Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1307/2013 від 17 грудня 2013 року про запровадження правил для прямих виплат фермерам за схемами підтримки в рамках спільної сільськогосподарської політики та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 637/2008 та Регламенту Ради (ЄС) № 73/2009

(a) умови для надання зв’язаної підтримки;

(b) правила щодо узгодженості з іншими заходами Союзу та щодо кумуляції підтримки.

10. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно із статтею 70 на доповнення цього Регламенту заходами, призначеними для запобігання негативному впливу на бенефіціарів добровільної зв’язаної підтримки від структурних ринкових дисбалансів у секторі. Такі делеговані акти можуть дозволяти державам-членам ухвалювати рішення про те, що можна продовжити перераховувати таку підтримку до 2020 року на основі виробничих одиниць, для яких добровільна зв’язана підтримка була надана протягом минулого референтного періоду.

1. Для фінансування зв’язаної підтримки держави-члени можуть до 1 серпня року, що передує першому року впровадження такої підтримки, ухвалити рішення про використання до 8 % від їхнього національного річного граничного значення, визначеного в додатку II.

2. Як відступ від параграфа 1, держави-члени можуть вирішити використовувати до 13 % від національного річного граничного значення, визначеного в додатку II, за умови що:

(a) до 31 грудня 2014 року:

(i) вони застосовують схему єдиної виплати на площу, встановлену в розділі V Регламенту (ЄС) № 73/2009,

(ii) вони фінансують заходи, передбачені на підставі статті 111 зазначеного Регламенту, або

(iii) на них розповсюджується дія відступу, передбаченого в статті 69(5) або, у випадку Мальти, в статті 69(1) зазначеного Регламенту; та/або

(b) сумарно, протягом щонайменше одного року в період 2010-2014 років, вони призначають більше ніж 5 % від їхньої суми, доступної для надання прямих виплат, передбачених у розділі III, розділі IV, за винятком його секції 6 глави 1, та розділі V Регламенту (ЄС) № 73/2009, для фінансування:

(i) заходів, встановлених у секції 2 глави 2 розділу III Регламенту (ЄС) № 73/2009,

(ii) підтримки, передбаченої в підпунктах (i)-(iv) пункту (a) та пунктах (b) і (e) статті 68(1) зазначеного Регламенту, або

(iii) заходів, передбачених на підставі глави 1, за винятком секції 6 розділу IV зазначеного Регламенту.

3. Відсотки річного національного граничного значення, вказані в параграфах 1 та 2, можуть бути підвищені максимум на два відсоткові пункти для тих держав-членів, які ухвалюють рішення використовувати щонайменше 2 % від їхнього національного річного граничного значення, визначеного в додатку II, для підтримки виробництва культур з високим вмістом білка на підставі цієї глави.

4. Як відступ від параграфів 1 та 2, держави-члени сумарно призначають протягом щонайменше одного року в період 2010-2014 років більше ніж 10 % від їхньої суми, доступної для надання прямих виплат, передбачених в розділі III, розділі IV, за винятком його секції 6 глави 1, та розділі V Регламенту (ЄС) № 73/2009, для фінансування:

(a) заходів, встановлених у секції 2 глави 2 розділу III Регламенту (ЄС) № 73/2009;

(b) підтримки, передбаченої в підпунктах (i)-(iv) пункту (a) та пунктах (b) і (e) статті 68(1) зазначеного Регламенту; або

(c) заходів, передбачених на підставі глави 1, за винятком секції 6 розділу IV зазначеного Регламенту.

можуть ухвалити рішення використовувати більше ніж 13 % від національного річного граничного значення, визначеного в додатку II до цього Регламенту, після схвалення Комісією згідно зі статтею 55 цього Регламенту.

5. Як відступ від відсотків, визначених в параграфах 1-4, держави-члени можуть надати перевагу використанню до 3 мільйонів євро на рік для фінансування зв’язаної підтримки.

6. Держави-члени можуть до 1 серпня будь-якого визначеного року переглянути своє рішення, ухвалене на підставі цієї глави, та ухвалити рішення, яке набуде чинності з наступного року:

(a) залишити без змін, збільшити або зменшити відсоток, закріплений відповідно до параграфів 1, 2 та 3, не виходячи за встановлені у цих параграфах межі, де це застосовно, або залишити без змін чи зменшити відсоток, закріплений відповідно до параграфа 4;

(b) змінити умови для надання підтримки;

(c) припинити надання підтримки згідно з цією главою.

