• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/83/ЄС від 6 листопада 2001 року про Кодекс Співтовариства щодо лікарських засобів призначених для застосування людиною

Європейський Союз | Директива, Міжнародний документ від 06.11.2001 № 2001/83/ЄС
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Міжнародний документ
  • Дата: 06.11.2001
  • Номер: 2001/83/ЄС
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Міжнародний документ
  • Дата: 06.11.2001
  • Номер: 2001/83/ЄС
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
02001L0083 - UA - 26.07.2019 - 013.001
Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex
(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею
Глава 9. Інтелектуальна власність)
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2001/83/ЄС
від 6 листопада 2001 року
про Кодекс Співтовариства щодо лікарських засобів призначених для застосування людиною
(OB L 311, 28.11.2001, с. 67).
Зі змінами, внесенеми:
Офіційний вісник
сторінка дата
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2002/98/ЄС
від 27 січня 2003 року
L 33 30 08.02.2003
ДИРЕКТИВОЮ КОМІСІЇ 2003/63/ЄС Текст стосується ЄЕП від 25 червня 2003 року L 159 46 27.06.2003
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2004/24/ЄС від 31 березня 2004 року L 136 85 30.04.2004
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2004/27/ЄС від 31 березня 2004 року L 136 34 30.04.2004
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1901/2006 від 12 грудня 2006 року L 378 1 27.12.2006
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1394/2007
від 13 листопада 2007 року
L 324 121 10.12.2007
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2008/29/ЄС від 11 березня 2008 року L 81 51 20.03.2008
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/53/ЄС Текст стосується ЄЕП від 18 червня 2009 року L 168 33 30.06.2009
ДИРЕКТИВОЮ КОМІСІЇ 2009/120/ЄС Текст стосується ЄЕП від 14 вересня 2009 року L 242 3 15.09.2009
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2010/84/ЄС Текст стосується ЄЕП від 15 грудня 2010 року L 348 74 31.12.2010
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2011/62/ЄС Текст стосується ЄЕП від 8 червня 2011 року L 174 74 01.07.2011
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2012/26/ЄС Текст стосується ЄЕП від 25 жовтня 2012 року L 299 1 27.10.2012
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2019/5 від 11 грудня 2018 року L 4 24 01.07.2011
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/1243 від 20 червня 2019 року L 198 241 25.07.2019
З виправленнями, внесеними:Виправленням, OB L 087, 31.03.2009, c. 174 ( 1394/2007 )Виправленням, OB L 276, 21.10.2011, c. 63 (2010/84/ЄС)
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2001/83/ЄС
від 6 листопада 2001 року
про Кодекс Співтовариства щодо лікарських засобів призначених для застосування людиною
РОЗДІЛ I
ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ
Для цілей цієї Директиви наведені нижче терміни мають такі значення:
2. Лікарський засіб:
(a) будь-яка речовина або комбінація речовин, представлена як така, що має властивості для лікування або профілактики захворювання у людей; або
(b) будь-яка речовина або комбінація речовин, що може використовуватися людьми або вводитися їм з метою відновлення, корекції або зміни фізіологічних функцій шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної чи метаболічної дії, або для встановлення медичного діагнозу.
3. Речовина:
Будь-яка речовина, незалежно від походження, яке може бути:
- людським, наприклад:
- кров людини та препарати крові людини;
- тваринним, наприклад:
- мікроорганізми, тварини повністю, частини органів, секреції тварин, токсини, екстракти, препарати крові;
- рослинним, наприклад:
- мікроорганізми, рослини, частини рослин, рослинні секреції, екстракти;
- хімічним, наприклад:
- елементи, хімічні матеріали та хімічні продукти природного походження, отримані шляхом хімічної реакції або синтезу.
3a. Діюча речовина: Будь-яка речовина або суміш речовин, призначена для використання у виробництві лікарського засобу, та яка під час використання у такому виробництві стає активним інгредієнтом такого засобу, призначеного для здійснення фармакологічної, імунологічної чи метаболічної дії з метою відновлення, корекції або зміни фізіологічних функцій чи встановлення медичного діагнозу.
3b. Допоміжна речовина (ексципієнт): Будь-який компонент лікарського засобу, окрім діючої речовини та пакувального матеріалу.
4. Імунологічний лікарський засіб:
Будь-який лікарський засіб, що складається з вакцин, токсинів, сироваток або препаратів алергенів:
(a) зокрема, вакцини, токсини і сироватки включають:
(i) агенти, що використовуються для вироблення активного імунітету, такі як вакцина проти холери, вакцини БЦЖ, вакцини проти поліомієліту, вакцина проти віспи;
(ii) агенти, що використовуються для діагностування стану імунітету, що, зокрема, включають туберкулін та туберкулін очищений (ППД), токсини для реакції Шика і проби Діка, бруцелін;
(iii) агенти, що використовуються для вироблення пасивного імунітету, такі як дифтерійний антитоксин, глобулін проти віспи, антилімфоцитарний глобулін;
(b) "препарат алергену" означає будь-який лікарський засіб, призначений для виявлення або спричинення прояву специфічної набутої зміни імунологічної реакції на алергенний агент.
4a. Лікарський засіб для передової терапії: Засіб, визначений у статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1394/2007 від 13 листопада 2007 року про лікарські засоби для передової терапії (-1).
