Інформація, зазначена в першому підпараграфі цього параграфа, надається з урахуванням вимог конфіденційності та, зокрема, не повинна уможливлювати ідентифікацію відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2).
Стаття 143. Колегія
1. Колегія скликається на вимогу розпорядника будь-якої установи Союзу, органу Союзу, європейського офісу або органу чи особи, яким доручено здійснення певних заходів у рамках СЗБП відповідно до розділу V ДЄС.
2. До складу колегії входять:
(a) постійний незалежний голова високого рівня, призначуваний Комісією;
(b) два постійні представники Комісії як власника системи завчасного виявляння та виключання, що висловлюють спільну позицію; та
(c) один представник розпорядника, що скликає колегію.
До складу колегії повинні входити фахівці з належною кваліфікацією в правничій і технічній сферах. У колегії діє постійний секретаріат, призначуваний Комісією, що забезпечує поточне управління колегією.
3. Голова обирається з числа колишніх членів Суду Європейського Союзу, Рахункової Палати або колишніх посадових осіб, що займали принаймні посаду генерального директора у відмінній від Комісії установі Союзу. Він обирається на основі його особистих та професійних якостей, великого досвіду в правничій та фінансовій сферах та визнаної компетентності, незалежності і доброчесності. Строк повноважень становить п’ять років та не поновлюється. Голова призначається як спеціальний радник у розумінні статті 5 Умов працевлаштування інших службовців Європейського Союзу. Голова очолює всі засідання колегії. Він є незалежним при виконанні своїх обов’язків. Між його обов’язками голови та будь-якими іншими посадовими обов’язками не повинно існувати конфлікту інтересів.
4. Комісія ухвалює внутрішній регламент колегії.
5. Колегія до ухвалення своїх рекомендацій підтримує право відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), подавати зауваження щодо фактів або висновків, зазначених у статті 136(2), та щодо попередньої правової оцінки. Право подавати зауваження може бути відстрочене за виняткових обставин у разі наявності вагомих законних підстав для збереження конфіденційності розслідування або національного судового провадження до того, поки не зникнуть такі законні підстави.
6. Рекомендація колегії виключити та/або накласти фінансову санкцію повинна містити, у відповідних випадках, такі елементи:
(a) факти або висновки, зазначені в статті 136(2), та їх попередня правова оцінка;
(b) оцінка необхідності накладення фінансової санкції та її суми;
(c) оцінка необхідності виключення особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), і, в разі такої необхідності, пропонована тривалість такого виключення;
(d) оцінка необхідності оприлюднення інформації стосовно зазначеної в статті 135(2) особи чи суб’єкта, якого виключено та/або на якого накладено фінансову санкцію;
(e) оцінка відновлювальних заходів, ужитих особою чи суб’єктом, зазначеним у статті 135(2), у разі вжиття таких заходів.
Якщо відповідальний розпорядник передбачає ухвалити рішення, суворіше за рекомендоване колегією, він забезпечує ухвалення такого рішення з дотриманням права бути заслуханим та правил захисту персональних даних.
Якщо відповідальний розпорядник вирішив відхилитися від рекомендації колегії, він обґрунтовує це рішення перед колегією.
7. Колегія переглядає свою рекомендацію протягом строку виключення на вимогу відповідального розпорядника у випадках, зазначених у статті 136(8), або після повідомлення про остаточне судове рішення або остаточне адміністративне рішення, що встановлює підстави для виключення, якщо таке судове рішення або рішення не визначає тривалості виключення згідно з другим підпараграфом статті 136(2).
8. Колегія невідкладно повідомляє розпорядника, що скликає колегію, про свою переглянуту рекомендацію, після чого розпорядник перевіряє своє рішення.
9. Суд Європейського Союзу має необмежену юрисдикцію перевіряти рішення, згідно з яким розпорядник виключає особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), та/або накладає на одержувача фінансову санкцію, в тому числі скасовувати виключення, зменшувати або збільшувати його тривалість та/або скасовувати, зменшувати або збільшувати накладену фінансову санкцію. Стаття 22(1) Регламенту (ЄС) № 58/2003 не застосовується, коли рішення розпорядника виключити або накласти фінансову санкцію ухвалюється на підставі рекомендації колегії.
Стаття 144. Функціонування бази даних системи завчасного виявляння та виключання
1. Інформація, запитувана в суб’єктів, зазначених у пункті (d) статті 142(2), надається лише через автоматизовану інформаційну систему, створену Комісією, що зараз використовується для повідомляння про випадки шахрайства та правопорушень (далі - "Система повідомлень про правопорушення"), відповідно до галузевих правил.
2. При використанні даних, отриманих через Систему повідомляння про правопорушення, враховується статус національної процедури, що існувала на момент надання інформації. До такого використання проводяться консультації з державою-членом, що надала відповідні дані через Систему повідомляння про правопорушення.
Стаття 145. Виняток щодо Спільного науково-дослідного центру
Дія статей 135-144 не поширюється на СНДЦ.
Секція 3
ІТ-систєми та електронне врядування
Стаття 146. Електронне управління операціями
1. Якщо управління дохідними та видатковими операціями або обміном документами здійснюється за допомогою комп’ютерних систем, документи можуть підписуватися шляхом комп’ютеризованої або електронної процедури, що забезпечує автентифікацію особи, що має право підпису. Такі комп’ютерні системи повинні включати повний та актуальний опис системи, що в ньому визначено зміст усіх полів даних, описано, як опрацьовується кожна окрема операція, та детально пояснено, яким чином комп’ютерна система гарантує існування повного аудиторського сліду кожної операції.
2. За умови попередньої згоди відповідних установ Союзу та держав-членів будь-яка передача документів між ними може здійснюватися електронними засобами.
