Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/790 від 17 квітня 2019 року про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку та про внесення змін до директив 96/9/ЄС та 2001/29/ЄС

(51) Сервіси відео на запит можуть відіграти вирішальну роль у поширенні аудіовізуальних творів на території всього Союзу. Проте доступність таких творів, зокрема європейських творів, на сервісах відео на запит залишається обмеженою. Договори щодо онлайнового використання таких творів може бути складно укласти через проблеми, пов'язані з ліцензуванням прав. Такі проблеми можуть, наприклад, виникати, якщо володілець прав на певній території має низький економічний стимул використовувати твір онлайн та не ліцензує або затримує онлайнові права, що може призвести до того, що аудіовізуальні твори будуть недоступними на сервісах відео на запит. Інші проблеми можуть стосуватися періодів використання.

(52) Для сприяння ліцензуванню прав на аудіовізуальні твори сервісам відео на запит держави-члени повинні забезпечити механізм переговорів, який забезпечує сторонам, які бажають укласти договір, можливість покладатися на допомогу неупередженого органу або одного чи більше медіаторів. З цією метою держави-члени повинні мати право створити новий орган або покладатися на наявний орган, який відповідає умовам, встановленим цією Директивою. Держави-члени повинні мати змогу призначати один чи більше компетентних органів або медіаторів. Орган або медіатори повинні зустрічатися зі сторонами та надавати допомогу в переговорах, забезпечуючи професійні, неупереджені зовнішні консультації. Якщо у переговорах беруть участь сторони з різних держав-членів, та такі сторони вирішують покладатися на механізм переговорів, сторони повинні заздалегідь домовитися про компетентну державу-член. Орган або медіатори можуть зустрічатися зі сторонами з метою сприяння початку переговорів або в ході переговорів з метою сприяння укладенню договору. Участь у такому механізмі переговорів та подальше укладення договорів повинні бути добровільними та не повинні впливати на договірну свободу сторін. Держави-члени повинні мати право вільно ухвалювати рішення щодо специфічних особливостей функціонування механізму переговорів, у тому числі щодо часових рамок і тривалості допомоги в переговорах та покривання витрат. Держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративний і фінансовий тягарі залишалися пропорційними для гарантування ефективності механізму переговорів. Держави-члени повинні заохочувати діалог між представницькими організаціями, не покладаючи на них такого зобов’язання.

(53) Закінчення строку захисту твору передбачає перехід такого твору в суспільне надбання та закінчення строку дії прав, передбачених авторським правом Союзу стосовно такого твору. У сфері образотворчого мистецтва обіг точних репродукцій творів, які є суспільним надбанням, сприяє доступу до культури і просуванню культури та доступу до культурної спадщини. У цифровому середовищі захист таких репродукцій відповідно до авторського права чи суміжних прав не відповідає закінченню строку захисту творів згідно з авторським правом. Крім того, відмінності між національними законами про авторське право, що регулюють захист таких репродукцій, породжують правову невизначеність та впливають на транскордонне поширення творів образотворчого мистецтва, які є суспільним надбанням. Таким чином, певні репродукції творів образотворчого мистецтва, які є суспільним надбанням, не повинні бути захищені авторським правом і суміжними правами. Всі такі положення не повинні перешкоджати установам зі збереження культурної спадщини продавати репродукції, як-от листівки.

(54) Вільна і плюралістична преса важлива для забезпечення якісної журналістики та доступу громадян до інформації. Вона робить фундаментальний внесок у громадське обговорення та належне функціонування демократичного суспільства. Широка доступність публікацій у пресі онлайн призвела до появи нових онлайнових сервісів, таких як агрегатори новин або сервіси моніторингу ЗМІ, для яких повторне використання публікацій у пресі є важливою частиною бізнес-моделей та джерелом доходу. Видавці публікацій у пресі стикаються з проблемами в ліцензуванні онлайнового використання їхніх публікацій надавачам таких видів послуг, що ускладнює повернення їх інвестицій. За відсутності визнання видавців публікацій в пресі правоволодільцями ліцензування та дотримання прав на публікації в пресі стосовно онлайнового використання надавачами послуг інформаційного суспільства в цифровому середовищі часто є складним і неефективним.

(55) Необхідно визнати та надалі заохочувати організаційний і фінансовий внески видавців у створення публікацій у пресі, щоб забезпечити сталість видавничої справи та, таким чином, сприяти доступності надійної інформації. Таким чином, необхідно надавати гармонізований правовий захист публікаціям у пресі у зв'язку з онлайновим використанням надавачами послуг інформаційного суспільства на рівні Союзу, що не передбачає впливу на наявні правила стосовно авторського права у праві Союзу, які застосовуються до приватних або некомерційних способів використання публікацій у пресі окремими користувачами, у тому числі якщо такі користувачі надають спільний онлайновий доступ до публікацій у пресі. Потрібно ефективно гарантувати такий захист шляхом впровадження в право Союзу прав, пов'язаних із авторським правом, на відтворення та доведення до загального відома публіки публікацій у пресі видавців, які мають осідок у державі-члені, стосовно онлайнового використання надавачами послуг інформаційного суспільства у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/1535(- 13). Правовим захистом публікацій у пресі, передбаченим цією Директивою, повинні користуватися видавці, які мають осідок у державі-члені та зареєстрований офіс, центральну адміністрацію або основне місце діяльності на території Союзу.

Поняття видавця публікацій у пресі потрібно розуміти як таке, що охоплює надавачів послуг, таких як видавці або агентства новин, якщо вони публікують публікації в пресі у розумінні цієї Директиви.

(56) Для цілей цієї Директиви необхідно означити поняття "публікації в пресі" як таке, що охоплює тільки журналістські публікації, опубліковані на будь-якому носії, у тому числі в паперовій формі, у контексті економічної діяльності, що становить надання послуг відповідно до права Союзу. Публікації в пресі, які повинні бути охоплені, включають, наприклад, щоденні газети, тижневі або місячні журнали загального або спеціального інтересу, у тому числі журнали за підпискою, та вебсайти з новинами. Публікації в пресі містять переважно літературні твори, проте дедалі частіше включають інші типи творів та інших об'єктів, зокрема фотографії і відео. Періодичні видання, що їх публікують для наукових чи академічних цілей, як-от наукові вісники, не повинні бути охоплені захистом, що його надають публікаціям у пресі відповідно до цієї Директиви. Захист також не повинен застосовуватися до вебсайтів, як-от блогів, які надають інформацію в рамках діяльності, яка не здійснюється за ініціативи, під редакційною відповідальністю та контролем надавача послуги, як-от видавця новин.

