3. Цілями управління ризиками затоплення є:
мінімізація ризиків затоплення для життя та здоров’я населення;
мінімізація ризиків затоплення для транспортної інфраструктури, економічної діяльності, сільськогосподарських земель;
досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 43, ст. 1342);
мінімізація ризику затоплення для об’єктів культурної спадщини.
З метою досягнення зазначених цілей здійснюватимуться заходи з управління ризиками затоплення, насамперед заходи з уникнення нових і зниження наявних ризиків, підвищення рівня обізнаності населення щодо ризиків затоплення і порядку дій в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із водним фактором, посилення стійкості інфраструктури, зокрема будівництва, відновлення та ремонту берегоукріплень, дамб, інших гідротехнічних та захисних споруд, забезпечення безпеки населення та захисту сільськогосподарських земель у зонах ризику, зменшення кількості загиблих, постраждалих внаслідок затоплення, зниження рівня матеріальних збитків, завданих навколишньому природному середовищу, об’єктам інфраструктури та культурної спадщини, удосконалення функціональної підсистеми протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту, удосконалення системи підготовки, прогнозування і раннього запобігання затоплення.
Перелік заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення, наведено в додатку 3.
4. Моніторинг стану здійснення заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річок Криму на 2023-2030 роки, здійснюється ДСНС відповідно до кількісних індикаторів, які зазначені в додатку 3.
ДСНС під час узагальнення матеріалів, поданих міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, облдержадміністраціями, та підготовки звітності про виконання цього плану подає до Кабінету Міністрів України інформацію про:
оцінку прогресу в досягненні цілей управління ризиками затоплення;
заплановані заходи, які не було здійснено;
здійснені або заплановані додаткові заходи, які не включені до цього плану.
Під час оновлення цього плану ДСНС подає Кабінету Міністрів України актуальні звітні матеріали щодо моніторингу стану виконання плану.
5. Компетентними органами державної влади, відповідальними за виконання цього плану та Директиви 2007/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 р. про оцінку та управління ризиками затоплення, є ДСНС, Міндовкілля, Держводагентство, Мінрегіон.
6. Координація транскордонного співробітництва щодо управління ризиками затоплення у районі басейну річок Криму не здійснюється. У басейні річок Криму території, які мають потенційно значні ризики затоплення із транскордонним статусом, відсутні.
Цей план не містить заходи, внаслідок здійснення яких значно збільшуються ризики затоплення територій в інших країнах.
Цей план не містить заходи щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері водних ресурсів та гідрометеорології.
7. Цей план як елемент інтегрованого управління річковим басейном розроблено з урахуванням екосистемного підходу, обміну інформацією, необхідності досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336.
З метою гармонізації з планом управління басейном річок Криму на 2025-2030 роки заходи, зазначені в додатку 3, розроблені на період 2023-2030 років, що дасть змогу забезпечити одночасну підготовку обох планів та запровадити інтегроване управління водними ресурсами в районі басейну річок Криму.
8. Інформаційне забезпечення заходів з оцінки та управління ризиками затоплення здійснюється шляхом інформаційного обміну з функціональними і територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відомостями про виникнення (загрозу виникнення) надзвичайних ситуацій та їх наслідки, про стан техногенної та природної безпеки на відповідних територіях та іншими відомостями.
9. Обмін даними про оцінку та управління ризиками затоплення з уповноваженими органами інших країн і міжнародними організаціями здійснюється відповідно до законодавства, а також згідно з міжнародними договорами України.
10. Інформацію про оцінку та управління ризиками затоплення ДСНС надає центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим держадміністраціям, органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання та громадянам безоплатно на їх запити з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про державну таємницю", та особливостей поводження із службовою інформацією в центральних органах виконавчої влади.
Додаток 1
до плану управління ризиками затоплення
на окремих територіях у межах району басейну
річок Криму на 2023-2030 роки
ОПИС
району басейну річок Криму та тенденції динаміки клімату і його можливих змін
Територія району басейну річок Криму розміщується в межах двох адміністративно-територіальних одиниць адміністративно територіального устрою України - Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і становить 36866 кв. кілометрів (6,1 відсотка території України).
