Про надання будівельної продукції на ринку

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, повідомляє національній організації органів з визначення технічної прийнятності про прийняте рішення та в разі потреби вимагає перегляду відповідного національного документа України з визначення прийнятності.

1. Висновок про технічну прийнятність видається органом з визначення технічної прийнятності за заявкою виробника на основі європейського документа з визначення прийнятності або національного документа України з визначення прийнятності відповідно до вимог статті 21 цього Закону і Порядку розроблення та прийняття національних документів України з визначення прийнятності.

У разі наявності європейського або національного документа України з визначення прийнятності висновок про технічну прийнятність може видаватися у випадках, якщо розробляється відповідний національний стандарт для цілей застосування цього Закону. У такому разі видача висновку про технічну прийнятність можлива до початку строку одночасної дії, визначеного відповідно до частини п’ятої статті 17 цього Закону.

2. Висновок про технічну прийнятність включає показники, що декларуються за рівнями або класами, або в описовій формі, тих суттєвих експлуатаційних характеристик щодо задекларованого використання за призначенням, які погоджені виробником та органом з визначення технічної прийнятності, що одержав заявку на видачу висновку про технічну прийнятність, а також відомості технічного характеру, необхідні для застосування системи оцінки та перевірки стабільності показників.

3. Форма висновку про технічну прийнятність встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, на основі відповідного законодавства Європейського Союзу встановлює класи показників, пов’язані із суттєвими експлуатаційними характеристиками будівельної продукції.

2. При розробленні національних стандартів для цілей застосування цього Закону національний орган стандартизації використовує класи показників, встановлені відповідно до частини першої цієї статті.

Національна організація органів з визначення технічної прийнятності використовує класи показників, встановлені відповідно до частини першої цієї статті, у національних документах України з визначення прийнятності.

Якщо класи показників, пов’язані із суттєвими експлуатаційними характеристиками будівельної продукції, не встановлені у відповідному законодавстві Європейського Союзу, вони можуть встановлюватися у національних стандартах для цілей застосування цього Закону.

3. У національних стандартах для цілей застосування цього Закону можуть встановлюватися порогові рівні щодо суттєвих експлуатаційних характеристик та (у разі доцільності) щодо використання за призначенням, яким повинна відповідати будівельна продукція.

4. Якщо класи показників встановлені у національних стандартах для цілей застосування цього Закону, національна організація органів з визначення технічної прийнятності використовує ці класи у національних документах України з визначення прийнятності, якщо вони стосуються відповідної будівельної продукції.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, на основі відповідного законодавства Європейського Союзу визначає умови, за яких будівельна продукція вважається такою, що відповідає певному рівню або класу показників, без проведення випробувань або необхідності подальшого проведення випробувань. У разі якщо такі умови не визначені у відповідному законодавстві Європейського Союзу, вони можуть визначатися у національних стандартах для цілей застосування цього Закону.

6. У разі встановлення класів показників відповідно до частини першої цієї статті рівні та класи показників, яким повинна відповідати будівельна продукція, зокрема її суттєвих експлуатаційних характеристик, встановлюються лише відповідно до цих класів.

1. Оцінка та верифікація стабільності показників будівельної продукції, пов’язаних з її суттєвими експлуатаційними характеристиками, здійснюється відповідно до однієї із систем оцінки та перевірки стабільності показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

2. На основі відповідного законодавства Європейського Союзу центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, визначає та переглядає, зокрема, з урахуванням впливу на життя і здоров’я людей та на довкілля, яка саме система або системи застосовуються до конкретної будівельної продукції чи групи будівельної продукції або до конкретної суттєвої експлуатаційної характеристики будівельної продукції.

3. У разі відсутності актів, зазначених у частині другій цієї статті, система або системи оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції визначаються в національних документах України з визначення прийнятності на підставі консультацій національної організації органів з визначення технічної прийнятності із заявником та з органом з визначення технічної прийнятності, до якого звернувся заявник. При цьому враховуються наслідки для здоров’я і безпеки людей та на довкілля, а також інформація, надана органами державного ринкового нагляду за запитом національної організації органів з визначення технічної прийнятності. Таке визначення здійснюється шляхом обрання найменш обтяжливої системи або системи, що забезпечує виконання всіх основних вимог до будівель і споруд.

4. Система або системи оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції зазначаються у регламентних технічних специфікаціях.

