Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/83/ЄС від 6 листопада 2001 року про Кодекс Співтовариства щодо лікарських засобів призначених для застосування людиною

(d) бібліографічний огляд даних з безпеки разом з експертним звітом і, якщо цього вимагає компетентний орган, на додаткову вимогу, даними, необхідними для оцінювання безпеки лікарського засобу.

Додаток I за аналогією застосовують до відомостей і документів, зазначених у пункті (a).

2. Подібний засіб, зазначений у параграфі 1(c), характеризується такими ж самими активними інгредієнтами, незалежно від використовуваних допоміжних речовин, таким самим або подібним цільовим призначенням, еквівалентною силою дії та дозуванням, а також таким самим або подібним шляхом введення, що і лікарський засіб, щодо якого подається заявка.

3. Вимога продемонструвати медичне застосування за період 30 років, передбачена параграфом 1(c), вважається виконаною, навіть якщо реалізація засобу здійснювалася без наявності спеціального дозволу. Вона також вважається виконаною, якщо число або кількість інгредієнтів лікарського засобу протягом такого періоду зменшилась.

4. Якщо засіб застосовувався у Співтоваристві менше 15 років, але відповідає іншим критеріям для спрощеної реєстрації, держава-член, де була подана заявка на реєстрацію традиційного застосування, повинна передати засіб на розгляд Комітету з лікарських засобів рослинного походження. Держава-член повинна подати відповідну документацію, що підтверджує передачу на розгляд.

Комітет розглядає, чи повністю дотримані інші критерії для спрощеної реєстрації, передбачені статтею 16а. Якщо Комітет вважає за можливе, він повинен укласти передбачену статтею 16h(3) монографію лікарських рослин Співтовариства, яку держава-член повинна враховувати під час ухвалення остаточного рішення.

1. Без обмеження статті 16h(1), главу 4 розділу III застосовують за аналогією до реєстрацій, наданих відповідно до статті 16a, за умови, що:

(a) монографія лікарських рослин Співтовариства була укладена відповідно до статті 16h(3); або

(b) лікарський засіб рослинного походження складається з рослинних субстанцій, препаратів або їх комбінацій, що наведені у переліку, зазначеному в статті 16f.

2. Щодо інших лікарських засобів рослинного походження, зазначених у статті 16a, під час оцінювання заявки на реєстрацію традиційного застосування кожна держава-член повинна належним чином враховувати реєстрації, надані іншою державою-членом відповідно до цієї глави.

1. У реєстрації традиційного застосування буде відмовлено, якщо заявка не відповідає статтям 16a, 16b або 16c, або у разі виконання щонайменше однієї з таких умов:

(a) якісний та/або кількісний склад не відповідає заявленому;

(b) показання до застосування не відповідають умовам, встановленим у статті 16a;

(c) засіб може бути шкідливим за нормальних умов застосування;

(d) дані щодо традиційного застосування є недостатніми, особливо якщо фармакологічна дія або ефективність не є переконливими з огляду на довготривале застосування і досвід;

(e) фармацевтична якість достатньо не продемонстрована.

2. Компетентні органи держав-членів повинні повідомляти заявника, Комісію та будь-який компетентний орган, який цього вимагає, про будь-яке рішення, яке вони ухвалюють про відмову у реєстрації традиційного застосування, та про підстави такої відмови.

1. Перелік рослинних субстанцій, препаратів та їх комбінацій для використання у традиційних лікарських засобах рослинного походження необхідно визначити відповідно до процедури, зазначеної у статті 121(2). Перелік повинен містити, стосовно кожної рослинної субстанції, показання до застосування, встановлену силу дії та дозування, шлях введення та будь-яку іншу інформацію, необхідну для безпечного застосування рослинної субстанції як традиційного лікарського засобу.

2. Якщо заявка на реєстрацію традиційного застосування стосується рослинної субстанції, препарату або їх комбінації, що містяться у зазначеному в параграфі 1 переліку, дані, вказані в статті 16c(1)(b)(c) і (d), надавати не потрібно. Статтю 16e(1)(c) і (d) не застосовують.

3. Якщо рослинну субстанцію, препарат або їх комбінацію більше не включають до передбаченого параграфом 1 переліку, реєстрації на підставі параграфа 2 для лікарських засобів рослинного походження, що містять цю субстанцію, необхідно відкликати, окрім тих випадків, коли зазначені у статті 16c(1) відомості та документи були подані протягом трьох місяців.

1. Статтю 3(1) і (2), статтю 4(4), статтю 6(1), статтю 12, статтю 17(1), статті 19, 20, 23, 24, 25, 40 - 52, 70 - 85, 101 - 108b, статтю 111(1) і (3), статті 112, 116, 117, 118, 122, 123, 125, другий параграф статті 126 і статтю 127 цієї Директиви, а також Директиву Комісії 2003/94/ЄС від 8 жовтня 2003 року щодо принципів і настанов для належної виробничої практики щодо лікарських засобів для медичного застосування і досліджуваних лікарських засобів для медичного застосування (-9) застосовують за аналогією до реєстрації традиційного застосування, що здійснюється відповідно до цієї глави.

2. На додаток до вимог статей 54 - 65, будь-яке марковання та листівка-вкладка для користувача повинні містити заяву про те, що:

(a) засіб є традиційним лікарським засобом рослинного походження для застосування згідно з спеціальним показанням(и) виключно на основі довготривалого застосування; та

(b) користувач повинен проконсультуватися з лікарем або кваліфікованим спеціалістом у сфері охорони здоров’я, якщо під час застосування лікарського засобу симптоми зберігаються або виникають побічні ефекти, що не зазначені у листівці-вкладці.

Держава-член може вимагати, щоб на маркованні і в листівці-вкладці також зазначали характер відповідної традиційності засобу.

3. На додаток до вимог статей 86 - 99, будь-яка реклама лікарського засобу, зареєстрованого відповідно до цієї глави, повинна містити таку заяву: Традиційний лікарський засіб рослинного походження для застосування згідно зі спеціальними показаннями виключно на основі довготривалого застосування.

