(a) вплив обумовлених видів діяльності на довкілля в цілому; та
(b) стан імплементації найкращих доступних технік для обумовлених видів діяльності.
В такій оцінці повинен бути врахований висновок форуму, зазначений у статті 13(4).
Глaва III і додаток V цієї Директиви повинні вважатися викладом мінімальних вимог на рівні Союзу для великих спалювальних установок.
Звіт повинен супроводжуватися законодавчою пропозицією, за відповідних обставин. Якщо оцінка, зазначена у другому підпараграфі, визначить таку потребу, законодавча пропозиція повинна включати положення, що встановлюють чи оновлюють мінімальні вимоги на рівні Союзу для значень гранично допустимих викидів та для правил здійснення моніторингу та оцінювання відповідності щодо відповідних видів діяльності.
2. До 31 грудня 2012 року Комісія повинна переглянути необхідність контролю викидів від:
(a) згоряння палива в установках із сукупною розрахунковою тепловою потужністю менше 50 МВт;
(b) інтенсивного вирощування великої рогатої худоби; і
(c) внесення гною.
Комісія повинна відзвітувати про результати такого перегляду Європейському Парламенту і Раді разом із законодавчою пропозицією, за відповідних обставин.
3. До 31 грудня 2011 року Комісія повинна відзвітувати Європейському Парламенту і Раді про встановлення в додатку I:
(a) диференційованих порогових значень потужності для вирощування різних видів свійської птиці, включно з перепелами як окремим випадком;
(b) порогових значень потужності для одночасного вирощування різних типів тварин в межах одного об’єкта.
Комісія повинна відзвітувати про результати такого перегляду Європейському Парламенту і Раді разом із законодавчою пропозицією, за відповідних обставин.
Стаття 74. Внесення змін і доповнень до додатків
Щоб уможливити адаптування положень цієї Директиви до науково-технічного прогресу на основі найкращих доступних технік, Комісія ухвалює делеговані акти відповідно до статті 76 з дотриманням умов, встановлених у статтях 77 і 78 стосовно адаптації частин 3 і 4 додатка V, частин 2, 6, 7 і 8 додатка VI і частин 5, 6, 7 і 8 додатка VII до такого науково-технічного прогресу.
Стаття 75. Процедура комітету
1. Комісії допомагає комітет.
2. У разі покликання на цей параграф, застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.
Період, зазначений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄC, повинен становити 3 місяці.
Стаття 76. Делегування повноважень
1. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 74, повинні бути надані Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 6 січня 2011 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не відкликає їх відповідно до статті 77.
2. Відразу після ухвалення делегованого акту, Комісія надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.
3. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії з дотриманням умов, встановлених у статтях 77 і 78.
Стаття 77. Відкликання делегованих повноважень
1. Делеговані повноваження, зазначені у статті 48(5) і статті 74, можуть бути відкликані у будь-який час Європейським Парламентом або Радою.
2. Установа, яка розпочала внутрішню процедуру для ухвалення рішення щодо відкликання делегованих повноважень, повинна докладати зусиль для інформування іншої установи та Комісії впродовж обґрунтованого строку до ухвалення остаточного рішення, із зазначенням делегованих повноважень, які можуть підлягати відкликанню, та можливих причин для такого відкликання.
3. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності одразу або на пізнішу, зазначену у ньому, дату. Воно не впливає на чинність делегованих актів, що вже введені в дію. Його публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Стаття 78. Заперечення щодо делегованих актів
1. Європейський Парламент або Рада можуть висунути заперечення щодо делегованого акта впродовж двохмісячного періоду з дати повідомлення.
Такий період подовжують ще на 2 місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.
2. Якщо, по закінченню строку, зазначеного у параграфі 1, ні Європейський Парламент, ні Рада не висувають заперечення проти делегованого акта, його публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу, і він набуває чинності на вказану в ньому дату.
Делегований акт може бути опублікований в Офіційному віснику Європейського Союзу і набути чинності до закінчення такого періоду, якщо і Європейський Парламент, і Рада проінформують Комісію про свій намір не висувати заперечень.
3. Якщо Європейський Парламент або Рада заперечують щодо делегованого акта в межах періоду, зазначеного у параграфі 1, він не набуває чинності. Установа, яка заперечує, зазначає причини заперечення щодо делегованого акту.
Стаття 79. Санкції
Держави-члени визначають санкції за порушення національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними. Держави-члени повинні нотифікувати Комісію про такі положення до 7 січня 2013 року та невідкладно повідомляти її про будь-які подальші зміни і доповнення, що впливають на них.