(57) Права, надані видавцям публікацій у пресі відповідно до цієї Директиви, повинні мати таку саму сферу застосування, як і права на відтворення та доведення до загального відома публіки, передбачені в Директиві 2001/29/ЄС, якщо вони стосуються онлайнового використання надавачами послуг інформаційного суспільства. Права, надані видавцям публікацій у пресі, не повинні поширюватися на надання гіперпосилань. Вони також не повинні поширюватися на самі факти, що про них повідомлено у публікації в пресі. Права, надані видавцям публікацій у пресі відповідно до цієї Директиви, також повинні підпадати під дію тих самих положень щодо винятків та обмежень, які застосовуються до прав, передбачених у Директиві 2001/29/ЄС, у тому числі щодо винятку у разі надання цитат для таких цілей, як критика або рецензія, передбаченого устатті 5(3)(d) зазначеної Директиви.

(58) Використання публікацій у пресі надавачами послуг інформаційного суспільства може включати використання всієї публікації або статей, а також частин публікації в пресі. Таке використання частин публікації в пресі також набуло економічної актуальності. Водночас, використання окремих слів або дуже коротких витягів із публікацій у пресі надавачами послуг інформаційного суспільства не може підірвати інвестицій, здійснених видавцями публікацій у пресі в ході створення контенту.

Таком чином, доцільно передбачити, щоб використання окремих слів або дуже коротких витягів із публікацій у пресі не підпадало під сферу застосування прав, передбачених у цій Директиві. З урахуванням масової агрегації та використання публікацій у пресі надавачами послуг інформаційного суспільства важливо, щоб виключення дуже коротких витягів тлумачилося у спосіб, який не впливатиме на ефективність прав, передбачених у цій Директиві.

(59) Захист, що його надають видавцям публікацій у пресі відповідно до цієї Директиви, не повинен впливати на права авторів та інших правоволодільців на твори та інші об’єкти, включені в таку публікацію в пресі, у тому числі стосовно міри, якою автори та інші правоволодільці можуть використовувати свої твори та інші об’єкти незалежно від публікації в пресі, до якої вони були включені. Таким чином, видавці публікацій у пресі не повинні мати змоги застосовувати захист, наданий їм відповідно до цієї Директиви, проти авторів чи інших правоволодільців або проти інших уповноважених користувачів тих самих творів або інших об’єктів. Це положення не має обмежувати договірних домовленостей, укладених між видавцями публікацій у пресі з одного боку та авторами й іншими правоволодільцями з іншого боку. Автори, чиї твори включені до публікації в пресі, повинні мати право отримували належну частку доходів, що їх видавці отримують за використання їхніх публікацій у пресі надавачами послуг інформаційного суспільства. Це положення не має обмежувати національних законів про власність та реалізацію прав у контексті трудових договорів, якщо такі закони відповідають праву Союзу.

(60) Видавці, у тому числі видавці публікацій у пресі, книжок або наукових і музичних публікацій, часто діють на основі передавання прав авторів за допомогою договірних угод або встановлених законом положень. У цьому контексті видавці здійснюють інвестиції з метою використання творів, що містяться в їхніх виданнях, та в деяких випадках можуть бути позбавлені доходів у разі використання таких творів згідно з винятками чи обмеженнями, як-от для приватного копіювання і репрографування, у тому числі згідно з відповідними існуючими національними схемами щодо репрографування в державах-членах або згідно зі схемами публічного надання в позичку. У декількох державах-членах компенсація за використання згідно з такими винятками чи обмеженнями розподіляється між авторами і видавцями. З метою врахування такої ситуації та вдосконалення правової визначеності для всіх відповідних сторін ця Директива дозволяє державам-членам, які мають існуючі схеми розподілення компенсації між авторами і видавцями, зберігати їх. Це особливо важливо для держав-членів, які мали такі механізми розподілення компенсації до 12 листопада 2015 року, хоча в інших державах-членах компенсація не розподіляється та підлягає виплаті виключно авторам відповідно до національної культурної політики. Хоча ця Директива повинна застосовуватися в недискримінаційний спосіб до всіх держав-членів, вона повинна поважати традиції у цій сфері та не зобов’язувати держави-члени, які наразі не мають таких схем розподілення компенсації, впроваджувати їх. Це не повинно впливати на наявні або майбутні механізми в державах-членах стосовно винагороди в контексті публічного надання в позичку.

Це також не має впливати на національні механізми, пов’язані з управлінням правами і правами на винагороду, якщо вони відповідають праву Союзу. Усі держави-члени повинні мати змогу, але не бути зобов’язаними, передбачати, щоб у випадках, якщо автори передали чи ліцензували права видавцю або в інший спосіб зробили своїми творами внесок до публікації, та якщо існують системи компенсації шкоди, спричиненої їм винятком чи обмеженням, у тому числі через організації колективного управління, які представляють спільно авторів і видавців, видавці мали право на частку такої компенсації. Держави-члени повинні зберігати за собою право визначати, як видавці повинні обґрунтувати свої претензії щодо компенсації або винагороди, та встановлювати умови розподілення такої компенсації або винагороди між авторами і видавцями відповідно до їх національних систем.