5. Гомеопатичний лікарський засіб: Будь-який лікарський засіб, виготовлений з речовин, які називаються гомеопатичною сировиною, відповідно до процедури виготовлення гомеопатичного лікарського засобу, описаної в Європейській фармакопеї або, в разі її відсутності, в актуальних фармакопеях, які на даний час офіційно використовують держави-члени. Гомеопатичний лікарський засіб може містити декілька компонентів.
6. Радіофармацевтичний лікарський засіб: Будь-який лікарський засіб, який у готовому для застосування стані містить один або більше радіонуклідів (радіоактивних ізотопів), уведених до нього з медичною метою.
7. Генератор радіонуклідів: Будь-яка система, що містить фіксований первинний радіонуклід, з якого виробляється вторинний радіонуклід, який отримують шляхом елюювання або будь-яким іншим методом і використовують у радіофармацевтичному лікарському засобі.
8. Набір: Будь-який препарат, що підлягає відтворенню або поєднанню з радіонуклідами у готовий радіофармацевтичний препарат, зазвичай безпосередньо перед введенням.
9. Прекурсор радіонукліда: Будь-який інший радіонуклід, призначений для нанесення радіоактивної мітки на іншу речовину перед її введенням.
10. Лікарські засоби, одержані з крові або плазми людини: Лікарські засоби на основі компонентів крові, вироблені промисловим способом державними або приватними закладами; такі лікарські засоби включають, зокрема, альбумін, фактори згортання крові та імуноглобуліни людського походження.
11. Побічна реакція: Будь-яка реакція на лікарський засіб, яка є шкідливою і ненавмисною.
12. Серйозна побічна реакція: Побічна реакція, що призводить до смерті, становить загрозу для життя, вимагає госпіталізації або її продовження, призводить до стійкої або істотної непрацездатності або інвалідності, або є вродженою аномалією чи вадою розвитку.
13. Непередбачувана побічна реакція: Побічна реакція, характер, тяжкість або наслідки якої не відповідають короткій характеристиці лікарського засобу.
15. Дослідження безпеки після надання дозволу: Будь-яке дослідження стосовно дозволеного лікарського засобу, що проводиться з метою виявлення, характеризування або кількісного визначення загрози безпеки, підтвердження профілю безпеки лікарського засобу або вимірювання дієвості заходів з управління ризиками.
16. Зловживання лікарськими засобами: Постійне або спорадичне навмисне надмірне вживання лікарських засобів, що супроводжується шкідливими фізичними або психологічними наслідками.
17. Оптове розповсюдження лікарських засобів: Всі види діяльності, що складаються із закупівлі, зберігання, постачання або експортування лікарських засобів, окрім відпуску лікарських засобів населенню. Такі види діяльності здійснюються з виробниками або їх зберігачами, імпортерами, іншими оптовими розповсюджувачами, або з фармацевтами та особами, що уповноважені або мають право відпускати лікарські засоби населенню у відповідній державі-члені.
17a. Посередництво у торгівлі лікарськими засобами: Всі види діяльності, пов’язані з продажем або придбанням лікарських засобів, окрім оптового розповсюдження, що не передбачають фізичних операцій з ними і складаються з ведення переговорів самостійно та від імені іншої юридичної або фізичної особи.
18. Спеціальний обов’язок щодо надання громадських послуг: Зобов’язання, покладене на оптових торговців гарантувати постійний належний асортимент лікарських засобів для задоволення потреб відповідної географічної зони та постачати необхідні обсяги на всій території відповідної зони у найкоротші строки.
18a. Представник власника дозволу на реалізацію: Особа, загальновідома як місцевий представник, призначена власником дозволу на реалізацію для представництва його інтересів у відповідній державі-члені.
19. Рецепт на лікарський засіб: Будь-який рецепт на лікарський засіб, виданий спеціалістом, який має кваліфікацію для цього.
20. Назва лікарського засобу: Назва, яка може бути вигаданою назвою, що не допускає плутанини із загальноприйнятою назвою, або загальноприйнятою чи науковою назвою, що супроводжується торговою маркою або назвою власника дозволу на реалізацію.
21. Загальноприйнята назва: Міжнародна непатентована назва, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров’я, або, якщо така не існує, звичайна загальноприйнята назва.
22. Сила дії лікарського засобу: Вміст діючих речовин у кількісному вираженні на одиницю дози, одиницю об’єму або маси відповідно до лікарської форми.
23. Первинне паковання: Контейнер або інша форма паковання, що безпосередньо контактує з лікарським засобом.
24. Зовнішнє паковання: Паковання, до якого вміщено первинне паковання.
25. Марковання: Інформація, що міститься на первинному або зовнішньому пакованні.
26. Листівка-вкладка: Листівка, що супроводжує лікарський засіб і містить інформацію для користувача.
Зміна або зміна умов дозволу на реалізацію
26а. Зміна змісту додатковий даних і документів, зазначених:
(a) у статті 8(3) та статтях 9 - 11 цієї директиви та Додатку I до неї, статті 6(2) Регламенту (ЄС) № 726/2004 та статті 7 Регламенту (ЄС) № 1394/2007; та
(b) в умовах рішення, яким надається дозвіл на реалізацію лікарського засобу для використання людиною, включаючи стислий виклад характеристики засобу та будь-які умови, зобов’язання або обмеження, що впливають на дозвіл на реалізацію або зміни до маркування або листівки- вкладки у зв’язку зі змінами до стислого викладу характеристик засобу.
27. Агентство: Європейське агентство з лікарських засобів, засноване відповідно до Регламенту (ЄС) № 726/2004 (-2).