Стаття 147. Електронне врядування
1. Установи Союзу, виконавчі агентства та органи Союзу, зазначені в статтях 70 та 71, встановлюють та застосовують єдині стандарти електронного обміну інформацією з учасниками. Зокрема, вони, наскільки можливо, розробляють та впроваджують рішення щодо подання, зберігання та опрацювання даних, що подаються в процедурах присудження, і з цією метою запроваджують єдину "зону електронного обміну даними" для учасників. Комісія регулярно звітує Європейському Парламенту і Раді про досягнутий у цьому відношенні прогрес.
2. У рамках спільного управління весь офіційний обмін інформацією між державами-членами та Комісією здійснюється за допомогою засобів, зазначених у галузевих правилах. Ці правила повинні передбачати взаємодійність даних, що збираються або отримуються та передаються при управлінні бюджетом.
Стаття 148. Електронні комунікаційні системи
1. Уся комунікація з одержувачами, включаючи прийняття юридичних зобов’язань та будь-яких змін до них, може здійснюватися через електронні комунікаційні системи.
2. Електронні комунікаційні системи повинні відповідати таким умовам:
(a) доступ до системи та документів, що передаються через неї, можуть мати лише уповноважені особи;
(b) лише уповноважені особи можуть в електронний спосіб підписувати або передавати документ через систему;
(c) уповноважені особи автентифікуються системою встановленими способами;
(d) час і дата електронної транзакції визначаються точно;
(e) зберігається цілісність документів;
(f) зберігається доступність документів;
(g) у відповідних випадках, зберігається конфіденційність документів;
(h) забезпечується захист персональних даних згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001.
3. Стосовно даних, що надсилаються або отримуються через таку систему, діє презумпція цілісності даних і точності зазначених системою дати й часу надсилання або отримання даних.
Документ, надісланий або повідомлений за допомогою такої системи, вважається еквівалентним паперовому документу, є прийнятним як доказ у судовому процесі, вважається оригіналом та щодо нього діє презумпція справжності та цілісності, за умови що такий документ не містить будь-яких динамічних функцій, здатних автоматично його змінювати.
Електронні підписи, згадані в пункті (b) параграфа 2, мають таку ж юридичну силу, як і власноручні підписи.
Стаття 149. Подання заявки
1. Порядок подання заявки визначає відповідальний розпорядник, який може встановлювати виключний спосіб подання.
Обрані засоби комунікації повинні забезпечувати справжню конкуренцію та виконання таких умов:
(a) кожне подання містить всю інформацію, необхідну для його оцінювання;
(b) зберігається цілісність даних;
(c) зберігається конфіденційність заявки;
(d) забезпечується захист персональних даних згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001.
2. Комісія забезпечує за допомогою відповідних засобів та згідно зі статтею 147(1), щоб учасники могли подавати заявку та будь-які підтвердні докази в електронній формі. Будь-яка електронна комунікаційна система, що використовується для здійснення комунікації та обміну інформацією, повинна бути недискримінаційною, загальнодоступною та сумісною з продуктами інформаційно- комунікаційних технологій загального користування та не обмежувати доступ учасників до процедури присудження.
Комісія регулярно звітує Європейському Парламенту і Раді про прогрес у застосуванні цього параграфа.
3. Пристрої для отримання заявки в електронній формі повинні за допомогою технічних засобів та відповідних процедур гарантувати, що:
(a) учасник може бути достовірно автентифікований;
(b) точний час і дату отримання заявки можна точно визначити;
(c) тільки уповноважені особи мають доступ до переданих даних та можуть визначати або змінювати дати відкриття заявки;
(d) на різних етапах процедури присудження тільки уповноважені особи мають доступ до всіх поданих даних і можуть надавати доступ до даних, якщо це необхідно для процедури;
(e) обґрунтовано забезпечується можливість виявлення будь-якої спроби порушити будь-яку з умов, викладених у пунктах (a)-(d).
Перший підпараграф не застосовується до договорів, вартість яких нижча за граничні показники, зазначені в статті 175(1).
4. Якщо відповідальний розпорядник дозволяє подавати заявку електронними засобами, електронні документи, подані за допомогою таких систем, вважаються оригіналами.
5. Якщо подання здійснюється листом, учасники можуть подавати заявку:
(a) поштою або кур’єрською службою, і тоді доказом є поштовий штемпель або дата квитанції про відправлення;
(b) шляхом доставлення до приміщення відповідального розпорядника особисто учасником або агентом, і в цьому випадку доказом є підтвердження про отримання.
6. Подаючи заявку, учасники погоджуються отримувати повідомлення про результат процедури електронними засобами.
7. Параграфи 1-6 цієї статті не застосовуються до відбору осіб чи суб’єктів, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1).
ГЛАВА 3
Правила, застосовні до прямого управління
Стаття 150. Оцінювальний комітет
1. Заявку розглядає оцінювальний комітет.
2. Відповідальний розпорядник призначає склад оцінювального комітету.
Оцінювальний комітет складається принаймні з трьох осіб.
3. Члени оцінювального комітету, що оцінює заявки на грант або тендерні пропозиції, представляють принаймні дві структурні одиниці установ Союзу або органів Союзу, зазначених у статтях 68, 70 та 71, що не мають між собою ієрархічних зв’язків та що з них принаймні одна не підпорядковується відповідальному розпоряднику. Якщо представництва та місцеві підрозділи за межами Союзу, наприклад делегація Союзу, офіс чи філія у третій країні, та органи Союзу, зазначені в статтях 68, 70 та 71, не мають окремих структурних одиниць, вимога щодо структурних одиниць, що не мають між собою ієрархічних зв’язків, не застосовується.
Зовнішні експерти можуть надавати допомогу оцінювальному комітету згідно з рішенням відповідального розпорядника.
Членами оцінювального комітету можуть бути зовнішні експерти, якщо така можливість передбачена в базовому акті.