(61) За останні роки функціонування онлайнового ринку контенту стало складнішим. Онлайнові сервіси спільного доступу до контенту, які надають доступ до великого обсягу захищеного авторським правом контенту, вивантаженого їх користувачами, стали основним джерелом доступу до контенту онлайн. Онлайнові сервіси є засобами надання ширшого доступу до культурних і творчих робіт, та вони надають широкі можливості для культурної і творчої галузей у розробці нових бізнес-моделей. Проте хоча вони і забезпечують різноманітність і легкість доступу до контенту; вони також створюють виклики у випадках, коли контент, захищений авторським правом, вивантажують без отримання попереднього дозволу правоволодільців. Існує правова невизначеність щодо того, чи беруть надавачі таких послуг участь у діях, пов'язаних із авторським правом, та чи повинні вони отримувати дозвіл від правоволодільців на контент, вивантажений їх користувачами, які не мають відповідних прав на вивантажений контент, без обмеження застосування винятків та обмежень, передбачених у праві Союзу. Невизначеність впливає на здатність правоволодільців визначати, чи використовуються їхні твори та за яких умов вони використовуються, а також на їх здатність отримувати належну винагороду за таке використання. Тому важливо сприяти розвитку ринку ліцензування між правоволодільцями і надавачами онлайнових послуг спільного доступу до контенту. Такі ліцензійні договори повинні бути справедливими та підтримувати розумний баланс між обома сторонами. Правоволодільці повинні отримувати належну винагороду за використання їхніх творів або інших об’єктів. Проте, оскільки такі положення не повинні впливати на договірну свободу, правоволодільці не повинні бути зобов'язані надавати дозвіл або укладати ліцензійні договори.

(62) Певні послуги інформаційного суспільства у рамках їх звичайного використання призначені для надання доступу громадськості до захищеного авторським правом контенту або інших об'єктів, вивантажених їх користувачами. Означення надавача онлайнових послуг спільного доступу до контенту, встановлене в цій Директиві, має бути націлене тільки на онлайнові послуги, які відіграють важливу роль на онлайновому ринку контенту через конкуренцію з іншими онлайновими послугами транслювання контенту, такими як онлайнові послуги потокового передавання аудіо- і відеофайлів, для такої самої аудиторії. Послуги, охоплені цією Директивою, - це послуги, основною ціллю або однією з основних цілей яких є зберігання і надання користувачам можливості вивантаження і спільного доступу до великих обсягів контенту, захищеного авторським правом, з метою прямого чи опосередкованого отримання прибутку від нього шляхом організації і просування такого контенту для залучення більшої аудиторії, у тому числі шляхом його розподілу на категорії та використання цільового просування в рамках такого контенту. Такі послуги не повинні включати послуги, основною ціллю яких є інша ціль, ніж надання користувачам можливості вивантаження та спільного доступу до контенту, захищеного авторським правом, з метою прямого чи опосередкованого отримання прибутку від такої діяльності. До останніх послуг належать, наприклад, електронні комунікаційні послуги у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1972 (- 14), а також надавачі хмарних послуг для взаємодії між компаніями та хмарних послуг, які надають користувачам змогу вивантажувати контент для власного використання, як-от файлообмінники. або електронні торгові майданчики, основною діяльністю яких є роздрібна торгівля, та такі послуги не надають доступу до контенту, захищеного авторським правом.

Такі надавачі послуг, як платформи для розроблення та спільного доступу до програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом, неприбуткові наукові чи освітні репозиторії, а також некомерційні онлайнові енциклопедії, також повинні бути виключені з означення надавача онлайнових послуг спільного доступу до контенту. Зрештою, для забезпечення високого рівня захисту авторського права механізм звільнення від відповідальності, передбачений у цій Директиві, не повинен застосовуватися до надавачів послуг, основною ціллю яких є участь у піратстві у сфері авторського права або сприяння такому піратству.

(63) Наявність факту зберігання надавачем онлайнових послуг спільного доступу до контенту великих обсягів контенту, захищеного авторським правом, та надання доступу до нього потрібно оцінювати у кожному окремому випадку із урахуванням поєднання таких елементів, як аудиторія послуги та кількість файлів, які містять захищений авторським правом контент, вивантажених користувачами послуги.

(64) Доцільно уточнити в цій Директиві, що надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту здійснюють акт публічного сповіщення або доведення до загального відома публіки, якщо вони надають громадськості доступ до захищених авторським правом творів або інших об’єктів, вивантажених їх користувачами. Відповідно, надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту повинні отримувати дозвіл, у тому числі за допомогою ліцензійного договору, від відповідних правоволодільців. Це не впливає на поняття публічне сповіщення або доведення до загального відома публіки в інших випадках відповідно до права Союзу та не впливає на можливе застосування статті 3(1)і (2) Директиви 2001/29/ЄС до інших надавачів послуг, які використовують контент, захищений авторським правом.

(65) Якщо надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту несуть відповідальність за акти публічного сповіщення або доведення до загального відома публіки за умов, встановлених у цій Директиві, стаття 14(1)Директиви 2000/31/ЄС не повинна застосовуватися до відповідальності, яка виникає внаслідок положення цієї Директиви про використання захищеного контенту надавачами онлайнових послуг спільного доступу до контенту. Це не повинно впливати на застосування статті 14(1) Директиви 2000/31/ЄС до таких надавачів послуг для цілей, які не входять до сфери застосування цієї Директиви.

(66) 3 урахуванням того факту, що надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту надають доступ до контенту, який вивантажують не вони, а їх користувачі, доцільно передбачити спеціальний механізм відповідальності для цілей цієї Директиви для випадків, у яких дозвіл не було надано. Він не має обмежувати засобів правового захисту відповідно до національного права у випадках, інших ніж відповідальність за порушення авторських прав, та здатності національних судів або адміністративних органів встановлювати заборони відповідно до права Союзу. Зокрема, особливий режим, що застосовується до нових надавачів онлайнових послуг спільного доступу до контенту, річний оборот яких становить менше ніж 10 мільйонів євро, та середня кількість унікальних відвідувачів у Союзі за місяць яких не перевищує 5 мільйонів, не повинен впливати на доступність засобів правового захисту відповідно до права Союзу і національного права. Якщо надавачам послуг не був наданий дозвіл, вони повинні докласти всіх зусиль відповідно до високих галузевих стандартів професійної сумлінності, щоб запобігти доступності на своїх сервісах творів та інших об’єктів, на які вони не мають дозволу, як визначено відповідними правоволодільцями. З цією метою правоволодільці повинні надати надавачам послуг відповідну та необхідну інформацію з урахуванням, серед інших факторів, розміру правоволодільців і типу їхніх творів та інших об’єктів. Заходи, вжиті надавачами онлайнових послуг спільного доступу до контенту у співпраці з правоволодільцями, не повинні призводити до запобігання доступності контенту, який не порушує авторського права, у тому числі творів або інших захищених об’єктів, використання яких охоплене ліцензійним договором або винятком чи обмеженням до авторського права і суміжних прав. Таким чином, заходи, вжиті такими надавачами послуг, не повинні впливати на користувачів, які користуються онлайновими послугами спільного доступу до контенту для законного вивантаження та доступу до інформації на таких сервісах.

