Регламент Ради (ЄС) № 515/97 від 13 березня 1997 року про взаємну допомогу між адміністративними органами держав-членів та співпрацю між ними і Комісією для забезпечення правильного застосування законодавства з митних та аграрних питань

Комісія перевіряє з відповідними державами-членами список призначених національних органів на предмет непропорційних призначень. Після такої перевірки відповідні держави-члени підтверджують або змінюють і доповнюють список призначених національних органів. Комісія відповідно інформує інші держави-члени. Вона також інформує всі держави-члени про відповідні деталі щодо підрозділів Комісії, уповноважених мати доступ до CIS.

Список національних органів і підрозділів Комісії, призначених таким чином, Комісія публікує для інформації в Офіційному віснику Європейського Союзу, а подальші оновлення списку оприлюднюються Комісією в інтернеті.

3. Незважаючи на положення параграфів 1 та 2, Рада, діючи за пропозицією Комісії, може ухвалити рішення про надання доступу до CIS міжнародним або регіональним організаціям за умови, якщо доцільно, що у той самий час з такими організаціями складають протокол відповідно до статті 7(3) Конвенції між державами-членами Співтовариства про використання інформаційних технологій для митних цілей. При ухваленні рішення враховуються, зокрема, будь-які існуючі двосторонні домовленості або домовленості Співтовариства, а також адекватність рівня захисту даних.

1. Партнери CIS можуть використовувати дані, отримані від CIS, лише для того, щоб досягти мети, вказаної в статті 23(2); однак, вони можуть використовувати їх для адміністративних або інших цілей за умови отримання попереднього дозволу партнера CIS, який ввів дані в систему, за дотримання умов, встановлених ним, або, якщо застосовно, Комісією, що включила їх до Системи. Таке інше використання повинно здійснюватися у відповідності до законів, нормативно-правових актів та процедур держави-члена, що має намір їх використовувати, та, якщо доцільно, відповідних положень, застосовних до Комісії у зв’язку з цим, і враховувати принципи, встановлені в додатку.

2. Без обмеження параграфів 1 та 4 цієї статті та статті 29(3), дані, отримані від CIS, використовують лише національні органи, призначені кожною державою-членом, та підрозділи, призначені Комісією, які мають право, відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур, застосовних до них, здійснювати дії для того, щоб досягти цілі, зазначеної в статті 23(2).

3. Кожна держава-член надсилає Комісії список органів або підрозділів, вказаних у параграфі 2.

Комісія відповідно інформує інші держави-члени. Вона також інформує всі держави-члени про відповідні деталі щодо підрозділів Комісії, уповноважених мати доступ до CIS.

Список національних органів або підрозділів, призначених таким чином, Комісія публікує для інформації в Офіційному віснику Європейського Союзу, а подальші оновлення списку оприлюднюються Комісією в інтернеті.

4. Дані, отримані від CIS, можуть, за умови отримання попереднього дозволу держави-члена, яка включила їх до CIS, та за дотримання можливих встановлених нею умов, бути повідомлені для використання національними органами, окрім органів, вказаних у параграфі 2, третіми країнами та міжнародними або регіональними організаціями та/або агентствами Союзу, які сприяють захисту фінансових інтересів Союзу та правильному застосуванню митного законодавства. Кожна держава-член вживає конкретні заходи для забезпечення безпеки таких даних, коли їх передають або надають підрозділам, розташованим поза її територією.

Перший підпараграф цього параграфа застосовується mutatis mutandis до Комісії, якщо вона внесла дані до CIS.

Внесення даних до CIS регулюють закони, нормативно-правові акти та процедури держави-члена, яка вносить дані, та, якщо доцільно, відповідні положення, застосовні до Комісії у зв’язку з цим, якщо цей Регламент не встановлює суворіші положення.

Опрацювання даних, отриманих від CIS, у тому числі їх використання або здійснення будь-яких дій відповідно до статті 27(1), запропонованих партнером CIS, який надає дані, регулюється законами, нормативно-правовими актами і процедурами держави-члена, яка опрацьовує або використовує такі дані, та відповідними положеннями, застосовними до Комісії у цьому зв’язку, якщо цей Регламент не встановлює суворіші положення.

1. Лише партнер CIS, який надає дані, має право змінювати, доповнювати, виправляти або видаляти дані, які він включив до CIS.

