Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1001 від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема перший параграф його статті 118,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-1 () ,

Оскільки:

(1) До Регламенту Ради (ЄС) № 207/2009 (-2) неодноразово вносили істотні зміни та доповнення (-3). Для чіткості та раціональності згаданий Регламент необхідно кодифікувати.

(2) За Регламентом Ради (ЄС) № 40/94 (-4). кодифікованим у 2009 році як Регламент (ЄС) № 207/2009, було створено систему охорони торговельних марок, спеціально призначену для Союзу, яка забезпечувала охорону торговельних марок на рівні Союзу паралельно з охороною торговельних марок, доступною на рівні держав-членів, відповідно до національних систем торговельних марок, гармонізованих Директивою Ради 89/104/ЄЕС ( -5), яку було кодифіковано як Директиву Європейського Парламенту і Ради 2008/95/ ЄС ( -6).

(3) Бажано сприяти на всій території Союзу гармонійному розвитку економічної діяльності й постійному та виваженому розширенню шляхом завершення створення внутрішнього ринку, який належно функціонує та пропонує умови, подібні до тих, які діють на національному ринку. Щоб створити ринок такого виду та все більше перетворювати його на єдиний ринок, необхідно не лише усунути бар'єри для вільного руху товарів і послуг та ввести механізми, які забезпечуватимуть, що конкуренцію не буде спотворено, але й, крім того, необхідно встановити правові умови, які дадуть можливість підприємствам адаптувати свою діяльність як з виробництва і розповсюдження товарів, так і з надання послуг, до масштабу Союзу. Для таких цілей торговельні марки, які дозволяють вирізняти продукти та послуги підприємств шляхом використання ідентичних засобів на всій території Союзу, незважаючи на кордони, повинні бути серед правових інструментів, які підприємства мають у своєму розпорядженні.

(4) 3 метою реалізації зазначених цілей Союзу виникає необхідність виробити для Союзу механізми для торговельних марок, за допомогою яких підприємства зможуть з застосуванням однієї процедурної системи отримати торговельні марки ЄС, для яких надається єдина охорона та які діють на території всього Союзу. Принцип єдиного характеру торговельної марки ЄС, викладений таким чином, застосовують, якщо інше не передбачено у цьому Регламенті.

(5) Бар'єр територіальності прав, наданих власникам торговельних марок законодавством держав-членів, не можна усунути шляхом наближення законодавств. Щоб розгорнути без обмежень економічну діяльність на всьому внутрішньому ринку на користь підприємств, необхідно уможливити реєстрацію торговельних марок, які регулює єдине право Союзу, що прямо застосовується в усіх державах-членах.

(6) Досвід, набутий з моменту створення системи торговельних марок Союзу, показав, що підприємства із Союзу та з третіх країн прийняли систему, яка стала успішним та життєздатним доповненням до охорони торговельних марок на рівні держав-членів та її альтернативою.

(7) Однак право Союзу щодо торговельних марок не замінює право держав-членів щодо торговельних марок. Насправді, було б несправедливо вимагати від підприємств подавати заявку на реєстрацію їхніх торговельних марок як торговельних марок ЄС.

(8) Національні торговельні марки залишаються необхідними для тих підприємств, які не потребують охорони своїх торговельних марок на рівні Союзу або які не можуть отримати охорону на всій території Союзу, тоді як нема жодних перепон для національної охорони. Кожна особа, яка бажає отримати охорону торговельної марки, повинна мати право вирішувати, чи необхідна охорона торговельної марки лише як національної торговельної марки в одній державі-члені або кількох державах-членах, чи лише як торговельної марки ЄС, чи як така й інша.

(9) Права на торговельну марку ЄС можна отримати лише шляхом її реєстрації, а реєстрацію відхиляють, зокрема, якщо торговельна марка не є відмітною, якщо вона є незаконною або конфліктує з більш ранніми правами.

(10) Необхідно дозволити представляти позначення у будь-якій відповідній формі, використовуючи загальнодоступні технології, а отже необов'язково із застосуванням графічних засобів, якщо представлення є чітким, точним, самодостатнім, легкодоступним, зрозумілим, тривким та об'єктивним.

(11) Охорона, передбачена для торговельної марки ЄС, функція якої полягає, зокрема, у гарантуванні того, що торговельна марка є зазначенням походження, повинна бути абсолютною у разі ідентичності між маркою та позначенням і товарами або послугами. Охорону також застосовують у разі схожості марки і позначення та товарів або послуг. Поняття схожості необхідно тлумачити у зв'язку з імовірністю сплутання. Імовірність сплутання, оцінка якої залежить від численних елементів та, зокрема, визнання на ринку торговельної марки, асоціацій з використовуваним або зареєстрованим позначенням, які можуть виникнути, ступеня схожості між торговельною маркою і позначенням та між ідентифікованими товарами і послугами, повинна становити спеціальну умову отримання такої охорони.

(12) Щоб забезпечити правову визначеність та цілковиту відповідність принципу пріоритету, за яким зареєстрована більш рання торговельна марка має перевагу над пізніше зареєстрованими торговельними марками, необхідно передбачити, що реалізація прав, наданих торговельною маркою ЄС, не повинна обмежувати права власників, набуті до дати подання або дати пріоритету торговельної марки ЄС. Це відповідає статті 16(1) Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15 квітня 1994 року.

(13) Сплутання комерційного джерела походження товарів або послуг може виникнути, якщо компанія використовує таке саме або схоже позначення як торговельну назву у такий спосіб, що виникає зв'язок між компанією, яка має цю назву, і товарами та послугами, які походять від такої компанії. Тому порушенням торговельної марки ЄС необхідно також вважати використання позначення як торговельної назви чи схожого позначення, якщо таке використовують для цілей вирізнення товарів або послуг.

