Цей план не містить заходи, внаслідок здійснення яких значно збільшуються ризики затоплення територій вниз або вгору за течією в інших країнах, що входять до гідрографічного району басейну річки Дніпро.
Заходи щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері водних ресурсів та гідрометеорології з Республікою Білорусь зазначені в додатку 3.
7. Цей план як елемент інтегрованого управління річковим басейном розроблено з урахуванням екосистемного підходу, обміну інформацією, необхідності досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 43, ст. 1342).
З метою гармонізації з планом управління річковим басейном Дніпра на 2025-2030 роки заходи, зазначені в додатку 3, розроблені на період 2023-2030 років, що дасть змогу забезпечити одночасну підготовку обох планів та запровадити інтегроване управління водними ресурсами в районі басейну річки Дніпро.
8. Інформаційне забезпечення заходів з оцінки та управління ризиками затоплення здійснюється шляхом інформаційного обміну з функціональними і територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відомостями про виникнення (загрозу виникнення) надзвичайних ситуацій та їх наслідки, про стан техногенної та природної безпеки на відповідних територіях та іншими відомостями.
9. Обмін даними про оцінку та управління ризиками затоплення з уповноваженими органами інших країн і міжнародними організаціями здійснюється відповідно до законодавства, а також згідно з міжнародними договорами України.
10. Інформацію про оцінку та управління ризиками затоплення ДСНС надає центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим держадміністраціям, органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання та громадянам безоплатно на їх запити з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про державну таємницю", та особливостей поводження із службовою інформацією в центральних органах виконавчої влади.
Додаток 1
до плану управління ризиками затоплення
для окремих територій у межах району
басейну річки Дніпро на 2023-2030 роки
ОПИС
району басейну річки Дніпро та тенденції динаміки клімату і його можливих змін
Територія району басейну річки Дніпро розташовується в межах 20 адміністративно-територіальних одиниць України (19 областей (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області) та м. Київ) і становить 296317 кв. кілометрів (49 відсотків території України).
У районі басейну річки Дніпро розташовані 15093 населених пункти, з них 521 міський населений пункт (міст - 192, селищ міського типу - 329) та 14572 сільських населених пункти (селищ - 543, сіл - 14026). Населення басейну становить понад 22 150 тис. осіб. Переважна більшість населення проживає у містах, близько 13 810 тис. осіб (62,3 відсотка), у селах проживає близько 6 500 тис. осіб (29,3 відсотка). У селищах міського типу проживає 7,4 відсотка та селищах 0,9 відсотка населення району басейну річки Дніпро, у селищах - 0,9 відсотка.
До району басейну річки Дніпро належать п’ять суббасейнів (суббасейни Верхнього Дніпра, Середнього Дніпра, Нижнього Дніпра, суббасейн річки Прип’ять та суббасейн річки Десна). Район басейну річки Дніпро є цілісним, складається з басейну річки Дніпро у межах України, перехідних вод та прибережних вод (акваторія Чорного моря між береговою лінією та лінією у територіальному морі на відстані однієї морської милі від вихідної лінії, що використовується для визначення ширини територіального моря). Межа району басейну річки Дніпро проходить по лінії ділянки державного кордону з Республікою Білорусь, Російською Федерацією та через населені пункти по лінії вододілу.
Район басейну річки Дніпро розташований в межах п’яти великих геологічних структур (Український кристалічний щит, Дніпровсько-Донецька западина і Причорноморська западина, Волино-Подільська плита та Донецька складчаста споруда).
Суббасейн Верхнього Дніпра є найменшим суббасейном району басейну річки Дніпро. Його площа становить 2315 кв. кілометрів (лише 0,78 відсотка площі району басейну річки Дніпро). Розташовується суббасейн Верхнього Дніпра в межах грабена Дніпровсько-Донецької западини. Рельєф місцевості низовинний, представлений Придніпровською низовиною з пересічними відмітками земної поверхні 110-160 метрів. Переважну частину суббасейну Верхнього Дніпра займають лівобережні схили долин річок Дніпро та Сож, зокрема їх заплави.
Суббасейн Середнього Дніпра є найбільшим суббасейном району басейну річки Дніпро з площею 109527 кв. кілометрів (36,96 відсотка площі району басейну річки Дніпро). Правобережна частина суббасейну Середнього Дніпра повністю зосереджена в умовах Українського кристалічного щита, де рельєф місцевості представлений Придніпровською височиною (пересічні відмітки земної поверхні 220-300 метрів), Прироською рівниною (пересічні відмітки земної поверхні 100-200 метрів) та Київським плато (пересічні відмітки земної поверхні 160-200 метрів). Лівобережна частина суббасейну Середнього Дніпра зосереджена в умовах Дніпровсько-Донецької западини та на відрогах Українського кристалічного щита (гирла річок Трубіж, Супій, Золотоноша, Псел). Рельєф території низовинний, представлений Полтавською рівниною (пересічні відмітки земної поверхні 100-200 метрів) та Придніпровською низовиною (пересічні відмітки земної поверхні 60-140 метрів).
Суббасейн Нижнього Дніпра є другим за розміром суббасейном району басейну річки Дніпро з площею 82625 кв. кілометрів, що становить 27,88 відсотка площі району басейну річки Дніпро. Суббасейн Нижнього Дніпра розташовується в межах чотирьох геологічних структур (Український кристалічний щит, Дніпровсько-Донецька западина і Причорноморська западина та Донецька складчаста споруда). Рельєф суббасейну переважно низовинний, представлений Причорноморською низовиною та Придніпровською низовиною, з пересічними відмітками земної поверхні 40-90 метрів та 60-180 метрів відповідно. Проте рельєф північно-західної та східної окраїн суббасейну виражений відрогами Придніпровської височини та Донецького кряжу відповідно. Пересічні відмітки земної поверхні 180-210 метрів на відрогах Придніпровської височини, а в їх пониззях 70-180 метрів. На відрогах Донецького кряжу пересічні відмітки земної поверхні 200-240 метрів, а в їх пониззях 80-190 метрів.
Площа суббасейну річки Прип’ять становить 68366 кв. кілометрів (23,07 відсотка загальної площі району басейну річки Дніпро). Суббасейн розташовується в межах Українського кристалічного щита та Волино-Подільської плити. У рельєфі суббасейн річки Прип’ять представлений Поліською низовиною (Волинське, Житомирське та Київське Полісся), Волинською і Подільською височинами та Словечансько-Овруцьким кряжем. Пересічні відмітки земної поверхні Поліської низовини коливаються в межах 130-180 метрів. Такий рельєф найбільш характерний для суббасейну річки Прип’ять, хоча верхів’я басейнів основних найбільших річок зосереджені в умовах Волинської та Подільської височин. У цій місцевості абсолютні відмітки земної поверхні перевищують 200-400 метрів (Мізоцький кряж - 342 метри, Повчанська височина - 361 метр, Кременецькі гори - 408 метрів, Вороняки - 440 метрів). Словечансько-Овруцький кряж характеризується абсолютними відмітками земної поверхні 200-300 метрів.
Суббасейн річки Десна займає площу 33482 кв. кілометри (11,3 відсотка загальної площі району басейну річки Дніпро). Територія суббасейну річки Десна повністю розташовується в межах північної частини Дніпровсько-Донецької западини, перетинаючи її грабен. Місцевість має низовинний рельєф, який представлений Придніпровською низовиною, з абсолютними відмітками земної поверхні 90-220 метрів.
Клімат у районі басейну річки Дніпро помірно-континентальний із загальним посиленням континентальності у напрямку на південний схід (у степовій зоні). Для зони мішаних лісів (Поліський край, суббасейни річок Прип’яті, Десни та Верхнього Дніпра) характерна помірно холодна, сніжна зима з відлигами, тепле і вологе літо. У літні місяці часто відзначаються тривалі облогові дощі. У зоні лісостепу (суббасейн Середнього Дніпра) переважають помірно холодні зими з частими відлигами, літо тепле з меншою (порівняно з Поліссям) кількістю опадів та розвиненою зливовою діяльністю. Для степової зони (суббасейн Нижнього Дніпра) характерні коротка, холодна і малосніжна зима з частими відлигами і незначним сніговим покривом, жарке і посушливе літо.
Кількість опадів загалом зменшується у напрямку з півночі і північного заходу (зона мішаних лісів) на південь і південний схід (зона степу). Річна сума опадів у суббасейнах району басейну річки Дніпро становить 600-700 міліметрів у суббасейнах річок Прип’ять, Десна та Верхнього Дніпра, 550-650 міліметрів у суббасейні Середнього Дніпра, 450-550 міліметрів у суббасейні Нижнього Дніпра. Більше половини (до двох третин) річної кількості опадів випадає у теплий період року (квітень - жовтень). Найбільш дощовими є червень і липень. У ці місяці випадає 56-85 міліметрів та 58-95 міліметрів відповідно. Добовий максимум опадів, як правило, припадає на літні місяці і під час інтенсивних злив становить від 59 до 101 міліметрів.
Стійкий сніговий покрив на території району басейну річки Дніпро у середньому встановлюється в другій - третій декаді грудня. Руйнування снігового покриву відбувається з кінця лютого по першу декаду березня. Максимальні запаси води у сніговому покриві відмічаються у лютому величиною 25-30 міліметрів.
Річки району басейну річки Дніпро належать до Східнополіського, Нижньодеснянського, Ворсклопсельського, Нижньо-Дніпровського та Причорноморського гідрологічних районів. Живлення річок відбувається у результаті атмосферних опадів. Річний хід рівнів і витрат води характеризується чітко вираженим весняним водопіллям, порівняно низькою літньою меженню, загальним осіннім підйомом (внаслідок дощів) та підвищеною водністю зимової межені. На річках у межах зони мішаних лісів літня межінь досить часто переривається дощовими паводками, які можуть продовжуватися і восени. Більша частина річного стоку (понад 60 відсотків) проходить у період водопілля. На природний режим рівнів і витрат води впливають численні ставки і малі водосховища, а також на пригирлових ділянках - підпір води від гідротехнічних споруд дніпровських водосховищ.
Весняне водопілля на річках правобережної частини розпочинається у першій декаді березня, на річках лівобережної частини - у першу та другу декади березня; завершується у третій декаді квітня - початку травня. У роки з багатосніжною зимою та при активному сніготаненні, інтенсивність підйому на початку водопілля досягає 1-1,5 метра за добу та більше. У роки з теплою зимою і тривалими відлигами весняне водопілля проходить у лютому - першій декаді березня. Піки водопілля в середньому відзначаються у другій - третій декадах березня. Спад рівнів і витрат водопілля відбувається повільно і тривало, особливо у нижніх течіях річок. Спад водопілля може ускладнюватися дощовими паводками, які уповільнюють зменшення водності і збільшують тривалість спаду до кінця червня - початку липня.
Найнижчі рівні зазвичай спостерігаються у липні - вересні. Дощі щороку викликають паводки, але їх максимуми не перевищують весняні. Лише в роки з низьким водопіллям на річках Полісся дощові паводки, спричинені тривалими дощами, можуть перевищити найвищі рівні водопілля (наприклад, високий дощовий паводок на річці Уж у липні 1993 року).
У літній період русла річок заростають, рослинність може займати більшу частину поперечного перерізу русла.
Період зимової межені характеризується нестабільним режимом. Унаслідок потепління в зимовий період і частих відлиг на річках взимку відзначається підвищення водності або спостерігаються тало-дощові паводки, які зумовлюють підвищений фон формування весняного стоку. Взимку на всіх притоках Дніпра спостерігаються льодові явища у вигляді заберегів, льодоходу, шугоходу і льодоставу різної тривалості і потужності. Перші льодові явища відзначаються у третій декаді листопада - першій декаді грудня. Суцільний льодостав утворюється з другої декади грудня, і в зими із стабільним зимовим режимом погоди він утримується до кінця лютого. У зими з відлигами льодовий покрив нестійкий і може короткочасно руйнуватися. Скресання льодового покриву річок відбувається у березні, але в роки з ранньою весною можливе у лютому. Найпізніші строки скресання фіксуються до початку квітня. Під час льодоутворення і скресання можуть формуватися локальні затори і зажори, які зазвичай не є небезпечними. На характер льодового режиму більшості річок впливають антропогенні фактори (зокрема, скиди теплих комунальних і промислових вод).
У районі басейну річки Дніпро спостереження за гідрологічним режимом здійснюється на 145 гідрологічних постах, перелік яких наведено у таблиці 1. Спостереження здійснюються на 63 річках із 1311 річок, що протікають територією району басейну річки Дніпро. Із 145 гідрологічних постів району басейну річки Дніпро 110 розташовується безпосередньо на річках та 35 - на водосховищах Дніпровського каскаду. Зокрема, на Київському та Канівському водосховищах розташовується по п’ять гідрологічних постів, на Кременчуцькому водосховищі - сім, Кам’янському - чотири, Дніпровському - шість та на Каховському водосховищі - вісім гідрологічних постів.
Спостереження за рівнями води у районі басейну річки Дніпро здійснюється не на всіх гідрологічних постах. Винятком є гідрологічні пости, що розташовані у створах дніпровських гідроелектростанцій, та пост Придеснянської воднобалансової станції у с. Покошичі. Витрати води вимірюються на 101 гідрологічному пості, за винятком дев’яти гідрологічних постів. Спостереження за річковими наносами здійснюється лише на 20 гідрологічних постах на 17 річках. За температурою води та льодовими явищами спостереження у районі басейну річки Дніпро здійснюються на 100 гідрологічних постах. На всіх гідрологічних постах, що розташовані на водосховищах Дніпровського каскаду, здійснюються спостереження за рівнями та температурою води, а також за льодовими явищами.
Таблиця 1
Спостереження, які ведуться на гідрологічних постах у районі басейну річки Дніпро
__________
* Так - спостереження здійснюються, ні - спостереження не здійснюються.
За даними гідрометеорологічної мережі гідрологічних постів району басейну річки Дніпро, за весь період спостережень затоплення територій річковими водами відзначалися неподалік 51 гідрологічного посту. У таблиці 2 наведено інформацію про максимальні рівні води у річках району басейну річки Дніпро та значення рівнів води різної ймовірності перевищення (0,2; 1 та 10 відсотків). За даними дев’яти гідрологічних постів, історичні максимуми максимальних рівнів води перевищували рівні води одновідсоткової імовірності перевищення. На восьми гідрологічних постах відзначається перевищення рівнів води одновідсоткової забезпеченості над рівнями води десятивідсоткової імовірності перевищення більше ніж на 1 метр.
Таблиця 2
Рівні води у річках району басейну річки Дніпро різної імовірності перевищення (0,2; 1 та 10 відсотків)
