Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/45/ЄС від 6 травня 2009 року про правила і стандарти безпеки для пасажирських суден (Нова редакція)

1. Якщо це прямо передбачено, правила цього додатка застосовуються до нових та наявних пасажирських суден класу A, B, C і D, залучених до виконання внутрішніх рейсів, беручи до уваги сферу застосування цієї Директиви, передбачену у статті 3.

2. Нові судна класу B, C і D менше ніж 24 метри завдовжки повинні відповідати вимогам правил II-1/B/2-II-1/B/8 та II-1/B/10 цього додатка, крім випадків, коли адміністрація держави прапора, під прапором якої такі судна мають право плавати, гарантує, що вони відповідають національним правилам такої держави прапора і такі правила гарантують еквівалентний рівень безпеки.

3. Якщо правила цього додатка не застосовуються до нових суден менше ніж 24 метри завдовжки, адміністрація держави прапора повинна гарантувати еквівалентний рівень безпеки для таких суден шляхом забезпечення їх відповідності національним правилам.

4. Наявні судна класу C і D не зобов’язані відповідати правилам глав II-1 і II-2 цього додатка за умови, що адміністрація держави прапора, під прапором якої такі судна мають право плавати, гарантує, що вони відповідають національним правилам такої держави прапора і такі правила гарантують еквівалентний рівень безпеки.

5. Крім того, якщо це неможливо та/або недоцільно, судна класу B, C і D менше ніж 24 метри завдовжки не зобов’язані відповідати таким положенням глави II-1: У частині B - правилу 10, у частині C - правилам 4, 9 і 10 та у частині E - правилам 1-9. Адміністрація держави прапора повинна забезпечити еквівалентний рівень безпеки для таких суден шляхом приведення їх у відповідність до національних правил.

6. Незважаючи на передбачене у статті 6.1(b), судна класу D, рейси яких не виходять за межі морського району A1, означеного у правилі IV/2.12 Конвенції СОЛАС від 1974 року, не зобов’язані відповідати вимогам щодо перевезення у главі IV Конвенції СОЛАС від 1974 року, але повинні принаймні відповідати правилам у главі IV цього додатка.

7. Положення про видимість з ходового містка у правилі V/22 Конвенції СОЛАС від 1974 року повинні, наскільки це можливо та доцільно, також застосовуватися до суден довжиною менше ніж 55 метрів, де термін "довжина" вживається у значенні, визначеному у правилі V/2 Конвенції СОЛАС від 1974 року.

8. У випадках, коли в цьому додатку вимагається застосування будь-якої резолюції ММО до наявних суден, судна, збудовані раніше ніж через два роки з дати ухвалення ММО такої резолюції, не зобов’язані відповідати такій резолюції за умови, що вони відповідають застосовній попередній резолюції (резолюціям), за наявності.

9. Під "істотними" ремонтами, змінами та модифікаціями розуміють, наприклад:

- будь-яку зміну, що істотно впливає на розміри судна,

- приклад: подовження за рахунок додавання нової середньої частини корпусу,

- будь-яку зміну, що істотно впливає на пасажиромісткість судна,

- приклад: переобладнання автомобільної палуби у приміщення для пасажирів,

- будь-яку зміну, що істотно збільшує строк експлуатації судна,

- приклад: оновлення пасажирських приміщень на одній суцільній палубі.

10. Позначення "(П...)", що стоїть після кількох назв правил у цьому додатку, стосується правил Конвенції СОЛАС від 1974 року, на яких ґрунтуються правила цього додатка, тобто:

.1 ГЛАВА II-1: Частина A-1, зроблено покликання на СОЛАС, зі змінами від 2006 року.

.2 ГЛАВА II-1: Частина A і B, зроблено покликання на СОЛАС, зі змінами від 1996/1998 років.

.3 Глава II-2: Частина A, правила 1 і 2, зроблено покликання на СОЛАС, зі змінами від 1999/2000 років. Правило 1.3, зроблено покликання на частину F (Альтернативні типи конструкції та облаштування) глави II-2, зі змінами (зміни від 2000 року), Конвенції СОЛАС від 1974 року для нових суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року. Глава II-2: Частина A, правила 3-16 і частина B, правила 1-18, зроблено покликання на СОЛАС, зі змінами від 1996/1998 років.

.4 ГЛАВА III: Зроблено покликання на зміни до СОЛАС від 1996/1998 років та зміни від 2001-2003 років.

11. Положення, які застосовуються до СУДЕН КЛАСУ A:

глава II-1/A-1, правило 1,

глава II-1/B, правила 1, 23 і 24,

глава II-1/C, правила 1, 3 і 16,

глава II-2/A, правила 4, 9 і 12, та

глава II-2/B, правило 6

12. Положення, які застосовуються до ПАСАЖИРСЬКИХ СУДЕН РО-РО КЛАСУ A:

глава II-1/B, правила 17-2 і 20,

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1

1. Вантажна ватерлінія поділу на відсіки - це ватерлінія, яку використовують, щоб визначити поділ судна на відсіки.

2. Найвища вантажна ватерлінія поділу на відсіки - це ватерлінія, яка відповідає найбільшій осадці, дозволеній згідно із застосовними вимогами щодо поділу на відсіки.

.2 Довжина судна - це довжина, виміряна між перпендикулярами, проведеними з крайніх точок найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки.

.3 Ширина судна - це найбільша ширина між зовнішніми кромками шпангоутів на рівні або нижче найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки.

.4 Осадка - це відстань по вертикалі від теоретичної основної лінії до відповідної вантажної ватерлінії поділу на відсіки, виміряна на міделі.

