2. Публічний замовник повідомляє всіх конкурсантів або учасників тендеру, чиї заявки на участь або тендерні пропозиції відхилено, про підстави, на яких було ухвалено рішення, а також про тривалість періодів очікування, зазначених у статтях 175(2) та 178(1).
Стосовно укладення окремих договорів за рамковими угодами із відновленням конкурсу, публічний замовник інформує учасників тендеру про результат оцінювання.
3. Публічний замовник інформує кожного учасника тендеру, що не перебуває в зазначеній у статті 136(1) ситуації виключення, якого не відсторонено згідно зі статтею 141, чия тендерна пропозиція відповідає закупівельній документації, та який подає письмовий запит, про будь-що таке:
(a) найменування учасника або учасників тендеру, з ким укладено договір, в разі рамкової угоди, і, окрім як у разі окремого договору за рамковою угодою з відновленням конкурсу, характеристики та відносні переваги успішної тендерної пропозиції, сплачена ціна або вартість договору, залежно від обставин;
(b) хід переговорів та діалог з учасниками тендеру.
Однак публічний замовник може вирішити не надавати певну інформацію, якщо її оприлюднення перешкоджатиме правозастосуванню, суперечитиме суспільному інтересу або зашкодить законним комерційним інтересам економічних операторів чи може викривити добросовісну конкуренцію між ними.
Стаття 171. Скасування процедури закупівель
Публічний замовник може скасувати процедуру закупівель до підписання договору, і при цьому конкурсанти або учасники тендеру не мають права вимагати будь-якої компенсації.
Це рішення повинне бути обґрунтованим та якомога швидше доводиться до відома конкурсантів або учасників тендеру.
Стаття 172. Виконання договору та внесення змін до нього
1. Виконання договору не починається до його підписання.
2. Публічний замовник може вносити зміни до договору або рамкової угоди без проведення процедури закупівель лише у випадках, передбачених у параграфі 3, та за умови що не буде змінено предмет договору або рамкової угоди.
3. Договір, рамкова угода або окремий договір за рамковою угодою можуть бути змінені без проведення нової процедури закупівель у будь-якому з таких випадків:
(a) стосовно додаткових робіт, товарів чи послуг первісного підрядника, що стали необхідними та не були включені до первісних закупівель, у разі виконання таких умов:
(i) змінити підрядника неможливо з технічних причин, пов’язаних із вимогами щодо взаємозамінності чи сумісності наявного обладнання, послуг або установок;
(ii) зміна підрядника призведе до значного дублювання витрат для публічного замовника;
(iii) будь-яке збільшення ціни, включаючи чисту кумулятивну вартість послідовних змін, не перевищує 50 % первісної вартості договору;
(b) у разі виконання всіх таких умов:
(i) необхідність змін зумовлена обставинами, що їх добросовісний публічний замовник не міг передбачити;
(ii) будь-яке збільшення ціни не перевищує 50 % первісної вартості договору;
(c) якщо вартість зміни є нижчою за такі граничні значення:
(i) граничні значення, вказані у статті 175(1) та у пункті 38 додатка I, у сфері зовнішніх заходів, застосовні на момент внесення змін; та
(ii) 10 % первісної вартості договору в разі публічних договорів про надання послуг і публічних договорів про постачання та концесійних договорів про виконання робіт або про надання послуг та 15 % первісної вартості договору в разі публічних договорів про виконання робіт;
(d) у разі виконання обох таких умов:
(i) мінімальні вимоги первісної процедури закупівель не змінені;
(ii) будь-яка подальша зміна вартості відповідає умовам, викладеним у пункті (c) цього підпараграфа, якщо тільки така зміна вартості не є результатом суворого застосування закупівельної документації або договірних положень.
При визначенні первісної вартості договору не враховуються перегляди цін.
Чиста сукупна вартість декількох послідовних змін згідно з пунктом (c) першого підпараграфа не повинна перевищувати будь-якого згаданого в ньому граничного значення.
Публічний замовник вживає заходів з оприлюднення ex post, зазначених у статті 163.
Стаття 173. Гарантії виконання та гарантійне утримання
1. Гарантія виконання повинна становити не більше 10 % загальної вартості договору.
Гарант повністю звільняється від своїх зобов’язань за нею після остаточного прийняття робіт, товарів або комплексних послуг протягом періоду, що відповідає строкам, установленим у статті 116(1), і що повинен бути зазначений у договорі. У разі попереднього прийняття робіт, товарів або комплексних послуг звільнення від зобов’язань здійснюється частково або повністю.
2. Гарантійне утримання в розмірі не більше 10 % загальної вартості договору може складатися з вирахувань, здійснюваних із проміжних платежів при їх сплаті, або з вирахування з остаточного платежу.
Публічний замовник визначає суму гарантійного утримання, що повинна бути пропорційною ризикам, виявленим щодо виконання договору, беручи до уваги його предмет та звичайні комерційні умови, застосовні у відповідній галузі.
Гарантійне утримання не використовується в договорі, якщо за ним було надано гарантію виконання та її не було припинено.
3. За умови схвалення публічним замовником підрядник може вимагати заміни гарантійного утримання гарантією іншого виду, зазначеного в статті 152.
4. Публічний замовник звільняє гаранта від зобов’язань за гарантійним утриманням після завершення строку відповідальності за договором протягом періоду, що відповідає строкам, установленим у статті 116(1), і що повинен бути зазначений у договорі.