4. Членами оцінювального комітету, що оцінює заявки в конкурсі на призи, можуть бути особи, зазначені в першому підпараграфі параграфа 3, або зовнішні експерти.
5. Члени оцінювального комітету і зовнішні експерти повинні дотримуватися статті 61.
Стаття 151. Уточнення та виправлення заявки
Відповідальний розпорядник може виправляти очевидні канцелярські помилки в заявці після підтвердження учасником відповідного виправлення.
Якщо учасник не надає доказів або не робить заяв, оцінювальний комітет або, у відповідних випадках, відповідальний розпорядник, за винятком належним чином обґрунтованих випадків, просить учасника надати відсутню інформацію або уточнити підтвердні документи.
Такі інформація, уточнення або підтвердження не повинні суттєво змінювати заявку.
Стаття 152. Гарантії
1. За винятком договорів та грантів, вартість яких не перевищує 60000 євро, відповідальний розпорядник може, за умови пропорційності та з урахуванням проведеного розпорядником аналізу ризиків, вимагати надання гарантії:
(a) підрядниками або бенефіціарами для обмеження фінансових ризиків, пов’язаних із виплатою попереднього фінансування (далі - "гарантія щодо попереднього фінансування");
(b) підрядниками для забезпечення дотримання істотних договірних зобов’язань у разі виконання робіт, постачання товарів або надання комплексних послуг (далі - "гарантія виконання");
(c) підрядниками для забезпечення повного виконання договору протягом строку відповідальності за договором (далі - "гарантійне утримання").
СНДЦ звільняється від обов’язку надання гарантій.
Стосовно грантів відповідальний розпорядник може вирішити поділити платіж на декілька частин замість того, щоб вимагати надання гарантії щодо попереднього фінансування.
2. Відповідальний розпорядник вирішує, чи гарантія повинна бути виражена в євро або у валюті договору чи угоди про надання гранту.
3. Гарантія видається банком або уповноваженою фінансовою установою, затвердженою відповідальним розпорядником.
На вимогу підрядника або бенефіціара та за згодою відповідального розпорядника:
(a) гарантії, зазначені в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, можуть бути замінені солідарною гарантією підрядника або бенефіціара і третьої особи;
(b) гарантія, зазначена в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, може бути замінена безвідкличною та безумовною солідарною гарантією бенефіціарів, що є сторонами тієї самої угоди про надання гранту.
4. Гарантія призводить до надання банком чи фінансовою установою або третьою особою безвідкличного забезпечення або до набуття статусу гаранта першої черги за зобов’язаннями підрядника або бенефіціара.
5. Якщо в процесі виконання договору або угоди про надання гранту розпоряднику стане відомо, що гарант не уповноважений або більше не уповноважений видавати гарантії відповідно до чинного національного законодавства, розпорядник повинен вимагати від підрядника або бенефіціара заміни гарантії, виданої таким гарантом.
Стаття 153. Гарантія щодо попереднього фінансування
1. Гарантія щодо попереднього фінансування надається на суму, що не перевищує суми попереднього фінансування, і діє протягом строку, достатнього для того, щоб її можна було застосувати.
2. Гарант за гарантією щодо попереднього фінансування звільняється від зобов’язань після вирахування попереднього фінансування з проміжних платежів або виплат залишку підряднику чи бенефіціару відповідно до умов договору або умов угоди про надання гранту.
РОЗДІЛ VI
НЕПРЯМЕ УПРАВЛІННЯ
Стаття 154. Непряме управління
1. Відбір осіб та суб’єктів, яким буде доручено використання коштів Союзу або виконання бюджетних гарантій відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), повинен бути прозорим, відповідати характеру заходу та не повинен призводити до конфлікту інтересів. При відборі осіб та суб’єктів, зазначених у пунктах (c)(ii), (v), (vi) та (vii) першого підпараграфа статті 62(1), також враховуються їхні фінансові та операційна спроможність.
Якщо особу чи суб’єкта визначено в базовому акті, то передбачений у статті 35 фінансовий звіт повинен включати обґрунтування вибору цієї конкретної особи чи суб’єкта.
У випадках виконання мережею, що вимагає призначення принаймні одного органу чи суб’єкта на кожну державу-члена або на кожну відповідну країну, орган або суб’єкт призначається державою-членом або відповідною країною згідно з базовим актом. У всіх інших випадках Комісія призначає такі органи або таких суб’єктів за погодженням із державами-членами або відповідними країнами.
2. Особи та суб’єкти, яким доручено використання коштів Союзу або виконання бюджетних гарантій відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), повинні дотримуватись принципів розсудливого управління фінансами, прозорості, недискримінації та видимості діяльності Союзу. Якщо Комісія укладає рамкові угоди про фінансове партнерство відповідно до статті 130, ці принципи повинні бути додатково описані в таких угодах.
3. До підписання угод про внесок, угод про фінансування або гарантійних угод Комісія забезпечує рівень захисту фінансових інтересів Союзу, еквівалентний рівню, що передбачений, коли Комісія виконує бюджет відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 62(1). Комісія робить це шляхом оцінювання систем, правил та процедур осіб або суб’єктів, що використовують кошти Союзу, якщо вона має намір покладатися на такі системи, правила та процедури для здійснення заходу, або шляхом ужиття відповідних наглядових заходів згідно з параграфом 5 цієї статті.