.5 Дедвейт - це різниця в тоннах між водотоннажністю судна у воді відносною щільністю 1,025 на рівні вантажної ватерлінії, що відповідає призначеному літньому надводному борту, і водотоннажністю порожнем.

.6 Водотоннажність порожнем - це водотоннажність судна в тоннах без вантажу, палива, мастила, баластної, прісної та котлової води в цистернах, витратних запасів, а також без пасажирів, екіпажу та їхніх речей.

.7 Палуба перегородок - це найвища палуба, до якої доведені поперечні водонепроникні перегородки.

.8 Гранична лінія занурення - це лінія, проведена принаймні на 76 мм нижче від верхньої поверхні палуби перегородок біля борту.

.9 Проникність приміщення - це відсоток об’єму такого приміщення, який може бути заповнений водою. Об’єм приміщення, що виходить за граничну лінію занурення, вимірюється лише до такої лінії.

.10 Машинне приміщення розглядається як простір між теоретичною основною лінією, граничною лінією занурення та між крайніми основними поперечними водонепроникними перегородками, що обмежують приміщення, у яких розташовані головні та допоміжні механізми, а також котли, які забезпечують потреби рушійної системи.

.11 Пасажирські приміщення - це приміщення, передбачені для розміщення та обслуговування пасажирів, за винятком приміщень для багажу, запасів, провізії та пошти.

.12 Водонепроникний стосовно елемента конструкції означає здатність запобігати проникненню води крізь такий елемент у будь-якому напрямку під напором стовпа води, що може виникати в непошкодженому або пошкодженому стані.

.13 Непроникний для впливу моря означає, що за будь-якого стану моря вода не проникне всередину судна.

.14 Пасажирське судно ро-ро означає судно, що має вантажні приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження або приміщення спеціальної категорії, як означено у правилі II-2/A/2.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1

1. Система керування стерновим урухомником - це обладнання, за допомогою якого передають команди з ходового містка до силових агрегатів стернового урухомника. До складу системи керування стерновим урухомником входять передавачі, приймачі, насоси системи гідравлічного керування та пов’язані з ними двигуни, контролери двигунів, трубопроводи та кабелі.

2. Головний стерновий урухомник - це механізми, виконавчі урухомники перекладки стерна, силові агрегати стернового урухомника, за наявності, допоміжне обладнання та засоби прикладення крутного моменту до балера стерна (наприклад, румпель або сектор), необхідні для перекладки стерна з метою керування судном за нормальних умов експлуатації.

.2 Силовий агрегат стернового урухомника - це:

1. у випадку електричного стернового урухомника - електричний двигун і пов’язане з ним електричне обладнання;

2. у випадку електрогідравлічного стернового урухомника - електричний двигун, пов’язане з ним електричне обладнання та під’єднаний насос;

3. у випадку гідравлічного стернового урухомника - повідний двигун і під’єднаний насос.

.3 Допоміжний стерновий урухомник - це обладнання, що не є будь-якою частиною головного стернового урухомника, яке необхідне для керування судном у разі відмови головного стернового урухомника, за винятком румпеля, сектора або компонентів, що слугують для тієї самої мети.

.4 Нормальний експлуатаційний стан та умови для проживання - це стан, за якого судно в цілому, його механізми, пристрої, системи, засоби та обладнання, які забезпечують рух, керованість, безпечну навігацію, пожежну безпеку та непотоплюваність, внутрішній та зовнішній зв’язок і сигналізацію, шляхи евакуації та лебідки рятувальних шлюпок перебувають в робочому стані та нормально функціонують разом з передбаченими комфортними умовами для проживання.

.5 Аварійний стан - це стан, за якого будь-які пристрої та системи, необхідні для забезпечення нормального експлуатаційного стану та умов для проживання, перебувають у неробочому стані внаслідок відмови основного джерела електричної енергії.

.6 Основне джерело електричної енергії - це джерело, призначене для постачання електричної енергії до головного розподільного щита для розподілу до всіх пристроїв і систем, необхідних для підтримання нормального експлуатаційного стану судна та умов для проживання.

.7 Неробочий стан судна - це стан, за якого головна рушійна установка, котли та допоміжні механізми не працюють через відсутність електричної енергії.

.8 Основна електростанція - це приміщення, у якому розташоване основне джерело електричної енергії.

.9 Головний розподільний щит - це розподільний щит, який живиться безпосередньо від основного джерела електричної енергії та призначений для розподілу електричної енергії між пристроями та системами судна.

.10 Аварійний розподільний щит - це розподільний щит, який у разі відмови основної системи електропостачання живиться безпосередньо від аварійного джерела електричної енергії або тимчасового аварійного джерела енергії та який призначений для розподілу електричної енергії між аварійними пристроями та системами судна.

.11 Аварійне джерело електричної енергії - це джерело електричної енергії, призначене для живлення аварійного розподільного щита в разі припинення живлення від основного джерела електричної енергії.

.12 Максимальна експлуатаційна швидкість переднього ходу - це найбільша розрахункова швидкість ходу, яку судно має забезпечувати в процесі експлуатації в морі при найбільшій осадці.

.13 Максимальна швидкість заднього ходу - це швидкість, яку, за розрахунками, може розвинути судно на максимальній проектній потужності заднього ходу при найбільшій осадці.

.14(a) Машинні приміщення - це всі машинні приміщення категорії A та всі інші приміщення, у яких розташовані головні механізми, котли, установки рідкого палива, парові машини, двигуни внутрішнього згоряння, електрогенератори та відповідальні електричні механізми, станції прийому палива, механізми холодильних установок, пристрої для заспокоєння хитавиці, механізми системи вентиляції та кондиціювання повітря, і подібні приміщення, а також шахти, які ведуть до таких приміщень.