ГЛАВА 2
Положення, застосовні до договорів, що їх укладають установи Союзу за власний рахунок
Стаття 174. Публічний замовник
1. Установи Союзу, виконавчі агентства та органи Союзу, зазначені в статтях 70 та 71, вважаються публічними замовниками стосовно договорів, що укладаються за їхній рахунок, за винятком випадків, коли вони здійснюють закупівлі в центральному закупівельному органі. Підрозділи установ Союзу не вважаються публічними замовниками, коли вони укладають між собою угоди про рівень обслуговування.
Установи Союзу, що вважаються публічними замовниками згідно з першим підпараграфом, делегують згідно зі статтею 60 необхідні повноваження для здійснення функції публічного замовника.
2. Кожен уповноважений шляхом делегування або субделегування розпорядник у рамках кожної установи Союзу оцінює, чи досягнуто граничних показників, зазначених у статті 175(1).
Стаття 175. Застосовні граничні показники та період очікування
1. Для укладання публічних та концесійних договорів публічний замовник повинен дотримуватись граничних показників, зазначених у пунктах (a) та (b) статті 4 Директиви 2014/24/ЄС, при виборі процедури, згаданої в статті 164(1) цього Регламенту. Такі граничні показники визначають заходи з оприлюднення, встановлені в статті 163(1) та (2) цього Регламенту.
2. З урахуванням винятків та умов, зазначених у додатку I до цього Регламенту, у випадку договорів, вартість яких перевищує граничні показники, зазначені в параграфі 1, публічний замовник не підписує договір або рамкову угоду з переможцем тендеру до закінчення періоду очікування.
3. Період очікування триває 10 днів при використанні електронних засобів зв’язку та 15 днів при використанні інших засобів.
Стаття 176. Правила про доступ до закупівель
1. Участь у процедурах закупівель відкрита рівною мірою для всіх фізичних та юридичних осіб, що підпадають під сферу дії Договорів, та для всіх фізичних та юридичних осіб з осідком у третій країні, що має спеціальну угоду із Союзом у сфері закупівель, на викладених у такій угоді умовах. Вона також відкрита для міжнародних організацій.
2. Для цілей статті 160(4) СНДЦ розглядається як юридична особа з осідком у державі-члені.
Стаття 177. Правила закупівель Світової організації торгівлі
Якщо застосовується укладена в рамках Світової організації торгівлі багатостороння Угода про державні закупівлі, процедура закупівель також відкрита для економічних операторів з осідком у державах, що ратифікували вказану угоду, на викладених у ній умовах.
ГЛАВА 3
Положення, застосовні до закупівель у сфері зовнішніх заходів
Стаття 178. Закупівлі в сфері зовнішніх заходів
1. Загальні положення про закупівлі, викладені в главі 1 цього розділу, застосовуються до договорів, що підпадають під цю главу, з урахуванням спеціальних положень стосовно механізмів укладання зовнішніх договорів, що передбачені в главі 3 додатка I. Статті 174-177 не застосовуються до закупівель, що регулюються цією главою.
З урахуванням винятків та умов, зазначених у додатку I, публічний замовник не підписує договір або рамкову угоду з переможцем тендеру до закінчення періоду очікування. Період очікування триває 10 днів при використанні електронних засобів зв’язку та 15 днів при використанні інших засобів.
Стаття 163, пункти (a) та (b) статті 164(1) та другий підпараграф цього параграфа застосовуються, лише якщо вартість становить не менше:
(a) 300000 євро при укладанні договорів про надання послуг та договорів про постачання;
(b) 5000000 євро при укладанні договорів про виконання робіт.
2. Ця глава застосовується до:
(a) закупівель, коли Комісія не укладає договори за власний рахунок;
(b) закупівель, що їх здійснюють особи та суб’єкти, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), коли це передбачено в угодах про внесок або угодах про фінансування, згаданих у статті 154.
3. Процедури закупівель повинні бути викладені в угодах про фінансування, передбачених статтею 158.
4. Ця глава не поширюється на заходи, регульовані галузевими базовими актами, що стосуються надання гуманітарної допомоги у врегулюванні криз, операцій цивільного захисту та операцій із надання гуманітарної допомоги.
Стаття 179. Правила про доступ до закупівель у сфері зовнішніх заходів
1. Участь у процедурах закупівель відкрита рівною мірою для всіх осіб, що підпадають під сферу дії Договорів, та для будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи відповідно до спеціальних положень, передбачених у базових інструментах, що регулюють відповідну галузь співпраці. Вона також відкрита для міжнародних організацій.
2. За виняткових обставин, належним чином обґрунтованих відповідальним розпорядником, може бути ухвалене рішення дозволити громадянам третіх країн, окрім зазначених у параграфі 1 цієї статті, брати участь у тендерах на договори.
3. У разі застосування угоди про розширення ринку закупівель товарів або послуг, що її стороною є Союз, процедури закупівель для договорів, фінансованих із бюджету, також відкриті для фізичних та юридичних осіб, що мають осідок у третій країні, крім країн, зазначених у параграфах 1 та 2, на встановлених такою угодою умовах.
РОЗДІЛ VIII
ГРАНТИ
ГЛАВА 1
Сфера застосування і форма грантів
Стаття 180. Сфера застосування і форма грантів
1. Цей розділ застосовується до грантів, що надаються в рамках прямого управління.
Гранти можуть надаватися для фінансування будь-чого з такого:
(a) заходу, призначеного для сприяння досягненню цілі політики Союзу (далі - "гранти на заходи");
(b) функціонування органу, завдання якого є частиною політики Союзу та сприяє їй (далі - "операційні гранти").
Операційні гранти мають форму фінансового внеску до робочої програми органу, зазначеного в пункті (b) першого підпараграфа.
3. Гранти можуть мати будь-яку з форм, зазначених у статті 125(1).
