Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1307/2013 від 17 грудня 2013 року про запровадження правил для прямих виплат фермерам за схемами підтримки в рамках спільної сільськогосподарської політики та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 637/2008 та Регламенту Ради (ЄС) № 73/2009

Цей Регламент запроваджує:

(a) загальні правила щодо виплат, які здійснюють безпосередньо на користь фермерів за схемами підтримки, переліченими в додатку I ("прямі виплати");

(b) спеціальні правила, що стосуються:

(i) базової виплати для фермерів ("схема базової виплати" та спрощена схема на перехідний період, "схема єдиної виплати на площу");

(ii) добровільної національної допомоги фермерам на перехідний період;

(iii) добровільної перерозподільної виплати;

(iv) виплати для фермерів, які дотримуються сільськогосподарських практик, сприятливих для клімату та довкілля;

(v) добровільної виплати для фермерів, які працюють у зонах із природними обмеженнями;

(vi) виплати для молодих фермерів, які розпочинають сільськогосподарську діяльність;

(vii) добровільна схема зв’язаної підтримки;

(viii) спеціальної виплати для вирощування бавовни;

(ix) добровільної спрощеної схеми для дрібних фермерів;

(x) рамок, в межах яких Болгарія, Хорватія та Румунія можуть доповнити прямі виплати.

Для забезпечення правової визначеності Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70 про внесення змін до переліку схем підтримки, визначеного в додатку I, в межах, необхідних для врахування нових законодавчих актів щодо схем підтримки, які можуть бути ухвалені після ухвалення цього Регламенту.

Стаття 11 не застосовується до регіонів Союзу, зазначених у статті 349 ДФЄС ("найбільш віддалених регіонів") та до прямих виплат, які надаються на найменших островах Егейського моря відповідно до Регламенту (ЄС) № 229/2013.

Розділи III, IV та V цього Регламенту не застосовуються до найбільш віддалених регіонів.

1. Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(a) "фермер" означає фізичну або юридичну особу, або об’єднання фізичних чи юридичних осіб, незалежно від правового статусу, наданого такому об’єднанню та його членам національним правом, чиє господарство розташоване на території, на яку розповсюджується дія Договорів, визначених в статті 52 ДЄС у поєднанні зі статтями 349 та 355 ДФЄС , та, яка займається сільськогосподарською діяльністю;

(b) "господарство" означає всі об’єкти, які використовуються для сільськогосподарської діяльності, управляються фермером та розташовані у межах території тієї самої держави-члена;

(c) "сільськогосподарська діяльність" означає:

(i) виробництво, розведення сільськогосподарських тварин або вирощування сільськогосподарських продуктів, в тому числі збирання врожаю, доїння, розведення тварин та утримання тварин для сільськогосподарських цілей,

(ii) збереження сільськогосподарських площ у стані, який забезпечує їх придатність для випасання тварин або вирощування рослин без підготовчої дії, що виходить поза межі використання звичайних сільськогосподарських методів та техніки, на основі критеріїв, запроваджених державами-членами в рамках, встановлених Комісією, або

(iii) здійснення мінімальної діяльності, визначеної державами-членами, на сільськогосподарських площах, які природним чином утримуються в стані, придатному для випасання тварин або вирощування рослин;

(d) "сільськогосподарські продукти" означає продукти, за винятком продуктів рибальства, перелічених у додатку I до Договорів, а також бавовни;

(e) "сільськогосподарська площа" означає будь-яку площу, зайняту орними землями, постійними луками та постійними пасовищами або багаторічними культурами;

(f) "орні землі" означає землі, які обробляються для виробництва культур або землі, наявні для виробництва культур, але залишені під пар, в тому числі території, залишені під пар відповідно до статей 22, 23 та 24 Регламенту (ЄС) № 1257/1999, статті 39 Регламенту (ЄС) № 1698/2005 та статті 28 Регламенту (ЄС) № 1305/2013, незалежно від того чи перебувають такі землі під теплицями або під стаціонарним чи мобільним накриттям;

(g) "багаторічні культури" означає інші неротаційні культури ніж постійні луки чи постійні пасовища, які займають ґрунти впродовж п’яти років і більше, дають повторні врожаї, в тому числі розсадники та лісову порість із коротким циклом ротації;

(h) "постійні луки та постійні пасовища" (разом далі - "постійні луки") означає землі, що використовуються для вирощування трави або інших трав’янистих кормових рослин природним шляхом (самосійних) або шляхом вирощування (засіяних), та які не були включені до ротації сільськогосподарських культур господарства на п’ять років або більше та, якщо держави-члени так вирішать, які не оралися протягом п’яти років або більше; вони можуть включати інші види, такі як кущі та/або дерева, з яких виробляють корми для тварин, за умови що трави та інші трав’янисті кормові рослини домінують. Держави-члени можуть також ухвалити рішення розглядати як постійні луки:

(i) землі, на яких можна випасати тварин, та які належать до усталених місцевих практик, в яких традиційно трави та інші трав’янисті кормові рослини не домінують на площах для пасовища; та/або

(ii) землі, на яких можна випасати тварин, в яких традиційно трави та інші трав’янисті кормові рослини не домінують або відсутні на площах для пасовища;