5. Виробник може застосовувати спрощену систему оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції, якщо підтвердить відповідність будівельної продукції вимогам цього Закону, замінивши випробування типу або обчислення типу відповідною технічною документацією, яка доводить, що:

а) будівельна продукція, яка підпадає під дію національного стандарту для цілей застосування цього Закону і яку виробник розміщує на ринку, відповідає типу виробу іншої будівельної продукції, виробленої іншим виробником, яка вже перевірена згідно з відповідним національним стандартом для цілей застосування цього Закону. Якщо зазначена умова виконана, виробник має право задекларувати експлуатаційні характеристики, що стосуються всіх або частини результатів випробувань такої іншої будівельної продукції. Виробник може використовувати результати випробувань, отримані іншим виробником, тільки після отримання дозволу такого виробника, який несе відповідальність за точність, надійність і стабільність відповідних результатів випробувань; або

б) будівельна продукція, яка підпадає під дію регламентних технічних специфікацій і яку виробник розміщує на ринку, є комплектом, виготовленим з компонентів, який виробник збирає належним чином відповідно до точних інструкцій, наданих постачальником комплекту або його компонента, який вже перевірив такий комплект або компонент щодо однієї або декількох суттєвих експлуатаційних характеристик згідно з регламентними технічними специфікаціями. Якщо відповідна умова виконана, виробник має право задекларувати експлуатаційні характеристики, що стосуються всіх або частини результатів випробувань цього іншого виробу, для комплекту або компонента, наданого йому. Виробник може використовувати результати випробувань, отримані іншим виробником або постачальником комплекту, лише після отримання дозволу такого виробника або постачальника комплекту, який несе відповідальність за точність, надійність і стабільність результатів відповідних випробувань.

6. Виробники, які відповідно до законодавства є суб’єктами мікропідприємництва та продукція яких підпадає під дію національних стандартів для цілей застосування цього Закону:

можуть замінити визначення типу будівельної продукції на основі результатів проведеного випробування відповідно до системи оцінки та перевірки стабільності показників за допомогою інших систем, ніж зазначені в національному стандарті для цілей застосування цього Закону, такими, що передбачають лише залучення призначених органів з оцінки відповідності та лабораторій для визначення типу будівельної продукції або не передбачають залучення призначених органів та лабораторій взагалі;

можуть використовувати процедури щодо будівельної продукції, до якої застосовується система оцінки та перевірки стабільності показників, що передбачає лише залучення призначених органів з оцінки відповідності та лабораторій, згідно з положеннями системи, що не передбачає залучення призначених органів та лабораторій;

у разі використання спрощених процедур повинні продемонструвати відповідність будівельної продукції застосовним вимогам за допомогою спеціальної технічної документації та еквівалентність використаних процедур, встановлених національними стандартами для цілей застосування цього Закону.

Розділ V

ОРГАНИ З ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНІЧНОЇ ПРИЙНЯТНОСТІ

1. Статус органу з визначення технічної прийнятності набувається шляхом видачі органом, що призначає, свідоцтва про призначення органу з визначення технічної прийнятності (далі - свідоцтво про призначення).

Свідоцтво про призначення видається щодо однієї або декількох категорій будівельної продукції згідно з переліком категорій будівельної продукції, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Видача свідоцтва про призначення органу з визначення технічної прийнятності та розширення сфери його призначення здійснюються відповідно до положень Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" щодо призначення органів з оцінки відповідності згідно з відповідними технічними регламентами та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, є органом, що призначає.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері будівництва, є органом, що проводить оцінювання заявників, які претендують на призначення органом з визначення технічної прийнятності (далі - претендент на призначення), щодо їх відповідності вимогам до органів з визначення технічної прийнятності, встановленим абзацамидругим - четвертим частини першої статті 30 цього Закону (далі - оцінювання претендентів на призначення), та бере участь у здійсненні моніторингу органів з визначення технічної прийнятності щодо їх відповідності вимогам до органів з визначення технічної прийнятності, встановленим статтею 30 цього Закону, та виконання ними своїх обов’язків відповідно до цього Закону (далі - моніторинг органів з визначення технічної прийнятності).

4. Претендент на призначення подає до органу, що призначає, заяву про призначення органом з визначення технічної прийнятності за встановленою формою.