Стаття 80. Транспозиція
1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання вимог статті 2, пунктів (8), (11)-(15), (18)-(23), (26)-(30), (34)-(38) і (41) статті 3, статті 4(2) і (3), статті 7, статей 8 і 10, статті 11(e) і (h), статті 12(1)(e) і (h), статті 13(7), пункту (ii) статті 14(1)(c), пунктів (d), (e), (f) і (h) статті 14(1), статті 14(2)-(7), статті 15(2)-(5), статей 16, 17 і 19, статті 21(2)-(5), статей 22, 23, 24, 27, 28 і 29, статті 30(1), (2), (3), (4), (7) і (8), статей 31, 32, 33, 34, 35, 36, 38 і 39, статті 40(2) і (3), статей 42 і 43, статті 45(1), статті 58, статті 59(5), статті 63, статті 65(3), статей 69, 70, 71, 72 і 79, і першого підпараграфа та пунктів 1.1, 1.4, 2.5(b), 3.1, 4, 5, 6.1(c), 6.4(b), 6.10 і 6.11 додатка I, додатка II, пункту 12 додатка III, додатка V, пункту (b) частини 1, пунктів 2.2, 2.4, 3.1 і 3.2 частини 4, пунктів 2.5 і 2.6 частини 6 і пункту 1.1(d) частини 8 додатка VI, пункту 2 частини 4, пункту 1 частини 5, пункту 3 частини 7 додатка VII, пунктів 1 і 2(c) частини 1, пунктів 2 і 3 частини 2 і частини 3 додатка VIII до 7 січня 2013 року.
Вони повинні розпочати застосування таких положень з тієї ж дати.
Коли держави-члени ухвалюють такі інструменти, останні повинні містити покликання на цю Директиву або таке покликання повинно бути додане до них у випадку їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.
2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері регулювання цієї Директиви.
Стаття 81. Скасування
1. Директиви 78/176/ЄEC, 82/883/ЄEC, 92/112/ЄEC, 1999/13/ЄC , 2000/76/ЄC і 2008/1/ЄC зі змінами і доповненнями, внесеними актами, переліченими у додатку IX, частині A, скасувати з 7 січня 2014 року, без порушення зобов’язань держав-членів щодо граничних строків транспозиції до національного законодавства та застосування директив, зазначених у додатку IX, частині B.
2. Директиву 2001/80/ЄC зі змінами і доповненнями, внесеними актами, переліченими у додатку IX, частині A, скасувати з 1 січня 2016 року, без порушення зобов’язань держав-членів щодо граничних строків транспозиції до національного законодавства та застосування директив, зазначених у додатку IX, частині B.
3. Покликання на скасовані директиви необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву і читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною у додатку X.
Стаття 82. Перехідні положення
1. Щодо об’єктів, які провадять види діяльності, зазначені у додатку I, пункті 1.1 для видів діяльності із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 50 МВт, пунктах 1.2 і 1.3, пункті 1.4(a), пунктах 2.1-2.6, пунктах 3.1-3.5, пунктах 4.1-4.6 для видів діяльності, пов’язаних з виробництвом шляхом хімічного оброблення, пунктах 5.1 і 5.2 для видів діяльності, охоплених Директивою 2008/1/ЄС, пункті 5.3(a)(i) і (ii), пункті 5.4, пункті 6.1(a) і (b), пунктах 6.2 і 6.3, пункті 6.4(a), пункті 6.4(b) для видів діяльності, охоплених Директивою 2008/1/ЄС, пункті 6.4(c) і пунктах 6.5-6.9, що перебувають в експлуатації та мали дозвіл до 7 січня 2013 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до вказаної дати, за умови що такі об’єкти були введені в експлуатацію не пізніше 7 січня 2014 року, держави-члени застосовують закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, ухвалені відповідно до статті 80(1), з 7 січня 2014 року, за винятком глави III і додатка V.
2. Щодо об’єктів, що провадять види діяльності, зазначені у додатку I, пункті 1.1 для видів діяльності із сукупною розрахунковою тепловою потужністю 50 МВт, пункті 1.4(b), пунктах 4.1-4.6 для видів діяльності, пов’язаних з виробництвом шляхом біологічного оброблення, пунктах 5.1 і 5.2 для видів діяльності, не охоплених Директивою 2008/1/ЄС, пункті 5.3(a)(iii)-(v), пункті 5.3(b), пунктах 5.5 і 5.6, пункті 6.1(c), пункті 6.4(b) для видів діяльності, не охоплених Директивою 2008/1/ЄС, і пунктах 6.10 і 6.11, і що знаходяться у експлуатації до 7 січня 2013 року, держави-члени застосовують закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, ухвалені відповідно до цієї Директиви з 7 липня 2015 року, за винятком глав III і IV та додатків V і VI.