28. Ризики, пов’язані із застосуванням лікарського засобу:
- будь-який ризик, пов’язаний з якістю, безпекою або ефективністю лікарського засобу, що стосується здоров’я пацієнтів або громадського здоров’я;
- будь-який ризик небажаного впливу на довкілля.
28a. Співвідношення ризик-користь: Оцінка позитивних терапевтичних ефектів лікарського засобу стосовно ризиків, визначених у першому абзаці пункту 28.
28b. Система управління ризиками: сукупність заходів з фармаконагляду і втручань, спрямованих на виявлення, характеризування, запобігання або мінімізацію ризиків, пов’язаних з лікарським засобом, у тому числі оцінювання дієвості таких заходів і втручань.
28c. План управління ризиками: детальний опис системи управління ризиками.
28d. Система фармаконагляду: система, що використовується власником дозволу на реалізацію і державами-членами для виконання завдань та обов’язків, наведених у розділі IX, і призначена для моніторингу безпеки дозволених лікарських засобів та виявлення будь-яких змін у їхньому співвідношенні ризик/користь.
28e. Майстер-файл системи фармаконагляду: Детальний опис системи фармаконагляду, яку використовує власник дозволу на реалізацію щодо одного або декількох дозволених лікарських засобів.
29. Традиційний лікарський засіб рослинного походження: Лікарський засіб рослинного походження, що відповідає умовам, встановленим у статті 16a(1).
30. Лікарський засіб рослинного походження: Будь-який лікарський засіб, що містить виключно активні інгредієнти з однієї або більше рослинних субстанцій, або один чи більше рослинних препаратів, або одну чи більше таких рослинних субстанцій у комбінації з одним або більше такими рослинними препаратами.
31. Рослинні субстанції: Усі переважно цілі, подрібнені або порізані рослини, частини рослин, водоростей, грибів, лишайників у необробленій, зазвичай засушеній формі, іноді свіжі. Певні витяжки з рослин, які не піддавали спеціальній обробці, також вважаються рослинними субстанціями. Рослинні субстанції чітко визначаються частиною рослини, що використовується, та її ботанічною назвою відповідно до біномної системи (рід, вид, різновид та джерело).
32. Рослинні препарати: Препарати, одержані у результаті обробки рослинних субстанцій, зокрема шляхом витягування, дистиляції, віджимання, подрібнення, очищення, концентрації або ферментації. До них належать потовчені або порошкоподібні рослинні субстанції, настоянки, екстракти, ефірні олії, віджаті соки та оброблені витяжки.
Фальсифікований лікарський засіб:
33. Будь-який лікарський засіб з неправдивим представленням:
(a) його ідентичності, у тому числі його паковання та марковання, його назви або складу стосовно будь-якого з інгредієнтів, включаючи допоміжні речовини, та силу дії таких інгредієнтів;
(b) його джерела походження, у тому числі його виробника, країни виробництва, країни походження або власника дозволу на реалізацію; або
(c) його історії, у тому числі записів і документів, що стосуються використовуваних каналів розповсюдження.
Це визначення не включає ненавмисні дефекти якості та не обмежує положення щодо порушення прав інтелектуальної власності.
РОЗДІЛ II
СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
1. Ця Директива застосовується до лікарських засобів, призначених для використання людиною, що призначені для введення в обіг у державах-членах та приготовані промисловим способом або вироблені у спосіб, що включає промисловий процес.
2. За наявності сумнівів, якщо, з урахуванням усіх характеристик засобу, він може підпадати під означення "лікарського засобу" та під означення засобу, на який поширюється дія іншого законодавства Співтовариства, застосовуються положення цієї Директиви.
3. Незважаючи на параграф 1 цієї статті та статтю 3(4), розділ IV цієї Директиви застосовують до виробництва лікарських засобів, призначених виключно для експорту, а також до проміжних продуктів, діючих і допоміжних речовин.
4. Параграф 1 не обмежує положення статей 52b і 85a.
Цю Директиву не застосовують до:
1. Будь-якого лікарського засобу, приготованого в аптеці відповідно до рецепту для конкретного пацієнта (загальновідомого як екстемпоральний лікарський засіб).
2. Будь-якого лікарського засобу, приготованого в аптеці відповідно до рецептів фармакопеї та призначеного для відпуску безпосередньо пацієнтам, яких обслуговує відповідна аптека (загальновідомого як фармакопейний лікарський засіб).
3. Лікарських засобів, призначених для випробувань на етапах дослідження і розробки, без обмеження положень Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/20/ЄС від 4 квітня 2001 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів, що стосуються впровадження належної клінічної практики під час проведення клінічних випробувань лікарських засобів, призначених для використання людиною (-3).
4. Проміжних продуктів, призначених для подальшого оброблення виробником, що має дозвіл.
5. Будь-яких радіонуклідів у формі закритих джерел.
6. Цільної крові, плазми або клітин крові людського походження, окрім плазми, приготованої у спосіб, що включає промисловий процес.
7. Будь-якого лікарського засобу для передової терапії, визначеного у Регламенті (ЄС) № 1394/2007, що готується на нерегулярній основі відповідно до спеціальних стандартів якості і застосовується на території тієї ж самої держави-члена у лікарні під виняткову професійну відповідальність практикуючого лікаря, для дотримання окремого рецепта на спеціально приготований засіб для конкретного пацієнта.