(i) "трави або інші трав’янисті кормові рослини" означає трав’янисті рослини, які традиційно можна знайти на природних пасовищах, або, які зазвичай включають в суміші насіння для пасовищ чи сінокосів у державах-членах, незалежно від того чи використовуються вони для випасання тварин;

(j) "розсадники" означає такі ділянки молодих деревних рослин, вирощених на свіжому повітрі для подальшої пересадки:

- розсадники винограду та підщеп,

- розсадники фруктових дерев та ягід,

- розсадники декоративних рослин,

- комерційні розсадники лісових дерев, за винятком тих, які розташовані в лісах, але призначені для власних потреб господарства,

- розсадники дерев та кущів для висаджування в садах, парках, на узбіччях доріг та на насипах (наприклад, живоплоти, кущі троянд та інші декоративні кущі, декоративні хвойні рослини), в тому числі у всіх випадках їхні підщепи та молоді саджанці;

(к) "лісова порість із коротким циклом ротації" означає ділянки, засаджені видами дерев, які належать до коду КН 0602 90 41, які мають бути визначеними державами-членами та які складаються з деревних багаторічних культур, підщеп або материнських рослин, які залишають в ґрунті після збирання врожаю, з новими пагонами, що виростають наступного сезону та з максимальним циклом збирання врожаю, який має бути визначений державами-членами;

(1) "продаж" означає продаж або будь-яку іншу остаточну передачу права власності на землю або права на виплати; він не включає продажу землі, якщо земля передається органам публічної влади або для використання в публічних інтересах або, якщо передача здійснюється не для сільськогосподарських цілей;

(m) "оренда" означає договір оренди або аналогічну тимчасову операцію;

(n) "передача" означає оренду або продаж, або фактичне чи очікуване успадкування землі або права на виплати або будь-яку іншу остаточну її передачу; вона не охоплює повернення прав після завершення строку оренди.

Незважаючи на пункти (f) та (h) першого підпараграфа, держави-члени, які до 1 січня 2018 року визнали земельні ділянки, залишені під пар, як орні землі, можуть продовжувати їх визнавати як такі після зазначеної дати. З 1 січня 2018 року земельні ділянки, залишені під пар, які були визнані як орні землі на підставі цього підпараграфа у 2018 році, стануть постійними луками у 2023 році або згодом, якщо будуть виконані умови, визначені в пункті (h).

2. Держави-члени:

(a) визначають критерії, які повинні бути дотримані фермерами для виконання зобов’язання щодо збереження сільськогосподарської площі в стані, придатному для випасання тварин або вирощування рослин, як зазначено в пункті (c)(ii) параграфа 1;

(b) якщо застосовно на території держави-члена, визначають мінімальну діяльність, яку належить провести на сільськогосподарських площах, природним чином збережених в стані, придатному для випасання тварин або вирощування рослин, як зазначено в пункті (c)(iii) параграфа 1;

(c) визначають види дерев, які відповідають визначенню лісова порість із коротким циклом ротації та визначають максимальний цикл збору врожаю для таких видів дерев, як зазначено в пункті (k) параграфа 1.

Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що землі, на яких можна випасати тварин та які є частиною усталених місцевих практик, в яких традиційно трави та інші трав’янисті кормові рослини не домінують на площах для пасовища, належить розглядати як постійні луки, як вказано в пункті (h) параграфа 1.

Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що:

(a) землі, які не орали протягом п’яти років або більше, вважаються постійними луками, як зазначено в пункті (h) першого підпараграфа параграфа 1, за умови що землі використовують для вирощування трав або інших трав’янистих кормових рослин природним шляхом (самосійних) або шляхом вирощування (засіяних) та якщо їх не було включено до ротації культур господарства протягом п’яти років або більше;

(b) постійні луки можуть включати інші види, такі як кущі та/або дерева, придатні для виробництва корму для тварин, в зонах, де домінують трави або інші трав’янисті кормові рослини; та/або

(c) землі, придатні для випасання тварин, на яких трави та інші трав’янисті кормові рослини не домінують або відсутні на площах для пасовища, розглядаються як постійні луки, як зазначено в пункті (h) першого підпараграфа параграфа 1.

Держави-члени можуть ухвалити рішення на основі об’єктивних та недискримінаційних критеріїв про застосування свого рішення, ухваленого відповідно до пунктів (b) та/або (c) третього підпараграфа цього параграфа, до всієї або до частини їхньої території.

Держави-члени повідомляють Комісію до 31 березня 2018 року про будь-яке рішення, ухвалене на підставі третього та четвертого підпараграфів цього параграфа.

3. Для забезпечення правової визначеності Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70, якими запроваджуються:

(a) рамки, в межах яких держави-члени повинні запровадити критерії, яких належить дотримуватися фермерам для виконання зобов’язання щодо збереження сільськогосподарської площі в стані, придатному для випасання тварин або вирощування рослин, як зазначено в пункті (c)(ii) параграфа 1;

(b) рамки, в межах яких держави-члени повинні визначити мінімальну діяльність, яку належить провести на сільськогосподарських площах, природним чином збережених в стані, придатному для випасання тварин або вирощування рослин, як зазначено в пункті (c)(iii) параграфа 1;

(c) критерії для визначення переважання трав та інших трав’янистих кормових рослин та критеріїв для визначення усталених місцевих практик, зазначених в пункті (h) параграфа 1.