.14(b) Машинні приміщення категорії A - це такі приміщення та шахти, які до них ведуть, що містять:

.1 двигуни внутрішнього згоряння, які використовуються як головні механізми; або

.2 двигуни внутрішнього згоряння, які використовуються для цілей, відмінних від головних механізмів, якщо сумарна потужність таких двигунів складає не менше 375 кВт; або

.3 будь-який котел, що працює на рідкому паливі, або установку рідкого палива.

.15 Силова система - гідравлічний пристрій, призначений для створення зусилля з метою повороту балера стерна, який складається із силового агрегату чи агрегатів стернового урухомника та пов’язаних трубопроводів і арматури, а також виконавчого урухомника перекладки керма. Силові системи можуть мати спільні механічні компоненти, тобто румпель, сектор і балер, або інші компоненти, що слугують для тієї самої мети.

.16 Пости керування - це такі приміщення, у яких розташоване суднове радіообладнання та головне навігаційне обладнання чи аварійне джерело енергії, або в яких зосереджені засоби сигналізації виявлення пожежі або керування пожежогасінням.

УСІ СУДНА

.1 Це правило застосовується до матеріалів, які використовують у конструкції судна, механізмах, електричних установках і обладнанні, що підпадають під дію правил цього додатка.

.2 Нове устатковання з матеріалів, що містять азбест, заборонене для всіх суден.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2012 РОКУ

.1 На борту суден, побудованих починаючи з 1 січня 2012 року, повинен зберігатися комплект виконавчих будівельних креслень та інші плани, що демонструють будь-які подальші структурні зміни.

.2 Додатковий комплект креслень повинен зберігатися на березі компанією, як означено у правилі IX/1.2 Конвенції СОЛАС від 1974 року.

.3 Покликання зроблене на Циркуляр КБМ ММО MSC/Circ.1135 про "Виконавчі будівельні креслення, що зберігаються на судні та на березі".

СУДНА КЛАСУ B, C І D, 24 І БІЛЬШЕ МЕТРІВ ЗАВДОВЖКИ, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2012 РОКУ

.1 Судна повинні бути забезпечені засобами, обладнанням та пристроями з достатнім безпечним робочим навантаженням, щоб уможливити безпечне виконання усіх буксирувальних та швартувальних операцій, пов’язаних із нормальною експлуатацією судна.

.2 Засоби, обладнання та пристрої, забезпечені відповідно до параграфа 1, повинні відповідати стандартам, визначеним для класифікації за правилами визнаної організації, або еквівалентними правилам, що їх використовує адміністрація відповідно до статті 14(2) Директиви 94/57/ЄС.

.3 Покликання зроблене на Циркуляр КБМ ММО MSC/Circ.1175 про "Настанови щодо суднового буксирувального та швартувального обладнання".

.4 Кожен пристрій або частина обладнання, забезпечені відповідно до цього правила, повинні мати чітке марковання стосовно будь-яких обмежень, пов’язаних із безпекою їх експлуатації, беручи до уваги міцність їх кріплення до конструкцій корпусу судна.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2018 РОКУ

.1 Судна валовою місткістю 1600 реєстрових тонн і більше повинні бути побудовані таким чином, щоб зменшувати шум на борту та захищати персонал від шуму відповідно до Кодексу ММО про рівні шуму на борту суден, ухваленого Комітетом з безпеки на морі в Резолюції MSC.337(91), зі змінами, які можуть бути внесені ММО.

До суден класу B, C і D, кілі яких були закладені починаючи з 1 січня 2009 року або які перебували на аналогічному етапі побудови станом на цю дату, застосовуються вимоги частини B-2 або, альтернативно, відповідні положення глави II-I, частини B СОЛАС, як встановлено в додатку 2 до Резолюції КБМ MSC 216(82).

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

Нові судна всіх класів довжиною 24 метри або більше повинні відповідати положенням для пасажирських суден Кодекс остійності суден у непошкодженому стані, ухваленого Резолюцією ММО A.749(18), зі змінами.

Якщо держави-члени вважають, що недоцільно застосовувати критерій сильного вітру і бортової хитавиці, передбачений у Резолюції ММО A.749(18), зі змінами, можна застосовувати альтернативний підхід, що забезпечує задовільну остійність. Комісії мають бути надані докази, що підтверджують досягнення еквівалентного рівня безпеки.

НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА КЛАСУ A І B 24 МЕТРИ ЗАВДОВЖКИ АБО БІЛЬШЕ:

Усі наявні судна класу A і B повинні, за будь-яких умов навантаження, відповідати вказаним нижче критеріям остійності після належного коригування з урахуванням впливу вільної поверхні рідин у цистернах відповідно до припущень у параграфі 3.3 Резолюції ММО A.749(18), зі змінами, або еквівалентним критеріям.

(a) Площа під діаграмою статичної остійності (далі - діаграма СО) не повинна бути меншою за:

(i) 0,055 м·рад до кута крену 30°;

(ii) 0,09 м·рад до кута крену 40° або до кута заливання, тобто кута крену, за якого занурюються у воду будь-які нижні краї отворів у корпусі, надбудовах або рубках, де такі отвори не можуть бути закриті, щоб забезпечити непроникність для впливу моря, якщо такий кут менший за 40°;

(iii) 0,03 м·рад між кутами крену 30° і 40° або між кутом крену 30° і кутом заливання, якщо такий кут менший за 40°;

(b) Величина плеча СО повинна бути принаймні 0,20 метра під кутом крену, що дорівнює або перевищує 30°.

(c) Максимальне плече СО повинне відповідати куту крену бажано більше 30°, але не менше ніж 25°.

