Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1307/2013 від 17 грудня 2013 року про запровадження правил для прямих виплат фермерам за схемами підтримки в рамках спільної сільськогосподарської політики та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 637/2008 та Регламенту Ради (ЄС) № 73/2009

1. Держави-члени можуть до 1 серпня 2014 року вирішити застосовувати схему базової виплати на регіональному рівні. У таких випадках вони повинні визначити регіони за об’єктивними та недискримінаційними критеріями, такими як: агрономічні та соціо-економічні характеристики, регіональний сільськогосподарський потенціал або інституційна чи адміністративна структура.

Держави-члени, які застосовують статтю 36, можуть до 1 серпня року ухвалити рішення, вказане в першому підпараграфі, який передує першому року запровадження схеми базової виплати.

2. Держави-члени повинні розподілити річне національне граничне значення для схеми базової виплати, вказане в статті 22(1), між регіонами на підставі об’єктивних та недискримінаційних критеріїв.

Держави-члени, які не застосовують статтю 30(2), повинні зробити такий розподіл після застосування лінійного зменшення, передбаченого в статті 30(1).

3. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що регіональні граничні значення можуть підлягати щорічним поступовим змінам відповідно до попередньо визначених річних інтервалів та об’єктивних і недискримінаційних критеріїв, таких як: сільськогосподарський потенціал та екологічні критерії.

4. Наскільки це необхідно для дотримання застосовних регіональних граничних значень, визначених відповідно до параграфа 2 або 3, держави-члени повинні зробити лінійне зменшення або збільшення вартості прав на виплати в кожному з відповідних регіонів.

5. Держави-члени, які застосовують параграф 1, можуть вирішити припинити застосування схеми базової виплати на регіональному рівні з дати, яку вони встановлять.

6. Держави-члени, які застосовують другий підпараграф параграфа 1, повідомляють Комісію про будь-яке рішення, вказане у зазначеному підпараграфі, та про заходи, вжиті для застосування параграфів 2 та 3, до 1 серпня 2014 року.

Держави-члени, які застосовують другий підпараграф параграфа 1, повідомляють Комісію до 1 серпня відповідного року про будь-яке рішення, вказане у зазначеному підпараграфі, та про заходи, вжиті для цілей застосування параграфів 2 та 3.

Держави-члени, які застосовують параграф 1, повідомляють Комісію про будь-яке рішення, зазначене в параграфі 5, до 1 серпня року, який передує першому року впровадження такого рішення.

1. Права на виплати призначають фермерам, які мають право на отримання прямих виплат відповідно до статті 9 цього Регламенту, за умови що:

(a) вони подають заявку на призначення прав на виплати відповідно до схеми базової виплати до кінцевої дати для подання заявок у 2015 році, яку належить встановити відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 78 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, за винятком випадків форс-мажору або виняткових обставин; та

(b) вони мали право на виплати до будь-якого скорочення або винятку, передбачених в главі 4 розділу II Регламенту (ЄС) № 73/2009, за заявкою на надання допомоги в формі прямих виплат, заявкою на отримання національної допомоги на перехідний період або заявкою на отримання додаткових національних прямих виплат відповідно до Регламенту (ЄС) № 73/2009 для 2013 року.

Перший підпараграф не застосовується у державах-членах, які застосовують статтю 21(3) цього Регламенту.

Держави-члени можуть призначати права на виплати фермерам, які мають право на прямі виплати відповідно до статті 9 цього Регламенту, які виконують умову, передбачену в пункті (a) першого підпараграфа, та які:

(a) не отримали виплат за 2013 рік за заявкою про надання допомоги, зазначеною в першому підпараграфі цього параграфа, та які станом на дату, встановлену відповідною державою-членом відповідно до статті 11(2) Регламенту Комісії (ЄС) № 1122/2009 (- 2), для 2013 року подання заявок:

(i) у державах-членах, які застосовують схему єдиної виплати:

- виробляли фрукти, овочі, продовольчу картоплю, насіннєву картоплю та декоративні рослини, і зробили це на мінімальній площі, розмір якої виражено в гектарах, якщо відповідна держава-член вирішить ухвалити таку вимогу, або

- обробляли виноградники; або

(ii) у державах-членах, які застосовують схему єдиної виплати на площу, мають лише сільськогосподарські землі, які станом на 30 червня 2003 року, як передбачено в статті 124(1) Регламенту (ЄС) № 73/2009, не перебували в належному сільськогосподарському стані;

(b) у 2014 році отримали призначення прав на виплати з національного резерву відповідно до схеми єдиної виплати на підставі статті 41 або 57 Регламенту (ЄС) № 73/2009; або

(c) ніколи не утримували ні у власності, ні в оренді прав на виплати, запроваджених на підставі Регламенту (ЄС) № 73/2009 або Регламенту (ЄС) № 1782/2003, та які надають підтверджувані докази, за якими на дату, встановлену державою-членом відповідно до статті 11(2) Регламенту (ЄС) № 1122/2009 для 2013 року подання заявок, вони здійснювали виробництво, розведення сільськогосподарських тварин або вирощування сільськогосподарських продуктів, в тому числі шляхом збирання врожаю, доїння, розведення та утримання тварин для сільськогосподарських цілей. Держави-члени можуть запровадити власні додаткові та недискримінаційні критерії прийнятності для цієї категорії фермерів, у частині належних умінь, досвіду або підготовки.

2. Крім як у разі форс-мажору або виняткових обставин, кількість прав на виплати, призначених на одного фермера у 2015 році, повинна дорівнювати кількості прийнятних гектарів, які фермер декларує в його заявці на отримання допомоги відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 72(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013 для 2015 року, та які він має в своєму розпорядженні на дату, встановлену державою-членом. Така дата не повинна бути більш пізньою за дату, встановлену на території такої держави-члена для внесення змін до такої заявки на отримання допомоги.

3. Держави-члени можуть застосовувати одне або декілька обмежень, визначених в параграфах 4-7, до кількості прав на виплати, які належить призначити на підставі параграфа 2.