До схем, передбачених в цьому Регламенті, застосовуються положення Регламенту (ЄС) № 1306/2013 та положення, ухвалені на його підставі.

1. Для кожної держави-члена на кожен рік національне граничне значення, яке включає загальну вартість всіх призначених прав на виплати, національного резерву або регіональних резервів та граничних значень, закріплених відповідно до статей 42, 47, 49, 51 та 53, повинно відповідати значенню, визначеному в додатку II.

Якщо держава-член використовує опцію, передбачену в статті 22(2), національне граничне значення, визначене в додатку II для такої держави-члена на відповідний рік, може бути перевищене на суму, розраховану відповідно до зазначеного параграфа.

2. Як відступ від параграфа 1, для кожної держави-члена, яка застосовує схему єдиної виплати на площу та на кожен рік, національне граничне значення, яке включає граничні значення, закріплені відповідно до статей 36, 42, 47, 49, 51 та 53, повинно відповідати значенню, визначеному в додатку II.

Якщо держава-член використовує опцію, передбачену в другому підпараграфі статті 36(4), національне граничне значення, визначене в додатку II для такої держави-члена на відповідний рік, може бути перевищене на суму, розраховану відповідно до зазначеного підпараграфа.

3. Для врахування динаміки у зміні загальних максимальних сум прямих виплат, які можуть бути надані, у тому числі ті, що надаються на підставі рішень, ухвалених державами-членами відповідно до статті 136а Регламенту (ЄС) № 73/2009 та статті 14 цього Регламенту, а також ті, що надаються на підставі статті 20(2) цього Регламенту, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70 цього Регламенту для адаптації національних граничних значень, визначених у додатку II цього Регламенту.

1. Без обмеження статті 8, загальна сума прямих виплат, які можуть бути надані на території держави-члена відповідно до розділів III, IV та V протягом календарного року, не повинні, після застосування статті 11, перевищувати відповідне граничне значення, визначене в додатку III.

Якщо загальна сума прямих виплат, які мають бути надані на території держави-члена, перевищуватиме граничне значення, визначене в додатку III, така держава-член повинна зробити лінійне зменшення сум всіх прямих виплат, за винятком прямих виплат, наданих на підставі Регламенту (ЄС) № 228/2013 та Регламенту (ЄС) № 229/2013.

2. Для кожної держави-члена на кожен календарний рік розрахункові надходження внаслідок зазначеного в статті 11 скорочення виплат (виражені як різниця між національними граничними значеннями, визначеними в додатку II, до яких додано суму, доступну відповідно до статті 58, та чистими граничними значеннями, визначеними в додатку III) повинні бути доступними як підтримка Союзу, що фінансується в рамках Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій (EAFRD).

3. Для врахування динаміки загальних максимальних сум прямих виплат, які можуть бути надані, в тому числі ті, що надаються на підставі рішень, ухвалених державами-членами відповідно до статті 14, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70, які адаптують граничні значення, визначені в додатку III.

1. Коригувальний коефіцієнт, визначений відповідно до статті 26 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, повинен застосовуватися виключно до прямих виплат, розмір яких перевищує 2000 євро, та які належить надати фермерам у відповідному календарному році.

2. У результаті передбаченого в статті 16 поступового введення прямих виплат, параграф 1 цієї статті застосовується до Болгарії та Румунії з 1 січня 2016 року.

У результаті передбаченого в статті 17 поступового введення прямих виплат, параграф 1 цієї статті застосовується до Хорватії з 1 січня 2022 року.

3. Для забезпечення коректного застосування коригувань прямих виплат з дотриманням фінансової дисципліни Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70 з метою встановлення правил щодо бази для розрахунку скорочень, які належить застосовувати державам-членам до фермерів відповідно до параграфа 1 цієї статті.

4. У випадку юридичної особи або об’єднання фізичних чи юридичних осіб, держави-члени можуть застосувати коригувальний коефіцієнт, зазначений в параграфі 1, на рівні членів таких юридичних осіб або об’єднань, якщо національне право забезпечує надання прав окремим членам та взяття ними прав і обов’язків, що є порівнянними до прав і обов’язків індивідуальних фермерів, які мають статус керівника господарства, зокрема, що стосується їхнього економічного, соціального та податкового статусу, за умови що вони сприяли посиленню сільськогосподарських структур юридичних осіб або відповідних об’єднань.

1. Жодні прямі виплати не надаються фізичним чи юридичним особам, або об’єднанням фізичних чи юридичних осіб, чиїми сільськогосподарськими площами є головним чином площі, які природним чином утримуються в стані, придатному для випасання тварин або вирощування рослин, та які не ведуть на таких площах мінімальної діяльності, визначеної державами-членами відповідно до пункту (b) статті 4(2).

2. Жодні прямі виплати не надаються фізичним чи юридичним особам, або об’єднанням фізичних чи юридичних осіб, які управляють аеропортами, гідротехнічними спорудами, спортивними та рекреаційними майданчиками та надають залізничні послуги і послуги в сфері нерухомості.

