Регламент Ради (ЄС) № 515/97 від 13 березня 1997 року про взаємну допомогу між адміністративними органами держав-членів та співпрацю між ними і Комісією для забезпечення правильного застосування законодавства з митних та аграрних питань

1. Цей Регламент встановлює способи, в які адміністративні органи, відповідальні за імплементацію законодавства з митних та аграрних питань у державах-членах, співпрацюють один з одним та з Комісією для того, щоб забезпечити відповідність такому законодавству в рамках системи Співтовариства.

2. Положення цього Регламенту не застосовуються, якщо вони накладаються на конкретні положення іншого законодавства про взаємну допомогу між адміністративними органами держав-членів та співпрацю між ними і Комісією для застосування митного чи аграрного законодавства.

1. Для цілей цього Регламенту:

- "митне законодавство" означає митне законодавство, як визначено в пункті 2 статті 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 (-1) ,

- "аграрне законодавство" означає комплекс положень, ухвалених відповідно до спільної аграрної політики та спеціальних правил, ухвалених щодо товарів, отриманих в результаті переробки сільськогосподарських продуктів,

- "орган-заявник" означає компетентний орган держави-члена, що здійснює запит про надання допомоги,

- "запитуваний орган" означає компетентний орган держави-члена, якому здійснюють запит про надання допомоги,

- "адміністративне розслідування" означає всі форми контролю, перевірки та інші дії, що здійснюють працівники адміністративних органів, визначених у статті 1(1), під час виконання своїх обов’язків з метою забезпечення належного застосування митного та аграрного законодавства і, за необхідності, перевірки неналежного характеру операцій, що імовірно порушують таке законодавство, за винятком дій, вжитих на вимогу або відповідно до прямого розпорядження органу юстиції; вираз "адміністративне розслідування" також охоплює місії Співтовариства, вказані в статті 20,

- "персональні дані" означає всю інформацію, що стосується ідентифікованої особи або ідентифіковної особи; ідентифіковна особа, означає особу, яка може бути ідентифікована прямо чи опосередковано, зокрема за допомогою покликання на ідентифікаційний номер або один чи декілька чинників, специфічних для її фізичної, психологічної, психічної, економічної, культурної або соціальної ідентичності,

- "операційний аналіз" означає аналіз операцій, що складають, або здаються такими, що складають, порушення митного або аграрного законодавства, включаючи такі етапи відповідно до їх послідовності:

(a) збирання інформації, у тому числі персональних даних;

(b) оцінювання надійності джерела інформації та самої інформації;

(c) пошук, методичне представлення та тлумачення зв’язків між цими одиницями інформації або між ними та іншими важливими даними;

(d) формулювання спостережень, гіпотез або рекомендацій, що можуть прямо використовуватися як інформація про ризики компетентними органами та Комісією для того, щоб запобігти та виявити інші операції, що становлять порушення митного та аграрного законодавства, та/або з точністю ідентифікувати фізичну чи юридичну особу, залучену в такі операції,

- "стратегічний аналіз" означає пошук та представлення загальних тенденцій у порушеннях митного та аграрного законодавства шляхом оцінювання загрози, масштабу та впливу певних видів операцій, що порушують митне та аграрне законодавство, для послідовного встановлення пріоритетів, отримання кращої картини явища або загрози, переорієнтації дії для запобігання та виявлення шахрайства і перегляду організації підрозділів. Для стратегічного аналізу можна використовувати лише дані, з яких вилучено ідентифікуючі фактори,

- "регулярний автоматичний обмін" означає систематичне повідомлення попередньо визначеної інформації, без попереднього запиту, через попередньо встановлені регулярні проміжки часу,

- "нерегулярний автоматичний обмін" означає систематичне повідомлення попередньо визначеної інформації, без попереднього запиту, коли така інформація стає доступною,

- "митна територія Союзу" означає митну територію Союзу, як визначено в статті 4 Регламенту (ЄС) № 952/2013 ,

- "перевізники" означає осіб у розумінні пункту 40 статті 5 Регламенту (ЄС) № 952/2013 .

2. Кожна держава-член повідомляє іншим державам-членам та Комісії список компетентних органів, яких вона призначила для цілей застосування цього Регламенту.

Для цілей цього Регламенту "компетентні органи" означає органи, призначені відповідно до попереднього підпараграфа.

Без обмеження інших положень цього Регламенту та для досягнення його цілей, зокрема, якщо не представлена жодна митна декларація чи спрощена декларація або якщо вона є неповною чи існує причина вважати, що дані, які містяться в ній, є неправдивими, Комісія або компетентні органи кожної держави-члена можуть обмінюватися з компетентним органом будь-якої іншої держави-члена або Комісії такими даними:

(a) назва підприємства;

(b) комерційне найменування;

(c) адреса підприємства;

(d) ідентифікаційний номер платника ПДВ підприємства;

(е) ідентифікаційний номер платника акцизного збору (-2) ;

(f) інформація про те, чи використовується ідентифікаційний номер платника ПДВ та/або ідентифікаційний номер платника акцизного збору;

(g) імена керівників, директорів та, за наявності, головних акціонерів підприємства;

(h) номер та дата видачі рахунка-фактури; та

(i) сума рахунка-фактури.