(d) Початкова поперечна метацентрична висота не повинна бути меншою за 0,15 метра.

Умови завантаження, які необхідно брати до уваги для перевірки відповідності вказаним вище критеріям остійності, повинні включати принаймні умови, що перераховані в параграфі 3.5.1.1 Резолюції ММО A.749(18), зі змінами.

Усі наявні судна класу A і B завдовжки 24 метри та більше повинні також відповідати додатковим критеріям, наведеним у параграфі 3.1.2.6 (додаткові критерії для пасажирських суден) і параграфі 3.2 (критерій сильного вітру та бортової хитавиці) Резолюції ММО A.749(18), зі змінами.

Якщо держави-члени вважають, що недоцільно застосовувати критерій сильного вітру та бортової хитавиці, передбачений у Резолюції ММО A.749(18), зі змінами, можна застосовувати альтернативний підхід для забезпечення задовільної остійності. Комісії мають бути надані докази, що підтверджують досягнення еквівалентного рівня безпеки.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Кожне судно повинне бути поділене за допомогою перегородок, які повинні бути водонепроникними аж до палуби перегородок, на водонепроникні відсіки, максимальна довжина яких має бути розрахована згідно зі спеціальними вимогами, наведеними нижче.

Замість таких вимог можна використовувати правила щодо поділу на відсіки та остійності пасажирських суден як еквівалент частини B глави II Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі від 1960 року, наведені в Резолюції ММО A.265(VIII), якщо їх застосовують у повному обсязі.

Будь-яка інша частина внутрішньої конструкції, яка впливає на ефективність поділу судна на відсіки, повинна бути водонепроникною.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Гранична довжина затоплення в заданій точці - це максимальний відрізок довжини судна з центром у відповідній точці, який може бути затоплений відповідно до наведеного нижче припущення щодо проникності, без занурення судна у воду за граничну лінію занурення.

.2 Якщо судно не має безперервної палуби перегородок, граничну довжину затоплення в будь-якій точці можна визначити за допомогою прийнятої безперервної граничної лінії занурення, яка в будь-якій точці не розташована менше ніж на 76 мм від верхньої кромки палуби біля борту та до якої доведені відповідні водонепроникні перегородки та зовнішня обшивка.

.3 Якщо будь-який відрізок прийнятої граничної лінії занурення проходить значно нижче палуби, до якої доведені перегородки, адміністрація держави прапора може дозволити обмежене послаблення в частині водонепроникності тих ділянок перегородок, які розташовані над граничною лінією занурення та безпосередньо під розташованою вище палубою.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Максимальну допустиму довжину відсіку, центр якого міститься в будь-якій точці на довжині судна, визначають шляхом множення граничної довжини затоплення на відповідний коефіцієнт, який називають фактором поділу на відсіки.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Визначені припущення, згадані у правилі 3, стосуються проникності приміщень, розташованих нижче граничної лінії занурення.

Під час визначення граничної довжини затоплення застосовують прийняту середню проникність приміщень, розташованих нижче граничної лінії занурення, як вказано в таблиці у правилі 8.3.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B:

Фактор поділу на відсіки має становити:

1,0, якщо судно сертифіковане на перевезення менше 400 осіб, та

1,0, якщо судно сертифіковане на перевезення 400 або більше осіб і має довжину L < 55, та

0,5, якщо судно сертифіковане на перевезення 400 або більше осіб.

Наявні пасажирські судна ро-ро класу B повинні відповідати цій вимозі не пізніше дати відповідності, встановленої у параграфі 2 правила II-1/B/8-2.

НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА КЛАСУ B, ЩО НЕ Є ПАСАЖИРСЬКИМИ СУДНАМИ РО-РО:

Фактор поділу на відсіки має становити: 1,0

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Якщо у певній частині або частинах судна водонепроникні перегородки доведені до вищої палуби, ніж на решті судна, і під час обчислення граничної довжини затоплення бажано використовувати переваги цієї більшої висоти перегородок, для кожної такої частини судна можуть бути використані окремі граничні лінії занурення за умови, що:

.1 борти судна по всій довжині судна доведені до палуби, яка відповідає верхній граничній лінії занурення, і всі отвори в зовнішній обшивці корпусу нижче цієї палуби по всій довжині судна вважаються для цілей правила 15 такими, що розташовані нижче граничної лінії занурення; та

.2 два відсіки, суміжні із "уступом" палуби перегородок, перебувають кожен у межах допустимої довжини, що відповідає їхнім граничними лініями занурення, та, крім того, їхня сумарна довжина не перевищує подвійну допустиму довжину, розраховану на основі нижньої граничної лінії занурення.

.2 Довжина відсіку може перевищувати допустиму довжину, визначену відповідно до положень правила 4, за умови, що сумарна довжина кожної пари суміжних відсіків, для яких відповідний відсік є спільним, не перевищує граничну довжину затоплення або подвійну допустиму довжину, залежно від того, яке з цих значень менше.

.3 Головна поперечна перегородка може мати виступ (рецес) за умови, що всі частини виступу з боку бортів лежать між вертикальними площинами, проведеними уздовж кожного борту на відстані від зовнішньої обшивки, що дорівнює одній п’ятій ширини судна та вимірюється під прямим кутом до діаметральної площини на рівні найвищої вантажної ватерлінії поділу судна на відсіки. Будь-яка частина виступу (рецесу), розташована поза вказаними межами, повинна розглядатися як уступ відповідно до параграфа 6.

.4 Якщо головна поперечна перегородка має виступ (рецес) або уступ, під час визначення поділу на відсіки необхідно використовувати рівноцінну плоску перегородку.

