Угода між Україною і Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва стосовно зовнішнього державного боргу та активів колишнього Союзу РСР

Україна і Російська Федерація, які надалі іменуються Договірними Сторонами,

визнаючи необхідність якнайскорішого та остаточного врегулювання питань правонаступництва стосовно зовнішнього державного боргу та активів колишнього Союзу РСР,

виходячи з того, що всі питання, пов'язані з правонаступництвом стосовно боргів та активів колишнього Союзу РСР вирішуються на двосторонній основі,

грунтуючись на положеннях Договору правонаступництво стосовно зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 року, Угоди про доповнення до вказаного договору від 13 березня 1992 року, Угоди про власність колишнього СРСР за кордоном від 30 грудня 1991 та Угоди про розподіл всієї власності колишнього Союзу РСР за кордоном від 6 липня 1992 року,

враховуючи Меморандум про взаємопорозуміння стосовно боргу іноземним кредиторам Союзу РСР та його правонаступників від 28 жовтня 1991 року та Заяви про представників Урядів країн-кредиторів, що брали участь, та Уряду Російської Федерації від 2 квітня 1993 року, які були зроблені в Парижі,

домовились про наступне:

Для цілей цієї Угоди зовнішній державний борг та активи колишнього Союзу РСР розуміються таким чином, як вони визначені в Договорі про правонаступництво стосовно зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 року.

Договірні Сторони виходять з того, що частки України та Російської Федерації у зовнішньому боргу та активах колишнього Союзу РСР визначаються на основі єдиного агрегованого показника, як це зафіксовано у Договорі про правонаступництво стосовно державного боргу та активів колишнього Союзу РСР від 4 грудня 1991 року, з урахуванням фактичної кількості держав-суб'єктів колишнього СРСР, що підписали цей Договір.

Україна передає, а Російська Федерація бере на себе зобов'язання по виплаті частки України у зовнішньому державному борзі колишнього Союзу РСР станом на 1 грудня 1991 року.

Для виплати частини зовнішнього боргу, закріпленого за Україною, Україна передає, а Російська Федерація приймає частку України в активах колишнього Союзу РСР станом на 1 грудня 1991 року.

З моменту набуття чинності цією Угодою всі питання між Договірними Сторонами стосовно зовнішнього державного боргу колишнього Союзу РСР та його активів, згаданих в Договорах та Угодах, які перераховані в преамбулі цієї Угоди, є повністю урегульовані.

Ця Угода набуває чинності з дати обміну повідомленнями про виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.

Вчинено в місті Москві 9 грудня 1994 року в двох дійсних примірниках, причому обидва тексти є автентичними.