Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю)

(c) оператор може довести на основі інформації щодо якості відповідних відходів і моніторингу викидів, що викиди за будь-яких обставин є значно нижчими за значення гранично допустимих викидів важких металів і діоксинів та фуранів.

2.7. Результати вимірювань повинні бути стандартизовані з використанням стандартних концентрацій кисню, зазначених у частині 3 або розрахованих відповідно до частини 4, і шляхом застосування формули, наведеної у частині 7.

У разі спалювання або сумісного спалюванні відходів у насиченій киснем атмосфері, результати вимірювань можуть бути стандартизовані за вмісту кисню, встановленому компетентним органом, що відображає спеціальні обставини окремого випадку.

У разі зменшення викидів забруднювальних речовин шляхом оброблення відхідного газу в установках зі спалювання відходів або установках зі сумісного спалювання відходів, що в них обробляють небезпечні відходи, стандартизацію з урахуванням вмісту кисню, передбачену в першому підпараграфі, здійснюють, тільки якщо вміст кисню, виміряний за той же проміжок часу, що і для відповідної забруднювальної речовини, перевищує відповідний стандартний вміст кисню.

3. Вимірювання, пов’язані із речовинами, що забруднюють води

3.1. Такі вимірювання здійснюють у точці скидання стічних вод:

(a) безперервні вимірювання pH, температури та потужності потоку;

(b) щоденні заміри показників локальних зразків на загальний вміст завислих твердих частинок або вимірювання репрезентативних зразків, відібраних з частотою, прямопропорційною до потужності потоку, за 24 години;

(c) принаймні щомісячні заміри показників репрезентативних зразків скидів, відібраних з частотою, прямопропорційною до потужності потоку, за 24 години, на Hg, Cd, TI, As, Pb, Cr, Cu, Ni і Zn;

(d) заміри вмісту діоксинів і фуранів принаймні кожні 6 місяців; проте принаймні одне вимірювання кожні 3 місяці повинно здійснюватися протягом перших 12 місяців експлуатації.

3.2. Якщо стічні води, що виникли в результаті очищення відхідних газів, обробляють разом із іншими стічними водами на ділянці або поза її межами, оператор повинен здійснювати заміри:

(a) в потоці стічних вод після процесів очищення відхідних газів до потрапляння його на колекторну установку з оброблення стічних вод;

(b) в потоці чи потоках стічних вод до потрапляння їх на колекторну установку з оброблення стічних вод;

(c) у точці кінцевого скидання стічних вод з установки зі спалювання відходів або установки зі сумісного спалювання відходів після оброблення.

1. Значення гранично допустимих викидів у повітря

1.1. Вважається, що значення гранично допустимих викидів для повітря дотримані, якщо:

(a) жодне з середньодобових значень не перевищує будь-яке із значень гранично допустимих викидів, встановлених у пункті 1.1 частини 3 або у частині 4 чи розрахованих відповідно до частини 4;

(b) або жодне з середніх значень за півгодини не перевищує будь-яке із значень гранично допустимих викидів, встановлених у стовпці A таблиці у пункті 1.2 частини 3, або, у релевантних випадках, 97 % середніх значень за півгодини протягом року не перевищують будь-яке із значень гранично допустимих викидів, встановлених у стовпці B таблиці у пункті 1.2 частини 3;

(c) жодне з середніх значень за період відбору зразків, встановлених для важких металів і діоксинів та фуранів, не перевищує значень гранично допустимих викидів, встановлених у пунктах 1.3 і 1.4 частини 3 або у частині 4 чи розрахованих відповідно до частини 4;

(d) для монооксиду вуглецю (CO):

(i) у випадку установок зі спалювання відходів:

- принаймні 97 % середньодобових значень за рік не перевищують значення гранично допустимих викидів, встановлене у пункті 1.5(a) частини 3; і,

- принаймні 95 % усіх середніх значень за 10 хвилин, відібраних за будь-який 24-годинний період, або всі середні значення за півгодини, відібрані за такий самий період, не перевищують значень гранично допустимих викидів, встановлених у пунктах 1.5(b) і (c) частини 3; у випадку установок зі спалювання відходів, в яких температура газу, що утворюється в процесі спалювання, підвищується принаймні до 1100 °C принаймні на дві секунди, держави-члени можуть застосовувати період оцінювання у 7 днів для середніх значень за 10 хвилин;

(ii) у випадку установок із сумісного спалювання відходів: вимоги положення частини 4 виконані.