У районі басейну річок Криму розташований 1051 населений пункт, з них 75 міських населених пунктів (міст - 18, селищ міського типу - 57) та 976 сільських населених пунктів (селищ - 42, сіл - 934). Населення басейну становить близько 2 380 тис. осіб. Переважна більшість населення проживає у містах, близько 1 320 тис. осіб (55,4 відсотка), кількість сільського населення - близько 770 тис. осіб (32,4 відсотка). У селищах міського типу та селищах проживає відповідно 11,7 та 0,4 відсотка населення району басейну річок Криму.
Район басейну річок Криму є цілісним, складається з басейнів річок Криму та прибережних вод (акваторія Чорного та Азовського морів між береговою лінією та лінією у територіальному морі на відстані однієї морської милі від вихідної лінії, що використовується для визначення ширини територіального моря). Межа району басейну річок Криму проходить по лінії адміністративного кордону Автономної Республіки Крим і Херсонської області та через населені пункти по лінії вододілу.
Район басейну річок Криму розташовується на Кримському півострові України. Рельєф місцевості вкрай неодноманітний. Північна частина характеризується рівнинним рельєфом, який представлений Присиваською низовиною на північному сході, Північнокримською низовиною на півночі, Тарханкутською височиною на заході (Тарханкутський півострів). Південніше злиття річок Салгир та Зуя розташована територія Кримського гірського краю, де рельєф місцевості стрімко змінюється з височинного на гірський. На півдні району басейну річок Криму розташовані Кримські гори з найвищою абсолютною відміткою 1545 метрів (гора Роман-Кош). Пересічні відмітки рівнинної частини території становлять 130-180 метрів. Відмітки низькогірної та середньогірної частини району басейну річок Криму коливаються в межах 550-950 метрів.
Більша частина району басейну річок Криму входить до помірної кліматичної зони південної атлантико-континентальної кліматичної області. Південний берег Криму розташовується у субтропічній кліматичній зоні і є частиною середземноморської кліматичної області.
Для степової зони Криму характерними є суворі посушливі умови. Річна кількість атмосферних опадів не перевищує 400-500 міліметрів. Зокрема, в теплий період року (квітень - жовтень) цей показник не перевищує 300 міліметрів, а в холодний період (листопад - березень) - 175-200 міліметрів. У Кримських горах величина річного обсягу атмосферних опадів стрімко зростає до 1000-1060 міліметрів, особливо в холодний період, коли випадає до 500-550 міліметрів, майже така ж кількість атмосферних опадів випадає і в теплий період року. На південному узбережжі Криму річна сума атмосферних опадів у середньому не перевищує 600 міліметрів, розподіл між теплим та холодним періодом також є майже однаковим - по 300 міліметрів за кожний період.
Сніговий покрив на південному березі Криму рідко тримається більше 20 діб і в середньому встановлюється на 15 діб. У Кримських горах сніговий покрив утримується протягом 100 діб і поступово зменшується у напрямку на північ, де в степовій зоні узбережжя морів тримається протягом 40 діб. На території степового Криму найбільша кількість в Україні зимових відлиг протягом року - 50-70 діб.
Середньорічна температура повітря в районі басейну річок Криму також розподілена нерівномірно, зокрема у гірський частині. На рівнинній території району басейну річок Криму цей показник становить близько 10°C, у горах з висотою середньорічна температура зменшується до 5°C.
Враховуючи велику різноманітність у фізико-географічних умовах формування водного стоку в районі басейну річок Криму, виділяються чотири гідрологічні райони: район Південного берегу, район західної частини північного схилу, район східної частини північного схилу та район Степового Криму.