2. У випадку, якщо партнер CIS, який надає дані, помічає або його увагу звертають на те, що дані, які він вніс, є фактично неточними або внесені чи зберігаються всупереч цьому Регламенту, він змінює, доповнює, виправляє або вилучає дані, залежно від ситуації, і відповідно інформує партнерів CIS.

3. Якщо партнер CIS має підстави вважати, що елемент даних є фактично неточним або був внесений чи зберігається у CIS всупереч цьому Регламенту, він без зволікань інформує партнера CIS, який надав дані. Останній перевіряє відповідні дані і, за необхідності, без затримки виправляє чи видаляє елемент. Партнер CIS, який надав дані, інформує інших партнерів про будь-яке здійснене виправлення або видалення.

4. Якщо при внесенні даних до CIS партнер CIS зауважує, що його звіт суперечить попередньому звіту з огляду на його зміст або запропоновані дії, він негайно інформує партнера, який склав попередній звіт. Потім два партнери повинні спробувати вирішити це питання. У випадку недосягнення згоди перший звіт зберігається, але ті частини нового звіту, які йому не суперечать, включають до Системи.

5. За умови дотримання інших положень цього Регламенту, якщо в будь-якій державі-члені суд або інший орган, призначений для цієї цілі в межах такої держави-члена, ухвалює остаточне рішення змінити, доповнити, виправити або видалити дані в CIS, партнери CIS діють відповідно.

У випадку суперечності між такими рішеннями судів або інших органів, призначених для такої цілі, у тому числі тих, які вказані в статті 36, щодо виправлення чи видалення, держава-член, яка внесла відповідні дані, видаляє їх із Системи.

Положення у першому підпараграфі застосовуються mutatis mutandis, якщо рішення Комісії про дані, які містяться у CIS, визнаються Судом недійсними.

Дані, внесені до CIS, зберігають лише протягом часу, необхідного для досягнення цілі, для якої їх було зібрано, і їх не можна зберігати довше п’яти років з додатковим періодом у два роки, якщо це обґрунтовано.

1. Кожний партнер CIS, що має на меті отримати персональні дані від CIS або внести їх до CIS, не пізніше дати застосування цього Регламенту, ухвалює національне законодавство або внутрішні правила, застосовні до Комісії, гарантуючи захист прав та свобод осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних.

2. Партнер CIS може отримувати персональні дані від CIS або вносити їх до CIS, лише якщо заходи для захисту таких даних, передбачені в параграфі 1, набули чинності. Кожна держава-член також повинна попередньо призначити національний наглядовий орган або органи, як передбачено в статті 37.

3. Для забезпечення правильного застосування положень цього Регламенту щодо захисту даних держави-члени та Комісія розглядають CIS як систему опрацювання персональних даних, яка регулюється:

- національними положеннями, які імплементують Директиву 95/46/ЄС ,

- Регламентом (ЄС) № 45/2001, та

- будь-якими суворішими положеннями цього Регламенту.

1. З урахуванням статті 30(1) партнерам CIS забороняється використовувати персональні дані з CIS з будь-якою метою, окрім мети, вказаної в статті 23(2).

2. Дані можна дублювати лише для технічних цілей за умови, що таке дублювання необхідне з метою обшуків, які проводять органи, вказані в статті 29.

3. Персональні дані, внесені в CIS державою-членом або Комісією, не можна копіювати в системи опрацювання даних, за які відповідальні держави-члени або Комісія, за винятком систем управління ризиками, які використовують для керування національними митними перевірками або системи операційного аналізу, яку використовують для координування дій на рівні Співтовариства.

У такому випадку лише аналітики, призначені національними органами кожної держави-члена, і аналітики, призначені службами Співтовариства, уповноважені опрацьовувати персональні дані, отримані від CIS в рамках системи управління ризиками, яка використовується для керування національними митними перевірками національними органами, або системи операційного аналізу, яку використовують для координування дій на рівні Співтовариства.

Держави-члени надсилають Комісії список підрозділів управління ризиками, аналітики яких уповноважені копіювати та опрацьовувати персональні дані, внесені до CIS. Комісія відповідно інформує інші держави-члени. Вона також забезпечує всі держави-члени відповідною інформацією про свої служби, відповідальні за операційний аналіз.