Крім того, зобов’язання, встановлені в цій Директиві, не повинні призводити до введення державами-членами зобов’язання щодо загального моніторингу. У ході оцінювання того, чи доклав надавач онлайнових послуг спільного доступу до контенту всіх зусиль відповідно до високих галузевих стандартів професійної сумлінності, потрібно враховувати, чи вжив надавач послуг усіх заходів, яких би вжив сумлінний оператор для досягнення результату, а саме запобігання доступності на його вебсайті творів або інших об’єктів, на які він не має дозволу, з урахуванням найкращих галузевих практик та дієвості вжитих заходів з огляду на всі відповідні фактори і розвиток, а також принципу пропорційності. Для цілей такого оцінювання потрібно враховувати низку елементів, таких як розмір сервісу, рівень науково-технічного розвитку, пов’язаного з існуючими засобами, які дають змогу запобігти доступності різних типів контенту, у тому числі їх потенційний майбутній розвиток, та витрати на такі засоби для сервісів. Різні засоби запобігання доступності захищеного авторським правом контенту, на який не надано дозвіл, можуть бути належними і пропорційними залежно від типу контенту, тому не можна виключати, що в деяких випадках доступності контенту, на який не надано дозвіл, можна запобігти тільки після повідомлення правоволодільців. Будь-які заходи, вжиті надавачами послуг, повинні бути ефективними для досягнення поставлених цілей, проте не повинні виходити за межі необхідного для досягнення цілі запобігання і припинення доступності творів та інших об’єктів, на які не надано дозвіл.

Якщо твори та інші об’єкти, на які не надано дозвіл, стають доступними незважаючи на докладання всіх зусиль у співпраці з правоволодільцями, як того вимагає ця Директива, надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту повинні нести відповідальність стосовно конкретних творів та інших об’єктів, щодо яких вони отримали відповідну та необхідну інформацію від правоволодільців, якщо такі надавачі не підтвердять, що вони доклали всіх зусиль відповідно до високих галузевих стандартів професійної сумлінності.

Крім того, якщо конкретні твори або інші об’єкти, на які не надано дозвіл, стали доступними на онлайнових сервісах спільного доступу до контенту, у тому числі незалежно від того, чи було докладено всіх зусиль та чи надали правоволодільці відповідну та необхідну інформацію заздалегідь, надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту повинні нести відповідальність за несанкціоновані акти публічного сповіщення творів або інших об’єктів, якщо після отримання достатньо обґрунтованого повідомлення вони не діяли оперативно, щоб заблокувати доступ до творів чи інших об’єктів, про які було повідомлено, або вилучити їх зі своїх вебсайтів. Крім того, такі надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту також повинні нести відповідальність, якщо вони не підтвердять, що вони доклали всіх зусиль, щоб запобігти майбутньому вивантаженню конкретних творів, на які не було надано дозвіл, на основі відповідної та необхідної інформації, наданої правоволодільцями для такої цілі.

Якщо правоволодільці не надають надавачам онлайнових послуг спільного доступу до контенту відповідної та необхідної інформації щодо їхніх конкретних творів чи інших об’єктів, або якщо правоволодільці не повідомляють про блокування доступу до конкретних творів чи інших об’єктів, на які не надано дозвіл, або про їх вилучення, та, відповідно, такі надавачі послуг не можуть докласти всіх зусиль для запобігання доступності контенту, на який не надано дозвіл, на їхніх сервісах відповідно до високих галузевих стандартів професійної сумлінності, такі надавачі послуг не повинні нести відповідальність за несанкціоновані акти публічного сповіщення або доведення до загального відома публіки таких неідентифікованих творів або інших об’єктів.

(67) За аналогією до статті 16(2) Директиви 2014/26/ЄС, ця Директива передбачає правила щодо нових онлайнових послуг. Правила, передбачені в цій Директиві, призначені для врахування конкретного випадку компаній на стадії запуску, які працюють з вивантаженнями користувачів для розробки нових бізнес-моделей. Спеціальним режимом, що застосовується до нових надавачів послуг із невеликими оборотом та аудиторією, повинні користуватися дійсно нові підприємства, та тому його потрібно припинити застосовувати через три роки після того, як послуги підприємства вперше стали доступними онлайн у Союзі. Таким режимом не можна зловживати за допомогою механізмів, які розширюють його застосування на термін, довший ніж перші три роки. Зокрема, він не повинен застосовуватися до новостворених послуг або до послуг, які надаються під новим найменуванням, але продовжують діяльність уже існуючого надавача онлайнових послуг спільного доступу до контенту, який не може використовувати або більше не використовує такий режим.

(68) Надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту повинні бути прозорими з правоволодільцями щодо вжитих заходів у контексті співпраці. Оскільки надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту можуть вживати різних заходів, вони повинні надавати правоволодільцям за їх запитом належну інформацію про тип вжитих заходів та спосіб їх вжиття. Така інформація повинна бути достатньо конкретною, щоб забезпечувати правоволодільцям достатню прозорість, не впливаючи на комерційні таємниці надавачів онлайнових послуг спільного доступу до контенту. Проте надавачі послуг не зобов'язані надавати правоволодільцям детальну окрему інформацію про кожен ідентифікований твір або інший об'єкт. Це положення не має обмежувати договірних домовленостей, які можуть включати більш конкретні положення щодо інформації, яку потрібно надавати, якщо між надавачами послуг і правоволодільцями укладені договори.

(69) Якщо надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту отримали дозволи, у тому числі за допомогою ліцензійних договорів, на використання на своєму сервісі контенту, вивантаженого користувачами сервісу, такі дозволи також охоплюють дії, пов'язані з авторським правом, стосовно контенту, вивантаженого користувачами, у рамках сфери застосування дозволу, наданого надавачам послуг, але тільки у випадках, якщо такі користувачі діють для некомерційних цілей, як-от спільний доступ до їхнього контенту без мети отримання прибутку, або якщо дохід, отриманий у результаті таких вивантажень, є незначним відносно дій користувачів, пов'язаних із авторським правом, охоплених такими дозволами. Якщо правоволодільці чітко надали дозвіл користувачам на вивантаження та надання творів або інших об'єктів на онлайновому сервісі спільного доступу до контенту, публічне сповіщення надавачем послуг є дозволеним у сфері застосування дозволу, наданого правоволодільцем. Проте не повинно існувати припущення на користь надавачів онлайнових послуг спільного доступу до контенту про те, що їх користувачі отримали дозволи на використання всіх відповідних прав.