1.2. Середні значення за півгодини та за 10 хвилин визначають протягом фактичного часу експлуатації (за виключенням періодів пуску та зупинки, якщо при цьому відходи не спалюють) на основі виміряних значень після віднімання значення довірчого інтервалу, визначеного в пункті 1.3 частини 6. Середньодобові значення визначають за такими валідованими середніми значеннями.

Щоб отримане середньодобове значення було дійсним, несправності або обслуговування системи безперервного вимірювання повинні зумовлювати не більше п’яти відхилень середніх значень за півгодини за будь-який день. Повинно бути не більше десяти середньодобових значень за рік, відхилених через несправності або обслуговування системи безперервного вимірювання.

1.3. Середні значення за період відбору зразків і середні значення у разі періодичних замірів вмісту HF, HCl і SO2 визначають відповідно до вимог статті 45(1)(e), 48(3) і пункту 1 частини 6.

2. Значення гранично допустимих викидів у води

Вважається, що значення гранично допустимих викидів для вод дотримані, якщо:

(a) для сумарних завислих твердих частинок 95 % і 100 % виміряних значень вони не перевищують відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у частині 5;

(b) для важких металів (Hg, Cd, TI, As, Pb, Cr, Cu, Ni і Zn) значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 5, перевищені не більше ніж в одному вимірюванні на рік; або, якщо держава-член передбачає більше 20 зразків на рік, значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 5, перевищені не більше ніж у 5 % таких зразків;

(c) щодо діоксинів і фуранів, результати вимірювання не перевищують значення гранично допустимих викидів, встановлене у частині 5.

1. У кожному з наведених нижче пунктів вид діяльності включає очищення обладнання, але не очищення продуктів, якщо не зазначено інше.

2. Адгезивне оболонкування

Будь-яка діяльність, за якої на поверхню наносять адгезив, за виключенням адгезивного оболонкування та ламінування, пов’язаних із друкарською діяльністю.

3. Діяльність із оболонкування

Будь-яка діяльність з одноразовим або багаторазовим нанесенням суцільної покривної оболонки на:

(a) один з таких транспортних засобів:

(i) нові автомобілі, визначені як транспортні засоби категорії M1 у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2007/46/ЄС від 5 вересня 2007 року про встановлення рамок для затвердження автомобільних транспортних засобів і причепів до них та систем, компонентів і окремих технічних одиниць, призначених для таких транспортних засобів (-41), та категорії N1, за умови що їх оболонкування здійснюють на тій же установці, що і транспортних засобів категорії M1;

(ii) кабіни вантажних автомобілів, визначені як приміщення для водія, та всі інтегровані приміщення для технічного обладнання, що належать до транспортних засобів категорій N2 і N3 у Директиві 2007/46/ЄС;

(iii) фургони і вантажні автомобілі, визначені як транспортні засоби категорій N1, N2 і N3 у Директиві 2007/46/ЄС, але окрім кабін вантажних автомобілів;

(iv) автобуси, визначені як транспортні засоби категорій M2 і M3 у Директиві 2007/46/ЄС;

(v) причепи, визначені у категоріях O1, O2, O3 і O4 у Директиві 2007/46/ЄС;

(b) металеві і пластикові поверхні, у тому числі поверхні літаків, кораблів, поїздів тощо;

(c) дерев’яні поверхні;

(d) текстильні, тканинні, плівкові і паперові поверхні;

(e) шкіру.

