Імплементаційний Регламент Ради (ЄС) № 282/2011 від 15 березня 2011 року про встановлення імплементаційних інструментів для Директиви 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість

(p) послуги посередників щодо продажу нерухомого майна, надання нерухомого майна в оренду або лізинг, встановлення або передачі прав на певні часток у нерухомому майні або речових прав на нерухоме майно (незважаючи на те, чи вважається зазначене майно матеріальним майном), інші ніж послуги посередників, зазначені в пункті (d) параграфа 3;

(q) юридичні послуги, що стосуються передачі права на нерухоме майно, встановлення або передачі прав на певні частки у нерухомому майні або речових прав на нерухоме майно (незважаючи на те, чи вважається зазначене майно матеріальним майном), такі як нотаріальна робота або укладення договору про продаж або придбання нерухомого майна, навіть якщо основну операцію, що її наслідком є зміна юридичного статусу зазначеного майна, не здійснено.

3. Параграф 1 не охоплює таке:

(a) складання планів споруди або її частин, що не призначені для певної земельної ділянки;

(b) зберігання товарів у нерухомому майні, якщо не виокремлено певної частина нерухомого майна для виключного користування замовником;

(c) надання рекламних послуг, навіть якщо вони включають використання нерухомого майна;

(d) послуги посередників щодо розміщення в готельному секторі або в секторах з подібною функцією, таких як табори для відпочинку або зони відпочинку, облаштованих для використання як кемпінги, якщо посередник діє від імені та за дорученням іншої особи;

(e) надання стенду на ярмарку або місця на виставці разом із наданням інших пов'язаних послуг для демонстрації експонентом товарів, таких як оформлення стенду, перевезення та зберігання товарів, надання техніки, прокладання кабелів, страхування та реклама;

(f) встановлення або монтаж, технічне обслуговування та ремонт, інспектування або нагляд за технікою та обладнанням, що не є частиною нерухомого майна і не стає нею;

(g) управління портфелем інвестицій у нерухоме майно;

(h) юридичні послуги, інші ніж послуги, зазначені в пункті (q) параграфа 2, пов'язані з договорами, в тому числі поради щодо умов укладання договорів про передачу нерухомого майна, або щодо виконання таких договорів, або для доказу існування таких договорів, якщо зазначені послуги не пов'язані виключно з передачею права власності на нерухоме майно.

Якщо обладнання надається замовникові виключно для цілей виконання робіт із нерухомим майном, таку операцію вважають виключно наданням послуг, пов'язаних із нерухомим майном, якщо надавач несе відповідальність за здійснення відповідних робіт.

Якщо надавач надає замовнику обладнання, а також достатній персоналом для його функціонування з метою виконання робіт, вважають, що він несе відповідальність за виконання таких робіт. Припущення щодо відповідальності надавача за виконання робіт може бути відхилене будь-якими відповідними фактичними та юридичними засобами.

Для цілей визначення місця надання оподатковуваною особою, яка діє від свого імені, телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або послуг, що їх надають електронними засобами, разом із послугами з розміщення в готельному секторі або в секторах з подібними функціями, таких як табори відпочинку або зони відпочинку, облаштованих для використання як кемпінги, зазначені послуги вважають такими, що надаються у таких місцях.

1. Послуги, пов'язані з допуском до культурних, мистецьких, спортивних, наукових, освітніх, розважальних або подібних заходів, зазначені в статті 53 Директиви 2006/112/ЄС, включають надання послуг, істотними характеристиками яких є надання допуску на захід в обмін на квиток або оплату, в тому числі оплату у вигляді підписки, сезонного квитка або періодичного внеску.

2. Параграф 1 застосовують, зокрема, до:

(a) права допуску на шоу, театральні вистави, циркові вистави, ярмарки, парки розваг, концерти, виставки та інші подібні культурні заходи;

(b) права допуску на спортивні заходи, такі як матчі та змагання;

(c) права допуску на освітні та наукові заходи, такі як конференції та семінари.

3. Параграф 1 не застосовують до використання приміщень, таких як гімнастичні зали, в обмін на оплату.

Допоміжні послуги, зазначені в статті 53 Директиви 2006/112/ЄС, включають послуги, безпосередньо пов'язані з правом допуску на культурні, мистецькі, наукові, освітні, розважальні або подібні заходи, що їх надають окремо за плату особам, які відвідують захід.

Зазначені допоміжні послуги включають, зокрема, користування гардеробними кімнатами або санітарними приміщеннями, але не включають власне надання посередниками послуг, пов'язаних із продажем квитків.

