Офіційний переклад
РІШЕННЯ № 1/2023
СПІЛЬНОГО КОМІТЕТУ РЕГІОНАЛЬНОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ПАН-ЄВРО-СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКІ ПРЕФЕРЕНЦІЙНІ ПРАВИЛА ПОХОДЖЕННЯ від 7 грудня 2023 року щодо внесення змін до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження [2024/390]
( Рішення ратифіковано Законом № 4148-IX від 17.12.2024 )( Зміни до Рішення див. в Рішенні від 12.12.2024 )
| | Дата вчинення: | 07.12.2023 |
| | Дата ратифікації Україною: | 17.12.2024 |
| | Дата набрання чинності для України: | 01.01.2025 |
( Сканована копія )
СПІЛЬНИЙ КОМІТЕТ,
Беручи до уваги Регіональну конвенцію про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, і, зокрема, пункт (а) Статті 4(3),
Оскільки:
(1) Регіональна конвенція про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція) була підписана в Брюсселі 15 червня 2011 року і набула чинності 1 січня 2012 року.
(2) Пан-євро-середземноморська система кумуляції походження складається з мережі угод про вільну торгівлю. Вона передбачає багатосторонні рамки ідентичних правил походження, що дозволяють діагональну кумуляцію, яка застосовується без обмеження розуміння принципів, викладених у відповідних угодах.
(3) У преамбулі до Конвенції визнається необхідність вдосконалення правил походження з метою кращого реагування на економічну дійсність.
(4) Договірні Сторони Конвенції домовилися про внесення змін до Конвенції з метою забезпечення нового набору модернізованих і гнучких правил походження.
(5) Таким чином, Конвенція повинна бути відповідно змінена,
ПРИЙНЯЛА ТАКЕ РІШЕННЯ:
1. До Конвенції вносяться зміни, визначені в Додатку до цього Рішення.
2. Поправки до Конвенції набувають чинності 1 січня 2025 року.
Це рішення набуває чинності з дня його прийняття.
Учинено в м. Брюсселі 7 грудня 2023 року.
Для Спільного Комітету
Голова Марко Латті
ДОДАТОК
Єдина стаття
Поправка до Регіональної конвенціїпро пан-євро-середземноморські преференційні правила походження
( Див. текст )( Див. текст )
До Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція) вносяться такі зміни:
"Стаття 1
1. Ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, торгівля якими здійснюється за відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами.
2. Поняття "походження товарів" і відповідні методи адміністративного співробітництва викладаються в Доповненнях до цієї Конвенції.
У Доповненні I викладено загальні правила щодо визначення поняття "походження товарів" та методів адміністративного співробітництва.
У Доповненні II викладено особливі положення, які були узгоджені до 1 січня 2019 року та застосовуються між певними Договірними Сторонами та відмінні від положень, викладених у Доповненні I.
Особливі положення, що застосовуються між певними Договірними Сторонами та відмінні від положень, викладених у Доповненні I, які були узгоджені до 1 січня 2019 року, але не включені у Доповнення II, залишаються чинними.
3. Як відступи, узгоджені після 1 січня 2019 року:
(a) Договірні Сторони можуть застосовувати у своїй двосторонній торгівлі спеціальні положення, що відмінні від положень, викладених у Доповненні I, за умови, що ці спеціальні положення відповідають Статті XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ);
(b) Договірні Сторони надають голові Спільного Комітету версію відповідної угоди між Договірними Сторонами англійською або французькою мовою, яка містить положення, зазначені в пункті (a) та супровідний лист англійською або французькою мовою, із зазначенням положень цієї Конвенції, від яких ця угода відступає;
(c) спеціальні положення, зазначені в пункті (a), не набирають чинності до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому Договірні Сторони надали голові Спільного Комітету інформацію, згадану в пункті (b);
(d) голова Спільного Комітету повідомляє інформацію, зазначену в пункті (b), всім іншим Договірним Сторонам та інформує про це повідомлення Договірні Сторони, зазначені в пункті (b).
4. Договірними Сторонами цієї Конвенції є:
- Європейський Союз;
- держави Європейської Асоціації Вільної Торгівлі, які перераховані в Преамбулі;
- Королівство Данія по відношенню до Фарерських островів;
- учасники Барселонського процесу, які перераховані в Преамбулі;
- учасники Процесу стабілізації та асоціації з Європейським Союзом, які перераховані в Преамбулі, окрім Республіки Хорватія після її вступу до Європейського Союзу;
- Республіка Молдова;
- Грузія;
- Україна.
5. Третя Сторона, яка стає Договірною Стороною відповідно до Статті 5, автоматично додається до списку, зазначеного в пункті 4 цієї Статті.