Ця стаття застосовується лише до переміщення товарів, як описано в першому абзаці статті 2(1).

Якщо національні органи у відповідь на запит про надання адміністративної допомоги або повідомлення на основі цього Регламенту ухвалюють рішення здійснити дії, у тому числі заходи, що можуть бути реалізовані лише з дозволу або на вимогу органу юстиції:

- будь-яку інформацію, отриману таким чином щодо застосування митного та аграрного законодавства або щонайменше

- частину матеріалу, необхідну для припинення практики шахрайства,

повідомляють як частину адміністративної співпраці, передбаченої цим Регламентом.

Однак, для будь-якого такого повідомлення потрібний попередній дозвіл від органу юстиції, якщо необхідність такого дозволу випливає з національного законодавства.

1. На вимогу органу-заявника запитуваний орган передає йому будь-яку інформацію, що може надати йому змогу забезпечити відповідність положенням митного або аграрного законодавства і. зокрема, що стосується:

- застосування мита та податків і зборів еквівалентного впливу разом із сільськогосподарськими обов’язковими платежами та іншими податками і зборами, передбаченими відповідно до спільної аграрної політики або спеціальних домовленостей, застосовних до певних товарів, отриманих в результаті переробки сільськогосподарських продуктів,

- операції, що складають частину системи фінансування Європейським сільськогосподарським фондом скерування та гарантій (EAGGF).

2. Для того, щоб отримати необхідну інформацію, запитуваний орган або адміністративний орган, до якого він звернувся, діє так, ніби він діє від свого імені або на вимогу іншого органу у своїй країні.

На вимогу органу-заявника запитуваний орган надає йому будь-яку довідку, документ або засвідчену копію документа, що є у його розпорядженні чи отримані у спосіб, вказаний у статті 4(2), щодо операцій, до яких застосовують митне чи аграрне законодавство.

1. На запит органу-заявника запитуваний орган, дотримуючись правил, що діють у державі-члені, де він розташований, повідомляє адресата або забезпечує його повідомлення про всі інструменти або рішення, які походять від адміністративних органів та стосуються застосування митного або аграрного законодавства.

2. Запити про повідомлення, у яких згадується предмет інструменту або рішення, яке необхідно повідомити, супроводжують перекладом офіційною мовою або офіційною мовою держави-члена, де розташований запитуваний орган, без обмеження права останньої відмовитись від такого перекладу.

На вимогу органу-заявника запитуваний орган, наскільки це можливо, здійснює особливий нагляд або забезпечує здійснення особливого нагляду в межах своєї сфери компетенції:

(а) за особами, і зокрема за їхнім переміщенням, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони порушують митне чи аграрне законодавство;

(b) за місцями, де зберігають товари у спосіб, що дає підстави підозрювати, що вони призначені для операцій з постачання, які суперечать митному чи аграрному законодавству;

(c) за переміщенням товарів, вказаних як об’єкт потенційного порушення митного чи аграрного законодавства;

(d) за транспортними засобами, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що їх використовують для здійснення операцій, які порушують митне чи аграрне законодавство.

На вимогу органу-заявника запитуваний орган надає будь-яку інформацію, що є у його розпорядженні, чи отриману у спосіб, вказаний у статті 4(2), і зокрема звіти та інші документи або їх засвідчені копії чи витяги з них щодо виявлених або запланованих операцій, які складають або здаються органу-заявнику такими, що складають, порушення митного чи аграрного законодавства чи, якщо застосовно, що стосуються результатів спеціального нагляду, здійсненого відповідно до статті 7.

Однак, оригінальні документи та предмети надають лише тоді, якщо це не суперечить чинному законодавству держави-члена, в якій розташований запитуваний орган.

1. Запитуваний орган на вимогу органу-заявника здійснює чи забезпечує здійснення належних адміністративних розслідувань щодо операцій, що складають або здаються органу-заявнику такими, що складають, порушення митного чи аграрного законодавства.

Запитуваний орган або адміністративний орган, до якого він звернувся, здійснює адміністративні розслідування так, ніби він діє від свого імені або на вимогу іншого органу у своїй країні.

Запитуваний орган повідомляє результати такого адміністративного розслідування органу-заявнику.

2. За згодою між органом-заявником та запитуваним органом, посадовці, призначені органом-заявником, можуть бути присутні під час адміністративних розслідувань, вказаних у параграфі 1.

Адміністративні розслідування завжди повинні здійснювати працівники запитуваного органу. Працівники органу-заявника не можуть за своєю власною ініціативою брати на себе повноваження перевірки, покладені на посадовців запитуваного органу. Однак, вони мають доступ до тих самих приміщень та тих самих документів, що й останні, проте тільки за їх посередництва та з єдиною метою проведення адміністративного розслідування.

Якщо національні кримінально-процесуальні положення закріплюють право на здійснення певних дій за посадовцями, спеціально призначеними відповідно до національного законодавства, працівники органу-заявника не повинні брати участь у таких діях. У будь-якому випадку, вони не повинні брати участь, зокрема, у обшуках приміщень чи формальному допиті осіб відповідно до кримінального законодавства. Однак, вони повинні мати доступ до інформації, отриманої таким чином, за дотримання встановлених у статті 3 умов.

