вимогам харчового права. Якщо помітний чіткий прогрес, проте потужність все ще не відповідає усім застосовним вимогам, компетентний орган може продовжити дію умовного дозволу. Однак умовний дозвіл не повинен продовжуватися на загальний строк довше шести місяців, крім як для рибопромислових або рибоморозильних суден, що плавають під прапором держав-членів, для яких дія умовного дозволу не повинна перевищувати загалом 12 місяців.

5. При здійсненні офіційного контролю компетентний орган повинен тримати на контролі питання дії та дійсності дозволу потужностей.

1. Відповідні положення директив 91/496/ЄЕС та 97/78/ЄС, які регулюють питання, зазначені у пункті (b) статті 47(2), статті 48, пункті (b), (c) і (d) статті 51(1), пункті (a) статті 53(1), статті 54(1)і(3), та пункті (a) статті 58 цього Регламенту, застосовуються замість відповідних положень цього Регламенту до 13 грудня 2019 року.

Відповідні положення Директиви 97/78/ЄС, які регулюють питання, зазначені у пункті (a) статті 47(2) цього Регламенту стосовно композитних продуктів, продовжують застосовуватися замість відповідних положень до 20 квітня 2021 року.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на внесення змін до цього Регламенту у частині дати, зазначеної в параграфі 1 цієї статті. Такою датою повинна бути дата застосування відповідних правил, які буде встановлено делегованими або імплементаційними актами, передбаченими у статті 47(2), статті 48, пункті (b),(c) і (d) статті 51(1), пункті (a) статті 53(1), статті 54(1) і(3), та пункті (a) статті 58.

1. Компетентні органи продовжують здійснення офіційного контролю, необхідного для виявлення наявності речовин та груп залишків, перелічених у додатку I до Директиви 96/23/ЄС, відповідно до додатків II, III та IV згаданої Директиви, замість відповідних положень цього Регламенту до 14 грудня 2022 року або до ранішої дати, яку буде визначено у делегованому акті, ухваленому відповідно до параграфа 3 цієї статті.

2. Стаття 29(1) та (2) Директиви 96/23/ЄС продовжує застосовуватися замість відповідних положень цього Регламенту до 14 грудня 2022 року або до ранішої дати, яку буде визначено у делегованому акті, ухваленому відповідно до параграфа 3 цієї статті.

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 144, спрямовані на внесення змін до цього Регламенту у частині ранішої дати, зазначеної в параграфах 1 та 2 цієї статті. Такою датою повинна бути дата застосування відповідних правил, які буде встановлено делегованими або імплементаційними актами, передбаченими у статтях 19 або 112.

До Директиви 98/58/ЄС внести такі зміни:

(1) текст пункту (3) статті 2 викласти у такій редакції:

"3. "компетентні органи" означає компетентні органи, визначені в статті 3(3) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 (*1)

(2) до статті 6 внести такі зміни:

(a) параграф 1 вилучити;

(b) параграф 2 викласти у такій редакції:

"2. До 31 серпня кожного року держави-члени повинні подавати до Комісії щорічний звіт за попередній рік про проведені компетентним органом інспектування, спрямовані на перевірку відповідності вимогам цієї Директиви. У складі такого звіту подається аналіз найбільш серйозних виявлених фактів невідповідності та національний план дій з попередження чи зменшення появи таких випадків у наступні роки. Комісія надає стислий виклад таких звітів державам-членам.";

(c) пункт (a) параграфа 3 вилучити;

(3) статтю 7 вилучити.

До Директиви 1999/74/ЄС внести такі зміни:

(1) до статті 8 внести такі зміни:

(a) параграф 1 вилучити;

(b) параграф 2 викласти у такій редакції:

"2. До 31 серпня кожного року держави-члени повинні подавати до Комісії щорічний звіт за попередній рік про проведені компетентним органом інспектування, спрямовані на перевірку відповідності вимогам цієї Директиви. У складі такого звіту подається аналіз найбільш серйозних виявлених фактів невідповідності та національний план дій з попередження чи зменшення появи таких випадків у наступні роки. Комісія надає стислий виклад таких звітів державам-членам.";

(c) пункт (a) параграфа 3 вилучити;

(2) статтю 9 вилучити.

До Регламенту (ЄС) № 999/2001 внести такі зміни:

(1) статті 19 і 21 вилучити;

(2) глави A та B у додатку X вилучити.

1. До Регламенту (ЄС) № 1/2005 внести такі зміни:

(1) до статті 2 внести такі зміни:

(a) пункт (d) викласти у такій редакції:

"(d) "пункт прикордонного інспектування" означає пункт прикордонного контролю, як його означено у статті 3(38) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625(*2);

(b) пункт (f) викласти у такій редакції:

"(f) "компетентний орган" означає компетентні органи, як їх означено в статті 3(3) Регламенту (ЄС) 2017/625";

(c) пункт (i) викласти у такій редакції:

"(i) "пункт вибуття" означає пункт вибуття, як його означено у статті 3(39) Регламенту (ЄС) 2017/625";

(d) пункт (р) викласти у такій редакції:

"(р) "офіційний ветеринар" означає офіційного ветеринара, як його означено у статті 3(32) Регламенту (ЄС) 2017/625".

(2) статті 14, 15, 16 і 21, статтю 22(2), та статті 23, 24 і 26 вилучити.

(3) до статті 27 внести такі зміни:

(a) параграф 1 вилучити;

(b) параграф 2 викласти у такій редакції:

"2. До 31 серпня кожного року держави-члени повинні подавати до Комісії щорічний звіт за попередній рік про проведені компетентним органом інспектування, спрямовані на перевірку відповідності вимогам цього Регламенту. У складі такого звіту подається аналіз основних виявлених недоліків та план дій щодо їх усунення.";