До заяви про призначення органом з визначення технічної прийнятності додаються:

опис сфери призначення, щодо якої претендент на призначення заявляє про свою компетентність, підписаний претендентом на призначення. Опис сфери призначення складається за встановленою формою та містить перелік категорій будівельної продукції, щодо якої здійснюватиметься визначення технічної прийнятності;

декларація про те, що керівник, заступники керівника та персонал, відповідальний за виконання завдань з визначення технічної прийнятності, претендента на призначення не провадять будь-якої діяльності, що може вплинути на незалежність їхніх суджень або їхню доброчесність під час виконання завдань з визначення технічної прийнятності в межах заявленої сфери призначення, підписана керівником, заступниками керівника та персоналом, відповідальним за виконання завдань з визначення технічної прийнятності, претендента на призначення;

довідка про організаційну структуру претендента на призначення із зазначенням прізвища, власного імені та по батькові посадових осіб, уповноважених приймати рішення щодо визначення технічної прийнятності в межах заявленої сфери призначення, підписана претендентом на призначення;

відомості про кваліфікацію та досвід персоналу претендента на призначення, підписані претендентом на призначення;

довідка про наявність у претендента на призначення доступу до засобів та обладнання, необхідних для виконання завдань з визначення технічної прийнятності будівельної продукції в межах заявленого переліку категорій будівельної продукції, щодо якої здійснюватиметься визначення технічної прийнятності, підписана претендентом на призначення;

копія документа, що встановлює порядок оплати праці персоналу претендента на призначення, що залучатиметься до виконання завдань з визначення технічної прийнятності в межах заявленої сфери призначення, засвідчена претендентом на призначення;

копія настанови з якості претендента на призначення, засвідчена претендентом на призначення;

копія документа, що визначає порядок забезпечення конфіденційності, засвідчена претендентом на призначення;

копія документа, що визначає порядок розгляду звернень та скарг претендентом на призначення, засвідчена претендентом на призначення;

відомості про скарги на діяльність претендента на призначення, подані протягом останніх трьох років, підписані претендентом на призначення;

відомості про систему контролю документообігу претендента на призначення, підписані претендентом на призначення;

декларація про те, що претендент на призначення не є юридичною особою, в якій є частка держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або кінцевими бенефіціарними власниками якої є резиденти таких держав, або щодо якої застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції", та не є пов’язаною з ними особою, підписана претендентом на призначення.

Визначений цією частиною перелік документів, що додаються до заяви про призначення органом з визначення технічної прийнятності, є вичерпним.

5. Органам з визначення технічної прийнятності не присвоюються ідентифікаційні номери.

6. Орган з визначення технічної прийнятності може одночасно мати статус призначеного органу з оцінки відповідності, кожен із яких набувається у встановленому Законом України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

7. У наказі та свідоцтві про призначення зазначаються:

найменування та місцезнаходження органу з визначення технічної прийнятності, його ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

посилання на цей Закон;

сфера призначення, що складається з переліку категорій будівельної продукції, щодо яких призначено орган з визначення технічної прийнятності.

8. Відомості про органи з визначення технічної прийнятності вносяться до реєстру призначених органів і визнаних незалежних організацій, ведення якого здійснюється відповідно до Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".

9. Підставою для відмови у видачі свідоцтва про призначення є:

подання претендентом на призначення неповного пакета документів, визначених частиною четвертою цієї статті;

недотримання претендентом на призначення вимог до поданих ним документів, визначених частиною четвертою цієї статті, зокрема неповнота відомостей в них;

виявлення в документах, поданих претендентом на призначення, недостовірних відомостей (крім технічних помилок);

відмова претендента на призначення у допуску посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері будівництва, та/або фахівців, залучених відповідно до частини вісімнадцятої цієї статті, до проведення його оцінювання з підстав, не передбачених законом, або вчинення претендентом на призначення інших дій, що перешкоджають законному проведенню його оцінювання, про що посадові особи, які проводять оцінювання, складають акт;

невідповідність претендента на призначення вимогам до органів з визначення технічної прийнятності, визначеним абзацами другим - четвертим частини першої статті 30 цього Закону.

10. Орган, що призначає, повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері будівництва, про відмову у видачі свідоцтва про призначення не пізніше п’яти робочих днів з дня надсилання такого повідомлення претенденту на призначення.

У разі усунення претендентом на призначення причин, що стали підставою для відмови у видачі свідоцтва про призначення, видача свідоцтва про призначення здійснюється у порядку та строки, встановлені цією статтею.

У разі відмови у видачі свідоцтва про призначення з підстави виявлення в документах, поданих претендентом на призначення, недостовірних відомостей (крім технічних помилок) або анулювання раніше виданого свідоцтва про призначення органу з визначення технічної прийнятності з підстав, передбачених абзацами третім - п’ятим частини чотирнадцятої цієї статті, заява на призначення органом з визначення технічної прийнятності може бути подана претендентом на призначення не раніше ніж через рік з дня надсилання йому повідомлення про відмову у видачі свідоцтва про призначення або з дня анулювання раніше виданого свідоцтва про призначення. У разі подання заяви про призначення з порушенням зазначеного строку така заява залишається без розгляду, про що орган, що призначає, повідомляє претендента на призначення не пізніше 10 робочих днів з дня одержання заяви про призначення та документів, що додаються до неї.