3. Щодо установок згоряння, зазначених у статті 30(2), держави-члени з 1 січня 2016 року застосовують закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, ухвалені відповідно до статті 80(1), для забезпечення відповідності главі III та додатку V.
4. Щодо установок згоряння, зазначених у статті 30(3), держави-члени з 7 січня 2013 року більше не застосовують Директиву 2001/80/ЄС.
5. Щодо установок згоряння, які сумісно спалюють відходи, пункт 3.1 частини 4 додатка VI застосовують до такої дати:
(a) 31 грудня 2015 року для установок згоряння, зазначених у статті 30(2);
(b) 6 січня 2013 року для установок згоряння, зазначених у статті 30(3).
6. Пункт 3.2 частини 4 додатка VI застосовують щодо установок згоряння, які сумісно спалюють відходи, з такої дати:
(a) 1 січня 2016 року для установок згоряння, зазначених у статті 30(2)
(b) 7 січня 2013 року для установок згоряння, зазначених у статті 30(3).
7. Статтю 58 застосовують з 1 червня 2015 року. До зазначеної дати речовини або суміші, які через вміст у них летких органічних сполук класифіковані як канцерогенні, мутагенні або репродуктивно токсичні відповідно до Регламенту (ЄС) № 1272/2008 і яким присвоєно або необхідно присвоїти позначення небезпеки H340, H350, H350i, H360D або H360F чи коди ризику R45, R46, R49, R60 або R61, повинні бути замінені, наскільки це можливо, менш шкідливими речовинами чи сумішами у найкоротші можливі строки.
8. Статтю 59(5) застосовують з 1 червня 2015 року. До зазначеної дати викиди або летких органічних сполук, яким присвоєно чи необхідно присвоїти позначення небезпеки H340, H350, H350i, H360D або H360F чи коди ризику R45, R46, R49, R60 або R61, або галогенізованих летких органічних сполук, яким присвоєно чи необхідно присвоїти позначення небезпеки H341 або H351 чи коди ризику R40 або R68, повинні бути контрольовані за умов зарегульованого стану, наскільки це виправдано з технічної та економічної точки зору, щоб убезпечити довкілля та здоров’я населення, і повинні не перевищувати відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у частині 4 додатка VII.
9. Пункт 2 частини 4 додатка VII застосовують з 1 червня 2015 року. До зазначеної дати, щодо галогенізованих летких органічних сполук, яким присвоєно або необхідно присвоїти позначення небезпеки H341 або H351 чи коди ризику R40 або R68, якщо масова витрата суми сполук, що спричиняють позначення небезпеки H341 або H351 або марковання R40 або R68, дорівнює або перевищує 100 г/год., повинно бути дотримане значення гранично допустимих викидів 20 мг/Нм-3. Значення гранично допустимих викидів стосується суми мас окремих сполук.
Стаття 83. Набуття чинності
Ця Директива набуває чинності на 20-й день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Стаття 84. Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
ДОДАТОК I
Категорії видів діяльності, зазначені у статті 10
Порогові значення, наведені нижче, загалом стосуються виробничих потужностей або результатів виробництва. Якщо на одній установці провадиться декілька видів діяльності, що підпадають під один опис виду діяльності з пороговим значенням, потужності таких діяльностей складають в одну суму. Для видів діяльності з поводження з відходами такий розрахунок застосовують на рівні видів діяльності 5.1, 5.3(a) і 5.3(b).
Комісія укладає настанови щодо:
(a) співвідношення між діяльністю з поводження з відходами, описаною у цьому додатку, та видами діяльності, описаними у додатках I і II до Директиви 2008/98/ЄС; та
(b) тлумачення терміну "промисловий масштаб" стосовно опису видів діяльності у галузі хімічної промисловості, описаних у цьому додатку.
1. Енергетика
1.1. Згоряння палива в установках із сукупною розрахунковою тепловою потужністю 50 МВт або більше
1.2. Перероблення мінеральних олив і газу
1.3. Виробництво коксу
1.4. Газифікація або зрідження:
(a) вугілля;
(b) інших видів палива в установках із сукупною розрахунковою тепловою потужністю 20 МВт або більше.
2. Виробництво та оброблення металів
2.1. Випалювання та агломерація металевої руди (у тому числі сульфідної руди)
2.2. Виробництво переробного чавуну чи сталі (первинна чи вторинна плавка), у тому числі безперервне лиття, потужність якого перевищує 2,5 тонн на годину
2.3. Оброблення чорних металів:
(a) експлуатація станів гарячої прокатки, потужність яких перевищує 20 тонн нерафінованої сталі на годину;
(b) експлуатація кузень із молотами, потужність яких перевищує 50 кілоджоулів на молот, при цьому актуальна теплотворна здатність перевищує 20 МВт;
(c) нанесення захисних наплавних металевих покриттів з витратою матеріалів понад 2 тонни нерафінованої сталі на годину.