(14) Щоб забезпечити правову визначеність та цілковиту відповідність конкретному законодавству Союзу, доцільно передбачити, щоб власник торговельної марки мав право забороняти третій особі використовувати позначення у порівняльній рекламі, коли така порівняльна реклама суперечить Директиві Європейського Парламенту і Ради 2006/114/ЄС (-7).

(15) Щоб забезпечити охорону торговельної марки та дієво боротися з підроблюванням, а також відповідно до міжнародних зобов'язань Союзу у рамках Світової організації торгівлі (СОТ), зокрема статті V Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) про свободу транзиту, та щодо генеричних лікарських засобів , Декларації про Угоду ТРІПС і громадське здоров'я, ухваленої на Дохійській Конференції Міністрів країн-учасниць СОТ 14 листопада 2001 року, власник торговельної марки ЄС повинен мати право запобігати ввезенню третіми особами у ході торгівлі товарів на територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у ньому, якщо такі товари походять з третіх країн та на них нанесено без дозволу торговельну марку, яка є ідентичною або по суті ідентичною торговельній марці ЄС, зареєстрованій для таких товарів.

(16) Для цієї цілі власникам торговельної марки ЄС необхідно дозволити запобігати ввезенню контрафактних товарів та їх поміщенню у всіх ситуаціях на митниці, у тому числі транзит, перевантаження, зберігання на складі, вільні зони, тимчасове зберігання, переробку на митній території або тимчасове ввезення, а також якщо такі товари не призначені для введення в обіг на ринку Союзу. Під час здійснення митного контролю митні органи повинні використовувати повноваження та процедури, встановлені у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 608/2013 (-8), також на прохання правовласників. Зокрема, митні органи повинні здійснювати відповідний контроль на підставі критеріїв аналізу ризиків.

(17) Щоб урегулювати необхідність забезпечити ефективний захист прав на торговельну марку та необхідність уникати перешкоджання вільному потоку торгівлі законними товарами, право власника торговельної марки ЄС повинно втратити свою силу, якщо у межах подальших проваджень, ініційованих у суді ЄС у справах торговельних марок ("суд ЄС у справах торговельних марок"), компетентному ухвалювати рішення по суті щодо того, чи порушено права на торговельну марку ЄС, декларант або власник товарів може довести, що власник торговельної марки ЄС не має права забороняти введення товарів в обіг у країні кінцевого призначення.

(18) У статті 28 Регламенту (ЄС) № 608/2013 передбачено, що правовласник повинен нести відповідальність за шкоду, завдану власнику товарів, якщо, між іншим, пізніше встановлено, що відповідні товари не порушують право інтелектуальної власності.

(19) Необхідно вжити належних заходів з метою забезпечення безперешкодного транзиту генеричних лікарських засобів. Щодо міжнародних непатентованих назв (МНН) як всесвітньо визнаних генеричних назв діючих речовин фармацевтичних препаратів надзвичайно важливим є враховувати чинні обмеження дії прав на торговельну марку ЄС. Відповідно, власник торговельної марки ЄС не повинен мати права перешкоджати ввезенню третьою особою товарів на територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у ньому на підставі схожості МНН діючої речовини лікарських засобів з торговельною маркою.

(20) Щоб надати можливість власникам торговельних марок ЄС ефективно боротися з підробленням, вони повинні мати право забороняти нанесення торговельної марки, яка створює порушення, на товари та виконання підготовчих дій до нанесення.

(21) Виключні права, надані торговельною маркою ЄС, не повинні давати власнику право забороняти третім особам використання позначень або зазначень, які використовують добросовісно, а отже відповідно до чесних практик у промислових та комерційних справах. Щоб забезпечити рівні умови для торговельних назв і торговельних марок ЄС у разі виникнення конфліктів, зважаючи на те, що для торговельних назв регулярно надають необмежену охорону від застосування пізніших торговельних марок, таке використання необхідно вважати лише таким, що включає використання власного імені/прізвища третьої особи. Надалі необхідно дозволити використання описових або невідмітних позначень або зазначень загалом. Крім того, власник не повинен мати права перешкоджати добросовісному та чесному використанню торговельної марки ЄС для цілей ідентифікації чи віднесення товарів або послуг до такого власника. Використання торговельної марки третіми особами, щоб привернути увагу споживача до перепродажу непідроблених товарів, які спочатку було продано в Союзі власником торговельної марки ЄС або за його згоди, необхідно вважати добросовісним та чесним, якщо воно водночас відповідає чесним практикам у промислових та комерційних справах. Використання торговельної марки третіми особами для цілей художнього вираження необхідно вважати добросовісним та чесним, якщо воно водночас відповідає чесним практикам у промислових та комерційних справах. Крім того, цей Регламент необхідно застосовувати у спосіб, який забезпечує цілковиту повагу до фундаментальних прав і свобод, зокрема свободи вираження поглядів.

(22) З принципу вільного руху товарів випливає, що суттєвим є те, щоб власник торговельної марки ЄС не мав права забороняти її використання третьою особою у зв'язку з товарами, випущеними ним або за його згоди в обіг на території Європейського економічного простору під торговельною маркою, за винятком випадків, коли власник має законні підстави заперечувати проти подальшої комерціалізації товарів.