Список призначених національних органів і служб Комісії публікується Комісією для інформації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Персональні дані, скопійовані з CIS, зберігають лише протягом періоду часу, необхідного для досягнення цілі, для якої їх було скопійовано. Потреба в їх зберіганні переглядається партнером CIS, який здійснює копіювання, щонайменше щороку. Період зберігання не повинен перевищувати 10 років. Персональні дані, які не є необхідними для продовження аналізу, негайно видаляють або з них видаляють будь-які ідентифікуючі фактори.

1. Права осіб у зв’язку з персональними даними у CIS, зокрема їхнє право на доступ, реалізуються:

- відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур держави-члена, в якій застосовуються ці права,

- відповідно до внутрішніх правил, застосовних до Комісії, вказаних у статті 34(1).

Якщо встановлено в законах, нормативно-правових актах та процедурах відповідної держави-члена, національний наглядовий орган, передбачений у статті 37, ухвалює рішення про те, чи необхідно повідомляти інформацію, а також про процедуру такого повідомлення.

2. Партнер CIS, якому направляють заявку на доступ до персональних даних, може відмовити у доступі, якщо повідомлення імовірно перешкоджатиме запобіганню, розслідуванню та переслідуванню операцій, які порушують митне або аграрне законодавство. Держава-член також може відмовити у доступі, як передбачено в законах, нормативно-правових актах та процедурах, щодо випадків, якщо така відмова є заходом, необхідним для захисту національної безпеки, оборони, громадської безпеки, а також прав і свобод інших. Комісія може відмовити у доступі, якщо така відмова є заходом, необхідним для захисту прав і свобод інших.

У будь-якому випадку у доступі може бути відмовлено будь-якій особі, чиї дані опрацьовують протягом періоду, коли здійснюють заходи для цілей спостереження та звітування або прихованого нагляду та протягом періоду, коли відбувається операційний аналіз даних, адміністративне або кримінальне розслідування.

3. Якщо персональні дані, для яких була подана заявка на доступ, були надані іншим партнером CIS, доступ може бути дозволений лише у тому випадку, якщо партнер, який надав дані, отримав змогу висловити свою позицію.

4. Будь-яка особа може виправляти або доручати виправлення персональних даних, що її стосуються, кожному партнеру CIS, відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур кожної держави-члена або внутрішніх правил, застосовних до Комісії, якщо такі дані є фактично неточними або якщо вони внесені або зберігаються в CIS всупереч меті, вказаній у статті 23(2), або якщо не дотримуються принципи статті 26.

5. На території кожної держави-члена будь-яка особа може, відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур відповідної держави-члена, звернутися до суду або, якщо доцільно, направити скаргу до судів або органу, призначеного з цією метою, відповідно до таких законів, нормативно-правових актів та процедур, у зв’язку з персональними даними щодо неї в CIS, для того, щоб:

(a) виправити або видалити фактично неточні персональні дані;

(b) виправити або видалити персональні дані, які були внесені або зберігаються в CIS всупереч цьому Регламенту;

(c) отримати доступ до персональних даних;

(d) отримати компенсацію відповідно до статті 40(2).

Щодо даних, внесених Комісією, може бути направлений позов до Суду відповідно до статті 173 Договору.

Держави-члени та Комісія взаємно вживають заходів для забезпечення виконання остаточних рішень суду, Суду або іншого органу, призначеного для цієї мети, щодо пунктів (а), (b) та (c) першого підпараграфа.

6. Покликання в цій статті та статті 32(5) на "остаточне рішення" не передбачають будь-яке зобов’язання зі сторони будь-якої держави-члена або Комісії оскаржувати рішення, ухвалене судом або іншим органом, призначеним для цієї мети.

1. Кожна держава-член призначає національний наглядовий орган або органи, відповідальні за захист персональних даних, для здійснення незалежного нагляду за такими даними, внесеними до CIS.

Наглядові органи, згідно зі своїм відповідним національним законодавством, здійснюють незалежний нагляд та перевірки для забезпечення того, щоб опрацювання та використання даних, які містяться в CIS, не порушувало права суб’єктів даних. Для цієї мети наглядові органи повинні мати доступ до CIS.