За згодою між органом-заявником та запитуваним органом і відповідно до розпорядження останнього посадовці, належним чином призначені органом-заявником, можуть отримувати від установ, в яких адміністративні органи держави-члена, де розташований запитуваний орган, здійснюють свої функції, інформацію щодо застосування законодавства з митних та аграрних питань, яка необхідна органу-заявнику і яка випливає з документації, до якої персонал таких установ має доступ. Такі установи повинні бути уповноважені робити копії зазначеної документації.

Персонал органу-заявника, присутнього в іншій державі-члені відповідно до статей 9 та 10, повинен завжди бути в змозі надати письмове уповноваження з зазначенням особи та офіційних функцій.

Без обмеження статті 51, інформація, у тому числі документи, засвідчені копії документів, довідки, всі інструменти або рішення, які походять від адміністративних органів, звіти та будь-які розвідувальні дані, отримані персоналом запитуваного органу або повідомлені органу-заявнику у ході надання допомоги, передбаченої у статтях 4 - 11, можуть становити допустимий доказ таким же чином, як і у випадку, якщо вони були б отримані у державі-члені, де відбувається провадження:

(a) в адміністративних провадженнях держави-члена органу-заявника, у тому числі у наступних процедурах оскарження;

(b) у судових провадженнях держави-члена органу-заявника, якщо інше не зазначено запитуваним органом на момент повідомлення інформації.

Компетентні органи кожної держави-члена, як встановлено в статтях 14 та 15, надають допомогу компетентним органам інших держав-членів без попереднього запиту.

Якщо вони вважають це корисним для забезпечення відповідності митному або аграрному законодавству, компетентні органи кожної держави-члена:

(a) наскільки це можливо, здійснюють або доручають здійснення спеціального нагляду, описаного у статті 7;

(b) повідомляють компетентним органам інших відповідних держав-членів усю інформацію, якою вони володіють, і зокрема передають звіти та інші документи або їх засвідчені копії чи витяги з них щодо операцій, що складають або здаються їм такими, що складають, порушення митного чи аграрного законодавства.

1. Компетентні органи кожної держави-члена негайно надсилають компетентним органам інших відповідних держав-членів усю відповідну інформацію щодо операцій, що складають або здаються їм такими, що складають, порушення митного чи аграрного законодавства, і зокрема щодо відповідних товарів, а також нових форм і засобів здійснення таких операцій.

2. Компетентні органи кожної держави-члена також можуть за допомогою регулярного автоматичного обміну або нерегулярного автоматичного обміну повідомляти компетентному органу будь-якої іншої держави-члена відповідну інформацію, отриману щодо ввозу, вивозу, транзиту, зберігання та кінцевого використання товарів, включаючи поштові пересилання, що переміщуються між митною територією Співтовариства та іншими територіями, і наявності та руху в межах митної території Співтовариства товарів, які не належать Співтовариству, та товарів для кінцевого використання, якщо це необхідно для того, щоб запобігти або виявити операції, що складають або здаються такими, що складають, порушення митного або аграрного законодавства.

Без обмеження статті 51, інформація, у тому числі документи, засвідчені копії документів, довідки, всі інструменти або рішення, які походять від адміністративних органів, звіти та будь-які розвідувальні дані, отримані персоналом органу, що здійснює повідомлення, та повідомлені органу-отримувачу у ході надання допомоги, передбаченої у статтях 13 - 15, можуть становити допустимий доказ таким же чином, як і у випадку, якщо вони були б отримані у державі-члені, де відбувається провадження:

(a) в адміністративних провадженнях держави-члена органу-отримувача, у тому числі у наступних процедурах оскарження;

(b) у судових провадженнях держави-члена органу-отримувача, якщо інше не зазначено органом, що здійснює повідомлення, на момент повідомлення інформації.

1. Компетентні органи кожної держави-члена повідомляють Комісії, одразу як тільки отримують у розпорядження:

(a) будь-яку інформацію, яку вони вважають релевантною, щодо:

- товарів, які були або підозрюються в тому, що вони були об’єктом порушень митного чи аграрного законодавства,

- методів або практик, що використовувались або які підозрюють у тому, що вони використовувались для порушення митного чи аграрного законодавства,

- запитів про надання допомоги, вжитих дій та обміну інформацією на підставі статей 4 - 16, які можуть викрити шахрайські тенденції у митній та аграрній сферах;

(b) будь-яку інформацію щодо недоліків або прогалин у митному та аграрному законодавстві, що стає очевидною або може бути встановлена із застосування такого законодавства.

2. Комісія повідомляє компетентним органам у кожній державі-члені, одразу як тільки отримує у розпорядження будь-яку інформацію, що допомогла б їм забезпечити виконання митного або аграрного законодавства.

