• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 13 жовтня 2003 року про встановлення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу та внесення змін до Директиви Ради 96/61/ЄС

Європейський Союз | Директива, Критерії, Принципи, Розподіл, Міжнародний документ від 13.10.2003 № 2003/87/ЄС
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Критерії, Принципи, Розподіл, Міжнародний документ
  • Дата: 13.10.2003
  • Номер: 2003/87/ЄС
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Критерії, Принципи, Розподіл, Міжнародний документ
  • Дата: 13.10.2003
  • Номер: 2003/87/ЄС
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
- сукупні викиди від усіх рейсів, здійснених протягом періоду, охопленого у звіті, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна, і які:
- відправлялися з кожної держави-члена, та - прибували в кожну державу-член з третьої країни,
- невизначеність.
Моніторинг даних про тоннокілометри для цілей статей 3e і 3f
Для цілей подання заявок на виділення квот відповідно до статті 3e(1) або статті 3f(2), обсяг авіаційної діяльності розраховують у тоннокілометрах із використанням такої формули:
тоннокілометри = відстань x корисне навантаження
де:
"відстань" означає відстань уздовж дуги великого кола між аеродромом відправлення та аеродромом прибуття, до якої додають постійний коефіцієнт 95 км; та
"корисне навантаження" означає загальну масу вантажу, пошти та пасажирів, що їх перевозять.
Для цілей розрахунку корисного навантаження:
- кількістю пасажирів є кількість осіб, які перебувають на борту, за винятком членів екіпажу,
- експлуатант повітряного судна може обирати, що застосовувати: або фактичну чи стандартну масу пасажирів і зареєстрованого багажу, що міститься в документації щодо маси та балансу для відповідних рейсів, або типове значення в 100 кг для кожного пасажира та його зареєстрованого багажу.
Звітування про дані про тоннокілометри для цілей статей 3e і 3f
Кожен експлуатант повітряного судна повинен включити таку інформацію до своєї заявки на підставі статті 3e(1) або статті 3f(2):
A. Дані для ідентифікації експлуатанта повітряного судна, у тому числі:
- найменування експлуатанта повітряного судна;
- його державу-член, що здійснює адміністрування,
- його адресу, включно з поштовим індексом і країною, і, якщо відрізняється від зазначеного, його контактну адресу в державі-члені, що здійснює адміністрування,
- реєстраційні номери повітряних суден і типи повітряних суден, що використовуються протягом року, охопленого у заявці на провадження видів авіаційної діяльності, перелічених в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна,
- номер і орган видачі сертифіката експлуатанта та ліцензії на здійснення перевезень, на підставі яких провадяться види авіаційної діяльності, перелічені в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна,
- адресу, номер телефону, номер факсу, адресу електронної пошти контактної особи; та
- найменування власника повітряного судна.
B. Дані про тоннокілометри:
- кількість рейсів між парою аеродромів,
- кількість пасажирокілометрів між парою аеродромів,
- кількість тоннокілометр між парою аеродромів,
- обраний метод розрахунку маси пасажирів і зареєстрованого багажу,
- сумарну кількість тоннокілометрів за всі рейси, виконані протягом року, якого стосується звіт, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна.
ДОДАТОК V
КРИТЕРІЇ ДЛЯ ВЕРИФІКАЦІЇ,
ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 15
ЧАСТИНА A - Верифікація викидів від стаціонарних установок
Загальні принципи
1. Викиди від кожного виду діяльності, переліченого у додатку I, підлягають верифікації.
2. Процес верифікації включає розгляд звіту відповідно до статті 14(3) і моніторингу протягом попереднього року. Він стосується надійності, достовірності та точності систем моніторингу і звітних даних та інформації, що стосуються викидів, зокрема:
(a) звітних даних про діяльність і пов’язані вимірювання та розрахунки;
(b) вибір та застосування коефіцієнтів викидів;
(c) розрахунків, результатом яких є визначення загальних викидів; та
(d) якщо використовуються вимірювання, відповідності вибору та застосування методів вимірювання.