(2) у Статті 2 пункт (1) замінюється наступним чином:
"(1) "Договірна Сторона" означає Договірні Сторони, перелічені у Статті 4(1);";
(3) у Статті 4(3) пункт (а) замінюється наступним чином:
"(a) поправки до Конвенції;";
(4) у Статті 5 пункт 9замінюється наступним чином:
"9. З дня прийняття рішення Спільного Комітету, зазначеного в пункті 4, зацікавлена третя Сторона може брати участь у статусі спостерігача у засіданнях Спільного Комітету, підкомітетів і робочих групах.";
(5) Доповнення I замінюється таким:
" Доповнення I
Визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва
ЗМІСТ
| РОЗДІЛ І | ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ |
| Стаття 1 | Визначення |
| РОЗДІЛ II | ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ "ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ" |
| Стаття 2 | Загальні вимоги |
| Стаття 3 | Товари, цілком вироблені в певній країні |
| Стаття 4 | Достатньо оброблені або перероблені товари |
| Стаття 5 | Правило толерантності |
| Стаття 6 | Недостатня обробка або переробка |
| Стаття 7 | Кумуляція походження |
| Стаття 8 | Умови застосування кумуляції походження |
| Стаття 9 | Класифікаційна одиниця |
| Стаття 10 | Набори |
| Стаття 11 | Нейтральні елементи |
| Стаття 12 | Відокремлення для обліку |
| РОЗДІЛ III | ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВИМОГИ |
| Стаття 13 | Принцип територіальності |
| Стаття 14 | Незмінність |
| Стаття 15 | Виставки |
| РОЗДІЛ IV | ПОВЕРНЕННЯ ТА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СПЛАТИ МИТА |
| Стаття 16 | Повернення мита або звільнення від сплати мита |
| РОЗДІЛ V | ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПРО ПОХОДЖЕННЯ |
| Стаття 17 | Загальні вимоги |
| Стаття 18 | Умови оформлення декларації про походження |
| Стаття 19 | Уповноважений експортер |
| Стаття 20 | Процедура видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 |
| Стаття 21 | Сертифікати з перевезення товарів EUR.1, що видають ретроспективно |
| Стаття 22 | Видача дубліката сертифіката з перевезення товарів EUR.1 |
| Стаття 23 | Термін дії підтвердження про походження |
| Стаття 24 | Вільні зони |
| Стаття 25 | Вимоги до імпорту |
| Стаття 26 | Імпорт партіями |
| Стаття 27 | Звільнення від підтвердження про походження |
| Стаття 28 | Розбіжності та формальні помилки |
| Стаття 29 | Декларації постачальника |
| Стаття 30 | Суми в євро |
| РОЗДІЛ VI | ПРИНЦИПИ СПІВРОБІТНИЦТВА ТА ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ПІДТВЕРДЖЕННЯ |
| Стаття 31 | Підтвердні документи, зберігання підтвердження про походження та відповідних документів |
| Стаття 32 | Вирішення спорів |
| РОЗДІЛ VII | АДМІНІСТРАТИВНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО |
| Стаття 33 | Обмін інформацією та співробітництво |
| Стаття 34 | Перевірка підтверджень про походження |
| Стаття 35 | Перевірка декларацій постачальника |
| Стаття 36 | Стягнення |
| РОЗДІЛ VIII | ЗАСТОСУВАННЯ ДОПОВНЕННЯ |
| Стаття 37 | Європейська економічна зона |
| Стаття 38 | Ліхтенштейн |
| Стаття 39 | Республіка Сан-Марино |
| Стаття 40 | Князівство Андорра |
| Стаття 41 | Сеута і Мелілья |
| ПЕРЕЛІК ДОДАТКІВ | |
| ДОДАТОК I: | Вступні пояснення до переліку в Додатку II |
| ДОДАТОК II: | Перелік операцій з обробки або переробки, необхідних для надання матеріалам, що не мають походження, статусу товарів, що мають походження |
| ДОДАТОК III: | Текст декларації про походження |
| ДОДАТОК IV: | Зразки сертифіката з перевезення товарів EUR.1 та заява на отримання сертифіката з перевезення товарів EUR.1 |
| ДОДАТОК V: | Особливі умови стосовно товарів, що мають походження з Сеути та Мелільї |
| ДОДАТОК VI: | Декларація постачальника |
| ДОДАТОК VII: | Довгострокова декларація постачальника |
| ДОДАТОК VIII: | Перелік Договірних Сторін, які вирішити поширити застосування пункту 3 Статті 7 на імпорт товарів, віднесених до глав 50-63 Гармонізованої системи |
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення
Для цілей цієї Конвенції:
(a) "групи", "позиції" та "підпозиції" означають групи, позиції та підпозиції (чотири- або шестизначні коди), які використовуються в номенклатурі, що складають Гармонізовану систему опису та кодування товарів ("Гармонізована система") зі змінами відповідно до Рекомендації Ради митного співробітництва від 26 червня 2004 року;
(b) "класифікований" означає класифікацію товару чи матеріалу за конкретною товарною позицією або підпозицією Гармонізованої системи;
(c) "партія" означає товари, які:
(i) одночасно відправляються від одного експортера одному одержувачу; або
(ii) зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу або, за відсутності такого документу, в єдиному рахунку-фактурі;
(d) "митні органи Договірної Сторони" для Європейського Союзу означає будь-які з митних органів держав-членів Європейського Союзу;
(e) "митна вартість" означає вартість, що визначена відповідно до Угоди про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (Угода СОТ про митну оцінку);
(f) "ціна на умовах франко-завод" означає ціну товару, сплачену виробнику у Договірній Стороні, на підприємстві, де проведено останню обробку чи переробку, за умови, що ціна включає вартість усіх використаних матеріалів та усіх інших витрат, пов'язаних з його виробництвом, за вирахуванням будь-яких внутрішніх податків, які погашаються або можуть бути погашені, коли отриманий продукт експортується. Якщо остання обробка або переробка була передана на субпідряд виробнику, термін "виробник" відноситься до підприємства, яке використовувало субпідрядника.