4. Комісія відповідно до принципу пропорційності та з належним урахуванням характеру заходу та пов’язаних фінансових ризиків оцінює, чи особи та суб’єкти, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1):
(a) створюють та забезпечують функціонування ефективної та дієвої системи внутрішнього контролю, що заснована на найкращій міжнародній практиці та дає можливість, зокрема, запобігати правопорушенням і шахрайству, виявляти й усувати їх;
(b) використовують систему бухгалтерського обліку, що своєчасно забезпечує точну, повну та достовірну інформацію;
(c) підлягають незалежному зовнішньому аудиту, що проводиться відповідно до визнаних на міжнародному рівні стандартів аудиту аудиторською службою, функціонально незалежною від відповідної особи чи суб’єкта;
(d) застосовують відповідні правила та процедури надавання фінансування третім особам, включаючи прозорі, недискримінаційні, ефективні та дієві процедури перевірки, правила стягування безпідставно сплачених коштів та правила припинення доступу до фінансування;
(e) оприлюднюють достатню інформацію про їхніх одержувачів, рівноцінну інформації, що передбачена статтею 38;
(f) забезпечують захист персональних даних, рівноцінний захисту, зазначеному в статті 5.
Крім того, за погодженням із відповідними особами чи суб’єктами Комісія може оцінювати інші правила та процедури, наприклад витрати на адміністрування бухгалтерської практики цих осіб чи суб’єктів. За результатами такої оцінки Комісія може вирішити покладатися на ці правила та процедури.
Особи чи суб’єкти, що були оцінені відповідно до першого та другого підпараграфів, невідкладно інформують Комісію, чи зазнали їхні системи, правила чи процедури будь-яких суттєвих змін, що можуть вплинути на достовірність оцінки Комісії.
5. Якщо відповідні особи чи суб’єкти дотримуються параграфа 4 лише частково, Комісія вживає належних наглядових заходів для забезпечення захисту фінансових інтересів Союзу. Такі заходи зазначаються у відповідних угодах. Інформація про будь-які такі заходи надається Європейському Парламенту і Раді на їхню вимогу.
6. Комісія може вирішити не вимагати оцінювання ex ante згідно з параграфами 3 і 4:
(a) стосовно органів Союзу, зазначених у статтях 70 та 71, та органів або осіб, зазначених у пункті (c) (viii) першого підпараграфа статті 62(1), що ухвалили фінансові правила за попередньою згодою Комісії;
(b) стосовно третіх країн або призначуваних ними органів, якщо Комісія продовжує виконувати функції управління фінансами, що гарантують достатній захист фінансових інтересів Союзу; або
(c) стосовно процедур, що прямо вимагаються Комісією, включаючи її власні процедури і процедури, зазначені в базових актах.
7. Якщо системи, правила чи процедури осіб або суб’єктів, зазначених у пункті (c) першого підпараграфа статті 62(1), оцінені як відповідні, внески Союзу до цих осіб або суб’єктів можуть виконуватися згідно з цим розділом. Якщо такі особи чи суб’єкти беруть участь у запрошенні подати пропозиції, вони повинні дотримуватися правил запрошення подати пропозиції, що викладені в розділі VIII. У такому разі розпорядник може вирішити підписати угоду про внесок або угоду про фінансування замість угоди про надання гранту.
Стаття 155. Використання коштів Союзу та виконання бюджетних гарантій
1. Особи та суб’єкти, що використовують кошти Союзу або виконують бюджетні гарантії, надають Комісії:
(a) звіт про використання коштів Союзу або виконання бюджетних гарантій, включаючи виконання умов або досягнення результатів, зазначених у пункті (а) першого підпараграфа статті 125(1);
(b) якщо внесок відшкодовує видатки, їхню бухгалтерську звітність щодо понесених видатків;
(c) заяву менеджменту, що містить інформацію, зазначену в пункті (a) та, у відповідних випадках, в пункті (b), і що підтверджує, що:
(i) інформація викладена належним чином, є повною і достовірною;
(ii) кошти Союзу були використані за цільовим призначенням, згідно з угодами про внесок, угодами про фінансування чи гарантійними угодами або, у відповідних випадках, згідно з відповідними галузевими правилами;
(iii) запроваджені системи контролю дають необхідні гарантії щодо законності основних транзакцій;
(d) огляд підсумкових аудиторських звітів та проведених контрольних заходів, включаючи аналіз характеру та масштабів помилок та слабких місць, виявлених у системах, а також ужитих або планованих коригувальних дій.
У випадках взаємного використання результатів аудитів згідно зі статтею 127 зазначений у пункті (d) першого підпараграфа цього параграфа огляд повинен включати всю відповідну аудиторську документацію, що буде предметом взаємного використання.
Стосовно заходів, що завершуються до кінця відповідного фінансового року, остаточний звіт може замінювати заяву менеджменту, згадану в пункті (c) першого підпараграфа, за умови що він поданий до 15 лютого наступного фінансового року.
Зазначені в першому підпараграфі документи супроводжуються висновком незалежного аудиторського органу, складеним відповідно до визнаних на міжнародному рівні стандартів аудиту. У такому висновку зазначається, чи створені системи контролю функціонують належним чином та є економічно ефективними, і чи є основні транзакції законними. У висновку також зазначається, чи аудиторська перевірка ставить під сумнів зміст заяви менеджменту, згаданої в пункті (c) першого підпараграфа. За відсутності такого висновку розпорядник може вимагати гарантій еквівалентного рівня за допомогою інших незалежних засобів.
Документи, зазначені в першому підпараграфі, надаються Комісії не пізніше 15 лютого наступного фінансового року. Згаданий у третьому підпараграфі висновок надається Комісії не пізніше 15 березня зазначеного року.
Зобов'язання, викладені в цьому параграфі, не обмежують угоди, укладені з ЄІБ, ЄІФ, організаціями держав-членів, міжнародними організаціями та третіми країнами. Стосовно заяви менеджменту такі угоди повинні включати принаймні обов’язок цих суб’єктів щороку надавати Комісії заяву про те, що протягом відповідного фінансового року кошти Союзу використовувались та обліковувались відповідно до статті 154(3) і (4) та відповідно до зобов’язань, передбачених у таких угодах. Така заява може бути включена до остаточного звіту, якщо здійснюваний захід обмежується 18 місяцями.