(23) Щоб забезпечити правову визначеність та захистити законно набуті права на торговельну марку, доцільно та необхідно встановити, без обмеження принципу незастосування пізнішої торговельної марки на противагу більш ранній торговельній марці, що власники торговельних марок ЄС не повинні мати права заперечувати проти використання пізнішої торговельної марки, якщо пізнішу торговельну марку було отримано у той час, коли більш ранню торговельну марку не можна було застосовувати на противагу пізнішій торговельній марці.

(24) Не існує жодного правомірного обґрунтування охорони торговельних марок ЄС або, на противагу їм, будь-якої торговельної марки, яку було зареєстровано до них, окрім фактичного використання торговельних марок.

(25) Для цілей рівності та правової визначеності використання торговельної марки ЄС у формі, що відрізняється елементами, які не змінюють відмітного характеру такої марки у тій формі, у якій її зареєстровано, повинно бути достатнім для збереження наданих прав незалежно від того, чи торговельну марку у використовуваній формі також зареєстровано.

(26) Торговельну марку ЄС необхідно вважати предметом власності, який існує окремо від підприємств, товари або послуги яких позначено нею. Відповідно, повинна існувати можливість передати її, надати її як забезпечення на користь третьої особи та зробити її предметом ліцензії.

(27) Необхідно вживати адміністративних заходів на рівні Союзу для імплементації щодо кожної торговельної марки права у сфері торговельних марок, установленого цим Регламентом. Таким чином, важливо, зберігаючи існуючу інституційну структуру та баланс повноважень Союзу, передбачити створення Офісу з інтелектуальної власності Європейського Союзу ("Офіс"), який буде незалежним у технічних питаннях та матиме правову, адміністративну і фінансову автономію. Для цього необхідно та доцільно, щоб Офіс був органом Союзу, який має правосуб'єктність та реалізовує повноваження, надані йому цим Регламентом, та функціонує у межах права Союзу, не послаблюючи компетенції установ Союзу.

(28) Охорону торговельної марки ЄС надають для конкретних товарів або послуг, характер і кількість яких визначають обсяг охорони, передбачений для власника торговельної марки. Таким чином, суттєвим є встановлення правил позначення та класифікації товарів і послуг у цьому Регламенті та забезпечення правової визначеності і раціонального адміністрування, вимагаючи достатньо чіткої і точної ідентифікації заявником товарів та послуг, охорона торговельної марки для яких є необхідною, щоб надати можливість компетентним органам і економічним операторам лише на підставі заявки визначати масштаб охорони, на отримання якої подано заявку. Використання загальних термінів необхідно тлумачити як таке, що охоплює всі товари і послуги, які чітко покриває буквальне значення терміну. Власникам торговельних марок ЄС, які на підставі практики Офісу до 22 червня 2012 року були зареєстровані для заголовку класу із системи класифікації, встановленої у Ніццькій угоді про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 року, необхідно надати можливість адаптувати свої списки товарів і послуг, щоб забезпечити відповідність вмісту реєстру необхідному стандарту чіткості і точності згідно з судовою практикою Суду Європейського Союзу.

(29) Щоб уникнути зайвих затримок у реєстрації торговельних марок ЄС, доцільно встановити режим додаткового пошуку торговельних марок ЄС та національних торговельних марок, який повинен бути гнучким з огляду на потреби та переваги користувачів. Додатковий пошук торговельних марок ЄС та національних торговельних марок необхідно доповнити всеосяжними, швидкими та потужними пошуковими системами, надавши їх у безкоштовне користування громадськості у контексті співпраці між Офісом і центральними офісами з промислової власності держав-членів, у тому числі Офісом з інтелектуальної власності Бенілюксу.

(30) Необхідно забезпечити правовий захист осіб, на які поширюється рішення Офісу, у спосіб, який відповідає особливому характеру законодавства у сфері торговельних марок. Для цього необхідно передбачити положення про оскарження рішень різних підрозділів вироблення й ухвалення рішень Офісу. Апеляційна рада Офісу повинна ухвалювати рішення щодо оскарження. Рішення Апеляційної ради повинні, у свою чергу, підлягати перегляду у Загальному суді, який має повноваження скасувати або змінити опротестовуване рішення.

(31) Щоб забезпечити охорону торговельних марок ЄС, держави-члени повинні призначати, беручи до уваги свої власні національні системи, якомога обмеженішу кількість національних судів першої та другої інстанцій з юрисдикцією у справах щодо порушення та дійсності торговельних марок ЄС.

(32) Суттєвим є те, щоб рішення щодо дійсності та порушення торговельних марок ЄС мали силу на всій території Союзу та охоплювали таку територію, оскільки це єдиний спосіб запобігти ухваленню суперечливих рішень з боку судів та Офісу, а також забезпечити, щоб єдиний характер торговельних марок ЄС не було підірвано. Положення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1215/2012 (-9). застосовується до всіх судових позовів, пов'язаних з торговельними марками ЄС, якщо у цьому Регламенті не передбачено відступ від таких правил.

(33) Необхідно уникати ухвалення суперечливих рішень за позовами, які стосуються однакових дій та однакових сторін та подані на підставі торговельної марки ЄС і паралельної національної торговельної марки. Для цієї цілі, якщо позови подаються в одній державі-члені, спосіб, у який цього необхідно досягти, регулюється національними процесуальними положеннями, які не обмежуються цим Регламентом, а якщо позови подано в різних державах-членах, є доцільними положення, вироблені на підставі правил (lis pendens) (заборона одночасного розгляду однієї і тієї ж справи у декількох інстанціях) та пов'язаних позовів відповідно до Регламенту (ЄС) № 1215/2012.