Якщо фактична ціна, що сплачується, не відображає всі витрати, пов'язаних з виробництвом продукту, які фактично понесені в Договірній Стороні, ціна на умовах франко-завод означає суму усіх цих витрат, за вирахуванням будь-яких внутрішніх податків, які погашаються або можуть бути погашені при експорті товару;
(g) "взаємозамінні матеріали" або взаємозамінні товари означають матеріали або товари одного виду та однакової комерційної якості, з однаковими технічними та фізичними характеристиками, та які неможливо відрізнити один від одного;
(h) "продукція" означає як матеріали, так і товари;
(i) "виробництво" означає будь-який різновид технологічної діяльності або обробки, у тому числі збирання;
(j) "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, компонент або запчастину тощо, що використовується під час виробництва товару;
(k) "максимальний вміст матеріалів, що не мають походження" означає максимальний вміст матеріалів, що не мають походження, який дозволяє розглядати виробництво як обробку або переробку, достатню для надання товару статусу походження. Він може бути виражений у відсотках від ціни товару на умовах франко-завод або у відсотках від ваги нетто цих матеріалів, що підпадають під певне об'єднання груп, групу, позицію чи підпозицію;
(1) "товар" означає товар, який вироблено, навіть, якщо такий товар призначено для подальшого виробництва;
(m) "територія" включає сухопутну територію, внутрішні води та територіальні води Договірних Сторін;
(n) "додана вартість" вважається ціною товару на умовах франко-завод за вирахуванням митної вартості кожного з матеріалів, що походять з інших Договірних Сторін, з якими застосовується кумуляція, або, якщо митна вартість не відома або не може бути встановлена, тоді встановлюється перша визначена ціна, яка була сплачена за матеріали в Договірній Стороні-експортері;
(o) "вартість матеріалів" означає митну вартість на момент ввезення використаних матеріалів, що не мають походження, або, якщо це не відомо і не може бути встановлено, першу визначену ціну, сплачену за матеріали в Договірній Стороні-експортері. Якщо необхідно встановити вартість використаних матеріалів, які мають походження, цей пункт застосовується mutatis mutandis.
РОЗДІЛ II
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ "ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ"
Стаття 2. Загальні вимоги
З метою імплементації відповідної Угоди наступні товари вважаються такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:
(a) товари цілком вироблені в Договірної Сторони, відповідно до Статті 3;
(b) товари, отримані в Договірній Стороні, що містять матеріали, які не були повністю там вироблені, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку або переробку в цій Договірній Стороні відповідно до Статті 4;
Стаття 3. Товари, цілком отримані в певній країні
1. Такі товари вважаються повністю отриманими в Договірній Стороні при експорті до іншої Договірної Сторони:
(a) мінеральні товари або природна вода, видобуті з надр чи морського дна;
(b) рослини, включаючи водні рослини, та товари рослинного походження, вирощені та зібрані на території країни;
(c) живі тварини, народжені та вирощені на території країни;
(d) продукція одержана з тварин, вирощених на території країни;
(е) товари, отримані від забою тварин, народжених та вирощених на території країни;
(f) товари, отримані шляхом мисливства або рибальства на території країни;
(g) товари аквакультури, у тому числі риба, ракоподібні, молюски та інші водні безхребетні народжені або вирощені з яєць, личинок, дрібної риби або мальків;
(h) товари морського рибного промислу та інші товари, добуті за межами територіальних вод Договірної Сторони, яка експортує, її суднами;
(i) товари, вироблені на борту плавучих рибопереробних підприємств, виключно з товарів, зазначених у пункті (h);
(j) вироби, що були у вжитку, зібрані та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів;
(k) відходи та брухт, отримані в результаті виробничих операцій, здійснених на території країни;
(l) товари, добуті із морського дна або з-під нього за межами територіальних вод за умови, що країна, яка їх добуває, за умови, що така країна має виключні права на експлуатацію;
(m) продукція, вироблена на території країни виключно з товарів, зазначених у пунктах (a)-(l).
2. Терміни "їхні судна" і "їхні плавучі рибопереробні підприємства" в пунктах l(h) та 1(і) застосовуються виключно до суден і плавучих рибопереробних підприємств, які відповідають всім таким вимогам:
(a) зареєстровані в Договірній Стороні-експортері або в Договірній Стороні-імпортері;
(b) ходять під прапором Договірної Сторони-експортера або Договірної Сторони-імпортера;
(c) відповідають одній з наступних умов:
(i) принаймні на 50 % є власністю громадян Договірної Сторони-експортера або Договірної Сторони-імпортера, або
(ii) є власністю компаній, у яких:
- головний офіс та основне місце діяльності знаходяться у Договірній Стороні-експорті або у Договірній Стороні-імпортері; та
- принаймні 50 % є власністю Договірної Сторони-експортера чи Договірної Сторони-імпортера або державних установ чи громадян цих Договірних Сторін.