11. Розширення сфери призначення органу з визначення технічної прийнятності здійснюється у порядку та строки, встановлені цією статтею для видачі або відмови у видачі свідоцтва про призначення, з урахуванням таких особливостей:

орган з визначення технічної прийнятності подає до органу, що призначає, заяву про розширення сфери призначення за встановленою формою;

в описі сфери призначення мають бути охоплені всі категорії будівельної продукції з урахуванням заявленого розширення сфери призначення;

документи, визначені абзацами шостим і сьомим частини четвертої цієї статті, мають стосуватися лише розширення переліку категорій будівельної продукції;

орган, що призначає, видає наказ про розширення сфери призначення та видає органу з визначення технічної прийнятності свідоцтво про призначення із внесеними змінами, пов’язаними з розширенням сфери призначення.

12. Органи з визначення технічної прийнятності повинні посилатися на призначення лише щодо категорій будівельної продукції в межах своєї сфери призначення.

13. Орган, що призначає, анулює свідоцтво про призначення у разі:

звернення органу з визначення технічної прийнятності за власним бажанням з відповідною заявою за встановленою формою;

припинення органу з визначення технічної прийнятності шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації.

Орган, що призначає, видає наказ про анулювання свідоцтва про призначення протягом 20 робочих днів з дня одержання відповідної заяви чи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

14. Орган, що призначає, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання свідоцтва про призначення за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами планової або позапланової перевірки органу з визначення технічної прийнятності встановлено факт або підтверджено раніше одержану інформацію про те, що орган з визначення технічної прийнятності не відповідає вимогам до органів з визначення технічної прийнятності, встановленим статтею 30 цього Закону, або не виконує своїх обов’язків, визначених цим Законом;

встановлення факту надання органом з визначення технічної прийнятності у заяві про призначення або про розширення сфери призначення та документах, що додаються до такої заяви, недостовірних відомостей (крім технічних помилок), про що посадова особа органу, що призначає, складає відповідний акт;

відмова органу з визначення технічної прийнятності в допуску посадових осіб органу, що призначає, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері будівництва, та/або відповідних фахівців, залучених відповідно до цього Закону, до проведення його планової або позапланової перевірки з підстав, не передбачених законом, або вчинення інших дій, що перешкоджають законному проведенню його планової або позапланової перевірки, про що посадові особи, які проводять перевірку, складають акт;

встановлення факту виконання органом з визначення технічної прийнятності завдань з визначення технічної прийнятності будь-якої категорії будівельної продукції поза сферою його призначення, про що посадова особа органу, що призначає, складає відповідний акт;

встановлення факту невиконання органом з визначення технічної прийнятності правил і рішень національної організації органів з визначення технічної прийнятності. У разі набрання законної сили відповідним судовим рішенням орган, що призначає, видає наказ про анулювання свідоцтва про призначення у строк, передбачений законом для виконання судових рішень. Свідоцтво про призначення вважається анульованим з дня набрання законної сили відповідним рішенням адміністративного суду.

15. У разі анулювання свідоцтва про призначення відповідні органи з визначення технічної прийнятності припиняють виконання завдань з визначення технічної прийнятності органом з визначення технічної прийнятності та посилання у своїй документації і рекламі на їх призначення органом з визначення технічної прийнятності.

Національна організація органів з визначення технічної прийнятності вживає заходів для того, щоб комплекти документації, пов’язаної із виконанням завдань з визначення технічної прийнятності, щодо органу, стосовно якого ухвалено судове рішення або видано наказ про анулювання свідоцтва про призначення, у подальшому опрацьовувалися іншим органом з визначення технічної прийнятності або зберігалися для надання їх на запит органу державного ринкового нагляду.

16. Порядок видачі або відмови у видачі свідоцтва про призначення, розширення сфери призначення, анулювання свідоцтва про призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та цього Закону.