Держави-члени повідомляють Комісію про будь-яке таке рішення до дати, зазначеної в першому підпараграфі.

7. На основі рішення, ухваленого кожною державою-членом відповідно до параграфів 1-6 цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, які закріплюють на щорічній основі відповідні граничні значення для зв’язаної підтримки. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

1. Держави-члени повідомляють Комісію про рішення, зазначені в статті 53, до дат, вказаних у зазначеній статті. За винятком рішення, зазначеного в пункті (c) статті 53(6), повідомлення має включати інформацію про цільові регіони, вибрані типи ведення господарства або вибрані сектори, та рівень підтримки, яку належить надати.

2. Рішення, зазначені в статті 53(2) та (4), або, у відповідних випадках, в пункті (a) статті 53(6), включають докладний опис окремої ситуації в цільовому регіоні та окремих характеристик типів ведення господарства або конкретних сільськогосподарських секторів, у зв’язку з якими зазначені у статті 53(1) відсотки є недостатніми для подолання труднощів, зазначених у статті 52(3), та, які обґрунтовують підвищений рівень підтримки.

1. Без застосування процедури, вказаної у статті 71(2) або (3), Комісія ухвалює імплементаційні акти, які схвалюють рішення, вказане в статті 53(4) або, залежно від випадку, в пункті (a) статті 53(6), якщо буде доведено одну з таких потреб у відповідному секторі або регіоні:

(a) потребу утримати певний рівень конкретного виробництва внаслідок відсутності альтернатив та зменшити ризик відмови від виробництва, внаслідок якої виникнуть соціальні та/або екологічні проблемами;

(b) потребу забезпечити стабільне постачання для місцевої переробної промисловості, уникаючи таким чином негативних соціальних та економічних наслідків від будь-якої подальшої реструктуризації;

(c) необхідність компенсувати шкоду, завдану фермерам в окремому секторі, яка є наслідком постійних порушень відповідного ринку;

(d) необхідність участі, якщо наявність будь-якої іншої підтримки, доступної на підставі цього Регламенту, Регламенту (ЄС) № 1305/2013 або будь-якої схваленої схеми державної допомоги вважається недостатньою для задоволення потреб, вказаних в пунктах (a), (b) та (c) цього параграфа.

2. Комісія ухвалює імплементаційні акти про встановлення правил процедури оцінювання та схвалення рішень, вказаних у параграфі 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

Фермерам, які виробляють бавовну, яка належить до коду КН 5201 00, необхідно надавати допомогу на умовах, встановлених у цій главі ("спеціальна виплата для бавовни").

1. Спеціальну виплату для бавовни надають на кожен гектар прийнятної площі бавовни. Площа є прийнятною лише у разі, якщо вона розміщена на сільськогосподарських землях, щодо яких було отримано від держави-члена дозвіл на виробництво бавовни, які засіяні дозволеними державою-членом сортами, урожай яких дійсно збирають за звичайних умов вирощування.

Спеціальну виплату для бавовни виплачують для безпечної, законно вирощеної та популярної на ринку бавовни.

2. Держави-члени дозволяють використовувати землі та сорти, вказані в параграфі 1, відповідно до правил та умов, які мають бути ухвалені на підставі параграфа 3.

3. Для забезпечення ефективного управління спеціальною виплатою для бавовни, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 70 для встановлення правил та умов для надання дозволу на землі і сорти для цілей спеціальної виплати для бавовни.

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, які встановлюють правила щодо процедури надання дозволу на землі і сорти для цілей спеціальної виплати для бавовни, а також правила повідомлення виробників про такий дозвіл. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

1. Визначено такі національні базові площі:

- Болгарія: 3342 га,

- Греція: 250000 га,

- Іспанія: 48000 га,

- Португалія: 360 га.

2. Визначено такі фіксовані врожаї у референтному періоді:

- Болгарія: 1,2 тони/га,

- Греція: 3,2 тони/га,

- Іспанія: 3,5 тони/га,

- Португалія: 2,2 тони/га.