У відповідних випадках держави-члени на основі об’єктивних та недискримінаційних критеріїв можуть вирішити додати до списку першого підпараграфа будь-яке інше аналогічне несільськогосподарське підприємство або аналогічну несільськогосподарську діяльність, а згодом вирішити вилучити будь-які такі доповнення.

Проте особа або об’єднання осіб, на яких розповсюджується дія першого або другого підпараграфа, повинні розглядатися як активний фермер, якщо вони надають підтверджувані докази в передбаченій державами-членами формі, які демонструють виконання будь-якої з таких умов:

(a) річна сума прямих виплат становить щонайменше 5 % від загальної суми надходжень, отриманих не від сільськогосподарської діяльності в останньому податковому році, для якого наявні такі докази;

(b) його сільськогосподарська діяльність не є незначною;

(c) основна діяльність або мета компанії полягає у веденні сільськогосподарської діяльності.

3. Додатково до параграфів 1 та 2 держави-члени можуть вирішити, на основі об’єктивних та недискримінаційних критеріїв, що жодні прямі виплати не будуть надані фізичним чи юридичним особам, або об’єднанням фізичних чи юридичних осіб:

(a) сільськогосподарська діяльність яких становить лише незначну частину від їхньої загальної економічної діяльності; та/або

(b) основна діяльність або мета компанії яких не полягає у веденні сільськогосподарської діяльності.

3a. Додатково до параграфів 1, 2 та 3, держави-члени можуть вирішити, що жодних прямих виплат не буде надано фермерам, які не зареєстровані для ведення своєї сільськогосподарської діяльності в національному податковому реєстрі чи національному реєстрі соціального страхування.

4. Параграфи 2, 3 та 3а не застосовуються до фермерів, які отримали лише прямі виплати, що не перевищують певну суму для попереднього року. Розмір такої суми повинен бути визначений державами-членами на основі таких об’єктивних критеріїв, як їхні національні та регіональні характеристики, і не повинен перевищувати 5000 євро.

5. Для гарантування захисту прав фермерів Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70, якими встановлюються:

(a) критерії для визначення випадків, у яких сільськогосподарську площу фермера належить розглядати як площу, яка переважно утримується в стані, придатному для випасання тварин або вирощування рослин;

(b) критерії для встановлення розмежувань між доходами, які були отримані від сільськогосподарської діяльності та доходами, які були отримані не від сільськогосподарської діяльності;

(c) критерії для встановлення сум прямих виплат, зазначених в параграфах 2 та 4, зокрема, стосовно прямих виплат в перший рік призначення прав на виплати, якщо вартість прав на виплати ще остаточно не встановлено, а також стосовно прямих виплат для нових фермерів;

(d) критерії, яким повинні відповідати фермери для того, щоб довести, для цілей параграфів 2 та 3, що їхня сільськогосподарська діяльність не є незначною та основна діяльність або мета компанії полягає у веденні сільськогосподарської діяльності.

6. Держави-члени повідомляють Комісію до 1 серпня 2014 року про будь-яке рішення, зазначене в параграфах 2, 3 або 4, та до 31 березня 2018 року про будь-яке рішення, зазначене в параграфі 3а. У разі внесення змін до таких рішень, держави-члени повідомляють Комісію про них протягом двох тижнів з дати ухвалення будь-якого рішення про внесення змін.

7. Держави-члени можуть ухвалити рішення починаючи з 2018 року або з будь-якого наступного року, що особи або об’єднання осіб, на яких розповсюджується дія першого та другого підпараграфів параграфа 2, можуть покликатися лише на один або два з трьох критеріїв, перелічених у третьому підпараграфі параграфа 2, щоб довести, що вони є активними фермерами. Держави-члени повідомляють Комісію про таке рішення до 31 березня 2018 року, якщо воно застосовується з 2018 року або, якщо воно застосовується з наступного року, до 1 серпня року, який передує року застосування рішення.

8. Держави-члени можуть ухвалити рішення щодо припинення застосування параграфа 2 починаючи з 2018 року або будь-якого наступного року. Вони повідомляють Комісію про таке рішення до 31 березня 2018 року, якщо воно застосовується з 2018 року або, якщо воно застосовується з наступного року, до 1 серпня року, який передує року застосування рішення.

1. Держави-члени вирішують в якій з таких ситуацій не надавати прямих виплат фермеру:

(a) якщо загальна сума прямих виплат, на які було подано заявки або які належить надати до початку застосування статті 63 Регламенту (ЄС) № 1306/2013 в поточному календарному році, не перевищує 100 євро;

(b) якщо прийнятна площа господарства, для якої подано заявку на отримання прямих виплат або для якої прямі виплати мають бути надані до застосування статті 63 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, становить менше одного гектара.

2. Щоб врахувати структуру їхніх сільськогосподарських економік, держави-члени можуть скоригувати граничні значення, визначені в пунктах (a) та (b) параграфа 1, в рамках меж, визначених у додатку IV.

3. Якщо будь-яка держава-член вирішує застосовувати граничне значення за площею на підставі пункту (b) параграфа 1, вона повинна застосувати пункт (a) зазначеного параграфа до тих фермерів, які отримують зазначену в розділі IV пов’язану з тваринами зв’язану підтримку, у володінні яких менше гектарів ніж граничне значення за площею.

4. Зацікавлені держави-члени можуть вирішити не застосовувати параграф 1 до найбільш віддалених регіонів та найменших островів Егейського моря.