Для виробництва таких засобів необхідно отримати дозвіл компетентного органу держави-члена. Держави члени повинні забезпечити, щоб національні вимоги до простежуваності та фармаконагляду, а також спеціальні стандарти якості, передбачені цим параграфом, були еквівалентними тим, що передбачені на рівні Співтовариства для лікарських засобів для передової терапії, що потребують дозволу відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 726/2004 від 31 березня 2004 року про встановлення процедур Співтовариства для авторизації лікарських засобів, призначених для використання людиною, і ветеринарних лікарських засобів та нагляду за ними та про створення Європейського агентства з лікарських засобів (-4).
1. Жодне положення цієї Директиви жодним чином не повинне відступати від правил Співтовариства щодо радіаційного захисту осіб, які проходять медичний огляд або лікування, або від правил Співтовариства, що встановлюють основні стандарти безпеки для охорони громадського здоров’я та працівників від загроз іонізуючого випромінювання.
2. Ця Директива не обмежує Рішення Ради 86/346/ЄЕС від 25 червня 1986 року про прийняття від імені Співтовариства Європейської угоди про обмін терапевтичними речовинами людського походження (-5).
3. Положення цієї Директиви не впливають на повноваження органів держав-членів щодо встановлення цін на лікарські засоби або їх включення до сфери дії національних програм медичного страхування з урахуванням медичних, економічних і соціальних умов.
4. Ця Директива не впливає на застосування національного законодавства, що забороняє або обмежує продаж, відпуск або застосування таких лікарських засобів як контрацептиви або абортивні засоби. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про відповідне національне законодавство.
5. Ця Директива та всі згадані в ній регламенти не повинні впливати на застосування національного законодавства, що забороняє або обмежує застосування будь-якого конкретного виду клітин людини або тварин, або продаж, відпуск чи застосування лікарських засобів, що містять такі клітини, складаються з них чи отримані з таких клітин, на підставах, що не регулюються вищезазначеним законодавством Співтовариства. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про відповідне національне законодавство. Комісія повинна оприлюднювати цю інформацію в реєстрі.
1. Держава-член може, відповідно до чинного законодавства та для задоволення особливих потреб, виключити з положень цієї Директиви лікарські засоби, що постачаються у відповідь на bona fide замовлення з власної ініціативи, за рецептурою відповідно до специфікацій уповноваженого медичного працівника для використання конкретним пацієнтом під його безпосередню особисту відповідальність.
2. Держави-члени можуть тимчасово дозволити розповсюдження лікарського засобу, для якого не був наданий дозвіл, у відповідь на підозрюване або підтверджене поширення патогенних агентів, токсинів, хімічних речовин або ядерної радіації, які можуть завдати шкоди.
3. Без обмеження параграфа 1, держави-члени повинні встановити положення для забезпечення того, щоб власники дозволу на реалізацію, виробники і медичні працівники не несли цивільну або адміністративну відповідальність за будь-які наслідки, спричинені застосуванням лікарського засобу, за винятком відповідальності за не дозволені показання до застосування або за наслідки, спричинені застосуванням лікарського засобу, для якого не був наданий дозвіл, якщо таке застосування рекомендоване або вимагається компетентним органом у відповідь на підозрюване або підтверджене поширення патогенних агентів, токсинів, хімічних речовин або ядерної радіації, які можуть завдати шкоди. Такі положення повинні застосовуватися незалежно від того, чи було надано національний дозвіл на реалізацію або дозвіл на реалізацію Співтовариства, чи ні.
4. Дія параграфа 3 не поширюється на відповідальність за дефектні засоби, передбачену Директивою Ради 85/374/ЄЕС від 25 липня 1985 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо відповідальності за дефектні продукти (-6).
РОЗДІЛ III
ВВЕДЕННЯ В ОБІГ
ГЛАВА 1
Дозвіл на реалізацію
1. Жоден лікарський засіб не може бути введений в обіг у державі-члені без дозволу на реалізацію, наданого компетентними органами такої держави-члена відповідно до цієї Директиви, або без дозволу, наданого відповідно до Регламенту (ЄС) № 726/2004, який необхідно читати у поєднанні з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1901/2006 від 12 грудня 2006 року про лікарські засоби для застосування в педіатрії (-7) і Регламентом (ЄС) № 1394/2007.
Якщо для лікарського засобу був наданий початковий дозвіл на реалізацію відповідно до першого підпараграфа, на будь-яку додаткову силу дії, лікарські форми, шляхи введення, форми випуску, а також будь-які зміни і розширення застосування також необхідно надавати дозвіл відповідно до першого підпараграфа або включити їх до початкового дозволу на реалізацію. Усі такі дозволи на реалізацію вважаються такими, що належать до того ж загального дозволу на реалізацію, зокрема для цілей застосування статті 10(1).
1a. Власник дозволу на реалізацію повинен нести відповідальність за реалізацію лікарського засобу. Призначення представника не звільняє власника дозволу на реалізацію від його юридичної відповідальності.
2. Дозвіл, зазначений у параграфі 1, також вимагається для генераторів радіонуклідів, наборів, прекурсорів радіонуклідів, радіофармацевтичних препаратів та радіофармацевтичних препаратів промислового виробництва.
Дозвіл на реалізацію не вимагається для радіофармацевтичного препарату, приготованого під час його застосування особою або закладом, уповноваженими відповідно до національного законодавства застосовувати такі лікарські засоби у затвердженому закладі охорони здоров’я, за виключенням генераторів радіонуклідів, наборів або прекурсорів радіонуклідів, для яких був наданий дозвіл, згідно з інструкціями виробника.
1. Для отримання дозволу на реалізацію з метою введення лікарського засобу в обіг, незалежно від процедури, встановленої Регламентом (ЄЕС) № 2309/93, необхідно подати заявку компетентному органу відповідної держави-члена.