.5 Якщо головний поперечний водонепроникний відсік додатково розділений перегородками і адміністрація держави прапора погоджується, що після будь-якого ймовірного пошкодження борту, що простягається на довжину 3,0 метри плюс 3% довжини судна, або 11,0 метрів, або 10% довжини судна, залежно від того, яке з цих значень менше, весь об’єм головного відсіку не буде затоплений, може бути застосована пропорційна поправка допустимої довжини порівняно з тією, що інакше вимагається для такого відсіку. У такому разі об’єм наявної плавучості, прийнятий з боку непошкодженого борту, не повинен бути більший за об’єм, прийнятий з боку пошкодженого борту.

Поправка відповідно до цього параграфа може бути застосована, тільки якщо така поправка не призведе до невідповідності правилу 8.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.6 Головна поперечна перегородка може мати уступ за умови, що вона відповідає одній із таких умов:

.1 сумарна довжина двох відсіків, розділених відповідною перегородкою, не перевищує 90% граничної довжини затоплення або подвійної допустимої довжини, за винятком того, що на суднах із фактором поділу на відсіки, що дорівнює 1, сумарна довжина двох таких відсіків не повинна перевищувати допустиму довжину;

.2 у районі уступу забезпечений додатковий поділ на відсіки для підтримання того самого рівня безпеки, що забезпечується плоскою перегородкою;

.3 довжина відсіку, над яким простягається уступ, не перевищує допустиму довжину, що відповідає граничній лінії занурення, прийнятій на 76 мм нижче уступу.

.7 На суднах завдовжки 100 метрів і більше одна з головних поперечних перегородок у корму від форпіка повинна бути встановлена на відстані від носового перпендикуляра, що не перевищує допустиму довжину.

.8 Якщо відстань між двома суміжними головними поперечними перегородками чи рівноцінними їм плоскими перегородками або відстань між поперечними площинами, що проходять через найближчі частини уступу перегородок, менша ніж 3,0 метри плюс 3% довжини судна, або 11,0 метрів, або 10% довжини судна, залежно від того, яке з цих значень менше, лише одна з цих перегородок повинна розглядатися як елемент поділу судна на відсіки.

.9 Якщо необхідний фактор поділу на відсіки становить 0,50, сумарна довжина будь-яких двох суміжних відсіків не повинна перевищувати граничну довжину затоплення.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1.1 За будь-яких умов експлуатації повинна бути забезпечена достатня остійність судна в непошкодженому стані, що дасть йому змогу витримати кінцеву стадію затоплення будь-якого одного головного відсіку, що має бути розташований у межах граничної довжини затоплення.

.1.2 Якщо два суміжні головні відсіки розділені перегородкою, яка має уступи відповідно до умов правила 7.6.1, остійність судна в непошкодженому стані повинна бути достатньою, щоб витримати затоплення цих двох суміжних відсіків.

.1.3 Якщо необхідний фактор поділу на відсіки становить 0,50, остійність судна в непошкодженому стані повинна бути достатньою для того, щоб витримати затоплення будь-яких двох суміжних відсіків.

.2.1 Вимоги підпараграфа .1 повинні бути визначені шляхом розрахунків відповідно до параграфів .3, .4 і .6 з урахуванням пропорцій і проектних характеристик судна, а також розташування та конфігурації пошкоджених відсіків. Під час здійснення цих розрахунків необхідно виходити з припущення, що судно перебуває в найгірших можливих умовах експлуатації у плані остійності.

.2.2 Якщо передбачене встановлення палуб, внутрішніх бортів або подовжніх перегородок, які достатньо герметичні, щоб істотно обмежити поширення води, необхідно належним чином враховувати такі обмежуючі конструкції в розрахунках.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B І НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА КЛАСУ B, ЩО НЕ Є ПАСАЖИРСЬКИМИ СУДНАМИ РО-РО, ПОБУДОВАНІ 29 КВІТНЯ 1990 РОКУ АБО ПІЗНІШЕ:

.2.3 Остійність, що вимагається в кінцевому стані після пошкодження та після випрямлення, якщо це передбачено, повинна визначатися таким чином:

.2.3.1 Мінімальна протяжність ділянки кривої статичної остійності з позитивними плечами повинна бути не менше 15° за межами кута рівноваги. Ця протяжність може бути знижена до мінімуму в 10° у випадку, якщо площа під кривою відновлювальних плечей відповідає значенню, вказаному в підпараграфі .2.3.2, збільшена на відношення 15/протяжність, де протяжність виражена у градусах.

.2.3.2 Площа під діаграмою відновлювальних плечей повинна бути не менше 0,015 м·рад і вимірюється від кута рівноваги до вертикалі, що проходить через менший з таких кутів:

.1 кут, при якому відбувається прогресивне затоплення;

.2 22° (виміряно від прямого положення) у разі затоплення одного відсіку або 27° (виміряно від прямого положення) у разі одночасного затоплення двох суміжних відсіків.

.2.3.3 Залишкове відновлювальне плече повинне бути визначене в межах діапазону позитивної остійності з урахуванням найбільшого з таких кренувальних моментів:

.1 від скупчення всіх пасажирів на одному боці судна;

.2 при спуску за допомогою шлюпбалок і плітбалок усіх повністю завантажених рятувальних плавзасобів з одного борту;

.3 внаслідок тиску вітру,

розрахованого за формулою:

Проте в жодному разі значення такого відновлювального плеча не має бути меншим за 0,10 метрів.