5. У Болгарії та Румунії, для 2015 року суму, на яку було подано заявку або яку належить надати як вказано в пункті (a) параграфа 1, розраховують на основі відповідної суми, визначеної в пункті А додатка V.

У Хорватії, для 2015-2021 років суму, на яку було подано заявку або яку належить надати як вказано в пункті (a) параграфа 1, розраховують на основі відповідної суми, визначеної в пункті А додатка VI.

1. Держави-члени повинні скоротити суму прямих виплат, які мають бути надані фермеру відповідно до глави 1 розділу III для відповідного календарного року, щонайменше на 5 % для тієї частини суми, яка перевищує 150000 євро.

2. Перед застосуванням параграфа 1 держави-члени можуть відняти зарплати, пов’язані з сільськогосподарською діяльністю, які були фактично виплачені та задекларовані фермером у попередньому календарному році, в тому числі податки та соціальні внески, пов’язані із зайнятістю, від суми прямих виплат, які мають бути надані фермеру на підставі глави 1 розділу III у відповідному календарному році. Якщо відсутні жодні дані про зарплати, які були фактично виплачені та задекларовані фермером у попередньому календарному році, належить використати найновіші доступні дані.

3. Якщо держава-член ухвалює рішення надати фермерам перерозподільну виплату на підставі глави 2 розділу III та використати для такої мети більше ніж 5 % річного національного граничного значення, визначеного в додатку II, вона може ухвалити рішення не застосовувати цю статтю.

Якщо держава-член ухвалює рішення надати перерозподільну виплату фермерам на підставі глави 2 розділу III, а застосування максимальних меж, визначених в статті 41(4) перешкоджає їй використати для такої мети більше ніж 5 % річного національного граничного значення, визначеного в додатку II, така держава-член може ухвалити рішення не застосовувати цю статтю.

4. Жодні переваги, які полягають в уникненні скорочень виплати, не повинні надаватися фермерам, щодо яких встановлено, що вони після 18 жовтня 2011 року штучно створили умови для того, щоб ухилятися від дії цієї статті.

5. Якщо мова йде про юридичну особу або об’єднання фізичних чи юридичних осіб, держави-члени можуть застосувати скорочення, зазначене в параграфі 1, на рівні членів таких юридичних осіб або об’єднань, якщо національне право забезпечує надання прав окремим членам та взяття ними прав і обов’язків, що є порівнянними до прав і обов’язків індивідуальних фермерів, які мають статус керівника господарства, зокрема що стосується їхнього економічного, соціального та податкового статусу, за умови що вони сприяли посиленню сільськогосподарських структур юридичних осіб або відповідних об’єднань.

6. Держави-члени можуть щороку переглядати свої рішення про скорочення виплат, ухвалені на підставі цієї статті, за умови що такий перегляд не призведе до скорочення сум, доступних для розвитку сільської місцевості.

Держави-члени повинні повідомляти Комісію про рішення, ухвалені відповідно до цієї статті, та про будь-які розрахункові надходження внаслідок скорочень на період до 2019 року, до 1 серпня року, що передує застосуванню таких рішень; останньою можливою датою для таких повідомлень є 1 серпня 2018 року.

Що стосується 2020 року, держави-члени до 31 грудня 2019 року повідомляють Комісію про рішення, ухвалені відповідно до цієї статті, та про будь-які розрахункові надходження внаслідок скорочень.

Площа, яка відповідає кількості прийнятних гектарів, для яких фермер на підставі глави 1 розділу III подав заявку на отримання базової виплати, може бути предметом заявки для будь-якої іншої прямої виплати, а також для будь-якої іншої допомоги, на яку не розповсюджується дія цього Регламенту, якщо інше не передбачено цим Регламентом.

Як відступ від статті 211(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 (- 1), статті 107, 108 та 109 ДФЄС не застосовуються до виплат, здійснених державами-членами відповідно до цього Регламенту.

1. До 31 грудня 2013 року держави-члени можуть ухвалити рішення надати, як додаткову підтримку для заходів, що здійснюються в рамках плану заходів з розвитку сільської місцевості, які фінансуються Європейським аграрним фондом розвитку сільських районів відповідно до Регламенту (ЄС) № 1305/2013, до 15 % від їхніх щорічних національних граничних значень для 2014 календарного року, визначених у додатку VIII до Регламенту (ЄС) № 73/2009, та їхніх річних національних граничних значень для 2015-2019 календарних років, визначених у додатку II до цього Регламенту. Як результат, відповідна сума більше не буде доступною для надання прямих виплат.

Про зазначене у першому підпараграфі рішення до 31 грудня 2013 року повідомляють Комісію. У такому рішенні визначають вказаний в зазначеному підпараграфі відсоток, який може відрізнятися залежно від календарного року.

Держави-члени, які не ухвалюють зазначене в першому підпараграфі рішення для 2014 календарного року, можуть до 1 серпня 2014 року ухвалити таке рішення для 2015-2019 календарних років. Вони повинні повідомити Комісію про будь-яке таке рішення до зазначеної дати.

