Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 від 18 липня 2018 року про фінансові правила, що застосовуються до загального бюджету Союзу (Фінансовий Регламент), про внесення змін до регламентів (ЄС) № 1296/2013, (ЄС) № 1301/2013, (ЄС) № 1303/2013, (ЄС) № 1304/2013, (ЄС) № 1309/2013, (ЄС) № 1316/2013, (ЄС) № 223/2014, (ЄС) № 283/2014 та Рішення № 541/2014/ЄС та про скасування Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012

4. Після завершення своєї роботи члени оцінювального комітету підписують протокол розгляду всіх пропозицій, що містить оцінку їхньої якості та визначає ті з них, що можуть отримати фінансування.

Якщо необхідно, в такому протоколі визначається рейтинг розглянутих пропозицій, надаються рекомендації щодо максимальної суми гранту та можливих несуттєвих коригувань заявки на грант.

Протокол зберігається для подальшого використання.

5. Відповідальний розпорядник може попросити заявника змінити свою пропозицію з урахуванням рекомендацій оцінювального комітету. Відповідальний розпорядник веде належний облік контактів із заявниками під час процедури.

6. Відповідальний розпорядник за результатами оцінювання ухвалює своє рішення із зазначенням принаймні:

(a) предмета і загальної суми рішення;

(b) імен успішних заявників, назв заходів, прийнятих сум та причин такого вибору, в тому числі коли він суперечить висновку оцінювального комітету;

(c) імен заявників, що їм було відмовлено, та причин такої відмови.

7. Відповідальний розпорядник повідомляє заявників у письмовій формі про рішення щодо їхньої заявки. Якщо грант, що на нього подано заявку, не надано, відповідна установа Союзу зазначає причини відхилення заявки. Заявники, що їм було відмовлено, якнайшвидше повідомляються про результати оцінювання їхньої заявки і в будь-якому разі протягом 15 календарних днів після надсилання інформації успішним заявникам.

8. Щодо наданих відповідно до статті 195 грантів відповідальний розпорядник може:

(a) вирішити не застосовувати параграфи 2 та 4 цієї статті та статтю 150;

(b) об’єднати зміст звіту про оцінювання та рішення про присудження в один документ і підписати його.

1. Гранти надаються на підставі письмової угоди.

2. Угода про надання гранту містить принаймні положення про таке:

(a) предмет;

(b) бенефіціар;

(c) строк, а саме:

(d) опис заходу або, стосовно операційного гранту, робочої програми разом із описом очікуваних результатів;

(e) максимальна сума фінансування з боку Союзу, виражена в євро, бюджетний кошторис заходу або робочої програми та форма гранту;

(f) правила щодо звітності та платежів та правила закупівель, передбачені в статті 205;

(g) прийняття бенефіціаром зобов’язань, зазначених у статті 129;

(h) положення, що регулюють оприлюднення фінансової підтримки Союзу, за винятком належним чином обґрунтованих випадків, коли оприлюднення неможливе або недоцільне;

(i) застосовне право, що ним є право Союзу, на додаток до якого застосовується, якщо необхідно, національне право, зазначене в угоді про надання гранту. Винятки можливі в угодах про надання гранту, що укладаються з міжнародними організаціями;

(j) компетентний суд чи арбітражний суд для розгляду спорів.

3. Фінансові зобов’язання суб’єктів або осіб, окрім держав, що виникають унаслідок виконання угоди про надання гранту, можуть бути виконані примусово відповідно до статті 100(2).

4. Зміни до угод про надання гранту не повинні мати на меті або призводити до внесення таких змін, що поставлять під сумнів рішення про присудження гранту або суперечитимуть принципу однакового ставлення до заявників.

1. Сума гранту не вважається остаточною до затвердження відповідальним розпорядником остаточних звітів та, у відповідних випадках, бухгалтерської звітності, без обмеження подальших аудитів, перевірок та розслідувань, що їх проводить відповідна установа Союзу, OLAF або Рахункова Палата. Стаття 131(4) застосовується також після того, як сума гранту стане остаточною.

2. Якщо за результатами контролю або аудитів буде виявлено систематичні або періодичні правопорушення, випадки шахрайства або порушення зобов’язань, що виникли з вини бенефіціара та мають суттєвий вплив на кількість грантів, наданих цьому бенефіціару на подібних умовах, відповідальний розпорядник може зупинити виконання угоди про надання гранту або виплати за всіма відповідними грантами чи, у відповідних випадках, розірвати угоди про надання гранту, що стосуються цього бенефіціара, враховуючи серйозність зауважень.

Крім того, відповідальний розпорядник може зменшити гранти, відхилити неприйнятні витрати і стягнути безпідставно сплачені суми за всіма грантами, що їх стосуються систематичні або періодичні правопорушення, випадки шахрайства або порушення зобов’язань, зазначені в першому підпараграфі, що можуть бути предметом аудитів, перевірок та розслідувань згідно з відповідними угодами про надання гранту.

3. Відповідальний розпорядник визначає суми, що повинні бути зменшені або стягнуті, якщо можливо, виходячи з витрат, що безпідставно оголошені як прийнятні щодо кожного відповідного гранту, після прийняття змінених звітів та фінансової звітності, поданих бенефіціаром.

4. Якщо неможливо точно обчислити суму неприйнятних витрат щодо кожного відповідного гранту, суми, що підлягають зменшенню або стягненню, можуть бути визначені шляхом екстраполяції рівня зменшення або стягнення, застосованого до грантів, щодо яких виявлено систематичні або періодичні правопорушення, випадки шахрайства чи порушення зобов’язань, або, коли суми, що підлягають зменшенню або стягненню, не можуть бути визначені на основі неприйнятних витрат, шляхом застосування єдиної ставки, враховуючи принцип пропорційності. Бенефіціар повинен отримати можливість запропонувати належним чином обґрунтований альтернативний метод або ставку до того, як буде здійснено зменшення або стягнення.