17. Моніторинг органів з визначення технічної прийнятності здійснюється відповідно до Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Моніторинг органів з визначення технічної прийнятності здійснюється шляхом:

аналізу документально підтвердженої інформації, одержаної органом, що призначає, від:

фізичних та юридичних осіб, яка свідчить про невідповідність органів з визначення технічної прийнятності вимогам, встановленим статтею 30 цього Закону, або про невиконання ними своїх обов’язків, встановлених цим Законом;

національної організації органів з визначення технічної прийнятності, яка свідчить про невиконання органом з визначення технічної прийнятності своїх обов’язків, встановлених цим Законом, та/або завдань, визначених порядком розроблення та прийняття національних документів України з визначення прийнятності;

проведення планових та позапланових перевірок органів з визначення технічної прийнятності згідно із Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

18. До здійснення оцінювання претендентів на призначення та моніторингу органів з визначення технічної прийнятності залучаються фахівці наукових та проектних установ, закладів освіти, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), громадських об’єднань суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері будівництва, до яких застосовуються вимоги Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" (крім вимоги щодо наявності досвіду виконання робіт з оцінки відповідності та/або акредитації органів з оцінки відповідності у сферах призначення, що підлягають оцінюванню або моніторингу, не менше п’яти років).

Зазначені фахівці беруть участь у здійсненні оцінювання претендентів на призначення та моніторингу органів з визначення технічної прийнятності, а також мають права і виконують обов’язки, встановлені абзацами другим (із заміною пред’явлення службового посвідчення пред’явленням документа, що відповідно до закону посвідчує особу), третім і п’ятим частини третьої статті 38 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" .

1. Органи з визначення технічної прийнятності здійснюють оцінку та видають висновки про технічну прийнятність категорій будівельної продукції у сфері їх призначення.

Органи з визначення технічної прийнятності є юридичними особами - резидентами України незалежно від форми власності.

Органами з визначення технічної прийнятності не можуть бути: юридичні особи, в яких є частка держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або кінцевим бенефіціарним власником якої є резиденти таких держав, або щодо яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції", а також пов’язані з ними особи.

Органи з визначення технічної прийнятності повинні відповідати вимогам щодо компетентності, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у межах сфери призначення.

2. Органи з визначення технічної прийнятності повинні оприлюднити свою організаційну структуру із зазначенням посадових осіб, уповноважених приймати рішення.

1. Органи з визначення технічної прийнятності є членами національної організації органів з визначення технічної прийнятності.

2. Національна організація органів з визначення технічної прийнятності є об’єднанням підприємств, що здійснює некомерційну господарську діяльність.

3. Статут національної організації органів з визначення технічної прийнятності погоджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

4. Національна організація органів з визначення технічної прийнятності виконує такі завдання:

організовує координацію діяльності органів з визначення технічної прийнятності та (за потреби) забезпечує співпрацю та консультації з іншими заінтересованими сторонами;

забезпечує обмін інформацією про кращі практики між органами з визначення технічної прийнятності з метою сприяння підвищенню ефективності їх діяльності та зростанню рівня послуг, що надаються виробникам;

координує застосування процедур, передбачених Порядком розроблення та прийняття національних документів України з визначення прийнятності, та надає необхідну для цього підтримку;

розробляє та приймає національні документи України з визначення прийнятності;

інформує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, щодо будь-яких питань, пов’язаних з підготовкою національних документів України з визначення технічної прийнятності, а також про будь-які аспекти застосування процедур розроблення та прийняття національних документів України з визначення технічної прийнятності;

надає органу, що призначає, інформацію про орган з визначення технічної прийнятності, що не виконує своїх обов’язків відповідно до цього Закону, а також своїх завдань відповідно до Порядку розроблення та прийняття національних документів України з визначення прийнятності;

співпрацює з національним органом стандартизації України з питань розроблення національних стандартів для цілей застосування цього Закону щодо будівельної продукції.

5. Організаційне забезпечення діяльності національної організації органів з визначення технічної прийнятності здійснює її виконавчий секретаріат.

6. Орган з визначення технічної прийнятності зобов’язаний бути членом національної організації органів з визначення технічної прийнятності та виконувати всі її правила та рішення. Орган з визначення технічної прийнятності вважається членом національної організації органів з визначення технічної прийнятності з дня видачі свідоцтва про його призначення.

7. З дня анулювання свідоцтва про призначення припиняється членство відповідного органу з визначення технічної прийнятності в національній організації органів з визначення технічної прийнятності.

1. Керівник національної організації органів з визначення технічної прийнятності обирається на зборах органів з визначення технічної прийнятності з числа делегованих представників таких органів шляхом рейтингового голосування.

2. Керівник національної організації органів з визначення технічної прийнятності є членом наглядової ради, але не може бути обраний головою (заступником голови) наглядової ради або головувати на її засіданнях.

1. Наглядова рада національної організації органів з визначення технічної прийнятності (далі - наглядова рада) є дорадчо-наглядовим органом національної організації органів з визначення технічної прийнятності та формується на паритетних засадах з представників таких заінтересованих сторін:

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів;

призначених органів з визначення технічної прийнятності;

наукових та проектних установ, закладів освіти, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), що здійснюють діяльність у сфері визначення технічної прийнятності будівельної продукції, включаючи випробування, розрахунки, підготовку висновку про технічну прийнятність та розроблення нормативних документів;

громадських об’єднань суб’єктів господарювання (у тому числі суб’єктів малого і середнього підприємництва), що здійснюють діяльність у сфері будівництва та виробництва будівельної продукції.

2. Члени наглядової ради, крім представників центральних органів виконавчої влади та державних органів, обираються шляхом голосування на загальних зборах представників кожної із заінтересованих сторін.

3. Строк повноважень наглядової ради становить два роки.

4. Члени наглядової ради виконують свої обов’язки на громадських засадах.

5. Голова наглядової ради та його заступники обираються керівною радою.

6. До повноважень наглядової ради належать:

підготовка пропозицій щодо:

здійснення контролю за дотриманням органами з визначення технічної прийнятності та національною організацією органів з визначення технічної прийнятності процедур розроблення та прийняття національних документів України з визначення прийнятності;

процедур розроблення та прийняття національних документів України з визначення прийнятності;

співробітництва з національним органом стандартизації з питань розроблення національних стандартів для цілей застосування цього Закону щодо будівельної продукції;

схвалення щорічного звіту про діяльність національної організації органів з визначення технічної прийнятності;

схвалення щорічного фінансового звіту про діяльність національної організації органів з визначення технічної прийнятності;

здійснення нагляду за виконанням національною організацією органів з визначення технічної прийнятності завдань та за її організаційно-фінансовою діяльністю;

забезпечення прозорості, ефективності та результативності діяльності національної організації органів з визначення технічної прийнятності.

7. Організаційне забезпечення діяльності наглядової ради здійснює виконавчий секретаріат національної організації органів з визначення технічної прийнятності.

8. Положення про наглядову раду та її склад погоджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

1. Розроблення національних документів України з визначення прийнятності, видача висновку про технічну прийнятність здійснюються за рахунок заявника - виробника будівельної продукції.

2. Вартість робіт з розроблення національних документів України з визначення прийнятності, видачі висновку про технічну прийнятність визначається згідно з правилами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Порядок розподілу коштів, отриманих від замовника, між відповідним органом з визначення технічної прийнятності та національною організацією органів з визначення технічної прийнятності на виконання їхніх завдань і функцій, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Національна організація органів з визначення технічної прийнятності може мати інші джерела фінансування її діяльності, не заборонені законом.

1. Органи оцінки відповідності, що виконують як треті сторони завдання у процесі оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції, можуть бути призначені для виконання таких завдань (далі - призначені органи) за умови, що вони відповідають:

загальним вимогам до призначених органів оцінки відповідності, встановленим статтею 32 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності";

спеціальним вимогам до призначених органів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Призначення здійснюється шляхом видачі органом, що призначає, свідоцтва про призначення органу з оцінки відповідності для виконання як третьою стороною завдань у процесі оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції (далі - свідоцтво про призначення органу з оцінки відповідності).

3. Видача або відмова у видачі, призупинення чи поновлення дії, анулювання свідоцтва про призначення органу з оцінки відповідності, розширення та скорочення сфери призначення, а також моніторинг призначених органів з оцінки відповідності здійснюються відповідно до Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

4. В описі сфери призначення, що додається до заяви на призначення, зазначаються:

групи будівельної продукції та/або конкретна будівельна продукція, її використання за призначенням, визначене у застосовній регламентній технічній специфікації;

застосовні системи оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції;

функції, що виконуються призначеним органом, у тому числі щодо здійснення випробувань поза межами власної акредитованої випробувальної лабораторії згідно із статтею 39 цього Закону;

відповідні регламентні технічні специфікації та, для цілей системи оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції, суттєві експлуатаційні характеристики.

Кабінет Міністрів України визначає випадки суттєвих експлуатаційних характеристик, у яких посилання на відповідні регламентні технічні специфікації є необов’язковим.

Сфера акредитації претендента на призначення має охоплювати:

групу будівельної продукції та/або конкретну будівельну продукцію, її використання за призначенням, визначене у застосовній регламентній технічній специфікації;

застосовні системи оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції;

функції, що виконуються призначеним органом, у тому числі щодо здійснення випробувань поза межами власної акредитованої випробувальної лабораторії згідно із статтею 39 цього Закону;

відповідні регламентні технічні специфікації та, для цілей системи оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції, суттєві експлуатаційні характеристики.

5. Сфера призначення, що зазначається у наказі та свідоцтві про призначення органу з оцінки відповідності, містить:

групу будівельної продукції та/або конкретну будівельну продукцію, її використання за призначенням, визначене у застосовній регламентній технічній специфікації;

застосовні системи оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції;

функції, що виконуються призначеним органом, у тому числі щодо здійснення випробувань поза межами власної акредитованої випробувальної лабораторії згідно із статтею 39 цього Закону;

відповідні регламентні технічні специфікації та, для цілей системи оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції, суттєві експлуатаційні характеристики.

6. Порядок видачі або відмови у видачі свідоцтва про призначення органу з оцінки відповідності, розширення або скорочення сфери призначення, призупинення чи поновлення дії або анулювання свідоцтва про призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та цього Закону.

7. У разі скорочення сфери призначення, призупинення дії або анулювання свідоцтва про призначення органу з оцінки відповідності застосовуються положення статті 37-1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".

8. Призначені органи повинні посилатися на призначення лише щодо своєї сфери призначення.

1. До призначених органів застосовуються положення щодо презумпції відповідності призначених органів з оцінки відповідності, визначені Законом України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2. Перелік національних стандартів, визначений частиною першою статті 33 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", додатково оприлюднюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

1. У разі якщо призначений орган залучає до виконання конкретних робіт, пов’язаних з оцінкою та перевіркою стабільності показників будівельної продукції, субпідрядника або своє дочірнє підприємство, він повинен забезпечити відповідність зазначеного субпідрядника чи дочірнього підприємства спеціальним вимогам до призначених органів та повідомити про його залучення орган, що призначає.

2. Призначені органи несуть повну відповідальність за роботи, що виконуються субпідрядниками або дочірніми підприємствами, незалежно від того, чи є вони резидентами України.

3. Субпідрядник або дочірнє підприємство може залучатися до виконання робіт, пов’язаних з оцінкою та перевіркою стабільності показників будівельної продукції, лише за згодою замовника.

4. Призначені органи повинні зберігати для надання на запит органу, що призначає, відповідні документи щодо оцінювання кваліфікації залучених субпідрядників чи дочірніх підприємств і робіт, що виконуються ними згідно із застосовними системами оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції.

5. Субпідрядники та дочірні підприємства, що є нерезидентами України, повинні відповідати спеціальним вимогам до призначених органів тією мірою, в якій такі вимоги можуть бути застосовані до нерезидентів України.

1. На вимогу виробника та якщо це обґрунтовано технічними, економічними або логістичними причинами, призначений орган може прийняти рішення про проведення ним або під його наглядом випробувань, передбачених системами оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції, на місці виробництва з використанням випробувального обладнання внутрішньої лабораторії виробника або, за попередньою згодою виробника, у зовнішній лабораторії з використанням випробувального обладнання цієї лабораторії.

2. Системи оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції, для яких дозволяється використання матеріально-технічної бази поза межами власної акредитованої випробувальної лабораторії призначеного органу, визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Перед проведенням зазначених випробувань призначений орган повинен перевірити, чи забезпечена методика випробувань необхідним обладнанням, що пройшло калібрування відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також оцінити, чи запроваджена система контролю якості результатів випробувань.

1. Призначені органи повинні виконувати завдання згідно із системами оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції, визначеними Кабінетом Міністрів України.

2. Оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції повинні проводитися у пропорційний спосіб, без покладання зайвого навантаження на суб’єктів господарювання. Призначені органи повинні здійснювати свою діяльність з належним урахуванням величини суб’єкта господарювання, що замовляє роботи з оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції, галузі, в якій він діє, його структури, ступеня складності технології виробництва відповідної продукції та масового чи серійного характеру виробничого процесу.

При цьому призначені органи повинні дотримуватися ступеня вимогливості, що вимагається для продукції згідно з цим Законом та тією роллю, що продукція відіграє для виконання всіх основних вимог до будівель і споруд.

3. Якщо під час проведення первинного інспектування виробництва та контролю виробництва на підприємстві призначений орган виявить, що виробник не забезпечив стабільність показників продукції, що виготовляється, такий орган вимагає від виробника вжиття відповідних коригувальних заходів та не видає йому документ про відповідність.

4. Якщо під час проведення моніторингу з метою перевірки стабільності показників виготовленої продукції після видачі документа про відповідність призначений орган виявить, що будівельна продукція вже не має тих самих показників, що характеризують тип продукції, такий орган вимагає від виробника вжиття відповідних коригувальних заходів та в разі необхідності призупиняє або скасовує дію документа про відповідність.