2. Дозвіл на реалізацію може надаватися лише заявнику, що має осідок у Співтоваристві.
3. До заявки необхідно додавати такі відомості та документи, подані відповідно до додатка I:
(a) Назва або фірмове найменування і постійна адреса заявника та, у відповідних випадках, виробника.
(b) Назва лікарського засобу.
(c) Якісні та кількісні дані про всі компоненти лікарського засобу, у тому числі покликання на його міжнародну непатентовану назву (МНН), рекомендовану ВООЗ, якщо існує МНН цього лікарського засобу, або покликання на відповідну хімічну назву.
(ca) Оцінка потенційних ризиків для довкілля, спричинених лікарським засобом. Необхідно оцінити такий вплив і передбачити спеціальні заходи для його обмеження в кожному окремому випадку.
(d) Опис методу виробництва.
(e) Терапевтичні показання, протипоказання і побічні реакції.
(f) Дозування, лікарська форма, метод і шлях введення, а також очікуваний строк придатності.
(g) Підстави для будь-яких запобіжних заходів і заходів безпеки, яких необхідно вживати для зберігання лікарського засобу, його введення пацієнтам та утилізації відходів, разом із зазначенням потенційних ризиків, які представляє лікарський засіб для довкілля.
(h) Опис методів контролю, які застосовує виробник.
(ha) Письмове підтвердження того, що виробник лікарського засобу перевірив дотримання виробником діючої речовини принципів і настанов належної виробничої практики шляхом проведення аудиторських перевірок відповідно до пункту (f) статті 46. Письмове підтвердження повинне містити покликання на дату проведення аудиторської перевірки та заяву про те, що результати перевірки підтверджують відповідність виробництва принципам і настановам належної виробничої практики.
(i) Результати:
- фармацевтичних (фізико-хімічних, біологічних або мікробіологічних) тестувань;
- доклінічних (токсикологічних і фармакологічних) тестувань;
- клінічних випробувань.
(ia) Стислий опис системи фармаконагляду заявника, який повинен включати такі елементи:
- докази того, що заявник має у своєму розпорядженні кваліфіковану особу, відповідальну за фармаконагляд;
- держави-члени, в яких кваліфікована особа проживає і виконує свої функції;
- контактні дані кваліфікованої особи;
- заяву, підписану заявником, про те, що заявник має необхідні засоби для виконання завдань та обов’язків, наведених у розділі IX;
- покликання на місце, де зберігається майстер-файл системи фармаконагляду для лікарського засобу.
(iaa) План управління ризиками, що описує систему управління ризиками, яку заявник впровадить для відповідного лікарського засобу, разом зі стислим описом такого плану.
(ib) Заява про те, що клінічні випробування, проведені за межами Європейського Союзу, відповідають етичним вимогам Директиви 2001/20/ЄС.
(j) Коротка характеристика засобу відповідно до статті 11, макет зовнішнього паковання з детальною інформацією, передбаченою статтею 54, та макет первинного паковання лікарського засобу з детальною інформацією, передбаченою статтею 55, разом з листівкою-вкладкою відповідно до статті 59.
(k) Документ, який підтверджує, що виробник має дозвіл виготовляти лікарські засоби у його власній країні.
(l) Копії:
- будь-якого дозволу на введення лікарського засобу в обіг, отриманого в іншій державі-члені або третій країні, стислого опису даних щодо безпеки, у тому числі даних, що містяться у періодичних оновлюваних звітах з безпеки, за наявності, та звітів про підозрювані побічні реакції, разом з переліком тих держав-членів, в яких заявка на отримання дозволу, подана відповідно до цієї Директиви, знаходиться у процесі розгляду;
- короткої характеристики засобу, запропонованої заявником відповідно до статті 11 або затвердженої компетентними органами держави-члена відповідно до статті 21, а також листівки-вкладки, запропонованої відповідно до статті 59 або затвердженої компетентними органами держави-члена відповідно до статті 61;
- відомостей про будь-яке рішення про відмову у надані дозволу чи на території Союзу, чи в третій країні, а також підстави такого рішення.
Копія будь-якого визначення лікарського засобу орфанним лікарським засобом відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 141/2000 від 16 грудня 1999 року про орфанні лікарські засоби (-8), разом з копією відповідного висновку Агентства.
Документи та інформація щодо результатів фармацевтичних аналізів, доклінічних тестувань і клінічних випробувань, передбачених пунктом (i) першого підпараграфа, повинні супроводжуватися детальними стислими описами відповідно до статті 12.
Система управління ризиками, зазначена у пункті (iaa) першого підпараграфа, повинна бути пропорційною виявленим і потенційним ризикам лікарського засобу, а також потребі даних з безпеки після надання дозволу.
Зазначену у першому підпараграфі інформацію необхідно оновлювати в міру доцільності.
На додаток до вимог, встановлених у статтях 8 та 10(1), заявка на отримання дозволу на реалізацію генератора радіонуклідів повинна також містити таку інформацію і дані:
- загальний опис системи разом з детальним описом компонентів системи, які можуть впливати на склад або якість препарату з вторинних нуклідів;
- якісні та кількісні характеристики елюату або сублімату.
1. Як відступ від статті 8(3)(i) та без обмеження законодавства, що регулює охорону промислової та комерційної власності, заявник не зобов’язаний надавати результати доклінічних тестувань та клінічних випробувань, якщо він може продемонструвати, що лікарський засіб є генериком референтного лікарського засобу, який дозволений або був дозволений згідно зі статтею 6 у державі-члені або у Співтоваристві протягом не менше восьми років.