1. Якщо компетентні органи держави-члена дізнаються про операції, що становлять або здаються такими, що становлять, порушення митного або аграрного законодавства, які мають особливе значення на рівні Співтовариства, а особливо:

- якщо вони мають або можуть мати наслідки в інших державах-членах або в третіх країнах, або

- якщо зазначеним органам здається імовірним, що подібні операції також здійснювали в інших державах-членах,

вони якомога швидше повідомляють Комісії, за своєю власною ініціативою або у відповідь на обґрунтований запит від Комісії, будь-яку релевантну інформацію, як у формі документів, так і їх копій чи витягів з них, необхідних для встановлення фактів для того, щоб Комісія могла координувати дії, які вживають держави-члени.

Комісія передає цю інформацію до компетентних органів інших держав-членів.

Протягом шести місяців з моменту отримання інформації, наданої Комісією, компетентні органи держав-членів передають Комісії стислу інформацію про заходи проти шахрайства, вжиті ними на основі такої інформації. Комісія на основі такої стислої інформації регулярно готує та надсилає державам-членам звіти про результати заходів, вжитих державами-членами.

2. Якщо компетентні органи держави-члена застосовують параграф 1, їм не потрібно повідомляти інформацію, як передбачено в статтях 14(b) та 15, компетентним органам інших відповідних держав-членів.

3. У відповідь на обґрунтований запит від Комісії компетентні органи держав-членів діють у спосіб, встановлений у статтях 4 - 8.

4. Якщо Комісія вважає, що порушення мали місце в одній чи декількох державах-членах, вона інформує про це відповідну державу-член або держави-члени і така держава-член або такі держави-члени за найпершої нагоди проводять розслідування, під час якого можуть бути присутні посадовці Комісії відповідно до умов, встановлених у статтях 9(2) та 11 цього Регламенту.

Відповідна держава-член або держави-члени якомога швидше повідомляють Комісію про результати розслідування.

5. Посадовці Комісії можуть збирати інформацію, зазначену в статті 10, відповідно до умов, встановлених у такій статті за взаємною згодою.

6. Ця стаття не обмежує право Комісії на інформацію та ретельне вивчення на підставі іншого чинного законодавства.

7. Без обмеження положень Митного кодексу Співтовариства щодо встановлення спільних рамок для управління ризиками, дані, обмін якими здійснюється між Комісією та державами-членами відповідно до статей 17 та 18, можуть зберігатися та використовуватися з метою стратегічного та операційного аналізу.

8. Держави-члени та Комісія можуть обмінюватися результатами операційних та стратегічних аналізів, проведених відповідно до цього Регламенту.

1. Без обмеження компетенцій держав-членів та з метою надання допомоги органам, вказаним в статті 29, для виявлення переміщення товарів, які є об’єктом операцій, що потенційно порушують митне та аграрне законодавство, та транспортних засобів, у тому числі контейнерів, які використовують з такою метою, Комісія запроваджує довідник даних, повідомлених перевізниками ("транспортний довідник") та керує ним. Транспортній довідник повинен бути безпосередньо доступним для таких органів. Вони можуть використовувати транспортний довідник, у тому числі для аналізу даних та обміну інформацією, лише для цілей цього Регламенту.

2. Для керування транспортним довідником, Комісія повинна бути уповноважена:

(а) мати доступ до змісту даних або вилучати та зберігати їх будь-яким способом або в будь-якій формі та використовувати дані відповідно до законодавства, застосовного до прав інтелектуальної власності. Комісія запроваджує належні заходи безпеки, у тому числі технічні та організаційні заходи і вимоги до прозорості стосовно суб’єктів даних. Суб’єкти даних мають право на доступ до даних та їх виправлення;

(b) порівнювати та протиставляти дані, доступні у транспортному довіднику або вилучені з нього, індексувати їх та поповнювати з інших джерел даних, а також аналізувати їх відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (-3);

(c) надавати дані у транспортному довіднику у доступ органам, вказаним у статті 29 цього Регламенту, використовуючи методи електронного опрацювання даних.

3. Дані, вказані в цій статті, стосуються зокрема переміщення контейнерів та/або транспортних засобів, а також товарів та осіб, що стосуються такого переміщення. Вони повинні включати, за наявності, такі дані:

(a) для переміщення контейнерів:

- номер контейнера,

- статус завантаження контейнера,

- дата переміщення,

-тип переміщення (завантажений, незавантажений, перевантажений, надійшов, відправлений тощо),

- назва судна або реєстрація транспортного засобу,

- номер рейсу,

- місце,

- вантажна накладна або інший транспортний документ;

(b) для переміщення транспортного засобу:

- назва судна або реєстрація транспортного засобу,

- вантажна накладна або інший транспортний документ,

- кількість контейнерів,

- вага вантажу,

- опис та/або кодифікація товарів,

- номер резервування,

- номер пломби,

- місце першого завантаження,

- місце кінцевого розвантаження,

- місця перевантаження,

- очікувана дата прибуття на місце кінцевого розвантаження;

(c) для осіб, задіяних у переміщеннях, до яких застосовують пункти (а) та (b): прізвище, дівоче прізвище, імена, попередні прізвища, псевдоніми, дата та місце народження, громадянство, стать та адреса;

(d) для підприємств, задіяних у переміщеннях, до яких застосовують пункти (а) та (b): назва підприємства, комерційне найменування, адреса підприємства, реєстраційний номер, ідентифікаційний номер платника ПДВ та ідентифікаційний номер платника акцизного збору, а також адреса власників, відправників вантажу, вантажоодержувачів, експедиторів, перевізників та інших посередників або осіб, залучених у міжнародний ланцюг постачання.