4. Держави-члени можуть вирішити, що кількість прав на виплати, яка має бути призначена, повинна дорівнювати або кількості прийнятних гектарів, які фермер задекларував відповідно до статті 34(2) Регламенту (ЄС) № 73/2009 у 2013 році, або кількості прийнятних гектарів, вказаних у параграфі 2 цієї статті, залежно від того, яка з них є найменшою. Для Хорватії використання такої опції повинно бути без обмеження призначення прав на виплати для розмінованих гектарів відповідно до статті 20(4) цього Регламенту.

5. Якщо загальна кількість прийнятних гектарів, зазначених в параграфі 2 цієї статті, задекларованих на території держави-члена, призведе до збільшення більше ніж на 35 % загальної кількості прийнятних гектарів, задекларованих відповідно до статті 35 Регламенту (ЄС) № 73/2009 у 2009 році, або для Хорватії у 2013 році, держави-члени можуть обмежити кількість прав на виплати, які належить призначити у 2015 році, до мінімуму 135 % або 145 % від загальної кількості прийнятних гектарів, задекларованих у 2009 році, або, для Хорватії, від загальної кількості прийнятних гектарів, задекларованих у 2013 році, відповідно до статті 35 Регламенту (ЄС) № 73/2009.

Якщо вони використовують таку опцію, держави-члени повинні призначити фермерам зменшену кількість прав на виплати. Таку кількість розраховують шляхом застосування пропорційного скорочення до додаткової кількості прийнятних гектарів, задекларованих кожним фермером у 2015 році, по відношенню до кількості прийнятних гектарів у розумінні статті 34(2) Регламенту (ЄС) № 73/2009, які такий фермер задекларував у його заявці на отримання допомоги у 2011 році, або, для Хорватії, у 2013 році, без обмеження розмінованих гектарів, для яких права на виплати призначають відповідно до статті 20(4) цього Регламенту.

6. Держави-члени можуть ухвалити рішення застосувати, для цілей встановлення кількості прав на виплати, які мають бути призначені одному фермеру, коефіцієнт скорочення до таких прийнятних гектарів, зазначених в параграфі 2, які складаються з постійних луків, які розташовані в зонах зі складними кліматичними умовами, зокрема, обумовлених їхньою висотою над рівнем моря, та таких інших природних обмежень як погана якість ґрунту, круті схили, постачання води.

7. Держави-члени можуть вирішити, що кількість прав на виплати, які мають бути призначені фермеру, повинна дорівнювати кількості прийнятних гектарів, зазначених в параграфі 2 цієї статті, які не були гектарами виноградників станом на дату, визначену державою-членом відповідно до статті 11(2) Регламенту (ЄС) № 1122/2009 для 2013 року подання заявки, або гектарами орних земель під постійними теплицями.

8. У випадку продажу або оренди їхнього господарства або його частини, фізичні або юридичні особи, які виконують параграф 1 цієї статті, можуть шляхом використання договору, підписаного до кінцевої дати подання заявок у 2015 році, яка має бути встановлена відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 78 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, передати право на отримання прав на виплати відповідно до параграфа 1 цієї статті одному або декільком фермерам, за умови що останні виконують умови, встановлені в статті 9 цього Регламенту.

9. Держава-член може вирішити визначити мінімальний розмір для кожного господарства, виражений в прийнятних гектарах, виходячи з якого фермер може подавати заявку на призначення прав на виплати. Такий мінімальний розмір не повинен перевищувати граничне значення, визначене в пункті (b) статті 10(1) у поєднанні з параграфом 2 зазначеної статті.

10. Держави-члени, в разі необхідності, до 1 серпня 2014 року повідомляють Комісію про рішення, зазначені в цій статті.

11. Комісія ухвалює імплементаційні акти, які встановлюють правила щодо заявок на призначення прав на виплати, поданих в році призначення прав на виплати, якщо такі права на виплати можуть бути ще не остаточно запровадженими та якщо таке призначення зазнало впливу конкретних обставин. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

1. У 2015 році держави-члени розраховують одиничну вартість прав на виплату шляхом ділення закріплених відсотків національного граничного значення, визначеного в додатку II для кожного відповідного року, на кількість прав на виплату у 2015 році на національному або регіональному рівні, за винятком тих, що були призначені з національного резерву або регіональних резервів у 2015 році.

Зазначений в першому підпараграфі закріплений відсоток розраховують шляхом ділення національного або регіонального граничного значення для схеми базової виплати, яку встановлюють відповідно до статті 22(1) або відповідно до статті 23(2) цього Регламенту для 2015 року, після застосування лінійного зменшення, передбаченого в параграфі 1, або, у відповідних випадках, в параграфі 2 статті 30, на національне граничне значення для 2015 року, визначене в додатку II. Права на виплату повинні бути виражені в кількості, яка відповідає кількості гектарів.

2. Як відступ від методу розрахунку, зазначеного в параграфі 1, держави-члени можуть вирішити диференціювати вартість прав на виплату у 2015 році, за винятком тих, які були призначені з національного резерву або регіональних резервів у 2015 році, для кожного відповідного року на основі їхньої початкової одиничної вартості, розрахованої відповідно до статті 26.

3. Найпізніше з 2019 року подання заявок всі права на виплати у державах-членах або, в разі застосування статті 23, в регіоні, повинні мати уніфіковану одиничну вартість.

4. Як відступ від параграфа 3, будь-яка держава-член може вирішити, що права на виплату з початковою одиничною вартістю, розрахованою відповідно до статті 26, яка є нижчою за 90 % від національної або регіональної початкової вартості у 2019 році, повинна, найпізніше для 2019 року подання заявок, мати їхню початкову вартість збільшену на щонайменше одну третину від різниці між їхньою початковою одиничною вартістю та 90 % від національної або регіональної початкової вартості у 2019 році.

Держави-члени можуть вирішити встановити відсоток, зазначений в першому підпараграфі, на рівні вищому ніж 90 %, але нижчому ніж 100 %.