2. При використанні коштів Союзу особи та суб’єкти повинні:
(a) дотримуватись чинного права Союзу та узгоджених міжнародних стандартів і стандартів Союзу, а отже, не підтримувати заходів, що сприяють відмиванню грошей, фінансуванню тероризму, ухилянню від сплати податків, чи податковому шахрайству;
(b) при виконанні фінансових інструментів та бюджетних гарантій відповідно до розділу X не укладати нових або поновлених операцій із суб’єктами, зареєстрованими або заснованими в юрисдикціях, що зазначені у відповідній політиці Союзу про некооперативні юрисдикції, або що визначені як треті країни з високим ризиком відповідно до статті 9(2) Директиви (ЄС) 2015/849, або що фактично не відповідають податковим стандартам Союзу або міжнародним податковим стандартам щодо прозорості та обміну інформацією.
Суб’єкти можуть відступати від пункту (b) першого підпараграфа, тільки якщо захід фізично реалізується в одній із таких юрисдикцій і не має жодних ознак того, що відповідна операція підпадає під будь-яку з категорій, перелічених у пункті (а) першого підпараграфа.
При укладанні угод із фінансовими посередниками суб’єкти, що виконують фінансові інструменти та бюджетні гарантії відповідно до розділу X, повинні транспонувати зазначені в цьому параграфі вимоги до відповідних угод та вимагати від фінансових посередників звітувати про їх дотримання.
3. При виконанні фінансових інструментів та бюджетних гарантій відповідно до розділу X особи та суб’єкти застосовують принципи та стандарти, встановлені правом Союзу про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму, зокрема Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/847 (- 53) і Директиву (ЄС) 2015/849. Вони обумовлюють фінансування згідно з цим Регламентом розкриттям інформації про бенефіціарних власників відповідно до Директиви (ЄС) 2015/849 та оприлюднюють звітні дані щодо кожної країни в розумінні статті 89(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (- 54).
4. Комісія перевіряє, чи використовуються кошти Союзу або бюджетні гарантії згідно з умовами, викладеними у відповідних угодах. Якщо витрати особи чи суб’єкта відшкодовуються на основі спрощеного варіанту витрат відповідно до пунктів (c), (d) та (e) першого підпараграфа статті 125(1), то стаття 181(1)-(5) і статті 182-185 застосовуються mutatis mutandis. Якщо кошти Союзу або бюджетні гарантії використовувалися з порушенням зобов’язань, викладених у відповідних угодах, застосовується стаття 131.
5. У фінансованих декількома донорами заходах, якщо внесок Союзу відшкодовує видатки, передбачена в параграфі 4 процедура полягає в перевірянні того, чи використовувала особа або суб’єкт суму, що відповідає сплаченій Комісією сумі стосовно відповідного заходу, згідно з умовами, встановленими у відповідній угоді про грант, угоді про внесок або угоді про фінансування.
6. Угоди про внесок, угоди про фінансування та гарантійні угоди повинні чітко визначати функції та зобов’язання особи чи суб’єкта, що використовує кошти Союзу, включаючи зобов’язання, викладені в статті 129, та умови сплати внеску. Такі угоди також, у відповідних випадках, повинні визначати взаємно узгоджену винагороду, що повинна відповідати умовам, згідно з якими здійснюються заходи, з урахуванням ситуацій кризи та нестабільності, та, якщо необхідно, залежати від досягнутих результатів. Такі угоди також повинні включати правила звітування перед Комісією про виконання завдань, очікувані результати, включаючи показники результативності, та зобов’язання осіб або суб’єктів, що використовують кошти Союзу, невідкладно повідомляти Комісію про випадки виявленого шахрайства та правопорушення і про заходи щодо їх подальшого контролю.
7. Усі угоди про внесок, угоди про фінансування та гарантійні угоди надаються Європейському Парламенту і Раді на їхню вимогу.
8. Ця стаття не застосовується до внеску Союзу до органів Союзу, що підпадають під окрему процедуру схвалення виконання бюджету відповідно до статей 70 та 71, за винятком можливих спеціальних угод про внесок.
Стаття 156. Непряме управління з міжнародними організаціями
1. Комісія відповідно до пункту (c)(ii) першого підпараграфа статті 62(1) може виконувати бюджет непрямо з міжнародними організаціями публічного сектора, створеними згідно з міжнародними угодами (далі - "міжнародні організації"), та зі спеціалізованими агентствами, створеними такими організаціями. Такі угоди передаються Комісії в рамках оцінювання, що його проводить Комісія відповідно до статті 154(3).
2. Зазначені нижче організації прирівнюються до міжнародних організацій:
(a) Міжнародний Комітет Червоного Хреста;
(b) Міжнародна федерація національних товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.
3. Комісія може ухвалити належним чином обґрунтоване рішення про надання статусу міжнародної організації неприбутковій організації, за умови що вона відповідає таким умовам:
(a) вона є юридичною особою та має автономні органи управління;
(b) її створено для виконання спеціальних завдань, що становлять загальний міжнародний інтерес;
(c) щонайменше шість держав-членів є членами неприбуткової організації;
(d) їй надаються належні фінансові гарантії;
(e) вона діє на основі постійної структури та відповідно до систем, правил та процедур, що можуть бути оцінені відповідно до статті 154(3).
4. Якщо міжнародні організації використовують кошти в рамках непрямого управління, застосовуються укладені з ними угоди про перевірку.
Стаття 157. Непряме управління з організаціями держав-членів
1. Комісія відповідно до пунктів (c)(v) та (vi) першого підпараграфа статті 62(1) може виконувати бюджет непрямо з організаціями держав-членів.
2. Якщо Комісія виконує бюджет непрямо з організаціями держав-членів, вона покладається на системи, правила та процедури таких організацій, що були оцінені відповідно до статті 154(3) та (4).