3. Суму виплати для конкретної культури на гектар прийнятної площі розраховують шляхом множення визначених у параграфі 2 врожаїв на такі референтні суми:

- Болгарія: 584,88 євро у 2015 році; та 649,45 євро для 2016 року і наступних років,

- Греція: 234,18 євро,

- Іспанія: 362,15 євро,

- Португалія: 228,00 євро.

4. Якщо прийнятна площа бавовни на території певної держави-члена у певному році перевищує базову площу, визначену в параграфі 1, сума, вказана у параграфі 3 для такої держави-члена, повинна бути зменшена пропорційно до надлишку базової площі.

5. Щоб дозволити застосування спеціальної виплати для бавовни, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 70 для визначення правил щодо умов надання такої виплати, вимог до прийнятності та агрономічних практик.

6. Комісія може ухвалити імплементаційні акти, які встановлюють правила розрахунку скорочення, передбаченого в параграфі 4. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

1. Для цілей цієї глави "схвалена міжгалузева організація" означає будь-яку юридичну особу, до складу якої входять фермери, які виробляють бавовну та щонайменше один гіннер, який здійснює такі види діяльності:

(a) допомагає краще координувати спосіб введення в обіг бавовни, зокрема шляхом використання наукових досліджень та ринкових спостережень;

(b) складає типові договори, які не суперечать нормативним актам Союзу;

(c) орієнтує виробництво в напрямку продуктів, які є краще адаптованими до ринкових потреб і попиту споживачів, зокрема, що стосується якості та захисту прав споживачів;

(d) оновлює методи та засоби покращення якості продукту;

(e) розробляє маркетингові стратегії для рекламування бавовни шляхом використання схем сертифікації якості.

2. Держава-член, на території якої запроваджені гіннери, схвалює міжгалузеві організації, які відповідають критеріям, які належить встановити відповідно до параграфа 3.

3. Для забезпечення ефективного застосування спеціальної виплати для бавовни, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 70 для встановлення:

(a) критеріїв для схвалення міжгалузевих організацій;

(b) зобов’язань виробників;

(c) правил, які застосовуються у випадках, коли схвалена міжгалузева організація не дотримується критеріїв, вказаних у пункті (a).

1. Спеціальні виплати для бавовни надають фермерам на кожен прийнятний гектар, як визначено у статті 58.

2. У разі фермерів, які є членами схваленої міжгалузевої організації, спеціальну виплату для бавовни на кожен гектар у межах базової площі, встановленої в статті 58(1), збільшують на суму 2 євро.

1. Держави-члени можуть запровадити схему для дрібних фермерів відповідно до умов, встановлених у цьому розділі ("схема для дрібних фермерів").

Фермери, які у 2015 році мали у власності або в оренді права на виплати або в державах-членах, які застосовують статтю 36, подали заявку на участь у схемі єдиної виплати на площу, та виконують мінімальні вимоги, передбачені в статті 10(1), можуть вибрати участь у схемі для дрібних фермерів.

2. Виплати на підставі схеми для дрібних фермерів замінюють прямі виплати, які належить надати на підставі розділів III таIV.

Перший підпараграф не застосовується, якщо держава-член вибирає метод виплати, встановлений в пункті (a) першого підпараграфа статті 63(2). У такому разі виплата підлягає відповідним умовам, встановленим в розділах III та IV, без обмеження параграфа 3 цієї статті.

3. Фермерів, які беруть участь у схемі для дрібних фермерів, звільняють від сільськогосподарських практик, передбачених в главі 3 розділу III.

4. Жодні передбачені в цьому розділі переваги не надаються фермерам, щодо яких встановлено, що вони після 18 жовтня 2011 року штучно створили умови для того, щоб скористатися схемою для дрібних фермерів.

1. Фермери, які хочуть взяти участь у схемі для дрібних фермерів, подають заявку до дати, яку мають встановити держави-члени, та яка повинна бути не пізніше 15 жовтня 2015 року. Проте, встановлена державами-членами дата не повинна бути більш ранньою ніж останній день подання заявки за схемою базової виплати або за схемою єдиної виплати на площу.