Держави-члени можуть ухвалити рішення щодо перегляду рішень, вказаних в цьому параграфі, з набуттям чинності з 2018 календарного року. Будь-які рішення, що ґрунтуються на такому перегляді, не повинні призводити до зменшення відсотка, повідомленого Комісії відповідно до першого, другого та третього підпараграфів. До 1 серпня 2017 року держави-члени повідомляють Комісію про будь-яке рішення, що ґрунтується на такому перегляді.

Держави-члени можуть ухвалити рішення щодо перегляду рішень, зазначених у цьому параграфі, які набудуть чинності з 2019 календарного року, та до 1 серпня 2018 року повідомляють Комісію про будь-яке рішення, яке ґрунтується на такому перегляді. Будь-які рішення, що ґрунтуються на такому перегляді, не повинні призводити до зменшення відсотка, повідомленого Комісії відповідно до першого, другого, третього та четвертого підпараграфів.

До 31 грудня 2019 року держави-члени можуть вирішити надати, як додаткову підтримку, що фінансується Європейським аграрним фондом розвитку сільських районів у 2021 фінансовому році, до 15 % від їхніх щорічних національних граничних значень для 2020 календарного року, визначених у додатку II до цього Регламенту. Як результат, відповідна сума більше не буде доступною для надання прямих виплат. Про таке рішення до 31 грудня 2019 року повідомляють Комісію, і таке рішення має містити вибраний відсоток.

2. До 31 грудня 2013 року держави-члени, які не ухвалити рішення, зазначене в параграфі 1, можуть вирішити надати в формі прямих виплат до 15 % або, якщо мова йде про Болгарію, Естонію, Іспанію, Латвію, Литву, Польщу, Португалію, Румунію, Словаччину, Фінляндію, Швецію та Велику Британію, - до 25 % від суми, виділеної на підтримку заходів в рамках плану заходів з розвитку сільської місцевості, які фінансуються Європейським аграрним фондом розвитку сільських районів протягом періоду 2015-2020 років, як зазначено в Регламенті (ЄЄ) № 1305/2013. Як результат, відповідна сума більше не буде доступною для заходів підтримки в рамках плану заходів з розвитку сільської місцевості.

Про зазначене у першому підпараграфі рішення до 31 грудня 2013 року повідомляють Комісію. У такому рішенні визначають вказаний в зазначеному підпараграфі відсоток, який може відрізнятися залежно від календарного року.

Держави-члени, які не ухвалюють зазначене в першому підпараграфі рішення для 2015 фінансового року, можуть до 1 серпня 2014 року ухвалити таке рішення для 2016-2020 фінансових років. Вони повинні повідомити Комісію про будь-яке таке рішення до зазначеної дати.

Держави-члени можуть ухвалити рішення щодо перегляду рішень, вказаних у цьому параграфі, які набудуть чинності з 2019 та 2020 фінансових років. Будь-які рішення, що ґрунтуються на такому перегляді, не повинні призводити до збільшення відсотка, повідомленого Комісії відповідно до першого, другого та третього підпараграфів. До 1 серпня 2017 року держави-члени повідомляють Комісію про будь-яке рішення, що ґрунтується на такому перегляді.

Держави-члени можуть ухвалити рішення щодо перегляду рішень, зазначених у цьому параграфі, які набудуть чинності з 2019 календарного року, та до 1 серпня 2018 року повідомляють Комісію про будь-яке рішення, яке ґрунтується на такому перегляді. Будь-які рішення, що ґрунтуються на такому перегляді, не повинні призводити до збільшення відсотка, повідомленого Комісії відповідно до першого, другого, третього та четвертого підпараграфів.

До 31 грудня 2019 року держави-члени можуть ухвалити рішення надати в формі прямих виплат до 15 % або, якщо мова йде про Болгарію, Естонію, Іспанію, Латвію, Литву, Польщу, Португалію, Румунію, Словаччину, Фінляндію та Швецію - до 25 % від суми, виділеної на підтримку, що фінансується Європейським аграрним фондом розвитку сільських районів у 2021 фінансовому році, виділеної на підставі законодавства Союзу, ухваленого після ухвалення Радою відповідного Регламенту на підставі статті 312(2) ДФЄС . Як результат, відповідна сума більше не буде доступною для підтримки, що фінансується Європейським аграрним фондом розвитку сільських районів. Таке рішення надсилають до Комісії до 31 грудня 2019 року та у ньому зазначають вибраний відсоток.

Перелічені в додатку I схеми підтримки застосовують без обмеження можливого перегляду в будь-який час з огляду на економічний розвиток і стан бюджету. Такий перегляд може призвести до ухвалення законодавчих актів, делегованих актів на підставі статті 290 ДФЄС або імплементаційних актів на підставі статті 291 ДФЄС .

Для Болгарії та Румунії граничні значення, встановлені відповідно до статей 42, 47, 49, 51, 53 та 65, встановлено для 2015 року на основі суми, визначеної в пункті А додатка V.

У Хорватії прямі виплати вводитимуть відповідно до такого графіка приростів, вираженого у відсотках від відповідного рівня прямих виплат, який застосовуватиметься з 2022 року:

25% у 2013 році,

30% у 2014 році

35% у 2015 році,

40 % у 2016 році,

50 % у 2017 році,

60% у 2018 році,

70% у 2019 році,

80% у 2020 році,

90% у 2021 році,

100% з 2022 року.