1. Цим документом створюється Комітет з лікарських засобів рослинного походження. Такий Комітет є частиною Агентства та має зазначену нижче компетенцію:

(a) щодо спрощеної реєстрації:

- виконувати завдання, що випливають зі статті 16c(1) і (4);

- виконувати завдання, що випливають зі статті 16d;

- готувати проект переліку рослинних субстанцій, препаратів та їх комбінацій, як зазначено у статті 16f(1); та

- укладати монографії традиційних лікарських засобів рослинного походження Співтовариства, як зазначено в параграфі 3 цієї статті;

- щодо дозволів на лікарські засоби рослинного походження, укладати монографії лікарських рослин Співтовариства для лікарських засобів рослинного походження, як зазначено в параграфі 3 цієї статті;

(c) щодо передачі на розгляд до Агентства відповідно до глави 4 розділу III стосовно лікарських засобів рослинного походження, як зазначено у статті 16a, виконувати завдання, встановлені у статті 32;

(d) якщо інші лікарські засоби, що містять рослинні субстанції, передаються на розгляд Агентству відповідно до глави 4 розділу III, надавати висновок про рослинну субстанцію, де це доречно.Зрештою, Комітет з лікарських засобів рослинного походження повинен виконувати будь-які інші завдання, покладені на нього відповідно до законодавства Співтовариства.

Необхідно забезпечити належну координацію з Комітетом лікарських засобів, призначених для використання людиною, за допомогою процедури, що має визначатися виконавчим директором Агентства відповідно до статті 57(2) Регламенту (ЄЕС) № 2309/93.

2. Кожна держава-член повинна призначити, на трирічний строк з можливістю повторного призначення, одного члена та одного заступника члена Комітету з лікарських засобів рослинного походження.

Заступники повинні представляти членів і голосувати від їх імені у разі відсутності останніх. Членів і заступників необхідно обирати з урахуванням їхньої ролі та досвіду в оцінюванні лікарських засобів рослинного походження; при цьому вони повинні представляти компетентні національні органи.

Зазначений Комітет може кооптувати щонайбільше п’ять додаткових членів, обраних на підставі їхньої спеціальної наукової компетенції. Цих членів призначають строком на три роки, з можливістю повторного призначення, і вони не повинні мати заступників.

З метою кооптування таких членів зазначений Комітет повинен визначити спеціальну додаткову наукову компетенцію додаткового члена(ів). Кооптованих членів обирають серед експертів, кандидатури яких були запропоновані державами-членами або Агентством.

Членів зазначеного Комітету можуть супроводжувати експерти в конкретних наукових або технічних галузях.

3. Комітет з лікарських засобів рослинного походження повинен укладати монографії лікарських рослин Співтовариства для лікарських засобів рослинного походження стосовно застосування статті 10(1)(a)(ii), а також традиційних лікарських засобів рослинного походження. Зазначений Комітет повинен виконувати інші обов’язки, покладені на нього положеннями цієї глави та іншим законодавством Співтовариства.

Якщо монографії лікарських рослин Співтовариства у розумінні цього параграфа були укладені, держави-члени повинні брати їх до уваги під час розгляду заявки. Якщо жодна така монографія лікарських рослин Співтовариства ще не була укладена, можна покликатися на інші відповідні монографії, публікації або дані.

У випадку укладення нових монографій лікарських рослин Співтовариства власник реєстрації повинен розглянути необхідність внесення відповідних змін до реєстраційного досьє. Власник дозволу на реалізацію повинен повідомляти компетентний орган відповідної держави-члена про будь-яку таку зміну.

Монографії лікарських рослин необхідно оприлюднювати.

4. Загальні положення Регламенту (ЄЕС) № 2309/93, що стосуються Комітету лікарських засобів, призначених для використання людиною, застосовують за аналогією до Комітету з лікарських засобів рослинного походження.

До 30 квітня 2007 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування положень цієї глави.

Звіт повинен містити оцінку можливого поширення реєстрації традиційного застосування на інші категорії лікарських засобів.

1. Держави-члени повинні вживати всіх відповідних заходів для забезпечення завершення процедури надання дозволу на реалізацію на лікарські засоби протягом щонайбільше 210 днів після подання дійсної заявки.

Заявки на отримання дозволу на реалізацію у двох або більше державах-членах для одного й того ж лікарського засобу необхідно подавати відповідно до статей 28 - 39.

2. Якщо державі-члену стає відомо, що інша заявка на отримання дозволу на реалізацію того самого лікарського засобу розглядається в іншій державі-члені, така держава-член повинна відмовити в оцінюванні заявки та повідомити заявника про застосування статей 28 - 39.

Якщо державу-члена поінформували відповідно до статті 8(3)(l) про те, що інша держава-член надала дозвіл на лікарський засіб, який є предметом заявки на отримання дозволу на реалізацію у відповідній державі-члені, вона повинна відхилити заявку, окрім випадків, коли вона була подана відповідно до статей 28 - 39.

З метою розгляду заявки, поданої відповідно до статей 8, 10, 10a, 10b і 10c, компетентний орган держави-члена:

1. повинен перевірити, чи дані, надані на підтвердження заявки, відповідають вищезазначеним статтям 8, 10, 10a, 10b і 10c, а також перевірити, чи дотримані умови надання дозволу для введення лікарських засобів в обіг (дозвіл на реалізацію).

2. може подати лікарський засіб, його вихідні матеріали та, за необхідності, його проміжні продукти або інші складові матеріали для дослідження Офіційною лабораторією з контролю лікарських засобів або лабораторією, призначеною державою-членом для таких цілей, для забезпечення задовільного рівня методів контролю, застосовних виробником та описаних у відомостях, які додають до заявки відповідно до статті 8(3)(h).