Крім того, держави-члени передбачають, що найпізніше для 2019 року подання заявок жодне право на виплати не повинно мати одиничну вартість нижчу за 60 % від національної або регіональної одиничної вартості у 2019 році, за винятком випадків, коли це призведе у державах-членах, які застосовують зазначене в параграфі 7 граничне значення, до максимального зменшення, яке перевищить таке граничне значення. У таких випадках мінімальну одиничну вартість встановлюють на рівні, необхідному для дотримання такого граничного значення.

5. Зазначену в параграфі 4 національну або регіональну одиничну вартість у 2019 році розраховують шляхом ділення закріпленого відсотка національного граничного значення, визначеного в додатку II, або регіонального граничного значення на 2019 календарний рік, на кількість прав на виплати у 2015 році у відповідній державі-члені або відповідному регіоні, за винятком тих, які були призначені з національного резерву або регіональних резервів у 2015 році. Такий закріплений відсоток розраховують шляхом ділення національного або регіонального граничного значення для схеми базової виплати, яку встановлюють відповідно до статті 22(1) або відповідно до статті 23(2) для 2015 року після застосування лінійного зменшення, передбаченого в параграфі 1, або, у відповідних випадках, параграфі 2 статті 30, на національне граничне значення, визначене в додатку II, або регіональне граничне значення, для 2015 року.

6. Зазначені в параграфі 5 регіональні граничні значення розраховують шляхом застосування закріпленого відсотка до національного граничного значення, визначеного для 2019 року в додатку II. Такий закріплений відсоток розраховують шляхом ділення відповідних регіональних граничних значень, запроваджених відповідно до статті 23(2) для 2015 року, на національне граничне значення, яке встановлюють відповідно до статті 22(1) для 2015 року, після застосування лінійного зменшення, передбаченого в статті 30(1), в разі застосування другого підпараграфа статті 23(2).

7. Для фінансування підвищення вартості прав на виплату, зазначених в параграфі 4, якщо права на виплату мають початкову одиничну вартість вищу ніж національна або регіональна одинична вартість у 2019 році, різниця між їхньою початковою одиничною вартістю та національною або регіональною одиничною вартістю у 2019 році повинна бути зменшена на основі об’єктивних та недискримінаційних критеріїв, які мають бути визначені державами-членами. Такі критерії можуть включати закріплення максимального зменшення початкової одиничної вартості на 30 %.

8. У контексті застосування параграфа 2 цієї статті, перехід від початкової одиничної вартості прав на виплати, розрахованої відповідно до статті 26, до їхньої кінцевої одиничної вартості у 2019 році, визначеної відповідно до параграфа 3 або параграфів 4-7 цієї статті, здійснюють через однакові інтервали починаючи з 2015 року.

Для забезпечення дотримання закріпленого відсотка, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, на кожен рік, вартість прав на виплату, яка має вищу початкову одиничну вартість ніж національна або регіональна одинична вартість у 2019 році, повинна бути скоригована.

9. Як відступ від параграфа 8 цієї статті, якщо держави-члени, які відповідно до статті 21(3) вирішують зберегти їхні існуючі права, застосовують параграф 2 цієї статті, перехід від початкової одиничної вартості прав на виплату, встановленої відповідно до статті 26(5), до їхньої кінцевої одиничної вартості у 2019 році, встановленої відповідно до параграфа 3 або параграфів 4-7 цієї статті, повинен, у відповідних випадках, бути зроблений шляхом застосування інтервалів, визначених на національному рівні відповідно до статті 63(3) Регламенту (ЄС) № 1782/2003.

Для забезпечення дотримання закріпленого відсотка, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, на кожен рік, вартість всіх прав на виплату повинна бути лінійно скоригована.

10. У 2015 році держави-члени інформують фермерів про вартість їхніх прав на виплату, розраховану відповідно до цієї статті та статей 26 і 27, для кожного року періоду, охопленого цим Регламентом.

1. Зазначену в статті 25(2) початкову одиничну вартість прав на виплати в державах-членах, які застосовують схему єдиної виплати у 2014 календарному році та які не ухвалили рішення про збереження їхніх існуючих прав на виплату відповідно до статті 21(3), встановлюють відповідно до методів, визначених в параграфі 2 або в параграфі 3.

2. Закріплений відсоток виплат, які фермер отримав для 2014 року за схемою єдиної виплати відповідно до Регламенту (ЄС) № 73/2009, до застосування скорочень та винятків, передбачених в главі 4 розділу II зазначеного Регламенту, ділять на кількість прав на виплату, призначених йому у 2015 році, за винятком тих, що були призначені з національного резерву або регіональних резервів у 2015 році.

Такий закріплений відсоток розраховують шляхом ділення національного або регіонального граничного значення для схеми базової виплати, яку належить встановити відповідно до статті 22(1) або відповідно до статті 23(2) для 2015 року після застосування лінійного зменшення, передбаченого в параграфі 1, або, у відповідних випадках, параграфі 2 статті 30 цього Регламенту, на суму виплат для 2014 року за схемою єдиної виплати у державі-члені або відповідному регіоні, до застосування скорочень та винятків, передбачених в главі 4 розділу II Регламенту (ЄС) № 73/2009.

3. Закріплений відсоток вартості прав, зокрема спеціальних прав, якими фермер володіє станом на дату подання цієї заявки для 2014 року за схемою єдиної виплати, відповідно до Регламенту (ЄС) № 73/2009, ділять на кількість прав на виплату, призначених йому у 2015 році, за винятком тих, що були призначені з національного резерву або регіональних резервів у 2015 році.

Такий закріплений відсоток розраховують шляхом ділення національного або регіонального граничного значення для схеми базової виплати, яку належить встановити відповідно до статті 22(1) або відповідно до статті 23(2) для 2015 року, після застосування лінійного зменшення, передбаченого в параграфі 1, або, у відповідних випадках, в параграфі 2 статті 30 цього Регламенту, на загальну вартість усіх прав на виплати, зокрема спеціальних прав, у державі-члені або відповідному регіоні для 2014 року за схемою єдиної виплати.