(70) Заходи, вжиті надавачами онлайнових послуг спільного доступу до контенту у співпраці з правоволодільцями, не повинні обмежувати застосування винятків чи обмежень авторського права, у тому числі, зокрема, тих, які гарантують свободу вияву поглядів користувачів. Користувачам має бути дозволено вивантажувати та надавати контент, створений користувачами для конкретних цілей створення цитати, критики, рецензії, карикатури, пародії або пастишу. Це особливо важливо для цілей встановлення балансу між фундаментальними правами, встановленими в Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу ("Хартії"), зокрема свободи вияву поглядів і свободи займатися мистецтвом, та правом власності, у тому числі інтелектуальної власності. Таким чином, такі винятки та обмеження повинні стати обов'язковими, щоб забезпечити однаковий захист користувачів по всьому Союзу. Важливо забезпечити, щоб надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту використовували ефективний механізм врегулювання скарг і відшкодування шкоди з метою підтримки використання для таких конкретних цілей.

Надавачі онлайнових послуг спільного доступу до контенту повинні також впровадити ефективні та оперативні механізми врегулювання скарг і відшкодування шкоди, які надають користувачам змогу подавати скарги щодо заходів, вжитих стосовно їхнього вивантаженого контенту, зокрема якщо вони можуть скористатися винятком чи обмеженням до авторського права і суміжних прав стосовно вивантаження, яке було вилучене або доступ до якого був заблокований. Будь-які скарги, подані згідно з такими механізмами, повинні опрацьовуватися без невиправданої затримки та підлягати перегляду людиною. Якщо правоволодільці подають запит до надавачів послуг стосовно вжиття заходів щодо вивантаженого користувачами контенту, таких як блокування доступу до нього або його вилучення, такі правоволодільці повинні належним чином обґрунтувати свої запити. Крім того, співпраця не повинна призводити до будь-якої ідентифікації окремих користувачів або опрацювання персональних даних, окрім випадків, передбачених у Директиві Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2002/58/ЄС (- 15) та Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (- 16). Держави-члени повинні також забезпечити, щоб користувачі мали доступ до позасудових механізмів відшкодування шкоди для врегулювання спорів. Такі механізми повинні надавати змогу неупередженого врегулювання спорів. Користувачі також повинні мати доступ до суду або іншого відповідного судового органу для відстоювання використання винятку чи обмеження до авторського права і суміжних прав.

(71) Якнайшвидше після набуття чинності цією Директивою Комісія у співпраці з державами-членами повинна організувати діалог між стейкхолдерами, щоб забезпечити однакове застосування зобов'язання щодо співпраці між надавачами онлайнових послуг спільного доступу до контенту і правоволодільцями та встановити найкращі практики стосовно належних галузевих стандартів професійної сумлінності. З цією метою Комісія повинна проводити консультації з відповідними стейкхолдерами, у тому числі з організаціями користувачів і надавачами технологій, та враховувати вдосконалення на ринку. Організації користувачів також повинні мати доступ до інформації щодо заходів, вжитих надавачами онлайнових послуг спільного доступу до контенту для онлайнового управління контентом.

(72) Автори та виконавці зазвичай перебувають у слабшій договірній позиції, коли вони надають ліцензію або передають свої права, у тому числі через свої власні компанії, для цілей використання за винагороду, та такі фізичні особи потребують захисту, передбаченого цією Директивою, щоб мати змогу повністю використовувати свої права, гармонізовані відповідно до права Союзу. Така потреба в захисті не виникає, якщо контрагент за договором діє як кінцевий користувач та не використовує сам твір або виконання, як може бути, наприклад, у випадку деяких трудових договорів.

(73) Винагорода авторів та виконавців повинна бути належною і пропорційною фактичній або потенційній економічній вартості ліцензованих або переданих прав з урахуванням внеску автора чи виконавця у загальний твір або інший об'єкт та всіх інших обставин випадку, таких як ринкові практики або фактичне використання твору. Одноразова виплата також може становити пропорційну винагороду, але це не повинно бути правилом. Держави-члени повинні мати право вільно визначати конкретні випадки для застосування одноразових виплат з урахуванням особливостей кожного сектора. Держави-члени повинні мати право вільно впроваджувати принцип належної і пропорційної винагороди за допомогою різних наявних або нових впроваджених механізмів, які можуть включати колективні договори та інші механізми, за умови, що такі механізми відповідають застосовному праву Союзу.

(74) Автори та виконавці потребують інформації, щоб оцінити економічну вартість своїх прав, гармонізованих відповідно до права Союзу. Це особливо стосується випадків, у яких фізичні особи надають ліцензію або передають права для цілей використання за винагороду. Така потреба не виникає, якщо використання було припинене, або якщо автор чи виконавець надав ліцензію широкому загалу на безоплатній основі.

(75) Оскільки автори та виконавці зазвичай перебувають у слабшій договірній позиції, коли вони надають ліцензію або передають свої права, вони потребують інформації, щоб оцінити продовжену економічну вартість їхніх прав у порівнянні з винагородою, отриманою за їх ліцензію або передачу, проте вони часто стикаються з браком прозорості. Тому обмін відповідною, точною інформацією між їхніми контрагентами за договором або правонаступниками важливий для прозорості та балансу в системі, яка регулює винагороду для авторів і виконавців. Така інформація повинна бути актуальною, щоб уможливлювати доступ до останніх даних, релевантних для використання твору або виконання, та настільки комплексною, щоб охоплювати всі джерела доходу, релевантні для випадку, у тому числі, якщо застосовно, доходи від похідних товарів. Поки триває використання, контрагенти за договором авторів та виконавців повинні надавати доступну їм інформацію щодо всіх видів використання та всіх відповідних доходів у всьому світі з регулярністю, яка є належною для відповідного сектора, проте принаймні один раз на рік. Інформацію потрібно надавати у спосіб, який є зрозумілим для автора чи виконавця, та який надає змогу ефективно оцінити економічну вартість відповідних прав. Однак зобов'язання щодо забезпечення прозорості повинне застосовуватися тільки у випадках, які стосуються прав, пов'язаних із авторським правом.