3. Рамкові угоди про фінансове партнерство, укладені з організаціями держав-членів згідно зі статтею 130, додатково визначають обсяг та порядок взаємного використання систем, правил та процедур організацій держав-членів та можуть включати окремі положення про взаємне використання результатів оцінювань та аудитів згідно зі статтями 126 та 127.
Стаття 158. Непряме управління з третіми країнами
1. Комісія може виконувати бюджет опосередковано з третьою країною або призначеними цією країною органами відповідно до пункту (c)(i) першого підпараграфа статті 62(1) шляхом укладення угоди про фінансування, що описує інтервенції Союзу в третю країну та встановлює метод виконання щодо кожної частини заходу.
2. Стосовно тієї частини заходу, що виконується непрямо з третьою країною або призначеними нею органами, угода про фінансування, на додаток до зазначених у статті 155(5) елементів, повинна чітко визначати ролі та обов’язки третьої країни та Комісії при використанні коштів. Угода про фінансування також визначає правила та процедури, що підлягають застосовуванню третьою країною при використанні коштів Союзу.
Стаття 159. Операції змішаного фінансування
1. Управління операціями змішаного фінансування здійснює Комісія або особи чи суб’єкти, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1).
2. Розділ X застосовується у випадках виконання фінансових інструментів та бюджетних гарантій у рамках механізму або платформи змішаного фінансування.
3. Щодо фінансових інструментів та бюджетних гарантій, виконуваних у рамках механізмів або платформ змішаного фінансування, пункт (h) першого підпараграфа статті 209(2) вважається дотриманим, якщо оцінювання ex ante проводиться до встановлення відповідного механізму або платформи змішаного фінансування.
4. Річні звіти згідно зі статтею 249 складаються на рівні механізму або платформи змішаного фінансування з урахуванням усіх фінансових інструментів та бюджетних гарантій, що згруповані в рамках цього механізму або платформи, і з чітким визначенням різних видів фінансової підтримки, що наявні в рамках механізму або платформи.
РОЗДІЛ VII
ЗАКУПІВЛІ ТА КОНЦЕСІЇ
ГЛАВА 1
Загальні положення
Стаття 160. Принципи, застосовні до договорів, та сфера застосування
1. Усі договори, що повністю або частково фінансуються з бюджету, повинні відповідати принципам прозорості, пропорційності, однакового ставлення та недискримінації.
2. Усі договори укладаються на якомога ширшій конкурсній основі, за винятком випадків, коли використовується процедура, зазначена в пункті (d) статті 164(1).
Розрахункова вартість договору не повинна визначатися з метою обходу застосовних правил, а також не допускається поділ договору для такої мети.
Публічний замовник за потреби ділить договір на частини з урахуванням широкої конкуренції.
3. Публічні замовники не повинні використовувати рамкові угоди неналежним чином або так, щоб метою чи наслідками таких договорів були перешкоджання конкуренції, її обмеження або викривлення.
4. СНДЦ може отримувати фінансування за рахунок асигнувань, відмінних від асигнувань на дослідження і технологічний розвиток, стосовно його участі у процедурах закупівель, що фінансуються повністю або частково з бюджету.
5. Правила щодо закупівель, викладені в цьому Регламенті, не застосовуються до діяльності СНДЦ, що провадиться від імені третіх осіб, за винятком принципів прозорості та однакового ставлення.
Стаття 161. Додаток про закупівлі і делегування повноважень
Детальні правила щодо закупівель викладені в додатку I до цього Регламенту. Щоб гарантувати, що установи Союзу при укладанні договорів за власний рахунок застосовують ті самі стандарти, що і стандарти, встановлені для публічних замовників, на яких поширюється дія Директив 2014/23/ЄС та 2014/24/ЄС, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 269 цього Регламенту для внесення змін до додатка I до цього Регламенту, щоб приводити зазначений додаток у відповідність до змін, внесених до зазначених Директив, та вносити відповідні технічні зміни.
Стаття 162. Змішані договори і спільна закупівельна термінологія
1. Змішаний договір стосовно двох або більше видів закупівель (роботи, товари чи послуги) або концесій (роботи чи послуги) чи як закупівель, так і концесій, укладається відповідно до положень, застосовних до того виду закупівель, що характеризує основний предмет відповідного договору.
2. У разі змішаних договорів, що стосуються товарів та послуг, основний предмет визначається шляхом порівняння вартості відповідних товарів чи послуг.
Договір стосовно одного виду закупівель (роботи, товари чи послуги) або концесій (роботи чи послуги), укладається відповідно до положень, застосовних до відповідного публічного договору.
3. Цей розділ не застосовується до договорів про надання технічної допомоги, укладених з ЄІБ або ЄІФ.
4. Будь-яке покликання на номенклатуру в контексті закупівель робиться з використанням Спільної закупівельної термінології (CPV) відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2195/2002 (- 55).
Стаття 163. Заходи з оприлюднення
1. Щодо процедур із вартістю не менше граничних значень, що вказані в статті 175(1) або статті 178, публічний замовник публікує в Офіційному віснику Європейського Союзу:
(a) повідомлення про договір для початку процедури, за винятком процедури, зазначеної в пункті (d) статті 164(1);
(b) повідомлення про укладення договору щодо результатів процедури.
2. Процедури з вартістю менше граничних значень, що вказані в статті 175(1) або статті 178, рекламуються за допомогою відповідних засобів.
3. Публікація певної інформації про укладення договору може не здійснюватися, якщо її оприлюднення перешкоджатиме правозастосуванню або іншим чином суперечитиме суспільному інтересу, зашкодить законним комерційним інтересам економічних операторів або може зашкодити добросовісній конкуренції між ними.