Для цілей цього параграфа фермер вважається таким, що володіє правами на виплати станом на дату подання його заявки для 2014 року, якщо права на виплату були йому призначені або остаточно передані до зазначеної дати.

4. Держави-члени, які застосовують схему єдиної виплати на площу у 2014 календарному році розраховують початкову одиничну вартість прав на виплати, зазначену в статті 25(2) цього Регламенту, шляхом ділення закріпленого відсотка загальної вартості допомоги, отриманої фермером для 2014 року за схемою єдиної виплати на площу відповідно до Регламенту (ЄС) № 73/2009 та відповідно до статей 132 та 133а зазначеного Регламенту, до застосування скорочень та винятків, передбачених в главі 4 розділу II зазначеного Регламенту, на кількість прав на виплати, призначених йому у 2015 році, за винятком тих, що були призначені з національного резерву або регіональних резервів у 2015 році.

Такий закріплений відсоток розраховують шляхом ділення національного або регіонального граничного значення для схеми базової виплати, яку належить встановити відповідно до статті 22(1) або відповідно до статті 23(2) для 2015 року, після застосування лінійного зменшення, передбаченого в параграфі 1, або, у відповідних випадках, в параграфі 2 статті 30 цього Регламенту, на загальну вартість допомоги, наданої за схемою єдиної виплати на площу відповідно до Регламенту (ЄС) № 73/2009 та на підставі статей 132 та 133а зазначеного Регламенту для 2014 року в державі-члені або відповідному регіоні, до застосування скорочень та винятків, передбачених в главі 4 розділу II зазначеного Регламенту.

5. Держави-члени, які застосовують схему єдиної виплати у 2014 році та які, відповідно до статті 21(3) цього Регламенту, ухвалили рішення залишити їхні існуючі права на виплату, розраховують початкову одиничну вартість прав на виплату, зазначену в статті 25(2) цього Регламенту, шляхом множення одиничної вартості прав на закріплений відсоток. Такий закріплений відсоток розраховують шляхом ділення національного або регіонального граничного значення для схеми базової виплати, яку належить встановити відповідно до статті 22(1) або відповідно до статті 23(2) для 2015 року після застосування лінійного зменшення, передбаченого в параграфі 1, або, у відповідних випадках, параграфі 2 статті 30 цього Регламенту, на суму виплат для 2014 року за схемою єдиної виплати у державі-члені або відповідному регіоні, до застосування скорочень та винятків, передбачених в главі 4 розділу II Регламенту (ЄС) № 73/2009.

6. Для цілей методів розрахунку, передбачених у цій статті, держави-члени можуть також врахувати підтримку, надану для 2014 календарного року за однією або декількома схемами відповідно до статті 52, статті 53(1) та пунктів (a) і (b) статті 68(1) Регламенту (ЄС) № 73/2009, за умови що відповідні сектори не отримали жодної добровільної зв’язаної підтримки на підставі розділу IV цього Регламенту, та, що стосується держав-членів, які застосували схему єдиної виплати на площу відповідно до Регламенту (ЄС) № 73/2009, на підставі пункту (c) статті 68(1) та статей 126, 127 і 129 зазначеного Регламенту.

Держави-члени, які ухвалюють рішення застосовувати добровільну схему зв’язаної підтримки на підставі розділу IV цього Регламенту, можуть врахувати відмінності між рівнем підтримки, наданої у 2014 календарному році, та рівнем підтримки, яка має бути надана відповідно до розділу IV цього Регламенту, якщо вони застосовують передбачений в цій статті метод розрахунку, за умови що:

(a) добровільну зв’язану підтримку на підставі розділу IV цього Регламенту надають для сектора, який отримав підтримку у 2014 календарному році на підставі статті 52, статті 53(1) та пунктів (a) та (b) статті 68(1) та для держав-членів, які застосували схему єдиної виплати на площу відповідно до пункту (c) статті 68(1) та статей 126, 127 і 129 Регламенту (ЄС) № 73/2009; та

(b) сума на одиницю добровільної зв’язаної підтримки є меншою за суму на одиницю підтримки у 2014 році.

Для цілей методів обчислення, передбачених у цій статті, за умови що не було застосовано перерозподільної виплати відповідно до статті 41, держави-члени повною мірою враховують допомогу, надану для 2014 календарного року відповідно до статей 72а та 125а Регламенту (ЄС) № 73/2009.

Для Хорватії, будь-яке покликання в статтях 25 та 26 на національний резерв належить читати як таке, що включає спеціальний національний резерв на розмінування, зазначений в статті 20.

Крім того, суму, отриману зі спеціального національного резерву на розмінування, належить відняти від граничних значень схеми базової виплати, вказаної в другому підпараграфі статті 25(1), в параграфах 5 та 6 зазначеної статті та в статті 26.

Для цілей статті 25(4)-(7) та статті 26, на основі об’єктивних критеріїв держава-член може передбачити, що у випадках продажу або передачі, або завершення, повністю або частково, оренди сільськогосподарських площ після дати, встановленої відповідно до статті 35 або статті 124(2) Регламенту (ЄС) № 73/2009, та до дати, встановленої відповідно до статті 33(1) цього Регламенту, збільшення або частину збільшення вартості прав на виплати, які будуть призначені відповідному фермеру, належить повернути до національного резерву або регіональних резервів, якщо таке збільшення призведе до неочікуваного прибутку для відповідного фермера.

Зазначені об’єктивні критерії запроваджують у такий спосіб, щоб забезпечити однакове ставлення до фермерів та уникнути викривлень ринку та конкуренції; такі критерії також повинні включати, щонайменше, таке:

(a) мінімальну тривалість оренди; та

(b) частку отриманої виплати, яку належить повернути до національного резерву або регіональних резервів.

Держави-члени повідомляють Комісію до 1 серпня 2014 року про будь-яке рішення, зазначене в статтях 25, 26 та28.

1. Кожна держава-член створює національний резерв. Для цього держави-члени застосовують, в перший рік впровадження схеми базової виплати, відсоток лінійного зменшення граничного значення схеми базової виплати на національному рівні.