У водному режимі річок зазначеного регіону виділяється два періоди: перший - з грудня по квітень, який відзначається найбільшою водністю, найвищими рівнями води та частими паводками, які формуються у результаті частих відлиг, що супроводжуються випадінням рідких атмосферних опадів; другий - з травня по листопад, який відрізняється низькою меженню (навіть до пересихання), яка може перериватися короткочасними, інтенсивними, іноді навіть катастрофічними підйомами рівнів води від сильних опадів.
Весняне водопілля виділяється слабо за рахунок супроводу дощами. Паводки теплого періоду, як правило, відбуваються в червні - липні. Максимальні річні рівні на річках різноманітних районів відзначаються не одночасно. На річках західної частини північного схилу найвищий дощовий рівень може бути в будь-який місяць у період з грудня по липень, на річках Південного берегу - частіше в зимово-весняний період (грудень - квітень), на річках східної частини північного схилу - навесні (лютий - квітень), на річках та в балках Степового Криму - влітку після сильних опадів.
Підйоми рівнів під час паводків сягають 2-3 метри (іноді 4-6 метрів на річках Бельбек та Чорна). Амплітуда коливання неоднакова для різних районів. Найбільшими амплітудами (4,7-6,7 метра) характеризуються річки західної частини північного схилу (річки Бельбек, Чорна). На водотоках Південного берегу та південно-східної частини Криму (річки Учан-Су, Су-Індол) вони не перевищують 2,8-3 метри, у нижній течії річок Салгир та Біюк-Карасу - сягають 3,4-3,9 метра.
У районі басейну річок Криму спостереження за гідрологічним режимом до 2014 року здійснювалися на 34 гідрологічних постах, перелік яких наведено у таблиці 1. У зв’язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим з 2014 року Україна не отримує дані спостережень з гідрологічних постів району басейну річок Криму.
Таблиця 1
Спостереження, які ведуться на гідрологічних постах у районі басейну річок Криму
__________
* Так - спостереження здійснюються, ні - спостереження не здійснюються.
За даними моніторингової гідрометеорологічної мережі гідрологічних постів району басейну річок Криму, за весь період спостережень затоплення територій річковими водами відзначалися неподалік 21 гідрологічного посту, на яких зафіксовані абсолютні максимальні рівні води, які перевищували рівні десятивідсоткової імовірності перевищення. Перевищення абсолютних максимальних рівнів води над рівнями десятивідсоткової забезпеченості понад 1 метр зафіксовані на семи гідрологічних постах. У таблиці 2 наведено інформацію про максимальні рівні води у річках району басейну річок Криму та значення рівнів води різної імовірності перевищення (0,2; 1 та 10 відсотків).
Таблиця 2
Рівні води у річках району басейну річок Криму різної імовірності перевищення (0,2; 1 та 10 відсотків)
За останні 20 років наслідки зміни клімату стають дедалі відчутнішими і вже призводять до змін у ритмі сезонних явищ: смерчів, весняних паводків, посухи тощо. До кінця століття у районі басейну річок Криму за оптимістичними сценаріями динаміки змін клімату температура повітря підвищиться на 2-3°С, а за песимістичними - можливе її збільшення на 3-4°С. Кількість опадів у цілому може змінитися незначно, проте песимістичні оцінки прогнозують можливість їх зменшення влітку порівняно з періодом 1971-2000 років на 20-30 відсотків. Водночас кількість сильних опадів, що безпосередньо позначаються на поверхневому стоку води, до кінця століття істотно зросте.
Найбільш обґрунтовані оцінки тенденцій динаміки клімату та його можливих змін у басейні річок Криму у найближчий коротший прогнозний період до 2050 року свідчать про можливе зростання середньорічної, максимальної і мінімальної температур повітря на 1-1,4°С. Найбільшого потепління слід очікувати в холодний період року, особливо в зимові місяці. Також у районі басейну річок Криму можлива зміна режиму зволоження. Загальна кількість атмосферних опадів за рік значно не зміниться, але існує ймовірність їх істотного перерозподілу між сезонами і місяцями. Ймовірно, збільшиться період без дощів, але при цьому зросте інтенсивність і повторюваність сильних опадів і нерівномірність їх розподілу по території басейну. У межах басейну за прогнозний період варто очікувати збільшення кількості посушливих днів, а також зростання середньої кількості опадів за добу і середнього добового максимуму опадів.