Опрацювання персональних даних, таких як контактні дані та інформація щодо винагороди, яке є необхідним для інформування авторів і виконавців стосовно використання їхніх творів і виконань, має здійснюватися відповідно до статті 6(1)(c) Регламенту (ЄС) 2016/679.

(76) Щоб забезпечити належне надання інформації, пов’язаної з авторським правом, авторам і виконавцям також у випадках, у яких права були субліцензовані іншим сторонам, які користуються правами, ця Директива надає авторам і виконавцям право запитувати додаткову відповідну інформацію щодо використання прав у випадках, якщо перший контрагент за договором надав інформацію, доступну йому, проте такої інформації недостатньо, щоб оцінити економічну вартість їхніх прав. Такий запит потрібно подавати безпосередньо субліцензіатам або через контрагентів авторів і виконавців за договором. Автори і виконавці та їх контрагенти за договором повинні мати змогу погодитися зберігати конфіденційність наданої інформації, проте автори і виконавці повинні завжди мати змогу використовувати надану інформацію для цілі реалізації своїх прав відповідно до цієї Директиви. Держави-члени повинні мати змогу передбачати подальші заходи для забезпечення прозорості для авторів і виконавців відповідно до законодавства Союзу.

(77) У ході виконання зобов'язання щодо забезпечення прозорості, передбаченого в цій Директиві, держави-члени повинні враховувати особливості різних секторів контенту, такі як особливості музичного сектора, аудіовізуального сектора і видавничого сектора, та залучати всіх стейкхолдерів до ухвалення рішень щодо таких зобов’язань у конкретних секторах. У відповідних випадках також потрібно враховувати вагу значимості внеску авторів і виконавців у загальний твір або виконання. Колективні договори вважаються можливим варіантом для відповідних стейкхолдерів для досягнення згоди щодо забезпечення прозорості. Такі договори повинні забезпечувати, щоб автори і виконавці мали такий рівень прозорості, який відповідає мінімальним вимогам, передбаченим у цій Директиві, або є вищим. Для забезпечення адаптації поточних практик звітування до зобов’язання щодо забезпечення прозорості потрібно передбачити перехідний період. Застосування зобов’язання щодо забезпечення прозорості не має бути обов'язковим стосовно договорів, укладених між правоволодільцями й організаціями колективного управління, незалежними суб’єктами управління або іншими суб’єктами, які підпадають під дію національних правил імплементації Директиви 2014/26/ЄС, оскільки такі організації або суб’єкти вже підпадають під дію зобов’язання щодо забезпечення прозорості відповідно до статті 18 Директиви 2014/26/ЄС. Стаття 18 Директиви 2014/26/ЄС застосовується до організацій, які здійснюють управління авторським правом чи суміжними правами від імені більше ніж одного правоволодільця для колективної вигоди таких правоволодільців. Проте індивідуальні угоди, укладені між правоволодільцями та індивідуальні угоди, укладені між їх контрагентами за договором, які діють у власних інтересах, повинні підпадати під дію зобов’язання щодо забезпечення прозорості, передбаченого в цій Директиві.

(78) Певні договори щодо використання прав, гармонізованих на рівні Союзу, мають тривалий термін дії та надають авторам і виконавцям мало можливостей перегляду таких договорів із їх контрагентами за договором або їх правонаступниками у випадках, якщо виявляється, що економічна вартість прав значно вища, ніж було оцінено спочатку. Відповідно, без обмеження права, що застосовується до договорів у державах-членах, потрібно передбачити механізм коригування винагороди для випадків, у яких початково погоджена відповідно до ліцензії або передачі прав винагорода виявляється явно непропорційно низькою у порівнянні з відповідними доходами, отриманими в результаті подальшого використання твору або запису виконання контрагентом автора чи виконавця за договором. Щоб оцінити, чи є винагорода непропорційно низькою, потрібно враховувати всі доходи, пов’язані з відповідним випадком, у тому числі, якщо застосовно, доходи від похідних товарів. У ході оцінювання ситуації потрібно враховувати конкретні обставини кожного випадку, у тому числі внесок автора чи виконавця, а також особливості та практики щодо винагороди у різних секторах контенту та те, чи ґрунтується договір на колективному договорі. Представники авторів і виконавців, належним чином уповноважені відповідно до національного права, що відповідає праву Союзу, повинні мати змогу надавати допомогу одному чи більше авторів або виконавців стосовно запитів на коригування договорів із урахуванням також інтересів інших авторів чи виконавців у відповідних випадках.

Такі представники повинні залишати ідентифікаційні дані авторів і виконавців, яких вони представляють, у таємниці настільки довго, наскільки це можливо. Якщо сторони не досягають згоди щодо коригування винагороди, автор або виконавець повинен мати право заявити претензії у суді або в іншому компетентному органі. Такий механізм не застосовується до договорів, укладених суб’єктами, визначеними у статті 3(a)і (b) Директиви 2014/26/ЄС, або іншими суб’єктами, які підпадають під дію національних правил імплементації Директиви 2014/26/ЄС.

(79) Автори і виконавці часто не виявляють бажання забезпечувати дотримання своїх прав їх партнерами за договором у суді або трибуналі. Тому держави-члени повинні передбачити альтернативну процедуру вирішення спорів для врегулювання претензій авторів і виконавців або їх представників від їх імені, пов'язаних із зобов’язаннями щодо забезпечення прозорості та механізмом коригування договорів. З цією метою держави-члени повинні мати змогу створити новий орган чи механізм або покладатися на наявний орган чи механізм, який відповідає умовам, встановленим у цій Директиві, незалежно від того, чи такі органи або механізми є галузевими чи публічними, у тому числі якщо вони є частиною національної судової системи. Держави-члени повинні мати змогу застосовувати гнучкість в ухваленні рішень щодо розподілення витрат на процедуру вирішення спорів. Така альтернативна процедура вирішення спорів не повинна обмежувати права сторін на відстоювання і захист своїх прав шляхом звернення до суду.