4. Для переміщення контейнерів, вказаних у параграфі 3 цієї статті, Комісія запроваджує довідник Повідомлень про статус контейнера ("довідник CSM") та керує ним. Довідник CSM повинен бути безпосередньо доступним для органів, вказаних у статті 29. Перевізники, вказані в параграфі 1 цієї статті, які зберігають дані про переміщення та статус контейнерів або доручають збереження таких даних від свого імені, направляють Повідомлення про статус контейнерів (CSM) до митних органів держав-членів у таких ситуаціях:

(a) контейнери призначені для перевезення морським судном на митну територію Союзу з третьої країни, за винятком:

- контейнерів, призначених залишатися на борту того ж самого морського судна протягом рейсу та покинути митну територію Союзу на борту такого морського судна; та

- контейнерів, призначених для розвантаження та перевантаження на тому ж самому морському судні протягом рейсу для того, щоб уможливити розвантаження або завантаження інших товарів, і залишити митну територію Союзу на борту такого морського судна;

(b) для партій товарів у контейнерах, що залишають митну територію Союзу у напрямку третьої країни на морському судні і підпадають під сферу застосування:

- статті 2 Директиви Ради 92/84/ЄЕС (-4);

- статті 2 Директиви Ради 2011/64/ЄЕС (-5) або

- статті 2(1) Директиви Ради 2003/96/ЄС (-6).

Перевізники передають дані безпосередньо до довідника CSM.

5. Повідомлення CSM направляють:

(a) з моменту, коли було повідомлено, що контейнер порожній, перед тим, як його ввезли на митну територію Союзу або перед тим, як він покинув митну територію Союзу, і до моменту, коли знову повідомляють, що контейнер порожній;

(b) протягом щонайменше трьох місяців до фізичного прибуття на митну територію Союзу і до одного місяця після в’їзду на митну територію Союзу у випадках, якщо конкретні CSM, необхідні для визначення подій відповідного порожнього контейнера, не доступні в електронних записах перевізників; або

(c) протягом щонайменше трьох місяців після виїзду з митної території Союзу у випадках, якщо конкретні CSM, необхідні для визначення подій відповідного порожнього контейнера, не доступні в електронних записах перевізників.

6. Перевізники направляють CSM для таких або еквівалентних подій, якщо вони стають відомі перевізнику, що звітує, а дані для таких подій були згенеровані, зібрані або збережені у їхніх електронних записах:

- підтвердження бронювання,

- прибуття на місце завантаження або розвантаження,

- відправлення з місця завантаження або розвантаження,

- завантаження на транспортний засіб або розвантаження з нього,

- інструкція із завантажування або розвантажування,

- підтвердження завантажування або розвантажування,

- переміщення між терміналами,

- перевірка контейнеру на виході з терміналу,

- відправлення на капітальний ремонт.

Кожна держава-член передбачає штрафні санкції за недотримання обов’язку надавати дані або за надання неповних чи неправдивих даних. Такі штрафні санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

7. У Комісії лише призначені аналітики повинні бути уповноважені опрацьовувати персональні дані, до яких застосовуються пункти (b) та (с) параграфа 2.

Персональні дані, які не є необхідними для виявлення переміщення товарів, як вказано в параграфі 1, негайно видаляють або з них видаляють усі ідентифікуючі фактори. У будь-якому випадку їх можна зберігати не довше трьох років.

Комісія реалізовує відповідні технічні та організаційні заходи для захисту персональних даних від випадкового або неправомірного знищення, випадкової втрати або недозволеного розкриття, зміни та доступу чи будь-якої недозволеної форми опрацювання.

8. Дані, отримані від перевізників, зберігають лише протягом періоду, необхідного для досягнення цілі, для якої їх було зібрано, і не можуть зберігатися довше п’яти років.

9. Комісія та держави-члени захищають конфіденційну комерційну інформацію, отриману від перевізників.

Комісія та держави-члени застосовують найсуворіші технічні, організаційні та кадрові правила безпеки щодо професійної таємниці або інші еквівалентні обов’язки дотримання конфіденційності до своїх призначених експертів відповідно до національного законодавства та законодавства Союзу.

Комісія та держави-члени забезпечують, щоб запити від інших держав-членів на конфіденційне опрацювання інформації, отриманої за допомогою довідника CSM, були виконані.

1. Комісія повинна бути уповноважена забезпечувати підготовку та всі види допомоги, інші ніж фінансова допомога, для відповідальних за зв’язок посадовців третіх країн, а також європейських і міжнародних організацій та агентств.

2. Комісія може надавати експертну, технічну або логістичну допомогу, здійснювати навчальні або комунікаційні заходи або надавати будь-яку іншу операційну підтримку державам-членам для досягнення цілей цього Регламенту та на виконання обов’язків держав-членів у рамках імплементації митної співпраці, передбаченої статтями 29 та 30 Договору про Європейський Союз.

Комісія ухвалює за допомогою імплементаційних актів положення щодо частоти звітування, формату даних у CSM та методу передавання CSM.

Такі імплементаційні акти повинні бути ухвалені відповідно до експертної процедури, вказаної в статті 43а(2), до 29 лютого 2016 року.

1. Комісія запроваджує та керує довідником ("довідник ввозу, вивозу та транзиту"), що містить дані про:

(a) ввіз товарів,

(b) транзит товарів та

(c) вивіз товарів, в тій мірі, в якій товари, вказані в цьому пункті, підпадають під сферу застосування:

(i) статті 2 Директиви Ради 92/84/ЄЕС ;

(ii) статті 2 Директиви Ради 2011/64/ЄС; або

(iii) статті 2(1) Директиви 2003/96/ЄС.

Довідник ввозу, вивозу та транзиту зберігають, як детально описано в додатках 37 та 38 до Регламенту Комісії (ЄЕС) № 2454/93 (-7) .

Комісія систематично переносить дані з джерел, якими Комісія оперує на основі Регламенту (ЄС) № 952/2013, до довідника ввозу, вивозу та транзиту. Держави-члени можуть передавати Комісії дані щодо транзиту товарів у державі-члені та прямого вивозу, залежно від доступності даних та інфраструктури інформаційних технологій держави-члена.

Підрозділи, призначені Комісією та національними органами, вказаними в статті 29 цього Регламенту, можуть використовувати довідник ввозу, вивозу та транзиту для того, щоб аналізувати дані та порівнювати дані у довіднику ввозу, вивозу та транзиту з CSM, направленими до довідника CSM, і можуть обмінюватися інформацією про результати для цілей цього Регламенту.

2. Довідник ввозу, вивозу та транзиту повинен бути доступним національним органам, вказаним у статті 29 цього Регламенту. У Комісії лише призначені аналітики повинні бути уповноважені опрацьовувати персональні дані, які містяться у довіднику ввозу, вивозу та транзиту.

Держави-члени повинні мати прямий доступ до:

(a) даних про всі декларації, створені та подані у відповідній державі-члені;

(b) даних щодо економічних операторів з номером в системі реєстрації та ідентифікації економічних операторів відповідно до Регламенту (ЄЕС) № 2454/93, присвоєним органами такої держави-члена;

(c) даних про транзит;

(d) всіх інших даних, за винятком персональних даних, вказаних у статті 41b(2) цього Регламенту.

Компетентні органи, які внесли дані в Митну інформаційну систему, вказану в статті 23(1) цього Регламенту, або дані з матеріалів розслідування в Ідентифікаційну базу даних митних матеріалів, вказану у статті 41а(1) цього Регламенту, відповідно до статті 41b цього Регламенту, повинні мати доступ до всіх даних у довіднику ввозу, вивозу та транзиту щодо такого внесення чи такого матеріалу розслідування.

3. Регламент (ЄС) № 45/2001 застосовується до опрацювання персональних даних Комісією в контексті даних, включених у довідник ввозу, вивозу та транзиту.

Комісія вважається контролером у розумінні пункту (d) статті 2 Регламенту (ЄС) № 45/2001.

Довідник ввозу, вивозу та транзиту підлягає попередній перевірці Європейським інспектором із захисту даних відповідно до статті 27 Регламенту (ЄС) № 45/2001.

Дані, що містяться в довіднику ввозу, вивозу та транзиту, не можна зберігати довше п’яти років, з додатковим періодом у два роки, якщо це обґрунтовано.

4. Довідник ввозу, вивозу та транзиту не повинен містити спеціальних категорій даних у розумінні статті 10(5) Регламенту (ЄС) № 45/2001.

Комісія реалізовує відповідні технічні та організаційні заходи для захисту персональних даних від випадкового або неправомірного знищення, випадкової втрати або недозволеного розкриття, зміни та доступу чи будь-якої недозволеної форми опрацювання.

5. Комісія та держави-члени захищають конфіденційну комерційну інформацію. Комісія та держави-члени застосовують найсуворіші технічні, організаційні та кадрові правила безпеки щодо професійної таємниці або інші еквівалентні обов’язки дотримання конфіденційності до своїх призначених експертів відповідно до національного законодавства та законодавства Союзу.

Комісія та держави-члени забезпечують, щоб запити від інших держав-членів на конфіденційне опрацювання інформації, обмін якою здійснюється за допомогою довідника ввозу, вивозу та транзиту, були виконані.

Комісія може вимагати від держави-члена надати документи, які супроводжують ввізні та вивізні декларації, та для яких супровідні документи були створені або зібрані економічними операторами, у зв’язку з розслідуваннями, пов’язаними з імплементацією митного законодавства.

Вимога, вказана у першому параграфі, адресована компетентним органам. Якщо державою-членом призначений більше ніж один компетентний орган, держава-член вказує адміністративний підрозділ, відповідальний за надання відповіді на вимогу Комісії.