2. Як відступ від параграфа 1 держави-члени, які використовують опцію, передбачену в статті 23(1), можуть створити регіональні резерви. Для цього в перший рік впровадження схеми базової виплати держави-члени застосовують зазначений в першому підпараграфі статті 23(2) відсоток лінійного зменшення відповідного граничного значення схеми базової виплати на регіональному рівні.

3. Скорочення, зазначене в параграфах 1 та 2, не може перевищувати 3 %, за винятком ситуацій коли більш високий відсоток необхідний для покриття будь-яких потреб з призначення відповідно до параграфа 6 або пунктів (a) та (b) параграфа 7 для 2015 року або для держав-членів, які застосовують статтю 36, для першого року впровадження схеми базової виплати.

4. Держави-члени призначають права на виплати з їхніх національних або регіональних резервів відповідно до об’єктивних критеріїв та у такий спосіб, щоб забезпечити однакове ставлення до фермерів та уникнути викривлень конкуренції та ринку.

5. Права на виплати, зазначені в параграфі 4, призначають виключно фермерам, які мають право на отримання прямих виплат відповідно до статті 9.

6. Держави-члени використовують їхні національні та регіональні резерви для призначення в першу чергу прав на отримання виплати молодим фермерам та фермерам, які розпочинають сільськогосподарську діяльність.

7. Держави-члени можуть використовувати свої національні або регіональні резерви для того, щоб:

(a) призначати фермерам права на виплати з метою недопущення занедбання земель, в тому числі земель на територіях, що підлягають програмам реструктуризації або розвитку у зв’язку з формою публічного втручання;

(b) призначати фермерам права на виплати для відшкодування їм конкретних збитків;

(c) призначати права на виплати тим фермерам, для яких не було можливості призначити права на виплати на підставі цієї глави в результаті форс-мажору або виняткових обставин;

(d) призначати, у випадках коли вони застосовують статтю 21(3) цього Регламенту, права на виплати фермерам, які мають більшу кількість прийнятних гектарів, задекларованих у 2015 році відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 72(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013, та яка перебуває у їхньому розпорядженні станом на дату, встановлену державою-членом, яка має бути не пізнішою ніж дата, встановлена на території такої держави-члена для внесення змін до такої заявки на отримання допомоги, ніж кількість власних або орендованих прав на виплати, встановлених відповідно до Регламенту (ЄС) № 1782/2003 та відповідно до Регламенту (ЄС) № 73/2009, якими вони володіють на кінцеву дату подання заявок, яку належить визначити відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 78 Регламенту (ЄС) № 1306/2013;

(e) лінійно збільшувати на постійній основі вартості всіх прав на виплати на підставі схеми базової виплати на національному або регіональному рівні, якщо відповідний національний або регіональний резерв перевищує 0,5 % від річного національного або регіонального граничного значення для схеми базової виплати, за умови що достатні суми залишаються доступними для призначень на підставі параграфа 6, пунктів (a) та (b) цього параграфа та на підставі параграфа 9 цієї статті;

(f) покривати річні потреби виплат, які мають бути надані на підставі статті 51(2) та статті 65(1), (2) та (3) цього Регламенту.

Для цілей цього параграфа держави-члени визначають пріоритети серед зазначених в ньому різних способів використання.

8. У контексті застосування параграфа 6 та пунктів (a), (b) та (d) параграфа 7, держави-члени встановлюють вартість призначених фермерам прав на виплати на рівні середнього національної або регіональної вартості прав на виплати протягом року призначення.

Національне або регіональне граничне значення розраховують шляхом ділення національного або регіонального граничного значення для схеми базової виплати, встановленого відповідно до статті 22(1) або відповідно до статті 23(2) для року призначення, за винятком суми національного резерву або регіональних резервів та, у випадку Хорватії, спеціального резерву на розмінування, на кількість призначених прав на виплати.

Держави-члени встановлюють інтервали для річних поступових змін вартості прав на виплати, призначених із національного резерву або регіональних резервів, з урахуванням змін національного або регіонального граничного значення для схеми базової виплати, встановленого відповідно до статті 22(1) або відповідно до статті 23(2), які отримують у результаті змін рівня національних граничних значень, встановлених в додатку II.

9. Якщо фермер має право отримати права на виплати або збільшити вартість отриманих прав на підставі остаточного рішення суду або на підставі остаточного адміністративного акта компетентного органу держави-члена, фермер повинен отримати кількість та вартість прав на виплати, встановлені в такому рішенні або акті на дату, яку належить визначити державам-членам. Проте, така дата не повинна бути пізнішою за кінцеву дату подання заявки в рамках схеми базової виплати, яка йде після дати судового рішення або адміністративного акта, з урахуванням застосування статей 32 та 33.

10. У контексті застосовування параграфа 6, пунктів (a) та (b) параграфа 7 та параграфа 9, держави-члени можуть або призначити нові права на виплати, або збільшити одиничну вартість всіх наявних прав фермера на виплати до розміру національної або регіональної середньої вартості.

11. Для цілей цієї статті застосовуються такі терміни та означення:

(a) "молоді фермери" означає фермерів, які виконують умови, встановлені в статті 50(2) та, в разі необхідності, умови, вказані в статті 50(3) та (11);

(b) "фермери, які розпочинають сільськогосподарську діяльність" означає фізичних або юридичних осіб, які протягом п’яти років перед початком сільськогосподарської діяльності не провадили жодної сільськогосподарської діяльності від свого імені та на свій власний ризик або не здійснювали контроль юридичної особи, яка провадить сільськогосподарську діяльність. У разі юридичної особи, фізична особа або фізичні особи, які здійснюють контроль юридичної особи, не повинні мати жодної сільськогосподарської діяльності на їхнє власне ім’я та на їхній власний ризик або не здійснювати контролю юридичної особи, яка провадить будь-яку сільськогосподарську діяльність, протягом останніх п’яти років перед початком сільськогосподарської діяльності такою юридичною особою; держави-члени можуть запровадити власні додаткові об’єктивні та не дискримінаційні критерії прийнятності для цієї категорії фермерів стосовно відповідних навичок, досвіду або освіти.