На надання послуг з продажу квитків, що надають доступ на культурний, мистецький, спортивний, науковий, освітній, розважальний або подібний захід через посередника, що діє від свого імені, але за дорученням організатора, або оподатковуваною особою, іншою ніж організатор, що діє від свого імені, поширюється дія статей 53 і 54(1) Директиви 2006/112/ЄС.

Окрім випадків, коли товари після монтажу стають частиною нерухомого майна, місцем надання послуг неоподатковуваній особі, що передбачає виключно здійснення монтажу оподатковуваною особою різних деталей машини, що їх усі разом було їй надано її замовником, визначають відповідно до статті 54 Директиви 2006/112/ЄС.

Ділянку пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства, відповідно до статті 57 Директиви 2006/112/ЄС, визначають відстанню, яку подолав транспортний засіб, а не відстанню, яку подолав кожний пасажир.

До надання ресторанних або кейтерингових послуг на ділянці пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства, застосовують статтю 57 Директиви 2006/112/ЄС.

До надання ресторанних або кейтерингових послуг поза ділянкою пасажирського перевезення, але на території держави-члена або третьої країни чи третьої території, застосовують статтю 55 зазначеної Директиви.

Місце надання ресторанних або кейтерингових послуг, яке здійснюють в межах Співтовариства частково на ділянці пасажирського перевезення в межах Співтовариства, а частково поза такою ділянкою, але на території держави-члена, визначають у повному обсязі відповідно до правил визначення місця надання послуг, застосовних на момент початку надання ресторанної або кейтерингової послуги.

1. "Транспортні засоби", відповідно до статті 56 і пункту (g) першого параграфа статті 59 Директиви 2006/112/ЄС, включають механічні або немеханічні засоби пересування, інше обладнання та пристрої, призначені для перевезення осіб або предметів з одного місця до іншого, які урухомлюються транспортними засобами шляхом тягнення або штовхання, та які зазвичай спроектовані для використання та фактично здатні до використання з метою перевезення.

2. Транспортні засоби, зазначені в параграфі 1, включають, зокрема, такі:

(a) наземні транспортні засоби, такі як автомобілі, мотоцикли, велосипеди, мотоцикли з коляскою та фургони;

(b) причепи та напівпричепи;

(c) залізничні вагони;

(d) судна;

(e) повітряні судна;

(f) транспортні засоби, спеціально призначені для перевезення хворих чи поранених осіб;

(g) сільськогосподарські трактори та інша сільськогосподарська техніка;

(h) візки для інвалідів з механічним або електронним керуванням.

3. Засоби пересування, які постійно перебувають у стані, що унеможливлює їх рух, і контейнери не вважають транспортними засобами в розумінні параграфа 1.

1. Для цілей застосування статті 56 Директиви 2006/112/ЄС, тривалість безперервного володіння або використання транспортного засобу, що є предметом винаймання, визначають на основі договору між залученими сторонами.

Договір слугує припущенням, яке може бути відхилене будь-якими фактичними та юридичними засобами, для встановлення фактичної тривалості безперервного володіння або використання.

Факт перевищення договірного періоду короткострокового винаймання в розумінні статті 56 Директиви 2006/112/ЄС у зв'язку з форс-мажорними обставинами не впливає на визначення тривалості безперервного володіння або використання транспортного засобу.

2. Якщо винаймання того самого транспортного засобу охоплено послідовними договорами між тими самими сторонами, його тривалість дорівнює тривалості безперервного володіння або використання транспортного засобу, передбаченої договорами в цілому.

Для цілей застосування першого підпараграфа, договір і його продовження вважають послідовними договорами.

Однак, до уваги не беруть тривалість короткострокового договору винаймання або договорів, які передують договору, що його вважають довгостроковим договором винаймання, за умови відсутності недобросовісної практики.

3. За умови відсутності недобросовісної практики, послідовні договори між тими самими сторонами щодо різних транспортних засобів не вважають послідовними договорами для цілей параграфа 2.

Місцем фактичного передання транспортного засобу в розпорядження замовника відповідно до статті 56(1) Директиви 2006/112/ЄС вважають місце, в якому замовник або третя сторона, що діє від його імені, набуває його у фактичне володіння.

На надання послуг перекладу текстів неоподатковуваній особі, що має осідок за межами Співтовариства, поширюється дія пункту (c) першого параграфа статті 59 Директиви 2006/112/ЄС.

Якщо постачальник товарів або надавач послуг у якості умови приймання платежів кредитною або дебетовою карткою вимагає від замовника сплати певної суми йому або іншому підприємству, і якщо тип платежу не впливає на загальну суму, що її має сплатити замовник, така сума є невід'ємною частиною оподатковуваної суми за постачання товарів і надання послуг відповідно до статей 73-80 Директиви 2006/112/ЄС.