5. У разі якщо виробник не вжив коригувальних заходів або такі заходи не дали необхідного результату, призначений орган залежно від обставин повинен встановити обмеження щодо будь-яких документів про відповідність, призупинити або скасувати їх.

1. Призначені органи повинні інформувати орган, що призначає, про:

будь-яку відмову у видачі документа про відповідність у межах сфери їх призначення, встановлення обмежень щодо документів про відповідність, їх призупинення або скасування;

будь-які обставини, що впливають на сферу та умови призначення цих органів;

будь-які запити про надання інформації щодо діяльності з оцінки та/або перевірки стабільності показників будівельної продукції, що надійшли від органів державного ринкового нагляду.

На запит органу, що призначає, призначені органи також повинні інформувати його про діяльність з виконання завдань з оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції, здійснену в межах сфери їх призначення, та будь-яку іншу здійснену діяльність, включаючи транскордонну діяльність та роботи за договорами субпідряду.

2. Призначені органи повинні надавати іншим органам, які призначені згідно з цим Законом та виконують подібні завдання з оцінки та перевірки стабільності показників будівельної продукції та щодо будівельної продукції, охопленої тією самою регламентною технічною специфікацією, відповідну інформацію з питань, що стосуються негативних результатів, а на запит - також позитивних результатів таких оцінок та/або перевірок.

3. Інформація, зазначена у частині четвертій статті 37 цього Закону та частинах першій і другій цієї статті, надається призначеними органами не пізніше п’яти робочих днів з дня прийняття ними відповідних рішень, виникнення обставин або одержання запитів.

1. Відповідна координація та співпраця між призначеними органами забезпечується у формі секторальної групи призначених органів.

2. Призначені органи беруть участь у роботі секторальної групи призначених органів безпосередньо або через визначених представників.

1. Державний ринковий нагляд і державний контроль будівельної продукції здійснюються відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

1. Якщо орган державного ринкового нагляду виявив, що будівельна продукція становить серйозний ризик, або якщо будівельна продукція, охоплена національним стандартом для цілей застосування цього Закону або щодо якої виданий висновок про технічну прийнятність, не відповідає задекларованим показникам та становить ризик для виконання основних вимог до будівель і споруд, передбачених Законом України "Про будівельні норми", такий орган вживає обмежувальних (коригувальних) заходів відповідно до методики вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України згідно із Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", що мають бути пропорційними рівню загрози такої продукції суспільним інтересам.

Рівень загрози визначається органом державного ринкового нагляду шляхом проведення оцінки ризику, що становить чи може становити будівельна продукція.

Оцінка ризику проводиться органом ринкового нагляду відповідно до методики вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів. Суб’єкти господарювання зобов’язані співпрацювати (в межах своєї діяльності) з органами державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів для уникнення ризиків, що становить будівельна продукція, яка була поставлена або постачається ними.

Якщо під час оцінки ризику органом державного ринкового нагляду встановлено, що будівельна продукція не відповідає вимогам цього Закону, такий орган відповідно до методики вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів невідкладно вимагає від відповідного суб’єкта господарювання вжити протягом визначеного строку всіх належних обмежувальних (коригувальних) заходів для приведення такої продукції у відповідність із вимогами цього Закону, зокрема із задекларованими показниками, вилучити її з обігу та/або відкликати її впродовж розумного строку залежно від характеру визначеного ризику.

Орган державного ринкового нагляду повідомляє про будівельну продукцію, що становить серйозний ризик, виявлену невідповідність вимогам цього Закону та вжиті обмежувальні (коригувальні) заходи призначеним органам з оцінки відповідності, які виконували оцінку та перевірку стабільності показників такої продукції.

Інформацію про будівельну продукцію, що становить серйозний ризик, виявлену невідповідність вимогам цього Закону та вжиті обмежувальні (коригувальні) заходи орган державного ринкового нагляду надає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, через засоби електронного зв’язку.

2. Суб’єкт господарювання забезпечує вжиття всіх належних обмежувальних (коригувальних) заходів щодо всієї будівельної продукції, якої такі заходи стосуються та яку відповідний суб’єкт господарювання надає на ринку по всій території України.

3. Якщо протягом строку, зазначеного в абзаці другому частини першої цієї статті, відповідний суб’єкт господарювання не вжив належних обмежувальних (коригувальних) заходів, орган державного ринкового нагляду відповідно до методики вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів вживає таких обмежувальних (коригувальних) заходів:

обмеження або заборона надання продукції на ринку;

вилучення з обігу та/або відкликання продукції.