1. Національний резерв або регіональні резерви поповнюються за рахунок сум, отриманих від:

(a) прав на виплати, які не дають права на виплати протягом двох років поспіль, внаслідок застосування:

(i) статті 9,

(ii) статті 10(1), або

(iii) статті 11(4) цього Регламенту;

(b) кількості прав на виплати, еквівалентних загальній кількості прав на виплати, які не були активовані фермерами відповідно до статті 32 цього Регламенту протягом двох років поспіль, за винятком випадків, коли їхній активації завадили форс-мажор або виняткові обставини; під час встановлення того, які з власних чи орендованих прав на виплати фермера повинні повернутися до національного резерву або регіональних резервів, пріоритет надають тим правам на виплати, які мають найнижчу вартість;

(c) прав на виплати, добровільно повернених фермерами;

(d) застосування статті 28 цього Регламенту;

(e) неналежним чином призначених прав на виплати відповідно до статті 63 Регламенту (ЄС) № 1306/2013;

(f) лінійного зменшення вартості прав на виплати на підставі схеми базової виплати на національному або регіональному рівні, якщо національного резерву або регіональних резервів недостатньо для покриття випадків, вказаних у статті 30(9) цього Регламенту;

(g) лінійного зменшення вартості прав на виплати за схемою базової виплати на національному чи регіональному рівні для охоплення випадків, вказаних у статті 30(6) цього Регламенту, якщо держави-члени вважатимуть таке за необхідне. Крім того, держави-члени, які вже використовують таке лінійне зменшення, можуть у той самий рік також застосувати лінійне зменшення вартості прав на виплати за схемою базової виплати на національному або регіональному рівні для охоплення випадків, вказаних у пунктах (a) та (b) першого підпараграфа статті 30(7) цього Регламенту;

(h) застосування статті 34(4) цього Регламенту.

2. Комісія ухвалює імплементаційні акти, в яких встановлює необхідні заходи щодо повернення неактивованих прав на виплати до національного резерву або регіональних резервів. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

1. Допомогу на підставі схеми базової виплати надають фермерам шляхом використання декларації відповідно до статті 33(1) після активації права на виплату на кожен прийнятний гектар на території держави-члена, де право на виплату було призначено. Активовані права на виплати надають право на річну виплату встановлених ними сум, без обмеження застосування фінансової дисципліни, скорочення виплат згідно зі статтею 11 та лінійних зменшень згідно зі статтею 7, статтею 51(2) та пунктом (c) статті 65(2) цього Регламенту, а також без обмеження застосування статті 63 Регламенту (ЄС) № 1306/2013.

2. Для цілей цього розділу "прийнятний гектар" означає:

(a) будь-яку сільськогосподарську площу господарства, в тому числі площі, які не перебувають у належному сільськогосподарському стані на 30 червня 2003 року в державах-членах, які приєдналися до Європейського Союзу 1 травня 2004 року, та які вибрали під час приєднання застосування схеми єдиної виплати на площу, яка використовується для сільськогосподарської діяльності, або якщо площа використовується також для несільськогосподарської діяльності - яка переважно використовується для сільськогосподарської діяльності; або

(b) будь-яку площу, яка надала право на виплати у 2008 році за схемою єдиної виплати або схемою єдиної виплати на площу, встановленої відповідно в розділах III та IV А Регламенту (ЄС) № 1782/2003, та яка:

(i) більше не відповідає означенню "прийнятний гектар", передбаченому в пункті (a), в результаті імплементації Директиви 92/43/ЄЕС, Директиви 2000/60/ЄС та Директиви 2009/147/ЄС ;

(ii) протягом строку дії відповідного зобов’язання індивідуального фермера була засаджена лісом згідно зі статтею 31 Регламенту (ЄС) № 1257/1999, або статтею 43 Регламенту (ЄС) № 1698/2005, або статтею 22 Регламенту (ЄС) № 1305/2013 або за національною схемою, умови якої відповідають статті 43(1), (2) та (3) Регламенту (ЄС) № 1698/2005 або статті 22 Регламенту (ЄС) № 1305/2013; або

(iii) протягом строку дії відповідного зобов’язання індивідуального фермера була відведена під пар згідно зі статтями 22, 23 та 24 Регламенту (ЄС) № 1257/1999, статтею 39 Регламенту (ЄС) № 1698/2005 або статтею 28 Регламенту (ЄС) № 1305/2013.

3. Для цілей пункту (a) параграфа 2:

(a) якщо сільськогосподарська площа господарства також використовувалась для несільськогосподарських видів діяльності, така площа повинна вважатися такою, що переважно використовувалась для сільськогосподарських видів діяльності, якщо такі сільськогосподарські види діяльності можуть здійснюватися без значного їх гальмування внаслідок інтенсивності, характеру, тривалості або графіка несільськогосподарських видів діяльності;

(b) держави-члени можуть скласти перелік площ, які переважно використовуються для несільськогосподарських видів діяльності.

Держави-члени встановлюють критерії для імплементації цього параграфа на своїй території.

4. Площі розглядаються як прийнятні гектари лише у разі, якщо вони відповідають означенню прийнятного гектара протягом календарного року, крім як у разі форс-мажору або виняткових обставин.

5. Для цілей визначення "прийнятного гектара" держави-члени, які ухвалили рішення, вказане в другому підпараграфі статті 4(2), можуть застосувати коефіцієнт скорочення для переведення відповідних гектарів у "прийнятні гектари".

6. Площі, які використовуються для виробництва конопель, вважаються прийнятними гектарами лише у разі, якщо у використовуваних сортах вміст тетрагідроканабінолу становить не вище 0,2 %.