3. може, де це доречно, вимагати від заявника доповнити відомості, які додають до заявки, щодо пунктів, наведених у статтях 8(3), 10, 10a, 10b і 10c. Якщо компетентний орган користується цією можливістю, встановлені у статті 17 строки необхідно призупинити до моменту надання запитуваної додаткової інформації. Аналогічно, ці строки необхідно призупинити на період часу, який заявнику надають, де це доречно, для надання усного або письмового пояснення.

Держави-члени повинні вживати всіх відповідних заходів для забезпечення того, щоб:

(a) компетентні органи перевіряли спроможність виробників та імпортерів лікарських засобів, що походять з третіх країн, здійснювати виробництво згідно з відомостями, наданими на підставі статті 8(3)(d), та/або здійснювати заходи контролю відповідно до методів, описаних у відомостях, які додають до заявки відповідно до статті 8(3)(h);

(b) компетентні органи могли дозволити виробникам та імпортерам лікарських засобів, що походять з третіх країн, у виправданих випадках доручати здійснення окремих етапів виробництва та/або окремих заходів контролю, передбачених пунктом (a), третім особам; у таких випадках компетентні органи повинні також проводити перевірки у призначеному закладі.

1. У випадку надання дозволу на реалізацію компетентні органи відповідної держави-члена повинні поінформувати його власника про затверджену ним коротку характеристику засобу.

2. Компетентні органи повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення відповідності інформації, яка надається в короткій характеристиці, інформації, отриманій під час або після надання дозволу на реалізацію.

3. Національні компетентні органи повинні невідкладно оприлюднювати дозвіл на реалізацію разом з листівкою-вкладкою, короткою характеристикою засобу і будь-якими умовами, встановленими відповідно до статей 21a, 22 та 22a, а також з будь-якими кінцевими термінами виконання таких умов для кожного лікарського засобу, для якого вони надали дозвіл.

4. Національні компетентні органи складають звіт про результати оцінювання та надають коментарі до пакету документів стосовно результатів фармацевтичних і доклінічних тестувань, клінічних випробувань, системи управління ризиками і системи фармаконагляду відповідного лікарського засобу. Звіт за результатами оцінювання оновлюється кожного разу, коли з’являється нова інформація, що має важливе значення для оцінки якості, безпечності чи ефективності такого лікарського засобу.

Після видалення будь-якої інформації, що носить комерційний конфіденційний характер, національні компетентні органи повинні невідкладно оприлюднити звіт про результати оцінювання разом з підставами їхнього висновку. Обґрунтування необхідно надавати окремо для кожного показання до застосування, щодо якого подається заявка.

Публічний звіт про результати оцінювання повинен містити коротку характеристику, написану у зрозумілий для громадськості спосіб. Зокрема, коротка характеристика повинна містити розділ, що стосується умов застосування лікарського засобу.

На додаток до встановлених у статті 19 положень, дозвіл на реалізацію лікарського засобу може надаватися з урахуванням однієї або кількох таких умов:

(a) вжиття певних заходів для забезпечення включення безпечного застосування лікарського засобу до системи управління ризиками;

(b) проведення досліджень безпеки після надання дозволу;

(c) виконання зобов’язань щодо записування або звітування про підозрювані побічні реакції, що є жорсткішими ніж ті, що передбачені розділом IX;

(d) будь-які інші умови або обмеження щодо безпечного та ефективного застосування лікарського засобу;

(e) існування належної системи фармаконагляду;

(f) проведення досліджень ефективності після надання дозволу у випадку виявлення занепокоєнь щодо деяких аспектів ефективності лікарського засобу, які можна вирішити лише після введення лікарського засобу в обіг. Таке зобов’язання щодо проведення зазначених досліджень ґрунтується на делегованих актах, ухвалених відповідно до статті 22b, враховуючи наукові настанови, зазначені у статті 108a.

У разі необхідності, дозвіл на реалізацію повинен встановлювати кінцеві терміни виконання цих умов.

За виняткових обставин та після консультації з заявником дозвіл на реалізацію може бути наданий за певних умов, зокрема пов’язаних з безпекою лікарського засобу, повідомленням національних компетентних органів про будь-який інцидент, пов’язаний з його застосуванням, та діями, яких необхідно вживати.

Дозвіл на реалізацію може надаватися лише якщо заявник може довести, що в силу об’єктивних причин, які можна перевірити, він не в змозі надати вичерпні дані про ефективність і безпеку лікарського засобу за нормальних умов застосування, і повинен ґрунтуватися на одній з підстав, викладених в додатку I.

Продовження дії дозволу на реалізацію повинно бути пов’язане зі щорічним повторним оцінюванням цих умов.

1. Після надання дозволу на реалізацію національний компетентний орган може зобов’язати власника дозволу на реалізацію:

(a) проводити дослідження безпеки після надання дозволу, якщо виникають занепокоєння щодо ризиків дозволеного лікарського засобу. Якщо такі ж занепокоєння стосуються більше ніж одного лікарського засобу, національний компетентний орган, після консультацій з Комітетом з оцінювання ризиків фармаконагляду, повинен заохотити відповідних власників дозволу на реалізацію провести спільне дослідження безпеки після надання дозволу;

(b) проводити дослідження ефективності після надання дозволу, якщо розуміння захворювання або клінічної методології вказує на те, що попередні оцінки ефективності можуть потребувати суттєвого перегляду. Зобов’язання щодо проведення дослідження ефективності після надання дозволу ґрунтується на делегованих актах, ухвалених відповідно до статті 22b, враховуючи при цьому наукові настанови, зазначені у статті 108a.

Накладення такого зобов’язання повинне бути належним чином обґрунтоване, повідомлене у письмовій формі і повинно містити цілі та строки для подання і проведення дослідження.

2. Національний компетентний орган повинен надати власнику дозволу на реалізацію можливість представити письмові спостереження у відповідь на накладення зобов’язання протягом визначеного ним строку, якщо власник дозволу на реалізацію подає такий запит протягом 30 днів з моменту отримання письмового повідомлення про зобов’язання.