3. Звітні викиди можуть бути перевірені лише у тому разі, якщо надійні та достовірні дані й інформація дозволяють визначити викиди з високим ступенем визначеності. Високий ступінь визначеності передбачає, що оператор може продемонструвати, що:
(a) у звітних даних відсутні невідповідності;
(b) збирання даних було здійснено відповідно до застосовних наукових стандартів; та
(c) відповідні записи для установки є повними та послідовними.
4. Верифікатору надають доступ до усіх об’єктів та інформації, що стосуються предмета верифікації.
5. Верифікатор повинен враховувати, чи зареєстрована установка у схемі екологічного управління та аудиту Співтовариства (EMAS).
Методологія
Стратегічний аналіз
6. Верифікація ґрунтується на стратегічному аналізі усієї діяльності, що провадиться установкою. Це вимагає від верифікатора здійснити огляд усіх видів діяльності та їхнього значення для викидів.
Аналіз процесу
7. Верифікація поданої інформації повинна, у відповідних випадках, здійснюватися у місці розташування установки. Верифікатор використовує точкові перевірки для визначення надійності звітних даних та інформації.
Аналіз ризику
8. Верифікатор повинен подати всі джерела викидів у межах установки для оцінювання надійності даних з кожного джерела, що становить частку в загальних викидах від установки.
9. На основі такого аналізу верифікатор повинен чітко визначити джерела викидів, для яких є високий ризик помилки, та інші аспекти процедури моніторингу та звітування, які можуть сприяти помилкам у визначенні загальних викидів. Це особливо стосується вибору коефіцієнтів викидів і розрахунків, необхідних для визначення рівня викидів з окремих джерел. Особлива увага повинна приділятися тим джерелам, для яких є високий ризик помилки, і вищезазначеним аспектам процедури моніторингу.
10. Верифікатор повинен враховувати будь-які дієві методи контролю ризику, застосовані оператором задля мінімізації ступеня невизначеності.
Звітування
11. Верифікатор повинен підготувати звіт про процес валідації, вказуючи, чи задовільний звіт відповідно до статті 14(3). Цей звіт повинен визначати усі питання, що стосуються проведеної роботи. Заява про те, що звіт відповідно до статті 14(3) є задовільним, робиться, якщо, на думку верифікатора, у сукупних викидах не були допущені суттєві неточності.
Мінімальні вимоги до кваліфікації верифікатора
12. Верифікатор повинен бути незалежним від оператора, провадити свою діяльність у належний, об’єктивний і професійний спосіб і розуміти:
(a) положення цієї Директиви, а також відповідні стандарти та настанови, ухвалені Комісією відповідно до статті 14(1);
(b) законодавчі, регуляторні та адміністративні вимоги, що стосуються видів діяльності, які верифікують; та
(c) правила формування всієї інформації, що стосується кожного джерела викидів у межах установки, зокрема, щодо збирання, вимірювання, розрахунку та звітування даних.
ЧАСТИНА B - Верифікація викидів від авіаційної діяльності
13. Загальні принципи та методологія, визначені в цьому додатку, застосовують до верифікації звітів про викиди від рейсів, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I.
Для цієї мети:
(a) у параграфі 3 покликання на оператора повинно читатися як покликання на експлуатанта повітряного судна, та в пункті (c) зазначеного параграфа покликання на установку повинно читатися як покликання на повітряне судно, яке використовується для провадження видів авіаційної діяльності, на які поширюється звіт;
(b) у параграфі 5 покликання на установку повинно читатися як покликання на експлуатанта повітряного судна;
(c) у параграфі 6 покликання на види діяльності, що провадиться установкою, повинно читатися як покликання на види авіаційної діяльності, на які поширюється звіт, що провадяться експлуатантом повітряного судна;
(d) у параграфі 7 покликання на місце розташування установки повинно читатися як покликання на місця розташування, які використовуються експлуатантом повітряного судна для провадження видів авіаційної діяльності, на які поширюється звіт;
(e) у параграфах 8 і 9 покликання на джерела викидів у межах установки повинно читатися як покликання на повітряне судно, за яке відповідає експлуатант повітряного судна; та
(f) у параграфах 10 і 12 покликання на оператора повинно читатися як покликання на експлуатанта повітряного судна.