1. Для цілей активації прав на виплати, передбачених у статті 32(1), фермер повинен задекларувати ділянки, які відповідають критеріям щодо прийнятних гектарів, пов’язані з правом на виплату. Крім як у разі форс-мажору або виняткових обставин, задекларовані ділянки повинні бути в розпорядженні фермера станом на дату, визначену державою-членом, яка повинна бути не пізнішою ніж дата, визначена такою державою-членом для внесення змін до заявки на отримання допомоги, як вказано в статті 72(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013.

2. Держави-члени можуть, за належним чином обґрунтованих обставин, дозволити фермеру внести зміни до його декларації, за умови що він утримує щонайменше кількість гектарів, яка відповідає його правам на виплати, та дотримується умов для надання виплати за схемою базової виплати для відповідної площі.

1. Права на виплати можуть бути передані лише фермеру, який веде діяльність на території тієї самої держави-члена та який має право отримувати прямі виплати згідно зі статтею 9, крім як у разі передачі внаслідок фактичного або очікуваного успадкування.

Права на виплати, зокрема у разі фактичного або очікуваного успадкування, можуть бути активовані лише на території тієї держави-члена, на території якої вони були призначені.

2. Якщо держави-члени використовують опцію, передбачену в статті 23(1), права на виплати можуть бути передані або активовані лише в межах того самого регіону, крім як у разі фактичного або очікуваного успадкування.

Права на виплати, зокрема у разі фактичного або очікуваного успадкування, можуть бути активовані лише в тому регіоні, в якому вони були призначені.

3. Держави-члени, які не використовують опцію, передбачену в статті 23(1), можуть ухвалити рішення про те, що права на виплати можуть бути передані або активовані лише в межах того самого регіону, крім як у разі фактичного або очікуваного успадкування.

Такі регіони повинні бути визначені на належному територіальному рівні відповідно до об’єктивних критеріїв та у такий спосіб, який забезпечує однакове ставлення до фермерів та уникає викривлень ринку і конкуренції.

4. Якщо права на виплати були передані без землі, держави-члени можуть, діючи відповідно до загальних принципів законодавства Союзу, ухвалити рішення про те, що частину переданих прав на виплати, належить повернути до національного резерву або регіональних резервів, або що їхню одиничну вартість належить зменшити на користь національного резерву або регіональних резервів. Таке зменшення може бути застосоване до одного або декількох типів передачі.

5. Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо встановлення докладних правил, які регулюють повідомлення фермером національних органів про передачу прав на виплати, а також граничні строки, в межах яких таке повідомлення має відбутися. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

1. Для забезпечення правової визначеності та для внесення ясності в конкретні ситуації, які можуть виникнути під час застосування схеми базової виплати, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 70 щодо:

(a) правил про прийнятність фермерів та їх доступ до схеми базової виплати у випадку успадкування та очікуваного успадкування, успадкування за орендою, зміни правового статусу або найменування, передачі прав на виплати, злиття або поділу господарства та застосування договірного застереження, вказаного в статті 24(8);

(b) правил про розрахунок вартості та кількості прав на виплати або збільшення чи скорочення вартості прав на виплати у зв’язку з призначенням прав на виплати на підставі будь-якого з положень цього розділу, включно з правилами:

(i) щодо можливості визначення попередньої вартості та кількості або попереднього збільшення призначених прав на виплати на основі заявки від фермера,

(ii) щодо умов для встановлення попередньої та остаточної вартості та кількості прав на отримання виплати,

(iii) щодо випадків, у яких продаж або договір оренди можуть мати вплив на призначення прав на виплати;

(c) правил щодо встановлення та розрахунку вартості та кількості прав на виплати, отриманих з національного резерву або регіональних резервів;

(d) правил щодо зміни одиничної вартості прав на виплати у випадку часткових прав на виплати та у випадку передачі прав на виплати, вказаних у статті 34(4);

(e) критеріїв застосування опцій, зазначених в пунктах (a), (b) та (c) третього підпараграфа статті 24(1);

(f) критеріїв застосування обмежень кількості прав на виплати, які мають бути призначені відповідно до статті 24(4)-(7);

(g) критеріїв призначення прав на виплати на підставі статті 30(6) та (7);

(h) критеріїв встановлення коефіцієнта скорочення, зазначеного в статті 32(5).

2. Для забезпечення належного управління правами на виплати Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70 про встановлення правил щодо змісту декларації та вимог для активації прав на виплати.

3. З метою збереження громадського здоров’я Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70, які встановлюють правила надання виплат за умови використання сертифікованого насіння деяких сортів конопель та процедури визначення сортів конопель, а також їх перевірку на вміст тетрагідроканабінолу, як зазначено в статті 32(6).

1. Держави-члени, які застосовують у 2014 році схему єдиної виплати на площу, встановлену у главі 2 розділу V Регламенту (ЄС) № 73/2009, можуть на умовах, визначених в цьому Регламенті, ухвалити рішення про продовження застосування такої схеми найпізніше до 31 грудня 2020 року. До 1 серпня 2014 року вони повинні повідомити Комісію про своє рішення та про кінцеву дату застосування такої схеми.

Протягом періоду застосування схеми єдиної виплати на площу до таких держав-членів не застосовуються секції 1, 2 та 3 цієї глави, за винятком другого підпараграфа статті 23(1), статті 23(6), а також статті 32(2)-(6).

2. Єдину виплату на площу надають щорічно для кожного прийнятного гектара, задекларованого фермером згідно з пунктом (a) першого підпараграфа статті 72(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013. Її розраховують кожного року шляхом ділення річного фінансового пакету, визначеного згідно з параграфом 4 цієї статті, на загальну кількість прийнятних гектарів, задекларованих на території відповідної держави-члена згідно з пунктом (a) першого підпараграфа статті 72(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013.

3. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, ті держави-члени, які ухвалюють рішення застосовувати статтю 38 цього Регламенту найпізніше з 1 січня 2018 року протягом періоду застосування ними цієї статті можуть використовувати до 20 % річного фінансового пакету, вказаного у параграфі 2 цієї статті, щоб диференціювати єдину виплату на площу за гектар.

Якщо вони діють у такий спосіб, вони враховують підтримку, надану для 2014 календарного року за однією або декількома схемами відповідно до пунктів (a), (b) та (c) статті 68(1) та статей 126, 127 і 129 Регламенту (ЄС) № 73/2009.