Генеричний лікарський засіб, дозволений на підставі цього положення, не може бути введений в обіг, поки не мине десять років з дати надання первинного дозволу на реалізацію референтного засобу.
Перший підпараграф застосовується також у разі, якщо референтний лікарський засіб не був дозволений у державі-члені, у якій подається заявка на надання дозволу на генеричний лікарський засіб. У цьому випадку заявник повинен вказати у заявці назву держави-члена, у якій референтний лікарський засіб дозволений або був дозволений. На вимогу компетентного органу держави-члена, в якій була подана заявка, компетентний орган іншої держави-члена протягом одного місяця повинен надати підтвердження того, що референтний лікарський засіб дозволений або був дозволений, а також інформацію про повний склад референтного засобу та, у разі необхідності, іншу релевантну документацію.
Зазначений у другому підпараграфі десятирічний період подовжується до щонайбільше одинадцяти років, якщо протягом перших восьми років з цих десяти років власник дозволу на реалізацію отримає дозвіл для одного або більше нових терапевтичних показань для застосування, які під час наукового оцінювання, що передує наданню дозволу, визнані як такі, що можуть принести суттєву клінічну користь у порівнянні з існуючими методами лікування.
2. Для цілей цієї статті:
(a) "референтний лікарський засіб" означає лікарський засіб, дозволений відповідно до статті 6 з урахуванням положень статті 8;
(b) "генеричний лікарський засіб" означає лікарський засіб, який має такий самий якісний і кількісний склад діючих речовин і таку саму лікарську форму, як референтний лікарський засіб, та біоеквівалентність якого з референтним лікарським засобом підтверджена відповідними дослідженнями біодоступності. Різні солі, складні ефіри, прості ефіри, ізомери, суміші ізомерів, комплекси або похідні діючої речовини вважаються тією самою діючою речовиною, якщо вони суттєво не відрізняються властивостями щодо безпечності та/або ефективності. У таких випадках заявник повинен надати додаткову інформацію для підтвердження безпечності та/або ефективності різних солей, складних ефірів чи похідних дозволеної діючої речовини. Різні лікарські форми перорального застосування з негайним вивільненням вважаються однією й тією самою лікарською формою. Дослідження біодоступності не вимагаються, якщо заявник може підтвердити, що генеричний лікарський засіб відповідає застосовним критеріям, визначеним у відповідних детальних настановах.
3. У випадках, коли лікарський засіб не відповідає означенню "генеричного лікарського засобу", наведеному в параграфі 2(b), або якщо його біоеквівалентність не може бути підтверджена дослідженнями біодоступності, або у разі зміни діючої речовини (речовин), терапевтичних показань, сили дії, лікарської форми чи шляху введення порівняно з референтним лікарським засобом, повинні бути надані результати відповідних доклінічних тестувань чи клінічних випробувань.
4. Якщо біологічний лікарський засіб, подібний до референтного біологічного засобу, не відповідає умовам означення "генеричних лікарських засобів", зокрема через відмінності, пов’язані з сировиною, або відмінності у процесах виробництва біологічного лікарського засобу та референтного лікарського засобу, необхідно надати результати відповідних доклінічних тестувань або клінічних випробувань, пов’язаних з такими умовами. Тип і кількість додаткових даних, які необхідно надати, повинні відповідати застосовним критеріям, визначеним додатком I і відповідними детальними настановами. Результати інших тестувань і випробувань із досьє референтного лікарського засобу не надаються.
5. На додаток до положень, встановлених у параграфі 1, у випадку подання заявки для нового показання до використання добре усталеної речовини, надається некумулятивний однорічний період ексклюзивності даних, за умови, що були проведені істотні доклінічні або клінічні дослідження нового показання.
6. Проведення необхідних досліджень і випробувань з метою застосування параграфів 1, 2, 3 і 4, а також практичних вимог, що випливають з них, не вважається порушенням патентних прав або свідоцтв додаткової охорони для лікарських засобів.
Як відступ від статті 8(3)(i) та без обмеження законодавства, що регулює охорону промислової та комерційної власності, заявник не зобов’язаний надавати результати доклінічних тестувань або клінічних випробувань, якщо він може підтвердити добре усталене використання діючих речовин лікарського засобу в межах Співтовариства протягом не менше ніж десять років із визнаною ефективністю та прийнятним рівнем безпечності відповідно до умов, визначених у додатку I. У такому випадку результати досліджень і випробувань необхідно замінити відповідною науковою літературою.
Для лікарських засобів, що містять діючі речовини, які використовують у складі дозволених лікарських засобів, але які до цього часу не використовували у поєднанні для терапевтичних цілей, результати доклінічних тестувань та нових клінічних випробувань, що стосуються такого поєднання, повинні бути надані згідно зі статтею 8(3)(i). При цьому надавати покликання на наукові джерела щодо кожної окремої діючої речовини не обов’язково.
Після надання дозволу на реалізацію власник такого дозволу може дозволити використання фармацевтичної, доклінічної та клінічної документації, яка міститься у пакеті документів лікарського засобу, для розгляду подальших заявок щодо інших лікарських засобів, що мають такий самий якісний та кількісний склад діючих речовин і таку ж саму лікарську форму.
Коротка характеристика лікарського засобу повинна містити у вказаному нижче порядку таку інформацію:
1. назву лікарського засобу, після якої зазначають силу дії та лікарську форму.