"Надання послуг розміщення в будинках відпочинку", відповідно до пункту 12 додатка III до Директиви 2006/112/ЄС, включає оренду тентів, фургонів або мобільних помешкань, встановлених у кемпінгах, що їх використовують як житло.

Послуги з професійної підготовки або перепідготовки, які надають відповідно до умов, встановлених у пункті (i) статті 132 (1) Директиви 2006/112/ЄС, включають навчання, що безпосередньо стосується торгівлі або професії, а також будь-яке навчання, спрямоване на отримання або підвищення знань для професійних цілей. Тривалість курсу професійної підготовки або перепідготовки не має значення для цієї мети.

Звільнення, зазначені в пункті (e) статті 135 (1) Директиви 2006/112/ЄС, не застосовують до платинових зливків.

1. Для цілей застосування звільнень від оподаткування, встановлених у статті 138 Директиви 2006/112/ЄС, припускають, що товари були відправлені або перевезені з держави-члена до місця призначення за межами її території, але в межах Співтовариства, в будь-якому з таких випадків:

(a) продавець вказує, що товари були відправлені або перевезені ним або третьою стороною за його дорученням, або продавець має принаймні два несуперечливих докази, зазначені в пункті (a) параграфа 3, що їх було надано двома різними, незалежними одна від одної сторонами - продавцем і набувачем, або продавець має будь-які документи, зазначені в пункті (a) параграфа 3, разом із будь-яким несуперечливим доказом, зазначеним у пункті (b) параграфа 3, який підтверджує відправлення або перевезення, що їх було надано двома різними, незалежними одна від одної сторонами - продавцем і набувачем;

(b) продавець має у розпорядженні таке:

(i) письмову заяву від набувача, в якій вказано, що товари були відправленій або перевезені набувачем, або третьою стороною від імені набувача, та в якій вказується держава-член призначення товарів. У такій письмовій заяві зазначається: дата видачі; найменування та адреса набувача; кількість та характер товару; дата та місце прибуття товару; в разі постачання транспортних засобів - ідентифікаційні номери транспортних засобів; ідентифікаційні дані особи, яка приймає товар за дорученням набувача; та

(ii) принаймні два несуперечливих докази, зазначені в пункті (a) параграфа 3, що їх було надано двома різними, незалежними одна від одної сторонами - продавцем і набувачем, або будь-який доказ, зазначений у пункті (a) параграфа 3, разом із будь-яким не суперечливим доказом, зазначеним у пункті (b) параграфа 3, який підтверджує відправлення або перевезення, що їх було надано двома різними, незалежними одна від одної сторонами - продавцем і набувачем.

Набувач повинен надати продавцю письмову заяву, зазначену в пункті (b)(i), до десятого дня місяця, що настає після постачання.

2. Податковий орган може відхилити припущення, зроблене відповідно до параграфа 1.

3. Для цілей параграфа 1, доказом відправлення або перевезення вважають таке:

(a) документи, що стосуються відправлення або перевезення товарів, такі як підписана накладна або товарно-транспортна накладна, коносамент, рахунок-фактура на авіаперевезення або рахунок-фактура від перевізника товарів;

(b) такі документи:

(i) страховий поліс щодо відправлення або перевезення товарів, або банківські документи, що підтверджують оплату відправлення або перевезення товарів;

(ii) офіційні документи, видані органом публічної влади, таким як нотаріус, що підтверджують прибуття товарів до держави-члена призначення;

(iii) квитанція, видана власником складу в державі-члені призначення, що підтверджує зберігання товарів у такій державі-члені.

Звільнення, визначене в статті 144 Директиви 2006/112/ЄС, повинно застосовуватися до транспортних послуг, пов'язаних із ввозом рухомого майна під час зміни місця проживання.

"Транспортні засоби для приватних цілей", як зазначено в пункті (b) статті 146 (1) Директиви 2006/112/ЄС, включають транспортні засоби, які використовуються для некомерційних цілей особами, іншими ніж фізичні особи, такими як органи публічного права в розумінні статті 13 зазначеної Директиви, а також асоціаціями.

Для визначення перевищення граничного значення, встановленого державою-членом відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 147(1) Директиви 2006/112/ЄС, як умови застосування звільнення від оподаткування товарів, перевезення яких здійснюється в особистому багажі пасажирів, розрахунок повинен ґрунтуватися на вартості згідно з рахунком-фактурою. Сукупна вартість декількох товарів може вказуватися лише якщо всі зазначені товари включено в один рахунок-фактуру, виданий тією самою оподатковуваною особою, яка постачає товари одному замовникові.