3. Для цілей пункту 2, якщо Договірною Стороною-експортером є Європейський Союз, це означає держави-члени Європейського Союзу.
4. Для цілей пункту 2 держави ЄАВТ повинні розглядатися як одна Договірна Сторона.
Стаття 4. Достатньо оброблені або перероблені товари
1. Без обмеження для змісту положень пункту 3 цієї Статті та Статті 6 товари, які не повністю вироблені в Договірній Стороні, вважаються достатньо обробленими або переробленими при виконанні умов, викладених у Додатку II для відповідних товарів.
2. Якщо товар, який набув статусу походження у Договірній Стороні відповідно до пункту 1 цієї Статті, використовується як матеріал у виробництві іншого товару, матеріали, що не мають походження, які могли б бути використані при його виробництві, не враховуються.
3. Визначення відповідності вимогам пункту 1 цієї Статті здійснюється для кожного товару.
Однак, якщо відповідне правило ґрунтується на дотриманні умов максимального вмісту матеріалів, що не мають походження, митні органи Договірних Сторін можуть дозволити експортерам розраховувати середню ціну товару на умовах франко-завод, а також вартість матеріалів, що не мають походження, як зазначено в пункті 4 цієї Статті, з метою врахування коливань витрат і курсів валют.
4. У випадку, зазначеному в абзаці другому пункту 3 цієї Статті, середня ціна товару на умовах франко-завод та середня вартість використаних матеріалів, що не мають походження, розраховуються на основі суми цін на умовах франко-завод, які сплачуються за всі продажі одних і тих самих товарів, здійснених протягом попереднього фінансового року, та суми вартості усіх матеріалів, що не мають походження, використаних при виробництві одних і тих самих товарів за попередній фінансовий рік, як його визначено у Договірній Стороні-експортері, або, якщо дані за повний фінансовий рік недоступні, - у коротший період, який однак не повинен бути меншим, ніж три місяці.
5. Експортери, які обрали розрахунок середньої ціни, повинні послідовно застосовувати такий метод протягом року наступного за звітним фінансовим роком або, у разі необхідності, протягом року, наступного за коротший період, що використовується в якості звітного періоду. Експортери можуть припинити застосовувати такий метод, якщо протягом відповідного фінансового року або коротшого періоду, який триває не менше трьох місяців, вони фіксують припинення коливань витрат або курсів валют, які виправдовували використання такого методу.
6. Середня ціна і вартість, зазначені у пункті 4 цієї Статті, використовуються як ціна на умовах франко-завод і вартість матеріалів, що не мають походження, для встановлення відповідності вимогам щодо максимального вмісту матеріалів, що не мають походження.
Стаття 5. Правило толерантності
1. Як виняток з положень, що містяться в Статті 4 та з урахуванням пунктів 2 і 3 цієї Статті, матеріали, що не мають походження, які відповідно до умов, викладених у Додатку II, не підлягають використанню у виробництві товару, можуть бути використані за умови, що їхня загальна вага нетто або оцінена вартість в товарі не перевищує:
(a) 15 % від ваги нетто товару, що підпадає під групи 2 та 4-24 Гармонізованої системи, крім перероблених рибних товарів групи 16;
(b) 15 % від ціни товару на умовах франко-завод, крім товарів зазначених у пункті (а).
Цей пункт не застосовується до товарів груп 50-63 Гармонізованої системи, щодо яких допускається застосування відхилень, зазначених у примітках 6 і 7 Додатка I.
2. Пункт 1 цієї Статті не дозволяє перевищення максимального вмісту матеріалів, визначеного відповідно до умов, викладених у Додатку II.
3. Пункти 1 і 2 цієї Статті не застосовуються до товарів, цілком вироблених в Договірній Стороні в значенні Статті 3. Однак, без обмеження положень Статті 6 та пункту 1 Статті 9, відступи, передбачені цим пунктом, допускаються щодо товарів, до яких застосовуються умови, викладені у Додатку II, в частині використання у виробництві таких товарів матеріалів, які були цілком вироблені.
Стаття 6. Недостатня обробка або переробка
1. Без обмеження положень пункту 2 цієї Статті, зазначені нижче операції повинні вважатися такими, що не надають достатнього рівня обробки або переробки для підтвердження статусу товарів, що походять з певної країни, незалежно від того, чи виконуються вимоги Статті 4:
(a) операції для забезпечення збереження товарів у належному стані під час транспортування та зберігання;
(b) розкриття та збирання упаковки;
(c) прання, очищення, видалення пилу, окису, мастила, фарби або іншого покриття;
(d) прасування або пресування текстилю;
(e) прості операції з фарбування та полірування;
(f) вилущення, часткове або повне фрезерування, полірування та шліфування зернових і рису;
(g) операції з фарбування чи ароматизації цукру або формування рафінованого цукру; часткове або повне подрібнення кристалічного цукру;
(h) лущення, виймання кісточок і відлущування фруктів, горіхів та овочів;
(і) заточування, просте шліфування чи просте розрізання;
(j) просіювання, відсіювання, сортування, класифікація, упорядкування, підбір; (у тому числі формування наборів товарів);
(k) просте фасування у пляшки, банки, флакони, мішки, футляри, коробки або закріплення на картоні чи дошках, або будь-яка інша проста операція пакування;
(l) прикріплення або друкування маркувальних знаків, етикеток, логотипів та інших подібних розпізнавальних знаків на товарах або їх пакуванні;
(m) просте змішування товарів одного чи різних типів;
(n) змішування цукру з будь-яким матеріалом;
(o) просте додавання води або розведення або зневоднення або денатурація товарів;
(p) просте збирання(1) частин товару для отримання цілого товару або розбирання товарів на частини;
__________
-1Пояснювальні примітки, що включать визначення "простої збірки", що будуть розроблені Договірними Сторонами
(q) забій тварин;
(r) поєднання двох або більше операцій, зазначених у пунктах (a)-(q);
2. Усі операції, які здійснюються в Договірній Стороні-експортері з відповідним товаром, повинні враховуватися під час визначення того, чи слід розглядати обробку або переробку даного товару як недостатню відповідно до положень пункту 1 цієї Статті.