2. якісний і кількісний склад діючих речовин і компонентів допоміжної речовини, знання яких необхідне для належного застосування лікарського засобу. Необхідно використовувати звичайну загальноприйняту назву або хімічний опис.
3. лікарську форму.
4. клінічні дані:
4.1. терапевтичні показання;
4.2. дозування і метод введення для дорослих і, за необхідності, для дітей;
4.3. протипоказання;
4.4. особливі попередження та застереження щодо застосування і, у випадку імунологічних лікарських засобів, будь-які особливі запобіжні заходи, яких необхідно вживати особам, що мають справу з такими засобами та вводять їх пацієнтам, разом з будь-якими запобіжними заходами, яких необхідно вживати пацієнту;
4.5. взаємодію з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії,
4.6. застосування у період вагітності та годування груддю;
4.7. вплив на здатність керувати автотранспортом або роботу з механізмами;
4.8. небажані наслідки;
4.9. передозування (симптоми, заходи з надання першої допомоги, антидоти).
5. фармакологічні властивості:
5.1. фармакодинамічні властивості;
5.2. фармакокінетичні властивості;
5.3. доклінічні дані з безпеки.
6. фармацевтичні дані:
6.1. перелік допоміжних речовин;
6.2. основні випадки несумісності;
6.3. строк придатності, за необхідності, після розведення лікарського засобу або після першого відкриття первинного паковання;
6.4. особливі застереження щодо зберігання;
6.5. тип та вміст контейнера;
6.6. особливі запобіжні заходи при утилізації використаного лікарського засобу або відходів, отриманих з такого лікарського засобу, якщо доцільно.
7. власника дозволу на реалізацію.
8. номер (номери) дозволу на реалізацію.
9. дату надання першого дозволу на реалізацію або продовження строку дії дозволу.
10. дату перегляду тексту.
11. для радіофармацевтичних препаратів - повні дані щодо дозиметрії внутрішнього радіаційного випромінення.
12. для радіофармацевтичних препаратів - додаткові детальні інструкції для виготовлення екстемпорального препарату і контролю якості такого препарату та, де це доречно, максимальний строк зберігання, протягом якого будь-який проміжний препарат, такий як елюат або готовий до застосування фармацевтичний засіб, відповідатиме своїм специфікаціям.
Для отримання дозволу згідно зі статтею 10 включати до короткої характеристики референтного лікарського засобу дані, які стосуються показань до застосування та форм дозування, на які на час введення в обіг генеричного лікарського засобу ще поширювалася дія патентного права, не обов’язково.
Для лікарських засобів, включених до переліку, наведеного у статті 23 Регламенту (ЄС) № 726/2004, коротка характеристика лікарського засобу повинна містити заяву: "Цей лікарський засіб підлягає додатковому моніторингу". Перед цією заявою наводиться чорний символ, зазначений у статті 23 Регламенту (ЄС) № 726/2004, а після нього - відповідне стандартизоване пояснювальне речення.
Для всіх лікарських засобів необхідно включати стандартний текст з чітким проханням до медичних працівників повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до національної системи надання спонтанних повідомлень, передбаченої статтею 107a(1). Різні способи повідомлення, у тому числі в електронній формі, повинні бути доступними відповідно до другого підпараграфа статті 107a(1).
1. Заявник повинен забезпечити, щоб перед поданням компетентним органам детальних характеристик, передбачених останнім підпараграфом статті 8(3), вони були складені та підписані експертами, що мають необхідні технічні або професійні кваліфікації, які повинні бути викладені у стислому резюме.
2. Особи, які мають технічну та професійну кваліфікацію, передбачену параграфом 1, повинні обґрунтувати будь-яке використання наукової літератури відповідно до статті 10a згідно з умовами, визначеними у додатку I.
3. Детальні характеристики є частиною пакету документів, який заявник подає компетентним органам.
ГЛАВА 2
Особливі положення, застосовні до гомеопатичних лікарських засобів
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб гомеопатичні лікарські засоби, виготовлені та введені в обіг у межах Співтовариства, були зареєстровані або дозволені відповідно до статей 14, 15 і 16, окрім випадків, коли на такі лікарські засоби поширюється дія реєстрації чи дозволу, наданих згідно з національним законодавством станом на 31 грудня 1993 року або до цієї дати. У випадку реєстрацій необхідно застосовувати статтю 28 і статтю 29(1) - (3).
2. Держави-члени повинні встановити спеціальну спрощену процедуру реєстрації гомеопатичних лікарських засобів, зазначених у статті 14.
1. Особливу спрощену процедуру реєстрації застосовують тільки до гомеопатичних лікарських засобів, які відповідають усім таким вимогам:
- вони приймаються перорально або застосовуються зовнішньо;
- на маркованні лікарського засобу або у будь-якій пов’язаній з ним інформації не зазначені жодні конкретні терапевтичні показання;
- ступінь розведення є достатнім, щоб гарантувати безпеку лікарського засобу; зокрема, лікарський засіб не може містити більше однієї частини на 10 000 маткового розчину або більше 1/100 найменшої застосовної в алопатії дози стосовно діючих речовин, присутність яких в алопатичному лікарському засобі вимагає обов’язкового пред’явлення рецепта лікаря.
Відповідно до статті 121а Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти, що вносять зміни до третього абзацу першого підпараграфа, якщо це підтверджено новими науковими доказами.
На момент реєстрації держави-члени повинні визначити класифікацію для відпуску лікарського засобу.