(34) З метою сприяння зближенню практик та розроблення спільних інструментів необхідно встановити відповідні рамки для співпраці між Офісом та офісами з промислової власності держав-членів, у тому числі з Офісом з інтелектуальної власності Бенілюксу, які визначають ключові сфери співпраці та надають можливість Офісу координувати відповідні спільні проекти, які становлять інтерес для Союзу та держав-членів, і фінансувати такі проекти у межах максимальної суми. Така співпраця повинна бути корисною для підприємств, які використовують системи торговельних марок у Європі. Для користувачів режиму Союзу, встановленого у цьому Регламенті, проекти, зокрема бази даних для цілей пошуку та консультацій, повинні забезпечити додаткові інклюзивні та ефективні інструменти, які є безкоштовними, для дотримання конкретних вимог, що виникають на підставі єдиного характеру торговельної марки ЄС.

(35) Бажано сприяти мирному, швидкому та ефективному врегулюванню суперечок, доручивши Офісу створення центру медіації, послугами якого може скористатися будь-яка особа для мирного врегулювання суперечок, пов'язаних із торговельними марками ЄС та зразками Співтовариства, за взаємною згодою.

(36) Установлення системи торговельних марок ЄС спричинило збільшення фінансового навантаження на центральні офіси з промислової власності та інші органи держав-членів. Додаткові витрати, пов'язані з розглядом більшої кількості проваджень щодо заперечень та проваджень щодо недійсності, ініційованих у зв'язку з торговельними марками або ініційованих власниками таких торговельних марок; з роз'яснювальною роботою щодо системи торговельних марок ЄС; а також з роботою, спрямованою на забезпечення захисту прав на торговельні марки ЄС. Таким чином, доцільно забезпечити компенсацію Офісом частини витрат, понесених державами-членами у зв'язку з роллю, яку вони відіграють у забезпеченні безперебійного функціонування системи торговельних марок ЄС. Виплата такої компенсації повинна ґрунтуватися на поданих державами-членами відповідних статистичних даних. Компенсація витрат не повинна здійснюватися у такому обсязі, який би призвів до дефіциту бюджету Офісу.

(37) Щоб гарантувати цілковиту автономію та незалежність Офісу, необхідним вважають надання автономного бюджету, надходження до якого в основному становлять збори, що сплачують користувачі системи. Проте бюджетну процедуру Союзу продовжують застосовувати, якщо йдеться про дотації, які надаються за рахунок загального бюджету Союзу. Крім того, Рахункова Палата повинна проводити аудит звітів.

(38) В інтересах раціонального фінансового управління необхідно уникати накопичення Офісом значних надлишків бюджету. Це не повинно обмежувати Офіс у підтримуванні фінансового резерву, який покриває його однорічні операційні витрати, для забезпечення безперервності його діяльності та виконання його завдань. Такий резерв необхідно використовувати лише для забезпечення безперервності виконання завдань Офісу, як зазначено у цьому Регламенті.

(39) Зважаючи на суттєву важливість сум зборів, які сплачують Офісу за функціонування системи торговельних марок ЄС та її взаємодоповнювальний зв'язок із системами національних торговельних марок, необхідно встановити суми таких зборів безпосередньо у цьому Регламенті у формі додатку. Суми зборів необхідно встановити на рівні, який забезпечуватиме: по-перше, достатність загалом доходу, який вони приносять, для збалансування бюджету Офісу; по-друге, співіснування системи торговельних марок ЄС і системи національних торговельних марок та їх взаємодоповнюваність, враховуючи також розмір ринку, який охоплюють торговельні марки ЄС, та потреби малих і середніх підприємств; по-третє, ефективний захист прав власників торговельних марок ЄС у державах-членах.

(40) Щоб забезпечити дієву, ефективну та оперативну експертизу і реєстрацію Офісом заявок на торговельні марки ЄС з застосуванням прозорих, ґрунтовних, чесних і справедливих процедур, Комісії необхідно делегувати повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу для визначення деталей щодо процедур подання і розгляду заперечення та процедур, які регулюють внесення змін і доповнень до заявки.

(41) Щоб забезпечити анулювання торговельної марки ЄС або визнання її недійсною у дієвий та ефективний спосіб з застосуванням прозорих, ґрунтовних, чесних і справедливих процедур, Комісії необхідно делегувати повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу для визначення процедур анулювання та визнання недійсності.

(42) Щоб уможливити дієвий, ефективний і повний перегляд рішень Офісу Апеляційною радою з застосуванням прозорої, ґрунтовної, чесної і справедливої процедури, у якій враховано принципи, встановлені у цьому Регламенті, Комісії необхідно делегувати повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу для визначення офіційного змісту повідомлення про оскарження, процедури подання та розгляду оскарження, офіційного змісту та форми рішень Апеляційної ради та відшкодування збору за оскарження.

(43) Щоб забезпечити безперебійне, дієве й ефективне функціонування системи торговельних марок ЄС, Комісії необхідно делегувати повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу для визначення вимог щодо деталей усних проваджень та детальних механізмів збору доказів, детальних механізмів повідомлення, засобів комунікації та форм, які використовуватимуть сторони провадження, правил, які регулюють обчислення та тривалість строків, порядку скасування рішення і виключення запису з реєстру, детальних механізмів відновлення проваджень та деталей щодо представництва в Офісі.

(44) Щоб забезпечити дієву і ефективну організацію Апеляційної ради, Комісії необхідно делегувати повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу для визначення деталей організації Апеляційної ради.