Додаткові положення для верифікації звітів про викиди від авіаційної діяльності
14. Верифікатор зокрема повинен пересвідчитися, що:
(a) усі рейси, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, були враховані. У виконанні цього завдання верифікатору допомагають дані розкладу та інші дані про повітряний рух експлуатанта повітряного судна, у тому числі дані Євроконтролю, видані на запит такого експлуатанта;
(b) дані про сукупне споживання палива загалом узгоджуються з даними про придбане паливо, або іншим чином постачене повітряному судна, що здійснює авіаційну діяльність.
Додаткові положення для верифікації даних про тоннокілометри, поданих для цілей статей 3e і 3f
15. Загальні принципи та методологія верифікації звітів про викиди відповідно до статті 14(3), як визначено в цьому додатку, повинні, у застосовних випадках, застосовуватися відповідним чином до верифікації даних про авіаційні тоннокілометри.
16. Зокрема, верифікатор повинен пересвідчитися, що у заявці експлуатанта повітряного судна відповідно до статей 3e(1) і 3f(2) були враховані тільки ті рейси, що були фактично виконані та що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, за які такий експлуатант відповідальний. У виконанні цього завдання верифікатору допомагають дані про повітряний рух експлуатанта повітряного судна, у тому числі дані Євроконтролю, видані на запит такого експлуатанта. Додатково, верифікатор повинен пересвідчитися, що корисне навантаження, про яке повідомив експлуатант повітряного судна, відповідає записам про корисне навантаження, які такий експлуатант зберігає в цілях безпеки.
__________
(-1) Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (комплексне запобігання та контроль забруднень) (ОВ L 334, 17.12.2010, с. 17).
(-2) Рішення Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/1814 від 6 жовтня 2015 року про створення і функціонування резерву стабільності ринку для системи торгівлі викидами парникових газів Союзу та про внесення змін до Директиви 2003/87/ЄС (ОВ L 264, 09.10.2015, с. 1).
(-3) Рішення Комісії 2011/278/ЄС від 27 квітня 2011 року про визначення перехідних правил на рівні Союзу щодо гармонізованого безкоштовного виділення квот на викиди відповідно до статті 10а Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (ОВ L 130, 17.05.2011, с. 1).
(-4) Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС від 25 жовтня 2012 року про енергоефективність, внесення змін до директив 2009/125/ЄС і 2010/30/ЄС та про скасування директив 2004/8/ЄС і 2006/32/ЄС (ОВ L 315, 14.11.2012, с. 1).
(-5) Рішення Комісії 2010/670/ЄС від 3 листопада 2010 року про встановлення критеріїв та інструментів для фінансування комерційних демонстраційних проектів, спрямованих на безпечне для довкілля уловлювання та геологічне зберігання CO2, а також демонстраційних проектів, пов’язаних з інноваційними технологіями відновлюваної енергії, у рамках системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу, встановленої Директивою Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (ОВ L 290, 06.11.2010, с. 39).
(-6) Рішення Комісія 2014/746/ЄС від 27 жовтня 2014 року про визначення, відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС, списку секторів і підсекторів, які вважаються такими, що піддаються значному ризику витікання вуглецю, на період 2015-2019 років (ОВ L 308, 29.10.2014, с. 114).
(-7) ОВ L 96, 12.04.2003, с. 16.
(-8) ОВ L 140, 05.06.2009, с. 114.
(-9) ОВ L 240, 24.08.1992, с. 1.
(-10) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 від 21 травня 2013 року про механізм моніторингу та звітування про викиди парникових газів, а також про подання іншої інформації на національному рівні та на рівні Союзу щодо зміни клімату, та про скасування Рішення № 280/2004/ЄС (ОВ L 165, 18.06.2013, с. 13).
(-11) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про правила і загальні принципи щодо механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (ОВ L 55, 28.02.2011, с. 13).
(-12) ОВ L 123, 12.05.2016, с. 1.
(*1) ОВ L 275, 25.10.2003, с. 32."
(-13) Регламент Комісії (ЄС) № 606/2010 від 9 липня 2010 року про затвердження спрощеного інструмента, розробленого Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) для оцінювання споживання палива деякими експлуатантами повітряних суден з малими викидами (ОВ L 175, 10.07.2010, с. 25).
( Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua )