Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю)

Цю главу застосовують до видів діяльності, що встановлені у додатку I, та, у застосовних випадках, досягають порогових значень потужності, визначених у зазначеному додатку.

Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити експлуатацію об’єктів відповідно до таких принципів:

(a) вживаються усі належні запобіжні заходи проти забруднення;

(b) застосовуються найкращі доступні техніки;

(c) не спричиняється значне забруднення;

(d) накопиченню відходів запобігають відповідно до Директиви 2008/98/ЄС;

(e) якщо відходи утворені, їх, у порядку пріоритетності та відповідно до Директиви 2008/98/ЄС, підготовлюють до повторного використання, перероблення або відновлення, а якщо це технічно та економічно неможливо, їх видаляють, уникаючи при цьому будь-якого впливу на довкілля або зменшуючи його;

(f) енергія використовується ефективно;

(g) вживаються необхідні заходи для запобігання аваріям та для обмеження їх наслідків;

(h) після остаточного припинення діяльності вживають необхідних заходів, щоб уникнути будь-якого ризику забруднення та щоб повернути виробничу ділянку у задовільний стан, визначений відповідно до статті 22.

1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити включення в заявку на дозвіл опису такого:

(a) об’єкта та його діяльності;

(b) сировини та допоміжних матеріалів, інших речовин та виду енергії, які використовує чи утворює об’єкт;

(c) джерел викидів з об’єкта;

(d) умов на ділянці об’єкта;

(e) у застосовних випадках, базового звіту відповідно до статті 22(2);

(f) характеру та обсягу передбачних викидів з об’єкта у кожний компонент довкілля, а також визначення значних впливів викидів на довкілля;

(g) запропонованої технології та інших технік для запобігання викидам або, якщо це неможливо, скорочення викидів з об’єкта;

(h) заходів для запобігання, підготовлення до повторного використання, перероблення та відновлення відходів, утворених об’єктом;

(i) подальших заходів, запланованих для забезпечення відповідності загальним принципам основних обов’язків оператора, як передбачено у статті 11;

(j) заходів, запланованих для здійснення моніторингу викидів у довкілля;

(k) основних альтернатив запропонованій технології, технікам та заходам, що були вивчені заявником, у загальних рисах.

Заявка на дозвіл повинна також включати нетехнічний стислий виклад даних, зазначених у першому підпараграфі.

2. Якщо інформація, надана відповідно до вимог, передбачених Директивою 85/337/ЄЕС, або звіт з безпеки, підготовлений відповідно до Директиви 96/82/ЄС, або інша інформація, зібрана на вимогу іншого законодавства, відповідає будь-яким вимогам параграфа 1, така інформація може бути включена чи додана до заявки.

1. Задля складання, перегляду та, за необхідності, оновлення довідкових документів щодо НДТ, Комісія організовує обмін інформацією між державами-членами, відповідними галузями промисловості, неурядовими організаціями, що підтримують захист довкілля, та Комісією.

2. Обмін інформацією, зокрема, повинен стосуватися такого:

(a) функціонування об’єктів і технік у з огляду на показники викидів, виражені як середні значення у короткостроковій та довгостроковій перспективах, за відповідних обставин, та пов’язані з цим референтні умови, споживання та характер сировини, споживання води, використання енергії та утворення відходів;

(b) використовуваних технік, пов’язаного із цим моніторингу, впливу на різні середовища, економічної та технічної здійсненності та розробок у зазначених сферах;

(c) найкращих доступних технік та нововинклих технік, визначених після розгляду питань, зазначених у пунктах (a) та (b).

3. Комісія започатковує та регулярно скликає форум, що складається з представників держав-членів, відповідних галузей промисловості та неурядових організацій, що підтримують захист довкілля.

Комісія отримує висновок форуму щодо практичних заходів для обміну інформацією та, зокрема, щодо такого:

(a) внутрішнього регламенту форуму;

(b) робочої програми обміну інформацією;

(c) настанов зі збору даних;

(d) настанов зі складання довідкових документів щодо НДТ і щодо забезпечення їхньої якості, у тому числі щодо відповідності їхнього змісту та формату.

Настанови, зазначені у пунктах (c) і (d) другого підпараграфа, повинні враховувати висновки форуму та бути ухваленими відповідно до регуляторної процедури, зазначеної у статті 75(2).

4. Комісія одержує та оприлюднює висновок форуму щодо запропонованого змісту довідкового документа щодо НДТ та враховує цей висновок при виконанні процедур, встановлених у параграфі 5.

5. Рішення по висновках щодо НДТ ухвалюють відповідно до регуляторної процедури, зазначеної у статті 75(2).

6. Після ухвалення рішення згідно з параграфом 5, Комісія невідкладно оприлюднює довідковий документ щодо НДТ та забезпечує оприлюднення висновків щодо НДТ усіма офіційними мовами Союзу.

7. До ухвалення відповідного рішення згідно з параграфом 5, висновки щодо найкращих доступних технік із довідкових документів щодо НДТ, ухвалені Комісією до дати, зазначеної у статті 83, застосовуються як висновки щодо НДТ для цілей цієї глави, за винятком статті 15(3) і (4).

1. Держави-члени забезпечують охоплення дозволом усіх заходів, необхідних для виконання вимог статей 11 та 18.

Зазначені заходи повинні включати принаймні таке:

(a) значення гранично допустимих викидів для забруднювальних речовин, перелічених у додатку II, і для інших забруднювальних речовин, що їх, імовірно, будуть здійснювати обумовлені об’єкти у значних кількостях, беручи до уваги їхній характер та потенціал перенесення забруднення з одного компонента довкілля в інший;

(b) належні вимоги, що забезпечують захист ґрунту та ґрунтових вод, а також заходи стосовно моніторингу та поводження з відходами, які утворює об’єкт;

(c) належні вимоги до моніторингу викидів із зазначенням:

(i) методології та частоти вимірювання і процедури оцінювання; та

(ii) якщо застосовують статтю 15(3)(b), що результати моніторингу викидів є доступними за ті ж періоди часу та за тих же референтних умов, що і для рівнів викидів, пов’язаних з найкращими доступними техніками;

(d) обов’язок надавати компетентному органу регулярно, та принаймні щорічно:

(i) інформацію на основі результатів моніторингу викидів, зазначеного у пункті (c), та інші необхідні дані, що дозволяють компетентному органу верифікувати дотримання умов дозволу; та

(ii) якщо застосовують статтю 15(3)(b), стислий виклад результатів моніторингу викидів, що дозволяє здійснити порівняння із рівнями викидів, пов’язаними з найкращими доступними техніками;

(e) належні вимоги до регулярного технічного обслуговування та нагляду за заходами, що їх вживають для запобігання викидам у ґрунт і ґрунтові води на виконання пункту (b), та належні вимоги стосовно періодичного моніторингу ґрунту та ґрунтових вод на відповідні небезпечні речовини, які, ймовірно, будуть виявлені на ділянці, і, беручи до уваги можливість забруднення ґрунту та ґрунтових вод, - на ділянці об’єкта;

(f) заходи, пов’язані з умовами, іншими ніж нормальні умови експлуатації, як-от операції пуску та зупинки, протікання, несправності, раптові зупинки та остаточне припинення операцій;

(g) положення щодо мінімізації забруднення віддалених територій або транскордонного забруднення;

(h) умови для оцінювання відповідності значенням гранично допустимих викидів або покликання на застосовні вимоги, визначені в інших документах.

2. Для цілей параграфа 1(a), значення гранично допустимих викидів можуть бути доповнені або замінені еквівалентними параметрами або технічними заходами, що забезпечують еквівалентний рівень захисту довкілля.

3. Висновки щодо НДТ є орієнтиром для встановлення умов дозволів.

4. Без обмеження статті 18, компетентний орган може встановлювати жорсткіші умови дозволу, ніж ті, яких можна досягти завдяки використанню найкращих доступних технік, що їх описано у висновках щодо НДТ. Держави-члени можуть встановлювати правила, за якими компетентний орган може встановлювати такі жорсткіші умови.

5. Якщо компетентний орган встановлює умови дозволу на основі найкращої доступної техніки, не описаної у жодному із відповідних висновків щодо НДТ, він забезпечує:

(a) визначення техніки шляхом приділення особливої уваги критеріям, переліченим у додатку III; та

(b) відповідність вимогам статті 15.

Якщо висновки щодо НДТ, зазначені першому підпараграфі, не містять рівнів викидів, пов’язаних з найкращими доступними техніками, компетентний орган повинен пересвідчитися, що техніка, зазначена у першому підпараграфі, забезпечує рівень захисту довкілля, еквівалентний найкращим доступним технікам, описаним у висновках щодо НДТ.

6. Якщо діяльність або тип виробничого процесу в установці не охоплені жодними висновками щодо НДТ або якщо такі висновки не стосуються всіх потенційних впливів діяльності або процесу на довкілля, компетентний орган, після попередніх консультацій з оператором, встановлює умови дозволу на основі найкращих доступних технік, які він визначив для обумовлених видів діяльності або процесів, шляхом забезпечення особливої уваги критеріям, переліченим у додатку III.

7. Для об’єктів, зазначених у пункті 6.6 додатка I, параграфи 1 - 6 цієї статті застосовують без обмеження законодавства, що стосується добробуту тварин.

1. Значення гранично допустимих викидів для забруднювальних речовин застосовуються у точці, в якій викиди виходять з об’єкта, а будь-яке розрідження до цієї точки не береться до уваги при визначенні таких значень.

Щодо непрямих скидів забруднювальних речовин у води, вплив водоочисної установки може бути врахований під час визначення значень гранично допустимих викидів обумовленого об’єкта, за умови що при цьому забезпечується еквівалентний рівень захисту довкілля в цілому і це не призводить до вищих рівнів забруднення довкілля.

2. Без обмеження статті 18, значення гранично допустимих викидів і еквівалентні параметри та технічні заходи, зазначені у статті 14(1) і (2), повинні бути засновані на найкращих доступних техніках, але не встановлювати приписів щодо використання будь-якої техніки або конкретної технології.

3. Компетентний орган встановлює значення гранично допустимих викидів, які забезпечують, щоб викиди, за нормальних умов експлуатації, не перевищували рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками, що їх встановлено у рішеннях стосовно висновків щодо НДТ, зазначених у статті 13(5), одним із таких способів:

(a) встановлення значень гранично допустимих викидів, що не перевищують рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками. Такі значення гранично допустимих викидів повинні бути наведені для таких самих або коротших проміжків часу та за таких самих референтних умов, що і для тих рівнів викидів, які пов’язані з найкращими доступними техніками; або

(b) встановлення гранично допустимих викидів, інших ніш ті, що зазначені у пункті (a), в розрізі їхніх значень, строків та референтних умов.

Якщо застосовується пункт (b), компетентний орган повинен, принаймні щорічно, оцінювати результати моніторингу викидів, щоб забезпечити, що викиди за нормальних умов експлуатації не перевищують рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками.

4. Як відступ від параграфа 3 і без обмеження статті 18, компетентний орган може, у певних випадках, встановлювати менш жорсткі значення гранично допустимих викидів. Такий відступ може застосовуватися, тільки якщо оцінювання показує, що досягнення рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками, що їх описано у висновках щодо НДТ, призведе до непропорційно високої вартості порівняно із перевагами для довкілля, внаслідок:

(a) географічного розташування обумовленого об’єкта або місцевих умов довкілля обумовленого об’єкта; або

(b) технічних характеристик обумовленого об’єкта.

Компетентний орган у додатку до умов дозволу документує причини застосування першого підпараграфа, у тому числі результат оцінювання та обґрунтування встановлених умов.

Проте значення гранично допустимих викидів, встановлені відповідно до першого підпараграфа, не повинні перевищувати значення гранично допустимих викидів, встановлені у додатках до цієї Директиви, у застосовних випадках.

Компетентний орган, у будь-якому разі, повинен пересвідчитися, що не спричинено жодного значного забруднення і досягнуто високого рівня захисту довкілля в цілому.

На основі інформації, наданої державами-членами відповідно до статті 72(1), зокрема стосовно застосування цього параграфа, Комісія може, за необхідності, оцінити і додатково роз’яснити, у вигляді настанов, критерії, які слід враховувати для застосування цього параграфа.

Компетентний орган повторно оцінює застосування першого підпараграфа в рамках кожного перегляду умов дозволу згідно зі статтею 21.

5. Компетентний орган може надавати тимчасові відступи від вимог параграфів 2 і 3 цієї статті та від статті 11(a) і (b) для здійснення випробувань та використання нововинклих технік на сумарний строк, що не перевищує 9 місяців, за умови що після закінчення зазначеного періоду або зупиняють використання техніки, або в результаті діяльності досягають, принаймні, рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками.

1. Вимоги до моніторингу, зазначені у статті 14(1)(c), повинні, у застосовних випадках, ґрунтуватися на висновках щодо моніторингу, що їх описано у висновках щодо НДТ.

2. Частоту періодичного моніторингу, зазначеного у статті 14(1)(e), визначає компетентний орган у дозволі для кожного окремого об’єкта або узагальних зобов’язальних правилах.

Без обмеження першого підпараграфа, періодичний моніторинг виконується принаймні кожні 5 років для ґрунтових вод та кожні 10 років для ґрунтів, якщо такий моніторинг не заснований на принципі систематичного оцінювання ризику забруднення.

1. При ухваленні загальних зобов’язальних правил держави-члени повинні забезпечувати інтегрований підхід і високий рівень захисту довкілля, еквівалентний рівню, якого можна досягти при виконанні умов окремого дозволу.

2. Загальні зобов’язальні правила повинні бути засновані на найкращих доступних техніках, але не встановлювати приписів щодо використання будь-якої техніки або конкретної технології для забезпечення відповідності вимогам статей 14 і 15.

3. Держави-члени повинні забезпечувати оновлення загальних зобов’язальних правил, щоб враховувати розробки найкращих доступних технік і щоб забезпечувати виконання вимог статті 21.

4. Загальні зобов’язальні правила, ухвалені відповідно до параграфів 1 і 3, повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації.

Якщо стандарт якості довкілля вимагає жорсткіших умов, ніж ті, що їх можна досягти шляхом використання найкращих доступних технік, до дозволу включають додаткові заходи, без обмеження інших заходів, що можуть бути вжиті для дотримання стандартів якості довкілля.

Держави-члени повинні забезпечувати, щоб компетентні органи відслідковували або були поінформованими про удосконалення найкращих доступних технік та про публікування будь-яких нових або оновлених висновків щодо НДТ, а також забезпечувати доступність такої інформації для заінтересованої громадськості.

1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити інформування компетентного органу оператором про будь-які заплановані зміни у характері або функціонуванні об’єкта або про його розширення, якщо це може мати наслідки для довкілля. У відповідних випадках, компетентний орган повинен оновити дозвіл.

2. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити, що жодну суттєву зміну, заплановану оператором, не вносять без надання на це дозволу відповідно до цієї Директиви.

Заявка на дозвіл і рішення компетентного органу повинні охоплювати ті частини об’єкта та ті дані, перелічені у статті 12, на які може вплинути суттєва зміна.

3. Будь-яка зміна у характері або функціонуванні об’єкта або його розширення вважаються суттєвими, якщо зміна або розширення у власних межах досягає порогових значень потужності, встановлених у додатку I.

1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити періодичний перегляд компетентним органом усіх умов дозволу відповідно до параграфів 2 - 5, та, якщо це необхідно для забезпечення відповідності цій Директиві, оновлення ним таких умов.

2. На вимогу компетентного органу оператор подає всю інформацію, необхідну для цілей перегляду умов дозволу, у тому числі, зокрема, результати моніторингу викидів та інші дані, що надають змогу здійснити порівняння експлуатації об’єкта із найкращими доступними техніками, описаними у застосовних висновках щодо НДТ, та із рівнями викидів, пов’язаними із найкращими доступними техніками.

Під час перегляду умов дозволу компетентний орган використовує будь-яку інформацію, що є результатом моніторингу чи перевірок.

3. Протягом 4 років після публікації рішень стосовно висновків щодо НДТ відповідно до статті 13(5), що стосуються основного виду діяльності об’єкта, компетентний орган забезпечує:

(a) перегляд та, якщо необхідно, оновлення всіх умов дозволу для відповідного об’єкта, для того щоб забезпечити виконання вимог цієї Директиви, зокрема статті 15(3) і (4), у застосовних випадках;

(b) відповідність об’єкта зазначеним умовам дозволу.

Під час перегляду повинні бути враховані всі нові чи оновлені висновки щодо НДТ, застосовні до об’єкта та ухвалені відповідно до статті 13(5), з моменту надання дозволу або його останнього перегляду.

4. Якщо об’єкт не охоплений жодним висновком щодо НДТ, умови дозволу переглядають та, за необхідності, оновлюють, коли розвиток найкращих доступних технік надає змогу забезпечити значне скорочення викидів.

5. Умови дозволу переглядають та, за необхідності, оновлюють принаймні у таких випадках:

(a) забруднення, що його спричиняє об’єкт, настільки значне, що існуючі значення гранично допустимих викидів, передбачені у дозволі, потребують перегляду, або нові такі значення потребують включення до дозволу;

(b) безпека експлуатації вимагає використання інших технік;

(c) коли це необхідно для забезпечення відповідності новим або переглянутим стандартам якості довкілля відповідно до статті 18.

1. Без обмеження Директиви 2000/60/ЄС, Директиви 2004/35/ЄС, Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/118/ЄС від 12 грудня 2006 року про захист ґрунтових вод від забруднення та виснаження (-31) та відповідного законодавства Союзу про захист ґрунту, компетентний орган встановлює умови дозволу для забезпечення відповідності параграфам 3 і 4 цієї статті на момент остаточного припинення діяльності.

2. Якщо діяльність передбачає використання, вироблення або вивільнення відповідних небезпечних речовин та, беручи до уваги можливість забруднення ґрунту та ґрунтових вод на ділянці об’єкта, оператор повинен підготувати та подати компетентному органу базовий звіт до початку експлуатації об’єкта або до першого оновлення дозволу для об’єкта після 7 січня 2013 року.

Базовий звіт повинен містити інформацію, необхідну для визначення стану забруднення ґрунтів та ґрунтових вод, для того щоб виконати кількісне порівняння із станом на момент остаточного припинення діяльності, передбаченого параграфом 3.

Базовий звіт повинен містити принаймні таку інформацію:

(a) інформацію про нинішнє використання та, за наявності, про використання ділянки в минулому;

(b) за наявності, існуючу інформацію про заміри показників ґрунту та ґрунтових вод, яка відображає стан на момент складання звіту, або, як альтернативу, нові вимірювання щодо ґрунту та ґрунтових вод, беручи до уваги можливість забруднення ґрунту та ґрунтових вод зазначеними небезпечними речовинами, що будуть використані, вироблені чи вивільнені обумовленим об’єктом.

Якщо інформація, підготовлена на виконання іншого національного законодавства чи законодавства Союзу, відповідає вимогам цього параграфа, така інформація може бути включена або додана до поданого базового звіту.

Комісія укладає настанови щодо змісту базового звіту.

3. На момент остаточного припинення діяльності оператор повинен оцінити стан забруднення ґрунту та ґрунтових вод відповідними небезпечними речовинами, що їх використовує, виробляє або вивільняє об’єкт. Якщо об’єкт спричинив значне забруднення ґрунту або ґрунтових вод обумовленими небезпечними речовинами, порівняно зі станом, встановленим у базовому звіті, зазначеному в параграфі 2, оператор повинен вжити необхідних заходів для вирішення проблеми забруднення, щоб повернути ділянку до зазначеного стану. З цією метою може враховуватися технічна здійсненність таких заходів.

Без обмеження першого підпараграфа, після остаточного припинення діяльності та якщо забруднення ґрунту та ґрунтових вод на ділянці становить значну загрозу для здоров’я людини або довкілля як наслідок дозволених видів діяльності, що виконувалися оператором до першого оновлення дозволу для об’єкта після 7 січня 2013 року, та беручи до уваги умови на ділянці, встановлені відповідно до статті 12(1)(d), оператор повинен вживати необхідних дій, спрямованих на усунення, контроль, стримування або скорочення відповідних небезпечних речовин, аби об’єкт, беручи до уваги його поточне чи майбутнє погоджене використання, більше не становив такої загрози.

4. Якщо від оператора не вимагають підготувати базовий звіт, зазначений у параграфі 2, оператор повинен, після остаточного припинення діяльності, вчиняти необхідні дії, спрямовані на усунення, контроль, стримування або скорочення відповідних небезпечних речовин, щоб ділянка, з урахуванням її поточного чи майбутнього погодженого використання, більше не становила жодної значної загрози для довкілля або здоров’я людини через забруднення ґрунту та ґрунтових вод внаслідок провадження дозволених видів діяльності та з урахуванням умов на ділянці об’єкта, встановлених відповідно до статті 12(1)(d).

1. Держави-члени встановлюють систему екологічних інспекцій об’єктів, спрямовану на дослідження повного спектру релевантних впливів надовкілля з боку обумовлених об’єктів.

Держави-члени повинні забезпечувати надання операторами компетентним органам усієї необхідної допомоги, щоб такі органи мали змогу здійснювати будь-які відвідини ділянки, відбирати зразки та збирати будь-яку інформацію, необхідну для виконання їхніх обов’язків для цілей цієї Директиви.

2. Держави-члени забезпечують охоплення всіх об’єктів планом екологічних інспекцій на національному, регіональному або місцевому рівнях, а також забезпечують регулярний перегляд зазначеного плану та, за відповідних обставин, його оновлення.

3. Кожен план екологічної інспекції повинен включати таке:

(a) загальну оцінку відповідних значних екологічних проблем;

(b) географічний район, охоплений планом інспекції;

(c) реєстр об’єктів, охоплених планом;

(d) процедури для складання програм для чергових екологічних інспекцій відповідно до параграфа 4;

(e) процедури для позачергових екологічних інспекцій відповідно до параграфа 5;

(f) за необхідності, приписи про співпрацю між різними органами, що проводять інспекцію.

4. На основі планів інспекцій компетентний орган регулярно складає програми для чергових екологічних інспекцій, що включають частоту відвідування ділянки для різних типів об’єктів.