Фермери, які не подали заявки для участі в схемі для дрібних фермерів станом на дату, встановлену державою-членом, які вирішують вийти з цієї схеми після такої дати або яких було обрано для підтримки на підставі пункту (c) статті 19(1) Регламенту (ЄС) № 1305/2013, більше не мають права брати участь у зазначеній схемі.

2. Як відступ від параграфа 1, держави-члени можуть передбачити, що фермерів, сума прямих виплат яких на підставі розділів III та IV є меншою за максимальну суму, встановлену державою-членом відповідно до статті 63, автоматично включають до схеми дрібних фермерів, за винятком випадків, коли вони навмисно виходять з цієї схеми до дати, встановленої державою-членом відповідно до параграфа 1, або протягом будь-якого наступного року. Держави-члени, які використовують таку можливість, вчасно інформують відповідних фермерів про їхнє право вийти зі схеми.

3. Кожна держава-член забезпечує, щоб про розрахункове значення суми виплати, зазначеної в статті 63, було повідомлено фермерів у належний час до встановленої такою державою-членом дати для подання заявок або виходу зі схеми.

1. Держави-члени встановлюють суму річної виплати для кожного фермера, який бере участь в схемах для дрібних фермерів, на одному з таких рівнів:

(a) на рівні суми, яка не перевищує 25 % від національного середнього значення виплати на кожного бенефіціара, яку встановлено державами-членами на основі національних граничних значень, визначених у додатку II для 2019 календарного року, та кількості фермерів, які задекларували прийнятні гектари, відповідно до статті 33(1) або статті 36(2), у 2015 році;

(b) на рівні суми, що відповідає національному середньому значенню виплати на гектар, помноженому на число, яке відповідає кількості гектарів, яку належить встановити державам-членам, але яка не може перевищувати п’яти гектарів. Національне середнє значення виплати на гектар держави-члени встановлюють на основі національного граничного значення, визначеного в додатку II для 2019 календарного року, та кількості прийнятних гектарів, задекларованих відповідно до статті 33(1) або статті 36(2) у 2015 році.

Сума, зазначена в пунктах (a) або (b) першого підпараграфа, не повинна бути меншою за 500 євро та більшою за 1250 євро.

Якщо застосування пунктів (a) та (b) першого підпараграфа призводить до суми, що є нижчою за 500 євро або перевищує 1 250 євро, суму відповідно округляють в більший або менший бік до такого мінімального або максимального значення.

2. Як відступ від параграфа 1, будь-яка держава-член може вирішити надати фермерам-учасникам:

(a) суму, що дорівнює загальному значенню прямих виплат, які мають бути призначені фермеру кожного року на підставі розділів III та IV; або

(b) суму, що дорівнює загальному значенню прямих виплат, які мають бути призначені фермеру в 2015 році на підставі розділів III та IV, яку держава-член може скоригувати в наступні роки для того, щоб пропорційно враховувати зміни у національних граничних значеннях, визначених у додатку II.

Сума, зазначена в пунктах (a) або (b) першого підпараграфа, не повинна бути меншою за суму, встановлену такою державою-членом, розмір якої має бути між 500 євро та 1250 євро.

Якщо застосування пунктів (a) або (b) першого підпараграфа призводить до суми, що є меншою за 500 євро, відповідна держава-член може ухвалити рішення щодо округлення цієї суми в більший бік до 500 євро.

3. Як відступ від параграфів 1 та 2, на Кіпрі, в Хорватії, на Мальті та в Словенії зазначена в цих параграфах сума може бути встановлена в розмірі, що є меншим за 500 євро, але не меншим за 200 євро або, у випадку Мальти, не меншим за 50 євро.

1. Під час участі у схемі для дрібних фермерів, фермери повинні:

(a) зберігати щонайменше кількість прийнятних гектарів, яка відповідає кількості власних або орендованих прав на виплати або кількості прийнятних гектарів, задекларованих у 2015 році відповідно достатті 36(2);

(b) виконувати мінімальні вимоги, передбачені в пункті (b) статті 10(1).

2. Права на виплати, активовані у 2015 році відповідно до статей 32 та 33 фермером, який бере участь у схемі для дрібних фермерів, повинні розглядатися як права на виплати, активовані для всього строку участі фермера у такій схемі.

Власні або орендовані права на виплати, якими володіє фермер під час участі у такій схемі, не повинні розглядатися як невикористані права на виплати, які належить повернути до національного резерву або регіональних резервів відповідно до пункту (b) статті 31(1).

У державах-членах, які застосовують статтю 36, прийнятні гектари, задекларовані у 2015 році відповідно до статті 36(2) фермером, який бере участь у схемі для дрібних фермерів, повинні розглядатися як задекларовані для строку участі фермера у зазначеній схемі.

3. Як відступ від статті 34, права на виплати, якими володіють фермери, які беруть участь у схемі для дрібних фермерів, не є такими, які можна передавати, крім як у разі успадкування або очікуваного успадкування.

Фермери, які шляхом успадкування або очікуваного успадкування отримують права на виплати від фермера, який бере участь у схемі для дрібних фермерів, повинні бути допущені до участі у такій схемі за умови, що вони відповідають вимогам, які дають право скористатися схемою базової виплати, та вони успадковують всі права на виплати, якими володіє фермер, від якого вони отримують права на виплати.

4. Якщо держава-член обирає метод виплат, встановлений у пункті (a) першого підпараграфа статті 63(2) без застосування третього підпараграфа статті 63(2), параграфи 1 та 2, а також перший підпараграф параграфа 3 цієї статті не застосовуються.

5. Для забезпечення правової визначеності Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70 для встановлення умов участі у схемі, якщо становище фермера, який бере участь, змінилось.

1. Для фінансування виплати, зазначеної в цьому розділі, держави-члени віднімають від загальних доступних сум для відповідних виплат суми, на отримання яких могли б мати право дрібні фермери:

(a) відповідно до схеми базової виплати або схеми єдиної виплати на площу, зазначених в главі 1 розділу III;

(b) як на перерозподільну виплату, зазначену в главі 2 розділу III;

(c) як на виплату для сприятливих для клімату і довкілля сільськогосподарських практик, зазначену в главі 3 розділу III;

(d) як на виплату для територій з природними обмеженнями, зазначену в главі 4 розділу III;

(e) як на виплату для молодих фермерів, зазначену в главі 5 розділу III; та

(f) як на зв’язану підтримку, зазначену в розділі IV.

У разі держав-членів, які вибрали варіант розрахунку суми виплати відповідно до пункту (а) першого підпараграфа статті 63(2), якщо загальна сума таких сум для індивідуального фермера перевищує максимальну встановлену ними суму, кожну суму належить пропорційно скоротити.

2. Різниця між загальною сумою всіх виплат, які належить виплатити за схемою для дрібних фермерів та загальною сумою, що фінансується відповідно до параграфа 1, повинна бути профінансована з використанням одного з таких способів:

(a) шляхом застосування статті 30(7) у відповідному році;

(b) шляхом використання коштів для фінансування виплати для молодих фермерів, передбаченої в главі 5 розділу III, які не були використані у відповідному році;

(c) шляхом лінійного зменшення всіх виплат, які мають бути надані відповідно до статей 32 або 36.

3. За винятком випадків, коли держава-член вибрала варіант встановлення суми річної виплати відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 63(2), складові, на основі яких встановлюють суми, зазначені в параграфі 1 цієї статті, залишаються тими самими для всієї тривалості участі фермера в схемі для дрібних фермерів.

4. Якщо загальна сума виплат, які належить сплатити на підставі схеми для дрібних фермерів, перевищує 10 % від річного національного граничного значення, визначеного в додатку II, держави-члени здійснюють лінійне зменшення сум, які належить виплатити відповідно до цього розділу, щоб дотримати зазначений відсоток, за винятком випадків, коли вони встановили суму виплати відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 63(2) без застосування третього підпараграфа статті 63(2).

Такий самий виняток застосовується для держав-членів, які встановили суму виплати відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 63(2) без застосування третього підпараграфа статті 63(2), чиє національне граничне значення, визначене в додатку II для 2019 року, перевищує національне граничне значення для 2015 року, та які застосували метод обчислення, визначений в статті 25(1) або статті 36(2).