Звільнення від оподаткування, зазначене в статті 151 Директиви 2006/112/ЄС, повинно також застосовуватися до послуг, що їх надають електронними засобами, якщо їх надано оподатковуваній особі, до якої застосовується спеціальна схема для послуг, що їх надають електронними засобами, відповідно до статей 357-369 зазначеної Директиви.

1. Для цілей застосування пункту (g) статті 143 (1) і пункту (b) першого підпараграфа статті 151(1) Директиви 2006/112/ЄС, для визнання міжнародним органом, що повинен бути створений як Європейський дослідницький консорціум у сфері інфраструктури (ЄДКІ) відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 723/2009 від 25 червня 2009 року про правову рамку Співтовариства щодо Європейського дослідницького консорціуму у сфері інфраструктури (ЄДКІ) (-5), повинні виконуватися всі наведені нижче умови:

(a) він повинен мати власну правосуб'єктність та повну правоздатність;

(b) він повинен бути створений відповідно до права Європейського Союзу та підпорядковуватися йому;

(c) його членами повинні бути держави-члени та, у відповідних випадках, треті країни й міжурядові організації, за винятком приватних організацій;

(d) він повинен мати чітко визначені законні цілі, досягнення яких відбувається спільними зусиллями та які за своєю сутністю не є економічними за природою.

2. Звільнення від оподаткування, зазначене в пункті (g) статті 143 (1) і пункті (b) першого підпараграфа статті 151(1) Директиви 2006/112/ЄС, застосовують до ЄДКІ, зазначеного в параграфі 1, якщо його визнано міжнародним органом державою-членом ведення діяльності.

Обмеження та умови такого звільнення повинні визначатися угодою між членами ЄДКІ відповідно до пункту (d) статті 5(1) Регламенту (ЄС) № 723/2009. У випадках, коли товари не відправляють або не перевозять з держави-члена, в якій відбувається постачання, та у випадку послуг, звільнення від оподаткування може надаватися шляхом відшкодування ПДВ відповідно до статті 151(2) Директиви 2006/112/ЄС.

1. Якщо отримувач постачених товарів або наданих послуг має осідок у Співтоваристві, але не в тій державі-члені, в якій відбувається постачання, сертифікат про звільнення від сплати ПДВ та/або акцизного збору, зазначений у додатку II до цього Регламенту, повинен, відповідно до пояснювальних приміток, визначених у додатку до такого сертифіката, слугувати підтвердженням того, що до операції застосовують звільнення від оподаткування відповідно до статті 151 Директиви 2006/112/ЄС.

У разі використання такого сертифіката, держава-член, у якій отримувач постачених товарів або наданих послуг має осідок, може ухвалити рішення про застосування єдиного сертифіката про звільнення від сплати ПДВ та акцизного збору або про застосування двох окремих сертифікатів.

2. Сертифікат, зазначений у параграфі 1, повинен мати штамп компетентних органів держава-члена ведення діяльності. Однак, якщо товари або послуги призначені для офіційного використання, держави-члени можуть звільнити отримувача від вимоги наявності штампа на сертифікаті відповідно до встановлених ними умов. Звільнення від оподаткування може бути відкликано у випадку зловживання (недобросовісної практики).

Держави-члени повинні повідомити Комісію про контактний пункт, призначений для визначення служб, відповідальних за проставляння штампа на сертифікаті, та міру, в якій вони звільнюють від наявності штампа на сертифікаті. Комісія повинна повідомити інші держави-члени про інформацію, отриману від держав-членів.

3. Якщо держава-член, в якій відбувається постачання товарів або надання послуг, застосовує пряме звільнення від оподаткування, постачальник товарів або надавач послуг повинен отримати сертифікат, зазначений у параграфі 1 цієї статті, від отримувача товарів або послуг, та зберігати його як свій обліковий документ. Якщо звільнення від оподаткування надається шляхом відшкодування ПДВ відповідно до статті 151(2) Директиви 2006/112/ЄС, сертифікат повинен долучатися до запиту на відшкодування, поданого до відповідної держави-члена.

Якщо держава-член ввозу впровадила електронну систему для виконання митних формальностей, термін "документ про ввіз" у пункті (e) статті 178 Директиви 2006/112/ЄС охоплює електронні версії таких документів за умови, що вони уможливлюють застосування права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання.

1. Для цілей застосування статті 192a Директиви 2006/112/ЄС, фіксований осідок оподатковуваної особи повинен братися до уваги лише тоді, коли він характеризується достатнім рівнем постійності та належною структурою людських і технічних ресурсів для уможливлення постачання товарів і надання послуг, в яке він втручається.