Стаття 164. Процедури закупівель
1. Процедури закупівель для укладання концесійних договорів або публічних договорів, включаючи рамкові угоди, повинні мати одну з таких форм:
(a) відкрита процедура;
(b) закрита процедура, в тому числі через динамічну систему закупівель;
(c) конкурс проектів;
(d) переговорна процедура, в тому числі без попереднього оприлюднення;
(e) конкурсний діалог;
(f) конкурсна процедура з переговорами;
(g) інноваційне партнерство;
(h) процедури із запрошенням до висловлення зацікавленості.
2. У відкритих процедурах будь-який зацікавлений економічний оператор може подати тендерну пропозицію.
3. У закритих процедурах, конкурсних діалогах, конкурсних процедурах із переговорами та в інноваційних партнерствах будь-який економічний оператор може подати заявку на участь, надавши інформацію, що її вимагає публічний замовник. Публічний замовник запрошує всіх конкурсантів, що відповідають критеріям відбору та не перебувають у жодній із ситуацій, зазначених у статтях 136(1) та 141(1), подати тендерну пропозицію.
Незважаючи на перший підпараграф, публічний замовник може обмежити кількість конкурсантів, яких буде запрошено взяти участь у процедурі, на основі об’єктивних та недискримінаційних критеріїв відбору, що повинні бути зазначені в повідомленні про договір або в запрошенні до висловлення зацікавленості. Кількість запрошених конкурсантів повинна бути достатньою для забезпечення справжньої конкуренції.
4. У всіх процедурах, що передбачають переговори, публічний замовник обговорює з учасниками тендеру умови початкової та будь-яких подальших тендерних пропозицій або їхніх частин, окрім остаточних тендерних пропозицій, з метою покращення їхнього змісту. Мінімальні вимоги та критерії, зазначені в закупівельній документації, не підлягають обговоренню.
Публічний замовник може укласти договір на основі первісного тендеру без переговорів, якщо він зазначив у закупівельній документації, що залишає за собою таке право.
5. Публічний замовник може використовувати:
(a) відкриту чи закриту процедуру для будь-якої закупівлі;
(b) процедури, що передбачають запрошення до висловлення зацікавленості, для договорів, вартість яких нижча за граничні значення, вказані в статті 175(1), для попереднього відбору конкурсантів, яких буде запрошено подати тендерні пропозиції у відповідь на майбутні закриті запрошення до участі в тендері, або для формування списку постачальників, яких буде запрошено подати заявки на участь або тендерні пропозиції;
(c) конкурс проектів для придбання плану або проекту, обраного журі на конкурсній основі;
(d) інноваційне партнерство для розробки інноваційного продукту, послуги чи інноваційних робіт та для подальшої закупівлі отриманих у результаті цього товарів, послуг чи робіт;
(e) конкурсну процедуру з переговорами або конкурсний діалог для концесійних договорів, для зазначених у додатку XIV до Директиви 2014/24/ЄС договорів про надання послуг у випадках, коли у відповідь на відкриту або закриту процедуру після завершення початкової процедури були подані тільки незаконні або неприйнятні тендерні пропозиції, і для випадків, коли це виправдано особливими обставинами, пов’язаними, серед іншого, з характером або складністю предмета договору або з конкретним видом договору, як додатково передбачено в додатку I до цього Регламенту;
(f) переговорну процедуру для договорів із вартістю, нижчою за граничні значення, вказані в статті 175(1), або переговорну процедуру без попереднього оприлюднення для окремих видів закупівель, що виходять за межі сфери регулювання Директиви 2014/24/ЄС, або за чітко визначених виняткових обставин, викладених у додатку I до цього Регламенту.
6. Динамічна система закупівель повинна протягом строку свого існування бути відкритою для будь-якого економічного оператора, що відповідає критеріям відбору.
Публічний замовник повинен дотримуватися правил закритої процедури у разі проведення закупівель через динамічну систему закупівель.
Стаття 165. Міжінституційні закупівлі та спільні закупівлі
1. Якщо договір або рамкова угода становить інтерес для двох або більше установ Союзу, виконавчих агентств чи органів Союзу, зазначених у статтях 70 та 71, і коли є можливість досягти підвищення ефективності, відповідні публічні замовники можуть здійснювати процедуру та управління наступним договором або рамковою угодою на міжінституційній основі під керівництвом одного з публічних замовників.
Органи та особи, яким доручено здійснення конкретних заходів у рамках СЗБП відповідно до розділу V ДЄС, та Офіс Генерального секретаря Ради керівників європейських шкіл також можуть брати участь у міжінституційних процедурах.
Умови рамкової угоди поширюються тільки на тих публічних замовників, що вказані для таких цілей у закупівельній документації, і на тих економічних операторів, що є стороною рамкової угоди.
2. Якщо договір або рамкова угода необхідні для імплементації спільної дії установою Союзу та одним або декількома публічними замовниками з держав-членів, процедура закупівель може здійснюватися спільно такою установою Союзу та публічними замовниками.
Спільні закупівлі можуть проводитися з державами ЄАВТ та країнами-кандидатами на членство в Союзі, якщо така можливість була прямо передбачена двостороннім або багатостороннім договором.
Процедурні положення, що застосовуються до установ Союзу, поширюються на спільні закупівлі.
Якщо частка в загальній розрахунковій вартості договору, що вона стосується публічного замовника держави-члена або що управління нею здійснює цей публічний замовник, дорівнює або перевищує 50 %, або в інших належним чином обґрунтованих випадках установа Союзу може вирішити, що процедурні правила, застосовні до публічного замовника держави-члена, поширюються на спільні закупівлі, за умови що ці правила можуть вважатися еквівалентними правилам установи Союзу.
Установа Союзу та публічний замовник із держави-члена, держави-члена ЄАВТ або країни-кандидата на членство в Союзі, що беруть участь у спільних закупівлях, досягають згоди, зокрема, щодо детальних практичних заходів з оцінювання заявок на участь або тендерних пропозицій, укладення договору, законодавства, що застосовується до договору, та щодо компетентного суду для розгляду спорів.