1. Для держав-членів, які застосували перший підпараграф статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 637/2008, відповідний річний бюджет, доступний згідно зі статтею 5(1) зазначеного Регламенту, буде перерахований з 1 січня 2014 року та становитиме додаткові кошти Союзу для заходів в рамках плану заходів з розвитку сільської місцевості, що фінансується на підставі Регламенту (ЄС) № 1305/2013.

2. Для держав-членів, які застосували другий підпараграф статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 637/2008, відповідний річний бюджет, доступний згідно зі статтею 5(1) зазначеного Регламенту, буде включений з 1 січня 2017 року до їхніх національних граничних значень, визначених у додатку II до цього Регламенту.

1. Для забезпечення належного застосування правил, визначених у цьому Регламенті, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70 для визначення необхідних заходів щодо повідомлень, які мають надаватися державами-членами Комісії для цілей цього Регламенту, з метою перевірки, контролю, моніторингу, оцінювання та аудиту прямих виплат або для цілей дотримання вимог, встановлених у міжнародних угодах, які були укладені рішенням Ради, в тому числі вимог до повідомлень у рамках зазначених угод. Таким чином, Комісія враховує потреби в даних та синергію взаємодії між потенційними джерелами даних.

У відповідних випадках отримана інформація може бути передана міжнародним організаціям та компетентним органам третіх країн та бути оприлюднена, за умови захисту персональних даних та законного інтересу підприємств у частині захисту їхніх комерційних таємниць.

2. Щоб зробити зазначені в параграфі 1 повідомлення швидкими, ефективними, точними та економічно вигідними, Комісія уповноважена ухвалити делеговані акти відповідно до статті 70 для встановлення подальших правил щодо:

(a) характеру та типу інформації, яку має бути повідомлено;

(b) категорій даних, які мають бути опрацьовані, та максимальних строків зберігання;

(c) правил доступу до інформації або до доступних інформаційних систем;

(d) умов публікування інформації.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, якими встановлює:

(a) методи вчинення повідомлення;

(b) правила надання інформації, необхідної для застосування цієї статті;

(c) порядок управління інформацією, яку необхідно повідомляти, а також правила щодо змісту, форми, графіків, частоти та кінцевих строків повідомлень;

(d) порядок передачі інформації та документів або надання до них доступу для держав-членів, міжнародних організацій, компетентних органів третіх країн, або для громадськості, за умови захисту персональних даних та законного інтересу фермерів та підприємств у частині захисту їхніх комерційних таємниць.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

1. Держави-члени та Комісія збирають персональні дані для цілей, визначених у статті 67(1). Вони не можуть опрацьовувати ці дані у спосіб, який є несумісним з визначеними цілями.

2. Якщо персональні дані опрацьовують для цілей моніторингу та оцінювання відповідно до статті 67(1), їх роблять анонімними та опрацьовують лише в узагальненій формі.

3. Персональні дані опрацьовують відповідно до Директиви 95/46/ЄС та Регламенту (ЄС) № 45/2001. Зокрема, такі дані не можуть зберігатися в формі, яка дозволяє ідентифікувати суб’єкта даних, протягом більшого строку ніж той, що необхідний для цілей, для яких їх було зібрано або для яких їх було в подальшому опрацьовано, з урахуванням мінімальних строків зберігання, передбачених у чинному національному праві та праві Союзу.

4. Держави-члени інформують суб’єктів даних про те, що їхні персональні дані можуть бути опрацьовані національними органами або органами Союзу відповідно до параграфа 1, та що з цього приводу вони можуть скористатися правами, визначеними в Директиві 95/46/ЄС та Регламенті (ЄС) № 45/2001 відповідно.

5. Положення цієї статті підпадають під дію статей 111-114 Регламенту (ЄС) № 1306/2013.

1. Для вирішення конкретних проблем Комісія ухвалює імплементаційні акти, які є одночасно необхідними й обґрунтованими в надзвичайній ситуації. Такі імплементаційні акти можуть відступати від положень цього Регламенту тією мірою і на такий строк, в яких є нагальна необхідність. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

2. Якщо належним чином обґрунтовані невідкладні підстави для терміновості того вимагають, та для вирішення таких конкретних проблем з одночасним забезпеченням безперервності системи прямих виплат на випадок надвизчайних обставин, Комісія ухвалює імплементаційні акти, які підлягають застосуванню відразу, відповідно до процедури, зазначеної в статті 71(3).