Додаток 2
до плану управління ризиками затоплення
на окремих територіях у межах району басейну
річок Криму на 2023-2030 роки
ВИСНОВКИ
попередньої оцінки ризиків затоплення територій у межах району басейну річок Криму
Проведення попередньої оцінки ризиків затоплення на територіях у межах району басейнів річок Криму у зв’язку з окупацією півострова здійснювалося на підставі наявної на лютий 2014 року інформації. За результатами попередньої оцінки ризиків затоплення територій у межах району басейну річок Криму, яка проведена з урахуванням аналізу минулих затоплень, які призводили до негативних наслідків, стану протипаводкової інфраструктури, системи прогнозування затоплень і оповіщення населення, встановлено, що протипаводкова інженерна захисна інфраструктура представлена переважно дамбами, організація оповіщення та евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із затопленнями, відповідно до вимог законодавства не здійснюється. Також після анексії півострова у 2014 році прогнозування характеристик водного режиму водних об’єктів у межах району басейну річок Криму не здійснюється.
За результатами аналізу затоплень минулих років, які відбулися в районі басейну річок Криму за період з 1997 року, виявлено 24 події, що пов’язані із затопленнями території басейну річковими водами та які за механізмом затоплення були спричинені перевищенням позначок русло-заплавного коридору. Зазначені затоплення відповідають помірному і високому рівню ризиків затоплення та призвели до негативних наслідків для економіки, здоров’я людей.
На основі проведеної оцінки ризиків затоплення визначено території із потенційно значними ризиками затоплення, інформацію щодо яких наведено у таблицях 1і 2.
Усього в районі басейну річок Криму визначено 14 територій із потенційно значними ризиками затоплення загальною протяжністю 231 кілометр. Територій із потенційно значними ризиками затоплення, які мають транскордонний статус, не визначено.
Таблиця 1
ПЕРЕЛІК
територій із потенційно значними ризиками затоплення на ділянках водних об’єктів району басейну річок Криму
__________
* Вид затоплення: А11 - річкове.
** Наслідки затоплення: ЗЛ - для здоров’я людей, ЕК - для об’єктів економіки.
Таблиця 2
Інші території із потенційно значними ризиками затоплення в межах району басейну річок Криму
__________
* Вид затоплення: А11 - річкове.
** Наслідки затоплення: ЗЛ - для здоров’я людей, ЕК - для об’єктів економіки, ДО - довкілля.
Карта територій із потенційно значними ризиками затоплення у межах району басейну річок Криму
Додаток 3
до плану управління ризиками затоплення
на окремих територіях у межах району
басейну річок Криму на 2023-2030 роки
ЗАХОДИ,
спрямовані на досягнення цілей управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річок Криму на 2023-2030 роки*
__________
* Заходи із зменшення ризику затоплення на тимчасово окупованих територіях здійснюватимуться після їх деокупації.
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 8 жовтня 2022 р. № 895-р
ПЛАН
управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річок Приазов’я на 2023-2030 роки
1. Цей план розроблено з метою зменшення потенційного негативного впливу затоплення у межах району басейну річок Приазов’я на життєдіяльність людини, навколишнє природне середовище, культурну спадщину та господарську діяльність.
Опис району басейну річок Приазов’я та тенденції динаміки клімату і його можливих змін наведено в додатку 1.
2. Дія цього плану поширюється на території у межах району басейну річок Приазов’я, які мають потенційно значні ризики затоплення.
У районі басейну річок Приазов’я за результатами попередньої оцінки ризиків затоплення визначено дві території із потенційно значними ризиками затоплення загальною протяжністю 125 кілометрів. Висновки попередньої оцінки ризиків затоплення, перелік та карта територій із потенційно значними ризиками затоплення у районі басейну річок Приазов’я наведено в додатку 2.