Стаття 166. Підготування процедури закупівель
1. До початку процедури закупівель публічний замовник може провести попередні консультації щодо ринку, щоб підготувати процедуру.
2. У закупівельній документації публічний замовник визначає предмет закупівель шляхом опису його потреб та необхідних характеристик робіт, товарів чи послуг, що будуть закуплені, та вказує застосовні критерії виключення, відбору та присудження. Публічний замовник також зазначає, які елементи встановлюють мінімальні вимоги, що їм повинні відповідати всі тендерні пропозиції. Мінімальні вимоги включають дотримання відповідних вимог екологічного законодавства, законодавства про соціальне забезпечення і трудового законодавства, що встановлені правом Союзу, національним правом, колективними угодами або відповідними міжнародними конвенціями з питань соціального забезпечення та захисту довкілля, що зазначені в додатку X до Директиви 2014/24/ЄС.
Стаття 167. Укладання договорів
1. Договори укладаються на основі критеріїв присудження, за умови що публічний замовник перевірив таке:
(a) тендерна пропозиція відповідає мінімальним вимогам, зазначеним у закупівельній документації;
(b) конкурсант або учасник тендеру не виключений згідно зі статтею 136 або не відсторонений згідно зі статтею 141;
(c) конкурсант або учасник тендеру відповідає критеріям відбору, зазначеним у закупівельній документації, і не має конфліктів інтересів, що можуть негативно вплинути на виконання договору.
2. Публічний замовник застосовує критерії відбору для оцінювання придатності конкурсанта або учасника тендеру. Критерії відбору повинні стосуватися лише здатності в правовому та регуляторному відношенні провадити професійну діяльність, економічної та фінансової спроможності, а також технічної та професійної спроможності. СНДЦ вважається таким, що відповідає вимогам щодо фінансової спроможності.
3. Публічний замовник застосовує критерії присудження для оцінювання тендерної пропозиції.
4. Публічний замовник укладає договори залежно від того, яка тендерна пропозиція найбільш економічно вигідна, а саме відповідно до одного з трьох методів: найнижча ціна, найнижчі витрати або найкраще співвідношення ціни та якості.
У разі методу, заснованого на найнижчих витратах, публічний замовник використовує підхід, що ґрунтується на економічній ефективності, включаючи розрахунок вартості життєвого циклу.
У разі методу, заснованого на найкращому співвідношенні ціни та якості, публічний замовник враховує ціну або вартість та інші критерії якості, пов’язані з предметом договору.
Стаття 168. Подання, електронна комунікація та оцінювання
1. Публічний замовник встановлює строки прийому тендерних пропозицій та заявок на участь відповідно до пункту 24 додатка I та з урахуванням складності закупівлі, надаючи економічним операторам достатній строк для підготування своїх тендерних пропозицій.
2. Якщо він вважатиме це належним та пропорційним, публічний замовник може вимагати від учасників тендеру надання гарантії, щоб забезпечити, що подані тендерні пропозиції не будуть відкликані до підписання договору. Необхідна гарантія повинна становити від 1 до 2 % загальної розрахункової вартості договору.
Публічний замовник звільняє гарантів від їхніх зобов’язань за гарантіями:
(a) стосовно відсторонених учасників тендеру або відхилених тендерних пропозицій згідно з пунктом 30.2(b) або (c) додатка I після надання інформації про результат процедури;
(b) стосовно учасників тендеру, ранжованих згідно з пунктом 30.2(e) додатка I, після підписання договору.
3. Публічний замовник відкриває всі заявки на участь і тендерні пропозиції. Але він відхиляє:
(a) заявки на участь і тендерні пропозиції, що надійшли пізніше встановленого для прийому строку, не відкриваючи їх;
(b) тендерні пропозиції, що надійшли вже відкритими, не вивчаючи їхнього змісту.
4. Публічний замовник оцінює всі заявки на участь або тендерні пропозиції, не відхилені на етапі відкриття згідно з параграфом 3, на основі зазначених у закупівельній документації критеріїв з метою укладення договору або проведення електронного аукціону.
5. Розпорядник може відмовитись від призначення оцінювального комітету, як це передбачено в статті 150(2), у таких випадках:
(a) вартість договору є нижчою за граничні показники, зазначені в статті 175(1);
(b) за результатами аналізу ризиків у випадках, зазначених у пунктах (c), (e), (f)(i), (f)(iii) та (h) другого підпараграфа пункту 11.1 додатка I;
(c) за результатами аналізу ризиків при відновленні конкурсу в межах рамкової угоди;
(d) щодо процедур у сфері зовнішніх заходів, вартість яких не перевищує 20000 євро.
6. Заявки на участь і тендерні пропозиції, що не відповідають усім мінімальним вимогам, викладеним у закупівельній документації, відхиляються.
Стаття 169. Контакти під час процедури закупівель
1. До закінчення строку прийому заявок на участь або тендерних пропозицій публічний замовник може надавати додаткову інформацію про закупівельну документацію, якщо він виявить помилку чи випуск у тексті, або на вимогу конкурсантів або учасників тендеру. Надана інформація повинна бути повідомлена всім конкурсантам або учасникам тендеру.
2. Після закінчення строку прийому заявок на участь або тендерних пропозицій, щоразу при встановленні контакту і в належним чином обґрунтованих випадках, зазначених у статті 151, коли контакт не встановлено, у файлі закупівель зберігається відповідна інформація.
Стаття 170. Рішення про укладення договору та інформація для конкурсантів або учасників тендеру
1. Відповідальний розпорядник вирішує, з ким буде укладено договір, відповідно до критеріїв відбору та присудження, зазначених у закупівельній документації.