2. Якщо оподатковувана особа має фіксований осідок на території держави-члена, в якій ПДВ підлягає сплаті, такий осідок вважають таким, що не втручається в постачання товарів або надання послуг у розумінні пункту (b) статті 192 a Директиви 2006/112/ЄС, окрім випадків, коли технічні і людські ресурси такого фіксованого осідку використовуються для здійснення операцій, що є невід'ємною частиною оподатковуваного постачання таких товарів і надання таких послуг, що його виконують у такій державі-члені до або протягом здійснення такого постачання чи надання.

Якщо ресурси фіксованого осідку використовуються виключно для цілей адміністративної підтримки, таких як ведення бухгалтерського обліку, виставлення рахунків-фактур і стягнення заборгованості, їх не вважають використаними для здійснення постачання товарів або надання послуг.

Однак, якщо рахунок-фактура виставлений за ідентифікаційним номером платника ПДВ, присвоєного державою-членом фіксованому осідку, такий фіксований осідок вважають таким, що втрутився в постачання товарів або надання послуг, здійснене в зазначеній державі-члені, за відсутності доказів про протилежне.

Якщо оподатковувана особа має місце ведення господарської діяльності на території держави-члена, в якій ПДВ підлягає сплаті, статтю 192a Директиви 2006/112/ЄС не застосовують незалежно від втручання такого місця ведення господарської діяльності в постачання товарів або надання послуг, яке вона здійснює у такій державі-члені.

1. Реєстр, зазначений у статті 243(3) Директиви 2006/112/ЄС, який веде кожна оподатковувана особа, що здійснює переміщення товарів у режимі складу тимчасового зберігання, повинен містити таку інформацію:

(a) державу-член, з якої товари були відправлені або перевезені, а також дату відправлення або перевезення товарів;

(b) ідентифікаційний номер платника ПДВ оподатковуваної особи, для якої призначені товари, виданий державою-членом, до якої товари відправляються або перевозяться;

(c) державу-член, до якої товари відправляють або перевозять, ідентифікаційний номер платника ПДВ власника складу, адресу складу, на якому зберігаються товари після прибуття, та дату прибуття товарів на склад;

(d) вартість, опис та кількість товарів, що надійшли на склад;

(e) ідентифікаційний номер платника ПДВ оподатковуваної особи, що заміщує особу, зазначену в пункті (b) цього параграфа, на умовах, встановлених у статті 17a(6) Директиви 2006/112/ЄС;

(f) оподатковувану суму, опис та кількість постачених товарів, а також дату здійснення постачання товарів, зазначених у пункті (a) статті 17a(3) Директиви 2006/112/ЄС, та ідентифікаційний номер платника ПДВ покупця;

(g) оподатковувану суму, опис та кількість постачених товарів, а також дату виникнення будь-якої умови та відповідної підстави згідно зі статтею 17a(7) Директиви 2006/112/ЄС;

(h) вартість, опис та кількість повернутих товарів, а також дату повернення товарів відповідно до статті 17a(5) Директиви 2006/112/ЄС.

2. Реєстр, зазначений у статті 243(3) Директиви 2006/112/ЄС, який веде кожна оподатковувана особа, якій постачаються товари в режимі складу тимчасового зберігання, повинен містити таку інформацію:

(a) ідентифікаційний номер платника ПДВ оподатковуваної особи, яка здійснює переміщення товарів у режимі складу тимчасового зберігання;

(b) опис та кількість товарів, які призначені для неї;

(c) дату прибуття призначених для неї товарів на склад;

(d) оподатковувану суму, опис та кількість постачених їй товарів, а також дату здійснення придбання в межах Співтовариства товарів, зазначених у пункті (b) статті 17a(3) Директиви 2006/112/ЄС;

(e) опис та кількість товарів, а також дату вивезення товарів зі складу за наказом оподатковуваної особи, зазначеної в пункті (a);

(f) опис та кількість пошкоджених або зниклих товарів, а також дату пошкодження, втрати або крадіжки товарів, що раніше надійшли на склад, або дату виявлення пошкоджених або зниклих товарів.

Якщо відправлення або перевезення товарів здійснюється в режимі складу тимчасового зберігання власнику складу, іншому ніж оподатковувана особа, для якої призначене постачання товарів, реєстр такої оподатковуваної особи не обов'язково повинен містити інформацію, зазначену в пунктах (c), (e) і (f) першого підпараграфа.

Для операцій, зазначених у статті 262 Директиви 2006/112/ЄС, оподатковувані особи, яким були присвоєні ідентифікаційні номери платників ПДВ відповідно до статті 214 зазначеної Директиви, та неоподатковувані юридичні особи, які повинні бути ідентифіковані для цілей ПДВ, що діють як такі, повинні негайно повідомити постачальників товарів і надавачів послуг про свої ідентифікаційні номери платників ПДВ.

Оподатковувані особи, зазначені в пункті (b) статті 3 (1) Директиви 2006/112/ЄС, що мають право на звільнення від оподаткування під час придбання ними товарів в межах Співтовариства відповідно до першого параграфа статті 4 цього Регламенту, не зобов'язані повідомляти постачальників товарів про свої ідентифікаційні номери платників ПДВ, якщо такі ідентифікаційні номери платників ПДВ були їм присвоєні відповідно до статті 214(1)(d) або (e) зазначеної Директиви.

"Маси, прийняті на ринку дорогоцінних металів", відповідно до пункту (1) статті 344 (1) Директиви 2006/112/ЄС, щонайменше охоплюють одиниці та маси, якими торгують відповідно до додатка III до цього Регламенту.

Для цілей встановлення списку золотих монет, зазначеного в статті 345 Директиви 2006/112/ ЄС, "ціною" та "ринковою вартістю", згідно з пунктом (2) статті 344 (1) зазначеної Директиви, вважають ціну та ринкову вартість на 1 квітня кожного року. Якщо 1 квітня не припадає на день, на який такі значення встановлюються, застосовують значення, встановлені наступного дня.

Для цілей цієї секції застосовують такі терміни та означення:

(1) "схема поза межами Союзу" означає спеціальну схему для надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, зазначених у секції 2 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, оподатковуваними особами, що не мають осідку в Співтоваристві;

(2) "схема в межах Союзу" означає спеціальну схему для надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг оподатковуваними особами, що мають осідок у Співтоваристві, але не мають осідку в державі-члені споживання, як передбачено в секції 3 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС;

(3) "спеціальна схема" може означати "схему поза межами Союзу" та/або "схему в межах Союзу" залежно від контексту;

(4) "оподатковувана особа" означає оподатковувану особу, що не має осідку в Співтоваристві, відповідно до пункту (1) статті 358 a Директиви 2006/112/ЄС, або оподатковувану особу, що не має осідку в державі-члені споживання, відповідно до пункту (1) першого параграфа статті 369a зазначеної Директиви.

Якщо оподатковувана особа, що застосовує схему в межах Союзу, веде господарську діяльність у Співтоваристві, державу-член, у якій вона веде свою господарську діяльність, вважають державою-членом ідентифікації.

Якщо оподатковувана особа, що застосовує схему в межах Союзу, веде господарську діяльність поза межами Співтовариства, але має більш ніж один фіксований осідок у Співтоваристві, вона може обрати будь-яку державу-член, у якій вона має фіксований осідок, державою-членом ідентифікації відповідно до другого параграфа статті 369a Директиви 2006/112/ЄС.

Схему в межах Союзу не застосовують до надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг у державі-члені, в якій оподатковувана особа веде господарську діяльність або має фіксований осідок. Компетентний податковий орган такої держави-члена повідомляють про надання відповідних послуг у декларації з ПДВ відповідно до статті 250 Директиви 2006/112/ЄС.

Якщо оподатковувана особа повідомляє державу-член ідентифікації про намір скористатися однією зі спеціальних схем, таку спеціальну схему застосовують з першого дня наступного календарного кварталу.

Однак, якщо перше надання послуг, що повинне бути охоплене такою спеціальною схемою, відбувається до дати, зазначеної в першому параграфі, спеціальна схему застосовують з дати першого постачання, за умови, що оподатковувана особа повідомляє державу-член ідентифікації про початок своєї діяльності, яка буде охоплена схемою, не пізніше ніж на десятий день наступного місяця після першого надання послуг.

Держава-член ідентифікації визначає оподатковувану особу, що застосовує схему в межах Союзу, за допомогою її ідентифікаційного номера платника ПДВ відповідно до статей 214 і 215 Директиви 2006/112/ЄС.

1. Якщо оподатковувана особа, що застосовує схему в межах Союзу, більше не відповідає умовам означення, наведеним у пункті 2 першого параграфа статті 369a Директиви 2006/112/ ЄС, держава-член, у якій її було ідентифіковано, припиняє бути державою-членом ідентифікації. Якщо така оподатковувана особа й надалі відповідає умовам застосування такої спеціальної схеми, щоб продовжувати її застосовування, вона повинна визначити новою державою-членом ідентифікації державу-член, у якій вона веде господарську діяльність, або якщо вона не веде господарську діяльність в межах Співтовариства, - державу-член, в якій вона має фіксований осідок.

2. При зміні держави-члена ідентифікації відповідно до параграфа 1, таку зміну застосовують із дати, з якої оподатковувана особа припиняє вести господарську діяльність або мати фіксований осідок у державі-члені, що її було раніше визначено державою ідентифікації.

Оподатковувана особа, що застосовує спеціальну схему, може припинити її застосування незалежно від того, чи продовжує вона надавати послуги, які можуть підпадати під таку спеціальну схему. Оподатковувана особа повинна повідомити державу-член ідентифікації принаймні за 15 днів до кінця календарного кварталу, що передує тому, в якому вона бажає припинити застосування схеми. Припинення набуває чинності з першого дня наступного календарного кварталу.

Податкові зобов'язання з ПДВ щодо надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, що виникають після дати набуття чинності припиненням, повинні виконуватися безпосередньо перед податковими органами відповідної держави-члена споживання.

Якщо оподатковувана особа припиняє застосовувати спеціальну схему відповідно до першого параграфа, її вилучають із застосування такої схеми у будь-якій державі-члені протягом двох календарних кварталів з дати припинення застосування схеми.

1. Оподатковувана особа повинна не пізніше ніж на десятий день наступного місяця повідомляти державу-член ідентифікації за допомогою електронних засобів про:

- припинення своєї господарської діяльності, охопленої спеціальною схемою,

- будь-які зміни в її діяльності, охоплені спеціальною схемою, якщо вона більше не відповідає умовам застосування такої спеціальної схеми, та

- будь-які зміни щодо раніше наданої інформації державі-члену ідентифікації.

2. При зміні держави-члена ідентифікації відповідно до статті 57f, оподатковувана особа повинна повідомити обидві відповідні держави-члени про зміну не пізніше ніж на десятий день місяця, наступного за місяцем, в якому відбулася зміна осідку. Вона повинна повідомити нову державу-член ідентифікації про реєстраційні дані, які підлягають повідомленню при застосуванні спеціальної схеми оподатковуваною особою вперше.

Якщо принаймні один із критеріїв вилучення, зазначений у статті 363 або статті 369e Директиви 2006/112/ЄС, застосовується до оподатковуваної особи, що використовує одну зі спеціальних схем, держава-член ідентифікації повинна вилучити таку оподатковувану особу з такої схеми.

Тільки держава-член ідентифікації може вилучити оподатковувану особу із застосування однієї зі спеціальних схем.

Держава-член ідентифікації повинна обґрунтовувати своє рішення про вилучення на підставі будь-якої наявної інформації, в тому числі інформації, наданої іншою державою-членом.

Вилучення набуває чинності з першого дня календарного кварталу після дня, в який рішення про вилучення було надіслано оподатковуваній особі електронними засобами.

Однак, якщо підставою вилучення є зміна місця ведення господарської діяльності або фіксованого осідку, вилучення набуває чинності з дати такої зміни.

Оподатковувану особу, що застосовує спеціальну схему, яка протягом восьми кварталів поспіль не надавала послуг, охоплених такою схемою, в будь-якій державі-члені споживання, вважають такою, що припинила ведення оподатковуваних видів діяльності в розумінні пункту (b) статті 363 або пункту (b) статті 369 e Директиви 2006/112/ЄС відповідно. Припинення не повинно унеможливлювати повторне застосування нею спеціальної схеми, якщо вона повторно розпочне ведення господарської діяльності, охопленої такою схемою.

1. Якщо оподатковувана особа вилучена з однієї зі спеціальних схем за постійне недотримання правил, пов'язаних з такою схемою, така оподатковувана особа залишається вилученою із застосування будь-якої схеми в будь-якій державі-члені протягом восьми календарних кварталів після кварталу, в якому така оподатковувану особа була вилучена.

2. Оподатковувану особу вважають такою, що постійно не дотримується правил, пов'язаних із однією зі спеціальних схем у розумінні пункту (d) статті 363 або пункту (d) статті 369 e Директиви 2006/112/ЄС, принаймні у таких випадках:

(a) якщо нагадування, відповідно до статті 60a, надсилалися їй державою-членом ідентифікації безпосередньо протягом трьох попередніх календарних кварталів, а декларація з ПДВ не була надана за жодний із таких календарних кварталів протягом 10 днів після надіслання нагадування;

(b) якщо нагадування, відповідно до статті 63a, надсилалися їй державою-членом ідентифікації протягом трьох послідовних попередніх календарних кварталів, а повна задекларована сума ПДВ не була нею сплачена за жодний із таких календарних кварталів протягом 10 днів після надіслання нагадування, окрім випадків, коли залишкова неоплачена сума не перевищує 100 євро за кожен календарний квартал;

(c) якщо після отримання запиту від держави-члена ідентифікації або держави-члена споживання і через місяць після наступного нагадування державою-членом ідентифікації вона не надала доступу в електронній формі до записів, зазначених у статтях 369 і 369k Директиви 2006/112/ЄС.

Оподатковувана особа, яка була вилучена з однієї зі спеціальних схем, повинна виконувати всі податкові зобов'язання з ПДВ щодо надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, що виникають після дати набуття чинності припиненням, перед податковими органами зазначеної держави-члена споживання.

1. Будь-який період подання декларації з ПДВ у розумінні статті 364 або 369f Директиви 2006/112/ЄС вважають окремим періодом подання декларації.

2. Якщо, відповідно до другого параграфа статті 57d, спеціальна схема застосовується з дати першого надання послуг, оподатковувана особа повинна подати окрему декларацію з ПДВ за календарний квартал, протягом якого було здійснено перше надання.

3. Якщо оподатковувана особа була зареєстрована за кожною зі спеціальних схем протягом періоду подання декларації з ПДВ, вона повинна подати декларацію з ПДВ і здійснити відповідні платежі на користь держави-члена ідентифікації за кожною схемою стосовно здійснених надань послуг і періодів, охоплених такою схемою.

4. При зміні держави-члена ідентифікації відповідно до статті 57f після першого дня відповідного календарного кварталу оподатковувана особа повинна подати декларацію з ПДВ і здійснити відповідні платежі як на користь попередньої держави-члена ідентифікації, так і на користь нової держави-члена ідентифікації за надання послуг у відповідних періодах, протягом яких держави-члени були державами-членами ідентифікації.

Якщо оподатковувана особа, що застосовує спеціальну схему, не надавала послуг у будь-якій державі-члені споживання за спеціальною схемою протягом періоду подання декларації з ПДВ, вона повинна подати декларацію з ПДВ, що засвідчує відсутність надання послуг у відповідному періоді (нульова декларація з ПДВ).

Суми в деклараціях з ПДВ, складених за спеціальними схемами, не можна округлювати в бік збільшення чи зменшення до найближчої цілої грошової одиниці. Звітуванню і сплаті підлягає точна сума ПДВ.

Держава-член ідентифікації повинна за допомогою електронних засобів нагадати оподатковуваним особам, які не подали декларації з ПДВ відповідно до статті 364 або 369f Директиви 2006/112/ЄС, про обов'язок подати таку декларацію. Держава-член ідентифікації повинна видати нагадування на десятий день після дня, коли належало подати декларацію з ПДВ, та повинна повідомити за допомогою електронних засобів інші держави-члени про те, що було видано нагадування.

Зазначена держава-член споживання несе відповідальність за будь-які подальші нагадування та заходи з оцінювання та стягування ПДВ.

Незважаючи на всі видані нагадування та будь-які заходи, вжиті державою-членом споживання, оподатковувана особа зобов'язана подавати декларацію з ПДВ державі-члену ідентифікації.

1. Зміни числових значень у декларації з ПДВ після її подання повинні вноситися тільки шляхом змін до такої декларації, а не шляхом коригувань у наступній декларації.

2. Зміни, визначені в параграфі 1, повинні подаватися державі-члену ідентифікації за допомогою електронних засобів протягом трьох років з дати, на яку необхідно було подати початкову декларацію.

Однак, зазначене не впливає на правила держави-члена споживання щодо вимірювань та внесення змін.

Якщо оподатковувана особа:

(a) припиняє застосування однієї зі спеціальних схем;

(b) вилучається з однієї зі спеціальних схем; або

(c) змінює державу-член ідентифікації відповідно до статті 57f;

вона повинна подати свою кінцеву декларацію з ПДВ та здійснити відповідний платіж, подати дані про будь-які коригування цифрових значень або несвоєчасне подання попередніх декларацій і здійснити відповідні платежі державі-члену, яка була державою-членом ідентифікації на момент припинення, вилучення або зміни.

Якщо держава-член ідентифікації, що не прийняла євро, визначає, що декларації з ПДВ повинні складатися в її національній валюті, це визначення застосовують до декларацій із ПДВ усіх оподатковуваних осіб, які використовують спеціальні схеми.

Без обмеження третього параграфа статті 63a і статті 63b, оподатковувана особа здійснює будь-які платежі на користь державі-члену ідентифікації.