1. У 2015 році Болгарія та Румунія можуть використовувати національні виплати, щоб доповнити виплати, які надаються на підставі схеми базової виплати, вказаної в секціях 1, 2 та 3 глави 1 розділу III. Загальна сума таких виплат не повинна перевищувати відповідної суми, визначеної в пункті В додатка V.

2. У 2015 році Болгарія може використовувати національні прямі виплати для того, щоб доповнити виплати, які надаються в рамках спеціальних виплат для бавовни, вказаних в главі 2 розділу IV. Загальна сума таких виплат не повинна перевищувати суму, визначену в пункті С додатка V.

3. Додаткові національні прямі виплати надають відповідно до об’єктивних критеріїв та у такий спосіб, щоб забезпечити однакове ставлення до фермерів та уникнути викривлень ринку і конкуренції.

1. За умови отримання дозволу від Комісії, Хорватія, в разі необхідності, може доповнити будь-яку зі схем підтримки, перелічених в додатку I.

2. Сума додаткових національних виплат, яка може бути надана в певному році та для певної схеми підтримки, повинна бути обмежена спеціальним фінансовим пакетом. Такий пакет повинен відповідати різниці між:

(a) сумою прямої підтримки, доступною для конкретної схеми підтримки після повного введення прямих виплат відповідно до статті 17 для 2022 календарного року, та

(b) сумою прямої підтримки, доступною для конкретної схеми підтримки після застосування графіка приростів відповідно до статті 17 для відповідного календарного року.

3. Загальна сума наданих додаткових національних прямих виплат не повинна перевищувати граничне значення, визначене в пункті В додатка VI для відповідного календарного року.

4. Хорватія може вирішити на основі об’єктивних критеріїв та після отримання дозволу від Комісії, які суми додаткових національних прямих виплат належить надати.

5. Комісія ухвалює імплементаційні акти, які дозволяють здійснювати виплати на підставі цієї статті, визначає відповідні схеми підтримки та рівень, до якого можуть бути виплачені додаткові національні прямі виплати.

Що стосується додаткових національних прямих виплат, призначених для доповнення добровільної схеми зв’язаної підтримки, зазначеної в главі 1 розділу IV, імплементаційні акти повинні також визначити конкретні типи фермерства або конкретні сільськогосподарські сектори, зазначені в статті 52(3), яких можуть стосуватися додаткові національні прямі виплати.

Такі імплементаційні акти ухвалюються без застосування процедури, зазначеної в статті 71(2) або (3).

6. Умови прийнятності для додаткових національних прямих виплат для Хорватії повинні бути аналогічними до умов для підтримки на підставі відповідних схем підтримки, як встановлено в цьому Регламенті.

7. Додаткові національні прямі виплати для Хорватії повинні підлягати будь-яким коригуванням, необхідність у проведенні яких може виникнути внаслідок динаміки у САП (Спільній аграрній політиці), їх надають відповідно до об’єктивних критеріїв та у такий спосіб щоб забезпечити однакове ставлення до фермерів, а також уникнути викривлень ринку і конкуренції.

8. Хорватія повинна подати звіт з інформацією про заходи для впровадження додаткових національних прямих виплат до 30 червня наступного року після такого впровадження. Такий звіт повинен охоплювати щонайменше такі питання:

(a) будь-які зміни становища, що впливають на додаткові національні прямі виплати;

(b) для кожної додаткової національної прямої виплати, кількість бенефіціарів та загальну суму наданої додаткової національної прямої виплати, а також кількість гектарів або кількість тварин чи інших одиниць, для яких було надано таку додаткову національну пряму виплату;

(c) звіт про заходи контролю, застосовані до наданих додаткових національних прямих виплат.

1. З 2015 року і надалі Хорватія до 31 січня кожного року повідомляє Комісію про площі, які було ідентифіковано відповідно до статті 57а(10) Регламенту (ЄС) № 73/2009 та повернуто для використання у сільськогосподарській діяльності в попередньому календарному році.

Хорватія також повідомляє Комісію про кількість прав на виплати, наявних для фермерів станом на 31 грудня попереднього календарного року, а також про суму зі спеціального національного резерву на розмінування, яка залишилась невитраченою станом на таку саму дату.

За необхідності, повідомлення, передбачені у першому та другому підпараграфах, здійснюють для кожного регіону, як визначено відповідно до статті 23(1) цього Регламенту.

2. Під час адаптації додатка II відповідно до статті 6(3), Комісія розраховує на щорічній основі суму, яку належить додавати до сум, встановлених для Хорватії в зазначеному додатку для фінансування підтримки, яка має бути надана в рамках схем, перелічених в додатку I для площ, зазначених в параграфі 1 цієї статті. Таку суму розраховують на основі даних, повідомлених Хорватією відповідно до параграфа 1 цієї статті та розрахункового середнього значення прямих виплат на гектар в Хорватії для відповідного року.