1. Відповідальний розпорядник зазначає, які підтвердні документи повинні супроводжувати запити на оплату.

2. За кожним грантом попереднє фінансування може бути поділене на декілька платежів згідно з принципом розсудливого управління фінансами. Запит на наступний платіж у рамках попереднього фінансування супроводжується заявою бенефіціара про використання раніше наданого попереднього фінансування. Кожен платіж підлягає сплаті в повному обсязі, якщо було використано щонайменше 70 % усієї суми будь-якого раніше наданого попереднього фінансування. В іншому разі платіж зменшується на суми, що повинні бути використані, поки цей поріг не буде досягнутий.

3. Без обмеження зобов’язання надати підтвердні документи, бенефіціар засвідчує своєю честю, що інформація, що міститься в запитах на оплату, є повною, достовірною та правдивою. Бенефіціар також засвідчує, що понесені витрати є прийнятними відповідно до угоди про надання гранту та що запити на оплату обґрунтовані відповідними підтвердними документами, що можуть бути перевірені.

4. Відповідальний розпорядник може при здійсненні проміжних платежів або виплат залишків будь- якої суми вимагати свідоцтво про фінансову звітність заходу або робочої програми та відповідну бухгалтерську звітність. Таке свідоцтво вимагається за результатами оцінювання ризиків з урахуванням, зокрема, суми гранту, суми виплати, характеру бенефіціара та характеру фінансованої діяльності.

Свідоцтво надає затверджений зовнішній аудитор або, у випадку публічних органів, компетентний та незалежний публічний службовець.

Свідоцтво підтверджує, згідно з методологією, затвердженою відповідальним розпорядником, та узгодженими процедурами, що відповідають міжнародним стандартам, що витрати, заявлені бенефіціаром у фінансовій звітності, на якій ґрунтується запит на оплату, є реальними, точно відображеними та прийнятними відповідно до угоди про надання гранту. В окремих та належним чином обґрунтованих випадках відповідальний розпорядник може вимагати свідоцтво у формі висновку або в іншій формі відповідно до міжнародних стандартів.

5. При здійсненні будь-якого платежу відповідальний розпорядник може вимагати за результатами оцінювання ризиків надання незалежною третьою особою, затвердженою відповідальним розпорядником, звіту про операційну перевірку. У звіті про операційну перевірку зазначається, що операційну перевірку здійснено відповідно до методології, затвердженої відповідальним розпорядником, та чи дійсно захід або робоча програма була реалізована згідно з умовами, викладеними в угоді про надання гранту.

Якщо реалізація заходу або робочої програми вимагає надання фінансової підтримки третім особам, бенефіціар може надати таку фінансову підтримку, якщо умови її надання визначені в угоді про надання гранту між бенефіціаром та Комісією, при цьому бенефіціар не має жодних дискреційних повноважень.

Вважається, що дискреційні повноваження відсутні, якщо в угоді про надання гранту визначено таке:

(a) максимальна сума фінансової підтримки, що може бути виплачена третій особі, яка не повинна перевищувати 60000 євро, та критерії визначання точної суми;

(b) різні види діяльності, що можуть отримувати таку фінансову підтримку, на основі встановленого переліку;

(c) визначення осіб або категорій осіб, що можуть отримувати таку фінансову підтримку, та критерії її надання.

Порогове значення, передбачене в пункті (a) другого параграфа, може бути перевищене, якщо досягнення цілей заходів було б інакше неможливим або надмірно складним.

1. Без обмеження Директиви 2014/24/ЄС та Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/25/ ЄС (- 57), якщо для реалізації заходу або робочої програми потрібне укладення публічного договору, бенефіціар може укласти публічний договір відповідно до своїх звичайних процедур закупівель, за умови що публічний договір укладається з учасником тендеру, що пропонує найкраще співвідношення ціни та якості, або, у відповідних випадках, з учасником тендеру, що пропонує найнижчу ціну, не допускаючи при цьому будь-якого конфлікту інтересів.

2. Якщо реалізація заходу або робочої програми вимагає укладення публічного договору на суму понад 60000 євро, відповідальний розпорядник може, якщо це обґрунтовано належним чином, вимагати від бенефіціара дотримання спеціальних правил на додаток до зазначених у параграфі 1.

Такі спеціальні правила повинні ґрунтуватися на правилах, що містяться в цьому Регламенті, і бути пропорційними вартості відповідних публічних договорів, відносному розміру внеску Союзу відносно загальної вартості заходу і ризику. Такі спеціальні правила повинні бути включені до угоди про надання гранту.

1. Призи присуджуються відповідно до принципів прозорості та однакового ставлення і повинні сприяти досягненню цілей політики Союзу.

2. Призи не присуджуються безпосередньо без конкурсу.

Конкурси на призи з вартістю одиниці в розмірі 1000000 євро або більше можуть бути оприлюднені, тільки якщо такі призи згадані у рішенні про фінансування, зазначеному в статті 110, і після подання інформації про такі призи до Європейського Парламенту і Ради.

3. Сума призу не повинна бути пов’язана з витратами, понесеними переможцем.

4. Якщо реалізація заходу або робочої програми вимагає присудження бенефіціаром призів третім особам, бенефіціар може присудити такі призи, за умови що критерії прийнятності та присудження, сума призів та порядок виплати визначені в угоді про надання гранту між бенефіціаром та Комісією, при цьому бенефіціар не має жодних дискреційних повноважень.

1. У правилах конкурсу:

(a) зазначаються критерії прийнятності;

(b) зазначаються порядок та кінцевий термін реєстрації заявників, якщо необхідно, та подання заявок;

(c) зазначаються критерії виключення згідно зі статтею 136 та підстави для відхилення згідно зі статтею 141;

(d) передбачається одноосібна відповідальність заявника у разі пред’явлення претензії стосовно діяльності, виконуваної в рамках конкурсу;

(e) передбачається прийняття переможцями зобов’язань, зазначених у статті 129, та зобов’язань щодо реклами згідно з правилами конкурсу;

(f) зазначаються критерії присудження, що повинні робити можливим оцінити якість заявок з урахуванням переслідуваних цілей та очікуваних результатів та об’єктивно визначити успішність заявок;

(g) зазначається сума призу або призів;

(h) зазначається порядок виплати призів переможцям після їх присудження.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа бенефіціари відповідають критеріям прийнятності, якщо інше не зазначено в правилах конкурсу.

Стаття 194(3) застосовується mutatis mutandis до оприлюднення конкурсів.

2. Правила конкурсів можуть встановлювати умови скасування конкурсу, зокрема коли його цілі не можуть бути досягнуті.

3. Відповідальний розпорядник присуджує призи після того, як згаданий у статті 150 оцінювальний комітет проведе оцінювання.

Стаття 200(4) та (6) застосовується mutatis mutandis до рішення про присудження.

4. Заявники якнайшвидше повідомляються про результати оцінювання їхньої заявки і в будь-якому разі протягом 15 календарних днів після ухвалення розпорядником рішення про присудження.

Рішення про присудження призу повідомляється заявнику-переможцю та є юридичним зобов’язанням.

5. Усі призи, що присуджуються протягом фінансового року, оприлюднюються відповідно до статті 38(1)-(4).

На вимогу Європейського Парламенту і Ради, після оприлюднення, Комісія надсилає їм звіт про:

(a) кількість заявників у минулому році;

(b) кількість заявників та відсоток успішних заявок за кожним конкурсом;

(c) список експертів, що брали участь в оцінювальних комітетах у минулому році, із зазначенням процедури їх відбору.

1. Якщо це виявляється найбільш прийнятним способом досягнення цілей політики Союзу, Союз може встановлювати фінансові інструменти або надавати бюджетні гарантії чи фінансову допомогу, що спираються на бюджет, за допомогою базового акта, що визначає їхні сферу застосування і строк виконання.

2. Держави-члени можуть робити внески на фінансові інструменти, бюджетні гарантії або фінансову допомогу Союзу. Якщо це дозволено базовим актом, треті особи також можуть робити свій внесок.

3. Якщо фінансові інструменти виконуються в рамках спільного управління з державами-членами, застосовуються галузеві правила.

4. Якщо фінансові інструменти або бюджетні гарантії виконуються в рамках непрямого управління, Комісія укладає угоди із суб’єктами відповідно до пунктів (c)(ii), (iii), (v) та (vi) першого підпараграфа статті 62(1). Якщо системи, правила та процедури цих суб’єктів були оцінені відповідно до статті 154(4), вони можуть повністю покладатися на ці системи, правила та процедури. Такі суб’єкти можуть при виконанні фінансових інструментів та бюджетних гарантій у рамках непрямого управління укладати угоди з фінансовими посередниками, що обираються відповідно до процедур, еквівалентних процедурам, що їх застосовує Комісія. Такі суб’єкти повинні транспонувати вимоги відповідно до статті 155(2) у ці угоди.

Комісія залишається відповідальною за забезпечення того, щоб рамки виконання фінансових інструментів відповідали принципу розсудливого управління фінансами та підтримували досягнення визначених та обмежених строками цілей політики, що їх можна виміряти з точки зору здобутків та/або результатів. Комісія несе відповідальність за виконання фінансових інструментів без обмеження юридичної та договірної відповідальності уповноважених суб’єктів згідно із застосовним правом і статтею 129.

Якщо треті країни роблять внесок на фінансові інструменти або бюджетні гарантії згідно з параграфом 2, базовий акт може передбачати призначення відповідних суб’єктів-виконавців або контрагентів із відповідних країн.

5. Рахункова Палата повинна мати повний доступ до будь-якої інформації, що стосується фінансових інструментів, бюджетних гарантій та фінансової допомоги, в тому числі шляхом перевірок на місцях.

Рахункова Палата є зовнішнім аудитором, відповідальним за проекти і програми, що підтримуються фінансовим інструментом, бюджетною гарантією чи фінансовою допомогою.

1. Фінансові інструменти та бюджетні гарантії використовуються відповідно до принципів розсудливого управління фінансами, прозорості, пропорційності, недискримінації, однакового ставлення та субсидіарності, а також відповідно до їхніх цілей.

2. Фінансові інструменти і бюджетні гарантії повинні:

(a) вирішувати проблеми стосовно неспроможності ринку чи неоптимальних інвестиційних ситуацій та пропорційно надавати підтримку лише кінцевим одержувачам, що вважаються економічно ефективними згідно з прийнятими на міжнародному рівні стандартами на момент надання фінансової підтримки Союзу;

(b) досягти додатковості, запобігаючи заміщенню потенційної підтримки та інвестицій з інших публічних або приватних джерел;

(c) не викривляти конкуренцію на внутрішньому ринку і відповідати правилам про державну допомогу;

(d) досягти ефекту левериджу та мультиплікатора із цільовим діапазоном значень, що ґрунтується на оцінюванні ex ante відповідного фінансового інструмента або бюджетної гарантії, шляхом мобілізації глобальних інвестицій, що перевищують розмір внеску або гарантії Союзу, включаючи, у відповідних випадках, максимальне збільшення приватних інвестицій;

(e) виконуватись таким чином, щоб забезпечити наявність спільного інтересу суб’єктів-виконавців або контрагентів, що беруть участь у виконанні, в досягненні цілей політики, визначених у відповідному базовому акті, з положеннями, наприклад, про спільне інвестування, вимоги до розподілу ризиків чи фінансові стимули, водночас запобігаючи конфлікту інтересів з іншою діяльністю суб’єктів або контрагентів;

(f) передбачити винагороду Союзу, що відповідає розподілу ризиків між фінансовими учасниками та цілям політики фінансового інструмента або бюджетної гарантії;

(g) якщо винагорода суб’єктів-виконавців або контрагентів, що беруть участь у виконанні, підлягає сплаті, передбачати, що така винагорода залежить від результативності та включає:

(i) адміністративні збори для сплати винагороди суб’єкту або контрагенту за роботу, здійснювану при виконанні фінансового інструмента або бюджетної гарантії, причому такі збори, наскільки можливо, повинні ґрунтуватися на здійснених операціях або виплачених сумах; та

(ii) у відповідних випадках, пов’язані з політикою заохочення для сприяння досягненню цілей політики або стимулювання фінансових показників фінансового інструмента або бюджетної гарантії.

Виняткові витрати можуть бути відшкодовані у належним чином обґрунтованих випадках;

(h) ґрунтуватися на оцінюванні ex ante, окремо або в рамках програми, відповідно до статті 34, яке містить пояснення щодо вибору типу фінансової операції з урахуванням переслідуваних цілей політики та пов’язаних фінансових ризиків та економії для бюджету.

Оцінювання, зазначене в пункті (h) першого підпараграфа, переглядається та оновлюється з урахуванням впливу основних соціально-економічних змін на обґрунтування фінансового інструмента або бюджетної гарантії.

3. Без обмеження галузевих правил стосовно спільного управління, доходи, включаючи дивіденди, прибуток на капітал, гарантійні збори та відсотки за позиками та сумами на фідуціарних рахунках, що повертаються Комісії, або на фідуціарних рахунках, що були відкриті для фінансових інструментів або бюджетних гарантій та можуть бути віднесені до підтримки з бюджету за фінансовим інструментом або бюджетною гарантією, вносяться до бюджету після вирахування управлінських витрат і зборів.

Щорічні виплати, включаючи виплати капіталу, припинені гарантії та виплати основної суми позик, що повертаються Комісії або на фідуціарні рахунки, що були відкриті для фінансових інструментів або бюджетних гарантій та можуть бути віднесені до підтримки з бюджету за фінансовим інструментом або бюджетною гарантією, становлять внутрішні цільові доходи відповідно до пункту (f) статті 21(3) і використовуються для того самого фінансового інструмента або бюджетної гарантії, без обмеження статті 215(5), протягом строку, що не перевищує строку бюджетного зобов’язання, плюс два роки, якщо інше не зазначено в базовому акті.

Комісія враховує такі внутрішні цільові доходи, пропонуючи суму майбутніх розподілень на фінансові інструменти або бюджетні гарантії.

Незважаючи на другий підпараграф, невиплачена сума цільових доходів, затверджена згідно з базовим актом, що підлягає скасуванню або що його дію припинено, може також бути виділена на інший фінансовий інструмент, що переслідує подібні цілі, якщо це передбачено в базовому акті, що встановлює цей фінансовий інструмент.

4. Розпорядник, відповідальний за фінансовий інструмент, бюджетну гарантію чи фінансову допомогу, складає фінансовий звіт за період із 1 січня по 31 грудня згідно зі статтею 243 та відповідно до зазначених у статті 80 правил бухгалтерського обліку та Міжнародних стандартів обліку в публічному секторі (IPSAS).

Щодо фінансових інструментів та бюджетних гарантій, що виконуються в рамках непрямого управління, відповідальний розпорядник забезпечує, щоб неперевірена аудиторами фінансова звітність за період із 1 січня по 31 грудня, підготовлена відповідно до зазначених у статті 80 правил бухгалтерського обліку та IPSAS, та будь-яка інформація, необхідна для складання фінансової звітності відповідно до статті 82(2), були надані суб’єктами згідно з пунктами (c)(ii), (iii), (v) та (vi) першого підпараграфа статті 62(1) до 15 лютого наступного фінансового року, та щоб перевірена аудиторами фінансова звітність була надана цими суб’єктами до 15 травня наступного фінансового року.

1. Фінансове зобов’язання та сукупні чисті платежі з бюджету не повинні перевищувати в будь-який час:

(a) щодо фінансових інструментів: суму відповідного прийнятого бюджетного зобов’язання;

(b) щодо бюджетних гарантій: суму бюджетної гарантії, дозволену базовим актом;

(c) щодо фінансової допомоги: максимальну суму коштів, що її Комісія має право запозичувати для фінансування фінансової допомоги згідно з базовим актом, та відповідні відсотки.

2. Бюджетні гарантії та фінансова допомога можуть створювати умовне зобов’язання для Союзу, яке може перевищувати фінансові активи, що надаються для покриття фінансового зобов’язання Союзу, тільки якщо це передбачено в базовому акті, що встановлює бюджетну гарантію чи фінансову допомогу, та на визначених у ньому умовах.

3. Для цілей щорічного оцінювання, передбаченого пунктом (j) статті 41(5), умовні зобов’язання, що виникають на підставі бюджетних гарантій або фінансової допомоги з бюджету, вважаються стійкими, якщо їхній прогнозований багаторічний розвиток відповідає обмеженням, установленим регламентом, що встановлює багаторічні фінансові рамки, передбачені статтею 312(2) ДФЄС, та максимальній сумі щорічних асигнувань на платежі, встановленій у статті 3(1) Рішення 2014/335/ЄС, Євратом.

1. Стосовно бюджетних гарантій та фінансової допомоги третім країнам базовий акт установлює норму резервування як відсоток суми дозволеного фінансового зобов’язання. Ця сума не включає внески, зазначені у статті 208(2).

Базовий акт повинен передбачати проведення перегляду норми резервування принаймні щотри роки.

2. Установлення норми резервування здійснюється відповідно до принципу обачності, на підставі якісного та кількісного оцінювання Комісією фінансових ризиків, що виникають у зв’язку з бюджетною гарантією або фінансовою допомогою третій країні, при цьому активи та прибутки не повинні переоцінюватись, а зобов’язання та збитки не повинні недооцінюватись.

Якщо інше не зазначене в базовому акті, що встановлює бюджетну гарантію чи фінансову допомогу третій країні, норма резервування ґрунтується на загальному резервуванні, заздалегідь необхідному для покриття чистих очікуваних втрат, і, крім того, для формування достатнього буфера безпеки. Без обмеження повноважень Європейського Парламенту і Ради, загальне резервування формується протягом строку, передбаченого у відповідному фінансовому звіті, згідно зі статтею 35.

3. За фінансовим інструментом резерв формується, у відповідних випадках, для забезпечення можливості здійснення майбутніх платежів, пов’язаних із бюджетним зобов’язанням такого фінансового інструмента.

4. Резервування здійснюється за рахунок таких ресурсів:

(a) внески з бюджету, при повному дотриманні регламенту, що встановлює багаторічні фінансові рамки, та після вивчення можливостей для перерозподілу;

(b) доходи від інвестування ресурсів, що зберігаються в спільному резервному фонді;

(c) суми, стягнені з боржників, що не виконали своїх зобов’язань, відповідно до процедури стягнення, встановленої гарантією або кредитним договором;

(d) доходи та будь-які інші платежі, отримані Союзом відповідно до гарантії або кредитного договору;

(e) у відповідних випадках, грошові внески держав-членів і третіх осіб згідно зі статтею 208(2).

Тільки ресурси, зазначені в пунктах (a)-(d) першого підпараграфа цього параграфа, враховуються для розрахунку резервів, що формуються відповідно до норми резервування, зазначеної в параграфі 1.

5. Резерви використовуються для оплати:

(a) вимог за бюджетною гарантією;

(b) платіжних зобов’язань, що пов’язані з бюджетним зобов’язанням за фінансовим інструментом;

(c) фінансових зобов’язань, що виникають унаслідок запозичення коштів відповідно до статті 220(1);

(d) у відповідних випадках, інших витрат, пов’язаних із виконанням фінансових інструментів, бюджетних гарантій та фінансової допомоги третім країнам.

6. Якщо резерви за бюджетною гарантією перевищують суму резервів, що формуються відповідно до норми резервування, зазначеної в параграфі 1 цієї статті, то ресурси, зазначені в пунктах (b), (c) та (d) першого підпараграфа параграфа 4 цієї статті, що пов’язані з цією гарантією, використовуються в межах прийнятного строку, передбаченого в базовому акті, однак не більше строку формування резервів і без обмеження статті 213(4), для відновлення бюджетної гарантії до її первісної суми.

7. Комісія негайно інформує Європейський Парламент і Раду і може запропонувати відповідні заходи з поповнення резервів або збільшення норми резервування, якщо:

(a) унаслідок пред’явлення вимог за бюджетною гарантією рівень резервів за цією бюджетною гарантією стає меншим від 50 % норми резервування, зазначеної в параграфі 1, і знову, коли він знижується до рівня менше 30 % такої норми резервування, або якщо згідно з оцінкою ризиків Комісією він може стати нижчим за будь-який із цих відсотків протягом року;

(b) країна, що отримує фінансову допомогу від Союзу, не сплачує платіж при настанні його строку.

1. Резерви, призначені для покриття фінансових зобов’язань, що випливають із фінансових інструментів, бюджетних гарантій або фінансової допомоги, зберігаються в спільному резервному фонді.

До 30 червня 2019 року Комісія подає Європейському Парламенту і Раді незалежну зовнішню оцінку переваг та недоліків доручення фінансового управління активами спільного резервного фонду Комісії, ЄІБ або їм обом, беручи до уваги відповідні технічні та інституційні критерії, що використовуються при порівнянні послуг з управління активами, включаючи технічну інфраструктуру, порівняння витрат на надані послуги, інституційну систему, звітування, результативність, підзвітність та експертні знання Комісії та ЄІБ й інші повноваження з управління активами стосовно бюджету. У відповідних випадках така оцінка супроводжується законодавчою пропозицією.

2. Глобальні прибутки або збитки від інвестування ресурсів, що зберігаються у спільному резервному фонді, розподіляються пропорційно між відповідними фінансовими інструментами, бюджетними гарантіями або фінансовою допомогою.

Фінансовий розпорядник ресурсів спільного резервного фонду зберігає мінімальну суму ресурсів фонду в грошовій формі або в формі грошових еквівалентів відповідно до пруденційних правил та прогнозів щодо виплат, що їх надають розпорядники фінансових інструментів, бюджетних гарантій або фінансової допомоги.

Фінансовий розпорядник ресурсів спільного резервного фонду може укладати договори репо, забезпечені ресурсами спільного резервного фонду, для здійснення платежів із фонду, коли ця процедура, як обґрунтовано очікується, буде вигіднішою для бюджету, ніж вилучення ресурсів у межах строку запиту на оплату. Строк дії або строк продовження дії договорів репо, пов’язаних із платежем, обмежується мінімально необхідним строком для мінімізації збитків для бюджету.

3. Відповідно до пункту (d) першого підпараграфа статті 77(1) і статті 86(1) та (2) бухгалтер встановлює процедури, що застосовуватимуться до дохідних та видаткових операцій, і, за погодженням із фінансовим розпорядником ресурсів спільного резервного фонду, до активів та зобов’язань, пов’язаних зі спільним резервним фондом.

4. У виняткових випадках, якщо Комісія здійснила перерозподіл відповідно до пункту (g) першого підпараграфа статті 30(1), Комісія негайно інформує про це Європейський Парламент і Раду та терміново пропонує заходи, необхідні для відновлення бюджетної позиції гарантії, з якої здійснено перерозподіл, при повному дотриманні меж, передбачених регламентом, що встановлює багаторічні фінансові рамки.

1. Створення резервів під бюджетні гарантії та фінансову допомогу третім країнам у спільному резервному фонді ґрунтується на ефективній нормі резервування. Така норма повинна забезпечувати рівень захисту від фінансових зобов’язань Союзу, еквівалентний рівню, що був би забезпечений відповідними нормами резервування, якби зберігання та управління ресурсами здійснювалося окремо.

2. Застосовною ефективною нормою резервування є відсоток кожної первісної норми резервування, що вона визначається згідно з другим підпараграфом статті 211(2). Вона застосовується тільки до суми ресурсів спільного резервного фонду, передбаченої для оплати вимог за гарантією протягом одного року. Вона передбачає відсоткове відношення між сумою коштів та грошових еквівалентів у спільному резервному фонді, необхідною для покриття вимог за гарантією, і загальною сумою коштів та грошових еквівалентів, що була б необхідна в кожному гарантійному фонді для покриття вимог за гарантією, якби зберігання та управління ресурсами здійснювалося окремо, при цьому обидві суми відображають еквівалентний ризик ліквідності. Таке відношення не повинне бути нижчим за 95 %. У розрахунку ефективної норми резервування враховуються:

(a) прогноз надходжень до спільного резервного фонду і витрат із нього з урахуванням початкового етапу загального резервування відповідно до другого підпараграфа статті 211(2);

(b) співвідношення ризиків між бюджетними гарантіями та фінансовою допомогою третім країнам;

(c) ринкові умови.

До 1 липня 2020 року Комісія ухвалює делеговані акти відповідно до статті 269 для доповнення цього Регламенту детальними умовами для розрахунку ефективної норми резервування, включаючи методологію для цього розрахунку.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 269 для зміни мінімального співвідношення, зазначеного в першому підпараграфі цього параграфа, враховуючи досвід, отриманий унаслідок функціонування спільного резервного фонду, з дотриманням зваженого підходу відповідно до принципу розсудливого управління фінансами. Мінімальне відношення не повинне встановлюватися на рівні, нижчому за 85 %.

3. Ефективна ставка резервування розраховується щороку фінансовим менеджером ресурсів спільного резервного фонду та використовується як базове значення для розрахунку Комісією внесків із бюджету відповідно до пункту (a) статті 211(4), а в подальшому відповідно до пункту (b) параграфа 4 цієї статті.

4. Після розрахунку річної ефективної норми резервування згідно з параграфами 1 та 2 цієї статті проводяться зазначені нижче операції в контексті бюджетної процедури та подаються в робочому документі, зазначеному в пункті (h) статті 41(5):

(a) будь-який надлишок резервів під бюджетну гарантію або фінансову допомогу третій країні повертається до бюджету;

(b) будь-яке поповнення фонду здійснюється щорічними траншами протягом не більше трьох років, без обмеження статті 211(6).

5. Після консультацій із бухгалтером Комісія встановлює застосовні до управління ресурсами спільного резервного фонду настанови згідно з відповідними пруденційними правилами та виключаючи деривативні операції для спекулятивних цілей. Такі настанови додаються до угоди з фінансовим менеджером ресурсів спільного резервного фонду.

Незалежне оцінювання відповідності настанов проводиться щотри роки, а його результати подаються до Європейського Парламенту і Ради.

1. На додаток до зобов’язання щодо звітування, встановленого в статті 250, Комісія щорічно звітує перед Європейським Парламентом і Радою про спільний резервний фонд.

2. Фінансовий менеджер ресурсів спільного резервного фонду щорічно звітує перед Європейським Парламентом і Радою про спільний резервний фонд.

1. Незважаючи на статтю 208(1), фінансові інструменти можуть бути встановлені в належним чином обґрунтованих випадках без надання дозволу на це шляхом базового акта, за умови що такі інструменти включаються до проекту бюджету відповідно до пункту (е) першого підпараграфа статті 41(4).

2. Якщо фінансові інструменти або бюджетні гарантії поєднуються в рамках однієї угоди з допоміжною підтримкою з бюджету, включаючи гранти, цей розділ застосовується до всього заходу. Звітування здійснюється згідно зі статтею 250 з чітким визначенням того, які частини заходу є фінансовими інструментами чи бюджетними гарантіями.

3. Комісія забезпечує узгоджене та спрощене управління фінансовими інструментами, зокрема в галузі бухгалтерського обліку, звітності, моніторингу та управління фінансовими ризиками.

4. Якщо Союз бере участь у фінансовому інструменті як міноритарний стейкхолдер, Комісія забезпечує дотримання цього розділу відповідно до принципу пропорційності з урахуванням розміру та вартості участі Союзу в інструменті. Однак незалежно від розміру та вартості участі Союзу в інструменті Комісія забезпечує дотримання статей 129 та 155, статті 209(2) та (4), статті 250 і, що стосується зазначених у пункті (d) статті 136(1) ситуацій виключення, секції 2 глави 2 розділу V.

5. Якщо Європейський Парламент або Рада вважає, що фінансовий інструмент ефективно не досяг своїх цілей, вони можуть вимагати від Комісії подати пропозицію щодо перегляду базового акта з метою припинення інструмента. У разі припинення фінансового інструмента будь-яка нова сума, виплачена цьому інструменту відповідно до статті 209(3), вважається загальними доходами і повертається до бюджету.

6. Мета фінансових інструментів або групи фінансових інструментів на рівні механізму та, у відповідних випадках, їхня спеціальна правова форма і місце реєстрації підлягають опублікуванню на вебсайті Комісії.

7. Суб’єкти, що їм доручене виконання фінансових інструментів, можуть відкривати від імені Союзу фідуціарні рахунки в розумінні статті 85(3). Ці суб’єкти надсилають відповідні виписки з рахунків до відповідальної служби Комісії. Комісія здійснює виплати на фідуціарні рахунки на підставі запитів на оплату, що належним чином обґрунтовані прогнозами виплат, з урахуванням залишків на фідуціарних рахунках та необхідності уникати надмірних залишків на таких рахунках.

1. Фінансові інструменти можуть прямо виконуватись відповідно до пункту (а) першого підпараграфа статті 62(1) будь-яким таким чином:

(a) через спеціальний інвестиційний суб’єкт, у якому Комісія бере участь разом з іншими публічними або приватними інвесторами з метою збільшення ефекту левериджу внеску Союзу;

(b) через позики, гарантії, участь у капіталі та інші інструменти розподілу ризику, що відмінні від інвестицій у спеціальні інвестиційні суб’єкти та що надаються безпосередньо кінцевим одержувачам або через фінансових посередників.

2. Спеціальні інвестиційні суб’єкти, зазначені в пункті (а) параграфа 1, створюються відповідно до законодавства держави-члена. У сфері зовнішніх заходів вони можуть також створюватися відповідно до законодавства країни, що не є державою-членом. Менеджери таких суб’єктів повинні бути зобов’язані законом або договором діяти зі старанністю професійного менеджера і добросовісно.

3. Менеджери спеціальних інвестиційних суб’єктів, зазначених у пункті (а) параграфа 1, та фінансові посередники або кінцеві одержувачі фінансових інструментів обираються з урахуванням характеру фінансового інструмента, що виконуватиметься, досвіду та фінансової й операційної спроможності відповідних суб’єктів господарювання, а також економічної доцільності проектів кінцевих одержувачів. Відбір повинен бути прозорим, ґрунтуватися на об’єктивних підставах і не призводити до конфлікту інтересів.

1. Облік внесків із фондів, що перебувають під спільним управлінням, на фінансові інструменти, що встановлені згідно з цією секцією, ведеться окремо.

2. Внески з фондів, що перебувають під спільним управлінням, зараховуються на окремі рахунки та використовуються відповідно до цілей відповідних фондів на заходи і кінцевих одержувачів, що відповідають програмі чи програмам, з яких здійснюються внески.

3. До внесків із фондів, що перебувають під спільним управлінням, на фінансові інструменти, що встановлені згідно з цією секцією, застосовуються галузеві правила. Незважаючи на перше речення, органи управління можуть покладатися на оцінювання ex ante, вже проведене відповідно до пункту (h) першого підпараграфа та другого підпараграфа статті 209(2), перш ніж зробити внесок на наявний фінансовий інструмент.

1. Базовий акт повинен визначати:

(a) суму бюджетної гарантії, що не може бути перевищена в будь-який час, без обмеження статті 208(2);

(b) види операцій, покритих бюджетною гарантією.

2. Внески держав-членів на бюджетні гарантії відповідно до статті 208(2) можуть надаватися у формі гарантій або в грошовій формі.

Внески третіх осіб на бюджетні гарантії відповідно до статті 208(2) можуть надаватися в грошовій формі.

Бюджетна гарантія збільшується на суму внесків, зазначених у першому та другому підпараграфах. Вимоги за гарантією оплачують, у відповідних випадках, у рівних частинах держави-члени або треті особи, що роблять внески. Комісія підписує з платниками внесків угоду, що повинна містити, зокрема, положення про умови оплати.

1. Бюджетні гарантії є безвідкличними, безумовними гарантіями та гарантіями на вимогу щодо тих видів операцій, що покриваються ними.

2. Бюджетні гарантії виконуються відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1) або, у виняткових випадках, згідно з пунктом (a) першого підпараграфа статті 62(1).

3. Бюджетна гарантія покриває лише операції з фінансуваня та інвестиційні операції, що відповідають пунктам (a)-(d) першого підпараграфа статті 209(2).

4. Контрагенти повинні вкладати власні ресурси в здійснення операцій, покритих бюджетною гарантією.

5. Комісія укладає з контрагентом гарантійну угоду. Надання бюджетної гарантії залежить від набуття чинності гарантійною угодою.

6. Контрагенти щороку надають Комісії:

(a) оцінку ризиків та прийнятності операцій, покритих бюджетною гарантією, а також інформацію про очікувані дефолти;

(b) деталізовану за окремими операціями інформацію про непогашене фінансове зобов’язання, що виникає для Союзу на підставі бюджетної гарантії, розраховану відповідно до згаданих у статті 80 правил бухгалтерського обліку Союзу або відповідно до IPSAS;

(c) інформацію про сукупні прибутки або збитки від операцій, покритих бюджетною гарантією.

1. Фінансова допомога Союзу державам-членам або третім країнам надається на заздалегідь визначених умовах у формі позики, кредитної лінії або будь-якого іншого інструмента, що вважається належним для забезпечення ефективності підтримки. Для цього Комісія повинна бути уповноважена відповідним базовим актом запозичувати необхідні кошти в інтересах Союзу на ринках капіталу або у фінансових установ.

2. Такі операції із запозичення та кредитні операції не повинні призводити для Союзу до будь-яких змін строків погашення або наражати його на будь-який процентний ризик чи будь-який інший комерційний ризик.

3. Фінансова допомога надається в євро, за винятком належним чином обґрунтованих випадків.

4. Фінансова допомога безпосередньо виконується Комісією.

5. Комісія укладає з країною-бенефіціаром угоду, що містить положення, що:

(a) забезпечують, щоб країна-бенефіціар регулярно перевіряла, чи надане фінансування було використано належним чином відповідно до заздалегідь визначених умов, вживала належних заходів для запобігання правопорушенням і шахрайству та, якщо необхідно, вживала юридичних заходів для стягнення будь-яких, наданих у рамках фінансової допомоги коштів, які були незаконно привласнені;

(b) забезпечують захист фінансових інтересів Союзу;

(c) прямо уповноважують Комісію, OLAF та Рахункову Палату здійснювати свої права, передбачені статтею 129;

(d) забезпечують, щоб Союз мав право вимагати дострокового погашення позики, якщо було встановлено, що стосовно управління фінансовою допомогою країна-бенефіціар учинила будь-який акт шахрайства чи корупції або будь-яку іншу незаконну діяльність, що шкодить фінансовим інтересам Союзу;

(e) забезпечують, щоб усі витрати, понесені Союзом у зв’язку з фінансовою допомогою, несла країна-бенефіціар.

6. Комісія надає позики, якщо можливо - частинами, в разі дотримання умов надання фінансової допомоги. Якщо ці умови не виконано, Комісія тимчасово зупиняє або скасовує виплату фінансової допомоги.

7. Залучені, але ще не виплачені кошти не можуть бути використані для будь-якої іншої мети, крім надання фінансової допомоги відповідній країні-бенефіціару. Відповідно до статті 86(1) та (2), бухгалтер встановлює процедури зберігання коштів.

Прямі фінансові внески з бюджету можуть виплачуватися європейським політичним партіям у розумінні пункту (3) статті 2 Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014 ("європейські політичні партії") з огляду на їхній внесок у формування європейської політичної свідомості та вираження політичної волі громадян Союзу відповідно до зазначеного Регламенту.

1. Внески використовуються для відшкодування лише зазначеного в статті 17(4) Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014 відсотка операційних витрат європейських політичних партій, безпосередньо пов’язаних із цілями цих партій, відповідно до статті 17(5) зазначеного Регламенту та статті 21 зазначеного Регламенту.

2. Внески можуть використовуватися для відшкодування витрат, пов’язаних із договорами, що їх укладають європейські політичні партії, за умови що при їх укладенні не було конфлікту інтересів.

3.Внески не повинні використовуватися для прямого чи опосередкованого надання будь-якої особистої переваги в грошовій чи натуральній формі будь-якому окремому члену або працівнику європейської політичної партії. Внески не повинні використовуватися для прямого чи опосередкованого фінансування діяльності третіх осіб, зокрема національних політичних партій чи політичних фондів на європейському або національному рівні, будь то в формі грантів, пожертв, позик чи будь-яких інших подібних угод. Для цілей цього параграфа пов’язані суб’єкти європейських політичних партій не вважаються третіми особами, якщо такі суб’єкти є частиною адміністративної структури європейських політичних партій відповідно до статутів останніх. Внески не повинні використовуватися для будь-якої з цілей, виключених згідно зі статтею 22 Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014.

4. На внески поширюються принципи прозорості та однакового ставлення відповідно до критеріїв, що встановлені у Регламенті (ЄС, Євратом) № 1141/2014.

5. Внески щорічно присуджуються Європейським Парламентом і публікуються відповідно до статті 38(1)-(4) цього Регламенту і статті 32(1) Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014.

6. Європейські політичні партії, що отримують внесок, не можуть прямо чи опосередковано отримувати інше фінансування з бюджету. Зокрема, забороняються пожертви з бюджетів політичних груп у Європейському Парламенті. За жодних обставин ті самі витрати не повинні фінансуватися за рахунок бюджету двічі.

Внески не обмежують можливості європейських політичних партій накопичувати резерви із власних ресурсів відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014.

7. Якщо європейський політичний фонд, що його означено в пункті (4) статті 2 Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014, виявить перевищення доходу над видатками наприкінці фінансового року, в якому він отримав операційний грант, то частина такого перевищення в розмірі до 25 % сукупного доходу за цей рік може бути перенесена на наступний рік, за умови що її буде використано до кінця першого кварталу цього наступного року.

Внески, а також асигнування, виділені для незалежних органів зовнішнього аудиту або експертів, згаданих у статті 23 Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014, виплачуються із секції бюджету, що стосується Європейського Парламенту.

1. Внески надаються на умовах запрошення подати заявки на внески, що публікується щороку принаймні на вебсайті Європейського Парламенту.

2. Європейська політична партія може отримувати лише один внесок на рік.

3. Європейська політична партія може отримати внесок, тільки якщо вона подає заявку на фінансування на умовах, визначених у запрошенні подати заявки на внески.

4. Запрошення подати заявки на внески визначає умови, на яких заявник може отримати внесок, відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014, а також критерії виключення.

5. Запрошення подати заявки на внески повинне визначати принаймні характер видатків, що можуть бути відшкодовані внеском.

6. Запрошення подати заявки на внески повинне вимагати бюджетний кошторис.

1. Заявки на внески подаються належним чином до встановленого терміну, в письмовій формі, в тому числі, у відповідних випадках, у захищеному електронному форматі.

2. Внески не надаються заявникам, що під час процедури присудження перебувають в одній чи декількох із ситуацій, зазначених у статтях 136(1) та 141(1), і зареєстровані як виключені в базі даних, зазначеній у статті 142.

3. Заявники повинні підтвердити, що вони не перебувають в одній із ситуацій, зазначених у параграфі 2.

4. Відповідальному розпоряднику може допомагати комітет при оцінюванні заявок на внески. Відповідальний розпорядник зазначає правила щодо складу, призначення та функціонування такого комітету, а також правила запобігання будь-якому конфлікту інтересів.

5. Заявки, що відповідають критеріям прийнятності та виключення, відбираються на основі критеріїв присудження, викладених у статті 19 Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014.

6. У рішенні відповідального розпорядника стосовно заявок зазначаються принаймні:

(a) предмет і загальна сума внесків;

(b) імена відібраних заявників та суми, погоджені щодо кожного з них;

(c) імена заявників, що їм було відмовлено, та причини такої відмови.

7. Відповідальний розпорядник повідомляє заявників у письмовій формі про рішення щодо їхніх заявок. Якщо заявку на фінансування відхилено або запитувані суми не присуджено частково або повністю, відповідальний розпорядник зазначає причини відхилення заявки або неприсудження запитуваних сум, зокрема з покликанням на критерії прийнятності та критерії присудження, зазначені в параграфі 5 цієї статті та статті 224(4). Якщо заявку відхилено, відповідальний розпорядник повідомляє заявника про наявні засоби адміністративного та/або судового оскарження, згадані в статті 133(2).