.2.3.4 Для цілей розрахунку кренувальних моментів, згаданих у параграфі .2.3.3, повинні прийматися такі допущення:

.1 Момент, що виник у результаті скупченням пасажирів:

.1.1 чотири особи на квадратний метр;

.1.2 маса кожного пасажира дорівнює 75 кг;

.1.3 пасажири повинні бути розміщені на вільних поверхнях палуби в напрямку одного борту на тих палубах, де розташовані місця збору, і таким чином, щоб вони створювали найбільший кренувальний момент.

.2 Момент, що виник при спуску за допомогою шлюпбалок і плітбалок усіх повністю завантажених рятувальних плавзасобів з одного борту:

.2.1 усі рятувальні та чергові шлюпки, встановлені на борту, на який судно накренилося після пошкодження, повинні прийматися як вивалені за борт при повному завантаженні та готові до спуску;

.2.2 для рятувальних шлюпок, які готові для спуску при повному завантаженні з місця їх встановлення, повинен бути прийнятий максимальний кренувальний момент при спуску;

.2.3 повністю завантажений рятувальний пліт, який спускається за допомогою плітбалки і який підвішений до кожної плітбалки на борту, на який судно накренилося після пошкодження, приймається як вивалений за борт і готовий до спуску;

.2.4 особи, які не перебувають у вивалених за борт рятувальних засобах, не створюють додаткового крену або відновлювального моменту;

.2.5 рятувальні засоби на борту судна, що протилежний борту, на який судно накренилося, приймаються як такі, що розташовані в місці їх встановлення.

.3 Моменти, що виникають унаслідок тиску вітру:

.3.1 клас B: необхідно застосовувати тиск вітру в 120 Н/м-2;

класи C і D: необхідно застосовувати тиск вітру в 80 Н/м-2;

.3.2 розрахунковою площею має бути площа проекції бічної поверхні судна вище ватерлінії, що відповідає неушкодженому стану судна;

.3.3 плече моменту береться рівним виміряній по вертикалі відстані від точки посередині середньої осадки судна, що відповідає неушкодженому стану, до центру ваги площі бічної поверхні.

.2.4. Коли виникає значне прогресивне затоплення, тобто коли воно спричиняє різке зменшення відновлювального плеча в 0,04 метра чи більше, крива статичної остійності повинна розглядатися завершеною під кутом виникнення прогресивного затоплення і до цього ж кута необхідно вимірювати протяжність і площу, що зазначені в .2.3.1 і .2.3.2.

.2.5 У випадках, коли прогресивне затоплення має обмежений характер, тобто не триває з тією ж інтенсивністю, і спричиняє прийнятно повільне зменшення відновлювального плеча в менш ніж 0,04 метра, решту діаграми необхідно частково скоротити з огляду на припущення, що прогресивно затоплюване приміщення є затопленим таким чином із самого початку.

.2.6 На проміжних стадіях затоплення максимальне відновлювальне плече повинне становити принаймні 0,05 метра, а протяжність діаграми додатних відновлювальних плечей повинна становити принаймні 7°. В усіх випадках необхідно передбачати пошкодження корпусу лише в одному місці та враховувати лише одну вільну поверхню.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.3 Для цілей розрахунку остійності судна в пошкодженому стані проникність об’ємів і поверхонь повинна бути рівною таким значенням:

Для приміщень, які в районі аварійної ватерлінії не мають значної кількості житлових приміщень або механізмів, а також для приміщень, які зазвичай не зайняті значною кількістю вантажу або запасів, необхідно застосовувати вищі значення проникності поверхонь.

.4 Приймаються такі розміри пошкоджень:

.1 подовжня протяжність: 3,0 метри плюс 3% довжини судна або 11,0 метрів або 10% довжини судна, залежно від того, яке з цих значень менше;

.2 поперечна протяжність (виміряна від борту судна під прямим кутом до діаметральної площини на рівні найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки): відстань, яка становить одну п’яту ширини судна; та

.3 вертикальна протяжність: від основної площини вгору без обмеження;

.4 якщо будь-яке пошкодження, розміри якого менші, ніж указано в .4.1, .4.2, .4.3, може призвести до серйозніших наслідків за кутом крену або до втрати метацентричної висоти, таке пошкодження має бути враховане в розрахунках.

.5 Несиметричне затоплення слід звести до мінімуму за допомогою ефективних засобів. Якщо необхідно скоригувати великі кути крену, застосовні засоби повинні, наскільки можливо, бути автоматичними, однак у будь-якому разі, якщо передбачені засоби керування пристроями перетоку, вони мають приводитися в дію з місця, розташованого вище палуби перегородок. Для нових суден класу B, C і D максимальний кут крену після затоплення, але перед випрямленням не повинен перевищувати 15°. У випадках, коди необхідні пристрої перетоку, час випрямлення не повинен перевищувати 15 хвилин. Відповідна інформація щодо використання пристроїв перетоку повинна надаватися капітану судна.

.6 Кінцевий стан судна після пошкодження та, у разі несиметричного затоплення, після заходів з випрямлення, повинен бути таким:

.1 у разі симетричного затоплення метацентрична висота має бути додатною та становити принаймні 50 мм згідно з розрахунками за методом постійної водотоннажності;

.2a якщо інше не передбачене в параграфі 6.2b, у разі несиметричного затоплення кут крену для одного затопленого відсіку не повинен перевищувати 7° для суден класу B (нових та наявних) і 12° для суден класів C і D (нових).

У разі одночасного затоплення двох суміжних відсіків для наявних і нових суден класу B може бути дозволений кут крену у 12° за умови, що фактор поділу на відсіки в жодній точці затопленої частини судна не перевищує 0,50;

.2b для побудованих до 29 квітня 1990 року наявних суден класу B, що не є пасажирськими суднами ро-ро, кут крену в разі несиметричного затоплення не повинен перевищувати 7°, крім виняткових випадків, коли адміністрація може дозволити додатковий крен через несиметричний момент, однак у жодному разі кінцевий кут крену не повинен перевищувати 15°.