Максимальна сума, яку належить додати відповідно до першого підпараграфа, на основі всіх площ, повідомлених Хорватією відповідно до параграфа 1 цієї статті до 2022 року, становить 9600000 євро та підлягає виконанню графіка введення прямих виплат відповідно до статті 17. Отримані в результаті цього максимальні річні суми визначено в додатку VII.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, які визначають частку суми, яку належить додати відповідно до параграфа 2, яку Хорватія включить в спеціальний національний резерв на розмінування для призначення прав на виплати для площ, зазначених в параграфі 1. Таку частку розраховують на основі співвідношення між граничним значенням для схеми базової виплати та національним граничним значенням, визначеним у додатку II, до збільшення національного граничного значення відповідно до параграфа 2. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

4. Для 2015-2022 років Хорватія використовує спеціальний національний резерв на розмінування для призначення прав на виплати для фермерів на основі розмінованих земель, задекларованих фермерами у зазначеному році, якщо:

(a) такі землі складаються з прийнятних гектарів у розумінні статті 32(2)-(5);

(b) зазначені землі були повернуті для використання для сільськогосподарської діяльності протягом попереднього календарного року; та

(c) про ці землі було повідомлено Комісію відповідно до параграфа 1 цієї статті.

5. Вартістю прав на виплати, запроваджених на підставі цієї статті, є національна або регіональна середня вартість прав на виплати для року призначення в межах суми, доступної у спеціальному національному резерві на розмінування.

6. Для врахування наслідків від повернення розмінованих земель для використання у сільськогосподарських цілях, повідомленого Хорватією відповідно до цієї статті, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 70 з метою адаптації сум, визначених у додатку VI.

1. Підтримку за схемою базової виплати надають фермерам:

(a) які отримують права на виплати на підставі цього Регламенту через призначення відповідно до статті 20(4), через першого призначення відповідно до статті 24 або статті 39, через призначення з національного резерву або регіональних резервів відповідно до статті 30 або через передачу відповідно до статті 34; або

(b) які відповідають вимогам статті 9 та мають у власності або в оренді права на виплати на території держави-члена, яка вирішила, відповідно до параграфа 3, зберегти їхні наявні права на виплати.

2. Строк дії прав на виплати, отриманих на підставі схеми єдиної виплати відповідно до Регламенту (ЄС) № 1782/2003 та Регламенту (ЄС) № 73/2009, завершується 31 грудня 2014 року.

3. Як відступ від параграфа 2, держави-члени, які запровадили схему єдиної виплати відповідно до секції 1 глави 5 розділу III або глави 6 розділу III Регламенту (ЄС) № 1782/2003 або глави 3 розділу III Регламенту (ЄС) № 73/2009, до 1 серпня 2014 року можуть вирішити зберегти наявні права на виплати. Вони повідомляють Комісію про будь-яке таке рішення до зазначеної дати.

4. Що стосується держав-членів, які ухвалюють рішення, зазначене в параграфі 3, якщо кількість власних або орендованих прав на виплати, запроваджених відповідно до Регламенту (ЄС) № 1782/2003 та Регламенту (ЄС) № 73/2009, якими володіє фермер станом на останню дату подання заявок, яку належить встановити відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 78 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, перевищує кількість прийнятних гектарів, які фермер декларує в заявці на отримання допомоги відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 72(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013 для 2015 року, та які він має в наявності станом на дату, встановлену державою-членом, яка передує даті, встановленій на території такої держави-члена для внесення змін до такої заявки на отримання допомоги, кількість прав на виплати, яка перевищує кількість прийнятних гектарів, спливає в таку останню дату.

1. Комісія ухвалює імплементаційні акти, які визначають для кожної держави-члена річне національне граничне значення для схеми базової виплати шляхом віднімання від річного національного граничного значення, визначеного в додатку II, граничних значень, встановлених відповідно до статей 42, 47, 49, 51 та 53. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 71(2).

2. Для кожної держави-члена сума, розрахована відповідно до параграфа 1 цієї статті, може бути збільшена максимум на 3 % від її відповідного національного річного граничного значення, визначеного в додатку II, після віднімання суми, отриманої в результаті застосування статті 47(1) для відповідного року. Якщо держава-член застосовує таке збільшення, останнє повинно бути враховане Комісією під час встановлення національного граничного річного значення для схеми базової виплати відповідно до параграфа 1 цієї статті. Для зазначеної мети держави-члени до 1 серпня 2014 року повідомляють Комісію про річні відсотки, на які сума, розрахована відповідно до параграфа 1 цієї статті, має бути збільшена.

3. Держави-члени можуть переглядати своє рішення, зазначене в параграфі 2, один раз на рік, та повинні повідомляти Комісію про будь-яке рішення, що ґрунтується на такому перегляді, до 1 серпня року, що передує року застосування рішення.

4. Для кожної держави-члена та на кожен рік загальна вартість всіх прав на виплати та національного резерву або регіональних резервів повинна дорівнювати відповідному річному національному граничному значенню, встановленому Комісією відповідно до параграфа 1.

5. Якщо граничне значення для держави-члена, встановлене Комісією відповідно до параграфа 1 цієї статті, відрізняється від граничного значення попереднього року в результаті того, що такою державою-членом було ухвалене рішення відповідно до параграфа 3 цієї статті, статті 14(1) або (2), статті 42(1), другого підпараграфа статті 49(1), другого підпараграфа статті 51(1), або статті 53, така держава-член повинна лінійно зменшити або збільшити вартість усіх прав на виплати для забезпечення дотримання вимог параграфа 4 цієї статті.