(45) Щоб забезпечити дієву і ефективну реєстрацію міжнародних торговельних марок у спосіб, який цілком відповідає правилам Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків і марок, ухваленої у Мадриді 27 червня 1989 року, ("Мадридський протокол"), Комісії необхідно делегувати повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу для визначення деталей щодо процедур подання і розгляду заперечення, у тому числі встановлення необхідних комунікацій із Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ), та деталей щодо процедури міжнародних реєстрацій на підставі базової заявки або базової реєстрації, пов'язаних з колективною маркою, сертифікаційною маркою або гарантійною маркою.

(46) Особливо важливим є надання Комісією відповідних консультацій у межах своєї підготовчої роботи, у тому числі на експертному рівні, та проведення таких консультацій згідно з принципами, встановленими в Міжінституційній угоді про кращу законотворчу діяльність від 13 квітня 2016 року (-10). Зокрема, щоб забезпечити рівну участь у підготовці делегованих актів, Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з усіма експертами держав-членів і їхні експерти систематично отримують можливість доступу до засідань експертних груп Комісії, які займаються підготовкою делегованих актів.

(47) Щоб забезпечити однакові умови для імплементації цього Регламенту, Комісію необхідно наділити виконавчими повноваженнями для визначення деталей щодо заявок, запитів, сертифікатів, заяв, норм, повідомлень і будь-яких інших документів за відповідними процедурними вимогами, встановленими у цьому Регламенті, а також для визначення максимальних ставок, необхідних для проваджень витрат і фактично понесених витрат, деталей щодо публікацій в Бюлетені торговельних марок Європейського Союзу і Офіційному віснику Офісу, детальних механізмів обміну інформацією між Офісом і національними органами, детальних механізмів перекладу супровідних документів у межах письмових проваджень, точних видів рішень, які ухвалює єдиний член відділу розгляду заперечень або відділу виключення з реєстру, деталей обов'язку щодо повідомлення згідно з Мадридським протоколом і детальних вимог щодо заяви про територіальне поширення після міжнародної реєстрації. Такі повноваження необхідно реалізовувати згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-11).

(48) Оскільки цілі цього Регламенту не можуть достатньою мірою бути досягнуті державами-членами, але їх можна, з огляду на його масштаб і наслідки, краще досягти на рівні Союзу, Союз може ухвалити інструменти згідно з принципом субсидіарності, як встановлено у статті 5 Договору про Європейський Союз . Згідно з принципом пропорційності, як встановлено у зазначеній статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення таких цілей,

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

1. Торговельну марку для товарів і послуг, яку зареєстровано відповідно до умов, викладених у цьому Регламенті, та у спосіб, передбачений у цьому Регламенті, далі іменують як "торговельна марка Європейського Союзу" ("торговельна марка ЄС").

2. Торговельна марка ЄС має єдиний характер. Вона має однакову силу на території всього Союзу: вона підлягає реєстрації, передачі або відмові та є предметом рішення про анулювання прав власника чи визнання її недійсною, а її використання підлягає забороні лише для всього Союзу. Цей принцип застосовується, якщо інше не передбачено у цьому Регламенті.

1. Створюється Офіс з інтелектуальної власності Європейського Союзу ("Офіс").

2. Усі покликання у праві Союзу на Офіс гармонізації внутрішнього ринку (торговельні марки і зразки) читають як покликання на Офіс.

Для цілі імплементації цього Регламенту компанії або фірми та інші юридичні установи вважають юридичними особами, якщо відповідно до права, що регулює їхню діяльність, вони є здатними від власного імені мати права й обов'язки всіх видів, укладати договори або вчиняти інші юридичні дії, бути позивачем та відповідачем у суді.

Торговельна марка ЄС може складатися з будь-яких позначень, зокрема слів, у тому числі власних імен та прізвищ, або зразків, літер, цифр, кольорів, форм товарів, або паковань товарів, або звуків, за умови, що такі знаки можуть:

(a) вирізняти товари або послуги одного підприємства з-поміж товарів або послуг інших підприємств; та

(b) бути позначені у Реєстрі торговельних марок Європейського Союзу ("Реєстр") у спосіб, який надає можливість компетентним органами та громадськості визначити чіткий і точний предмет охорони, наданої їх власнику.

Будь-яка фізична або юридична особа, у тому числі органи, створені відповідно до публічного права, може бути власником торговельної марки ЄС.

Торговельну марку ЄС отримують шляхом реєстрації.

1. Реєстрації не підлягають:

(a) знаки, які не відповідають вимогам статті 4;

(b) торговельні марки, які не мають розрізняльних ознак;

(c) торговельні марки, які складаються лише з позначень або зазначень, що можуть слугувати у торгівлі засобами визначення виду, якості, кількості, призначення, вартості, географічного походження або часу виробництва товарів чи надання послуг або інших властивостей товарів чи послуг;

(d) торговельні марки, які складаються лише з позначень або зазначень, що стали загальновживаними для сучасної мови або bona fide та усталених практик торгівлі;

(e) позначення, які складаються лише з:

(i) форми або іншої властивості, що випливає з характеру самих товарів;

(ii) форми або іншої властивості товарів, необхідної для отримання технічного результату;

(iii) форми або іншої властивості, що додає значної цінності товарам;

(f) торговельні марки, які суперечать публічному порядку або прийнятим принципам моралі;

(g) торговельні марки, які мають такий характер, що вводить в оману громадськість, наприклад, щодо характеру, якості та географічного походження товарів чи послуг;

(h) торговельні марки, використання яких не було дозволено компетентними органами та які буде відхилено згідно зі статтею 6ter Паризької конвенції про охорону промислової власності ("Паризька конвенція");