Держава-член протягом періоду у чотири тижні, починаючи з моменту отримання вимоги Комісією:

- надає необхідну документацію; за умови обґрунтування протягом додаткового періоду у шість тижнів;

- повідомляє Комісію, що вимогу неможливо задовольнити через неспроможність економічного оператора надати необхідну інформацію; або

- відхиляє вимогу як наслідок рішення, ухваленого адміністративним органом чи органом юстиції держави-члена відповідно до статті 3.

За умови, що відповідна третя країна взяла на себе правові зобов’язання надавати допомогу, необхідну для збирання всіх доказів щодо неналежного характеру операцій, які імовірно становлять порушення митного або аграрного законодавства, або для визначення масштабу операцій, які, як виявлено, становлять порушення такого законодавства, отримана інформація, відповідно до цього Регламенту, може бути повідомлена їй:

- Комісією або відповідною державою-членом за умови, якщо доцільно, надання попередньої згоди компетентних органів держави-члена, що її надала, або

- Комісією або відповідними державами-членами в рамках спільних дій, якщо інформацію надає більше ніж одна держава-член, за умови надання попередньої згоди компетентними органами держав-членів, що її надали.

Таке повідомлення державою-членом здійснюють із дотриманням її національних положень, застосовних до передання персональних даних третім країнам.

У будь-якому випадку необхідно забезпечити, щоб правила відповідної третьої країни пропонували рівень захисту, еквівалентний рівню, передбаченому в статті 45(1) та (2).

1. Відповідно до цілей цього Регламенту Комісія може за умов, встановлених у статті 19, здійснювати адміністративні та розслідувальні місії співпраці Співтовариства у третіх країнах у координації та тісній співпраці з компетентними органами держав-членів.

2. Місії Співтовариства у третіх країнах, вказані в параграфі 1, регулюються такими умовами:

(a) їх можна проводити за ініціативою Комісії, якщо доцільно на основі інформації, наданої Європейським Парламентом або на запит однієї або декількох держав-членів;

(b) їх проводять посадовці Комісії, призначені для такої мети, та посадовці, призначені для такої мети відповідною державою-членом або державами-членами;

(c) їх можуть також, за погодженням з Комісією та відповідними державами-членами, проводити від імені Співтовариства посадовці держави-члена, зокрема згідно з двосторонньою угодою про надання допомоги з третьою країною; у такому разі Комісію повідомляють про результати місії.

3. Комісія інформує держави-члени та Європейський Парламент про результати місій, проведених відповідно до цієї статті.

1. Результати та інформацію, отримані в ході місій Співтовариства, вказаних у статті 20, і зокрема документи, передані компетентними органами відповідних третіх країн, а також інформацію, отриману в ході адміністративного розслідування, у тому числі службами Комісії, використовують відповідно до статті 45.

2. Стаття 12 застосовується mutatis mutandis до результатів та інформації, зазначеної в параграфі 1.

3. Для цілей їх використання відповідно до статті 12, отримані оригінальні документи або їх засвідчені копії Комісія направляє відповідним органам держав-членів, якщо вони надсилають такий запит.

Держави-члени повідомляють Комісію про інформацію, обмін якою здійснюється в рамках взаємної адміністративної допомоги з третіми країнами, у всіх випадках, у розумінні статті 18(1), коли це зокрема стосується дієвості митного або аграрного законодавства відповідно до цього Регламенту та інформація підпадає під сферу застосування цього Регламенту.

1. Автоматизована інформаційна система "Митна інформаційна система", далі - "CIS", створюється на підставі цього Регламенту для дотримання вимог адміністративних органів, відповідальних за застосування законодавства з митних або аграрних питань, а також вимог Комісії.

2. Метою CIS, відповідно до положень цього Регламенту, є допомога у запобіганні, розслідуванні та переслідуванні операцій, які становлять порушення митного або аграрного законодавства, завдяки більш швидкому наданню інформації і посиленню внаслідок цього дієвості процедур співпраці та контролю компетентних органів, вказаних у цьому Регламенті.

3. Митні органи держав-членів можуть використовувати технічну інфраструктуру CIS під час виконання своїх обов’язків у рамках митної співпраці, вказаної в статтях 29 та 30 Договору про Європейський Союз.

У такому випадку Комісія забезпечує технічне управління інфраструктурою.

4. Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43, визначаючи операції, пов’язані із застосуванням аграрних нормативно-правових актів, які вимагають внесення інформації до CIS.

Такі делеговані акти ухвалюють до 29 лютого 2016 року.

6. Держави-члени та Комісія, далі - "партнери CIS", беруть участь у CIS відповідно до умов, встановлених у цьому Розділі.

CIS складається з центрального ресурсу бази даних і повинна бути доступною через термінали в кожній державі-члені та Комісії. Вона повинна містити виключно дані, необхідні для виконання її мети, як зазначено в статті 23(2), у тому числі персональні дані, у таких категоріях:

(a) товари;

(b) транспортні засоби;

(c) підприємства;

(d) особи;

(e) тенденції шахрайства;

(f) наявність експертних знань і досвіду;

(g) затримані, вилучені чи конфісковані товари;

(h) затримана, вилучена чи конфіскована готівка, як визначено в статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1889/2005 від 26 жовтня 2005 року про контроль готівки, що надходить на територію Співтовариства або залишає її (-8).