Інтервал між двома відвідинами ділянки ґрунтується на систематичному оцінюванні ризиків для довкілля від обумовлених об’єктів і не перевищує 1 рік для об’єктів, що становлять найбільшу загрозу, і 3 роки для об’єктів, що становлять найменшу загрозу.

Якщо інспекція виявила важливий випадок недотримання умов дозволу, протягом 6 місяців з часу такої інспекції виконується додаткове відвідання ділянки.

Систематичне оцінювання ризиків для довкілля повинно ґрунтуватися принаймні на таких критеріях:

(a) потенційний та фактичний вплив обумовлених об’єктів на здоров’я людини та довкілля, враховуючи рівні та типи викидів, чутливість місцевого довкілля та ризик аварій;

(b) історія дотримання умов дозволу;

(c) участь оператора у Схемі екологічного менеджменту та аудиту Союзу (EMAS) відповідно до Регламенту (ЄС) № 1221/2009 (-32).

Комісія може ухвалювати настанови щодо критеріїв для оцінювання ризиків для довкілля.

5. Позачергові екологічні інспекції виконують для якнайшвидшого розслідування серйозних екологічних скарг, серйозних аварій з екологічними наслідками, інцидентів та подій, пов’язаних із недотриманням умов, та, за відповідних обставин, до надання, перегляду чи оновлення дозволу.

6. Після кожного відвідання ділянки компетентний орган готує звіт, в якому описують відповідні висновки щодо дотримання на об’єкті умов дозволу та висновки щодо необхідності будь-яких подальших дій.

Протягом 2 місяців з дати відвідання ділянки про звіт повідомляють відповідного оператора. Звіт повинен бути оприлюднений компетентним органом відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/4/ЄС від 28 січня 2003 року про доступ громадськості до інформації про довкілля (-33) впродовж 4 місяців з дати відвідання ділянки.

Без обмеження статті 8(2) компетентний орган повинен забезпечувати, щоб оператор протягом розумного строку вживав всіх необхідних дій, визначених у звіті.

1. Держави-члени повинні забезпечувати надання заінтересованій громадськості вчасної та дієвої можливості брати участь у таких процедурах:

(a) надання дозволів на нові об’єкти;

(b) надання дозволів на будь-які суттєві зміни;

(c) надання чи оновлення дозволу для об’єкта, якщо пропонується застосування статті 15(4);

(d) оновлення дозволу чи умов дозволу для об’єкта відповідно до статті 21(5)(a).

До такої участі застосовується процедура, визначена у додатку IV.

2. Коли рішення про надання, перегляд або оновлення дозволу ухвалене, компетентний орган повинен забезпечити доступність для громадськості, у тому числі через Інтернет щодо пунктів (a), (b) і (f), такої інформації:

(a) змісту рішення, у тому числі примірник дозволу та будь-яких подальших оновлень;

(b) підстав, на яких ґрунтується рішення;

(c) результатів консультацій, проведених до ухвалення рішення, та пояснення способу їх врахування у такому рішенні;

(d) назви довідкових документів щодо НДТ, що стосуються обумовленого об’єкта або виду діяльності;

(e) як умови дозволу, зазначені у статті 14, у тому числі значення гранично допустимих викидів, були визначені стосовно найкращих доступних технік та рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками;

(f) якщо був наданий відступ відповідно до статті 15(4), конкретних підстав для такого відступу на основі критеріїв, встановлених у зазначеному параграфі, та встановлених умов.

3. Компетентний орган також повинен забезпечити доступ громадськості, у тому числі через Інтернет принаймні щодо пункту (a), до:

(a) релевантної інформації щодо заходів, вжитих оператором після остаточного припинення діяльності відповідно до статті 22;

(b) результатів моніторингу викидів, що його вимагають умови дозволу і проводить компетентний орган.

4. Параграфи 1, 2 і 3 цієї статті застосовують з урахуванням обмежень, встановлених у статті 4(1) і (2) Директиви 2003/4/ЄС.

1. Держави-члени забезпечують, щоб, відповідно до релевантної національної правової системи, члени заінтересованої громадськості мали доступ до процедури перегляду в суді або іншому незалежному та неупередженому органі, встановленому законом, для оскарження матеріальної або процесуальної законності рішень, дій чи бездіяльності, з урахуванням статті 24, якщо виконано одну з таких умов:

(a) вони мають достатній інтерес;

(b) вони стикаються з порушенням права, при цьому адміністративно-процесуальне право держави-члена зумовлює це порушення в обов’язковому порядку.

2. Держави-члени визначають, на якому етапі можуть бути оскаржені рішення, дії або бездіяльність.

3. Держави-члени визначають, що є достатнім інтересом і порушенням права, дотримуючись послідовності з метою надання заінтересованій громадськості широкого доступу до правосуддя.

У цьому зв’язку, інтереси будь-якої неурядової організації, що підтримує захист довкілля та відповідає будь-яким вимогам відповідно до національного законодавства, вважаються достатніми для цілей параграфа 1(a).

Такі організації для цілей параграфа 1(b) також вважаються такими, що мають права, які можуть бути порушені.

4. Параграфи 1, 2 і 3 не виключають можливості застосування процедури попереднього розгляду в адміністративному органі і не впливають на вимогу вичерпання можливостей процедур адміністративного розгляду перед зверненням до процедур судового розгляду, якщо така вимога існує відповідно до національного законодавства.

Будь-які такі процедури повинні бути чесними, справедливими, своєчасними та не надмірно дорогими.

5. Держави-члени повинні забезпечувати оприлюднення практичної інформації щодо доступу до процедур адміністративного та судового розгляду.

1. Якщо держава-член усвідомлює, що функціонування об’єкта ймовірно чинитиме значний негативний вплив на довкілля іншої держави-члена, або якщо держава-член, яка може зазнати значного впливу, зробить відповідний запит, держава-член, на території якої було подано заявку на дозвіл відповідно до статті 4 або статті 20(2), направляє іншій державі-члену будь-яку інформацію, яка повинна бути надана або оприлюднена відповідно до додатка IV, одночасно із її оприлюдненням для громадськості.

Така інформація повинна слугувати основою для будь-яких консультацій, що є необхідними в рамках двосторонніх відносин між двома державами-членами, на взаємній та еквівалентній основі.

2. У рамках своїх двосторонніх відносин, у випадках, зазначених у параграфі 1, держави-члени також забезпечують доступ до заявок протягом належного строку для громадськості держава-члена, на яку вони, ймовірно, впливатимуть, щоб громадськість мала право висловити свої коментарі щодо них до винесення рішення компетентним органом.

3. Результати будь-яких консультацій відповідно до параграфів 1 і 2 враховуються під час винесення рішення компетентним органом щодо заявки.

4. Компетентний орган інформує будь-яку державу-члена, з якою проводилися консультації відповідно до параграфа 1, про рішення, винесене щодо заявки, та направляє їй інформацію, зазначену у статті 24(2). Така держава-член повинна вживати заходів, необхідних для забезпечення належного оприлюднення такої інформації для заінтересованої громадськості на своїй власній території.

1. Якщо це доречно, держави-члени повинні сприяти розвитку та застосуванню нововиниклих технік, зокрема тих нововиниклих технік, що наведені у довідкових документах щодо НДТ.

2. Комісія укладає настанови, щоб допомогти державам-членам у сприянні розвитку та застосуванню нововиниклих технік, що зазначені у параграфі 1.

Цю главу застосовують до установок згоряння, сукупна розрахункова теплова потужність яких дорівнює чи перевищує 50 МВт, незалежно від типу використовуваного палива.

Цю главу не застосовують до таких установок згоряння:

(a) установок, в яких продукти згоряння використовують для безпосереднього нагрівання, висушування або будь-якого іншого оброблення предметів або матеріалів;

(b) установок допалювання, спроектованих для очищення відхідних газів шляхом спалювання, що їх не експлуатують як окремі установки згоряння;

(c) технічних засобів для регенерації каталізаторів каталітичного крекінгу;

(d) технічних засобів для перетворення сірководню на сірку;

(e) реакторів, що їх використовують у хімічній промисловості;

(f) батарей коксових печей;

(g) повітронагрівачів Каупера;

(h) будь-яких технічних апаратів, що їх використовують для урухомлення транспортних засобів, кораблів або повітряних суден;

(i) газових турбін та газових двигунів, що їх використовують на морських платформах;

(j) установок, які використовують як паливо будь-які тверді або рідкі відходи, окрім відходів, зазначених у пункті (b) пункту 31 статті 3.

1. Якщо відхідні гази двох або більше установок згоряння відходять через спільну димову башту, комбінацію, сформовану такими установками, вважають однією установкою згоряння, а їхні потужності додають з метою розрахування сукупної розрахункової теплової потужності.

2. Якщо дві або більше окремі установки згоряння, яким уперше був наданий дозвіл після 1 липня 1987 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл на зазначену дату або пізніше, встановлені таким чином, щоб, враховуючи технічні та економічні фактори, їхні відхідні гази могли, з точки зору компетентного органу, відходити через спільну димову башту, комбінацію, сформовану такими установками, вважають однією установкою згоряння, а їхні потужності додають з метою розрахування сукупної розрахункової теплової потужності.

3. З метою розрахування сукупної розрахункової теплової потужності комбінації установок згоряння, зазначеної у параграфах 1 і 2, окремі установки згоряння із сукупною розрахунковою тепловою потужністю менш ніж 15 МВт не враховують.

1. Відхідні гази з установок згоряння повинні відходити у контрольований спосіб за допомогою димової башти, що містить один або декілька димоходів, висота якої розраховується таким чином, щоб забезпечувати захист здоров’я людини та довкілля.

2. Усі дозволи для об’єктів, що містять установки згоряння, яким дозвіл був наданий до 7 січня 2013 року чи оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що такі установки вводять в експлуатацію не пізніше 7 січня 2014 року, включають умови, які гарантують, що викиди в повітря з цих установок не перевищують значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 1 додатка V.

Усі дозволи для об’єктів, що містять установки згоряння, яким було надано звільнення, зазначене у статті 4(4) Директиви 2001/80/ЄС, та які функціонують після 1 січня 2016 року, включають умови, які гарантують, що викиди в повітря з цих установок не перевищують значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 2 додатка V.

3. Усі дозволи для об’єктів, що містять установки згоряння, які не охоплює параграф 2, включають умови, які гарантують, що викиди в повітря з цих установок не перевищують значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 2 додатка V.

4. Значення гранично допустимих викидів, встановлені у частинах 1 і 2 додатка V, а також мінімальні показники десульфуризації, встановлені у частині 5 зазначеного додатка, застосовують до викидів кожної спільної димової башти відносно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння. Якщо додаток V передбачає можливість застосування значень гранично допустимих викидів для частини установки згоряння із обмеженою кількістю годин експлуатації, такі гранично допустимі значення застосовують до викидів такої частини установки, але встановлюють відносно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння.

5. Компетентний орган може надати відступ на строк максимум 6 місяців від зобов’язання відповідати значенням гранично допустимих викидів діоксиду сірки, передбаченим у параграфах 2 і 3, для установки згоряння, яка для цього зазвичай використовує паливо із низьким вмістом сірки, у випадках, коли оператор не може забезпечити відповідність зазначеним гранично допустимим значенням через перебої у постачанні палива із низьким вмістом сірки, що пов’язані із серйозним дефіцитом.