2. Будь-яка особа може попросити будь-який наглядовий орган, передбачений у статті 28 Директиви 95/46/ЄС , або Європейського інспектора із захисту даних, передбаченого в статті 41(2) Регламенту (ЄС) № 45/2001, про доступ до персональних даних, що стосуються її, для того, щоб перевірити, чи вони є точними, та яким чином вони використовувались або використовуються. Це право регулюють закони, нормативно-правові акти та процедури держави-члена, де здійснюють запит, або Регламент (ЄС) № 45/2001, залежно від ситуації. Якщо дані внесла інша держава-член або Комісія, перевірку здійснюють у тісній співпраці з національним наглядовим органом такої іншої держави-члена або Європейським інспектором із захисту даних.

3. Комісія вживає всіх заходів в межах своїх підрозділів для забезпечення нагляду за захистом персональних даних, що надає захист на рівні, еквівалентному тому, що випливає з параграфа 1.

3a. Європейський інспектор із захисту даних здійснює нагляд за відповідністю CIS Регламенту (ЄС) № 45/2001.

4. Європейський інспектор із захисту даних щонайменше раз на рік скликає засідання з усіма національними органами із захисту даних, відповідальними за здійснення нагляду, пов’язаного з CIS.

5. Європейський інспектор із захисту даних координує дії зі Спільним наглядовим органом, заснованим відповідно до Рішення Ради 2009/917/JHA (-9), кожен з яких діє у межах своєї відповідної компетенції з метою забезпечення координованого нагляду та аудитів CIS.

1. Всі необхідні технічні та організаційні заходи, необхідні для підтримки безпеки, вживають:

(a) держави-члени та Комісія, наскільки це їх стосується, щодо терміналів CIS, розташованих на їхніх відповідних територіях та в офісах Комісії;

(с) Комісія для елементів Співтовариства спільної комунікаційної мережі.

2. Зокрема, держави-члени та Комісія вживають заходів:

(а) для запобігання отримання доступу не уповноваженими особами до установок, які використовують для опрацювання даних;

(b) для запобігання того, щоб дані та носії даних були зчитані, скопійовані, змінені або видалені не уповноваженими особами;

(c) для запобігання неавторизованого внесення даних та будь-якого неавторизованого запиту, зміни або видалення даних;

(d) для запобігання того, щоб до даних у CIS за допомогою обладнання для передання даних отримували доступ не уповноважені особи;

(e) для гарантування того, що з огляду на використання CIS уповноважені особи мають право на доступ лише до тих даних, для яких вони мають повноваження;

(f) для гарантування можливості перевіряти та встановлювати, до яких органів можна передавати дані за допомогою обладнання для передання даних;

(g) для гарантування можливості перевіряти та встановлювати ex post facto, які дані були внесені до CIS, коли та ким, а також перевіряти запити;

(h) для запобігання неавторизованого зчитування, копіювання, зміни або видалення даних під час передання даних та транспортування носіїв даних.

1. Кожна з держав-членів призначає підрозділ, відповідальний за заходи безпеки, зазначені в статті 38, щодо терміналів, розташованих на її території, перегляд функцій, зазначених у статті 33(1) та (2), і, загалом, за належну імплементацію цього Регламенту, наскільки це необхідно відповідно до її законів, нормативно-правових актів та процедур.

2. Комісія, зі своєї сторони, призначає такі зі своїх підрозділів, які будуть відповідальними за заходи, вказані в параграфі 1.

1. Кожний партнер CIS, який вніс дані до Системи, є відповідальним за точність, актуальність та правомірність таких даних. Кожна держава-член або, якщо застосовно, Комісія також є відповідальною за дотримання положень статті 26 цього Регламенту.

2. Кожний партнер CIS несе відповідальність, відповідно до національних законів, нормативно-правових актів та процедур або еквівалентних положень Співтовариства, за шкоду, завдану особі через використання CIS у відповідній державі-члені або Комісії.

Це також стосується випадку, коли шкода була спричинена партнером CIS, що надає дані, який вносить неточні дані або вносить дані, які суперечать цьому Регламенту.

3. Якщо партнер CIS, проти якого було направлено позов щодо неточних даних, не надавав їх, відповідні партнери намагаються дійти згоди щодо того, у якій пропорції, за наявності, суми, сплачені як компенсація, будуть відшкодовані партнером, який надав дані, іншому партнеру. Будь-які такі погоджені суми відшкодовують за вимогою.