Діяльність із оболонкування не включає оболонкування субстрату металом за допомогою технік електрофорезу та хімічного розпорошення. Якщо діяльність із оболонкування включає етап, під час якого на тому ж артикулі відбувається друк, незалежно від використаної техніки такий етап друкування вважають частиною діяльності з оболонкування. Проте це не включає друкарську діяльність, яку здійснюють як окремий вид діяльності, але що її може охоплювати глава V цієї Директиви, якщо друкарська діяльність підпадає під сферу її застосування.

4. Оболонкування рулонного прокату

Будь-яка діяльність, за якої на рулонну сталь, неіржавну сталь, сталь в оболонці, сплави міді чи алюмінієву стрічку наносять плівкову або ламінувальну оболонку у безперервному процесі.

5. Сухе чищення

Будь-яка промислова або комерційна діяльність із використанням летких органічних сполук в об’єкті для чищення предметів одягу, галантереї і подібних споживчих товарів, окрім ручного видалення плям і забруднень у текстильній промисловості та виробництві одягу.

6. Виробництво взуття

Будь-яка діяльність із вироблення готового взуття або його частин.

7. Виробництво оболонкувальних сумішей, лаків, чорнил і адгезивів

Виробництво вищезазначених кінцевих продуктів і напівфабрикатів, якщо його здійснюють на одній ділянці, шляхом змішування пігментів, смол і адгезивних матеріалів з органічним розчинником або іншим носієм, у тому числі діяльність із диспергування та попереднього диспергування, регулювання в’язкості та відтінку, операції з наповнення кінцевим продуктом ємності для нього.

8. Виробництво фармацевтичних продуктів

Хімічний синтез, ферментація, екстрагування, приготування фармацевтичних продуктів та доведення їх до готовності і, якщо відбувається на тій же ділянці, виробництво напівфабрикатів.

9. Друкарська діяльність

Будь-яка діяльність із відтворення тексту та/або зображень, за якої, із використанням носія зображення, чорнило переносять на поверхню будь-якого типу. Включає пов’язані техніки лакування, оболонкування та ламінування. Проте під дію глави V підпадають тільки такі підпроцеси:

(a) флексографія - друкарська діяльність із використанням носія зображення, виготовленого з гуми або гнучких фотополімерів, на якому друкарські елементи розташовані вище за пробільні елементи, із використанням рідких чорнил, що висихають за рахунок випаровування;

(b) рулонний офсетний друк із сушінням - друкарська діяльність з рулонним поданням і використанням носія зображення, на якому друкарські елементи та пробільні елементи знаходяться в одній площині, при цьому "рулонне подання" означає, що матеріал для друку подається на верстат з рулону, а не окремими аркушами. Пробільні елементи обробляють для поглинання води та, таким чином, відштовхування чорнила. Друкарські елементи обробляють для приймання та передавання чорнила на поверхню, де здійснюють друк. Випаровування відбувається у печі, в якій для нагрівання задрукованого матеріалу використовують гаряче повітря;

(c) ламінування, пов’язане із друкарською діяльністю - склеювання двох або більше гнучких матеріалів в одне ціле для утворення ламінату;

(d) видавницький ротогравюрний друк - ротогравюрна друкарська діяльність, яку виконують для друку на папері для журналів, брошур, каталогів або подібних продуктів із використанням чорнил на основі толуолу;

(c) ротогравюрний друк - ротогравюрна друкарська діяльність із використанням циліндричного носія зображення, на якому друкарські елементи розташовані нижче пробільних елементів, із використанням рідких чорнил, що висихають через випаровування. Виїмки покривають чорнилом, а надлишок зчищають із пробільних елементів до контакту поверхні, на якій здійснюють друк, із циліндром і підняття нею чорнил з виїмок;

(f) ротаційний трафаретний друк - друкарська діяльність із рулонним поданням, за якої чорнило надходить на поверхню, де здійснюють друк, шляхом проштовхування крізь пористий носій зображення, на якому друкарські елементи відкриті, а пробільні елементи заклеєні, із використанням рідких чорнил, що висихають тільки через випаровування. Рулонне подання означає, що матеріал, на якому здійснюють друк, надходить у механізм з рулону, а не з окремих аркушів;

(g) лакування - діяльність, за якої лак або адгезивну оболонку наносять на гнучкий матеріал для подальшої герметизації пакувального матеріалу.