(80) Якщо автори і виконавці ліцензують або передають свої права, вони очікують, що їх твір чи виконання будуть використовувати. Проте можуть виникати випадки, у яких твори чи виконання, права на які було ліцензовано або передано, зовсім не використовуються. Якщо такі права було передано на виключній основі, автори або виконавці не можуть звернутися до іншого партнера з метою використання їхніх творів чи виконань. У такому випадку, після спливу розумного періоду часу, автори і виконавці повинні мати змогу скористатися механізмом відкликання прав, який надає їм змогу передати або ліцензувати їхні права іншій особі. Оскільки використання творів або виконань може відрізнятися залежно від секторів, можна встановити на національному рівні спеціальні положення для врахування особливостей секторів, таких як аудіовізуальний сектор, або творів чи виконань, зокрема шляхом передбачення часових рамок для права на відкликання. З метою захисту законних інтересів ліцензіатів і набувачів прав та запобігання зловживанням та з урахування потреби в певній кількості часу до початку фактичного використання твору чи виконання, автори і виконавці повинні мати змогу реалізувати право на відкликання згідно з певними процедурними вимогами та тільки після спливу певного періоду часу після укладення ліцензійного договору або договору про передавання прав. Держави-члени повинні мати змогу регулювати реалізацію права на відкликання у випадку творів чи виконань, до створення яких було залучено більше одного автора чи виконавця, з урахуванням відносної значимості окремих внесків.

(81) Положення щодо прозорості, механізмів коригування договорів та альтернативних процедур вирішення спорів, встановлені у цій Директиві, повинні носити обов'язковий характер, та сторони не повинні мати змоги відступати від таких положень ні в договорах між авторами, виконавцями та їх контрагентами за договором, ні в угодах між такими контрагентами і третіми сторонами, таких як угоди про нерозголошення. У зв'язку з цим, стаття 3(4) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 593/2008(- 17)має застосовуватися стосовно того, щоб, якщо всі інші елементи, релевантні для ситуації, на момент вибору застосовного права розташовані в одній або більше держав-членів, вибір сторонами застосовного права, іншого ніж право держави-члена, не обмежував застосування положень щодо прозорості, механізмів коригування договорів та альтернативних процедур вирішення спорів, встановлених у цій Директиві, які імплементуються державою-членом форуму.

(82) Жодне положення цієї Директиви не має тлумачитися як таке, що перешкоджає володільцям виключних прав відповідно до авторського права Союзу надавати дозвіл на використання їхніх творів або інших об'єктів безкоштовно, у тому числі шляхом надання невиключних безкоштовних ліцензій в інтересах будь-яких користувачів.

(83) Оскільки ціль цієї Директиви, а саме модернізація певних аспектів рамок авторського права Союзу з метою врахування розвитку технологій та нових каналів розповсюдження захищеного контенту на внутрішньому ринку, не може достатньою мірою бути досягнута державами-членами, але її можна, з огляду на її масштаб, наслідки і транскордонний вимір, краще досягти на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти згідно з принципом субсидіарності, як встановлено у статті 5ДЄС. Відповідно до принципу пропорційності, встановленого в зазначеній статті, ця Директива не виходить за межі того, що є необхідним для досягнення такої цілі.

(84) Ця Директива поважає фундаментальні права та дотримується принципів, визнаних, зокрема, Хартією. Відповідно, цю Директиву необхідно тлумачити і застосовувати відповідно до таких прав і принципів.

(85) Важливо, щоб у ході будь-якого опрацювання персональних даних відповідно до цієї Директиви дотримувалися фундаментальні права, у тому числі право на повагу до приватного і сімейного життя та право на захист персональних даних, визначені у статтях 7 і 8 Хартії відповідно, а також необхідно, щоб будь-яке таке опрацювання відповідало вимогам Директиви 2002/58/ЄС і Регламенту (ЄС) 2016/679.

(86) Відповідно до Спільної політичної декларації держав-членів та Комісії від 28 вересня 2011 року про пояснювальні документи (- 18), держави-члени зобов'язались супроводжувати, в обґрунтованих випадках, повідомлення про їхні інструменти з транспозиції одним або кількома документами, що роз'яснюють взаємозв'язок між елементами директив та відповідними частинами національних інструментів транспозиції. Щодо цієї Директиви законодавець вважає передання таких документів обґрунтованим,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Ця Директива встановлює правила, спрямовані на подальшу гармонізацію права Союзу, які застосовуються до авторського права і суміжних прав у рамках внутрішнього ринку, з урахуванням, зокрема, цифрового та транскордонного використання захищеного контенту. Вона також встановлює правила щодо винятків та обмежень до авторського права і суміжних прав, щодо сприяння видачі ліцензій, а також правила, спрямовані на забезпечення налагодженого торговельного майданчика для використання творів та інших об'єктів.

2. Окрім випадків, зазначених у статті 24, ця Директива не вносить змін і жодним чином не впливає на дію наявних правил, встановлених у чинних директивах у відповідній сфері, зокрема у директивах 96/9/ЄС, 2000/31/ЄС, 2001/29/ЄС, 2006/115/ЄС, 2009/24/ЄС, 2012/28/ЄС та 2014/26/ЄС.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "науково-дослідна організація" означає університет, у тому числі його бібліотеки, науково-дослідний інститут або будь-яку іншу установу, основною метою якої є проведення наукових досліджень або здійснення освітньої діяльності, що включає також проведення наукових досліджень:

(a) на неприбутковій основі або шляхом повторного інвестування всього прибутку у свої наукові дослідження; або

(b) відповідно до місії, яка становить суспільний інтерес, визнаної державою-членом;

у такий спосіб, що підприємство, яке має вирішальний вплив на таку організацію, не може користуватися преференційним доступом до результатів, отриманих у ході таких наукових досліджень;

(2) "глибинний аналіз тексту та даних" означає будь-який автоматизований аналітичний метод, призначений для аналізу тексту та даних у цифровій формі з метою отримання інформації, яка охоплює, серед іншого, моделі, тенденції та кореляції;

(3) "установа зі збереження культурної спадщини" означає загальнодоступну бібліотеку, музей, архів або установу зі збереження кінематографічної чи аудіоспадщини;

(4) "публікація в пресі" означає збірник, який складається переважно з літературних творів журналістського характеру, проте може включати й інші твори чи інші об’єкти, та який:

(a) є окремим елементом періодичного або регулярно оновлюваного видання під єдиною назвою, наприклад, газети чи журналу загального або спеціального інтересу;

(b) має на меті надання широкій громадськості інформації, пов’язаної з новинами чи іншими темами; та

(c) публікується на будь-якому носії під ініціативою, під редакційною відповідальністю та контролем надавача послуги.