.3 на кінцевій стадії затоплення гранична лінія занурення в жодному разі не повинна опинитися під водою. Якщо вважають, що гранична лінія занурення може опинитися під водою під час проміжної стадії затоплення, адміністрація держави прапора може вимагати проведення досліджень і вжиття заходів, які вона вважає необхідними для забезпечення безпеки судна.

.7 Капітану судна необхідно надавати дані, потрібні для підтримання в умовах експлуатації достатньої остійності судна в непошкодженому стані, щоб таке судно могло витримати критичне пошкодження. У випадку суден, які вимагають пристроїв перетоку, капітан судна повинен бути поінформований про умови остійності, на яких ґрунтуються розрахунки кутів крену, і попереджений, що якщо судно зазнає пошкоджень у менш сприятливих умовах, кути крену можуть перевищувати розрахункові значення.

.8 Зазначені в параграфі .7 дані, які дають капітану змогу підтримувати достатню остійність судна в непошкодженому стані, повинні містити інформацію про максимальну допустиму висоту центра ваги судна над кілем (KG) або, альтернативно, мінімальну допустиму метацентричну висоту (GM) у діапазоні осадок або водотоннажності, що охоплюють всі експлуатаційні умови. Ця інформація повинна відображати вплив різноманітних диферентів з урахуванням експлуатаційних обмежень.

.9 Кожне судно повинне мати шкалу осадок, чітко нанесену на носі та на кормі. У разі, коли марки осадки розташовані не там, де їх легко прочитати, або експлуатаційні обмеження для конкретного виду діяльності ускладнюють читання марок осадки, судно повинне бути також оснащене надійною системою вимірювання осадки, за допомогою якої можна визначити осадку носа та корми судна.

.10 Після завантаження судна і перед його відправленням капітан повинен визначити диферент і остійність судна, а також впевнитися, що судно відповідає критеріям остійності, передбаченим у відповідних правилах, і зробити запис про це. Визначення остійності судна необхідно завжди здійснювати шляхом розрахунків. Для цього можна використовувати електронні обчислювальні пристрої для розрахунку завантаженості та остійності або еквівалентні засоби.

.11 Адміністрація держави прапора не може допускати жодних послаблень вимог щодо остійності судна в пошкодженому стані, крім випадків, коли їй продемонстрували, що за будь-яких умов експлуатації метацентрична висота судна в непошкодженому стані, необхідна для дотримання цих вимог, є надлишковою для передбаченого виду експлуатації.

.12 Послаблення вимог щодо остійності судна в пошкодженому стані дозволяється тільки у виняткових випадках і лише за умови, що адміністрація держави прапора впевнена, що пропорції, будова та інші характеристики судна, які практично можливо та доцільно прийняти за конкретних обставин, є найсприятливішими у плані остійності судна після пошкодження.

НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B:

.1 Наявні пасажирські судна ро-ро класу B повинні відповідати правилу 8 не пізніше дати першого періодичного огляду після дати відповідності, зазначеної нижче, відповідно до значення A/Amax, визначеного у додатку до Циркуляра КБМ MSC/Circ. 574 "Процедура розрахунків для оцінювання характеристик живучості наявних пасажирських суден ро-ро з використанням спрощеного методу на основі Резолюції A.265(VIII)".

НОВІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B:

Незважаючи на положення правил II-1/B/8 і II-1/B/8-1:

.1 нові пасажирські судна ро-ро, сертифіковані для перевезення 400 або більше осіб, повинні відповідати положенням параграфа .2.3 правила II-1/B/8, виходячи з припущення, що пошкодження нанесене в будь-якому місці по довжині судна L; та

.2 наявні пасажирські судна ро-ро, сертифіковані для перевезення 400 або більше осіб, повинні відповідати вимогам параграфа 1 не пізніше дати першого періодичного огляду після дати відповідності, зазначеної в підпараграфі .2.1, .2.2 або .2.3, залежно від того, що настає пізніше:

.2.1

.2.2 Кількість осіб, дозволена для перевезення:

1500 або 1 жовтня 2002 року

більше

1000 або 1 жовтня 2006 року

більше,

але

менше

ніж 1500

600 або 1 жовтня 2008 року

більше,

але

менше

ніж 1000

400 або 1 жовтня 2010 року

більше,

але

менше

ніж 600

.2.3 Вік судна становить або перевищує 20 років:

де вік судна означає час, обчислюваний з дати, коли було закладено кіль, або з дати, коли судно перебувало на аналогічному етапі побудови, або з дати, коли судно було переобладнане в пасажирське судно ро-ро.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ЗА ВИНЯТКОМ ПАСАЖИРСЬКИХ СУДЕН РО-РО

Незважаючи на положення правила II-I/B/8, пасажирські судна, за винятком пасажирських суден ро-ро, що сертифіковані для перевезення понад 400 пасажирів, повинні відповідати положенням параграфів 2.3 і 2.6 правила II-I/B/8, виходячи з припущення, що пошкодження нанесене в будь-якому місці по довжині судна L.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Судно повинне бути оснащене форпіковою або таранною перегородкою, яка є водонепроникною до палуби перегородок. Ця перегородка має бути розташована на відстані не менш ніж 5% довжини судна та не більш ніж 3 метри плюс 5% довжини судна від носового перпендикуляра.