Комісія публікує в Офіційному віснику Європейських співтовариств повідомлення щодо імплементації CIS.

1. CIS також включає спеціальну базу даних під назвою "Ідентифікаційна база даних митих матеріалів" (FIDE). З урахуванням положень цього Розділу, всі положення цього Регламенту щодо CIS також застосовуються до FIDE, і будь-яке покликання на CIS повинне враховувати таку базу даних.

2. Цілями FIDE є допомога запобіганню операціям, що порушують митне законодавство та аграрне законодавство, застосовне до товарів, що надходять на митну територію Співтовариства або залишають її, а також сприяння та прискорення їх виявлення та переслідування.

3. Метою FIDE є дозволити Комісії, якщо вона відкриває координаційний матеріал у розумінні статті 18 або готує місію Співтовариства в третій країні в розумінні статті 20, та компетентним органам держави-члена, призначеним для адміністративних розслідувань відповідно до статті 29, якщо вони відкривають матеріали розслідування або проводять розслідування щодо однієї або декількох осіб або підприємств, ідентифікувати компетентні органи інших держав-членів або підрозділи Комісії, які розслідують або вже провели розслідування щодо відповідних осіб або підприємств, для того, щоб досягти цілей, визначених у параграфі 2, за допомогою інформації про існування матеріалів розслідування.

4. Якщо держава-член або Комісія, здійснюючи пошук у FIDE, потребує повнішої інформації щодо зареєстрованих матеріалів розслідування про осіб або підприємства, вони просять про допомогу державу-члена, яка надала інформацію.

5. Митні органи держав-членів можуть використовувати FIDE в рамках митної співпраці, передбаченої статтями 29 та 30 Договору про Європейський Союз. У такому випадку Комісія забезпечує технічне управління базою даних.

1. Компетентні органи можуть вносити дані з матеріалів розслідування до FIDE для цілей, визначених у статті 41а(3), щодо випадків, які порушують митне законодавство або аграрне законодавство, застосовне до товарів, які надходять на митну територію Співтовариства або покидають її, і які мають особливе значення на рівні Співтовариства. Дані повинні охоплювати лише такі категорії:

(a) особи та підприємства, щодо яких здійснюється або здійснювалося адміністративне або кримінальне розслідування відповідною службою держави-члена, та

- підозрюються в тому, що вони здійснюють або здійснили порушення митного чи аграрного законодавства, або в тому, що вони беруть або брали участь в операції, яка порушує таке законодавство,

- для яких була встановлена така операція, або

- проти них було винесено адміністративне рішення або на них було накладено адміністративне чи судове покарання за таку операцію;

(b) галузь, якої стосується матеріал розслідування;

(c) назва, приналежність до юрисдикції та контактні дані відповідної служби у державі-члені та номер матеріалу.

Дані, вказані в пунктах (a), (b) та (c), вносять окремо для кожної особи чи підприємства. Створення посилань між такими даними забороняється.

2. Персональні дані, вказані в параграфі 1(а), повинні складатися лише з:

(a) для осіб: прізвища, дівочого прізвища, імені, попередніх прізвищ та псевдонімів, дати та місця народження, громадянства та статі;

(b) для підприємств: назви підприємства, комерційного найменування, адреси підприємства, ідентифікаційного номера платника ПДВ та ідентифікаційного номера платника акцизного збору.

3. Дані вносять на обмежений період відповідно до статті 41d.

1. Внесення та запит даних у FIDE дозволяється виключно органам, вказаним в статті 41а.

2. Будь-який запит до FIDE повинен зазначати такі персональні дані:

(a) для осіб: ім’я та/або прізвище та/або дівоче прізвище та/або попередні прізвища та/або та/ або псевдоніми та/або дату народження;

(b) для підприємств: назву підприємства та/або комерційне найменування та/або ідентифікаційний номер платника ПДВ та/або ідентифікаційний номер платника акцизного збору.

1. Період, протягом якого можуть зберігатися дані, залежить від законів, нормативно-правових актів та процедур у державі-члені, що їх надає. Максимальні та некумулятивні періоди, розраховані з дати внесення даних у матеріал розслідування, які не можна перевищувати, є такими:

(a) дані щодо поточних матеріалів розслідування не можна зберігати довше трьох років, якщо не спостерігалася жодна операція, що порушує митне чи аграрне законодавство; дані повинні бути анонімізовані до завершення цього строку, якщо з моменту останнього спостереження минув один рік;

(b) дані щодо адміністративних чи кримінальних розслідувань, під час яких мала місце операція, що порушує митне чи аграрне законодавство, але за фактом яких не було винесене адміністративне рішення, обвинувачення або призначений штраф відповідно до кримінального законодавства чи адміністративне покарання, не можуть зберігатися довше шести років;

(c) дані щодо адміністративних розслідувань чи кримінальних розслідувань, за фактом яких не було винесене адміністративне рішення, обвинувачення або призначений штраф відповідно до кримінального законодавства чи адміністративне покарання, не можуть зберігатися довше 10 років.

2. На всіх етапах матеріалу розслідування, як вказано в параграфі 1(а), (b) та (с), як тільки особу або підприємство, до яких застосовується стаття 41b, звільняють від підозр відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур держави-члена, що надала дані, дані щодо такої особи чи підприємства негайно видаляють.

3. Комісія анонімізує дані або видаляє їх відразу після закінчення максимального строку зберігання, передбаченого у параграфі 1.

1. Цей Регламент є базовим актом, на якому ґрунтується фінансування всіх дій Співтовариства, передбачених в ньому, у тому числі:

(a) всіх витрат на встановлення та підтримку постійної технічної інфраструктури, що надає державам-членам ресурси логістики, автоматизації офісів та ІТ для координування спільних митний операцій, зокрема спеціальних операцій з нагляду, передбачених у статті 7;

(b) відшкодування витрат на транспорт, проживання та щоденних витрат представників держав-членів, які беруть участь у місіях Співтовариства, передбачених у статті 20, спільних митних операціях, організованих Комісією або спільно з нею, та навчальних курсів, засідань ad hoc та підготовчих засідань для адміністративних розслідувань або операційних дій, які здійснюють держави-члени, якщо вони організовані Комісією або спільно з нею.

Якщо постійну технічну інфраструктуру, вказану в пункті (а), використовують для цілей митної співпраці, передбаченої у статтях 29 та 30 Договору про Європейський Союз, витрати на транспорт, проживання та щоденні витрати представників держав-членів покриваються державами-членами;

(c) витрати, пов’язані з придбанням, вивченням, розвитком та підтриманням комп’ютерної інфраструктури (обладнання), програмного забезпечення та спеціальних мережевих з’єднань, а також з пов’язаним виробництвом, підтримкою та послугами з навчання з метою здійснення дій, передбачених у цьому Регламенті, зокрема запобігання та боротьби з шахрайством;

(d) витрати, пов’язані з наданням інформації, та витрати, пов’язані з діями, що дозволяють доступ до інформації, даних та джерел даних з метою здійснення дій, передбачених у цьому Регламенті, зокрема запобігання та боротьби з шахрайством;

(e) витрати, пов’язані з використанням CIS, передбачені в інструментах, ухвалених відповідно до статей 29 та 30 Договору про Європейський Союз і, зокрема, Конвенції про використання інформаційних технологій у митних питаннях, розробленої відповідно до Акту Ради від 26 липня 1995 року (-10), настільки, наскільки такі інструменти передбачають, що такі витрати покриваються загальним бюджетом Європейського Союзу.

2. Витрати, пов’язані з придбанням, вивченням, розвитком та підтримкою елементів Співтовариства спільної комунікаційної мережі, яку використовують для цілей параграфа 1(с), також покриваються за рахунок загального бюджету Європейського Союзу. Комісія укладає необхідні договори від імені Співтовариства для того, щоб забезпечити функціональність таких елементів.

3. Без обмеження витрат, пов’язаних з експлуатацією CIS, і сум, передбачених як компенсація відповідно до статті 40, держави-члени та Комісія відмовляються від будь-яких претензій щодо відшкодування витрат у зв’язку з наданням інформації чи документів або імплементацією адміністративного розслідування чи інших оперативних дій відповідно до цього Регламенту, що проводяться на запит держави-члена або Комісії, за винятком, за наявності, витрат, сплачених експертам.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії з дотриманням умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 23(4), надаються Комісії на період у п’ять років, починаючи з 8 жовтня 2015 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 23(4), можуть бути відкликані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або на пізнішу дату, зазначену в рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введені в дію.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтею 23(4), набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з дати надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або, якщо до закінчення такого періоду і Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період продовжується ще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом в розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011(-11).

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

До 9 жовтня 2017 року Комісія проводить оцінювання:

- необхідності розширення даних про вивіз, що містяться в довідниках, вказаних у статтях 18а та 18d, додаючи дані про товари, окрім товарів, встановлених у пункті (b) першого підпараграфа статті 18а(4) і у пункті (с) статті 18d(1), та

- можливості реалізації розширення даних, що містяться в транспортному довіднику, додаючи дані про ввіз, вивіз та транзит товарів сухопутним та повітряним транспортом.

Без обмеження положень в Розділах V та Va , документи, передбачені в цьому Регламенті можуть бути замінені інформацією в електронному форматі, оформленою в будь-якій формі для тієї ж мети.

1. Незалежно від форми, будь-яка інформація, передана відповідно до цього Регламенту, повинна бути конфіденційною, у тому числі дані, що зберігаються в CIS. На неї поширюється обов’язок дотримання професійної таємниці та вона користується захистом, що поширюється на подібну інформацію відповідно до національного законодавства держав-членів, які її отримують, та відповідних положень, застосовних до органів Співтовариства.

Зокрема, інформацію, вказану в першому підпараграфі, не можна надсилати особам, окрім осіб у державах-членах або в межах інституцій Співтовариства, чиї функції вимагають її знати чи використовувати. Також її не можна використовувати для цілей, окрім цілей передбачених у цьому Регламенті, крім випадків, коли держава-член або Комісія, яка надала або внесла її до CIS, надала свою згоду, відповідно до умов, встановлених такою державою-членом або Комісією, і у тій мірі, в якій таке повідомлення або використання не заборонене чинними положеннями в державі-члені, де розташований орган-отримувач.

2. Без обмеження положень у Розділах V та Va, інформацію, що стосується фізичних та юридичних осіб, передають відповідно до цього Регламенту лише у випадках, якщо неодмінно необхідно запобігти, розслідувати або розпочати провадження щодо операцій, які порушують митне чи аграрне законодавство.

3. Параграфи 1 та 2 не повинні перешкоджати використанню інформації, отриманої відповідно до цього Регламенту, у будь-якому судовому процесі чи провадженні, що відповідно були ініційовані у зв’язку з недотриманням митного або аграрного законодавства.

Компетентний орган, який надав таку інформацію, негайно повідомляють про таке використання.

4. Якщо держава-член повідомляє Комісію, що за результатами подальших розслідувань фізична чи юридична особа, чиє ім’я або назва були передані відповідно до цього Регламенту, не є залученою у порушення, Комісія негайно повідомляє всі сторони, яким були передані ці персональні дані на основі цього Регламенту. Після цього відповідну особу більше не вважають залученою у порушення, що стало причиною початкового повідомлення.

Якщо персональні дані щодо відповідної особи містяться у CIS, їх видаляють звідти.

Для цілей застосування цього Регламенту держави-члени здійснюють всі необхідні дії для того, щоб:

(a) забезпечити дієву внутрішню координацію між адміністративними органами, вказаними в статті 1(1);

(b) налагодити у своїх взаємовідносинах необхідну пряму співпрацю між органами, уповноваженими для такої мети.

Держави-члени можуть за спільною згодою ухвалювати рішення про те, чи необхідні процедури для забезпечення безперебійного функціонування заходів з надання взаємної допомоги, передбачених у цьому Регламенті, зокрема для того, щоб уникнути будь-якого переривання нагляду за особами або товарами, якщо це може обмежувати виявлення операцій, які порушують митне та аграрне законодавство.

1. Цей Регламент не повинен зобов’язувати адміністративні органи держав-членів надавати один одному допомогу, якщо це імовірно завдасть шкоди суспільній політиці (громадському порядку) або іншим фундаментальним інтересам, зокрема у зв’язку із захистом даних, держави-члена, де вони розташовуються.

2. Необхідно навести причини будь-якої відмови у наданні допомоги.

Комісію інформують якомога раніше про будь-яку відмову у наданні допомоги та наведені причини відмови.

Без обмеження права Комісії бути повідомленою відповідно до інших чинних нормативно-правових актів, держави-члени передають Комісії адміністративні чи правові рішення або їхні головні елементи щодо застосування штрафних санкцій за порушення митного або аграрного законодавства у випадках, які підлягають повідомленню відповідно до статей 17 або 18.

Без обмеження витрат, пов’язаних з імплементацією CIS, або шкоди відповідно до статті 40, держави-члени та Комісія відмовляються від будь-яких претензій щодо відшкодування витрат, понесених відповідно до цього Регламенту, за винятком, якщо доцільно, виплат експертам.

Цей Регламент не повинен впливати на застосування у державах-членах правил кримінального провадження та взаємної допомоги у кримінальних справах, у тому числі тих, що стосуються конфіденційності слідства.

Комісія у співпраці з державами-членами кожен рік звітує Європейському Парламенту та Раді про заходи, вжиті для імплементації цього Регламенту.

1. Регламент (ЄЕС) № 1468/81 скасувати.

2. Покликання, які здійснюють на скасований Регламент, необхідно розуміти як покликання на цей Регламент.

Цей Регламент набуває чинності на третій день після його публікації в Офіційному віснику Європейських співтовариств.

Він застосовується з 13 березня 1998 року.

Для перевізників, які на 8 жовтня 2015 року мають зобов’язання за приватними договорами, що перешкоджають виконанню їхнього обов’язку звітувати, встановленого в статті 18а(4), це зобов’язання застосовується з 9 жовтня 2016 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

Повідомлення даних державним органам дозволяється лише тоді, якщо в конкретному випадку:

(a) існує чітке правове зобов’язання або дозвіл, або за наявності дозволу наглядового органу; або

(b) ці дані необхідні отримувачу для того, щоб виконати своє правомірне завдання, за умови, що мета збирання чи опрацювання отримувачем не суперечить початковій меті, та що це не суперечить правовим зобов’язанням органу, що здійснює повідомлення.

Повідомлення дозволяється у порядку виключення, якщо в конкретному випадку:

(a) повідомлення безсумнівно є в інтересах суб’єкта даних та суб’єкт даних надав згоду на повідомлення або якщо обставини є такими, що дозволяють чітко презумувати таку згоду; або

(b) повідомлення необхідне для запобігання серйозної та неминучої небезпеки.

Повідомлення даних приватним особам дозволяється лише тоді, якщо в конкретному випадку існує чітке правове зобов’язання або дозвіл, або за наявності дозволу наглядового органу.

Повідомлення приватним особам дозволяється у порядку виключення, якщо в конкретному випадку:

(a) повідомлення безсумнівно є в інтересах суб’єкта даних та суб’єкт даних надав згоду на повідомлення або обставини є такими, що дозволяють чітко презумувати таку згоду; або

(b) повідомлення необхідне для запобігання серйозної та неминучої небезпеки.

Повідомлення даних іноземним органам дозволяється лише:

(a) якщо існує чітке правове положення відповідно до національного чи міжнародного законодавства;

(b) за відсутності такого положення, якщо повідомлення необхідне для запобігання серйозній та неминучій небезпеці;

та за умови, що внутрішні нормативно-правові акти для захисту суб’єкта даних не обмежуються.

Відповідно до конкретних положень, що містяться в національному законодавстві або в міжнародних угодах, запити на повідомлення даних повинні зазначати як орган або особу, що запитує їх, так і причину запиту та його мету.

Наскільки це можливо, якість даних необхідно перевіряти щонайпізніше перед їх повідомленням. Наскільки це можливо, у всіх повідомленнях даних необхідно зазначати судові рішення, а також рішення не здійснювати переслідування, а дані, які ґрунтуються на позиціях або особистих оцінках, необхідно перевіряти у джерела перед тим, як повідомити їх, та зазначати ступінь їх точності або надійності.

Якщо з’ясовується, що дані більше не є точними або актуальними, їх не потрібно повідомляти; якщо застарілі або неточні дані були повідомлені, орган, який здійснив повідомлення, якнайшвидше інформує всіх отримувачів даних про їх невідповідність.

4.3. Заходи безпеки для повідомлення

Дані, які повідомляють іншим органам, приватним особам та іноземним органам, не можна використовувати для цілей, інших ніж зазначені в запиті на повідомлення.

Використання даних для інших цілей, без обмеження параграфів 1-4.2, повинно здійснюватися за умови погодження органом, що здійснив повідомлення.