1. Комісія ухвалює за допомогою імплементаційних актів положення щодо одиниць, які необхідно включати у CIS для кожної з категорій, вказаних у статті 24, тією мірою, якою це необхідно для досягнення мети CIS. Персональні дані не можуть з’являтися в категорії, вказаній у статті 24(е). Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, вказаної в статті 43а(2), до 29 лютого 2016 року.

2. Стосовно категорій, вказаних у статті 24(а) - (d), одиниці інформації, які необхідно включати щодо персональних даних, повинні містити лише:

(a) прізвище, дівоче прізвище, імена, попередні прізвища та псевдоніми;

(b) дату та місце народження;

(c) громадянство;

(d) стать;

(e) номер і місце та дату видачі ідентифікаційних документів (паспортів, посвідчень особи, водійських прав);

(f) адресу;

(g) особливі об’єктивні та постійні фізичні характеристики;

(h) код попередження, що позначає будь-які попередні випадки озброєння, жорстокої поведінки або втечі;

(i) причину внесення даних;

(j) запропоновані дії;

(k) реєстраційний номер транспортного засобу.

3. Стосовно категорії, вказаної у статті 24(f) , одиниці інформації, які необхідно включати щодо персональних даних, повинні містити лише прізвища та імена експертів.

4. Стосовно категорій, вказаних у статті 24(g) та (h), одиниці інформації, які необхідно включати щодо персональних даних, повинні містити лише:

(a) прізвище, дівоче прізвище, імена, попередні прізвища та псевдоніми;

(b) дату та місце народження;

(c) громадянство;

(d) стать;

(e) адресу.

5. У жодному випадку не повинні бути включені будь-які персональні дані, які розкривають расове чи етнічне походження, політичні погляди, релігійні чи філософські переконання, членство у профспілках та дані щодо здоров’я або статевого життя особи.

Під час імплементації CIS повинні бути дотримані такі принципи, що стосуються персональних даних:

(a) збирання та будь-які інші дії для опрацювання персональних даних повинні проводитися добросовісно та законно;

(b) дані повинні збиратися для цілей, визначених у статті 23(2), та не можуть опрацьовуватися у спосіб, несумісний з такими цілями;

(c) дані повинні бути належними, релевантними та не надмірними з огляду на цілі, для яких їх опрацьовують;

(d) дані повинні бути точними і, за необхідності, оновлюватися;

(e) дані необхідно зберігати у формі, яка дозволяє ідентифікацію суб’єктів даних, не довше, ніж це потрібно для відповідних цілей.

1. Персональні дані, включені в категорії, вказані у статті 24 , включають до CIS лише для цілей таких запропонованих дій:

(a) виявлення та звітування;

(b) приховане спостереження;

(c) спрямовані перевірки; та

(d) операційний аналіз.

2. Персональні дані, включені в категорії, вказані в статті 24 , можуть бути включені до CIS лише тоді, якщо існують реальні ознаки того, що відповідна особа проводила, проводить або збирається проводити операції, що порушують митне чи аграрне законодавство, зокрема на основі попередніх незаконних дій або інформації, наданої в рамках допомоги, що має особливе значення на рівні Співтовариства.

1. Якщо здійснюють дії, вказані в статті 27(1), можна повністю або частково збирати та передавати партнеру CIS, який запропонував такі дії, таку інформацію:

(a) факт, що товар, транспортний засіб, підприємство або особа, про які звітують, були виявлені;

(b) місце, час та причину перевірки;

(c) маршрут та місце призначення рейсу;

(d) особи, що супроводжують відповідну особу, або використовують той самий транспортний засіб;

(e) використовуваний транспортний засіб;

(f) перевезені об’єкти;

(g) обставини, за яких товар, транспортний засіб, підприємство або особа були виявлені.

Якщо таку інформацію збирають у ході прихованого нагляду, необхідно вживати кроки для забезпечення того, щоб прихований характер нагляду не був поставлений під загрозу.

2. У контексті спрямованих перевірок, вказаних у статті 27(1), осіб, транспортні засоби та предмети можна обшукувати в дозволеному обсязі та відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур держави-члена, у якій здійснюють такий обшук. Якщо спрямовані перевірки не дозволені законом держави-члена, така держава-член автоматично перетворює їх на спостереження та звітування або приховане спостереження.

1. Доступ до даних, які містяться в CIS, надається виключно для національних органів, призначених кожною державою-членом, та підрозділів, призначених Комісією. Такими національними органами є митні органи, але вони можуть також включати інші органи, уповноважені відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур відповідної держави-члена здійснювати дії для того, щоб досягти мети, зазначеної в статті 23(2).

Партнер CIS, який надає дані, має право визначати, які органи з-поміж національних органів, згаданих у першому підпараграфі цього параграфа, можуть мати доступ до даних, які він включив до CIS.

2. Кожна держава-член надсилає Комісії список своїх призначених компетентних національних органів, які мають доступ до CIS, зазначаючи для кожного органу, до яких даних він може мати доступ та для яких цілей.