Стаття 7. Кумуляція походження
1. Без обмеження положень Статті 2, товари вважаються такими, що походять з Договірної Сторони-експортера при експорті до іншої Договірної Сторони, якщо такі товари отримані в Договірній Стороні-експортері шляхом включення матеріалів, що походять з іншої Договірної Сторони, за умови, що ці матеріали були предметом експорту Договірною Стороною, навіть якщо їх обробка або переробка виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6.
2. Якщо обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері, не виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6, товар, отриманий шляхом включення матеріалів, що походять з будь-якої іншої Договірної Сторони, вважається таким, що походить з Договірної Сторони-експортера, лише за умови, що отримана додана вартість перевищує вартість використаних матеріалів, що походять з декількох інших Договірних Сторін. При недотриманні вищезазначених умов, отримані товари матимуть походження Договірної Сторони, яка має найвищу вартість матеріалів походження, що використовувались при виробництві в Договірній Стороні-експортері.
3. Без обмеження положень Статті 2 і окрім товарів, віднесених до груп 50-63 Гармонізованої системи, обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні, що не є Договірною Стороною-експортером, вважається такою, що здійснювалася в Договірній Стороні-експортері, якщо отримані товарі проходить подальшу обробку або переробку в цій Договірній Стороні-експортері.
4. Без обмеження положень Статті 2 для товарів, що віднесених до груп 50-63 Гармонізованої системи і тільки для цілей двосторонньої торгівлі між двома Договірними Сторонами, обробка або переробка, здійснювана в Договірній Стороні-імпортері, вважається такою, що здійснювалася в Договірній Стороні-експортері, якщо товари проходять подальшу обробку або переробку в цій Договірній Стороні-експортері.
Для цілей цього пункту учасники Процесу стабілізації та асоціації з Європейським Союзом та Республіка Молдова повинні розглядатися як одна Договірна Сторона.
5. Договірні Сторони можуть вирішити поширити застосування пункту 3 цієї Статті щодо імпорту товарів, віднесених до груп 50-63 Гармонізованої системи, в односторонньому порядку. Договірна Сторона, яка вирішила поширити застосування пункту 3 цієї Статті, повідомляє Спільний Комітет про це рішення, а також про будь-які його зміни. Додаток VIII містить перелік Договірних Сторін, які поширили застосування пункту 3 цієї Статті щодо імпорту товарів, віднесених до груп 50-63 Гармонізованої системи. Перелік Договірних Сторін невідкладно оновлюється після того, як будь-яка Договірна Сторона припинить застосовувати таке поширення. Кожна Договірна Сторона публікує повідомлення з переліком Договірних Сторін, наведеним у Додатку VIII, відповідно до своїх внутрішніх процедур.
6. Для цілей кумуляції в розумінні пунктів 3-5 цієї Статті товари, що мають походження, вважаються такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, тільки якщо їх обробка або переробка, здійснена в цій Договірній Стороні, виходять за межі операцій, зазначених у Статті 6.
7. Товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, зазначених у пункті 1, які не підлягали будь-якій обробці або переробці в Договірній Стороні-експортері, зберігають своє походження, якщо експортуються до однієї з інших Договірних Сторін.
Стаття 8. Умови застосування кумуляції походження
1. Кумуляція, передбачена Статтею 7, застосовується лише у наступних випадках:
(a) преференційна торговельна угода відповідно до статті XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ) застосовується між Договірними Сторонами, які беруть участь у визначенні походження товару, та Договірною Стороною призначення; та
(b) товари набувають статусу походження відповідно до правил визначення походження ідентичних тим, що наведені в цій Конвенції.
2. Повідомлення про виконання необхідних вимог для застосування кумуляції публікуються в Офіційному віснику Європейського Союзу (серії С) та в Договірних сторонах, які є сторонами відповідних угод, відповідно до їхніх власних процедур.
Кумуляція, передбачена Статтею 7, повинна застосовуватись з дати, зазначеної в цих повідомленнях.
Договірні Сторони надають через Європейську Комісію іншим Договірним Сторонам, які є сторонами відповідних угод, детальну інформацію про угоди, укладені з іншими Договірними Сторонами, зокрема про дату набрання ними чинності.
3. Підтвердження походження повинно містити напис англійською мовою "КУМУЛЯЦІЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ З (назва країни/країн англійською мовою)", коли товари отримали статус походження в Договірній Стороні-експортері шляхом застосування кумуляції походження відповідно до Статті 7.
У випадках, якщо сертифікат з перевезення товарів EUR.1 використовується як підтвердження походження, цей напис повинен міститися у його графі 7.
4. Договірні Сторони можуть прийняти рішення щодо товарів, які експортуються ними та набули статусу походження в Договірній Стороні-експортері шляхом застосування кумуляції походження відповідно до Статті 7, щодо відступу від зобов'язання вносити у підтвердження походження напис, зазначений в пункті 3 цієї Статті.
Договірні Сторони повідомлять Спільний Комітет про своє рішення скористатися такою можливістю. Повідомлення із зазначенням оновленого переліку Договірних Сторін, які скористалися відповідною можливістю, публікуються Договірними Сторонами відповідно до їхніх власних процедур.
Стаття 9. Класифікаційна одиниця
1. Класифікаційною одиницею для застосування положень цієї Конвенції має бути окремий товар, який розглядається як базова одиниця при визначенні класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої системи.
З вищезазначеного випливає, що:
(a) якщо товар, що складається з групи або комплекту виробів, відповідно до умов Гармонізованої системи класифікується в одній товарній позиції, такий товар становить єдину класифікаційну одиницю;
(b) якщо партія товару складається з декількох ідентичних товарів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, кожен товар враховується окремо під час застосування положень цієї Конвенції.
2. Якщо відповідно до Загального правила 5 Гармонізованої системи пакування класифікується разом із товаром, який в ньому міститься, таке пакування розглядається як одне ціле з товаром і для цілей визначення походження.
3. Комплектуючі, запасні частини та інструменти, що поставляються разом з матеріалом, машиною, пристроєм або транспортним засобом, які є складовими типової комплектації та включені до ціни на умовах франко-завод, вважаються такими, що утворюють одне ціле з матеріалом, машиною, пристроєм або транспортним засобом.
Стаття 10. Набори
Набори, як визначено в Загальному правилі 3 Гармонізованої системи, вважаються такими, що мають походження, якщо всі товари, що входять до їх складу, мають таке походження.
Якщо набір складається з товарів, що мають походження, та товарів, що не мають походження, увесь такий набір вважається таким, що має походження, за умови, що вартість товарів, що не мають походження, не перевищує 15 % ціни набору на умовах франко-завод.
Стаття 11. Нейтральні елементи
Під час визначення походження товару не враховується походження таких елементів, які можуть бути використані у його виробництві:
(a) енергія та паливо;
(b) промислове устаткування й обладнання;
(c) машини та інструменти;
(d) будь-який інший товар, який не входить і не призначене для входження до кінцевого складу товару.
Стаття 12. Відокремлення для обліку
1. Якщо при обробці або переробці товару використовуються взаємозамінні матеріали, які мають та не мають походження, суб'єкти господарювання можуть забезпечити управління матеріалами, використовуючи метод роздільного обліку, не зберігаючи матеріали як окремі запаси.
2. Суб'єкти господарювання можуть забезпечувати управління взаємозамінними продуктами, які мають та не мають походження, товарної позиції 1701 з використанням методу роздільного обліку, не зберігаючи продукти як окремі запаси.
3. Договірні Сторони можуть вимагати, щоб метод роздільного обліку застосовувався за попереднім дозволом митних органів. Митні органи можуть надавати такі дозволи у будь-якому випадку, коли це необхідно, та мають здійснювати контроль за використання таких дозволів. Митні органи можуть відкликати дозвіл у разі неналежного використання дозволу його бенефіціаром або невиконання будь-яких інших умов, викладених в цьому Доповненні.
Метод роздільного обліку може використовуватися лише, якщо гарантується, що в будь-який час кількість отриманих продуктів, які можуть вважатися такими, що мають "походженням з Договірної Сторони-експортера", не перевищує кількість, яку було б отримано на основі методу фізичного розподілу запасів.
Використання зазначеного методу та реєстрація такого використання здійснюються відповідно до загальних правил бухгалтерського обліку, що застосовуються в Договірній Стороні-експортері.
4. Бенефіціар методу, зазначеного в пунктах 1 і 2 цієї Статті, повинен встановити або вимагати підтвердження походження на кількість товарів, які походять з Договірної Сторони-експортера. На вимогу митних органів бенефіціар повинен надати звіт про використання таких товарів.
РОЗДІЛ III
ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВИМОГИ
Стаття 13. Принцип територіальності
1. Умови, викладені у Розділі II, мають бути виконані без перешкод у відповідній Договірній Стороні.
2. У разі повернення товарів, що мають походження, які були експортовані з однієї Договірної Сторони до іншої країни, такі товари вважаються такими, що не мають походження, якщо тільки митним органам не буде надано достатніх доказів того, що:
(a) товари, які повертаються, є тими самими, що були вивезені у режимі експорту, та
(b) товари не було піддано жодній операції, окрім необхідних для зберігання продукції в належному стані під час находження в такій іншій країні або під час експорту.
3. На визначення походження, відповідно до положень наведених у Розділі II, не впливає здійснення за межами Договірної Сторони-експортера обробки або переробки матеріалів, які були вивезені з Договірної Сторони-експортера у режимі експорту та потім реімпортовані, якщо:
(a) зазначені матеріали є цілком виробленими в Договірній Стороні-експортері або до їх експорту підлягали обробці чи переробці, яка виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6, а також
(b) митним органам надано достатні докази того, що:
(i) ре імпортовані товари отримано шляхом обробки або переробки експортованих матеріалів, які були вивезені у режимі експорту, та
(ii) сукупна додана вартість, що утворилася за межами Договірної Сторони-експортера відповідно до положень цієї Статті, не перевищує 10 % ціни на умовах франко-завод кінцевого товару, для якого визначається походження.
4. Для цілей пункту 3 цієї Статті умови визначення походження, наведені в Розділі II, не застосовуються до обробки або переробки, здійсненої за межами Договірної Сторони-експортера. Але у випадку застосування правила, передбаченого в переліку, наведеному в Додатку II, що встановлює максимальну вартість усіх матеріалів іншого походження у складі товару для визначення походження кінцевого товару, загальна вартість матеріалів іншого походження, включених до складу товару на території Договірної Сторони, з урахуванням сукупної доданої вартості, отриманої за межами цієї сторони шляхом застосування положень цієї Статті, не повинна перевищувати вказаних відсотків.
5. Для цілей застосування положень пунктів 3 і 4 цієї Статті під "сукупною доданою вартістю" розуміються всі витрати, що виникли за межами Договірної Сторони-експортера, включно з вартістю матеріалів, що увійшли до складу товару.
6. Положення пунктів 3 і 4 цієї Статті не застосовуються до товарів, які не відповідають вимогам, наведеним у переліку в Додатку II, або які можуть розглядатися як такі, що мають достатній рівень обробки або переробки лише за умови застосування дозволів, наведених у Статті 5.
7. Будь-яка обробка або переробка, що підпадає під дію положень цієї Статті, яка здійснюється за межами Договірної Сторони-експортера, має здійснюватися з поміщенням товару в митний режим переробки за межами митної території або в аналогічний режим.
Стаття 14. Незмінність
1. Преференційний режим, передбачений відповідною угодою, застосовується лише до товарів, які відповідають вимогам цієї Конвенції, та задекларовані для імпорту в одну з Договірних Сторін, за умови, що ці товари є такими ж, як і ті, що експортуються з Договірної Сторони-експортера. Вони можуть піддаватися модифікації або перетворенню у будь-який спосіб, а також бути предметом будь-яких інших операцій, крім тих, що необхідні для забезпечення їх зберігання в належному стані або додавання чи нанесення марок, етикеток, пломб або будь-якої іншої спеціальної документації для забезпечення відповідності національним вимогам Договірної Сторони-імпортера, що здійснюється під митним контролем у третій країні (країнах) транзиту або розділення, перед тим, як бути декларованими з метою їх реалізації.
2. Зберігання товарів або партій товарів може здійснюватися за умови, що вони залишаються під митним контролем у третій країні (країнах) транзиту.
3. Без обмеження положень Розділу V цього Доповнення, розділення партій може здійснюватися виключно за умови, що товари залишаються під митним контролем у третій країні (країнах).
4. У разі виникнення сумнівів Договірна Сторона-імпортер може в будь-який час вимагати від імпортера чи його представника надати у будь-який час всі відповідні документи для підтвердження відповідності положенням цієї Статті, які можуть бути надані в якості документальних доказів, а саме:
(a) договірні транспортні документи, такі як коносамент;
(b) фактичні або конкретні підтвердження на основі маркування чи нумерації упаковок;
(c) сертифікат про відсутність маніпуляцій, виданий митними органами країни (країн) транзиту чи розділення, або будь-які інші документи, що свідчать про те, що товари залишалися під митним контролем в країні (країнах) транзиту або розділення; або
(d) будь-які підтвердження, безпосередньо пов'язані з товаром.
Стаття 15. Виставки
1. На товари, що мають походження, переміщені для участі у виставці в країні, яка не належить до переліку країн, зазначених в Статтях 7 і 8, та продані після виставки для ввезення до Договірної Сторони, поширюються положення відповідної угоди, якщо митним органам буде надано достатні докази того, що:
(a) експортер перемістив ці товари з Договірної Сторони до країни, в якій проводилася виставка, та здійснював їх демонстрацію в цій країні;
(b) експортер продав чи передав у інший спосіб ці товари особі, яка перебуває в іншій Договірній Стороні;
(c) товари були переміщені під час виставки або безпосередньо після неї у тому стані, у якому вони були переміщені на виставку; а також
(d) товари, переміщені для участі у виставці, не використовувалися у будь-який інший спосіб, ніж для їх демонстрації на виставці.
2. Підтвердження походження має бути видане або складене згідно з положеннями Розділу V цього Доповнення I подане до митних органів Договірної Сторони-імпортера у встановленому порядку. Таке підтвердження має містити назву та адресу місця проведення виставки. За необхідності можуть вимагатися й інші докази того, що товари переміщувалися для демонстрації на виставці.