.2 Якщо будь-яка частина судна нижче ватерлінії (наприклад, бульбовий ніс) виступає за носовий перпендикуляр, відстані, передбачені в параграфі 1, необхідно вимірювати від точки, розташованої:

.1 посередині довжини такого виступу; або

.2 на відстані, що дорівнює 1,5% довжини судна до носа від носового перпендикуляра; або

.3 на відстані 3 метри до носа від носового перпендикуляра, залежно від того, який з вимірів дає найменший результат.

.3 Якщо встановлена довга передня надбудова, довга носова надбудова, форпікова або таранна перегородка повинна бути продовжена непроникною для впливу моря до наступної повної палуби, розташованої безпосередньо над палубою перегородок. Це подовження має бути виконане таким чином, щоб виключити можливість його пошкодження носовими дверима в разі пошкодження чи відриву носових дверей.

.4 Подовження, що його вимагає параграф .3, може не збігатися з перегородкою, розташованою нижче палуби перегородок, за умови, що всі частини подовження не розташовані до носу за межу, визначену в параграфі 1 або в параграфі 2.

Однак у наявних суднах класу B:

.1 якщо похила апарель утворює частину подовження таранної перегородки над палубою перегородок, частина апарелі, розташована вище 2,3 метра над палубою перегородок, може виступати не більше ніж на 1,0 метра до носу за межі, визначені в параграфах .1 і .2;

.2 якщо наявна апарель не відповідає вимогам для зарахування її як подовження таранної перегородки та положення апарелі не допускає розташування такого подовження в межах, визначених в параграфі .1 або параграфі .2, таке подовження може бути розташоване в межах простору, обмеженому відстанню до корми за межу, визначену в параграфі .1 або параграфі .2. Ця обмежена відстань до корми не повинна бути більшою, ніж це необхідно для забезпечення роботи апарелі без перешкод. Подовження таранної перегородки повинне відкриватися вперед (до носу) і відповідати вимогам параграфа .3, а також повинне бути виконане таким чином, щоб виключати можливість його пошкодження апареллю в разі її пошкодження чи відриву.

.5 Апарелі, які не відповідають наведеним вище вимогам, не можуть вважатися подовженням таранної перегородки.

.6 Ахтерпікова перегородка та перегородки, які відділяють машинне приміщення до носу та корми від вантажних і пасажирських приміщень, також повинні встановлюватися та бути водонепроникними до палуби перегородок. Однак ахтерпікова перегородка може мати уступ нижче палуби перегородок за умови, що ступінь безпеки судна щодо поділу на відсіки при цьому не знижується.

.7 У будь-якому разі дейдвудні труби повинні бути розміщені у водонепроникних приміщеннях невеликого об’єму. Дейдвудний сальник повинен бути розташований у водонепроникному тунелі гребного вала або в іншому, відділеному від відсіку дейдвудної труби водонепроникному приміщенні такого об’єму, щоб у разі його затоплення внаслідок просочування води через дейдвудний сальник гранична лінія занурення не опинилася під водою.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B

.1 На суднах менш ніж 50 метрів завдовжки подвійне дно повинне бути встановлене від форпікової перегородки до ахтерпікової перегородки, наскільки це практично можливо та сумісно з конструкцією і належною експлуатацією судна.

.2 На суднах завдовжки 50 метрів і більше, але менше ніж 61 метр, подвійне дно повинне бути встановлене принаймні від машинного приміщення до форпікової перегородки або якнайближче до неї.

.3 На суднах завдовжки 61 метр і більше, але менше ніж 76 метрів, подвійне дно повинне влаштовуватися принаймні поза машинним приміщенням і доводитися до форпікової та ахтерпікової перегородок або якнайближче до них.

.4 На суднах завдовжки 76 метрів і більше подвійне дно повинне виконуватися в обидва боки від середини довжини судна і доводитися до форпікової і ахтерпікової перегородок або як найближче до них.

.5 Якщо необхідно встановити подвійне дно, його висота повинна відповідати стандартам визнаної організації, а настил подвійного дна повинний простягатися від борту до борту судна таким чином, щоб його днище було захищене до повороту скули. Такий захист вважатиметься задовільним, якщо лінія перетинання зовнішньої кромки крайнього міждонного листа з обшивкою скули не розташовується нижче горизонтальної площини, що проходить через точку перетину обводу мідельшпангоута з прямою лінією, яка проведена у площині цього шпангоута під кутом 25° до основної площини та перетинає останню в точці, віддаленій від діаметральної площини на половину розрахункової ширини судна.

.6 Невеликі колодязі, влаштовані в подвійному дні та призначені для осушування трюмів тощо, не повинні бути глибші, ніж це необхідно. Глибина колодязя в жодному разі не повинна перевищувати висоти подвійного дна в діаметральній площині мінус 460 мм, і колодязь не повинен опускатися нижче горизонтальної площини, зазначеної в параграфі .2. Колодязь, що доходить до обшивки днища, допускається тільки біля кормового кінця тунелю гребного вала. Інші колодязі (напр., для мастила під головними двигунами) можуть бути дозволені адміністрацією держави прапора, якщо їх будова забезпечує захист, еквівалентний тому, що забезпечується подвійним дном, яке відповідає цьому правилу.

.7 Подвійне дно може не влаштовуватися в районі водонепроникних відсіків невеликого розміру, які використовуються виключно для перевезення рідин, за умови, що безпека судна з пошкодженням днища або борту, на думку адміністрації держави прапора, при цьому не знижується.

.8 Незважаючи на положення параграфа .1 цього правила 10, адміністрація держави прапора може дозволити не встановлювати подвійне дно в будь-якій частині судна, що має фактор поділу не більше 0,5, якщо вона впевнена, що встановлення подвійного дна в цій частині судна несумісне з його конструкцією та належною експлуатацією.