Якщо грант має форму фінансування, не пов’язаного з витратами, відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 125(1):
(a) положення стосовно прийнятності та перевірки витрат, викладені в цьому розділі, зокрема статті 182, 184 та 185, статті 186(2), (3) та (4), стаття 190, статті 191(3) та 203(4), не застосовуються;
(b) щодо статті 181, застосовуються тільки процедура та вимоги, згадані в параграфах 2 і 3 зазначеної статті, пункти (a) і (d) першого підпараграфа та другий підпараграф параграфа 4 і параграф 5 зазначеної статті.
4. Кожна установа Союзу може укладати публічні договори або гранти на комунікаційну діяльність. Гранти можуть надаватись, якщо використання закупівель не є доцільним через характер діяльності.
5. СНДЦ може отримувати фінансування за рахунок асигнувань, відмінних від асигнувань на дослідження і технологічний розвиток, стосовно його участі у процедурах присудження гранту, що фінансуються повністю або частково з бюджету. У таких випадках стаття 198(4), що стосується фінансової спроможності, та пункти (a)-(d) статті 196(1) не застосовуються.
Стаття 181. Єдині суми, питомі витрати і фінансування за фіксованою ставкою
1. Якщо грант має форму єдиних сум, питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою згідно з пунктом (c), (d) або (e) першого підпараграфа статті 125(1), застосовується цей розділ, за винятком положень або частин положень, що стосуються перевірки фактично понесених прийнятних витрат.
2. Якщо це можливо і доцільно, єдині суми, питомі витрати або фіксовані ставки визначаються таким чином, щоб їх виплата була можливою після досягнення конкретних здобутків та/або результатів.
3. Якщо інше не передбачено в базовому акті, використання єдиних сум, питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою дозволяється за рішенням відповідального розпорядника, що діє згідно з внутрішніми правилами відповідної установи Союзу.
4. Рішення про дозвіл повинне містити принаймні таке:
(a) обґрунтування доцільності таких форм фінансування з урахуванням характеру підтримуваних заходів чи робочих програм, а також з урахуванням ризиків правопорушень та шахрайства і витрат на контроль;
(b) визначення витрат або категорій витрат, що покриваються єдиними сумами, питомими витратами або фінансуванням за фіксованою ставкою, що вважаються прийнятними відповідно до пунктів (c), (e) та (f) статті 186(3) та статті 186(4) і що не включають неприйнятні витрати згідно з чинними правилами Союзу;
(c) опис методів визначання єдиних сум, питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою. Такі методи повинні ґрунтуватися на одному із зазначених нижче:
(i) статистичні дані, подібні об’єктивні засоби або експертне судження, що надаються внутрішніми експертами чи одержані відповідно до чинних правил; або
(ii) підхід, що орієнтований на конкретного бенефіціара і ґрунтується на підтверджених або таких, що можуть бути перевірені, історичних даних бенефіціара або на його звичайних процедурах обліку витрат;
(d) якщо можливо, істотні умови виплати, в тому числі, у відповідних випадках, одержання здобутків та/або результатів;
(e) якщо єдині суми, питомі витрати і фіксовані ставки не засновані на здобутках та/або результатах, обґрунтування того, чому заснований на здобутках та/або результатах підхід неможливий або недоцільний.
Методи, зазначені в пункті (c) першого підпараграфа, повинні забезпечувати:
(a) дотримання принципу розсудливого управління фінансами, зокрема доцільність відповідних сум щодо необхідних здобутків та/або результатів з урахуванням передбачуваних доходів від заходів чи робочих програм;
(b) розумне дотримання принципів спільного фінансування та відсутності подвійного фінансування.
5. Строк дії рішення про дозвіл дорівнює тривалості програми або програм, якщо інше не передбачено в такому рішенні.
Рішення про дозвіл може передбачати використання єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок, застосовних до більш ніж однієї окремої програми фінансування, коли характер діяльності або витрат дає можливість застосовувати спільний підхід. У таких випадках рішення про дозвіл може ухвалюватись:
(a) відповідальними розпорядниками, якщо вся відповідна діяльність належить до сфери їхньої відповідальності;
(b) Комісією, коли це доцільно з огляду на характер діяльності або видатків чи на кількість відповідних розпорядників.
6. Відповідальний уповноважений розпорядник може дозволяти або встановлювати фінансування непрямих витрат бенефіціара у формі фіксованих ставок на суму не більше 7% сукупних прийнятних прямих витрат на відповідний захід. Вища фіксована ставка може бути затверджена за обґрунтованим рішенням Комісії. Відповідальний розпорядник зазначає у річному звіті про діяльність, згаданому в статті 74(9), про будь-яке таке ухвалене рішення, затверджену фіксовану ставку та про причини, що ними обумовлене це рішення.
7. Власники МСП та інші фізичні особи, що не отримують заробітну плату, можуть декларувати прийнятні витрати на персонал стосовно роботи, виконуваної ними самостійно в рамках заходу або робочої програми, на основі питомих витрат, дозволених відповідно до параграфів 1-6.
8. Бенефіціари можуть декларувати витрати на персонал стосовно роботи, виконуваної волонтерами в рамках заходу або робочої програми, на основі питомих витрат, дозволених відповідно до параграфів 1-6.
Стаття 182. Одноразові єдині суми
1. Єдина сума, зазначена в пункті (d) першого підпараграфа статті 125(1), може покривати всі прийнятні витрати на захід або робочу програму (далі - "одноразова єдина сума").
2. Згідно зі статтею 181(4) одноразові єдині суми можуть визначатися на основі бюджетного кошторису заходу або робочої програми. Такий бюджетний кошторис повинен відповідати принципам ощадності, ефективності і дієвості. Відповідність цим принципам перевіряється ex ante під час оцінювання заявки на грант.