Періодичні видання, які публікуються для наукових чи академічних цілей, такі як наукові вісники, не є публікаціями в пресі для цілей цієї Директиви;

(5) "послуга інформаційного суспільства" означає послугу у розумінні пункту (b) статті 1(1) Директиви (ЄС) 2015/1535;

(6) "надавач онлайнових послуг спільного доступу до контенту" означає надавача послуги інформаційного суспільства, основною або однією з основних цілей якого є зберігання та надання публічного доступу до великого обсягу творів, захищених авторським правом, чи інших захищених об’єктів, вивантажених його користувачами, що їх він організовує та просуває з метою отримання прибутку.

Такі надавачі послуг, як неприбуткові онлайнові енциклопедії, неприбуткові освітні та наукові репозиторії, відкриті платформи для розроблення та спільного доступу до програмного забезпечення, надавачі електронних комунікаційних послуг, як визначено в Директиві (ЄС) 2018/1972, електронні торгові майданчики, хмарні сервіси для взаємодії між компаніями та хмарні сервіси, які надають користувачам змогу вивантажувати контент для власного використання, не є "надавачами онлайнових послуг спільного доступу до контенту" у розумінні цієї Директиви.

1. Держави-члени передбачають виняток до прав, передбачених у статті 5(a) і статті 7(1) Директиви 96/9/ЄС, статті 2 Директиви 2001/29/ЄС та статті 15(1) цієї Директиви, щодо відтворення та витягування даних, здійснених науково-дослідними організаціями та установами зі збереження культурної спадщини для проведення глибинного аналізу тексту та даних творів чи інших об’єктів, до яких вони мають законний доступ, з метою наукових досліджень.

2. Копії творів чи інших об’єктів, зроблені відповідно до параграфа 1, потрібно зберігати із забезпеченням належного рівня захисту та можна зберігати з метою наукових досліджень, у тому числі для перевірки результатів досліджень.

3. Правоволодільцям повинно бути дозволено застосовувати заходи для забезпечення захисту та цілісності мереж і баз даних, у яких розміщені твори та інші об’єкти. Такі заходи не повинні виходити за межі необхідного для досягнення такої цілі.

4. Держави-члени заохочують правоволодільців, науково-дослідні організації та установи зі збереження культурної спадщини визначати спільно узгоджені найкращі практики стосовно застосування зобов’язання і заходів, зазначених у параграфах 2 і 3 відповідно.

1. Держави-члени передбачають виняток чи обмеження прав, передбачених у статті 5(a) і статті 7(1) Директиви 96/9/ЄС, статті 2 Директиви 2001/29/ЄС, статті 4(1)(a) і (b) Директиви 2009/24/ЄС та статті 15(1)цієї Директиви, щодо відтворення та витягування даних із творів та інших об’єктів, до яких вони мають законний доступ, з метою проведення глибинного аналізу тексту та даних.

2. Відтворені та витягнуті відповідно до параграфа 1 дані можна зберігати протягом часу, необхідного для глибинного аналізу тексту та даних.

3. Виняток чи обмеження, передбачені в параграфі 1, застосовуються за умови, що використання творів чи інших об'єктів, згаданих у зазначеному параграфі, не було чітко обмежене їх правоволодільцями у належний спосіб, такий як за допомогою засобів машинного зчитування у випадку контенту, доведеного до загального відома публіки онлайн.

4. Ця стаття не впливає на застосування статті 3 цієї Директиви.

1. Держави-члени передбачають виняток чи обмеження прав, передбачених у статті 5(a), (b), (d) і (e) і статті 7(1) Директиви 96/9/ЄС, статей 2 і 3 Директиви 2001/29/ЄС, статті 4(1) Директиви 2009/24/ЄС та статті 15(1) цієї Директиви, щоб дозволити цифрове використання творів та інших об’єктів виключно для цілей ілюстрування з метою викладання тією мірою, якою це обґрунтовано поставленою некомерційною ціллю, за умови, що таке використання:

(a) відбувається під відповідальністю закладу освіти, в його приміщеннях чи в інших місцях або через захищене електронне середовище, до якого мають доступ тільки учні чи студенти і викладачі навчального закладу; та

(b) супроводжується зазначенням джерела, у тому числі імені автора, якщо це можливо.

2. Незважаючи на статтю 7(1), держави-члени можуть передбачити, щоб такі виняток чи обмеження, ухвалені відповідно до параграфа 1, не застосовувалися взагалі або не застосовувалися щодо певних способів використання або типів творів чи інших об’єктів, таких як матеріали, призначені головним чином для освітнього ринку, або партитури, тією мірою, якою відповідні ліцензії, що надають дозвіл на дії, зазначені у пункті 1 цієї статті, та охоплюють потреби й особливості закладів освіти, є легкодоступними на ринку.

Держави-члени, які вирішують скористатися першим підпараграфом цього параграфа, вживають необхідних заходів для забезпечення того, щоб ліцензії, які надають дозвіл на дії, зазначені в параграфі 1 цієї статті, були доступними та належним чином помітними для закладів освіти.

3. Використання творів та інших об’єктів виключно для цілей ілюстрування з метою викладання через захищене електронне середовище, здійснене відповідно до положень національного права, ухвалених згідно з цією статтею, вважається таким, яке відбувається виключно в державі-члені, у якій має осідок заклад освіти.

4. Держави-члени можуть передбачити справедливу компенсацію для правоволодільців за використання їхніх творів чи інших об’єктів відповідно до параграфа 1.

Держави-члени передбачають виняток до прав, передбачених у статті 5(a) і статті 7(1) Директиви 96/9/ЄС, статті 2 Директиви 2001/29/ЄС, статті 4(1)(a) Директиви 2009/24/ЄС та статті 15(1)цієї Директиви, щоб дозволити установам зі збереження культурної спадщини робити копії будь-яких творів чи інших об’єктів, які постійно перебувають у їхніх колекціях, у будь-якому форматі та на будь-якому носії з метою збереження таких творів чи інших об’єктів та такою мірою, якою це необхідно для такого збереження.