3. Пункт 1 цієї Статті застосовується до всіх виставок, ярмарків або аналогічних публічних заходів комерційного, промислового, сільськогосподарського чи ремісничого характеру, крім тих, які організовуються в приватних цілях у комерційних приміщеннях або магазинах і мають своєю метою продаж іноземних товарів, якщо протягом таких заходів товари залишається під митним контролем.
РОЗДІЛ IV
ПОВЕРНЕННЯ ТА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СПЛАТИ МИТА
Стаття 16. Повернення мита або звільнення від сплати мита
1. Матеріали іншого походження, використані у виробництві товарів, віднесених до глав 50-63 Гармонізованої системи, що походять з Договірної Сторони, для якої видається або складається підтвердження походження згідно з положеннями Розділу V цього Доповнення, не можуть бути предметом повернення мита або звільнення від сплати мита будь-якого типу в Договірній Стороні-експортері.
2. Заборона, що міститься в пункті 1, стосується будь-якої домовленості про повне чи часткове відшкодування, звільнення від сплати чи несплату мита й митних зборів, які мають еквівалентну дію, що застосовується в Договірній Стороні-експортері до матеріалів, які використовуються у виробництві, якщо таке відшкодування, звільнення від сплати чи несплата застосовується формально чи фактично, коли товари, вироблені з цих матеріалів, експортуються, а не залишаються для використання в цій країні.
3. Експортер товарів, щодо яких вимагається підтвердження походження, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів надати всі належні документи на підтвердження того, що мито, сплачене за матеріали іншого походження, використані у виробництві цих товарів, не було повернуто, і що всі митні платежі та збори, що мають еквівалентний ефект, які мають бути сплачені за такі матеріали, дійсно сплачено.
4. Заборона, що міститься в пункті 1 цієї Статті, не повинна застосовуватись у торгівлі між Договірними Сторонами товарами, які отримали статус походження шляхом застосування кумуляції походження, передбаченої пунктами 4 або 5 Статті 7.
5. Заборона, що міститься в пункті 1 цієї Статті, не повинна застосовуватись у двосторонній торгівлі між Швейцарією (включаючи Ліхтенштейн), Ісландією, Норвегією, Туреччиною або Європейським Союзом, з однієї сторони, та будь-яким учасником Барселонського процесу, крім Туреччини та Ізраїлю, з іншої сторони, якщо товари вважаються такими, що походять з Договірної Сторони-експортера чи імпортера без застосування кумуляції з матеріалами, які походять з будь-якої іншої Договірної Сторони.
6. Заборона, що міститься в пункті 1 цієї Статті, не повинна застосовуватись у двосторонній торгівлі між Договірними Сторонами, що є країнами-членами Угоди про створення зони вільної торгівлі між арабськими країнами Середземномор'я (Агадірська угода), якщо товари вважаються такими, що походять з однієї з цих країн без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з будь-якої іншої Договірної Сторони.
РОЗДІЛ V
ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПРО ПОХОДЖЕННЯ
Стаття 17. Загальні вимоги
1. Товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, під час їх ввезення в іншу Договірну Сторону підпадають під дію відповідних угод, за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
(a) сертифікат з перевезення товарів EUR.1, зразок якого наведений в Додатку IV до цього Доповнення;
(b) у випадках, вказаних у пункті 1 Статті 18, декларація (далі - "декларація про походження") долучена експортером до рахунка-фактури, накладної на поставку чи будь-якого іншого комерційного документа, в якому відповідні товари описуються достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації про походження наводиться в Додатку III до цього Доповнення;
2. Незважаючи на положення пункту 1 цієї Статті, товари, що мають походження, у розумінні цієї Конвенції, у випадках, зазначених у Статті 27, підпадають під положення відповідних угод без необхідності подання будь-яких підтверджень походження, вказаних у пункті 1 цієї Статті.
3. Без обмеження положень пункту 1, дві або більше Договірних Сторін можуть домовитися між собою про те, що для преференційної торгівлі між цими Договірними Сторонами підтвердження походження, перелічені в пункті 1 цієї Статті, замінюються заявами про походження, що оформлюються експортерами та реєструються у електронній базі даних відповідно до внутрішнього законодавства цих Договірних Сторін.
Використання заяви про походження, що складається експортерами та реєструється в електронній базі даних, узгоджених двома або більше Договірними Сторонами, не перешкоджає використанню діагональної кумуляції з іншими Договірними Сторонами.
4. Для цілей пункту 1 дві або більше Договірних Сторін можуть домовитися між собою про створення системи, яка дозволяє надавати та/або подавати підтвердження походження, перелічені в пункті 1, в електронній формі.
5. З метою застосування Статті 7, у разі застосування пункту 4 Статті 8, експортер, зареєстрований у Договірній Стороні, який надає або запитує про надання підтвердження походження на підставі іншого підтвердження походження, без нанесення напису відповідно до пункту 3 Статті 8, вживає усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб умови застосування кумуляції було виконано, і повинен бути готовий подати всі відповідні документи до митних органів.
Стаття 18. Умови оформлення декларації про походження
1. Декларація про походження, зазначена в пункті 1(b) Статті 17, може бути складена:
(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 19, або
(b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше наборів товарів, які походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
2. Декларація про походження може бути складена, якщо відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони, та відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.