Держави-члени повинні негайно повідомляти Комісію про будь-які відступи, надані відповідно до першого підпараграфа.

6. Компетентний орган може надати відступ від зобов’язання дотримуватися значень гранично допустимих викидів, передбачених у параграфах 2 і 3, у випадках, якщо в установці згоряння, що використовує тільки газоподібне паливо, доводиться використовувати виключно інші види палива через раптові перебої у постачанні газу, і з цієї причини її треба буде обладнати технічними засобами очищення відхідного газу. Строк, на який такий відступ наданий, повинен не перевищувати 10 днів, окрім випадків, коли існує першочергова потреба підтримувати енергопостачання.

Оператор повинен негайно повідомляти компетентний орган про кожен конкретний випадок, зазначений у першому підпараграфі.

Держави-члени повинні негайно повідомляти Комісію про будь-які відступи, надані відповідно до першого підпараграфа.

7. Якщо установку згоряння розширюють, значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 2 додатка V, застосовують до розширеної частини установки, якої торкнулись зміни, і встановлюють відносно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння. У разі змінення установки згоряння, що може мати наслідки для довкілля та впливати на частину установки із розрахунковою тепловою потужністю 50 МВт або більше, значення гранично допустимих викидів, як їх встановлено у частині 2 додатка V, застосовують до частини установки, яку було змінено, стосовно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння.

8. Ззначення гранично допустимих викидів, встановлені у частинах 1 і 2 додатка V, не застосовують до таких установок згоряння:

(a) дизельних двигунів;

(b) котлів-утилізаторів в об’єктах для виробництва целюлози.

9. Комісія повинна розглянути потребу встановити значення гранично допустимих викидів на рівні Союзу на основі найкращих доступних технік та внести зміни до значень гранично допустимих викидів, встановлених у додатку V, щодо таких установок згоряння:

(a) установок згоряння, зазначених у параграфі 8;

(b) установок згоряння на нафтопереробних заводах, що використовують залишки дистиляції та перетворення від перероблення сирої нафти для власного споживання, у поєднанні із іншими видами палива або окремо, враховуючи специфіку енергетичних систем нафтопереробних заводів;

(c) установок згоряння, що використовують гази, окрім природного газу;

(d) установок згоряння в межах об’єктів хімічної промисловості, що в них використовують рідкі залишки виробництва як некомерційне паливо для власного споживання.

Комісія повинна до 31 грудня 2013 року повідомити про результати цього розгляду Європейський Парламент і Раду разом із законодавчою пропозицією, за відповідних обставин.

1. Для установок згоряння, в яких використовують місцеве тверде паливо та в яких неможливо дотримати значень гранично допустимих викидів щодо діоксиду сірки, зазначені в статті 30(2) і (3), внаслідок характеристик такого палива, держави-члени можуть натомість застосовувати мінімальні показники десульфуризації, встановлені у частині 5 додатка V, згідно з правилами дотримання відповідності, встановленими у частині 6 зазначеного додатка, та із попереднім затвердженням компетентним органом технічного звіту, зазначеного у статті 72(4)(a).

2. Для установок згоряння, в яких використовують місцеве тверде паливо із сумісним спалюванням відходів та в яких неможливо дотримати значень Cпроцес щодо діоксиду сірки, встановлених у пунктах 3.1 або 3.2 частини 4 додатка VI, внаслідок характеристик місцевого твердого палива, держави-члени можуть натомість застосовувати мінімальні показники десульфуризації, встановлені у частині 5 додатка V, згідно з правилами дотримання відповідності, встановленими у частині 6 зазначеного додатка. Якщо держави-члени вирішують застосовувати цей параграф, значення показника Cвідходи, зазначеного у пункті 1 частини 4 додатка VI, повинне дорівнювати 0 мг/Нм-3.

3. Комісія повинна до 31 грудня 2019 року розглянути можливість застосування мінімальних показників десульфуризації, встановлених у частині 5 додатка V, з урахуванням, зокрема, найкращих доступних технік та переваг, отриманих від зменшення викидів діоксиду сірки.

1. Протягом періоду з 1 січня 2016 року по 30 червня 2020 року держави-члени можуть скласти та впровадити перехідний національний план, що охоплює установки згоряння, яким було надано перший дозвіл до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року. Для кожної установки згоряння, охопленої планом, план повинен охоплювати викиди одного або декількох таких забрудників: оксидів азоту, діоксиду сірки та пилу. Для газових турбін до плану включаються тільки викиди оксидів азоту.

Перехідний національний план не охоплює жодних з таких установок згоряння:

(a) ті, до яких застосовують статтю 33(1);

(b) ті, в яких на нафтопереробних заводах використовують низькокалорійні гази, утворені шляхом газифікації залишків нафтопереробки чи залишків паливодистиляції та перетворення при очищенні сирої нафти для власного споживання, у поєднанні із іншими видами палива або окремо;

(c) ті, до яких застосовують статтю 35;

(d) ті, яким надано звільнення, що зазначене у статті 4(4) Директиви 2001/80/ЄС.

2. Установки згоряння, охоплені планом, можуть бути звільнені від дотримання значень гранично допустимих викидів, зазначених у статті 30(2), щодо забрудників, на які поширюється план, або, у застосовних випадках, показників десульфуризації, зазначених у статті 31.

Значення гранично допустимих викидів для діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу, встановлені у дозволі для установки згоряння, застосовні на 31 грудня 2015 року, відповідно, зокрема, до вимог директив 2001/80/ЄС і 2008/1/ЄС, повинні бути принаймні додержані.

В установках згоряння зі сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 500 МВт, в яких використовують тверде паливо, яким було надано перший дозвіл після 1 липня 1987 року, повинні бути дотримані значення гранично допустимих викидів для оксидів азоту, встановлені у частині 1 додатка V.

3. Для кожного із забрудників, які охоплює перехідний національний план, він повинен встановити верхню межу, що визначає максимальне сукупне значення викидів за рік для всіх установок, охоплених планом, на основі сукупної розрахункової теплової потужності кожної установки на 31 грудня 2010 року, її фактичних годин експлуатації за рік та використання палива, усереднене за останні 10 років експлуатації до 2010 року включно.

Верхню межу на 2016 рік розраховують на основі відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у додатках III-VII до Директиви 2001/80/ЄС або, у застосовних випадках, на основі показників десульфуризації, встановлених у додатку III до Директиви 2001/80/ЄС. У випадку газових турбін, використовують значення гранично допустимих викидів для оксидів азоту, визначені для таких установок у частині B додатка VI до Директиви 2001/80/ЄС. Верхню межу на 2019 і 2020 роки розраховують на основі відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у частині 1 додатка V до цієї Директиви або, у застосовних випадках, відповідних показників десульфуризації, встановлених у частині 5 додатка V до цієї Директиви. Верхню межу на 2017 і 2018 роки встановлюють із забезпеченням лінійного зменшення верхніх меж між 2016 і 2019 роками.

Якщо установка, включена до перехідного національного плану, закривається або більше не підпадає під сферу застосування глави III, це не повинно призводити до збільшення сукупних викидів за рік від решти установок, охоплених планом.

4. Перехідний національний план також повинен містити приписи щодо моніторингу та звітності, що відповідають імплементаційним правилам, встановленим відповідно до статті 41(b), а також заходи, передбачені для кожної з установок, щоб забезпечити своєчасне дотримання значень гранично допустимих викидів, які застосовуватимуть з 1 липня 2020 року.

5. Не пізніше 1 січня 2013 року держави-члени повинні передати свої перехідні національні плани Комісії.

Комісія оцінює плани та, якщо Комісія не висуває заперечень протягом 12 місяців після одержання плану, обумовлена держава-член повинна вважати свій план прийнятим.

Якщо Комісія вважає, що план не відповідає імплементаційним правилам, встановленим відповідно до статті 41(b), вона повідомляє обумовленій державі-члену, що її план не може бути прийнятий. У зв’язку з оцінюванням нової версії плану, яку держава-член передає Комісії, строк, зазначений у другому підпараграфі, складає 6 місяців.

6. Держави-члени повідомляють Комісію про будь-які подальші зміни до плану.

1. Протягом періоду з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2023 року установки згоряння можуть бути звільнені від дотримання значень гранично допустимих викидів, зазначених у статті 30(2), і показників десульфуризації, зазначених у статті 31, у застосовних випадках, і від їх включення до перехідного національного плану, зазначеного у статті 32, за виконання таких умов:

(a) оператор установки згоряння зобов’язується, у письмовій декларації, яку слід подати у компетентний орган не пізніше 1 січня 2014 року, що експлуатація установки протягом періоду, що починається 1 січня 2016 року та закінчується не пізніше 31 грудня 2023 року, триватиме не більше 17500 годин експлуатації;

(b) від оператора вимагається щорічно подавати у компетентний орган журнал обліку годин експлуатації з 1 січня 2016 року;

(c) значення гранично допустимих викидів для діоксидів сірки, оксидів азоту та пилу, встановлені у дозволі для установки згоряння, застосовні на 31 грудня 2015 року відповідно, зокрема, до вимог директив 2001/80/ЄС і 2008/1/ЄС, повинні бути принаймні додержані протягом решти строку служби установки згоряння. В установках згоряння з сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 500 МВт, в яких використовують тверде паливо, яким було надано перший дозвіл після 1 липня 1987 року, повинні бути дотримані значення гранично допустимих викидів для оксидів азоту, встановлені у частині 1 додатка V; і

(d) установці згоряння не було надано звільнення, як зазначено у статті 4(4) Директиви 2001/80/ЄС.

2. Не пізніше 1 січня 2016 року кожна держава-член передає Комісії список усіх установок згоряння, до яких застосовується параграф 1, разом із їхньою сукупною розрахунковою тепловою потужністю, типами використовуваного палива та застосовними значеннями гранично допустимих викидів для діоксиду сірки, оксиду азоту та пилу. Для установок, що підпадають під параграф 1, держави-члени щорічно передають Комісії журнал обліку годин експлуатації з 1 січня 2016 року.

3. У випадку установки згоряння, яка на 6 січня 2011 року була частиною малої ізольованої системи і на яку припадало на зазначену дату не менше 35 % енергопостачання в рамках такої системи, в якій неможливо внаслідок її технічних характеристик дотримати значення гранично допустимих викидів, зазначених у статті 30(2), кількість годин експлуатації, зазначених у параграфі 1(a) цієї статті, повинна протягом періоду, що починається з 1 січня 2020 року та закінчується не пізніше 31 грудня 2023 року, складати 18000, а датою, зазначеною у параграфі 1(b) і параграфі 2 цієї статті, повинно бути 1 січня 2020 року.

4. Щодо установки згоряння із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 1500 МВт, яка розпочала роботу до 31 грудня 1986 року та споживає місцеве тверде паливо із чистою теплотворною здатністю менше 5800 кДж/кг, вмістом вологи понад 45 % за масою, комбінованим вмістом вологи та попелу понад 60 % за масою та вмістом оксиду кальцію в попелі понад 10 %, кількість годин експлуатації, зазначена у параграфі 1(a), повинна складати 32000.