3. Цілями управління ризиками затоплення є:
мінімізація ризиків затоплення для життя та здоров’я населення;
мінімізація ризиків затоплення для транспортної інфраструктури, економічної діяльності, сільськогосподарських земель;
досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 43, ст. 1342);
мінімізація ризику затоплення для об’єктів культурної спадщини.
З метою досягнення зазначених цілей здійснюватимуться заходи з управління ризиками затоплення, насамперед заходи з уникнення нових і зниження наявних ризиків, підвищення рівня обізнаності населення щодо ризиків затоплення і порядку дій в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із водним фактором, посилення стійкості інфраструктури, зокрема будівництва, відновлення та ремонту берегоукріплень, дамб, інших гідротехнічних та захисних споруд, забезпечення безпеки населення та захисту сільськогосподарських земель у зонах ризику, зменшення кількості загиблих, постраждалих внаслідок затоплення, зниження рівня матеріальних збитків, завданих навколишньому природному середовищу, об’єктам інфраструктури та культурної спадщини, удосконалення функціональної підсистеми протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту, удосконалення системи підготовки, прогнозування і раннього запобігання затопленню.
Перелік заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення, наведено в додатку 3.
4. Моніторинг стану здійснення заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річок Приазов’я на 2023-2030 роки, здійснюється ДСНС відповідно до кількісних індикаторів, які зазначені в додатку 3.
ДСНС під час узагальнення матеріалів, поданих міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, облдержадміністраціями, та підготовки звітності про виконання цього плану подає до Кабінету Міністрів України інформацію про:
оцінку прогресу в досягненні цілей управління ризиками затоплення;
заплановані заходи, які не було здійснено;
здійснені або заплановані додаткові заходи, які не включені до цього плану.
Під час оновлення цього плану ДСНС подає Кабінету Міністрів України актуальні звітні матеріали щодо моніторингу стану виконання плану.
5. Компетентними органами державної влади, відповідальними за виконання цього плану та Директиви 2007/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 р. про оцінку та управління ризиками затоплення, є ДСНС, Міндовкілля, Держводагентство, Мінрегіон.
6. Координація транскордонного співробітництва щодо управління ризиками затоплення у районі басейну річок Приазов’я здійснюється відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків, ратифікованої Законом України від 1 липня 1999 р. № 802-XIV, інших міжнародних договорів України у сфері управління водними ресурсами та гідрометеорологічної діяльності. З 2014 року співробітництво з Російською Федерацією зупинено.
Цей план не містить заходи, внаслідок здійснення яких значно збільшуються ризики затоплення територій вниз або вгору за течією в інших країнах, що входять до гідрографічного району басейну річок Приазов’я.
Цей план не містить заходи щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері водних ресурсів та гідрометеорології.
7. Цей план як елемент інтегрованого управління річковим басейном розроблено з урахуванням екосистемного підходу, обміну інформацією, необхідності досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336.
З метою гармонізації з планом управління басейном річок Приазов’я на 2025-2030 роки заходи, зазначені в додатку 3, розроблені на період 2023-2030 років, що дасть змогу забезпечити одночасну підготовку обох планів та запровадити інтегроване управління водними ресурсами в районі басейну річок Приазов’я.
8. Інформаційне забезпечення заходів з оцінки та управління ризиками затоплення здійснюється шляхом інформаційного обміну з функціональними і територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відомостями про виникнення (загрозу виникнення) надзвичайних ситуацій та їх наслідки, про стан техногенної та природної безпеки на відповідних територіях та іншими відомостями.
9. Обмін даними про оцінку та управління ризиками затоплення з уповноваженими органами інших країн і міжнародними організаціями здійснюється відповідно до законодавства, а також згідно з міжнародними договорами України.
10. Інформацію про оцінку та управління ризиками затоплення ДСНС надає центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим держадміністраціям, органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання та громадянам безоплатно на їх запити з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про державну таємницю", та особливостей поводження із службовою інформацією в центральних органах виконавчої влади.