3. На підставі письмових спостережень, поданих власником дозволу на реалізацію, національний компетентний орган повинен скасувати або підтвердити зобов’язання. Якщо національний компетентний орган підтверджує зобов’язання, до дозволу на реалізацію необхідно внести зміни для включення до нього зобов’язання як однієї з умов дозволу на реалізацію, а також необхідно відповідно оновити систему управління ризиками.

1. З метою визначення ситуацій, у яких може вимагатися дослідження ефективності після отримання дозволу відповідно до статей 21a та 22a цієї Директиви, Комісія може ухвалювати, за допомогою делегованих актів відповідно до статті 121a та з урахуванням умов статей 121b і 121c, інструменти, що доповнюють положення статей 21a та 22a.

2. Під час ухвалення таких делегованих актів Комісія повинна діяти відповідно до положень цієї Директиви.

1. Власник дозволу на реалізацію повинен включити будь-які умови, передбачені у статтях 21a, 22 або 22a, до своєї системи управління ризиками.

2. Держави-члени повинні інформувати Агентство про дозволи на реалізацію, які вони надали відповідно до умов статей 21a, 22 або 22a.

1. Після надання дозволу на реалізацію власник дозволу на реалізацію повинен враховувати стосовно методів виробництва і контролю, передбачених статтею 8(3)(d) і (h), науково-технічний прогрес і вносити будь-які зміни, які можуть знадобитися для забезпечення виготовлення та перевірки лікарського засобу за допомогою загальноприйнятих наукових методів.

Такі зміни повинні затверджуватися компетентним органом відповідної держави-члена.

2. Власник дозволу на реалізацію повинен негайно надавати національному компетентному органу будь-яку нову інформацію, що може мати наслідком внесення змін і доповнень до відомостей або документів, зазначених у статті 8(3), статтях 10, 10a, 10b і 11, або статті 32(5) чи додатку I.

Зокрема, власник дозволу на реалізацію повинен негайно інформувати національний компетентний орган про будь-яку заборону або обмеження, накладені компетентними органами будь-якої країни, в якій лікарський засіб введений в обіг, і про будь-яку іншу нову інформацію, яка може вплинути на оцінювання користі і ризиків відповідного лікарського засобу. Інформація повинна включати як позитивні, так і негативні результати клінічних випробувань або інших досліджень щодо всіх показань для застосування та груп населення, незалежно від їх включення до дозволу на реалізацію, а також дані про застосування лікарського засобу, якщо таке застосування виходить за рамки умов дозволу на реалізацію.

3. Власник дозволу на реалізацію повинен забезпечити оновлення інформації про засіб відповідно до сучасних наукових знань, включаючи висновки за результатами оцінювання та рекомендації, опубліковані на веб-порталі Європейських лікарських засобів, створеному відповідно до статті 26 Регламенту (ЄС) № 726/2004.

4. Щоб мати можливість постійно оцінювати співвідношення ризик/користь, національний компетентний орган може в будь-який час звернутися до власника дозволу на реалізацію із запитом надати дані, які підтверджують, що співвідношення ризик/користь залишається сприятливим. Власник дозволу на реалізацію повинен надавати вичерпну та невідкладну відповідь на будь-який такий запит.

Національний компетентний орган може в будь-який час звернутися до власника дозволу на реалізацію із запитом надати копію майстер-файлу системи фармаконагляду. Власник дозволу на реалізацію повинен подати копію не пізніше 7 днів після отримання запиту.

Після надання дозволу на реалізацію власник такого дозволу повинен поінформувати компетентний орган держави-члена, у якій наданий дозвіл, про дату фактичного введення в обіг лікарського засобу для застосування людиною у такій державі-члені, беручи до уваги різні дозволені форми випуску.

Якщо введення засобу в обіг у державі-члені тимчасово або повністю припиняється, власник дозволу на реалізацію повинен повідомити про це компетентний орган такої держави-члена. Окрім виняткових обставин, таке повідомлення повинно бути зроблене не менше ніж за два місяці до припинення обігу засобу. Власник дозволу на реалізацію повинен повідомити компетентному органу підстави для такої дії відповідно до статті 123(2).

На вимогу компетентного органу, зокрема в контексті фармакологічного нагляду, власник дозволу на реалізацію повинен надати компетентному органу всі дані щодо обсягів продажів лікарського засобу та будь-яку інформацію щодо обсягів виписаних рецептів, якою він володіє.

1. Зміни відносять до різних категорій, залежно від рівня ризику для громадського здоров’я та потенціального впливу на якість, безпечність та ефективність відповідного лікарського засобу. Такі категорії сягають від змін до умов дозволу на реалізацію, що мають найвищий потенційний вплив на якість, безпечність та ефективність лікарського засобу, до змін, що не мають такого впливу, або вплив яких є мінімальним.

2. Процедури перевірки заявок на внесення змін повинні бути пропорційними до пов’язаного з ними ризику та впливу. Такі процедури сягають від процедур, що дозволяють імплементацію лише після схвалення на підставі всебічної наукової оцінки до процедур, що дозволяють невідкладну імплементацію та подальшу нотифікацію власником дозволу на реалізацію компетентного органу.

2a. Комісія повинна мати повноваження ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 121a для доповнення цієї директиви:

(a) що визначають категорії, на які поділяють зміни; та

(b) що визначають процедури для розгляду заявок на внесення змін до умов дозволів на реалізацію.

3. Під час ухвалення делегованих заходів, зазначених у цій статті, Комісія повинна докладати зусиль для забезпечення можливості подання єдиної заявки щодо однієї або більше ідентичних змін, внесених до умов різних дозволів на реалізацію.

4. Держава-член може продовжувати застосовувати національні положення, застосовні на момент набуття чинності Регламентом Комісії (ЄС) № 1234/2008 (-10) щодо внесення змін до дозволів на реалізацію, наданих до 1 січня 1998 року на лікарські засоби, дозволені лише у такій державі-члені. У випадку, якщо на лікарський засіб, на який поширюються національні положення відповідно до цієї статті, надається дозвіл на реалізацію в іншій державі-члені, з такої дати Регламент (ЄС) № 1234/2008 повинен застосовуватися також і до такого лікарського засобу.

5. Якщо держава-член ухвалює рішення про продовження застосування національних положень відповідно до параграфа 4, вона повинна повідомити про це Комісію. Якщо повідомлення не буде надіслано до 20 січня 2011 року, необхідно застосовувати Регламент (ЄС) № 1234/2008.

1. Без обмеження параграфів 4 і 5, дозвіл на реалізацію є дійсним протягом п’яти років.

2. Через п’ять років строк дії дозволу на реалізацію може бути продовжено на підставі повторного оцінювання співвідношення ризик/користь компетентним органом держави-члена, що надає дозвіл.

Для цього власник дозволу на реалізацію повинен надати національному компетентному органу консолідовану версію пакету документів щодо якості, безпеки та ефективності, що включає оцінку даних, які містяться у звітах про підозрювані побічні реакції та періодичних оновлюваних звітах з безпеки, що подаються відповідно до розділу IX, та інформацію про всі зміни, внесені з моменту надання дозволу на реалізацію, щонайменше за 9 місяців до закінчення строку дії дозволу на реалізацію відповідно до параграфа 1.

3. Після продовження строку дії дозвіл на реалізацію є чинним упродовж необмеженого періоду, окрім випадків, коли з обґрунтованих причин, пов’язаних з фармаконаглядом, у тому числі через недостатню кількість пацієнтів, які отримували лікування відповідним лікарським засобом, національний компетентний орган ухвалює рішення про продовження строку дії дозволу на реалізацію на п’ять років відповідно до параграфа 2.

4. Будь-який дозвіл на реалізацію, після надання якого протягом трьох років не здійснюється фактичне введення дозволеного засобу в обіг у державі-члені, в якій такий дозвіл було надано, втрачає свою чинність.

5. Якщо дозволений засіб, який було раніше введено в обіг у державі-члені, яка надала дозвіл, більше фактично не присутній на ринку протягом трьох років поспіль, дозвіл на такий засіб втрачає свою чинність.

6. За виняткових обставин та на підставах забезпечення громадського здоров’я компетентний орган може надати звільнення від дії параграфів 4 і 5. Такі звільнення повинні бути належним чином обґрунтовані.

Дозвіл на реалізацію не впливає на цивільну та кримінальну відповідальність виробника і, у відповідних випадках, власника дозволу на реалізацію.

1. У наданні дозволу на реалізацію необхідно відмовити, якщо після перевірки відомостей і документів, перелічених у статтях 8, 10, 10a, 10b і 10c, стає зрозуміло, що:

(a) співвідношення ризик/користь не вважається сприятливим; або

(b) його терапевтична ефективність недостатньо обґрунтована заявником; або

(c) його якісний та кількісний склад не відповідає заявленому.

2. У наданні дозволу на реалізацію так само необхідно відмовити, якщо будь-які відомості або документи, подані на підтвердження заявки, не відповідають вимогам статей 8, 10, 10a, 10b і 10c.

3. Заявник або власник дозволу на реалізацію відповідають за точність поданих документів і даних.

1. Необхідно створити координаційну групу для таких цілей:

(a) розгляд будь-якого питання, що стосується дозволу на реалізацію лікарського засобу у двох або більше державах-членах відповідно до процедур, встановлених у главі 4;

(b) розгляд питань, що стосуються фармаконагляду за лікарськими засобами, дозволеними державами членами, відповідно до статей 107c, 107e, 107g, 107k та 107q;

(c) розгляд питань, що стосуються внесення змін до дозволів на реалізацію, наданих державами- членами, відповідно до статті 35(1).

Агентство забезпечує роботу секретаріату координаційної групи.

Для виконання своїх завдань з фармаконагляду, у тому числі для затвердження систем управління ризиками і моніторингу їхньої ефективності, координаційна група повинна покладатися на наукове оцінювання і рекомендації Комітету з оцінювання ризиків фармаконагляду, передбачені статтею 56(1) (aa) Регламенту (ЄС) № 726/2004.

2. Координаційна група повинна складатися з одного представника від кожної держави-члена, якого призначають строком на 3 роки з можливістю повторного призначення. Держави-члени можуть призначити заступника строком на 3 роки з можливістю повторного призначення. Члени координаційної групи можуть домовитися про участь експертів.

Для виконання своїх завдань члени координаційної групи та експерти повинні покладатися на наукові та регуляторні ресурси, доступні національним компетентним органам. Кожен національний компетентний орган повинен здійснювати моніторинг рівня компетентності проведених оцінювань і сприяти діяльності призначених членів та експертів координаційної групи.

Статтю 63 Регламенту (ЄС) № 726/2004 застосовують до координаційної групи у контексті прозорості та незалежності її членів.

3. Координаційна група складає власний внутрішній регламент, який набуває чинності після схвального висновку Комісії. Такий внутрішній регламент повинен бути оприлюднений.

4. Виконавчий директор Агентства або його представник і представники Комісії мають право відвідувати всі засідання координаційної групи.

5. Члени координаційної групи повинні забезпечити належну координацію між завданнями такої групи та роботою національних компетентних органів, у тому числі консультативних органів, які займаються дозволами на реалізацію.

6. Якщо інше не передбачено у цій Директиві, представлені в координаційній групі держави-члени повинні докладати всіх зусиль для досягнення консенсусу щодо дій, яких необхідно вживати. Якщо досягти такого консенсусу неможливо, перевага повинна надаватися позиції більшості держав-членів, представлених у координаційній групі.

7. Члени координаційної групи зобов’язані, навіть після припинення їхніх обов’язків, не розголошувати інформацію, на яку поширюються зобов’язання щодо збереження професійної таємниці.

1. Для надання дозволу на реалізацію лікарського засобу у більш ніж одній державі-члені заявник повинен подати заявку на основі ідентичного досьє в таких державах-членах. Досьє повинне містити інформацію і документи, зазначені у статтях 8, 10, 10a, 10b, 10c та 11. Подані документи повинні містити список держав-членів, яких стосується заявка.

Заявник повинен подати запит до однієї держави-члена, щоб вона діяла як "референтна держава-член" та підготувала звіт за результатами оцінювання лікарського засобу згідно з параграфами 2 чи 3.

2. Якщо лікарський засіб вже отримав дозвіл на реалізацію на час подання заявки, відповідні держави- члени визнають дозвіл на реалізацію, наданий референтною державою-членом. Для цього власник дозволу на реалізацію подає запит до референтної держави-члена, щоб вона підготувала звіт за результатами оцінювання лікарського засобу або, за необхідності, оновила наявний звіт за результатами оцінювання. Референтна держава-член повинна підготувати чи оновити звіт за результатами оцінювання протягом 90 днів з моменту отримання дійсної заявки. Звіт за результатами оцінювання разом із затвердженою короткою характеристикою лікарського засобу, маркованням і листівкою-вкладкою надсилається відповідним державам-членам і заявнику.

3. У випадку, якщо на момент подання заявки на лікарський засіб ще не було надано дозвіл на реалізацію, заявник повинен звернутися до референтної держави-члена з проханням підготувати проект звіту за результатами оцінювання, проект короткої характеристики лікарського засобу, проект марковання та листівки-вкладки. Референтна держава-член повинна підготувати проекти цих документів протягом 120 днів з моменту отримання дійсної заявки і надіслати їх відповідним державам- членам і заявнику.

4. Протягом 90 днів після отримання зазначених у параграфах 2 і 3 документів відповідні держави члени повинні затвердити звіт за результатами оцінювання, коротку характеристику лікарського засобу, марковання та листок-вкладку, а також відповідним чином поінформувати про це референтну державу-члена. Референтна держава-член повинна задокументувати згоду всіх сторін, закрити процедуру та відповідним чином поінформувати про це заявника.

5. Кожна держава-член, в якій була подана заявка відповідно до параграфа 1, повинна протягом 30 днів після підтвердження згоди ухвалити рішення згідно із затвердженим звітом про результатами оцінювання, короткою характеристикою лікарського засобу, маркованням та листівкою-вкладкою.

1. Якщо протягом встановленого у статті 28(4) періоду держава-член не може затвердити звіт за результатами оцінювання, коротку характеристику лікарського засобу, марковання і листок-вкладку з міркувань потенційного серйозного ризику для громадського здоров’я, вона повинна надати детальне пояснення причин своєї позиції референтній державі-члену, іншим відповідним державам-членам і заявнику. Питання, що викликають незгоду, необхідно негайно передати до координаційної групи.

2. Настанови, які ухвалюватиме Комісія, повинні визначати потенційний серйозний ризик для громадського здоров’я.

3. У координаційній групі всі держави-члени, зазначені у параграфі 1, повинні докласти всіх зусиль для досягнення згоди щодо дій, яких необхідно вживати. Вони повинні надати заявнику можливість повідомити свою точку зору в усній або письмовій формі. Якщо протягом 60 днів з моменту передачі питань, що викликають незгоду, держави-члени досягають згоди, референтна держава-член повинна задокументувати таку згоду, закрити процедуру та відповідним чином поінформувати про це заявника. Застосовують статтю 28(5).

4. Якщо протягом 60-денного періоду, встановленого у параграфі 3, держави-члени не досягають згоди, необхідно негайно повідомити про це Агентство для застосування процедури відповідно до статей 32, 33 і 34. Необхідно надати Агентству детальний виклад питань, щодо яких держави-члени не змогли досягти згоди, та причин їх незгоди. Копію необхідно надіслати заявнику.

5. Одразу після того, як заявника поінформували про передачу питання на розгляд Агентства, він повинен негайно надати Агентству копію інформації і документів, що передбачені першим підпараграфом статті 28(1).

6. За обставин, передбачених параграфом 4, держави-члени, які затвердили звіт за результатами оцінювання, проект короткої характеристики лікарського засобу, марковання та листок-вкладку референтної держави-члена, можуть, на запит заявника, надати дозвіл на лікарський засіб без очікування результатів процедури, встановленої у статті 32. У такому випадку наданий дозвіл на реалізацію не повинен впливати на результати такої процедури.

1. У випадку подання двох або більше заявок відповідно до статей 8, 10, 10a, 10b, 10c та 11 для отримання дозволу на реалізацію на конкретний лікарський засіб, та у випадку ухвалення державами- членами розбіжних рішень щодо надання дозволу на лікарський засіб, його призупинення або відкликання, держава-член, Комісія або заявник чи власник дозволу на реалізацію можуть передати це питання на розгляд Комітету з питань лікарських засобів, призначених для використання людиною, далі - "Комітет", для застосування процедури, встановленої у статтях 32, 33 і 34.

2. Для сприяння гармонізації дозволів на лікарські засоби, дозволені у Співтоваристві, держави-члени повинні щороку надсилати координаційній групі список лікарських засобів, для яких необхідно скласти гармонізовані короткі характеристики.

Координаційна група складає список з урахуванням пропозицій усіх держав-членів і надсилає цей список Комісії.

Комісія або держава-член, за погодженням із Агентством і беручи до уваги позиції заінтересованих сторін, можуть передати такі засоби на розгляд Комітету відповідно до параграфа 1.

1. В окремих випадках, коли це стосується інтересів Союзу, держави-члени, Комісія, заявник або власник дозволу на реалізацію повинні передати питання на розгляд Комітету для застосування процедури, встановленої у статтях 32, 33 і 34, до ухвалення будь-якого рішення щодо заявки про надання дозволу на реалізацію, його призупинення або відкликання, або щодо внесення будь-яких інших змін до дозволу на реалізацію, у разі необхідності.

Якщо така передача є результатом оцінювання даних, що стосуються фармаконагляду за дозволеним лікарським засобом, питання необхідно передати на розгляд Комітету з оцінювання ризиків фармаконагляду, при цьому можна застосовувати статтю 107j(2). Комітет з оцінювання ризиків фармаконагляду повинен видати рекомендацію відповідно до процедури, встановленої у статті 32. Остаточну рекомендацію необхідно надіслати Комітету з лікарських засобів, призначених для використання людиною, або координаційній групі, залежно від випадку, при цьому застосовуючи процедуру, встановлену у статті 107k.

Проте у випадку дотримання одного з критеріїв, наведених у статті 107i(1), застосовують процедуру, встановлену у статтях 107i - 107k.

Відповідна держава-член або Комісія повинні чітко визначити питання, що передається на розгляд Комітету, а також поінформувати заявника або власника дозволу на реалізацію.

Держави-члени та заявник або власник дозволу на реалізацію повинні надати Комітету всю наявну інформацію, пов’язану з відповідним питанням.

2. Якщо звернення до Комітету стосується низки лікарських засобів або фармакотерапевтичної групи, Агентство може обмежити процедуру певними окремими частинами дозволу на реалізацію.

У такому випадку статтю 35 застосовують до таких лікарських засобів, на які поширюється дія процедури дозволу, зазначеної у цій главі.

Якщо сфера застосування процедури, ініціованої згідно з цією статтею, стосується низки лікарських засобів або фармакотерапевтичної групи, лікарські засоби, дозволені відповідно до Регламенту (ЄС) № 726/2004, які належать до такої низки чи групи, також необхідно включити до процедури.

3. Без обмеження параграфа 1, якщо для охорони громадського здоров’я на будь-якому з етапів процедури необхідно вживати термінових дій, держава-член може призупинити дію дозволу на реалізацію та заборонити застосування відповідного лікарського засобу на своїй території до моменту ухвалення остаточного рішення. Вона повинна поінформувати Комісію, Агентство та інших держав- членів про причини своїх дій не пізніше наступного робочого дня.

4. Якщо сфера застосування процедури, ініційованої згідно з цією статтею, як це визначено відповідно до параграфа 2, включає лікарські засоби, довзолені відповідно до Регламенту (ЄС) № 726/2004, та якщо для охорони громадського здоров’я на будь-якому з етапів процедури необхідно вживати термінових дій, Комісія може призупинити дію дозволів на реалізацію та заборонити застосування відповідних лікарських засобів до моменту ухвалення остаточного рішення. Комісія повинна поінформувати Агентство та держав-членів про причини своїх дій не пізніше наступного робочого дня.

1. У разі покликання на процедуру, встановлену в цій статті, Комітет повинен розглянути таке питання та надати обґрунтований висновок протягом 60 днів з дати передання питання на його розгляд.

Проте у справах, поданих до Комітету згідно зі статтями 30 і 31, такий період може бути подовжений Комітетом на додатковий період до 90 днів, з урахуванням думок відповідних заявників або власників дозволів на реалізацію.

В екстреному випадку та за пропозицією його голови, Комітет може погодитися на коротший строк.

2. Для розгляду питання Комітет призначає одного зі своїх членів доповідачем. Також Комітет може призначити окремих експертів для надання консультацій зі специфічних питань. При призначенні експертів Комітет визначає їхні завдання та строки для виконання таких завдань.

3. Перед тим, як надати свій висновок, Комітет повинен надати заявнику чи власнику дозволу на реалізацію можливість представити пояснення в усній чи письмовій формі в межах терміну, встановленого Комітетом.

До висновку Комітету додають проект короткої характеристики лікарського засобу та проект тексту марковання і листівки-вкладки.

У разі необхідності Комітет може звернутися до будь-якої іншої особи за інформацією, що стосується справи, яку він розглядає.

Комітет може призупинити перебіг строків, зазначених у параграфі 1, щоб надати заявнику чи власнику дозволу на реалізацію можливість підготувати пояснення.

4. Агентство повинне негайно інформувати заявника або власника дозволу на реалізацію, якщо Комітет приходить до висновку, що:

- заявка не відповідає критеріям надання дозволу, або

- необхідно внести зміни до короткої характеристики лікарського засобу, запропонованої заявником чи власником дозволу на реалізацію згідно зі статтею 11, або

- дозвіл на реалізацію повинен бути наданий за дотримання певних умов, які вважаються необхідними для безпечного й ефективного використання лікарського засобу, в тому числі вимог фармакологічного нагляду, або

- дозвіл на реалізацію повинен бути призупинений, змінений або відкликаний.

Протягом 15 днів після отримання висновку заявник чи власник дозволу на реалізацію повинен повідомити Агентство про свій намір подати запит на перегляд висновку. У такому випадку він повинен надіслати Агентству детальні підстави для такої вимоги протягом 60 днів після отримання висновку.

Протягом 60 днів після отримання підстав для запиту Комітет повинен переглянути свій висновок відповідно до четвертого підпараграфа статті 62(1) Регламенту (ЄС) № 726/2004. Підстави зроблених висновків повинні бути додані до звіту за результатами оцінювання, зазначеного у параграфі 5 цієї статті.

5. Протягом 15 днів після ухвалення Комітетом остаточного висновку Агентство передає його державам-членам, Комісії і заявнику чи власнику дозволу на реалізацію разом зі звітом, який містить опис оцінювання лікарського засобу та з зазначенням підстави зроблених Комітетом висновків.

У разі ухвалення позитивного висновку щодо надання чи збереження дозволу на реалізацію для введення відповідного лікарського засобу в обіг, до висновку необхідно додати такі документи:

(a) проект короткої характеристики лікарського засобу, що передбачена статтею 11;

(b) будь-які умови, що впливають на дозвіл на реалізацію у розумінні параграфа 4(c);

(d) дані про будь-які рекомендовані умови або обмеження щодо безпечного та ефективного застосування лікарського засобу;

(d) запропонований текст марковання і листівки-вкладки.

Протягом 15 днів після отримання висновку Комісія готує проект рішення, яке має бути ухвалене щодо заявки, з урахуванням права Співтовариства.

У випадку, якщо проект рішення передбачає надання дозволу на реалізацію, до нього необхідно додати документи, наведені у другому підпараграфі статті 32(5).

У виняткових випадках, коли проект рішення не відповідає висновку Агентства, Комісія також додає детальне пояснення причин розбіжностей.

Проект рішення необхідно надіслати державам-членам і заявнику або власнику дозволу на реалізацію.

1. Комісія ухвалює остаточне рішення згідно з процедурою та протягом 15 днів після завершення процедури, зазначеної у статті 121(3).

2. Внутрішній регламент Постійного комітету, створеного згідно зі статтею 121(1), необхідно коригувати для врахування завдань, покладених на нього відповідно до цієї глави.

Зазначені коригування повинні передбачати такі положення:

(a) окрім випадків, передбачених третім параграфом статті 33, висновок Постійного комітету повинен надаватися у письмовій формі;

(b) державам-членам надається 22 дні, щоб надіслати їхні письмові зауваження щодо проекту рішення Комісії. Проте, якщо рішення необхідно ухвалити терміново, голова може встановити коротший строк, залежно від ступеня терміновості. Окрім як за виняткових обставин, такий строк не повинен бути меншим ніж 5 днів;

(c) держави-члени повинні мати можливість подавати письмовий запит стосовно винесення на обговорення проекту рішення на пленарне засідання Постійного комітету.

Якщо у висновку Комісії письмові зауваження держави-члена порушують нові важливі наукові чи технічні питання, які не були розглянуті у висновку, наданому Агентством, голова повинен призупинити процедуру та передати заявку назад до Агентства для подальшого розгляду.

Положення, необхідні для імплементації цього параграфа, ухвалюються Комісією відповідно до процедури, зазначеної в статті 121(2).

3. Передбачене параграфом 1 рішення адресують усім державам-членам і повідомляють власнику дозволу на реалізацію або заявнику. Відповідні держави-члени та референтна держава-член повинні надати або відкликати дозвіл на реалізацію, або необхідним чином змінити його умови для його відповідності рішенню, протягом 30 днів після отримання повідомлення про таке рішення, вони також повинні покликатися на нього. Вони повинні відповідним чином поінформувати Комісію і Агентство.

Якщо сфера застосування процедури, ініційованої відповідно до статті 31, включає лікарські засоби, дозволені відповідно до Регламенту (ЄС) № 726/2004 згідно з третім підпараграфом статті 31(2) цієї Директиви, у випадку необхідності Комісія повинна ухвалити рішення про внесення змін до дозволів на реалізацію, їх призупинення або відкликання, або про відмову у продовженні строку дії відповідних дозволів на реалізацію.

1. Будь-яка заявка власника дозволу на реалізацію на зміну умов дозволу на реалізацію, який був наданий згідно з положеннями цієї глави, повинна бути подана до всіх держав-членів, які попередньо надали дозвіл на реалізацію відповідного лікарського засобу.

2. Якщо до Комісії був поданий арбітраж, процедуру, встановлену в статтях 32, 33 і 34, застосовують по аналогії до змін, які вносять до дозволу на реалізацію.

Статтю 35 застосовують за аналогією до лікарських засобів, дозволених державами-членами на підставі висновку Комітету, наданого згідно зі статтею 4 Директиви 87/22/ЄЕС до 1 січня 1995 року.

1. Агентство опубліковує щорічний звіт щодо функціонування процедури, встановленої цією главою, та надсилає такий звіт Європейському Парламенту і Раді для ознайомлення.

2. Принаймні кожні десять років Комісія повинна публікувати звіт про досвід, набутий на основі процедур, описаних у цій главі, а також пропонувати будь-які зміни, які можуть бути необхідні для вдосконалення таких процедур. Комісія повинна подавати такий звіт до Європейського Парламенту і Ради.

Статтю 29(4), (5) і (6) та статті 30 - 34 не застосовують до гомеопатичних лікарських засобів, зазначених у статті 14.

Статті 28 - 34 не застосовують до гомеопатичних лікарських засобів, зазначених у статті 16(2).

1. Держави-члени вживають усіх належних заходів для забезпечення того, щоб виробництво лікарських засобів на їхній території здійснювалося за умови володіння відповідним дозволом. Такий дозвіл на виробництво вимагається, незважаючи на те, що виготовлені лікарські засоби призначені для експорту.

2. Дозвіл, згаданий у параграфі 1, вимагається і для повного, і для часткового виробництва, а також для різних процесів розподілу, пакування чи представлення.

Проте, такий дозвіл не вимагається для приготування, розподілу, змін у пакованні чи представленні, якщо такі процеси виконують виключно для роздрібного постачання фармацевтами в аптеках, які здійснюють відпуск лікарських засобів, або особами, які мають дозвіл виконувати такі процеси за законом у відповідних державах-членах.

3. Дозвіл, передбачений параграфом 1, також вимагається для імпорту, що походить з третіх країн у державу-член; цей розділ і статтю 118 застосовують до імпорту таким самим чином, як до виробництва.

4. Держави-члени повинні вносити інформацію, що стосується дозволів, передбачених параграфом 1 цієї статті, до бази даних Союзу, зазначеної устатті 111(6).

Для отримання дозволу на виробництво заявник повинен відповідати щонайменше таким вимогам:

(a) вказати лікарські засоби та лікарські форми, що будуть виготовлятися або імпортуватися, а також місце їхнього виробництва та/або контролю;

(b) для виробництва чи імпорту вказаних вище лікарських засобів заявник повинен мати у своєму розпорядженні у достатній кількості відповідні приміщення, технічне обладнання й засоби контролю, які відповідають правовим вимогам, встановленим відповідними державами-членами стосовно як виробництва і контролю, так і зберігання медичних засобів згідно зі статтею 20;