10. Перетворення гуми

Будь-яка діяльність зі змішування, подрібнення, блендування, каландрування, екструзії та вулканізації природної чи синтетичної гуми та будь-які допоміжні операції для перетворення природної чи синтетичної гуми у готовий виріб.

11. Очищення поверхні

Будь-яка діяльність, окрім сухого чищення, із використанням органічних розчинників для видалення забруднення з поверхні матеріалу, у тому числі знежирення. Діяльність з очищування, що складається з більш ніж одного етапу до або після будь-якої іншої діяльності, вважається одним процесом у рамках діяльності з очищування поверхні. Така діяльність стосується очищування поверхні продуктів, але не очищування обладнання.

12. Діяльність з екстрагування рослинної олії та тваринного жиру і рафінування рослинної олії

Будь-яка діяльність для екстрагування рослинної олії з насіння та іншої рослинної сировини, перероблення сухих залишків для виробництва кормів для тварин, очищення жирів і рослинних олій, отриманих з насіння, рослинної сировини та/або тваринної сировини.

13. Повторне поверхневе оброблення транспортних засобів

Будь-яка промислова або комерційна діяльність з оболонкування та пов’язана діяльність зі знежирення, що полягає у виконанні будь-якого з таких заходів:

(a) первинного оболонкування дорожніх транспортних засобів, що їх визначено у Директиві 2007/46/ЄС, або їх частин матеріалами для повторного поверхневого оброблення, що здійснюється поза межами оригінальної виробничої лінії;

(b) оболонкування причепів (у тому числі напівпричепів) (категорія O у Директиві 2007/46/ЄС).

14. Оболонкування обмотувальних дротів

Будь-яка діяльність із оболонкування металевих провідників, які використовують для обмотування котушок у трансформаторах і моторах тощо.

15. Просочування деревини

Будь-яка діяльність із внесення порції консервантів у лісоматеріал.

16. Ламінування деревини та пластику

Будь-яка діяльність зі склеювання дерева та/або пластику для виготовлення ламінованих виробів.

Значення гранично допустимих викидів у відхідних газах розраховують за температури 273,15 K і тиску 101,3 кПа.

1. Значення сукупних гранично допустимих викидів виражені у грамах органічного розчинника, що виділяється, відносно площі поверхні виробу в квадратних метрах та у кілограмах органічного розчинника, що виділяється, відносно кузова автомобіля.

2. Площа поверхні будь-якого продукту, що розглядається у таблиці у пункті 3, визначається як площа поверхні, розрахованої від загальної площі електрофоретичного покриття, та площа поверхні будь-яких деталей, що можуть бути додані на наступних етапах процесу оболонкування, які вкривають тими ж оболонками, що були використані для зазначеного виробу, або як загальна площа поверхні виробу, заоболонкованого на об’єкті.

Площу поверхні електрофоретичної оболонки розраховують за такою формулою:

Цей метод також застосовують до інших заоболонкованих деталей, вироблених із листів.

Для розрахування площі поверхні інших доданих деталей або загальної площі поверхні, заоболонкованої на об’єкті, повинні використовуватись автоматизоване проектування чи інші еквіваленті методи.

3. Значення сукупних гранично допустимих викидів у наведеній нижче таблиці включають усі етапи процесу, що виконують на одній установці, від електрофоретичного оболонкування або процесу оболонкування будь-якого іншого виду аж до кінцевого воскування та полірування верхнього шару оболонки включно, а також використання розчинника для очищення виробничого обладнання, у тому числі фарбувальних кабін та іншого стаціонарного обладнання, як під час виробничого процесу, так і поза ним.