Кіпр може диференціювати допомогу шляхом врахування фінансових пакетів для конкретних секторів, визначених у додатку XVIIa Регламенту (ЄС) № 73/2009, за мінусом будь-якої допомоги, наданої тому самому сектору на підставі статті 37 цього Регламенту.

Для диференціації схеми єдиної виплати на площу та за умови, що не було застосовано перерозподільну виплату на підставі статті 41, держави-члени повинні повністю врахувати підтримку, надану для 2014 календарного року на підставі статті 125а Регламенту (ЄС) № 73/2009.

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, які встановлюють для кожної держави-члена річне національне граничне значення для схеми єдиної виплати на площу, шляхом віднімання від річного національного граничного значення, встановленого в додатку II, граничних значень, встановлених відповідно до статей 42, 47, 49, 51 та 53. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

Для кожної держави-члена сума, розрахована відповідно до першого підпараграфа цього параграфа, може бути збільшена максимум на 3 % від її відповідного національного річного граничного значення, визначеного в додатку II, після віднімання суми, отриманої в результаті застосування статті 47(1) для відповідного року. Якщо держава-член застосовує таке збільшення, останнє повинно бути враховане Комісією під час встановлення річного національного граничного значення для схеми єдиної виплати на площу відповідно до першого підпараграфа цього параграфа. З такою метою держави-члени до 31 січня 2018 року надають Комісії річні відсотки, на які сума, розрахована відповідно до параграфа 1 цієї статті, має бути збільшена кожного календарного року починаючи з 2018 календарного року.

Держави-члени можуть переглядати їхнє рішення, зазначене в другому підпараграфі цього параграфа, один раз на рік, та повинні повідомляти Комісію про будь-яке рішення, що ґрунтується на такому перегляді, до 1 серпня року, що передує року застосування рішення.

5. Крім як у разі форс-мажору або виняткових обставин, зазначені в параграфі 2 гектари повинні бути в розпорядженні фермера станом на дату, визначену державою-членом, яка повинна бути не пізнішою ніж дата, визначена такою державою-членом для внесення змін до заявки на отримання допомоги, як вказано в статті 72(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013.

6. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70 щодо правил прийнятності та доступу фермерів до схеми єдиної виплати на площу.

1. Держави-члени, які застосовують схему єдиної виплати на площу відповідно до статті 36, можуть ухвалити рішення про надання національної допомоги на перехідний період для періоду 2015-2020 років.

2. Національна допомога на перехідний період може бути надана фермерам в секторах, для яких у 2013 році були надані або така допомога або, у випадку Болгарії та Румунії, додаткові національні прямі виплати.

3. Умови надання національної допомоги на перехідний період є ідентичними до умов, дозволених для надання виплат на підставі статті 132(7) або статті 133а Регламенту (ЄС) № 73/2009 для 2013 року, за винятком скорочення виплат у результаті застосування статті 132(2) у поєднанні зі статтями 7 та 10 зазначеного Регламенту.

4. Загальну суму національної допомоги на перехідний період, яка може бути надана фермерам в будь-якому з секторів, зазначених в параграфі 2, обмежують таким відсотком фінансових пакетів у конкретному секторі, дозволеним Комісією відповідно до статті 132(7) або статтею 133а(5) Регламенту (ЄС) № 73/2009 у 2013 році:

- 75 % у 2015 році,

- 70 % у 2016 році,

- 65 % у 2017 році,

- 60 % у 2018 році,

- 55 % у 2019 році,

- 50 % у 2020 році,

Для Кіпру відсоток розраховують на основі фінансових пакетів в конкретних секторах, визначених у додатку XVIIa до Регламенту (ЄС) № 73/2009.

5. Параграфи 2 та 3 не застосовуються до Кіпру.

6. Держави-члени повідомляють Комісію про будь-яке рішення, зазначене в параграфі 1, до 31 березня кожного року. Повідомлення має включати таку інформацію:

(a) фінансовий пакет для конкретного сектора;

(b) максимальний відсоток національної допомоги на перехідний період у відповідних випадках.

7. Держави-члени можуть ухвалити рішення на основі об’єктивних критеріїв та в рамках меж, визначених у параграфі 4, щодо сум національної допомоги на перехідний період, які мають бути надані.

За винятком випадків, коли інше передбачено в цій секції, цей розділ застосовують до держав-членів, що застосували схему єдиної виплати на площу, передбачену в секції 4 цієї глави.

До таких держав-членів статті 24-29 не застосовуються.

1. Права на виплати призначають фермерам, які мають право на отримання прямих виплат відповідно до статті 9 цього Регламенту, за умови що:

(a) вони подають заявку на призначення прав на виплату відповідно до схеми базової виплати до кінцевої дати для подання заявок, яку належить встановити відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 78 Регламенту (ЄС) № 1306/2013 в перший рік впровадження схеми базової виплати, за винятком випадків форс-мажору або виняткових обставин; та

(b) вони мали право на виплати до будь-якого скорочення або винятку, передбачених в главі 4 розділу II Регламенту (ЄС) № 73/2009, за заявкою на надання допомоги в формі прямих виплат, заявкою на отримання національної допомоги на перехідний період або заявкою на отримання додаткових національних прямих виплат відповідно до Регламенту (ЄС) № 73/2009 для 2013 року.

Держави-члени можуть призначати права на виплати фермерам, які мають право на отримання прямих виплат відповідно до статті 9 цього Регламенту, які виконують умову, передбачену в пункті (a) першого підпараграфа, які не отримували виплат на 2013 рік за заявкою про надання допомоги, зазначеною в пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа та які, станом на дату, визначену відповідною державою-членом згідно зі статтею 11(2) Регламенту (ЄС) № 1122/2009 для 2013 року подання заявок, мали лише сільськогосподарські землі, які не були в належному сільськогосподарському стані на 30 червня 2003 року, як передбачено статтею 124(1) Регламенту (ЄС) № 73/2009.