(i) торговельні марки, які містять відзнаки, емблеми або герби, відмінні від тих, що охоплює стаття 6ter Паризької конвенції , та які становлять суспільний інтерес, крім випадків, коли компетентний орган надав згоду на їх реєстрацію;

(j) торговельні марки, виключені з реєстрації відповідно до законодавства Союзу, національного права або міжнародних угод, сторонами яких є Союз і відповідна держава-член, що передбачають охорону назв місця походження та географічних зазначень;

(k) торговельні марки, виключені з реєстрації відповідно до законодавства Союзу або міжнародних угод, стороною яких є Союз, що передбачають охорону традиційних назв для вина;

(l) торговельні марки, виключені з реєстрації відповідно до законодавства Союзу або міжнародних угод, стороною яких є Союз, що передбачають охорону гарантованих традиційних особливостей;

(m) торговельні марки, які містять або відтворюють у своїх суттєвих елементах назву сорту рослин, раніше зареєстрованого відповідно до законодавства Союзу або національного права, або міжнародних угод, сторонами яких є Союз і відповідна держава-член, що передбачають охорону прав на сорти рослин, та які стосуються сортів рослин такого самого або близькоспорідненого виду.

2. Параграф 1 застосовується незважаючи на те, що підстави для неможливості реєстрації існують лише у частині Союзу.

3. Параграф 1(b), (c) і (d) не застосовується, якщо торговельна марка набула розрізняльних ознак щодо товарів чи послуг, на реєстрацію для яких подано заявку, внаслідок її використання.

1. У разі заперечення власника більш ранньої торговельної марки торговельна марка, на реєстрацію якої подано заявку, не підлягає реєстрації:

(a) якщо вона є ідентичною більш ранній торговельній марці і товари чи послуги, на реєстрацію торговельної марки для яких подано заявку, є ідентичними товарам чи послугам, для яких більш рання торговельна марка перебуває під охороною;

(b) якщо через ідентичність або схожість з більш ранньою торговельною маркою та ідентичність або схожість з товарами чи послугами, які охоплюють торговельні марки, існує ймовірність сплутання частиною громадськості на території, на якій більш рання торговельна марка перебуває під охороною; ймовірність сплутання охоплює ймовірність асоціації з більш ранньою торговельною маркою.

2. Для цілей параграфу 1 "більш рання торговельна марка" означає:

(a) такі види торговельних марок, дата подання заявки на реєстрацію яких є більш ранньою, ніж дата подання заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС, враховуючи, за доцільності, пріоритет, заявлений для таких торговельних марок:

(i) торговельні марки ЄС;

(ii) торговельні марки, зареєстровані у державі-члені або, у ситуації з Бельгією, Нідерландами і Люксембургом, в Офісі з інтелектуальної власності Бенілюксу;

(iii) торговельні марки, зареєстровані відповідно до міжнародних угод, які діють у державах-членах;

(iv) торговельні марки, зареєстровані відповідно до міжнародних угод, які діють у Союзі;

(b) заявки на торговельні марки, про які йдеться у пункті (а), що підлягають реєстрації;

(c) торговельні марки, які на дату подання заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС або, за доцільності, на дату пріоритету, заявленого для заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС, є добре відомими у державі-члені у тому значенні, у якому слова "добре відомий" використовуються у статті 6bis Паризької конвенції .

3. У разі заперечення власником торговельної марки торговельну марку не реєструють, якщо агент або представник власника торговельної марки подає заявку на її реєстрацію на своє власне ім'я без згоди власника, крім випадків, коли агент чи представник обґрунтовує свої дії.

4. У разі заперечення власником незареєстрованої торговельної марки або іншого позначення, використовуваного у межах торгівлі, що має більше ніж просто місцеве значення, торговельну марку, на реєстрацію якої подано заявку, не реєструють, якщо і наскільки відповідно до законодавства Союзу або права держави-члена, що регулює такий знак:

(a) права на таке позначення було набуто до дати подання заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС або до дати пріоритету, заявленого для заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС;

(b) таке позначення надає своєму власнику право забороняти використання пізнішої торговельної марки.

5. У разі заперечення власником зареєстрованої більш ранньої торговельної марки у розумінні параграфу 2 торговельну марку, на яку подано заявку, не реєструють, якщо вона є ідентичною більш ранній торговельній марці або схожою на неї, незважаючи те, чи товари або послуги, заявку на торговельну марку для яких подано, є ідентичними товарам або послугам, для яких зареєстровано більш ранню торговельну марку, схожими чи несхожими з такими, якщо - у ситуації з торговельною маркою ЄС - торговельна марка має репутацію у Союзі або - у ситуації з більш ранньою національною торговельною маркою - торговельна марка має репутацію у відповідній державі-члені та якщо використання без належної підстави торговельної марки, на яку подано заявку, приносить несправедливу вигоду від розрізняльних ознак або репутації більш ранньої торговельної марки чи шкодить таким її ознакам або репутації.

6. У разі заперечення будь-якою особою, уповноваженою за відповідним правом реалізовувати права, що виникають на підставі назви місця походження або географічного зазначення, торговельну марку, на яку подано заявку, не реєструють, якщо відповідно до законодавства Союзу або національного права, що передбачає охорону назв місць походження або географічних зазначень:

(i) заявку на назву місця походження або географічне зазначення подано відповідно до законодавства Союзу або національного права до дати подання заявки на реєстрацію торговельної марки ЄС або дати пріоритету, заявленого для заявки, що підлягає подальшій реєстрації;

(ii) така назва місця походження або географічне зазначення надає право забороняти використання пізнішої торговельної марки.