3. При затвердженні одноразових єдиних сум відповідальний розпорядник дотримується статті 181.
Стаття 183. Перевірки та контроль бенефіціарів, пов’язані з єдиними сумами, питомими витратами та фіксованими ставками
1. Не пізніше ніж до сплати залишку відповідальний розпорядник перевіряє виконання умов виплати єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок, включаючи, якщо потрібно, одержання здобутків та/або результатів. Крім того, виконання таких умов може підлягати контролю ex post.
Розмір єдиних сум, питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою, визначений ex ante шляхом застосування методу, затвердженого відповідальним розпорядником або Комісією згідно зі статтею 181, не повинен ставитись під сумнів контролем ex post. Це не обмежує право відповідального розпорядника перевіряти виконання умов виплати згідно з першим підпараграфом цього параграфа та зменшити грант відповідно до статті 131(4), якщо такі умови не виконано або у разі правопорушення, шахрайства або порушення інших зобов’язань. Якщо єдині суми, питомі витрати або фіксовані ставки встановлюються згідно зі звичайними процедурами обліку витрат бенефіціара, застосовується стаття 185(2).
2. Частота й обсяг перевірок та контролю можуть залежати, між іншим, від характеру заходу чи від бенефіціара, включаючи минулі випадки правопорушень або шахрайства, пов’язані з цим бенефіціаром.
3. Умови виплати єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок не вимагають звітування про фактично понесені бенефіціаром витрати.
4. Виплата гранту на основі єдиних сум, питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою не впливає на право доступу до облікових документів бенефіціарів для цілей, зазначених у статтях 129 та 184.
5. Для цілей перевірок та контролю, зазначених у параграфі 1 цієї статті, застосовуються пункти (a) та (b) статті 186(3).
Стаття 184. Періодичне оцінювання єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок
Метод визначання єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок, базові дані та отримувані суми, а також відповідність таких сум з огляду на наявні здобутки та/або результати періодично оцінюються та за необхідності коригуються згідно зі статтею 181. Частота й обсяг оцінювання залежать від розвитку та характеру витрат, зокрема з урахуванням суттєвих змін ринкових цін та інших відповідних обставин.
Стаття 185. Звичайні процедури обліку витрат бенефіціара
1. Якщо дозволене застосування звичайних процедур обліку витрат бенефіціара, відповідальний розпорядник може оцінювати відповідність таких процедур умовам, викладеним у статті 181(4). Оцінювання може проводитись ex ante або шляхом застосування відповідної стратегії контролю ex post.
2. Якщо ex ante встановлено відповідність звичайних процедур обліку витрат бенефіціара умовам, викладеним у статті 181(4), то розмір єдиних сум, питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою, визначений шляхом застосування таких процедур, не повинен ставитись під сумнів контролем ex post. Це не обмежує право відповідального розпорядника зменшити грант відповідно до статті 131(4).
3. Відповідальний розпорядник може вважати, що звичайні процедури обліку витрат бенефіціара відповідають умовам, викладеним у статті 181(4), якщо їх приймають національні органи в рамках подібних схем фінансування.
Стаття 186. Прийнятні витрати
1. Гранти не повинні перевищувати загальної межі, вираженої як абсолютна величина (далі - "максимальна сума гранту"), що встановлюється на основі:
(a) загальної суми фінансування, не пов’язаного з витратами, відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 125(1);
(b) очікуваних прийнятних витрат, якщо можливо, у випадку, зазначеному в пункті (b) першого підпараграфа статті 125(1);
(c) прямо визначеної заздалегідь загальної суми очікуваних прийнятних витрат у формі єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок згідно з пунктами (c), (d) та (e) першого підпараграфа статті 125(1).
Без обмеження базового акта, гранти можуть бути додатково виражені як відсоток очікуваних прийнятних витрат, коли грант має форму, зазначену в пункті (b) першого підпараграфа, або як відсоток єдиних сум, питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою, що згадані в пункті (с) першого підпараграфа.
Якщо грант має форму, зазначену в пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа, та якщо через специфіку заходу грант може бути виражений лише як абсолютна величина, перевірка прийнятних витрат проводиться згідно зі статтею 155(4) та, у відповідних випадках, статтею 155(5).
2. При збереженні максимальної зазначеної в базовому акті ставки спільного фінансування.
(a) грант не повинен перевищувати прийнятні витрати;
(b) якщо грант має форму, зазначену в пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1, та якщо очікувані прийнятні витрати включають витрати на працю волонтерів, зазначені в статті 181(8), грант не повинен перевищувати очікувані прийнятні витрати, відмінні від витрат на працю волонтерів.
3. Прийнятні витрати, фактично понесені бенефіціаром згідно з пунктом (b) першого підпараграфа статті 125(1), повинні відповідати всім таким критеріям:
(a) вони понесені протягом виконання заходу або робочої програми, за винятком витрат, пов’язаних із заключними звітами та аудиторськими свідоцтвами;
(b) вони зазначені в загальному кошторисі заходу або робочої програми;
(c) вони необхідні для реалізації заходу або робочої програми, що є предметом гранту;
(d) вони можуть бути визначені та перевірені, зокрема, вони відображаються в бухгалтерській документації бенефіціара та визначаються відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку країни, де бенефіціар має осідок, та відповідно до звичайних процедур обліку витрат бенефіціара;
(e) вони відповідають вимогам чинного податкового та законодавства та законодавства про соціальне забезпечення;
(f) вони обґрунтовані, виправдані та відповідають принципу розсудливого управління фінансами, зокрема в частині ощадності та ефективності.
4. У запрошеннях подати пропозиції зазначаються категорії витрат, що вважаються прийнятними для фінансування з боку Союзу.
Якщо в базовому акті та на додаток до параграфа 3 цієї статті не передбачено інше, вказані нижче категорії витрат є прийнятними, якщо відповідальний розпорядник визначив їх як такі в запрошенні подати пропозиції:
(a) витрати, пов’язані з гарантією попереднього фінансування, поданою бенефіціаром, якщо ця гарантія вимагається відповідальним розпорядником згідно зі статтею 152(1);
(b) витрати, пов’язані зі свідоцтвами про фінансову звітність та звітами про оперативну перевірку, якщо такі свідоцтва або звіти вимагаються відповідальним розпорядником;
(c) ПДВ, якщо він не підлягає відшкодуванню відповідно до чинного національного законодавства про ПДВ і сплачується бенефіціаром, відмінним від неоподатковуваної особи в розумінні першого підпараграфа статті 13(1) Директиви Ради 2006/112/ЄС (- 56);
(d) амортизаційні витрати, за умови що вони фактично понесені бенефіціаром;
(e) витрати на заробітну плату персоналу національних адміністрацій, якщо вони пов’язані з вартістю діяльності, яку відповідний орган публічної влади не провадив би, якби відповідний проект не здійснювався.
Для цілей пункту (с) другого підпараграфа:
(a) ПДВ вважається таким, що не підлягає відшкодуванню, якщо відповідно до національного законодавства він може бути віднесений до будь-яких таких операцій:
(i) звільнені від оподаткування операції без права вирахування;
(ii) операції, що не оподатковуються ПДВ;
(iii) операції, зазначені в пункті (i) або (ii), щодо яких ПДВ не підлягає вирахуванню, а повертається згідно зі спеціальними схемами відшкодування або через компенсаційні фонди, що не зазначені в Директиві 2006/112/ЄС, навіть якщо така схема або фонд передбачений національним законодавством про ПДВ;
(b) ПДВ, пов’язаний з операціями, вказаними в статті 13(2) Директиви 2006/112/ЄС, вважається сплаченим бенефіціаром, відмінним від неоподатковуваної особи в розумінні першого підпараграфа статті 13(1) зазначеної Директиви, незалежно від того, чи відповідна держава-член розглядає ці операції як операції, що здійснюються органами публічного права, що діють як органи публічної влади.
Стаття 187. Пов’язані суб’єкти та єдиний бенефіціар
1. Для цілей цього розділу зазначені нижче суб’єкти вважаються суб’єктами, пов’язаними з бенефіціаром:
(a) суб’єкти, що утворюють єдиного бенефіціара згідно з параграфом 2;
(b) суб’єкти, що відповідають критеріям прийнятності та не підпадають під одну із ситуацій, зазначених у статтях 136(1) та 141(1), і що мають зв’язок із бенефіціаром, зокрема юридичний зв’язок або участь у капіталі, що не обмежується заходом і не створений з єдиною метою реалізації заходу.
Секція 2 глави 2 розділу V застосовується також до пов’язаних суб’єктів.
2. Якщо декілька суб’єктів відповідають критеріям для отримання гранту та разом утворюють одного суб’єкта, цей суб’єкт може розглядатися як єдиний бенефіціар, у тому числі якщо суб’єкт створений спеціально з метою реалізації заходу, що фінансується за рахунок гранту.
3. Якщо у запрошенні подати пропозиції не передбачено інше, пов’язані з бенефіціаром суб’єкти можуть брати участь у реалізації заходу при виконанні обох таких умов:
(a) відповідні суб’єкти зазначені в угоді про надання гранту;
(b) відповідні суб’єкти дотримуються правил, застосовних до бенефіціара згідно з угодою про надання гранту, щодо:
(i) прийнятності витрат або умов виплати;
(ii) прав Комісії, OLAF та Рахункової Палати стосовно проведення перевірок та аудитів.
Витрати, понесені такими суб’єктами, можуть бути визнані фактично понесеними прийнятними витратами або можуть бути покриті єдиними сумами, питомими витратами та фінансуванням за фіксованою ставкою.
ГЛАВА 2
Принципи
Стаття 188. Загальні принципи, застосовні до грантів
Гранти підлягають принципам:
(a) однакового ставлення;
(b) прозорості;
(c) спільного фінансування;
(d) заборони кумуляції та подвійного фінансування;
(e) заборони ретроактивності;
(f) неприбутковості.
Стаття 189. Прозорість
1. Гранти надаються після опублікування запрошень подати пропозиції, крім випадків, зазначених у статті 195.
2. Інформація про всі гранти, що надаються протягом фінансового року, оприлюднюється відповідно до статті 38(1)-(4).
3. Після оприлюднення, зазначеного в параграфах 1 та 2, на вимогу Європейського Парламенту і Ради, Комісія направляє їм звіт про:
(a) кількість заявників у попередньому фінансовому році;
(b) кількість та відсоток успішних заявок за кожним запрошенням подати пропозиції;
(c) середню тривалість процедури від дати закриття запрошення подати пропозиції до надання гранту;
(d) кількість та суму грантів, щодо яких оприлюднення ex post не відбулось у попередньому фінансовому році відповідно до статті 38(4).
(e) будь-який грант, присуджений фінансовим установам, включаючи ЄІБ або ЄІФ, відповідно до пункту (g) першого параграфа статті 195.
Стаття 190. Спільне фінансування
1. Гранти передбачають спільне фінансування. Таким чином, ресурси, необхідні для здійснення заходу або робочої програми, не надаються повністю за рахунок гранту.
Спільне фінансування може надаватися у формі власних ресурсів бенефіціара, доходу, отриманого внаслідок реалізації заходу або робочої програми, або фінансових внесків чи внесків у натуральній формі від третіх осіб.
2. Внески третіх осіб у натуральній формі як праця волонтерів, оцінена згідно зі статтею 181(8), відображаються як прийнятні витрати у бюджетному кошторисі. Вони відображаються окремо від інших прийнятних витрат. Праця волонтерів може складати до 50 % спільного фінансування. Для цілей розрахунку цього відсотка суми внесків у натуральній формі та іншого спільного фінансування ґрунтуються на кошторисах, наданих заявником.
Інші внески третіх осіб у натуральній формі відображаються окремо від внесків до прийнятних витрат у бюджетному кошторисі. Їхня приблизна вартість зазначається в бюджетному кошторисі і не може бути змінена в подальшому.
3. Як відступ від параграфа 1, зовнішній захід може фінансуватися в повному обсязі за рахунок гранту, якщо це має істотне значення для його реалізації. У такому випадку в рішенні про надання гранту наводиться обґрунтування.
4. Ця стаття не застосовується до знижок за відсотковими ставками і субсидій на гарантійні збори.
Стаття 191. Принцип заборони кумуляції та подвійного фінансування
1. Для фінансування кожного заходу з бюджету може надаватися тільки один грант будь-якому одному бенефіціару, якщо інше не дозволено відповідними базовими актами.
Бенефіціар може отримувати з бюджету лише один операційний грант на фінансовий рік.
Захід може фінансуватися спільно з окремих бюджетних рядків різними відповідальними розпорядниками.
2. Заявник негайно інформує розпорядників про будь-які множинні заявки та гранти, що стосуються того самого заходу або тієї самої робочої програми.
3. За жодних обставин ті самі витрати не повинні фінансуватися за рахунок бюджету двічі.
4. Стосовно зазначених нижче видів допомоги параграфи 1 та 2 не застосовуються, і, у відповідних випадках, Комісія може вирішити не перевіряти, чи фінансувалися ті самі витрати двічі:
(a) допомога на навчання, дослідження чи освіту, що виплачується фізичним особам;
(b) пряма допомога, що виплачується фізичним особам, що найбільше її потребують, наприклад безробітним та біженцям.
Стаття 192. Принцип неприбутковості
1. Метою чи наслідком надання грантів не повинне бути отримання прибутку в рамках заходу або робочої програми бенефіціара (далі - "принцип неприбутковості").
2. Для цілей параграфа 1 "прибуток" означає обчислена при сплаті залишку сума, на яку надходження перевищують прийнятні витрати на захід або робочу програму, якщо надходження обмежуються грантом Союзу та доходами, отримуваними внаслідок реалізації цього заходу чи робочої програми.
У випадку операційного гранту суми, призначені для накопичення резервів, не враховуються для перевіряння дотримання принципу неприбутковості.
3. Параграф 1 не застосовується до:
(a) заходів, що їхньою метою є посилення фінансової спроможності бенефіціара, або заходів, що приносять дохід для забезпечення їхньої безперервності після закінчення строку фінансування з боку Союзу, передбаченого угодою про надання гранту;
(b) допомоги на навчання, дослідження чи освіту, що виплачується фізичним особам, або іншої прямої допомоги, що виплачується фізичним особам, що найбільше її потребують, наприклад безробітним та біженцям;
(c) заходів, що реалізуються неприбутковими організаціями;
(d) грантів у формі, зазначеній у пункті (a) першого підпараграфа статті 125(1);
(e) грантів низької вартості.
4. У разі отримання прибутку Комісія має право відшкодувати відсоток прибутку, що відповідає внеску Союзу до прийнятних витрат, фактично понесених бенефіціаром при здійсненні заходу або робочої програми.
Стаття 193. Принцип заборони ретроактивності
1. Якщо інше не передбачене в цій статті, гранти не мають зворотної дії в часі.
2. Грант може бути наданий для фінансування заходу, що вже розпочався, за умови що заявник може довести необхідність початку здійснення заходу до підписання угоди про надання гранту.
У таких випадках витрати, понесені до дати подання заявки на грант, не є прийнятними, за винятком:
(a) належним чином обґрунтованих виняткових випадків, передбачених базовим актом; або
(b) випадків крайньої необхідності стосовно заходів, зазначених у пункті (a) або (b) першого параграфа статті 195, коли завчасна інтервенція Союзу мала б важливе значення.
У випадку, зазначеному в пункті (b) другого підпараграфа, витрати, понесені бенефіціаром до дати подання заявки, є прийнятними для фінансування з боку Союзу за таких умов:
(a) причини такого відступу були належним чином обґрунтовані відповідальним розпорядником;
(b) в угоді про надання гранту прямо встановлено строк прийнятності, що настає раніше строку подання заявок.
Уповноважений шляхом делегування розпорядник звітує про кожен із випадків, зазначених у цьому параграфі, в розділі "Відступи від принципу заборони ретроактивності відповідно до статті 193 Фінансового регламенту" річного звіту про діяльність, згаданого в статті 74(9).
3. На вже здійснені заходи гранти зі зворотною дією в часі не надаються.
4. У випадку операційних грантів угода про надання гранту підписується протягом чотирьох місяців із початку фінансового року бенефіціара. Витрати, понесені до подання заявки на грант або до початку фінансового року бенефіціара, не є прийнятними для фінансування. Перший платіж виплачується бенефіціару протягом 30 календарних днів після підписання угоди про надання гранту.
ГЛАВА 3
Процедура присудження гранту та угода про надання гранту
Стаття 194. Зміст і публікація запрошень подати пропозиції
1. У запрошеннях подати пропозиції зазначається таке:
(a) переслідувані цілі;
(b) критерії прийнятності, виключення, відбору та присудження і відповідні підтвердні документи;
(c) механізми фінансування з боку Союзу із зазначенням усіх видів внесків Союзу, зокрема форм гранту;
(d) порядок та кінцевий термін подання пропозицій;
(e) планований термін, до якого всі заявники повинні бути поінформовані про результат оцінювання їхніх заявок, та орієнтовний термін підписання угод про надання гранту.
2. Терміни, зазначені в пункті (е) параграфа 1, визначаються на основі таких строків:
(a) щодо повідомлення всіх заявників про результат оцінювання їхніх заявок - не більше шести місяців після настання кінцевого терміну для подання готових пропозицій;
(b) щодо підписання угод про надання гранту із заявниками - не більше трьох місяців після настання терміну для повідомлення заявників про те, що їхню заявку було відібрано.
Ці строки можуть коригуватися для врахування будь-якого строку, необхідного для дотримання окремих процедур, що можуть вимагатися базовим актом відповідно до Регламенту (ЄС) № 182/2011, а також вони можуть бути перевищені у виняткових, належним чином обґрунтованих випадках, зокрема в разі складних заходів, коли існує велика кількість пропозицій або затримок з вини заявників.
Уповноважений шляхом делегування розпорядник повідомляє у своєму річному звіті про діяльність середній час, необхідний для інформування заявників та підписання угод про надання гранту. У разі перевищення згаданих у першому підпараграфі строків уповноважений шляхом делегування розпорядник зазначає причини, а якщо таке перевищення не обґрунтоване належним чином згідно з другим підпараграфом, пропонує виправні заходи.
3. Запрошення подати пропозиції публікуються на вебсайті установ Союзу та будь-якими іншими відповідними засобами, включаючи Офіційний вісник Європейського Союзу, коли це необхідно для більшого поширення серед потенційних бенефіціарів. Запрошення подати пропозиції можуть публікуватися за умови ухвалення рішення про фінансування, зазначеного в статті 110, у тому числі протягом року, що передує виконанню бюджету. Будь-які зміни змісту запрошень подати пропозиції публікуються на тих самих умовах.
Стаття 195. Випадки, коли запрошення подати пропозиції не вимагаються
Гранти можуть надаватися без запрошення подати пропозиції лише в таких випадках:
(a) для цілей надання гуманітарної допомоги, операцій із надання допомоги в надзвичайних ситуаціях, операцій цивільного захисту або надання допомоги у врегулюванні криз;
(b) в інших виняткових та належним чином обґрунтованих надзвичайних ситуаціях;
(c) органам, що мають монополію де-юре чи де-факто, або органам, призначеним державами-членами під їхню відповідальність, якщо ці держави-члени перебувають у монопольному становищі де-юре або де-факто;
(d) органам, визначеним базовим актом згідно зі статтею 58 як бенефіціари, або органам, визначеним державами-членами під їхню відповідальність, якщо ці держави-члени визначені базовим актом як бенефіціари;
(e) у випадку досліджень і технологічного розвитку - органам, визначеним у робочій програмі, згаданій у статті 110, якщо базовий акт прямо передбачає таку можливість, та за умови що проект не підпадає під сферу дії запрошення подати пропозиції;
(f) щодо діяльності зі спеціальними характеристиками, що вимагає органу певного типу з огляду на його технічну компетентність, високий ступінь його спеціалізації або його адміністративні повноваження, за умови що відповідна діяльність не підпадає під сферу дії запрошення подати пропозиції;
(g) ЄІБ або ЄІФ стосовно заходів із надання технічної допомоги. У таких випадках пункти (a)-(d) статті 196(1) не застосовуються.
Якщо органом певного типу, зазначеним у пункті (f) першого параграфа, є держава-член, грант також може бути наданий без запрошення подати пропозиції органу, визначеному державою-членом, під її відповідальність з метою реалізації заходу.
Випадки, зазначені в пунктах (с) та (f) першого параграфа, повинні бути належним чином обґрунтовані у рішенні про надання гранту.
Стаття 196. Зміст заявок на грант
1. Заявка на грант повинна містити таке:
(a) інформація про правовий статус заявника;
(b) заява про честь заявника відповідно до статті 137(1) і про відповідність критеріям прийнятності та критеріям відбору;
(c) інформація, необхідна для засвідчення фінансової та операційної спроможності заявника виконати пропонований захід або робочу програму, та, за рішенням відповідального розпорядника на підставі оцінювання ризиків, документи, що підтверджують цю інформацію, наприклад звіт про прибутки та збитки і баланс за період до трьох останніх фінансових років, за які було закрито бухгалтерську звітність;
Така інформація та підтвердні документи не вимагаються від заявників, щодо яких не проводиться перевірка фінансової чи операційної спроможності відповідно до статті 198(5) або (6). Крім того, підтвердні документи не вимагаються щодо грантів низької вартості;
(d) якщо заявка стосується гранту на захід у розмірі більше 750000 євро або операційної гранту в розмірі більше 100000 євро, аудиторський звіт, наданий затвердженим зовнішнім аудитором, якщо такий є, і завжди у випадках, коли встановлений законом аудит вимагається правом Союзу чи національним правом, на засвідчення бухгалтерської звітності за період до трьох останніх доступних фінансових років. У всіх інших випадках заявник надає самодекларацію, підписану його уповноваженим представником, що засвідчує дійсність його бухгалтерської звітності за період до трьох останніх доступних фінансових років;
Перший підпараграф застосовується лише до першої заявки, поданої бенефіціаром до відповідального розпорядника в будь-якому фінансовому році.
У випадку домовленостей між Комісією та низкою бенефіціарів, граничні значення, встановлені в першому підпараграфі, застосовуються до кожного бенефіціара.
У випадку партнерств, згаданих у статті 130(4), зазначений у першому підпараграфі цього пункту аудиторський звіт стосовно останніх двох доступних фінансових років повинен бути наданий до підписання рамкової угоди про фінансове партнерство.
Відповідальний розпорядник може за результатами оцінювання ризиків не вимагати виконання зобов’язання, зазначеного в першому підпараграфі, щодо навчальних та освітніх закладів, а в разі домовленостей із низкою бенефіціарів - щодо бенефіціарів, що несуть солідарну відповідальність або не несуть будь-якої фінансової відповідальності.
Перший підпараграф не застосовується до осіб та суб’єктів, що відповідають критеріям прийнятності в рамках прямого управління, якщо вони відповідають умовам, зазначеним у пункті (c) першого підпараграфа статті 62(1) та у статті 154;
(e) опис заходу або робочої програми та бюджетний кошторис, в якому:
(f) зазначення джерел та сум фінансування з боку Союзу, отриманих або заявлених щодо того самого заходу або частини заходу або щодо функціонування заявника протягом того самого фінансового року, а також будь-якого іншого фінансування, отриманого або заявленого щодо того самого заходу.
2. Заявка може бути розділена на декілька частин, що можуть подаватися на різних етапах відповідно до статті 200(2).
Стаття 197. Критерії прийнятності
1. Критерії прийнятності визначають умови участі у запрошенні подати пропозиції.
2. Будь-який із таких заявників може брати участь у запрошенні подати пропозиції:
(a) юридичні особи;
(b) фізичні особи, якщо це вимагається характером або характеристиками заходу чи метою, переслідуваною заявником;
(c) суб’єкти, що не мають статусу юридичної особи згідно з чинним національним законодавством, за умови що їхні представники здатні приймати на себе юридичні зобов’язання від імені суб’єктів, та якщо суб’єкти пропонують гарантії захисту фінансових інтересів Союзу, еквівалентні гарантіям, що їх пропонують юридичні особи. Зокрема, заявник повинен мати фінансову та операційну спроможність, еквівалентну такій спроможності юридичної особи. Представники заявника повинні довести, що ці умови виконані.
3. У запрошенні подати пропозиції можуть бути передбачені додаткові критерії прийнятності, що встановлюються з належним урахуванням цілей заходу та відповідають принципам прозорості та недискримінації.
4. Для цілей статті 180(5) та цієї статті СНДЦ розглядається як юридична особа з осідком у державі-члені.
Стаття 198. Критерії відбору
1. Критерії відбору повинні давати можливість оцінити здатність заявника виконати пропонований захід чи робочу програму.
2. Заявник повинен мати стабільні та достатні джерела фінансування для підтримання своєї діяльності протягом усього періоду, на який надається грант, та для участі в його фінансуванні (далі - "фінансова спроможність").
3. Заявник повинен мати професійну компетентність і кваліфікацію, необхідні для виконання пропонованого заходу або робочої програми, якщо інше прямо не передбачене в базовому акті (далі - "операційна спроможність").
4. Фінансова та операційна спроможність перевіряється, зокрема, на основі аналізу будь-якої інформації або підтвердних документів, зазначених у статті 196.
Якщо надання підтвердних документів не вимагається в запрошенні подати пропозиції і якщо відповідальний розпорядник має обґрунтовані підстави сумніватися у фінансовій або операційній спроможності заявника, він вимагає від заявника надати будь-які відповідні документи.
У випадку партнерств перевірка проводиться відповідно до статті 130(6).
5. Перевірка фінансової спроможності не здійснюється щодо:
(a) фізичних осіб при одержанні допомоги на освіту;
(b) фізичних осіб, що найбільше потребують допомоги, наприклад безробітних та біженців, та при одержанні прямої допомоги;
(c) публічних органів, включаючи організації держав-членів;
(d) міжнародних організацій;
(e) осіб чи суб’єктів, які подають заявки на знижки за відсотковими ставками та на субсидії на гарантійні збори, коли метою цих знижок та субсидій є посилення фінансової спроможності бенефіціара або отримання доходу.
6. Відповідальний розпорядник може за результатами оцінювання ризиків не вимагати виконання зобов’язання перевірити операційну спроможність публічних органів, організацій держав-членів або міжнародних організацій.
Стаття 199. Критерії присудження
Критерії присудження повинні давати можливість:
(a) оцінювати якість поданих пропозицій з урахуванням визначених цілей та пріоритетів та очікуваних результатів;
(b) надавати гранти на заходи або робочі програми, що максимально підвищують загальну ефективність фінансування з боку Союзу;
(c) оцінювати заявки на грант.
Стаття 200. Процедура оцінювання
1. Пропозиції оцінюються на основі попередньо оголошених критеріїв відбору та присудження для визначення того, які пропозиції можуть фінансуватися.
2. Відповідальний розпорядник, у відповідних випадках, ділить процес на декілька процедурних етапів. Правила, що регулюють процес, оголошуються в запрошенні подати пропозиції.
Заявники, чиї пропозиції відхилено на будь-якому етапі, повинні бути поінформовані відповідно до параграфа 7.
Під час тієї самої процедури ті самі документи та інформація не повинні надаватися більше одного разу.
3. Оцінювальний комітет, зазначений у статті 150, або, у відповідних випадках, відповідальний розпорядник може попросити заявника надати додаткову інформацію або пояснення щодо підтвердних документів, наданих згідно зі статтею 151. Розпорядник веде належний облік контактів із заявниками під час процедури.