4. Об’єкти з оболонкування транспортних засобів зі споживанням розчинника, меншим за порогові значення, зазначені в таблиці у пункті 3, повинні відповідати вимогам для сектору повторного поверхневого оброблення транспортних засобів, встановленим у частині 2.

1. Для викидів летких органічних сполук, зазначених у статті 58, якщо масова витрата суми сполук, що є причиною нанесення марковання, зазначеного у згаданій статті, дорівнює чи перевищує 10 г/год., повинне бути дотримане значення гранично допустимих викидів 2 мг/Нм-3. Значення гранично допустимих викидів стосується суми мас окремих сполук.

2. Для викидів галогенізованих летких органічних сполук, яким присвоєні або необхідно присвоїти позначення небезпеки H341 або H351, якщо масова витрата суми сполук, що спричиняють позначення небезпеки H341 або H351, дорівнює чи перевищує 100 г/год., повинне бути дотримане значення гранично допустимих викидів 20 мг/Нм-3. Значення гранично допустимих викидів стосується суми мас окремих сполук.

1. Оператор може використовувати будь-яку схему скорочення, що була спеціально розроблена для його об’єкта.

2. У разі нанесення оболонок, лаків, адгезивів або чорнил може бути використана наведена нижче схема. Якщо наведений нижче метод є неприйнятним, компетентний орган може дозволити оператору застосовувати будь-яку альтернативну схему, що дозволяє досягти скорочення викидів, еквівалентного тому, що його можна було б досягти в разі застосування значень гранично допустимих викидів із частин 2 і 3. Під час розроблення схеми повинні бути враховані такі факти:

(a) якщо замінники, що містять менше розчинників або не містять їх, все ще перебувають на стадії розроблення, оператор повинен отримати додатковий час на впровадження своїх планів скорочення викидів;

(b) референтна точка для скорочення викидів повинна якомога ближче відповідати рівню викидів, які спостерігалися б, якби жодні заходи зі скорочення не були вжиті.

3. Для об’єктів, в яких вміст твердих речовин у продуктах можна прийняти за постійне, повинна діяти така схема:

(a) Річні референтні викиди розраховують таким чином:

(i) Визначають сумарну масу твердих речовин у кількості спожитої за рік оболонки та/або чорнила, лаку чи адгезиву. Твердими речовинами є всі матеріали в оболонках, чорнилах, лаках і адгезивах, що стають твердими після випаровування води або летких органічних сполук.

(ii) Річні референтні викиди розраховують шляхом множення маси, визначеної у підпункті (i), на відповідний множник, наведений у таблиці нижче. Компетентні органи можуть коригувати такі множники для окремих об’єктів, щоб відобразити документально підтверджене підвищення ефективності у використанні твердих речовин.

(b) Цільове значення викидів дорівнює річним референтним викидам, помноженим на відсоток, що дорівнює:

(i) (значення гранично допустимих спонтанних викидів + 15) для об’єктів, що підпадають під пункт 6 та діапазон нижніх порогових значень пунктів 8 і 10 частини 2,

(ii) (значення гранично допустимих спонтанних викидів + 5) для усіх інших об’єктів.

(c) Умови є дотримані, якщо фактичні викиди розчинника, визначені на основі плану управління розчинниками, є меншими або дорівнюють цільовому показнику викидів.

1. Канали, до яких приєднане очисне обладнання, та з яких в кінцевій точці скидання виходить у середньому понад 10 кг/год. викидів загального органічного вуглецю, підлягають безперервному моніторингу виконання вимог.

2. В інших випадках держави-члени забезпечують здійснення безперервних або періодичних вимірювань. Для періодичних вимірювань одержують принаймні три значення вимірювань під час виконання кожного вимірювання.

3. Вимірювання не є обов’язковими у разі, якщо, щоб забезпечити виконання вимог цієї Директиви, очисне обладнання в кінці технологічного процесу не є потрібним.

1. Принципи

План управління розчинниками використовують, щоб:

(a) верифікувати виконання вимог, як визначено у статті 62;

(b) визначити майбутні варіанти скорочення викидів;

(c) уможливити надання громадськості інформації про споживання розчинників, викиди розчинників та виконання вимог глави V.

2. Терміни та означення

Наведені нижче терміни та означення забезпечують рамки для виконання масового балансу.

Витрати органічних розчинників (I):

I1 Кількість органічних розчинників або їх кількість у придбаних сумішах, що використовують як витратний матеріал процесу у часових рамках, за якими здійснюють розрахування масового балансу.

I2 Кількість органічних розчинників або їх відновлена з сумішей кількість, повторно використана як розчинники, що становлять витратний матеріал процесу. Кількість переробленого розчинника підраховують кожного разу, коли його використовують для провадження діяльності.

Вихід органічних розчинників (O):

O1 Викиди у відхідних газах.

O2 Органічні розчинники, втрачені у воді, з урахуванням оброблення стічних вод за обчислення O5.

O3 Кількість органічних розчинників, що залишається як забруднення або залишки у продуктах, отриманих в результаті процесу.

O4 Невловлені викиди органічних розчинників у повітря. Це включає загальну вентиляцію приміщень, в яких повітря випускається у зовнішнє середовище через вікна, двері, вентиляційні та подібні отвори.

O5 Органічні розчинники та/або органічні сполуки, втрачені через хімічні або фізичні реакції (у тому числі знищені шляхом спалювання або інших видів оброблення відхідного газу чи стічних вод, або вловлені, якщо вони не враховані як O6, O7 або O8).

O6 Органічні розчинники, що містяться у зібраних відходах.

O7 Органічні розчинники, або органічні розчинники у складі сумішей, що продаються або призначені для продажу як комерційно цінні продукти.

O8 Органічні розчинники, що містяться у сумішах, відновлені для повторного використання, але не як витратний матеріал для процесу, якщо вони не враховані як O7.

O9 Органічні розчинники, вивільнені іншими шляхами.

3. Використання плану управління розчинниками для верифікації відповідності.

Користь, що її отримують від плану управління розчинникам, визначається окремою вимогою, яка підлягає верифікації, таким чином:

(a) верифікація дотримання схеми скорочення, що її встановлено у частині 5, при цьому значення сукупних гранично допустимих викидів виражене як викиди розчинників на одиницю продукту або іншими чином встановлене у частинах 2 і 3.

(i) для усіх видів діяльності, в яких використовують схему скорочення, що її встановлено у частині 5, план управління розчинниками складають щорічно, щоб визначити споживання (С). Споживання розраховують відповідно до такого рівняння:

C = I1 - O8

Також здійснюють паралельний захід для визначення твердих речовин, використаних в оболонкуванні, щоб вирахувати річні референтні викиди та цільове значення викидів кожного року.

(ii) для оцінювання відповідності значенню сукупних гранично допустимих викидів, вираженому як викиди розчинників на одиницю продукту або іншими чином, встановленим у частинах 2 і 3, план управління розчинниками складають щорічно для визначення викидів (Е). Викиди розраховують відповідно до такого рівняння:

E = F + O1

Де F - це спонтанні викиди, як їх означено у пункті (b)(i). Обсяг викидів відтак ділять на відповідний параметр продукту.

(iii) щоб оцінити виконання вимог пункту (b)(ii) статті 59(6), план управління розчинниками складають щорічно для визначення сукупних викидів від усіх обумовлених видів діяльності, а відтак це число порівнюють із сукупними викидами, що могли б утворитися за умови виконання вимог частин 2, 3 і 5, окремо для кожного виду діяльності.

(b) Визначення спонтанних викидів для порівняння із значеннями гранично допустимих спонтанних викидів, наведеними у частині 2:

(i) Спонтанні викиди розраховують відповідно до одного із таких рівнянь:

F = I1 - O1 - O5 - O6 - O7 - O8

або

F = O2 + O3 + O4 + O9

F визначають або шляхом безпосереднього вимірювання кількостей, або за допомогою еквівалентного методу чи розрахунку, наприклад із використанням показника ефективності уловлювання для процесу.

Значення гранично допустимих спонтанних викидів виражають як частку вхідних обсягів, що розраховують відповідно до такого рівняння:

I = I1 + I2

(ii) Визначення спонтанних викидів здійснюють за допомогою короткого, але комплексного, набору вимірювань, і його непотрібно здійснювати повторно до модифікування обладнання.

1. У разі безперервних вимірювань, значення гранично допустимих викидів вважаються дотриманими, якщо:

(a) жодне з середніх арифметичних значень усіх дійсних показів, зчитаних протягом будь-якого 24-годинного періоду експлуатації об’єкта або діяльності, окрім операцій пуску та зупинки і обслуговування обладнання, не перевищує значення гранично допустимих викидів,

(b) жодне з погодинних середніх значень не перевищує значень гранично допустимих викидів більше ніж в 1,5 рази.

2. У разі періодичних вимірювань значення гранично допустимих викидів вважаються дотриманими, якщо протягом виконання одного моніторингу:

(a) середнє значення усіх результатів вимірювань не перевищує значень гранично допустимих викидів,

(b) жодне з погодинних середніх значень не перевищує значення гранично допустимих викидів більш ніж у 1,5 рази.

3. Виконання вимог частини 4 верифікують на основі суми масових концентрацій окремих обумовлених летких органічних сполук. Для всіх інших випадків, виконання вимог верифікують на основі сумарної маси виділеного органічного вуглецю, якщо інше не зазначено у частині 2.

4. Певні об’єми газу можуть бути додані до відхідного газу для цілей охолодження та розбавлення, якщо це технічно виправдано, але вони не повинні бути враховані при визначенні масової концентрації забрудника у відхідному газі.

1. У випадку об’єктів з сульфатним процесом (як річне середнє):

550 кг сульфату на тонну виробленого діоксиду титану

2. У випадку об’єктів з хлоридним процесом (як річне середнє):

(a) 130 кг хлориду на тонну діоксиду титану, виробленого з використанням нейтрального рутилу,

(b) 228 кг хлориду на тонну діоксиду титану, виробленого з використанням синтетичного рутилу,

(c) 330 кг хлориду на тонну діоксиду титану, виробленого з використанням шлаку. Об’єкти, що здійснюють скиди у солоні води (пригирлові, узбережні, відкритого моря), можуть підлягати застосуванню значення гранично допустимих викидів 450 кг хлориду на тонну діоксиду титану, виробленого з використанням шлаку.

3. Для об’єктів з хлоридним процесом, в яких використовують більше одного типу руди, значення гранично допустимих викидів у пункті 2 застосовують пропорційно до кількості використаних руд.

1. Значення гранично допустимих викидів, виражені як концентрації у масі на кубічний метр (Нм-3), розраховують за температури 273,15 K і тиску 101,3 кПа.

2. Для пилу: 50 мг/Нм-3 як погодинне середнє значення з основних джерел і 150 мг/Нм-3 як погодинне середнє значення з будь-якого іншого джерела.

3. Для газоподібного діоксиду та триоксиду сірки, що вивільняються в результаті розщеплення та кальцинування, у тому числі для кислотних крапель у перерахунку на еквівалент SO2:

(a) 6 кг на тонну виробленого діоксиду титану як річне середнє;

(b) 500 мг/Нм-3 як погодинне середнє значення для установок накопичення відпрацьованої кислоти.

4. У випадку об’єктів з хлоридним процесом, для хлору:

(a) 5 мг/Нм-3 як середньодобове;

(b) 40 мг/Нм-3 у будь-який час.

Моніторинг викидів у повітря повинен включати принаймні безперервний моніторинг такого:

(a) газоподібного діоксиду та триоксиду сірки, що вивільняються в результаті розщеплення та кальцинування з установок задля накопичення відпрацьованої кислоти в об’єктах з сульфатним процесом;

(b) хлору з основних джерел у межах об’єктів з хлоридним процесом;

(c) пилу з основних джерел.