1. Реєстрація торговельної марки ЄС надає власнику виключні права на неї.

2. Без обмеження прав власників, набутих до дати подання або дати пріоритету торговельної марки ЄС, власник такої торговельної марки ЄС має право перешкоджати всім третім особам, які не отримали його згоди, використовувати у межах торгівлі для товарів чи послуг будь-яке позначення, якщо:

(a) позначення є ідентичним торговельній марці ЄС та використовується для товарів чи послуг, що є ідентичними товарам чи послугам, для яких зареєстровано торговельну марку ЄС;

(b) позначення є ідентичним торговельній марці ЄС або схожим з нею та використовується для товарів чи послуг, що є ідентичними товарам чи послугам, для яких зареєстровано торговельну марку ЄС, або схожими з ними, якщо існує ймовірність сплутання частиною громадськості; ймовірність сплутання включає ймовірність асоціації позначення з торговельною маркою;

(c) позначення є ідентичним торговельній марці ЄС або схожим з нею, незважаючи на те, чи він використовується для товарів чи послуг, що є ідентичними товарам чи послугам, для яких зареєстровано торговельну марку ЄС, або схожими з ними, якщо торговельна марка ЄС має репутацію в Союзі і якщо використання без належної підстави такого позначення приносить несправедливу вигоду від розрізняльних ознак або репутації торговельної марки ЄС чи шкодить таким її ознакам або репутації.

3. За параграфом 2 забороні може підлягати, зокрема:

(a) нанесення позначення на товари чи паковання таких товарів;

(b) пропонування товарів, введення їх на ринок або зберігання їх для таких цілей під позначенням, або пропонування чи надання послуг під позначенням;

(c) імпортування або експортування товарів під позначенням;

(d) використання позначення як торговельної або корпоративної назви або частини торговельної або корпоративної назви;

(e) використання позначення в діловій документації та у рекламі;

(f) використання позначення в порівняльній рекламі у спосіб, що суперечить Директиві 2006/114/ЄС.

4. Без обмеження прав власників, набутих до дати подання або дати пріоритету торговельної марки ЄС, власник такої торговельної марки ЄС також має право перешкоджати всім третім особам ввозити товари у межах торгівлі на територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у Союзі, якщо такі товари, у тому числі паковання, походять з третіх країн та носять без отримання дозволу торговельну марку, яка є ідентичною торговельній марці ЄС, зареєстрованій для таких товарів, або яку не можна вирізнити за її істотними аспектами від такої торговельної марки.

Право власника торговельної марки ЄС відповідно до першого підпараграфу втрачає свою силу, якщо у межах провадження щодо встановлення порушення торговельної марки ЄС, ініційованого згідно з Регламентом (ЄС) № 608/2013, декларант або власник товарів надає докази того, що власник торговельної марки ЄС не має права забороняти введення товарів в обіг у країні кінцевого призначення.

Якщо існує ризик, що паковання, етикетки, ярлики, засоби чи прилади безпеки або автентичності чи будь-які інші засоби, на які нанесено марку, можуть використовуватися для товарів чи послуг і таке використання становило б порушення прав власника торговельної марки ЄС за статтею 9(2) і (3), власник такої торговельної марки має право забороняти такі дії, якщо їх вчиняють у межах торгівлі:

(a) нанесення позначення, яке є ідентичним торговельній марці ЄС або схожим з нею, на паковання, етикетки, ярлики, засоби чи прилади безпеки або автентичності чи будь-які інші засоби, на які можна нанести марку;

(b) пропонування, введення в обіг, зберігання для таких цілей, імпортування або експортування паковань, етикеток, ярликів, засобів чи приладів безпеки або автентичності чи будь-яких інших засобів, на які нанесено марку.

Дата, з якої застосовують права проти третіх осіб

1. Права, надані торговельною маркою ЄС, застосовують проти третіх осіб з дня публікації реєстрації торговельної марки.

2. Можна вимагати стягнення розумної компенсації у зв'язку з діями, які вчиняють після публікації заявки на торговельну марку ЄС, якщо такі дії після публікації реєстрації торговельної марки були б заборонені на підставі такої публікації.

3. Суд, який розглядає справу, не ухвалює рішення по суті такої справи до публікації реєстрації.

Якщо відтворення торговельної марки ЄС у словнику, енциклопедії чи схожому довідковому виданні залишає враження, що вона становить родову назву товарів чи послуг, для яких зареєстровано торговельну марку, видавець видання забезпечує на запит власника торговельної марки ЄС доповнення відтворення торговельної марки вказівкою про те, що це є зареєстрована торговельна марка, щонайпізніше у наступній редакції.

Якщо торговельну марку ЄС зареєстровано на ім'я агента або представника особи, яка є власником такої торговельної марки, без дозволу власника, останній має право заперечувати проти використання своєї марки таким агентом або представником, якщо він не надавав дозволу на таке використання, крім випадків, коли агент або представник обґрунтовує свої дії.

1. Торговельна марка ЄС не надає права власнику забороняти третій особі використовувати у межах торгівлі:

(a) ім'я чи адресу третьої особи, якщо така третя особа є фізичною особою;

(b) позначення або зазначення, що не є розрізняльними або стосуються виду, якості, кількості, призначення, вартості, географічного походження, часу виробництва товарів чи надання послуг або інших характеристик товарів чи послуг;

(c) торговельну марку ЄС для цілі ідентифікації товарів чи послуг як товарів чи послуг власника такої торговельної марки або віднесення до таких, зокрема якщо використання такої торговельної марки є необхідним для зазначення призначення продукту або послуги, зокрема як аксесуарів або запасних частин.