3. Інструменти, ухвалені на підставі параграфа 1 або 2, повинні діяти протягом періоду, що не перевищує дванадцяти місяців. Якщо після цього періоду конкретні проблеми, зазначені в таких параграфах, продовжують тривати, Комісія може подати належну законодавчу пропозицію, спрямовану на довгострокове вирішення проблем.

4. Комісія інформує Європейський Парламент і Раду про будь-які заходи, ухвалені на підставі параграфа 1 або 2, протягом двох робочих днів з моменту їх ухвалення.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії відповідно до умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 2, статті 4(3), статті 6(3), статті 7(3), статті 8(3), статті 9(5), статті 20(6), статті 35, статті 36(6), статті 39(3), статті 43(12), статті 44(5), статті 45(5) та (6), статті 46(9), статті 50(11), статті 52(9) та (10), статті 57(3), статті 58(5), статті 59(3), статті 64(5), статті 67(1) та (2) та статті 73, надають Комісії на семирічний період, починаючи з 1 січня 2014 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення семирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені в статті 2, статті 4(3), статті 6(3), статті 7(3), статті 8(3), статті 9(5), статті 20(6), статті 35, статті 36(6), статті 39(3), статті 43(12), статті 44(5), статті 45(5) та (6), статті 46(9), статті 50(11), статті 52(9) та (10), статті 57(3), статті 58(5), статті 59(3), статті 64(5), статті 67(1) та (2) та статті 73, можуть у будь-який час бути відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або в пізнішу дату, вказану в рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введено в дію.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 2, статті 4(3), статті 6(3), статті 7(3), статті 8(3), статті 9(5), статті 20(6), статті 35, статті 36(6), статті 39(3), статті 43(12), статті 44(5), статті 45(5) та (6), статті 46(9), статті 50(11), статті 52(9) та (10), статті 57(3), статті 58(5), статті 59(3), статті 64(5), статті 67(1) та (2) та статті 73, набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт, не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжується ще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії надає підтримку комітет, який називається "Комітет з прямих виплат". Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

У випадку актів, зазначених в статті 24(11), статті 31(2) та статті 67(3), якщо Комітет не надає жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта і застосовується третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. У разі покликання на цей параграф, застосовується стаття 8 Регламенту (ЄС) № 182/2011 у поєднанні зі статтею 5 того самого Регламенту.

1. Регламент (ЄС) № 637/2008 скасовано з 1 січня 2014 року.

Проте, він продовжує застосовуватися до 31 грудня 2017 року для держав-членів, які скористалися опцією, передбаченою в другому підпараграфі статті 4(1) зазначеного Регламенту.

2. Регламент (ЄС) № 73/2009 скасовано.

Проте, він продовжує застосовуватися до заявок на отримання допомоги для років подання заявок, які починаються до 1 січня 2015 року.

Без обмеження параграфа 3, покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент або Регламент (ЄС) № 1306/2013 і читати відповідно до кореляційної таблиці, викладеної у додатку XI до цього Регламенту.

3. Покликання, зроблені в цьому Регламенті на Регламенти (ЄС) № 73/2009 та (ЄС) № 1782/2003, належить розуміти як покликання на зазначені регламенти в тому вигляді, в якому вони були чинними до скасування.

Щоб забезпечити плавний перехід від механізмів, передбачених у Регламенті (ЄС) № 73/2009, до механізмів, встановлених у цьому Регламенті, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70 щодо заходів, необхідних для захисту будь-яких набутих прав та законних очікувань фермерів.

Цей Регламент набуває чинності у день його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 січня 2015 року.

Проте, стаття 8, стаття 9(6), стаття 11(6), стаття 14, стаття 16, стаття 21(2) та (3), стаття 22(2), перший підпараграф статті 23(1), стаття 23(6), стаття 24(10), стаття 29, перший підпараграф статті 36(1), стаття 41(1), стаття 42(1), стаття 43(8) та (13), перший підпараграф статті 45(2), стаття 46(2) та (8), стаття 49(1), стаття 51(1), стаття 53, стаття 54, стаття 66(1), статті 67 та 70, а також стаття 72(1) застосовуються з дати набуття чинності цим Регламентом.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.