2. Критерії і регламент роботи, передбачені статтею 4(4), статтею 17(1) і статтями 22 - 26, 112, 116 та 125, за аналогією застосовують до особливої спрощеної процедури реєстрації гомеопатичних лікарських засобів, за винятком підтвердження терапевтичної ефективності.
Заявка на особливу спрощену реєстрацію може охоплювати низку лікарських засобів, отриманих із однієї й тієї самої гомеопатичної сировини або видів гомеопатичної сировини. До заявки додаються такі документи для підтвердження, зокрема, фармацевтичної якості та однорідності партій відповідних засобів:
- наукова назва або інша наведена у фармакопеї назва гомеопатичної сировини або видів гомеопатичної сировини, а також зазначення різних шляхів введення, лікарських форм та ступеня розведення, які підлягають реєстрації,
- досьє з описом способів отримання і контролю гомеопатичної сировини або видів сировини, а також обґрунтуванням її/їх гомеопатичного застосування, на підставі відповідної бібліографії,
- пакет документів щодо виробництва і контролю для кожної лікарської форми та опис способу розведення і потенціювання,
- дозвіл на виробництво відповідного лікарського засобу;
- копії всіх реєстрацій чи дозволів, отриманих щодо того самого лікарського засобу в інших державах- членах,
- один чи декілька макетів зовнішнього паковання і первинного паковання лікарських засобів, які підлягають реєстрації,
- інформація про стабільність лікарського засобу.
1. Надання дозволу на гомеопатичні лікарські засоби, окрім зазначених у статті 14(1), та їх маркування здійснюється відповідно до статей 8, 10, 10а, 10b, 10с і 11.
2. Держава-член може запроваджувати або зберігати на своїй території спеціальні правила проведення доклінічних тестувань і клінічних випробувань гомеопатичних лікарських засобів, окрім зазначених у статті 14(1), згідно з принципами та особливостями практики гомеопатії у такій державі- члені.
У такому випадку така держава-член повинна повідомити Комісію про чинні спеціальні правила.
3. Розділ IX застосовують до гомеопатичних лікарських засобів, окрім тих, що зазначені у статті 14(1).
ГЛАВА 2a
Особливі положення, застосовні до традиційних лікарських засобів рослинного походження
1. Цією статтею встановлюється спрощена процедура реєстрації (далі - "реєстрація традиційного застосування") для лікарських засобів рослинного походження, які відповідають усім зазначеним нижче критеріям:
(a) показання до їх застосування відповідають виключно традиційним лікарським засобам рослинного походження, які завдяки своєму складу та меті призначені та розроблені для застосування без нагляду лікаря для діагностичних цілей або для призначення чи моніторингу лікування;
(b) вони призначені виключно для введення відповідно до зазначеної сили дії та дозування;
(c) вони є препаратами перорального застосування, зовнішнього застосування та/або препаратами для інгаляції;
(d) період традиційного застосування, встановлений у статті 16c(1)(c), закінчився;
(e) дані про традиційне застосування лікарського засобу є достатніми; зокрема, засіб не є шкідливим у визначених умовах застосування, а фармакологічна дія або ефективність лікарського засобу є переконливими з огляду на довготривале застосування і досвід.
2. Незважаючи на статтю 1(30), присутність у лікарському засобі рослинного походження вітамінів або мінералів, безпека яких належним чином підтверджується документально, не повинна вливати на відповідність засобу необхідним для реєстрації критеріям згідно з параграфом 1, за умови, що дія вітамінів або мінералів є допоміжною до дії активних інгредієнтів рослинного походження стосовно вказаних заявлених показань для застосування.
3. Проте у випадках, коли компетентні органи вважають, що традиційний лікарський засіб рослинного походження відповідає критеріям для надання дозволу відповідно до статті 6 або реєстрації на підставі статті 14, положення цієї глави не застосовують.
1. Заявник і власник реєстрації повинні мати осідок у Співтоваристві.
2. Для отримання реєстрації традиційного застосування заявник повинен подати заявку компетентному органу відповідної держави-члена.
1. До заявки необхідно додати:
(a) відомості та документи:
(i) зазначені у статті 8(3)(a) - (h), (j) та (k);
(ii) результати фармацевтичних тестувань, що передбачені другим абзацом статті 8(3)(i);
(iii) коротку характеристику лікарського засобу без даних, зазначених у статті 11(4);
(iv) у випадку комбінацій, зазначених у статті 1(30) або статті 16a(2), інформацію, що передбачена статтею 16a(1)(e) і стосується комбінації як такої; якщо окремі активні інгредієнти є недостатньо відомими, дані повинні також стосуватися окремих активних інгредієнтів;
(b) будь-який дозвіл або реєстрація, отримані заявником в іншій державі-члені або третій країні для введення лікарського засобу в обіг, а також дані про будь-яке рішення про відмову у дозволі або реєстрації, незалежно від того, чи то у Співтоваристві, чи в третій країні, та підстави для будь- якого такого рішення;
(c) бібліографічний або експертний висновок про те, що відповідний лікарський засіб або подібний засіб знаходився у медичному застосуванні протягом щонайменше 30 років до дати подання заявки, у тому числі протягом щонайменше 15 років на території Співтовариства. На вимогу держави-члена, у якій була подана заявка на реєстрацію традиційного застосування, Комітет з лікарських засобів рослинного походження повинен скласти висновок про відповідність доказів щодо довготривалого застосування такого засобу або подібного засобу. Держава-член повинна подати відповідну документацію, що підтверджує передачу на розгляд;