2. Параграф 1 застосовується лише, якщо використання третьою особою відповідає чесним практикам у промислових або комерційних справах.

1. Торговельна марка ЄС не надає права власнику забороняти її використання для товарів, випущених власником або за його згоди в обіг на території Європейського економічного простору під такою торговельною маркою.

2. Параграф 1 не застосовується, якщо існують законні підстави для власника заперечувати проти подальшої комерціалізації товарів, особливо якщо стан товарів змінився або погіршився після випуску їх в обіг.

1. У провадженні щодо порушення власник торговельної марки ЄС не має права забороняти використання пізніше зареєстрованої торговельної марки ЄС, якщо таку пізніше зареєстровану торговельну марку не було б визнано недійсною відповідно до статті 60(1), (3) або (4), статті 61(1) або (2) чи статті 64(2) цього Регламенту.

2. У провадженні щодо порушення власник торговельної марки ЄС не має права забороняти використання пізніше зареєстрованої національної торговельної марки, якщо таку пізніше зареєстровану національну торговельну марку не було б визнано недійсною відповідно до статті 8, або статті 9(1) або (2), або статті 46(3) Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/243 6 (-12),

3. Якщо власник торговельної марки ЄС не має права забороняти використання пізніше зареєстрованої торговельної марки відповідно до параграфу 1 чи 2, власник такої пізніше зареєстрованої торговельної марки не має права забороняти використання такої більш ранньої торговельної марки ЄС у провадженнях щодо порушення.

1. Дія торговельних марок ЄС регулюється виключно положеннями цього Регламенту. В іншому порушення торговельної марки ЄС регулюються національним правом щодо порушення національної торговельної марки відповідно до положень глави X.

2. Цей Регламент не перешкоджає поданню позовів щодо торговельної марки ЄС за правом держави-члена, зокрема, у сфері цивільно-правової відповідальності і недобросовісної конкуренції.

3. Процесуальні положення, які підлягають застосуванню, визначають відповідно до положень глави X.

1. Якщо протягом п'яти років після реєстрації власник не ввів у дійсне використання торговельну марку ЄС у Союзі у зв'язку з товарами або послугами, для яких її зареєстровано, або якщо таке використання було призупинено на п'ять років поспіль, торговельна марка ЄС підлягає санкціям, передбаченим у цьому Регламенті, якщо не існує вагомих підстав для такого невикористання.

У розумінні першого підпараграфу використанням є також:

(a) використання торговельної марки ЄС у формі, що вирізняється елементами, які не змінюють розрізняльну здатність такої марки у тій формі, у якій її зареєстровано, незалежно від того, чи торговельну марку у використовуваній формі також зареєстровано на ім'я власника;

(b) нанесення торговельної марки ЄС на товари або паковання товарів у Союзі лише для цілей експорту.

2. Використання торговельної марки ЄС за згодою власника вважається використанням її власником.

1. Якщо у статтях 20-28 не передбачено інше, до торговельної марки ЄС як до об'єкта власності необхідно ставитися у цілому та на всій території Союзу як до національної торговельної марки, зареєстрованої у державі-члені, у якій згідно з Реєстром:

(a) власник має місцезнаходження або місце проживання на відповідну дату;

(b) якщо пункт (а) не застосовується, знаходиться місце постійної діяльності власника на відповідну дату.

2. У ситуаціях, не передбачених у параграфі 1, державою-членом, зазначеною у згаданому параграфі, є держава-член, у якій розташовано місцезнаходження Офісу.

3. Якщо дві особи або більше осіб зазначені у Реєстрі як спільні власники, параграф 1 застосовується до спільного власника, зазначеного першим; в іншому разі він застосовується до спільних власників, що йдуть після нього, у порядку їх зазначення. Якщо параграф 1 не застосовується до жодного зі спільних власників, застосовується параграф 2.

1. Торговельну марку ЄС можна передавати окремо від будь-якої передачі підприємства у зв'язку з деякими або всіма товарами чи послугами, для яких її зареєстровано.

2. Передача всього підприємства охоплює передачу торговельної марки ЄС окрім випадків, коли відповідно до права, що регулює передачу, існує угода про протилежне або обставини чітко диктують інше. Це положення застосовується до договірного обов'язку передати підприємство.

3. Без обмеження параграфу 2, відступлення торговельної марки ЄС здійснюють у письмовій формі та обов'язково з підписами сторін договору окрім випадків, коли відступлення здійснюють на підставі судового рішення; в іншому разі відступлення є нікчемним.

4. На запит однієї зі сторін передачу вносять у Реєстр та опубліковують.

5. Заявка на реєстрацію передачі повинна містити інформацію для ідентифікації торговельної марки ЄС, нового власника, товарів та послуг, яких стосується передача, а також документи, які належним чином установлюють передачу відповідно до параграфів 2 і 3. Заявка може додатково містити, у відповідних випадках, інформацію для ідентифікації представника нового власника.

6. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає:

(a) деталі, які повинна містити заявка на реєстрацію передачі;

(b) вид документації, необхідної для встановлення передачі, враховуючи угоди, укладені зареєстрованим власником та його правонаступником;

(c) деталі щодо опрацювання заявок на часткову передачу, забезпечуючи уникнення збігу товарів і послуг у межах залишкової частини попередньої реєстрації та нової реєстрації і заведення окремих матеріалів для нової реєстрації, у тому числі нового реєстраційного номера.

Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 207(2).