2.4. Експлуатація ливарних цехів чорних металів із виробничою потужністю понад 20 тонн на добу
2.5. Оброблення кольорових металів:
(a) виробництво нерафінованих кольорових металів з руди, концентратів або вторинної сировини за допомогою металургійних, хімічних або електролітичних процесів;
(b) плавлення, у тому числі легування, кольорових металів, у тому числі відновлених продуктів, та експлуатація ливарних цехів кольорових металів із потужністю плавлення понад 4 тонни на добу для свинцю та кадмію або 20 тонн на добу для всіх інших металів.
2.6. Поверхневе оброблення металів або пластмас із використанням електролітичного або хімічного процесів, якщо об’єм ванн для оброблення перевищує 30 м-3
3. Перероблення руд
3.1. Виробництво цементу, вапна та оксиду магнію:
(a) виробництво цементного клінкеру в обертових печах із виробничою потужністю понад 500 тонн на добу або в інших печах із виробничою потужністю понад 50 тонн на добу;
(b) виробництво вапна у печах із виробничою потужністю понад 50 тонн на добу;
(c) виробництво оксиду магнію в печах із виробничою потужністю понад 50 тонн на добу.
3.2. Виробництво азбесту чи продуктів на основі азбесту
3.3. Виробництво скла, у тому числі скловолокна, із плавильною потужністю понад 20 тонн на добу
3.4. Плавлення мінеральних речовин, у тому числі виробництво мінеральних волокон, із плавильною потужністю понад 20 тонн на добу
3.5. Виробництво деяких керамічних продуктів шляхом обпалювання, зокрема черепиці, цегли, вогнетривкої цегли, кахлів, керамічних виробів або порцеляни із виробничою потужністю понад 75 тонн на добу і/або з місткістю печі понад 4 м-3 та щільністю садки на випалювальну піч 300 кг/м-3
4. Хімічна промисловість
Для цілей цієї секції, "виробництво" у розумінні категорій видів діяльності, що містяться у цій секції, означає виробництво у промислових масштабах за допомогою хімічного чи біологічного оброблення речовин або груп речовин, перелічених у пунктах 4.1-4.6
4.1. Виробництво органічних хімічних речовин, таких як:
(a) прості вуглеводні (лінійні чи циклічні, насичені чи ненасичені, аліфатичні чи ароматичні);
(b) кисневмісні вуглеводні, такі як спирти, альдегіди, кетони, карбонові кислоти, естери та суміші естерів, ацетати, етери, пероксиди та епоксидні смоли;
(c) сірчані вуглеводні;
(d) азотні вуглеводні, такі як аміни, аміди, сполуки азоту, нітросполуки або сполуки нітратів, нітрили, ціанати, ізоціанати;
(e) фосфоровмісні вуглеводні;
(f) галогенопохідні вуглеводні;
(g) металоорганічні сполуки;
(h) пластмаси (полімери, синтетичні волокна та волокна на основі целюлози);
(i) синтетичний каучук;
(j) барвники та пігменти;
(k) поверхнево-активні речовини та сурфактанти.
4.2. Виробництво неорганічних хімічних речовин, таких як:
(a) гази, такі як аміак, хлор або хлороводень, фтор або фтороводень, оксиди вуглецю, сполуки сірки, оксиди азоту, водень, діоксид сірки, хлорокис вуглецю;
(b) кислоти, такі як хромова кислота, фтористоводнева кислота, фосфорна кислота, азотна кислота, хлористоводнева кислота, сульфатна кислота, олеум, сульфітні кислоти;
(c) основи, такі як гідроксид амонію, гідроксид калію, гідроксид натрію;
(d) солі, такі як хлорид амонію, хлорат калію, карбонат калію, карбонат натрію, перборат, нітрат срібла;
(e) неметали, оксиди металів або інші неорганічні сполуки, такі як карбід кальцію, кремній, карбід кремнію.
4.3. Виробництво фосфорних, азотних або калійних добрив (простих або складних добрив)
4.4. Виробництво засобів захисту рослин і біоцидів
4.5. Виробництво фармацевтичних продуктів, у тому числі інтермедіатів
4.6. Виробництво вибухівки
5. Поводження з відходами
5.1. Видалення або відновлення небезпечних відходів із потужністю понад 10 тонн на добу, що передбачає один або декілька із таких видів діяльності:
(a) біологічне оброблення;
(b) фізико-хімічне оброблення;
(c) блендування або змішування до переходу до будь-якого з інших видів діяльності, перелічених у пунктах 5.1 і 5.2;
(d) перепакування перед переходом до будь-якого з інших видів діяльності, перелічених у пунктах 5.1 і 5.2;
(e) відновлення/регенерація розчинника;
(f) перероблення/відновлення неорганічних матеріалів, що не є металами або сполуками металів;
(g) регенерація кислот чи основ;
(h) відновлення компонентів, що їх використовують для мінімізації забруднення;
(i) відновлення компонентів з каталізаторів;
(j) повторне перероблення нафти чи інше повторне використання нафти;
(k) приповерхневе захоронення.
5.2. Видалення чи відновлення відходів в установках зі спалювання відходів або в установках зі сумісного спалювання відходів:
(a) для безпечних відходів із виробничою потужністю понад 3 тонни на годину;
(b) для небезпечних відходів із виробничою потужністю понад 10 тонн на добу.
5.3. (a) Видалення безпечних відходів із потужністю понад 50 тонн на добу, що передбачає один або декілька із таких видів діяльності, за винятком видів діяльності, охоплених Директивою Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 року щодо очищення міських стічних вод (-39):
__________
(-39) ОВ L 135, 30.05.1991, с. 40.
(i) біологічне оброблення;
(ii) фізико-хімічне оброблення;
(iii) попереднє оброблення відходів для спалювання або сумісного спалювання;
(iv) оброблення шлаку та золи;
(v) оброблення у подрібнювачах металевих відходів, у тому числі відходів електричного та електронного обладнання, транспортних засобів з відпрацьованим ресурсом та їхніх компонентів.
(b) Відновлення або поєднання відновлення та видалення безпечних відходів із потужністю понад 75 тонн на добу, що передбачає один або декілька із таких видів діяльності, за винятком видів діяльності, охоплених Директивою Ради 91/271/ЄЕС :
(i) біологічне оброблення;
(ii) попереднє оброблення відходів для спалювання або сумісного спалювання;
(iii) оброблення шлаку та золи;
(iv) оброблення у подрібнювачах металевих відходів, у тому числі відходів електричного та електронного обладнання, транспортних засобів з відпрацьованим ресурсом та їхніх компонентів.
Якщо єдиним видом поводження з відходами є анаеробне розкладання, порогове значення потужності для цього виду діяльності складає 100 тонн на добу.
5.4. Звалища, як їх означено у статті 2(g) Директиви Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року про звалища відходів (-40), що отримують більше 10 тонн відходів на добу або із загальною потужністю понад 25000 тонн, за виключенням звалищ інертних відходів
__________
(-40) ОВ L 182, 16.07.1999, с. 1.
5.5. Тимчасове зберігання небезпечних відходів, не охоплене пунктом 5.4, до очікуваного провадження будь-якого з видів діяльності, перелічених у пунктах 5.1, 5.2, 5.4 і 5.6, із загальною потужністю понад 50 тонн, за винятком тимчасового зберігання, з подальшим переданням збиральним службам, на об’єкті, де відходи утворено
5.6. Підземне зберігання небезпечних відходів із загальною потужністю понад 50 тонн
6. Інші види діяльності
6.1. Виробництво на промислових установках:
(a) целюлози з деревини чи інших волокнистих матеріалів;
(b) паперу чи картону з виробничою потужністю понад 20 тонн на добу;
(c) одного або декількох із таких видів деревних плит: орієнтовано-стружкова плита, деревинно-стружкова плита чи деревноволокниста плита із виробничою потужністю понад 600 м-3 на добу.
6.2. Попереднє оброблення (такі операції, як промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування текстильних волокон або текстилю, якщо потужність оброблення перевищує 10 тонн на добу
6.3. Дубіння шкіряної сировини та шкур, якщо потужність оброблення перевищує 12 тонн готових продуктів на добу
6.4. (a) Експлуатація скотобоєнь із виробничою потужністю понад 50 тонн туш на добу
(b) Оброблення та перероблення, окрім виключно пакування, таких видів сировини, попередньо оброблених або необроблених, призначених для виробництва харчових продуктів або корму з:
(i) тільки тваринної сировини (окрім виключно молока) із потужністю виробництва готових продуктів, що перевищує 75 тонн на добу;
(ii) тільки рослинної сировини із потужністю виробництва готових продуктів понад 300 тонн на добу або 600 тонн на добу, якщо установка перебуває в експлуатації протягом періоду, що не перевищує 90 діб підряд впродовж будь-якого року;
(iii) тваринної та рослинної сировини як у комбінованих, так і в окремих продуктах, із потужністю виробництва готових продуктів у тоннах на добу понад:
- 75, якщо A дорівнює 10 або більше; або
- [300 - (22,5 x A)] у будь-якому іншому разі,
де "A" - це частка тваринної сировини (у відсотках за масою) у потужності виробництва готових продуктів.
Паковання не складає частину кінцевої маси продукту.
Цю підсекцію не застосовують, якщо сировиною є виключно молоко.
(c) Оброблення та перероблення виключно молока, якщо кількість отриманого молока перевищує 200 тонн на добу (середнє значення на річній основі).
6.5. Видалення або перероблення туш тварин або тваринних відходів із потужністю оброблення понад 10 тонн на добу
6.6. Інтенсивне вирощування свійської птиці чи свиней:
(a) із більш ніж 40000 місць для свійської птиці;
(b) із більш ніж 2000 місць для промислових свиней (більше 30 кг), або
(c) із більш ніж 750 місцями для свиноматок.
6.7. Поверхневе оброблення речовин, предметів або продуктів із використанням органічних розчинників, зокрема для полірування, друкування, покриття, знежирення, забезпечення водонепроникності, шліхтування, фарбування, очищення або просочування, з витратами органічних розчинників понад 150 кг на годину або понад 200 тонн на рік
6.8. Виробництво технічного вуглецю (природного коксу) або електрографіту шляхом спалювання або графітизації
6.9. Уловлювання потоків CO2 з об’єктів, охоплених цією Директивою, для цілей підземного зберігання відповідно до Директиви 2009/31/ЄС
6.10. Консервування деревини та деревних продуктів із виробничою потужністю понад 75 м-3 на добу, окрім виключно оброблення проти синяви деревини
6.11. Незалежне оброблення стічних вод, не охоплених Директивою 91/271/ЄЕС, що їх скидає установка, охоплена главою II
ДОДАТОК II
Перелік забруднювальних речовин
ПОВІТРЯ
1. Діоксид сірки та інші сполуки сірки
2. Оксиди азоту та інші сполуки азоту
3. Монооксид вуглецю
4. Леткі органічні сполуки
5. Метали та їхні сполуки
6. Пил, у тому числі дрібні тверді частки
7. Азбест (завислі частки, волокна)
8. Хлор та його сполуки
9. Фтор та його сполуки
10. Арсен та його сполуки
11. Ціаніди
12. Речовини та суміші, стосовно яких доведено їхні канцерогенні або мутагенні властивості або властивості, що можуть вплинути на репродуктивну функцію через повітря
13. Поліхлоровані дибензодіоксини та поліхлоровані дибензофурани
ВОДА
1. Галогеноорганічні сполуки та речовини, що можуть утворювати такі сполуки у водному середовищі
2. Фосфорорганічні сполуки
3. Оловоорганічні сполуки
4. Речовини та суміші, стосовно яких доведено їхні канцерогенні або мутагенні властивості або властивості, що можуть вплинути на репродуктивну функцію у водному середовищі чи через нього
5. Стійкі вуглеводні та стійкі й біоакумулювальні токсичні органічні речовини
6. Ціаніди
7. Метали та їхні сполуки
8. Арсен та його сполуки
9. Біоциди та засоби захисту рослин
10. Суспендовані матеріали
11. Речовини, що сприяють евтрофікації (зокрема нітрати та фосфати)
12. Речовини, що чинять несприятливий вплив на кисневий баланс (і можуть бути виміряні з використанням таких параметрів як БСК, ХСК тощо)
13. Речовини, перелічені у додатку X до Директиви 2000/60/ЄС
ДОДАТОК III
Критерії для визначення найкращих доступних технік
1. використання технологій з утворенням малої кількості відходів;
2. використання менш небезпечних речовин;
3. сприяння відновленню та переробленню речовин, утворених та використаних в процесі, та відходів, за відповідних обставин;
4. порівнянні процеси, технічні засоби та методи експлуатації, що були успішно апробовані в промисловому масштабі;
5. технологічні досягнення та зміни у наукових знаннях і розумінні;
6. характер, вплив та обсяг обумовлених викидів;
7. дати введення в експлуатацію для нових та існуючих об’єктів;
8. строк, необхідний для впровадження найкращої доступної техніки;
9. споживання та характер сировини (у тому числі води), що використовується у процесі, та енергоефективність;
10. необхідність запобігати загальному впливу викидів на довкілля та ризикам для нього або зменшувати його до мінімуму;
11. необхідність запобігати аваріям та мінімізувати наслідки для довкілля;
12. інформація, опублікована міжнародними організаціями.
ДОДАТОК IV
Участь громадськості у виробленні та ухваленні рішень
1. Громадськість повинна бути поінформована (за допомогою публічних повідомлень або інших належних засобів, як-от електронні медіа, за наявності) на початкових стадіях процедури ухвалення рішення або, щонайпізніше, як тільки інформація обґрунтовано може бути надана, щодо такого:
(a) заявка на дозвіл або, залежно від ситуації, пропозиція щодо оновлення дозволу або умов дозволу відповідно до статті 21, разом із описом елементів, перелічених у статті 12(1);
(b) у застосовних випадках, той факт, що рішення підлягає оцінюванню національного чи транскордонного впливу на довкілля або консультаціям між державами-членами відповідно до статті 26;
(c) дані щодо компетентних органів, відповідальних за ухвалення рішення, тих, від яких можна отримати відповідну інформацію, та тих, до яких можна подавати зауваження чи запитання, а також дані щодо графіку для надання зауважень або запитань;
(d) характер можливих рішень або, якщо він є, проект рішення;
(e) у застосовних випадках, дані, що стосуються пропозиції щодо оновлення дозволу або умов дозволу;
(f) зазначення часу та місць, в яких, або засобів, за допомогою яких буде надана відповідна інформація;
(g) дані щодо порядку участі громадськості та консультацій, що проводять на виконання пункту 5.
2. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб в межах належних часових рамок заінтересована громадськість отримувала доступ до:
(a) відповідно до національного законодавства, основних звітів і рекомендацій, виданих компетентному органу або органам у час, коли заінтересована громадськість була поінформована відповідно до пункту 1;
(b) відповідно до Директиви 2003/4/ЄС, інформації, відмінної від зазначеної у пункті 1, що є релевантною для рішення відповідно до статті 5 цієї Директиви та яка стає доступною тільки після часу, коли заінтересована громадськість була поінформована відповідно до пункту 1.
3. Заінтересована громадськість повинна мати право висловлювати зауваження та свою думку компетентному органу до ухвалення рішення.
4. Результати консультацій, що проводяться на виконання цього додатка, повинні бути належним чином враховані при ухваленні рішення.
5. Детальний порядок інформування громадськості (наприклад шляхом розміщення листівок в межах певного радіусу або публікування у місцевих газетах) та проведення консультацій із заінтересованою громадськістю (наприклад за допомогою письмових подань або шляхом громадських запитів) визначають держави-члени. Повинні бути передбачені обґрунтовані строки для різних етапів, що забезпечують достатній час на інформування громадськості та, щоб дозволити заінтересованій громадськості підготуватися та дієво брати участь у процесі вироблення й ухвалення рішень з питань довкілля на умовах цього додатка.
ДОДАТОК V
Технічні положення стосовно установок згоряння
ЧАСТИНА 1
Значення гранично допустимих викидів для установок згоряння, зазначених у статті 30(2)
1. Усі значення гранично допустимих викидів розраховують за температури 273,15 K, тиску 101,3 кПа і після поправки на вміст водяної пари у відхідних газах та за стандартизованого вмісту O2 - 6 % для твердого палива, 3 % для установок згоряння, інших ніж газові турбіни та газові двигуни, що в них використовують рідке та газоподібне паливо, і 15 % для газових турбін та газових двигунів.
2. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) SO2 для установок згоряння, що в них використовують тверде чи рідке паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів
Сукупна розрахункова теплова потужність (МВт) | Вугілля, буре вугілля та інше тверде паливо | Біомаса | Торф | Рідке паливо |
50-100 | 400 | 200 | 300 | 350 |
100-300 | 250 | 200 | 300 | 250 |
> 300 | 200 | 200 | 200 | 200 |
До установок згоряння, що в них використовують тверде паливо, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, і які експлуатують не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, застосовують значення гранично допустимих викидів SO2 - 800 мг/Нм-3.
До установок згоряння, що в них використовують рідке паливо, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, та які експлуатують не більше 1500 годин експлуатації на рік як ковзне середнє за період у 5 років, застосовують значення гранично допустимих викидів SO2 - 850 мг/Нм-3 щодо установок із сукупною розрахунковою тепловою потужністю, що не перевищує 300 МВт, та 400 мг/Нм-3 щодо установок із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 300 МВт.
До частини установки згоряння, що випускає свої відхідні гази через один або декілька окремих димоходів всередині спільної димової башти і яку експлуатують не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, можуть застосовувати значення гранично допустимих викидів, встановлені у двох попередніх параграфах відносно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння. У таких випадках моніторинг викидів через кожен з таких димоходів здійснюють окремо.
3. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) SO2 для установок згоряння, що в них використовують газоподібне паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів
Загалом | 35 |
Зріджений газ | 5 |
Низькокалорійні гази з коксових печей | 400 |
Низькокалорійні гази з доменних печей | 200 |
До установок згоряння, в яких використовують низькокалорійні гази, утворені шляхом газифікації залишків нафтопереробки, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, застосовують значення гранично допустимих викидів SO2 - 800 мг/Нм-3.
4. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) NOx для установок згоряння, що в них використовують тверде чи рідке паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів
До установок згоряння в межах об’єктів хімічної промисловості, що в них використовують рідкі залишки виробництва як некомерційне паливо для власного споживання, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю, що не перевищує 500 МВт, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, застосовують значення гранично допустимих викидів NOx 450 мг/Нм-3.
До установок згоряння, що в них використовують тверде або рідке паливо, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю, що не перевищує 500 МВт, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, і які експлуатують не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, застосовують значення гранично допустимих викидів NOx 450 мг/Нм-3.
До установок згоряння, що в них використовують тверде паливо, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 500 МВт, яким перший дозвіл був наданий до 1 липня 1987 року і які експлуатують не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, застосовують значення гранично допустимих викидів NOx 450 мг/Нм-3.
До установок згоряння, що в них використовують рідке паливо, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 500 МВт, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, та які експлуатують не більше 1500 годин експлуатації на рік як ковзне середнє за 5 років, застосовують граничне значення викидів NOx 400 мг/Нм-3.
До частини установки згоряння, що випускає свої відхідні гази через один або декілька окремих димоходів всередині спільної димової башти і яку експлуатують не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, можуть застосовувати значення гранично допустимих викидів, встановлені у трьох попередніх параграфах стосовно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння. У таких випадках моніторинг викидів через кожен з таких димоходів здійснюють окремо.
5. До газових турбін (у тому числі газових турбін комбінованого циклу (ГТКЦ)), що в них використовують легкі та середні дистиляти як рідке паливо, застосовують значення гранично допустимих викидів NOx 90 мг/Нм-3 та CO 100 мг/Нм-3.
На газові турбіни для аварійного використання, що перебувають в експлуатації менше 500 годин на рік, не поширюються значення гранично допустимих викидів, встановлені у цьому пункті. Оператор таких установок обліковує використані години експлуатації.
6. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) NOx і CO для газових установок згоряння
Для газових турбін (у тому числі ГТКЦ), значення гранично допустимих викидів NOx і CO, встановлені у таблиці, що міститься у цьому пункті, застосовують тільки при навантаженні понад 70 %.
Для газових турбін (у тому числі ГТКЦ), яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, і які перебувають в експлуатації не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, значення гранично допустимих викидів NOx становить 150 мг/Нм-3 за спалювання природного газу та 200 мг/Нм-3 за спалювання інших газів або рідкого палива.
Частина установки згоряння, що випускає свої відхідні гази через один або декілька окремих димоходів всередині спільної димової башти та яку експлуатують не більше 1500 годин експлуатації на рік як ковзне середнє за 5 років, може підпадати під застосування значень гранично допустимих викидів, встановлених у попередньому параграфі, стосовно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння. У таких випадках моніторинг викидів через кожен з таких димоходів здійснюють окремо.
На газові турбіни та газові двигуни для аварійного використання, що перебувають в експлуатації менше 500 годин на рік, не поширюються значення гранично допустимих викидів, встановлені у цьому пункті. Оператор таких установок обліковує використані години експлуатації.
7. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) пилу для установок згоряння, що в них використовують тверде чи рідке паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів
8. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) пилу для установок згоряння, що в них використовують газоподібне паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів
Загалом | 5 |
Газ із доменних печей | 10 |
Гази, що їх виробляє сталеварна промисловість, які можуть бути використані в інших сферах | 30 |
ЧАСТИНА 2
Значення гранично допустимих викидів для установок згоряння, зазначених у статті 30(3)
1. Усі значення гранично допустимих викидів розраховують за температури 273,15 K, тиску 101,3 кПа і після поправки на вміст водяної пари у відхідних газах та за стандартизованого вмісту O2 - 6 % для твердого палива, 3 % для установок згоряння, інших ніж газові турбіни та газові двигуни, що в них використовують рідке та газоподібне паливо, і 15 % для газових турбін і газових двигунів.
Щодо газових турбін комбінованого циклу із додатковим запалюванням, стандартизований вміст O2 може бути визначений компетентним органом із урахуванням конкретних характеристик обумовленого об’єкта.
2. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) SO2 для установок згоряння, що в них використовують тверде чи рідке паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів
3. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) SO2 для установок згоряння, що в них використовують газоподібне паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів